| Сторінки (2/115): | « | 1 2 | » |
"Иных хоронили в упаковке глазёнок" Е. Летов
Забрані у Потайне
не повернуться.
Чекайте
у всетеплій темряві, де
найспівчутливіші руки
мнуть повітря,
не знають що сказати.
Чекайте.
Поховайте в зіницях.
Вкладіть під голову
ромашки.
Хай буде інший, хто знайде
криницю.
Хто буде приходити до живих,
як до мертвих,
і трошки пробачить.
Жагу несказанного
киньте, мов подарунок.
Може, хтось налаштує
майже правильно
свою хвилю,
вгомонить трунок.
Чекайте.
Навіть коли квіти
так боляче колять очі.
Коли з-під повік
осипаються грудки землі,
і так голосно,
десь у скроні,
кричать живі.
Чекайте
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200721
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2010
Все, що сутолока не смете,
не застрелить
за два кроки
від зачарованого міста
з жилами-метро,
із кров’ю мови,
ввійде просто під мозок
недозволеною книжкою,
спідницею прозорою,
малою ниючою мишею.
Вона бігає зі скроні в скроню.
Я чую її брудний писк,
її пришпилені дзвоники,
войовничі прискорення дзиг.
Все, що твої очі
дозволять вимкнути,
буде світити через все життя
просто в зіниці,
що не встигли й зиркнути
у розшпилені гудзики
старого вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200719
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 13.07.2010
Б’є хвилями
дефіцит любові.
Виснажена роками,
випрохана у долі,
виплекана самотність.
Сонце шле
мені цигарки.
Запам’ятовую їх запах назавжди.
Бо – дефіцит любові.
Навіть сонця.
Навіть моря,
що зірвало серце
і пробило шини у машин.
Б’є хвилями
у ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2010
Дівчинка на шибенниці
молиться і співає.
Дівчинка збирає підписи
бажаючих глянути
на вузькоплечий відчай
змученої мовчанки,
на крила за плечима
повішеного соняшника.
Зримована засновником
сонця на причепі,
молиться за нових
жертв краси і честі.
Соняшник з шибенниці
шукає сліпо сонця,
пише вірші і молиться.
Дівчинка мовчить і робиться
диво:
за сірим від змарнілості
соняшником – крила.
За сивою від совісті
дівчинкою – крила.
Так мучили Красу i Честь.
Тримали за горло.
А потiм, вiдмивши хрест,
просили спвати соло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200510
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 12.07.2010
Темрява
яскравий брунатний обідок
крок за кроком у безодню
мляво
на вінок
я несу
у долонях теплі вогні
солоні відбитки сонця
на росу
гри
вогники
грають з твоїм волоссям
найніжніше як пальці тисяч медуз
чи коників
босих
без світла
чіткіше видні контури твого обличчя
ліпше застигнути на мить у воску
ікла
ночі
лінь
жадібними очима випити поцілунок
візерунок вій захоплює як небо
сни як вирок
смуток
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2010
Їх об”єднувала пристрасть до кави
та вікон.
Вони мали право на вихід у місто
кожну неділю.
Та місто не дуже любило їх.
Ці двоє
ревіли кайданами та колінами,
кліпали очима кольору моря,
купували вина.
Їх завжди супроводжувала
руда кішка.
Як щоденна пігулка від болю площ,
дана Богом
на ціну життя знижка.
Їх талант можна було вкласти
у слово “сміх”,
синім фломастером писане
на хворих обличчях.
І Смерть довго сміялась,
приймаючи їх у морські обійми.
Рудою вагітною кішкою зустрічала
Старість
їх останню неділю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200493
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 11.07.2010
Возливая мирру взглядов
на казненных,
темноволосая и милая,
вошедшая в плеяду
мудрых и
не честолюбивых,
сидела у ног.
По бокам – взлелеянный,
вьющийся виноград -
память о выросших
и недолюбленных
искателей правд.
Все отдав.
Ноги до крови
ее волосами истертые…
С колен встав,
первой взойти на его костер
и сдохнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200269
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.07.2010
Готельні пориви тікати звідси -
як можна далі,
забрали сон,
як колись Тебе.
Налився дощ – повні вінця.
Відблискує тьмяно,
впаде на плече
і розказує:
“…там, де….
старезні блюда пустель…
м’ятного запаху степ…
небо схоже на мед…
там, де…”
А тут – мирно дощу стук,
холод – і ззовні, і в нетрях рук,
вірний, та п’яний друг.
Між нами кордон,
на якому десятки псів
співають сонети.
І вже зовсім невеселий спів:
“А где дом?
А дома и нету…
А где
дом?
А дома и
нету….
А…”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2010
Глаза, жирно подведенные тротуаром,
напыщенный рот.
Ты слишком многими играла -
забыт исток.
Испробуй след любимых ног
на девичьих губах.
Познай звенящий вкус любимых рук
на собственных щеках.
Ведь занят мир.
Весь мир в гудках.
Набатом кружится призыв.
И где-то там
в упор
ест взглядом
не рожденный
сын
твой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200128
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2010
Ваша любовь похожа на предлог
поближе познакомиться.
Чую, выйдет скоро мой срок –
буду немилой, ненужною…
Любовь похожа на исток
от всех душ человеческих.
Чувствуешь, как он мог
взглядом вывернуть челюсть?
Любовь – как запой:
и в радость, и в горе
пустынно раздолье,
шампанское с водкой…
Любовь?
Пой, милая, пой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200127
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2010
Лікарня.
Інфарктне відділення.
Стерильний морок – ніби щодня.
Психічне знесилення.
Ворог
десь попід стелею літа.
Одинадцять.
Одинадцять ліжок.
Чутлива праця – для митця.
Закутий мозок.
Екзаменація
тутешності. Тремтіння олівця.
Мікрофон.
Одинадцять мікрофонів
із диханнням невидимих людей.
Хрипи й стогони.
Безодня.
Глибше. У світ істерик й містерій.
Зупинився.
Досить вже.
Як Бог, одним лише доторком –
звуки геть.
Мов ненароком.
Тиша й мед.
Запалення.
Самозапалення мізків.
Лікарня. Одинадцять ліжок.
А ти немов
самотній
скіф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2010
Вдень не запалюють свічки,
не мріють
та не плачуть.
І хто розкаже, що є ти,
коли ввійдеш
у пам’ять?
Про славнозвісне і страшне,
про думи
і запали?
Хто твою сповідь перейме –
кохана
чи немила?
Я мовчки квітів назберу,
щоб
сталось
диво.
Вдень не запалюють свічки,
а будять
Всесвіт димом.
Вимерзлі зорі,
вечір-напруга.
Синє
яскраве
повітря.
Ладаном куриться
зоряна туга
у наднебесні нетрі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2010
Подумки Тебе благословлю.
На всі пориви,
кляті змови,
на почерк вій
- і знову –
на мудрість я Тебе благословлю.
Страху не ймеш,
тож благословлю на битви.
Усі вогні гарячих молитов
зіллю тобі на щастя й перемогу.
Натхненних, мудрих – коханок і промов.
Нехай життя не зійде у траву.
Усі світанки неба я благословлю
Тобі на руки – щоб вітали,
у серце – тішили і берегли.
Замовлю трави, квіти і вітри,
нашіптувати буду всім деревам,
щоб дали силу й волю полонин,
щоб дали міць – міцніше неба.
Пульсуючи від стриманості слова.
Іздалеку
Благословлю
Рукою.
Поки хитаються містка
Благословлю
на все життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2010
Прокидаючись на даху,
лінтяюги вищої марки
встромлювали цигарки у рота
і травили байки.
Один (мрійливо) про героїзм,
про часи вовка-брата,
другий, випускаючи дим,
згадував м’ясні лавки
(бо в колишньому житті був собакою).
Третій вже щось нерозбірливе,
випльовуючи раз за разом,
сам собі сміявся, сам собі плакав
і згадував…
“Був я і є маляром
з вічномасними плямами,
з різнокольоровими шрамами,
з очима блідо-карими.
Це, певно, кара моя була:
що то за колір очей у людини!
Хто не подивиться – відсахнеться,
мовляв – “погляд Антихриста”.
Отак і жив одинаком,
проте – слава Богові – не жалію.
Ніколи не любив дурнуватих перехожих.
Не полюбив і донині.
Ви й не уявляєте мій дім!
Забули, певно? Я – маляр…
Апельсиново-ядерні східці,
рибно-рожево-мармурові стіни…
А!.. Слів нема, як гарно.
Від мене кіт – і той збіг.
Не витримав кольору, бідолага.
Їх, певно, не можна кормити снігом,
розмальованим під авокадо…
Про що я? А! Папуга був ще.
Покінчив з собою, милий.
Ще б пак – конкурентів тьма.
А він, мов серед яблук лимон незрілий…
Я що за роботу собі відірвав -
простора, щоденна, за спеціалізацією.
Який гонорар? Насолода.
Так, я дурник, маєте рацію.
Але голови підійміть, панове!
Один із моїх шедеврів – світанок!
Мені б зараз пензля -
я б показав, якими бувають хмари…
Отак і живу – розмальовую небо.
І вічність дана у дарунок.
Босс іноді кличе до себе,
але хочеться трошки ще тут побути…
Це вчорашня робота моя.
А от сьогоднішній захід сонця -
вдома лежить, ще вологий.
Ви й не уявляєте, який шлях
від нашої землі до Бога…”
Вони довго варнякали ще,
закидаючи ногу на ногу,
а небо над ними пливло, мов святе,
писане нелюдською любов’ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199607
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.07.2010
І певно, зарано ще виписувати
розклад потягів,
питати втомлених пасажирів про погоду
і вагонні протяги,
проносити твою фотографію
у лівій кишені
через усіх перехожих, посміхаючись,
як наречена.
Повітря не має кольору, а отже і ти
не маєш.
Бо у нього твої пальці і погляди -
короткометражні.
Бо він єдине, що нас фізично
єднає,
як хмари єднає одна пролітаюча
зграя.
Ти, певно, ще не розчув, але
відчуваєш.
Хода стає повільніше, в очах -
важкість.
Страх невчасності.
Страх непричасності.
І вороння. ́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2010