| Сторінки (2/166): | « | 1 2 | » |
Що за таємне почуття –
Любов, ще мною непізнана?
Зізнання, клятви, каяття
У когось – пізно, в когось – рано.
Два серця, ніби ті вужі,
Сплетуться разом – як єдине.
Щоб до безумства без межі –
Спроможна так любить людина?!?
Страшні, чи віддані слова:
«…Я з поцілунком умираю…»?
Питанням хвора голова:
«Любов – дар Пекла, а чи Раю?!?»
3 липня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2011
А дощ той, немовби сталевий,
Таврує шибки охололі,
Розтоптує - хмільний - червневі
Останні секунди вже долі.
Крізь ніч закричить – навіжений –
Дарма все, хоч голос вже хрипне…
Лиш дощ-сирота й сама темінь,
І червня нема, бо вже липень.
Так ливень, мов ширма бездушна,
Сховав сподівання червневі,
А потім із темряви рушив
Назустріч липневому дневі…
24.00
30 червня – 1 липня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2011
Хотілося б побачити Тебе,
І пальцями погладити волосся.
Ти ж зійдеш по веселці із небес
(Бо це ж реальність? Чи мені здалося?..)?
Ми спогадами пройдемось вночі,
Ступаючи у такт, під серця стукіт…
А звідки в Тебе зірка на плечі
(Чи це від сліз?.. Я ж плачу від розлуки…)?
Прощання… Ти не бійся, я тоді
До золотої проведу аж хмари.
«До зустрічі» відіб’ється в воді
(Ти ще ж прийдеш! І безпорадність спалиш…).
30 червня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2011
Дайте мені повітря!
В груди азоту й кисню…
Хтось у гарячці зітре
Пам’ять, і звуки стисне…
Дайте, хоч у наперстку!
Тільки би кров зраділа…
Пішки пройду і верству
Я за повітря сміло.
Дайте! Прошу!.. Благаю…
(Мрія зовсім безкрила…)
Кисню, як дар із Раю!..
Хай він мені дасть силу!..
Дайте мені повітря…
30 червня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2011
Навіяне віршем Ліни Костенко "Трамплін для сосен і снігів"
Ти горда! Ти діждЕшся перемоги,
По вінця б лиш напитися терпіння.
Хай перешкоди зійдуть із дороги,
Бо в силі твоє в'юниться коріння.
Нехай невдачі вдень, вночі, мов тіні -
Тримаєшся за віру, за надію.
І поміж міріадів стежок-ліній
Свою знайти завадить не посміють.
27 червня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2011
Зашарілося маками літо,
Наче сонцем у щоки ціловане.
Між зеленої мрійної повені
Грало сяйвом, рубіном залите.
Нахиляло голівку за цвітом,
І дитячим дивилося поглядом.
Зашарілося маками літо,
Наче сонцем у щоки ціловане
І схотілося літечку бігти
Невтямки, поміж маків закоханих.
Та й позичило барви непрохано -
Серед поля, між трав-малахіту,
Зашарілося маками літо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266898
рубрика: Поезія, Рондель
дата поступления 25.06.2011
Окуляри рожеві на носі.
Враз так любо! Чи, може, здалося?..
І відкрито всміхаються люди,
Лиш Добро, Чесність, Відданість всюди
Десь поділися вічні Проблеми,
Щира Правда засліплює Темінь...
Безтурботним життя моє стало,
Як рожеві вдягла окуляри.
***
Фіолетові ось окуляри -
Божеволіють люди-примари,
Та немає мені до них діла,
Я нічим не займаюся вміло.
І різниці, здається, немає,
Чи людина жива, чи вмирає.
Фіолетово стало... Це справді
Ні сумні окуляри, ні раді.
***
Я зняла окуляри. Погляну
Сумно в очі німому Обману.
Не почую вже срібного Сміху -
Не знайти у буденності Втіхи.
Ну, а Совість у книзі Червоній,
Грошолюбством усі смертні хворі...
Я від відчаю плакати буду -
Це той світ, що створили ми - "люди".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265731
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2011
Журба батькам в’язала срібні шалі,
Щоб ними вони голови покрили.
А діти пізнавали даль за даллю,
Віднявши від гнізда слабенькі крила.
У світ летіли, щоб життя побачить,
Десь запалити вогнище родинне.
Але забули – вдома неня плаче:
«Де ж моя доня?.. Де ти, любий сину?..»
Задумавшись на ґанку батько сяде –
В кошлатих вусах сонячні зайчатка.
Він хоче, щоби поруч діти раді
Озвалися до нього ніжно: «Татку!..»
Від старості до вічності вже близько…
Тоді лиш про батьків згадають діти
І схилять у зажурі чола низько,
Де з осінню зустрілося вже літо.
16 червня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2011
О, літня Ніч!.. Ця дивна літня Ніч!..
З думками повінчаюсь, а сни – пріч…
У Місяця я зірку попрошу,
Струшу вечірніх рос зі споришу,
Зберу найяскравіших світлячків –
Хай би Павук із них намисто сплів.
І Ніч ажурну дасть мені вуаль,
А на корону – Річка свій кришталь.
Складу я під подушку всі дари,
Щоб веселковий Сон зійшов згори,
І барвами всю Ніч розфарбував,
А на світанні геть розтав між трав…
Турботливо я Вечір скину з пліч…
І прийде Ніч… Ця дивна літня Ніч…
15 червня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2011
Бузина побілена вся цвітом…
Наречена червня – справжня діва.
І її парфуми справа й зліва
Пахощі розбурханого літа.
Ніжна й мила, наче Афродіта,
Непримітна і сором’язлива…
Та дурманить те незнане диво –
Пахощі розбурханого літа.
Чим не догодила цьому світу?
Люди мов не бачать… Ох, примхливі…
А із бузини, неначе злива –
Пахощі розбурханого літа.
10 червня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2011
Я живу на Зіньківщині. Ось - вірш, присвячений моїй Батьківщині.
Де так синьо зацвіте блават?
Де в тюльпанах виграє рубін?
Де стежки заплутались між хат?
Де птахи співають срібнодзвін?
Де так сонце розіллє тепло?
Де земля всміхається до злив?
Де таке смарагдове зело?
Де врожай зберуть багатий з нив?
Де добром умита кожна мить?
Де так любо, мило дітлашні?
Де іще так хороше, скажіть?
Де, як не в Зіньківській стороні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2011
Ти - Місяць мій, а я - твоя Селена,
Загадую зірки на срібнім троні.
Твій штучний блиск застиг у мене в венах –
Тепер все сіре, барви монотонні.
Ти - Сонце, а я - бога Ра сестриця,
Рахую промінці на злотих хмарах.
Твоє сіяння в серці загориться –
І жовто скрізь, неначе сяйний спалах.
5 червня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2011
Лілейні, ніжні, витончені квіти,
Посеред трав, і між колоссям жита –
Вони – у сонці скупані ромашки,
Це дітлахи розхристаного літа.
І не пихаті і не гордівливі,
Схилились, мов задумались, на ниві.
Їх скосять… І впадуть вони так важко,
Сп’янілі і зажурено-щасливі.
28 травня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2011
Зелено
Встелено
Зрошено
Скошено
Сушено
Зрушено
Зібрано
Прибрано
Віддано
З'їдено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2011
«Місто, премісто, прамісто моє!
Стойбище людське з асфальту й бетону.»
Ліна Костенко
Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.
Без жалю в серці зачерствілі люди
Не бачать власно створених проблем.
Поети вже не створять од, поем,
Бо хто ж писать про мертві стійла буде?
Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.
Зелені парки «грають із вогнем»,
Їх можуть «вбити», не змигнувши оком…
Тоді впадуть міста, мов ненароком,
У серці із розбитим ліхтарем,
Пригноблені бетонним тягарем.
22 травня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261190
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 23.05.2011
Поблідли, посіріли небеса...
Та сіризна туманиться у травах.
І сонце вже тепло не викреса,
В захмареній в'язниці зжеврів спалах.
Дерева закатує вітрюган,
Він стовбури ціпками позбиває.
Осика ніжний викоханий стан
В молитві перед вітром опускає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259729
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.05.2011
Я буваю інколи безжальна:
У порожнім зорі хмари диму,
Поглядом холодним б’ю буквально…
Я буваю схожа так на зиму.
Ох, нерідко я така мінлива:
Настрій то похмурий, то погожий,
Сльози – то лише раптова злива…
Так… І на весну буваю схожа.
Іноді весела і щаслива:
Я тріумфом сяю, наче цвітом,
Всюди радість голосно-криклива…
Інколи я схожа і на літо.
І буває часто мені сумно:
Я потраплю до печалі в пута,
Заховаюсь у собі, безумна…
І на осінь схожа можу бути.
10 травня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2011
Земля ще не втопилась в поцілунку
І в сонячнім обіймі теплодайнім,
А вже пташині трелі дзвінко-лунко
В душі розквітли Щастям – цвітом сяйним.
Веселка опустилась нам під ноги –
Розбіглася по луках, полонині –
Смарагди дарувала… Край дороги
В ліску розбіглись проліски скрізь сині.
А сонця бризки вкрили абрикоси –
Рожево-білі нам снують безсоння.
У квітах зачаїлись дивні роси –
Колись впадуть, дзвенячи, на долоню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2011
За ворітьми береза молоденька
З гілок струсила сни п'янкі зимові -
Сковзнули в трави по корі гладенькій.
Почався рік новий, весна, дні нові.
Зітхнула до зими вже на прощання,
До сонця потягнулася гілками,
І, як завжди - не вперше й не востаннє -
Сережками укрилася й бруньками...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2011
Заплутались мотузками мої думки у хаосі.
Вже ролі всі розібрані. Ну що ж робить? Так сталося.
Не відступити крок назад, лиш уперед – в незвіданість,
Бо не постукає в вікно з майбутнього незнаний гість.
Так хочеться сказать комусь неповертаюче «Прощай!»,
Й піти кудись, де вже ніхто не скаже так: «Заходь на чай!»
Дивитися у вакуум, вже геть осліпнувши від сліз.
«Відстаньте всі!» – Я так скажу. Ще не настав мій бенефіс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2011
Навколо - ніч, в душі - не страх,
До церкви з кошиком іду...
Від себе лихо відведу,
Далеко прожену я крах.
Здається, гріх горить в вогнях,
І свічка спалює біду.
Навколо - ніч, в душі - не страх,
До церкви з кошиком іду...
Щоб полетіть - один лиш змах,
До Бога крила віднесуть,
А там Надія й Віра... Суть
У тім, що відданість в очах...
Навколо - ніч, в душі - не страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255749
рубрика: Поезія, Рондель
дата поступления 24.04.2011
Це фото в чорно-білому стилі,
Емоції тут щирі і стиглі,
Й по-справжньому щось мовлять ті очі,
І посмішка таємна, як ночі…
З лиця фальшиві стягнуті маски,
Тепер багато правди і ласки…
Це фото в чорно-білому стилі,
Як бунт проти ілюзій безсилих.
19 квітня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011
Вічність таке загадкове слово…
Знаю: старе все замінить нове,
То вічного, схоже, немає?..
Зітхаю...
Не оживиш ти своє минуле,
Що вже було – то навік заснуло…
Та я підбадьорень не чую –
Сумую…
Світ наш не вічний, життя проходить,
Все йде в колишнє, пливе мов води…
Не жаль, що чогось не побачу,
Не плачу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2011
Ми можем милуватися вогнем,
Не думаючи про шалений час.
Благатимемо, щоб палав – не згас,
Він вижене з душі нам прикрий щем.
Гілки у біле той вогонь вдягне,
Нестямно зацілує водночас.
Ми можем милуватися вогнем,
Не думаючи про шалений час.
В лабетах чаклуна ми всі заснем,
Своїм вогнем він нас скував разом
І напоїв п’янким медовим сном…
Аби відволіктися від проблем
Ми можем милуватися вогнем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254444
рубрика: Поезія, Рондель
дата поступления 17.04.2011
Які ми є – сучасні патріоти?
Як любимо ми свій батьківський край?
Чи ми усі, придумавши турботи,
Забули про вкраїнський наш звичай?
Чи любимо ми щиро Україну,
Чи так лише, на слові й у віршах?
Оспівуєм її, немов перлину,
Хоч і немає шани у серцях…
Чи вміємо по-справжньому любити,
Як Українка, Каменяр, Тарас?..
Хоч в ті часи теж важко було жити,
Та все ж вогонь любові в них не згас.
О, як вони любили Україну!..
Отак ніхто б із нас любить не зміг,
Як Симоненко й Стус… Що до загину
Боролися за волю для усіх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254008
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.04.2011
Тиша…
Якось незручно, навіть трохи моторошно сидіти у напівтемній кімнаті і дослухатись до беззвучного стукоту серця у повній тиші. Страшно, можливо й від відчуття самотності, бо здається, ніби час зупинився, все завмерло, перетворилося на пластилінове і просто прикрашає околиці рідного бездиханного міста чи села. Адже, навіть хтось з відомих говорив, що всі найбільше бояться не смерті, а самотності.
Чорною кішкою до мене підкралася таємнича ніч. Зловісне шипіння забралося в моє серце, в душу і поселилось там разом зі страхом. Я була ніби одаліскою темряви, тиші, штучності, які стали володарками моєї кімнати. Глянувши у вікно, побачила лише непізнані силуети дерев, а над ними – у чорному небі – зірки і місяць.
Я сиділа на скрипучій тахті, обійнявши руками коліна. Проте епітет «скрипучий» більше не стосувався мого дивана, бо він замовк, так як і всі інші речі навколо моєї тремтячої постаті. Чомусь таке відчуття, ніби з кожним ударом годинника я ставала все меншою й меншою… Хоча серед кричущої тиші здавалось , що й годинник зупинився. Чому саме кричуща?.. Ох… Це, мабуть, вигадала я сама для самої себе. Тиша, з якої не можна навіть катуваннями витягти хоч однісінький звук, для мене зовсім не безмовна. Вона кричить пронизливо просто мені у вуха, в істериці розбиває шибки і через них вилітає на вулицю, де і розчиняється, загублюється між атомами і молекулами.
Від наполегливої, настирливої, надокучливої тиші вже дзвенить у вухах. А я не можу отямитись… Чи, може, не хочу?.. Вже відімкнувся мозок, не воліє сам думати, а віддається у руки підступної тиші. І час, ніби апатичний, не хоче скоріше відбивати секунди. Він інколи недоречно швидко кудись летить, а інколи, як навмисно, стоїть на місці. Хотіла виміряти час клепсидрою, але вода не слухалася і залишалася непорушною.
Всі мої надії потрощила тиша. І так жаль їх, ніби найзавзятішому колекціонеру своєї колекції з фарфорового посуду. Із таким дзенькотом розбились мрії, ніби й зовсім не вони, а залізна таця випала з рук на мармурову підлогу.
Я лише сиділа на вже чомусь не скрипучій тахті, обійнявши коліна руками…
Кричала тиша…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252943
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.04.2011
На небосхилі чорна хмара,
Бреде кудись, немов почвара,
Залазить холодом у душу
І виправдовується: «Мушу…»
Десь тяготить над головою,
Ридає на вікно сльозою.
А крапля чиста, наче небо,
Все виправдовується: «Треба…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011
Я поцілую дідуся у щоку
Щемливо подивлюся йому в очі –
Зі смутком в схові, лагідні, глибокі…
Як же багато я дізнатись хочу!..
Візьмусь за струджену у праці руку –
Пошерхлу, почорнілу і змарнілу.
За ним ходили тінню вічно муки,
Питання лиш «Чи залишились сили?»
І скільки жахів, пережитих дідом,
Німих страждань і голосних жалів.
Мандрують випробовування слідом,
Та проти них дід вистоять зумів.
І зараз він стоїть, у серці з сонцем,
Онуку пригортає ніжно, щиро.
Я янголом для нього охоронцем
Усміхнено-стурбованим лишилась.
Я поцілую
дідуся
у щоку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011
Розтане сніг – закінчиться зима…
І ручаї весняні задзвенять!
І сонце красне вигляне з-за хмар,..
Природа закликає нас гулять!..
«Все! Досить спать! Ходім співать пісні!..» -
Сміється веснонька, як птиця стоголоса –
«Весняночки, гаївки весняні!..» -
Розвіє вітер весноньки волосся…
…І вийдем ми надвір : яка краса!..
Трава зелена, квіти різнобарвні…
Лоскоче босі ніженьки роса,..
Птахи співають свої пісні гарні…
Все як у вирі крутиться навкруг.
І хочу злитись в вирі тім з весною!..
Піду босоніж на зелений луг,
Умию личенько прозорою росою…
Це ніби сон!.. Весняне розмаїття
Квітками грає на траві росистій!
І розпустила верба своє віття,
Де котики – коралове намисто!..
Весна, 2009 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011
Арена розчинилась у вогнях,
В аплодисментах утопився зал.
УсмІшку кривить клоун на вустах -
Всім створить серед буднів інтервал.
Що в нього на душі - всім все одно,
Чи свято, чи тужливий сірий жаль,
Бо клоунам одне лише дано:
Душить нещиро радістю печаль.
А після жартів десь на самоті
Слізьми жаркими клоун зарида,
Яскравих красок буйне асорті
Розмиє на лиці "гірка вода"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2011
Світанком сміх сховався серед стріх...
Серед сузір'їв Сиріус стеріг,
Співав сонети Сонцю,.. Сотні снів
Солодкими словами стиха сплів.
Сміявся серед соняхів сумних,
Стрічав сорок скрекочучих старих,
Самотній світ смішив солодкий сміх...
Світанком сам сховався серед стріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2011
Злива, здається, зненавиділа Землю... Зіщулившись, Зіна заховалася, зажмурилася. Загриміло... Зіна, злякавшись, заплакала. "Забарилася Зоя, запізнилася, забула Зайчика..." - задумалась. Зоя звикла звати Зіну Зайчиком...
Задзвонило, збудивши звуки... Зіна, зойкнувши, згадала: "Зачинилася..." Заспішила запустити змоклу Зою. Зоя знітилась, зустрівши заплакану Зіну.
- Знаєш?.. - Зоя зупинилася. Зінині зіниці зелено засяяли, забувши зливу.
- Знаю!.. - засоромилася Зіна, зачарувавшись Зоїною змоклою зачіскою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251227
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.04.2011
...І якось сонце загадково
Підморгує сьогодні з неба.
У день цей правило не нове:
"Нікому вірити не треба!"
Не місце усмішці в кишені
У перше квітня підозріле...
Згрібайте жарти всі у жмені,
Їх розкидайте всюди вміло!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251022
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2011
Згасає день – приходить ніч,
Вже чорний ситець круг землі.
З зірками місяць віч-на-віч
Зустрівся у всесвітній млі.
Це мегаполіс в небесах :
Зірки – то світла із вікон,
Є ще шосе «Чумацький Шлях»,
В авті по ньому їздить сон.
Зірками скаче : плиг та скік,
Коли дороги вже нема…
Так світловий проскаче рік,
А що далеко – то дарма.
Метеорит долає шлях :
Дистанція, ох не з простих...
Не загубиться б лиш в зірках,
У Всесвіті не скоїть лих.
Бо Всесвіт – то з ниток клубок –
Одну смикни – ладу нема…
Єдиний необачний крок
І мегасвіт поглине тьма.
1 березня, 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2011
Ця пора романтично-казкова,
Ця весна у житті моїм нова...
Та яскраво горить божевілля,
Нізвідкіль десь береться весілля...
У очах загоряться жаринки,
Я співатиму все без зупинки,
Я зіллюся з природою в танці,
Прокидатись не схочу уранці,
Я бойкот проголошую людям,
Хай табличка "Зачинено!" буде,
Вже далеко "летить" моя "криша",
І у клітці зачинена тиша,
Закричу на все горло у полі,
Я здобуду солодкої волі,
Я у "хованки" гратимусь з вами,
Не закрию я очі ночами,
Роздеру я новенькі шпалери,
Збожеволію, ніби холерик!..
Отаке-ось безумство зі мною
Поробилось цією весною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2011
Пройду неіснуючою стежкою,
Щоб ніхто не пішов по слідах.
Заховаюсь в безлюдному пустищі,
Бо інколи зриває дах.
Роздягнуся я у тепла тенетах,
Бо надворі уже не зима.
Для весни я залишусь інкогніто,
Бо, можливо, мене й нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249658
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2011
Від чого це так холодно мені?..
Безслідно утекла вже геть зима,
Чомусь лиш не радію я весні...
Поділось де тепло?.. Його нема...
Змінилася на холод теплота,
Зігріть мене тепер не вдасться їй.
І жевріє одна лише мета:
Зігрітися б... Немаю інших мрій.
Синіють губи, важко говорить.
Хоча... Навіщо щось казать комусь?
Від холоду не перестану жить!
Я перед ним в коліні не зігнусь!
Одне лиш треба з'ясувать мені:
Яка причина лютих холодів?
Чи відповідь шукати у рідні,
Бо хтось мене зігріти не зумів?..
Від чого це в полоні я зими?
Здається, зрозуміла я усе!
Близьким не приділяєм часу ми,
А час із ними нам тепло й несе!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
Цей вірш я написала ще 2 роки тому під впливом побаченого (просто на дорозі лежали покинуті цуценята)... Вирішила викласти на цьому сайті, трішки підкорегувавши.
Разом чекають маму й тата
Маленькі, милі собачата.
Їх люди викинули з дому,
Бо заважали їм в усьому.
Та що ж робить тим цуценятам,
Коли немає мами й тата?
Хіба лиш плакати, страждати,
Й батьків до себе дожидати.
Бо безсоромні зараз люди:
Псів виганяють з дому всюди.
Та ви ж задумайтесь на мить:
Ну що би стали ви робить,
Якби помешкання лишили,
Чи не покинули б вас сили?
Ну як жилося б тоді вам,
З тяжким нещастям сам-на-сам?
Як дуже страшно так, самому
Лишитись назавжди без дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
От уяви собі на мить :
Ти порівняв надію й скло.
І сумнівів, як не було :
Обох так легко їх розбить!..
От уяви собі на мить :
Зробив ти необачний рух
І в тебе захопило дух,
Бо щось скляне униз летить.
От уяви собі на мить :
Стоїш розгублений зовсім.
Простягнеш руку ти, а, втім,
Не зміг ту склянку зупинить.
От уяви собі на мить :
Розбилась склянка - вже нема.
Усе, що зроблено - дарма...
І тільки можна зрозуміть:
Й надії легко так розбить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
Запилена часом книжкова полиця...
Там книги повив павутиною сон.
І тим кількатомним таємне щось сниться,
Із часом сопуть сторінки в унісон.
Старі реквізити скупчились в рядочку.
Трухляві сторІнки в забутих книжках.
Зібрались поети там з різних куточків,
І всі мудреці, що застигли в віках.
З минулої ери прийшли на сторІнки
Езоп, Арістотель і з ними Евклід.
Вишукую з книжки науки перлинки,
Що сиплять іскринки за часом услід.
Запилена часом книжкова полиця...
Там книги повив павутиною сон.
Безсмертна там мудрість, мов сонце іскриться
І іскри вибризкує з світлих вікон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011
Весь Чорнобиль враз примара
Чорним полотном накрила,
Подихом своїм смертельним
Людям щастя загасила.
Де пройде, куди не гляне –
Все навколо геть тікає.
Скрізь примара ходить-бродить,
А Чорнобиль вимирає.
Десь село в куток забилось
І зіщулилось від страху.
Всі стежки позаростали,
Щоб себе сховать від жаху.
І хати – старі й незграбні
В сні вже набік похилились…
Хто не гляне – всім відомо :
Тут життя уже скінчилось.
Скрізь руїни – то примара
Їх в істериці топтала,
Плюндрувала, катувала…
Місто й досі ще не встало…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2011
(Вірш-пісня)
1)Ой там у лузі цвіте калина,
Коло калини сидить дівчина.
А там у лузі тече струмочок,
А по струмочку пливе віночок.
Пливе віночок неначе в морі,
Сумна дівчина співа поволі.
Співає сумно про гірку долю,
Про гірку долю – про людську волю.
Пр-в:
А та калина - то Україна,
А та дівчина - то Матір Божа,
А той віночок - то солов’їна,
Солодка мова України.
2)А та дівчина вже не співає,
Тільки про людське життя зітхає.
А той віночок та й зупинився,
Та й на калину він задивися.
В лузі калина листям тріпоче,
А дуб кремезний все їй шепоче,
Про те, що гарна стоїть у лузі,
Про те, що марно тріпоче дуже.
Пр-в:
А та калина – то Україна,
А та дівчина – то Матір Божа,
Той дуб кремезний – то Бог наш дужий,
А той віночок – то голос тужний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2011
Із Батьківщини грудочка землі –
Її до свого серця прикладу…
Й тоді, коли дерева всі в імлі,
З теплом в душі шляхами я піду.
Мій оберіг, мій славний амулет,
Він захистить від лиха, зла мене…
Хоч не спинить часу невпинний лет,
На батьківський поріг на мить верне.
Є дивні чари в грудочці землі,
Що з Батьківщини милої візьму…
Бо все ж найкраще в хаті у селі,
Аніж в хоромах в місті одному.
Здавалося б : простісінька земля,
Нічого незвичайного нема…
Та, як на неї подивлюся я –
То літо на душі, а не зима!..
Із Батьківщини грудочка землі –
Її до свого серця прикладу…
Забуду я печалі і жалі,
І до хатини стежкою піду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2011
Тендітна постать, ніжний силует,
Пластичні рухи не забуть ніяк…
Узявся кицьку описать поет,
І описав, послухайте ось як : …
«Мов панна, по снігу іде вона
І залишає таємничий слід…
Чарівно вигинається спина…
Вслід кішці задивився кіт-сусід.
Шовкова шерсть милує очі всім,
Складається вона лиш з двох тонів :
Із чорного і білого… А, втім,
Це полишає сну усіх котів.
Здіймається уверх прекрасний хвіст,
Заманює усіх він до мети.
На піаніно грає кішці Ліст,
Бо кицька вміє «мелодично» йти.
Засвітяться, мов зорі уночі
Очиці кицьки : лихі й чарівні,
Бо через них видушують плачі
Усі кицьки, що з тою не в рівні…»
Отак поет ту кицьку описав,
Що всім здалось : гарнішої нема…
Та враз поет з стільця свого упав,
Бо по дорозі йшла-пливла ВОНА…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245781
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.03.2011
О, жінко! Ти перлина всього люду!
Вклоняється тобі із неба Бог.
Де Ти – там завжди мир і щастя буде,
А де нема – багато там тривог…
Жінка – особа
розумна,
красива.
Жінка – це донька
сумлінна,
чутлива.
Жінка – сестриця
весела,
кмітлива.
Жінка – матуся
ласкава,
дбайлива.
Жінка – дружина
кохана,
єдина.
Жінка – бабуся –
це мудра
людина.
Жінка – персона
сильна,
амбітна.
Жінка – богиня
прекрасна,
тендітна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011
Весна у ріднім краї
буяє.
На небо сонце сходить :
світає.
І пролісок зелений
з-під снігу
Весь білий світ красою
вітає.
Він тягнетья угору -
до неба.
Не рви його, будь-ласка,
не треба,
Нехай він розквітає
гарненько,
Нехай моє радіє
серденько.
Хай пролісок маленький
синіє.
Моя хай Батьківщина
радіє,
Співають люди добрі
веснянки,
Вмиваються росою
хай ранки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2011
Добро і Зло - це зовсім не сусіди.
Живуть вони на двох материках.
На першому, де Зло, там завжди біди,
Там де Добро - приносить щастя птах...
В країні Зла чорніє день і нічка,
Росте там сад, мов хащі в бур'янах,
Тече у нім зловісна чорна річка,
Що не насниться в найстрашніших снах...
Там де Добро панує - там усюди
Буяє цвіт, дерева у плодах,
І в мирі там живуть скрізь добрі люди,
Не знають, що це "горе", "зло" і "страх"...
Сміється на весь світ ДобрА країна,
І плаче на весь світ країна Зла.
Завжди Добро хай обира людина,
ЩобИ у щасті й радості жила!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2011
Про зиму, про літо,
Дерева і квіти.
Про лід і вогонь,
Дотик теплих долонь…
Про смерть і життя,
І про своє «Я»…
Про сльози і сміх,
Про одного і всіх.
Про ненависть, любов,
Про рани і кров…
Про татову ласку
І мамину казку –
Усі ці думки
В голові в нас літають…
І завжди бояться,
Що їх забувають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011
Я прожену сумні думки від себе!..
Не сірим, а блакитним буде небо.
Після дощу веселка знов засяє,
Моя душа–жар-птиця заспіває.
Спалю я смуток, хай в вогні палає,
Назавжди хай від мене утікає.
А чорний попіл я згребу в долоні,
Розвію з вітром на поля ще сонні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011
- Та ну як?... Море, як море… Нічого особливого! – держачи біля вуха дорогий
телефон Кіра йшла широкою міською вулицею від аеропорту. Вона тягла за собою велику червону валізу, а в руках була маленька, того ж кольору, сумочка. Про чудовий відпочинок на березі моря свідчила її засмагла гладенька шкіра. Кіра одягнена, як і завжди, елегантно і вишукано!.. Червоний капелюшок на голові, з-під якого виглядало не дуже довге біле волосся, сонцезахисні окуляри у білосніжній оправі, які так пасували до білої, з гранатовими аксесуарами сукні… А завершували це жіночне поєднання червоного і білого кольорів гарненькі вишневі босоніжки на високих підборах. – Та що ти розпитуєш? Ось приїду і все-все розповім!..
Вірна Кірина подруга Вікторія допитувалася про відпочинок своєї товаришки, бо цілий тиждень вони не могли спілкуватися. Та їй не варто було нервувати і гризти нігті від шаленої цікавості, бо Кіра зараз прямувала саме до неї. Найнявши таксі Кіра спокійно доїхала до будинку, в якому знаходилася шикарна Вікина квартира. І ось вона вже натиснула на дзвінок, щоб її найкраща подруга відчинила їй двері.
Віка міцно-міцно обійняла Кіру, бо досить дуже за нею скучила! Та ж у відповідь залишила на блідій щоці Вікторії слід завдяки своїй червоній помаді… Потім господиня квартири запросила свою гостю до чашки зеленого чаю, до якого Кіра купила смачного, дорогого торта.
- Ну добре! Досить псувати нашу ідеальну фігуру!.. – промовила Віка і відставила
майже пусту чашку. – Розповідай скоріше! Показуй фотографії, я чекаю, Кіро…
І тут почалася довга Кірина промова! Фотографії були прекрасні, гарнісінькі
сувеніри, великі мушлі і черепашки… Кіра до вечора, майже в подробицях розповідала подрузі про свої вакації, та прийшов час розставання. Вона знову замовила таксі, та на цей раз потрапила вже до себе додому…
…Кіра прокинулася від голосного дзвінка будильника. Шоста година ранку – саме час пробудження. На календарі вже був понеділок. За філіжанкою кави Кіра переглянула пресу – все як і було, ніяких змін! Одягнувшись у витончений костюм і взявши невеличкий діловий чемодан Кіра покинула свій будинок і вирушила на свою роботу. Ця молода жінка працювала у престижній фірмі. І ось вона підійшла до входу у високу і велику будівлю. Там Кіра зустріла свого знайомого – охоронця Леоніда, проте той зустрів її з непривітним лицем, як завжди в минулі часи, а навпаки :
- Кіро Анатоліївно! А ви хіба не чули, що… вже не працюєте тут?..
Посмішка на її лиці зникла. Кіра перепитала у охоронця, чи той нічого не наплутав,
але у відповідь отримала те ж : «Ви не працюєте тут більше…». Вона попри намагання охоронця не впустити її всередину фірми пробралася в будівлю і швидко у ліфті дібралася до кабінету директора.
- І що це означає?!... – за дверима почувся крик Кіри. – Чому я вже не працюю в цій
фірмі? Я ж лише з’їздила у відпустку, а ви вже замість мене поставили когось іншого!... Ви ж обіцяли…
Кіра знесилено сіла у крісло. Солона сльоза потекла по її щоці. Вона програла у цій
недовгій грі. Замість неї у її кріслі опинився ворог, що зараз зайшов у кабінет. І звичайно ж на його обличчі одразу ж розпливлася єхидна посмішка. Директор намагався якось заспокоїти Кіру, проте та відштовхнула його і з розмазаною тушшю на обличчі вибігла з кабінету, а далі і з будівлі, в якій уже не працювала. Кіра тремтячими руками набрала номер на телефоні, і, викликавши таксі, вирушила в ньому до Віки.
- Боже! Що з тобою сталося, Кірочко??? – Вікторія зустріла на порозі свою
заплакану подругу. – Що з тобою, Кіро?!..
Втім та лила сльози… Вона довго плакала, а Вікторія довго її втішала, доки та не
замовкла абсолютно. Кіра тремтячим голосом переповіла все, що відбулося, і закінчила :
- Він же обіцяв мені! Як він посмів?... Завжди жалів, піклувався про мене, а тут…
Знає ж, яка моя історія… - і Кіра витягла з сумки маленьку стару фотографію, де були її батьки і сама вона…
Й знову по її лиці покотилися сльози. Згадка про ту страшну аварію завжди видавлює з Кіри плач… Відтоді вона і не сідає за кермо – боїться, що сама загине в автокатастрофі, як і батьки. Кіра поцілувала фотографію, а потім, витерши з неї краплю сльози, що скотилася зі щоки, поклала назад у сумку.
- Не плач, Кірочко... – вірна подруга Віка лагідно погладила по голові – На цьому життя не закінчується… Правда ж? Не треба так нервувати, бо ти ж сильна, Кіро…
Вікторія втішала свою подругу. Вона принесла їй чашечку міцної гарячої кави. Кіра поволі заспокоювалась… Вона залишилась на ніч у Віки, бо повертатись додому якось не хотілось. А, прокинувшись, вранці Кіра почула від товаришки пропозицію, щоб та продавала свою квартиру і переїжджала до неї жити. І Віка увечері отримала добре обдуману згоду від своєї подруги.
Кіра почала нове життя. Спокійне, безтурботне, щасливе врешті-решт… Вона продала свій будинок, забравши усе необхідне і викинувши все те, що нагадувало її майже й непочату кар’єру… Знайшла собі роботу, яка підходила і дуже подобалась… І трішки пізніше купила собі, хоч і невелику, проте дуже затишну квартиру, щоб не заважати у особистому житті товаришці… А тепер Кіра частенько повторює своїй вірній подрузі Вікторії :
- А знаєш?... Може воно й на краще, що мене звільнили?......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242727
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.02.2011
Що з твоїм обличчям, людино?..
Воно якесь… сумне… Твоє лице сіре, безбарвне!.. Що сталося? Хто засмутив?.. Говориш : «Ніхто»?.. Я не вірю! Поглянь лиш на себе – твоє личко засмучене, бліде… Ти не можеш виявити жодної емоції!..
…Ось дивися лишень! Сонце проміниться у синім-синім небі!.. Мовчиш?.. Немає жодного ознаку радості у твоїх сухих вустах, не сяють давно спустошені очі… Якась страшенна сила суму закувала тебе у кайдани!.. Можливо це якась хвороба?.. Знову ні? Тоді що?.. Чому на твоєму лиці лишився глибокий слід від нудьги?.. Чому не радієш прекрасному життю?..
Хоча… Важко сказати, що нинішнє життя прекрасне… Його вже ніяк не назвеш ідеальним! Інколи навіть хочеться кудись заритися, сховатись від реальності… Це справді жахливо, коли наше «полосате» життя перекреслене жирною чорною лінією! Стає моторошно, коли ти, людино, рахуєш останні копійки в той час, коли багатії вже не знають куди подіти свої нескінченні прибутки!!! І часто чути від тебе, людино, правдиві слова про те, що життя несправедливе…
Проте не потрібно впадати у відчай! Потрібно боротися за своє щастя!.. І тоді чорна смуга посвітлішає і перетвориться на білу!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242723
рубрика: Проза, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2011
Наче веселкова соната,
Наче небесная блакить
До мене українська пісня
На крилах сонячних летить.
І грає флейтою дзвінкою,
І барабаном гуркотить,
І зацвіте, немов весною,
Й стрілою враз промиготить.
Малу дитину заколише
Матусі тихий ніжний спів.
І для усіх розбудить тишу
Завзятий спів про козаків.
Сумні пісні співають з сумом,
Веселі - з радістю в вустах...
Сумні співають про недолю,
Веселі - про сумних невдах...
Вкраїнська наша рідна пісня
Міниться темпами завжди,
То жвава, тиха і весела,
То грізна, гірша від біди...
Яка все ж гарна рідна пісня,
Неначе сонячна блакить!
То дзвінко флейтою заграє,
То громом в небі прогримить!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2011
Так хочеться інколи в небо злетіти,
Щоб разом з зірками вночі мерехтіти...
Так хочеться з неба на світ подивитить!
За рідну Вкраїну сто раз помолитись.
Так хочу просити у Божої Неньки,
Щоби захистила Вкраїну рідненьку.
Так хочу духовності в Бога просити,
Щоб вміли усі цінувати й любити!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2011
Заснула кімната, і стіни мовчать,
Холодні зірки у вікно зазирають.
Покинули свічку самотньо згорать -
У темінь у відчаї світло вкидає.
І тінь полохлива тремтить на стіні.
Я дихать не хочу - боюсь загасити
Той вогник, що сумно відбився в вікні,
І іскрами марить хвилину вхопити.
Так хоче ще жити незгаслий вогонь,
З великим зусиллям він тягнеться вгору.
Його захищу я стіною з долонь,
Продовжу життя цю ороткую пору.
Вже жевріє свічка, і час ось прийшов
Впустити у ніч трохи світла востаннє.
Та вогник ще силоньки трохи знайшов,
Щоб все ж довершить своє вічне бажання.
Так хоче вогонь попередити ніч,
Що світло ясне темноту переможе.
В бою тім незвичнім зійшлись віч-на-віч...
Я знаю!..
Я вірю!..
Той вогник все зможе!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2011
Небо, начебто, одне. Ну ось же воно! Глянь угору - таке синє-синє, глибоке, високе, безмежне... Так. ніби, простяг би руку і набрав у жменю трохи того неба, зовсім трішечки, хоча б три синенькі пухнасті клаптики.
Більш усього - небо одне-однісіньке!.. А чому ж тоді кажуть "на сьомому небі"?.. Де ж його взяти те сьоме? Хтозна... До того ж ще десь є шість окрім нього, а я бачу лише одне... Оно, воно у мене над головою : вдень світить сонцем, а вночі підморгує зірочками.
От, якби побачити те сьоме небо!.. Яке воно? Можливо, зовсім не схоже на наше... Те небо взагалі може бути іншого кольору - не синє, а рожеве, або зелене чи жовте...
От, якби пощастило!.. Побачила б сьоме небо, всім би потім хвалилася, розповідала б. Набрала б його собі повні кишені і потім дарувала б, кому схочу. А разом зі шматочками неба роздавала б трохи щастячка, по жменьці, адже, впевнена, що на сьомому небі щастя вдосталь.
Проте не треба плутати вигадки з реальністю. Сьомого неба не існує, й не існувало ніколи... Це ж саме можна сказати і про шосте, п'яте, четверте, третє і друге небо, адже ці теж ірреальні. І не треба засмучуватись, оплакувати нездійсненну мрію.
Все таки "на сьомому небі" - це, всього лиш, фразеологізм!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239316
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.02.2011
Лежить старенька скатерть на столі,
Не біла вже - з роками пожовтіла.
І не яскраві квіточки малі,
Та скатерть, як бабуся - постаріла...
Світлина на столі стоїть стара.
Вона уже тьмяна і чорно-біла.
На ній верба - потріскана кора,
Там молода бабусенька сиділа.
В її очах спалахують вогні.
Вогні яскраві - бісики ігриві.
Бабусі очі -зіроньки ясні.
Були колись... А зараз сіро-сиві.
Як молода ріднесенька була -
Чорну́ косу до пояса носила.
Була здорова, сила в ній жила,
А зараз ні - нема в бабусі сили.
Як на світлину погляд свій зведе
Бабуся люба - личенько смутніє.
Ох, Боже милий, швидко час іде!..
Кудись спішить - спинить ніхто не сміє.
Так день за днем і проминає рік,
Роки разом в століття вже спливають.
А разом з часом і бабусин вік...
Вона у вічність двері відкриває.
Солоні сльози тануть на щоках
І в серці біль, як молодість згадає...
То, може, щастя сховане в роках?
Роки,.. роки... Ніхто їх не втримає...
Бабуся мила сива вже давно,
Шершаві руки, змучені долоні.
Вночі не спить бабуся, всеодно -
Стоїть в дітей своїх на обороні...
За це так щиро діти вдячні їй.
За те, що ненька їх людьми зростила
Цілують руки матері своїй.
За все життя це Матір заслужила!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2011
Прокрались у душу мою
Краплиночки суму й печалі...
Боюсь за країну свою!
Що буде із нею надалі?
Ті всі, що при владі працюють
Не чують порад і моралі...
Народу простого не чують!..
Грошей собі хочуть надалі!
Прокиньтесь, вкраїнськії люди!..
Що далі з Вкраїною буде,
Як люд весь про неї забуде?..
Країни, напевно, не буде...
"А що нам робити?" - спитають
Ті люди, що горя не мають...
"Любіть її!" - я відповім -
"Вкраїна - це рідний наш дім!.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237097
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.01.2011
Стоїть молоденькая вишня в саду.
До неї я тихо-тихесенько йду...
Вона ж простягає гілки всі до сонця,
Спада полохлива тінь через віконце...
Так тихо... Так тихо, аж тиша дзвенить...
І сонце так палить!.. Здається, сичить!..
З вишневої квітки пелюсточка впала,
Так сумно й незграбно до землі припала...
І чути : "Тьох-тьох!.." - соловейко в саду!
Від вишні до дерева іншого йду...
На дереві сірий "музи́ка" сидить
І пісенька ніжна, тремтлива бринить...
Вертаюсь до вишні... Вже сонце сідає,
І вишня за сонцем гілки опускає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2011
1)Сонце за обрій вже сідає,
І небо закриває чорне полотно...
Ніч надворі наступає
І зорі розсипає на небесне дно.
Місяць пливе поміж зірками,
Неначе між роками!.. Скрізь срібло розлива...
Ця осіння ніжна драма,
Де кольорова гама все небо розмива...
Приспів:
Мені зоря у очі упаде
І золотом засипле мою душу...
А темна ніч казки мені пряде,
А я стою й на небо все дивлюся...
2)Вітер гілки дерев колише,
Мені колись напише щось на малім листку...
Мертва стоїть надворі тиша.
Та вітер все колише мелодію легку...
Небо все мерехтить зірками.
Їх не дістать руками, до їх не долетіть!..
Місяць пливе поміж зірками,
Неначе між роками. Нічна чудова мить!..
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236477
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 23.01.2011
Цю пісню я виконувала на ранку у школі минулого року.
Текст і мелодію придумала я сама.
1) Зима на крилах сніжно-білих
Вві сні до мене прилетіла.
Така печальна і сумна
Зима холодна й крижана...
Вона заплакала снігами
І ріки вкрила всі льодами.
Закрила очі рукавом...
Земля заснула білим сном.
Приспів :
Зимо крижана,
Чому ти сумна?
Чому закриваєш мокрі очі?..
Сльози заховай!
Ти така одна,
Королева снігової ночі...
2) Зима відкрила свої очі
Заплакані, сумні жіночі.
На мене глянула вона -
Зима печальна і сумна.
В очах її сліпучо-білих
Був вогник, майже вже зітлілий.
В моїй душі залишив слід
Її очей пекучий лід.
Приспів :
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236451
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 23.01.2011
Наш світ сповнений емоцій! Він вщерть наповнений почуттями. які ми даруємо своїм близьким, друзям. Й інколи так хочеться зробити щось приємне улюбленій людині! Якийсь даруночок, сюрприз, от хоча б маленький букетик...
Квіти в дарунок - недовговічна, в'януча пам'ять... Приємно дивитися на червоні троянди, що немов великі, сповнені любові і добра серця́, задивлятися на тендітні лілії і ніжні фіалки. Але як болюче стежити за сохнучими ірисами, що тмяніють і опадають, зриваються зі стебельця... Тому, гадаю, що найкращий, найщедріший букет - це той, що зібраний з усіх почуттів, які хочеш віддати улюбленій людині. Склади букет, поклавши в нього три квітки поваги, п'ять квіток ласки, сім - взаєморозуміння, дев'ять - уваги і турботи. І прикрась цей незвичайний букет теплою ніжністю, хай вона зігріває близьких тобі людей. Даруй кожного дня презент, створений власними почуттями, усім, кому так хочеться інколи відкрити душу. Повір, їм буде дуже радісно!..
Складу букет улюбленій людині
Із доброти, із ласки, із любові.
І подарую у тяжкій хвилині -
Тоді день стане різнокольоровий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236315
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.01.2011
Я йду по вулиці, засипаній снігами...
Здається : мить - а тягнеться роками...
А сніг мете!.. Зривається з небес!..
Зимовий день із сонечком воскрес.
Той сніжний покрив - справжній діамант.
Зима - то хіт-парад вусатих Сант,
Що в дім заходять через димарі,
Несуть дари слухняній дітворі.
Червоногруді снігури летять,
Дерева сонні сном премертвим сплять.
А я іду по вулиці сама
І ні душі наколо щось нема...
Сумні думки рояться в голові,
А наді мною янголи живі...
Надія в серці, мов у клітці птах,
А у душі непереборний страх,
Що я іду по вулиці сама
І ні душі наколо щось нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2011
Яке життя несправедливе!..
Себе потрібно захищати.
Життя коротке і мрійливе!..
Реальність хочеться не знати.
Життя болюче і зрадливе!..
Всіх таємниць не приховати.
Життя буває нещасливе...
Комусь так хочеться вмирати!..
Життя таке незрозуміле!..
Тобі доводиться брехати!
Та, всеодно, Життя - це сила!..
Й його всі будем проживати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2011
В гіркій скорботі дерево за літом...
За ніжним небом - синім оксамитом,
І ще за сонцем, хоч палке, зате
Таке блискуче, що душа цвіте!..
В гіркій скорботі дерево за літом...
За зелен-листям, ніжно-білим цвітом,
Та за плодами, хоч важкі, зате
Такі яскраві, що душа цвіте!..
В гіркій скорботі дерево за літом...
За чорним зелом, сонечком зігрітим.
І за дощами, хоч сумні, зате
Такі ж бо щедрі, що душа цвіте!..
А зараз осінь: мачуха сердита...
Зриває листя, про́те цим не сита.
Додолу хилить, хилить до землі,
Що вже холодна, в білій вже імлі...
А там зима... Мов штучна серед снігу...
Вона ріку заковує у кригу.
А дерево підкорюється сну
І літо сниться у той час йому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2011
Фіолетові зиґзаґи
Креслить блискавка на небі...
Розрізає сіру хмару
Нігтем гостротіла леді.
З щілі плавно витікає
Фіолетова кровиця,
Сміхом небо заливає
Королева блідолиця.
Та недовго навтішалась :
Знову хмару розрізає,
Електричне світло знову
Геть по небу розсилає...
Раптом в двері і у вікна
Кулачищем надвеликим
Стука, б'ється, калатає
З голосом громище диким.
Розрива небесні струни,
Що пекельним криком грають,
Клавіші органа тисне -
Тишу ревом розбивають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2011
Розсипала зима сніги
І в кригу ріки закувала...
Заснуло все : ліси, луги,
Дерева листя поскидали.
Всі зірку першу в небі ждуть,
Ясніють вікна в кожній хаті,
На стіл кутю смачну несуть,
А там є скатерті багаті.
Навколо столу увесь рід:
І дітлахи й батьки їх милі.
Частує всіх вусатий дід,
Коли зоря на небосхилі.
А за вікном подвір'я все
Залите сяйвом з неба ясним...
Колядки всім різдво несе.
Ой, як співають їх прекрасно!..
Вгорі яскраво зірка сяє,
А всі Ісуса прославляють!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235933
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 20.01.2011