| Сторінки (3/271): | « | 1 2 3 | » |
Збираєш агрегати тепла в посудину пам'яті -
приправляючи ферментами спокою,
Бо холод списує їх, гострить страх,
як лезо ножа,
Носиш голе серце в зморшках вересня,
що сподіванням
Розливається по тілу, суголоссям радості -
зубожівши від твоїх сумнівів.
Бо всьому є межа.
І твоя чорнота зменшується,
переправляючись в ніч,
І місткість душі ширшає
розсіченням проміння надії,
Уже немає намулу переживань
і ти можеш казати "ні"
Голосу, що всередині штовхає в безнадію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
Ця латка із квітня
падає в прихильність дзеркальної гладі,
Небо нам'якає складками
вохристих слів, полохається,
стрибаючи в калюжі,
І кожна дрібниця має свою вагу і цінність, себто усе осідає, завершуючись далі,
В фотосинтезі часу,
занурившись в згин жалюзі.
Ти створена з грудки тепла,
що розлилася з лампадки любові і світла,
З клубочку голосу, щастя,
з бажання ребра Адама,
Серця із друзочок - натрапивши
на міміку сонця і квітки,
мов бджола,
Ніби маленька першочергово,
але вщент переповнена
внутрішньою красою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Єва розсипала бісер, вимкнувши геолокацію спокою;
"Що тобі, лялечко, тісно,
світ оголяє нерви?"
Твій колорит довіри сьогодні
у зоні ризику,
вкритий лускою
Ваги серцевого обміну, що вкривають виросші маневри.
Що тобі, лялечко, страшно?
На площині світу бубнявіє день,
Грозами, перлами з неба,
пустка в душі та й годі,
Скоро сонце залоскоче крижму
твоїх натхнень,
І нетутешня застуда мине,
стишена, осліпла,
прямо з-під твого лоба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Бережи себе, равлику,
накритий клаптиком листка
у похиленій траві,
У мушлі, як у спальнику,
тулиться глибше
в віконечко своєї кімнати:
"Ми тебе не образимо, чуєш -
а хочеш яблук чи горіхів?
Вилазь - ми твої вартові.
Ось мене називають Аня... а мене Єва...
а в тебе є ім'я ? Як тебе звати?"
І чийсь голос виринає
на проспекті будинків: "Ну де ви?"
Бабуся листям шарудить,
Чалапають ноги між гранями
брудних калюж,
А малим все цікаво,
вони собі між собою гудять,
Поки равлик відмовчується
над скляним куполом неба,
трошки вище землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Притихни, не лопоти так гучно
своєю чуттєвістю
над клаптями темноти,
Бо надто швидко множиться ніч,
схлипує над вікном чорнилом,
Лоскоче бронхи до чортиків, спорожнілими атомами відчаю, інгредієнтами чорноти,
Натираючи до болю серце
і присмак віри
точить об сизий колір,
сублімуючи свою стривоженість.
До біса твою синьментальність до людей світу,
Якщо в тобі подвоєна складність, розмитий фон душі,
Якщо дзенькіт літа
ти не відчуваєш,
бо напружене світло
Не абстрагується
за гранітним шаром шкіри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Серцю ніколи не змити
пасма із темноти,
Не перераховані дотики болю,
миготіння смутку,
І мілкість віри дрібнять
дощові декади липня,
як клопоти,
Що сповняють собою і пилюкою тіней зривають світло.
І ти схильний до страху
і перепадів настрою,
Поки хтось із любов'ю фалангами пальців
Не розсіче апатичний голод
по теплі,
Щоб щастя вливалось наскрізь
під шкірою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
***
Весна, як недолюблене дівчисько,
розсипається
Ультрафіолетом по занімілій шкірі
від холоду,
Силою-силенною ніжності
всотується в глибину,
Щоб кожен пагорб
теплом вирівняти
і коливанням світла спереду.
На тобі, сестро, жменю,
на скатертині твого світу, любові,
Випий її до дна, бо стоншається
в обрисах ночі,
І просіється темрява на крихти колосків віри твоєї, і проросте
На краєчку твого серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Коли дівчинці боляче -
вона морщить носа,
затягує біль
У пружини емоцій,
змиває в раковину бруд,
що налипнув на руки,
Щоб подолати кратери страху
і кинути перестороги
на зімяту постіль;
Вона деколи забуває мільйони голосів,
що нашіптують їй: "Досить".
І поки в голові крутяться думки,
вона впускає
коріння мрій
У горизонт літа, щоби всі темні кола,
що сходили
разом з початком зими,
Витерлись об тепло сонця
і запанувала тиша і спокій,
І метелики в животі,
які витруть чорні гриви
обрисів страхів,
На сотні років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Сито спогадів розсипається
по провулках пам'яті,
Щоби виткати локони ніжності
на мапі світу,
Щоб всі транзити і гирла любові
не були забуті,
Коли ти входиш у стиглість весни
і бачиш сходження цвіту.
Ось тобі і вдалося зсунути кордони, що набрались переломних моментів,
До мінімалізму, бо весна -
це середовище тепла;
Кілька її фрагментів -
І ти хизуватимешся тим,
що навчилась заново дихати.
В архіві життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Кожну риторичність вечора,
Ліза переводить тональністю вище до мрій,
Щоб хоробливість свою закреслити
і повертати себе в біполярність зими
по п’ятій
Ранку, коли холод в конфлікті
з її внутрішніми відчуттями;
Тихіше, люба,
побабчились пальці
від оскоми спогадів,
і волосся не в'ється кучерями.
Міняєш пам'ять
на тактильність моментів,
міняєш глибини серця
На світло світанку,
бо вирвати з себе значно легше, чим наболіле
Перекинути з місця на місце, коли всі сезони світлого
Перекреслені, Лізо,
в режимі очікування на краще;
бо так простіше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
Тепло, зіткане зі щирості,
залите подихом осені,
Ходить по краю листопаду,
визирає стадії холоду,
Аби висікти хвилі,
що зимою мічені, -
Бо холод рівносильний
розколу серця.
Від пальців, що завчили напам’ять
всі вигини тіла,
Пальців, що перешіптують
голосні і приголосні грудня,
Пальців світла - вкриваєшся оберемками весни,
Аби не загубитися у мілкості
цього божевілля
І не втратити віру,
коли березень посуне лютого тижні
назавше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
Що там у Тебе, Господи, сонце чомусь вкрилось кометним пилом,
А зверху сніг посипався, бачиш, на контур долоні ліг
під неправильним нахилом,
На терасу розлив свої інтонації холоду,
наче обриси перемоги,
Лясни його, Господи, теплом, лясни,
щоб розтопити усі тривоги.
Що там у Тебе, Господи, загорнутись би в Твої обійми,
вигорнути сум,
Що солоним крекером прилипає
до трахеї в гортані,
як часом кістка
І виснажує так, аж дихати нічим;
бо Тобі дозволено наповняти світлом
Кожен силует людський, намагнічуючи серце сміхом.
А коли розтривожений, злий на на нас
витинаєш із хмарів злість,
Грозами, скалками розсипаєш, аби заповнити
мірою сліз,
Аби втихомирити кожне нутро,
що повне грубості і меланхолії, -
Лясни його теплом, лясни,
хай холод викотиться
із колії,
По швидше, будь ласка,
з життєвої колії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
Ходиш по кімнаті
і здається,
що осінь своїми атрибутами,
Відчаєм і холодом,
прошиває шкіру
позачергово,
Що тепло в тобі,
зовсім крихітне,
звужується в зіницях грамами,
Що у шпаринах часу
увінчується щось нове,
Щоб ти ніколи не заганяла в сутінки своє серце.
І нехай буде що буде,
ми не власні змінювати істину,
Що часом життя
на смак гострого перцю,
часом шоколаду,
Але коли міцне чоловіче плече поруч -
Ми не відчуваємо порожнечі
і стаємо чистими.
Навіть якщо довкола
тонни кілометрів осені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Коник стрибнув на колінну чашечку,
на ворсинку з джинсів,
Щоб зима, що от-от прийде,
дорівнювала нулю,
Щоб кожний анонс похмурої погоди
розгладити
між стиками сезонів
І своєю невагомістю
затиснути зайве
між словами
про любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Зрештою, усе, що залишається, коли пересортовуєш в пам’яті дні,
Коли небо ковтає гради,
а відчуття свободи тікає по стомлених плечах тінню -
Це те, наскільки конкретно
ти був щасливий
в календарних циклах весни
І не загубився в собі,
коли кожна ланка теплоти тікала в картатість шкіри.
Коли споглядаєш на побите і спустошене місто,
повите в морок,
Нанизуєш коралі хороших спогадів
на нитку віри
І, вростаючи
в концентрацією власних думок,
Не зраджуєш самому собі -
бо війні не здолати,
не перерізати твого імені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Це літо ховається в паузах,
у прогалинах часу,
У зім’ятому простирадлі,
що тулиться до шкіри
відбитком сну,
Втрачається в здогадках,
що притаманні емоціям голосу,
Коли смерть і війна пролізають
під шкіру
чутливістю.
Ставлять на паузу те,
що б найбільше хотілося,
Тиснуть своїми сантиметрами
і незнайомими тінями
на дихання;
Швидше б їх скинути,
прогнати за недоцільність,
може щось зміниться,
Швидше б... та вони, вітряні, спустошують думки.
Кожний сантиметр тіла
прорізують дотиком,
З ними побачень немає,
або злет, або все;
Або ти тримаєш удар -
і легенько котиком
В незворотність долі пошлеш їх,
або вони тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022
Я б так хотіла простягнути в люстерко холодного травня фіалку
до тебе,
Поки ти одягаєш броню
і стелиш свій гнів
на полі бою,
Поки світ сутулиться від затінків і, як голку,
Узбережжям доріг пряде темряву,
що чіпляється до вогню.
Аби вона розпутала вузлики ночі
і відрізала смерть
від літа,
Розкуйовдила тишу
і залила теплом
кожний мікрорайон;
Випрасувала кожний згин
і сповита моїм теплом,
Приклонилась до твоїх колін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
Невпіймані сутінки
втрачають своїх сновид,
В кварталах мовчанки
тривалої;
Долонями теплими
змивають дрімоту,
Щоб над ранок позгасали всіяні
страхи.
В кожній шпарині страху -
затяжна зима,
Габаритом в шість міст,
що ось-ось і розростеться;
Викрутить тепло із кишень,
Якщо не виплутаєшся з її тенет
і не засієш літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022
В її скуйовдженому волоссі вітер визбирує ранні тіні,
Зашіптує тепло, щоб темінь не зім’яла мрій,
Що тримають рівновагу світу під постійним прицілом сумнівів,
Коли день січеться.
В її глибинах душі - різні тони квітня:
Часом невиспана невідомість, що збиває ритм життя,
Часом місце для фантазій
які такі ж реальні,
як її ім’я,
Що перетинає лінії світу
і несе в невідомість
глибокі істини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
Голос зими слабшає,
занурюється в туман міста,
У порожні квадрати холоду
і в міжсезоння календаря -
Аби випасти дощем,
коли спіткнеться
об висоту хмар,
Заперечивши свою присутність.
Бо весна торкається
кілометрів тиші.
Зима вичерпує своє усамітнення
в композиції світла,
Зливається з ранком,
аби вгамуватись,
Бо весна подразнює її рецептори
і пронизує наскрізь
Своїми видихами -
щоб через себе
змоделювати і пропустити літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2022
Пам'ять кутається в архів спокою, як у ковдру,
Аби перечекати негоди багатоголосся минулого,
Аби відсіяти пострілом світла химеру, -
Бо деякі спогади мають здатність танути.
Вирівняти грифи, що на язику покрились мохом,
Від моря слів, приправленого солоністю,
Бо часом серце - як велике вмістилище чи льох:
Усього в ньому багато і від того ще більше спустошене.
У кожного власний морок правди і свої хащі смеркань,
Затерті мрії і поіменні люди-смайлики;
Все вимолюється, але є деякі з бажань,
Що чекають, поки ти
на репризі віри
заіскришся - і тоді
здійснюються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022
Правда старіє, ділиться на окремі частки
і зморшкуватістю торкається краю стін,
затерпає на згині в недосконалій конструкції темряви,
говорить з Богом, коли нема кому розповісти,
що порушено затишок і ти один, -
а на дворі лютий висне,
сніжить,
тримає весну за лікті.
А коли заплющуєш очі,
аби з точністю пригадати механізм тепла,
Коли воно крутиться на діафрагмі серця -
Згорни з собою в минуле
посіяний холод,
відчуй помах крил,
Бо зима схожа на нежить
і з часом зникне.
Раптово зникне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2022
Ти здатен видихами заповнювати пустоти всередині,
При найтоншому запереченні правди
слухати свої відчуття,
Аналізувати внутрішні конфлікти,
коли вони беруть вершину,
Розширювати горизонт
своїх слідів,
не оглядаючись.
Ти здатен незвіданність ставити на ваги терезів,
Коли зім’яті простині
від наболілих моментів,
Бо з криком при народженні
розкриваються не тільки легені,
Але і серце,
яке старається втримати рівновагу,
Відшукати відповіді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
Корегуєш серце, повне пам'яті,
повне складників тиші,
Стримуєш моменти радості,
запереченням, найтоншим болем,
Аби всю необхідність любові
перев'язати хвилями спокою,
Аби розмагнітити прив'язаність
відстороненням,
Аби кожну симетричність почуттів
позачергово вичерпати,
Виправдати себе за втрату
цінностей,
Аби притулитись впритул до руху
змін,
Що відбулись в тобі
в життєвих істинах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
Коли страх муляє, як старий шрам,
порушує твій комфорт,
Міцно затягує ремінь твого настрою
і тисне наболілим,
На забутті викреслені сторінки з життя,
списані координати пам'яті -
Ти добираєш у мріях післясмак,
мов проблиски сонця, щоб не відчувати прісне.
Ти зриваєш маски з облич,
що торкаються ракурсу твого світу,
Аби кожну деталь серця розглянути впритул,
Аби не набратись сирості і самотності, -
Але, мов цвіту,
Наберешся від того,
хто змінить твою тахікардію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
Ця ніч руйнує усі композиції світла
і ковтає безкінечністю тіло,
І всі рамки дозволеного
розсіює в далечині темряви,
І кожен біль, що спустошував,
знімає, мов брудний одяг, щоб не зчорніло
Серце, що одягає забуття,
як панцир,
щоб стихли вулкани всередині.
Бо досить ненадійної правди
обміну серцевих ритмів,
Досить ховати емоції в шумах своєї
залежності,
Досить виснажуватись від неправильних дій і роздумів -
Бо серце не підлягає обміну.
Вичерпує свої ресурси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2021
Є такі люди, які емоційно найнеобхідніші:
Які висмоктують з серця затемнення сонця
І в твоєму багатофункціональному квартирнику
Напам'ять завчають
цінність моментів.
І все, що болить у тобі, відторгають з алей пам'яті,
Дають розуміння того,
що життя комічне і нераціональне
І кожен може проігнорувати втрачене,
Відштовхнувшись від напрямку згасаючого світла.
Є такі люди затишні,
які все тепло зберігають
Під шкірою, аби поділитись,
коли бракне його русла
У твоїх перехрестях шляху.
Змащують парфумами
весни серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021
Ця зима морозна видихнула холод,
щоби осиротіла Земля,
Витіснила зморшкувату мрію і теплоту,
щоб скинути десяток ночей
Холодних в пороги пам’яті,
аби порушити обриси надії
В рефлексіях осіннього холоду.
Щоби наслідити в клапанах серця,
накрапати мрякою,
Аби кожна мовчанка твоя була болюча,
Аби істина ховалась, бо все,
що в тобі - живе завжди з тобою,
Навіть якщо, часом,
зима обламує твій цвіт,
Знебарвлює рівень тональності
серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
Ми сезонно заряджені осінню,
передчасно усі знамена тепла губимо;
Контраст холоду
набирає обертів і спотикаєтеся об віру;
Приналежність до рідних губ
того, кого ми любимо,
Ми розбиваємо пошепки
у сум’яття за кілька секунд.
І поки голос наш
набирає домінантних рис - ми відкладаємо злість
На горизонт серця,
що тисне маневром холоду,
Вдаряємось в прогалини часу,
поки осад їсть
Версію нашої чуттєвості,
провокуючи нашу душевну сухість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
Твій біль вивертає назовні
зразок справжності,
Сплави емоцій,
спонукаючи скинути прив’язаність,
Щоб показати істину речей.
Осінь другосортна сіє тіні
на вулиці,
Міряє день холодом
І їй неважливо,
скільки сущого втратив,
Скільки численного тепла понівечено,
Бо кожне твоє обмеження в вірі -
Її виразний виграш
у передчасному холоді.
Твоє смирення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Твоя любов - як погода,
що затирає гострі штрихи,
як переспілі миті втрат,
Затирає кожного нічного метелика, що відточується думками,
стишує синтезом тепла.
І кожну апатію, що вражає альвеоли,
наче осад
канцерогенного смутку,
Накриває своєю тінню,
аби згладити біль.
Твоя любов притискається до моїх видихів,
аби осінь не виверталась зливами,
Щоби не наповнювала своєю вологою
кожний шурхіт тепла;
Щоби більше ніколи не було страшно,
Коли від холоду осені лізуть по шкірі мурахи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021
За чверть до зими - кожна ланка теплоти
заливається міжсезонням холоду,
Залишаючи свої розводи
в кожній з декад місяців,
як екзистенція світла,
Як атоми,
що стрибають по вагонах
людських душ,
зберігаючи нейтралітет,
Аби поза падолистом, поза зимою замуляти між ребрами
цвітом весни.
Щоб закрити кожну з ран,
де забагато чорнооких сутінок.
Аби роздерти із фраз колючих
уривки з зими,
Аби посічену блакить очей
наповнити грацією тепла,
Світанками сугестій березня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
Бо направду,
кожна інтонація наших відчуттів,
За титрами дотику,
за простором світогляду,
Що холодне від відокремлення почуттів
І через шпаринку тепла -
голосить зростанням радості.
В повітрі гойдається,
як дитинча, закутане по коліна,
В подихи мрій
і тихо жде
поки розростеться,
Стане на максимум голоснішим,
Поки сповнить любов'ю,
Поки не оголить
внутрішньо межі подихів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
Коли світ виймає віру з розрізу серця,
Провадить миттєвості дня за завісу ночі, -
Ти бронюєш в минуле квиточок,
щоб наостанок зберегти
Тепло,що впивається в формулу
твоїх снів.
Коли світ кожний клаптик погоди відчутно розбиває
І кожна біль гірчить,
заповнюючи собою всю вісь смаку -
Ти тримаєшся за крила мрій, аби змогти дихати
Легко, коли контурів обличчя торкнеться весна.
Коли в кожну складку за комір тіла тиша западає,
Порушуючи гармонію твоєї м’якості -
Ти пробач її за гострість,
бо в кожній схованці у неї
Посів світла,
настояний на дотиках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
Виростаю з голосних літер
майже-осені,
що притиснулась хребтом-важелем в серце,
Своєю грацією порушила
відлік до мрій,
занурившись надто глибоко,
перетнула межі дозволеного.
Твій простір порушено,
сталевість спрощено,
ані краплі тепла.
Субстанція тіні дощів наповнює все,
що тремтіло всередині від символічного світла
І густина літа безнадійно карбується в пам’яті.
Бо скоро її відсоток досягне нуля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
У кожного є такий період - сезон дощів і розпачу, -
Коли хочеться розшнурувати темінь,
як сукню,
Щоб вигоїтись від недуг.
Ба більше - щоб всі сумніви викотились гронами
З надрізу душі,
Щоб одночасно стати собою.
Треба скинути
з серця паморозь,
Переболіти відлунням сутінків,
Щоб зарясніло серце квітами восени.
Аби відчути найсуттєвіше - треба
Розминутись з втраченим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
Це літо спіткнулось
об щемку порожнечу вулиці,
Пересипалось в тишу,
вигорнулось теплом +30.
Літу би пробудити найсуттєвішу істину серця,
Піддати всій симптоматиці тіло,
йому ж без різниці.
Літу байдуже, чи серце,
як губка, вбирає гірчичні слова,
Чи розтікається чорнилом, прирікає себе на слабкість,
Але допоки воно з тобою -
не втрачай свою повноцінність,
Застигати достеменно дивом і добротою
в пам’яті.
Бо хтось за крок
від занурення в темряву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021
Хлопчику з каштановим волоссям,
у тобі так багато тепла
і воно все глибшає,
Скільки в тобі упертості і надлишку колоритів весни!
Можна стерпіти у світі усе,
але тільки до шостої,
і припинити залазити у власні кордони
як в робу.
Або поставити три крапки в кінці,
набутись,
коли невідомість проколює серце
і каже йому,
хочеш чи ні,
а стерпни нарешті, спи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
Пам’ятай, що дні стираються,
як рідкісні моменти
І кожна колекція тепла - як неозвучена
Мить твоєї свідомості,
яку не можливо повернути;
Етап пройденого часу
залишається за межами,
Коли нічого не виправиш,
нічого не зміниш.
Скільки крається днів,
як буханка хліба?
Скільки найнеобхіднішого позбавляється
Глибокого сенсу,
Коли ти знівечений?
Стандарти різні,
але тобі обирати
розмір і наповненість
Кожного дня твоєї площини.
Лиши собі смак свого дня,
безповоротно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
Адель невблаганна,
топить холодну весну
у гарячому чаї,
Всміхається так,
що аж видно по обидві сторони губ різці
І всі намальовані мрії під тінями гаснуть,
коли вона в відчаї,
Коли слабне світло в помірній буденності,
як олівці.
Пригнічує колір,
коли в хмарах надто багато часу,
Проводить думками
ненавмисно
тихим дотиком до Бога,
Коли в власних стінах може стрибати високо й часто,
Залишаючи кожен свій крик
на відстані від тривоги.
І коли гаснуть всі ліхтарі,
Адель відправляє молитви,
тамує спрагу,
Бо кожна історія,
що з нею в серці,
то як покута.
Шматочки холоду, що всередині - руїни старого життя,
щоб рівновагу
Зберегти, коли серце,
немов зашторене фіранками.
До наступної весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
Емоції вигоряють,
як плями на сонці,
Розщеплюються на жовтку,
втрачають межі і грані
І їх треба поповнити настирливо новими,
Заповнити пусті легені,
Залатати діри там,
де вибоїни,
Аби побачити
який розмах крил
В серця,
коли воно зацвіте.
Бо досить однієї капельки світла,
щоб темрява згубилася.
Найменшу проекцію теплоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021
Твоє ім’я - багатослівне значення літер,
Мов тату на шкірі,
що надає слід твоїм рисам,
Що трансформує твої відчуття
гірськими хребтами
І кожну матерію історії
наповняє акцентами.
І в кожній з літер - маленькі кратери,
Що поглинають повсякденність цивілізації,
Кожну версію тепла чи холоду...
Вивергаючи попіл,
опісля,
в твоїй бібліотеці спогадів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
Пам'ять шкіри
потягом спогадів виринає -
То родимкою на передпліччі,
То мурашками від холоду,
що не можливо розчепити.
Бо твоє тіло відчуває об’єм думок
Так само, як лінії дотиків
Ідентично впиваються і мліють в серці,
Стихають і голоснішають.
Раптовості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Згортаєшся в його обіймах,
і всі відстані, що роз’єднували, видаляються,
І всі втрати, покраяні,
рідшають силуетами,
мігрують по шкірі.
Серце перенасичене швидким поривом тепла -
Наодинці з ніжністю.
Відчуття внутрішнього голосу глибшає.
Чергова анестезія скаліченого серця
фіксується в дотику.
Пам'ять, як сенсор,
що при максимальній напруженості
відмирає,
Якщо вчергове зрадиш собі,
перекривши руками кисень.
Бо на кожному кроці сповідують,
що смак можна змінити.
Але самого себе не зміниш,
бо ж серце вростає у іскру.
Кожною клітиною мозку.
Шукає вогонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
В тобі неминучість,
що ллється дощем у грудях;
Скільки невимовленого,
що дереться до горла словом!
Серце ось скоро щезне,
бо пересохне від не звершених мрій,
Бо прагне
віднайти неназвану істину.
Ти посягаєш на щастя,
хочеш більшого,
Черпаєш свої сили з внутрішніх свердловин,
А хтось нанизує любов на ґудзики
І прагне
знайти одкровення в світі.
Прагне
залікувати структури серця
Без наслідків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
Висіяти весь світ
на її тоненькі плечі,
Аби вона набулася,
відчула присутність тепла,
Аби проросла у весну,
коли спіткнеться в невдачі
Крізь локацію часу,
Шрифтом Брайля під шкірою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
Ховай у кулак
власні архіви пам'яті,
Бо пам'ять - як жебрак,
що забирає сьогодення,
Б’є очевидним у серце,
справжнім у мозок,
І краде літери теперішнього з тебе.
Обмежуючи твою крилатість,
Тицяє помилками у лице,
І світанкове у тобі
січеться,
І маленький клубок почорнілої віри
ходить,
заглядає за край обгортки душі,
аби витерти темінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
Випливи, рибо,
за межі води
і піщані замки залиш на секунду,
Думки - якорем вниз;
а що там під лускою,
розкажи.
Весна човгає на полотнах землі,
залишає сліди
із бруду
І котиться вниз по домівках,
розчісує так гребенем
хвости.
Кисень ротом ковтни,
хай запалиться кольором серце,
Бо від холоду біле уже
і вийшло за край.
Бо на ранок в твою невизначеність запхають кільце,
А в легені - скло,
щоб зловити і порушити простір твій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021
Я черствію, а ти губиш, як зерна гранату,
свій спокій.
Прикрий мене від холоду, бо я розщепила всі ґудзики
На душі і вітер вдарився об їхній колір.
І забрав його, і залишив під пальцями солоність,
Від якої морські водорості ростуть
щосили
І заповняють собою
весь простір серця.
Прикрий мене,
бо та чортова порожнеча
Така ріжуча і ніяка пігулка не помагає.
Від тих опадів випадає віра із мене,
Я її назад, аби затихла,
Аби піддалась мені,
А вона лише сміється з мене, -
бо надщерблена.
Бо засоромлена поглядом людським
Глибоко, бо подерта.
Молиться, щоб бруд з неї воском вилився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
Грета вивішує сонце на матрицю серця,
аби воно проросло
у мембрану її живота,
Аби тонкими пасмами забрало
від неї усі чорноти
і опустило темряву на дно.
Бо ніхто не торкався її так
із тремтінням
давно, не притуляв до її хребта
Свої крила,
і на сонячний спектр душі
білі лілії.
Бо ніхто в мініатюри її снів
не запускав світлячків,
щоб страхи розпорошувались,
Щоб вона відчула себе
нарешті маленькою, захищеною,
щоби терпнув на перинах душі холод
І любив її так,
щоб не боялась нічого і ноги підкошувались
Від нарисів весни і гри світла
під шкірою.
Грета кожний компонент втрати подрібнила,
аби під плахтою зими було спокійно,
Аби всі дурниці, що лізуть в голову, розсипались,
Аби відчути припливи, коли здається,
що все втрачено подвійно.
Коли ось і межа на межі,
і мимоволі немає в тобі
ніякої розкоші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Бинтуй планети, що затуляють сонце;
що забирають мереживо зі щастя,
Що викрадають весни свободи
і викорчовують лінії на зап’ястях.
Щось воскресає в тобі графічно,
посмішка,
що з’являється,
коли негоди бурлять величні.
І вилітає птицею, і раптово гартує будні - вологі і асиметричні.
Люди прагнуть згорнутись в тепло,
коли дні скроплюють
рани лимонним соком.
Прагнуть відчути синтетику тіла,
коли зима натягує свій покров.
Прагнуть в уривках снів віднайти себе,
якщо часом накрило їх холодом.
Бо часом їхнє життя як цукор із склом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
Я б перебула з тобою до завтра
і все міжсезоння вкрила півморем.
І перенасичення, і прохолоду
залишила би
за межами кімнати,
Аби ти ніколи не відчував,
як сповите повітря меланхолією.
Бо тілу властиво
проявляти свою слабкість.
Я б кожне твоє сум’яття перерахувала,
аби не було причини
Тіні ковзати на внутрішній стороні зіниці.
Я б крадькома молитвою вигнала твій біль,
Щоб світло в тобі не згасало,
а серце не вицвіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Ми списуємо пам'ять літерами,
не завжди розуміючи їхнє значення,
І ковтаємо слова,
аби ніхто не зміг
дотягнутися до нашого спустошення.
І кожен холод, як рецидив,
стискаємо
аби не окислився
І не спровокував у нас застуди.
Кожен на нішу неба зважує пожертву:
хтось час, хтось любов, хтось себе.
Аби ніколи не було накипу на серці,
що в’їдається в волокна,
Аби зменшити свою гіперчутливість,
аби не забути імен
Того, кого ми любимо,
щоб завчасно оберігати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Вирваний час знає більше за те,
що відсутнє у тобі,
Бо значною мірою закреслює
поверхневе.
Чим сильніше прив’язуєшся до почуттів,
тим скоріше сивієш в журбі,
Тим вбираєш сильніше
у себе усе грудневе.
Все мине, вирвеш холод з грудей
і витреш ганчір’ям сліди,
Щоб значною мірою не спотворив
глибину серця.
Ватою затиснеш весь біль,
щоб потрошечки відійти,
А воно, пошматоване,
не перечить
і б’ється, б’ється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Будь ласка, не пиши небу листів;
небо заснуло,
згорнулось у свою акустику.
Втратило всі координати адресата,
окислилось від прохань,
витерлось наче ластиком.
Будь ласка, не пиши небу листів,
у нього власна екосистема і власні хвилі.
Воно переповнене
здавна і скоро вибухне дощем,
позбудеться слів і цвілі.
Бо кожне прохання має свою ціну
і все незворотне має бути вимолене,
І кожен атом, що вражений сумнівом
і у всіх в більшій мірі чи меншій зболений.
Будь ласка, не пиши небу листів,
бо воно також торочиться від сирості,
І падає до низу, випльовує сум,
бо також підданий раз на квартал чутливості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021
Ніч зачепилась за бахрому неба,
звісивши гриви з зірок.
Плями зі світла на сукенці чорничній,
в кутиках дні
завернулись в клубок.
Все відчуваєш, дотик статичний,
що розвернувся
підшкірно і цілісно,
Щось в тобі нове пробудив
і з’єднав тебе з сном
нероздільно.
Втрати покраяв, коли повіки бачили сни
і не були сплутані,
Поза свідомістю холод розгладив,
все перейняв собі
і теплом вкутав.
Кожну частинку тебе розкрив,
всі таємниці зберіг для простору,
Бог завжди був при тобі
і розставив своїх апостолів.
Перший - в вітальні з мечем боронить,
коли темрява доповзає до очей,
Другий - коли ти сниш,
розганяє вітер щоб не торкнувся плечей,
Третій - наповнює діагональ схожістю
і систематично констатує факти,
І пробує все, що не так,
на твоїй кардіограмі витерти.
І розганяє нічних метеликів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021
Будуть ті,
які навколо обрисів твоєї любові
не бачитимуть ніякої логіки;
Які будуть думати,
що твоя справжність деінде
і здиратимуть її як апельсинову шкірку;
Будуть ті,
які кожний шмат твого серця
загорнуть у ковдру тепла
до понеділка,
Аби не витекло все,
що залишилось і сутінки не вилилися зі шпарин,
коли гірко;
Будуть ті, хто кожну твою тривожність заколишуть
і їх ніщо не злякає –
Ані шерехи страху,
ані втрати минулого, ані межа дихання.
Та є і ті – особливі – люди,
які кожну твою перевагу і відважність
складуть у сукупність
і з’єднають все, що не так,
як конструкцію і відновлять твою
географію світла і тіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Щоб дихати стало легше -
до біса усе пошли, -
Бо в кожній своїй перемозі і злеті
розкішна ти.
Бо в кожному відголоску минулого
є внутрішнє бажання рости.
Бо кожну слабинку заліпиш похапцем,
але не вилікуєш
Усі свої сльози просіяні і хрести.
Бо коли підупадеш в силі і згубиш щось невимовно світле,
Витече з тебе, як по рейсах з вен,
і раптово згіркне.
Кожне твоє безголосся і втрата
переродиться в щось холодне,
Я обіцяю тобі поділити навпіл сутінки
у безодні.
Я обіцяю, коли лихоманитиме
частіше читати молитви,
Бинтувати кожен сегмент душі,
що болітиме і торкатись лініями,
Кожну з перечень у тобі,
щоб виграти битви,
Всі, що розгорнуті у тобі
під емоціями і стихіями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2021
Море хвилюється, раз,
вигризає з власної совісті
всі свої протилежності.
Море, мабуть, ідеальне,
тому що ретушує біль
і позбавляє залежності.
Море, на Два, хвилями моргає,
все непотрібне скидає на берег, відмовляється від меж,
Аби більше, на три,
не було у ньому нервових клітин
і власних підводних пожеж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
Десь там, на другому кінці планети,
ми дивимось свій
черговий багатосерійний сон.
Тиша замощує кожен отвір душі,
що протаранював холод,
і вона обростає бронею.
І всі страхи, що дряпали серце,
стають несправжніми,
вицвітають до скронь,
І більше не відчуваєш цієї сирості,
що вганяла тебе в сутінки хвилею.
Ти уже не пуста, не безчуттєва,
і кожну
твою складність розпутано,
Кожен твій штрих, мов по ребрах, зрозумілий і глобальний,
Можна гамселити серце, казати,
що воно надто хаотичне,
слабке, або надто чуттєве,
Або любити випадково (чи ні) цю взаємозалежність
і бути сильною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020
Ти у собі шукала щось таке
відкрите і справжнє,
І кожну тінь,
що залітала у твій сад,
мов незнайомка,
Розвішувала навпроти вітру,
щоб не жалила,
щоб не відчувати в собі порожнє,
Щоб не зламати в своїй протилежності витримку.
Ти шукала у собі слова,
щоб зрозуміти себе,
Контури емоцій,
що не піддані корекції
І в пошуках своїх
знаходила завжди
щось дороге,
І губила всі страхи
у теплі
із його колекції.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Якщо падати - то тільки за умови,
що розкриється парашут,
і кожна пам'ять твого страху
зведеться до нуля;
якщо тінь у душі провокує застуду
і затьмарює твій маршрут -
спакуй у валізу і викинь цю некомфортність,
відчуй під ногами землю.
Всі втрати забуваються
і після кожного смеркання
є світло.
І все, що зайве і аномальне,
відпусти на чотири кути світу.
Пробач собі свою слабкість,
бо щастя залежить від тебе,
І під яким кутом ти дивишся на проблеми,
і як їх сприймаєш.
І на скільки подразнені рецептори в глибині
під ребрами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
Птахи на руці, летіть,
ось вам дрібочки хліба: спробуйте їх
і відмежовуйтесь.
Ви бачили все,
як сонце лущить своє насіння,
на горизонті хмари,
як гойдалки,
Гойдають всесвіт, а ви,
то чорні то білі,
летите кудись у невідомість,
не ховаєтесь.
У дисонансі галки у небі як голки.
Гойдаєтесь.
Переламали криком тишу і на весну чекаєте,
без сил,
знеструмлені.
І вам вже нічого втрачати,
не прив’язані ні до чого,
іще літаєте.
Птахи у небі вростають в жовтні у вись,
хоч стомлені.
Тікайте хутче із цього холоду,
тепла тут не маєте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Листопад сонце заслонив
своєю сирістю і поглядом скляним,
І не пускає до людей тепло,
щоб поніжились
у теплий комір.
Він спустився донизу з небес
і золотом мідяком
Прокинув на дерева
багряний колір.
Він би втік,
якби міг,
швидше, щоб не перебирати
людські наміри,
Щоб очам не бачити його серця
порок.
Він би зменшився,
став синицею, втративши розмір,
Та не може,
бо на календарі іще має не один
крок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Люди такі, як всі,
часом перенасичені вітром і холодом, перелистали осінь.
Щастя дозоване,
втрачаємо з осадом,
воно кудись зникає в просинь.
Зовні холодні тумани гострими іклами
нас роздирають,
а серце тепле.
Люди у рамках по лікті зими
і при видиху
сплачують радістю борг,
Втрачаючи себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Ти щось більше,
ніж просто людина,
інерція світла, що змінює ракурс.
Піщинка у світі зронена,
затиснута в сирих емоціях в рамки.
Чим більше холод лізе під шкіру - тим міцнішає
в тебе торс,
Тим більше кисню спалюється в грудях,
щоб розтиснути
всі ранки.
Бо кожна частина тіла відчуває,
коли щось не так.
Ти щось більше,
ніж просто спам,
стереотип,
що ніяк не знайде свого адресата.
В найближчій людині ти антидепресант, щось непрочитане,
але близьке.
Спалах світла на чорнім фоні квадрату.
І коли присипляєш демонів своїх,
в тобі прокидається щось чудернацьке, легке.
І ніби оголюєшся від страхів,
які припадали сирістю.
І прилипаєш
кожним клаптиком тіла
до тепла.
Без якорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Спроваджуєш жовтень за горизонт,
аби не зламатись
від холоду,
Бо він, як наждачний папір,
що дряпає осад на серці,
та хоче його звідти висмикнути.
Чим більше болить - тим менше серце покривається іржею
кольору йоду,
Тим менше шансів здатись
і себе просто вимкнути.
Кожен складається з кислого і солодкого.
Осінь скидає листя,
а здається,
що ламаються усі наші кістки - і то надто сильно.
Кожна лінія на пучечках пальців
втрачає відчуття дотику.
Якщо відчувати,
як м’яке бурштинове світло,
лікує тебе - будеш вільна,
Нічим не зв’язана,
ні від чого не залежна.
Навіть від ліній,
що на долонях долю прокреслюють,
будеш від цього звільнена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
А ніч, як смола, що розтікається -
серця затишшя ломить;
Чорний квадрат,
що проростає в глибини
і душу зводить.
Шкіра мурашками,
хоч бери видирай з корінням,
Аби міцно-міцно у загинах в тобі
Не проросла насінням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Вперше, коли приходиш на світ,
ти криком руйнуєш тишу.
Кожний твій подальший
дотик до світу -
це сходження двох паралелей ,
Неба і серцевого м’яза,
що назад заштовхує в легені тепло шпателем,
Заліплює кілька сантиметрів розчарувань,
щоб не отримав грижу.
Вдруге,
коли ростеш
і хлюпотить в тобі любов,
виливаючись наскрізь,
Вивчаєш світ,
як сонячну палітру,
тісно-тісно прив’язуєшся,
Шукаєш ідеали на весь зріст горизонту
І разом з землею змінюєшся.
Втретє - пізнаєш глибокі істини,
перший біль, другий сенс і втратиш вік,
Що губить себе,
як ніч,
що скидає на землю тіні.
І ти летиш у небо,
а хтось поки спатиме рік за роком,
Кам’янітиме від спокою
і протаранюватиме слізьми власні стіни.
Бог загинає пальці
і чекає на твоє повернення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Це місто, в молочному тумані,
витікає назовні і стишується
над твоєю ключицею,
Холодне і сильне,
як вітер, що забирає весь гомін і втому
і прикрашає серце квітами,
аби не затерпло.
Місто, яке мрії людські,
як кульку, запускає у небо,
але досі стоїть
на сторожі з рушницею,
І мільйони життів народжуються
і тануть у ньому,
а воно стоїть і дихає, дихає.
Поки ще від скелетів,
що у шафі люди ховають,
не вибухнуло,
Місто стоїть і рахує усі химерності
і ковтає холод,
аби побачити істину,
Спостерігає, як люди розчиняються в часі, як їхні легені зморщуються
від недосконалості.
Все, до чого торкається пил,
і так бояться втратити себе частину,
І їх лякає справжність і скоро самих не стане ані краплини.
А місто стоятиме ще зо сто років потому, в своїй непорушності.
Місто стане вільним,
без фільтрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Не світи мені, кажу,
сонце, не світи, кажу,
не світи,
Я відчула в собі трепіт метеликів,
припливів і відпливів,
і кажу тобі - просто лети.
Вкороти в мені море солоне,
а холоднокровність свою вертаю,
Лови акустику смутку мого
і дивись,
як плавають кити по небокраю.
Тепло достигає в мені
і кожного дня падає гронами,
Бо нікому його позбирати,
розпізнати
і скоро буде скльоване воронами.
І лише Богу видно, мабуть,
як пнеться зі шкіри віра,
Або кулачком згорнеться і цвіте,
і цвіте,
і скоро заповнить собою прірву.
Поміж ребер в мені сонце глибоко
є ще,
І не кожному в світі дано побачити це.
Не кожному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020
Ранок стихає, бачиш,
сонце ховається за светр,
Вислизне скоро у закулісну тінь.
Шкіру проймає промінь,
ніжно у самий центр,
дихання відчуваєш,
хто є для тебе він?
Втратив із вени світло,
морок укутав груди,
Жалить, немов кропива й немає у тобі
сили.
Всі відчувають у собі тінь,
бо вже скоро грудень...
Ти не впадай у відчай,
Розстібай ґудзики на спині,
щоб виросли знову крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
В твоїх емоцій немає ні початку,
ні самого кінця,
Вони - як бите скло,
в якому більше не відображаєшся ти.
Якщо ми створені на подобі самого Творця,
То чому нас справжніми найчастіше бачить лише нічна тиша?
Як позбутися осаду, що вкриває середину нашого серця,
Параної, де надто багато темного,
що й щілини душі повні суму?
В кожному нашому архіві пам’яті є трішки сонця
і йому буде достатньо місця,
Якщо ти позбудешся всього старого,
що ріже тебе, позбавляє сили,
А серце струму.
Який ти? Сильний? Зможеш визбирати все те,
що робить тебе кам’яним?
Чи потрібен тобі скальпель,
щоб потрапити у найглибші впадини?
Ми розділяємось в світі на хворих, закоханих,
сп'янілих,
Але там, де вигини і згини,
є есенція теплих спогадів.
В кожному досі повинна жити істина дитини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Ти в мені, як лампочка,
що проливає після сотні падінь
Своє холодне світло - синього відтінку.
Серце навиворіт,
що стрибає без парашуту в тінь,
Бо йому потрібно надпити
різнобіччя затінку.
І я б вимкнула тебе,
нарешті,
до завтра,
бо в легенях надто мало місця,
бо на ранок треба буде застрибнути в светр,
бо скоро любий грудень
і все в світі зміниться.
Closer, мій хлопчику, серце
бо я не твоя Єва,
а ти не мій Адам.
Серцебиття втратило ритмічність,
розплющилось об подушку.
Дати волю сльозам - це втратити частинку себе,
випадково.
Відкрий золоту клітку,
випусти пташку,
Бо вона завжди буде боротись в тобі,
бо вона складена із весни
І хоче з любові зерна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Ми, як маленькі надбиті тільця,
з тріснутим серцем
і надщербленою вірою;
Люди, що ходять по світу,
не вірять в дива
і обдирають лусочки кожної мрії
зі шкірою.
Нам би до когось в кишеню погрітись,
бо сіро на вулиці
і трішки холодно.
Та ми не можемо,
бо в нас
надто зачовгані душі
і ми надто багато ходимо.
Мимо ходимо.
Ми непричетні до всього,
забрудненні внутрішньо
і серцевина наша зігнута вчетверо.
Недотична до світла,
надломлена кимось
і ми себе ліпимо
з чого можемо.
Кожний маленький поріз болить,
а на душі зі сліз у нас озеро.
Слизько в ногах?
Піднімайся скоріш,
ти ж бо людина, не бійся,
Бо з Богом кожний маленький крок буде великим.
Ми все в світі зможемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Ми впускаємо в своє серце того,
кому беззаперечно
віримо,
Від сьогодні
і до початку весни
накладаємо табу
на тепло,
Дістаємо мрії зсередини себе
із приходом осені,
гріємо
Їх об душу,
аби проросли,
коли найбільша самотність хапає нас
за нутро.
Ми рахуємо усі свої недоліки,
що обривають
наше світло,
Аби дати ляпас холоду,
коли усвідомимо, що надто багато
тепла втратили.
І цінуємо кожне падіння наше,
що робить нас сильними
непомітно,
Бо з кожною осінню
ми ставали дорослішими
і за все заплатили
Власним теплом і тишею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Коли проламаєш мою броню,
дефекти душі
розгладиш помітно,
Коли забереш від мене
собі
весь морок в очах,
колекцію болю -
проступить світло.
І все,
що виїдає частково
нас зсередини,
втратить свою силу,
Бо любов
виліковує випадково чи ні,
розтоплює в сутінках
кригу.
Крокуєш вперед,
обшарпаний, змарнілий
і хочеш легкості
передчуття спокою,
І буцімто все є,
що потрібно,
але чогось так бракує.
Remember,
любов дана тобі,
як оберіг,
бережи її
і будь собою.
Коли прийде час - вона всі пухлини і тріщини
на ранах твоїх
залікує.
Вона - протяг в тобі,
вона буревій,
метелик;
озирнись - бачиш,
в тобі
танцює.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Все попіл і попіл,
срібляста вода
на віях,
А далі - що на душі? -
від нових світанків
мозолі...
Кожний чийсь дотик до нас
залишає свою мазуту,
Нові штрихи пензлем,
а люди крадуть
із нас літери.
То, отже, ким був ти раніше -
уже не будеш?
Усе, що відбилось
в душі нове - не зважай на те.
Розсипаєш себе на частини,
біжать хвилини
І поки дійдеш
до кінця - виб’єшся з сил,
Такі складні і окрилені ми
водночас,
Маленькі, великі
і в кожному з нас
щось є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Ішов хлопчина зажурений,
думав собі:
Не вірю у мрії,
світ прохолодний, потворний.
Кожен сам по собі
вицвітає у своїй журбі,
Кожен своїм ключем замикає себе
в світі чорнім.
Все не так,
все те і немає
спини до спини,
Надто глибока осінь,
відсутність тепла і тиші...
В серці мікрочастинки ростуть
із зими
І мурашки пробіглись по шкірі,
як миші.
Ангел слідом іде
і все записує, так,
Все, що лине
з глибин і ламає
хлопчині крила.
"Хоч такого - будь ласка,
та зберися і втому в кулак,
прибери,
не ганьбися і відчуй,
що у тобі є сила.
Я з тобою завжди,
скільки б не було
протягів і падінь
У твоєму житті!..
тільки ти не здавайся, чуєш?
Навіть якщо
на душі твоїй
в листопаді завмерла тінь,
Не бійся, ти завжди мене
у собі відчуєш."
За лаштунками кліпає тиша,
сонце малює кола
І по сходинках вгору
ангел тримає
тебе за руку.
Не зважай ні на кого,
навіть якщо здається,
що ти мала
У цьому світі людина - ми все здолаємо разом.
Навіть якщо монотонність в житті
і кожен під своєю маскою...
Крізь зіниці
він дивиться
на тебе з ласкою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Бог пробачає всі наші гріхи,
відлякує тіні,
що лягають на горизонт;
Легені, що стискаються від переляку,
знову дихають.
Прикладаєш сили і віри,
зростаєш,
бо вихід є завжди.
Пам’ятай це і посміхайся,
навіть якщо
тобі із середини
потрібен ремонт
і серце повне мороку і в ньому діри.
Осінь сезонно
тримає нас у світанковій імлі,
Важчаємо, коли боязко,
коли носимо
в собі залишки
зі зневіри.
Ми люди,
наче такі великі,
а серця чи то від холоду,
чи то від гріхів малі
І, очевидно,
поволі котимось в прірву,
згасаємо.
Тавро на нас,
чи ми втратили усі канони і міри?
І скільки потрібно спроб,
щоб знайти себе
в повній мірі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Переступи
цю чортову межу.
Колише душу сумнів,
бо спустилась осінь...
Минай неспокій,
щоби рушити вежу
Із марева,
бо час спинився
і туман
в тобі глибокий.
Навіщо серце,
що завжди дощить?
Навіщо літери, слова,
якщо вони як дотик,
Що часом нищить нас,
а часом відроджує -
І до і після;
ми які?
То сонячні,
то замість душі - опік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Ходи рівно, дихай вільно;
що там під шкірою,
в сутінки втрапив? -
і тиша завжди
вкрита темнотою.
Слухай тишу,
але довіряй собі,
навіть якщо спокій
для тебе
отрута,
холодна, безмежна,
як хвилі,
що колише і колише...
сьогодення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Бо в кожній людині,
що в світі живе,
так мало див;
Мури високі,
шлейфи із сутінок,
холод в зіниці.
Світ, по якому ходив,
як сипучий пісок:
кожен твій слід,
як гнів,
Що розширяється в просторі і ще
не вицвів.
Що за отим перевалом,
яка межа?
Скільки тобі треба світла,
щоб стати іншим?
Ми забуваємо,
хто ми,
для чого прийшли,
а душа -
Чорнильна Тінь,
на ній брак сонячних променів...
А ми все хтивіші і зліші,
Ми відступаємо від світла.
Зблудили, грішні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
От якби серце було
відтінку бузку
і квітло щосили,
коли зносять Тебе
смутку
небачені хвилі,
коли світ розшнуровує
на Тобі
із пам'яті сукню,
аби заховати глибоко все,
що було не так,
у далеку скриню.
Щоб ніхто не натрапив
і не відкрив
там,
де розбиті дзеркала
із душі
золотисто-сині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
Не губи себе в собі,
не втрачай себе
і все відчуте
тобою,
навіть якщо хтось розбиває храм
твоєї душі і нівечить весну,
навіть якщо сльота на дворі,
а всередині серця рубці
проросли травою,
вже сотні літ,
мов шпаги за рукавом,
ти повторюй собі:
я не згасну.
Навіть якщо у власних архівах
бракує так липового чаю,
навіть якщо квітнув і ошпарився болем,
і тиснуть на тебе чотири стіни;
навіть якщо помітив,
ким ти став,
важко, але можливо,
знаю,
випусти пташок із комірчини,
хай полетять
і віднайдуть тепло,
і нехай небо
гойдає їх в невагомості
високо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Ти можеш вважати,
що в тобі
немає нічого особливого;
Така недовершена,
спорожніла,
з середини безсила.
Віра твоя збилась грудками,
втратила зміст,
немає нічого живого...
А хтось вірить в тебе
і на клаптику паперу
домальовує твої крила.
А хтось при кожному твоєму падінні
молитвами
тримає тебе,
Стирає все,
що в тобі болить,
все,
що рушить тебе і глушить,
І береже тебе так,
як ніхто не беріг
і кожну твою скалку пропускає
крізь себе,
Окраєць вільної любові дарує,
ампутує проблеми
і їх рушить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Люди тікають від тої самотності,
що всередині
ховається в тінях.
В кожного свій стиль
написання своєї книги,
в кожного власний вибір.
Хтось гріє душу в словах,
хтось закриває власні таланти в скрині,
Хтось мотивує себе,
навіть якщо відчуває слабкість
і за це каже світу:
спасибі.
Людина тікає від своєї самотності,
за п'ять дванадцята пірнає в сни.
Кожна твоя спроба вийти із себе -
це віднайти
магію в серці,
Це балансувати навіть тоді,
коли мрії,
як папір,
рвуться і ще
далеко до весни,
А люди завжди будуть
крихти світла збирати у собі,
бо душі у них
в обгортці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
Спи, моя дівчинко,
більш не бентежся й нічого не бійся,
Зерна розсипались віри, -
ти хутко збери.
Сміятись не просто,
я знаю,
коли холод зв'язки рве,
але ти смійся,
Сміх виліковує,
ти кригу з грудей своїх вирви.
Бачиш, принцесо,
ми на чверть в марафоні застрягли,
Бігаємо черпати сонце у когось,
а його нема.
Ми, люди,
все руйнуємо у собі
і будуємо цегла за цеглою,
навіть якщо ослабли,
Навіть якщо нас штормить зсередини
і ми не розуміємо
хто ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Ми, як закриті книги,
зв’язані
різними стрічками,
Кожен у своєму вимірі,
кожен зі своїм хламом.
Кожен в своїй траєкторії,
кожен під своїм
екватором.
Хтось емоції ковтає таблетками,
в когось серце
вкривається шрамом.
В когось душа покреслена маркером
і звичайний день
гасне від втоми.
Хтось наповнений ароматом м’яти
з середини,
в когось замість душі
коми.
Кожен в своїй часовій капсулі,
загнутий в власний чохол
закладками.
Ми такі люди різні,
але коли болить,
рвемося на клаптики.
В кожного в серці
різного розміру
скалки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Не бач сни за мене,
бо я вмію літати
у всіх закутках
своєї душі без тебе,
Бо я шматками вдихаю
відсутність звуків,
Рвуться слова, розсипаються,
як сіль
З під ребер.
Поруш надважливе,
Бо ніжність просочується крізь
пори в руки.
Бо важко втримати
всередині слова,
Коли вони живі
і метеликами
кудись линуть.
Бо людина доти жива,
Поки присутні у ній відчуття,
Присутня віра.
Доти в ній щось від Бога.
Доти вона особлива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
Я за тебе молюсь
коли осипаєшся ти
Коли в вихорі світу
пливеш
і не знаєш спокою
Я малюю молитвами
в середині тебе
квіти
Бо вони красою вирівнюють біль
Бо вони як серце
червоні.
І уже не важливо
скільки втратив
і чого спромігся
Бо кожному треба
себе наповняти чимось
Хтось суцільним тире
хтось уже
від знемоги знемігся
А хтось
теплими пір’їнами тіло
вкриває від холоду.
Ми звільняємось коли молимось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Не бійся ніколи,
нічого у світі не бійся,
Злітай сам для себе
у небо за тайнами.
Живи так,неначе сам по собі,
і в тебе є власна пісня,
Бо той, що крила має за спиною,
не може мати кайдани.
Бо маєш свій власний шлях,
свій дух і своє тепло,
І кожен дощ,що в тобі,
тебе доповнює,
І твоє сонце,що всередині
розбиває темряви тло,
І віра в себе всі мрії твої здійснює.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Коли за спиною секунди летять
І гаснуть в мовчанні
внутрішні дракони -
Спіймай свою можливість,
бо вона як дитя,
Надто швидко порушує тишу,
у неї свої закони.
Червень - так червень,
липень витрусив спокій,
осінь лишила на вилицях сіль,
а що далі - зима?
Світ надто широкий,
Господи,
позаду залишені кроки,
Що обереш Ти,
бо Ти Кравець власного світу
І завжди позаду буде пітьма,
Яка буде зменшуватись,
коли дихатимеш вільно
на раз-два.
Або буде одержима тобою
і зніматиме крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
Ти в цьому світі
колючкою
Зростаєш
по пояс довкола
І мабуть,
як завжди,
за звичкою
Порушуєш спогадів кола.
Весь складений
із протиріччя ти
І серце у зморшках
без зайвого.
Тобі все необхідне -
хвилююче,
А так хочеться,
зрештою,
справжнього.
Кожен прагне до свого птаства,
Своєї втіхи ,
щоб збулося бажане.
Щось недороблене нами,
недосказане
І щось аж занадто
до нас прив'язане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Червень спадає на очі, у нього застуджені зв'язки...
Не дихай, не рухай, бо в комірці у нього пташки,
вони не осилять поразки.
Раз - загоряються жовтим,
два - фарбуються в синє
І в круговерті світу
рано чи пізно
вітер їх вирве.
Вирве, вийме з літньої скрині.
Високо в небо здійме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Колись ти казала собі,
що маєш достатньо
сили,
Що все, що ламає -
аніскілечки не страшне;
Бо сутінки слабшають
і треба щоби
любили
І більше тебе ніщо не здолає
і не зачеркне.
Колись ти казала,
що рідне твоє
не забути,
Що все залишає слід
і у тобі усього
сповна.
Душа складена з пікселів,
інколи із цикути
І треба відчути тобі,
як інколи кисне вона.
Колись ти казала,
що віра,
мов крилаті риби,
Торкаються шкіри,
показують справжність
тебе
І що б не було у житті,
ти тільки не схиб,
Яка ти велика
(чи мала)
ніхто так не взнає,
Допоки в тобі
не зародиться щось
тепле таке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Ось бачиш,
ніч тане,
облазить з неба сливового,
змінює колір;
Залишки снів розсипаються,
коли сонячний промінь
губить рівність темряви.
Холод насправді бажаний,
коли серцю тепло,
коли воно не тонке,
а має розмір
І тоді всі вади губляться
в проміжку часу,
стираються
всі сумніви.
Інколи ти наповнена відчаєм,
бо так є,
що світ часом
гризе тебе і коле,
Кожну складку душі твою заточує,
а з тим
все добре і світле,
що є у тобі.
Все, що тобі здавалось миле,
зношується,
осипається довкола,
Та важливим є те,
що попри все
потрібно видужати
від любої недуги
І не загубити
себе в собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
Ніхто у тобі не зросте,
наче дерево
високо-високо,
Ніхто не відіб'ється,
не ввійде в історію
лінією на руці.
Не зможеш ти
вимкнути світло,
що десь у тобі
так глибоко,
Коли хтось знаходиться
не по волі
в твоєму серці.
Ніхто не заповнить тебе тишею,
ніхто не торкнеться
берега,
Ніхто не зможе залишити
начерки
на душі,
Допоки не впустиш у себе,
допоки любов
попід ребра
Не ввійде
і не пустить паростки
з часом
зі своєї мушлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
Хтось знову помітив,
людина шукає
себе,
Людина в обгортці
загорнута,
загублена сміло.
Людина ховає дарунки від Бога
й тепло,
Не справжня людина
і все прикриває
уміло.
Усе, що в людини
посходило
у душі,
Усі таємниці і справжність
у фантик
згортає.
Людина палить мости і міста
у собі
І вірші руйнує -
також
і від того
згорає.
Куди не глянь -
людина в обгортці,
багато таких,
Не справжніх
і бути собою
не хочуть
І більш не повернуть
себе простих,
Слабкі вони,
знаю,
і слабкості їх
самих точать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Скільки тобі, чотирнадцять? -
Твої сни
ще достоту гарні,
Відчуваєш, як у них
пахне
дикою м'ятою,
а мрії
такі безхмарні.
Скільки тобі, вісімнадцять? -
Гладиш вдома
пухнасту кішку,
Струшуєш серце
від зерняток,
що в любові
скупалися трішки.
Скільки тобі, уже двадцять? -
Чуєш крики
сусідів навпроти,
Обіцяєш собі,
що у тебе не буде так,
промінь сонця торкнувся
рота.
Скільки тобі, уже двадцять п'ять? -
В тобі всього
є багато,
Десь у тобі
виткана ніжність,
хоча в тобі
її чимало.
Скільки тобі, поза тридцять? -
Ти знайшла те,
що шукала,
Твій маленький принц із тобою,
ти багато втратила
і нового
пізнала.
Скільки тобі, тридцять п'ять? -
Життя різало і кусало,
Мов гадюка,
ламало тебе,
та ти
тільки
сильнішою стала.
І коли сон
на повіки зорі сипле,
ти знов пригадуєш
Все що трапилось
на твоєму шляху,
всі рубці,
що зійшли,
рахуєш.
Скільки скинула з себе
і втамувала
дощів,
І що між рядками
таки відчула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020