| Сторінки (3/214): | « | 1 2 3 | » |
Познание духовности и истины,
Эротики сближений, красоты,
Наполнит сердце, если вы пригубите -
Незабываемый восторг любви!..
В великолепии физическом,
В соитии двух чувств в одно,
Сжигает глубина взаимодействия,
Ликует и пьянит-как доброе вино!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245438
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.03.2011
Дядько Федір був не майстер
УАЗа зробити,
Та пробилась якось шина
Прийшлось замінити.
Зняв цю драну, стару шину
Та поставив нову,
Бити став себе у груди:
«О це клас! Чудово!»
Посадив вперед начальство,
Гордо мовив: «Ґазда!!!»,
Добре, що він був не гонщик –
«З’їли» б негаразди…
Вже проїхали чимало,
Пилюку трусили,
«Старий кінь» - це про УАЗа,
Вибивавсь із сили.
Щось в машині загарчало,
У судомах билось,
Раптом колесо нове
В траву покотилось.
Добре, що швидкість ніяка,
Тільки з старту знялись,
А то разом із УАЗом
В кюветі б валялись.
Дядько Федір був не майстер,
А «гарна людина»,
Поставили його потім
Глядіти скотину.
Це йому було, звичайно,
Як «пробіг по трасі»,
Заявив він: «Це не діло –
Я піду у маси!»
Дядько Федір крім «безрукий!»
Не мав більше вади,
С часом став він депутатом
Від сільської Ради.
Взагалі людина чуйна -
З виду геть порядна,
Нишком зводив собі дачу
Гарну та огрядну.
Дядько Федір часто - густо
Ходив поміж «люди»,
Щоб «не втратити лице»,
В авангарді бути.
Так пройшло з десяток літ -
Розкусили блазня,
З депутатів дралу дав,
Сторожує в лазні.
Лазня поки що стоїть –
Покрівля не знята,
Ось така ця правда є -
Гола, з життя взята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245278
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 06.03.2011
Дід Петро в четвер раненько
Їхав до базару,
Погрузив в стареньку шістку
Торби, хліб і тару.
Стрітив друга по дорозі:
«Сідай, Гнате, в «ложе»!
Їдьмо разом до базару -
Бог нам допоможе!»
Гнат не довго сумнівався -
Рішив собі: «Їду!»
Сів за штурмана рядочком,
Мовив: «В п е р е д, діду!»
Їдуть полем та співають
Українську думу,
Не замітили як сталось -
Зачепили тумбу.
Розвалився старий кузов
На дві половини -
Із машини було видно
Петра й Гната спини.
Кузов – друга половина
Ззаду захиталась,
Торби, сало, скляна тара
В траву висипались.
Вийшли в поле два козаки
Потилиці чухати,
Дід Петро тоді і каже:
«Треба бабу слухати!»
Говорила мені Мотря:
« Ти чомусь навчися?!?!
Бачиш, слизька ще дорога -
На базар не рвися!»
« О-о-о, це баба мені чуба
Добре буде м’яти!...
Що його тепер робити?!
Треба с т р е с у зняти!...»
Обнялися двоє друзів
Та й пішли до шинку,
Що стояв як стара шкапа
На злощаснім ринку.
Та невдовзі вже співали
Знов козацькі пісні….
Ніччю дід гримів на Мотрю:
«Цить мені – не писни!...»
Потім він наліг на Храпа
Аж шибки дрижали
На околиці села -
Коні з ляку ржали.
Мотря мовчки ждала ранку:
«Спи ж бо вражий сину! …
Твого чуба старий дурень
Вір мені - не кину!...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245273
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 06.03.2011
Сьогодні осіння чудова днина,
Яскраво сонце сяє.
У лузі стоїть червона калина
І пташка на ній співає.
Співає про те, як хороше їй,
Як гарно на світі живеться
А поряд струмочок -
Як серденько в ній
Тихесенько, лагідно б’ється.
Сіренький горобчик сюди прилетів,
Хотів скуштувати калину,
Попити водички, послухати спів
Дзвінкої малої пташини.
Калина стояла, як сонце палала,
Коси свої розпустивши,
Чомусь сумувала,
Бо сонце сідало
І пташка кудись відлітала.
Кінчається осінь! Скоро зима!
До березня дуже далеко.
На тебе чекаємо, мила весна,
А поки… прощайте лелеки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2011
Почему ты Ива плачешь,
Косы разметав свои?!
- Потому, что милый Ветер
Я чужая средь своих!
Клен влюбился в Георгину,
А Рябину любит Дуб,
Ты один и то, случайно,
Раз коснулся моих губ!
- Ты бы в Ясеня влюбилась!
- У него… Береза есть!
Ветер хмуро отвернулся,
Услыхавши эту весть.
Белокожую Березку
Он с любовью б обнимал,
Не один бы раз, а сотню,
В губы нежно целовал.
Ветер грустно улыбнулся:
- Я не свой среди чужих!
Он расстался быстро с Ивой -
Чтоб не выдать чувств своих.
(Фото из Интернета)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245033
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.03.2011
Ланцюжок берізок на горі стоїть,
Вітер грає листям, тихо шелестить.
Гілки заплітає - розплітає знову,
Кожній із берізок каже ніжне слово.
А над ними небо - купол голубий,
Зігріває землю - промінь золотий.
Молодим берізкам весело та гарно,
Жодне слово вітру не пропало марно!
На краю околиці тополі стоять,
Висаджені наче під лінійку в ряд.
Від берізок взялися відвернуть увагу -
Закинули вітру веселу розвагу.
Розпустили китиці - розлітався пух
Вітер розвернувся тільки мовив “У…х!”
Дзиґою крутитись дуже захотів,
Хмарою піднявся - далі полетів.
Довго він ще грався, створював бедлам,
Потім зажурився та й зостався сам.
Тополі берізкам радісно кивали,
А вони всі дружньо, як одна, мовчали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011
Сквозь тонкий слой дождливых туч,
Пробился солнца яркий луч...
И отразился в капельке дождя,
Проникнул в сферу – капли суть,
Сжигал он страстью водный путь -
Легко, как в небе - ласточкой скользя…
Вдвоем парили – чудный миг!
И от соития двоих -
С ума сходила в капле синева,
И от безумия любви –
Фонтаном брызнули огни,
И радугой всплывали кружева!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244904
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.03.2011
Про стандартні вчинки Муза -
Ліниться писати -
Довго й часто позіхає
Лягає дрімати!
Нудно їй в законах ритись,
Писати замітки,
На стандарти налягати,
Плести «пусті плітки»!
Н е с т а н д а р т и уловив
Муза стріпонеться -
Та нав’яже вірші, прозу,
Аж серце заб’ється!
Стає випуклим, дебелим
«Ґедзик» на папері…
Муза його просить з хати,
зачиняє двері!
«Лети собі поміж люди
Та вчи людей жити -
Нехай вони з тебе вчаться
З розумом дружити!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2011
Чтобы "свободой насладиться",
Пришлось в пивнушку удалиться….
Когда супруг прилично стал «косой»,
Жена с претензией вела его домой:
-Ты, лодырь, пьяница, тюфяк!
Какой же из тебя казак?!
Опухла харя, нос разбит,
Синяк под глазом, мутный вид!
Весь день тебя ищи-свищи,
Несчастный выродок Сечи!
Мужик от злости замычал:
«Уйди, старуха, кончен бал!!
Чего ты начала двоиться?!
Тебе давно пора лечиться!!
Чего ты тянешь меня в ад?!
Уйми свой мерзкий, тусклый взгляд!!
А ну-ка, черти, врассыпную!!!
За мать родную - повоюю!!!"
Жена его домой втянула -
И с облегчением вздохнула:
- Ну, слава Богу, жив казак,
Ведь без него - поди никак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244451
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.03.2011
Твои глаза - как ночь святая,
Оазис посреди песков,
И...сладострастно в них растаять,
Срывая цепь земных оков!
Свечой расплыться восковою,
Сжигая сердце вновь и вновь,
И, бесконечно, утверждая,
Что душу - воскресит любовь!
Везёт Вам в жизни, Вячеслав,
Не просто так, а между прочим,-
Везет Вам в том, что не Удав,
Смотрел в компьютерные очи,
Что он/а/ со зла Вас не душил/а/,-
Оставил жизнь для наслажденья,
Всё остальное трын - трава,
И мимолётное виденье...
Жена-любовница?! Мираж!
Ягушка! И попутный ветер!
Ей Ваш таинственный кураж,
Под каждой строчкою заметен,
Читает боль чужой души,
И слышит голос многоточий,
Скользя по матрице живой,
Как лекарь или тайный зодчий...
Ей жизнь открыла свой нарыв,
За тыщу лет бессонных ночей,
В душе её нашла ответ
За бессловесность многоточий,
За то, что не успел прожить,
За пагубность жестокой страсти,
За ночь без ласки и любви
За годы без тепла и счастья…
Видишь – там в углу Мальвина,
поэтесса от сохи.
За неё Пьеро, скотина
по ночам строчит стехи.
Для постыдной бабьей славы,
(ямб ей в зад, хорей в живот!)
стёр уже четыре клавы
сей влюблённый идиот.
Не выдумывай, Любезный,
Ерунды и чепухи,
Для Мальвины, хоть ты тресни,
Жизнь сама пишет стихи
А постылой бабьей славы,-
Я сама себе нашла,
У меня вы два гусара
Из свинцового ядра
Заряжай, Браток, картечью,
Ночь! Луна! Неравный бой,-
Кто останется с победой,
Тот и будет Нечужой….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244286
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.03.2011
Пьяный мат тишину разрывает,
Вспоминая невинную мать -
Вот беда – уронил дед авоську
И согнулся, не в силах поднять.
Бедолага упал наклонившись,
«Перевес» - на асфальте залег,
А бежавшая мимо дворняга,
Беспрепятственно села у ног.
Проходящие мимо – смотрели,
Обходили его стороной,
Возмущались, сердились на деда,
А потом торопились домой!
Ночью - воздух холодный, остывший,
Налегал на чужие тела...
Дед прижался теснее к собаке -
И, счастливый, всплакнул от тепла.
(Фото из Интернета)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244052
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.02.2011
На два поверхи будинок
Вісім квартир має,
На балансі цю будівлю
Перший ЖЕК тримає.
Це такий собі із цегли,
Старенький будинок,
ЖЕК ремонт йому зробив –
Негаданий вчинок!
В цім будинку живуть люди -
Робочі, трудяги!
Правда, пара затесалась,
«Н е м а ю ч а т я г и!»
Посадили люди добрі
Дерева фруктові,
А ця пара в кінці літа,
Сидить наготові!
Ніколи й нічого людям
Не зробили марно -
Як «ділити» урожай:
Являються гарно!
Розперізують корзину,
Урожай знімають,
Загадай їм щось робити –
Додому тікають.
По під вікнами ділянки
Розібрали люди
Пара також не барились:
«І в нас нехай буде!»
Вже нарили там собаки
Для потомства нори,
Із ділянки «уродились» -
Занедбані гори!
Битий посуд, склянки, банки,
Засохле коріння,
Сухі гілки, кістки, дрантя,
Із плівок сплетіння.
Граблі, сапку та лопату -
Пара ця не знає,
За ділянку відступного -
«Бакси» вимагають.
Нащо було її брати -
Нікчемам безруким ?!?!
Святу землю – безневинну -
Кинули на м у к и!
Все своє життя подружнє
На віконці виснуть,
Звукам - вуха підставляють,
Ледь вікно не трісне.
Люблять зводити наклепи -
«Совість» їх відома,
Можуть людей посварити -
Нишпорки по дому!
«Стіни мають довгі вуха» -
Це сусіди знають,
Часто-густо, задля сміху
«Липу» підкидають!
Другий поверх у «вухатих» -
Чути й видно гарно!
Жаль, що люди в цій оселі
Живуть так бездарно!
(Малюнок з Інтернету)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243834
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 27.02.2011
Мені матір моя говорила,
Як з малими лишилась в війну:
«На руках від батьків дітей сила,
Брат і тато пішли на війну»
Мати мамина з рік як померла -
Дифтерія у неї була,
Залишилася мама за старшу,
Доглядати малих ще дівчат.
В сорок першім було їй шістнадцять,
В сорок п’ятім вже стала «стара»,
Передчасно змарніла Маруся -
Це помітила менша сестра.
В сорок першім –
Найменшій – два роки,
Другій - п’ятий минувся уже,
Третя - в школу почати ходила,
А четверта - училася вже.
Моїй мамі шістнадцять минуло -
Молода і красива була,
Тільки молодість вся промайнула
У тяжких, непосильних ділах!
Малих сиріт потрібно підняти!
Батька вбили на страшній війні!
Постаріла моя мила мати
У лихі та криваві ті дні.
Щоб сім’ю прокормить -
Так робила!... Ніччю довго
Заснуть не могла!
Спину, плечі - від болю крутило,
Ноги нили і рана пекла.
Жили впроголодь - Їли лушпиння,
Кропиву, лободу і кору.
Влітку - легше було: ліс, садочок
Виручали у скрутну пору.
Не дивились, що ти захворіла,
«Працювати на фронт!» - всім указ,
Снопи тяжкі до кучі валила
Гірко плачучи: «Треба ще раз!»
Працювала на благо народу,
«За батьків!», »Перемогу!», «Своїм!»
За роботу медаль їй вручили -
Профіль Сталіна «Мы победим!»
Я пригадую - сльози й ті речі,
Що вона говорила мені:
«Ми лушпиння з картоплі садили
По прогрітій, весняній порі»
Люди тільки дивилися мовчки,
Бо ніхто з них не вірив тоді,
Що уродить з лушпиння картопля
І сиріток спасе від біди.
Було тяжко з дітьми!
В сорок п’ятім
Повернувся з війни старший брат,
Слава богу, що жив він зостався -
Підняли всіх на ноги дівчат!
Вже давно - маму й дядька забрала
В своє лоно - чорна земля,
Бережу я про них світлу пам'ять,
Бо їх подвиг - святиня моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2011
На чужій незасіяній ниві
Проросте лише тільки бур’ян,
Та якщо старі спогади живі -
Не зітре святу правду обман.
Свята правда – окопи, розруха,
Голод, холод, кривава війна -
Розривається серце від болю,
Стільки горя принесла вона.
Сльози сиріт, батьків та коханих
Позливались в одну течію,
Розлились озерцята солоні
В море горя, печалі і сну.
Сплять загублені браття і сестри,
Бо зіткнулися з лихом страшним,
Списки їхніх імен на граніті -
Озаряються духом святим.
Не чужа це, а рідна нам нива!
Пам’ятаймо, про горе людське!
Про батьків - вони вірно служили,
Обминаючи в думках «слизьке».
За Вітчизну! Коханих! Свободу!
Не жалілись, що смерть живих ж н е,
Поклялися своєму народу -
«Ворог згине і лихо мине!»
Поклонімося братнім могилам -
Це обов’язок наший святий.
Хай же пухом земля буде - ч е с н и м
І камінням - хто зраджував їм!
Поклонімося нині живучим
Ветеранам та дітям війни,
Стільки років багато минуло -
Знову сльози роняють вони!
Поклонімося братнім народам,
В лихоліття були ми - сім’я,
Всі разом добували Свободу,
Братство, Мир і щасливе Життя!
В серці знову печаль та тривога,
Наче вчора війна ця була -
Яке щастя, що довга дорога
Від страхіть нас вперед повела.
Та на новій життєвій дорозі
Знову жахи Афгана, Чечні,
Я благаю живих: «Люди добрі!
Схаменіться! Не треба різні!
На Землі ми лише тільки гості
І життя, мов струна та бринить,
То для чого скажіть треба гостям
Іншим смерть і страждання чинить?!»
Поклонімося всім «хто не з нами»
Та забудемо про ворожбу,
Хай колосся Поваги і Братства
Заплітаються в косу одну!
Не чужа це, а рідна нам нива!
Пам’ятаймо, чиї ми сини!
Я молюся: «Спаси, боже, людство -
Від страждань та страшної війни!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2011