| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Ніч заповнила простір, в небесах ріжок срібний,
Місто солодко марить в полоні Морфея.
Я за примхою долі був їй більш не потрібний,
Новий день не зустріти мені біля неї.
Зоря відчаю сяє, інші зорі поблекли,
Спотикається розум об рештки довіри.
В голові проминають болючі помилки
І слабкі сподівання хвилюють над міру.
Вберегти від чужих, липких заздрощів хочу
Відчуття, що дають сили мріяти й жити.
Прошу милості в неба, заплющивши очі,
Даром мудрості вчинків наш шлях освітити.
Вірю в те, що зуміємо щирість і чесність,
Піднести над диктатом сліпої гордині,
Залишити позаду образи безмежність,
Ті слова, що цвіли гірким цвітом полині.
Прокладає нам стежки життя повсякденне,
Ти за обрієм зникла, я йду твердим кроком.
Наші зорі покинули звичні орбіти,
Світлі спогади житимуть з нами крізь рОки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024
Перлина у дивній короні,
Що сяє крізь велич століть -
Мій Ужгород в Божій долоні
На землях Карпатських стоїть.
Ужем опоясаний тихим,
В обіймах прадавніх лісів,
Забутий журбою і лихом
Цей свідок далеких часів.
Тут сакури вітром рожевим
Бруківки метуть дзеркала,
Мов в казці фгурки сталеві
Бажають прохожим добра.
Дугою брів в’ються алеї,
Вздовж липи цвітуть золоті,
Ось брама стара, а над нею -
Дозрів виноград на щиті.
Історій потік нескінченний
Хранить ця перлина мала,
Вплітаючи справи буденні
У предків славетні діла.
Октави років в піднебесся
Злітають як в вись журавлі
У місті, де квітнуть надії,
Та мрії мої і твої.
Звертаючи погляд до неба,
Я прошу про милість всяк час:
Щоб Ужгород цвів едельвейсом,
Був променем щастя для нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
Зоре моя вечірняя, зійди над горою,
Освіти сріблястим сяйвом місто під собою,
В котрім дивного, нового техно-віку діти,
Вчаться, подих заховавши, з новим лихом жити.
Подув вітер із чужини, приніс бід немало,
Світлі мрії, сподівання були, та й не стало.
Важкі думи носить в собі старший за дитину,
За стареньку матір – донька, батько – за родину.
Обступають чорні злидні, крячуть, мов ворони,
Потерпають українці від лещат «корони».
Та Закон добра пильнують: допомога в скруті
Збереже в тобі Людину в часи темні й люті.
Все мине. Залишать спогад вчинки та й могили.
Переможуть сильні Духом, почерпнувши силу
В тих джерелах, де віками черпають надію.
Ще у нашій Україні доленька наспіє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
Не журюсь. Усе при мені.
Не болить.
Допікає час буремний.
Ворушить.
То наліво, то направо
Розверне.
То пригорне, то багнюкою
Жбурне.
Шаленію. Розумію -
Не втечу…
Підіймаю. Випиваю.
І мовчу.
Смак отрути. Затхлий запах.
Все в диму…
Помираю? Чи вже мертвий?
Не збагну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2016
Швидко років зорепад проминає,
Мрії і спогади вік поглинає,
Місяці срібною стежкою долі,
Тихо у вічність дні проводжають.
Січень нові сподівання малює,
Лютий морозами в серці вирує,
Зміцнює березень світлу надію,
Лагідно квітень світанками гріє.
В травні конвалії око милують,
Ягідки спілі червень дарує,
Липень росою плекає покоси,
В серпні красою зорі чарують.
Вересень стелить молочні тумани,
Жовтень фарбує листя в багряне.
Дощиком жалісно плаче листОпад
Підсумком сніжним грудень нагряне.
Місяць за місяцем Час проводжає,
Грішну людину в буття споряджає.
Місяці змушують жити й любити,
Що кожен з нас по собі залишає?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2011
Сутеніє, перші зорі, в небі птах.
Блищать слізоньки прозорі на очах.
Стрімкий пОтік несе хвилі кришталю.
Тремтять легко тонкі брови від жалю.
Сплять смереки, трави шепчуть, ніч в гаю.
Ти гадала, з милим будеш - як в раю.
В'ється в танці буйне листя молоде.
Серце стогне, бо він більше не прийде...
Місяць блиснув і сховався у пітьму.
В голові бринить назойливе “Чому?”
Вітер виє, живить дощ брудні струмки.
Почуття запали так глибоко і думки!
Буревій напившись лиха, відшумів.
Не зберіг він дар кохання. Не зумів.
Сірі хмари розійшлися, вітер згас.
Смуток житиме у серці довгий час.
Із-за хмар засяє сонце золоте.
Квітка знову в ніжнім серці розцвіте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2011
Я зустріну тебе випадково,
В той момент, коли квола душа,
Відчайдушно кричатиме знову,
Що самотні у Бога грішать.
Світла теплий промінчик зігріє,
Щирий сміх, що несе край журбі,
Ніжність, ласку і втілені мрії,
Божу Iскру знайду у тобі!
Нам дано бути разом, я знаю!
В цьому задум таємний Творця.
Без цвітіння весни не буває,
Без любові не квітнуть серцям.
Я шукаю, біжу, озираюсь,
Поміж справ пам’ятаю одне:
За минуле ні в чому не каюсь.
Світла доле, поміть і мене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2011