| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Ти дивишся на мене з висоти,
Немов би кажучи: "Лети".
Та я не можу і лише
Золою піднімусь до тебе,
Й для мене домом стане небо.
Ти дивишся на мене з висоти.
Які ми різні - я і ти.
Даруєш світло ти усім,
А я в собі лиш іскру маю,
Та і вона вже догорає.
Ти дивишся на мене з висоти,
А я кричу тобі: "Прости!"
Ти ж відповідь даєш одну -
Тепло безмірне. Та зігріти -
Не завжди досить, щоб простити.
За тебе кубок піднімаю. В нім вино
Чудове, хоч з отрутою воно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234852
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.01.2011
На небі місяць сяє.
Блідим своїм обличчям
Свій біль він виражає.
До себе зорі кличе.
А зорі посміхаються
У відповідь йому.
Чому ж його лякаються?
Скажіть мені, чому?
Чому ж не підпливають
Вони до нього ближче?
Мабуть, вони вважають,
Що смутком він їх знище.
Ой зорі мовчазні,
Вам важко зрозуміти
Його думки сумні -
Не може він радіти.
На небі місяць сяє.
Він одного бажає,
Щоб був хтось біля нього.
На когось він чекає...
В цей час хтось споглядає
Десь місячну дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2011
Давай поринемо з тобою в божевілля -
Це наша втеча від усього.
Давай ми спробуємо вільно
Дійти в житті до головного.
Очистим душі свої болем,
Таким, щоб втратити свідомість.
Коли ж прокинемось, ніколи
Не чутимо свою ми совість.
Навіщо нам вона потрібна?
Поганого ми не зробили.
Нам просто божевілля - рідна
Домівка. Вікна в ній розбили
Вітри скажені, наші друзі, -
Нам з розуму зійти допомогли.
Жили до цього ми в напрузі,
Але позбавитись змогли
Всіх хвилювань, що досить крові
Із наших тіл палких пили...
Так, божевільні ми! Любові
Ми все без жалю віддали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2011
Зустрілись чоловіки два.
Один сказав такі слова:
"Ти бачив сонце уночі?
Ні, краще промовчи.
Я впевнений, що ти не бачив
Яскраву посмішку світила,
Бо навіть вдень тобі, юначе,
Її помітить не під силу."
А інший не відповідав.
Стояв, мовчав, не піднімав
Свойого погляду, бо знав,
Що правду цей дивак говорить;
Бо знав, що зір свій не підводить
До неба, й сонця він не баче.
Чому ж, поглянувши на нього,
Він плаче, безупинно плаче?
Невже настільки він у землю
Заривсь з ногами і руками?
Невже земні оці проблеми,
З яких не вилізав роками,
Його навік в поклін схилили,
І він ніколи не побаче
Уже до самої могили
Яскраву посмішку світила?
І незнайомому він крикнув:
"О ні! Не буду я мовчати!
Так, ти правий, та я не винен,
Що в повний ріст не можу стати!
Не можу я, як ти, дивитись
На сонце, на пташок політ.
Не бачив я цього раніше
І не побачу вже повік."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234697
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2011
Подорожує мандрівник
Усюди і невпинно.
Він одиноким бути звик -
Супутниця єдина -
Журба.
Він щось шукає невідоме
Влісах, полях і біля рік.
Із ніг його збиває втома,
Та він до неї також звик
Навік.
Давно вже збиті ноги,
Червоний слід лишають.
Він бачив лиш дороги,
Які все в світі знають -
Мовчать.
Він також зна багато
й достатньо бачив теж.
Він відчува біль втрати...
І світ його без меж,
Без стін.
Вигнанець для людей,
Для них завжди дивак.
Його нових ідей
Не зрозумів ніяк
Ніхто.
Подорожує мандрівник
За мрією своєю,
І блиск в очах його вже зник,
Проте бажа до неї
Дійти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194892
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2010
Вітре, де спочинок твій?
Де твій дім?
Може, там дух вільний мій?
Зачекай! Зажди! Постій!
Ти мені відповіси.
А як ні, то понеси
І мене з собою разом
В край отой, де без наказу
Все існує, як і ти -
Вільно. Там в мені зрости
Вільний дух, жагу до волі,
Щоб зробив я виклик долі -
Рабській долі всіх людей.
Вітре, з хмари виклич зливу,
Щоб вона пилюку змила,
Котра заважа очам
Бачити свободу там,
Де вона, як квітка та,
Що з каміння пророста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194888
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2010
Самотній день в житті моїм -
Супутник мій і мій товариш.
Самотній день, завжди твоїм
Залишусь я. А ти ж, як грім
З'явивсь, у мене не спитавши,
Чи хочу я самотнім бути,
Забути всіх, любов забути,
Нікому непотрібним ставши.
Самотній день тривати може
Лиш мить, або і цілу вічність.
Якщо ніхто не допоможе,
То що мені робити, боже!
Самотній день, ти відпусти
Мене туди, де є вона -
Самотня теж і чарівна...
Дозволь їй руку простягти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193840
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2010
Є війн багато. Найстрашніша -
Війна з собою, у якій
Твій темний бік завжди сильніше.
Є вічним цей найтяжчий бій.
Ти хочеш впасти від утоми -
Триматися не в змозі більше.
Тобі фінал уже відомий -
Що не роби, лиш буде гірше.
Та не здавайсь, не відступай!
Хоч все життя ця буде битва -
У душу зла ти не впускай,
А для добра - нехай відкрита.
Тобі вже знати не важливо,
Чому цей розпочався бій.
Війна з собою... Неможливо
Угоду мирну скласти в ній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192466
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2010