| Сторінки (2/191): | « | 1 2 | » |
На третій день, дев’ятий, сороковий
Стражденну душу пом"янем твою.
Згадаємо не злим, привітним словом
- дай Боже їй залишитись в раю.
У грішнім світі жив ти мирно й тихо.
Робив добро і жив з добром завжди
Спіткало тебе зле, незване лихо
В зловісній парі горя та біди.
Ти за життя зазнав від долі різне,
Та не змінить її й не обійти
Тож із народження вона й до тризни
Веде аж у потОйбічні світи.
Ти був поет яскравий, самобутній,
Вимогливим до змісту і до слів.
В своїх віршах лишишся незабутній
Бо ти не тлів, не жеврів, а горів.
Роки твої вже канули у Лету
Добіг кінця твій прижиттєвий шлях.
Та житимуть , як пам"ятник поету,
Твої вірші у люблячих серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WoCBHKlotiI[/youtube]
Легенду цю з дитинства знав,
Тож хочу розказать.
Господь людей землі зібрав,
Таланти дарувать
Неначе всіх обдарував.
Та що це він бачить
Під калиною дівчина
Стоїть, гірко плаче
Вишита на ній сорочка,
Мов квітка убрата.
Виглядають з під віночка
Карі оченята.
-Чом ти плачеш дівчинонько?
Плакати не гоже.
Хто ти будеш голубонько?
- Українка, Боже.
Я хотіла і для себе
Талан попрохати
Та спізнилась? - Ні голубко
Ти будеш співати
І з тих пір сумна , лірична
Радісна й весела
Поруч з нами завжди пісня
У містах і селах
З давніх - давен повелося
Від роду до роду
Пісня це душа , це гордість
Нашого народу.
-
І
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2012
Я УКРАЇНЕЦЬ
Батьки українці і я українець,
І прадід, і дід українці були.
Були землероби, були запорожці
Від ворога землю свою берегли.
І мову любили, і пісню співали,
Молилися Богу у хаті вночі.
Як ворог бувало приходив на землю,
Гуртом всі ставали – кували мечі.
Цим дуже пишаюсь, що я українець,
Що син українець і внучок мій теж.
Любіть Україну, любіть свою мову,
Бо втративши їх, вже назад не вернеш.
ID: 222885
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 18.11.2010 00:18:11
© дата внесення змiн: 11.01.2012 20:24:21
автор: Віталій Назарук
Прочитав коментар С.Плекан на вірш Віталія Назарука Я УКРАЇНЕЦЬ
(С.Плекан: Можливо й так, але почитайте книжки, які видавались на Західній Україні до Першої світової війни. Там наші предки себе називали русинами і що вони руський народ)
тож хочу у нього запитати, або у того хто може відповісти.
Сучасна російська мова також далека від старослав"янської мови, мови наших предків. З тих часів мови наші розійшлись, так я розумію? То чому ж тоді українська це "наречие" російської? Адже можна сказати і навпаки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2012
Присвячується "поетам"
Благословляю ваш хиткий союз
Без договору, грошей і печатки!
Хай назбирає вам багато муз,
І новизни вкінці і на початку!
Бажаю вам розкішних фраз і рим,
Без «-ння» та «-ття», очей, ночей поганих…
Танцюйте танго слова чітко в ритм,
Ні шансу не залиште графоманам!
Пишіть верлібри вміло так і сяк,
Святе із грішним змішуйте майстерно,
І хай посміє лиш якісь дивак
До вас пробитись чесно через терни,
Писати, як душа йому велить,
І мати право зватися поетом…
Куди ж йому із розумом малим
Творити незбагненні ті сонети?!
ID: 307111
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 17.01.2012 11:46:16
© дата внесення змiн: 17.01.2012 11:46:16
автор: Лілія Ніколаєнко
|Еще
В поезії я зовсім не мастак.
Та все ж сповідую і такт і риму,
І зміст, і тему, нехай ледве зриму,
Можливо хтось подума, от дивак.
Де «вірш» лише з пустопорожніх фраз
Де лише охи і тому подібне,
Бридке, вульгарне, грубе,непотрібне
А видається все за вищий клас.
То там поезії не відшукать!
Та й зарозумне, прояв дебілізму,
Якщо Господь не дарував харизму.
То нічого на Бога уповать.
Писати вірші вправно так і сяк,
Заримувати вміло і майстерно
То наче дратись вперто через терни,
З цим згоден, а не згоден, що сяк-так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2012
Швидкий потяг до Одеси
Мчить - немов ракета
У вагоні сидить дядько
Згідно до білета
А навпроти африканець,
Мавпочка на спині,
Де та Африка , а він
В нас на Україні.
Дядько думає вечерять.
На столі хлібина,
Четвертина сала, пляшка,
Чарка, цибулина.
Мавпеня уздріло сало
І мов блискавиця
Четвертину хвать, і миттю,
На третю полицю.
Чарка дядькові у роті
Мов кістка застряла.
Як це так? Мала нахаба
Сало в нього вкрала.
Негр до мавпи каже строго
- Що за жарти Мікі?
Поверни негайно. Чуєш?
Ти ж уже великий.
А те бісеня трикляте
Очима моргає
Четвертину, аж за спину
І не повертає.
Дядько, уже як оговтавсь,
Криконув що мочі
- Ти Миколо чого батька
Слухати не хочеш?
Поверни негайно сало
Бісова дитина.
І до негра. – Вам не сором
За такого сина?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2012
Лунають помаранчеві пісні,
З усюди гасла, заклики, промови.
Тріпочуть гордо стяги кольорові,
Невже це наяву а не у сні?
Невже відчуємо себе людьми?
Невже рукам робочим буде діло?
Бо безробіття ой як надоїло.
Невже і ми виходимо з пітьми,
На битий шлях широкий із узбіч?
Невже і нам всміхнулась щасна доля?
Невже прийшли, святі, свобода й воля,
Невже скінчилась віковічна ніч?
Бо довго ми ішли в примарний світ,
Сліпі й покірні все чогось чекали,
Нас голодом морили, убивали,
А ми терпіли ненависний гніт.
Тепер ми опліч підемо до змін!
Хай не встеляють нам дорогу перла.
Живе Вкраїна – ще вона не вмерла.
А українці встали із колін?
Ось і прийшов двох тисяч п’ятий рік.
Та чи прийдуть рожеві сподівання,
Чи благородні наші намагання
Продовжать сірий, безкінечний лік?
***
Сім років пролетіли наче мить.
Уже минув і п’ятий і десятий,
А ми в багні незгоди мов закляті
Все борсаємось. А коли ж нам жить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011
На Вкраїні зима , люта зима ,
Чужинецька мова гуляє ,
Україна сумна , ой пресумна ,
Українська мова вмирає .
автор: Зеновій Винничук
Вболіваєш ти душею за свою країну,
Її звичаї, обряди, мову солов’їну.
- Любий друже! Від паноти добра не чекати.
Треба по всій Україні в дзвони калатати!
Бо глухі ми і байдужі сором нам від цього!
- Та просніться ж українці! За ради святого!
Станьте ж дружно всі пліч – опліч! Та розкрийте ж рота,
Вже ж до нитки обікрала панівна сволота.
Плюють в пику нам і в душу знову, знов і знову.
Сплюндрували Україну, убивають мову.
Так і треба нам що маєм зараз те що маєм
Хто ж нам винен, що ми плечі , свої, підгинаєм?
Нас пригноблених мільйони – гнобителів жменька
Геть проклятих хай квітує Україна ненька.!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011
Біль у серці щораз відчуваю,
Як минуле вертаю з імли.
Й з гіркотою себе запитаю
Чи жили ми щасливо коли?
Навесні пам’ятаю орали,
Трактори наче бджоли гули.
Ми картоплю гнилу вибирали,
І від того щасливі були.
Горобців на обід полювали,
Голод був, та ми якось жили,
А дорослі вождів прославляли
І клялись, що щасливі були.
Потайком колоски підбирали
На плиті кукурудзу пекли
Та ми кращої долі й не знали
То ж здавалось щасливі були.
«Рідна» партія до комунізму
Нас вела ми покірливо йшли,
А жили за парканом залізним.
Ну хіба ж не щасливі були?
Ворогів ми вбачали усюди,
Та по іншому жить не могли
Слово мовить боялися люди
Оце так ми щасливі були.
Ось діждали в житті перелому.
З дуру думали –це вже едем.
Тепер буде усе по другому,
-То хіба ж це ми зараз живем?
Різні згадки з думок виринають.
Повертають минуле з імли,
А літа все минають, минають.
То коли ж ми щасливі були?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-tpPo2IrB_E[/youtube]
Уже давно одквітував мій сад,
Багряне й золоте – було ж зелене,
Сьогодні День народження у мене,
І шлях тепер встилає листопад.
В цей день завжди пригадується все,
Не пригадаю тільки ту хвилину,
Коли минув мій човен середину.
А течія несе його й несе.
Все далі й далі юності пора,
За горизонтом молодість зникає.
І вечір мій у сутінках витає,
Уже біля воріт біля двора.
Якби ж вернулись роки молоді,
Я б зустрічать пішов їх до околу,
Та тільки ні не вернуться ніколи
Бо тільки раз бувають у житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2011
Чим більше в світі підлості й облуди
Брехні, підступності та забуття,
Обачніші, уважні будьте люди,
Бо прийде, вірте, прийде каяття.
Свідомість трутою нечистий кропить,
В умах людей він засіває зло,
Добропорядність чорним злом затопить.
Щоб тільки торжество його було.
Тому в собі не гнів – любов тримайте.
Біс не дрімає – це пересторога.
Любов і співчуття у серці майте,
Звертайтесь за порадою до Бога.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2011
Докоряла Клава Грицю
Кляла як попало,
- Щоб тобі гульвіса клятий
Все повідпадало
- Обіцяв же ти і клявся,
На мені жениться!
Не дотримав свого слова,
Куди ж це годиться?!
- Обіцяв . Ти ж не маленька,
Треба розум мати.
Мало що я на тобі
Міг наобіцяти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2011
Осінній бал,
Осінній бал –
Казкова зустріч смутком оповита.
Осінній бал,осінній бал
У павутинках бабиного літа.
***
Спогадом прийшло солодким
Дивним сполохом коротким
Літо бабине у осінь,
На прощальний бал.
Буйна сонячна заграва,
Горобина кучерява
І замріяна калина
Клен і краснотал.
Розпустила пишні коси,
Осінь золотоволоса.
У казковому убранні,
Дивина із див
Хмарки в небі пропливають,
Павутиночки літають,
Над землею ніжно лине,
Осені мотив.
Плинуть піснею розлуки
Ніжні, мелодійні звуки.
Славословлять, величаву,
Із усіх сторін.
А вона прийшла з синами,
Розгулялась над лісами
Під чарівний, неповторний,
Малиновий дзвін
Одягнув розкішні шати
Щедрий вересень багатий,
Красень жовтень у нарядах
Сяє аж горить
Листопад прийшов з дощами,
Та колючими вітрами,
З першим снігом , щоби осінь
Ним припорошить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
Стрілась і жагуче обпекла.
Вітерцем легесеньким війнула,
Спокій мій забрала у минуле,
Мов вода крізь пальці протекла
Очі, що волошки у житах,
Серце моє зранили вогнисті,
Дві перлинки кришталево чисті,
Залишились в спогадах і снах.
Ніжна наче вранішня роса,
Трепетна і як весна тендітна,
Ласкава, бажана і привітна
В позолоті русая коса.
Нерішучість в котре підвела.
За несміливість себе картаю,
Більше за життя її кохаю,
Стрілась – і жагуче обпекла
Згадую тепер ту дивну ніч,
І чарівні зорі малинові,
І її уста такі медові,
Й неповторний блиск дівочих віч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2011
В мотивах осені і біль, і сум розлуки
Солодке забуття у мареві думок.
Кружляє листопад я підставляю руки.
Кружляє листопад я сповільняю крок.
* * *
Пожовклий лист у сполохах осінніх,
Вкриває килимом доріжку у саду.
Збентежений, між золотим промінням,
Я зачаровано по осені іду.
.
Пташок прилітних в лісі вже немає,
А ніжне сонечко всміхається з –за хмар.
Строкаті барви осінь одягає,
І на окіл багряно – золотий пожар.
Клубочуться тумани по долині,
Синіє піднебесна далина,
Десь звідти линуть крики журавлині,
І всюди спокій благодать і тишина.
Замріялись берізоньки і клени,
Мотиви осені зусюди не земні.
Тендітні павутиночки повз мене,
Пливуть по небу і зникають в далині.
Милують неповторні панорами,
Немає слів, щоб передати до ладу
Казкової палітри дивні гамми.
Я зачаровано по осені іду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2011
Я дивуюсь куди поспішають,
Мої роки на перегонки?
Чом думки мої щемко гортають,
Вже прожиті, давно, сторінки.
Як вела колись мрія в майбутнє,
Не лічились ні роки, ні дні,
А минулося, то незабутнє,
Ой, як часто вертається в сні.
Наша молодість птахом майнула,
Стала швидко вона на крило.
Осінь паморозь, в котре, сипнула
На уже посивіле чоло.
Про майбутнє давно вже не мрієм.
За минулим – пробив уже дзвін.
Тож ласкаєм тепер ностальгію
Як своїх, посивілих, дружин.
І признатись уже не чекаю.
Я на зустріч рожевих надій
Тільки, подумки, ніжно ласкаю
Неповторний , весняний розвій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2011
Сьогодні в нас святковий день.
День незалежності сьогодні,
Та обездолені й голодні,
Не чують радісних пісень.
Бо сім десятків літ вели.
Казали - Рай не за горами.
Ми з лозунгами, прапорами,
Немов зачумлені ішли.
Вели до комунізму нас
Не мрія і не власна воля,
Канчук, налигач і сваволя
Та фатум, у проклятий час.
Ми вірили поводирям,
Бо недовірливих чекали
Склепіння соловецьких ям,
Тортури та лісоповали.
І знову нас кудись ведуть.
Та от куди, якби ж дізнатись?
На що тепер нам сподіватись.
Яку ж тепер торуєм путь?
Прийшла уже нова пора.
Тепер ми "вільні й незалежні"
Наївно думали належне,
Прийде й до нашого двора.
Та ні, навколо пустодзвін.
Чи ми сліпі мов кошенята,
Голодні у холодній хаті,
Не бачимо тих перемін?
Жирують ворони й круки.
Між ними війни та розбірки,
І соромно від того й гірко,
А дні складаються в роки.
Ні! Всі ці роки ми не йдем!
На місці топчемось уперто,
І треба визнати відверто –
Ганьба нам, що ми так живем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
В благодатнім квітучім краю,.
Українці від роду до роду,
Берегли ,мов зіницю свою,
Рідну мову і звички народу.
Оповідки , легенди, пісні -
Це одвічна історія наша,
Хай живуть у тобі і в мені
І завжди буде повною чаша.
Чаша пам’яті ,патріотизму ,
Хай звеличує гордий народ ,
хай ніколи, ніякі , вже «ізми»
Не обмежують – прав і свобод.
Пам’ятаймо ж ,що ми українці,
Що господарі власної долі,
І ніколи, ніякі чужинці ,
Не дадуть нам ні щастя, ні волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2011
Червнева ніч, ще люди спали,
Країна сонною була,
Коли фашистські бомби впали,
Десь на околиці села.
І запалали по країні
Міста, містечка, хутори.
На голови людей невпинно,
Смерть сипалася із гори.
Крізь пожарища, плач, прокльони,
До нас у дім прийшла війна.
Життя людей, скількох мільйонів,
З собою забере вона.
Чума коричнева загрозу,
Несла з собою, горе й жах.
Червоне військо раз по разу,
Що день на нових рубежах.
Відходило із України
Тамуючи і біль і гнів,
Бо залишали тут родини,
На милість, лютих, ворогів.
Та не скорилася країна,
Диктату кованих чобіт.
До бою стали всі єдино,
Щоб скинуть ненависний гніт.
З загарбниками воювала,
Також і армія УПА .
Чому ж тоді вона діждала ,
Лише ганебного стовпа?
Чому від тебе Батьківщино,
Така невдячність та хула?
Вони ж стояла до загину,
Щоб ти щасливою була.
Щоб ти соборна й незалежна
Жила – загинули вони!
Вшануй героїв як належно –
Це ж твої дочки і сини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2011
Чи варто боротися за Україну? Однозначно. Так. Та тільки , наших , слів ой як замало:Ангеліна запитує. - як? Юлія Фіньковська відповідає – Рвати зубами треба за Україну! Терен застерігає. – Проклянуть нас нащадки за нашу бездіяльність. Лілія Ніколаєнко не сумнівається, що треба і запевняє, що це лише питання часу. Світанок та Рідний закликають до: братства, єдності і конкретних дій починаючи з себе.
Дарка Космацька говорить твердо –Варто.
На превеликий жаль інертність,бездіяльність, довірливість,байдужість до себе і до України, надія на «ось» чи то на доброго пана – гетьмана довели більшість із нас і нашу , любу, Батьківщину до злиденного життя, як матеріального так і морального, а особливо до духовного зубожіння. Матеріально ми не живемо, а існуємо. Морально ми бідні теж , бо переважають : двійна мораль і подвійні стандарти.
Можновладні говорять і обіцяють одне, а на ділі живемо все гірше і гірше. Духовність, патріотизм,наша мова і культура занепадають. Відомі: артисти, діячі культури, політики і просто українці – перевертні, , ігнорують українську мову , стидаючись розмовляти нею називають її селянською. Забуваючи при цьому хто ж їх годує як не селяни.
Тож варто боротися за Україну?! Та як справедливо запитує Ангеліна –ЯК? Невже потрібно чекати нових Кармалюка, Гонту чи Голоту?
Ненько! Люба Україно!
Чом ти так збідніла,
Що народ свій прокормити,
Вже не маєш сили?
Чом лани твої поросли
Злими бур’янами,
Роботящими збідніла
Дочками й синами?
Чи у тебе, люба, мамо
Діти препогані?
Бо ж грабують, оббирають
І звані й не звані.
Чом везуть із – за кордону
Все, і навіть води?
Чом завмерли, не працюють
Фабрики,заводи?
Не потреба й право – розкіш
Звичайна робота.
Всюди бідність та убогість,
Злиденна голота.
В голоребрій в голоп’ятій,
Жебрацькій країні
Розвелися мільйонери
У лихій годині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2011
В одному з чарівних куточків нашої прекрасної України, на мальовничому березі ,красуні Сули,поміж лісів та ярів ,сховалося невеличке українське село з поетичною назвою –
Васильки. З давніх давен тут жили люди, про що свідчать древні кургани, та залишки
прадавнього городища. Усім хто виріс на цій благословенній землі запам’ятались, ще з
дитинства , перші відкриття ,перші сходжені стежки, перші спогади дитинства та юності.
Кожному васильчанину дорогі та зрозумілі назви місць пов’язаних зі своїм селом.
Ще з слов’янських часів нагадують про себе рештки древнього укріплення ,,Городок,,та ледь примітні,тепер, кургани. В той час коли діти пропадали днями на Сулі,ловили
рибу на ,, Кулявськім,,купалися на ,,Поромі,, пасли скот на ,,Замку,, чи ворушили сіно за
,,Бистрицею,, - дорослі працювали в полі на ,,Круглику,, ,, Подолі,, чи ще десь. Своїм землякам васильчанам присвячую цей вірш.
Сховалося поміж лісів в долині
Біля красуні тихої ріки,
Де дивні зорі, де тумани сині
Село прекрасне й гарне – Васильки.
Чому його назвали Васильками?
Сховали правду роки та віки.
Можливо через те що над ярами,
Цвіли на крутосхилах васильки?
.
Можливо через те що не угідних,
Заслали у цей край на висілки?
Можливо й так,а то ще вірогідно,
Отак його назвали козаки.
Для тебе все у цім селі найближче
Дубина, Гай, Кулявське та Пором.
Кургани древні, Городок, Мостище
І поле Вовкове, що за селом
Ти тут зростав, зробив тут перші кроки.
Стежки й доріжки босонІж сходив.
Зустрів кохання перше синьооке.
Свій корінь у землі, святій, пустив.
Нехай літа минають за літами,
Не забувай стежину, що колись,
Топтав в дитинстві босими ногами
За край священний Богу помолись
Не забувай обряди, звички, мову.
Навчай дітей та збережи в роках.
На Батьківщину повертайся знову,
Де б не водила доля по світах.
Не покидай її в лиху годину,
Їй відданість свою віддай сповна.
Будь українцем, будь достойним сином.
Бо Батьківщина - як життя, одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2011
Коли в синім небі, мов срібне намисто,
Засвітяться зорі ясні
На вулицях нашого, рідного, міста
Засяють блакитні вогні.
Приспів
Місто моє над рікою,
У солов’їних садах,
Де б не бував я ,ти завжди зі мною,
В спогадах, в мріях, у снах
Де б доля мене у світах не чекала –
У Лохвиці мій оберіг.
І Лохвиця радо – завжди зустрічала
З далеких ,чи близьких, доріг.
Приспів
Можливо є кращі міста і містечка,
Та все ж рік за роком поспІль,
У Лохвицю любу – у рідне гніздечко,
Злітаємось ,ми, звідусіль.
Приспів
Квітуй моє місто у злагоді й мирі.
Краяни, щасливо живіть
І в нас Україні, у дружній родині
Нащадкам добро збережіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2011
Ой, як пахнуть, п’янять сіножаті,
Мені радісно серце настіж,
Усміхаються верби крислаті,
Я левадами йду босоніж.
В небі жайвір під хмари шугає,
Он стежина біжить понад гай,
Поміж травами в луках петляє.
Серцю милий мій – Лохвицький край.
Так чудово, так гарно навколо,
Увсебіч чарівна різноцвіть,
Я радію метеликам, бджолам,
І здається радіє ввесь світ.
-Батьківщино моя , в цілім світі,
Наймиліша, найкраща земля,
Нехай сонечком, щедро зігріті,
Колосяться врожайні поля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2011
Кому доводилось хоч раз
Стрічати ранок над рікою,
Той пам’ятатиме в весь час,
Як ще над сонною водою
Пливе туман. Ріка парує,
Пташина в комишах віщує,
Що день ось –ось благословиться
І все навколо заіскриться ,
І защебече, й заспіває
Промінням сонечко заграє,
На плесах з чистою водою
У ніжних росах над Сулою.
Тим часом небо проясніло,
А потім враз забагровіло,
З’явилася легка хмаринка,
Ще мить , іще одна хвилинка
На небосхилі спалахнуло,
Тихеньким вітерцем війнуло,
У травах срібло заіскрилось,
На божий день благословилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2011
У тестя зять питає звично,
Бо в тестя мудра голова,
- Теоретично і практично,
Що означають ці слова.
- Скажу тобі я дуже точно,
Науку цю запам’ятай.
Продемонструю ще й наочно,
Іди жінок , сюди, гукай.
Спитаєм старшу, для початку,
- Скажи Марусю – так чи ні,
Як доларів дадуть тридцятку,
Чи зрадила б тоді мені.
- Та пізно вже, не ті роки.
- Вже терпнуть руки, тягне спину,
А так, можливо, залюбки
Купили б легкову машину.
Аналогічне запитання,
Молодшій по цій самій суті,
- Чи зрадила б, своє, кохання,
Якщо заплатять у валюті?
А молодиця з роду з віку,
Лукавить та брехать не звикла,
- Купила б каже чоловіку,
За ту валюту, мотоцикла.
Так от синок .Теоретично
У нас достаток – ми багаті.
На практиці ж, або фактично,
Повії дві, у нашій, хаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2011
(Краще різка відвертість – ніж зрадницька мовчанка) Григір Тютюнник.
Він не мурмило і не хам.
Він ерудований нівроку.
І величали його «Сам»!
- Займав посаду він високу.
Тож знаний був і тут , і там.
Себе відносив до поетів.
Запрошував бувало Сам,
До себе друзів рифмоплетів.
Сам , теж писав вірші, присвяти,
Вживав слова зарозумілі.
Творив він плідно і багато,
Мов на ширвжиток у артілі.
Йому хвала з усіх сторін,
І дифірамби величаві,
Від підлабузників, тож він
Купався у примарній славі.
Та поміж них один дивак,
Хтозна звідкіль він там узявся,
Напевне це сільський простак,
Наївний, встав та й обізвався.
- Згадай хоч сто разів про мед,
То в роті солодко не буде
Не називай себе поет,
Хай називають тебе люди
Насправді ж , сірі , Ваші вірші.
Ці примітивні, ці ще гірші,
Абракадабра та бедлам,
Хоч і писав ці вірші Сам.
За що зозуля хвалить півня?
Бо півень, їй зозулі, рівня.
У неї лиш ку-ку й ку-ку,
А в нього ку -кукуріку.
Здійнявся ґвалт і тарарам,
Щоб заспокоїти стихію,
Піднявся із – за столу Сам
- Женіть його, звідсіль ,у шию!
Яка ж мораль у байці цій?
- Де підлабузництво шаліє
Супроти думати не смій,
Бо витурять тебе у шию.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2011
Мабуть найсолодші спогади – це спогади дитинства. Пригадую як на початку літа,коли уже погасли останні сполохи зірниці і на небі з’явилася вечорова зірка десь,чи то з Пеньків чи то із Засулиці , чулася пісня. Голос виводчеці злітав високо – високо здавалося під самісінькі хмари і линув чарівними переливами над стомленим та притихлим містом. Наразі пісня стихала і тільки чути було як витьохкує соловейко та цвіркочуть невгамовні цвіркуни.
Згодом, у вечоровій тиші, залунали звуки духового оркестру , значить на танцмайданчику, розпочалися танці. У центрі міста ставало багатолюдно і так святково. Молодь танцювала, старші просто прогулювалися, а ми з цікавістю заглядали через паркан на танцюючих
А то ще згадалось як поверталися жниварі з поля і обов’язково з піснею. Десь здалеку там аж від лікарні долинало «туман долиною»
Люди виходили з дворів, щоб послухати і помилуватися чудовою українською піснею. Аж ось з’являлися перші вози і вже виразно було чути як високий чоловічий голос починав – «дозволь мати вдову брати ,дозволь мати , вдову брати» Пісню підхоплювали жінки і вона птахою летіла, попереду співаючих, чаруючи слухачів задушевним змістом і прекрасною мелодією. Мало – помалу підводи зникали за рогом вулиці біля церкви та ще довго було чути з лубенського шляху «а в козака дві дівчини, одна одну перепитує»
Євген Уткін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2011
Згадаєм, друзі, незабутній час,
Як ми прийшли уперше в перший клас,
Учительку, і перший наш урок,
І перший і останній, наш, дзвінок.
Роки минули вже на скронях, білий, сніг.
А днів шкільних ніхто із нас, забуть, не зміг.
У світ веде нас мрія, вертає ностальгія,
У рідну школу на її поріг.
Ми, збережемо, на усе життя,
Ті перші, незабутні, почуття,
Напутнє слово – батьківський завіт,
І перший, самостійний, наш політ.
Ми юність, нашу, будемо ласкать,
Голубити, її, і шанувать,
Хай змінять, нашу, зовнішність роки.
Душею ми і юнки й юнаки.
Нас доля розвела по всіх світах
Своя стежина в кожного – свій шлях
Та ми збираємося – знову й знов,
У рідну школу – під її покров.
Тієї суботи на подвір’ї нашої школи (теперішнє медучилище) було людно, З усіх усюд з’їжджалися колишні учні, випускники 1956, 1958, 1959років .Сльози, посмішки, зойки, здивування, обійми, поцілунки усе зливалося у єдиний гамір. Здаля можна було б подумати, що то звичайна шкільна перерва. Можна було б подумати, а насправді це були поважного віку люди, посивілі, в окулярах, а дехто з ціпочками.
І ось ми знов у нашій школі.
На другий поверх піднялись,
Яке тут рідне все до болю ,
Ми ж тут навчалися колись.
Зібрались «діти» сивочолі ,
Уже бабусі й дідусі ,
Зібрались тут, у першій школі,
На жаль , великий не усі.
Зібралися щоб пригадати
Той незабутній день і час,
Як ми дівчата і хлоп’ята
Прийшли уперше в перший клас.
Ой, скільки ж вже минуло років,
Як ми пішли із школи в світ.
Від самостійних, перших, кроків
Багато вже минуло літ.
Тепер при зустрічі зітхання,
Жалі нездійсненних надій.
І запізнілі, вже, признання,
І спогади рожевих мрій.
Згадаєм роки молодії –
Відчуємо під серцем щем.
Бо ж осінь холодочком віє,
І шлях коротший з кожним днем.
Солодка згадка днів далеких
Бентежить і хвилює кров.
Тож ми злетілись, мов лелеки,
Щоб з юністю зустрітись знов.
Якраз у ці дні , подумати тільки , півстоліття тому, ми закінчили десятий клас Лохвицької середньої школи №1, і пішли у світ , широкий , кожен своїм шляхом. Хтось досягнув у житті більших успіхів , хтось – менших , та це не затьмарило радості нашої зустрічі.
Позліталися до рідної школи, колишні, учні, щоб поспілкуватися, згадати, порівняти, порадіти та посумувати. Зустрітись із незабутнім дитинством та юністю. Вдихнути та відчути запах рідного краю , запах своєї батьківщини.
Лохвицю любу - батьківський дім
Вчительку, першу, і школу..
Коси вербові, роси ранкові
Я не забуду ніколи
Тож поклик рідної землі збирає нас знову і знову туди де залишилось наше коріння, де залишились спогади, де залишились дорогі , нам , могили. І ось тепер, з відстані років, особливо гостро відчувається потреба повернутись, хоча би на короткий час, туди – де можна з задоволенням пройтись босоніж заповітною стежкою, прогулятися тінистими алеями соснового парку, помилуватися квітучими луками, скупатися у чистих водах чарівної Сули, береги якої поросли духмяною лепехою та м’ятою.
Місто моє над рікою,
У солов’їних садах,
Де б не бував я ,ти завжди зі мною,
В спогадах, в мріях, у снах
Де б доля мене у світах не чекала –
У Лохвиці мій оберіг.
І Лохвиця радо – завжди зустрічала
З далеких , чи близьких, доріг.
Через роки і відстані, діти війни, випускники 1959 р,
10 –А та 10- Б класів, приїхали на зустріч з однокласниками з Москви, Мінська, Петербурга, Запоріжжя, Харкова, Калуша , Миколаєва, Дніпропетровська, Полтави, Києва. І ось ми заходимо в клас, з трепетом у серці сідаємо за парти, нас зустрічає по-святковому одягнена , наша люба вчителька уже старенька , Марія Іванівна Дегтярьова. Привітавшись , вона розпочинає урок. Згадала свою молодість, розповіла про свій творчий та життєвий шлях. Згадала, як уперше, в середині п’ятдесятих років, прийшла працювати у нашу школу викладачем російської мови та літератури. Це була незрівнянна красуня , такою вона запам’яталась усім хлопцям нашого класу , а от дівчата запам’ятали, що Марія Іванівна уперше з’явилась у класі в чудовій темно – синій сукні з великими світло – голубими квітами. Від Марії Іванівни ми дізнавались про поетів і письменників, про спорідненість наших мов і народів Продовжуючи урок, Марія Іванівна сказала: «Ви всі мої учні, дорогі і любі для мене, бо в кожного з вас я вклала часточку своєї душі і серця. Я рада від того і тішуся тим , що змогла виховати у вас любов до Батьківщини, вірність шкільній дружбі, мені приємно відчувати, що моя наука допомогла хоч комусь із вас у житі ..Я вдячна вам , мої дорогі , що ви не забуваєте і мене» І у старенької учительки з’явилися на очах сльози. Клас мов заворожений мовчав. Якусь мить ще панувала тиша, аж раптом, у єдиному пориві, всі встали, і аплодуючи, вітали свою вчительку. Потім Марія Іванівна кожному з нас надавала слово. Ми розповідали як жили усі ці роки, що змогли і чого не змогли за цей часу. А потім були спогади. Спогади про перше кохання , дружбу, симпатії, і взагалі про все незабутнє.
Згадались теплі, солов’їні ночі,
Старенька хата, ліса, перелаз,
Немов весна твої - зелені очі…
В десятий ми тоді ходили клас.
Згадалось, як блукали між зірками,
І як за руки, вперше, узялись
Літа, що промайнули поміж нами
Мережкою в чарунки заплелись.
Ми розійшлися – кожен своїм шляхом.
На згадку фотокартки та листи –
З роками усвідомили із жахом,
Що вже давно попалені мости.
Що вже давно пішли, від нас , в минуле
Слова, цілунки, мрії, почуття,
А як зустрілися, то призабуле
Знов повернулося із забуття.
Знов пригадались солов’їні ночі,
Старенька хата, ліса, перелаз.
Немов весна – твої зелені очі…
В десятий ми тоді ходили клас.
Невблаганний час забирає в минуле усе нові і нові роки. І якщо в дитинстві вони плелись нескінченою чередою, а в молодості ми їх просто не помічали, то тепер літа летять, мов на крилах, і ми з сумом усвідомлюємо, що їм не буде вороття.
Я дивуюсь куди поспішають,
Мої роки на перегонки?
Чом думки, мої, щемко гортають.
Вже прожиті, давно, сторінки.
Мабуть якраз через це, ми і збираємось на ці зустрічі Мабуть саме тому вони такі дорогі для нас, не дивлячись на те, , що це всього лиш прекрасна ілюзія .Ну то й що ж. Одне діло підійматися на гору і зовсім інше спускатися
Ось і позаду зеніт.
Вже я спускаюсь з гори.
Осінь назустріч летить,
У надвечірній порі.
Як і коли і в які краї,
Ви відлетіли, літа мої.
Вільні - дитячі, юні – гарячі
Райдужні мрії мої.
Більша частина, нашого, життя уже позаду і багатьох уже немає серед нас. Ми пом’янули , добрим, словом учителів та однокласників . вічна і світла їм пам’ять. Допоки ми живі, допоки і житиме пам’ять про тих кого уже немає.
Пом’янем вчителів, однокласників,
друзів по школі
Хто пішов за межу,
бо не дав їм Господь ще пожить.
Постоїм, помовчим –
пом’янемо в, скорботному, колі.
Пригадаєм і серце ,
від того, у нас защемить.
Та небудем гадать
хто тепер , із нас кане у Лету.
Хто піде назавжди і коли ,
чий , скінчиться політ.
І чий образ лишиться у пам’яті,
та на портреті.
І який , на землі,
пожиттєвий залишиться слід.
Під кінець зустрічі, звичайно ж, була каша і до каші, були пісні нашої молодості під гітару біля багаття, були безкінечні спогади, розмови. І так же як і в далекій молодості нас чарували далекі зорі і тьохкали солов’ї. Зустріч закінчилася далеко за північ. Зустріч через 50 років.
Євген Уткін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2011
Кажуть люди - то не кум,
Що куму, свою, забув,
А ще кажуть – не кума,
Як за кума забува.
Кума хвора всесторонньо,
Вже замучило безсоння,
Бо нещасній цій кумі,
День і ніч- кум на умі.
Кума мучить міозит,
Допіка радикуліт,
Та зникає все за мить.
Лиш кума замайорить.
Кум у гречку шугає,
Бо кума там чекає
Кума в гречку манить-
Бо кума там сидить.
Гречечка не шелестить
Ніщо в гречці не болить –
Кум з кумою про це знають,
Через те туди й стрибають.
Вип’єм люба кумасенько,
Щоб жилося веселенько
Вип’єм раз, і ще разок,
Сизокрилий голубок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
Тепер неначе хтось нас підмінив,
Все ніби є, та злагоди бракує.
І більше пара птахів не воркує,
Своє гніздечко голуб залишив.
автор: Дід
Ой Діду, Діду! Вам зізнатись мушу
Двоякі відчуття, від вашого вірша.
З одного боку – біль звільнила душу,
З другОго - крається знедолена душа.
На старість сам. Жахіття, добре знаю.
Кривава рана для обох сердець.
Ці драми дуже часто зустрічаю,
А крок за кроком ближчає кінець.
Чому в житті отак воно буває?
Із молоду вона і він – святі,
А потім , наче клином розриває,
Й розходяться урізнобіч путі.
Можливо жінка, що відчула волю,
Від гніту, тих, обов’язків святих.
Відважилась змінити свою долю.
Та й залишилася ні в тих , ні в цих.
Можливо він , не зміг ніяк змиритись,
Що рушиться звичайний ритм життя.
Відважився з минулим розлучитись,
Й залИшити його на забуття.
Бувають у житті жорстокі драми.
Любов і ненависть лише за крок.
Не дай Бог, будь кому, якщо з роками,
Життя на старість «подарує» шок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2011
В хату, ле е е дь, зайшов Кирило
В п’янезному стані,
А його дружина, мила,
З негром на дивані.
Отетерів сіромаха,
Від дива такого,
Бо не бачив бідолаха
Негра, ще й живого.
Мабуть мені з перепою,
Думає Кирило.
- Жінко, поруч он з тобою
Поросяче рило….
- То примара чи чортяка?
Шо воно за пика?
Та й закляк із переляку,
Одне тільки гика.
Вона дивиться на нього
Холодно, байдуже,
Вже в Кирила змокли ноги...
Вже стоїть в калюжі...
- Тю… на тебе, каже Варка,
Це я з секондхенду
Узяла гуманітарну,
На три дні в оренду.
Бо тебе чекати марне,
Та й що там чекати,
Змушена гуманітарну
Допомогу, взяти.
-На тобі небоже,
Що мені не гоже
Ледве через силу
Вимовив Кирило.
- Ти не знаєш мого Денді,
То й мелеш дурниці.
У моєму секондхенді
Порох є в порохівниці.
-А ти пий, сказала Варка,
Хоч залийся нею.
А мою гуманітарку –
Не взивай свинею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2011
Юрчик Антихрист: Оценка поэта: 1
Оценка читателя: 1
ГИПЕРТОНИЯ, ДА?
Слыш, пацанчик! ты бля возомнил себя ахуенным критиком?
СПАМЕР ТЫ ГАЛИМЫЙ, ВОТ ТЫ КТО, ЧМО В ПАЛЬТО!-И ЭТО СТИХИ ЛИЧ-НО(!) ДЛЯ ТЕБЯ!
ЧЁ ТЫ СЕРЕШЬ ВЕЗДЕ, А?
--------------------------------------------------------------------------------
Ось таку гидоту дозволяє собі людина, яка називає себе поетом.Особисто мені , було соромно коли читав коментар Юрчика Антихиста на вірш Shehovtsov
"не могу писать стихи на заказ". Здається, що це пише людина не сповна розуму
Я думаю так. Якщо ти з чимось не погоджуєшся то постав відповідну оцінку і обгрунтуй її, а так почуваєш ніби на нас усіх вилили бридкі нечистоти.Чи не так?
Чи Вам відомо, Антирхист?.
Писати вірші - треба хист.
Таку ж гидоту написати -
не треба розуму багато.
Чи це у Вас така робота,
писати ось таку бридоту?
Шановні члени клубу! А якої ви думки з цього приводу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2011
Ледь спохмурніло синьооке небо,
На землю вже туман холодний ліг,
Це надвечір’я стукає до тебе,
Сріблом і злотом стелиться до ніг..
Твої роки далеко ще не осінь.
Вона , десь заблукала у житах.
То ж не сумуй що в косах твоїх просинь,
І що з гори тепер, з гори уже твій шлях.
І не сумуй, що дощ холодний сіє,
Що лист багряний – вітром по землі.
Нехай тебе любов моя зігріє,
Хай не тривожать спогади й жалі.
Ти не журись, що вже вітри доносять,
Холодний подих спраглої землі,
І не журись, що жалібно голосять,
Збираючись у вирій журавлі
Не вечір це, не вечір – добре знаю.
То лиш змінились дещо кольори,
Бо ще, твоєму, квітувать розмаю,
Бо ще далеко справжні вечори.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011
Сидить п’яний на порозі
І ридає гірко.
Каже врізала у пику,
Летюча тарілка
А сусід його питає
- Де ж вона взялася?
- сам дивуюсь, де бере їх
Дружина Парася.
* * *
До лікаря звернулась мама,
Молода й багатодітна,
- Лікарю біда, зарадьте,
Знову я вагітна.
- Та це горе не біда.
У любу погоду,
Пийте поки молода,
Миргородську воду
До чи після, воду, пить.
ПитА жінка в нього.
-Ні шановна споживайте
Воду замість того.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2011
Победа – ето праздник.
Кто скажет нет –враньё.
Не верь уродам разным,
И береги её.
Паша Броский.
Для когось справді свято.
Для когось – море сліз.
Крім радості багато,
Цей день іще приніс
Невиправного горя.
Калік, удів, сиріт.
Для когось сяють зорі ,
Комусь не милий світ.
Питання риторичне,
А ти уже зрання.
Сказав категорично.
Це правда – це брехня
Життя завжди в полоску.
Завжди всього до пари
ДА й НІ це, Паша Броский
Дві сторони медалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2011
Сьогодні мітинги, промови, квіти.
Це день жалоби,пам’яті, чи свято?
Не знаєш справді – плакать чи радіти
Співать, сміятися чи сумувати?
В колонах сивочолі ветерани,
Дзвенять на грудях ордени й медалі.
Ятрять їм ще з війни болючі рани,
А мертвим ні. Вони вже на скрижалі.
Живим ,тепер вже зовсім не багато,
Залишилося ряст топтать у світі
Та навесні на поминки й на свято.
Вони ідуть до воїна в граніті,
Таке можливо лиш на Україні
Одним всілякі почесті, повага
І слава і хвала, від батьківщини,
А іншим забуття, хула й зневага.
Але ж в ту грізну і тяжку годину,
Були ж іще й укрАїнські повстанці.
Щоб захистити неньку – Україну,
Вони також кидалися на шанці*
Повстанська армія хотіла подолати,
Червоний та коричневий режими
Нащадкам треба знати й пам’ятати,
Відмінності немає поміж ними.
І ці і ті стояли до загину.
Свого життя, вони, не пожаліли.
Щоб захистити рідну батьківшину
У полум’ї , пекельному, згоріли.
Наш борг синівський – завжди пам’ятати
Повстанців і солдатів краснозорих.
І гідно їх усіх ушанувати –
На теренах країни неозорих.
___________________________________
Шанці *– рови, насипи, окопи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2011
Жалілася подрузі Соня
- Мене замучило безсоння.
Ночами я не можу спати
Від чого це, хотілось знати.
- Щоранку прокидаюсь хвора.
- Ось біля двох лягла учора,
- Ти думаєш, що я заснула?
- Очей до ранку не зімкнула.
-Ну ти подружко скажеш теж,
Ти ж біля двох і не заснеш,
Якщо ті хлопці молодці,
Дебелі й справні «жеребці»
- З двома не спи,подружко люба,
Бо через місяць – « вріжеш дуба».
- Позбудешся, навіки, сну,
заграєш прямо у труну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011
За селом на буграх горицвіт,
Навесні, як завжди, зустрічає.
ЩЕмкий спогад – солодкий привіт,
Із дитинства мені посилає
По стежині іду понад гай.
У родинний наш дім поспішаю.
Зустрічає мене рідний край,
Батьківщина, мене, зустрічає.
Он старезний вітряк край села.
Он лелече гніздо на тополі.
А он гуска гусят повела –
Все знайоме і рідне до болю.
Десь скрипить журавель у дворі.
Попід тином клубочиться квочка.
Де –не – де ще курять димарі
І квітують вишнІ у садочку.
Ось і хата. Ось рідний поріг.
Серце б’ється в грудЯх калатає
Над дверима висить оберіг,
Та ніхто мене тут не чекає
Біль вини та гірке каяття,
Мою душу навпІл розривають,
Бо батьки вже пішли в небуття –
На погості, давно, спочивають.
Я тепер до пустого гнізда,
У село щовесни прилітаю.
На могилах цілую хреста,
Та й до міста назад повертаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011
Хто вона сучасна жінка,
Питають Степана.
Бо про нього ходить слава,
Слава Дон – Жуана.
- Ну по перше невідомо
Яка вона з роду,
Чорна, рижа чи шатенка,
Скільки літ від роду
Вона лагідна, як треба,
І ніжна в коханні,
Якщо водяться у тебе
Гривні у кармані.
Не дай Боже закохатись,
В таку, ненароком.
Обдере, як мужик липу,
І вилізе боком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2011
Однією з трагічних сторінок історії Великої Вітчизняної війни стало Шумейкове урочище, що знаходиться за 15 кілометрів від Лохвиці
20 вересня 1941 року тут потрапила в оточення колона штабу Південно-Західного фронту та Військової Ради. Намагаючись вийти з фашистського кільця, в низовині склали голови близько 800 радянських солдат. Із зброєю в руках разом із ними цього дня загинули начальник штабу В. Тупіков та член Військової Ради фронту М. Бурмістенко. В урочищі, біля джерельця, поліг смертю хоробрих смертельно поранений кулею й розривом ворожої міни командувач Південно-Західним фронтом, Герой Радянського Союзу, генерал-полковник Михайло Петрович Кирпонос.
В УРОЧИЩІ ШУМЕЙКОВЕ
Не грім гуркотів на межі небокраю.
Не вітер і не буревій.
В полях Полтавщини, гримить ,не стихає
Кривавий із ворогом бій.
Жита й пшениці над Сулою палали,
В пекельному вирі війни,
За тебе вмирали , життя віддавали ,
Твої , Україно, сини.
Ні кроку назад! Циркуляри й накази
Неначе «домокловий меч»
Коричнева грізна, фашистська зараза ,
З боків попереду з-за пліч.
І не розірвати солдатам облогу,
В кошмарі усе шкереберть .
Депеші летять – та не про допомогу,
А грізні – стояти на смерть.
Тріщать кулемети, рокочуть гармати.
Земля мов кривавий заміс.
В жахливому пеклі конають солдати ,
І плаче розстріляний ліс.
Цю землю ласкають тумани і роси.
Тут в тяжкім кривавім бою.
Загинули в битві бійці Кирпоноса,
За волю і гідність свою
На тім бойовищі зростають берізки.
Солдат у граніті стоїть.
І свято чатують святі обеліски,
Навіки зупинену мить.
Євген Уткін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2011
«краще вже за комуняку, я проголосую.
Від Ю. Я. і Те. Країну, може урятую»
Романтик.
Ні , скажу тобі друзяко,
Ти не знаєш комуняку.
Боронь Боже з дуру,
Вибрать хижу цю натуру.
Комуняка це іуда,
Безбожник великий
Комуняка це паскуда
Підступний, дволикий.
Комуняка це облуда
Страшна та зубаста.
Пам’ятають іще люди,
В руки їм попасти,
Означає смерть, тортури
Та лісоповали.
Катівень високі мури,
Все це вже пізнали.
Комуняка – рідну мову
Навіки згубити.
Комуняка – війни знову
По усьому світі.
Комуняки, треба знати,
Це така сволота.
Запроторять враз за ґрати
Якщо слово проти.
Не дай Бог таку звірину
Знову обирати,
То за вільну Україну
Треба забувати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011
Не згасай, моя любове, не згасай,
Поки поруч ми удвох – поки й май
Поки поруч – друга вірне плече,
Люте горе – вже не так і пече.
Не згасай, надіє, а ні на мить,
Якщо разом то не так і болить,
Разом легше пережити в біді,
Перебути лиш на хлібі й воді.
Промінь світла, в царстві темряви й зла,
Хай куди б недоля не завела,
Вірний друг завжди опора й крило,
Хай би як там, у житті, не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b54F3rCQcqQ[/youtube]
У далекім краю я, незваний, сумую
Спогад душу мою невимовно ятрить
Із підхмарних висот крик лелечий я чую,
Ой як серце болить, ой як серце болить.
У чужій стороні все не так як удома,
А птахи принесуть із далеких - далек,
Так до болю , до сліз із дитинства знайоме,
Проводжаю лелек, проводжаю лелек.
Тут здається все є, усього тут достаток,
Тільки туга тяжка день за днем поглина,
Бо нема, як у нас, тих білесеньких хаток.
Навкруги чужина, навкруги чужина.
Зла недоля мене довго гнала світами.
Я пізнав на шляхах і зневагу й хулу.
Ой як часто у снах бачив я за морями
Синьооку Сулу, синьооку Сулу.
За лелеками в слід я думками полину,
Бо недоля мені повернутись назад.
У далекий мій дім, у мою Україну,
Бо уже снігопад, бо уже снігопад.
Привітайте ж птахи і вербу і калину,
Понесіть мій уклін, доземний, із відсіль
На могили батьків, на мою Батьківщину,
Смуток, тугу і біль. Смуток тугу і біль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2011
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S3GIKp3AWW4[/youtube]
Сьогодні двадцять п’ять жахливій даті.
Чи то Господь за гріх нас покарав,
Чи може за безпечність ми проклЯті
Чи Бог нам попередження послав.
Щоб знали своє місце в цьому світі,
Щоб не рубали змаху з – за плеча,
Щоб по можливості і з розумом нам жити,
Нагадує чорнобильська свіча.
Незнаючи, що їхали до скону,
Де жах, хаОс і де все шкереберть.
В чорнобильську радіаційну зону,
З’їжджались люди звідусіль по смерть.
Наперекір розгнузданій стихії,
В Чорнобиль їх покликав серця жар,
Щоб іншим дати на життя надію –
Своє вони поклали на олтар.
За тебе люба, ненько - батьківщино,
Життя віддАли й роки молоді,
Ти ж їх покинула в лихій годині,
І сам на сам залишила в біді.
Тепер вони вже немічні і хворі.
Хто ще живий той проклина життя,
Бо ледве хиріють в своєму горі,
Без віри і надії в майбуття.
Сьогодні двадцять п’ять жахлива дата.
На тілі України ще ятрить.
У кожнім серці і у кожній хаті,
Біль дзвонами Чорнобиля дзвенить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2011
Все далі минуле , а пам’ять чатує,
На ту справедливість, яка затаврує,
Осудить злочинців кривавої ери
Садистів, перевертнів та людожерів.
Дияволів, виродків, Богом проклятих,
Які ще з двадцятих, аж до п’ятдесятих
В ненависті лютій церкви руйнували,
людей мордували, бо владарювали
Вбивали і нищили голодомором,
Безглуздим звірячим та диким терором,
Країну, мільйонами трупів укрили.
В ярах та канавах, мов падаль, зарили.
Хто зважився в полі піднять колосок,
Чи тільки подумав подать голосок,
Від зграї катів вже лунало з гори.
- Ти ворог народу! Тебе в табори.
Вони, щоб тримати народ у покорі,
Нещасних людей потопили у морі.
У морі крові, неймовірного жаху,
Щоб ті, що лишились, німіли від страху.
Щоб не повторився новітній терор,
Насильство, безправ’я та голодомор.
Хай пам’ять про злочини вічною буде.
Хай це божевілля ніхто не забуде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2011
Теща зятю дорікає
Справа ось яка.
- Дощ на вулиці, то в хаті –
Бурхлива ріка
- Я ж у приймах, зять промовив.
- хата ж не моя
- Ви хазяйка в цьому домі –
Причому ж тут я.
Теща над словами зятя
Думала, гадала,
В подарунок йому хату,
Взяла й відписала.
- Я тобі мій дорогенький ,
Цю хату залишу,
Може будеш ти любенький –
Полагодиш кришу?
- Ну та годі вам чіплятись,
Їйбогу мамаша.
Як по суті розібратись –
Це ж хата не ваша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2011
В суд звернулась пані Віка,
З позовом на чоловіка.
- Це справжнісінький гігант,
Та боюсь його талант,
Доведе мене до смерті,
Отож буду я відверта.
Увесь час він вимагає,
А мене уже хитає.
Вимагає у обід,
Вже мені не милий світ.
З ранку, з вечора і вночі,
Вже мені запали очі.
Суд сказав авторитетно –
Натякнувши на конкретне.
- Ви із Богом собі йдіть,
Але висновки зробіть.
Не вмирають від такого,
Тож і суд тут нідочого
Жінка ледве не зомліла,
Наче крейда стала біла.
Зі стільця гігант устав.
- Ну то що –суддя спитав?
Той в підлогу втюпив очі,
- Та я й зараз також хочу..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2011
Чи то вже люди подуріли,
Чи то тепер такі роки,
Де пшениці й жита родили,
Тепер зустрінеш смітники.
І край дороги, і на луках,
На кладовищах, у гаях –
Та не усохнуть людям руки ,
Та не бере їх божий страх,
Це ж гріх великий - чи забули ,
Що ми нащадкам донесем ?
Я хочу, щоб мене почули
Не можна жити одним днем.
Не можна жити лиш для себе,
Щоб все тобі, а іншим щоб
Ні сонця ясного, ні неба -
Хай кінець світу, хай потоп.
Можливо , так воно і буде.
Впаде на землю божий гнів.
Якщо думки не звільнять люди,
Й серця свої від смітників.
Нехай живе земля віками
І за добро віддячить нам
Хлібами, квітами садами
Красою вічною – життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2011
Родом Гриць - із Бербениць
Зорі з неба не хапав,
Не вчащав до молодиць,
І спиртним не зловживав.
Знав одне лиш – працювати,
З ранку раннього й до ночі ,
Та прийшлось відпочивати,
Йому на курорті в Сочі.
На піску лежить щоденно,
Він під сонечком південним,
Ніжне море, далі сині,
І дівчатка у бікіні.
Може хто із вас не знає,
Слова дивного – бікіні,
То нехай запам’ятає –
Це купальник такий - міні.
На грудях вузенька стрічка,
Там листочок з винограду,
Між голісіньких сідничок,
Десь мотузка є позаду.
Гриць утюпився в Богиню,
Бо очей не відірвати,
Та уже через хвилину –
Серце стало калатати.
Бо не бачив ще до нині
Він стриптизу ось такого,
Хоч Богині і в бікіні,
А здається без нічого.
От якби, та спохватився,
Бо під серцем закололо.
- Тьху ти, Гриць перехрестився,
Сунув в рота валідола,
Йому кисень перекрило,
Наче він напився трунку
- Господи, забрав ти силу,
- Забери ж тоді і думку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2011
До лікаря якось,
Степан Неборак,
Звернувся і каже,
Що в нього чиряк,
На місце інтимне,
Причепився, клятий,
Ні самому глянуть,
А ні показати.
Лікар подивився,
І сказав, Степану,
- Скоро визріє, лишень,
Прикладай сметану.
Неборак додому,
Дістав глек сметани
І мастить, легенько,
Вавку препогану.
Йому стало легше,
Від того компресу,
В цей момент, поштарка,
В дім заносить пресу.
Виникла гнітюча,
У хаті картина –
Тут Степан, із глеком.
А отам – дівчина,
У дверях заклякла,
З дива остовпіла,
А коли оговталась
То пробелькотіла
- Думала сметану ,
Звідти виливають.
Вперше бачу як її,
Туди заправляють.
В чоловіка з ляку –
Очі із орбіти.
Своє грішне тіло,
Він хотів прикрити.
Глечик у Степана,
На підлогу гепнув.–
Помогла сметана,
Бо, чиряк той, репнув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2011
В рідну хату, в глупу ніч,
Припленталась Сима,
Вся заплакана й опріч –
Синці під очима.
Здоровенні мов калач,
Макіяж рікою,
Мама в сльози, мама в плач,
- Доню, що з тобою
- Хто тебе розмалював,
Питається мати.
- Та Ілько щоб він пропав,
Ревнивець проклятий.
- У відрядженні ж Ілля,
Дивується мама.
- Та ото ж, на жаль, і я
Думала те саме.
- На мою біду і глум,
Мов з неба звалився,
А у хаті – я і кум,
От Ілько й сказився.
- Кум своє отримав і,
Вниз з балкона, птахом.
- Зараз буде і мені,
Подумала з жахом.
- А він каже, - буду блуд
З тебе виганяти.
-Довелося п’ятий кут,
Мамочко шукати.
- Я літала там і тут,
По усій квартирі,
Думала уже капут ,
Кулаки ж мов гирі.
- А Ілько мій молодець,
Руками махати.
- Буде думаю капець –
Треба утікати.
- Я тікала з усіх ніг
В сорочці і боса,
Зачепилась за поріг
Та розбила носа,
- А тоді іще напали,
На мене собаки,
І сорочку розірвали,
До самої…спини.
- Ну буває, ну то й що ж,
Мама їй сказала.
- Свого часу я також –
П’ятий кут шукала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011
-В мене жінка гарна й статна,
І справжнісінький поет.
-Та для мене ненаглядна,
То завжди авторитет.
-Монолог читає – мене устидає,
Я лежу під ліжком, тримаюсь за ніжку
- Знов по зав’язку набрався?
- Знов на корок наступив?
-Нализався, насмоктався –
Все, що міг уже пропив
-Я не суперечу, думаю про втечу,
Знаю її вдачу ледве вже не плачу.
- Де тебе чорти носили,
-В «Глорії» чи в «Абдули»?
- Мабуть знову з кумом пили,
Признавайся , де були?
- Мабуть у шинкарки – у циганки Варки?
- Ой, спалю прокляту і гуральню й хату.
- Вилізь пико препогана,
Виб’ю . я із тебе блуд.
- Чорта лисого кохана,
Краще я побуду тут.
- Шваброю штурхає –мене виганяє,
-А я у куточку – мов на яйцях квочка.
- Розійшлася поетеса ,
Не вступаю в діалог,
- Бо не маю інтересу,
Краще нехай монолог.
-Ох ти проклятущий, розходиться дужче.
- Я тебе дістану, вмить тверезим станеш.
- З сумом слухаю кохану,
І чекаю той момент.
- Коли Галочка дістане,
Головний свій аргумент.
- А в моєї Галки, аргумент – качалка,
Через те під ліжком тримаюсь за ніжку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011
Ти енергійним був – усім на диво.
Ти з гідністю життя, своє, прожив.
Душею був, любого, колективу.
Не тлів, не жеврів – полум’ям горів.
Ти був рішучим, відданим, сміливим,
Прямолінійним – серцем не кривив.
Був справжнім другом – щирим, справедливим,
Любив життя і чесно, в ньому, жив.
Ти був взірцем, для багатьох, у всьому.
І був завжди на вістрі всіх подій,
На жаль згорів, на віражі крутому,
Та слід, на цій землі, залишив свій.
Прощай, мій вірний друже, я сумую.
Бо ти тепер, уже, на небесах,
Твій образ, я скорботно поцілую,
Вклонюся і вшаную, тлінний, прах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011
Твої очі - небесна блакить,
Твої очі - мов зорі чарівні,
Я щасливий за вік і за мить,
Ти ж моя , незрівнянна царівна.
Твої губи – троянди ранкові,
Що росою блищать на світанні,
Наче квіти в весняній обнові,
Наче мрії – солодкі й жаданні.
Погляд – тихий ручай у долині,
Ніжні руки – опора й крило
Голос – трель солов’я на калині,
Серце чуйне – приємне тепло.
Ти у світі, для мене єдина,
Мої мрії, здобутки, бажання,
Ти ж бо – пісня моя лебедина,
Ти любов моя перша й остання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011
Пам’ять роки тривожно гортає
На життєве моє полотно,
У дитинство мене повертає
На Гайванку на Кам’яне дно,
На Чаплі, де поміж осокою
З каченятами качка снує,
Де у вербах, плакучих, весною
Безкінечно зозуля кує.
І на Ніженці білі лілеї,
І в ромашковім морі між трав,
І косарики , і орхідеї –
Я , усе , одночасно згадав.
Суху Лохвицю – річеньку милу,
Що повилася ген до Сули
Тут нас доля в дитинстві водила,
Тут зростали й щасливі були.
Є у всіх заповітна стежина,
І у мене, також, вона є
Тут де край мій, моя Батьківщина,
Й босоноге дитинство моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
Заради чого в світі ти живеш?
Заради втіхи,мрії, муки чи кохання?
Чи просто так – по течії пливеш,
Чи йдеш на поводі примхливого бажання.
Спустошений у мареві думок,
Вони ж сполохані розірвані на шмаття,
Блукають всесвітом поміж зірок,
А поруч сумніви і здогади, й прокляття.
Навіщо, звідки, хто в цім світі ти?
Куди і що веде чи доля, чи омана?
Полину я з тобою у світи,
Моя омріяна, єдина і жадана.
Про тебе мріючи звіряю крок.
Витаю всесвітом із думкою про тебе.
Ти найяскравіша з усіх зірок -
Завітна зіронько мені сіяєш з неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
Довго так тягнеться ніч.
Думи долають не званні.
Сумнів, проклятий, опріч
Збільшений, у порівнянні.
Продиху а ні на мить,
Тиша, гнітюча, луною,
Стомлене серце щемить,
Піт заливає рікою.
І не заснути мені ,
Клекіт у грудях пекучий,
Темінь глуха у вікні ,
Вітрище, виє колючий.
Поруч вирує життя,
Вічне та різноманіте,
Кличе, веде в майбуття
Жити, любити, творити.
- Боже, невже цей бедлам,
Що в голові їжаками
Сам я надумав, та й сам
- Б’юся тепер з вітряками.
Мабуть, що так воно й є,
Вигадок це забаганок.
Чому ж він не настає ,
Цей довгожданий світанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2011
Роки мої шикуються у ряд
Сьогодні рік іще один минає
Легенький смуток думи огортає
- Бо вже літа не вернуться назад
приспів
На крилах вічності летять, мої, роки летять.
Назад мені їх на чекать – на жаль, на жаль
А по долині щомиті, щохвилини,
Пливуть тумани сині, у синю даль.
.
Давно уже одквітував мій сад,
Багряне й золоте – було ж зелене,
Сьогодні день народження у мене,
А за вікном почався листопад.
Приспів
В цей день завжди пригадується все,
Не пригадаю тільки ту хвилину,
Коли ж минув мій човен середину.
А течія несе його й несе
приспів.
Все далі й далі юності пора,
За горизонтом молодість зникає.
І надвечір’я в сутінках витає,
Уже біля воріт біля двора.
приспів
Якби ж вернулись роки молоді,
Я б зустрічать пішов їх до околу,
Та тільки ні не вернуться ніколи
Бо тільки раз бувають у житті.
приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2011
Злотокосу неначе царівну
Я колись ненароком зустрів
Голубі твої очі чарівні
Усим серцем навік полюбив
Полонили мене дивні очі
Я не маю спокою без вас
І у день і тривожної ночі
Ви зі мною завжди усяк час
Де тепер відшукать їх не знаю,
Чи у луках , чи десь у житах,
Може у соловїнному гаї,
Чи квітучих весняних садах
Злотокосу усюди шукаю
Де ж ти доле моя озовись
Через тебе спокою не маю
Повернись , повернись , повернись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2011
Іде весна зеленокоса,
І прокидається земля.
Ось – ось заграє сонце в росах,
Пташки повернуться здаля
Вервечкою летять лелеки,
І гуси радо ґелґотять.
З чужого краю із далека,
Качки до дому вже летять.
Розквітне проліска, підсніжник,
У шАти вдягнуться гаї,
Засяють зорі тихі й ніжні,
І защебечуть солов’ї.
Весна уже крокує світом,
Запанувала скрізь вона,
Милує дивним первоцвітом,
Голубоока й чарівна.
Весна іде! Радійте люди,
Я ж всім бажаю над усе.
Хай мир і злагоду усюди
Вона з собою принесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2011
Я, у луки піду не покошені,
Увсебіч де не спиниться зір,
Різноцвітом луги запорошені,
Погляд тішать герань, білозір.
Свічечками ятришники світяться,
Гордовитий оман височить
Незабудки між травами гніздяться,
І від них неповторна блакить
Приспів
Літо, літо – тепле літо,
Все навкруг цвіте.
Літом мріяти, любити,
Пам’ятать про те,
Що прийде до нас , надвечір’я час,
Осінь золота і минуть літа.
Закружляє нас цей чарівний вальс,
Нагадає нам, що лишилось там.
Літо, літо - тепле літо,
Залишилось там.
Грають росами сонячні промені,
І веселками в травах горять,
А навколо в ромашковій повені –
Підмаренники медом п’янять.
Чи то зоряним дощиком випало,
Чи казкова пройшла заметіль,
Золотавих кульбабок насипало –
Де не глянеш - вони звідусіль.
Приспів
Я босоніж іду,з насолодою,
Відчуваючи роси рясні.
Я любуюся диво – природою,
І на серці так любо мені.
У гаю соловейко закоханий,
У траві цвіркуни стрекотять,
Неповторна краса не сполохана
Тепле літечко і благодать.
Приспів.,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2011
Онучатка кульбабки веселі,
І грайливі немов кошенята,
З ними радість та клопіт в оселі ,
З ними щебетом повниться хата.
Коли щебетом повниться хата ,
То живе не вмирає твій рід,
Бо продовжать його онучата ,
Будьте певні бабуню і дід.
Знаю певно, що не помилюся,
Голуб’яток малесеньких пара,
Баба Галя - онучка Маруся ,
А Марися -то баба Тамара.
А від діда немає нічого ,
Та пусте , з того я не журюся,
Попрошу всемогутнього Бога,
Попрошу за Марисю й Марусю
Хай « кульбабки» грайливі й веселі
Звеселять їхню хату - як нашу,
Пошли Господи в їхні оселі ,
Щастя - долі повнісіньку чашу
Не забудьте онучки й про мене
Як на цвинтарі я зупинюся,
Пам’ятайте про діда Євгена
Мої любі -- Марися й Маруся
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2011
Цивілізація несе людству не тільки добро, але і зло тому, що знищує не тільки природу, але і фауну, і флору. Все менше і менше залишається в Україні первозданної природи, хіба, що у заповідниках. Ось про один з таких заповідників урочище Поповиця, що неподалік села Бербениці, що в Лохвицькому районі на Полтавщині, мій вірш.
Я бачив диво в Бербеницях.
Ні, це не сон мені наснивсь,
Там за селом у «Поповиці»
Шматочок степу залишивсь.
Лише земля тепло відчує,
Зійдуть сніги, розтане лід.
А на осонні вже квітує,
Чарівна квітка горицвіт.
Хвилюється неначе море
Довкола ніжна синява,
То зацвіла в весняну пору,
Не менш прекрасна сон – трава.
Кульбабочок силенна – сила,
Немов ліхтарики горять.
А он розсипалися схилом
Братки, рутвиця, зіновать.
Улітку рідкісна перлина
Різноколірна, зацвіла.
Тут і чебрець , і конюшина,
Типчак шовкова ковила,
Гадючник, звіробій, гвоздика,
Оман, парило і вовчуг,
А каролиця білолиця
Повсюди вкрила зелен – луг
Синіють шавлія, цикорій.
Жовтіють стрілки дивини,
Он спаржа у зеленім морі,
Край балки всюди полини.
Немов обвішаний намистом.
Піднявся гордо з поміж трав
Красунчик залізняк бульбастий.
Он підмаренник засіяв.
Вже материнка зацвітає
Чистець, безсмертник і часник.
Буквиця вогненно палає
А там он видно терновик.
Як буде, люди, наша ласка
То збережемо залюбки.
Це дивне – диво, –справжню казку
І хай живе вона віки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2011
Змішались горе, гнів та порівняння,
Зневіра, розпач та пекучий біль.
Межа разюча, марні сподівання,
Ятрять немов, криваву, рану сіль.
Оманливі обіцянки з усюди.
Безвихідь заганяє у тупик.
Тихенько ремствуючи – скніють люди,
Знедолений народ мовчить – бо звик.
Що поруч нас принизлива, злиденна,
Образлива та ненависна суть.
Душа спустошена, на серці щемно,
Думки мов рій розбурханий гудуть.
Стомилися від безробіття руки.
Окутала непевності пітьма.
Не розуміють діти та онуки,
Чом іншим є, а їм завжди нема.
А ми все борсаємось на дні ями.
Нас «кинули» товариші й пани.
Допоки ворожнеча поміж нами,
Біднієм ми – багатшають вони.
-О Боже мій. На тебе сподівання,
Бо владарі безжальні та лихі.
У ситих совість мабуть у вигнанні,
Тому сліпі, байдужі та глухі.
Немає віри вам панове й пані,
Ось - ось уже увіриться терпець.
Антинародній владі препоганій,
Напевне , вже тоді, прийде кінець.
Я побажаю всім щиросердечно,
Хай час найближчий зміни принесе.
Бо так не може бути безкінечно,
Як хочеться в це вірить. Над усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2011
Та скільки ж можна на граблі,
Одні й ті ж самі наступати?
На лобі ґулі чималі.
А ми продовжуєм чекати,
І вірити глашатаям,
Які не раз вже одурили
Рай ,світлий обіцяли нам,
А заганяли до могили
За ними люди довго йшли,
Вони ж , в дорозі повтікали,
Куди вели – не довели,
А Україну обікрали.
Знов чути заклики старі,
Брехливі, підлі постулати.
І знову вірять бідарі,
Що будуть манну з неба мати.
Знов наступають на граблі,
Чи лоб сталевий? Чи порожній?
У мене , до таких жалі,
Бо розпізнати не спроможні
Оману підлу, слова блуд,
Підступність хижу та дволику
Одурений не помічає люд,
Приховану брехню велику.
І гірко й соромно за тих,
Кому ми долі довіряли
Скількох би ми не знали лих,
Якби ж то їх не обирали.
Ото ж не вірте брехунам.
Як знов за них голосувати,
Злочинність, бідність та бедлам –
Ніколи нам не подолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250467
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 29.03.2011
Вже не один рік ми йдемо
А от куди? Якби ж дізнатись.
На краще хочим сподіватись,
Надіями лиш живемо
Якось, у нас, все навпаки.
Злочинність, хамство у пошані .
Персони ці недоторкані.
Порядність , чесність – шарпаки.
Чому з нас більшість – злидарі?
Чому , хто жне, оре та сіє –
Той ледве – ледве животіє,
Жирує той, що на горі.
Бо там , на гірці й на горі
Крадуть мільйони – всі це знають
Та крадіїв не зачіпають
Для цього в нас є бідарі .
Які, щоб якось їм прожить ,
Бува потягнуть, що попало,
Те, що лежить, чи те, що впало –
Тут правосуддя не проспить.
Крадіжка, злочин безперечно.
І виправдання їй немає,
Та тільки чому так буває ,
Спитати хочеться, доречно.
Украв мільйон – не помічають.
Чом неув’язочка така?
Украв мішечок буряка –
Обов’язково покарають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2011
ДО МОЖНОВЛАДЦІВ
Вже (крокодилячі) набридли сльози.
Навіщо голови в пісок ховать.
В брехливі , ми, не віримо прогнози,
У вашу щирість, чесність, благодать.
Червоні, сірі, чорні, жовто-сині
Якби ж то ви задумались були,
Що пустодзвонами в лихій годині
На наших злиднях буйно зацвіли.
Для вас напевне сльози та докори,
Біда народу й горе – то пусте.
Вам головне якби все вище вгору,
А там хай і трава не проросте.
Не віриться, що серед вас немає
Порядних, чесних, гідних громадян.
Чи пиха, вашу совість пожирає?
А як же, був товариш – тепер пан.
Та вам, здається, зовсім не до того,
Що ми чужі у рідному краю.
Нам перти гніт ,тяжкий уже знемога,
Терпимість проклинаючи свою
Вже обікрали, бідну, Україну,
Підступність підла, хижий капітал.
А нас жене недоля до загину ,
Шляхами гноблення, хули, потал.
Уже тепер не ненька – Україна,
А мачуха для дочок та синів.
Та ́прийде час. Прийде ще та година
І спалахне усенародний гнів.
Отож не лицемірте. Годі. Буде.
І не ховайте голови в пісок.
Бо вже кипить,уже вирує всюди
Священний гнів.І вибух вже за крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2011
Ми давно одцвіли. Не орли ми уже й не сокОли.
Лише пам’ять жива – не загрожує їй забуття.
Щоп’ять років завжди, звідусіль, ми з’їжджаємось в школу.
А літа все летять і немає назад вороття.
Вірність дружбі шкільній не згубилась в минулому й часі.
І збирає нас знов, щоб дитинство своє пригадать.
Щоби сісти за парти, як це було, в першому класі.
Щоб згадать, порівнять, порадіти і посумувать.
Пом’януть вчителів, однокласників, друзів по школі.
Хто пішов за межу, не судилося більше прожить.
Постоїм, помовчим у тісному, скорботному, колі.
Пригадаєм і серце від того, у нас, защемить.
Та не будем гадать хто тепер, із нас, кане у Лету.
Хто підЕ назавжди і коли чий скінчиться політ.
І чий образ залишиться в пам’яті та на портреті,
І який на землі, пожиттєвий, залишиться слід.
Кожен день, кожен час наближає до вічного дому,
А планета, тимчасом, накручує час на вісі.
Та не будем гадать і доводить стару аксіому.
Чи зустрінемось ще? Безперечно - та от чи усі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
І ось ми знов у нашій школі,
На другий поверх піднялись,
Яке тут рідне все до болю –
Ми ж тут навчалися колись
Зібрались «діти» сивочолі
Уже бабусі й дідусі ,
Зібрались тут – у першій школі,
На жаль великий – не усі.
Зібралися щоб пригадати
Той незабутній день і час,
Як ми дівчата і хлоп’ята
Прийшли уперше в перший клас.
А скільки ж вже минуло років,
Як ми пішли із школи в світ.
Від самостійних , перших , кроків
Багато вже минуло літ.
Тепер при зустрічі зітхання,
Жалі нездійсненних надій.
І запізнілі , вже , признання,
І спогади рожевих мрій.
Згадаєм роки молодії –
Відчуємо під серцем щем.
Бо ж осінь холодочком віє,
І шлях коротший з кожним днем.
Солодка згадка днів далеких
Бентежить і хвилює кров.
Тож ми злетілись , мов лелеки ,
Щоб з юністю зустрітись знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
Чорнити все і всіх не поспішай,
Далеко не усі твоєї проби.
Поглянь на себе з боку, пошукай
Причину необузданої злоби.
З тобою поруч гадина повзе.
А хтивий розум червоточить зависть.
Вона тебе і день, і ніч гризе
Тому шаліє у тобі ненависть.
Тому ти бачиш все на сірім тлі,
Тому ввижається лише погане,
Тому усі не щирі, хижі, злі,
І лише ти святий та бездоганний.
Ти, над усе закоханий у «Я»
А з чим не згоден то ніяк не варте.
І правда в тебе є, лишень своя,
Яка підходить під твої стандарти.
Ото ж на інших бруд не виливай,
І гудити підряд усе не треба.
В собі причину краще пошукай,
Можливо біди всі, якраз від тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2011
За що тебе я , особисто, поважаю.
За чуйність, чемність, щедрість, доброту.
За те що у біді не кинеш, добре знаю,
А ще за твою душу золоту.
За те, що тобі роки не завада,
За те, що в радості і в горі – друг,
За те, що пісня у житті твоїм, розрада,
За те, що маєш сильну волю й дух.
За те, що у тяжку, для нас усіх годину,.
В своєму не ховаєшся кутку.
За те, що любиш рідну Україну,
Що не сидиш, як інші, в холодку.
Упевнений, не скажеш ти, що хата з краю,
На допомогу знаю що прийдеш
А ще тебе , мій друже, щиро поважаю,
Що ти не тліючи – палаючи живеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2011
Тяжко вже й порахувати
Розвелось їх до мороки.
А ще б пак запам"ятати
Різні партії та блоки.
Є (Родина), (Батьківщина),
(Солідарність) є й (Союз).
Є (Єдина Україна),
(Радуга) і (Дем. союз).
(Регіонів), (Анархістів),
(Єдність ) та (Республіканська),
( Правидна), ( Соціалістів),
(Мрія), (Захист) та (Селянська.)
Є (Порядок і Реформи),
( Русичі) та (Сильна дія).
(Європейська є платформа),
(Пора), (Собор) та (Надія)
Ще(Зелені,) чорні, білі
І червоні і не дуже.
Галасливі є й не смілі,
І пасивні є й байдужі.
Праві, ліві та центристи,
Всіх святими можна звати,
Усі сонячно-барвисті.
Це поки ще кандидати.
Ми за вас в вогонь та в воду,
Запевняють кандидати.
Будем слугами народу,
Їм що плюнуть, що збрехати.
Сипле словом наче злотом,
Наче кінь копитом креше.
Слухаєш з відкритим ротом,
А лукавий бреше й бреше.
Та брехня уже рікою,
З вуст медових депутата.
Їм будь що, якби ж рукою,
Ухопитись за мандата.
Пані і панам начхати,
На порядність та моральність.
Головне якби придбати,
Їм оту недоторканність
Вже тоді на перепоні,
Їм простий закон не стане.
Бо вони самі в законі,
Статус в них НЕ ДОТОРКАНІ.
А як станеш депутатом,
Буде їсти , буде й пити.
Прикриваючись мандатом
Можна все тоді робити.
***
Від зарплати й до зарплати
Можна і не працювати
А як буде дуже нудно ,
Можна лаятись прилюдно.
Можна в залі погасати,
В гучномовець покричати
Можна в пику зацідити,
Можна бійку учинити.
Можна спати чи куняти,
Можна пресу почитати.
Можна в дудку подудіти,
Можна меблі потрощити.
Можна все що забажаєш,
Все , бо не відповідаєш.
Так «працюють» депутати,
Від зарплати й до зарплати.
Сумно, боляче та гірко,
Наш парламент наче «стрілка»
Отож хочеться , спитати –
Ви братки – чи депутати.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
Скінчилося твоє життя
Вже зяє викопана яма.
На цвинтарі труна і мама –
Назад немає вороття.
І ось прийшла прощальна мить –
Хвилина тяжкої розлуки,
І сльози крапають з розпуки –
Душа щемить, душа щемить.
Ми з ніжністю тебе згадаєм,
Та вже разом не заспіваєм,
Про чебреці, що за селом,
Про чорнобривці під вікном,
Про рушничок і вишні біля хати,
Коли збиралися гуртом ,
Лунала пісня за столом,
Ти ж так любила, мамо, заспівати.
Прощай, ріднесенька, прощай.
Ти покидаєш нас навіки
Труну уже закрило віко,
І це межа, і це вже край.
Така невідворотна суть
Таку вже долю мають люди.
Земля тобі хай пухом буде,
А ми земний продовжим путь.
Ми з ніжністю тебе згадаєм,
Та вже разом не заспіваєм,
Про чебреці, що за селом,
Про чорнобривці під вікном,
Про рушничок і вишні біля хати,
Коли збиралися гуртом ,
Лунала пісня за столом,
Ти ж так любила, мамо, заспівати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I2TChxRLeQQ&list=RDI2TChxRLeQQ[/youtube]
Останній поцілунок потиск рук.
Ми розлучаємось з тобою назавжди,
Вже чується далекий перестук –
Так, наближаючись, гуркочуть поїзди.
Приспів
Уста солодкі наче мед,
Думки шалені - взад , вперед,
Душа навпіл від розпачу й розпуки.
Збігає невблаганний час,
Цілую я в останній раз
Блакитні очі й ніжні твої руки.
Зустрілись ми з тобою - по весні,
Зацвів ромен і польові блавати,
Для тебе я співав свої пісні,
Ти їх любила – я любив їх дарувати.
Приспів
Уста солодкі наче мед,
Думки шалені – взад вперед,
Душа навпіл – від розпачу й розпуки.
Збігає невблаганний час,
Цілую я в останній раз
Блакитні очі й ніжні твої руки.
До ранку ми блукали – поміж зір,
І соловейка слухали до рання,
Ми з головою ринули у вир,
Шаленого, жагучого кохання.
Безвихідь бачу, у твоїх очах,
Тобі на Північ – я на Україну.
Перон безлюдний, та сталевий шлях,
Розлучать нас за мить, чи за хвилину.
Приспів
Уста солодкі наче мед,
Думки шалені – в зад вперед,
Душа навпіл від розпачу й розпуки.
Збігає невблаганний час,
Цілую я в останній раз
Блакитні очі й ніжні твої руки.
7
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011
Щемко, і так тяжко на душі
На село померле споглядати.
Тут де породила сина мати,
Спогади лишились на межі.
Страшно коли мертву тишину,
Відчуваєш наче у могилі.
Із дитинства краєвиди милі,
В заростях гіркого полину.
Гірко усвідомлювати те,
Що життя давно тут закінчилось
Не пізнати – так усе змінилось
Навіть і садок не зацвіте.
Все що залишилось від села –
Спогадом тривожить, аж до болю.
Це гніздо лелече на тополі,
Та духмяна річенька мала.
Здичавіле поле до межі.
Далі можна вгледіть асфальтівку,
Що вела когось в свою домівку,
А тепер там звірі та вужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2011
Вишні в моєму краю,
Цвітом, мов снігом, укрились.
Мрію згадав я свою,
Що у дитинстві наснилась
Птахою понад селом,
В злеті казковому лину
Мамі махнув я крилом ,
Мама – вертайся ж сину.
А навкруги чебреці,
Ластівки понад водою,
В мами хустина в руці –
Змочена ,вкотре, сльозою.
Знову сади над селом ,
Квітнуть у мареві дивнім
Мама махнула крилом,
В небі розтанула синім синім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2011
Мово моя! Ти багатостраждальна,
Вішана, стріляна, топтана в бруд.
Цькована,гнана віками безжально,
-Боже за що ця хула й пересуд.
Ти в болотах Сандормоху конала,
Гнобилась в сталінських концтаборах.
Птахом казковим завжди оживала,
Бо не зломив ні терор ні ГУЛАГ.
Знову, безродні, виношують мрії,
Знову здіймають, перевертні, крик.
(-жить будем вместе с Великой Россией,
с нами могучий росийский язык)
Я поважаю усі інші мови
Рідна для когось є мова своя.
Тільки я проти , щоби у окови
Ти ,українська, закута була.
Ні я не проти щоб в мирі нам жити,
В братнім союзі народів слов’ян.
Мову ж свою- не дозволю згубити,
Мову прадавню батьків і краян.
Доки ти є то живуть в Україні,
Звичаї давні, обряди, пісні,.
Ти ж не загинула в грізній годині
Катом мордована на чужині.
Мово моя величава і сильна,
Не підкорив тебе лях та москаль.
Рідна моя! Будь від суржику вільна
І засіяєш неначе кришталь.
Мово моя! Ти постійно зі мною
В думах, у серці і я залюбки,
Мрію, живу, розмовляю тобою,
Благословенна ж будь роки й віки.
-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011
.
Літа збігають у роки,
Життя давно за середину.
Задумаюсь в лиху годину,
Думки обсядуть мов круки..
З дитинства не ледарював,
То там, то тут був на підхваті,
Бо бідно було в нашій хаті,
В чотирнадцять вже працював
Сапав колгоспні буряки,
Немов на панщині повинну
Задарма гнув на полі спину,
В комуністичні ті роки.
В компартіях я не бував,
Тягли ж туди мене канатом,
Не був я їм слугою й братом
І дифірамби не співав.
Я не кричав «БУ. ЗДЕ. і ЕСТЬ..»
Бо ненавидів всю ту свору,
Не вхожий був до того двору
Тож маю чисту совість й честь.
Я не чекав від долі див
Гнівився, каявся, карався,
Під сволоту не підгинався,
Як більшість просто собі жив.
І на чуже не зазіхав,
Спіткався, падав, підіймався,
Йшов битим шляхом, терном дрався,
Та й зорі з неба не хапав
Вже шістдесят минуло літ
Живу як більшість в Україні,
У Богом кинутій країні,
Терплю наругу, бідність, гніт.
То комуняки нас вели
У світ брехні, у світ облуди,
І плентались за ними люди –
На смерть залякані були.
Теперішні поводирі,
Такі ж жорстокі та безжальні.
Байдужі, хижі та брутальні,
Такі ж у них і митарі.
І знов ведуть нас до мети
Останню шкіру вже здирають.
В глуху безвихідь заганяють.
- Чого ж мовчим, скажіть брати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011
Заметіль мете снігами,
Гуляє над світом.
В теплій хаті вечорами
Мріється за літом.
Літом бджоли гудуть в гречках,
Літом пахне пасіка,
І у луках василечки,
І яблука в спасівку.
Пахне літечко грозою,
Білими туманами,
М’ятами та лепехою,
Та медами знаними.
Пахне літо полинами,
Свіжими покосами,
Липами та чебрецями
Вранішніми росами.
На святки зелені, пряно –
Пахне літо клечанням,
А у жниво, так духмяно –
Хлібом свіжоспеченим.
Бродить теплими ночами,
Сонними левадами.
Зачаровує дивами,
Сипле зорепадами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
Був дивний вечір, падав сніг лапатий,
Ми йшли, за руки боязко взялись,
На радощах хотілося співати,
О Боже, чи було таке колись?
Нам люди зустрічались не до речі,
Закохані, ми вперше обнялись,
Сніжок пухнастий сипав нам на плечі,
О Боже, чи було таке колись?
Замріяні ми довго ще блукали,
По вулицях засніжених плелись,
Тоді ми вперше, трепетно, кохали
О Боже, чи було таке колись?
Нас доля світом розвела шляхами.
Від так дороги наші розійшлись,
Та не згубилося поміж роками,
Кохання перше, що було колись.
Холодний день осінній, дощик сіє,
А на порозі вже стоїть зима,
В цей час, буває, прийде ностальгія
За тим, чого давно уже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tkey3ohpieE[/youtube]
З Великого лугу
Чути пугу, пугу.
Бойовий лунає
В Украї,ні клич
Бери порошницю
Кулі та рушницю,
Шаблю, спис та люльку –
Вирушай на Січ.
Прапор малиновий
Майорить над нами.
Попереду завше
Батько кошовий.
Слався Україно
Своїми синами,
Ми за тебе, ненько
Підем в бій.
Козаки! Гей козаки!
Всі ми станемо стіною
Знову й знов –До бою!
В бойовищі з ворогами
Божа мати буде з нами
Звільним рідну Батьківщину
Від оков.
Козаки! Гей козаки!
Перемога! Перемога!
Або смерть – до бою!
Ненависні скинем пута,
Щоб старий Дніпро – Славута,
Не томився у неволі –
Йдемо в бій.
Воєводи й хани,
Королі й султани,
Вам не підкорити
Православний рід,
Бо козацьке військо
Військо запоріжське
Знову вирушає у новий похід.
Доки зорі сяють
На Шляху Чумацькім,
Жити українцям
На землі святій.
Будуть козачата,
У краю козацькім,
Боронити волю,
Честь і спокій свій.
Козаки! Гей козаки!
Всі ми станемо стіною
Знову й знов –До бою!
В бойовищі з ворогами
Божа мати буде з нами
Звільним рідну Батьківщину
Від оков.
Козаки! Гей козаки!
Перемога! Перемога!
Або смерть – до бою!
Ненависні скинем пута,
Щоб старий Дніпро – Славута,
Не томився у неволі –
Йдемо в бій.
Чудову мелодію козацького маршу донесли до нас кобзарі.Ось саме такими словами , як у цьому вірші, мені вбачається ця мелодія .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2011
Сурми засурмили у похід
Боронить від ворогів наш рід
Турка воювати, волю добувати,
Сурми засурмили у похід
Рано встали, засвистали,
Буйногривих осідлали,
В чистім полі на роздолі
Пісня летить..
Під знамено малинове,
Підемо на бій братове,
У неволі та й без долі –
Козаку не жить.
По всій Україні день і ніч.
Козаки збиралися на Січ.
Шабельки блищать,
Стремена бряжчать
Козаки збиралися на Січ
Ой ви коні воронії,
Підківоньки золотії,
Несіть коні за пороги
Та й на Січ.
Боронити Україну –
Чи до слави, чи до згину,
Козаки до бою -
Пліч о пліч.
Не плач дівчинонько не журись.
За козацьку долю помолись.
Козаку в поході буде у нагоді.
Не плач дівчинонько не журись.
Будь здорова чорноброва,
Нас хранить Свята Покрова
– Божа мати, у поході, прощавай.
А якщо в бою загину,
То за неньку Україну
За свободу та за волю –
За рідний край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2011
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vXeOH52bCqM[/youtube]
Згадались теплі соловїнні ночі
Старенька хата, ліса, перелаз
Немов весна твої зелені очі –
В десятий ми тоді ходили клас
Згадалось як блукали між зірками
І як за руки вперше узялись
Літа, що промайнули поміж нами
Мережкою в чарунки заплелись
Ми розійшлися кожен своїм шляхом
На згадку фотокартки та листи
З роками усвідомили із жахом,
Що вже давно попалені мости
Що вже давно пішли від нас в минуле
Слова, цілунки,мрії,почуття
А як зустрілися то призабуле
Знов повернулося із забуття
Знов пригадались соловїнні ночі
Старенька хата,ліса, перелаз
Немов весна твої зелені очі
В десятий ми тоді ходили клас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011
Тобі вклоняюсь вдячно до землі,
За ночі, що недоспані роками,
За хліб святий – що маю на столі,
За ласку, за твою турботу мамо.
Приспів
Мамо, мамо рідненька .
Ти допоможеш завжди,
Ти і зігрієш, і пожалієш,
І порятуєш з біди
Повиростали дочки та сини,
Уже щебечуть весело онуки,
Тобі ж, тривожні , й досі сняться сни
І спокою твої не знають руки
Приспів
Ти постаріла – роки вже не ті
Давно вже, чорної коси немає,
Та не загасло серце у путі –
Воно яскравим полум’ям палає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011
Жінки, бабусі і дівчата!
Вітаю вас з весняним святом.
Усіх кого зібрав Пегас
У Клуб Поезії в цей час.
Вітаю вас душевно й ґречно,
Бажаю всім щиросердечно
Щоби і їлось, і пилось
Щоби здоровилось, моглось
Прекрасне людям дарувати,
Натхнення , шоб вірші писати,
Щоб ваші пера не ржавіли,
Щоб ви палали а не тліли.
За вас, чарівних, ми сьогодні
Піднімемо бокали повні.
Бажаю щасних вам років,
І люблячих чоловіків.
Хай збудуться всі забаганки
Поетки, любі, й колежанки.
До цих вітань, як і годиться,
Приєднується пан Юхниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2011
Люблю як сонечко сідає,
І все навколо завмирає –
Чарівна, неповторна мить.
Люблю, як весело стрекочуть
Цикади влітку до півночі.
Люблю як дощик шелестить.
Люблю я, ніжні літні роси
Люблю, як свіжі ще, покоси
Духмяно пахнуть на лугах.
Люблю над тихою водою ,
Десь в березі, між осокою,
Озветься і замовкне птах.
Люблю я осінь золотаву,
Люблю калину біля ставу,
Люблю, щоб соловей співав.
Люблю зірниці споглядати,
Люблю у луках заблукати,
У луках, між п’янких отав.
Я не люблю підступність, зраду,
Жорстокість, хитрість та браваду,
Ділків, нахабних та хватких,
Лукавих, підлих та дволиких,
П’яниць, маленьких та великих,
І підлабузників бридких.
Я не люблю гірку злиденність,
Безлику, сіру повсякденність,
Боюсь зневіритись в житті.
У кого хата завжди з краю,
Такого я не поважаю.
З таким мені не по путі.
Боюсь, що горе прийде в хату,
Боюсь війни, боюсь розбрату –
Хай буде злагода і мир.
Боюсь у всесвіті на місці
Планети злі авантюристи
Залишать атомний пустир
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2011
Віхола грайлива залюбки
З вітровієм, жартома, танцює.
Розмальовує мороз шибки,
Візерунком неземним дивує
На деревах інеї сріблянисто – синії
Завірюха бавиться, заметіль мете.
А у згадках лілії, ніжні сніжно – білії,
А на серці літечко літо золоте.
Дід мороз нікого не мина ,
Світлим святом він усіх вітає,
Поруч з ним снігурка чарівна,
Із Різдвом людей поздоровляє.
За віконцем інеї сяють сріблом дивнії,
Виграє веселками сніжна височінь,
А в оселі затишно і святково – радісно,
І на серці сонячна весняна цвітінь.
Неповторна навкруги краса,
Небозвід казково засвітився,
Зірка осіяла небеса –
То Христос в святвечір народився.
На деревах інеї сріблянисто - синії
І в таку урочисту, величаву мить,
Знітилась хурделиця, не мете метелиця –
Віфлеємська зіронька вже зійшла й зорить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011
Прокляття від живих і мертвих,
За муки , за терор, за жах.
У пам’яті людській не стерти ,
Слово скорочення « ГУЛАГ»
Там долі і людей ламали.
Володарюй,суди , карай.
Кістками ,шлях свій , устилали
В комуністичний «світлий рай»
Жахалися безкраї далі,
Стогнав від баченого ліс.
Коли в звірячому оскалі
Стріляв у жертви мракобіс.
Стріляв священників, поетів,
Стріляв у наше майбуття,
Від куль з рушниць та пістолетів ,
Скінчилось не одне життя.
Дух неприкаяний блукає,
Від Соловків – до Колими.
Прислухайтеся як волає,
Із потойбічної пітьми
Благання на усе довкілля,
Не забувайте, не простіть!
Комуністичного свавілля
В майбутньому – не допустіть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011
ЛИПКІ СЛОВА
Багато слів, багато слів –
Липкі слова.
Від них, брудних, болить душа –
І голова.
Скажи ,хоч сотні тисяч раз-
Солодкий мед.
Не покуштуєш,бо не харч –
Насамперед
В епоху змін знов пустодзвін –
У новий час.
Нові Тузи і Королі –
Що їм до нас.
І світ новий, і гніт новий –
Нові круки
Старі погоничі лишень –
Та блазнюки.
Вели дияволи кудись –
Не довели.
Авантюристи й пияки –
Вже й зогнили.
А реформатор, нас завів –
У кут глухий
Мабуть його, таки попутав –
Біс лихий.
Ні, за минулим, я не буду
Сумувать.
Але ж вперед ми не пройшли
Ані на п’ядь
Пани гризуться, очманіло,
На горі.
А біль та розпач –
То уділ для злидарів.
Ми знову йдем, вже ледь несем –
Свого хреста.
Не зможем правди осягнуть –
Вона ж проста.
Допоки будемо отарою
Брести
Допоки й перти , ненависні, нам
Хрести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2011
Стою серед двору в журбі й самотині,
Дитинство моє в цій лишилось хатині,
Привітна, ошатна, білесенька хата,
Тепер сирота без вини винувата.
Стоїть на подвірї зарослім, безликім,
Похмурою пусткою в смутку великім.
Трухляві стовпці залишились від тину,
Густі полини заглушили калину,
Зогнив журавель, завалилась криниця ,
Була ж в ній холодна, криштальна водиця.
Замість чорнобривців- дурман з лободою.
На дворищі дикім - недоля з бідою.
Не так ще давно тут життя вирувало.
Навколо цвіло, гомоніло, співало.
Дідусь свіже сіно заносив у клуню.
Бабуся доїла корову Ласуню.
Татусь на роботу ішов рано з ранку,
І мама завжди поспішала на ланку.
А ми, із сестрою, ходили до школи.
Здавалось життя не скінчиться ніколи.
Здавалось. А виросли, повилітали
З гнізда у світи, а батьки повмирали.
І двір залишився в селі сиротою,
З недолею злою з гіркою бідою.
А скільки ж дворів потопають у хащах,
Забутих, покинутих напризволяще
По всій Україні.Зникають по селах.
Колись велелюдних, багатих, веселих.
...Стою серед двору, в немилій годині.
В задумі великій, в журбі й самотині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011
Даруйте коханим квіти,
І ніжні слова їм кажіть-
Бо нащо на світі жити,
Якщо не кохать, не любить.
Даруйте коханим мрію,
І зорі, і сонечко теж,
Даруйте коханим надію
І щастя без міри , без меж.
Даруйте коханим ласку,
З коханими йдіть під вінець,
хай буде життя як казка,
Для відданих ваших сердець.
Даруйте коханим вірність,
Увагу, повагу, любов.
Даруйте коханим ніжність,
Знову, і знову, і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
Ледь спохмурніло синьооке небо,
На землю вже туман холодний ліг,
І надвечіря стукає до тебе,
Сріблом і злотом стелиться до ніг.
Та не сумуй, що дощ холодний сіє,
Що лист багряний - вітром по землі.
Нехай тебе любов моя зігріє,
Хай не тривожать спогади й жалі.
Ти не журись,що вже вітри доносять,
Холодний подих спраглої землі.
І не журись,що жалібно голосять,
Збираючись у вирій журавлі.
Твої роки далеко ще не осінь.
Ще ́́́ молодість гуляє у житах.
То ж не сумуй, що в косах твоїх просинь,
І що з гори тепер, уже ,твій шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244071
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.02.2011