| Сторінки (3/241): | « | 1 2 3 | » |
Мов позим’я благенька надія,
По калюжах квітневих наверне
Акварельно-слізлива неділя,
Що зовем по-весняному: вербна.
Ні дубова, ні липова. Тільки –
Деревця невибаглива назва...
Ще чорніють зморожені вільхи,
А в дубів ще покручені в’язи.
А верба вже цвіте приозерна
І у небо стріля тонкостріло.
І неділя пахуча і вербна
Розвесніле освячує тіло!
І воскресне ще радості Етна!...
...Ще надія вербова. Ще вербна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206650
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.08.2010
. За вікнами – субота і сніги.
І ранок – кінь на іподромних іграх.
Злечу на нім не на своя круги –
Конем, що не програв ще, ані виграв.
І сонце, мов жокей, несе обрік –
Овес небесний золотопромінний.
Смакує коник променів потік.
І переможе в скачках. Неодмінно!
За мить нога у срібнім стремені!
Прошу жокея, щоб прибрав опалку.
І тільки жалко тих тепер мені,
Хто не зробив іще на мене ставку!
Суботній ранок…Снігу й зв’язок хруст…
О, скільки ще тижневих незавершень!
Я справді вершник. Тільки не дивуйсь:
Я – зовсім безголовий вершник.
Це ж бігу тижня кінчитись дано.
Вже сіє хтось автографи і жарти…
...Усе ж стаю у срібне стремено;
І постріл прозвучить ось-ось на старті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206437
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2010
. Відкопитило славне козацтво в історію,
Аж гриміла відлуннями зоряна вись:
Перемога та слава!
Victoria! Gloria!
На біду яничар в Україні лишивсь.
Він гендлює землею, повітрям та душами,
Як сивухою клятий пейсатий корчмар.
Він братів та сестер йти у рабство примушує.
Рідну матір продасть бізнесмен-яничар.
Осоружний цей світ, наче ринок невільничий,
Розкуповує душі людські та тіла.
З сатаною здавен яничари у спільниках.
Чом ще їх історична мітла не змела?
Наші долі – трояндовий цвіт над безоднею.
Наші долі в пітьмі світових роздоріж…
Омофором святим над бідою народною
Хай стає-струменить мій нестриманий вірш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206436
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2010
Уже в січневих далях смеркнуло.
Рукою вкрадною направиться
Овальне дзеркальце у дзеркало...
Що там приховано, дзеркалице*?
І стануть руки безпорадними,
Коли чекаєм дальне, бажане.
І коридорами свічадними
Шукаєм втрачених зображення.
І свічка вечора гадального
Сплакне, чеканням розтривожена.
Шукаєм долі задзеркальної,
Яку знайти в житті не можемо.
Коли в січневих далях смеркнуло,
Яви в дванадцятому зблискові,
Дзеркалице – газдине дзеркала,
Близького!
* Дзеркалиця – дух дзеркала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206235
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2010
. Були білі хмари, ніби скиби,
Зграйкою лебідок у імлі.
Стали враз, як чорноорні глиби
Вічно бороліжної землі.
Хтось зорав небесні перелоги
Ще й періщить батогом коня,
Липі одинокій край дороги
Раптом сум на душу наганя.
Ладна липа на ті глиби глипа;
Тільки нею страх не зволодів.
Хлипа липа, златоцвітна липа,
Райською привабою медів.
Омофор веселки домотканий
Ось уже над липою висить.
І всіма сердечками-листками
Стрепенеться липа до грози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206234
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2010
Лечу у відпустку у пустку осінню
Десантом пуховим,
будячим насінням.
Лечу тихоплином
у напрямку диму
Я – та насінина,
що вітром гонима.
Та в день розмаїття
і бронзи, і срібла
Кому будякове
насіння потрібне?
Сіяння діброви –
часи ренесансу.
Ідилія барвів
без рамок картинних.
Чи є в мене тут
залишитися шанси
І в землю упасти,
як ця насінина?
Як легко летіти
без суму та щастя,
Не знаючи, де тобі
суджено впасти.
Я – та насінина,
що вітром гонима,
Мандрую по світу
у напрямку диму.
А де маю впасти,
мені невідомо:
Далеко чи близько
від рідного дому?
Чи довго летіть
під святковою синню
Ніким непомітній
малій насінині?
Чи фатуму вихор
кружлятиме круто?
Будяк означало би
бути і бути.
Проблема стара,
невідболена завше:
Вписатись би в долю,
у тихі пейзажі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206060
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2010
У пахощі саду пірнаю лицем я.
Ацтекоподібним, липневим, барвистим.
Розлито індиго на ехінацею.
Від сну чарівного, бува, не проснись ти!
На день індіанський подільська заявка,
На стріли з кураре, як протуберанці...
І сонце летить Золотим Томагавком,
Щоб знову на сході з’явитись уранці.
У затінок саду загнала задуха.
У озеро синє - біліючу птицю...
Дивуюся тільки лицем Чінгачгука:
Невже ще учора я був блідолицим?
Нівроку з’явилась двоїста морока,
Як набожно-генне відлуння:
Просити дощів золотих у Тлалока,
Чи, може, у кревного бога Перуна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205413
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2010
На полі долі поза грою
Поет. А значить: в позачассі.
(Все починалось з дум про Трою -
Троянди в історичній вазі).
Живе поет в живій пустелі
Межи пігмеїв та аварів.
Велике серце на дуелях
Мішенню в німбі коронарів.
Межи неправд воно простує,
Де чорноквіт лжеабсолюту...
Поета серце екзистує
Питанням: бути чи не бути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205412
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2010
. Усе мина. А суть спливає згодом.
Невже це лиш нащадкам розпізнати?
Вкраїна межи заходом і сходом
Знедолена, розтерзана, розп’ята.
Всесвітні і досвітні стихли півні.
І світ мовчить удавано й затято.
Вкраїна межи північчю і півднем
Знедолена, розтерзана, розп’ята.
Невже така приреченість довічна:
Мовчати, виглядати, бідувати
Вкраїні на хресті географічнім
Знедоленій, розтерзаній, розп’ятій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205186
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2010
Раптом перебачене згадається
Серед розмаїття нечуй-трав:
Ти живеш у бога на окраїнці
Там, де мої вірші починаються,
Де Бог тишу з миром повінчав.
Те, що непромовлене-несказане,
Помістить би стисло в п’ядь листа,
Та хай буде вузликом зав’язаним
Те, що не промовили вуста.
Буддою-небудою із Азії...
З комами й зажурою узгоджені
Є рядки на чистому листі
Невідь-невідомого походження...
Я собі прокажу тихо: стій!
То квітки, що ждуть свого народження.
Пелюстки років своїх розтрачених,
Серед трав не полічи візьми.
Зілля нечуй – вітру впились ми
І тому нечувані –небачені
Ані сонцем з неба, ні людьми.
Невловимі долі наші виткані
Із прозорих, неосяжних пряж.
І тому ми стали невидимками.
І тому замріємось часинкою,
Аж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205184
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2010
Посвяткує серце і погасне
На останній із усіх доріг.
Час у землю, як ножу у масло,
Як зорі у дальній переліг.
Час косі іржавій трафить в кремінь,
А зубам зміїним у п'яту.
Час у темінь, темінь, темінь,
А життя- то спалах на льоту,
Щоб збагнуть все вперше і востаннє
На шляху у вічний тихий сад,
Де чекає понеділкування-
Свято після всіх життєйських свят.
І далеке стане рідним-близьким
В Час Часів блаженства і розваг.
Бог земну гойдатиме колиску
На крутих дубових сволоках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205077
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2010
Жура журкоче журавлем
В краї жаркі та журавлині,
Де зим немає, ні проблем
Ні з доларом, ані з рублем,
Де з пальми опадають гривні.
Туди б, народе, добрести –
В краї казкові та рахманні!
(Кінчай нести чужі хрести!).
Най відросли би в нас хвости,
Ми в Прибананні їли б манну…
А за іронію прости
За вік негідний та обманний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205075
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2010
Бісився спис – і кров рікою ринула,
І степові рудила оксамити.
Вражав на смерть: і воїна, й невинного.
Посмів Ісуса на хресті добити.
В музеї він між експонатами –
Межи серпами, косами спинився.
Хто знав, що спис ще вимагатиме
Героя слави, а не статус вбивці?
Спинився спис у списку списанім –
Потрощений , опалений, кривавий.
Учасник війн. Подайте списові
Повагу, тріумфальні лаври, славу.
Спи, списе. Все, що мало статися
Відбулось . Кожен має мірку слави.
Та не героя, а убивці статуси
Підносить час за ратища криваві.
Не треба, списе, понятих ,ні речника,
Ані сенсацій, ні речей глобальних.
Де замість глав лиш наконечники,
Тоді віки – пекельні і печальні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204805
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2010
Гадаю, віщий ворожбит,
Зимою бути із птахами,
Як із торішніми гріхами,
Ворона в вирій не летить.
А гастролери-солов’ята
В якусь з підсонячних оаз
Летять, щоби загніздуватись.
Ворони ж не кидають нас.
Підхриплий чую гул жаргону,
Яким спілкуються ворони.
Пора, щоб я з тобою вник
В картавий жалісний язик.
Пора почати діалог
Людині із висотним птаством :
- Привіт! Як справи?
Птаство, здрастуй!
З якої встав сьогодні Бог?
Жаль, ми безкрилі, повнотілі,
А то би з вами полетіли,
З висот відчувши ніжний щем,
За першим снігом чи дощем!
В чернечій чорноті небес
Завирували птиці знову:
Або оглух цей люд увесь,
Або не зна пташину мову.
Пташиний сум додолу рониться.
Нуртує небо і ворониться.
Але думки приходять сонячні:
Куплю собі словник воронячий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204609
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.08.2010
Мій край на краю країни –
Покраяний дар раїний,
Опалий вишняк у раю,
Від світу сього відмінний,
Палимий, але нетлінний.
Край вічно стоїть на краю.
За крайність таку боюся;
За доччині коси русі,
За внуччиний сонячний сміх;
За синову чорновусість
Горою я стати би зміг.
А що за Дністром? В Молдові
Пісну мамалигу вдови
Три рази щоднини жують.
Там дойни тужливі зови.
Щоб бути живим в Молдові,
Вже нирки свої продають.
Така світом править крайність:
Невігластво, наркоманність.
І мла мафіозна скрізь.
А злочин прощає давність,
А правда проща обманність.
Віз срібла – за море сліз.
А в нас над Дністром в Поділлі
Сміх, радість пішли в підпілля.
І люд за кордон утіка.
Безділля таке. Безвілля.
І вже не водою – біллю
У світ витікає ріка.
Горою стримить безчинність.
Безчинність та безпричинність,
Що з вісі зривається світ.
Невдячність – одна невинність.
Безбатьківство та безсинність
Лячні, як новий завіт.
Вкрай крайність оця безкрая,
А люд мого краю скраю.
Чи крайнощам буде край?
В журі я словами граю.
А що я робити маю?
Танцюй, веселися, грай!
Вкраїну єдна й Молдову
Безкрай-течія дністрова.
Ріднить все живе вода.
Ще дойни плакучі зови,
Бандури глибоке слово,
Та крайнощі та біда...
Мій край на краю країни,
Покраяний дар раїний.
Мій край на краю біди.
Мій люде від всіх відмінний,
Палимий, але нетлінний,
Світами не заблуди!
А ще я тобі бажаю:
Ніколи не бути скраю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204607
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.08.2010
Розкидали предки каміння для нас.
І нам його врешті збирати прийдеться,
Як тиша камінна докотить до серця,
А серце прозріє, як ранній алмаз.
І квітом займеться...
Застигну на кручі, немов петролог,
Зібравши по крихтах все генне уміння,
Щоб голос почути старого каміння,
Там предка завіти, його монолог,
Як світу світіння...
Камінню – свій норов, свої імена...
...І тайни планетні під мохом,
І тиша камінна луна монологом,
І мова рокоче жива, кам’яна,
Дарована Богом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204512
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.08.2010
Повінь цвіту і слова повінь.
Цвіту й слову пора у зав’язь.
На глибоку готовий сповідь –
Пережити би повінь зараз.
Час слова добирать в букети.
Поспішаю робити це я
В лісових університетах,
В поетичних садах-ліцеях.
Дам я клятву (й об землю кучму!
Але ж, зимній уборе, де ти?):
Буду вічності тихим учнем,
До Природи іду в студенти!
Я не пнуся сторчма в поети,
А пливу у цвітіння тихо
Добирати слова в букети,
В запахущі майбутні книги.
І виважую слів сумісність,
Бо краса вчить на серцеміра.
І безмежиться серцевмісність,
І надривно ридає ліра...
Сад повчає: будь веснознавцем.
Цвіт охопить моє сумління:
...Якщо я і колись продамся,
То – за зорі й садів цвітіння!
Повінь цвіту і слова повінь
Цвіту й слову – пора у зав’язь!
На глибоку готовий сповідь,
Але ж повінь словесна зараз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204509
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.08.2010
Думки летять у бальному танку
Неквапним елегантним листопадом.
Мов кола концентричні на ставку,
Повільно врівноважуються гладдю.
Впаде зоря у руку із висот
Зірчастим листом золотого клена.
Іще таких високих нагород
Ніколи не траплялося у мене.
Ще сонце й піднебесна каламуть
Дійти стараються до згоди.
Але відзнаки даром не дають,
Та ще й такі високі нагороди.
Дерев парад. І роздумів парад.
Все просто. І урочо. І знаменно.
Прийшла якась вселенська благодать –
Отримать Зірку Золоту від клена.
Мені не раз світитись відтепер,
Згадавши мить відзнаки при нагоді:
Я -
Зірки Золотої кавалер,
Яку вручила матінка-природа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204337
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.08.2010
Недопоети недовірші
Не дописали з недофраз.
Недосердечність недовірча
Не доторкнулась не до нас.
Несуть не суть, а лиш півсуті,
Недорядки, недослова.
Недощаслива, необута
Недолюбов недожива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204333
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.08.2010
Будь – буяй, буковинський бук!
Буковина – то, Буковина…
Край, де небо підпер бамбук,
Зветься, певно, Бамбуковина!
Прикарпаття і Крим, Волинь,
Мов пісенні гаї здибав я.
Десь там плине в ріці новин:
Пальмовина, Прибаобаб'я!..
Десь тропічне є Прибанання
Й густоліссям зліта у вись.
Хай слова то чужі, незнані,
Але ж мають для негра смисл.
Поетичним відлунням звук
Слів Березина та Дубина…
Край, де небо підпер бамбук,
Зветься, певно, Бамбуковина!
Щось наплутав? То вже простіть.
Той прощенний, хто всім прощає.
Я цей вільний, безмежний світ
Вічно зрівнюю і вивчаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204169
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.08.2010
Вергне блискавка в хмару вилами –
І посипляться самоцвіти.
Загрибіла та замалиніла
Золота лихоманка літа!
Я – грибник,
я – суничник,
малинник
З тих, що з лісом на ти прожили.
Віднайду у глухих гущавинах
Плодоносні бездонні жили.
У грибній даленітиму далі –
Там, де кленом зеленим став би.
Серце кошиком – плетивом стало б
У веселій пропасниці ямбів!
Серце! Будь же плетінням лозовим
В мить натхнення, у мить – химеру…
Ось вам кошик для ніжного слова
З коронарних моїх артерій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204168
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.08.2010
Клубок
думок
торочиться…
Не хочеться
морочиться.
Ще вийде думка довгою,
убогою небогою.
Інфантою бліденькою,
Опенькою тоненькою…
Тому й мені не хочеться
З клубком думок морочиться!
І все ж:
подібно магу я
Кінці думок витягую.
Та бути їм короткими…
А, може й самородками?!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203366
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.07.2010
Трилисток трипаллям тримаю –
Трипільський тризубець тривісний.
Трояндами трійці триваю,
Трембіти тризвуччям троїстим.
Трилемне тривілля триножу,
Триєдність стрибожу тривожу
Тринеба трисумом трихмарним,
Тріади триліссям тримарним.
P.S. Спасибі за те, що читали!
Тримайтесь трипуття в тридалях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203365
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.07.2010
Лине мова різдвяним вітанням,
Благовістом, Великоднем вранці…
…Це за неї батька у кайданах
Гнали у румунську сигуранцу…
Вічне слово у душі по вінця
Плачем дримби й дідових цимбалів…
…На Олену Пчілку за слова вкраїнські
Кандали російські напинали…
За слова – залізо та закови.
За той скарб, що дарувала мати?!
Славлю тиху українську мову
Ту, якою з Богом розмовляти!
Дзвякне суржик псевдозолотавий,
Як розмінна дрібнота монетна.
Никне, як охрипла мокра пава,
Кане в чорні діри запланетні.
Бризни водограєм в мовнім раї,
Слово Котляревського-Енея!
Маю мову я,
якою розмовляю,
І якою
думаю
про неї!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203209
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.07.2010
По хмарах, що нависли на сади,
По піднебесних подалілих моргах
Сліпучий,
несподіваний,
швидкий
Черкнула чинно блискавка автограф.
Візитка літа – смага на плодах -
Залишиться, скоріш, до середзим'я.
І комин, що вінчає ветхий дах,
Напише нетривалим синьодим'ям.
Шипшинин цвіт – автографи повесня –
Небавом вицвіте, знебарвиться ураз.
Отак усе: розпишеться і щезне…
Усьому – час…
Лиш погляд твій, що на найвищій ноті,
Заліг глибинно й вік не вицвіта,
Автографом в серцевому блокноті
З часів, коли ти була молода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203208
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.07.2010
Глибин душі знавець я не маститий.
І де мірило тих глибин – мілин?
Ось вік гряде на всі віки один,
Щоб помсти із вендетами простити!
Христос казав: борги простити всім
Сім раз по сім.
Я першим щит і меч додолу кину –
Не слабодух, не м'якотілий єсмь!
Ніхто мені не вистрілить у спину
В кінці кривавих і безглуздих тризн.
Та в шкірі жертви бути б не хотів,
Тим паче – у збіговиськах катів.
Мої думки, як серце серцевин
Віків прийдешніх і віків прожитих:
З'єднати світ, що є з двох половин,
У світ один. І прощенням прошити!
І щоб щодень з нас кожен мав сказати:
- Не буду я ні жертвою, ні катом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203007
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2010
Стріча мене не Спас, а спис,
Та слів настої, та узвари…
Я у подвійнім екземплярі
В твоїх зіницях появивсь!
Як дві мішені полігонні,
В твоїх очах два силуети –
Мої дві тіні безборонні,
Що ждуть на чергу кулеметну.
Вже не надіюсь на осічку…
А ти, що мала би карати,
Зронила, як чарівна чічка,
Сльозу-перлину в три карати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203006
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2010
Темніє неба чорна бузина
Додолу нахиляє хмари – віти.
Гаїв неопалима купина
Горить - горить, не може догоріти.
Пора змагань змужнілих дужих крил,
Думкам юначим зріть у чоловічі.
Щоби здолать мільйон небесних миль,
Знов журавлі збираються на віче.
Їх поведе вожак, немов Мойсей,
У вирій, як у край обітований;
Не сорок літ блукать серед пустель –
За сорок днів Аравії дістане!
В стрімкі піке, в дугасті віражі
Іде сьогодні журавлина зграя.
Могуть і сила птаству по душі,
Але Мойсея з мудрих вибирає!
В гай-купину приліг я горілиць
І зрозумів, замислений, оце я:
Літати не навчились ми у птиць –
Навчімсь у птиць хоч вибирать Мойсея.
Темніє неба чорна бузина.
В ній журавлі сховалися востаннє.
Гаїв неопалима купина
Горить-горить у день на Купріяна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202848
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.07.2010
На всіх сторонах літа
Я не був постороннім ,
А – жаданим, помітним
Фаворитом притронним.
Був Ярилу в одвіті
За чарівність корони!
Полоненим був антом -
Світом так полонився!
Був громам ад'ютантом,
Літу був літописцем.
Слухав дощедиктанти
Під диктат громовиці.
Неба перший порадник,
Радив в день сонцепалу
Грать дощам златопадним
На веселих цимбалах!
На лісних, грибних радах,
В час малинових сесій
Виступав із докладом
Від ліричних конфесій
Про таємну принаду
Рими в віршопроцесі!
Не кидав слів на вітер –
Мови унції важив!
Як розчулений спікер,
Дуб заслухався важно
В милозвучності літер,
В образ дальній, міражний…
Як отамана гаю,
Козака – вітролюба
Знову спікером, знаю,
Обиратимуть дуба!
На просторах безкраїх
Я ходив степоблудом.
Був астрологом Лади
В таємничім астралі
(Ще обвали бували
Цього вірша не варті:
Ми людей рятували
Від нальоту інфарктів,
Від неволення астми,
Від полону нещастя…)
У тугих перевеслах
І земне, і небесне.
…На всіх сторонах літа
Я не був по стороннім.
За земні був в одвіті
Та небесні корони.
Дума квітне політтям
Про миттєве і вічне:
На боках цього літа
Я ще не потойбічний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202847
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.07.2010
Дружині
Ми- ангельська пара -на Німчич злітали.
Під нами- безкиди, кичери, провалля.
Ми були тоді молоді, бистроокі,
Ми спали на шкурах ведмежих в Розтоках.
Ми були такі молоді, свіжолиці,
Як гуслянка біла в вузьких бербеницях.
В Розтоках ми спали на шкурах ведмежих
В Адамових-Євиних первоодежах.
Не знали, що в казку карпатську ми трафим,
Де очі гуцульські із відблиском афин.
До чуркала йшли, до ревучого гука,
Єднаючи душі, узявшись за руки.
В легенди мойого народу мандрівки…
Карпатські кичери, колиби, криївки…
Царює в царинах горяночка-осінь,
В Розтоках - Яків'юки та Матіоси.
Як лише над горами знов зазоріє,
Лунатиме вічне «И-ва-а-а!...» та
«Мар-рі-і-і-йо!»
Тут цівки смерічок на синіх кичерах,
Немовби повстанські заряджені ґвери.
Ти бриндзі скуштуєш, жентиці нап'юся
В Розтоках, де жила солодка Даруся*.
Якщо забракує мені України,
В Розтоки я подумки птахом полину.
*В Розтоках на Буковині народилася Марія Матіос – лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка; автор роману-шедевру «Солодка Даруся».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202196
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.07.2010
Чорні будні несуть полохке сяйво свят,
Як тривалий похід – відпочинку привілля.
Я не знаю, чому темноту так чорнять,
Якщо в чорнім щораз прокидається біле?
Чорний ворон накряче снігів білину.
Чорна ніч навіщує четвер білочолий.
Чорний чуб переллється колись в сивину.
Чорна дама накличе мені світлу долю.
Чорні хмари накрешуть вогонь блискавиць,
Бо у темені бути – нудьга непритворна.
Срібний місяць у чорній безодні вродивсь,
Бо життя і красу нам народжує чорне.
Чорне поле народить смачний білий хліб;
В чорнім мозку думки засвітліють несміло;
Чом це нас , білочолих, кладуть в чорний гріб?
Певно, темінь притягує світле і біле.
І вогонь, і життя забира темнота;
І літа молоді, і пісні неповторні…
Богом дана навік, жертвоносна, свята
Інквізиторка-мати, ця магія чорна.
Ось ідеш в до весняній нічній темноті,
Де алеї дерев – перевернуті мітли.
Підмети чорноту. Зупинися, постій,
Щоб думкам народитися добрим і світлим.
Про безодню-праматір мій зоряний вірш
Ось на білім листі доримую сьогодні,
Підписавшись природніш, ясніш і простіш:
Білий Син
Темнозорої Тайни-Безодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202194
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.07.2010
Пам'яті матері
Гостинна відкритість вечірніх воріт
Вітрам – відунам бездорожнім…
Влітайте,
вітри,
і коней розпряжіть!
Тут піснею стать ви спроможні.
Ніч –кужіль
стече
у танок
веретен
І вляжеться в спомини пряжі.
Гойдається ніч воротилом пісень
І віршем у книжечку ляже.
Слова набира мотовила рогач
В годину осінню і пізню.
Життя твоє, мамо, радій чи заплач,
В мою переткалося пісню.
Причастям-відлунням далеких пісень
Гостюймося, вітре, дорання.
Для ветхого скрипу трипільських пісень
Година ця долею дана.
По зорях у вівтар відкритих воріт
Ти, вітре-відуне, поринься.
Ми будем нести, наче перли, у світ
Пісні материнські!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202088
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.07.2010
Мені б узвар, що виліковує,
Та хміль веснянок гайових.
З періоду льодовикового
Лежить на серці льодовик.
А біль ще з Юрського періоду
На думах залишив карби.
І хто мене на сонце виведе
З печер первісної журби?
Хто смуток з ери допотопної
Зітре з похмурого чола?
Журба змією підколодною
Із світу білого звела.
І що мені з плаща озонного,
Якщо зносився він до дір?
Не бачу сенсу в тім резонного
Довірить долю зблиску зір.
У чорних дірах я - пір'їною.
В штормах човном я без вітрил.
І те, що зветься Україною,
Тримаю із останніх сил!
Втрача духовні гени нація.
І затрамбує, і замне
Важкий каток глобалізації
Вкраїновірного мене.
І нічиєю перемогою
Переколотиться весь люд.
Про нас в «Всесвітній міфології»
Й рядка нащадки не знайдуть!
Хай слово рідне виліковує
Та хміль веснянок гайових,
Тоді й розтане льодовик
З періоду льодовикового.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202086
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.07.2010
. Орачам – оріям, заїждженим їздовим
колгоспного пекла 50-60 рр. минулого віку
Петру Гудимі, Павлу Лунгулу, Василю Савчуку,
Павлу Бондарюку …
Орли орали оріяну висі.
На скиби вітру – неба переліг.
Під веснуванням світу я спинився,
Дививсь на те видіння скільки зміг!
Крильми орли орали неба прозір –
Їх борозни світліли вдалині.
А полем ратаї ходили босі,
Щоб перелоги піднімалися земні.
Ті орії заїжджені до краю,
Пекельники, колгоспні їздові,
Брели полями аж до брами раю –
Приймуть їх там за муки трудові!
Обдурені, облаяні, обдерті,
М'язисті, довгов'язі, молоді –
Вони вергали свіжі брили вперто,
Аж коні вигиналися руді!
Отак і веснували - існували
І часто засинали в борозні.
Їх образи вертаються із далей,
Коли йду раннім полем навесні…
…Орли орали ниву - оріяну,
На свіжі скиби – давній переліг.
І зникли тихо в сивому тумані,
Бо раптом одірвались од землі.
Не зорі то збираються у грона,
Щоб сяйвом хизуватись уночі –
Зібралися в сузір'ї Оріона
Мої сільські колгоспні орачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201792
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.07.2010
Перекотиполе полем кочувало,
Перекотидоля долом ночувала.
Перекотищастя в хату завітало
Але українців в хаті не застало.
Перекотитато в наймах пропадає.
Перекотимати Риму догоджає.
Перекотидіти перекотироду:
Перекотидочка в гаремі на Сході…
Годі у московськім рабстві пропадати
Перекотисину, перекотибрате!
Нащо нам стамбули, нащо нам берліни?
Час прийшов зустрітись в рідній Україні.
Линьмо в Україну, як лелече птаство.
Виженім із хати власне яничарство!
Досить нам котитись перекотиполем,
Досить натерпілись перекотидолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201791
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.07.2010
Я - один
неблондин
серед світлих
брюнетів.
Я - один
неакин
серед всіх
лжепоетів.
Я – один
із долин,
що в захмарних узвишшях.
Я – міський селянин,
вірші косами пишу.
Я – один
з полонин
з половин недовір’я.
Плин дубин
та стежин
та володар безмір’я.
Я – один із перлин,
що з хмарин полетіли.
Я – пір‘їна з перин
на жіночому тілі.
Я – один,
як аршин той,
що міряє совість.
Карколомний сюжет,
що заманює в повість.
Перший
завжди з кінця
і останній спочатку.
І такого лиця,
що висвічує гадку.
Я – один
із картин,
що колись намалюють.
Я з прийдешніх віків,
де людьми не торгують.
Я – один
млин
первин
запускаю на мілко.
Син убогих родин
і дитя понеділка.
Я – відлуння - відлинь
трембітань трембітин.
Перелаз через тин
до самотніх хатин.
Я – один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201144
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2010
Ось півлипня і день мій народження.
У півлипні півліта, півтіні…
Обогинення час і обожнення
Див земних і малого створіння!
І по Кельвіну шкварить, і Цельсію –
Знову небо у день сонцепалу!
Чи розквітне липнева поезія,
Наче папороть в ніч на Купала?
Та, що є, та яку ще не бачено,
Та, яка ще у мрії-здогадці,
Та, що ніжна, як пісня русалчина,
І безсмертна, як жук колорадський,
Та, що лине цілющими кварками,
Що вливається в жили і гени
Буковинськими співами, жартами,
В душу сина Миколи, Євгени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201141
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2010
Наложниць загін
із північних країн
Туливсь на невільничім ринку.
За двійко верблюдів
Купив бедуїн
У рабство довічне
вкраїнку
Спікала
неволя
пісками
пустель.
Вивсь слід
каравану
зміїний...
Вона проклинала
нещасний той день,
Коли полишила Вкраїну.
Чи думала,
бідна, мрійливих
хвилин
Про долю невільниці темну?
Торговець людьми,
наче крук, вірменин
Продав її
в сморід гаремний.
На тіло рабині
чекав Тель-Авів.
Торг тілом
ішов невеселий.
І ось
помарнілу вкраїнку повів
Новий
рабовласник
в пустелі.
«...У далі вишневі
я чайкою рвусь,
Де в білому мареві
хата...»
Араб, заховавши лице
під бурнус,
Стискає приклад автомата.
Дрімота – арабу.
Здійснити б намаз!...
Жували безмов'я
верблюди....
Метнулася
бранка
в пустелю
ураз!
Що буде – те буде...
Туди, де обрубками
кактус
росте
Й шипіння
лунає
зміїне...
Життя
осоружне
тваринне,
пусте
Без матері, без України!
За тиждень зневоднена –
жовтий кістяк! –
По дюнах
гарячих
сповзала.
І
слід,
що губила
на білих
пісках,
Шукали
голодні
шакали.
Міражної долі
жахливий кінець
Зустріла знеможена
бранка.
Їй марилось ніжне:
...іде під вінець...
Під руку сусіда – Іванка...
...А в цвіті вишневім
подільських привіль
Щасливо всміхається мати...
...Як ладно лунає
мелодія
бджіл!
...Як з дружками
добре
співати!
І знову з’явився
міраж-маровид,
Над нею глузуючи більно:
«За тіло ти волю
хотіла купить?...
Життя віддавай –
будеш вільна!»
P.S. На вишнях
фатою
білітиме
цвіт
Весняним садочком
у мами...
Вкриваєм, Вкраїно,
розбещений
світ
Своїми кістками...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200942
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2010
Українонько, сонцевласнице!
Ранком зоряним придонбасишся,
Вітром степовим розлуганена,
Полетиш у світ, пісне мамина.
В гладь ставків-свідчад приполтавишся
І у даль скоріш харків’янишся.
То стаєш ураз подолянкою,
Поліщучкою та горянкою.
У вінку пливеш волинянкою,
Загадковою диво-мавкою.
У ході легкій, бистроплиннице,
Прикарпатишся, буковинишся.
Ти далеких свят віщувальниця,
Вечір стрінеться – галичанишся.
Не лети, прошу, мов пороблена,
З’євроюджена, з’єврохоблена.
На чий світський бал ти посватана
Недоглянута, перелатана?
Не тобі млинці в євромасниці,
Українонько-долевласнице!
В кислих примадонн будеш служкою
Та прислужкою-попелюшкою.
Тоді буть тобі, сумно рину я,
Тарасовою Катериною.
Та біжить дівча. Я - за Катею.
Зупинись, скажи: - Не тікатиму...
Оглянись довкіль, добра дівчино:
Це ж твоя земля-старовітчина!
Це тобі земля обітована,
Українонько забідована.
Майбуття твоє сонцем ясниться,
Українонько-долевласнице!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200941
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2010
Копичимо в копиці літо лук,
Пластуються навильники янтарні.
За травами лелекам трохи банно*,
Мов допити, почали перестук:
- Хто рай скосив зелений та рахманний?
Відвальсувала пара наших кіс.
Тепер гопачуть, батьку, наші вила.
Готар* гірський туманність оповила.
Паланка* там. Якби лелечі крила!
Прибрали луг. Могли б прибрати світ!
Тут все село важке гарує* свято.
Мені – тринадцять. Батько – інвалід.
Вік децимацій – робим за десяту
Копичину пахучу і бокату.
Сьогодні так. А завтра буде як?
Сам голова почне сюди наїзди,
З газетою свіженькою в честь з’їзду.
Лихий мудрець з колгоспних посіпак
Поділить так, що лишимось при звіздах.
Минувсь парад декад та диких дек.
Я знов іду янтарним раннім раєм.
І так мені чомусь ся саманає*,
Що батько ходить тихо між лелек,
Якого вже немає і немає.
*Банно – жалко(буковинське).
*Готар – кордон, границя.
*Саманати – здаватись, бути подібним.
*Паланка – гора біля села Нові Драчинці. .
*Гарувати – важко працювати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200783
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.07.2010
У тебе впав імунітет
І ти не знаєш, в чім причина?
Тобі потрібен терапевт
З одверто карими очима
Для діалогу тет-а-тет,
Для діагностики синдрому,
Де знаки суму звів поет
В синдром хронічної утоми.
Ознаки ікс плюс ігрек ось
Дають діагноз вже відомий,
Який поставити прийшлось:
Синдром осінньої утоми.
Пульс аритмічний, ніби дощ
По журавлях, що відлетіли.
Душа повірила в ніщо
І поривається із тіла,
Як лист останній із осик
В далекі грізні круговерті.
І ти показуєш язик
Мені, поету-терапевту.
Такий і гострий, і сухий
Як в божевільного Ейнштейна.
І голос дивний і глухий,
Не паралельний даній темі.
Дрібненький трем вощаних рук
Вже приховати ти не годна.
Холодна шкіра – знак гадюк.
А посміхаєшся – Джоконда.
Ознак живих нові зразки:
Симптом один, ось другий, третій…
Так накладалися мазки
До геніального портрета.
У галерею цей портрет,
У схрони пам’яті довічні
Беру, поет і терапевт,
Словесний, ямбовий Да Вінчі.
Автограф ставлю на рецепт
Під строфами медикаментів.
Пора піднять імунітет
До відповідного процента!
Ще підпалити би вогонь
В очах невизначено синіх.
Мені залишиться талон,
Як лист останній на осині.
А на талоні П.І.П. та вік
Не заперечить фактів жодних:
Таємний погляд з-під повік
Та сардонічний глум Джоконди.
Та ще слабкий імунітет,
В крові непевний вміст заліза…
…Лишивсь відкритим кабінет –
Пішла в аптеку Мона Ліза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200781
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.07.2010