Той,що воює з вітряками

Індіана туман і пензлі

Моя  небесна  Індіано  
З  твого  тілесного  туману
Буду  збирати  цвіт  і  плід
Бо  не  існує  кращого  оргАну
Ніж  та  в  чиєму  пензлі  плеще  світ  

Oбійми-хвилі  розмивають  берег  
Є  тільки  ти  -
Немає  пустоти  
На  запах  лісу  серце  йде  зелене
Відсутністю  земної  суєти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579515
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.05.2015

Подорожній

Всього  лиш  скорбний  подорожній  
На  парапетах  цього  віку
Слабий  самотній  і  порожній
Гірка  подоба  чоловіка

Не  прагнеш  не  шукаєш  не  гориш
Неначе  пожовтілий  з  часом  вірш
Забутий  інструмент  що  не  звучить
Загублена  навіки  світла  мить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579250
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2015

Cмітник

Я-смітник  
У  мене  вкидають  недопалки
Образи  і  втрачені  сенси
Чернетки  і  ляльки  -мотанки
У  презент  
І  фьючер  тенсі
Я  смітник
Для  мене  усе  має  значення
Я  ВЖЕ  звик
у  мене  не  просять  пробачення
Я  смітник
Я  терплю
Повен  я  по  вінця  до  оскоми
Чарівник  
Я  ловлю
Все  що  Ви  викидаєте  з  дому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579061
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2015

Місячна соната ( майже )

На  зірках  виграває  місяць  
Юний  місяць  на  юних  зірках
Так  у  небі  упевнено  висить
Ніби  вишнім  не  знаний  страх

Ніби  місяці  не  згорають  
Не  лякає  циклічність  буття
Ніби  в  світі  немає  краю
А  є  тільки  вічне  життя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578817
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2015

Аква віта

Моя  квітка
Моя  дюна
Аква  віта  
Юна

Моя  мантра
Моя  сунна
Зірка
Світлострумна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578593
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.05.2015

Молитва за її брата

Бережи  Боже  раба  свого  Славу
На  полі  бойової  слави
На  полі  ганьби  борони  тим  паче
Бо  всі  ми  нібито  щось  значим

Бо  всі  ми  нібито  комусь
Бо  всі  ми  нібито  для  когось
Хай  вбереже  сестринський  голос
У  пащі  лютих  псів  війни

Цієї  ошалілої  весни
Хай  пощадить  бездушний  хронос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578426
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.05.2015

Акутагава

Самотній  корабель  
На  безводді  пустель
Духу  вірна  опора  й  оправа
Акварельно-пастельна  Варшава
Непідкорена  цитадель

Забутий  корабель
Пливе  в  тунель
Де  немає  ні  лівих  ні  правих
Де  старого  Акутагаву
Як  молитву  співа  менестрель

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578239
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2015

Псалом подяки

Якби  міг,
Щодня  б  дивився  на  твоє  серце,що  розпускається:
Воно  наймиліша  і  найсолодша  з  відомих  мені  квіток.
Твоє  серце  пахне  м*ятою,маргаритками,імбирним  печивом,
Містом  у  якому  ти  живеш,асфальтом,бензином,віршами
І  навіть  трошки  моїм  ім*ям.
Дякую  тобі  за  твоє  серце,
За  пір*їнку  яку  носиш  в  волоссі,
За  малюнки,які  нагадують  мені  минулі  життя
І  за  небесний  сміх  від  якого  хочеться  жити...
Дякую,що  смієш  мене  любити,
Дякую,що  прагнеш  мене  прощати,
Дякую,що  в  змозі  мене  чекати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577837
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.04.2015

Луцьке небо

Луцьке  небо  нічим  не  гірше,аніж  небо  петербурзьке.  
Небо  шведське  або  німецьке,  або  єлабузьке,
Або  ще  бозна  яке  чужинське  небо,
Луцьке  небо  створене  для  поезій,для  просвітлень  та  інціацій,
Або  для  картин,  
Хоча  кращим  за  Господні  акварелі  навряд  чи  може  бути  щось.




*В  обрамленні  вірша  використане  фото  Каті  Тригуб  з  її  авторської  спільноти  https://vk.com/trg_photo

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577605
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.04.2015

Несказані слова

Несказані  слова  немов  темниці
Неявлені  слова  неначе  яма
Нездійснений  порив  -пусті  очниці
Відсутність  мосту  поміж  полюсами

Несказані  слова  немов  оскверна
Затишений  обман  тягар  провини
Несказані  слова  болять  напевно
Шумлять  виною  недопиті  вина


*  Натхненне  віршем  Альбінки  Смолянської                          http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576406

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577377
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2015

Кенгурятко ( із діалогів з Юлею )

Говорив  їй,що  носиш  її,як  кенгурятко,  з  собою
Вона  запитала:
-У  сумці?
Ти  засміявся:
-У  серці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577169
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.04.2015

Город вечірній

Город  вечірній  тихенько  дрімає
Город  вечірній  усе  відчуває
Молотом  серця  плинами  крові
Город  вечірній  творить  любові
Город  вечірній  сонця  вже  згортає
Місяць  медовий  з  кишені  виймає
Город  вечірній  славить  безмежжя
Поки  не  не  прийде  ранок  бентежний

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576987
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.04.2015

Мудрі зіниці

Мудрі  зіниці
Крила  жар-птиці
Тепло  вкривають  всіх
Зорі  небесні
Місто  і  весі
Тихо  огорне  сміх
Ніч  прогяняє  гріх
Нам  залишає  радість
Спільну  на  двох  спонтанність
Щастя  веселий  міх

*В  обрамленні  вірша  використана  картина  сучасного  паризького  художника  Сіріла  Роландо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576735
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2015

Молочай

Грай  мене,красуне,грай,
Немов  би  я-то  старовинна  лютня...
Немовби  я  для  тебе  світу  край,
Немов  би  я  для  тебе  січень  з  лютим.

Грай,мене,чудесна,грай,
Немов  би  я-стара  дідівська  кобза...
Немовби  я  цілющий  молочай
На  скелях  твого  тіла  тайний  розпис!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576518
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.04.2015

Пісочність Персій

Ніжним  дотиком  сонць  язика
Теплими  нотами  шепоту-шуму
Любов  буває  тверда  і  м*яка
Немає  потреби  снувати  думи
Він  наче  Більбо  який  від  Голума
Рятує  душу  і  клятий  перстень
Самотній  білий  провидець  суму
Якого  стомила  пісочність  Персій

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2015

Душа кораблів

Душа  моя  журавлиним  клином
У  небо  скляне  безрозсудно  лине
Так  ніби  в  небі  є  ще  щось  цінне
Чого  уже  немає  на  Землі

Моя  душа-то  пусті  кораблі
Яких  вже  ніхто  не  чекає
Яких  вже  ніхто  не  впізнає
У  чорній  текучій  імлі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576059
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2015

Молитва за горянку

Пальцями  мудрими  від  любові
Теплим  потоком  жагучої  крові
Ткала  мене  мов  килим
Як  шлях  у  нове  життя
Блукала  як  корабель  в  незнаному  морі
Пірнаючи  із  хвиль  свого  частого  дихання
У  мої  стишені  стогони  і  навпаки
За  неможливості  щось  змінити  у  цьому  світі
Творила  космоси  в  мені  для  мене  і  зі  мною
Малювала  мене  як  малюють  картини
Народжувала  мене  як  народжують  музику
Але  не  в  муках  
А  в  ніжності  жартах  і  любощах
І  все  скорялось  їй  здавалось
Як  Магомет  колись  пихатій  тій  горі
Адже  дорога  вклоняється  тим  хто  йде
А  небо  втішається  громовиці.
Світ  не  здатен  мати  імені  поза  цією  жінкою
Поза  руслом  Тибрів  її  та  Євфратів,
Якщо  ця  горянка  вже  є  
нехай  стікає  медом  вічно
Най  колоситься  
Радіє  танцює  і  плодоносить
І  дякую  тобі  Господи
За  ту  чиє  ім*я  вчувається  мені
У  гаморі  міст  і  шепоті  рік
Чиї  кроки  звучать  у  тихому  скрипі  старих  дерев
І  віщій  пісні  прамудрих  хвірток

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575842
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.04.2015

Заратустра ( Part 2 )

І  світлі  колискові  ніжних  стегон.
Достиглі  зерна  теплих  животів...
Жага  стікає  в  душу  диким  медом
І  осідає  в  безмірах  пісків.

Та  Заратустра  знав  куди  тікає,
Коли  подався  в  безвісті  світів....
Забувши  ближніх  істину  шукає
У  павутинах  тисячі  життів.

Але  ця  зваба,зрада,знада
Стоятиме  між  ним  та  пізнанням
Не  дасть  йому  ні  їсти,ані  спати
Звабливий  танець  вірності  дощам.

Терзатиме  оази  дикий  привид,
Коханої  спокусний  божесміх...
Ніхто  цього  ніколи  вже  не  змінить:
Любові  дух  у  зародку  поліг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575588
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.04.2015

Сармато-скіфо-венедське

Розтану  вщент  льодами  Антарктиди
Останній  цвіт  печальної  Тавриди
Сарматів  скіфів  антів  та  венедів
Останній  син  на  цій  сумній  планеті

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574781
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2015

FOR FEBRUAR GIRL ОЛЕНЯТОЧКОВІ, БОРСУЧКУ, РИБІ-МОВЧУНЦІ) ) ) ) *

Крилами  птаства
Піснею  неба
Дивиться  ясно
Вічність  крізь  тебе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2015

П*ятничний полонез

У  нас  тут  кожна  п*ятниця  страсна
Але  четвер  чомусь  не  завжди  чистий
Кожна  думка  світла  і  ясна
І  дух-сновида  бродить  понад  містом
Немов  приблудний  битий  пес
Розум  раптово  спотикнувся
Захлинувся  розчининився  тихо  щез
Ключем  в  замкові  повернувся
Людська  свідомість  ніжний  полонез
У  кожного  він  різний-  рідний  власний  
У  кожного  він  неповторно  свій
Та  музику  чомусь  на  жаль  не  часто
Ми  чуємо  в  душі  своїй  малій

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574530
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2015

Метаморфози Країни Ол (3)

                                           3.


-Хочеш  мене?
-Дуже.
-Любиш?
-Більше  ніж  себе.
-За  що?
-Ти  мені  як  причастя.Земне.  Як  таїнство  ніжності.
-А  тіло?
-Тіло  то  Двері,Хліб,Вхід.  То  твій  дар  мені.Незаслужений.
-Але  без  душі  воно  було  б  порожнім.
-Без  вина,без  олії,без  суті  і  сенсу  будь  яка  посудина  порожня.Навіть  розкішна.Навіть  твоя.
-А  що  буде  якщо  її  переповнити?
-Хм.Не  знаю.Що  я  можу  відати?Смертний  слабий  чоловік.Певно  буде  потоп.І  пора  будувати  новий  ковчег.
-Ні,не  зовсім  так.Буде  повінь-  світлий  паводок  любові.А  може  навіть    океан.Вони  ж  також  можуть  бути  ніжними  і  тихими.Солодкими,  як  мед  і  чемними,як  ручні  звірі.А  ковчег  будувати  не  варто.Я  -твій  ковчег.





Наступного  ранку  я  відчалив  додому,а  ще  через  декілька  днів  в  на  острові  з*явились  озброєні  мовчазні  люди,і  море  те,море,що  пахло  любов*ю,насичилось  тривогою  і  непевністю.
Запала  вселенська  тиша.
От  він-час  збирати  каміння.
Де  ти  зараз,моя  квіткотіла,вірменко?
Як  тобі  там?
Без    мене-  у  вирі  братніх  любовей  і  спонтанних  псевдопатріотизмів?
Тиша.
Штиль  в  умі  і  в  серці.
В  очікуванні  бурі.



Але  бурі  не  сталося.Натомість  сталася  Оленчик.Зморена  змучена,спала  з  лиця(свою  адресу  я  лишив  їй  у  день  від*їзду),стояла  на  порозі  і  силувано  всміхалася.Врешті  не  витримала  впала  мені  в  обійми  і  розридалася.
Я  обіймав  її,пестив  волосся,щось  говорив,намагався  заспокоїти.Потім  зачинив  двері  і  заніс  її  на  руках  до  ліжка  вкрив  старою  ковдрою  і    попросив:
-Поспи,мала,тобі  відпочити  треба.
-Полеж    зі  мною.Просто-заспокоївшись  попросила  вона.
Я  ліг  поряд,обережно  обійнявши  її  за  плечі.
-Скажи,скажи,що  війни  не  буде.
-Війни  не  буде.-машинально  повторив  я,хоча  звісно  не  надто  вірив  у  те,що  говорив.А  дарма,може  якби  вірив  все  було  б  інакше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573404
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.04.2015

Постравматика

Мов  вина  черлені  губи
Бо  згуба  завжди  красива
Боїшся  видатись  грубим
Та  хочеш  від  неї  сина
Омріяна  дивна  країна
Де  все  і  завжди  безмитне
Мабуть  найліпша  данина
Бажання  її  ненаситне
Мов  квіти  розквітли  губи,
Бо  згуба  завжди  прекрасна
Любов-наче  зерна  і  крупи
У  небі  святої  Пасхи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2015

Cквош

Не  грай  із  Господом  в  сквош,
Безумний  малий  Гаврош....
Не  грай  із  Господом  в  поло,
Не  кров,а  гарячі  смоли
Киплять  у  юнацьких  жилах
У  нього  за  спиною  крила,
У  нього  за  спиною  сонце
І  янголи  чудяться:"Хто  це?"
Господь  же  їм  каже:"Хлопчик
Кумедний  маленький  зодчий!
Він  думає,  що  все  знає,
А  сам  же  в  пітьмі  блукає
І  губиться  проти  ночі:
Нещасний  маленький  зодчий!
І  карма  його  -то  слово
І  сказане  ним-  полова,
А  сам  він  лише  обманка
Химера  в  туманах  ранку!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572875
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2015

Тятива гунна Атілли

Натягни  мені,любезна,тятиву,
Бо  не  маю  вже  ні  краплі  сили...
Я  пам*ятаю  юність  кочову,
Як  коні  по  степу  мене  носили.

Я  пам*ятаю  древній  ситий  Рим,
І  сполох  спалахів  і  дикий  клекіт  битви,
Я  пам*ятаю  чорний  мертвий  дим
І  гострий  страх,немовби  лезо  бритви.

Я  пам*ятаю  пап  і  королів,
І  тихий  жаль  і  юність  Візантії...
Я  пам*ятаю  все  та  я  б  хотів
Віддати  все  за  видимість  надії!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572363
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2015

Сонце в сни (по маяковському)

А  ви  ходили  по  квітневому  снігу,
Зривали  зорі  із  облич  весни?
У  неоплатному  солодкому  боргу,
Приносячи  коханій  сонце  в  сни...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2015

Вечір ніч і день

Кожен  день(ні  брешу  кожну  ніч)
Уявляю  тебе  під  ковдрою  поряд
І  засинаю  з  дурнуватою  посмішкою  на  обличчі
Кожен  день  чекаю  невідомо  на  що
Знаючи  що  насправді  чекаю  любимку
І    кожен  вечір  я  молюсь  Комусь
(Мабуть  таки  Богові)
Просячи  Його  щоб  у  тебе  все  було  добре
Щоб  тобі  вистачало  хліба  вина  і  книжок
І  всі  свої  зітхання  всі  свої  листи  і  замовляння
Я  загортаю  у    вірші
Бо  інакше  на  жаль  не  вмію
І  вибач  що  я  тебе  грію  тільки  словами
Коли  так  хочеться  рук
Коли  так  хочеться  губ
А  найбільше  хочеться  миру

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2015

Вогнища Роду

Вічним  є  все  що  тобою  побачене
Кожен  танець  і  кожне  соло
Кожна  ніжність  твоя  нерозтрачена
І  кожне  розімкнуте  коло

Кожна  посмішка  кожен  дотик
Кожен  видих  і  кожен  вдих  
Світ  радіє  і  вогнища  Роду
Оживають  в  зіницях  твоїх

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570845
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2015

Метаморфози Країни Ол (1-2)

                                                                                 1.
Жартома  називав  її  царицею  Вавілону.  Знала  безліч  мов:  від  французької  до  івриту.
Як      і  де  вона  їх  вивчила  ніхто  не  знав,вона  ж  списувала  все  на  природню  впертіть  і  згубний  вплив  самоосвіти.(я  називав  це  силою  духу  і  цілеспрямованістю),а  ця  бестія  сміялась  у  відповідь  і  говорила,мовляв,я  ніц  не  шарю  і  в  мене  стружка  в  голові,замість  мізків,я  ж  заперечував,виправдовуючись  тим,що  до  її  приходу  з  мізками,у  мене  все  було  нормально.Вона  сміялась,цілувала  мене  в  чоло  і  шепотіла  мені  на  вушко  якесь  латинське  слово,якого  я  ще  не  знав.Чому  ще  ?  Бо  живучи  з  цією  дивачкою  я  вже  майже  став  поліглотом.За  два  місяці  з  нею  я  вивчив  і  прочитав  більше  слів,аніж  за  все  своє  дотеперішнє  життя.Завдяки  їй  я  дізнався  про  Гессе,Стейнбека,Лондона,Тагора,Роланна  і  Кізі.  До  цього  моєю  основною  спеціалізацією  була  творчість  Сергія  Шнурова  і  гурту  «Ленінград».
Вона  любила  життя  бо  життя  це  боротьба,а  боротьба  гартує  людину-так  вона  говорила,лукаво  на  мене  блимаючи.
Але  ніжною  ця  амазонка,також  вміла  бути,особливо  вночі  чи  під  ранок  коли  ти  вже  спав  без  задніх  ніг(чому  саме  без  задніх?),вона  раптом  згадувала  що  поруч  з  нею  сопе  бурундук(тобто  я)  з  яким  конче  треба  пообійматися,бо  їй  бачте  не  спиться,моя  точка  зору  при  цьому  звісно  нікого  не  цікавила,на  те  я  і  бурундук  зрештою.
Кохалася  вона  не  тільки  в  мовах  ,але  й  безпосередньо  у  мені,на  мені,і  зі  мною…
Під  час  любощів  воркотіла  щось  іспанською,бразильською,португальською,якимись  чудними    латиноамериканськими  чилійськими  діалектами,  чи  хто  їх  зна)Для  непосвячених  вони  всі  однакові.
Ми  познайомились  з  Ол  в  Криму  ,в  Гезлеві,на  березі  моря  чорного  і  теплого.І  тіло  у  неї  було  як  море-  чорне  і  тепле,смагле,як  сонце,тепле  як  печений  хліб.
У  неї  були  дивні  руки-сильні  і  ніжні  водночас.Коли  вона  тебе  торкалась,здавалось  ти  починаєш  звучати,ніби    все  життя  був  давньою  арфою,на  якій  ніхто  окрім  неї  не  вмів  грати.А  Ол  не  боялась-її  вистачало  не  лише  на  увертюри  але  й  подекуди  на  цілі  симфонії,
Де  ми  з  нею  були  власне  інструментами,а  замість  соло  вигравали  м*які  хвилі  її  напівшепотів,  у  наших  з  нею  концертах  рідко  зустрічались  прелюдії,зате  було  більш  ніж  достатньо  симбіозу  піано  і  форте  химерно  сплетених  в  один  нерозривний  вузол.(даються  взнаки  три  дні  музичної  школи).
Оленчик  була  вірменкою  за  походженням,з  суто    східним    «візантійським»    розрізом  очей,за  що  її  в  дитинстві  часто  дражнили  монголкою,натомість  я  трансформував  ту  образу  в  янголку,з  чого  моя  любимка  дуже  тішилась.Хоча  то  тривало  недовго,бо  коли  я  дізнався  що  неї  є  ще  грецькі  і  єврейські  корені,Кохана  була    урочисто  перейменована  в  асорті,  або  офіційно    Інтернаціонал.(Наслідком  чого  було  відлучення  і  тотальний  кількаденний  ігнор.який  втім  завершився    цілком  передбачувано:лежали  і  кохалися  на  березі  моря  під  ритмічне  похитування  тремтливих  зірок,кутались  у  вечір,чи  то  пак  вечір  загортався  в  нас.
Я  вгадував  припливи  і  видпливи  у  порухах  її  зіниць.  
Під  час  припливів  вони  розширювались  під  час  відпливів  звужувались.Підіймалась  наді  мною  і  вбрідала  мене,втягувала  у  шалений  вир,своїм  шаленим  майже  зміїним  танком.
Вона    і  сама  була  як  ноти  і  любилася  мовби  танцювала,була  повінню  кимось  замкненою  в  жіночу  плоть.І  тепер  ця  вода  шаліла  прагнула  вийти  з  берегів  і  затопити  все  довкруж,та  мене  найперше.Кажуть  під  лежачий  камінь  вода  не  тече.Брехня-  тече  і  шаленіє  і  пече  розбурхує  і  топить  і  колише.Язиком  прокладає  в  мені  нові  торгові  шляхи.Устами  відкриває  мені  третє    око.Я  -незаселена  земля,на  яку  щойно  ступила  нога  поселенця.Давид,що  пізнав  радість  битви,псалом  во  славу  величі  творіння.Я  повержений  її  Сціллами  і  Харібдами,але  від  того  щасливий.Абсолютно  незворотньо,непомірно.Дотла      спалений  її  вулканами  лавами  її  любові,оперезаний  хвилями  ніжності,упокорений,як  планета  часовими  поясами.
Вона  стишила  маятник  руху  десь  аж  під  ранок,коли  останні  зорі  втомились  заздрити  цим  нашим  далеко  не  голодним  іграм.

                                                                                             2.

Зранку  прокинувшись  вона  спитала  мене  чи  вірю  я  в    минулі  життя  я  відповів,що  навіть  теперішніх  не  пам*ятаю.Ол  замислилась  і    провагавшись  сказала:
-А  я  от  пам*ятаю  всі.  І  не  можливо  було  зрозуміти  вона  жартує  чи  говорить  серйозно.Затим  різко  підвелася  і  пішла  до  моря,чи  пак  у  море.
Мені  чомусь  здалося,що  саме  так  мала  виглядати  Афродіта-із  жаги  і  морської  піни.
Закінчивши  обряд  омовіння  вона  вийшла  з  води  і  влягалася  поряд-  щаслива  усміхнена,мокра  але  тепла,бо  рідна,бо  своя,бо  чесна  і  чиста.Дивились  в  небо  на    дивний  театр  хмар,слухали  шепіт    хвиль  і  пташиний  спів.
Оленчик  горнулась  до  мене  ніби  боялась  що  втечу,а  може  просто  змерзла.
-Холодно?-питаю.
-Ні-  ,каже,просто  боюсь  що  ти  підеш.
-Куди  я  від  тебе?
-А  хоч  куди!Того  квіту  по  всьому  світу.
-Квіту  може  й  по  всьому  але  більш  ніхто  не  чекатиме,мене  як  ти,на  цьому  острові  у  цій  країні,на  березі  цього  моя,моя  бірюзовоока  татарко.
-Я  вірменка-вдавано  образилась  вона.
-Побудеш  татаркою.Нащо  мені  вірменка  в  гаремі?Що  я  з  нею  робитиму?
-Те  ж  що  і  з  татаркою.
-Розумієш    татарку  можна  любити.-спробував  пояснити  я.Просто  любити.А  вірменку  треба  обожнювати,тим  більше,якщо  вона  твоя.
-Лицемір,який  же  ти  лицемір,задоволено  промуркотіла  Ол.
Ще  б  пак.погодився  "лицемір"ніжно  гладячи  її  волосся.  Потому  я  ще  півгодині  тішив  її  якимись  байками  і  побрехеньками  допоки  вона  таки  не  заснула,втомившись  від  попередньої  безсонної  ночі.Побіля  неї  заснув  і  я.  І  марилось  мені,ніби    Оленчині  поцілунки  проростають  із  мене  квітами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570583
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.03.2015

Перші дні

У  перші  дні  творіння    цього  світу,
Коли  навколо  ще  нічого  не  було
Я  відчував  присутність  твого  літа
І  твого  тіла  збільшувальне  скло...

Пив  твою  дивну  змінену  реальність
Їв  твого  сміху  ніжний  напівтон,
Прийняв  тебе,як  неминучу  данність,
І  перейшов  тебе,як  Рубікон!

Лежав  я  на  вершинах  твого  бюсту,
На  його  теплих  мідних  ліхтарях...
Стикаючи  пальці  до  тихого  хрусту,
Розніживши  душу  тверду,наче  цвях.

І  вийшла  з  неї    лють  і  давні  болі,
І  витік  із  неї  смуток  страх  і  сіль...
Любов-то  окраса  земної  юдолі,
Найбільше  із  відомих  нам  зусиль!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569498
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.03.2015

Заратустра

Заратустра  писатиме  листи  своїй  коханій
Писатиме  просто  так
Не  надто  добираючи  слів  
Бо  ж  не  слова  головне  а  вчинки
Приноситиме  квіти  для  своєї  Квітки  
Співатиме  їй  пісень  і  шепотітиме  колискові
Наївно  вірячи  в  те  що  саме  з  її  волосся
На  землі  проросли  дерева  
І  саме  з  її  уст  сотворилось  небо  
І  саме  з  її  стегон  постав  вавилон  страстей  
А  від  дотиків  упав  карфаген  глузду
Крихкий  оплот  ілюзорної  мужності
І    вже  десь  аж  під  ранок
Завершивши  свої    нічні  моління  
Заратустра  піде  собі
Набравши  повний  міх  печалей
А  вона  прокинеться  опівдні
І  побачить  його  троянди  
Хоча  й    не  знатиме  напевне
Хто  до  неї  приходив

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569259
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.03.2015

Читаючи Аполіннера

Читати  запоями  Аполлінера
Бродити  у  диких  словах-печерах
Губитись  у  шахтах  затаєних  смислів
Бо  духу  у  тілі  напевне  тісно
Бо  плоть  людська  має  певні  межі
І  серця  твого  лісові  пожежі
Колись  таки  спалять  це  тіло
І  чорним  cтане  що  було  білим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568996
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2015

Аорти аеропортів

Над    аортами  аеропортів
Над  черевом  розбитих  городІв
Дух  свободи  знову  на  свободі
А  смерті  дух  тим  паче  ошалів

Над  аортами  аеропортів  
Добрі  духи  дитячих  кімнат
Зустрічають  дорослі  "двохсоті"
Їм  Бетховен  співає  кантат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568746
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2015

Воскресне

Все  так  небесно  чисто  і  чесно
Вгору  літак  твоїх  рим
Хочеться  бути  з  тобою  воскресним
Хочеться  бути  твоїм

Хочеться  разом  іти  по  дорогах
З  мудрих  дерев  вниз  збивати  сонця
Хочеться  мати  з  тобою  убогі
Але  багаті  любов*ю  серця

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568476
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.03.2015

Звукопис

Перейти  через  темряву  ночі
Щоб  побачити  твої  очі
Щоб  сказати  що  дуже  скучив
І  не  хочу  вмирати  мучить
Відсутність  коханого  світла
У  відповідь  виє  вітер
Безжалісний  дикий  холод
Німий  без*язикий  як  голод
Пустий  нецікавий  без  тебе
Ніхто  не  замінить  небо
Ніщо  не  замінить  дотик
Суворість  прадавніх  готик
Мене  вже  ні  краплі  не  тішить
Бо  ти  барокова  більше

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015

Пам*ятка

Сонце-  ліхтарик  у  нетрях  самотності  
Сонце-  ліхтарик  в  безоднях  віків
Зорі  лежать  на  сторожі  у  совісті  
Наче  зачаєне  юрмисько  псів

Візьми  мене  милий  за  руку
Поведи  мене  коханий  за  ріку
Хіба  мало  ще  буде  розлуки
Нам  обом  на  спільному  віку?

Не  губи  всі  зерна  на  бігу
Не  втрачай  всі  сенси  на  току
Полюби  мене  пречисту-чесну
Пам  *ятай  мене  навіки  лиш  таку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568016
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2015

Авалон

Дивовижна,як  запах  трави,
Невловима,але  завжди  присутня.
У  латаній-перелатаній  торбині  мого  серця
Живе  Авалон  її  жаданих  очей,
Але  будь  я  хоч  тричі  венеціанським  купцем
Любов  нізащо  і  ніде  не  купиш,
Як  не  купиш  і  щастя.
На  дурняк  приходить  лише  сліпа  правда  
І  невибаглива  смерть,
Та  й  ті  здебільшого  чомусь  розминаються
І  кожну  з  них,як  не  дивно,
Ще  треба  заслужити.



Авалон-міфічний  острів  чудес  із  кельтських  легенд.За  переказами  саме  там  викували  меч  короля  Артура.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567550
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2015

Весна Коцюбинського

Це  весна  Коцюбинського,
Це  осінь"  Цвіту  яблуні"-
Коротке  літо  "  Intermezzo  ".
Життя  треба  любити:
Його  треба  плекати,як  пісню,
Відчувати  на  дотик,пробувати  на  смак
І  цінувати,як  диво.
Бо  раптом  це  лише  прелюдія,
Бо  раптом  це  лише  увертюра?
А  яким  тоді  буде  "  меццо"  і  "форте"?
Якщо  навіть  зараз  під  час  війни  
Усмішка  осявається  на  дівочих  устах,
Птахи  співають  пірнаючи  в  синє  небо,
А  діти  підростають,  тримаючи  склепіння  страхів
На  плечах,немов  Атланти.
Яким  тоді  буде  "меццо"  і  "форте",
Тим  паче  зараз  коли  напівживі  і  змучені
З  добряче  потертими  шевронами  душ
І  передчасно  посивілими  очима
Чоловіки  нарешті  повертаються  додому
Маючи  право  на  пам*ять  і  втому
На  прогресуючі  утрати
І  проникаючі  фантоми
Господні  діти  таки  приходять  
до  вогнищ  своїх  осель.
Повертаються  усі  ключники  і  брамники,
Усі  митарі  і  митники-
Добровільно  хрещені  янголи
Невтомні  вартові
Цієї  вкрай  розхристаної  і  розхитаної  землі
Териконів  і  хресних  доріг.
Всі  дроги  ведуть  до  Вітчизни,
Незважаючи  на  війну  і  всупереч  їй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567308
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2015

Дзеркало води

Ти  мені  наснишся  коли-небудь
У  хорошому  гарному  сні,
Там  де  я  лежу  на  краю  неба,
Ну  а  ти,звичайно,при  мені.

Ти  мені  наснишся  коли-небудь:
Світла,тепла,ніжна,як  завжди...
Ти-мій  дивовижний  білий  лебідь,
А  я  напевне-дзеркало  води.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567052
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.03.2015

Пшениця до землі

Кохай  мене  біля  моря  
На  теплому  і  вогкому  піску
Всупереч  страху  і  горю
Люби  мене  подібно  маяку  
Який  затято  любить  кораблі
Даруй  мені  себе  легку
Хились  немов  пшениця  до  землі
До  мене  нижче  більше  ближче
Щоб  я  почувся  кращим  і  сильнішим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566896
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.03.2015

Біле багаття ( за мотивами поезій Пабло Неруди )

Дівчинко,біле  багаття,
Сонцем,що  творить  жито,
Дозволь  тобі  дарувати
Усі  ці  степи  і  квіти.

Дівчинко,біле  багаття,
Теплий  південний  вітер...
Дозволь  мені  уявляти,
Що  можна  тебе  любити.

Дівчинко,біле  багаття,
Сонцем,що  творить  ніжність,
Дозволь  мені  пізнавати
Твою  неповторність  і  стиглість.

Дівчино,біле  багаття,
Віддай  себе  в  мої  руки...
Дозволь  мені  відчувати
Усі  твої  барви  і  звуки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2015

Відголос війни

Скорботним  ликом  дивиться  Христос
На  змучену  вселенську  душу,
Бо  чує  біль,і  крик,і  відголос
Війни  на  прадідівській  суші.

У  тепле  лоно  рідної  землі
Лягають  добрі  і  лягають  злі,
Дуріють  кулі-умирають  люди:
Повсюди  страх  і  смерть  повсюди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566270
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2015

Cтрастей безумний пілігрим

Коли  береш  у  руки  ножа,
Немає  сенсу-є  тільки  жаль,
є  тільки  сталь  і  малодушний  дух
І  гасне  віра...і  сідає  слух:
З  найвищого  даху
Усупереч  страху
Зриваєшся  в  прах  і  пух.
Відкриті  душі-не  відкриті  вени:
Завжди  можна  залатати  коли  що,
Хоча  простіше  кинути  знамена
І  загорнутись  у  небесний  шовк.
Але  чи  будеш  від  того  собою,
Але  чи  станеш  насправді  живим,
Чи  зможеш  підійнятись  над  юрбою
Своїх  страстей  безумний  пілігрим?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566041
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2015

Борошно тіла

Розмолола,як  борошно,тіло,
голубила  його,немов  востаннє,
Розросталась  в  мені-дичавіла,
Добувала  із  глибин  зітхання.

Її  стегна-великі  млини,
ЇЇ  губи-суцільне  жадання.
Її  очі,як  води  весни,
Народжена  для  ночі  і  кохання!

Вона,наче  келих  вогню:
Тепла  дівчинка  з  теплою  кров*ю
І  чергове  її  "люблю"
Зацвітає  в  мені  весною.

Вона  поринала  у  душу-на  дно,
Проникала  у  таїнства  плоті,
Бродила  в  ній,як  молоде  вино,
Вона-квиток,а  я  король  джекпотів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565808
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.03.2015

Ніякої слабкості

Немає  ніякої  слабкості:
Любила  мене  всю  ніч  зверху,
Немов  богиня  витривалості-
Гаряче  невимушено  легко

Любила  світанково-денно,
неспішно  тепло  сонячно  і  ніжно...
Кохала  боляче  і  щемно,
Не  відпускала  ні  на  мить  із  ліжка:

Запливала  в  усі  мої  тріщини,
Підривала  усі  мої  бухти.
Усі  сни  поробила  віщими,
Очищала  мене  від  брухту...

Викидала  із  мене  сміття,
Не  питаючись  чи  я  хочу,
Відкривала  мені  треті  очі
І  оновлену  радість  буття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565572
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.03.2015

Туман

Навіщо  множити  у  голові  туман
І  зберігати  у  душі  старі  образи?
Цей  дивний  хлопчик  на  ім*я  Богдан
Уже  завчив  твої  коронні  фрази.

Цей  дивний  хлопчик  бродить  світом,
Питає  де  ти  у  сумних  богів...
Чи  варто  нам  насправді  жити,
Коли  немає  спільних  снів?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2015

Шалений Ковальчук

По  вулицях
ходив  шалений  Ковальчук
він  наче  космостар
він  ніби  Чінгачгук

він  мовби  провідник
нових  небесних  істин
Звичайний  чоловік
Який  чомусь  став  лисим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565104
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.03.2015

Скорбота херувима

Людина  завжди  у  віці  Христа:
В  людини  завжди  є  своя  Голгофа,
Є  віра,є  поля,любов,міста
І  безконечність  духу,як  дорога,

Але  крізь  біль  і  безмір  самоти
Ми  вийдем  з  темряви  на  світло...
Виходжу  я  і  скоро  вийдеш  ти:
У  Бога  всі  однаково  як  діти!

Людина-це  завжди  трудар,
Безкрайня  сонячна  рівнина.
Людина-це  примара  з  хмар,
Предмет  скорботи  херувима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564857
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2015

Небо пальців

Надихати  може  все  від  вишневого  цвіту  до  жіночих  плечей.Але  часом  немає  ні  того  ні  іншого.Малювати  ти  не  можеш.  Патологічно  не  можеш.Зі  зламаними  пальцями  ще  ніхто  не  малював.Ех  підбив  же  нечистий  спровокувати  ту  бійню.Казали,що  пальці  зламають  і  зламали.Тепер  сиди  поглядом  стіни  малюй,живописець  грьобаний.Кому  ти  і  що  хотів  довести?Ну  не  прогнувся  ти  під  них  ,не  змусили.Але  пальці…Чого  ти  без  них  вартий?
Якось  ввечері  в  парку  де  я  зазвичай  сидів  до  мене  пійшов  добояче  вгашений  молодик  
і  наказовим  тоном  промимрив:
-Тьолку  мені  намалюй.
-Яку?-не  зрозумів  я.
-Та  мою  ж-прогунявив  мужик.-Завтра  приведу.Намалюєш.
-Без  питань.-відповів  я  в  душі  сподіваючись  що  він  не  прийде.
Але  прийшов  і  Мілку  привів(так  тьолку  звали).
Цей  день  я  запам*ятав  надовго.Малював  ту  злосчасну  дівку  три  рази.І  жоден  з  портретів  не  був  схвалений.На  четвертий  малювати  відмовився,попри  обіцяну  велику  платню,після  чого  мене  не  надто  добираючи  виразів,було  урочисто  попереджено  про  те  що  мовляв  "тебе  суку  знайдуть"  (цитата)  і  "переламають  тобі  бля  всі  пальці  "(цитата),я  ж  списав  цю  полум*яну  промову  на  прогресуючу  «білку»  замовника  і  не  надав  їй  жодного  значення.
Наступного  дня  по  дорозі  с  парку  мене  перестріли  невдомі  мені  люди  і  добряче  мя  віддухопелили,не  вдаючись  до  банальних  прелюдій  і  зайвих  пояснень.  Ну  а  далі  ясно.
Сиджу  тепер  вдома  на  п*ятому  поверсі,дивлюсь  на  лазореве  небо  за  вікном  і  не  можу  не  можу  його  намалювати.І  плачу.І  злюсь.І  плачу.І  злюсь.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564645
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.03.2015

Колисаночка

Зупинялась  на  видиху,
Шаленіла  на  вдиху.
Не  визнавала  
                               ніякого  віддиху,
Розганяла  кохаючись  лихо.
Загортала  мене  собою
Дивним  коконом  ніжних  ночей,
Колисаночка  для  ізгоя:
Тепле  сяйво  жіночих  грудей!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564405
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.03.2015

Dreamcatcher ( Ігореві Кульзі )

Ловити  сни  -  то  є  сумна  робота,
Ловити  сенс,немовби  стиглий  плід,
Бо  у  житті  є  лиш  одна  гризота:
Або  будуєш,або  нищиш  світ.

Бо  у  житті  є  лиш  одна  дорога,
Вперед,або  ж  на  небеса.
Які  б  ми  не  були:  пусті  убогі,
Та  наші  мрії  нас  ведуть  у  сад!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564136
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.03.2015

Валькірія

Торкалась  язиками  піднебінь,
Шепотом  снів  заповнювала  душу:
Кінцева  сума  всіх  моїх  прозрінь
Мене  любила  вперто  відчайдушно.
Казками  замовляла  -  гріла  кров
І  розум  мій  собою  тихо  стисла,
Себе  назвала  іменем  "любов"
І  вирувала,як  шалена  Вісла,
Виходила  із  звичних  берегів.
Мінлива,як  вода-  
жагуче-грізна
Валькірія  давноминулих  днів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563937
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.03.2015

Саломея

Соломія
Саломея
дивна  квітка-  
орхідея
не  вбиваєш
біблійних  пророків
не  танцюєш  для  грішників
не  беручи  до  уваги  мене
бурхлива
як  води  гірських  потоків
підіймаєш  мені  реноме
і  очищаєш  
від  бруду  карму
я  живу  недаремно  
не  марно
з  тобою  будні
набувають  барви
і  серце  м*якшає
коли  ти  поруч
з  тобою-велич
без  тебе-покруч


*  Реноме-репутація,усталена  громадська  думка  щодо  когось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2015

Ніч (у співавторстві з Doll )

Ніч,як  єдине  часомісце  в  просторі,  де  вони  мали  змогу  зустрічатися.    Ніч  знеособлена,  вона  існує  лише  у  нашій  уяві,  бо  саме  тоді  вона  досягає  свого  апогею.  Вони  любилися  вночі  –  віддано,  співочо,  на  грані.
Він  бачив  в  ній  свою  затемнену  сторону  буття,  вона  його  полонила,  заковувала,  закутувала,  закохувала  з  ніг  до  голови,  він  втрачав  відчуття  реальності,  коли  споглядав  її  тіло,  яке  рухалося  гармонійно  з  хаосом.
Вона  гадала,  що  ці  почуття  були  герметичними,  бо  обмежувалися  лише  ніччю.  Їй  не  під  силу  було  втямити,  чому  люди  закохуються  один  в  одного.  Вона  ламала  собі  голову  над  цієї  головоломкою,  читала  безліч  книг  на  цю  тему,  проводила  соціологічні  опитування,  але  все  ж  це  питання  залишалося  в  її  уяві  без  відповіді.  Вона  пробивалася  крізь  стіну,  не  усвідомлюючи,  що  двері  знаходились  поруч,  тим  паче  відчинені,  він  був  поруч.  
Лежав  поряд  з  нею  намагнічений  і  пригнічений  міріадами  її  дотиків,шепотів  і    тілорухів.
В  такі  моменти  починаєш  розуміти    ,що  Цезар  і  Антоній  знаходили  в  Клеопатрі:жінка  земний  відтинок  безсмертя-Terra  incognitа,яку  чоловіки,ніколи  не  зможуть  до  кінця  відкрити,зрозуміти  і  упокорити.Жінка  схожа  на  музику,на  пісню,а  пісню  можна  полюбити,навіть  не  знаючи  мові  на  якій  вона  написана.
І  він  любив.  Вона  говорила  мовою  зірок,  а  він  слухав.  Вона  клялася,  що  буде  з  ним  на  віки,  а  він  гадав,  що  вона  збирається  його  покидати.  Єдину  мову,  яку  він  вивчив,  -  це  мову  її  тіла.  Вона  манила  пальчиком,  і  він  кидався  чимдуж  за  нею  услід.  Вона  вигиналася,  а  він  радів  з  того,  що  розуміє  сказані  тишею  нею  слова.
Коли  зникала  ніч,  вони  розчинялися,  розповзалися  по  світу.  
Так  тривало,  здавалось,  зовсім  трішки  чи,  навпаки,  надто  довго.  Вони  любилися  вночі,  без  жодних  свідків,  з  ентузіазмом  і  ще  досі  небаченим  запалом,  несамовито,  нестямно  і…  тихо.  
Ніч  їх  зрадила.  Одного  разу  зорі  світили  так  яскраво,  що  було  таке  враження,  ніби  то  день.  
В  пургаторії  вони  знову  зустрілися.  І  продовжили  свої  незакінчені  справи.  Та  замість  того,  аби  очищатися,  вони  продовжували  любитися.
Він  говорив  їй  що  смерті  немає  ,а  є  тільки  вона,  що  для  нього  смертю  були  нечисленні  ночі  без  неї.Читав  їй  свої  римовки  на  зразок:

«І  на  небі  і  на  землі
 не  буде  другої  такої,
написані  слова  на  склі  
твоїх  імен  моєї  долі.»

Ти  моє  єдине  коло  Сансари-пристрасно  шепотів.-Моя  Кама  і  Сутра.





*Пургаторій-(чистилище  )  -  місце,  де  душі  померлих  грішників  очищаються  від  гріхів,  які  не  спокутували  за  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563170
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.02.2015

Фіалка миру

Кажуть,  завжди  можна  очистити  голову  від  усього  зайвого,
але  що  робити,якщо  це"  зайве"  -жінка:
та,яку  ти  любиш  і  яку  хочеш  найбільше?
Любиш  навіть  її  мовчання,
яким  вона  тебе  методично  годує  кожного  дня-
вона  ж  бо  Риба  і  гороскопи  тут  ні  до  чого.
Просто  у  ній  є  щось  від  води  і  полум*я,
щось  від  диму  і  попелу,
щось  від  Велесових  книг  
і  давньоруських  святих,
якась  світова  скорбота-
водночас  дивна  нестерпна  радість  буття,
а  очі  у  неї  нагадують  квіти,що  розпускаються.
Можна  не  любити  себе,
можна  не  любити  близьких  ,
але  її  не  любити  неможливо,
бо  вона-це  сонце  під  яким  прокидаєшся
і  місяць  під  яким  засинаєш.
Кохання-  фіалка  миру,
любов,мовби  символ  віри,
надії  на  те,що  завтрашній  день  
буде  світлішим,ніж  попередній.
Любов-то  ціль,
але  йдемо  ми  до  неї  болісно  і  все  життя.
Якби  моя  любимка  говорила,
то  напевне  сказала  б,
що  любити  треба  все  суще,
а  не  тільки  окремих  обраних,
але  на  те  вона  і  Риба:
сидить  посміхається  -
чекає,що  я  сам  про  все  здогадаюся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015

Кохана

Кохана,відаєш,кохана  ?
Твоє  волосся  справжні  океани,
А  пам  яті  відкриті  рани-
То  родимки  твої.
Думок  моїх  розбуджені  рої
Собою  завжди  пеленгуєш.
Люблю  тебе,кохана,чуєш?
Люблю  тепло  пустель  твоїх  пісків  
І  тихий  шепіт  твоїх  напівснів  
І  колискові  гімни  моряків-  
закличну  пісню  всіх  земних  штормів.
Бо  море  -то  є  ймення  жінки,  
А  сумнів-  то  керманич  для  мужів
Крізь  тріщини  розбитих  кораблів,
В  долоні  Бога  витікає  час.
Молитися,кохана,я  посмів,
Щоб  хащі  віку  не  здолали  нас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2015

Слухай мене

Cлухай  мене,мала,слухай
Записуй  все  що  говорю..
Слухай  в  обидва  вуха
Допоки  я  не  згорю.

Слухай  мене,мала,слухай,
Тішся,допоки  живий...
Поза  тілом  люди,як  духи,
А  в  тілі-вмістилище  мрій!

Не  дивися  на  мене  так:
Не  дивися  на  мене  ніжно,
Бо  я  всього  лиш  мудак
І  безмежно  бездонно  грішний.

А  ти  -прекрасна  і  погожа,
Ти-ворог  арктичних  льодів,
Розкішна  й  непереможна,
Мов  спадок  античних  богів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2015

Апельсинчине

У  ній  розквітають  сонця
І  води  її  лиця
Розмивають  усі  береги
У  неї  достатньо  снаги
Пробитися  крізь  сніги  
Із  вірою  у  Отця
У  неї  небесні  персти
І  пишуть  для  неї  листи
Правічні  шляхи  всіх  часів
Немає  такої  версти
Куди  б  їй  не  доплисти
Човнами  солодких  віршІв

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015

Дерева невинні

Дерева  осінні
Дерева  сумні
Небесне  коріння
В  земній  глибині
Дерева  невинні
Дерева  святі
А  ми  -лиш  каміння
В  сліпій  суєті!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561539
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2015

Весна

Я  багатьох  люблю
Та  жінка  в  мене  лиш  одна
І  я  її  в  собі  терплю
Вона  мене  вичерпує  до  дна
До  себе  магнітом  принадить  стіна  
її  намолених  очей  
З  якої  до  мене  сміється  весна
Наших  майбутніх  дітей

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561045
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.02.2015

Свободи немає ніде

свободи
немає  ніде
свобода
це  слово  пусте
є  просто  я
і  просто  ти
є  просто  
квіти  і  мости  
дерева  є
і  сонце  також
між  нами  Бог  
поля  із  маку
Між  нами  дух
немовби  річка
я  твій  пастух  
а  ти  моя  смерічка
Гориш  в  мені
немовби  свічка
полум*ям  чистим
Прометеєм  вічним

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2015

No woman no cry

Без  жінки  немає  крику,
Без  жінки  немає  плачу.
Без  жінки  немає  ліку,
Ти  можеш  говорити  досхочу
Про  дефолти,
Про  рівність  можливостей
І  про  любов  до  рідної  землі
Але  без  жінки  ти:
Людина  без  властивостей-
Самотня  пісня  білих  журавлів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560135
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.02.2015

Хлопчик однієї жінки ( 9 )

                                                                                 9.

-Хочу  тебе  мовчати.Хочу  тебе  кричати.Хочу  тебе  любити.Хочу  з  тобою  жити.Падати  і  літати.
-Хто  я  для  тебе?Повія?
-Поема.
-Навряд,скорше  іржавий  брухт.
-Ага,мій  любимий  іржавий  брухт.
-А  ти  тоді  хто?
-Твій  учнівський    вірш.
-Самовпевнено.Любимий?
-Медовий.
-Що  ти  про  мене  знаєш?
-У  тебе  солодка  слина.
-А  щось  менш  тілесне?
-Улюблений  колір  червоний.Читаєш  Борхеса.Тобі  гарно  в  тигровому.
-Чесно?
-Ага,а  без  нього  ще  ліпше.
-Дурне.
-Допустима  імовірність.
Факт.Що  ти  найбільше  любиш?
-Тебе.
-А  окрім?
-Твої  колискові,твій  голос  і  сміх.А  ще,як  ти  палиш  люблю.
-Невже?Ти  ж  мені  забороняєш.Кричиш  на  мене  за  то.
-Саме  тому  і  кричу.Океани  мають  бути  чистими.Тим  паче  океани  коханої  жінки.
-Прям  таки  коханої.
-Не  зовсім  розкішної.Дивовижної.Обожнюваної.Сонячної.З  тілом  кольору  місяця,кольору  меду  жінка  ця  на  мене  дивиться  і  мною  живиться  і  мною  хвалиться,душею  бавиться    і  тілом  надиться,моя  спокусниця  до  мене  тулиться,зі  мною  тішиться  моя  провидиця  і  мною  вабиться  моя  порадниця.
-Говори-говори.Кажи.Кажи.Яка?Яка  ще?
-Наразі  все.Я  завершився.
-А  якщо  поцілую?
-Нуууу,тоді  я  точно  завершусь.
-Телепень!
-Та    який  є,свій  за  те.
-Ти  хотів  сказати  мій.
-Безсумнівно,але  за  окрему  плату:мені  б  поїсти  трохи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559619
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.02.2015

О. Є. (Фантазми для Оленчика)

Можна  було  б  багато  тобі  сказати  
Але  пора  відвикати  від  довгих  листів
З  такими  як  ти  не  боїшся  програти
Кидати  серця  в  тінь  пшеничних  полів  
Забувати  вірменських  поетів  
Завчивши  натомість  твоє  ім*я  
Ти  єдина  на  цілій  планеті
Ще  віриш  у  силу  людського  "я"  
Лежу  як  арабський  емір  
Милуюся  як  ти  танцюєш  
За  відсутності  власних  вір  
Дивуюся  як  безпомильно  чуєш
Вібрації  усіх  тонких  світів
І  шепіт  трав  і  скрегіт  якорів
Як  вигинаєшся  як  маниш  блиском  тіл  
Як  непомітно  ти  заходиш  в  тил
І  не  лишаєш  шансу  відступати
Устами-віршами  примушуєш  мовчати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559402
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.02.2015

Амазонка

Моя  неспішна  ніжна  амазонка,
Будує  у  мені  нові  світи.
Шукає  у  мені  слабинки  і  підкопи
І  творить  у  мені  нові  ходи.
Моя  солодка-світла  і  буденна:
торкає  небо  ніжністю  грудей,
Розпалює  сонця  в  мені  щоденно
Обрядами  намолених  ночей!
Вона  виймає  душу  з  мене,
Щоб  потім  знову  покласти  назад.
Вона-  щось  явно  незбагненне,
У  ній  спокуси  всіх  принад
З  часів  напевно  ще  ведичних,
А  може  навіть  і  раніших...
У  ній  без  сумніву  щось  більше,
Щось  неземне  щось  зовсім  інше!
Моя  розкішна  грішна  амазонка,
Моя  любаска  і  моя  малжонка
З  гарячим  серцем  і  юним  тілом,
У  неї  духи  забрали  крила
Багато  минулих  життів  тому.
Тепер  в  мені  черпає  силу:
Терзає  криком  вранішню  пітьму!

*Любаска-коханка.
**Малжонка-дружина,жона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015

Танець живих морів ( напівіронічне)

Сідниці,немовби  півкулі  планет,
і  перса  ненароком,ніби  жартома,
Розбудять  серед  ночі:хто  ти?  де?
Пора,вставай-закінчилась  зима!

Пора,починати  літо,
Пора  починати  спеку.
Покажи,як  ти  вмієш  горіти,
Гайда  шукати  власну  Мекку

Шляхами  дотиків  і  першовідкриттів
Розчинимось  у  пристрасті  без  слів:
На  вулиці  розбитих  ліхтарів,
Почнуться  танці  двох  живих  морів:

Вином  п*янким  просочиться  у  кров
Солодка  медоносність  живота,
Дражнитиме  по  колу  знов  і  знов,
Міситиме,допоки  врешті  та,

Що  править  бал  не  скаже:"Досить!",
Замучена  трудами  від  кохань,
Допоки  під*яремний  не  попросить
Замкнути  цикли  стогонів-бажань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558956
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.02.2015

Жінка з місяцем

Жінка  із  місяцем  в  теплих  руках,
Жінка  із  сонцем  у  міді  волоссі.
Солод  і  ніжність  тремтять  на  устах:
Міст  із  весни  у  задумливу  осінь.

Жінка,яка  засіває  слова,
Вічність,яка  обіцяє  безсмертя...
Світла,гаряча,як  перші  жнива-
Точка  опори  в  земній  круговерті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2015

Балкани, смерть, любов і море

Пиши  їй  про  балканські  перевали,
Про  ці  залиті  кров*ю  й  сонцем  гори...
Про  всі  серця  які  не  доспівали,
Про  ніжності,про  тіні  і  про  море.
Співай  їй  про  дими  і  карабіни,
Про  смерть  пиши,пиши  про  стіни,
Які  завжди  стоять  поміж  людьми,
Малюй  птахів  із  острова  зими.
Пиши  пісні,твори  віршІ,
Бо  найсвітліші  завжди  на  межі:
У  центрі  пекла-
Люди-калачі!
Отож,співай,допоки  маєш  голос,
Співай  про  землю  і  про  колос,
Співай  про  світло  і  про  світ:
Скупа  надія  розтопити  лід,
Та  поки  є  вона  у  стомлених  серцях
Любов  не  переможе  жоден  страх!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557986
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2015

"Гради", виногради, історія і хліб

Під  "Градами"  виноградами
Хлопці  проростали  в  небо
розривались  у  небі  гранатами
Казали  що  більше  не  треба

Нашій  землі  такого  хліба
Такого  гіркого  питва  
Наша  країна  ніби
Мережка  чорного  шитва

переповнена  болем-печаллю
І  безліччю  непрошених  плачів
Історія  згортається  спіраллю
Вона  як  бумеранг  катків

пройшлась  по  кожному  із  нас
По  кожній  живій  душі
Коли  врешті  спиниться  час
Для  лютих  кремлівських  пажів?

Для  лютих  кремлівських  царів
Адептів  хрестових  походів
Коли  знов  повернеться  спів
І  шепіт  дніпрових  порогів?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557441
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2015

Озимі люди (пам*яті Андрія- "Кузьми" Скрябіна )

Люди  бездумні-від  того  і  злі,
Озимі  люди  скорбної  землі.
Люди  печальні,немов  кораблі,
Застряглі-
застиглі  у  мертвій  петлі.

Iсторію  творять  замками  дверей
Любов*ю  чомусь  оминають  дітей,
Люди-це  колір,люди-це  сміх,
Свобода  і  воля-затаєний  гріх!

Відкрий  мені  правду-
скажи  мені,Боже,
Впусти  Андрія  у  царство  гоже.
Скажи  Андрію  -все  буде  добре,
Ніхто  не  заплаче-невинно  і  вкотре!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015

Народження миру Господнього

Гойдається  світ  в  ясеневій  колисці
Гойдається  світ-розлітається  пух
І  зорі  спалахують  сонним  намистом
І  славиться  Син  і  всміхається  Дух
Отець  їм  у  відповідь  тішиться  теж
Любов  -то  звісно  найліпша  верш
Найбільша  та  найкраща  із  можливих
Хоча  до  неї  дуже  важко  йти
Але  Господь  незмінно  вірить  в  диво
На  відміну  від  людей  пустих
І  вперто  продираючись  крізь  зливи
Відводячи  руками  кулі  й  град
Бог  знає  про  важливість  миру  й  віри
Для  кожного  із  власних  чад!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556367
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2015

Голоси квіти душі і сни

Твій  голос  у  душі,як  квітка:
Пробивається  крізь  терни-бур*яни,
Крізь  всі  щілини  моєї  клітки,
Крізь  болі  й  нещасливі  сни!

Твій  голос  у  мені,як  квітка,
Тягнеться  вверх,тягнеться  ввись
І  тихо-тихо-майже  непомітно
Наші  душі  у  вузлик  сплелись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2015

Шляхи любові макових квіток

Макова  квітка  над  світом  росте-
Дивна  красуня-сумна  і  небесна,
Макова  квітко,скажи,як  і  де
Ми  із    тобою  нарешті  воскреснем?

Макова  квітка  над  світом  зійде,
Світла  печаль  із  очима  самотніми.
До  кожної  душі  любов  гряде
Шляхами  пустельними  і  Господніми!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2015

Гребінець дівчинка і суд

Шматувати  волосся  цій  бідній  дівчинці,
Чиї  пальці  схожі  на  теплі  човники
старим  бабусиним  гребінцем,
а  вона  сміятиметься  крізь  сльози,
терпітиме  і  мовчатиме,
знаючи,що  ти  і  розчесати  нормально  не  можеш,
не  те  що  заплести.
І  вона  шукатиме  тебе  навіть  тоді,
коли  ти,забравши  свій  паспорт  і  речі,
втечеш  у  якусь  зі  своїх  дальніх  печер,
б*ючи  себе  в  груди  і  говорячи,що  зайвий,непотрібний  і  немічний.
навіть  тоді  вона  не  припинятиме  тебе  любити
Вона  знатиме  про  всі  твої  цноти,  
всі  твої  слабкі  і  сильні  сторони,
ти  їй  вперто  говоритимеш,що  першого  явно  більше,
хоча  вона  тисячі  разів  доводитиме  тобі  протилежне!
І  на  останьому  всесвітньому  суді,
пробившись  крізь  натовпи  розгублених,
засоромлених,наляканих  та  знічених  людей
вона  кричатиме  вслід  грізним  янголам:
"  Це  ж  Бо,це  ж  мій  Бо!
Відпустіть  його,я  його  знаю,я  знаю:
він  же  невинний,як  дитя  і  майже  блаженний.
Я  його  знаю,я  знаю,я  ж  бачила  його  серце-
чорне,як  попіл,
у  ньому  багато  страстей,образ,невтілених  мрій  і  блуду,
але  воно  світилось  зсередини,і  намагалося  бути  кращим
наскільки  це  було  можливим.
Прости  його,Боже  прости,
он-навіть  Нерона  прощаєш  за  спалений  Рим,
а  цього  хлопчика  і  поготів-не  шкода  розрішити.
Це  ж  Бо!Мій  Бо!
Я  його  знаю,я  знаю,
я  читала  його  вірші,читала  листи,
а  іноді  навіть  писала  йому  у  відповідь.
Прости  йому  Господи  і  відпусти  по  всемилості  твоїй:
І  хай  буде  воля  твоя,
І  хай  прийде  царство  твоє!
Ти  ж  сам  усе  бачив  і  все  знаєш-
Невже  ти  зумів  забути,
як  колись  він  розчісував  мені  волосся
старим  бабусиним  гребінцем?  "

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554836
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2015

Під сонцем тіл спокусної мадонни

У  неї  як  завжди  розкішна  спина
У  неї  як  завжди  розкішне  все
Вона  немов  підступна  трясовина-
ріка  що  ніжить  манить  і  несе

Кудись  удаль-униз  за  течією
кудись  на  спалахи  тамованих  бажань
Як  Терпсіхора  юна  як  Цірцея
Топить  мене  у  безмірі  кохань

І  вабить-дражнить  стегнами-плечима
Солодкими  і  теплими  грудьми
Вона  нестримна-завжди  невситима
кидає  в  безмір  власної  пітьми

Щоб  то  виймати  з  темряви  на  світло
То  знов  кидати  вниз  із  небокраю
А  поцілунки-запашні,як  перші  квіти
Мене  опори  вкотре  позбавляють

Мов  тихий  маятник  вона  колише  світ
Стираються  всі  межі  і  кордони
Тріщить  і  тане  мій  зрадливий  лід
Під  сонцем  тіл  спокусної  мадонни



*Терпсіхора-у  античній  міфології  муза  танцю.
**Цірцея-чародійка  у  полоні  якої  за  переказами  був  Одіссей.





*Терпсіхора-у  античній    міфології  муза  танцю.
**Цірцея-чародійка  у  полоні  якої  за  переказами  був  Одіссей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015

Хлопчик однієї жінки (7-8)

                                                                               7.
Пізніше  вона  не  раз  картала  себе  за  ту  ніч,коли  дала    волю  своїй  слабкості  і  скористалась  чужим  безволлям,але  ні  з  ким  про  то  не  говорила  з  ним  тим  паче,    а  можливо  соромилась,чи  просто  відчувала  вину.

-Чому  ти  досі  зі  мною?.-не  раз  питала.
-Бо  поза  тобою  мене  не  існує.-відповів.Як  не  існує  нічого,окрім  тебе.Бо  ти  небо,яке  я  тримаю  на  плечах  І  море,яке  мене  любить,з  яким  мені  легше.
Вона  заспокоювалась  усміхалась  і  засинала,засинали  її  океани,тайфуни,вулкани,цунамі  і  смерчі.
Любо  було  слухати,як  вона  дихала  рівно  і  неспішно  –безстурботно  та  уморотворено  вистигала  після  ночей  борінь,пестощів  і  люблення.Всі  гори  взято  всі  фортеці  упокорено.
Можна  віддатися  снам.  

                                                                   
                                                               8.
Великий  дар  відчувати  мову  на  смак  бо  мова-це  теж  стихія,як  вода,вогонь,земля  чи  небо  над  головою.  Куштувати  на  смак,торкатися  язиком,слинити  ламати,об  нього  зуби,розбивати  руки,різати  до  крові  душу.Слово  може  бути  кухонним  ножем,а  може  цілющою  травою.
З  людських  уст  воно  животворне  й  отруйне  водночас.
Роксолана(Рокса,або  Лана,як  її  називали  в  сім*ї  )  дуже  рано  зрозуміла  силу  слова,всю  розкіш  і  небезпеку  володіння  ним.
Обожнювала  книги,запійно  читала  з  малих  літ  ,переважно  класиків-Гюго,Дюма,Майн  Ріда,Мелвілла,Бредбері,Шопенгауера,  Мопасанна  пізніше  коли  з*явилась  можливість-Кастанеду,Борхеса,Тагора,Рамакрішну,Ганді  та  інших  першопрохідців  людської  свідомості.
Дисертацію  захищала  по  лужицьких  сербах.Обожнювала  Балкани-поклик  крові  ,говорила.
Вона  сама  була  сербо-хорваткою,чи  радше  югославкою  як  саме  про  себе,смутно  казала.Коли  вдягала  вишиванку,була  схожа  на  призахідне  сонце-бурштинова,смагла,світла,тілиста,міцно-збудована,вільнолюбна,неспокійна  і  завжди  світла.
Такі  у  давні  віки  ходили  в  пущу  молитися  давнім  богам,і  славили  Ярила,коли  решта  на  шиї  вже  хрести  носила.
У  неї    на  все  була  готова  відповідь,чужого  не  потребувала.
Коли  пішла  на  післядипломну,в  інститут  східних  мов,жартувала,мовляв  хочу  зізнаватись  в  коханні  арабсьською,перською,на  хінді  чи  івриті.
(Нібито  сербсьської,польської,болгарської,хорватської  їй  для  освідчень  не  вистачає!!!)
Хоча  вона  і  спеціалізувалась  наа  слов*янських  мовах,    пцікавилась  їхньою  культурою  і      досить  добре  зналася  на  історії,водночас  її  дико  приваблював  Схід  з  його    оазами,гаремами,міражами  та  хрестовими  походами.
«Напевно  це  тому  що  Болгарія,Чорногорія,Хорватія  і  Сербія  вже  були  під  турком,а  я  ще  ні»,говорила  подругам  за  чаями.Ті  стиха  посміювались.Оглашенна,мовляв,що  поробиш?
-                                                                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554325
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.01.2015

Білий ірис

Персики  персів  торкаються  серця
Ніжність  медів  що  торкається  вуст
І  Невблаганністю  чисел-прогресій
Терпким  вином  проливаєшся  в  пульс

Ти  проростаєш  крізь  мене  травою
Пальцями  теплими  плавиш  льоди
І  накриваєш  по  вінця  собою
Тримаєш  укупі  немовби  гвинти

Тримаєш  мене  неушкодженим-цілим
І  не  даєш  мені  до  решти  розповзтись
Ти  і  твоє  розігріте  тіло
Співають  в  мені  наче  білий  ірис

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553987
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.01.2015

Медова дівчинка медитацій

З  Медовою  світлою  дівчиною
Медитувати  на  домашніх  килимах,
За  можливості  бути  поміченим
Знімати  вроки  і  збувати  страх.
ЇЇ  устами,римами,очима,
ЇЇ  грудьми,словами  і  плечима
Підперти  світ-
Тримати,доки  можеш...
Топити  лід
І  зігрівати  ложе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553693
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.01.2015

Хлопчик однієї жінки (5-6)

                                             5.
Зранку  він  розповів  їй  свій  сон.
Мовляв,сниться  йому  вона-Лана,а  біля  неї  гнідий  кінь.
Щоб  це  мало  мало  значити?
Дівчина  хвилю  подумала  і  розсміялась:
«Ой,дурнику,я  –це  я,а  гнідий  кінь-  це  ти.Інакше  навіщо  я  всю  ніч  добувала  із  тебе  золото  і  молотила  на  тобі  горох?»


                                             6.

-Ляж  на  живіт!
 -Нащо?  
 Так  треба!Не  бійся,все  буде  добре  –тобі  сподобається.
Він  скорився,господиня  принесла,якесь  ароматичне  масло  з  доволі  приємним  запахом.
Від  пахощів  трав  у  кімнаті  нестерпно  паморочилась  голова.Полум*я  свічок  на  стінах    химерно  переплітало  тіні-візерунки.
Тілом  розливалось  приємне  тепло.Хилило  до  сну.  Її  пальці-метелики  літали,по  плечах  по  вздовж  хребта  і  по  шиї.
Розслабся!-попросила.-Ти  надто  напружений.Я  нічого  не  не  можу  зробити.І  не  чекаючи  відповіді  вона  вмостилась  на  нього  зверху  на  поясниці,поступово  вправляючи  зміщені  хребці.Здавалося  ,  руки  вродливиці  струменіли  світлом,забираючи  всі  болі  та  вроки    страхи  і  турботи.
Помітивши,що  пацієнт  заснув  обережно  повернула  його  на  спину:трава,  свічки  і  терапія  зробили  своє.
Лана  поклала  долоні  йому  на  живіт  і  почила  легенько  на  нього  натискати  зверху  вниз  і  навпаки,роблячи  кілька  секундну    перерву  між  кожним  із  натискань,вона  проводила  долонями  по  по  колу  творячи  дивні  малюнки,торкалась  його  його  обличя,щік  губ,стегон,
немов  хотіла  навіки  лишити  там  свої  відбитки.Вона  божевіла  від  солодкої  близькості  розпашілого    і  роз*яклого  тіла.Несамовито  звідчаєно  тулилась  своїм    животом    до  його,немов  боячись,що  гість  замерзне  поки  спатиме.Обіймала,цілувала  і  плакала  мовби  востаннє,  з  кожною  секундою  втрачаючи  рештки  самоконтролю,відчуваючи  як  остаточно  зриває  дах.Гарячково  блукала  руками  по  його  тілу  немовби  шукаючи  затаєний  ключ  від  всіх  його  секретів  і  підземних  ходів.Знала  що  так  не  має  бути,але  не  могла  нічого  з  собою  зробити.
Жага  була  явно  сильнішою.  Незважаючи  на  сонне  бурмотіння  сплячого  рвучким  рухом  позбавила  його  від  зайвого  одягу,вивільнивши  його  «  колос»  на  свободу,Оголившись,ніжила  його  грудьми,пальцями    милувала,  губами  леліяла  допоки  не  побачила,як  корінь  стає  деревом,як  ще  хвилину  тому  непритомний  джин  танцює  тріумфальний  танець,як  вулкан  виштовхує  вогонь  і  магму  з  власних  глибин,як  більярдна  куля  влучає  в  намічену  лузу.Вона  посміхалась,  дивлячись  на  судомні  здригання  його  плоті,але  усміх  її  був  печальним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553449
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.01.2015

Хлопчик однієї жінки (3-4)

                                                         3.
«Зараз  буде  океан»-фраза  яку  вона  вживала  на  означення  всіляких  задоволень,або  як  вона  говорила  «солодощів».Та  й  сама  вона  була  стихійна,холерична,і  бунташна.Словом  цунамі  ще  те.
-Як  ти?-спитала,лукаво  усміхнувшись.
-Як  після  катка-відповів.
-Льодового?
-Транспортного.
-Хех,ти  ж  знаєш  :останнє  па  завжди  за  мною.-весело  розсміялась  вона.
Знаю-знаю-вдавано  насупився  він  .-Старушки  завжди  зверху.
Знав  що  це  її  безмежно    злить  ,але  все  ж  не  стримався  від  чергової  «шпильки».
-Знайди  собі    молодшу-ображено  огризнулась.
-Не  хочу-вони,або  надміру  приторні,або  ж  навпаки  кислі  жахливо.
 -А    я  яка?-  лукаво  запитала.
 -Абрикосова.Солодка  і  пахнеш  літом.В  бабусі  такий  ріс.Запах  дитинства.
-  То  у  мене  запах  дитинства?
-Ні,у  тебе  запах  шаленства,впереміш  з  віковим  психозом.
 -Так,сказав  ніби  я  істеричка.
 -Буває  часом.Але,  знаєш,  часом  здається,що  саме  за  це  тебе  і  люблю.
 -За  істеричність?
 -За  психоз.
-А  різниця  в  чому?
-Так  позубоскалити.
Вона  потягнулась  за  запальничкою  на  нічному  столику  і  вже  вийняла  цигарку,щоб  прикурити.
-Не  дими.-попросив.Духів  розгониш.І  сусідів  заодно.Тим  більше  знаєш  не  люблю  того.Ці  всі  твої  шаманства.Тютюнові  церемонії.Розмови  про  безконеччя  Всесвітів.
-А  ти  хотів  би  ляльку  без  душі?
-Не  зовсім  так.Скорше  мідноволосу  норовливицю  з  розкішним  тілом  кольору  волоського  горіха  і  блакитними  очима.
-Ти  таких  зустрічав?
-  Бачив  колись  мимохідь.
-І  де  вона  зараз?
 -Не  знаю,мо  під  ліжком  загубилась.Хочеш  залізу  пошукаю.
-Не  треба.-сказала.Я  ревную.
-До  себе  ревнуєш  ?
 -До  всіх.

Хвилину  вона  помовчала,а  потім  спитала:
-За  що  ти  мене  любиш?
-Ти  як  листя  тютюну-вбиваєш,  але  викликаєш  залежність,як  наркотик.
-Скажи  я  дуже  погана?
-Ти  ?Невимовно…  розкішна!



                                                       4.
Прокинувся  в  пітьмі  з  зав*язаними  очима.Руками,ногами  і  серцем.
-Доброго  ранку!-почув.Я  спочатку  просто  хотіла  попросити,щоб  ти,заплющив  очі,але  знаю,що  підглядатимеш.Та  й  будити  не  хотіла.Ти  так  гарно  спав.
«Ще  б  я  гарно  не  спав»-подумав.-«Після  такого».Але  вголос  промуркав:
-Угу.
-Угу  що?-запитала.-Тобі  не  сподобалось?
-Скорше  навпаки.
-  Але  що?
-Але  «угу».
-Ти  злий.
-А  ти  хіба  ні?
-Я  ніжна.Дуже.РРР.-Зараз  побачиш.-сказала  вона,тихо  шепочучи  йому  на  вухо.-І  так  можу.-  сказала,вона  ніжно  цілуючи  обличя.-І  так.-легенько  пройшлася  нігтями  по  животу,провівши  язиком  по  слідах  подряпин.-Це  називається  зализати  рани.А  щоб  було  що  лікувати  можна  і  отак-сказала  вона  вкусивши  до  крові  його.за  плече.-  Ой,  боляче?  Вибач.-сказала  побачивши,гримасу  болю  у  нього  на  обличчі.-Я  Спокутую.Чесно.Вона  витерла  кров  якимось  носовичком  і  поцілувала  його  в  чоло,як  бабусі  цілують  малих  дітей.
-Ти  не  втомився?-стурбовано  запитала.-В  нас  попереду  ще  цілий  день  і  сподіваюсь.-  стишилась  вона.-Ціла  ніч.
-Ні,-заперечливо  замотав  головою  він.-Мовляв,давай,кохана  жар,Наш  лицарський  турнір  можна  продовжувати.
-Впевнений?-розсміяно  уточнила.-Ну,  гляди,  я  попереджала.-Я  говоритиму  а  ти  уявляй,поки…я  …-вона  на  хвилю  знітилась.-Поки  я  тебе  любитиму.Думай  про  водоспад,про  пустелі,про  піски  Палестини,про  розплавлений  віск,про  Єрусалимські  стіни,
і  свою  не  приручену  ще  рабиню-сарацинку.Жагучу,свобідну,гарячу  Єлену-перед  якою  впадуть  усі  твої  троянські  стіни,відкриються  усі  двері  і  скриньки  усіх  Пандор.Коли  стане  жарко  -скажеш.Кивни  двічі,хлопче,якщо  не  заснув.Отримавши  ствердну  відповідь,тигриця  почала  перший  раунд,переможець,якого  був  визначений  наперед.
-Оп.-ніжно  торкнулась  його  губ  кінчиком  язика,спустилась  ним  до  шиї,чергуючи  дотики    з  поцілунками.Опісля  обережно  сповзла  вниз,  покусуючи  живіт  полоненого  знизу  вгору  і  навпаки,не  забуваючи  між  тим  його  облизувати.
-Ти  як  кішка-нарешті  спромігся  сказати  він.-Як  дика,як  хижа  і  ніжна.
-Угу.-неохоче  погодилась  «Єлена».-Мовчи.-наказала.-Той  кому  добре  мовчить,або  кричить.-що  ми  зараз  і  перевіримо.Що  ти  скажеш  на  це?Питання  риторичне  ,але    все  ж.Потім  притислась  до  нього  всім  тілом,ніби  хотіла  затінити  його  від  решти  світу  і  почала    цілувати  пристрасно  і  самовіданно,торкаючись  до  нього  животом,
Немовби  прагнучи  вичерпати,  зануритись  всередину  його  тіла,зчитати  випити  до  дна,пригнітити  гронами  своїх  приваб,дати  йому  відчути,що  світ  впав  на  нього  і  …плавить,плавить,плавить  його  льоди,спопеляючи  його  самотність.сумніви  і  страхи,заніжити  його,губами,  задражнити  грудьми,то  наближаючись  то  відалляючись,  ненадовго  дозволячи  себе  цілувати,доводячи  до  нестями  своїми  розкошами,ласками,замовляннями,доторками,і  несподіваними  втечами  –відпливами-  відходами,вона  вперто  не  давала  йому  перепочинку,немов  чекаючи  що  сам  попросить  її  зупинити.Але  ніхто  не  просив  і  вона  по  колу  ніжила  його,гойдала,мучила,заговорювала  намолюючи  звужуючи  космос  до  розміру  його  зіниць  у  яких  боги  могли  розгледіти  тільки  її.Терлась  об  нього  всім  тілом,персами,
опускаючись  все  нижче  і  нижче  спостерігаючи  як  його  кидає  в  піт,як  зростає  напруження,як  повітря  електризується  стриманими  стогонами  його  горла,Як    виноград  сповивала  його  собою  і  пеленала,солодка,як  манго  як  персик.Магнітила  його  полюсами  своїх  голосів,ліанами  волосся,манила  недомовленістю  снів.Запалювалась  від  його  безоборонності  від  насилу  стримуваних  бажань  і  напливала  на  нього  духмяністю,спокусою  вавилонських  садів,і  звабою  любові.
Любила  його  так  ніби  хотіла  стерти  на  порох,все,все  окрім  себе,залишивши  натомість  свій  запах  і  сміх.Голубила,  ніби  хотіла  витворити  заново  виліпити  і  з  іншої  глини,заповнивши  собою  вщерть.
Вона  нагадувала  богиню  з  морської  піни,повільно  похитуючись  над  ним,викрешуючи  з  вогонь  своїми  стегнами.Розганяючи  йому  серце-цю  теплу  маленьку  планету,яку  вона  давно  наситила  собою,а  тепер  заселяла  собою  острови  його  духу,його  его,ототожнюючи  змішуючи  його  з  своїм.Нівелюючи  грані  між  інь  і  янь,роблячи  одне  ціле  з  двох  розрізнених.
Вона  мов  тайфун,мов  вулкан,стікала    магмою  сонць  і  медів,мантрами,затаєних  бажань,зробивши  тіло  ключем  від  чоловіка-залежністю  від  якої  немає  протиотрути!
(А  може  просто  знала,що  тільки  за  межею  безуму  починається  істина-відкриваються  нові  виміри,з*являється  простір  для  чогось  іще,для  чогось    важливого  і  несказаного).
Темп  зростав.Валькірія  шаленіла,рухаючись  все  швидше  і  швидше,продираючись  крізь  слабнучий  опір  юнака,як  першопрохідці  крізь  джунглі  Африки.
-Розслабся  –сказала,-  Зараз  все  буде.Зараз  камінь  стан  воском!
Йому  і  справді  здвалось  що  він  тане  під  розігрітим,розпеченим  тілом  цієї  амазонки,як  свічка  від  подиху  полум*я,як  перший  сніг  під  сонячним  промінням.
Ця  жінка  зводила    з  глузду,без  сумнівно  знала  про  це  і  користувалась  цим,а  часом  навіть  зловживала.Вона  наче  водяний  млин,перемелювала  на  борошно,розкладала  на  атоми,змушувала  присягнути  на  вірність,спустити  знамена  і  здати  зброю,щоб  безболісно  ввійти  в  нього  як  в  ріку,глибоко,раптово,сильно  і  назавжди.Потроху  сповільнила  рухи,ніби  втомившись,чи  пожалівши  бідолаху
Але  на  видиху  -поштовх  вперед  на  вдиху-  знову  назад.На  видиху-  поштовх  вперед,  на  вдиху  знову-  назад.На  видиху  поштовх  вперед  на  видиху-знову  назад  .Здавалось  це  ніколи  не  закінчиться,  що  це  шаманство  триватиме  до  безкінеччя,нівелюючи  всі  уявлення  про  часопростір  і  межі  людської  витривалості.
Вона  блискавично  змінювала  темп  із  швидкого,на  повільний  і  навпаки,наче  граючись,спостерігаючи  реакцію  «жертви»,а  може  сподіваючись  на  її  безумовну  капітуляцію.Гнучким  тілом,як  маятник,  вона  розхитувала  йому  світ,котрий  міняв  барви  з  темних  на  світлі,часом  на  зелені.У  світлі  ранкових  тіней  Лана  так  (звали  нашу  «завойовницю»)і  сама  видавалась  смарагдовою,як  містична  коштовність-мрія  заправського  злодія.Реальність  видавалась  ілюзорною,позбавленою  конкретних  образів,розмитою  і  фальшивою.
Омана  оман  –йду  в  океан»-співала  красуня,мовби    штормова  хвиля,захоплючи  й  без  того  безпомічні  корабельні  борти.-Хто-хто  на  капітанському  містку,де  грітися  осінньому  листку?Із  чого  пити  ?Із  роси-із  чаші  чистої  сльози.
Вона  навіть  кохалась  так  ніби  танцювала,а  танцювала  так  ніби  кохалась.Звикла  всюди  першою.Часто  повторювала  кіношну  цитату  про  те,що  немає  нічого  гіршого  незакінчених    справ.Отож  і  цю  справу  вона  твердо  вирішила  завершити.
Вона  ухилялась  від  його  ініціативи  ,від  прохань  розв*язати  йому  руки,продовжучи  натомість  наповнювати  його  трюми  водами  своїх  океанів.Вона  відчувала  напругу  його  єства,і  втішалась  цьому,мовби  хизувалась  своїм  вмінням  і  правом  довести  свого  хлопчика  до  екстазів.Викладаючись  на  повну  вигинаючись  мов  кішка,вона  доводила  своє  право  володіння  цим  отроком,який  був  для  нею  надією  на  безсмертя  –квитком  у  вічну  молодість,знаючи  що  він  божеволіє  від  неможливості  її  котролювати,позбавлений  можливості  відповідати  на  її  любощі,пестити  обожнювані  сідниці  і  груди.
Натомість  дозволяла  собі    робити  з  ним  все  що  хотіла.Виснажуючись  співала  йому  колискові,розказувала,про  павуків,які  були  у  неї  в  дитинстві.Про  те  як  хворіла  вітрянкою  та  страшенно  цього  соромилась.Про  перехідний  вік,про  своїх  колишніх(  слава  Богу  не  всіх).Коли  він  засинав  будила  його  поцілунками  усміхалась  і  знов  розповідала    про  книги,про  фільми,про  антології  французьких  поетів,про  подарований  кактус  і  несплачений  кредит.
А  коханий  слухав  і  думав  про  те,як  у  кобіті  з  таким  розкішним  тілом,може  вміщатися  стільки  побуту  рутини  водночас  стільки  неба  і  світла?
Помітивши  його  задуму  ,вона  поцілувала  його  в  губи,сказала  «не  грузись!»  і  таки  влаштувала  йому  ще  одну  «колиханку»,нарешті  «розгойдавши»його  до  переможного  кінця.
Цього  ранку  Карфаген  таки  впав.Королева  на  троні.Хай  живе  королева!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553131
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.01.2015

Хлопчик однієї жінки (1-2)

                                                             1.


Він  любив  наслухати  її:світанкові  шепоти,опівнічні  вірші-молитви,а  потім    знову  ранкові  мантри,котрі  майже  тонули  в  криках  розбурханого  містом  птаства.
Вона  і  сама  була  схожа  на  місто  чи  на  ріку-  розлога  і  владна  поглинала  і  підкорювала  кожного  хто  грав  на  її  полі  не  за  її  правилами.У  ній  була  безкінечна  кількість  вулиць,провулків,рукавів  і  русел  вивчити  які  до  кінця  не  дано  нікому.Навіть  йому  –хлопчику  який  щодня  прокидався  поряд  із  нею:на  її  тілі  чи  під  ним,він  попри  те  ніколи  не
міг  передбачити  наступного  її  кроку  ,хоча  здавалося  вивчив  усі  можливі  її  інтонації  жести  примхи  і  варіанти  поведінки.Але  в  тому  то  і  біда:вона  ж  бо  як  Ельдарадо  золото  якого  всі    безнадійно  шукають  ,як  Бермудський  трикутник  у  якому  зникає  все,як  священний  камінь  Кааби  у  якому  завжди  бачиш  тільки  одну  грань,скільки  б  разів  ти    б  його  не  обходив.
Вона  любила  будити  його  дотиками  за  ними  вона  його  знаходила:губами,стегнами,
животом-    завчила  його  напам*ять,як  військові  завчають  стратегічну  карту  противника,
вирізняла  його  за  запахом,за  диханням  і  серцебиттям.Будила  його  собою,немов  озерною  водою,повінню  виходила  з  берегів,входила  в  нього  голосом,сміхом,криком,сповивала  його  собою  тілом  своїм  і  шепотом.
Ця  жінка  із  сонця  і  міді  гріла  його,творила,як  художники  творять  нові  світи,ліпила  обережно,але  впевнено,точними  і  доречними  мазками  дотиками  додавала  теплих  фарб  у  його  вистиглу  і  апатичну  кров.Власне  вона  була  тим  єдиним  вогнем,який  здатен  був  його  розпалити  і  спонукати  бодай  до  якоїсь  дії  ,до  життя.
Він  любив  слухати  як  співає  під  нею  ліжко,дивитися  на  неї  –теплу  мов  кішку  і  муркотливу,покірну  і  разом  з  тим  з  часом  нестримну.
Любив  дивиться  як  вона  мружиться  від  сонця,  як  розтягується  на  весь  зріст  і  щось  буркотить,остаточно  прокидаючись.
Йому  подобалось  відчувати  на  собі  тепло  її  губ,язика,ніжності  рук  і  шепотіння  на  вухо.
Зранку  вона  була  вільною  не  затиснутою  в  шаблони  рамок  і  сформованих    ілюзій,її  не  пригнічувала,ані  різниця  у  віці,ані  його  недосвідченість,ані  позірна  відсутність  у  них  спільного  майбутнього.
І  Саме  тому  обоє  любили  ранок:зранку  ніхто  нічого  не  боявся,ранок  був  ерою  безсмерть,чи  то  пак  еросом  безсмерть,на  світанку  вона  не  соромилась  свого  тіла,прихованого  шовками  напівтіней,не  боялась    його  торкань,ба  навіть  заохочувала  їх.
Складалося  враження  ,що  по  мірі  того  як  місто  виходило  зі  сну  ,у  ній  прокидався  її  власний  світ-світ  прихованих  і  до  часу  стримуваних  бажань.Ніщо  не  заважало  їм  у  цей  час  ніщо  не  стояло  між  ними,і  тому  цей  короткий  відтинок  часу  належав  тільки  двом  –епоха  потіх  і  блаженств.Це  відчуття  безроздільного  єднання  було  як  водиться  рідкісним  тому  й  цінувалось  особливо.Вони  засинали  в  обіймах  одне  одного  прокидалися  і  знов  засинали  і  здавалося  то  тривало  вічність,хоча  та  вічність  заледве  охоплювала  кілька  годин  до  сходу  сонця.Зазвичай.Але  попереду  було  кілька  вихідних  і  можна  було  провести  їх  з  користю,тобто  ніжно,тобто  з  любов*ю,тобто  в  ліжку,тобто  разом.





                                                                   2.
Це  танець  завжди  починався  однаково  торканнями    теплих  рук,дотиками  ніжних  крил  і    пальців-  ключів  проти  яких  і  стіни  Карфагену  не  встояли  б.  Танець  її  тіла.Танець  їхніх  тіл.
Вона  вміла    відчиняти  цього  хлопчика    зривати  його  завіси,руйнувати  його  стіни  ігнорувати  його  протести,але  робила  цей  якось  залюблено-ніжно,не  злобиво,не  хтиво,так  як  ніхто  більше  не  зумів  би.Входила  у  нього,як  у  воду,як  ніж  у  масло,як  човен,в  берег,тихо  погойдуючись  в  його  зіницях,як  світло,віддзеркалюючись,відпечатуючись  навіки  у  крові  ,у  плоті  ,в  душі  та  серці,а  він  лежав  і  дивився    як  тихо  над  ним  пропливало  її  обличчя,то  наближаючись,то  знову  віддаляючись.Топила  медовою  повінню  стегон,брала  на  абордаж,як  пірати  беруть  корабель,не  зустрічаючи  жодного  опору,окрім  зустрічних  поцілунків  і  дотиків.Впивалася  своїм  всевладдям  ,знаючи  напевне,що  більше  ні  над  ким  і  ніколи  так  не  пануватиме.
Медова  дівчинка,медова  жінка  –істота  із  сонця  і  міді.З  тілом  кольору  піску,то  холодним,як  мармур  то  пекучим  як  сон.Сон  літньої  ночі.Три  місяці  розкошів-
спільних  видінь-візій,любощів  і  слів.
Ця  жінка  зводила  з  розуму  методично  безжально  і  впевнено  своїми  ритмічними  коливаннями-входженнями,відкриттям  безодень  своїх  секретів  і  ніжностей,грозовим    спалахом  вона  росікала  безміри  його  ночі,стікала  медовим  місяцем  в  глибини  його  плоті.
Рухи  –нагадують  море.Приплив  –відплив,приплив  відплив.Знову  приплив.Першого  явно  більше,тим  солодше,тим  несамовитіше  і  стримуватись  все  важче.Думок  немає,нічого  є  тільки  ця  жінка,буртин  її  тіла  і  безмежжя  вод.
З  нею  завжди  так  спочатку  мовби  апатично,байдуже,потім  все  більше-швидше  розгорається,нагрівається,наче  марсовий  кратер  і  починає  плавити  лід,до  втрати  свідомості  і  подиху,в  такі  миті  її  краще  не  дражнити  шалена  ж-гаряча,  хижа,заведена,нестримна,неполодолана,невичерпана  і  невичерпна.
Частіше,глибше,сильніше  і  ближче  ,ніби  перевірка  на  міцність,на  ніжність,а  може  на  щирість.
Розхлюпучи  себе  без  сумніву  щедро,майже  замежово,чекала  того  самого  навзаєм-відвертості  одкровень,звісно  не  лише  тілесних.Близькість  була  для  неї  найвищим  ступенем  довіри,важливості.
Тому  хотіла  більшого-знов  і  знов  по  колу  виснажуючи  і  себе  і  його  немов  повертаючи  назад  усі  сумніви  і  страхи,які  мучили  її  зсередини,про  які  ніхто  не  відав,але  присутність  яких  відчувала.Навіть  зараз  коли  любила  цього  хлопчика,коли  віддавала  йому  усе  найніжніше  і    найдорожче  усю  свою  нерозтрачену  пристрасть,безрозсудність,теплокровність,життєлюбство,прагнучи  заповнити  його  собою,як  порожню  посудину  ,примагнітити  –пригвинтити  своїми  принадами  до  ліжка,заповнити  римами-ритмами-кольорами  звуками,накривши  чи  закривши  собою  від  решти  світу,переписати  і  перекроїти,бо  втече,вона  постійно  боялась,що  він  втече  і  так  хотіла  втримати-втілити  задумане  в  життя,
зробити  його  своїм  особистим  приватним  прирученим,привабленим,впокореним  навіть  зараз  прислухаючись  до  своїх  шепотів  і  його  стишених  прохань  –стогонів,вона  думала  про  це,водячи  його  колами  взаємних  екстазів  і  посвячуючи  його  у  нетрі  власних  таємниць.
«Хочу  ще»-  шепотіла.-«Хочу  ще!»-«Зараз  буде  океан».-Останнє  па!  Останнє  А…»-  «Пірнаю-проймаю  глибоко  до  краю»
Приплив-  відплив,Приплив-  відплив.Приплив.Притислась  грудьми,не  перериваючи  свій  химерний  танок.Спалах.Світло.Сенс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552915
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.01.2015

Діалог над прірвою (у співавторстві з Оленкою Зеленою)

Скажи,  як  тебе  прочитати
Крізь  слів  недозрілих  вуаль?
І  сни  мої  наскрізь  в  цитатах
Віршів  твоїх.  Нишком  печаль

Проникла  у  кожну  клітину,
До  прірви  квиток  -  сльози  з  вій.
Ні  ти  і  ні  я  в  тім  не  винні:
Півкроку  -  і  програно  бій.

Півкроку  -  це  вічність,  кохана,
Півкроку,  насправді,  це  міст...
Півкроку  -  це  майже  Нірвана,
А  далі-  омана  і  злість!

Я  б,  любий,  і  злість  і  оману
Розвіяла  ніжністю...  знай,
Для  двох  і  півкроку  не  мало,
Коли  за  півкроку  вже  рай.

Коли  за  півкроку  вже  пекло,
Жахливий  ненависний  сон...
Мені  усередині  темно,
І  холодом  б'є  від  вікон.

А  я  розбиваю  всі  стіни  -
Хай  пекло  чи  рай...  все  одно...
Поглянь,  як  на  серця  руїнах
Надії  згасає  зерно...

Ти  танеш,  кохана,  ти  танеш
І  гасне  вогонь  від  свічі,
Та,  віриш,  вже  більше  не  ранить
Приреченість  наших  плачів?

На  плаху  за  мить  без  вагання...
Ну,  що  ж...  хочеш  -  ось  моя  тінь
До  тебе  в  політ  свій  останній
Вривається  в  сни...  звідусіль!

Лиш  не  зволікай  -  по-живому
Розтерзане  серденько  край,
Допоки  у  тобі  одному
І  пекло,  і  втрачений  рай...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552454
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.01.2015

Омана оман

Притискаючи  мене  до  ліжка,
Хотіла  довести,що  здатна  на  більше,
Мовляв,те,  що  я  бачу  лиш  вершина  айсбергу,
Мовляв  ти  найсвітліше  з  того
на  що  я  міг  би  сподіватися,
І  без  сумніву  точно  вже  найніжніше!

Призвичаювала  мене  до  воєн  всередині  себе,
Я  бачив  світ  крізь  бурштинове  небо
Твого  небесно-медового  тіла
Робив  усе,як  ти  того  хотіла,
Забувши  про  свої  потреби!

Притиснувши  мене  до  ліжка,
Хотіла  довести,що  здатна  на  більше,
і  без  сумніву  завжди  доводила.
"Немає  нікого  хто  тебе  так  любить,
Немає  нікого  хто  тебе  так  губить"-
Шепотіла  із  розуму  зводила:

Напувала  вином  очей,
І  манила  безмежжям  зваб,
Загортала  у    шовк  плечей,
Тепер  у  тебе  є  власний  раб,
Тепер  у  тебе  є  власний  пан,
Я  у  полоні  омани  оман!

Ти  мовби  міраж,непроглядний  туман,
Медовий  півмісяць  -дорога  із  ран,
намолені  фетви  і  мудрий  КОРАН,
Напоєний    сонцем-мій  Рамадан!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552062
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.01.2015

Світанкові поезії

Я  знаю  інколи  мені  сняться  жахіття
Щоб  я  прокинувся  
і  нашепотів  тобі  
що  ти  мені  важлива
Я  знаю-  інколи  я  терплю  поразку  за  поразкою
Щоб  знайти  голос  твій  навпомацки  в  пітьмі
І  я  в  курсі-  часом  ти  мене  кидала
щоб  я  пам*ятав  що  ні  в  кого
Більше  немає  такої  посмішки  
такої  сили  і  мужності
Як  в  тебе
І  це  все  ти  подарувала  мені.
Мені-тому
Який  навіть  імені  свого  не  знає
Але  думає  що  безсмертний
Завдяки  тобі  з  тобою  і    для  тебе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548953
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2015

Наслідок контузій

Коли  я  йшов,як  до  ріки-до  тебе,
у  мене  калатав  у  серці  дзвін...
У  мене  в  тілі  розпускалось  небо,
і  підіймало  душу  із  колін

Я  йшов-всі  перехожі  обертались,
І  розросталось  сонце  із  грудей.
І  я  забув  про  власну  неміч-малість
Та  відпустив  всю  ненависть  людей!

Коли  я  йшов  до  тебе  сиві  хмари-
Мене  вели  за  руки  як  малого,
Та  замість  тебе  я  знайшов  пожари,
Спустошені  оселі  І  дороги!

Тебе  я  не  знайшов
І  рідних  не  послухав:
Я  розірвав  душі  покров,
Усі  птахи  рослини  й  духи

Мене  лякаються  тепер
Мене  нема-
для  світу  я  помер.

Лиш  не  кажи,що  ти  не  чула  дзвону,
Бо  ти  ж  була  мені,наче  Мадонна:
Скупа  надія  на  відродження,

Та  видно  калібр  не  той,
Я  для  тебе  лиш  антигерой
Без  надії  на  переродження!

Я  для  тебе  одна  із  химер-
Суміш  болю  образ  та  ілюзій,
Самотній  звір  із  карстових  печер,
Примха  долі-наслідок  контузій!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548802
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2015

Тіні босанови

Сприймати  вірші,як  листи,
Листи,як  вірші  
Й  навпаки-
Без  страху  знов  пірнати  у  меди
Твоїх  бажань-нестримних  і  потішних,
Ластівки  слів  пускаючи  у  небо,
На  противагу  вічній  мерзлоті...
В  тобі  живуть  плакучі  верби,
Орбіти  і  планети  і  путі!
І    всі  світи
Наповнюються  змістом,
Бо  там,де  ти,  
Не  може  бути  тісно!
Бо  там,де  ти-
Усе  святе  і  чисте,
І  серце  і  душа  завжди  на  місці:
Так  проростає  сонце  вічних  істин
З  глибин  твоєї  наготи.
В  тобі  мої  початки  і  основи,
Ти-танець  тіла,тіні  босанови!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548413
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.01.2015

Ритми її тіла

Ритми  її  тіла  
Шепоти  волосся
І    слова  несмілі
Наче  духи  босі
Бродять  піднебінням
Бродять  піднебессям  
Образи  проекцій
Ріжуть  сни  як  лезо
Вона  росте  із  вічности  корінням
Всі  дотики-дотепи,схлипи-зітхання
Вона  немов  любов  осіння,
Любов  незмінна  і  остання
У  неї  є  ключі  від  всіх  замків
Від  всіх  дверей  і  спалених  портів
Ключі  від  духу  в  неї  на  зап*ястях
Ключі  від  плоті  в  неї  на  стегні
У  ній  живуть  таємні  страсті
У  ній  течуть  солодкі  дні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548202
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.01.2015

Із діалогів з Гораціо

Із  діалогів  з  Гораціо

Отак,милий  Гораціо,отак,
Життя  людське,немов  пустий  мідяк.
Життя  людьке  -одна  із  дивних  мрій,
Що  безтурботно  сплять  на  крилах  вій!
Життя  людське,неначе  скорбна  звістка,
Що  застрягає  в  серці  падолистом,
Це  боротьба  і  вічний  пошук  сенсу-
Химерна  зав*язь  наслідків  і  дій,
Де  кожен  з  нас,немов  старий  Боецій,
Вттішається  у  мудрості  своїй!
Життя-вулкан,кипіння  всіх  процесів:
Дихання,люблення,болю,терпіння,
Яскраві  спалахи  осяянь  і  експресій,
Натхнення  і  нерозуміння!
Життя-це  пошуки  любові,
Це  Божий  дзвін  і  вічний  клекіт  крові!


*Аніцій  Манлій  Торкват  Северин  Боецій  (Anicius  Manlius  Torquatus  Severinus  Boëthius;  480—525)  —  римський  філософ-неоплатонік,  математик  і  теоретик  музики,  теолог  та  політичний  діяч  пізньої  античності,  римський  патрицій,  міністр  при  італійському  королі  Теодоріху,  пізніше  був  засуджений  за  зраду  Візантії  і  ворожіння,  ув'язнений  у  Павії,  підданий  тортурам  і  вбитий.



*В  обрамленні  вірша  використана  картина  Ежена  Делакруа  "Гамлет  І  Гораціо"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547801
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2014

Чоловік

Твоє  тіло-колодязь,уста,наче  маки,
На  жаль  у  нас  немає  Дня  Подяки,
Але  я  дякую  тобі  за  те,що  є,
За  все  миттєве,рідне  і  твоє,
Не  допоможуть  ні  промілле,ні  руф*є,
Бо  пульс  отруєний  тобою,а  не  алкоголем,
Тебе  ж  вимірюю  дорогами  і  болем
І  нівелюю  відстаней  бар*єр.
Твоє  тіло-колодязь,уста,наче  маки,
Побачиш  тебе  і  розтанеш  навік.
На  карті  життя  ти  таємна,мов  знаки
І  тільки  з  тобою  я  ще  чоловік!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547484
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.12.2014

Cарацин Бермуди і Крим

Займенник  «мій»,як  отруйна  стріла,
Як  царство  небесне  для  сарацина,
Як  жарт,як  помилка,як  посмішка  зла
За  здані  без  бою  фортечні  стіни,

Вона  не  народить  від  тебе  сина,
Мовляв-так  написано  на  роду,
Вона,наче  кровно  народжена  вільна,
А  ти  все  стрибаєш  з  біди  на  біду.

Ну  що  ж:  напевно  так  тому  і  бути-
Заплаканий  самотній  пілігрим,
Бо  душі  людські-  то  підступні  Бермуди,
А  серце  людське-то  згорьований  Крим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547297
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2014

Серцево-суботнє

Світ,серце  моє,  
як  стара  парусина,
Якій  уже  в  море  не  вийти,

Навколо  бетонні  стіни-
Важезні  гранітні  плити
І  ти,як  не  дивно,є!

А  я,мов  сліпа  бригантина,
Якій  вже  не  бачить  води,
Яка  так  нагадує  міни,
На  підступах  до  мети!

Світ,серце,-букети  ілюзій
І  квіту  у  ньому  катма.
У  вічній  невпинній  напрузі,
Ми  боремось  з  словом  «дарма».

Бо  світ-то  вершина  незмінна,
Навряд  чи  знайдемо  свій  грот:
Ти  марно  стоїш  на  колінах
У  кожну  з  святкових  субот.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547053
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2014

У просторі несправджених бажань (у співавторстві з Поліною Єрьоміною)

В  моєму  просторі  несправджених  бажань,
У  космосі  всіх  неймовірних  сподівань,
В  країні  мрій…  В  чарівному  потоці
Стою  я  нерішуче  на  порозі…
Бо  далі  ще  чекати  я  не  в  змозі.

І  крильми  я  стираю  пил  з  вікон,  
Не  вірячи  у  дивовижний  сон....
Невже  прийшла,  настала  та  пора,
Коли  дописана  фінальна  ця  глава?
І  обертом  від  того  голова...

Відколи  світ  зійшов  із  рейок  геть
минула  майже  від  години  чверть…
І  світ  як  плід  із  гілки  шкереберть  ,
І  світ  як  мед  наповнив  мене  вщерть  .
І  завязались  знов  вузлами  струни,
і  проступили  вмить  на  сонці  руни  

Нових  іще  не  торкнутих  пісень
І  запалився  в  мене  в  серці  день…

©  Богдан  Тригуб  &  Поліна  Єрьоміна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546809
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2014

Турбулентність-хімія-стрибки

Тебе  сприймаю,мовби  турбулентність,
Наче  феномен  фізики  і  хімії,
Як  мікрокосм,як  дивну  нескінченність,
У  мене  на  долонях  квітнуть  лінії,
Мов  післясмак  римованих  рядків-
Сліди  від  спільних  квантових  стрибків!
Колись  я  напишу  про  тебе,як  про  чудо,
Як  про  можливість  миру  без  війни,
Забутий  Богом  і  людьми  Іуда,
Крокую  від  стіни  і  до  стіни.
Колись  я  напишу  про  наші  спільні  візії
Та  про  цитати  з  читаних  книжок
І  де  б  ти  не  була  в  Норвегії  чи  в  Лівії,
Я  відчуватиму  твій  кожен  крок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2014

Одного разу

Одного  разу  вона  таки  прийде,
Поставить  речі  на  порозі  і  скаже:
"Ну,ось-я  приїхала  до  тебе,
Як  ти  і  хотів!

А  ти  стоятимеш  з  відкритим  ротом
І  дивитимешся  на  неї,
Як  на  восьме  чудо  світу,
Як  на  живого  сфінкса
Чи  пітерські  розвідні  мости,
Які  чомусь  постали  у  Луцьку!

Ти  дивитимешся  на  неї  і  помічатимеш,
Як  тихо  тліють  сонця
У  ліанах  її  волосся,
Як  раз  по  раз
Розпускаються  сльози
На  глибинах  її  очей,

Та  краєм  свідомості  ти  розумітимеш,
Що  це  лише  сон-обманка  
З  якої  тобі  так  не  хочеться  повертатись,
Адже  часом  нам  усім  прагнеться
Жити  вічно,
Жити  ніжно
У  найкращому  з  можливих  снів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2014

Колискова метафор світу

Вона-  як  всі  колискові  світу
І  вірші  з  неї  проростають  літом
І  завжди  всюди  квітне  її  голос
Вона  немов  магічне  світле  коло
Замкнуте  коло  всіх  моїх  бажань
Гарячих  мрій  і  тихих  сподівань
Вона-моя  метафора  жадана
Єдина  неповторна  і  кохана

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545336
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 21.12.2014

Камінець

У  мене  в  грудях  живе  камінець:
Він  носить  твоє  ім*я,
У  мене  тисячі  сердець
І  кожен  день  черговий  я
Щораз  вдягаю  іншу  маску,
яку  наочно  бачать  люди,
А  правду  я  ховаю  глибоко  в  собі.
Прийомний  син  ганебної  поразки,
Дитя  омани  і  полуди,
Я  воїн,що  поліг  у  боротьбі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2014

Схід-Захід-Вечір (у співавторстві з Христинкою Рикмас)

На  західному  фронті  все  без  змін
На  східному,як  правило,ще  гірше.
Епоха  танків,вертольотів,мін...
Із  кожним  днем  болючіше  й  темніше!

З  кожним  світанком-нова  черга  втрат
І  мир,як  виняток,стає  в  рази  ціннішим.
Вечір  кривавим  зліг  між  трав...
День  згаснув  кров'яним  і  тиранічним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544911
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2014

Юрба

Ти,як  юрба  петроградських  матросів,
І  тут  вже  -шамань  не  шамань.
На  серці  відчай,гіркота  і  сльози
І  злоба  одвічна  на  місці  питань.

За  те,  що  ноги  розбиті  і  босі
Місять  землю  вогку  і  святу,
А  сонячні  промені-світле  колосся
Терзають  душу-ницу  і  пусту,

За  те,що  не  досяг  вершини,
За  те,що  не  допрагнув  висоти
там  де  інші  подолали  стіни,
Збудувавши  наново  мости.

А  ти?

Юрба  петроградських  матросів
І  тут  вже  -шамань  не  шамань...
Замість  іти-ти  стоїш  на  порозі,
Ковтаючи  дим  від  вчорашніх  повстань!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544633
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2014

Птаха осіннього сонця

Хочу  тебе,серце,завжди  поряд,
Щов  ти  рахувала  небесні  зірки...
А  я  кожен  подих  і  погляд,
Передчував  на  відстані  руки,

Бо  ти  як  єгипетський  сфінкс-
вплітаєш  у  волосся  міфи,
І  топиш  мене  в  безмірі  казок.
Ти  білі  голуби  і  дивогрифи,
В  тобі  зійшлись  Фелінні  і  Хічхок!

Хочу  тебе  у  кожній  хвилі  свого  буття,
Воно  без  тебе  марне  і  порожнє...
Та  я  лише  гість  у  дверях  цього  життя:
Випадковий  сумний  подорожній

І  мої  будні,немов  заповільнена  міна,
Незбагненний  абсурдний  процес,
Пишу  твоє  ім*я  на  будинкових  стінах
Допоки  живий  і  допоки  не  щез!

Як  добре  що  ти  є  -мій  незворушномудрий  Будда,
Хапаєш  у  жмені  небесні  квітки,
А  я  дивлюсь  на  тебе,як  древні  на  птаху  Гаруду,
Як  сонце  осіннє  на  плесо  ріки!



*Гаруда-велика  схожа  на  птаха  міфічна  істота  в  індуїстській  та  буддистській  міфології.  Зокрема,  в  індуїзмі  істота  є  другорядним  божеством  та  ваханою  (верховою  твариною)  Вішну.  Їй  присвячено  кілька  літературних  творів,  зокрема  пурана  —  Ґаруда-Пурана  і  упанішада  —  Ґаруда-Упанішад,  вона  часто  згадується  у  Махабхараті.  В  буддизмі  Ґаруди  вважаються  розумними  істотами,  вони  мають  навіть  свої  міста  і  розвинуте  суспільство.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544424
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.12.2014

Зореока

Великоока,зореока,
Я  не  шукаю  чужих  берегів,
Не  намагаюся  бути  пророком,
Лиш  наслухаю  твоїх  морів!

Великоока,зіркоока,
Мережана  із  зоряних  шляхів,
З  тобою  позбавляюсь  від  пороків,-
Образ  і  накопичених  боргів!

Великоока,зореока,
Тримаю  твої  руки  у  долоні,
Лежати  у  тебе  під  боком-
Найприємніший  з  полонів!

Коли  любов  націлена  у  скроні,
Понад  усе  летіти  прагне  в  вирій,
Я  мовби  Гамлет,водночас  Полоній:
Великий  грішник  та  твердий  у  вірі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2014