| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Все почалося нещодавно. Мені тоді було три роки, один місяць і три не повні дні. З роддому привезли його. Назвали Іваном. Ріс хлопчина здоровим. Маленька пампуцата дитина, що увесь час сміялася та ніколи не сиділа на місці. До п'яти років на нашій вулиці ніхто не розумів про що він говорить. Дуже невиразною була його дикція. Він перекручував слово Назарчик на Зайчик, Ігор на Ігот, Роман на Оман, Віталій на Кабан, а відому усім нецензурну лайку він вимовляв, як Хут. Одного разу Іван розповів мені історію, яку я процитую:
" У мого тата гілочка. Хін ілу ніцку какау і півав пісі. Мам казе, ти хут дуний. А я не спю, я лизу на їску і сіюси, бо я вденьку спау."
Ось так, приблизно, розмовляв Іван.
А ще він складав пісні. Причому на ходу. У його репертуарі їх налічувалося безліч. Одну з них я добре запам'ятав. Тож процитую її текст:
"Дід Мороз сів у танок і почалася війна.
Він подарунки нам привіз і поїхав на війну."
Ось такий то у мене друг Ваня. Та не зважаючи на всю його дивакуватість, він являється реальною людиною про яку не соромно писати гарні слова. Він ніколи не прикладе ножа до спини, навіть образити когось - це не в його компетенції. Дивно, але я ніколи не бачив, щоб з його уст вилетіло хоча б одне образливе слово у чийсь адрес. А припадки дикого неконтрольованого сміху, часто не в тему, які іноді у нього бувають, йому можна пробачити. Бо вони, скоріше, доброзичливого характеру і не несуть у собі лихих намірів. Він завжди усміхнений, непередбачуваний, а головне цікавий для оточуючих. І зараз, у своїх не повних чотирнадцять літ, він завжди є бажаним гостем у моєму домі. Якась світла енергія нестримними потоками вливається через нього в навколишній світ. З ним ніколи не буває нудно. З ним завжди весело. І в цьому його фішка. За ним не бігають дівчата. Але в ньому щось є. Одним словом, він реальний пацан, якого я з гордістю називаю своїм другом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
"Що ще такого розказать? Що ще такого смішного ляпнути, щоб було сміху на всю Україну? ... Ще розкажу про наш новий законапраект. Хочу сказати, що в Україні буде парядок! Ми підвищимо зарплати і пенсії. Я абіцяю, що до Євро двухтищі двінацать ми всі ефіктивно папрацюємо над збільшенням рабочих місць. Щодо шахтьорів: браття маї, данбассци! Ета власть, каторая взєла кермо власті в сваї рукі пять лет назад сєчяс в... Самі знаєте ґде. Могу сказать, што там так сама тємно, как і у вас на работє. Поетому ми асвєтім ваши рабочіє мєста. І в етом нам помоґут, я би даже сказал - любєзно помоґут, люді із запада... Што би єщьо таковахатєлось сказать... ШАХТЬОР - ЧЄМПІОН! Боже, харані Україну! Далі я б хотів звернутись до екс-президента..."
Нажаль, цензура забороняє опублікування наступного уривку, тому на цьому, поки що, все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
Мішками... Є, ага... Мішками...
Це слово круте, його придумав Павлик.
Від нього не втечеш - він швидкий, мов равлик.
Тягне від грудей двадцятку з копійками,
а це мені повірте є уже мішками.
Мішками.
Мішками - це не мало.
Мішками - це багато.
Можете любого хлопа запитати.
Усі нормальні чєли скажуть як один:
"Мішками добрий пляцок в якому маргарин!"
Тому, що сленг Мішками придуманий зненацька.
У автора його смикалка дуже хвацька.
Смикалка, мож сказати, хвацька аж мішками.
Від шарму цього слова стеляться всі дами. Мішками.
Мішками - це слово не нове.
Мішками - воно давно вже є.
Мішками - у нього новий зміст.
Мішками - я репер-пофігіст.
"Мішками" - все село кричало.
Мішками - а місто підхопляло.
Мішками - і знову те саме.
Мішками - по колу все іде.
Мішками.(иии) Мішками.(иии)
Мішками.(ии-ии-тудуту-дии)
Павлик був хлопчиною зовсім не простим.
Володів характером дуже запальним.
Часто реготався із простих речей.
Грізно матюкався на своїх свиней.
Так, жив він у селі, мав там господарство.
Кури, гуси, дві свині, продвигав бджолярство.
А у полі мав город - два гектара ораних.
Запрягав у плуг своїх двох конячок вороних.
Посадив картоплі міхами і чекав він осені.
Та з'явились колорадські, ті жуки непрошені.
І почали жерти бульбу, листя обгризати.
Павлик з нервів взяв кавулю і пішов їх убивати.
Кров летіла в різні боки,
жуки вдалися на втьоки.
Але було надто пізно,
Павлик розібрався грізно.
З городу виніс він мішками,
те м'ясо що було жуками.
І хрест поставив із дощок.
Мовляв, колись тут жук подох.
Мішками!!!
Мішками - це слово не нове.
Мішками - воно давно вже є.
Мішками - у нього новий зміст.
Мішками - я репер-пофігіст.
"Мішками" - все село кричало.
Мішками - а місто підхопляло.
Мішками - і знову те саме.
Мішками - по колу все іде.
Мішками.(иии) Мішками.(иии)
Мішками.(ии-ии-тудуту-дии)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2012
Розтанув сніг... вода навколо.
Лежить на стежці капка.
Її я перескочив. Кволо
Іде старенька бабка.
З голови у капку впала шапка
Вона зігнутися не може...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2011
Парень этот был нормальным парнишкой.
Да, хулиган, но так не много, не слишком.
Бывали случяи что бежал от ОМОНа.
Но вить это же улица, а здесь свои законы.
Крал телефоны, продавал их на рынке,
Деньги же прятал в малинькой корзинке.
Заробатывал не много - на пищю хватало.
С друзьями не везло - его многие кидали.
Спал где попало - всего чяще на вокзале.
Там люди иногда петаки давали.
Помогали чем могли, было даже угрожали.
Руки, ноги поламать чясто обещяли.
Встретил парня под забором молодой мужчина,
поманил мальца деньгами й посадил к себе в машыну.
Парень думал "Вот так пруха! Повезло чудесно!"
Мужичяра оказался педофил извесный.
Его менты всей страны ищют уже давно.
"Подставляй мальчишка зад - сейчяс будет хорошо!"
ТАКОВА ЖИЗНЬ!
ТАКОВЫ ПРАВИЛА!
ПОБЕЖДАЮТ ТЕ У КОГО ЗНАМИЕ!
ЭТА СУКА ЖЫЗНЬ ВСЕ МОЗГИ РОЗПЛАВИЛА!
КАК БУТТО ШОУ-БИЗ
УБИЛА ВСЕ ЖЕЛАНИЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230599
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.12.2010