| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
[i][b]За мотивами книги Адама Невілла «Ритуал»[/b][/i]
Поза плином часів – царство вічних дерев, не людини,
Тіні велетів-гір і нагострені гóлки трави.
Сонце скоро зайде, закотившись за пагорбів спини.
Неприручений ліс вже мене не відпустить живим.
Мох на дотик слизький, крізь гілок не пробитись завісу,
Візерунком складним заплелося коріння криве.
Я один на один з безкінечністю древнього лісу –
Він ховає стежки за стіною байдужих дерев.
І ввижається знов мовчазний силует у серпанку –
Той, хто старший за світ, хто забрав моїх друзів, всіх трьох,
В дике лоно пітьми. Ти не зникнеш у променях ранку,
Обіцяючий смерть, лісовий збожеволілий бог.
Морок в краплях дощу, і я п’ю його. В грудях холоне.
Пахне листям гнилим, а земля болотиста, сира.
Затуливши зірки, наді мною змикаються крони.
Сниться чи наяву, що тепер замість шкіри – кора…
Ніч навколо, в мені… Вітер співом глухим заколише.
Голос лісу тече лабіринтами нір, мов хорал.
Порятунку нема, я вростаю все глибше й міцніше
В невідому глибінь – ту, де Матір зверши́ть ритуал…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
Хтось уві сні на ім’я тихо кличе…
Ранок по краплі заповнить вікно.
Сниться, як ми вибігали дітьми ще
Просто босоніж на лугу паннó.
В синю безмежність так довго вдивлялись.
Пісня твоя – тиха світла журба.
Промені й тіні у танці єднались,
Ми заплітали вінки із кульбаб.
Трави ховали небачені квіти,
Десь там за хмарами – царство вітрів.
Серце – не замкнуте, небо – відкрите,
Хочеш – лети у паланні зорі,
Хочеш – біжи, і дуга горизонту
В передвечір’я розтане імлі.
Та не утримати райський цей сон, ти
Зникнеш, як сонце за краєм землі.
Спогади – стежка до себе додому.
Як амулети магічні від лих –
Пам’ять про пісні відлуння знайоме
І про цілунок, як в кáзках твоїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Поміж нами – лиш мить,
Тисяч днів однако́ва палітра,
Міріади зірок,
Що їх подих світання згасив,
Безкінечність дощу,
Позивні безпритульного вітру.
Поміж нами – ні мрій,
Ні обіцяних долею див.
Поміж нами – стіна,
Храм тримаючих вись обелісків,
Лабіринти руїн,
Що були пишним садом колись,
Візерунки доріг,
Небосхил так немислимо близько.
Поміж нами – світи,
Що приречені скоро зійтись.
Поміж нами – слова,
Хаотична мозаїка літер,
Намальований рай,
Сни на кінчиках пальців руки
І уламки планет
На кривих поворотах орбіти.
Поміж нами – завжди
Тільки мить, що триває віки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Мій таємничий демон із лісів,
Чиє волосся, мов шовкова темінь,
Чиїх очей така манлива зелень –
Смарагди заздрять їх ясній красі.
Тремтливих пальців пестощі п’янкі
І вуст тонких цілунки невагомі.
Ми наче в сні, у найсолодшій втомі,
То тихо ніжні, то, як жар, палкі.
Тут добре вдвох, під зорями в траві,
На ночі пологу злилися тіні.
Мов диких лоз, гарячих тіл сплетіння,
Відчуй це гостро: ми – разо́м, живі…
Я – інструмент, ти граєш на мені,
І кожна нота стогонів – відверта.
Ми завмираєм, щоб на мить померти
Та відродитись у жаги вогні.
І закарбована у часі мить,
Де древні боги лісу нас вінчали.
Хай не розвіються туманом чари,
Хай біля серця магія бринить.
Приворожи сопілкою, і ці
Не згаснуть спогади, як і її відго́мін,
А я дивитимусь, як промені крізь крони
Малюють знаки на твоїм лиці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025
[b]Переклад пісні Arai Akino «Song of Cyan» (із аніме «Tree of palme»)[/b]
В ліс туманно-білий я піду шукати
Джерело глибоке з темною водою.
Зачерпнувши з нього, змию свою втому,
Хай разом із нею спогади розтануть.
Смуток мій в задумі тут, зі мною поряд,
В затишку мовчання, в темряві шовковій.
Я зберу в долоні намистини ягід,
Пишні чорні квіти зацвітають в північ.
Пелюстки їх ніжні зрошую невпинно
Зовсім не водою – краплями-сльозами.
Поки вони будуть по щоках збігати,
Ягоди гіркі ці я повинна їсти.
Я піду в печеру, де вітри співають,
І, поки́ дивлюсь на полум’я багаття,
Хай струмують сльози, хай зникає пам’ять,
Бо не повернути втрачене кохання.
[i]Якщо хтось може допомогти з точним перекладом з японської тексту цієї пісні (бо у мене, на жаль, напівточний), буду дуже вдячна.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025
Душно у старому домі,
Стіни кам’яні міцні ще,
Вікна дошками забиті,
Стукають в них пальці-гІлки.
Дзеркала стоять розбиті,
Грають відблисками грані
Кожен раз, коли ступаю
В пошуках слідів вчорашніх.
Інколи приходять тіні
І химерні візерунки
Вимальовують на стінах
Під танок вогню в каміні.
Ви – єдині в цілім світі,
Хто мене ще пам’ятає,
Завітайте і сьогодні,
Я вам казку розповім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025
Вийди із кола, із клубу, зі зграї.
Бачиш – зірки не такі вже яскраві
В небі, що наче з крихкої емалі, –
Видно перетини швів.
Сповнені світла небесні палаци –
Казка наївних поетів-паяців.
Всесвіт замкнеться в квадратній кімнатці
Мі́ста неонових слів.
Місто затягує вправно, підступно,
Наших печалей йому не збагнути.
Радіохвилі пов’яжуть, мов пути,
Диктор нашепче вірші.
Стіни старі адаманту міцніші,
Привид минувшини плаче у тиші.
Може, втічеш, та запізно помітиш
Пустку, що замість душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025
Дивись, як зоряні сади
Цвітуть, тьмяніють,
Як під поверхнею води
Блукають тіні.
Сплітаються до ниті нить
Виткі стежини,
І місяця неясні сни –
В піснях пташиних.
Туманний саван на ліси
Впаде, мов листя.
Не чутно духів голоси
Із нір зміїстих.
І в землю ніч, густа, мов мед,
Вросте корінням.
Дивись на сходження планет
В небес склепінні.
Біжи одним із вовчих зграй,
Забувши, хто ти.
Десь, може, є останній рай
За горизонтом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2025
Приходь – із лісів прадавніх
Або із глибин безодні,
В тиші важкій, мов камінь,
Чи під голосіння дзвонів.
Приходь – із садів Едему
Чи поля страшного бою,
Із ка́зок відьомських, темних,
Чи героїчних історій.
Приходь – коли день згасає
Чи в передранкову сутінь,
Стежкою, що заростає,
Добре відомим маршрутом.
Приходь – наяву, уві сні чи
Десь на перетині граней,
Кимось, хто втратив обличчя,
Кимось, хто все пам’ятає.
Приходь на мій поклик, ким би
Не був ти – німим фантомом,
Янголом зІ згаслим німбом
Або безпритульним богом,
Демоном з серцем людини.
Попри дурні провидіння,
Приходь – ось у цю хвилину
І стань за спино́ю тінню.
Всупереч знакам, пророцтвам,
Мороку хвилям холодним,
Променям жаляче-гострим,
Завтра, а, може, сьогодні,
Приходь – я чекатиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2025