| Сторінки (3/241): | « | 1 2 3 | » |
Весною,
як дівою,
ніжно зурочений,
У час рівнодення,
у час рівноніччя
У поле подамсь
святкувати Сорочини,
Де древні мелодії гратиме вічність!
Спече сорок жайворів з тіста пахучого
В печі хлібодарній овеснена мати.
На вільнім роздоллі,
за гаєм, за кручами
Пташине первісне святкується свято!
У серці поселиться радісна зграєчка-
Ні більше, ні менше,а жайворів сорок.
Як сонце з полями привітно вітається!
Зима відступає в безодню,у морок.
Думки,синім березнем свіжо приніжені,
Пливуть, як гаївки трипільські ,у вірші:
І ластівки, й сиві зозулі засніжені,
У рідні краї прилітайте скоріше!
Летить
в небесах
сонця
коване
кочело…
Беру
Березневе
Безмежжя у душу…
Душі рівнодення-
Пташині Сорочини,
Друже!..
З трипільської ери іти перехочено.
Святкую-
весную із полем Сорочини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
Сплять могили.
Пік ночі півень проріка.
Холодний місяць- сонце вили-
Їй гребінь в коси утика.
Зеленоводдю кіс русалки
Так личить місяцева мідь,
Що задивується з-за хмарки
Печерний первісний ведмідь!
Крізь далі зможу подивиться,
І все освітиться тепер:
Втекла на небо Ведмедиця
З неандертальських ще печер.
Її би першолюди вбили,
Ніхто би й оком не моргнув.
Й аркан мисливців вкрай щасливий
Кружляв би ніч довкіл вогню!
Нічне холодне сонце танці
Мисливські добре пам’та.
…Впав камінь з рук неандертальця,
Де дух минувшини вита…
Ті звіра в небо відпустили,
Що оберталися в людей.
Нічне одвічне сонце вили
Вітать Ведмедицю іде.
Примітка:Вила-русалка. За міфами слов’ян.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
Мій щем Думок Думок
Дощем Дощів промок.
Та Днів приходить День
Співать Пісні Пісень!
Небесний Луг Лугів
Явив Богів Богів.
Згори Візків Візок
Привіз Казки Казок.
Речей відкрив я Річ,
Проживши Ночей Ніч.
І Серцем Серць радів-
Приснилась Діва Дів!
Грівсь Променем Промінь,
Гув щастя Дзвонів Дзвін!
Та Днів погаснув День-
Кінець Пісням Пісень.
А ваших Сміхів Сміх-
Гріхів великих Гріх!
Ось вам Вінець Вінців-
Кінець в Кінці Кінців.
Корону вам Корон
Царя Царів …ворон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331968
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.04.2012
Не пенсія-
посвист по давнім гріху.
Грішу,
бо її рахую.
За пенсію цю підкувать би блоху,
Купить би блошину збрую!
Синичці спідничку я можу купить.
Короткі штанці- для жаби.
Чи сонячним вітром народові жить?
Знав би?..
Замислишся часом,охмаривши лоб:
Народ-ми?
Синиці?
Мухи?
Подачку пенсійну глядів в мікроскоп,
А видихнув-
всю роздмухав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2012
Хочеться здуру рядки засюжетити-
Вільні, рахманні думки охребетити.
Вдарила хвиля:
сьогодні б зустріти те,
Що засія узороччям епітетів!
Тільки бомбують в безмежності атоми…
Є води формула.Форму чи матиме?..
Формули,
форми,
реформи,
формації…
Втіхи наївність, миттєвості-грації!
Перетікають умови
в умовності,
Спів солов’їний-
в зимові безмовності…
Хто там казав:
згоримо та потонемо?
Серце-безсмертні квазари з протонами.
Вічність вальсує родинними танцями,
Сміхом,
піснями
та протуберанцями…
В хаосі вільно, невпинно кружляємо-
Пе-
ре-
ті-
ка-
є-
мо
пе-ре-го-ра-є-мо.
Марно шукаєм задвірками вічності
Спину та броду, та форм перетічності.
Дивні!
здоров’я у хворих питаємо?
Вічне від Бога давно вже тримаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
У паспортній графі відсутнє слово «граф».
Графа відсутня теж про статус графомана.
(Даруйте,що словами з вами трохи грав,
Та вас я не веду в рожевості туманні!)
Я- слова граф.
Не графоман, а графомен!
Несу у серці світлий статус графомена.
Най осія мене погідний тихий день,
Мене,
мої клейноди та знамена.
Хто в слові «граф»побачив сховок слова «раб»?
Контраст двох слів єднає тільки лаконічність.
Читач сміється:
-Це графічна, «графе», гра!..
-Усе в природі гра..-
мовля графиня-вічність.
Я, лицар слів,
я слова раб,
я графомен,
Словесний меч підняв супроти світу злого!
Збуди мене вночі,
спитай мене удень-
Скажу:
я слова раб,
я єсть людина слова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
Я проти зими крокував навмання
З блаженним душевним зарядом.
Січневий вітрисько скимлів цуценям-
Дводенним, сліпим, безпорадним.
Так виє щеня(поховайте живцем!)-
Бездомне, нещасне, убоге.
І мордочка біла мені у лице
Торкалась холодна й волога.
Від матері-бурі вітрисько відбивсь,
Провулком блукав незнайомим.
Я теж у дитинстві,бувало колись,
Не раз відбивався від дому.
І матір у церкві колись загубив.
Звав гучно-сміявсь люд із мене.
На вівтарв тільки свій перст пригубив
Притворно суворий священник.
А вітер по матері плакав до сліз,
На холоді добре намерзся.
Мені під розхристану куртку заліз
І тихо заснув біля серця.
Зловивсь я на думці: хотів помогти,
Когось перестріть,пожаліти.
Січневим провулком бродив без мети
І серцем зігрів лише вітер.
А вечір далекий ріднів і ріднів
Синам, що шукають своїх матерів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331551
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.04.2012
Читач-
листач-
перегортач,
Нових епітетів шукач,
Щоб здуть з рядків словесний бруд,
Ізнов готується у путь
У глибину ліричних руд!
Читці-перлиношукачі
При повнім місяці вночі
Нирнуть углиб чуттєвих вод,
Де мовне таїнство пород
Цінніш найвищих нагород.
Що слова крабовий укус,
Червоність жалив слів-медуз,
Як образ-рятівний дельфін-
Несе до ямкових країн,
Де рим перлинний передзвін?!
Читач з роїв осінніх ос:
Як все збулось і запеклось,
Відчує мед різноголось!..
В літа пролітні без політь
Летить на вересковий цвіт…
Ковтне римОїд римоЇд,
Як райський перво-гріхо-плід!
І що йому земний обід?
Він дегустатор рим,як вин.
Знавець поетових провин.
Не час виблискувать мечем…
Я буду вічним читачем
Шукать велике у нікчем.
У час,коли приходить щем,
Стаю перлиношукачем.
Та блідне блиск чужих перлин
І верне від незрілих вин.
Північна свічка догора.
Душа,як вовк,скулить:пора!
Рука метнеться до пера!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331550
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2012
У готичному небі
Хмарку в стилі бароко,
Як гігантську амебу,
Бачить сонячне око.
І яка в тім потреба
Так забратись високо,
Аж на готику неба
Хмарі в стилі бароко?
Що за мрія незгасна?
Чим ти, хмарко, щаслива?
Голуба протоплазма
Перелл’ється у зливу.
Та сріблясте ядерце-
Невгамоване серце-
Кличе хмару до готик:
Спробуй небо на дотик!
Хто я в світі широкім?
Сам питаю у себе.
Хмарка в стилі бароко
У готичному небі!
Ввись дивлюсь крізь осоку…
…Люди,хмари,амеби…
Божа мрія-бароко
У готичному небі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331197
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2012
Росиночки ранні,
Досвітні, прозорі.
Ми протословяни,
Що з передісторій.
Одвічні, стодухі.
На зоряній гілці -
Дажбожі онуки.
Пеласги -трипільці.
Ми діти Полеля,
Пеласги-лелеги;
На наших оселях
Гніздились лелеки.
Нам Плуг Золотий ще
З небес опустився.
Отак воно вийшло:
Пір’їнка жар-птиці!
В печері та лісі
Тягнулись до ватри.
Тотемом-нам місяць,
Коза та птах-гайстер.
По нутрах тварини,
По зорях читали.
Правдиві творили
Природні аннали.
А ще будували
Хатини у зруби.
І так вікували -
Із Ладою любо.
Життя вирувало
Із часом у спілці.
І нас рятували
То кози, вівці.
Із Трої тікали…
Ми також фракійці.
Ми - зорі астралу.
Ми - листя на гілці.
Ми з півдня з’явились
І звались етруски.
Ми бились-мирились-
Жить тісно і вузько.
Будь,Ладо,Зорею,
І ми будем доти.
Ми – гіпербореї
В очах Геродота.
Стрибожі онуки
З сузір’я Перуна.
Ми-діти розлуки:
Незгасні та юні.
То-щастя,то-зрада
Сердець полум’яних.
Ми-дітоньки Лади,
Ми-дітоньки Дани.
Ми сильні й безсилі.
Ми бідні й багаті.
На скіфських могилах
Нема зіккуратів.
То-дань Вавилону,
То-сходи до Бога.
У світі бездоннім
Ми- діти Стрибога.
Вогонь із водою
Навік поженили.
І сумішшю тою
Наповнили жили!
На святі Купала
Палили красуню -
Богам догоджали.
І страшно,і сумно…
На коней сідали
В годину сувору.
І персів прогнали
За скелі Босфору!
І скальпи знімали
Не з трупа-з живого!
Ми -добрі й безжальні.
Ми- діти Стрибога.
Ми-вани,ми-анти.
Ми-діти природи.
Ми- вічні атланти
Слов’янського роду!
У вічність спливаєш,
Данапрісе прісний!
Про що ти співаєш?
По кому жаль-пісня?
Ріка перетічна
Минувшини темна…
…А зорі північні,
Мов скіфські тотеми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331195
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.04.2012
Лишає час
на серці карб.
А я це зву життєйським скарбом.
Добром таким гордитись варт,
Яке ніхто вже не загарба.
На серці карб-
великий скарб.
І серце вже ,
немов скарбниця.
Не взять той скарб
й на валку гарб,
Та десь він має поміститься!
Нажитий скарб
з тонів і барв
На караван років нав’ючу.
Ось стільки я добра нажив
Тут ,
на торгах життя кипучих!
За чистий скарб
з тонів і барв
Чорти платить збирались щедро.
Та душу чорту не продав
Я у життєвих круговертях!
Вступайте всі
в мій рід і ряд!
І повторіть зі мною це ви:
Не будем,браття, продавать
Ні душ святих,
ні скарб серцевий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331054
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2012
Прогноз на завтра: капне з стріх і носа.
А ще: напевно, з небових очей.
В тім правда боса
і простоволоса:
Усе міняється,
все хлипа,
все тече.
І вік собі сльозив-стікав роками –
Таким був надто тонкосльозим вік.
В моїм каньоні плакав навіть камінь,
Бо і душі камінній хтось допік!!
Віки-
то пасинки жорстокої епохи,
Що слала чорну сотню слізних віх.
Та знаю: витруть сльози
небо,
люди,
строфи…
Неси,моя епохо,
радість,
щастя,
сміх!
Береза,камінь най пускають сльози –
Читаймо у глобальному прогнозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331052
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2012
Вода-
то блискавка
і грім,
Веселка над чолом моїм!
В Храм Правди ,Боже, приведи:
Ми теж складаємось з води!
А розкладаємось в воді
Чому тоді?
Та гримнув грім! –
закрию вікна,
Бо щось не те іще базікну…
Бо про святе могуття вод
Не варт молоть на сім підвод!
Бо води близькі нам і рідні:
Березові й навколоплідні…
Стікав
червоною
водою
Мій рід не раз в час бід,розбою…
І в вірш мій затекла вода
Трагічна,
вічна,
молода.
Води багато,скаже критик?
Скажу,
що вірші варт би пити!
Слова рядків,
скажу не те ще,
Душі моєї Водохреще!!
І ще:
люблю не водевілі -
Люблю ліси відгрозовілі!
Травневих райдуг акварелі
На щастя
на міста,
на села!..
Пора!
Пора родитись одам
Святим і
вічно чистим водам!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330667
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2012
Не хочеш в палати?!
А хочеш з лікарні
Вернутись безслізно,
без кольок-забольок?
І стигнуть,
і стигнуть надії примарні:
Замкнулась би вдома ця подорож колом!
Лікарня-
гончарня,де ліплять здоров’я!
Вона-Заполяр’я,покрите снігами.
Тут білі гадалки читають по крові,
Чи вийдемо звідси своїми ногами?
Лікарня-
ковальня,де білим по чорнім;
По спазмах, по болю,по кольках, по кризах!..
Там стреси на крихти розмелює жорно,
Там пишуть щасливі комусь епікрізи.
Лікарня-
приймальня бід серцеразючих,
Пункт обміну кризів на затишок,спокій.
Лікарня-
лякарня. Собака кусюча,
Що кості хворобам глодати не проти.
Гостріше?
Навіщо? Не буду. Не тутка…
Так вічно: то хмари,
то враз проясниться.
Для когось лікарня-стара проститутка.
Собака на дроті…
Твоя рятівниця!
Під ранок притихла лікарня наразі-
Швидка,
метушлива,
безчасно ургентна.
Немов валідольчик,
ковтнула образи,
Які дарували її ж пацієнти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330666
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2012
Сторчма в кабінет забігає індіго,
А погляд свіжіш гімалайського снігу.
А вен гіацинти квітують на шкірі
В надії на дотик опори, довіри.
А ще напливають хронічно безсонні,
Чуткі пацієнти,як скриті масони.
Іде хтось з поклоном, а хтось з реверансом,
А хтось сардонічно хихикне авансом.
Синички тріщать, ходять колом акули,
Що напис надверний осмислить забули.
Дрібничку одну ігнорують відверто:
Потрібен ветлікар, а не терапевти.
Коли налетять політичні простуди,
Місцеві сократи – замислені люди.
В них пози Сатурна, а жести Арея,
І слів нетримання, і дум діарея.
Приходять в вівторок трагічні актори
І знов починаються дублі-повтори.
Пливуть, як у повінь весняну, за словом
Притворно недужі жінки-долелови,
Приходять ажурні, гламурні естети,
Що сіли знов на мазохіські дієти.
- Навіщо п’єте те?Навіщо їсте те?.
Ідуть аграванти з талантом притвори.
Коли вже прийдуть, що по-справжньому хворі?
Вбіг олень галопом. Влітають ось оси...
А хворих, як бомби, на ношах приносять,
Мов ангели, фельдшер і два санітари,
Що раптом щезають. Напевно, за хмари.
Ці ангели, звісно ж, чергові по раю
У час, коли часу ні миті немає...
...Відчуюся лікарем. В’язну по в’язи
В горгонне, вороже, в’язке позачасся.
Та істина вперше прозріє в імлі:
Є час, коли часу нема взагалі.
Озвуться і линуть в мені перелуннями пісні
Не сказані ще, несказанні софізми.
Засяє з зачасся дум світлих окраса:
Був час, коли було народження часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330516
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.04.2012
Буває твір,
буває тільки отвір,
Через який вродитись має твір.
У таємничім,
у міфічнім гроті,
Засяду, як чутливий хижий звір.
Де ж він той твір -
тонкий небесний витвір,
Який ясніш колишніх всіх творінь?!
У творчому чеканні не завити б,
Спікаючись на огнивах сумлінь!
Дай Боже
не зустріти слів потвори:
Повтори
та притвори,
тінь олжі.
Та є лиш отвір,
де ще будуть твори,
Чи утвори словесних міражів?
…Пора творінь.
Я у міфічнім гроті.
Чи спершу слово?
Ні, бездонний отвір!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330513
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.04.2012
Будить будень, як чорний віл
Гострим рогом - о сонну спину!
Допливаємо до неділь –
Острівців передиху-спину.
Робінзонить на острівці
Не вдається, бо велелюддя.
Знов проблем батіжок в руці:
Уперед,
понеділку-будню!
До недільного острівця
Ось несуть нас волята чорні.
Наче міф, епопея ця –
Непотворна, але повторна.
І поскрипують валки маж;
В когось колесо – круть від мажі!..
Д отягни, хоч кістками ляж! –
Отакі вже дороги наші.
Вже й колайдер протонний жах
Заганяє у чорні діри.
Я ж на буднях – крутих волах -
Добираюся до неділі!
Двадцять перше століття – яв
Та озон у спросонні груди.
Я б нізащо не проміняв
Божий транспорт –
волячі будні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012
Посвяткує серце і погасне
На останній із усіх доріг.
Час у землю, Як ножу у масло,
Як зорі у дальній переліг.
Час косі іржавій трафить в кремінь,
А зубам зміїним у п'яту.
Час у темінь, темінь, темінь,
А життя- то спалах на льоту,
Щоб збагнуть все вперше і востаннє
На шляху у вічний тихий сад,
Де чекає понеділкування-
Свято після всіх життєйських свят.
І далеке стане рідним-близьким
В Час Часів блаженства і розваг.
Бог земну гойдатиме колиску
На крутих дубових сволоках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330317
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2012
Байдужість бездуховних байд
Бентежить, Боже, безборонно.
Збіжаться на чужий парад,
Як на смітник міські ворони.
Ідолізують княженят,
Князів шанують, мов ікони.
Байдужість бездуховних байд
Бентежить, Боже, безборонно.
Кидають, наче в преферанс,
Родинні і святі закони.
Немов Байданія якась,
Вкраїна наша безборонна.
Пруть в кожну весь, у кожен град,
За комірець номенклатури.
Кромішня тьма для ницих байд
Партійні пише партитури.
Поглянь: о місячній порі
А чи при сонячнім промінні:
Як зомбі, яко упирі,
Не залишають навіть тіні.
Готові в рабство світ загнать
За марки, долари, дукати...
Народе!
Звільнимось від байд,
Нас хочуть пробайдикувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328938
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2012
Мелькають
лиця друзів
бистроплинно
В крутій пропасниці –
безодні дня.
Душа шука
високе,
невловиме,
Таке нетлінне як вона одна.
Розбіглася
по ночах горобиних
Адамова і Євина рідня.
Душа шука
відлуння невловиме
Таке безмовне
як вона одна.
Де ви,
роди і виводки родинні?
Та вас уже
ніхто не об’єдна.
Душа шука
легенди невловимі –
Така наївна
лиш вона одна.
А раптом і озвуться
побратими:
Із семинеба
чи з морського дна?
До них вона
летітиме,
плистиме,
І буде в добрім світі
не одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328641
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2012
Усамітнююсь у самітності,
В самотинячку самоти.
А мари-жури непривітності
Ні проїхати, ні пройти.
Пооднів один в одинокості –
Одноти озвавсь однолад.
Однини клубок вік торочиться,
Ночі степ лячний не здолать.
Затворився я у затворництві.
Чорноризець- я і монах.
Хай життя моє не повториться
Ні у дійсності, ні в піснях.
Занімів-закляк днем безквітності
Поосінньої марноти.
Усамітнююсь у самітності,
В самотиннячку самоти.
Самота-сама, сам-самітниця,
Неосягнута в глибині.
Так бува, коли переквітнуться
Дні життя твого весняні.
Самота гризе, як пропасниця.
Однина німа, наче гріб.
І густа така, що вже мажеться
На буденщину, як на хліб.
Розкушу таки темну дамочку
І дотямлюся накінець:
Самота, судіть, самка-самочка,
А самітник –я, все ж – самець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328107
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2012
Віща ніч-чорнокнижниця
Віршарям віщувала:
- Цей зіп’ється,
той спишеться
До земного загалу.
А бездара залишиться
І над вами возвишиться.
І стримітиме ідолом
( І погруддям, й попу’пям!)
З вікопомної віддалі,
Наче віхоть із д...и.
Ось що віку запишеться -
Мовить ніч-чорнокнижниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327929
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.04.2012
Все одквітне і перевесниться:
Сад - вночі, а жита - уранці.
Ти майнула, мов перевесниця
В нескінченно-короткім танці.
Чому бути, звичайно, звершиться
Під зорею ночей безсонних...
Була юність, як дика вершниця
В гулі табору амазонок.
Кочівниця і скіфська месниця
Подаліла у древнім танці.
Все одквітне і перевесниться:
Сад - вночі, а жита - уранці.
До землі прикладаю вухо я -
Біг далекий років юначих,
Як серцеві удари слухаю
Вірних вершниць моїх гарячих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326823
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2012
Зозуля – доля горлом золотим
Моїм літам кувала позолоту.
Я не жалію, що вона за тим
Зронила позолоту у болото.
А інша віщувала срібний вік.
Була та зозулина срібногорла.
Але політ стрімкий її проліг
Понад проваллям безгомінним, чорним.
Кувала третя бронзові літа.
Та де вони? Напевно, лише Бог зна.
Пора минулась срібна й золота
І зрілих літ осипалася бронза.
Скупа четверта була на метал –
Мені літа провидла дерев’яні.
Я вже минув життєвий перевал,
Але кують зозулі на світанні.
В гаях-дібровах затужу не раз
За віком легкокрилим, швидкоплинним.
Зозуля п’ята подарує час
Із забуття, із мороку та глини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326573
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2012
Натчуть з павутиння ткачі-павуки
Сріблясті шовкові заплутанки-сіті,
Щоб роси ловити з туманів досвітніх.
А як позбирати минулі роки,
Що сивим туманом розлились по світу?
Напевно, лиш спогади в сіті вірша
Відлунням прожитого ляжуть неспішно.
І буде радіти з улову душа,
Що стала на кілька відсотків добріша,
Чужим перемогам-звитягам утішна.
Рівня павуку, росяному ловцю,
Літа, як тумани, у сіті арканю,
Та росами плачуть ранкові тумани.
Все ж мрію здійснити задумоньку цю –
Зловити минуле, далеке, оманне.
Останню надію тчуть вправні ткачі.
І вітер їх сіті по світу розносить.
До віршосплетіння я кинувсь вночі:
Там спогадів перли – невпіймані роси.
Просіть-
не просіть,
розказав
вам
про сіть,
Про долю поета- ткача- літолова,
Що знову римує у ніч сивосову.
І знову блаженно всміхається світ,
Що тихо здурів від продажного слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326364
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2012
Іти послідовно – іти по слідах
На поклик, на посвист, на посвіт…
Та сліду в польоті не відає птах,
Порив помінявши на досвід!
Одна послідовність – девізи невдах,
Зашорене кредо педанта.
В життєву негоду тікають під «дах»
Тупі послідовники гранда.
Не бути б обмеженим в слові й ділах,
Як тінь маломітня обідня.
Бо що – послідовність? Це – йти по слідах,
А значить, лишитись безслідним!
Бо любить безмежжя і Бог, і Аллах…
Скажім послідовності: досить!
Бо йти послідовно – це йти по слідах,
На чийсь наступаючи послід.
Пора крокувати за простір і час,
Лишивши сліди довговічні!
Я досвіду низько вклоняюся раз,
А непослідовності – тричі!
Так непослідовно на долю набрів.
І маю сказати готовність,
Здійнявши розкрилля здивованих брів:
Хай славиться непослідовність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326061
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2012
Пелюсткувалось літо наше
Кармінно-кармово в дворах.
Пора пера,
поете й пташе,
Стрімкого й легкого! Пора
Змужнінь до злету й лету
У вирій-вир,
в завію слів,
Якщо нагадуєш лелеку,
Що мірять вись крилом зволів.
Кармінно-кармово в дворах
Пелюсткувалось літо наше.
Стрімкого й легкого пера
Прийшла пора,
поете-пташе!
Благально дивишся у вись.
За вирієм помрієш згодом.
Розтануть птиці – ти лишись
Із Україною, з народом!
І ось знаходиш ти перо –
Стрімке і легке, бо лелече.
…Кладуть так доля і народ
Довірчі руки враз на плечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325756
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2012
Уставала ранкова
Україна Франкова.
Над лісами, над плесами
Пісня линула Лесина.
Скріплюй вічними узами
Рід наш, твердосте Стусова!
Будьмо з віщою Ліною,
Станьмо вже Україною
Ради внуків і неньки,
Заповітів Шевченка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325420
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2012
. У-
се
мина.
А суть
спливає
згодом.
Невже це лиш нащадкам розпізнати?
Вкраїна межи
заходом
і сходом
Знедо-
лена,
розтер-
зана,
розп’ята.
Все-
світні
і досвітні
стихли
півні.
І світ мовчить удавано й затято.
Вкраїна межи
північчю
і півднем
Знедо-
лена,
розтер-
зана,
розп’ята.
Невже
така
приреченість
довічна:
Мовчати,
виглядати, бідувати
Вкраїні на хресті географічнім
Знедо-
леній,
розтер-
заній,
розп
’ятій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323786
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2012
Може, за мислю цією простежите? –
Ми ж бо для роздумів зважених створені.
Маєм життя відрізняти від нежиті,
Хоч в цих словах одинакові корені.
Маєм життя і житло для живучості.
І Україну заступницю й житницю.
Маємо не животіти і мучиться –
З радістю зжитися!
Маєм життя відрізняти від нежиті,
Маємо жити на вільну тематику,
Маєм соборність у серпні завершити, –
А не блукати по краю галактики!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322686
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2012
За котом ганявся Шариков колись,
Аж собаче серце скавуліло.
Жаль, що Шарикови не перевелись
І вершать своє собаче діло.
Полювать пішли на лікарів тепер,
Що пенсійний вік переступили.
Загарчав собачий мародер –
Медицини вбогої громило!
Йде весна і справи йдуть собачі:
Кицька плаче, медицина плаче.
Йде весна. Течуть весняні води.
Громить все революційний Швондер.
Йде весна. А тут одна печаль,
Аж береться осоружний подив:
Як сучасний лікар Борменталь
Стільки Шарикових нам розплодив?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322685
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2012
І. Теза:
Речей приреченість речиста
У час відречення від них –
З якимось сумом урочистим
Старе відносим на смітник.
А з ним і частки наших аур,
Що нас єднали й світ речей.
І ось мене модерний фавор
Торкає знову за плече.
Але чомусь карпатиш плечі…
…З часів цвітінь, горінь – у тлінь…
До речі, відпливають речі
Під літ далеких передзвін.
Але вертаєшся до тями:
Все зігниває та згора…
А смітники є цвинтарями
Речей, яким спочить пора.
Світильник на смітник несу я,
З яким дружив десятки літ.
І ніби вибухнув Везувій,
І потьмянів кромішньо світ!
ІІ. Антитеза:
Ось квазі-річ конем троянським
Прийшла, немов данайський дар,
Щоб скритим шквалом радіацій
Сон перейшов у ніч примар.
І я задумуюсь наразі,
Коли купую річ нову:
Яким життям із річчю-квазі
Віднині вдома заживу?
Буває, що книжками мариш,
Сховавши гривню про нз.
Та в день народження товариш
Тобі непотріб принесе.
І проживи в епоху хламу,
В напівперіод тупоти!
Непотріб правитиме вами
Та прагне в долю перейти.
Перекриває світлу доступ.
Ганчірколюбного тебе
То запросто, то зовсім просто
Живцем нарешті загребе!
А може бути, може бути
(Не дать же палець на відсіч!):
З отруйним скритим вмістом ртуті
Зі сходу йде китайська річ.
Від небезпеки посторонься
І зміст почутий пережуй:
Зі сходу йде не тільки сонце –
Йде йога, ртуть, свинець, фен-шуй…
Живу ні старцем, ні буржуєм.
Мій дід із посміхом очей
Прожив життя не за фен-шуєм
Й не був заручником речей!
ІІІ. РS або Протеза:
Згаса веселка днів привітних,
Мій зір зажурено поник,
Бо я, звичайно ж, не лахмітник,
Несу річ давню на смітник.
А в небесах кричать ворони,
Що я сьогодні пооднів.
Ідуть, звичайно ж, похорони
Старих речей минулих днів.
І я тут дяк, і я священник,
Багатоликий, як Протей,
Великий зрадник – відреченник
В очах відчужених речей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322550
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2012
Віджуравліло небо поосіннє.
Лиш спогад ще ширяє журавлем
У небі пам’яті, прозорім і безтіннім,
Де ні хмаринки суму, ні дилем.
Відлебеділа молодість у вирій,
У тридев’яте царство, юний град.
Душа ввійшла в сузір’я перемир’я,
Як рання свіжість у знайомий сад.
Відгоробинилась придорожня смуга,
Кетяг зронивши дорогий рубін.
Зовуть шляхи за тайни виднокруга
За юність до зоряних країн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322548
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2012
Зірка летіла, немов гірськолижниця,
З міжгалактичного зоре-трампліна.
Знову неділею світ наш розтижниться
І помолитись стає на коліна.
Зоряний лет, як автограф, залишиться.
Пам’ять освітить колись неодмінно.
Темна безодня – лячна чорнокнижниця –
Нас помолитись вклада на коліна.
Січень снігами урешт розметелиться –
Довго ж на митниці січень тримали!
Вперше телятком зірчастим розтелиться
Біла телиця, як небо астралом.
Нива під снігом доглянута, впорана,
Зорана, марить зірковим врожаєм.
Все в цьому світі небесне і зоряне –
Просто вражає!
Люде неситий! Ти гори матерії
Мрієш у дім свій щоденно принести?
Знай, що життя – святвечірня містерія;
Час не шахрайства, омани, – а честі!
Зірка летіла, немов гірськолижниця,
З міжгалактичного зоре-трампліна.
Знову неділею світ наш розтижниться
І помолитись стає на коліна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322091
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2012
Гадав і пусте, в степу остепенюсь,
Злечу із гір – на долах перемінюсь.
Порив душі Бог визначив як плюс,
А я вважав не раз цей дар за мінус.
Блудив життям, сказати не боюсь!
Але куди від того я подінусь?
Тікав від себе – може, це й не плюс;
Догнав себе ж, а це уже не мінус.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322089
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2012
Вже дика троянда, що звуть трандафіром,
Вкрадливо розквітне вздовж гір Дібровиці,
Щоб серце наповнить цілющим ефіром,
Як злива бурштинна забаглу криницю.
А вже з понеділка цвістиме повійка,
По святах – пахучий повзучий горошок.
Як йшла за Орфеєм душа Евридіки,
Так ніч йде за вечором тихо по росах.
Оглянеться вечір –пропаде видіння,
Як тінь Евридіки Орфею на смуту.
Куди ти одквітла, безмовна, безтіння,
Щоб спогадом юності буть –не відбути?
Нарешті оглянусь Орфеєм у юність,
Де ти промелькнула, як тінь Евридіки.
О, як те цвіте, що в житті не відбулось,
А вже з понеділка цвістиме повійка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321917
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2012
Вірш цей – пік думок найвищих,
Огневерг – протуберанець!
Коли дух з душею лише
У родинний піде танець.
При світлах свічок далеких
У арканнім миготінні
Закружляють наших предків
Їх безсмертні чисті тіні.
Вдарте, глинницькі цимбали,
І заплач, розтіцька скрипко,
Щоби чули, пам’ятали,
Щоби гори світу видко!
Гори –то господні твори,
Місце всіх моїх прозрінь.
Молодим сходив ті гори,
Стерши п’яти до колін.
Лийся, музико троїста,
Буковинською журбою!
Ти вражала душу Ліста -
Він заплакав із тобою.
Ти так ніжно голосила
На безумнім апогеї.
Навіть генії безсилі
Перед святістю твоєю!
За горою – гори, гори,
За горою – гори гір.
За горою – гори горя,
За горою – гір тягар.
Вірш мій теж зоветься : гори.
Поклик батьківської хати.
Це із куфера Пандори
Подароване прокляття.
То й арканю над проваллям.
Серцю – слів би, серцю – рим би!
Вдарте, глинницькі цимбали,
Жебони, розтіцька дримбо!
Впали з гір важкі тумани…
Чую у найтоншім нерві:
Я – в родинному аркані,
Я – листок на роду древі.
Сяють гори спозарання –
Величаві, ладні, зграбні.
Я лечу життям арканним:
Крок – за діда, крок – за бабу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321914
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2012
Ще мертва вода в снігових кришталях –
Краса зачарована,спляча.
Та лиш бездоріжжям обернеться шлях,
Красуня прокинеться й плаче.
Хоч довго проспала,та вічно жива,
Пустилась будити світ сонний.
Під дзюркіт відлижний пробилась трава
І грім пролунав баритонний.
Заграє вона на цимбалах відлиг –
Красуня веселої вдачі.
Шпак тріпне крилом над кінцем голодриг
І ворон по стужі прокряче.
Пробудить жагу у живім й неживім
Красуня безсмертна – водиця.
Ми перші краплини губами ловім
Руками,губами,обличчям.
Відвесниться з часом старе і мале.
Як хутко гостюють в нас весни!
Пропала красуня…Шукали…Але
Краса – таїна безадресна!
Вона є усюди. Усюди бува:
В очах, в громовому відлунні…
Вона з кришталів снігових ожива –
То плинна,то спляча красуня.
Лежала уже в кришталевій труні –
Ожила веселкою в гаї.
І хочеться мовить мені навесні,
Що смерті немає!..
Тут Час обізвався: - Твій ніс-всюдисунь!..
Навіщо шукати пропащих красунь?
І я обернувся на добрім слівці –
Дрімала дружина на правій руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321605
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2012
(Притча)
До сонця!
До світла!
У цьому лиш річ.
Ти йшов проти сонця – потрапив у ніч.
Шукав, дивний, світло шляхетних світлиць –
Від племені- роду облудно відбивсь.
Твій кінь харапудивсь з останніх підків.
Де тиха оселя і пісня батьків?
І тут материнських не чути порад.
Вогні неродинні оманно горять.
А може, то неба був праведний гнів?
Не треба цуратись родинних вогнів!
Ти рідній хатиніі промовив: - Пробач…
Із сволока знявши родинний світач.
І в чаші твоїх потеплілих долонь
Ізнов засвітився священний вогонь.
Ти сонце хатинне у гени ввібрав,
Щоб світлу служити в Дорозі Добра.
Ще мати учила: - Не бався з вогнем –
І доля фальшива тебе обмине!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321604
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2012
Ойкумено ти, Аратто* –
Долі вічний перелин –
Мала орїїв багато,
А оратор був один.
А тепер якесь прокляття
Цій землі, якій я син:
В нас ораторів багато,
А орач лишивсь один.
А орач один, Аратто,
Лан твій чорний не зоре.
А оракул і оратор
П’є, жирує і жере.
Втратив світ святинь багато –
То ж запалюю свічу:
Що оратору орати,
Що орати орачу.
* Ойкумена – правітчизна, старовітчина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321282
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2012
Зорею небо обагрянене –
Призупинити б кровотечу!
Повязку чорну на поранення
Ладнає травматолог –вечір.
Несе для шокопрофілактики
Настій на липах та вербах
Смуглява нічка із галактики –
Сестра блаженства й милосердя!
І наче в шоковім відділенні,
Що у зразковому шпиталі,
Трива щонічне ранозцілення
Та відворот земних печалей.
В клінічні роздуми полину я –
Навернуть висновки напутні:
За зірковою медициною
Твоє, народе мій, майбутнє!
…Ще будуть згадки недатовані
У часоплинних круговертях
Про очі хворих не врятованих
Від неприборканої смерті…
Тому вберу мистецтво зоряне
Нічних Космічних Гіпократів
Долати всі інфаркти з морами,
Аби забутись помирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321281
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2012
Той погляд ,як поглад по лівій щоці,
Поголеній щойно; а права – на часі.
Погладить ваш погляд щетинки ще ці,
Якщо розвернутись ажурним анфасом.
Ми гай залицянь полишили давно,
В час засухи слів, в час очного безросся.
Дві чорні щоки, як пусте доміно,
Розмежено різко так рискою носа.
Відчуєш колись на останній стерні
Неголені щоки під небною виссю.
І лан опустілий зітхне вдалині,
А може, подумає тільки: торкнися…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296029
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2011
Будить будень, як чорний віл
Гострим рогом - о сонну спину!
Допливаємо до неділь –
Острівців передиху-спину.
Робінзонить на острівці
Не вдається, бо велелюддя.
Знов проблем батіжок в руці:
Уперед,
понеділку-будню!
До недільного острівця
Ось несуть нас волята чорні.
Наче міф, епопея ця –
Непотворна, але повторна.
І поскрипують валки маж;
В когось колесо – круть від мажі!..
Дотягни, хоч кістками ляж! –
Отакі вже дороги наші.
Вже й колайдер протонний жах
Заганяє у чорні діри.
Я ж на буднях – крутих волах -
Добираюся до неділі!
Двадцять перше століття – яв
Та озон у спросонні груди.
Я б нізащо не проміняв
Божий транспорт –
волячі будні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2011
Чорні качки на подільськім ставку
Хочуть летіти до вирію- вираю.
Гратиму пісню журливу, щемку
Доки до краплі не виграю.
В дикому стані ще тьма каченят
Ледь лиш опірених, небом невизнаних.
Як же за обрій вони полетять,
Якщо почалося холоду дихання?
Дикі качки у студеній воді
Тихо пливуть вересневого вечора…
Чи вас врятують пташки молоді
Крильця слабенькі утечею?!
Чорні качки на районнім ставку
Хочуть до вираю-вирію.
Гратиму пісню душевну, щемку –
Хай вона крильця їм вигріє!
Виросла б зграя з дрібних каченят
Ще до хурделиці ранньої білої.
Тільки, прошу:
перестаньте стрілять,
Люди в бурнусах
у Сирії,
в Лівії!!
Так можна знищити птицю і люд;
Ми ж не вбивати брат брата приречені.
Годі стріляти!
Збираються в путь
Дикі качки Віньковеччини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295905
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2011
Гуси загусли у гущі небесній.
Настрій понесли. А крила, як весла.
Як же без настрою будем ,поете?
Настрій – це пристрій у психопортреті
Генія – вискочки й дивного психа.
Гуси понесли, хитаючись тихо,
Настрої літа, поета і світу.
Просто оцього ніхто не помітив.
Гуси загусли у гущі, як айстри –
Важко їм нести поетовий настрій .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295631
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2011
На поета, може я не тягну,
А в поетів не тягнув тим паче.
Савчуком одвічно бути прагну,
Не Блокую і не Пастерначу!
Серце вергне власну словомагму,
Вітер пестить мовне синьоросся…
Савчуком одвічно бути прагну –
Не Драчив я і не Матіосив!
Не Гірничу і не Костенкую.
Вірю в слово українське ніжне.
З ним в добрі й біді перевікую –
Ось мої залізні савчукізми!
Сценами стовпцем не Андрухуюсь –
Більше світу на карпатській кручі!
З грандами давно я не рахуюсь,
Мілкоту жалію по-савчучи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295628
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2011
Буває твір, буває тільки отвір,
Через який вродитись має твір.
У таємничім, у міфічнім гроті,
Засяду, як чутливий хижий звір.
Де ж він той твір - тонкий небесний витвір,
Який ясніш колишніх всіх творінь?!
У творчому чеканні не завити б,
Спікаючись на огнивах сумлінь!
Дай Боже не зустріти слів потвори:
Повтори та притвори, тінь олжі.
Та є лиш отвір, де ще будуть твори,
Чи утвори словесних міражів?
…Пора творінь. Я у міфічнім гроті.
Чи спершу слово? Ні, бездонний отвір!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295365
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2011
До зими залишивсь листопад –апоптоз,
Дози сміху у суміші з сумом сезонним.
Білих птиць намалює на шибах мороз,
Анемічно-арктичні химерні вазони.
Вертикалі димків пробиватимуть вись.
І загубиться даль польова й заозерна.
Пташник-грудень для білих-білесеньких птиць
Підсипатиме білі мілесенькі зерна.
Хай яєць не несуть, та не в тому їх суть.
Не Жар-птиці вони, а північні Лід-птиці.
Хай наш сум поклюють довгоніччям занудь,
Щоб крізь ранки січневі певніше дивиться!
До зими залишивсь сардонічний смішок
Перехожих, що вийдуть з осінніх депресій.
А за зиму поет саду білого шок
Перетопить в пахучі букети поезій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295364
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2011
Невидимі оку музики троїсті,
Заграйте про вічне у час падолисту!
Не буду jurare in verba magistri-*
Творитиму слово нове, струменисте!
Нечувані вуху потоки – цимбали,
Заграйте для горів, що гори здибали.
Як дримб жебоніння, листочки опалі
В повітрі з печаллю… Грай, вітре – скрипалю!
І скрипка, як серце, що з серцем зрослася,
Беззахисно - непереможна у часі.
Мелодії ці – світу сила й окраса-
Різьбили поетів з малих вівцепасів.
Під вічне вітрів награвання троїсте,
Під сум і печаль, що з журою тривістрі,
Я клятву даю не in verba magistri :
Творитиму слово нове, струменисте!
*Jurare in verba magistri – (лат.) клястись словами вчителів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Ази зими – озимини зазимини.
Простіш: посіви покрива первець.
Дарує час залисини, засивини,
Щоб ти світлів, як еллінський мудрець!
Щоб сходив зовні ти за Гая Цезаря,
А мудрість щоб вінчала сивина…
У кожнім віці - квантами поезія,
Якщо й життя – в снігах озимина.
Ази зими – озимини зазимини.
Засивини, зазимини- ази зими.
Зови, зови, зови мене. Зазивини
Засніжено відлебедять крильми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295046
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2011
Б'є сонця дзвін об неба вись:
Пора вставати! Пробудись!
І б'ється серце дзвоном в грудь:
Будь-будь! Будь-будь! Будь-будь! Будь-будь!
Проснувся, вмився – і живи
Межи дерев, людей, трави.
Послухай, впавши до колін:
У кожнім серці - власний дзвін.
Всім дзвонам світу вдар уклін,
Покіль не б'є по тобі дзвін.
Та слухай серця дзвони в грудь:
Будь-будь! Будь-будь! Будь-будь! Будь!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Все закладено ще в насінні:
Погарцюємо і заснемо.
Просто впасти листом осіннім
На стежину повересневу.
Прочитай той листок із кодом
Бистрозоро, хоч поверхнево,
Якщо йтимеш поспішним ходом
По стежині повересневій.
Як не ти – прочитає вітер
І складе з того чтива пісню.
Розспіває усьому світу
Те, що скрити вже буде пізно.
…Лист на сіні. На пізнім сіні.
Лист осінній, а зміст – з насіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Лечу
навстріччю,
наче вічний ант,
Немов
новонароджена зоря,
Бо маю в серці те,
що не вмира-
Летіти і світитися
талант.
За гру сприйнявши
переліт за грань,
Мій сон у свято
слова переливсь.
Світитись в сяйві
сонячних світлиць –
Такий астральний
ясний мій талан.
Відчувши щастя
всіх живих створінь,
Сприйнявши світ,
немов сердець квітник,
Тінь-біль я
відвертатиму від них
У час вінчань,
родин, у вік цвітінь.
Летіти і світитись –
мій талант.
Такий астральний
світлий мій талан.
За гру сприйнявши
переліт за грань,
Лечу
навстріччю,
наче вічний ант
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243318
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2011
Пломеніють слова,
як родинні вогні.
Що даровані предком
мені в давнину:
«Під коня ти упав
чи іще на коні –
Справедливість і честь
збережи на кону».
На кону справедливість
із честю – одні.
А за коном усе,
що законом назвав фарисей.
І лякав християн,
що згорять у вогні,
І кабальні закони
кував для людей.
Конституцій гроза
град законів несе
Та періщить народ
батогом беззаконь.
Це народу – закон,
а багатим – усе.
Справедливість і честь
відступають за кон.
Якщо вріжуть тебе
та по правій щоці,
То і ліву тоді,
як придурок, підстав.
Справедливість і честь–
мідяки у руці.
Що за коном,
законом зовем без підстав.
Якщо більше грошви –
переможете ви.
Якщо- ні,
не поможе і Бог-адвокат.
І залишаться тулуби
без голови.
В справедливості й честі
усім на огляд.
Конституцію час
невблаганний несе,
Із законів плете
батоги беззаконь.
Для багатих – усе,
фарисеям – усе,
А для бідних – закон.
Та ясніють слова,
як родинні вогні,
Що даровані предком
мені в давнину:
«Якщо впав ти з коня,
чи іще на коні –
Справедливість і честь
збережи на кону!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243109
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2011
Імматерія снігу
за євровікном,
Що на крилах лютневих
вітрів-іммігрантів,
Лиш міражним розвіється
видивом-сном.
Цим сніжинкам на більше
немає гарантів.
Жаль, на вулиці сніг
втратив запах хлібів
Та подобу пелюсткозавії
жасминну.
А тобі?
Що нагадує сніг цей
тобі,
Коли світ до розгадки
стоїть за хвилину?
А мені, коли вранці
розсіється сон,
Треба глянуть у вікна,
щоб стать очевидцем,
Чи вляглися сніги,
чи змелись закордон,
Бо вітрами несе
всіх і вся за границю.
Ось така безадресність
снігів і подій.
Невагомість думок,
незбагненність безвілля.
Імматерію власну
відчуєм тоді,
Коли й сніг за кордон
понесе по неділі.
Бо чомусь все втрачає
і віру, й вагу,
Генну гідність,
надій золоті реквізити.
Залишаються тільки
сліди на снігу
В спробі в світле
здійснити візити.
Але ми ще живі.
Суть, видать, в «селяві».
Залишаєм ще слід
та сполохані тіні.
Перебіситься ось
світовий буревій –
Наших аур засяє
сліпуче світіння
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243108
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2011
. Орігамі – древнє мистецтво складання
з паперу фігурок в Японії, як данина богині
милосердя Каннон (орі - складний, а камі -
бог і папір).
Після дикого експерименту над людьми –
скинення атомної бомби на місто Хіросіму
6 серпня 1945 року – опромінена і важкохвора
японська дівчинка задумала скласти 1000
журавликів (журавель – символ життя), але
встигла лише 644…
Вже третє за вікном тисячоліття.
І груша серед січня в мокросніжжі.
Із кабінету диво я помітив –
На груші білі журавлята ніжні.
Зима заорігамила снігами
Корону- крону груші старомодній.
Нерукотворне світле орігамі
Признать я за шедевр шикарний згоден!
Японського мистецтва білина
У вигляді журавликів, драконів,
Як данина здалека вирина
Для милосердної камі Канонни.
…Дівчатко опромінене вмирало…
…І сотні птиць зробить уже не встигне…
Журавлики з паперу, линьте в далі,
Веселку вам на щастя обрій вигне!
Журавлики, народжені снігами,
На зимній груші, як журлива пісня.
Я хіросімочці віддав б це орігамі,
Але вже пізно, пізно, пізно…
Камі Канонн, будь добра, милосердна,
Спаси цей світ… Чорнобиль… Хіросіму.
Надію паперову – біль безсмертний,
Як стігми опромінення, носімо.
Шість сотень з половиною фігурок
На груші, що надумано вітрами,
Біль променевий згадують в зажурі –
Моє подільське світле орігамі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238084
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2011
На круглій орбіті
земля кругловида
Літа нам округлює,
наче сновида.
Від швидкості тої
в нас дати кругліють,
Зіниці тьмяніють
і склери скляніють.
Думки йдуть на віче
вночі невеселі:
Життям називаєш
оці каруселі?
Той довгий політ
через стужу і спеку?..
А хто тобі видав
хоч ремінь безпеки?
А хто тренував?
Готував до польоту,
Щоб в тебе в польоті
не було нудоти?
Хто мовив на старті:
- Підсонячний сину,
Політ твій – останній
і перший – єдиний!
В туманах галактик
ти, наче в утробі,
Летиш раз єдиний,
без жодної спроби.
І стільки-то кіл
колосонячних зробиш
Із першої, значить,
з останньої спроби.
На колі якому
наїдеш на сонце,
Собі присмаливши
волосся на скронці.
А врешт до сюрпризів
привикли земляни:
Хтось їде уперше,
хтось їде востаннє.
В одній атмосфері –
в єдинім салоні.
Від викидів астма,
бо вдих безозонний.
І жаба грудна
майже кожного тисне,
Бо мало в салоні
гармонії й кисню.
Гул пляшок із пластика
в нас під ногами.
Пошерхла природа,
як твір орігамі.
Глобально покланено
вільні країни,
Де люди повзуть,
як безпечні пінгвіни.
…Земля мчить у вічність,
як авіалайнер…
- Кому стюардесу?
Вам пити?..
-Негайно!..
А може, на сонці
у нас пересадка,
Щоб рушити далі
в добрі і порядку?
Щоби приладнать собі
ремінь безпеки
І в вічність летіти
щасливу, далеку?
Щоб лайнер прибрати
і напрям змінити?..
І – жити,
і – жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238081
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2011
Я милостинь святого Николая
Та дива на дивані не чекаю.
Для того ноги, руки, голова,
Щоб стріти світу світло і дива.
Не нам у пиві киснуть, черевіти.
На руки гирі просяться, як діти.
Велосипед покличе в доли дальні –
Два вітряки мелькатимуть педальні.
Один
в бурштин
долонь
долин
долинь,
Де пахне липа й молодий полин.
Докажеш світу тілом бронзом’язо,
Що ти людина, а не телев’язень!
Докажеш світу у суничнім червні,
Що тісно у кімнаті, як в печері,
Що милостинь святого Николая
Та дива на дивані не чекаєш.
І легко
линь
в бурштин
долонь
долин,
Де пахне липа й молодий полин,
Полинь!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235802
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2011
Ваші твори читати першими,
Незворотнє приймаю рішення.
Ваші рими неперевершені,
Ваші вірші неперевіршені.
Промінь думки золотостержневий
Огнекрилістю обезгрішений:
Ваші рими неперевершені,
Ваші вірші неперевіршені.
Світлочолість свою утерши, ми
З ваших збірок виходим свіжими.
Ваші рими неперевершені,
Ваші вірші неперевіршені.
Ваші ночі для рими – вершами.
Геть заїжджі слова й заїжджені!
Ваші рими неперевершені,
Ваші вірші неперевіршені.
Буйні глави свої підперши, ми
Салютуєм без перебільшення:
Ваші рими неперевершені,
Ваші вірші неперевіршені.
Вас почувши, нехай помершими
Себе визнають рим старійшини.
Ваші рими неперевершені,
Ваші вірші неперевіршені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235800
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2011
Тендітна ніч – всіх карм земних провісниця –
Зове в бузкові запахущі шатра.
На вилиці тоненький пірсінг місяця,
А у очах містичний полиск ватри.
Навшпиньки йду, по тім’я заворожений.
Ніч дивиться в обличчя – близька, віща.
І чари ті на подив мій помножені:
Навіщо знати завтрашнє? Навіщо?
Знялись вітри... Напевно, хтось повісився...
Я завтрашнє волів би знати завтра.
Та близько вже магічний пірсінг місяця
І ніч веде мене в бузкові шатра.
Вона зіркіш, ніж та, що у Дунаївцях,
Що страх яйцем викочує дитині.
Лише оця у зорях тонко знається –
Із пірсінгом на вилиці магиня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235212
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2011
А сонце грудневе річним поросям
Беркицьнулось й більше не хрюка.
В багрянці небесна куфайка уся.
Зарізали... Тихо... Ні звуку...
А промінь останній стримить, наче ніж
Із сонця, немов з поросяти.
...І батько руками розвів: – Ріж - не ріж.
Ми ледь дотягнули до свята...
На тому й минулась історія вся.
Святковано свято, будновано будні.
Та сонце жертовним річним поросям
Мені видається у грудні.
Той промінь останній стримить, наче ніж...
... Річ батька: – Малий, посторонься...
Я тихо благаю: ти свинку не ріж.
І крик мій, як промінь із сонця.
...Знов сонце пищало в призахідний час,
Що аж відбивалось у скронці.
Ми зоряних ще напечемо ковбас
З свинини грудневого сонця.
Народиться сонце у грудні нове,
Сальця нагуляє і рік проживе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235211
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2011
Гарячим би стрибнути з ванної
В сніги ґатунку первозданного,
В сніги з озону гімалайського,
В сніги з роси троянди райської,
В сніги світліш за душі ангелів!...
Чистилищ ліпших ми б не прагнули.
Та снігом йти чомусь не хочеться,
Бо й так святе все нами топчеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234867
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2011
Ви мене зрозуміти не гідні,
Якщо вам не відомі застої.
В баговинні нічної безодні
Зачекався зорі золотої.
Путь єдиний освітить сьогодні
Зірка-ключниця з висі святої,
В баговинні нічної безодні
Зачекався зорі золотої.
Спрути тиші драглисті, холодні
Сенс життя задушити готові.
В баговинні нічної безодні
Зачекався зорі золотої.
Непогідні часи й непогодні
На удачу в грядущім двобої.
В баговинні нічної безодні
Зачекався зорі золотої.
Зріє дума моя незворотня –
Стать на прю проти ночі крутої.
В баговинні нічної безодні
Зачекався зорі золотої.
Тнуть бореї із Гіпербореї.
Де ж зефір-легкокрил з Атлантиди?
Тихо дума ставала зорею,
Бо зорі золотої не видно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234866
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2011
Як молода циганська панна,
Що провіща зигзаги долі,
Усеобізнанність оманна.
Нечистий дух телеекрану
Зламав хребет твоєї волі.
Лепечеш щось про юне, вічне –
Кінець з початком під завісу,
Про паралелі потойбічні...
Та твоя воля паралічна
Уже в полоні телебіса.
Ти бачиш все з телепозицій:
Розкішшя речників режимних,
Нарцисів в пустощах інтимних...
У ватрах диких інквізицій
Згорів би ти як одержимий.
Заручнику телеекрана
Ніхто б не склав надгробну пісню.
Усеобізнаність оманна,
Як молода циганська панна
Й полон – неволя телебіса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234071
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2011
Легендами заквітчану
Землицю рівнораєву,
Аратту-старовітчину
Від Бога в долю маємо.
Ти була обітована
Мені – нащадку арія.
Втік гот у латах кованих,
Геть гун розтав примарою.
Останки розчереплені
Моїх дідів схоронено
Тут, під травою теплою,
У битвах із коронами.
Лель-квітка вічноюна ти,
Якщо у вічність глянути.
Тебе не порумунити
Та не поросіянити.
Розвидниться, розвесниться
У мороці задавненім!
Ти – ніжна перевесниця
В кривому танці Данинім.
Ми в долі не заручники,
Ми вільні, наче зорі, є.
То ратаї, то лучники,
То мечники, то орії.
З Аратти чом тікаємо?
Щоб горю бути парою?
З землі, що рівна раєві?!
За рало, брате-орію!
Та все ще може трапиться:
Аратту вкриє хмарою –
Я скрикну воєм з капища:
До зброї, брате-орію!
А далі най розвесниться
Аратта рівнораєва,
Як юна перевесниця,
Яку у долю маємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234070
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2011
У кронах ми нескорені,
Бо генна міць у корені.
Не злі ми і не зломлені,
Як сонця ранні промені.
І тим, що було втрачено,
Недолі вже заплачено.
Ні з ким не ворогуємо,
Бо горем не торгуємо.
Часів вітри між кронами –
А ми міцні, не зборені.
І крони в нас не скорені,
Бо в нас глибокі корені.
Від щастя покотилися
Сльозини дві по вилицях.
А, може, щось намріяно
Та когутом напіяно?
Що більне, те і кажемо:
Родинне,
рідне,
бажане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231153
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2010
Сторчма в кабінет забігає індіго,
А погляд свіжіш гімалайського снігу.
А вен гіацинти квітують на шкірі
В надії на дотик опори, довіри.
А ще напливають хронічно безсонні,
По-царськи цинічні, безтінні масони.
Іде хтось з поклоном, а хтось з реверансом,
А хтось сардонічно хихикне авансом.
Синички тріщать, ходять колом акули,
Що напис надверний осмислить забули.
Дрібничку одну ігнорують відверто:
Потрібен ветлікар, а не терапевти.
Коли налетять політичні простуди,
Місцеві сократи – замислені люди.
В них пози Сатурна, а жести Арея,
І слів нетримання, і дум діарея.
Приходять в вівторок трагічні актори
І знов починаються дублі-повтори.
Пливуть, як у повінь весняну, за словом
Притворно недужі жінки-долелови,
Приходять ажурні, гламурні естети,
Що сіли знов на мазохіські дієти.
- Навіщо п’єте те?Навіщо їсте те?.
Ідуть аграванти з талантом притвори.
Коли вже прийдуть, що по-справжньому хворі?
Вбіг олень галопом. Влітають ось оси...
А хворих, як бомби, на ношах приносять,
Мов ангели, фельдшер і два санітари,
Що раптом щезають. Напевно, за хмари.
Ці ангели, звісно ж, чергові по раю
У час, коли часу ні миті немає...
...Відчуюся лікарем. В’язну по в’язи
В горгонне, вороже, в’язке позачасся.
Та істина вперше прозріє в імлі:
Є час, коли часу нема взагалі.
Озвуться і линуть в мені перелуннями пісні
Не сказані ще, несказанні софізми.
Засяє з зачасся дум світлих окраса:
Був час, коли було народження часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226874
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.12.2010
Три вітри: холодний, босий, вбогий
Понесли карету панни-долі.
Осінь літо кинула під ноги,
Долею возсівши на престолі.
Вересень та жовтень з листопадом
Їй служили вірно, як уміли.
Були осені за вроду і принаду,
Були їй душею, серцем, тілом.
В бричці схарапудженій трикінній
Вже зима до трону люто рветься.
Заіскрів з туману срібний іній,
Снігові вознеслися фортеці.
Ось на трон по осені пройшлася
Переможниця зима-цариця!
Царювання – то життя на часі:
Віддавай корону й заберися!
Повертаюсь поглядом до теми:
Тут нема півправди, ні півміфа.
Шлях до трону жалюгідний, темний –
Хтось когось та має переїхать.
Три вітри: холодний, голий, босий
Знов ревуть в час нових коронацій.
Не про літо, не про зиму й осінь
Пишу я сьогодні, сестри-братці.
Золотим шнурком у Істамбулі
Умертвляли пасинків султана.
Щоб на трон намісників не було,
Роль престолу звіку вбивча дана.
Трони, як сезони, перемінні,
Трони і корони не постійні.
В час Магога-Гога не надійний
Знов гримлять карети бистрокінні.
Не про осінь я співаю, друзі,
Не про вітер, що гуляє в полі.
Баба Катерина в Петербурзі
Знищила намісника престолу.
На омрійні і жадані трони
Короновані не богом сіли
В кожній весі, в кожному районі
Ті, що чорне називають білим.
Колінкує раб німий і кволий,
За усяк пустяк цілує трони.
Час рабам ступити до престолу,
Щоб зірвать з князьків тупих корони.
Три вітри: холодний, босий, вбогий,
Я ловлю й зашорюю уперто.
Утечу у простори розлогі
За межу престольної планети;
Від ганьби за трони і корони,
Від образи за народ терплячий,
Із країни, де й ворона з крони,
Наче цар, командує – не кряче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223650
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2010
Свіжа рима – сторінки царівна!
Збита рима – дружина Гороха.
Не люблю римувань дієслівних
І отари займенників в строфах.
Не люблю заримовану прозу,
Мазохізм про нетлінне і вічне;
Та писать про весну на морозі,
Та емоцій смішок сардонічний.
Не люблю блуд прийменників-клинців
У рядках, як лжесвідків підпірки.
Не люблю мудрування безликі
Та сухе пустозлоття говірки.
Не люблю бідноту лексиконну
І моралі засмажених етик;
Як вважа себе бардом в законі
Недолугий зазнайко-поетик.
Не люблю консервованих штампів,
Маринованих словосполучень;
Коли пара розгнузданих ямбів –
Істерична петля перекручень.
Мов циганське лихе конокрадство,
Не погасли часи плагіату:
Хтось посмів у Державіна вкрасти,
Хтось – строфу з «Марсельєзи» скатати.
Карми віршів побліднуть тоненькі,
Як в медуз, що на руку поклали,
В тих, хто пише іще під Шевченка,
Хто як Драч в сонце мече кинжали.
Не люблю і плююсь спересердя,
Коли ритм заїкається, свище,
Коли вірш не тече з передсердя,
А на сорок сантиметрів нижче.
Не люблю я епітет-тараньку,
Антитезні дуелі відкриті.
Божим днем,
надвечір’ям
чи ранком
Я це все
не люблю не любити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223214
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2010
До парку припаркований,
До чарів України я,
Мов учень до підручника,
Казковими заковами –
Піснями солов’їними.
Вчарований заручник – я!
Росо –
красо –
живо –
писом
Духмяне небо скапує
Пори веснянолицьої –
В підзорянім правописі,
В росистій каліграфії,
В зачасовій транскрипції.
Спитаю в подорожнього,
Що в зорях тонко знається,
Чи може він позичити,
Аби я став художником,
Мені мольберт і палицю,
Й таланту півмізинчика?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222833
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.11.2010
Крізь вітражі мінливі хмари
Високе сонце випромінює
Серпневі перпендикуляри
На обрієву ізолінію.
Вник учнем в Божі теореми,
Де всім і кут, і час відведено,
Щоб геометром стать недремним
В ліро-математичних зведеннях.
Вже по теплі, бо вже по Петрі є,
Та все життя собі надіюсь
У ліро-бого-геометрії
Знайти кут альфа, щастя сінус.
Шукать не хочу паралелей
Ні пісні-долі, ані гідності,
Щоб не покрить сумним веселе
У передднину суду, звітності.
Усе на часі: гео, біо, астро,
Небес дари, душі нерівності.
Тут щастя кут, де квітнуть айстри
У мить серпневих неймовірностей!
Це – півпримирення, мов марення,
Із часопростором предвічним.
Знаннями Божими одарений,
Я ставлю крапку, наче свічку.
Бо з крапки-старту штих-пунктирами
Пора сягать у невідоме.
Лелекою з старого дому
У тридесяте царство вирію.
Тому не крапку став, кому!
Крізь вітражі мінливі хмари
Високе сонце випромінює
Серпневі перпендикуляри
На обрієву ізолінію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222318
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2010
Сягнувши святості душі,
Цей вітер –
дійств вітражних майстер –
Небесні творить вітражі
Із хмари білої, як айстра.
Чарівні сяйва й півтони:
Бурштинні, сині та червоні
Колайдер сонця, як протони,
Возніс їх в стани дивини!
Сьогодні вірю і не вірю,
Що суть уявою досяг.
А завтра буря чорні діри
Проб’є в вітражних небесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222142
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2010
Ляга вуаль неношена
На гаю срібний конус –
Останній острів осені...
Оступишся – потонеш!
В жовтневій марній сирості
Захланної безодні.
Ще й холодів немилості
Ощирились сьогодні.
Немов вулканні виверги,
Срібліє гай під виссю,
Чи то видіння огнегри?
Ідеш? – Не обпечися!
То, певно, магма з кратера
На дівич-гай полилась.
Мазок – і острів матиму,
Де люди не селились.
В безлюдь-безптастві осені
Уявний острів-магма
Скида вуаль неношену
І в кратер тиші тягне.
Чи пак: в безмов’я острова –
Манливий гаю конус
З дилемою не простою:
Приб’єшся чи потонеш?
Однак: що магма кратерна,
Що острів необжитий...
...Йду до природи матері
На пару з вітром вити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222141
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2010
Кому цей сніг? Навіщо він іде?
Вкривать сліди Мадая і Магога?
Забути б про ніколи, про ніде,
І про ніщо, забути б про нікого.
Впади в сніги, навік закам’яній,
Історії надуманої сонце!
Сімнадцять збудував Александрій
Собі во вічну славу Македонський.
Та нас, гіпербореїв, не здолав
З північної святої Припонтиди.
Чи не тому історія вела
Царя у Індію зі страху, стиду?
З вітрів арійських, з чистих кельтських вод
Черпав снагу мій гунський цар Атилла.
Тремтів ромей та загребущий гот,
Відчувши нашу нездолану силу!
Хірамський, аль-мамунський звівсь масон,
Щоб світ післяпотопний розтоптати.
Та не згасить божественний вогонь
Моїх родів великої Аратти!
Хозарщина-мара, панмонголізм
Злим каганатом у степах розтали,
Де Чингізхан гнилу конину їв
І запивав дитячим свіжим салом.
Гряде новітній Водоліїв день,
І неба благодать про це подбала,
Щоб син Яфета – мій народ Тарсен
На місце брата став – великого Тубала.
Забути б про нікого і ніде,
Та про ніколи, ні про що, нізвідки.
І тільки сніг настирливо іде
Моїм думкам у спільники та свідки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210653
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.09.2010
Аз єсьм, видать, з малих азів,
Щоб перед вічним оніміти.
В осінній вакуум лісів
Вселилась голограма літа.
Як символ світлий, неба код,
Із молодечими вітрами
Пливе далекий епізод –
Заблудла щастя голограма.
У сітях Індри (в силі Божій!)
Далеке й близьке – в перепліт.
Перетіка жовтнева пожовть
В травневий ніжний первоцвіт.
Ліс тягнеться у повен зріст
Аж до небесного склепіння.
І невідомий фактор ікс
Явля минулого видіння.
Нараз сягнеш чергових аз:
Життя – драбина –зіккурати!
По них не раз ти підіймавсь.
І путь той маєш пригадати.
Як символ щастя, неба код,
Із молодечими вітрами
Пливе далекий епізод,
Будує щастя голограми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210652
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.09.2010
Зажурою бездонною
Ляга садком пораннім
Рожевий плач півонії
По часі квітування.
Сльозинами червоними
(І білими, тим паче)
Заплакала півонія.
Та хто край літа плаче?
Тим паче:
різнобарвиця
Слізна в саду струмоче...
Таке мені примариться
Хіба що серед ночі.
Жасминово, завіями
Плач білий ливсь по вітах.
...Душе моя, черствіємо –
Це ж плачуть наші діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210302
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.09.2010
А листя – в отави.
А птиці – у вирій.
Тумани – у небо.
Сльозу – в океан.
Далека, ота ви,
у погляді щирім,
Час жнив гостросерпих
прийміть без вагань!
Тріщала і пахла
вінцева свічина.
Ливсь вальс Мендельсона
немовби спросонь...
І чарка, як чакра
розмов безпричинних,
Злітала в резонних
обіймах долонь.
Штамп – в серце і в паспорт.
А перстень – на пальчик.
А сміх – дивоустю.
Надбрів’ю – вінець.
Безптаство митарства.
Удача невдячних.
- Щаслива? – Припустим..
- До млості сердець?
А листя – в отави.
А вірші – в шухляду.
А пісню - у спомин,
у плюскіт води!..
Далека, ота ви,
з весільного ладу,
Приблудлий відгомін
подіти куди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210301
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.09.2010
Сплетіння пальців – безсловесність.
Кінців сплетіння – безкінечність.
Часів єднання – Божа вічність.
Гріхів сплетіння – многогрішність.
Думок каскади – урагани.
Краплин єднання – океани.
Та в цих потопах світ не тоне:
В єднанні душ, в добра бутонах!
Ляка мене одне сплетіння,
Де святість світла й чорні тіні.
І я з таких сплетінь створіння:
До світла йду – за мною тіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210141
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.09.2010
Найоб’ємнішим, найважчим
Словом в поетичній пращі
Вразь прицільно, напропаще!..
-Так не пишуть. Не пора ще...
Слово – цвіте колосковий,
Слово – леле колискова,
Будь зорею на узвишші!..
-Так писали... Так не пишуть...
Круком хижим
око залу:
-Так не пишуть-
так писали!
Б’є по серцю – напропаще:
-Так писали...
Не пора ще...
Словом творчим, непритворчим
Захищу себе від порчі!
Словом батька – не васала...
Не пора ще? Так писали?
Як Давид по Голіафу,
Словом б’ю по власнім страху
Невідпірно, напропаще! –
По «не-пи-шуть-не-по-ра-ще»!
Вражу злісну дивовижу –
Чорнокрилицю зухвалу
(Не-по-ра-ще-так-пи-са-ли) –
І – напишу!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210140
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.09.2010
Пора новим рядкам родиться –
Поет, як місяць, світиться.
Направо йде – метафориться,
Наліво йде – епітиться.
Душа вперед опише рух,
Немов весна між вербами –
Усе йому зійде із рук:
Літоти і гіперболи.
Над ним лиш муза замуркоче, -
Нескореним, незбореним,
А він в безсонні ниви ночі
Пуска думисті корені.
Рядки з пустельних звідусюдів
Йдуть караванами верблюдів.
А він, як лотос, світиться –
Метафороепітиться.
І білий ангел берегтиме
Тонкі духовні акції.
І полетить з піснями тими
Уранці до редакції.
Хай знають, що рядку родиться –
Поет, як місяць, світиться.
Направо йде – метафориться,
Наліво йде – епітиться.
Щорік поет на сміх бідніє
Ровесника й ровесниці.
Душа ж безумна молодіє,
Як юна перевесниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209953
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.09.2010
Відкупалилось. Ось відпетриться.
Не зібрать мені часу ртуть.
Віддзеркалилось.
Не повернеться,
Що хотілось би повернуть.
Не обмовиться.
Не відлунює
Провідник в кудись – у ніде.
Хтось мовчить давно –
з віку юного.
А окликую, не іде.
Вже й попетрилось.
Богородиці
Пелюстковий плач
в пустки ваз.
Все минається,
що народиться,
раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209950
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.09.2010
В сузір’ї Зоряної Квочки
Лічила виводок курчат
І йшла цнотливої ще ночі
На сінокіс вусата рать.
Село крилато, семисило
Під дзвін удатної коси
В бурштинних видолах косило
Перлини першої роси.
Мов шкура зраненого вовка,
Луги руділи з вовчих трав
На тлі незайманого шовку
У сяйві вранішніх заграв.
З вечірнім променем на косах
Вершив додому я похід,
Щоб стати мужнім і дорослим
В тринадцять літ.
Пісенність буднів незабутня,
Як святкували сінокіс!
Змагалися сільські Піддубні,
Уклавши в коси юну злість!
Де дикий мед збирали оси,
Побіля сині джерела,
На сінокосі-стоголоссі
Коса на камінь набрела.
І що кому тепер сказати?
Розводь руками, голоси...
Тобі судилось стать багатим:
З одної маєш дві коси!
З тих пір багато рос упало,
Зламалося багато кіс...
І доль зламалося немало,
Але триває долекіс.
І де село те семисиле
Із-під сузір’я зір – Курчат?
Яка недоленька скосила
Таку міцну і мирну рать?!
Хто так ганебно і безславно
Перекосив моє село?
Тонкі не викошені трави
Перебуяли у стебло!
Ти, доле – Піднебесна Квочко,
не вберегла мій славний рід –
Мій виводок синів і дочок –
Від круків, яструбів та бід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209842
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.09.2010
. Комусь на хід букові далі
Під виссю з райдужних споруд.
Мені, як чорний день ордалій,
Словами іспит, Божий суд.
Давно без сумніву і страху,
Наївний лицар і поет,
Не п’ю удачу із карафи,
А з філіжанки - щастя мед.
Вогнем, водою і мечами
Я б інквізицію стерпів.
Та не прощу, аби ви знали,
Ордалії безволлям слів!
- Що слово нам? – подума дехто.
Цей спір-дуель на патиках…
А я величність діалектів
Вітаю, мово, в словниках!
Вони твої всі рівні діти,
Народу плоть і кров жива.
Ті, репресовані совітом
Та австріяками слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209840
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.09.2010
Без дощів я і ти без дощів,
Бо прибилось одне бездощів’я.
Небо чисте, як лоб без прищів;
У природи пішло недокрів'я.
Обезтравлені луки і ліс.
Лисе літо. Тривога. Злочинність.
Безпричинність голодна, як піст.
Безпричинність маскується в чинність.
Недорід. Недоспів. Недоліт.
Під конем простягається вершник.
Безголових чоло не болить
Ні востаннє, ні навіть уперше.
Розучився дощити мольфар,
А циганка – гадати на щастя.
Трусить зорями Волосожар –
Хоч одній би достигнуть і впасти.
Марсіани навкруг – не народ:
Вузьколиці, лячні, мілкодухі.
Недодовбані лиця з колод,
Батогами вимахують руки.
Позомбований тихий народ
Не живе і не думає гостро.
Не пейзаж – а один натюрморт,
А вечеря рептилії – монстра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209679
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.09.2010
Відкритий друзям й ворогам,
За що купив, за те й продам.
А бідному за так віддам.
Не вийде з мене торгаша.
Вночі блукаю без ножа.
Гадюку гладив як вужа.
У дощ бродив я без плаща.
А на даху ловив ляща.
У знахарки зводив прища.
Я вірші пишу на снігу.
Удень ночую у стогу.
Я мертвим кажу:будь здоров.
З берези п’ю весняну кров.
Вкажу я мудрим вірний крок,
У дурня я беру урок.
У торт усім кидаю хрін.
Ношу вусища до колін.
У бані сажею натрусь,
Як африканський білорус.
А лід я плутаю з вогнем.
Корову плутаю з конем.
Лягаю з дівою на ніч –
Лечу від баби вранці пріч.
Я плутаю банальну суть:
Ти хто? Гігантський ліліпут?
Ага, нова у тебе грань?
Ти – карликовий великан?
Усе, і праведне, й криве,
На світі білому живе.
То посміхнеться, то реве.
Той в дощ блукає без плаща,
Той на даху зловив ляща,
Я ж пишу вірші на снігу,
А вдень ночую на стогу,
З моделлю плутаю Ягу,
У торт усім кидаю хрін,
Ношу вусища до колін.
У дурня я беру урок,
Щоби вказати мудрим крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209677
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.09.2010
Забуду за рок і реп.
Як вирок кажу й зарок:
Мій герб із пейзажем верб.
В душі – український фольк.
Хто пісню бубнить нудну?
З стін падають мухи десь.
Співати? На шир грудну!
Радіти? На шир небес!
Щедріть на природний сміх.
Дожитись на власний вірш.
Людський первородний гріх
Пропить за останній гріш.
Молитись? Тоді за всіх:
Бандитів, злодюг, повій.
Пропить первородний гріх
За гріш кишеньковий. Свій.
І слухати рідний фольк –
Вкраїнський дзвінкий фольклор,
Як слуха голодний вовк
Вовчиць, вовченяток хор.
Хто пісню бубнить нудну,
Що аж підвиває пес?
Співати? На шир грудну!
Радіти? На шир небес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208495
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.08.2010
Сад зимовий впізнаю по флоксах,
Де тремтить спустошене стебло.
Впізнаю життя по парадоксах,
Що різьблять задумане чоло.
Впізнаю лелеку по витку.
Горобців – по вифурках поспішних.
Впізнаю поета по рядку,
Непоета – по томах розкішних.
Мить зову великою любов’ю,
Як плеча торкається плече.
Розумію діалог-безмов’я
Взаємозахоплених очей.
Впізнаю закон по беззаконню,
Фарисея – по словах гучних.
Впізнаю знайомих на іконах,
Гілку родоводу з древніх книг.
Я – дитя біблійного Тубала –
Ось на європейський став поріг.
Чи мене впізнали-виглядали,
Пане боголійний Меровінг?
Мій арійський нездоланий рід,
Міфами містичними повитий,
Із колиски людства – Припонтиди
Починав священий первослід.
Непорочная галілеянка,
Матір Сина Божого Ісуса,
З Припонтиди нашої краянка!..
Цим душі сакралом я горджуся.
Я із кельтів, кіммерійців, готів,
З аріїв незламних у бою...
Предка яфетичного народу
Упізнай, як я упізнаю!
Час мечі та стріли поламати!
Скиньмо окривавлені щити,
Щоб лунало тільки слово «брате».
Шостим колом людства нам іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208494
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.08.2010
Я сонце новороджене у грудні,
До свят завжди готуюся у будні.
До свят воскреснуть радощі загрудні,
Щоб птицями зриватися з-за грат
В безсонні далі позасутні;
Нудьги щезають хмароньки марудні,
Немов лячні трикутники бермудні
Тому, що я готуюся до свят!
Із заребер’я радощі облудні,
Мов зграйовища птиць нехарапутніх,
Втечуть кудись у простір позасутній,
Щоб я один лишивсь довікувать,
Мов білий вовк уроджений у грудні
У вовчій зграї гострозубих буднів,
Де існувати небезпечно, скрутно,
Де я завжди готуюся до свят,
Які почнуться рівно по полудні,
Коли злетиться рій гостей приблудних,
І стіл-стільник почистять гості-трутні,
Щоб під столом хмеліти і лежать,
Щоб там заснуть глибинно-непробудно,
Щоби проснутись звично-неогудно
У вовчій зграї гострозубих буднів,
Щоб готуватись до прийдешніх свят
В кімнаті, наче вулик прямокутній,
Такій тісній, як те таксі маршрутне,
З якої і минуле, і майбутнє
Містичним птаством виліта з-за грат
В бездонні далі позасутні;
Нудьги щезають хмароньки марудні,
Немов лячні трикутники бермудні
Тому, що я готуюся до свят!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208145
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.08.2010
В хаосі кипучім,
В одвічному русі
Єдина миттєвість відведена,
Щоб катету стрілася
Гіпотенуза
Пянка, молода,
Рівнобедрена.
Здавалось: ходили
І знались як друзі
Дві скромні, безмовні невинності...
...Відношення катета
Й гіпотенузи
Дійшли до народження
Синуса.
Безсмертні горяни
Іван та Марічка
(Із віком нарешті допетрую)
Творили магічну
Величну і вічну
Поривів сердець геометрію.
Під небом еклектик,
Дивуйсь – не дивуйся,
Я ладен голівоньку втратити,
Щоб знову до тебе
Як гіпотенузи,
Вночі опуститися катетом.
Між пальців піском –
Загадкове рівняння
Та димом у невідь повилося.
Та тверджу усім,
Що відгадка кохання
В Рівнянні Великого Синуса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208144
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.08.2010
Ще
ерги
енергії
вергне
мені
АТФ.
Життя ще вогнем гоготить в кров'яній рідині,
Коротке, міфічне, як ночі купальської блеф.
Величне вінчання води і вогню у мені.
Тривале й розлоге, як думи у зоряну ніч,
Коли ти від істин далекий, відчуєш їх торк.
Життя – це веселий і завжди безвиграшний торг.
Це ринг там, де правда із кривдою стялась у клінч.
Життя – то купальське єднання води і вогню
На вічній планеті, гріховнім клубку протиріч.
Колись незбагненне я раптом збагну і мигну
Купальською квіткою в ніч...
Якщо життя – сон,
то проснемося лише в труні,
Хоч поле діянь там - надуманий бажаний блеф.
Життя, у серцевій реторті гори- струменій!
Ще
ерги
енергії
вергне
мені
АТФ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208096
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.08.2010
І побачу знов двійника,
В час гоління, немов Нарцис, я.
Стерні-вилиці тре рука.
Я моргаю йому: дивися,
Ти ще теж не зів'яв, не спився!
А подібність у нас яка!
Віддзеркалимось
в дзеркалах,
У подіях,
в вечірніх водах.
І тіла перетліють в прах.
Душі легко ковзнуть по одах,
Як по дзеркалу теплий подих
Мимовільним безмовним «ах».
Чи згадають нас дзеркала,
Що знайомили з двійниками?
І озерце з-під джерела,
Й безіменний каньйонний камінь?
Мимовільний той видих давен
Чи згадають хоч дзеркала?
Вмовкли трюмові трійники,
І дзеркальний десятник, сотник,
Виглядаючи з-під руки...
І стоять на короткий дотик.
За них дихаю я таки -
Чуть на всіх мій єдиний подих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.08.2010
Колись
скажу собі:
колись
На вірші вічні й тиходенні,
На знамениті і знаменні,
На ті, що зносяться увись,
І ті, що тягнуть в світ підземний.
...Сокира крає дубчака.
...Колода пилиться безкора.
...Лакує дошку вже рука.
Загинув дуб- небес підпора.
І сум за ним приходить скоро.
Тому, поете, не корись!
Критичні пили – ще не згуба.
Не обкоруй, що серцю любе!
Дуби тримають світу вись –
І грім обходить велич дуба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207812
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.08.2010
Поліклініка.Ангели.
Просто рай-поліклініка!
Білі ангели прагнули
Оживити покійника.
І щоденно зліталися
Білокрилою зграєю.
Вам- рентген, вам- аналізи
У районному раєві?
Раптом в місті всі ахнули –
Звісно, кожен це знатиме:
Чистокровні то ангели
З крильцями під халатами!
А коли не вдавалося
Вирвать мертвого з темені,
Місто альтом зривалося:
-В поліклініці демони!
Жовчю все обливалося ,
Аж від роду до імені.
Ангели, з'ясувалося,
Мають роги на тімені!
А для того в них шапочки,
Щоб святими здаватися.
Взуті, бачите, в тапочки,
Щоб не грюкали ратиці!
Поліклініка.Ангели.
Просто рай-поліклініка!
Білі ангели прагнули
Оживити покійника.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207810
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.08.2010
Небо ночі - синя темінь.
Небо ночі – темна синь.
Накрешу об місяць-кремінь
Тайстру зоряних зернин.
Кожна має засвітиться,
Засіваючи огром.
Встане днина, як жар-птиця,
Поживитись тим зерном.
Встану теж на ті події,
Казчин син, дивак здавен.
Вчили ж древні:- Carpe diem!-
Не прогав, лови-но день!
В онейроїд-сон пірнаю:
Завтра птицю той впіймає,
Хто писав цей віщий вірш,
Хто від дурня не дурніш.
Якщо не перо жар-птиці
Пульсуватиме в руці,
То на длані муть світиться
Сонця перші промінці.
Дню прийдешній, що з примар ти,
В синіх снах тебе я carpo!
Засинаєм у надії
На жар-птицю віщу-DIEM.
*Carpe diem!-(лат.)Лови день!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207690
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.08.2010
Був хворий з зором матовим,
В словах печаль-примирення:
- Горба того в горбатого
Лишень могила вирівня...
Кажу йому як братові:
Потрібно більше кальцію,
Щоб жодного горбатого
Не було в нашій нації.
Хіба то Богом велено
Вам цілий вік горбатиться?
Кефіром, сиром, зеленню
Кріпіть кістки. Рівняйтеся!
Звисайте з перекладини,
Щоб вирівнять горба того.
Говерлу цю розгладимо,
Розраджую горбатого.
Слова мої не вдавані,
А Богом, знать, підказані:
На вас чекає плавання
Й фігура пружном’язева.
І подобріли вилиці,
І теплі скриті вогники
Миттєво засвітилися
В зіницях співрозмовника.
Тис руку він як братові,
Сказав, що маю рацію...
...Іду рівнять горбатого,
А треба – цілу націю!
Тепер сказать народові
Нагода є не вигода:
Горб тільки Квазімодові
Гюго для страху вигадав.
Врешт путь нам Бог вготовує,
І в долі світлі далі є
І для горба хребтового,
І для тонкої талії.
Народе! Врешті спинимось.
Ставати квазімодами.
Ходімо прямоспинними,
Щоб завжди бути гордими
За себе і за Націю,
Воскреслу і нескорену!
Потрібно віри-кальцію.
Борімося- поборемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207689
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.08.2010
Як стиглі грона тужавіють грози,
А ти в степу, задуманий і босий,
Неси
грози
ази
загроз,
Коли над гаєм грою передгроззя
Вогненним почерком пройшлось.
Карміново-бурштиновий свербивус
У тебе в кошику, як скарб.
Та ось грози мозаїка явилась
Тріумфом акварельних барв!
І грізна злива водами полилась.
Метнув Перун гримучий спис,
А я з-під нього вивернувсь невміло.
Тут громовержець розізливсь,
Бо сталось не потрафити по цілі!
Він знов метав списища озвіріло.
У грудь земну стріл множина упилась,
Ламалась в злами зореві.
Я без щита й кольчуги. Лиш свербивус...
Така війна небесна роз'ярилась!
Тепер я – на передовій!
Так за життя з останніх сил воюють,
За власне, дане тільки раз.
Грім- одесную, рину- ошуюю.
На небі повно больових гримас,
Які уже нічого не віщують.
За мить прожив і Трою, й Карфаген,
В додачу- Сіракузи й Гавгамели.
Вода й вогонь – дань Леля і Полеля –
Омили, освятили кожен ген,
Щоб я щодень був добрим і веселим.
Щоб степом йшов задуманий і босий,
Як стиглим гроном тужавіють грози,
Щоб вчив грози ази загроз,
Коли над гаєм грою передгроззя
Лиш першим почерком пройшлось.
Щоб лад - в душі. Й одна – єдина зваба,
Як подощева райдуга надій:
Йти килимцем серпневої кульбаби
Отримати посвідчення в соцзабі:
«Учасник громових подій».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207390
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2010
Перефарбуєм ніч
З чорного та на біле.
Сон темнокіссям з пліч
Тихо сповза по тілу.
Сонячний промінь-ключ,
Що відмикає ранок.
Радістю серце в'юч,
Серце, як меду збанок.
Під паркетинок скрип
Й подих легких фіранок,
На ароматах лип
Ми запливаєм в ранок.
Хто нам цей світ відкрив?
Ангели-охоронці.
Ще би по парі крил -
І летимо до сонця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207387
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2010
Із думного древа струсити б слова,
Як зорі достиглі в галактиці.
Надію Бог в серце живу підлива:
Словесних садів необхідно дістатися.
Колись у дитинстві плоди із вершин
Для мене були найсмачнішими.
Шукати слова на високий аршин!
Приймав незворотне я рішення.
Вони в піднебессі, у тиші садів -
Дарунок великий Всевишнього.
Подайте слова із-за райських плотів,
Благаю без пози подвижної!
Із думного древа я падав не раз -
Вже й віра не лилася солодом.
Та тільки не стрів я словесних оаз -
Звичайні засяяли золотом!
Лиш в серпні приспіють завітні плоди
Небесного думного дерева,
Піду я за ними, лишивши сліди
По небу. Із власного терема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206740
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.08.2010
Зов долі «до» до літа доліта -
Стріла недолі ще його не стріла,
Повідав стільки - мало повідав.
Де біле, знаєш лише ти, дебіле.
Ба! Зараз бід чужих іде базар.
Продати б цю(я мовлю не про дати!)...
Товариш чийсь заникавсь у товар -
Злетіти в небо більше не придатний.
Проте й сьогодні вижива Протей -
(Білки - протеї - протеїни білки).
Кричу: Ант, ей! - обернеться Антей.
П’ять п’ят навіщо? Дві потрібно тільки.
Якби дощі, то було б не до щі.
Ось дощ - Дощило, себто задощило.
З відра - від Ра, від Дани... відра дай мерщій!
Від радощів життя жила ожила.
Не плакати, читаючи плакати.
Кинь жаль - кинжал не помага.
- Ага!- дурний ага сказав у хаті,-
Вухаті, вам дорога дорога?
Перлину в три карати не карати -
Не три три перли грубим наждаком.
Заграти можна за оце за грати -
І їжа комісару їжаком.
Із гір коти не знають гіркоти.
З вед мідь ведмідь кує нестримно.
У вірш сміх гір коти для чистоти
Заочно, і завушно, і заримно.
Ті кали, що тікали з підвіконь,
Напри на приз, напрись, лауреате.
Закон не заступився ще за кон -
Є в гені у Євгени дар прощати.
Пере, гримить, але перегримить.
Пере, одіти! Вас переодіти?
Ще мить душа щемить, яку не защемить;
Вола волання: щастям володіти б!
Як опера ти, о пера пора!
( Поет - слів опер, опер - оператор).
Коли б з колиб явивсь пророк добра,
Лукавий лук Лука не мав би брати.
( Беруться не з добра брати до бра).
А шило шило - тільки насмішило.
Пар нас несе, напевно, на Парнас,
Щоб наші жили жили - не тужили.
Міняєм хід на схід на хід на захід.
Похід цей - вихід? Всенародний захід!
Кому б продать торішні біди, лахи,
Біблійні, історичні бідолахи?!
P.S. По літку знов політку у рядках
( Плоди плоди на грядці поетичній).
Я - кельнер слів - налию по етичне,
Можливо, хтось спроможеться на «ах»?
Як до смаку, то ми іще наллєм
Слів філіжанку - шийку лебедяти...
...Чи буть для вас сьогодні скрипалем?
А чи аркан ходімо танцювати?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206739
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.08.2010
Ще грудень-франт в плащі осіннім.
День в метастазах листопадних.
Про смуги щастя та везіння
Сумна прогнозів верхоглядність.
Ворони зняли гострий галас,
Яким чекання час поділим.
Зима в чужих краях зосталась,
Щоб на балу кружляли білім.
І ми не там, де бути маєм,
А на чужих балах безглуздих
Ми січень плутаєм із маєм,
А постіль – з ложами прокрустів.
Надійно тиснучись в берети,
В думки глибокі, поосінні,
Йдемо з народження до смерті
По смугах смутку та везіння.
Шлях через шлях. Путів безпутність
Навстріч зимі лягає живо.
З весною легко розминутись,
Але з зимою – неможливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206651
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.08.2010