| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Тилюку Дмитрові позивний "Полтава" присвячується
Ти йшов вперед, коли Донбас горів,
Тримав щитом кордон для нас рукою
Окупантів гнів тебе не покорив,
Ти став легендою на полі бою.
Віддав життя за мир і вільний шлях,
Щоб діти без війни, ходили рідною землею
Твій дух тепер — у хмарах, у полях...
Ти став для нас яскравою зорею.
Ти впав, як воїн, у важкій броні,
За мир і правду , за свободу.
Дімон... ім’я твоє лунає в тишині,
Як заклик жити вільному народу.
Ти спочиваєш, янголе, у сні,
Де вже немає болю і тривоги.
Про тебе пам'ять живе у полі, в борозні,
Веде нас далі у важкі дороги.
Зі сльозами мовчки станем у журбі,
Свічки спомином погаснуть теплим.
Немає меж для вдячності тобі,
Бо ти для нас назавжди став безсмертним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025
Я їду додому. Село за горою,
Там хата біліє, мов згадка свята.
Дорога знайома веде за собою,
Де мати чекає й душа розквіта.
Везу їй хустину, у квітах шовкових,
Як спомин про дні, що вдалося пройти.
На ній молитви мої вечорові,
Всі думи солдата, всі мрії прості.
Чекала мене, запаливши свічину,
Коли я у полі тримав свій окоп.
Молитва її берегла, як дитину,
Від куль ворожих і часу прокльоп.
Я їду додому, до рідного двору,
Де хата старенька, де яблуні цвіт.
Де мати стрічає, забувши про втому,
В очах її щастя, а в серці – весь світ.
Хустина ця – дар, простий і безцінний,
Як символ любові, що вічно жива.
Везу їй цей скарб, як оберіг вірний,
Щоб пам’ять про сина в серці жила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025