| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Усе повинно бути вчасно,
бо пізно буде щось змінити.
У кожного своє поняття щастя.
Страждати. Діяти. Любити.
Хворі пристанища вечірніх вулиць,
політ безсовісної гри.
На милицях в дешевій шкурі,
живемо ми. А не вони!
Ганьба чи слава? Смерть чи доля?
Обрати між — програти все.
Як не спіткнутися від горя,
яке прострацію несе.
Забрати хочуть наші душі,
як в пеклі чути монотонний гул.
Одна нога стоїть на суші,
а іншу тягнуть в чорний мул.
Зіниця світла темінь крає.
Дві сили слабшого женуть!
А справедливості немає,
тоді насправді в чому суть?
Блакитне небо. Витий солод!
Думки фарбують дикий мед.
Кінець зими. Весняний холод!
Який наступний гри сюжет?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Втікаю подалі від людей,
Туди, де все засипано снігами.
На хутір пам’яті — відчинених дверей,
На волю! Будувати храми.
Старі хати схилились. Чи мене чекали?
Напевне, віра залишила вас...
Порожні вікна — скільки всього знали!
Тепер мовчать, бо зупинився час.
Ступаю у забуту, в павутинні хижу,
Вітер співає пісню там крізь стіни.
Так холодно у ній, і неймовірна тиша,
Свобода, воля — отакі картини.
Запалюю стареньку піч. Вогонь горить,
Єдиний дим кружляє над тим світом.
Я замовкаю під гіпнозом свіч,
та розчиняюся в цій атмосфері світла.
Немає зради тут, ні зла! Нарешті спокій.
Я стаю собою!
Зима, яка віками тут жила, зігріла щирою
Мене любов’ю.
Старенька хижа — рідний дім, щасливий
З пережитим болем.
Я відчував себе ніким, а став живий —
Над світом і безмежним полем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
Закриваєшся в собі десь глибоко,
На мої запитання постійно мовчиш,
І ніби ти поруч, і збоку — постійно
Як на потяг спішиш.
Дзвінки наші просто не чуєш —
Нав'язливим не хочу бути.
Просто знаю, що тихо сумуєш,
І цього неможливо забути.
Особливо твої очі і твої вуста,
Які лагідно торкаються цього листа,
Які гріють теплим вітром, наче це вино.
Тут сказати зайве — утекти на дно.
Синє небо і волосся — торкатися не гріх.
Ти пробач мене за грубість, може, справді
Я псих.
Та з тобою мріяв жити, слухай, вже давно,
І постійно говорити, що б там не було.
Що твої очі милі самі і твої вуста,
Які лагідно торкаються цього листа,
Які гріють теплим світлом, наче це вино.
Не сказати "так" — утекти на дно.
Твої руки, твоє тіло і твоя краса,
Вірна пташка, миле сонце, як і пісня ця,
Яка гріє теплим вітром, наче це вино,
І мені без тебе — утекти на дно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
Зарозумілі та незграбні,
Тупі багаті та німи.
На ті ж самі ступають граблі,
Щоб заробити на війні.
Всіх так дістала ваша мова,
Всіх так дістала ваша гра.
Один за одного — промови.
Коли кінець? Прийшла пора.
Нестримні пагубні злі речі,
Несамовитих душ — копалин цвіт.
Колись настане тихий вечір,
Прокинеться весь світ!
Керують — гублять. Всіх вбивають!
Люди дешевші за метал.
В покоях чорних всіх тримають,
За гранти бурі — рейтинг, нал.
Прострації звичайних вулиць
Затоплені стоять в боргах.
Розірвані шматки країни!
Щоразу швидше їде дах!
Зарозумілі та незграбні,
Тупі багаті та німи.
На ті ж самі ступають граблі,
Щоб заробити на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
Категорично заплутались в інформації люди —
Не відрізнити правду від брехні і навпаки.
Одним — суди, а інших — судять!
В метаморфозній простоті.
Загублені в кропиві лісу,
З тупими косами шукаємо стежки.
У хащах темної завіси
Заховані секрети. Та які?
Усі й весь час щось нам говорять,
А суто діл — розкраєні шматки.
Зробили з нації породу,
Яка працює за борги!
Коли то пані буде права?
Молитви. Стогін навкруги.
В одних — нічого, іншим — мало!
Ніхто не хоче берегти.
Щоб зупинити божу ласку —
На ремінь й ближче до води.
Дістатися й не впасти,
Обличчям вниз та до крові.
Хто ж нас підтримає в важку годину,
Коли за втіх своїх — біда скарбів?
Як шкода бідну Україну,
Уся в хрестах від вибухів руїн!
Так хочеться усім порядку,
У тиші слухати казки.
Вставати виспаними зранку,
Будити кавою мізки.
Без шуму зайвого робити справи,
Навік забути цю війну.
Достатньо накричались "Слава",
Високу віддали ціну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025