Sunyachok

Сторінки (1/3):  « 1»

Щастя

На  чужому  горі  щастя  не  збудуєш,
Кажуть  з  здавна  люди,  а  роблять  своє.
Бо  чужого  тужу  ніхто  не  почує
Заберуть  останнє  затопчуть  що  є.
Заберуть  останнє  й  ніхто  не  спитає,
Як  після  такого  на  цім  світі  жить.
В  потоптану  душу  ніхто  не  загляне,
І  зламане  серце  вже  не  оживить.
Щоб  бути  багатим  треба  вміть  хитрити,
Совісною  працей  багатств  не  заробить.
Краще  бідне  людство  в  зять  і  обдурити,
Нехай  виживають  якщо  хочуть  жить
Пашуть  в  полі  зрання  за  кусок  хлібини,
Бо  вдома  ждуть  діти  треба  їх  кормить.
А  багаті  мають  дачі  і  машини,
Їм  плювать  на  інших  та  чи  Бог  простить.
Чи  простить  що  в  когось  помирають  діти,
Бо  немає  коштів  за  що  полічить.
А  інші  мудрують  чи  Ялта  чи  Кіпри,
Де  на  ті  мільйони  краще  відпочить.
Але  щоб  не  сталось  треба  далі  жити,
І  бути  щасливим  бо  життя  одне
Головне  щоб  совість  нам  не  загубити,
Бо  без  неї  серце  навік  зогниєЇ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2011


До Людей

Куди  ми  котимось?  Що  з  нами  сталось?
Ми  загубили  якості  людські,
Для  один  одного  чужими  стали...
І  наші  душі  вже  давно  пусті.

Ми  загубили  те,  що  легко  втратить  -
Це  нашу  совість,  наше  каяття,
А  може,  всім  пора  сказати:  "Хватить!",
Бо  ми  даремно  проживем  життя.

Ви  ж  подивіться,  що  сталося  з  нами:
Ми  потопаєм  в  підлості  й  брехні,
Ми  кожен  день  буденні  ролі  граєм...
Нема  вже  щирості  в  нашій  душі!

Нема  нічого,  тільки  злість  і  заздрість,
І  наші  помисли  нечисті  і  брудні,
Нас  охопила  ненависть  і  жадність,  
ми  стали  непохитні  і  черстві...

У  кожного  в  думках:"Де  взяти  гроші?",
Всім  захотілось  жить,  як  королі,
Десь  украдем,  а  десь  нам  хтось  поможе-
Бог  з  ним,  що  богатієм  на  брехні...

Нічого  страшного,  що  на  тім  світі  буде-
Вже  стало  все  одно,  чи  Бог  простить,
Живем  для  себе,  а  біднії  люди  -
Хай  виживають,  якщо  хочуть  жить...

Куди  ми  котимось?  Що  сталось  з  нами?
Чого  дітей  своїх  ми  зможемо  навчить?
Люди,  отямтесь,  ви  ж  нелюди  стали!
По  іншому  не  пізно  ще  пожить...

Не  думайте,  про  гроші  і  багатство,
І  будьте  щирі  в  радості  й  біді,
Впустить  у  свої  душі  Боже  Царство,
і  хай  щастить  Вам  в  Вашому  житті!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195854
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2010


Мовчати

Мовчати  бо  зайві  слова,
нема  кому  душу  відкрити.
Ти  бути  як  всі  не  змогла,
за  все  в  житті  треба  платити.
Мовчати  коли  не  живеш,
і  серце  від  болю  не  б’ється.
Хоч  тяжко  але  далі  йдеш,
і  щось  неодмінно  стається.
Мовчати  і  грати  лиш  роль,
вдягнувши  маску  і  жити.
Навіщо  потрібна  любов,
яка  тебе  може  згубити.
Навіщо  друзів  шукати,
які  тебе  зрадять  завжди.
Як  важко  образи  прощати,
зостануться  в  серці  сліди.
Мовчати  й  тримати  в  собі,
все  те  що  так  хочеш  сказати.
Так  важко  боротись  одній,
тобі  треба  сильною  стати.
Такою  як  вічна  стіна,
яку  неможливо  зломити.
Хоч  доля  нещадна  й  важка,
життя  треба  гідно  прожити.  
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195739
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2010