| Сторінки (2/113): | « | 1 2 | » |
Літо спекотне – аж зорі із нами говорять.
Тихо шепочуть: «Валізи спакуй і полиньььь…»
Дякуєм Серпню, і Назаруку, І Печорі
За несподіваний Луцьк і гостинну Волинь.
За сподівання і зустрічі друзів-поетів,
Усмішки щирі та слово, мов тепла весна,
За атмосферу і шик ресторанів-буфетів,
Де випивалася чарка до самого дна.
Замок у Луцьку і Дім, що назвали химерним,
Довгі дороги і славу Козацьких могил…
Добре у Луцьку: проблеми здавались мізерні,
Бо усміхались в дорогу ласкаві боги.
Світло у Луцьку. Бо між ліхтарями, між вулиць
Тепла бруківка парує, мов сонячна синь.
Біля готелю старесенький клен, мов прибулець.
Чемно кивав нам, запрошуючи на Волинь.
Постріл з гармати. Козацька гостинність і щирість
Смалець, горілка, куліш і в салоні пісні.
Друзі мої, разом з вами я мрією виріс
У розмаїтті волинських розніжених днів.
Кілька цих днів пролетіли. Казали ж нам зорі:
«З друзями щирими клопоти вдома покинь…»
Дякуєм Серпню, і Назаруку, і Печорі
За несподіваний Луцьк… Неймовірну Волинь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
Виносили сина – а яблуні гупали літом
На землю прогріту, на лаву, де спокій приліг.
Ховали Героя – хилилися голови й віти,
Прощально стогнав під ногами кленовий поріг.
Гуділа машина. Ішли побратими та люди.
Жінки голосили і плакав дідусь у літах,
А щось, наче камінь, давило на горло, на груди…
Скрипіла машина й дорога далеко-свята.
На цвинтарі тиша, на купці стужавіла глина,
Салют…і віночки… і літери – мов золоті.
І змучений батько, упавши на хворі коліна,
Від горя заплакав уперше в своєму житті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2014
Ти, осене, зітхаєш у кутку
Вікна мого, на теплім підвіконні.
Поворожи на мідному листку,
Чи – ось тобі мої важкі долоні.
Поворожи, а в очі не дивись,
Який там блиск…одним одна самотність.
Хіба що залетить в кватирку лист –
Ото й усі мої незвані гості.
Розкинь для мене жовтими таро
Із тих берізок, що стоять, мов дами.
Вони ще вчора в ніжнім болеро
Кружляли із північними вітрами…
Розкинь на краплях – то магічна мить,
Або хоч ти приходь до мене в гості.
Можливо, нам обом переболить...
Твій давній дощ, й моя гірка самотність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014
У жінці все від Божої любові,
(вона не з чоловічого ребра).
Вогонь і лід, і квіти кольорові,
Грозу і тишу Бог у ній зібрав.
У жінці все поєднано у грамах
І сіль, і цукор, перець і дурман.
Вона ж і пісня, і любовна драма,
Поезія інтимна і роман.
У жінці все замішано яскраве:
Вино і кава, чай… зміїний яд.
Вона, як ніч – настояна на травах,
Вона, як день, мов квітів аромат.
Кохана, мама, наречена, Лада –
Найкраща, найрідніша на Землі.
Ім’ям жіночим названі торнадо,
Планети в небі, в морі кораблі.
Вона - яскраве мерехтіння зірки.
У ній уперта вада віслюка.
Цілунок в неї малиново-гіркий,
Долоня ніжна і рука м’яка.
Любов і гнів, спокусу і цнотливість,
Тепло проміння, спалахи заграв,
Розсудливість, ощадливість, примхливість…
У ній Всевишній вдало поєднав.
Мінялися епохи, дні і люди.
Хтось вірив мріям, хтось пісням, казкам.
Господь промовив:"Кращої не буде".
І Жінку передав чоловікам.
Тож не Адама в ній шумують болі.
Хіба ж то Бог ЇЇ з ребра створив?
У Жінці все – від Божої любові,
Вона – найбільше із Господніх див.
зі святом, Любі та Кохані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014
Дівчатко біляве не плаче – що візьмеш з малої…
Світлина у рамці. До хати заходять сусіди.
Скажи мені, мамо, а звідки беруться герої?
І де це наш татко? Чому він додому не їде?
І дивляться очі, маленькі дівочі зернятка,
На маму заплакану, горем прибиту бабусю.
І як їй поясниш, що більше немає вже татка,
Що тато із бою нерівного не повернувся.
І як їй поясниш, що татко від кулі загинув.
Вона ще маленька, не знає про волю нічого
Й за мамою плаче, в долоньку ховає сльозину,
І просить за тата у доброго-доброго Бога.
Дівчатко біляве заплакало – серцю несила.
Сусіди і друзі втирають сльозу, за малою.
А як їй поясниш, що татко загинув героєм,
Що любого татка малесенька куля убила….
(малюнок з інтернету)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2014
Для неї не скінчилася війна.
Самотня мати, біль ламає спину.
Давно побила коси сивина,
Жде сина, і не вірить, що загинув..
Перебирає кутники-листи,
Скупі рядки, написані з окопів:
про те як зміг Дніпро перепливти,
а без онуч понатирались стопи.
Тут пише син про хату, сіножать...
ось мріє косу батька поклепати…
І знов про те, як вороги спішать,
Підтягуючи танки і гармати.
А потім … обірвалися листи,
занило щось у материнськім серці,
І намертво схрестилися світи
На синовій червоній гімнастерці.
…Війна минула, звуки канонад.
Життя - щасливе більше снами. Снами,
де в гімнастерці молодий солдат
вертається дорогами до мами.
Схилився сивий явір за вікном,
а мати жде-чекає, сина Льоньку,
лиш час читає під настільником
стару-стару, пожовклу похоронку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2013
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Під ніч, зникає річка, в сон верби,
і манить жовтим золотом-водою.
Розсипле осінь зорі із торбин
на стежку, по якій ішли з тобою…
В обіймах вітру мліла осока,
із рук пручалась, трохи важкуватих,
і марно шелестіла: «Не така…
Не дам себе я вітру цілувати.»
Під берег місяць кидався уплав,
трава тремтіла, зіркою прим’ята.
Тебе я під вербою цілував,
і знав, що буду все життя кохати…
Та швидко осінь запрягла гарбу
в твої дороги, крізь мої вокзали,
і ми забули схилену вербу,
напевне, розлюбили-розкохали.
Літа ж як хвилі – гаснуть на воді,
по стежці – сам, не як колись – з тобою.
Цілуються вже інші молоді
під нашою плакучою вербою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2012
Пів ночі дощ сердито бубонів
(ну хай йому – чому ж мені не спиться?)
Потрапила під молодечий гнів
Ще зовсім юна, під вікном, кислиця.
Та й вітер їй заламував гілки
Нахабно під кору благеньку влазив…
А я, колись, у ливень отакий
Зламався. Від холодної образи .
З тих пір чомусь не спиться у дощі.
На них у мене, певне, а-лер-гі-я
Та саме в довгу зливу, уночі
На блиск очей далеких я хворію…
Годинник в тиші, мов далекий грім.
Яка ж стійка ця схилена кислиця!
Піду й напну її плащем своїм
Хай в ливень цей…хоч деревцю
поспиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2012
Часом снишся. Посеред конвалій,
під фатою схилених ялин,
де голки, від таємниць зів’ялі,
сіються на плечі горобин,
де в післяобідній, стиглій тиші
сонце якір кидає за гай –
дзвоники конвалії колишуть
шепіт твій грайливий:
До-га-ня-й-й…
Як тоді земля з-під ніг тікає –
Дожену? На щастя? Чи біду…
то у сні, на паралелях гаю,
я з тобою в квіти упаду,
буду цілувати твої очі
цілу нічку. Нічку б ще.
Одну…
Там тепер конвалії шепоче
Вітер легкокрилий:
До-же-ну-у…
ВЕТРА...
переклад
Снова снишься. Ландыша слезами
под фатой у задремавших елей,
что рябинам грозди осыпают
зеленью иголок, словно тенью.
Там в послеобеденном молчаньи
солнце прошивает желтой нитью
тайны леса. Ландыши качает
шепот твой игривый: "До-го-ни же..."
Убегают из-под ног тропинки.
На беду ль, на счастье догоню?
Хоть во сне к тебе я стану ближе,
на цветы с тобою упаду.
Прикоснусь к глазам твоим губами.
Хоть бы ночь... еще... еще одну...
Там теперь лишь ветер напевает
ландышам душистым: "До-го-ню-у!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012
Чи ти мене згадаєш навесні,
коли вином з порічок пахне вечір,
коли у теплі, ледь помітні дні
торкає вітер не засмаглі плечі.
Коли нечутний легіт, для беріз,
заплутує позеленіле віття,
й ще кровоточить з-під кори надріз
під тихий сум конвалії в суцвіттях.
А чи тоді, як падає зоря
і гасне в полі, обпаливши скроні,
коли вуста цілунками горять
всю ніч. І затихають на долоні.
Чи ти мене згадаєш навесні
у пік цвітінь кульбабового раю…
Чи пригадаєш ти мене, чи ні ?
Не знаю.
/ перевод /
Ветра...
Ты обо мне подумаешь весной,
когда вином из ягод пахнет вечер?
Когда уставший нежный ветер мой
кладёт ладони теплые на плечи.
Когда березам спутает листву
и косы ветвям заплетет, любуясь.
И кровоточащую рану сквозь кору
залечит чуть заметным поцелуем.
Когда в ладони падает заря,
и гаснет в поле, локон обжигая.
Когда уста всю ночь огнем горят
и сердце, словно снег последний тает
Подумаешь, когда пьянит сирень
И одуванчик, солнцем зацветает?
Хоть на мгновенье вспомнишь обо мне?
Не знаю...
плейкаст - LaurA
http://www.playcast.ru/view/1840297/6214e113b38b06bca7e5c4939edb3b5f5e101e10pl
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
Нагану - кулі, стрілам - арбалет,
буває, що й один у полі воїн.
Якщо ти за покликанням поет,
то вірші - це твоя найліпша зброя.
Хай буде просто. Без химери слів,
метафор пишних, стилів ню, бароко...
Поете, головне, щоб ти зумів
збудити словом почуття високі.
Мене, тебе піском просіє час,
нащадок з'їсть з верби солодку грушу,
Твоя мета - простим сплетінням фраз
розбурхати читацьку сонну душу.
Канцон чи рондо, ода чи сонет
(хай критики аж лускають зі шкіри),
якщо ти у душі своїй - Поет,
то хай читач словам твоїм повірить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
А ти до мене повінню прийшла б,
у ранні дні березового соку?...
Схлипне під вітром давня ковила
від холоду, неначе ненароком.
Ледь чутно линув перший пробний свист
аж з піднебесся – м’яко – голос пташки.
Смолисту одіж яблуневий лист
із бруньки пробивав зеленим цвяшком.
Бурхливу повінь оминути ж міг,
березам квітень дарував сережки.
В житті є сотні, тисячі доріг,
а наші – перетнулися на стежці.
Лиш очі говорили… мить теплА
по тілу розливалася. Усюди.
То, ти до мене повінню прийшла,
і хвилею захлюпало у груди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2012
Казав знайомий: " Я в твої роки
на гульки витрачав усю зарплату!
Ще й зараз намагаються жінки
мене, мов журавля окільцювати.
То ж будь упертим (не соромся втіх),
перегортай життя свого сторінку,
і не хвилюйся – невеликий гріх -
постійно обнадіювати жінку".
Можливо, я б дотримавсь тих порад:
й одразу став кількох дівчат кохати,
і начищав би пір’я на парад,
щоб здатися досвідченим пернатим…
Та час життя за річкою тече,
(та й гульки часом вилізають боком).
Так, інколи захочеться, в плече
щокою ткнутись, наче ненароком,
І мовчки обійняти ніжний стан -
Волосся хвилі обпікають груди,
І щось тобі нашіптують вуста
байдуже, що на завтра скажуть люди...
І ще б на вік і звісно на віки
Любить - а не тремтіти від покути…
Не знав знайомий, що Жінки – зірки,
а нам до них ще треба дотягнутись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Мрячить із неба – прямо на долоні.
Мороз ще позавчора відгорів.
Цей дощ лютневий – зовні не холодний -
заплутався між віттям яворів.
І сіє з неба непомітна мжичка,
на провесні тепліє по руці,
тих кілька крапель на твоєму личку,
мов кілька ранніх смутків на щоці…
А до весни лишається півмилі,
сповзає сніг із посірілих площ...
Так хочуть наздогнати заметілі
тебе й мене. І цей лютневий дощ.
28.02.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Торік закрили школу. У селі.
Аж два замки повісили на двері.
Порозбігались діти-школярі,
лишивши тишу й… букви на папері.
Тремтить у коридорі кроків звук.
У павутиння назви кабінетів
снує старанно молодий павук,
під погляди осудливі. З портретів.
Гуляє протяг вибитим вікном
(чи то чийсь гнів, чи то чиясь зловтіха),
а на стільці, за вчительським столом,
дитяча аплікація. З горіха.
На дошці дата. Тема на урок.
Твір-роздум: « Чи селу потрібна школа...»
Чому ж так довго не дзвенить дзвінок?
Він більше - не дзвенітиме. Ніколи.
...щороку в Україні закривають близько 250 шкіл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2012
Рахунок дням. От-от іде весна,
лелеки білі прилетять із вирію,
та крига на озерах ще міцна,
і вікна вранці ще не раз відсиріють.
Ще злитиметься в присмерках зима,
жбурлятиме сніжком по снах березових,
підсніжники розбудить крадькома,
під шепіт стріх, що стали нетверезими.
Розтане сніг на пагорбах зими,
у пригорщах несу тобі підсніжники,
що розшивали білі килими
на сонячних боках лісів засніжених.
Чекатимеш мене, чи ні?.. Я б знав.
Колінця квітів у руках схололи.
Ще будуть весни, але та весна -
до нас обох не вернеться. Ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
Ще й на вікні азалія розквітла
під шепіт ледве теплих батарей,
а білий іній від нічного вітру
проліз у шпарки замкнених дверей.
Кімнатна тиша тулиться в долоні,
мороз на шибці птахів нахолов…
Невже ота весна на підвіконні
нагадує про втрачену любов?
Можливо… мріям збутися. Сьогодні?
З-під ковдри хукнеш - пара із легень,
дарма, що хатні капці ще холодні -
сьогодні ж свято – Валентинів день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Ще й не весна, і на щоках – рум’янець,
холодний привид сковує поля,
і за плечима днів буденних ранець,
де серед цвіту – зламане гілля.
Зима столика по кленових спинах
лікує білим втрачені літа.
В тяжкі прошиті грона горобини
мороз найперший солод заплітав.
Відверто тиша тулиться до клена
під тріснуте, у заметіль, плече…
Невже це ти, подумала про мене,
Що, так рум’янець на щоках пече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Уже й сусідська стежка заросла –
(спориш зумів крізь міць її пролізти),
Тікає молодь з нашого села
У велелюдне, метушливе місто,
Де часу ритм тіснить серцебиття,
де блиск іону, імідж, ресторани:
адже сільське і непросте життя –
давно не входить в молодіжні плани.
Уранці вогник схлипне де-не-де
з осель старих – цього земного раю –
Невже селом чужа епоха йде
І невмирущий корінь засихає?
Хати пустіють… Протяги вітрів
Метуть долівку через биті рами.
Сусідський комин мертво занімів,
струхлявіли старі ворота-брами.
Загине й сад : між тріснутим гіллям –
рясніють кігті дикої ожини,
Мовчить. Мовчить покинута земля
Неначе в докір внуку, в докір сину.
Давно сусідська стежка заросла –
такий спориш, що аж по серцю рани…
Тікає молодь з нашого села,
Тож, мабуть, скоро і села не стане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2012
У цій порі ялинкових весіль
пустує сніг . Ген набешкетив скільки !
А ти ідеш з роботи, в заметіль,
стискаючи в руках вербову гілку.
Заплутується в коси теплий сніг,
знімає з вій таку помітну втому.
Сусід чимдуж з торбинами пробіг,
а ти в руках несеш весну додому.
От бач! Зима ж – неначе й не зима
й тебе вербова гілочка зігріє,
і хоч у ніч Різдвяну, ти – сама,
проте…проте ж лишається надія.
Скрипить дорога пізніми саньми,
вітри гасають на обмерзлих мітлах,
а в тебе диво: посерЕд зими
за ніч, вербові котики розквітли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2012
Дебела хата, рублена, кленова.
Покритий ґонтом, почорнілий дах.
У стосах складені соснові дрова,
І дід на призьбі наче сивий птах.
Потре великі мозолясті руки,
Чекає, що навідається хтось.
Припас старий гостинчиків онукам,
бо так в господі з прадіда велось.
Дочка і син живуть аж у столиці,
Провідують. Святами. Так - зрідкА.
Скрипучий журавель біля криниці
Давно заждався рук і молотка.
До міста ж звали - хати не покинув.
Куди ж йому в квартиру три на два?
Відмовив доні і відмовив сину,
Якби ж хоч бабця ще була жива.
Старий Семен закоханий у небо,
Про крила мріяв - ноги підвели,
А ще б пожити, так пожити треба
Стоптати б сімдесяті постоли…
...Семена діда вчора хоронили,
Дочка не приїжджала, ні синок.
На жовтий горбик свіжої могили
Сусіди з квітів заплели вінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2011
Не треба слів. Вони пусті звучанням.
І навіть сліз. Вони тепер вода.
О, як доречне це небес втручання!
Хоч так мені обох із нас шкода...
Шматує вітер спогади, мов листя.
Забутий час за спинами летів.
Невже ми справді просто відбулися,
згубивши щастя в листі золотім?
Що хочеться до зриву закричати,
Руками зачепити небеса!
Якби ж кохання вміло приручатись,
Ми б вірили з тобою в чудеса…
Побачення перевелось раптово
В небесну і прощальну благодать.
А ти ? А я?.. Нам не знайшлося слова,
що зможе нас удруге поєднать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011
пахне осінь твоїми вустами
медом з гречки димком чебрецю
синім небом пахне лісами -
аж на всю мою вулицю
дивна осінь нишком присяде
пустить бісики із очей
і з-під вишні чужого саду
із обіймів палких втече
я за нею чимдуж полину
спотикнуся … не дожену
тьохне серце у ту хвилину
й ще раз - в зиму засніжену
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2011
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
плейкаст від AmriLauru на http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
переклад російською на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2011
Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2011
Коли в селі копають картоплІ
й димок гіркий снується із бадилля,
мішки біліють, наче кораблі
між куп давно покошеного зілля.
Прийдешня осінь вибрала сукно,
джміль конюшину вусиком лоскоче,
самотній клен у жовтім кімоно
останній лист дарує неохоче.
туман кидає сіті на баштан,
а плуг на зяб дере сорочку поля.
Засмаглий місяць кинувся в лиман.
Потріскалася у стручках квасоля.
Курличуть емігранти-журавлі,
Бреде над полем невблаганна злива,-
коли в селі копають картоплІ -
я відчуваю як стаю щасливий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2011
Люблю цю лаву, з довгих хворих ребер,
(Літа її руйнують без жалЮ).
Вона в надії тулиться під верби,
похила спина в написах «Люблю…»
Байдужий дощ полоще ноги хворі,
В набряклу осінь ревматизм проб’є,
В написаних словах чужих історій
згадає лава щось своє…моє.
Згадає всіх закоханих у парах.
Зітхання. Поцілунки. Дотик рук.
Веселий сміх. Романси під гітару,
а ще…згадає гострий щем розлук.
Люблю цю лаву, спогадами вкриту,
у теплих краплях-росах з кришталЮ.
Спинюсь. Присяду в листя з оксамиту.
Не вернеш. Розумію… а люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2011
...щастя - це коли..а коли.......................?
...мов на долоні - всі мої гріхи:
на два життя старію з кожним роком.
Не вЕрнуть дні, мов з вирію птахи,
під теплу осінь, осінь жовтобоку.
Вчорашнє літо в спомини лягло
туманом сизим, в трави з шорстких спинок,
вчорашнє щастя стало на крило -
єства мого забравши половину.
Хворіє зранку золотом роса,
сюркочуть цвіркуни в обіймах м’яти,
торує з серця шлях …скупа сльоза -
не встиг вчорашнє щастя наздогнати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2011
А ще ж не літо бабине, не осінь,
твої пухкі вуста – комусь малинка,
веселка в полі стиглі трави росить,
й летить, летить срібляста павутинка.
Сам серпень порозв’язував шнурівки,
В засмазі литки аж до самих... п’яток ,
а цяточками божої корівки -
зіниці усміхаються в маляток.
А ще ж не літо бабине. Не осінь.
От-от поспіла ягода й травинка…
Не розумію, як в твоїм волоссі
заплуталась самотня павутинка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2011
З тобою ми в розлуці - цілу вічність…
Як час летить. О Боже! Як летить.
Дні серпня. Я ж залишився у січні
на все життя, а не на прикру мить.
І день за днем печуть мої долоні
від тих зірок, що впали між отав…
(Які ж вони зробилися холодні,
Якби я про розлуку стільки знав).
Серпнева ніч. Цикади в насолоді,
обручки … закотилися за вічність,
а ти права: романтики - не в моді,
тому вони й лишаються у січні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2011
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
Гульвіса-дощ. Із хмари. Без адреси.
На нитках краплі звісились живі.
У ці часи гламурного прогресу –
позаздрив я нескошеній траві.
Липневий дощ вже не знімає стресу,
сентиментальність кине якорі,
а за вікном гойдаються берези
і миють ступні в замшевій корі.
Життя зашите, наче вікна в пластик,
а час підступно викрадає…щось.
Позаздрю я ще й горобцям криластим,
бо ж лебедів у місті не знайшлось.
Мов повростАли парасолі в плечі,
калюжі гонять бульбашок юрбу.
Дощ до вподоби лиш мені й малечі:
малечі – в радість, а мені – в журбу.
Я від дощу роблюся нетверезий.
хлюпкий асфальт, мов змокла сивина
Все миють й миють ступні дві берези.
Сентиментальність…в спогади лягла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2011
Мов тернами вкрита дорога життєва, людська.
Сльоза на щоці – це не водиченька тала.
Хіба ж обійдеш ти, дитину маленьку, зблизька,
Що ручку сонячним зайчиком простягала.
Усі небайдужі давали у жменьку, на хліб,
Та нарікали на Долю, і на державу,
теплом усміхалося сонце між храмів й колиб,
любов даруючи теплу, ніжну й ласкаву …
Швиденько монети збиралися у кулачок,
в той біль очей (без натяку святості німба).
Бабуся хрестилась рукою за всіх діточок,
Вкладаючи у долоньку скибочку хліба.
Та скибочка хліба – неначе молитва свята,
Як усмішка жита й пломеніюча сила.
Долонька світилась. Дитина з очима Христа
В людей-перехожих милостиню просила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2011
«Синочку, зернятко маленьке!»
( Окрилена)
«У обіймах батьківських щодень прокидалось дитя,
і за щиру любов дарувало подяку очима.»
( Тарас Слобода)
«Я все зроблю, щоб ти не знав біди",
(Дід)
"Мій любий сину, зоряний світанку"....
(Тамара Шкіндер (Серафима)
Мій сину, ти зростатимеш в любові,
а я тобі завжди плече підставлю,
і мамині таємні колискові,
своїм тремтінням голосу розбавлю.
Навчу тебе любити Батьківщину,
безкрайність неба і води студеність.
Тараса й Лесю. Мову солов’їну,
і даль зірок, і серця незбагненність.
Для тебе, сину, покажу початок
весни, трави і марева на сході,
і навіть те, де хочеться кричати,
бо совість, сину, вже давно не в моді.
Мій любий сину. Все у тебе буде:
і щирість в серці, і тепло в долонях.
Дай Боже, тобі вирости між люди
То й в тебе буде син, неначе сонях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2011
«….в очах малого ангела - одні лиш запитання,
бездонним небом навмання пізнає увесь світ.»
( О.Рикмас та Осіння тінь)
«Ти є, от тільки ще в животику»…
(В вікні навпроти)
Колись, напевне, в мене буде дочка -
Білявка із блакитними очима.
І я від щастя не знайду куточка
й заплачу (хоч не плачуть же мужчини).
Вона казати стане слово «Тато»,
Підстрибувати й обіймати шию.
А я всьому навчу її… Багато.
І теплий світ романтики відкрию.
Вона мене чекатиме з роботи,
Гостинчики, від зайчика з-під клена.
Питатиме тихенько: - Де ти? Де ти?
І пальчиком сваритиме на мене.
Потягнуться маленькі рученята,
щоб втому дня перетопити в ніжність…
Я з казкою її вкладав би спати,
щоб в пальчиках затиснулася Вічність…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2011
Ще ж пахнуть липи….пробую вірша
(хм…чомусь, здається, пишеться незграбно).
Життя в клітинку виставило шах -
чекає в посмішці єхидно-звабній.
ВискАми - аж натягнута струна -
акорд перебирають пальці стиха.
Від спогадів, мов терпкого вина
чомусь так важко… важко стало дихать.
Крізь листя - сонце в спразі золотій,
Перецвітають у сережках липи,
а я молю у Бога щастя…тій,
з якою полину…і меду випив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2011
(Вона):
Ти друг, чи так? Скажи мені між іншим,
Бо я вздріваю в посмішці твоїй
Якийсь хід слів, а, може, навіть й більше...
А якщо ні, то зразу дай відбій.
(Він):
Пробач, що не сказав тобі відразу,
Вже - позолота втрачених ночей.
Тобі ж болить…болить почата фраза,
Промовлена без вогнику очей.
(Вона):
Ти друг, чи ні? Скажи мені не вголос.
Я право маю знати, чи не так?
Ми ж часто так сліпі на те, що поруч,
Воно ж лишає зашкарублий знак.
(Він):
Пробач ….змовчав, хоч не мовчали руки,
любов у дружбі - тягарем лягла.
Між цим шаленим та сердечним стуком -
Обійми ще не стратили тепла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2011
Елегія останніх днів тепла
в дрижанні мрій, між запитальних знаків.
Втрачаю силу – ти ж по стежці йшла,
у розпалі цвітінь червоних маків.
Не вистачило Вічності хвилин
тебе переконати, (що вже Долю…),
ще б вуст твоїх торкнутись – двох жарин -
та загубилось серце серед поля.
Тобі…кому ж я знову присягну?
В полин гіркий без гордощів заплакав
Чомусь печаль. Чию шукать вину
у розпалі цвітінь гарячих маків.
PS…квітують маки. Я між них впаду.
краї пелюсток згадкою червоні,
ледь чутні дзвони вкрали молоду.
ШкодА, не вгамували маки дзвонів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2011
Нескінченний сюжет монотонних нудних діафільмів, -
хтось змахнув із повіки тривожну останню сльозу.
А болить не самотність... Так хочеться бути НЕ вільним.
Ти ж ще віриш у те, що троянду тобі принесу.
Ти ще віриш в життєві, любовно-щасливі фінали,
В романтичність історій, де сльози течуть за межу,
Але ту перемогу - з тобою ми вчора програли.
Happy end - нещасливий ? Та я вже про це не скажу…
Й промовчу в тих словах, у яких так нестерпно змовчали,
у віршах тих ілюзій, які дарували нам сни.
Це - останнє побачення в цвіті хмільної навали,
у симфоніях скверів, в сумних пантомімах весни.
Пальці стиснені в пальцях в останнім теплі ейфорії ,
щирі погляди наші ховаються в серце небес...
лише спогади в дотиках спільним мовчанням хворіють...
Час прощатись… на світі, на жаль, не буває чудес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2011
Скриплять старі розлогі ясени
Над стежкою в життя, в безкрає поле.
Твої літа – у нитках сивини,
Мій сивочолий батьку, сивочолий.
Як рано ти, мій Неньо, посивів
(а ще ж роки й не перейшли на зиму).
Життєву мудрість, твердість, щирість слів –
Найкраще передав донькам і сину.
Натруджені робочі мозолі,
росте журба в мереживі на скронях.
ХлібоТворець найперший на Землі -
Господній Світ тримаєш на долонях.
Вже так бракує сил твоїм рукам:
Тримати час і нести косу в поле…
За посмішку твою я все віддам -
Мій сивочолий батьку, сивочолий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2011
Хто знає, чи побачимось іще.
Куди зведуть дороги парних колій.
Усе, що маєм - жменька меланхолій,
І тихий-тихий, і пекучий щем.
Не награно повіки затремтять...
Ривки думок. Квитки… та два перони.
Твої-мої ще сплетені долоні,
А відстань, як гудок – хвилин за п’ять…
Дарма кладемо руки на плече,
Хрипким "не треба" тишу розірвавши.
А розпач став наш ще на зиму старшим,
І так ятрить прощанням, так пече...
Розтока рук в сум’ятті кольорів.
ось пальці розімкнуться наостанок
В своїх містах зустрінемо світанок
Два потяги швидкі: Житомир...Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2011
Я блукатиму містом самотнім наївним дощем
у сезоннім цвітінні, в пелюстках білявих акацій.
Може, навіть, забуду про той неподоланий щем
серед мокрих будинків у ретро міських аплікацій.
Звуки крапель як кроки, я ними римую рядки
непочаті, а, може, вже сказані вчора…між нами.
Наливаються духом медовим акацій квітки,
й літо стелить під ноги відцвілий пожухлий орнамент.
Я сьогодні не зможу себе віднайти. Навіть, гірш.
В цьому шумі трамваїв, тролейбусів - протяги тиші.
Вже завершено все? Залишивсь недописаний вірш...
замість мене, цей цвіт між холодних акацій допише.
творча робота від AmriLauru на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263325 та http://www.playcast.ru/view/1585417/746545e055659d2c8b47f809b5281af33e1cc317pl
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2011
Клубком у горлі та остання ніч,
Той протяг сяйва місячного в скельце.
Розлука - це ж як біль – звичайна річ,
проте так гостро підрізає серце.
Тополя під вікном. Злітає пух
Тонесенькими скибочками вати.
Крадеться тиша, цей вселенський дух,
А час тебе стомився зупиняти.
У небі чорний птах твоїх образ
Кричить слова безжальні на прощання.
Заплаче щастя наше тільки раз,
Та біль пройме від слів твоїх, останніх.
Хіба ж спроможний тополиний рай
Встелити нам дорогу в рай небесний?
Довірились простим словам «Кохай!»
Та їх у кригу заметіль занесла.
ЧАРІВНА AmriLaura зі своїм авторським талантом на http://www.playcast.ru/view/1584523/5e26c88b85eec5ed8df6d88c7c0221d76cdf6a6dpl
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2011
Я виросту у мрію журавлину,
(хоч тягне до землі Господній хрест).
В червоній, подарованій жоржині
грудьми уткнувся в марево небес.
Кладу її на постіль підвіконня,
в застиглих краплях свіжої роси.
Пробач… що у своїх важких долонях
тобі так мало щастя наносив.
Як в’яне ніч! У спалахах століть!
Дивись - зоря під крила журавлю...
пробач, що тінь під вікнами стоїть,
твої й свої гріхи я відмолю…
хотілось вірить в долю журавлину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2011
На завтра про зустріч мене не проси . Не проси.
Роса на щоці ще гаряча і надто солона.
Життєві задачі розв’язано. Зайві плюси.
На цім перехресті дороги я – біла ворона.
Аж зАдуха в серці, коли на каштанах свічки
під небом згорають у щасті духмяних просторів.
Не варто, не варто чіпати взаємні «грішки»
в прочитаній книзі «Давно пережитих історій».
Джмелі захмеліли в останньому цвіті Землі,
не хочеться вірити, що моє серце холоне.
Я знаю: в цім світі ще десь є долоньки малі,
що душу зігріють, бо я …наче біла ворона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2011
Сіє дощ. Наче й слів не знайшлось,
щоб сказати тобі й захмеліти.
Я чекаю. Надіюсь…на щось,
до грудей притискаючи квіти.
Й ти мовчиш - очі повні журби –
Плащ благенький, по пальцях тривога.
Каблуками міської юрби
мокрий брук замикає дорогу.
В нескінченних симфоніях площ
ти ховаєш долоні у вечір...
Я, напевно. Навіщо. За що ж...
Не тебе обіймаю за плечі.
Ти зникаєш в вагоні метро,
під вогні опівнічного міста...
Я прощаюсь. Навіщо... За що...
Під мелодії Баха і Ліста.
PS/ ПЛЕЙКАСТ ДО ТВОРУ ЗНАХОДИТЬСЯ НА СТОРІНЦІ http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl У ВИКОНАННІ НЕПОВТОРНОЇ AmriLauru,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2011
Так багато на світі речей,
що приносять у серце неспокій...
Важко жити без рідних очей...
Без блакитних, ясних, та глибоких...
В них розбавити б ніжність твою,
запалити би полум*ям пристрасть...
На колінах тривожно стою
в блиску рідних очей променистих.
Дай цілунком навік прорости,
розтривоживши ніжністю душу.
Але нащо?.. Навіщо ж іти,
розлюбити навіщо ти мусиш?...
Не зупиниться завтра Земля...
Не згасатимуть, мабуть, і зорі...
Ти ж любитимеш... Знаєш, і я
розлюбити собі не дозволю...
( з вдячністю другу Тарасу Кушніру! успіхів Тобі)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2011
А пам’ятаєш Як цвіли магнолії -
бродили містом пахощі в меду,
старий трамвайчик по худенькій колії
то підбігав, то стишував ходу.
Ми наче вдвох, хоч люду тисло хвилями,
штовхалися й хилились під укіс,
і час топтавсь зупинками і милями -
старий трамвайчик між магнолій віз.
За светром серце калатало втіхою,
збивала кров коктейль з суцвіть-вина
Я, навіть, зараз тим цілунком дихаю
й п’ю перший цвіт магнолій... сам... до дна…
магнолії цвітуть….
….ти вже заручена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2011
Ти - моя журба в гіркИх зірках,
що вмирають в синіх перевеслах.
Час сотає нитку з рукава
дням, що линуть на кленових веснах.
Ти – печаль у ямках на щоках,
з пісні таємничого Орфея.
Золотий пилок в моїх руках
розсипає місяць по алеї.
Вікна в небо – протяги хмільні ,
в снах торкнуся рук твоїх, зап’ястя…
як же вранці хочеться мені
прокидатись в домі… повнім щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2011
Укотре несе на плечах бузинову весну,
А сняться окопи і далі, розбомблені далі.
В неповні сімнадцять за батьком пішов на війну.
Вернувся…без батька. Дві Зірки на грудях й медалі.
Був Київ, Варшава і сірий безмовний Берлін.
Земля сторчувала у пеклі горілого смАку.
Вставали солдати з надломлених німцем колін,
Щоб в смерті відбити і другу, і третю атаку.
Ще в снах вибухає поранене ліве плече:
Осколок від міни нуртує й гірчить, як отрута.
Й у місячні ночі розпукою думку пече
Відбита рука, ніби вчора в окопі забута.
Іде на парад , і начистить медалі свої
й дві Зірки Героя… Загиблим – червоного маку…
В очах його сивих... ще та, Перемога стоїть,
Бо ж, навіть, у снах піднімається він у атаку.
....пам'яті загиблим воїнам Великої Вітчизняної Війни та ветеранам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2011
Ледь стримую норов серця – блаженне тепло -
Розлив акварелями дощ за прозорим склом,
Химерами хмари здіймають в коханні джаз.
Тополі – автографи пензлів - по обіч трас
Ти – чуєш? Весна за вікном впіймала таксі!!!
Калюжі молочні, кульбаби в тонкій осі.
Безладдя думок …пишу спантеличений вірш…
Чекаю тебе. Я – Травень! Ти мені віриш?
Косметика зайва в полоні ліричних тем.
Кульбаб назриваю (пробач, що не хризантем)
Спіши, відфутболюй хмари без натяку слави
Чекаю... На площі.
PS. Твій ніжний, шалений Травень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011
Мов тихий біль, твій ледь вловимий шепіт
без докору… рукою по плечу.
За цей у серці невимовний трепет -
весною яблуневою плачу.
Давай під небом будемо мовчати.
Цвіт яблунь, ніби клаптики з життя.
Якби ж у щасті віднайти початок,
якби ж…йому немає вороття.
Дорога пише на скрижалях світу,
Повік межа… рукою по плечу.
Я за кохання в білій звабі цвіту
весною яблуневою плачу.
(до вірша використано фото С.Гордієнка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2011
Коротке «прощай» на «привіт», переплетений в тугу.
Безладдя думок розсипається білим бузком.
Вагалась… просила мене залишитися другом,
бо звала уже не романтиком, а диваком.
Не варто було говорити про лілії білі,
пісні під гітару, розмови за спільним столом…
Сказала: в нас погляди пізні і різні в нас цілі -
і весну зламала незайманим білим бузком.
В душі не тримала… та й нащо, якщо не зрослося.
Дорога вінчала мене між проваллям світлин,
а цвітом бузок закипав, засинав у волоссі.
Романтик-дивак залишався назавжди…один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2011
Полин німий. З табличками поля.
Дороги в маках дикої оздоби.
Знівечена цирконієм земля,
з надією болючою – Чорнобиль…
Хати осиротілі без людей.
Зітхають вікна. Черепиці стоси.
Криниці воду хлюпають з грудей
на димарі, задивлені у космос.
Завмерла тиша в селах та містах,
занурених в радянський мирний атом.
Самотній бусол – перелітній птах,
збирає жаб за стронцієву плату.
Лишились, правда, давні ще старці,
Не вірячи «советскім» забобонам.
Гартують старість в кислім молоці
І вірять тільки православним дзвонам.
PS.Нащадки запитають – і праві ж!
Коли покине Землю мертва засуха?
…нуклідні груші світяться в траві,
а хтось ховає гріх собі за пазуху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011
Очима гладжу ніжки, від стопи
до сьомого склепіння , аж до талії.
Мов в небо підіймаються стовпи,
на каблучках з далекої Італії.
Веду думками впевнену ходу,
колін округлість виважені лінії.
Вже й погляд від тих ніг не відведу…
Куди ж подіти очі свої синії?
Якби ж мав силу - зупинити б зміг
Й весняним мачо всю красу побачити,
Хоча б вустами доторкнувся їх,
Щоб в снах дівочих мріями позначитись.
В ноктюрнах чистих і невинних втіх,
В напівтонах гламурної косметики,
Красо дівочих неповторних ніг –
Зроби мене цінителем естетики!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2011
Проводжає мене самота
повз вітрини парадного міста.
Ця з неону весна – вже не та,
бо позбавлена кисню і змісту.
Каблуками здригається брук,
на зупинках маршрутного буму
й щирий напис закоханих рук
на будівлі торгового ЦУМу.
Обнулю телефонні дзвінки -
аритмія ж на серці проста.
Спазм у горлі диктує рядки
й обіймає мене самота…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2011
А я тебе люблю - не розлюблю...
Жага кохання - кара чи покута?
Душа відлигне - болями болю.
Абсурд! В аптеці!? Є протиотрута?
Надії, наче зорі в сповитку
дрімають у душі не без причини
весна, аж задихається в кутку
сльозами синьоокої дитини...
-Та хлопцем будь, на ниточку сльозу...
(хоч серце б`є морзянкою у груди)
Перечекай, перехворій грозу.
Найкраще - час лікує,- кажуть люди.
Я до ворожки не піду з жалЮ,
(тим паче до чужих таємних Вуду)
Та знай: тебе люблю-не розлюблю,
то хоч віршами згадувати буду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2011
Мені у руки човником пливи,
вхопивши вітру в груди як причастя.
На килимі зеленої трави,
волошки заглядають в очі щастям.
Цілуй мене на килимі трави,
під німбом неба у шматочках смальти,
вологу губ - нектар душі - злови,
щоб кров по жилах вирувала сальтом.
Читай мене між слайдами зітхань,
у вітражі очей блакитносяйнім,
із запалом, без культу, без вагань...
Цілуй цілунком першим, як останнім.
Люби мене на килимі бажань!
Під дотик пальців, щирими вустами.
Поціль у серце стрілами-бровами,
кохай...я ж так стомився від спіткань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2011
Періщить дощ. Марудить сонна стріха
Скрутився у калачик жовтий кіт
У неї він давно – єдина втіха
На горизонті посивілих літ.
Пожовкле фото. Рама. Чорна стрічка.
Примружив очі воїн-чоловік…
Вдова… вдова. Життя - безсонна річка
Сама живе-горює цілий вік.
Він не прийшов з війни у 45-тім
Для неї травень – жовтий падолист…
Скупі рядки на папірці зім’ятім -
Його останній…обгорілий лист.
З тих пір життя заклякло між світами:
Її кохали, а вона - його…
Так й не пізнала щастя-долі мами -
Усе чекала милого свого.
Притихне дощ. Засне у стрісі гілка...
Потягне лапи ситий жовтий кіт.
Біда жіноча – безкінечна мірка -
Вдовою доживати старість літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2011
Записка на столі -
чотири слова.
Схолола чашка
в краплях молока.
Вчорашня гордість,
випита розмова
під віброфон
«знайомого» дзвінка.
В стосунках пазли
підбирав роками.
Кохання - то ж в житті
найвища суть.
Розлука -
шита білими нитками,
яку я до сіх пір
не зміг збагнуть.
Записка на столі…
чотири слова.
Не зміг, кохана,
відвернуть біду.
Теорія розлук -
давно не нова.
Слова лишила…
«Я від тебе йду».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2011
Мені твій погляд так на совість схожий:
Магічність блиску, кара площина.
Ці очі - сни і душу розтривожать -
Я б цілував їх і пірнав до дна…
Лінійність вуст, довершеність цілунку,
Відвертість, непідкупність, таїна…
І - очі, наче диво-подарунки,
Я б цілував їх і пірнав до дна…
Невже, печаль в очах… на каву схожих?
П’янку, та із пелюстками цикорію.
Не розумію, чом в світанках божих,
Від погляду німію й божеволію ?…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011
перекодую
всю свою любов
на тишу звуків мантри лабіринтів
пилком жовтогарячих гіацинтів
перекодую
всю свою любов
перекарбую
спогади у снах
любистку назриваю при дорозі
мов вперше цілуватиму в тривозі
перекарбую
ноти в кольорах
перевербую
сили перешкод
і пригорну тебе до свого тіла
щоб ти в руках жар-птицею тремтіла…
…до твого серця підбираю код
перекодую всю свою любов..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2011
Осінь виростає за плечима мами,
Золотом кидає в пасма сивини.
Повернуть до хати ноги, мов до храму
Ніжності святої, ласки й дивини.
Літо переспіє краплями суниці,
Осінь позбирає в кошики гриби…
Так додому кличуть мамині зіниці -
Сповнені тривоги й ніжної журби.
На подвір’я стану босими ногами,
Дві шорсткі долоні ляжуть на плече.
Осінь виростає за спиною мами -
Й сивину гаптує у косАх дощем …
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2011
Життя у світ приходить, наче диво:
Адреналін штовхаючи в аорту,
А за кохання чисте і правдиве -
Дівча платило муками аборту .
Цуралася душа німого тіла,
Тремтіло серце, й кулачки від болю…
Чого? Чого ? Чого не розуміла
Довірлива й гірка жіноча доля…
Цвіт облетів в добу тридцять дев’яту
(Життя побивши на траву прим’яту),
Малесенькі… дитячі рученята
Між небом і землею розіп’яті…
А він ? Що ж він... Відмовився проблеми…
Бо йшов по світу пілігримом нóчі,
Й тепер рве з іншою квітки в Едемі…
Скажіть... чому цей гріх - лише дівочий ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250898
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.03.2011
Вже не літаю – зламана ключиця...
Хворіє серце,стиснуте в гіпсІ,
А так, буває, уночі присниться,
несу тебе кульбабами, в росі.
Вже не літаю…спогади за вітром.
Холодна ніч притулиться в плече,
Застигне пісня в нотах на пюпітрі,
Хоча у грудях... інколи ж... пече…
Вже не літаю... Перешкода підла...
Не відчуваю зболений піар.
На дужих крилах не злетить до світла...
Поранений та зраджений Ікар.
вже не літаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2011
Хтось має дім, хтось – за мільйон картини…
Він любить зорі, зорі в молоці
Та чує вслід: - Куди ти преш, ск*тина!
І сльози, ніби совість по щоці.
Його весь дім - стара у парку лава,
А ковдра-ніч приходить, як маля,
Коли над містом постає заграва -
Стрічає сонце спіле він здаля.
Він втратив все: роботу, дім, дружину
(Вона його покинула на дні),
А вірив так. Колись. У Батьківщину…
Щокою сльози - як по полотні.
Не вбив. Не вкрав. Лихі курйози доля
Готує кожен день і повсякчас…
Він так плекає в грудях мрії кволі,
щоб вкотре підкорити свій Парнас…
Безхатченко чи бомж на нього кажуть,
Колючі фрази в спину, мов кілки.
Ніхто ж не бачить, як у душу вражу
Весною заплітаються квітки…
(до вірша використано рисунок Ларського Миколи «Бомж»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249800
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.03.2011
Навчи мене повірити в любов,
Спиняти час, серця живити током,
щоб в дзвонах православних бань-церков,
Стать на рушник з тобою твéрдим кроком.
Навчи ігнорувати теплий лід,
Сплітати в слово, воскрешати диво,
щоб повсякчас на горизонті літ,
могли ми почуватися щасливо.
Навчи мене відшукувати грань,
де почуття перестають боліти,
де вщент серця згоряють як боліди…
Навчи мене. Навчи та… не порань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2011
Ти здатна і на більше. Ти не віриш?
До серця притули електрошок.
Свою любов, мов дику зебру ділиш,
надії обгорни в китайський шовк.
На совість одягни бронежилета,
Щоб язикам отруйним стало зась.
Озбройся словом, словом-арбалетом
Помада. Тіні. (Щоб не впасти в грязь)…
Ти здатна і на більше. Ти ж – з «заліза»…
Попробуй заховати сніп вогню -
Ця ж усмішка святої Мони Лізи
Проб’є на світі будь-яку броню.
(до вірша використано фото з інтернету...хай пробачить ця дівчина)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
«Счастье целого мира не стоит
слезы на щеке невинного ребенка…»
Ф. Достоевский
Мала. Розхристана…Лице невмите
Шнурочок. Хрестик. Зболена душа
Худющі плечі гріє тóнка свита,
Життя ж не варте й мідного гроша…
Вона – сирітка. Не згадає маму,
Про тата надто спогади сумні.
Мала не розуміє долі драму:
від раку – мама, тато – вмер в тюрмі…
Сиріточка… тамує вивих долі,
та очі щиро сяють на лиці.
Йдуть в безвість тротуаром ніжки голі,
З півнеба очі. Хрестик у руці…
10.03.2011.
переклад російською Наталі Мазур тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262050
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247533
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 16.03.2011
Цілуються на площі голуби...
Старий жебрак пильнує за руками.
У нього – очі неба, голубі,
І все життя – у жмені з мідяками.
За милостиню Долю не судив,
На плечі інших не складав тривоги,
Він, мов дитина, вірив в диво з див:
Ще хоч би раз піднятися на ноги.
Зсипав своє «багатство» у гаман,
Ледь стримував сльозу на повідочку…
…дружини мріяв обіймати стан,
та мріяв мати сина або дочку…
Цілуються на площі голуби…
підходять ті, хто серцем серце слухав.
Старий підводить очі до юрби
й збирає посмішки до…капелюха.
(до вірша використана картина В. А. Тропинина "Старик нищий")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246856
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 13.03.2011
Ти підставиш долоні під дощ,
й по калюжах малих босонíж.
Теплі плити житомирських площ
парасолі…машини…та вірш.
Метушня…люди йдуть як біжать,
краплі-мАчинки сиплють навскіс
дощ січе як весни сіножать,
ледь твоїх доторкаючись кіс
Не тремтиш - на долонях весна -
Він дзвонив. Говорив… Не прийшов.
(мабуть, я винувата одна)…
Пальці білі з калюж ніби шовк.
Ти не плачеш: під приводом - дощ,
що ховається в пазухах хмар.
В мокрих плитах житомирських площ
ступні босі лишають свій жар…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2011
не тривож мою душу очима
заховай їх блакить в незабудки
я давно вже шукаю причину
невловимого болю та смутку
не тривож живі рани словами
переплетеними із сумлінням
ти сама говорила – між нами
ані іскри ні сили тяжіння
час застиг молоточком у скронях
на однім перехресті знаходимось
не тримає тепло на долонях
ми розходимось? так…ми ….
(до вірша використана картина Петра Гулина «Перехрестя доріг»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2011
Очі повні – як води в колодязях -
Брови-нитки, погляд як жалó.
У літеплім різнобарвнім одязі
Літо за цілунками пішло.
Вітер колихався поміж вербами,
Гордощі бісилися в очах.
Налились вуста вишнЯми твéрдими,
Кучері, мов змії, на плечах.
Плаття полотняне із торочкою
Трепетно зубами розв’язав.
Яблуками груди під сорочкою -
Сік по горлу слиною стікав…
Очі повні – як води в колодязях -
Руки мліли хвилями бажань…
Серце бадилинкою вкололося -
Спогадом досвітніх цілувань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2011
Свята любов не ділиться на троє
ця істина, як формула – проста,
там третій зайвий, де кохають двоє.
самотність – середина золота.
Любов любові - кращого жадає
у крапку стисне серденько моє,
коли молитва ниткою згорає,
мовчання гірше смерті в груди б’є.
Із марев не постануть тóнкі руки,
на гострі версти діляться роки.
Обійми офіційної розлуки
сльозу збивають за краї щоки.
Повісить ніч сорочку із сувою,
Забілить вікна зраджена імла.
Свята любов не ділиться на троє…
Це - магія непарного числа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2011
Прийду до тебе спілим сном,
віллюсь у стук душі тремтінням,
Я буду богом і …рабом,
Я пригорнусь до тебе тінню.
Вночі ввійду тихцем у світ,
де зорі й місяць – у кімнаті -
Я не стомлюся й сотню літ,
Тебе, одну тебе, чекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2011
Ти одна , ти – єдина на світі
світ не бачив коханих таких,
ти як запах збентежених квітів,
мов пилок золотистий із них.
Ми поснідаєм сонцем з росою,
де хмаринка вчепилась за гай.
- Ти сумуєш, кохана, за мною?
Щастя в пригорщах не розливай.
Заблукаємо в травах, у літі…
Вечір ніч за вуздечку веде
ти одна, ти – єдина на світі,
не стрічав я такої ніде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011
Твої вуста – прочитана молитва
На руки сонну голову схилю,
Віками йду по тонкім лезу бритви,
Скропивши терни, босо, без жалю.
Твої слова – симфонія пташина,
Нанизана намистом солов’їв,
Притисну до грудей твої коліна
Я так тебе кохав, що весь ….згорів.
В твоїх зіницях правдою крижина -
За мене вслух молилися боги...
З очей котилась зіркою сльозина
За те кохання, що не вберегли.
Загусне ніч краплиною живиці,
зомліє серце ранньої весни,
стече сльозою пам'ять у суниці...
На згадку тільки – шпилечка сосни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2011
Я п`ю твій літній, тéрпкий мед
із повних вуст в крихкім світанні
(нехай пробачить Архімед
закон людський – сердець стискання).
Лежиш, зорієш в грань п’янку
Блакитних два, ясних озерця
Так обережно в кулачку
Моє пташине носиш серце.
Грайливо мрієш у волошках,
спиваєш щастя з небокраєм ,
Стрічаєш вéсну в синіх площах
та вісь планети обіймаєш.
Я п`ю ромашковий нектар
із повних вуст - у безголоссі -
ключем у грудях б’є пожар
над нами небо – у колоссі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011
Весна з відрядження вертає, з чужих країв,
покришить кригу на товстих жорнах у ручаї,
розпустить коси березам босим, станцює блюз
з коханцем-лютим, й невинно в руки вкладе гарбуз…
Забродить соком у товстих кленах, в тісній корі,
травичку збудить, напише ноти птахам вгорі,
затягне мантри, і сонця жарти, й молочаю,
сплете віночок, попестить руку твою й мою.
Ромашку-пані в дощі скупає, вплете в косу.
Над полем сяде, на трави ляже в дрібну росу
в село поверне, в стару контору, аж під обід.
Бухгалтер-вітер все в книгу звітів внесе як слід.
Проїзд. Білети. Перерахунки за триста днів...
Весна! З відрядження вернулась. З чужих країв!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240163
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.02.2011
Друзі, чи то ба, панове…. Взагалі кожен з нас може називати себе за власним бажанням і без приналежності до соціального стану ( що в житті, а що на сайті)… В принципі на сайті….(зовсім недавно тут, і думаю, що мене сприймуть адекватно навіть ті, хто по житті своєму дише, їсть та п’є чай-каву з неадекватністю, хоча всяке можливо, але будь ласка, будьте чемними і не кидайтеся фразами типу: «А шо ти тут робиш козел? Та ти ж сам хто…» і так далі)… Питається, а чого ми тут. Ну…кожен з нас подумає ( і сам собі відповість – я ж талант! І мені немає куди свій талант дівати, тому я йду шукати таких самих талановитих… як і сам ….(при цьому певний відсоток постукає себе в груди кулачком, чи долонею, зауважте не покрутить біля скроні пальчиком, а саме – постукає в груди!!!!!!!).
Так, дійсно, на сайті є БЕЗПЕРЕЧНО ТАЛАНОВИТІ ЛЮДИ, яких навіть не треба називати, бо ми ж всі читаємо їхні твори, добавляємо їх у «вибране» і, навіть, перечитуємо…але ж…чекаємо....чекаємо ЇХНІХ коментарів на свої «твори». І ВОНИ змушені теж читати нас (бо хто ж тоді читатиме їх), зауважую ( при слові нас – відношу себе до другої категорії, бо знаю, чим дишуть мої твори, а таким як я – ще ВЧИТИСЯ І ВЧИТИСЯ…(і Ленін тут ні до чого). Бо якщо не читати творів СПРАВЖНІХ(класиків, сучасників), то хіба навчишся чогось….
Звичайно, «Клуб Поезії» - чудовий приклад того, як потрібно розвиватися людям, якщо вони самі хочуть цього. Адже творчість не купиш на базарі. І вона або є, або - Боженька її не дав! ( а тут уже як не крути – зась тобі…)Але творити треба…і розвиватися, навіть якщо сьогодні або завтра – ти зрозумієш : що це не твоє – писати. Тому Любі поети, майбутні поети, починаючі поети та творці – пишіть…але пам’ятайте: МИ ВСІ ТАЛАНОВИТІ (кожен, правда, по-своєму…і в чомусь…). Тому не ображайтесь на сказане, ми повинні підтримувати один одного…і хто знає, можливо завтра з’являться нові Шевченки, Лермонтови, Ліни Костенко….
PS. Після таких слів, мене мабуть ніхто не читатиме. Вибачте, якщо наступив комусь на коханий мозоль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239535
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.02.2011
Я бачив, як ти цілувалася з іншим
відраза хмільна, біла ніч як сукно.
Це та – для якої присвячував вірші?
Це та – від якої любов як вино?
Вишневі вуста на лиці полотнянім,
стан, шитий вітрами в молочній імлі.
Ще вчора мене цілувала в тумані…
…згорає від сорому серце в вогні.
Я очі відвів. Пелена різонула.
Штовхнув підло холод струною в плече.
В незграбних обіймах чужих потонула,
крижиною думка розп’ята пече:
«Як серце зчерствіло свічадами чуйне?»
шпигає гадюкою в скронях жало.
Слух врізало тихе мовчання…отруйне:
«Кохання..?
між нами його не було».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2011
Напишу тобі вірші… хай гірші,
ніж Сосюра , Шекспір , а чи Блок
Розгнуздаю думки свої піші,
заримую рядки помилок,
нагадаю про сосни та клени,
у незайманій площі століть ,
аби знов твої очі зелені -
невтоленну спрягли мою хіть.
Нароблю диво птахів крилатих
(не журись, що з паперу вони),
піднімаються вгору завзято,
щоб наблизити подих весни.
Научу за зорею літати -
сядем вранці на велосипед - ,
щоб зі стріхи дідівської хати
понесли нас пригоди вперед.
Покажу, як летить павутинка
й парашутик кульбабки завис,
сонце сходить немов мандаринка -
спілим соком наповнює вись,
як колотить туман у лиманах,
як тече по вустах сік ожин,
як ховається щастя в карманах -
серед жовтих пелюсток жоржин.
Пригальмують хід хмари горбаті,
оминаючи нас зусібіч,
а димар...мов даїшник пузатий,
спеленає за пазуху ніч…
Вип`єм ночі травневі до ранку
і пліч-о-пліч впадем на горбку,
налякавши збентежену Мавку
в волошково-модельнім вінку…
Розкажу тобі вірші…хай гірше,
ніж Тичина, Вольтер, а чи Фет,
але ж це…це мої будуть вірші -
тож сідай на мій велосипед!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2011
Вона кохає. В коротких віршах, в дитячій прозі
згортає літо, сплітає осінь у теплій бронзі.
Слова, як тижні, не переставиш місцями фразу
CіDі подерті, хмільна байдужість в екстазі джазу.
Вона все бачить. Короткозорість не мучить совість.
Чужі обійми, гламурні пики й відверта гордість
світанки в спину, а любі ночі не наздогнати,
від болю лікті, на стіни лізти…а чи писати?
Вона чекає. Ти ж виріс швидко, пішов шалено
(надмірно злився, коли казала, що ще «зелений»…).
Перон, вагони, сосиска в тісті, остання каса
як кістка в горлі, як роль акторки, що не вдалася.
Вона ще вірить. Під серцем коле, гріхи як втіха,
найперші зморшки – немодні зовсім, як в’язь горіха,
з мохеру светр, рукава довгі не гріють й дома,
дешеві квіти…чиїсь. У вазі. І підла втома.
Не перепише. Листів , листівок, кохання ноти
Дзвінків чекає, перебирає зім’яті фото
«Постскриптум» пише, в кінці три крапки, підхопить сльози
Вона кохає… в коротких віршах. В дитячій прозі.
PS. ..відтоді як Він пішов, меланхолійні нотки ніжності поколюють змучене серце і віддають тонкими голочками у кінчики пальців. Вона…все ще кохає… Його…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2011
місяць у небі -
скибка хлібини,
що відламала
маленька дитина
зорі у небі
до самого ранку -
гроші дрібні
розгубила циганка
весна за порогом -
звістка приємна
шкода кохання
…як невзаємне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2011
Ти горнулась до рук хлопчачих ,
обнімаючи крадькома.
Осінь листям кленовим плаче,
шле в конвертах в минуле, дарма.
Він пішов з білих снів, і з долі -
перехрестями в’юнких доріг,
Наостанок залишив болі
і – кленовий букет на поріг.
Ти горнулась до рук хлопчачих
серця ритми - шалений біг -
він залишив кохання гаряче,
а от сам залишитись – не зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2011
Білосніжка буває різною
частіше – веселою й ніжною,
а рідше – у смутку, з віршами,
що плетені словом-рядками …
в цитатах – з думкою ємною
в малюнках – казково приємною
ласкавою, доброю, радісною
у щирих віршах без пафосною,
ще – милою…й зовсім не грізною
Білосніжка буває різною.
Білосніжка буває різною
до болю близькою і…грішною.
душевна, зваблива, лагідна…
(вуста, мабуть, ягідні-ягідні…)
словами – рани загоює
а критикою – обеззброює
на сайті – сестричка і подружка
із серцем гарячим, без сніжка…
Білосніжка ж буває різною
та найбільше – коханою й рідною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2011
У заметах ховається вечір
Серце з серцем – взаємності храм.
Дві руки – обіймають за плечі,
Дві руки – обіймають за стан.
Цілувалися ми на морозі,
шитим килимом сніг до узбіч.
Два сліди – у снігах на дорозі
Дві Душі – і незаймана ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2011
стомився ангел за моїм плечем
крильми торкнувся скронь, присівши стиха
плачем і сміхом, словом і мечем
відважно боронив від горя-лиха
знесилено заснув в моїх руках
згорнувши в благодаті книгу-повість
я знаю: Ти – печаль моя гірка,
моя журба і – небайдужа совість -
душа на шмаття, шрами від боїв
удень, у ніч, у спеку, у морози
щораз мене гарячим серцем грів
(та мовчки витирав з обличчя сльози)
жалів…надіявсь…за гріхи – молився -
підносив в небо, піднімав у вись…
боявсь, коли я каменем котився
та підставляв плече, щоб не розбивсь
гіркого трунку випивши до краю
пробач, що проганяв до брами в рай
хоч раз в житті – тебе заколихаю…
спи, Ангел мій, спи Ангел, засинай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2011
обпалювали поцілунки губи
ми заблукали в травах – між зелом
твої вуста прошепотіли ….любий
а пригорщі наповнились теплом
затерпло в грудях…серці…біля скроні
в артеріях завирувала кров
і зашарілись ласками долоні
із неба – в землю…вогняне жало…
від поцілунків пересохли губи
котилось сонце яблуком за став
вуста у втомі шепотіли…любий
коли тебе до серця пригортав…́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237150
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.01.2011
дощ дрібний починався синім градом
під літнім градом до кісток промок
я навіть не чекав на твою зраду
та голос струмом бив мене в висок
холодний дощ періщив батогами
між недостиглих вишень і сливок
ти байдуже топтала плід ногами
вишневий плід з вишневих гілочок
порожня посмішка розгорткою на шпальті
ти не любила щирих балачок
як сливу – серце – розчавила на асфальті
…і весело зацокав каблучок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2011
пахне постіль твоїм теплом
гіркий присмак зерен мигдалю
сніг, як спогади за вікном
пролітає вбік, пролітає.
думка-згадка (та я не про те),
спорожнілі слова світанками
розмарин у вазі цвіте
і ночами цвіте і ранками.
за твоїми словами я
пригадаю, як місяць сідає
як кохання – спів солов’я,
ніби вишню спілу ковтаю,
як в бажанні пальці сплелись,
як щеміла душа – боліла -,
а на плечі світ-зорі лились,
і спускалась рука на коліна.
пахне постіль твоїм теплом,
поцілунками – пахнуть ранки
сніг, мов спогади за вікном
замітає сліди -
на ганку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2011
не мовчи
так болить душа
чорним птахом печаль накрила
не мовчи
у мого вірша
як в кохання – безсилі крила
не мовчи
я ж бо голос твій
серед сотень чужих пізнаю…
не мовчи
краще словом бий
я в пітьмі… я як тінь – зникаю
не мовчи
ми з тобою завжди
розмовляли відверто й близько
ми з тобою…чекай…не йди…
PS. …знов між нами шугає вітрисько
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2011
колись зіниць твоїх давно
злегка торкнулись небеса
в волоссі дивнім - як руно
переплелась вітрів краса…
чарівність погляду привітна
і смуток серця непомітний
з іменням Española Roza
бо ти й сама на квітку схожа
і зараз – взимку – між завій
немовби голос чую твій
а ти – самотньою ходою –
йдеш боса…і в душі…з журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2011
Давайте з Вами будемо на Ти…
(і в подарунок віртуальні квіти)
хай зіштовхнуться разом Два Світи
у хитросплетенні таємних слів і літер.
Відкритість щира, мила і проста
(даруйте, але я не підлабузник)
за Вас в вогонь, і в воду із моста
для мене ви – і подружка, і Муза.
Веселим сміхом посмішка цвіте,
кохання й розуміння хочу зичити
Ви носите в своєму серці те,
чого ані купить, ані позичити.
Давайте з Вами будемо на Ти
і перевернемо всю шкереберть планету
хай зіштовхнуться разом Два Світи
й хоч не в житті, а на сторінках Інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2011
давай дивитись будемо у вічі .
ні кроку вбік, назад ані хвилини
колючі фрази оминемо стрічні,
пробачимо образи і провини…
припнем зухвалість ( з безсоромністю цигана),
обдурим правду гіркою брехнею,
і виймемо дві кулі із нагана –
я буду твій – і будеш ти моєю…
надірвем смуток сміхом божевільним
запалим пристрасть у чашках із чаєм
заіскряться серця двобоєм спільним…
тож біль, як телевізор…вимикаєм ?
без хитрощів знімемо власні грими,
війни сокиру навпіл закопаєм
я – в себе, ти – з своєї половини
байдужість-бумеранга поламаєм…
намокне сіль в очах, як щира сповідь,
зомліє ніч, мов сон на передпліччі.
ми будем на межі між кайфом й болем…
...давай…завжди дивитися у вічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235781
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.01.2011
другий день. сік томатний. самбука.
телефон у режимі «без звуку»
б’ють хвилини – розпечені краплі
від мовчання – і серце на клапті
в тиші звуки мов куль міліграми
замальовую пензликом шрами
алкоголь замість чаю й отрути
«…абонент в недосяжності…» - чути
третій день… я чекаю… щомиті…
нерви дротом колючим пробиті
в щасті ж – ниточці кардіограми
гострі я відшліфовував грані
не мовчи. то ж не смутку образа
недомовлена поспіхом фраза
намагаюсь її осягнути …
«…абонент в недосяжності…» - чути
пересуди, обмови, обмани
голос змовк, мов зашиті кармани
в тиші я не зумію мовчати…
але знаєш – я вмію чекати...
PS. …чекаю твого дзвінка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2011
повні пригорщі див наберу
і насиплю тобі повну пазуху
зацілую тебе у яру
вип’ю спрагло як воду в засуху
пахнуть хмелем груди твої
зводять з розуму – божеволію
я до них лиш вуста притулю
і злякаюся серця стогону…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2011