| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Руки Господні - персні та стигми - в тісто солоне в'язнуть:
чиниться січень. Тліє сльоза на вилиці.
Втешуть для тебе хрест дерев'яний, світлоголосий в'язню,
ще заки місяць трісне, і в море виллється
точена тиша/товчене срібло, мов молоко із глека;
ще заки півні зречення тричі випіють.
Скажеш потому, світлоголосий, чи помирати легко...
Ближче до сходу січень спазмує викиднем,
сіється шквальним і мінометним, як з рукава чи торби.
І проростає цвяхом на тілі просфори.
Заки тамують кров'ю та оцтом спрагу твою, мій добрий,
змучений голос, ніби тесак, нагострюєш.
Ризи Марії - білені ружі - в рамі ікони в'януть.
Звістка недобра б'ється об хвилі радіо.
Тягнеться січень липко і довго, мов коляда різдвяна:
"Син народився/ Сина в полоні стратили".
2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2019
Потяга меч розколе ябко пусте перону,
заки стовчем до крові чола і постоли.
Зійде - мов Бог із фрески - тихий, густобородий.
Килим черлений з ружі хто б йому постелив?
Все у хрестах та маках наші тіла парадні.
Стоншим себе до ниті - в полі, під марш. А він
мідну сльозу сховає (ніби монету вкраде)
у камуфляжнім схроні - запранім рукаві.
Хто б йому мовив: " Вовче, брате тисячолиций,
вбитим героєм - легше. Слався, а чи терпи".
Ходимо, мов до храму, в горе - женцям молитись.
І несемо гортані згрублі під їх серпи.
Мертвим лежить по скиртах наш споконвічний голос.
Тільки птахи розносять чорну чумну печаль.
Потяг от-от прибуде. А на вокзалі - голо,
порожньо і безлюдно. Хто б його зустрічав?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2018
Вибирати для нього квіти. Неодмінно троянди чорні, бо
він глибокий і темний - не випливеш, не зурочиш.
Зі стрічками атласних пальців заплітати троянди в бороду,
загортати у білість розірваної сорочки.
А у серці мілкому, наче у посудині позолоченій,
принести йому лезо чи згіркле вино торішнє.
Цілувати живіт і руки ( порубцьовані руки - зодчого!),
на південній засмазі устами псалми вторивши.
Аж над ранок здригнутись: сойки у косі моїй гнізда витимуть.
Помиратимуть весен леткі та прозорі сонми.
І болітиме кожен крок мій, як ітиму до нього з квітами.
По струні металевій. По тихій струні - босоніж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2018
Хлопчику, хлопче, несеш, мов свічу, історію.
Станеш безсмертним - пізнаєш криваве таїнство,
бо причастишся не тілом глевким Христовим, а
сірим металом, що в горлі, неначе птах, зросте.
Хлопчику, муже (торкався а чи жіночого
стиглого лона?), не виполять, не зітруть тебе:
доки наймення пресвітле твоє замовчують,
сходиш знаменом (чи ж - сонцем) вгорі над Крутами.
Хлопчику, страже / спартанцю/повстанцю/лицарю,
в'ється державність по пальцях твоїх, як вервеця.
Пісня про тебе пошерхлі уста палитиме -
не рветься-бо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2018
Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
зорі-насіння у небо відкрите лузає:
має у жмені засвічену тиху печаль.
Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
Нащо ти, милий, слова в моїм горлі зачав?
Зореш мій спокій натхненням, неначе віспою.
Станеш не ямбом, а якорем в горлі, відтак
голос зірву ( може й виполю) – та не вимовлю…
Милий, я п’яна. Я вуличних бардів свята.
Стигми мої виноточать гіркими винами.
Милий, я хвора. Ти ж сам собі кулі й ножі.
Сам собі поле за масками і котурнами.
Ніч на мольберта нешлюбному ложі лежить –
курить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2018
Світло гусне і гасне, як в залі перед виставою.
І розходяться хвилі – мов шви – на морському череві.
Капітанові сниться: столові ножі висталюють
мовчазні деміурги – і тілом його вечеряють.
І нуртує по чарах багряна, аж чорна, кров його.
Деміурги від спраги: хто – залпом, а хто – пригублює…
Та вривається військо зі стягами і корогвами
(автоматами /псами/мечами/бичами/бубнами)
у священну і темну, з пташину зіницю трапезну .
Та ячить стоголосо (співає/хрипить/насвистує):
«Пропадай, капітане, бо горе тому, хто зрадив нас!
Спочивай, капітане, у шлунках богів сумних своїх!»
Ще єлей. Ще троянди. Ще ліжко його м’яке йому.
Ще раби в узголів’ї скалічену смерть відлякують.
Заколисують хвилі палату / каюту/келію.
Тільки гупає серце у грудях, як збите яблуко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2018
У очницю ріки западає колиска місяця.
Він іде по воді – і від того вода тривожиться.
Я легка і м’яка, що аж тісто із мене міситься.
Затискаються в плоть дикі рожі, бинти і ножиці.
І кажу йому так: «Хоч ламай мене, хоч печи мене».
Розпиває мене він очима своїми темними.
От стою перед ним я невінчаною дружиною.
А над нами вгорі – дивні янголи з веретенами.
Хай, во ім’я Отця, не порветься ніколи пряжа ця.
Хай хоч пальці мої – білі стебла каблучок – вижнуться.
Унизу живота молоко невагоме пряжиться.
Пряна ніч, ніби грог, – на холодних вустах Всевишнього…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2018
А вони мені кажуть: немає нічого вічного, бо
розторочиш за виточки серце – і не болить…
Я ж чекатиму, заки ти море човнами вичовгаєш.
А чи стопчеш асфальти і трави об постоли.
А вони хороводять, як старість до шкіри братиметься,
як стрілятимеш птиць – вище горла і наповал.
Та мені не важливо, чи мужем єси, чи братом єси.
Ти ж бо спиця, що в’яже із нерва мого слова.
Ну а я тобі, чуєш? Невже коли-небудь випитаю?
З-під поли відпустила би птицю, якби повів:
вже тепер не жона я, не бранка – всього лиш квіти твої.
Білі квіти у чорній і стомленій голові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2018
Не знає бо, що мені болітиме,
і – слово за словом – про любов мережить.
На білому молоці колін моїх –
черешні.
Отак-от від колін і зіп’є мене.
А заки змілію – поспитаю тричі:
то змій горить між кучерів Євиних,
чи стрічка
круг глиняного лона повилася?
Наповниться, мовби темний глек, се лоно.
Троянда утікає по вилиці
солоно.
До тла, не догола, ми роздягнені.
І рідшають тіні, як нічні трамваї.
І котяться підлогою ягоди
криваві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
Серце твоє фарбоване, аж роздряпане,
ніби яйце велике і великоднє.
Входиш у дім з запаленими трояндами,
а залишаєш попіл на підвіконнях.
Тишу гортаєш повагом, наче Требник чи
Книгу Псалмів, і голос із тиші кроїш.
Спраглі-голодні, серце твоє тереблячи,
ріжуть фаланги зморшкуваті до крові.
І шкаралупу сіють поміж коритами.
І заставляють сріблом столи дубові.
Сходиться місто слухати: говоритиме
біс у тобі і Бог, що завжди з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2017
Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
дозрівають гіркими ягодами у віршах.
Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
відчуває присутність першого чоловіка.
І шукаєш в собі святого чи хоч би пса його,
щоб було кому прочитати чи розповісти.
Відчуваєш? Цей біль? Цю музику порцелянову?
Розбиваєш об неї голову, ноги, лікті...
І чекаєш когось, хто в рани твої заглянув би.
І посіяв би в них по яблуні невеликій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2015
Співай собі, мій коханий, з ножем у горлі.
Я знаю, ти вмієш - голосно, не фальшиво.
А я тобі на зап'ястях червоних горлиць
і чорних хрестів голодним пером нашию.
Танцюй собі, мій коханий, з ножем між ребер.
Ти кращий з усіх - ти краще за всіх танцюєш.
Боги, як горох достиглий, дощі тереблять.
І згадують смертних ламкі імена всує.
І губи тремтять, і свічка в передпокої.
І рвуться зі скронь імен твоїх сорок дев'ять.
Ну що, мій коханий, що ти, у біса, скоїв?
Ножі у тобі ніжніші за орхідеї.
Співай собі і танцюй собі, мій коханий.
Хто ввірує в біль, як в музику, той спасеться...
А я у тобі так пристрасно застрягаю
як ніж у горлі
як ніж між ребер
як ніж під серцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Смерть не спиняють і не пояснюють.
Біль викорінюють з ран довго.
Кожен з нас носить у собі яструба,
як ненародженого бога
смутку і відчаю нескінченного.
Гілкою яструбу - нерв голий.
В світі, немов у китовім череві,
кожен шукає чужий голос,
щоби спіткнутися чи опертися.
Тиша нас крає, як хліб чорний.
Яструби плачуть за нами мертвими
в наших холодних живих чолах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
Ну от. Маєш вибір - не знаєш, кого вибрати.
Знаєш дорогу - не маєш куди податися.
А лютий торгує квітами і верлібрами,
теплим і чистим, липким і сорокаградусним.
І так тобі смішно - сили нема сміятися.
І так тобі сумно - солі бракує плакати.
А лютий не шарить в фізиці-математиці,
і струшує з неба тонни в'язкої платини.
Розплавлене світло по білих щоках котиться
хвилями болю, шаленства п'янкого хвилями.
Читатимеш зиму ревно, як "Богородицю",
доки весняне спасіння собі не вимолиш.
А поки що смійся - награно, до істерики.
А поки що дихай - солодко, спрагло, глибоко.
Цей лютий стоїть із крилами розпростертими.
Ну от. От і спробуй його з голови вибити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2015
Зір патефони виснуть над полоненими:
душі-платівки дряпають і жуюють.
Той, хто посіяв правду, збирає ненависть.
Ось тобі й філософія врожаю.
Музика рветься, схлипуючи і молячись.
Тулиться в скронях, горлянки сухі гризе.
Той, хто примножив сум, забирає молодість.
І загортає молодість у брезент.
Кожна маленька нота - пташа поранене -
кров'ю в тобі спливає, слізьми гірчить...
Той, хто тебе чекав, не одягне трауру.
І не пога́сить во́скової свічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015
Окуню, окуню, по кому ти плачеш, окуню?
Сіль твого ока святою стає і містичною.
Віра мілка твоя ще вчора була глибокою -
всі океани навряд чи б не помістились у ній.
Правда крихка твоя ще вчора була гранітною,
серце - гарячим, а кров - молодою і чистою...
Що тобі, окуню? Повідати відчай ні́кому?
От і ховай під лускою його. І мовчи собі.
Хай проростає із рани твоєї булавкою /
дикою квіткою / розтерзаною вітчизною...
Окуню, окуню, і як же тобі не плакати?
Тихим плачем за невизнаними і визнаними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.
І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і пораненої.
Я - дешеве вино, в якому ні краплі істини.
Я - Твій вбогий врожай, натомлений Виноградарю мій.
Бо усе, що в мені від Тебе, - болюча цілісність.
Я - причастя, застрягле в горлі у нерозкаяного.
Листопад відступає, тихо у мене цілячись.
І кожнісінький вірш прощає і відпускає мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Кенні в мені вбили учора ввечері.
Кенні звивався й скиглив не по-пташиному.
Довго його калічили і нівечили.
І зішкрібали рештки його з душі мені.
І від учора я не шукаю Нарнію
в шафах, набитих милим китайським мотлохом.
Кажуть: без Кенні стану цілком нормальною.
Буде і з мене добра жона чи подруга.
Буде й для мене пір'я з балконів оперних.
Буде для мене сніг - першосортним борошном.
Буде для мене місце попід Європою.
Буде без Кенні легко мені. І порожньо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2014