| Сторінки (2/107): | « | 1 2 | » |
Ти мужньо держиш оборону
На полі мінному кохання,
Та, перетнувши всі кордони,
Я стала перша і остання.
Здавайся, воїне, ти в пастці.
Ми неминучі від наближень.
Вже хмари мчать кудись гривасті
І кінь твій руки мені лиже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014
Стонадцять див – непрожитих історій,
Стонадцять див – прожити у селі.
Стоять ліси у гордій непокорі
Перед розверзнутою пащею століть.
Яка краса – містам така й не снилась,
Куди їм братись до таких садів?
Міська трава так рясно не росилась,
Там лиш газон, і той поасфальтів.
Там де-не-де ще зеленіють парки,
І гнізда в’ють антенами дахи
Там альфа ранку – справна кавоварка,
І всі під вечір з лівої ноги.
А у селі – півнями кличуть будні,
І пахнуть свіжоскошені поля.
Там навіть в грудні
у чарівнім грунті
Десь оживає скошена трава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2014
Війна війною. А над нею небо.
Де бірюзою вабляться дощі.
У їх краплинах присмак металевий
Кожен солдат навіки залишив.
Їх кожне слово – наче вже й останнє,
Та в тих степах вже хто не воював.
Якщо вмирати – тільки на світанні,
В його зітханні сонячних октав.
А там паслося дуже тепле літо,
Котилось сонце й мружило роки,
У піжмурки з дитинством грали діти,
Наввимашки пірнувши в будяки.
У тих степах була б пшениці повінь,
І серпень знав, куди б згубить зорю.
Не врятувала місячна підкова,
Прийшла війна, спаплюжила ріллю.
Спалила степ, хатам зламала спини,
Стріляла їм в зіниці і в серця.
Багато сіл, ні в чому не повинних,
Неначе піт, що витерли з лиця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536349
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.11.2014
Скрипічний ключ німої самоти,
Моїх ночей непрожиті антракти.
Хоча б на мить її перехитри,
Перетвори той смуток у смарагди.
Зіграй мені той мелодійний вальс,
Торкнись руки і пробуди в ній віру.
...Ми ще на Ви... А я іду до Вас
Ходою вже прирученого звіра...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014
Я вільний птах, який шука тенета -
У просторах самотності любов.
У грудях відбиває кастаньєта
Фінальний марш зі слів і молитов.
Тужу за сонцем, скупана в печалі,
Лечу на обрій, не жалію крил.
І дивиться задумлено Почаїв
Очима всіх сивіючих кадил
Як вільний птах, який шукає дива,
Терновий кущ знаходить і співа
Про те, що виливаються щасливі
Слова у люди, люди у слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2014
( Моїй дорогій дівчинці Т.К.)
Хай буде щаслива кожна вагітна жінка,
Всупереч всьому на світі. Усе швидкоплинне.
А материнство – то сама квітуча гілка,
Яка по праву щасливою бути повинна.
Чи ж бо не чудо це – казка казок біля серця,
Поштовхи Долі нової відчути в собі?
А в унісон із тобою серце маленьке б’ється –
Яке свій початок щасливий бере у тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2014
Був дощ учора звечора й до рання,
Він по даху ламбаду тупотів.
Цей дощ був романтичним, як кохання,
І був шалений у дощу мотив.
Ти день прийдешній, сонячний, погожий,
З твоїх очей п’є небо голубінь.
Ти навіть чимсь на Долю мою схожий,
І стою й мовчу від потрясінь.
О, сумніви – незвані протиріччя!
В капкани ловлять мрії та думки.
Але ж колись, в забутому сторіччі
Не відпускав моєї ти руки.
Чи дежавю, чи сон такий реальний,
Але якась магічність в цьому є:
Мого життя ти шторм дев’ятибальний
Після якого тиша настає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2014
Ти мужньо держиш оборону
На полі мінному кохання,
Та, перетнувши всі кордони,
Я стала перша і остання.
Здавайся, воїне, ти в пастці.
Ми неминучі від наближень.
Вже хмари мчать кудись гривасті
І кінь твій руки мені лиже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2014
Старезна вишня дивиться на світ
Підсліпувато білими очами.
Їй сон віщує іще сотню літ,
Але зозулі в цю весну мовчали.
Вона чекає щастя і плодів -
Їй дітвора щоночі взимку снилась,
І сонний джміль в суцвіттях шарудів,
Коли трава росою вранці вмилась.
Старезні руки тягне догори,
«Ще весну, мить, - шепоче вишня Богу,-
Дай із людьми ще рік поговорить,
Комусь іще прийти на допомогу.»
Вона боїться, що прийде той день
Коли її зрубають по коліна.
І вишеньки розсиплються зі жмень
Зірками над всією Україною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488240
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.03.2014
И абрис дня сутулых междометий
К окошку липнет образом твоим.
Моя любовь, как призрачный столетник,
Забытый на окне ненужной вещью.
Он спит и видит сон, и сон тот вещий,
Где хорошо двоим:
Усталые и радостные лица
О чём-то спорят, важном для себя,
Друг перед другом нежностью стелиться
На сон грядущий до утра готовы:
"Накинь простынь и я отдам швартовы,
В ключицы поцелуями трубя!"..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488154
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.03.2014
І ти не знав, що став моїм героєм
у лабіринтах самоти-нудьги,
Що залишив минуле за собою,
І стало завше світло навкруги.
Ти навіть руку ще не клав на плечі,
А вже довіра, як мале дитя,
Тобі чомусь не хоче суперечить,
І видає моє серцебиття.
Я так ховала, як скарби, наївність,
Добро, повагу, відданість, любов.
Але в тобі знайшлася ота здібність
Відкрити у мені усе це знов.
Я бачу як ти дивишся на мене,
Взаємність варта браку лишніх слів.
У моє серце влучити черлене
Як в яблучко ти все таки зумів.
І все значуще – то лише між нами,
Кохання завжди творить чудеса.
Поглянь, що майже кожну ніч зірками
Ховає небо темні небеса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2014
Загартована болем, хвилинами розпачу й суму,
Як розпечене вістря безжального горе-меча,
Я блукаю світами, де вітер гірку свою думу
Загнуздав, як коня, і хмари несе на плечах.
Вітре, вітре! Мій буйний стривожений вершник!
Скільки бачив обіцянок щит твій – кохати навік?
Хтось же з них таки вірив, коли говорив це уперше!
Скажи мені, вітре, це ти їх збрехати прирік?
Не в ту сторону мчав, їхній парус без тебе пов’янув,
Погляд гаснув і руки не рвалися в штурм,
І став місяць їм схожий на тарілку стару полив’яну,
На якій уже розпач грає фінальний ноктюрн.
Голод тактильний перетворюється у тактовність,
Наступають бажанням на горло сумніви й біль.
Між двома поступово зароджується двомовність,
І сварки, як дощі, просочуються звідусіль.
О, ці миті, як вічність, повір мені, вітре! Я знаю!
Я жива до цих пір, бо мене мабуть Бог береже.
А кохання – світанок, і я разом з ним світала,
Відчуваючи в серці солодкий невимовний щем.
Все було як в людей – сміх і радість, щастя, і друзі,
І кульбаби в волоссі, як лавровий той вінок.
Пристрасні ночі, що були такі білі, як в Петербурзі,
І голос його, що для мене уже замовк.
Всі думки про майбутнє водночас стали невчасні,
Пам'ять завше карбує те, що забути пора б.
Одна лише мить – і люди стають нещасними,
Одна лиш людина – і хтось уже спогадів раб.
Я не хочу бути рабою, як сотні до мене і після,
Думка рідко буває швидше за наш невблаганний час.
Але доки у серці лунає надії чарівна пісня,
То нехай вона будить Людину у кожному з нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2014
Часи тяжкі. Та чи до них звикати?
Наш кожен рік - то битва за народ.
Слова переплавляються в гармати
Без перспектив та інших нагород.
А я - дитя двох справжніх революцій,
Латаю душу клаптиком вірша.
Хтось автомат, а я папір у руці
Беру і захлинається душа.
В мені киплять всі сльози українців,
В мені бринить її жива роса.
Невже не бачиш, Боже мій, по вінцях
Уже біжить терпіння, не згаса!
А коршун жде неначе Прометея,
Коли на сніг калина потече.
І як прийде кінець цій епопеї
Для вас в Сірка не вистачить очей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476252
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2014
Хворому серцю – що моя пісня печальна?
Далеч зірок в піднебессі сумної жаги.
Райдуга – арка йому тріумфальна,
До якої роками пливти і не допливти…
Ніч пеленає за день вже натомлене небо,
Саваном землю вкривають пухнасті сніги.
Я не кохаю, але мені сумно без тебе,
Я не люблю, але бачу тебе навкруги.
Руки твої ще такого тепла не стрічали,
Ніжність така не траплялась тобі у віках.
В морі твоєму життєвому зливи і шквали,
Ти не приховуй, я бачу все у очах.
Та залишайся, хоча б у думках моїх, чуєш?
Я тебе завше – ні словом, ні ділом, ні чим…
Бо ж все одно у снах ти моїх ночуєш
Майже щоночі гостем моїм нічним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2014
Куди йдемо? Неначе точно в бездну,
Вона вже навіть пащу розкрива.
Ми помремо, лише слова воскреснуть
І з ними чиясь посмішка крива.
Не може буть, щоб так воно і сталось.
В нас пороху – на тридцять лютих війн!
Ми стільки раз з колін вже підіймались,
І стільки ж возрождалися з руїн!
У нас що крок – під ґрунтом попелище,
Прихилиш своє вухо до землі –
Дзвенять мечі і люто кулі свищуть,
І не встигають трави зеленіть!
І кожен день – надія на тщесерце,
Що завтра буде краще, ніж нараз.
Звучать в серцях могутні мегагерци
І це уже не заклик, а наказ!
Тримайся, наша стомлена державо!
Тримай народ свій міцно у руці.
Стоять нащадки князя Ярослава,
Вже час прийшов збирати камінці.
В нас бродить кров воєнна та віками,
Бо ж загартовані за стільки вже сторіч!
Ми за своє поляжемо кістками,
Але не кинемось від страху врізнобіч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467047
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2013
Моя бабусю, де ж ти там у Всесвіті?
Який Харон куди тебе приплив?
Кому писати – що пропала безвісти
Моя чаклунка всіх казок і див?
У кому віднайти липневий спокій,
Що був до двадцать п’ятого числа?
І як мені дивитись в кароокий
Твій погляд з дерев’яного хреста?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460598
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.11.2013
А чи живемо ми на повні груди,
Чи всю ту радість серце поглина?
Чи рахувати прикрощі марудні
Із присмаком гіркого полина
Заповідали нам поміж віками
Пра пра пра пра і ще сто раз пра пра?
І наших душ егоїстичні моногами
Води у рот набрали як вина.
Прозрінням манить свобода слова,
Безвласна навіть над декорацією.
Я, вас послухавши, опановую
Себе в ілюзіях і прострації.
За три копійки спеклись душею ви,
Вам до народу - по лікоть мірять.
Але словесними песвдо-траншеями
До влади лізете ви зміями.
Обіцянок хиткими ліанами
Перестрибуєте павіанами
Через голови і совість народу,
Не знаючи броду.
Неможливо приборкати істину,
Як схід сонця японцю.
Вона межи очі вам лізтиме,
Не зважаючи на охоронців.
Дитя істини - слово правдиве,
Його, як вітер, не закуєш в кайдани.
А правда - предивне диво,
Не підкорюється павіанам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2013
Колись таки збунтуються слова.
Постане правда звідусіль і всюди.
З колін тоді підніметься трава,
А з нею місто і село, і люди.
Це буде раптом. Увірве терпець
Всім чорноруким людям від роботи.
Вони підуть до влади навпростець
Із чистим серцем і в брудних чоботях.
О, Україно, мати злидарів,
З тобою бідні і такі багаті!
Допоки у серцях не догорів
Той каганець надії, що у хаті
Стоїть самотньо на пустім столі.
Старенька жінка гріє над ним руки.
І їй мозолять очі мозолі
І ваші неправдиві запоруки.
Розкол у вірі влади і людей.
Ви нашого народу лжепророки.
Хіба ж за це боровся Прометей?
І ми за це всі боремось. Допоки?!
Кайдани правді - що слова вітрам.
А гріх піде до сьомого коліна.
Підніметься, як із глибин Дніпра,
Весь біль людей, як велич України...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453905
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2013
Була красива осінь. Пахло кленами,
Гармонія природи, що й казать...
І травами казковими зеленими
Ми йшли вперед до наших сподівань.
Назустріч всім слабким пересторогам,
Не залишивши сумнівам душі,
Під ноги нам кидалася дорога.
Цей спогад мені в серці залишіть.
У ньому так несуєтно і добре,
У ньому жовтень листям майорів.
Стояли там дерева, ніби домбри,
В руках ще не стривожених вітрів.
І Корсунь був старезно-величавим,
Фортеці загартоване чоло
Привітно жовтим листям зустрічало,
що шурхотіть на радість почало.
А Рось пливла, як та погожа днина,
І ми сміялись, і були на "Ви".
Для мене спогад цей - один з єдиних,
Куди від буднів можу утекти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2013
Цей дощ іде іще з учора
І ні на мить ще не стихав.
Небес розверзнута печера
Гуде, як сірий пароплав.
А по п"ятам іде минуле,
Як вістря гострого ножа,
Що досі ще не потонуло
У дієслові "залиша"...
Неподаровані троянди
У мріях пахнуть звідусіль,
Та сумніви як емігранти,
Вже не жаліючи зусиль
Перетинають всі кордони
Всім заборонам як на зло.
І як з бездонного бідона
З дощем і смуток заодно.
Акорди грому - неба лексика,
Як казка, що була давно
І тінь Івасика Телесика
Дощем постукала в вікно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452169
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2013
Время застыло смешною гримасой
То ли от смеха, то ли от боли.
Смотрит с небес луной узкоглазой
Отче на город замёрзших магнолий.
Им бы не видеть этого взгляда
Под одеялами белого снега.
Московская Площадь неоном объята,
Люди ждут транспорта, словно ковчега.
Бог кочегарит тем временем небо,
Искры застыв, превращаются в звёзды.
Посмотришь вокруг, и как будто нелепо -
Деревья худые стоят и безгнёзды.
Город каштанов и город магнолий,
Днепр от скуки покроется льдами.
Люголем лечить тебя, алкоголем?
Город, скажи, мы всё сделаем сами.
Ты же стоишь тут в снегу по колено,
Слушая нас, возмущённых зимою.
Будто бы это - ответ Чемберлену,
Небу, по-зимнему глухонемому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452167
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.10.2013
Этот город хмурится мне и вид у него жалок,
Он лицемерен, заносчив, хоть так красив.
Товарищ мэр, принесите мне книгу жалоб,
Хотя по правде, из города я сбежала б –
Из-за вас, баблоделов, и ваших ксив.
Мы не одной породы с Вами, чего же более?
Не лаять правдивую правду нам в унисон.
Вы в этот город играете, как в монополию,
Не стыдясь блефуете,
под праздничное застолье,
С выводком ваших виайпи персон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420623
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 24.04.2013
Летом солнце спит в гладиолусе.
Я одна сплю. Ищу мужчину,
Что во сне мои гладил волосы,
Без единой на то причины,
Мою руку назвал синицею,
Без которой он в жизни мается.
Только жаль, что так редко снится,
А точней, с четверга на пятницу.
Если встретится вам однажды,
Помогите (хотя б из жалости) –
Этот стих письмецом бумажным
Передайте ему, пожалуйста…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418836
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2013
Да меня же несёт на бешеной скорости по бездорожию –
Для какого будущего это послано и кем же наслано?
Но, наверное, есть во мне ещё что-то хорошее,
Если Ты продолжаешь, Боже, мне верить на слово...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418835
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2013
А я тут разошлась, как перекрёсток между дворами.
Реабилитацию назначали, успокаивали, как ураган.
Мне после тебя в рецепте приписано докторами
Ложки три одиночества на один гранёный стакан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417814
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.04.2013
Хочешь – глазей, лицезрей и слушай
как я кувшиню здесь свою душу –
Грош за литруху, ну чё ты трусишь,
мальчик, хороший мой, пригуби!
Не захлебнёшься, не опьянеешь,
Только насытившись вдоволь ею ж –
С этого поля пожмёшь, что посеешь
Так что – to be или not to be.
Ты же рисковый парень-рубаха,
Смело глядишь и не чувствуешь страха,
Выпьешь абсента под музыку Баха,
Выдохнув: «Море, а не ручей».
Многим тебя суждено отплакать
И превратиться весною в слякоть.
А утром молиться – Богу, Аллаху
В мягкой палате да при враче.
Милый мой, я же такая вспышка,
Побочный эффект при любом излишке,
Зачинаю стишки – рождаются книжки,
И пускай заканчиваются добром.
Я же теряюсь в тебе, как в Вене –
Балом не правит собака на сене,
Если течёт в её сучьих венах
Проклятый
с т о к г о л ь м с к и й с и н д р о м.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417813
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.04.2013
Что ты лезешь – с твоей то нежностью да к таким, поди, храбрецам,
Ты же скрипка, и ты с усмешкою проводить должна до конца
Тех, которые так торопятся безвозвратно уйти за дверь.
Моя деточка, ты же лопнешь вся – так копить их в себе!
Не верь!
Да такие в тебе сокровища, драгоценности и миры!
Ты ж смакуешь свои обломища, словно с кожаной кобуры.
Наглецам же твои страдания – ил болотный да ржавый рубль.
За душевное фехтование Бог не даст ведь повторный дубль.
Ну когда ты уже разучишься все стихи вытирать с лица,
Ты же видишь – пружинит всю как от остренького словца.
У тебя же есть срок хранения, свой конечный прощальный стих.
Успокойся, живи и радуйся.
С тебя спросят ещё за них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013
Эй страна, подымайся с колен, из тебя же льют соки.
В тебе же такие резервы,
такие сокровища и частоты,
Тебе же подходят любые эпитеты, и широты.
Но мы почему-то молчим,
как законсервированные шпроты.
У тебя за плечами багаж, словно знаний цунами
Мы первооткрыватели новой своей державе.
Добытчики доблесних нових традиций,
и с пепла востанет наш герб меднолицый.
Страна, подымайся с колен, ты не шут и не голем,
довольно же пичкать детей своих алкоголем,
"Зiграй же, зiграй на світанку не в карти, а в бубен!",
Но ты улыбаешься ртом, как младенец, трёхзубым.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414315
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 31.03.2013
Все мы кем-то недолюблены, недоласканы,
Даже наша нежность рвёт на себе лацканы
От такой своей никомуненужности.
Волком не завыть бы, того гляди.
Все наши «люблю» до того затасканы,
Все мы иждивенцы, прикрыты масками,
Наша одичалость такой окружности,
Что не помещается нам в груди.
Трубочку подымешь – и вновь заходишься
Сущей чепухой. А потом выходишь вся
(Как на сцену пред благодарным зрителем)
На последней ноте из тела вон.
А его услышишь, и вновь заводишься,
Говоришь ему – ты куда торопишься?
Разве, Ангелам, вам, да Хранителям
Торопиться так – есть резон?
И сидишь потом, вся тоской увенчана –
А душа внутри– будто деревенщина,
Что глядит на город большой застенчиво,
на громадный город, поражена:
Фонари смывают неоном улицы,
И под вечер видно – они сутулятся.
На афишах снова лицо Кустурицы
Улыбается допоздна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414313
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.03.2013
Хочется, чтоб на вид – не больше, так, двадцати,
Чтобы чёткий овал, полумесяцем выгнута бровь.
И такой бронежилет
душевный
изобрести,
Чтоб, если обидели – не задело,
сколько ни сквернословь.
Хочется научиться радоваться годам –
И чем больше их – то больше мудрости за плечём.
Чтобы каждый встреченный тобой Адам
Не похож был на Авеля,
ну ни в чём.
Чтобы, если матом – по существу,
Если «Хорошеешь» - ни грамма льстя.
Чтобы, если когда-нибудь зареву –
То много-много строчек
о тебе спустя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413947
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2013
И ты потихоньку исчезаешь из его радаров,
И твои частоты несоизмеримы с его же пульсом.
Ты и вправду начинаешь верить, что даже даром
Не хотелось бы слышать его: «Не сутулься».
И твоя душа – переполненная коммуналка,
В которую он не вписывается по дизайну,
Вытесняет его так неохотно, так валко,
Что ночью берешь его в сны свои тайно:
В них на него наглядишься, к ране прижмёшь,
Забинтуешь смехом его - брешь в душе.
И луной покажется медный грош.
Ты вздохнёшь – как же хорош,
ну как всё таки он хорош,
Успокаивая биение
сердца
с папье-маше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413946
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2013
Увы, но в стихах о нём не получается косвенно,
Ведь он глядит на тебя отчаянный, свеж и молод.
И весна дороги занавесила в снежные простыни,
А ты сидишь, такая, закутанная в свой же холод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413671
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.03.2013
И если тебе отражаться где-то, то только в его глазах.
Если под вечер укрыться – то только его рукой.
Мир так беспомощен, насквозь же им пропах,
В ямку его ключичную тычется на покой.
Ты же противишься, вырвать стараясь из
Мозга, ладоней, спины, сердца, тяжёлых век
Свой бесконечный ступор, что так на бис,
Вызван Судьбой под именем «Человек».
Ты же фольга, дитя, неразменный рубль,
Напрочь лишённая рамок, среды, границ.
А если весна безвозвратно пойдёт на убыль –
Ты же не выкормишь стаю своих синиц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413667
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2013
Дай мне, Господи, хоть в стихе расслабиться, отдышаться
А то в жизни сердце бьётся, едва пульсируя,
Мне же до смерти запретна улыбка этого самозванца -
Такая, страшно красивая.
И сердце - гонгом, да так что слышно в самой Мексике,
Дай мне, Боже, никогда не сбиться с этого речитатива.
У меня к тебе - что ни любовь, то конвективная лексика.
У тебя ко мне – инвектива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412022
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.03.2013
Разлила уже Аннушка своё масло,
Я по самые локти в тебе увязла,
Чтоб собрать воедино - не хватит пазлов.
Но ты видишься мне таким:
Самым сочным овощем в огороде,
От тебя моё лето стоит на взводе,
Ты на древне-греческом - "Благороден",
На моём же - просто незаменим.
Только первый раунд со мной постигнув,
Но уже во мне побеждаешь Нику.
Ты попал в мою личную Красную Книгу,
Исчезающий скарабей.
Август машет "привет" мне с днепровской кручи,
Ты - мой самый счастливый несчастный случай.
А пока жива ещё, то не мучай,
Лучше сразу возьми добей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412020
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.03.2013
Зачем? Вот зачем? Да таким варварским методом
Меня проверять на вшивость, на выживание?
Господи, Ты же знаешь - в конце я и так воздам
Всё за грехи свои. Что ж с меня брать заранее?..
Люди и так не слушают...
"Ты погоди пока", -
Речешь Ты сквозь облака и глаголит Истина.
Я же - фантом Дон Кихота и ветряка,
Но закрома от рифм до сих пор не очистила...
Как же так можно - жить от стиха к стиху,
Мыслить óбразами, глядя на образá?
Как Тебе, Боже, там глядеть на меня наверху,
Как я мытарю здесь, мрачная, как гроза?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411702
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.03.2013
Защити меня...
Пощади...
Будь тревогой моею адскою...
Я, как Авель в своей крови,
Захлебнулась твоею ласкою.
Будь мне преданным королём,
Пусть таких и не помнит история -
Мы с любовью сбежим втроём
С полюбовного крематория,
Где Икары ещё шумят
Восковыми своими крыльями.
И рассвет, как постель, примят,
Смотрит в небо глазами синими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411700
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.03.2013
Я сама себе - советчик и марш-бросок.
Будет на старости вспомнить о чём и плакать.
Прямо идут все люди, я-то - наискосок,
В воздух зубами впиваясь, как в спелую мякоть.
Нежность моя взрослеет не по годам,
Марш восемнадцати вёсен давно отыгран.
Хочешь, двадцать шестую осень тебе отдам.
Но ты не сторонник таким вот играм.
Я же в любви, как маленький мальчик Мук.
У меня ведь, что ни любовь - то сквозные дыры.
Мой хардкорщик Амур созерцает, поправив сюртук,
Как я пули вытаскиваю из себя - вязкие, как инжир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411008
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.03.2013
Отче мой, сбереги во имя
Мать, что молила Тебя сухими
Губами. И ни в каком же гриме
Не отыграть сию роль.
Господи мой, ведь пока живу я,
Во имя Твоё и её торжествуя,
Хвалу Тебе возношу и всуе
Бранить её не позволь.
Боже мой, дай ей такую Долю,
Чтоб ни на миг не упасть от боли,
Чтобы в Твоём золотом подоле
Место – и для неё.
Чтоб на руках качать внучат, и
Путь бы подольше вился початый,
Чтоб не последний – восьмидесятый –
Из серии - наше житьё.
Я за неё хоть в огонь, хоть в воду,
Так как её не любила сроду,
Господи Боже, молюсь за род, и
Слёзно прошу за мать.
Выкрои, Боже, хоть чуть мгновенья,
Чтобы дать счастья ей и терпенья
Чтобы могла вопреки сомненьям
Досыта обнимать.
Чтоб её небо всегда светилось
Божьей любовью. Господня милость
Ей на плече незаметно садилась.
Боженька пододвинь
Ей чашу счастья. Да будет воля
Аве молю, преклоняюсь, вою,
Дай ей здоровья и дай покоя,
Боже, прошу. Аминь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411006
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2013
Став хитрей, остроумней, старше,
Полумесяцем косишь бровь
И в круиз на дырявой барже
Отправляешь мою любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394590
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2013
И строем дни, идут, как рядовые
Солдаты на плацу, до слёз худые,
Уставшие, похожие на нас.
А мы с тобой за столько лет впервые
Такие обречённые, родные,
Что неба вдруг слезится правый глаз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394574
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2013
Всё будет, верь. Не за горами финиш,
Рассвет макушки сосен полоснул,
в последний раз ты в озеро закинешь
блесну,
Чтоб вытащить, глазам своим на диво,
не карасей, не щук, не осетров,
А золотую рыбку. Справедливый
Улов.
….Когда от ссадин локти отболели,
Я выучила чётко назубок,
Что расстояний в жизни параллели -
Мой рок.
Я буду ждать. Тридцатое. Октябрь.
Друзья, и ты – нечаянный сюрприз.
Ну а пока, прошу тебя, хотя бы
Приснись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353309
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.07.2012
......................................................Жене Б.
Ты извини, что приходится быть очевидцем,
Как пред тобою танцую душевный стриптиз…
Смерть ко мне чаю с ромашкой приходит напиться,
И, уходя, обещает вернуться на бис.
Мне на твои берега наглядеться бы, вслушаться,
Как рифмовать будут волнами Днепр и Обь,
И, наконец-то, со сладкою мукой и мужеством
Сердце поймает стихов долгожданную дробь.
Я же и так – решето, хоть бери да просеивай,
Столько стреляли, что страшно бывает порой.
Может однажды в тебе, под зорёю весеннею,
я прорасту, только в память поглубже зарой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353218
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.07.2012
Я навчилась тебе не кохати.
Та забути – це інші речі.
Пам'ять, як фотокартку, б зім’яти,
Але сни ще мені суперечать.
Душу потай лікує Вівальді,
Диригує йому Амаретто.
Ти цілуєшся (з нею) на Мальті,
Я ж всміхаюсь в світлинах газетних.
І, нехай невимовно палючим,
Буде вранішнє сонце (без тебе).
Може й там ще тобі з’явлюся
Я окрайцем мальтійського неба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
На полувыдохе ветру сдавило глотку
и он утих,
Оставив звёзды и ночь в покое,
совсем одних...
Апрель на пяльцах сны вышивает
для нас с тобой,
Где стёжка вьётся травой зелёною
к нам домой.
Во сне совсем не болит, не ноет
заплечный шов,
Но даже там я молюсь об одном,
чтобы ты дошёл.
А ночь устало и жалобно тычется
мне в плечо,
Потом вдруг слезой солёною
Потечёт.
А ты обнимешь и сбережёшь от таких
минут,
Шепнув:
Спи, а то люди ноченьку
разберут...
______________________________________________
*слушать после стиха Poets of the fall – Sleep, sugar
**картинка с интернета
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330175
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.04.2012
Так добре, що Ви не поруч…
Хоч спрага, як правда, гірчить,
І мрії – налякана здобич
У віршах лиш можуть спочить…
...........Я вітру напнула вітрила
...........Із відстаней і сподівань.
...........І долю за Вас молила,
...........Що плакала від зізнань…
А ніч вишиває зорі
На вічних полотнах століть.
Слова, що в розлуці говорять,
Не зможуть в мені відболіть…
...........Спасибі, що Ви далеко –
...........Такий близький, і вночі
...........Моїх сновидінь лелеки
...........Крадуть у розлук ключі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2011
Когда раскаты слов умрут, как грозы,
И строчки все мои наискосок
Пойдут к другим поэтам-виртуозам –
Осыплется в часах моих песок,
И станет гущею кофейною на блюдце.
В безмолвии немом паду я ниц,
А все стихи на небо вознесутся
На крыльях недочитанных страниц…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293869
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.11.2011
Наспех слова вдогонку бросить тебе, словно камень:
А я ведь не так уж сильно любила, good bye*, мой свет!
Потом постоять, наблюдая, как осень растёт между нами
И рыжею кошкой довольной впивается в парапет.
Под пристальным взглядом неба домой брести, чуть не плача,
В душу настырно заталкивать фразы, что всё это сон.
Осень, шепни мне дождями, что это обычная неудача,
А то между рёбер наружу рвётся Армагедон…
Пахнет октябрь тобою, грустью и хризантемами,
И на деревьях гадает на «Любит? Не любит» – в саду листопад.
Осени златовласой на ушко он шепчет признания поэмами
Но как-то совсем уж по юному, как-то совсем невпопад…
Разлука приходит без стука, её никто не учил этикетам,
А следом - горечь и боль, что ходят за ней по пятам.
…Сидят две подруги – осень и грусть по тебе и лету,
И дышат на белые хризантемы изморозью по утрам…
*good bye - англ."До свидания"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287297
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.10.2011
Научи меня не сдаваться так, как делаешь это ты!
Как будто Землю на спинах держат умело киты,
Как будто не от кого и не от чего ждать беды,
Чтобы я перестала хотеть тебя до хрипоты,
Задыхаться нею и чувством какой-то вины,
И всему вопреки правдиво всем улыбаться…
Как будто опять мне двадцать…
Научи меня не сдаваться так, как делаешь это ты.
Время мчит через недолюбленное сердце составами,
Железобетонными венами-рельсами-шпалами,
Через гектар плеч, оттесняемых вышибалами,
А меня пропускающими с чуть впалыми
Глазами, от монитора слегка усталыми,
Научи меня не бояться следующей зимы…
Дай немного смелости мне взаймы,
Чтобы я могла вспоминать тебя лишь интервалами,
Ну хотя бы раз в три стиха. И на том спасибо!
У тебя бывает такое, чтоб обессилев,
Всё равно продолжаешь карабкаться, как в трясине,
Прилагая к этому максимум тщетных усилий?
И жизнь кажется, как торт, что не съели, а надкусили,
И тогда эта сладость выжигает тебе весь рот,
Как рассказанный в стотысячный раз анекдот.
Научи меня не искать тебя на ладони средь линий…
Научи не искать тебя в чьём-то чужом затылке,
На дне донышка выпитой кем-то бутылки,
Чтобы я не мечтала, как будем менять простынки
Нашим детям. Чтобы ни в одном мускуле, и ни в жилке,
Ни в одном банке, и разжиревшей свинье-копилке,
Я не нашла тебя, солнце моё! А дне октября
Возле твоих берегов, может, я снова сброшу свои якоря.
И, дай Бог, чтоб не зря..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275941
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.08.2011
Я хотела бы тебе столько рассказать, папа:
О чём я грущу вечерами, какие сны вижу с четверга на пятницу.
Какие парни пишут мне смс, какие у меня подруги развратницы.
Я бы по первому твоему звонку сказала бы, что я тебя люблю,
да только боюсь, что тебе без разницы.
И эти страхи тяжёлой каракатицей
Опутывают мне руки и закрывают рот, когда мы так редко говорим.
Папа… Папа! Если бы ты только знал, о чём мы с мамой молчим…
Если бы ты только слышал стук моего сердца, когда ты звонишь –
Ты конечно не поверишь, но он заглушает все в мире звуки,
Какая там Америка, какой Париж!!
Когда ТЫ говоришь…
Со мной…
Ты ведь не знаешь, как я мечтаю провести с тобой выходной.
Как будем сидеть на кухне за чашечкой кофе, а за стеной
Будет лежать на диване твоя недочитанная газета,
Которую ты впопыхах бросил, чтобы поговорить со мной..
Папа… Папа! А я ведь на каждый новый год
просила Деда Мороза:
Пусть только папа придёт! Он увидит меня и останется,
Ведь я до сих пор верю, что все папы возвращаются!!!
Ты разве не видишь, как мы похожи с тобой?!
Папа! И эта боль…
она преследует меня постоянно.
Она всегда стоит лицом ко мне! А у неё твои глаза…
Ну почему всегда
так получается, что нам нечего друг другу сказать?
Почему мы живём с тобой на расстоянии одного звонка?
Почему все мои мечты о тебе рассыпаются, как замки из песка,
И тогда эта горечь пропитывает меня от самого мизинца до позвонка?!
Она раньше ползала в ползунках, а теперь ходит на двух.
Расскажи, как на духу.
Расскажи мне о чём тебе не спится!
Я прилечу жар-птицей, и развею все твои тревожные сны,
Все границы, что были тебе тесны!
Если бы только знал, как я боюсь и жду каждой весны,
Когда распускаются тюльпаны, такие, как и в прошлый год, и все другие года, точь-в-точь,
Я вижу в парке очередного папу, который качает в коляске дочь.
Папа! Это так больно!.. Если бы только знал!
Поверь! Не беда, если ты со всем этим опоздал!
Знаешь.. если бы ты только меня позвал...
©Загребельная Алёна,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275269
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.08.2011
Помнишь, я когда-то говорила –
У любви недолгие слова.
Ты не верил, думал, что шутила.
Не учёл, что чаще - я права…
Ты смеялся слишком беззаботно,
Говорил – забудь про эту чушь!
Но с любовью – птицей перелётной
Жизнь не шутит холодами стуж.
Стали реже встречи наши вскоре,
И в разряд былого перешли.
Но смотрели долго твоим взором
В окнах сероглазые дожди.
Напоследок бросил ты устало:
Знаешь, ты тогда была права.
Я жалела, что тебе сказала
Про любви недолгие слова.
Может, всё сложилось бы иначе,
Только прошлым жить – тяжёлый грех.
Лишь на опыт стали мы богаче,
На любовь – несчастнее из всех.
В прошлом всё. Да только птичью стаю
В выси неба вижу я едва –
Сразу почему-то вспоминаю
Наши все напрасные слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272600
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.07.2011
Знаешь, парень,
твоя когда-то любимая девочка выросла,
И без сомнений, начала прокладывать себе путь туда на вершину,
где живут гении.
Там не улыбаются искренне сказкам о любви лживым,
Но до дрожи ресниц молятся, чтобы родные были живы!
И эта девочка с глазами бездонной морской пучины
Между прочим, из-за тебя уверовала,
что все мужчины,
Что уже встретились, или только на пути к ней – ложью неизлечимы.
Только не надо, милый, вздыхать, и сетовать,
что она так решила без причины!..
Пройдёт немного времени,
и она наверняка забудет аккорды твоего голоса,
Даже те ощущения,
которые пульсировали где-то внизу живота,
Когда ты гладил её волосы,
Даже то, что руку,
которой ты обнимал её так редко,
она называла крылом.
Она забудет тебя.
И знаешь, что я скажу, парень?
Поделом тебе, поделом!
Хотя, может когда-то, выпив текилы, напишет о тебе пару строчек,
И наконец-то поставит точку, вместо давнишних болезненных многоточий.
А, ложась спать,
не вспомнит даже твоего имени.
А утром снова, без сомнений,
С гордо поднятой головой продолжит свой путь на вершину,
Где живут гении…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271543
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.07.2011
Я выросла без отца.
Они с мамой развелись официально.
В детстве ещё ждала его изначально,
Надеялась,
что встретимся сентиментально-случайно,
Даже по субботам комнату украшала оригинально –
Вдруг придёт,
а у него самая лучшая в мире дочка:
Вон какие выращивает на окнах цветочки,
И жаркое умеет готовить в горшочках,
Для неё вообще это как волшебство –
Готовить еду для отца…
Ах,
как светятся у неё при этом глаза!
Но он не приходил,
и я выбрасывала всё в сердцах,
Казалось тогда,
что моей боли нет края, и нет конца.
Но в наше время это уже банально –
Что отец есть только формально
Этим не удивишь никого:
ни себя,
ни другого такого же подлеца,
У которого твой овал лица…
Чего же тут продолжать восклицать,
Что я выросла без отца?..
А знаете, –
не забывается, вспоминается,
Как десятилетняя девочка,
что когда-то была мной,
С душой,
только проклюнувшей из яйца,
Ложась спать,
стирая слезу с лица,
Просит добра у Творца
Для отца…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265261
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.06.2011
Знаю, есть ты!
Теперь конец мне!
Виновато
смотрю туда,
Где пульсирует,
словно сердце,
Нестареющая Луна,
Где за тучами
Звёзд повидло
Мажет небо на
Млечный Путь..
...А тебя,
Застеснявшись видно,
Взглядом лишним
боюсь спугнуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264332
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.06.2011
Когда взойдёт на трон луна
По кромке реи,
Погонит ветер буруна
На лысый берег,
Сорвётся яркая звезда -
Луны той свита,
Орлёнком падая с гнезда,
Что в небе свито.
И рассекает темноту
Кормой корабль,
Теней тринадцать на борту,
С них каждый храбр.
В тумана жёлтой пелене,
Страшны их лица, –
И звёзды прячет на крыле
Вдруг ночь-орлица.
Блестят зловещие клинки
В руках пиратов,
Глазниц пустые пятаки
Горят закатом.
Глядят, высматривая флаг
На море чёрном, –
Корабль захватят бедолаг,
Он – обречённый.
Но вдруг пронзит рассвета медь
Пиратов вскоре,
Ударит призраки, как плеть,
И скроет в море!
Зевая, солнце назовёт
Звезду обузой –
В пучину неба уплывёт
Луна медузой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263389
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 05.06.2011
Я вторую неделю на взводе,
Корвалол, барбовал, цитрамон…
Мысли все о летальном исходе,
Как с утра открываю балкон:
Топишь лодку любви ты «в стакане»,
На дрова уже вёсла продал…
Превратить бы тебя в таракана –
Ну какой из тебя «драгметалл»?..
А потом без суда и без следствий
Прямо в банку тебя посадить:
Сквозь стекло меня утром приветствуй,
Дорогой мой усатый «джигит»!
Лишь тогда бы с тобою смирилась:
Если что – под рукой дихлофос!
Я б в тебя-таракана влюбилась,
И забыла, что значит невроз!
По утрам бы чаёк попивали,
Я тебя бы кормила халвой.
А потом прямиком к тёще Вале,
С ней не выпьешь и грамма, хоть вой!
Перед сном вечерами читала б
Я тебе на французском "Дюму"…
Пока взгляд соскользнёт мой устало
На стеклянную банку-тюрьму:
Рыжеватые брови насупив,
Что под тон рыжеватым усам,
Рыжий узник хотел правосудий,
Сквозь стекло мне шипя: «Аз воздам!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260951
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 22.05.2011
Пора спати... Вже ніч своїм чорним оком зазирає у вікно, і Казка, позіхаючи, розплющує свої очі. А Сонько Дрімко гойдає колиску, тихо наспівуючи: Люлі-люлі... І тіні рожевих птахів дитинства починають тріпотіти своїми крильми навколо місяця. І поповзли по небу дивовижні ведмеді, і почали вішати на хмари сріблясті зорі... А в саду на калині задрімав соловейко, і вітер, розгублено подивившись на нього, полетів спати у гніздо тітоньки Лелеки. А котик Воркотун, взявши за руку Казку, повів її далеко за став співати зорям пісні.
І стало тихо-тихо. Лиш біля колиски чутно тихе Сонькове : „Люлі-люлі”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259227
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.05.2011
Єднаймося, браття! Одної ми крові.
Гуртуймося, сестри, тягнімось до волі!
Щоб спів солов’їний і далі лунав,
Народ України щоб горя не знав!
Спокійно щоб спали в землі отамани,
Щоб тільки з історії знать про кайдани,
І міць прославлять Української Нації,
І велич душі знищить всю деградацію.
Щоб слово Шевченка горіло вогнем,
Й Архангел Святий захищав нас мечем.
Щоб дітки здорові росли нам на втіху,
Щоб в кожному домі було вдосталь сміху.
Щоб кожен із нас до кінця патріотом
Стояв за Державу і кров’ю, і потом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257383
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2011
Були це все лиш зорі у кишенях,
Які для нас зірвалися з небес.
А потім догорали в наших жменях,
Як спалахи небачених чудес.
Як спогади про віру у кохання,
Вони погасли, наче ліхтарі.
А ми лиш посміхались на світанні,
Вдивляючись у обрії ясні.
Та бачачи простори лиш на стелях,
Як лабіринт, заплутаних кімнат.
Нам захотілось зір отих в кишенях,
Які тепер для інших мерехтять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2011
«Я без победы не вернусь, - ты мне сказал,
Не плачь, родная!», - затянулся нервно.
Гудел перрон и причитал, и на растрепанный вокзал
Светило солнце. Шёл июнь. Твой сорок первый.
«Не лей слезу на свой рукав, пока я жив!
Не надо плакать! Слышишь? Ради Бога!
Я не умру! Я буду жить! Проклятых немцев положив,
Вернусь к тебе. Вернусь к родимому порогу.»
Ты сел в состав, гудит гудок, и понеслось:
Окопы, танки, почта полевая…
Письмо мне первое принёс из фронта брат Иван Мороз,
На костылях одной ногой хромая.
Четыре года я ждала, считая дни.
И каждый миг я верила в победу.
За всех солдат сотни молитв – чужих людей беда роднит…
И от тебя пришло письмо: «Встречай! Я еду!»
Это война. Куда не глянь – одна зола.
Щедра на смерть война и бессердечна...
Спасибо Богу и хвала – не по тебе колокола
Четыре года отзвонили, будто вечно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256952
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 30.04.2011
Їх війна розбурхала ще сонних,
Літаками небо загуло.
І від диму тих солдатів чорних
Сонце освітити не могло!
Вибухами плакали гранати,
І здригалась стогоном земля.
А в окопі десь ридала мати
І новонароджене маля.
Юність непродивлена блукала
Між рядами зморених солдат.
Та надія в грудях їх повстала,
Стиснувши рукою автомат!
Падали, і знову підіймались,
"Ще не вмерли!", - ротою гули.
І під танк з гранатами кидались...
Та війну вони перемогли.
Ветерани! Старість - ваша гордість
В відблисках воєнних орденів!
Ваша доля - наша неповторність,
І життя для дочок і синів!
2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256890
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2011
На добраніч, мій любий синку!
На добраніч, моє дитя!
Синьоокі квіти барвінку
Над колискою вітер гойда.
Ну, а сон вже торкає за чубчик
І шепоче: "Ходімо у сни!"
Спи спокійно, маленький пустунчик,
У дитячій країні весни!
Хай насняться тобі кольорові
Мальовничі широкі лани,
Де казкові мости веселкові
Підіймаються з хвилі води!
А рожеві сполохані птахи
Різнобарвні розпустять хвости,
Разом з ними навчишся літати
І за мрією в казку іти.
А гривасті усміхнені коні
Тебе вмить приведуть до зірок,
Там, де місяць катає на поні
Тих рожевих казкових пташок.
Колискову мурчить тобі котик,
Спи спокійно, моє дитя!
Сонько Дрімко лоскоче тебе вже за носик,
На добраніч, моє карооке життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2011
Мої слова, мої вірші,
Мої рядки – болюча сповідь.
Цей крик самотньої душі
Лиш рима може заспокоїть.
І серце знову ожива,
Як я перо візьму у руки –
Римовані прості слова
Лікують всі душевні муки!
Сльозами зіткані вірші,
Для когось, може, незбагненні.
На молодому рубежі
Вони і чисті й одкровенні.
Весною зваблені слова,
Заквітчані її красою,
Пора б почати їх жнива,
Але все пахне ще зимою.
І знову я пишу вірші,
А між рядками болю сповідь.
Цей крик самотньої душі
Лиш рима зможе заспокоїть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2011
От і зустрілись. Здрастуй, мій Тарасе!
Тобі від мене слава, і хвала –
За слово по-шевченківськи прекрасне,
І Долю, що з тобою нас звела!
Ти не згубив в житті свого таланту,
Не розміняв його на мідяки.
Став змолоду незкореним атлантом
Притримуючи на спині віки.
Тобі твій Всесвіт карою здавався
Таких малих осиротілих див…
Ти теж колись не плакать намагався,
І так, як я, ти мучився й любив.
А час іде. Щось пишемо потроху,
Затискуючи думи у руці.
Настала вже давно нова епоха –
Через одного генії усі…
Прости, Кобзарю! Час минає швидко,
Майстри сивіють в гонці новизни.
Нанизуючи дні свої на нитку,
І в марнославстві тішаться вони,
Спішать вперед, прискорюючи кроки,
Навперегін складаючи вірші…
Поете мій, допоки це, допоки
Болітиме у мене у душі?
А ти мовчиш. І сум твій де подіти?
Лиш тільки грізно дивишся на нас.
Слова, що вже заковані в граніті
Із напуттям не скаже нам Тарас.
Та Заповіт не раз іще повторить
Історія для нашого взірця.
Блаженний час, коли поет говорить,
І Словом загартовує серця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256489
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.04.2011
...Нам падали зорі у кишені, а ми так і не могли зрозуміти, що це - не сон... Про те, що це не сон, нам завивав вітер усю нашу першу осінь, курликали журавлі, відлітаючи у вирій, і шурхотіло пожовкле листя. Про це скрипів під ногами взимку сніг, а мороз вимальовував ці слова інеєм на наших вікнах. Про це плакав перший березневий дощ і скиглив пасхальний цековний дзвін...
А потім все раптово змовкло: І дощ, і курликання, шурхіт і дзвін. Лиш гучно мовчала тиша... Було страшно, і ми знову не знали, що робити далі - плакати і тікати одне від одного назустріч самотності чи усміхатися і радіти нежданій свободі та раптовому праву вибору. Це було складно для нас обох... Тому ми плакали, тікали кудись, сміялися, а потім поверталися на край того світу - в яскраву сонячну кімнату з картиною Мадонни на стіні. Ми поверталися, щоб через деякий час нам знову гостро захотілося самотності, щоб знову стукіт годинника відмірював кілометри годин у роздумах і надіях, і щоб одного вечора хтось із нас знову когось недочекався. В ту мить і тиша змовкала!
Все було надто складно... А потім щось пішло не так: збився ритм, і годинник почав відмірювати для нас із тобою час окремо. Зі стіни вже не усміхалася Мадонна. І лиш тоді ми з тобою зрозуміли, що це був не сон! Та нічого вже не змінити, занадто багато часу було втрачено.
...І тоді раптом захотілося зорів у кишені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256314
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.04.2011
Облетіли зів’ялими листями
У парку наші з Вами побачення,
Що згорають вогнями барвистими
І не мають ніякого значення.
Серед лісу колишньої грації
Заблукала утома з напругою,
І всі Ваші словесні овації
Стали суму моєму наругою:
Над моїми всіма сентиментами,
Над моєю наївною совістю.
Я ж писала для Вас компліментами
І вважала Вас довгою повістю!
Та вітри засвистіли арбітрами,
І зів’яли із листям побачення,
Що згорають у вогнищі відрами
І не мають ніякого значення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2011
Лиш не мовчи. Не дай собі мовчати!
Не залишай для тиші каяття!
Коли мовчиш, то я не можу спати…
Коли мовчиш – скоріше йде життя…
Не жди думок. Не жди моїх овацій.
Я, може, навіть в очі не дивлюсь.
Але з тобою в тиші між акацій
Я знов кохаю і чогось боюсь.
Чого боюсь? Чому душі тривожно?
Чому тебе мовчання не лиша?
Бо ж у коханні як мовчати можна,
Коли сказати хоче це душа?!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2011
Как бушует цветочное лето
Среди красочных мотыльков
На бумаге помятой поэтом
Между строчками глупых стихов.
Горизонт как закатом алеет!
И под вечер сверкает роса,
Когда темень ползёт по алее
С ветром море будить ото сна.
Словно к небу в мольбе взывая
Поднимается вверх волна,
И спускается, обнимая
Край размытого ею холма.
Покатилось солнце на убыль
Замолчал и задумался лес.
В небо август по ржавым трубам
Вешать звёзды опять полез…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255566
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.04.2011
Мысли летят вереницами
Птиц в октябре на юг.
Жаль, не смогли мы сблизиться,
Мой запоздалый друг.
Жаль, не смогли отчаянно
Броситься в омут любви…
Стали друг другу случайными
Наши с тобой корабли.
Может когда-то на пристани
Жизненных наших портов
Встретимся снова так близко мы,
Чтоб разойтись потом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255227
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2011
Встречать его завтра с утра.
Всплакнуть и прижаться сильнее.
И это не слёзы - всего лишь ветра,
Чтоб было немного больнее...
Сказать пару слов на ушко:
"Привет, мой родной, наконец-то,
А дома с лимоном чай стынет в кружке
И бегает с кудрями детство.."
С нежностью взять за руку, -
"Ну ничего, мой хороший,
Мы приручили с тобою разлуку,
Любовь на верность умножив!"
Обнять его и растаять,
И в нём раствориться навеки.
И лет через двадцать альбомчик листая
Опять целовать его веки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255225
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.04.2011
Хто з нас вигра у цій естафеті
На волю й самотність?
Хто овацій зриватиме ніжні бутони
і пуп’янки мрій?
Заклопотано рветься вперед
обезкровлена Совість,
Не чекаючи нас,
Мчить із часом в нелегкий двобій.
Вже на старті чекають чиїсь
Помужнілі надії,
Їх у спину підштовхують дужі
Крилаті вітри –
До червоної стрічки на фініші,
Першим до дії!
Вже розпатлане сонце встає
З магазинних вітрин…
І коли чиїсь мрії дитям ще малим
і не гордим,
Враз відстануть, щоб кинуть жебрачці
хоч пару монет,
Його мати із гордістю
свій материнський орден
На тремтячих стареньких грудях
Собі розіпне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254664
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2011
Когда пика покинет мой трон –
Расстроенная бедняжка,
«Вот и пройден ещё Рубикон:
Не в рубахе родился – в тельняшке», -
Я скажу. И пусть катится мир
На четырежды триста теорий,
Пока музыка траурных лир
Разрыдается от историй,
От зачитанных эпиграмм,
Что огранку мою чеканят.
Мне плесните под них сто грамм,
Я тоску помяну и память!
Захмелев, приглашу за стол
Незнакомого вида красотку,
И под тосты и взрывы волн
Разопьём с ней бутылку водки.
И она, закусив огурцом,
Вместо жирной мясной закуски,
В мои плечи уткнётся лицом
Так наивно и так по-русски!
А потом в полупьяном бреду
В танце лихо сотру подошвы!
И под утро один побреду
На причал, с кораблями под дождь выть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253590
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.04.2011
А сказка - ложь,
Но может, ставши былью,
В ней воплотятся истины миров.
И что когда-то припадало пылью,
Взглянет на свет,
Не побоясь Богов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252706
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.04.2011
Хай буде ясно Вам в осінні дні,
Хай буде легко Вам у зимні днини.
Але залиште в спогадах мені
Отой самотній ключик журавлиний,
Який кружляв у небі не для нас,
І відпирав дощі усі похмурі.
Які зливались в озеро образ,
Що колисали вихорами бурі.
Вже догоріло сонце. Й солов’ї
Захрипли і не попадають в ноти.
Зізнання в тім, як він кохав її
Лишилися в старенькому блокноті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2011
До поэтессы мне совсем чуть-чуть:
Стакан воды, чтоб им тушить пожары,
Каких-то пара сотен медных труб,
Чтоб хоть к ногам поэзии прижали.
Писать сейчас о прожитом для тех,
Кто в век модерна вовсе не родился.
Пускать стихи кому-то для потех,
И помогать тому, кто оступился…
Свой век за рифму точную отдать,
С изюминкой, и острую, как гвозди.
Чтобы смогла её в стихе распять
Как на снегу рябиновые гроздья…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252487
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2011
Моя весна! Я по тебе скурила эту зиму,
Рисуя на окне апрельские цветы.
Мне холодом всю душу просквозило!..
Но может, отогреешь меня ты?
В табачном дыме, в брошенном окурке
Надежды столько – хватит на сто лет!
Моя весна! Вот кофе тебе с турки
Я налила. Стоит вон на столе…
Не рви цветов мне, пусть живыми будут
Всем людям о тебе напоминать!
Лишь отогрей и излечи мою простуду…
Я по тебе устала тосковать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251059
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2011
Я зустріла любов, тільки ти не питай мене хто він,
Я тобі не скажу, не питай його справжнє ім’я!
Просто знай, що у серці моєму вже близиться повінь
Так, мабуть, ще ніколи мені не було за життя…
Не питай, не скажу, що між нами, що зараз і буде,
Просто ти порадій, як радію тепер і я.
Лиш скажу, що він робить для мене щасливим будень,
Тільки ти не питай – яке його справжнє ім’я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2011
Прости, что по тебе искусала свои губы до крóви,
И вкус солёный перебивает остатки твоего поцелуя…
Прости за то, что февраль короче, когда нас двое,
И намного теплее моих ладоней, когда не ревную…
Прости за одну, а не две чашки у меня на кухне.
Ты же знаешь, под луну я одна пью свой вечер.
И моё капризное одиночество под чёрствую булку
Более разговорчиво, обещая быть максимум – не вечным…
Хотя иногда так хочется насладится
Запахом твоих духов в своей ванной комнате,
Чтоб сердце забилось, задрожали ресницы,
И колени от нежности полусогнуты…
Чтоб аромат твоего тела постоянно без войны
Выигрывал у бордовых роз на моём столе.
Чтоб «я» и «ты» были по-настоящему «мы»,
И, как в сказке, вместе – минимум сто лет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250541
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.03.2011
Кто-то кричит с надрывом – ты слышишь?
А если бы это была я – ты бы прошёл мимо?
Невнятно бормочешь: «Да ну тебя!», но выдаёт пантомима,
Жалость в глазах, что туманом лежит над долиной.
Пепел потухшей веры ты запиваешь водкой,
Потом приходишь ко мне, и опять обезумев от горя, я рву себе глотку,
ПлАчу, а успокоившись, молю о прощении у твоих ног под одеялом,
И снова – На старт! Внимание! Марш! – что же с тобою стало?!
Ты переделал меня, и настроил под осень.
Потом уходил – я кричала «Не надо!», а ты: «Завтра в восемь»
Опять у меня начиналась, свихнувшись, депрессия,
Я в истериках билась и плевала, что скоро начнётся сессия.
Я в клочья рвала все совместные наши портреты,
А потом, снова склеив, звонила тебе, отменив свои же запреты.
Доставала из старого шкафа под вечер своё серое утро,
С тёмным искусственным смехом на рукавах и думала «круто!»,
Потом рукава отрывала и бросала прохожим вдогонку,
И снова с надеждой на совесть ждала каждый вечер подонка.
Ты приходил, я пила для спокойствия нервов, без тОлку, таблетки,
И плакала в серое утро, что пахло тобой, как в жилетку,
О том, что ты переделал меня, не спросив, хочу ли я осень,
И о том, что, когда уходил, я кричала: «Не надо!»,
___________________________а ты – «Завтра в восемь»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249068
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.03.2011
........Ранок майже нечутно ступає босими ногами на траву, струшуючи зі свого кадила на землю легкий туман. А заспане розчервоніле сонце починає повільно вплітати свої сліпучі стрічки у сивіюче небо. Пробуджений соловей, закохавшись, витьохкує конваліям серенаду. Роса прокладає срібні курсиви по стеблинах троянд, і капає сльозинками, нанизуючись на їх гострі колючки. Сонно позіхає вітер і починає дужою рукою легенько хитати за плече свою наречену – молоду вишеньку, яка за ніч вбралася в розкішну білу сукню! І все починає прокидатися, лише місяць пішов за обрій спати, обіклавшись пухкими подушками хмаринок, і зібравши у свої обійми всі зорі.
Уже майже світле і ясне небо задивляється у чисту синьооку річку, ніби у люстерко. По воді попливли каченята, і поряд вмить пострибали сонячні зайчики, грайливо тікаючи від них, а потім всі разом почали гратися у піжмурки, чим трохи налякали водяного павука, який саме задрімав. І він розгнівано побіг на своїх довгих лапках у зарослі молодої осоки, надіючись хоч там спокійно насолоджуватися весною! Молода верба розплела свою довгу косу і почала вмиватися у річці, готуючись весь день ніжитися під сонцем.
Котик Воркотун повернувся додому з лісу, що за ставом, куди ще ввечері повів Казку співати зорям пісні, і вже зазивав у гості лапкою день ясночолий, що йшов назустріч ранку.
Від пташиного співу покинулася навіть сон-трава! А осика почала крадькома рахувати віки, які зозуля пророчила велетню дубу.
...І коли сонце покотилося по небу, і освітило своїми променями найпотаємніші куточки землі, Мавка в лузі з останньою росою випила ранок
І випустила зі свого льняного рукава в небеса ластівок. А потім побігла у поле співати веснянки, лишивши за собою жовтий слід – першу кульбабу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249067
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.03.2011
Л.: Добрый день...Да нет, скорее вечер.
Ты не спишь, читая строчек вязь?
Счастлив тот, кто был с тобой повенчан,
Я сдалась. Ты видишь? Я сдалась.
Я смирилась с милями разлуки.
Мне не больно - нечему болеть.
Только знаешь...задрожали руки
И отчаяние жжёт меня, как плеть…
А: Знаю, что ты верить перестала…
Но шепчу сквозь вёрсты – не грусти…
Только вот стучатся запоздало
В окна сероглазые дожди…
С мыслями в разлуке соревнуясь,
Мы несём все чувства на погост,
Где тоска и нежность захлебнулись
Строчками, размытыми от слёз…
Л.: Плачешь, милая? А я не стою
Даже грусти взгляда твоего.
Укрывайся лишь теплом, не горем.
И в бессоннице ты вспоминай порой
Ту, которая, запреты не нарушив,
Обещала жить. И ты живи.
Я не чувствую давно морозной стужи,
Оттого что есть тепло любви.
А.: Письма швы на душу мою ложат,
И бинтуют нежною строфой.
Но как рядом быть с тобою сможем?
Кто подскажет? Ну скажи, Сафо*…
Как теперь мы будем под запретом
На пути морали дальше жить?..
Но вопросы скроют без ответов
Гулкими шагами этажи…
*Вторая ЛГ называет адресата своих писем именем героини эротического фильма "Сафо", события которого развиваются на острове Лесбос.
Ссылка на соавтора: http://www.stihi.ru/avtor/tadoarima
З.Ы.: Стихотворение конкурсное.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248374
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.03.2011
Сволочь-утро вылезло из ночи,
Одеяло на пол вдруг сползло.
Заорать на них хотелось очень,
Сволочь-солнце...за окном светло.
Чайник долго закипать не хочет,
В кране, сволочи, холодная вода.
Кошка сдуру мявкнет со всей мочи.
И в душе сгорели провода!
Я б сто лет тех сволочей не видел,
Что с трибун орут про труд народу.
Если б правду – был бы не в обиде.
Что ж за лживая у них порода?!
И соседка-сволочь, копит евро!
Ну, а мне бы лишь на хлеб хватило!
Скрип двери мне действует на нервы,
А консьержка скалится премило!
Вышел - замечательно - морозно.
Гололёд - премерзкая пора.
Сволочь вся планета...Я серьёзно.
Поскользнулся, уходя с двора.
А в маршрутке - сельди бочковые
Загалдели, и кондуктор-мастодонт,
Денег требует. Уже двойные?
Ах, инфляция...Вот сволочи...Народ
Все бухтит про деньги и про совесть,
Да ещё про хлеб, что ест без масла.
Так до вечера. А вечером – вот горесть –
Лампочка на этаже погасла!
Я из-за неё с размаху в двери!
Нос разбил...Ступил в кошачью лужу...
Это мне за то, что я поверил,
Что я тоже сволочь, только лучше…
Ссылка на соавтора: http://www.stihi.ru/avtor/tadoarima
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247087
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2011
Милий скрипалю, зіграйте мені ностальгію -
Вічних лісів серенаду, забутих полів…
Ви тільки грайте! А я поки трішки помрію,
Й зерням полину за вітром майну навздогін –
За небокрай, де смарагдові зорі на стелі
Буду збирати у кошик для буднів своїх.
Грайте, скрипалю! Я вже пролітаю пустелю
Вчорашнього дня, де ховалося сонце в барліг.
Грайте, скрипалю! Не треба мене жаліти!
Хочу туди я – на крила до Ваших октав!
Може нарешті мені перестане боліти
Та ностальгія, що в серці моєму, хоч там!
Грайте, скрипалю! Моя вже присутність стихає –
Бачите – вийшла вже місяця перша дочка...
Може й колись по мені ностальгію зіграє
Рухом повільним гострий язик смичка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2011
Занавесив окно лёгким облачком тёплого пара,
Я рисую копию глаз твоих, будто в бреду…
И хоть все говорят, что с тобою мы вовсе не пара,
Я к тебе, как вчера, почему-то опять бреду.
Темнота с каждым шагом скрывает в себе наши дали,
Качая на ветках берёз свой двадцать первый век.
Только для нашей любви нам времени Боги не дали…
И звёзды срывает ночь с моих заплаканных век.
А безысходности чувство уже доходит до пика,
И обжигает слезой, что на губы мои стекла.
Почему нам с тобой выпадают не черви, а пика,
И быстро тают рисунки на полотнах стекла?..
Я ведь мало хочу – лишь бы вместе с тобою мы были,
Как прежде надеюсь, что горести вскоре минут.
Но душу, как дежавю, тревожит предчувствие были –
Ещё одна пара недолгих, но наших минут…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246760
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.03.2011
Тихо по комнате тени несутся непрожитых снов,
И жёлтоглазым циклопом глядит, подобрев, луна,
Как тянется к Плюшевому маленький центр миров.
И плюшевая улыбка только луне видна…
В крохотной ручке лапа зажата сквозь сон,
А на глазах прикрытых качается мирно рассвет…
Ей снится, как с Плюшевым маленький розовый слон
Вместе по радуге ходят под фейерверком комет.
И косолапого крепче прижав к себе,
Что-то шепнёт ему про пластелиновый мир
А возле кроватки тихонько жар-птицы все
Поют колыбельную под музыку плюшевых лир…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246673
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.03.2011
.....В той день вітер шалено обривав з дерев листя... А воно – жовте, багряне, але ще де-не-де зеленкувате, падало нам під ноги жовтнем. А потім танцювало на алеї в парку Фламенко. А ми тоді навіть не здогадувалися, що це перше і останнє Фламенко пожовклого листя було для нас...
Байдужий погляд зачепився за дах будівлі за яким вже майже заховалося сонце... Мої вуста панічно ловили скуйовджені сонячні промені... А я чомусь в той момент згадувала своє дитинство, веселі шкільні роки, теплі мамині руки, ковдру, під якою я не один раз ховалася від насущних проблем, і свого улюбленого кота. Де все це зараз? Де те відчуття шаленого щастя, безмежної радості і безтурботності, де?! Промайнули роки, школа сховалася за рогом якогось будинку, а моє дитинство, не попрощавшись зі мною, утекло до сусідської дівчинки, залишивши мені на згадку купу дитячого одягу, малюнки, ляльки та мрії. Та іноді воно все ж таки посміхається мені зі світлин, що висять на стіні... Відразу на душі завила туга і вирвалася назовні якимось дуже болючим стогоном розуміння того, що нічого не можна повернути назад.
А ти... Ти просто стояв поруч. Без емоцій. Без думок. Без намагання зрозуміти мене. Між нами було мовчання. А ще прірва, яку не можна було засипати отим пожовклим листям... А раніше? Де воно все зараз? Де ж ота клята правда про вічне кохання?! Де той шалений порив один до одного, де оті несамовиті почуття, для яких не було ніяких розлук і відстаней?! Куди поділися наші з тобою істини, оті кляті зізнання, що „в горі і в радості”? Де все це?
Знесилено зітхаючи, зізнаюся сама собі, що це – кінець. Прийшла пора і все скінчилося. Завтра все буде інакше, все. Ми з тобою будемо далеко один від одного. Вранці ти прокинешся і підеш на кухню готувати твій улюблений Лате. А я... Я буду продовжувати писати. Не сподівайся, я буду сумувати за тобою без сліз. Я – горда, ти ж знаєш. І попри те, що я досі тебе відчуваю, я сама поставлю між нами крапку. Таку малесеньку крапочку, але таку значущу в історії наших стосунків, а можливо, і в історії нас самих.
В той момент, коли сонце почало ховатися за дахом будівлі, а дівочі вуста панічно ловили скуйовджені сонячні промені, він думав лише про неї – єдину героїню його життя. Чого він вартий без неї? Чого вартий навіть один єдиний його подих всамоті? Чого вартий ранок без її погляду, без її голосу? І взагалі, чого варте все його життя без неї? Нічого...
...В той день вітер шалено обривав з дерев листя. А воно – жовте, багряне, але ще де-не-де зеленкувате, падало їм під ноги жовтнем. А потім танцювало на алеї в парку Фламенко. А вони навіть не здогадувалися, що це перше і останнє Фламенко пожовклого листя було для них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246671
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.03.2011
Хоч час мина – не раз іще згадаю
Твої обІцянки й твої слова.
Нічого й досі я не забуваю,
Бо ж рана в серці ще не зажива.
По-крові батько. Та цього лиш мало,
Лишив дружину і доньку забув.
Ти не цікавивсь, як я виростала,
Не знав мої печалі і журбу.
Невже не відчував мою образу?
Невже нічого душу не пекло?
Із пам’яті ти викреслив одразу,
Так, наче мене й зовсім не було.
Не знаєш ти, й не взнаєш вже ніколи,
Тобі не зрозуміть того ніяк:
Яка ж вона – напівсирітська доля,
І як доньці живеться з нею, як?
Мені і гірко, й кривдно в тім зізнатись,
Як боляче і важко в світі жить,
Не знаючи такого слова: «Тату!..»,
Яке мені хотілось говорить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2011
Недолго цвели уж сирени
В нашем прекрасном саду.
Что понять меня не сумели,
Сказать Вам уже не смогу...
На смену сирени привялой
Цветёт ароматный жасмин.
Но то, что цветёт запоздало -
Кричит журавлём в небе клин.
Поранили руки о звёзды,
Что их собирали во сне.
Наверно, что всё несерьёзно...
Иль это лишь кажется мне?
Но каждою ранней весною
В сиренями избранный час
Цветами и гордой росою
Она мне напомнит о Вас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245647
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2011
Та що ж там нам про етику
Вже далі говорить?
І по чужим сонетикам
Навіщо нам тужить?
Ну, а оті кларнетики
Навіють сльози нам,
А жалібні портретики
Кричать: не пан, а хам!
Роздягнена еротика
Панчохи задере,
А в когось віл з’ярмований
Ще й досі десь реве!
А наша вся політика,
Як капосне дівча
З характером холерика,
Відміряє з плеча!
Спітнілого історика,
Що подає нам суть,
Як мишку хитрі котики
У засідці пасуть.
А золоті паркетики
Встеляють нам життя,
І завтра скажуть «скептики» –
Прогниле покриття!
А наша люба тітонька –
Феміда, хто ж іще,
Розквітла, мов та квітонька,
Під грошовим дощем!
Вслухаємось в сонетики –
Що ще б нам попросить?
І що ж там вже про етику
Нам далі говорить?..
2009 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011
Ми лише молодь нашого народу,
Його плоди, що зріють для життя.
Ми – ті терпкі красиві краплі глоду,
Які не хочуть визріть для гниття!
Ми – зброя для майбутнього і влади,
Ми – дим, що вітер віє врізнобіч.
Ми прагнемо до спокою і правди,
Спіткаючись об спотички сторіч…
Ми – цвіль народу, гріх його й спокута,
Ми – цвіт держави й спрагле каяття.
Ми – ліки для людей і їх отрута.
Ми стоїмо на старті у життя.
І серед нас є славні Галілеї,
Шевченки, Гоголі, малі Франки,
Герої, патріоти, Прометеї,
Яких клюють нацьковані орли.
Ми ті терпкі красиві краплі глоду,
Які не хочуть визріть для гниття!
Ми – просто молодь нашого народу,
Його майбутнє і його життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2011
А я ненавижу того, кто сейчас рядом
Спит, и бесконечно не думает обо мне и лете.
Он дышит в мою сторону перегаром,
И пытается что-то шептать в темноте о свете.
А я ненавижу его нежеланные руки,
Они, кажется, достают из тайного моего дна
Комочек гадкой и незримой ртути,
Которая отравляет меня по чуть-чуть сполна,
Истерически стараясь отодвинуть тело
На край не нашего аэродрома без взлётных полос.
И ночь, оставшись на простыне чёрно-белой,
Опять через силу выдавливает из меня голос.
Я царапаю от дикой страсти ему плечи
До крови, представляя для себя в темноте другого.
Мне от этого хоть немного становиться легче
Засыпать с ним спина к спине в половине второго…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245201
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.03.2011
Коли весна проклюне в чорнобривці,
І прилетять із далей журавлі,
Я повернусь – а ти біля криниці
Одна нові саджаєш спориші.
Я прихилюсь до вишні молодої,
У горлі сльози щастям закиплять.
От і зустрілись – дві жіночі долі…
Як ти жила без мене, мамо, як?
Скажи мені, моя печальна жінко,
Які колись ти мріяла світи?
Вони збулись? Чи на уламки дзвінко?
Якщо це я, то ти мені прости…
Мені минулим в грудях випікають
Оті твої скорботи і жалі.
Хоч знаю, скажеш – доню, я прощаю!
А я в сльозах – пробач ще раз мені,
Що довго так до тебе я збиралась –
Що дощ ішов, за ним сніги мели,
За те, що буде, і за те, що сталось,
І за чоло, де зморшки пролягли.
За те, що ночі швидко наступали,
За те, що довго вечоріли дні,
Що я без тебе жити намагалась.
І, що без мене садиш спориші.
Я поклонюсь вікам минулим в ноги –
Ви дайте ще хоч трішечки часу,
Щоб не лякали тереном пороги,
Щоб всі живі! Ви ж чуєте! Молю!!!
Я б віддала своїх життів десятки –
Якби ти тільки тут і назавжди.
Без тебе , мамо, жити я не здатна!
Бо так радіть мені умієш тільки ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2011
Прости меня, мама, что вновь навещаю тебя.
Нам Ангелы в небе поют на ночь: «Баюшки-баю…»,
Знаешь, там хорошо, и не гаснет моя свеча…
И даже на праздник к родителям нас отпускают.
Ты помнишь, а сегодня ведь пятое февраля –
Мне было бы ровно четыре. Не плачь. Я понимаю,
Что боли твои тонут третьей морщинкой на лбу.
Но сердце, одно на двоих, эти яды качало…
И я задыхался внутри в сигаретном дыму,
И водкой травился. Вот так оборвалось начало.
Не буду выспрашивать: «Мама, зачем? Почему
Пила и курила ты?» Помнишь сама, как стучал я…
Прошу лишь, не плачь! Знай, за всё тебя, мама, простил!
Только вот иногда так хочется мне шоколада…
Вчера один мальчик печеньем нас всех угостил…
И, как подарок, сегодня лучшая мне награда:
Купи нам конфет, положи возле детских могил –
А то горечь во рту до сих пор от табачного яда…
Ссылка на соавтора: http://www.stihi.ru/avtor/tadoarima
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244997
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.03.2011
Не пытайся меня приручить,
это будет – конец.
Не хочу умирать
в ожидании каждого вздоха,
И считать в тишине
молча
ритмы дрожащих сердец,
Когда, поняв меня,
ты прошепчешь тихонько:
«дурёха!»
Ведь тогда
я тебе этих слов никогда
не прощу!
Как и эхо шагов,
что бежать за тобой порывалось.
Я и так пред тобою
украдкою
вся трепещу,
И люблю тебя!
слышишь??
Хоть это – самая малость…
Так что хватит уже
играть
в перерывах в войнушки,
Мне не надо
такого плена – из которого
выгонишь
сам.
И это не слёзы,
а так,
повзрослевшие наши игрушки,
Которые катятся
вниз
по горячим моим щекам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244770
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.03.2011
Білим квітом знов бунтує вишня
В тихому травневому саду.
Ти стоїш одна, моя колишня,
Я ж до тебе знов сьогодні йду.
Ми в коханні нашім безпорадні,
Та раптова істина проста,
Що квітками падає на гарні
Та недоціловані вуста…
Ти – моя кохана, хоч колишня,
Ти – мої печаль і каяття.
Відцвітає наша уже вишня,
Як, мабуть, і все моє життя.
Твої очі втомою сповиті,
Але десь в таємній глибині
В їх безмежній сонячній блакиті
Бачиться кохання ще мені.
Білим квітом падає на плечі
Вишенька у нашому саду.
І немає в серці порожнечі
Коли я до тебе знову йду…
Ти – моя кохана, хоч колишня,
Ти – мої печаль і каяття.
Ще цвіте в саду у нашім вишня,
Як кохання наше і життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011
Кохай мене усе своє життя!
Кохай мене до стогону й нестями,
Бо нам не буде в небі каяття!
Кохай мене душею і вустами...
Цінуй мене й на спотичці доріг
За всі до тебе стоптані стежини.
Не забувай ніколи наш поріг,
І мої очі - ягідки ожини.
Плекай мій світ, і з дотиком руки
Забудеш ти про вранішню утому,
І не зів'януть в ніжності квітки,
Що навесні розквітли біля дому!
Цілуй мене жадано й досхочу,
Лікуй мене словами незрадливими.
Я ж задля тебе в небо полечу,
І повернусь, щоб ми були щасливими!
Шануй мене у вихорі життя:
В сльозах, в коханні, в розпачі й надії.
Не допусти, щоб впали в небуття
Твої слова й мої дівочі мрії!
Кохай мене, і ляже світ до ніг,
Цілуй мене жаданими вустами,
Допоки сивими курсивами доріг
З ключем птахів залишим слід під небесами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2011
Ах, эта женщина! Богатство мира в ней!
Её пути – от Храма до Парижа!
Так хочет быть с мужчиной наравне,
Считая это – признаком престижа!
В её душе кипит вулкан страстей,
И пепел от былых своих страданий,
Покорность, бунт и сладость серых дней,
Желанье счастья с ворохом мечтаний…
Ах, эта женщина – любви запретный плод,
Влечёт к себе, и утоляет жажду!
Не переплыть! И не податься в брод!
Лишь снова прошептать: «Тебя я жажду!»
И в чём вина? И кто тому виной?
А, может, грех, что сотворила Ева?
Ведь трудно быть для женщины одной,
Ещё трудней – в семье быть королевой!
Ах, эта женщина! Судьбы своей дитя.
Останется загадкой для мужчины:
Начнёт смеяться, над собой шутя,
Но вдруг заплачет… Просто, без причины.
И женщине назначено быть той,
О ком мужчины, мучаясь, тоскуют
И, пред её склоняясь красотой,
Вслед тихо шепчут: «Боже! Мне б такую…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244754
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.03.2011
Порвались струной на охрипшей гитаре
Все чувства мои у большого костра.
Поют о любви и о боли цыгане,
И плачут от песен людские сердца.
Танцуют цыгане всю ночь до рассвета,
И песни свои до рассвета поют.
Но только коснётся ночи яркость света -
За старой кибиткой цыгане уйдут.
Погаснет костёр, захрипит вновь гитара,
Останется смятой от танцев трава.
Уйдут за рассветом в прекрасные дали,
Чтоб там танцевать у большого костра.
Опять своей юбкой цыганка закроет
Последний луч солнца, мелькнувший во тьме.
И вновь зарыдает гитара, застонет,
И с танцами ночь пролетит на траве.
Когда-то услышишь ты песню цыгана,
Увидишь огонь от большого костра,
Опять зарыдает, застонет гитара
Про ночь, что с цыганами вместе ушла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244279
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.03.2011
...Я рождена, чтобы быть с тобою. Так было написано в моей книге жизни. Для других я неприступна и холодна, как снежная королева. Для тебя я, как открытая книга, только со своими загадками и тайнами. Да, у меня сложный характер: я бываю злой и доброй, нежной и ласковой, разъярённой, сексуальной и непредсказуемой. Но это всё лишь для тебя. Для тебя одного я, просыпаясь утром, улыбаюсь дождю; засыпаю вечером и мысленно желаю тебе спокойной ночи; я взрослею с тобою. Всю мою не растраченную любовь и нежность я подарю тебе. Небеса будут свидетелем этого глубокого чувства, которое заставляет меня, с каждым днём своего существования, убеждаться в своей красоте, чувствовать свою необходимость для тебя, делая тебя счастливым, быть счастливой самой…
Я буду для тебя Королевой, твоей непостижимой загадкой всей жизни; львицей в постели, хорошей хозяйкой в доме, мудрой женщиной в жизни; преградой от всех бед, стеной от всех ветров. Своим теплом я буду оберегать тебя от вьюги и мороза, лучиком света в непроглядную тьму я выведу тебя на нужный тебе путь. Ты будешь засыпать и просыпаться с моими поцелуями на губах, а рядышком буду лежать я , и молиться, чтобы следующий день для тебя тоже был счастливым.
Когда-то я сказала, что буду принадлежать только небу. Простите меня, небеса! Я забираю свои слова назад! Мне не мила жизнь без него! Без него я затоплю своими слезами каждый миллиметр Земли, и лишь потом сорвусь птицей на острые скалы… Простите меня, небеса! Лишь с ним я буду по-настоящему счастливой. Лишь с ним я оживу для того, чтобы, пробуждаясь, улыбаться Вам, молиться Вам и смотреть на Вас!..
Прости, любимый, что когда-то другому дарила сладость своих губ. Прости за грубые слова в твой адрес, за непокорность и неприступность. Прости за неверие в твои слова, за боль, что причиняла тебе раньше. Прости…
Ты будешь самым сильным, самым красивым, умным и добрым мужчиной из всех на этой планете. А я буду твоей Королевой и Рабой. Но, если небеса не простят мне, и разлучат нас, то знай: всякий раз, когда будет идти дождь – это я о тебе буду плакать, а когда будет палить солнце – то меня будет сжигать ненависть на небо, что причинило страданье.
И, в конце-концов я, не выдержав боли, птицей – морской чайкой, лебёдкой, потерявшей своего лебедя, брошусь с высоты на острые скалы возле моря, и тело моё похоронят волны, оставив на камнях лишь сердце кровавое, да белое пёрышко…
И если ты увидишь это - то знай, что это я не выдержала горькой разлуки и невыносимой боли от разрушенной любви. И гром прогремит в тот миг, и море прошепчет твоё имя, и ветер сдует с твоей ладони белое пёрышко в море. И я прокляну Небеса…
Но знай, любимый, я всегда буду с тобою. Даже после смерти. Я буду с тобою и для тебя. Я буду любить тебя вечно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244277
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 01.03.2011
На бусинках сухих мимоз
Вздыхает вечер.
Колышет ветер темноту
И гаснут свечи.
Забудет сердце про печаль,
Прильнёт к Морфею,
И небо где-то там вдали
Уже седеет.
А солнце следом за луной
Бежит вприпрыжку,
И в парке девочка одна
Читает книжки,
Ей ворошит листы бумаг
Озябший ветер.
И небо смотрит лишь на них -
Одних на свете...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244093
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.02.2011