| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Летить шахед, шукає ціль,
Сирена виє, огортає втома,
Я не тікаю, на дивані вдома,
Сиджу, вгамовуючи біль.
Болять мої і тіло, і душа,
Не знаю, виживу сьогодні,
Або ні, і заміняють ночі дні,
По черзі в небуття спішать,
А сонечко у полі за Дніпром,
Проснулось вже, але не гріє
Зовсім, надія з вірою жевріє,
І кругом, сіріє небо за вікном.
Я чую вибух, вилітає скло,
За озером пожежа, бачу дим,
І хоч без вікон замерзає дім,
Але йому сьогодні повезло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025
Онука з дідом говорила,
Я йшов по вулиці якраз,
Біда пройде і наша доля,
На краще буде ще у нас,
Я не мала, мені вже п'ять,
Не раз ховалась в укриття,
І від ракет, що в нас летять,
І від шахедів, в нас життя,
На волоску тепер висить,
Дітей, жінок, всіх в Україні,
А смерть нікого не щадить,
Живемо в пеклі, ми віднині.
В боях запеклих, землі рідні,
Багато жертв, несуть гроби,
Бо, для диктаторів потрібні,
Не вільні люди, а раби.
Я не мала, і синьо-жовтий,
Малюю прапор на листках,
Я хочу цей малюнок кожний,
Бійцям відправити, в листах,
Хай для солдат як оберіг,
Він буде, у війни в горнилі,
Щоб волю до життя зберіг,
І клятву браттям, на могилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025
Малює дівчинка мала,
На небі жовте сонечко,
Зелена виросла трава,
Виблискує віконечко.
Подвір'я на краю села,
Червоний дах, будинок,
Родина тут давно жила,
Та синій цвів барвінок.
За руки, дівчинка мала,
Тримала тата й маму,
І на малюнку розцвіла,
Черешня біля храму.
Кудлатий пес почув
Біду, і виє вгору зранку,
А вітер дерево погнув,
Здійнявся на світанку.
Чорніють сині небеса,
Ракета мчить, в селі,
Як діамантами роса,
Покрила трави всі.
Лютує зло, ворожа рать,
Та наш іде солдат,
У бій за тих, які лежать,
В руїнах, замість хат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025
Молодий, з протезом воїн,
Ледве, стримуючи стогін,
Йшов неквапно до метро,
Ниють ноги, ще й нутро.
Постраждав він від атак,
Зла вселенського служак,
Їм війна дорожче миру,
Мабуть побісились з жиру,
Хочуть вкрасти землі наші,
Край, лани на світі кращі.
На протезі йшов юнак,
Йшов по справам, абияк.
Ось вагон, нема де сісти,
Складно і в вагон залізти,
Напролом, летить як бик,
Здоровенний молодик,
На юрбу він як шуліка,
Налетів, шипить: "каліка,
Краще б вдома ловив гав,
Та мені не заважав".
"Люди!", - жіночка волає,-
"Кожен з нас, чудово знає,
Не той каліка, що без ніг,
А той, хто душу не зберіг".
Натовп допоміг герою,
Юнака закрив собою,
Гонить геть молодика,
У стійлі місце для бика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025