| Сторінки (2/109): | « | 1 2 | » |
закриваються очі
відкриваються двері
чорні постаті на порозі
стоять
вимовчують мої думки
видивляються мої сни
вичувають мої спогади
чекають
вичікують мій час
13.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691543
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.09.2016
Старенький парк пригрівся при дорозі -
алей похмурих листописний звід -
затих, осліп, оглух, закляк і зблід...
Лиш дві верби, сумні і тонкосльозі,
в гіркоті чують мед солодких літ.
13.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691542
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.09.2016
Серым котом задремав на широкой груди,
растопырив усы мостов и сладко мурлыча
меня призывающий тихим нестройным «приди»,
стоголосьем простуженных улиц и электричек
встречающий лично у кромки живой воды,
что зеркалом мёртвым накрылась, как бледным тазом,
мерцаешь. И словно плазма сквозь призму — гляди —
дробится постскриптум дней по брусчатке plaza.
И глазом, вооружённым, но неопасным
тебе, я гляжу в глубину, в эту бездну веры.
Не загладишь вину, где гласные не согласны
принять бесконечный путь. Где пат — полумера
или полухимера строк, бегущих по краю,
ныряющих в ярость множества альф и омег.
Ты выпустишь когти, но нежно, как будто играя
лениво потянешься. В крайности от, а не к.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468304
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 25.12.2013
Налякана ніжність, брижі на хвилях дум,
смарагдовий сум у предвічнім твоїм завзятті,
цілунки полинні...
Хвилини твої краду -
і зустрічі знову немовби у борг узяті.
В тобі захлинаюсь.
Каюсь.
І знов...
Пусте!
Мете за вікном, і погляд холодить.
Зимно...
Та щось попід снігом тим вже давно росте,
розтоплює лід, болить, що, мабуть, не встигне,
не зможе підвестись,
не зможе піднестись над
і серед принад
чужих
зогниє споквола.
Проте, поки тішить, лише б його не спинять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2013
Зима, весна, я зависаю между...
Как истончился ночи острый лёд!
А солнце дарит тёплую надежду,
И нежно в лето за руку ведёт.
Зима, весна, дороги и тропинки,
И снова - года мёртвая петля,
А время издевается: "Прикинь-ка,
Достаточно ли у тебя - меня?"
Да и на кой они мне, эти трассы?
Какой в том смысл и есть ли вообще?
Очередной флажок Медовым Спасом
Отхватит ломоть жизни мне в ущерб.
Остановить бы день хоть на минуту
И в предрассветье заглушить мотор,
Услышать тишину сквозь трепет мутный,
Узнать того, кто на расправу скор.
Быть может, в этой сумасшедшей гонке,
В сплетеньи новых-старых-стрёмных трасс
Теряю то, что в жизни - пряже тонкой -
Не заплетёшь в унылый парафраз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404882
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.02.2013
У мегабітах захмарного обрію
знов заблудилось натхнення моє,
поночі спати мені не дає,
а завидна у рутинності порпає.
Лінки думок у закладки настягує —
різний непотреб зажури й образ —
пам’ять сама в той візок упряглась,
не оминає минуле увагою.
Нащо воно, за якою потребою?
Хай би вже з миром собі спочива…
Та мимовільно плете у слова,
прикрістю й болем гірким геть не гребує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391206
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2013
Новий день цмулить пиво дощу із небесної кварти,
вітер перегортає у парку кленові цидулки,
що розсипались геть, як загублений літній щоденник
легкодухи-студентки, де серце рожеве у стразах
і відбитки помади між тісно насіяних фраз.
І мені до вподоби сьогодні це чтиво осіннє,
бо гірке воно, начебто кава у львівській кав’ярні,
та медове, немовби уста твої в ніч на Купала,
і міцне, як… А втім, це мереживо літер і крапель
вітер — милий бешкетник — заплутає ще у думках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2012
Когда раздам желанные подарки –
Признаться, подустал уже немного –
Я разведу огонь в камине жаркий,
В качалку-кресло сяду с кружкой грога,
Достану сундучок с каминной полки,
Что филигранно серебром украшен,
Смахну с замочка снег и иней колкий –
Распорошится он средь крыш и башен, –
На дне ларца заветная щепотка
Сочится горьковатым ароматом...
Под Новый год мой сон мечтою соткан,
Как я (пока сегодня рановато,
Но после праздников пойдёт веселье!)
Вдохну понюшку терпкости приятной –
В носу закрутит-защекочет зелье,
И я начну со смаком, многократно
Чихать на всё!
………………………О, да! Пусть будет так!
Люблю нюхнуть забористый табак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300355
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 16.12.2011
Ощетинился лес изумрудными мачтами сосен,
А дорога дрожит, словно грешный монах во хмелю.
Как лукав этот мир! Как он зыбок, нестроен, несносен,
Если смерть отвечает за каждое наше «люблю»…
У звенящей реки словно саваном-белым туманом
Всё укрыла печаль — стременная осеннего дня.
Буду жив — буду весел, а трезвым я буду иль пьяным,
Лишь бы голос не дрогнул, а песню мою не отнять.
В лунном свете неверном
Звучание струн
Станет вызовом первым
Тем, кто юн.
Тени серых домов, города у подножия замков…
Мостовые пропитаны кровью и пеплом костров…
Светлый лик в небесах тоже кажется тусклым огарком —
Из Ковша его ночь так же тушит густым молоком.
Я бегу в этот мрак, ошалевший от вечных вопросов,
Захлебнувшийся мыслями в поисках правильных слов,
За спиной слышу поступь и вкрадчивый голос Безносой:
«Смысла нет в этом беге…» Но я с этим спорить готов.
Почему в пониманьи
Немеют уста,
Если истина —
Суть простота?
Мой вечерний костёр, жгучих мыслей горячее пламя
Раскали добела это слово, что вечно искал.
Пусть не дрогнет рука ни в забвении горьком, ни в славе —
Златоусто откликнется песня острее клинка
И развеет печаль предрассветным желанием выжить.
Тёплый ветер сорвётся листвой, успевая шепнуть:
«Будет день — будет пища. А истина проще и ближе:
Делай то, что ты должен. Пройди свой отмеренный путь».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297690
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.12.2011
Я строю замок, замок из песка,
не быстро, потихоньку, по крупице.
Сметая в пыль события и лица,
минуты цементирует тоска.
Лишь миг один (и глазом не моргнёшь…),
он меньше капли в жерновах клепсидры —
не воротИшь. Из памяти не выдрать —
он канул в Лету, плох он, иль хорош.
Но пирамида из песка растёт,
углы её минуты обкатали…
Она уже совсем другая? Та ли?
А я, творец, строитель, я ли — тот?
Я помню твердь новорождённых скал:
твердит она о вечном повторенье,
что наизнанку вывернет творенье.
А я всё строю замок из песка…
Что наизнанку вывернет творенье?
Твердит она о вечном повторенье,
(я помню…) твердь новорождённых скал.
А я, творец, строитель, я ли — тот?
Она, уже совсем другая, — та ли?
Углы её минуты обкатали,
но пирамида из песка — растёт.
Он канул в Лету, плох он, иль хорош, —
не воротишь. Из памяти не выдрать —
он меньше капли. В жерновах клепсидры
лишь миг один — и глазом не моргнёшь.
Минуты цементирует тоска,
сметая в пыль события и лица
не быстро, потихоньку, по крупице…
Я строю замок, замок из песка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287958
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2011
і здичавіє тиша без людей,
і вир ідей спливатиме тихіше,
облишить душу в спокої, та де й
узять його? у мареві колишнім?
і заколише війни і вінки,
і дзвоники, і дзвони на дзвіниці…
та стій-но: лише вільний-нетривкий
торкне світанок зморені зіниці,
уклінний, встане в небі сяйний день,
учора й завтра вузликом зав’яже
і поза часом розпачу й тіней
сплете мереживо з інакших вражень.
Конкурсна робота http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283062
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285234
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2011
Паперові присвяти, просватані за хвилини,
і верлібри-шовкові зорі (техніка батік),
камінці тих сонетів-го, що не спливли, не
потонули в ріці речей, у словах закляті,
пилюгавіють десь на дні здеревілої скрині
мого суму, суміжного сорому і коморі.
Притрусило на скронях... І пам'ять предмети спірні
схоронила - чи у горІ, а чи може в гОрі.
Тільки погляд такий же осінній та без прояснень.
І самотність - у цьому світі реальність єдина -
нашорошилась, ніби зимно під сивим пасмом...
Відчуваю, що всім туди, а тоді ж - куди нам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277909
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2011
Обвітрились твої чіпкі долоні.
Солоні спогади у руку, наче сон,
Але в очах усе таке ж тепло… Ні,
Тягучі соло зим і літ клаксон.
Дерева ще над нами височіють,
І гори кличуть знов у далину,
А ти, як я, туди так прагнеш щиро,
А я, як ти, занурююся у.
І знову крила геть, немов намовив
Отой німий шульга, що за плечем.
Здається, ще не час Великих Ловів,
І щебет лісу ще не зовсім щем,
Хоч ти — уже давно не повітруля.
І на крило не стати нам удвох,
Та простір неба стріха не затулить,
Не зрадять друзі й не забуде бог.
Ще, мабуть, нам не розвітріло небо —
І тінь м’яка, мов заяче хутро
А в ній солярна паляниця Феба.
Та завжди варто пам’ятати про.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2011
Недитячий мій світ вже наскрізно цинічний як Хаус
несерйозні мелодії вітру давно вже не кличуть
заблукала я геть у міській какофонії пауз
між пробілами вулиць рядочки свободи не вичитать
Неймовірна ця ніч мов нав’язлива гра у піжмурки
невибагливі правила: прагнення в сон-провалля
знову спрагло шукати щось з одержимістю нишпорки
у непотребі вічних потреб нереально реального
Невимовний той день, що закреслить ранкова заграва
неважливістю фраз удесяте скресаних навхрест
лишить попелу слід і від винного і від правого
і єдину дорогу небом до істини навпростець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268734
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2011
Якщо ти не проти
я стану писати експромти
спурхнувши додолу
мов те пташеня жовтороте
не зваживши геть
на вагомі твої зауваги
вагатись не стану
у мареві сну і наснаги
Я вийду в кімнату
що мружить мереживні штори
від тих балачок
що світанок крізь вікна говорить
умиюся сонцем
у шОвковий день уберуся
у пісні у танці
у спокої може у русі
змалюю той сон
розімлілий на кінчику вії
змалілий у тиші імлистій
що млосно німіє
і посмішку пестить
і лестить мені те
якщо ти
смієшся вві сні
Я писатиму
стИха
навпроти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2011
Эх, вот бы мне влюбиться, вот бы и мне воспрянуть,
Ветренно прокатиться ливнем по травам пряным,
Вверх по еловым лапам – лесенкой на пригорке –
Радостью цвета радуг в поле полыни горькой.
Летом одной не спится, да и рассветы тусклы,
Слово слетает птицей с жарких уст Заратустры
И будоражит мысли, в косы вплетая ветер.
Вот бы и мне влюбиться в каждый из тех рассветов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264468
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.06.2011
Кілька рельєфних вузликів на линві залізничних маршрутів.
Кілька пересічних радостей, кілька сумних непрощень.
Геліоцентрика лише однієї можливості - зашморг в руку -
як виявляється, ідея вже у лахміття зношена.
Списані аркуші, скресані списи, закреслений вдосвіта новий день.
А воскресіння - було. Та чи буде? - достоту не знаю я.
Сірі вокзали, годинники, тіні мереживних і розмежованих постатей.
Тунелі ще не прокладені, але мости вже спалені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259560
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2011
Кому теперь нужны стихи,
когда кругом одни стихии…
И, мыслью полные - тихи
идут одни, грядут иные...
Ведь жизнь - не терпит пустоты,
а слово - очень даже терпит
и многобукаф пишешь ты,
на белой глади. Словно серфер
ты в этом океане слов,
ты всех их знаешь поимённо,
ты вслед за истиной готов...
ты в каждое из них - влюблённый...
Приходит день - и так всегда,
/а мой - пришёл когда-то в мае/ -
и видишь: истина - вода,
и шелуху со слов смывает,
снимает тяжесть бренных тел,
душа - одна. Всё дальше... выше...
Ты понимаешь, что не спел,
но всё же Богом ты услышан.
Стих, меня вдохновивший, здесь http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240267
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243900
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.02.2011
"Тупу-тупу" - чути в ґанку,
Ніби тупає чужий.
Хто ж то поночі і зранку
Сон зурочив, ворожій?
Молочко Марушці випив
І курчаток налякав?
Мерз їжак побіля липи -
Тато в дім його узяв
І сказав мені: "Орисю!
Молочка йому лийни
І хутенько подружися -
Хай живе в нас до весни."
От вночі й нам робить руху
Тупотун. Чи тупотуха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238981
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.02.2011
Жив-був сірий їжачок -
Шубка з гострих голочок,
Чорні очки-намистинки -
Жив у нас біля хатинки.
Ми дружили з їжачком,
Напували молочком,
Проганяли ми собаку,
Щоб не гавкав, неборака.
А коли вже випав сніг,
Їжачок той спати ліг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238979
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.02.2011
Знову моя зимівля
стане твоїм прокляттям −
ніби пішла в підпілля
раз−назавжди весна.
Знову ця ніч безсонна
голосно промовляти
здумала, мов у жорна
сипле в думки − слова.
Знову твої обійми
лишаться півпорожні −
ніби душа відійде
у невимовність фраз.
Знову ця тепла ковдра
з ліжка сповзе знеможено
і приховає вкотре
істину − не для нас.
Знову... Одначе, де ми?
І без означень − хто ми?
Дієслова без теми,
йменники без імен...
Зовсім доросла Венді
денної повна втоми.
Знову закличні вікна...
Місяць, мов Пітер Пен...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2011
Сниться печі теплий сон про паляницю,
що вогню шалений танець розгориться,
як рум"яна повновида вдосвіт встане...
Лиш-но сніг зігріє сонце полум"яне...
В комин віхола стомилася дудіти,
та й засиділись у руслах вулиць діти -
їм би в поле, їм би в ліс та у долину...
Морозець, тебе я прошу, відпусти-но
весну-землю, весну-небо, яснооку.
Нам без неї то не рік, а лиш морока...
Вже вибачайте за багатокрапіє, люблю недовершені летючі думки :)))
картинка http://www.mota.ru/upload/wallpapers/mota_ru_0120511-preview.jpg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2011
ответ Карлу Доммерштерну на стих "Человеческий облик" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233214
эпиграф:
"Всё, что нажито, прожито - прах, ни о чём не жалею..."
Никольский
Всё равно не боюсь потерять человеческий облик,
Хоть полжизни прошло "по колено во лжи и по горло - в тоске"
Не умела я жить, хоть уметь это - многого стоит
Разве, выжить? Смогу, вот такая работа по мне!
Хоть не так презентабелен облик мой и многострочен,
Полон лени иль спеси, порою, не слишком-то мягок и мил,
Я всегда помогу, если надо, героя не корча,
Удержаться у края, не прыгнув - хоть нет больше сил...
Знаю я, каково эт` − "любить их, таких неумытых"
Я сама и не шибко−то радужна, радосна, дОлжно светла…
Стоит, всё же избыть в своём сердце условности быта
И отринуть − в честь песни, что вечно незримо вела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237201
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.01.2011
Наші розмови з тобою нагадують війни.
Радше подібні ті війни до шахматних партій
Я починаю, і я ж виграю їх − як білі...
Ти ж мені знову подвійну і чорну − завзято
Каву готуєш... В улюблене мною горнято,
Дяка − не в постіль... Її я так м'яко стелила -
Прагнула тіло додати до круглої дати.
Хочу в полон! Воювати вже більше несила!
Вкрай вже обридли ті шахи... ті немічні мати...
оригінал:
Наші розмови з тобою нагадують війни.
Хто розпочав і для чого – то тайна допіру.
Я наступатиму завтра – то каву подвійну!
Ти не оклигав іще від минулого. Миром?
Що тобі варто ну просто узяти і здатись?
В таборі добре годують і стелять, і… Може
врешті згадаєш річницю боїв, нашу дату?
Прапором білим покриєш незгойдане ложе?
за адресою http://gak.com.ua/creatives/2/27079
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236144
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.01.2011
Я дослухаюсь звуку невимовлених слів,
безмовності розмов, невимолених віршів,
і подих мій легкий все тихше, але вір - ще
цей світ мене допоки не взяв і не скрутив.
Чого й тобі бажаю, мій любий щирий друже!
Земля попід ногами ще злякано дрижить.
Чи хто б кому так зміг незграбно удружить,
як я сама собі? Чи хто б оте подужав?
Але ні слова більше, бо гірше - є куди.
Завжди. Як оптиміст затятий це кажу я.
Ще день чи два, чи три - дощем перемежує
і зиму, і нестерпні завії-холоди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2011
Затужила на галявині хатинка...
Дивувалася, здіймалася навшпиньки:
"Де ж то сонце заблукало жовтокосе?
Сльозолисто ліс по ньому вже голосить."
І стурбовано віконце спохмурніло -
зранку в шибку диха вітер біло-біло.
Зачакловане немов - це сонне царство,
сіла осінь вже туман-куделю прясти,
веретеном ночі палець уколола -
та й заснула.
...і заснуло все навколо.
картинка http://www.mota.ru/upload/wallpapers/mota_ru_0120511-preview.jpg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2011
Чому так мало слів - коли їх так багато?
І влучно не зумів слова ті підібрати?
Мов камінь у ріку: на іншому кінці
вервечки змісту - арлекін картатий...
фото - Vigilante M http://photo.i.ua/user/766860/231682/6251016/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233975
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 10.01.2011
Зрілості,
Милості
І невразливості,
Чуйності,
Слушності
І - не бездушності,
Щедрості,
Легкості,
Звісно, веселості,
Щирості,
Парості
З Дерева Радості.
З Новим роком, мої любі і дорогі автори найпершого поетичного сайту (особливо, ще присутні у 17.36)))!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2010
А сайт все порожніє й порожніє...
Передчуттями сповнюється вечір...
Це свято, - вочевидь, беззаперечно, -
Нагадує - дитинство ще в мені є...
Ще досить стане в серці віри в диво,
І в доброзичливість людей, що поряд -
Ще шалу є, рутина ще не скорить,
І ще не завертає шлях мій криво.
Ех, безоглядно вибіжу із хати!..
З тепла - у ніч, у заметіль, на кригу,
З веселощів, не просто сп"яну-лиха,
З морозом жартома у сніжки грати.
І випити студеного повітря,
Що розлилось чудесно-кришталевим
Засніженим мускатом мигдалевим -
З гірчинкою - в бокалі мого міста.
І осягнути радість переходу
(його нема) і - рік у перспективі.
Яке ж воно до відчаю щасливе -
Життя... Бо є... (а ми ж бо - всі під Богом)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232280
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.12.2010
Сонет мов судоку
Об'ємність зображень
Невидима поки
Експресії пряжа
Тонка поволока
Мереживом ляже
Огорне неспокій
В імлу неосяжну
Струнка і логічно
Уявлена притча
Доволі довільне
Означення світла
Карбується стисло
У прядиво тінню
ілюстрація http://ubelki.ru/uploads/posts/2009-05/1242895442_23462346.jpg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231227
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 25.12.2010
День
біліє ніч
світліє смуток
сіренька мжичка
ніч тіснить
мовчання клич
у пісні самотік
у яві личко
збадьорить
Ніч
чорніє день
темніє радість
сіренька мжичка
день тіснить
заклич пісень
у тишу радитись
і снами личко
затулить
ілюстрація http://www.liveinternet.ru/users/3047428/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230888
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 24.12.2010
Думок провеснілих авгієві стайні.
Знай, тупцяють рвучко, чи вухом прядуть
ідейки баскі, родовиті й охайні.
Заплетені гриви, загнуздана суть.
Стрімкі й запальні ці застояні коні…
Ой, довгу ж ту зиму відбуть довелось
у тиші, у мороці днів... Нерухомі
ідейки і видумки втратили щось.
Напевно, ту легкість і вдачу дитячу,
завзяту бадьорість, всуціль – безогляд,
шалений азарт від хмільних неозначень,
незавчені правила, справи – не в ряд.
Вже їм знавісніла та стриманість зимна,
ледащо-хазяйка на теплій печі,
що знову печеться про ритми і рими,
забувши, як добре умчать в далечінь.
Степліє, розпустить, підсушить земельку...
Агов, мої любі! Вам – луки і ліс!
І небо – як поле! Зірки – карамельки!
Фантазії шлях у світи простеливсь…
Летіть, мої милі, на волю, на вигон,
у роси, подалі з обридливих стійл!..
Я русло ріки намагань своїх вигну
і вимию струменем бруду застій.
ілюстрація: Коні Сюй Бейхуна http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/4/9980.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2010
***
На острие иглы кружатся ангелы,
а я, со стойкостью верблюда
всё продолжаю протискиваться в ушко
танцпола,
пропадая в семантическую ловушку
разночтений…
Горбы тугие, полные цитат,
оставить бы снаружи!..
Но ведь тогда я упаду в бессильи безысходном?..
Возможно…
***
Верблюд упрямо
зацикленный линейностью движенья
в колайдере реальности,
но это лишь иллюзия…
Ускорение имеет место быть,
а взрыв – действительно случится...
Не здесь.
И не сейчас.
Не сразу...
Возможно...
***
Кто среди ангелов может посчитаться
с верблюдом сличившись?
Кто среди верблюдов может посчитать
ангелов сличая?
Кто убедит ангела, не верблюд ли?..
Я не верблюд...
Не мне протискиваться в ушко.
Возможно...
***
Горбатого исправит гроб,
ровняя и считая, кто же прав −
один иль два, какое в том различье?
Лицо то – ЛИшь Центральный Образ, а
для идентификации − не очень…
Двуличным − форм не счесть,
вода в снежинках.
Имеющий ушко − да пусть пропхнётся…
Возможно,
потанцуем?..
український варіант http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218748
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229444
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 17.12.2010
Безмаль – північ,
майже завтра.
Через Грінвіч –
в новий день.
Снами – врозтіч,
роздирати
тісний обруч
древніх тем.
картинка http://cikavo.com/article/9671.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229166
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 16.12.2010
"Поклич, поклич…" – курличе бусол.
Прощання розпач полонив...
( напровесні я повернуся,
ковтну води таловини… )
"Ага-ага!" – гелгочуть гуси,
все поглядаючи униз.
( ще день – у крижанім кожусі
постане став, що рястом ріс… )
А я мовчу. Негоже слову
псувати тишу світанкову,
вкрай красномовну – водночас…
Сніг зійде, як в минулі весни…
По-великодньому воскресне
земля… Та чи застане нас?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228898
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 15.12.2010
Що не день, то паліндром.
Ледь зоріє – вже підйом.
Кава, бутерброд – споквола.
Діти – у садок, у школу.
Ось – маршрутка. На роботу.
Знову думка про суботу…
За комп′ютер. Нет – як ніт.
Замівінений обід.
За комп′ютер. Знову думка
про суботу… Геть. Маршрутка.
Школа і садок. Додому –
діти. Бутерброди. Втома.
Ніч. Безсоння. Сон. Світанок.
Додивитись – наостанок.
Що не день, то…
P. S. Це, звичайно, не паліндром - у літературному сенсі цього слова ;-)
Просто часом послідовність дій нагадує...
ПАЛІНДРОМ
(від гр. palindromos — той, що вертається) стилістичний прийом організації мовного матеріалу в такий спосіб, що слова, фрази, вірші (перевертні) можна читати прямо і обернено (справа наліво): кіт — тік. http://slovopedia.org.ua/37/53407/251515.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228864
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.12.2010
Я сплю, і сни мої − такі базальтові.
Ти − сателіт отих розмитих видив...
Життя, події губляться за шпальтами
нудних газет − то фарси, то кориди.
Ти сновигаєш, мов яка сомнамбула,
поміж ряків, − у слово і до слова −
Гіперборея, Атлантида, Шамбала −
реальна, та прихована основа.
А я женуся за твоїми тінями,
ловлюся на гачки непевних літер.
... а небеса були і будуть синіми,
і невловимим, як звичайно - вітер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2010
Прощай − і все. Нічого більше
сказать не маю. І − не смію.
Хай осінь в зиму заколише,
навіє сон, чи сніг, чи мрію.
А я... Постану навесні я
у підсвідомім − шестивіршем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2010
Все. Осінь каже: "Я бачу..." Осінь...
Все осінила прозрінь просинь:
зринь догори - і зри - досить!
Заціпенілих рим стоси...
Все. Осінь каже: "Я бачу..." Осінь...
Все. Осінь каже: "Я чую..." Осінь...
Як попід лісом ідуть лосі,
ласі до мухоморів, зовсім
зморені морди в цупкій повсті.
Все. Осінь каже: "Я чую..." Осінь...
Все. Осінь каже: "Я знаю..." Осінь...
Нишком комиш морозець косить.
Ближче до хати мишей кроси -
вимерзли в полі вони, босі.
Все. Осінь каже: "Я знаю..." Осінь...
Все. Осінь каже: "Мов!" Осінь...
Хто ж мене, як не ти, впросить
вимовить молитвИ вдосталь
ще до Різдва, зими, посту?..
Осінь в мені рече, осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2010
Безмовності... Моїх осінніх днів
багатослів"я - здиблене вітрами,
ще позолотить жовтолистим крамом
дорогу тим, хто голову схилив...
Безмовності... Моїх їдких ночей
замислення - журливе, мов отрута...
Тих сумнівів так-сяк не перебути,
вони ятрять... І - ще, і ще, і ще...
Безмовності... Моїх ясних світань
недоговореність-недомовчання -
у протидії вичахлі прочани,
що одностайно стискують гортань...
Безмовності - безжалісно, нещадно
даруй мені... А в тиші - Словом стань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228012
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 11.12.2010
Ранок óхляп на веснянім вихорі −
− Що, мій ярий, обженемо віхолу?
− Обженемо! Виженем лукаву!
А на серпень ще й обжинки справим!
День галопом у травневу спекоту.
− Що, палючий, вдасться злиднів спекатись?
− Спекаємось! Виженем! Втечемо!
Вижнем поле − ще й хліби спечемо!
Підвечірок дибки на Купала −
не лай-дак, бо, знай, керує, чвалом.
− Що, трудяго, сповнимо комори?
− Сповнимо, як дощ відійде впору!
Вечір клусом крізь сади й городину.
− Що, щедротний, відсвяткуєм входини?
− Відсвяткуєм! В осінь відгуляєм,
почастуємо хмільку навзаєм.
Погляд ночі − тільки що й понурити...
− Приготуй−но ти мені костурики...
Навпростець, неквапом, то − до шмиги
крізь намети в Благовіст відлиги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227734
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2010
Туман досвітній... Місто − мов камея,
карбована в молочному нефриті...
Сумний, статичний профіль Ніфертіті,
що приховав юрмище Колізею.
Там знайдеться твій кучерик безцінний
у хитромудрім таємничім сховку,
гармидер і стовпотворіння змовкнуть,
не зачепивши ані волосини.
Я бачитиму − злі й голодні леви
тобі, мов кошенята, лижуть ноги.
І мить, як вічність − крок до перемоги −
сталь погляду, та серце − кришталеве...
Прадавня амфора нового ранку
по вінця − ллється бурштиновим світлом...
Хильне туман − зажура ночі зникне,
загоїть денний галас тиші ранку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2010
Кутки − то справжні сховки запустіння,
зерно агресії в царині самоти.
Чекання. Голод. Невагомі тіні
бажання − бути, бачити, могти.
Плетуть павучі лапки пружні скрутні,
у риштувння каверзне сильце −
зимові дні, обридлі та марудні,
спіймать, як мух, і обкарнать тихцем.
Я знаю − як переживу цей спокій
в затишному покутті над столом,
ще й стане мені сили доти, доки
тримає кокон пам'яті тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2010
В рамах вікон – веремія…
Сіро – біло. Небо – сніг…
Віроломно постаріє
віра, мрія, день і рік.
Вихор, візажист майстерний,
звалищ пірсинг, ям рубці
снігом вкриє ще затемна -
залишки декору ці.
Ліхтарі – очиська вулиць…
Миготить… Не погляд – флірт.
Я милуюсь і дивуюсь –
мовби справді неофіт -
відчуваю – серед віхол
у зимових вальсах дня
знов закохуюсь у тихе
змолоділе місто я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227277
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2010
Мій ліс дріма, закутавшись в хустинку
біленьку, хутряну, таку пухнасту...
А я сама, між сосен, по коліна
в снігів прошу умовну міцність насту.
Навколо - тиша, тиша, тиша, тиша...
Луна чаїться в кожному заметі...
Лише модрину вітер ледь колише
як те дитя, що спати не вкладеться...
фото http://photo.i.ua/user/766860/197761/6072627/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226846
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.12.2010
Як важко жити, коли ще не почавши якусь справу, уже малюєш в уяві її нищівний провал. Тотальна невпевненість заполоняє мозок. Ти прагнеш дійти до вершини. До логічного і потрібного тобі результату. Ти робиш крок. І тут же сумніваєшся: "А може, не з тієї ноги?"
Міняєш ногу. І знову сумніваєшся: "А може, не в тому напрямку?"
Тупцяєш на місці, роззираючись. Пологий підйом уверх здається надійнішим, дарма, що втричі довший. Робиш декілька кроків уперед. І знову нерішуче роздумуєш: "А чи не занадто віддаляє мене цей маршрут від вершини?"
Знову тупцяєш, розважливо видивляючись бодай ознаки власної правоти. Вершина збоку - тобі здається цього достатньо для повернення. Після численних сумнівів, усіх за і проти, ти повертаєшся.
Робиш декілька кроків вверх по найближчій, проте найважчій дорозі. І зразу сумніваєшся: "А чи вистачить сили для такого складного підйому?" Подумавши, вирішуєш, що ні.
Спускаєшся. Дивишся на попередній згористий підйом. Вирішуєш, що вже пізно починати - усе одно не встигнеш.
Зупиняєшся.
Знімаєш баул.
Востаннє глянувши на вершину, дістаєш лопату і починаєш рити могилу власній впевненості. Сумніваючись, чи встигнеш.
Чи впораєшся.
"Не сумнівайся, впораєшся!" - рано чи пізно скажеш ти собі. А на якому етапі?
Вирішуй сам.
/вечірні роздуми на південно-східному схилі Мангуп-Кале 2003р/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226199
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.12.2010
Ти відчуваєш час, що так шаблонно
тече між пальцями зневодненим піском?
Як порожніють репані долоні?
Ти усвідомлюєш − всім серцем, всім єством −
що ти − отут і зараз − є скінченний?
І вечір цей, ця біла заметіль −
так може статись − то фінальна сцена?
Шалена мить... Життя кипучий хміль...
І я − у колі роздоріж −
до раю...
Не квилити.
Не скиглити.
Я знаю,
коли відбувся мій останній вірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225904
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2010
Все ніч та й ніч – немов тугий наплічник.
Важка дорога, сповнена журби
петляє в гору якось механічно,
як і життя моє – поміж горби…
Все тиша й тиша – повне безголосся –
чи кут затишний, та усе ж глухий:
пустельником бувати довелося
у знезабарвленій юрбі міській.
Все морок, морок-паморок у думку –
ані віконця, ані каганця…
Невже ось так, як тому недоумку
мені брести поволі до кінця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225256
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2010
Перехворіє він, перехворіє
цей кволий світ, наміряний на мрію,
зневірений, зневажений богами,
немов зім′Ята спроба оригамі.
Перехворіє він, перехворіє
і вирине із того чорторию,
куди ми всі – хоч в чомусь солідарні –
знесли його, мов душу у лихварню.
Перехворіє він, перехворіє,
у нім іще живі поводирі є –
не всі розіпнуті чи підняті на списи –
здоровим глуздом людству збереглися.
Перехворіє він, перехворіє.
Завжди нам залишається надія
і та мала гірчинка на долоні,
що вище найпишніших церемоній.
Перехворіє він, перехворіє,
переросте юнацьку аритмію,
любов надбає чисту й полум′яну –
не як процес, а як стабільність стану.
Перехворіє він, перехворіє
багатовладдям і багатовір′ям
війною, бідністю, жорстокосердям,
жадОбою життя і страхом смерті.
Перехворіє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225193
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2010
Ви, сумніви, мов піч для переплавки
думок, відношень, крайніх протиріч.
І час у тім - ще не найвища ставка,
а близькість смерті - не найгірший клінч.
Бо сумніви, мов діти суперечок,
що підросли у тиші самоти
і маються, і знову прагнуть втечі
менЕ від мЕне, з думки на листи.
Ті сумніви - кузини чистих істин,
ще поки - так, вода на кисілі,
як вірш хисткого й неясного змісту,
як дуб - та ще у жолуді, в землі...
Ні ви, ні сум, який ви принесете,
я знехтувать не здатна, вочевидь
(зринають, ніби дивні палімпсести
моїх, минулих вже, десятиліть...).
Енергія і жар отих конфліктів,
що мною потім взяті, як жорства -
то сумніви, що заважали жити,
насправді, ставши виходом крізь твань.
Ви, безсумнівно, блудні й нерозумні
сини невпевненості, впертості рідня...
Та часом переконуюсь, що сумнів -
моє таємне, істинне ім"я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224995
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2010
Перекликалася ріка і хмара
похмурим днем і хвилями хвилин...
Ховався смерк, осінній перестарок,
у ночі неминучий тихоплин,
а та низала зоряне намисто -
один по Однім падав метеор...
І місто причаїлось, мов навмисно
нависло неокресленістю форм.
Сторінки вулиць вдосвіт розлінує
холодне сонце, геть прогнавши лінь.
Спросоння, кволо, в ранок зазирну я -
змарнований, змарнілий - ще один...
Хтось занотує в цей відкритий зошит
часопис кроків, знехтувавши стиль.
Та як не я, то хто туди доточить
Про хмару і ріку? Й хвилини хвиль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224820
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.11.2010
Развенчаны с тобою мы, расклинены,
развинчены, да и располовинены,
и расшатались муфточки с коленками
Иринками, Наташками и Ленками.
Разведены с тобою, как колёсики,
как лес по обе стороны от просеки,
распилены, разбиты и расклёпаны
Семёнами, Богданами и Стёпами.
Разрезаны, разъяты, словно скальпелем,
разрознены, как два сердечных клапана,
раскраены, раскрадены, раскроены,
расскладены, как пазл, и расстроены,
раздёрганы, растерзаны, растянуты.
И всё ж на языках распята я − не ты…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224386
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.11.2010
Все мы вышли из лона земли -
и найдём там приют.
Там нас ждут
темный лес и большая река.
Мы смогли
повернуться лицом к его окнам,
но пока
только смотрим сквозь стёкла
веков и минут.
Нам знаком этот дом,
такой старый и тёплый.
Под сводом небес
его мерный спокойный покой.
Пересохла
пуповина
и отвалилась,
но с тобой
всё же держат нас узы земли.
Запылилась
тропинка к началу начал.
Мы смогли
повернуться,
и сможем идти.
Там нас ждут
старый дом и тёплый очаг,
ждут от нас
просто веры и просто любви...
1996г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2010
Сиджу в сум"ятті я навпроти глека, -
немов у дзеркало дивлюсь.
І так обом нам порожньо, далеким, -
було. Й нелегко від спокус.
Життя дало нам вдосталь, маловірам, -
ущерть джерельної води,
вина - рікою повною, без міри -
і в горло, і по бороді.
Одна у нас обох альтернатива:
розбитим бути на друзки,
чи невід"ємними від колектива
триматись купи, мов дружки.
Один із ним фінал на нас чекає -
у прах і попіл домовин...
Його - ще злотом заповнятимуть глитАї,
мій спокій - згіркне, мов полин.
...............................................
( хильнувши ще трохи)
Та все ж, втішаюсь, маємо відмінність:
він - сповнився чи спорожнів,
а я ж, затям, - цього першопричинність -
чи випив я, а чи - налив.
...............................................
( хильнувши ще трохи)
І, мислю ще - якщо його сховають
під ночі темним пологом,
я можу стати тим, хто відшукає,
ну... (заглянувши у глек) тим же археологом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223754
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.11.2010
Це прадавнє лісисько
чекає свого казкаря.
Упадає зоря
за світанком на зрошенім лузі...
Чи далеко, чи близько,
загрАвою день розгоря,
кличе плугатаря
його знову незаймана муза.
Це прадавнє залісся
чекає на свого співця
із малого сільця,
що на пагорбі там розімліло,
з ластівками у стрісі,
з ластовинням - і так до лиця,
мов накрасно слівця, -
абрикосів - ущерть заплодило...
Це прадавнє річИще
чекає того, хто рече
не озвучені ще
не приречені прядива речень.
Дощ осінній періщить,
а лІта так хочеться ще...
Пліцака на плече -
навздогін йому, без заперечень.
Це прадавнє урочище
збудить того, хто не спить,
прагне час зупинить -
і безсонням свій спокій зурочив...
У зими довгі ночі -
ще й близько не спіймана мить,
що йому мимохіть
так пророчо заглянула в очі.
Ця спрадавніла данність
легендою в пам"ять сплива,
що сплела у слова
ці казкові пісенні уроки,
міфотворча, мов зав"язь
світІв, ще одна надновА...
Я - жива... вже жнива...
і Стожари - сторожкі... допоки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223751
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 22.11.2010
До відерця при криниці
місяць вповні зазирає.
Здумав він води напиться
чи наплакатись до краю.
На оцупок, мохом вкритий,
нетривким промінням сперся,
послизнувся, перевитий
вІттям вишні, мов ряденцем.
І луною прокотився
поміж балками цямрини,
з тишиною наодинці
станцював на мокрій линві,
перескочив риштаками
під обдертою стіною,
більмуватими шибками
попід стріхою сумною,
і упав, немов жарина,
у розбиті ночви ночі,
де світанок крізь шпарину
пустку новим днем лоскоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223561
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.11.2010
Перехильцем бредуть зимові ночі
Мов чортенята − дні. Агов!
Я не вженусь за вами, та й не хочу...
Як вайлувато сніг пішов...
Залишусь до весни у теплім сховку,
Малим заснулим ведмежам,
Зима бува швидка, мов скоромовка,
Коли доступна Мережа.
За місяць-другий землю розберезить
Безмеживо нових бруньок,
Розборознить поля весняний нежить,
Уплав піде хисткий місток.
Напоїть свіжим вітром п'яно-п'яно,
Здурманить перший-ліпший шлях.
Мереживо рядків сплітати стану
В безмежно інших мережах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2010
Стежки, грунтівки, у асфальті траси,
Мої дороги - зашморги для часу.
Бруковані, бетонні, автобани,
Мої шляхи - для намірів колчани.
Пунктири просік крізь лісів безлюддя,
Гірські маршрути, сотані в облуді,
Звірині лази через гниловоддя,
На південь з півночі, із заходу до сходу,
На видолинках, у полях завиті,
Мов долі лінії в долонях світу.
Мої артерії принадливо-знайомі,
Достоту сповнені натхнення та утоми,
То навпростець, то знову манівцями
Моя стезя заплетена із вами.
З пів-ніч в пів-день, зі сходу до захОду,
В житті до смерть' я - вічний ваш заброда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222928
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.11.2010
Закрут замулено стомиться марити
мрії і сни із походів чужих...
Ріки так людяно здатні постаріти,
зібгано тріснуть, мов зношений міх.
Не наудачу дзеркальними скалками
прикро розсипле тканнЯ рукава
час... Мов ерозія він, і однаково
знищить і руку, й ріку, і слова,
та й недоріку, що їх промовлятиме
стиха, квапливо, не зваживши рим,
ніби у небі віршами-загатами
вітер ловитиме, що невловим.
На горностай очеретної мантії
осокорИ інкрустують смарагд.
Жаб"ячий хор у нестямнім завзятті
самозреченно вославить розпад.
Річка вмирає так пишно й приречено,
так передчасно, мов хтось із рідні...
Пам"яті сповнений, глузду предтечею
човен прадавній лежить у багні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222923
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.11.2010
То моє вороняче перо.
По-над лісом я його згубила
там, де сивочолий присмерок
змусив на ночівлю скласти кркрила –
то моє вороняче перо.
То моє вороняче перо,
ворогом чакловане на кручі,
кинуте у лісовий ярок,
де кущі ожинові деручі -
то моє вороняче перо.
То моє вороняче перо
учепилось – шепотілим листом…
Жовтень. Літо бабине. Перон.
В самоті прощаюся із містом…
То моє вороняче перо.
То моє вороняче перо –
по-над шляхом я його шукала,
по-між вербами, по-під СтирОм,
по галявинах, розливах і вокзалах -
то моє вороняче перо.
То моє вороняче перо,
я знайшла його посеред вітру –
ним він хмару хмурну розпоров,
вготувавши дню нову палітру.
То моє вороняче перо.
" То моє вороняче перо! " –
Відав він. Віддав. Не сперечався.
Та на нім лишив своє тавро
кочовим неспокоєм до щастя.
То моє вороняче перо…
То моє вороняче перо?..
То моє вороняче перо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2010
Вже день обрид,
А ніч запанібрата
Бере до рук горня і рогача –
В печі горить
Огнище пелехате
Руде, як і сестра його – свіча.
У серці – темп,
Як зАвжди, вище норми,
Бо поспіша… Та віри він не йме –
Стрімкий контемп,
Тісні довільні форми,
То для вірша не вальс чи мінует.
Рвучке й метке
Одне жалюче слово
Безжально душу у горня згорне.
Воно таке
Далеко не зразкове,
Ерзаци не принаджують мене.
Множинне, що
Не зразу зметикуєш
Об'єму різнобачень і читань,
Множин ніщо,
Що нащось констатує
Мою із ним постійно спільну грань.
Душе, кипиш? –
Клекоче в тім горняті…
А ніч – візьме на місяця рогач
Той свіжий вірш.
І стане глузувати,
Що не контемп то. Швидше – спотикач. )))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222076
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2010
В приємнім затишку ошатного будинку,
У брудній недозваленій холупі,
В привілейованому домі відпочинку,
На згарищі, чи на сміттєвій купі,
Чи хомутом народу − на загривні,
Дрібним куратором приватної гуральні, −
Усі ми є потенціально рівні,
Хоча фактично − різні номінально.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221725
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.11.2010
Час − то вправний лихвар, ні на йоту свого не упустить.
Тонку цівку тепла − у рясний листопадовий сум...
Щільне прядиво хмар враз лелітками просинь проступить,
ПрошенИця мала, не запрошена закликом сурм.
Ці в'язкі вечори − перспектива для попелюшок
Клуб свого рукоділля змінити на модний палац.
Кирпачок − догори, штрих помади, вії у туші,
Одяг − форма довільна (атож, фейс-контроль не для нас!).
Мій загублений Принц, мій Маленький, чи теж там блукаєш,
Прилетівши сюди із котрої з далеких планет?
Ти між ликів чи лиць, поневолі, когось приручаєш?
Помічаєш сліди зовсім поряд напнутих тенет?
Попелюшки не ті, кришталеві тісні черевички...
До підборів своїх приміряють об'єм гаманця...
Принце, прошу − лети, до троянди й вулканів, крізь мжичку
Швидкоплинних утіх, знівельованих до папірця.
Тут − посуха й жага, і занедбана свіжість кринична,
Товкотнеча і тиск, непорушна динаміка спин,
Сон сумний сновига, безсумнівно, якось інсомнічно −
Хтось шукає в тім зиск, хтось − так прагне не бути один.
То пусте! Не примітиш нараз ти зміїну отруту...
Утікай, не приручиш її, а себе приречеш...
Молодик-верхолаз цеї ночі нам буде жмикрутом −
Присвітить у пітьмі сил не стане у нього, авжеж.
Не приваблять тебе непримітні сліпі мої вікна,
Неспокійно в душі не затріпає щось неясне...
Сива ніч промайне, день − утоми проценти отрима,
За дверима − чужі недомовки поглинуть мене...
2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2010
Зорі –
перлини моїх доріг,
Море –
то сльози моїх утрат,
Блисне
Розрадою, що узрять
Прісно –
узбіччям нерясний сніг.
Дощ
дошкуляє на свій манір
Вдовж
із вітрами – в них свій жаргон.
Вщент
розкиса сприйняття капрон,
Вщерть
повний думами ваг і мір.
Бризки –
лякливі миші боліт.
Слизько,
застуджена геть сльота.
Підло –
під ноги панцирний лід…
Гідно
піднятися – низький старт…
Жрець-
листопад викликає на
Герць
літній люд і вкрай молодих.
Бач,
форма битви усталена –
Матч
не на користь, а супротИ.
Бруду
обридло-мерзлий куліш
Грудень
Забілить, що не розтовк.
Мітли
хранителів всіх дворищ
ПрИтьмом
На сніг красно спишуть пісок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221086
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.11.2010
(...про поезію з іронією, та не без оптимізму)
Із гарних слів кофтинку не сплетеш,
Не витчеш полотна для вишиванки,
Калини кров не підсолодиш теж,
Сукровицею суржиків-підранків,
На пісню солов'їну − ковпаком
Як зашморгу чіпкого порівняння...
Якщо у серці радість і любов −
Чому на думку лізе щось банальне?
Чому так часто нам бракує слів
У мові, що оспівуєм охоче?
Чому сердечності палкий порив −
Зопалу кинуті рядки, мов потороччя?
Як древні зодчі будували храм,
Канони і майстерність поєднавши, −
Стоїть він, непідвладний ворогам,
Попри віки гонінь, облуди й фальші.
Поезія − то дух чуттів і знань,
Мереживо мистецьких неповторень,
Калейдоскоп нечуваних вагань,
Безсилий під навалою спотворень,
Та прОйде час − зажди, потрібен час −
Першоджерельність образів і вражень
Усім нележне повністю воздасть −
(...і без обрАз усі картинки змаже...)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220248
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2010
Гармонія білого, тиша напружених струн,
Коли вже нема що додать і нема що відняти,
Неспокій покірного слОва − на зрошений грунт
Німою сльозою питань в самотині кімнати.
Пригнічення величі ради забав глупотИ,
Наріжне каміння − як камінь мого спотикання,
Заманливо пестячи око, збудивши думки,
Укотре розп'ято чекає прозріння-зізнання.
Ти − справжня довершеність, Альфа й Омега думок,
Причина і наслідок слів, усвідомлених раптом,
Завчасно приречена знову прийняти рядок
В незайманість, чи й поготів − буть роздерта на клапті.
Ти вкрай досконалий сирець − багатьом, далебі,
Рости і долать пирію невгамовну доречність...
Я слухаю душу дерев, що жива у тобі,
Утупившись мудро в твою однорідну статечність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220247
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.11.2010
...и пили мы коньяк из пластиковых кружек,
и спитый жидкий чай, и красное вино,
и думалось мне: так ли кто-то здесь был нужен?
Столкнулись без следа, исчезнем всё равно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218764
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.10.2010
***
На вістрі голки хороводять ангели,
а я, із витривалістю верблюда
продовжую протискуватися у вушко
танцполу,
потрарляючи у семантичну пастку
різночитань...
Тугі горби, сповнені цитат,
залишити б назовні!..
Але тоді я упаду в безвихіднім безсиллі?..
Можливо...
***
Верблюд уперто
зациклений лінійним рухом у колайдері реальності,
та це мара...
Пришвидшення присутнє,
а вибух − справді буде...
Не тут.
Не зараз.
Не одразу.
Можливо...
***
Хто серед ангелів може порахуватися
з верблюдом зрівнявшись?..
Хто серед верблюдів може порахувати
ангелів зрівнюючи?..
Хто впевнить ангела, чи не верблюд?..
Я не верблюд...
Не мені протискатись у вушко.
Можливо...
***
Горбатого могила справить,
рівняючи й рахуючи, що правий −
один чи два, яка у тім різниця?
Лице ЛИше Центральний Елемент,
для ідентифікації − не зовсім...
Лукавим − безліч форм,
вода в сніжинках.
Хто має вухо − хай пропхнеться...
Можливо,
потанцюємо?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218748
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2010
Как отыскать свой сон в извилинах холмов?
Дешёвым миражом снует он в омуте зеркал,
В коробке жестяной морщинки оживил он и послал
Меня подальше в лес найти побольше дров.
А там, чем дальше вдоль и вглубь − сильней болит,
Чем больше врозь − всё чаще вкривь да вкось.
Темнеет день, уходит свет, а он темнит
И будоражит белым цветом в фоне гроз.
Эх, мать−тоска, скажи, как отыскать
То, что не ведаю, но так болит и жжёт,
Как нож у сердца, словно дуло у виска
Мне угрожает − и во мне поёт...
Чем дальше по лесу, тем ярче огоньки.
Они бегут, но вдохновляют на пути.
Не спета песня, ускользает цель и смысл…
Ведёт дорога прямо − вверх ли, вниз?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218541
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.10.2010
Друг мой верный, друг мой милый,
ты всегда со мной.
По пыльной палящей дороге
ты провожаешь меня в мой рай.
И я не сгорю под жестоким солнцем,
пока ты меня обнимаешь.
Верный мой друг, вечно юный мой друг,
ты стремишься, спешишь вперёд,
ты летишь в поднебесье,
и уносишься дальше, к седьмым небесам.
Но ты помнишь меня вечно, верный мой друг,
камнем падаешь вниз и меня подгоняешь
своей мягкой прохладной рукой.
А я еле ползу по палящей дороге…
Лишь один холодный глоток для себя,
а тебе − возможности спеть…
Ты поёшь мне о том, что там дальше.
Что здесь и сейчас я не знаю.
Но мне хорошо.
Я хочу ухватить твой поток и взлететь
прямо к солнцу.
И молить его не опалить эту землю
благодатным, но жёстким огнём.
Распори своей сильной рукой брюхо тучи −
пусть враз, и везде, и сейчас
станет легче таким же, как я.
Пусть всю землю собою омоет крестник твой − дождь!
Мудрый друг мой,
смеёшься ты и разгоняешь
тучи тёмные дымкой по свету.
Нет. Не время ещё.
Я верю тебе,
друг мой мудрый,
добрый мой друг.
Ты не дашь мне упасть.
Ты не дашь мне сгореть
и поможешь добраться.
И выбраться, выбраться, выбрать…
Милосердный мой друг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218540
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 27.10.2010
утішалки до приходу зими
***
Замело – змонохромнів світ…
Лиш палає кармін горобини,
Вись голУбить і голубИть,
Та із грон пломенисті пташини
Хапкома зірвалися лунко,
Мов повітряні поцілунки…
***
Метіль незграбно загравА
До ялинової орави:
То льодом голочки оправить,
То сніг із віття оббива.
***
Мороз у двері вовком рветься –
Сполохав рух, спустошив шлях.
Слова постУдли – доведеться
Шукать натхнення в словниках…
***
Зима – то сон, то смерть природи…
Навчиться б і собі так спать,
Щоб зранку юністю буять,
Здолати смерть, зберігши вроду…
***
Бурульки полонили всі дахи,
Усі вітри від літа причесали,
З борід і грив діставши реп'яхи,
А дні, мов ковтуни, позастрягали.
І серце, як бурулька, стишить час,
Відвикне плакать, кликать перестане…
Здійметься сонце і тепло віддасть,
Зі стріх закапає… А серце – чи відтане?..
***
Я самотиною колись давно
В пальто куценькому не бігала в кіно…
А зараз вже часи не ті –
Іду з кіна, одна, іду в пальті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218320
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.10.2010
У хаосі народжується мить,
В якій - весь вічний Всесвіт.
Вітри минули. У затишші слів
Єдина думка відлітає геть...
За нею інший поворот туману...
Два струмені, стрімкі й стрункі,
А згодом знов безладно кучеряві
Злились, змішались в танці...
Синьо-сива квітка з округлими пелюстками,
Ні, з тонкими і гострими,
Розкрилася, явивши світу
Напівпрозору фею...
Троянда вітру ніби срібна чаша,
А вітер твого подиху у ній
Розхлюпає нектар чарівних снів...
А струни диму грають блюз
Зимової картинки на вікні...
Струнка фігурка підвелася
І ніжні руки вгору підняла,
Затріпотіла крильми і злетіла
Чудною пташкою у небеса...
Кому танцює дим свій сизий танець?
Кому дано його запам"ятать,
Закарбувать у пам"яті своїй
Ці вичурні, тонкі і хитрі "па" ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218310
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 26.10.2010
Ты придёшь из света мёртвых звёзд,
Вся осыпана цветами мая.
Облик твой так несказанно прост,
Душу до сих пор не понимают.
Ты придёшь,и я пойду с тобой,
Все когда-нибудь с тобой уходят.
Может быть, я обрету покой,
Зыбкой тенью растворясь в природе.
Ты придёшь, и я ступлю тотчас
В волны потревоженного моря.
Я уйду туда, куда не раз
Я стремилась, и где буду вскоре.
Ты придёшь, я окунусь в тебя,
Не скорбя подолгу о минувшем,
Каждый миг восторженно любя –
Тот, что канул в Лету, и грядущий.
Ты придёшь, спокойна и грустна
Средь активных жизненных течений.
Лопнет жизнь – гитарная струна –
От перенапряженья настроений.
Ты придёшь…
1994г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218107
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.10.2010
Місяць вповні. Туман. Безнадійно засніжений шлях.
Обрис липи старої, графічно наведений світлом.
Вата тиші у вухах, тьмяна поволока в очах,
Розуміння своєї мізерності вкрай непохитне.
Крок за кроком, крізь силу, крізь власну нездатність до дій,
Попри вперту зневіру, зневажливість і безталанність
Усвідомити серцем, що світ не такий вже й лихий,
Якщо ти... якщо я... разом − ми. І це істинна данність.
І прийняти душею дорогу, якою ідеш,
Ну, а розум − нехай собі там щось логічно доводить...
Важко жити?.. Напруга і опір?.. Авжеж,
Тренування не з легких, смертельне бува, вряди-годи.
Ціну досвіду − знаєм, то рани років і розлук,
Елементами неоціненних мотивів − не втішиш.
Ліхтарі, звісно, темряву знищать, та тільки навкруг...
Для світанку − замало. Шукаємо щось важливіше,
Але вкотре знаходим примари в тумані й снігах.
Оминувши оману конкретики марних реалій,
Як не схибити вкотре, дійти, не упасти навзнак?..
Ось же двері... І світло − мов сонце, і ти...
справжній...
сталий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2010
Куда улетают наши виденья и сны?
Ведь в серых извилинах дня
невозможно укрыться.
Они же, цветные, легко превратятся
в туман.
Лишь отзвуком тихим струятся
в водах реки
И в тенях костра оживают
неясною дымкой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217369
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 21.10.2010
Тебе забрала найкоротша літня ніч,
Щоб зайвий раз незайве нагадати,
Що час уже на зиму повернув,
І треба всім належне ще віддати,
Відкинувши заслінки протиріч.
А в хаті знову тепло гріє піч,
І знову - сніг. Нема кого шукати.
Узяв - заграв би. Ліг би - то б заснув.
Узяв - і ліг. І сон міцніш за ґрати.
І довше довгих думаних сторіч.
І маревом торкнутися до пліч
І стрепенутись - щоб почула мати,
Що ти - вже є, у ній, її відчув
Любов і згоду радісно чекати
Життя... Бо більш нічого, в цьому річ,
Немає, крім життя...
Ти не забув...
І нам не варто цього забувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217364
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.10.2010
Деревья стынут, каплями дождя
умывшись после сладостного лета
в шелка-наряды все еще одеты
на яркой вечеринке октября...
Но бал сезона вмиг утишит ход
финальный выход, жаркая "Цыганка"...
А пьяный ветер возле полустанка
бесстыже, нагло всё с ветвей сорвёт,
закружит страстно, чувственно в ночи,
отбросит прочь, туда, где колкий иней,
оставив легкий аромат полыни,
и горький привкус близости зимы.
И кажется, что только сон - и всё...
Угаснет жизнь в природе побледневшей.
Но вновь перерожденьем захмелевший,
очнется лес, и мы ещё споём!..
Очнется лес и оживет листва,
и песня птиц рекою разольется
внутри тебя. И вешняя трава
коврами ляжет под ноги. Проснется
душа земли и с ней - твоя душа
взовьётся над рутиной тёплым ветром,
буяня, балагуря, мельтеша
от радости зальётся звонким светом;
вдохнёт апрель во всю тугую грудь
зелёных листьев, кислород дарящих,
дожди дождутся свежего плеснуть
слезой своею вновь разбудят спящих...
И будет нежно баловать капель,
и ото сна ручьи умоют землю,
разбудят птиц веселую свирель
и жизнь вдохнут в колосьев тонких стебли,
чтоб подарить им ласку и тепло,
водой живою напоить до донца,
взрастить их как детей, ветрам назло,
согрев лучами ласковыми солнца.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214946
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2010
Я один
Мамин син,
Ми братва,
Нас є – два,
До сестри –
Буде три,
У квартирі –
Вже чотири,
А гулять
Буде п'ять,
Узялись –
Усі шість,
А за ним –
Далі, – сім,
Перелізем –
Буде вісім,
Звідки нЕвідь –
Уже дев'ять,
До десят
І – назад.
Дев'ять в домі,
Вісім – в лісі,
Сім – у полі,
Шість – на стрісі,
П'ять – у клуні,
І чотири,
Три ласуні,
Два задири,
Поміж тин –
Я один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216756
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.10.2010
Задухою за тісним склопакетом
То маюся, то лаюся, – тону...
Дахи-невдахи, дротяні тенета,
Ніяк не зловлять нечітку луну.
Примарні лінії, і нестабільні стани,
Несвоєчасна кава уночі...
Блаженне небо, знову невблаганно
Холоне, і так зоряно мовчить.
Закреслюю розхристані рядочки...
Слова – законсервований розкоп.
Я б узялася, та зима відстрочку
Не дасть ні тижня. Запобіжне "стоп!"
Кайданками – на руки і хвилини.
Щоб не іскрило думку від напруг,
Морозами і снігом – заземли-но
І поверховий, і глибинний рух...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2010
Хоч часом, бачу, непідвладні є інфляції
Слова, діяння, почуття, думки, −
Інтуїтивно, чи для ілюстрації,
Усяк в душі леліє потайки.
Любов і віра, знань нові світи,
Співучасть, співчуття... співчуйність, − краще...
Мораль − гнучка... Для держака − нізащо,
З лози зручніше нЕроди плести,
А ними − полювать на риб поснулих...
Я знаю ціну, ні, − безцінність стану
На грані відчаю, я знаю, що − за гранню...
Я ще жива... Думки про смерть − минули
І слабкості − у силу повернули...
Я – біль землі. Шляхів відкриті рани...
вінок http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216488
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 16.10.2010
Мовчання невимовна глибина...
Що ти таїш у неокресленій константі?
Прірву відчаю, і розпачу − сповна?..
Чи, може, безпричинну колотнечу
У черствім серці − гніву, осуду, чи зради?
Чи − влучних слів замислених предтечу?
Дитинну радість, захват, безогляд,
Усі найвищі міри щастя, разом взяті,
Коли − без слів?.. безсилий звукоряд...
Погорди образ, зверхності і пихи,
Презирства й глуму повний, погляд чванькуватий?..
Підступний занімілий поступ лиха?..
Лукавинку грайливу і легку,
Завжди із гумором, веселості принаду?..
Чи друге дно у лестощів ріку?..
Момент осяяння, прориву, розуміння
Непояснимо повного інсайту,
"Наднову" твору... творення... творіння?..
І порух вій, і погляд, до безтям'
Такий прозорий, неозорий − не сховати, −
І прозорлива ствердність в тихім: "Так..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2010
День - то час сподівань.
Секунди краплинами падають вниз,
неспроможні долати тяжіння
турбот сьогодення
і знахабнілих облич,
що кидають виклик світам,
Всесвітам вічним довкола...
Тим, що не зазирали у суть,
у глибини очей,
у безмежний морок свого...
У вселенське світло всього...
День коронує тінь
маленьку й тьмяну,
принишклу луну
гучних і далеких пісень.
Вечір - час прагнень
для тих,
що збентежені прірвою
нових питань.
Для тих,
що відкинули час сподівань
і вчепились за черево знову зачинених вікон.
Червоніє призахідне сонце...
Насіння наснаги і сумніву...
Місто стихло, немов епіцентр одного буревію...
Співати - не можу,
кричати - не смію,
мовчать - не зумію.
Відлуння думок затопили
утоптаний берег ріки...
Ніч - час надбань,
час годин, що вийшли із ладу.
Розладналась мозаїка вправних моїх міркувань...
Міра мірі різниться...
Різниця - у вірі і мрії
вже розтанула десь у западинах
часу і погляду...
Недоладно загаснув бурштиновий келих,
розхлюпавшись між ліхтарів,
недоречно прирік на безсонну надуману ніч.
Нерозважлива,
ніч розважається тими думками
і складає мозаїку зовсім незвично,
не так...
Тим не так темнота оперує,
розпорює рани
і гоїть по-іншому, -
завжди настоїть на своєму, -
замовляннями древні болячки минулого дня...
Ранок прагнення вечора й ночі здобутки
знову зведе нанівець,
заведе під знамено до дійсності сотні сердець,
до знаменника дійсного ритму - мільйони сердець,
призведе до знаменного дійства звичний процес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215834
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 13.10.2010
Не дай же Бог, щоб ще так трапив хтось,
Щоб п"ятдесят на тонкому "авось!"
В полоні марева, безумства, куражу
Невільно змусив перетнуть межу.
Чи вартий поспіх тих п"яти хвилин
Крізь прірву болю - до посИвілих чуприн?..
І відчай - у металі дві суцільних
Навіки розділили неподільне...
http://focus.ua/society/149160
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215808
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2010
Після дощику в лісочку
Поздіймалися грибочки.
Де лиш гілка шурхотне −
Видивляються мене.
Знов "то−тут−то−там" співає
Поїзд із вагонами,
Осінь барвами вітає −
Жовтими, червоними.
На пеньках ростуть тісненько,
Ніби всіяно, − опеньки,
А в дубовому бору
Безліч білих наберу!
Стежки геть порозбігались...
Щоб не заблукати,
Звідки сонечко здіймалось
Варто пам'ятати.
Щільно геть північнім боком
Стовбури убрані мохом,
Треба не панікувать,
Напрям правильний тримать,
Слухать ліс і слухать тишу,
Голоси автошляхів,
Мірний стукіт залізничний,
Перегуки грибників.
Про орієнтир подбаєм −
Цілий кошик наскладаєм!
Пам'ятати варто, друже,
Якщо впевнений не дуже,
Гриб сумнівний краще викинь,
Щоб не сталося біди,
Бо нема від смерті ліків...
Небезпечні є вони:
Мухомор, бліда поганка, −
Тож на горе забаганка
Може враз перетворитись,
Як уважно не дивитись.
Ось і все − вже повний кошик
Назбирала я грибів,
Та іще й упало в зошит
Декілька нових рядків.
Недарма ходжу лісами −
Я полюю за віршами.
Свіжу приповідку цю
Своїм діткам принесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215635
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.10.2010
Розмальована стіна
Від підлоги до вікна,
Табуретки і стілець
Розмальовані вкінець
Шибка, стіл і три тарілки,
Шафа, мамина "мобілка",
Двері, звідки не візьмись, −
Щільно фарбою пройшлись,
І Алісина подушка,
Шийка, носик у Іллюшки,
Руки і животик − трошки −
У малого Ігорьошки.
Ми малюєм−прикрашаєм,
Фарби−кольори вивчаєм.
"А у мене буде личко
Зелененьке,мов травичка!"
"А у мене дві долоні
Мов ті маківки, червоні!"
Мама з татом не вгамують −
Ми й собаку розфарбуєм!..
Нас у ванну двох разом,
Бо пора вже бачить сон, −
Мили−терли обидвох −
От веселий був урок!
Потім скоренько, в ліжкАх вже
Ми заснем... А як інакше?
Малювали ми, трудились,
Наші ручки заморились...
...малювали ми, старались,
наші ручки зАмАрАлись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215479
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.10.2010
Я бачу осінь шурхотом з−під ніг,
І на щоці − ледь мокрими сльозами
Із неба. Може дощ, а, може − сніг...
Лиш образи непевні за словами...
Я бачу ліс пошерхлістю кори
І ароматом свіжої живиці,
Я бачу лід, що дотик мій зігрів −
У воду, а був твердий, наче криця.
Я бачу день у тембрах і тонах,
Я бачу ніч у тиші й відголосках,
На смак, на дотик, в трепетних словах,
Мій колір − звуком виписаний плоско...
Чи кучеряво?.. Що ж мені робить?
Не можу розв′язати цю дилему...
Не знаю я, як райдуга звучить,
Яке на дотик може бути небо −
Не знаю... Та на смак воно гірке
І невимовно сповнене покори.
І мої очі дивляться на те
З криниці серця, й прозрівають зорі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2010
Наступит день, когда исчезну я,
Без слёз, без боли − просто пропаду.
Узнает кто-нибудь в душе огня
Его зажёгшую упавшую звезду.
И я возрадуюсь и светом, и теплом,
Без ласк, без смеха − просто разгорюсь,
Станцую бликами на стенах, а потом…
Потом я синим дымом вознесусь.
Наступит день, когда не будет тех,
Кто мог бы вспомнить цвет моих волос.
Откроет кто-нибудь весь этот бред,
Поймёт меня и вдаль за мной уйдет.
И я воспряну с ветром заодно,
Без струн, без песен − просто полечу,
И, может,помогу понять свой дом,
Увидеть сонце, пропустив свечу.
Наступит день, когда прийдёт весна,
Умолкнут ветры, угли догорят,
Всё будет, как того хотела я:
Цветы и музыка, а каждый − друг и брат.
И я забудусь в душах и умах
И растворюсь − во сне и наяву.
Тогда без слов, без боя − просто так, −
Тогда я просто просто так умру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214644
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.10.2010
[b]А[/b]люром стрiмким мчаться роки,
[b]Л[/b]етять водою в бистрині,
[b]І[/b] жоден не притишить кроку,
[b]С[/b]пинитись мить не зможе, ні.
[b]О[/b]дна-єдина здатна пам′ять
[b]Ч[/b]ас невблаганний загнуздать:
[b]К[/b]оли й нічОго вже не справить,
[b]А[/b]ле вже й нІчого втрачать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214464
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 05.10.2010
Тяжко зрозуміти цю основу,
Боляче прийняти це, як факт-
Помилки повторюються знову.
Подивись у дзеркало очей
Правди гіркої, і там побачиш
Суть і простоту усіх речей.
Осягнеш - і втратиш безтурботність;
Та нікому ти не доведеш,
Що основа світу - це самотність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2010
Сберечь бы глубину последних слов,
Последний луч, последний зов ветров,
Последний блеск росы и запах трав,
Последний плач весны среди дубрав.
Постичь бы истину в ночной тиши
И шёпот звёзд во тьме не заглушить,
Понять бы танец языков огня –
Всё это дарит смысл началу дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213607
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.09.2010
Друзі сходять з орбіт,
Залишаючись білими плямами;
Освітивши твій шлях,
Загоряються ясними зорями;
Вгамувавши твій біль,
Залишаються рваними ранами;
Розпаливши світанок,
Тануть подихом в першому промені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213573
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2010
Вот и кончилось время, и нечего больше сказать.
И сумрачен день, и тоска возвратится опять.
И нету уменья, и даже желания нет,
А тяга была, да вся вышла, остался лишь бред.
Так знай себе цену, всему же цена - дерьмо;
Пришло ли, ушло, или будет лишь - то всё равно.
Останется вечность в короткой жизни твоей,
Вечность печали, ушедшей мечты и потерь.
А звёзды достойны напевов, оставшихся здесь,
Достойны вершины твоих сумасшедших идей,
Но не ощутить тебе грома среди тишины -
В сердце у бури раскаты его не слышны.
А солнце - лишь светлый предвестник ночной темноты,
Искажает туманом лучей земные черты,
А в зеркале глади озёрной - частица небес,
И нечего ждать тропинки из выжженных мест.
Ударится молния - и обернётся росой,
Земля под тобой всколыхнётся живою рекой,
А ты не заметишь удара и тронешься в путь -
Твою пустоту неспособно ничто содрогнуть.
Как звонко стучат песчинки, продолжая отсчет,
Но тебе уже разницы нет, ты уже мёртв.
Как ярко горят огоньки у дороги твоей,
И тебя ещё все приглашают - ты жив для людей.
Но погас твой костёр, и не к чему больше дрова -
Пусть себе зеленеют, храня твоих песен слова.
Ты любуйся всем этим, и помни горечь минут -
Пустота всё сжигает, а они потом разожгут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213410
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.09.2010
№1
Вогонь, породжений у смерті дня,
Ввібравши в себе непостійність сонця,
Запалить вмить жаринами зірок
Бездонно-чорну прірву небосхилу,
Зволожить ніч безмісячну росою
Дрібних зірок серед суцвіть сузір"їв,
Хвилюючись великим океаном
У серцевині древньої берези
Що все життя подарувала вітру,
Землі і сонцю. Скоротавши вік,
Вона притулок знайде в дивній квітці,
Частинці сонця, ім"я якій - вогонь.
Пізнає темрява її останній танець
Посеред прілого сухого листя,
Здіймуться іскри; із західним вітром
Поринуть вверх і далі, аж за обрій,
Щоб зайнялося полум"я червоне
Від танцю волі, що його танцює
Душа берези у частинці сонця,
Вогні, породженому в смерті дня.
№2
Повільно сонце підіймалось з лісу.
Шуміли-шепотілись верболози
Із хвилями маленького струмочка,
Захованого під зеленим валом
Духмяних трав. У небі - ні хмаринки.
Спів птахів, мерехтливо-мелодійний,
Захоплював, переростав у крик.
Дзичання тихе серед дивних квітів
Зірвалось бумом, розбудило вітер,
Той оживився, схвилював дерева,
Тремтінням прокотився по долині,
Метнувся в небо, мертвою петлею
Охоплюючи сонце, ліс і луг...
І день завмер.
№3
Бредуть думки туманними шляхами.
На волю хоче вирватись весна,
Та десь у хворобливій павутині
Метеликом яскравим зачепилась
І б"ється, б"ється крилами слабкими,
Промінням, ще не теплим, зі снігами,
То вирветься, то знов зашморг затягне.
І знову сніг, мороз і грізні хмари...
А час втікає з кожною піщинкою
З моїх тремтячих задубілих рук.
Думки зринають стрімко, мов хвилини.
А день пліте вже інший гобелен,
Та він, нажаль, все переважно сірий.
І знову безнадійно-білий сніг
Весну собою до землі притисне.
Думки вже зупинились навесні,
Заклякли мерзлим соком у березі.
І неможливо відігріти їх
Та лід цей без проміння розтопити.
№4
Місяць з небес проситься
На полотнище біле, порожнє,
Своє блідо-сизе обличчя
Підводить. І зазирає
В віконце кав"ярні затишної,
Милується собою у дзеркалі,
Малює стежину променем
Повз нестійку і скромну свічечку,
Що від хвилювання тріпочеться
Полум"ям, щоразу нова.
Важко не розгубить його,
Полум"я це невпевнене,
Поряд із дивним місяцем,
Який зазирає у дзеркало
І знає собі та й думає,
Що там мусив би бути він,
Блідий, гордовитий, зваблюючий
В оточенні хмарок прозорих, струнких
І туманом нічним втаємничений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213409
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.09.2010
"Вчора ми вивчили кульбабу,
вона жовтенька, як сонечко!"
В небо раннє, навесні,
Сонце випливло в човні,
Вмилось чистою росою,
І хмаринкою м"якою
Личко ясне промокнуло,
Усміхнутись - не забуло.
Світле, золотоволосе,
Скрізь промінням розлилося,
Розбудило кожну пташку,
Насінинку і комашку,
Мов сказало: "Годі спати!
Всі - прокиньтеся співати!"
Відімкнуло кожну бруньку,
Що благала порятунку.
Випустило всі травинки
З-під холодної хустинки.
І донизу подивилось -
Мов у дзеркалах відбилось.
"Що за диво золотисте?
На зеленому - намисто,
Кожна намистина ця
Нібито маленьке - я!"
Тільки сонце відігрілось -
Скрізь кульбаби розпустились,
Пишні, жовтенькі та гожі,
І на сонце дуже схожі.
Віриш - ні, та чула я,
Що кульбаби з ним - рідня.
А іще їм родич - вітер,
Вчить щороку їх летіти.
Коли бджоли мед зберуть,
Ті готуються у путь.
Легким пухом уберуться
І за вітром вверх здіймуться,
Щоб повсюду навесні
У ясні погожі дні
Для матусі, для дитини
Усміхались намистини.
Щоб віночком їх сплітали
Діток ними віншували.
Дітки сонцем увінчались
Радо бавились-сміялись,
Бо вони, як жовті квіти,
Теж йому рідненькі діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213234
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.09.2010
Перелісок-лісок, листоноша осінній.
Листопадовий дощ золотавих долонь...
Долетіло до лісу досвітнє проміння,
Досягнуло землі, долі ниць простягло.
До нестями, до болю, додолу роями
Зароїлося листя, розлите вітрами.
За рояльними клавішами листопади
Десь на грані гармонії граються садом.
Мерехтять золотим листозвучні акорди.
Срібло струн, мідь дзвіночків, латунь тихих слів -
Контрудар для нестерпної тиші природи,
Що запекло воює зі співом вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213123
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.09.2010
Смарагдовий подих весни
Лікує настроєм душі.
Почуй небеса ясні,
Що сни крижані порушать,
Полишать яскравий слід -
І далі живи, як знаєш.
Як маєш шалений світ
І вдосвіта прозріваєш,
Забудь перелітні дні,
Збреди в каламутні думки,
Знайди росяні вогні
У передранкових звуках,
Перлини туманних ночей,
Якими бавляться зорі.
Сховай в глибині очей
Свої почуття прозорі,
Бо мові не вистачить слів
Немов виднокраю барвів.
Ранок ночі вечір простив,
Ранок вже днем прийдешнім марить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213122
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2010
Гроза... Енергія... Раптовий напад світла...
Смерть Вічності... Народження зірок...
В усьому – ти, причина цього світу,
Його хвороба, зцілення його.
Ти спокій... А можливо, серце бурі?
Ти музика... Та й тиша – знову ти?
Ти – глибина ночей темно-похмурих,
Ти – ясні очі неба глибини,
Ти все об'єднуєш, складаєш, розчиняєш
І змішуєш всі фарби і слова,
Та світло знов в веселку розділяєш
І дробиш землю зернами – трава...
Я пам'ятаю – пил із ваших ніг,
І музику вітрів, багатолику.
Усьому власний хід, потік доріг,
І тіло рік, ціна мовчання, радість крику.
Кричу... Розкаююсь... І розумію – враз.
Єдинотрійна радість – мить і Вічність.
Ти був, ти є, ти будеш – водночас,
І я, і все – цілком аналогічно.
Цілком логічно – логіка проста.
Ця простота навколишнього – будні,
Вбудовані в повітряний кристал
І в кожен комашник багатолюдний.
Тіла... тіла... У побутових рамах,
Прибиті серед стін міцним гвіздком.
А стіни – суміш тіней норм і правил.
А цвях із тіні міцно в'ївся в кров,
Як та іржа, що точить мідні рани,
Як черв у череві-безпечному плоді,
Плоді пізнання – і плоді незнання,
Що є добро, що зло, і нам куди?
Та озирнись – навколо безкінечність,
Безпочатковість – без першопричин.
Причина символу початку – небезпечність
Зависнутого стану для мізків.
Ми мусим розумом в що-небуть упиратись,
Чомусь все опираючись собі.
Для чого грунт? - Щоб йти... дійти... дізнатись...
А ти лети!.. Зависни – і лети!..
Ти вже ніде – нема орієнтирів!
Ти всюди – зразу, одночасно – скрізь!
Ти – буря! Ти – піщинка в жорнах виру!
Ти - спокій... ти летиш... чи ти завис...
Кому під силу бачити безоко,
Де ти? Зіщулившись щосили, він іде
Наосліп. Лише квилить одиноко:
"Ніхто... мене... ніколи... і ніде...
Не здатен зрозуміти... відшукати...
Почуть... любить... і повести... до них..."
Навпомацки від хати і до хати
Мандрує він – сліпий серед сліпих.
Радіє в радості, сумує тихо в смутку
І творить – може, й ні – добро чи зло,
Шукає сенс чи, може, власну будку
Зі стін і стелі, з рамою й гвіздком.
І щось бентежне часом відганяє,
Не помічати вчиться, чи мовчать,
Чи зав'язать на вузол, щоб між нами
Мов дивну дику казку розказать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2010
Пыльная, как память,
мыльная, как пена,
Скользкая, как пропасть,
гибкая, как тема,
Топкая, как печка,
от самого крылечка
Бежит дорога торная,
широкая да стройная,
С каменною кладкою,
холёною оградкою,
А меж камнями-звеньями
с танцами и пеньями
Ростками да кореньями,
потоками весенними
Струятся, без сомнения,
благие намерения.
А над высокой кручею,
за облаком, за тучею,
За птицею летучею,
за молнией горючею
Ползёт змеей гремучею
моя мечта живучая.
И тяжко ей, и маятно,
что рубит крылья маятник,
Что вздох, как вздор
сдавил простор,
Отвёл затвор, прицел навёл
и впялил взор – стреляй в упор.
И грустно, и невесело,
что лодка есть, да нет весла,
И что напастям нет числа,
а пропасть мхом вся поросла.
Осталась пропасть малых дел –
доделать, кто-что не успел,
Додумать дальше, что не спел,
допеть, допить, пробить пробел,
Добавить добрым дельным днём
и добелить цветным мелком,
Замкнуть кривую, сделав круг,
и очертить чертог вокруг.
Широкая дорога
не позволит мне пройти,
Мечту мою кипучую
до кручи донести;
Благие намерения
не смогут нас спасти,
Когда остервенение
взовьётся на пути;
Взметнутся синей молнией
крамольные костры,
И загремит мечта горя -
чая в тартарары.
Нет, я сверну с дороги той,
хоть торной – всё же прИторной,
Да на тропинку-тросточку,
заросшую по косточки
Плетущейся берёзкою,
а по макушку – розами,
А поперёк да розгами,
а вдоль всё банным веником,
Пенькой-то туго скрученным
в пучок с колом осиновым,
Терновником увенчанным,
приправленным крапивою.
Дорога длинная добра
давно былИной поросла;
Кому-то было нипочём,
что быль прикинулась быльём
И опрокинулась враньём
былая боль – и больно вновь;
И ноет кровь, и стонет кров,
и крышу туча сорвала;
Мечта - мечтою, быль – была
и пролилась, и проросла
Как боль-трава
тропой добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212550
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.09.2010
Оставь свою крепость – время крушить бастионы,
Оставь свою крепость – тебя ожидает дом.
Он синим зажёг потолок, а стены – зелёным
И вырос просторным для тех, кто поместится в нём.
Мы в поле уйдём и свежим травам споём,
Как долго мечтали об их мягких объятьях,
Мы лесу подарим жаркий огонь наших снов,
И больше не будет нужды нам вспоминать их.
Ведь всё это рядом – хранится в тебе и во мне,
И нет ничего удивительней проще простого.
Ведь это наш мир – так оставим печали луне,
Распахнём его двери кому-нибудь снова и снова.
Мы ветер разбудим своей редкой серебряной песней
И будем танцевать в закатных звуках лучей,
С нами встретятся звёзды на равных равнинах, если
Мы разрушим стены-щиты. Так спеши же скорей
Развалить свою крепость – ведь время крушить бастионы,
Да стереть с лица стену – ведь тебя ожидает дом.
Ты вдохни его синие мысли и воздух зелёный
И зови всех друзей – ведь каждый поместится в нем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212347
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 23.09.2010
Реалії життя - примара,
Віками видумана казка.
Хто ж вічний? Чи зоря? Чи хмара?
Сліпа любов? Порожня ласка?
Сховались люди у домівки,
А вітер гомінкий залишився.
Думки печуть вогнем повіки-
Сиди, не спи; пиши, бо пишеться.
Вже скалка місяця розтанула
У хвилях ночі непокірної;
Всі свої думки переглянула -
Не передумала. Не переплинула
Потічок часу геть нікчемний...
Бо може вмерла десь?
Та ні, ще водить,верне
Туди, де лишилась.
Дух неприкаяний в міцному тілі
На тлі примарної реальності.
Та де ж вона, реальність? В силі?
В добрі чи злі? У слові? У житті?
Що є життя? Чи це не сон?
Тягар душі? Хвороба думки?
Чи зміряти добром і злом
Усі складні людські стосунки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212343
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.09.2010