dabster

Сторінки (1/7):  « 1»

Елегія

Ніч  заповнила  простір,  в  небесах  ріжок  срібний,  
Місто  солодко  марить  в  полоні  Морфея.
Я  за  примхою  долі  був  їй  більш  не  потрібний,  
Новий  день  не  зустріти  мені  біля  неї.

Зоря  відчаю  сяє,  інші  зорі  поблекли,  
Спотикається  розум  об  рештки  довіри.
В  голові  проминають  болючі  помилки  
І  слабкі  сподівання  хвилюють  над  міру.

Вберегти  від  чужих,  липких  заздрощів  хочу
Відчуття,  що  дають  сили  мріяти  й  жити.
Прошу  милості  в  неба,  заплющивши  очі,
Даром  мудрості  вчинків  наш  шлях  освітити.  

Вірю  в  те,  що  зуміємо  щирість  і  чесність,  
Піднести  над  диктатом  сліпої  гордині,  
Залишити  позаду  образи  безмежність,  
Ті  слова,  що  цвіли  гірким  цвітом  полині.

Прокладає  нам  стежки  життя  повсякденне,
Ти  за  обрієм  зникла,  я  йду  твердим  кроком.
Наші  зорі  покинули  звичні  орбіти,
Світлі  спогади  житимуть  з  нами  крізь  рОки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024


Ужгород

Перлина  у  дивній  короні,
Що  сяє  крізь  велич  століть  -
Мій  Ужгород  в  Божій  долоні
На  землях  Карпатських  стоїть.

Ужем  опоясаний  тихим,
В  обіймах  прадавніх  лісів,
Забутий  журбою  і  лихом                                                                                
Цей  свідок  далеких  часів.

Тут  сакури  вітром  рожевим
Бруківки  метуть  дзеркала,
Мов  в  казці  фгурки  сталеві
Бажають  прохожим  добра.

Дугою  брів  в’ються  алеї,
Вздовж  липи  цвітуть  золоті,
Ось  брама  стара,  а  над  нею  -                          
Дозрів  виноград  на  щиті.

Історій  потік  нескінченний
Хранить  ця  перлина  мала,
Вплітаючи  справи  буденні
У  предків  славетні  діла.

Октави  років  в  піднебесся
Злітають  як  в  вись  журавлі
У  місті,  де    квітнуть  надії,  
Та  мрії  мої  і  твої.

Звертаючи  погляд  до  неба,
Я  прошу  про  милість  всяк  час:
Щоб  Ужгород  цвів  едельвейсом,
Був  променем  щастя  для  нас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021


2020 (Тріб'ют Кобзареві)

Зоре  моя  вечірняя,  зійди  над  горою,
Освіти  сріблястим  сяйвом  місто  під  собою,
В  котрім  дивного,  нового  техно-віку  діти,
Вчаться,  подих  заховавши,  з  новим  лихом  жити.

Подув  вітер  із  чужини,  приніс  бід  немало,
Світлі  мрії,  сподівання  були,  та  й  не  стало.
Важкі  думи  носить  в  собі  старший  за  дитину,
За  стареньку  матір  –  донька,  батько  –  за  родину.

Обступають  чорні  злидні,  крячуть,  мов  ворони,  
Потерпають  українці  від  лещат  «корони».
Та  Закон  добра  пильнують:  допомога  в  скруті
Збереже  в  тобі  Людину  в  часи  темні  й  люті.

Все  мине.  Залишать  спогад  вчинки  та  й  могили.
Переможуть  сильні  Духом,  почерпнувши  силу
В  тих  джерелах,  де  віками  черпають  надію.
Ще  у  нашій  Україні  доленька  наспіє!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021


Стан речей

Не  журюсь.  Усе  при  мені.
Не  болить.
Допікає  час  буремний.
Ворушить.

То  наліво,  то  направо
Розверне.
То  пригорне,  то  багнюкою  
Жбурне.

Шаленію.  Розумію  -
Не  втечу…
Підіймаю.  Випиваю.  
І  мовчу.

Смак  отрути.  Затхлий  запах.
Все  в  диму…
Помираю?  Чи  вже  мертвий?
Не  збагну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2016


Місяці

Швидко  років  зорепад  проминає,
Мрії  і  спогади  вік  поглинає,
Місяці  срібною  стежкою  долі,
Тихо  у  вічність  дні  проводжають.

Січень  нові  сподівання  малює,
Лютий  морозами  в  серці  вирує,
Зміцнює  березень  світлу  надію,
Лагідно  квітень  світанками  гріє.

В  травні  конвалії  око  милують,
Ягідки  спілі  червень  дарує,
Липень  росою  плекає  покоси,
В  серпні  красою  зорі  чарують.

Вересень  стелить  молочні  тумани,
Жовтень  фарбує  листя  в  багряне.
Дощиком  жалісно  плаче  листОпад
Підсумком  сніжним  грудень  нагряне.

Місяць  за  місяцем  Час  проводжає,
Грішну  людину  в  буття  споряджає.
Місяці  змушують  жити  й  любити,
Що  кожен  з  нас  по  собі  залишає?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2011


Нічний сум

Сутеніє,  перші  зорі,  в  небі  птах.
Блищать  слізоньки  прозорі  на  очах.

Стрімкий  пОтік  несе  хвилі  кришталю.
Тремтять  легко  тонкі  брови  від  жалю.

Сплять  смереки,  трави  шепчуть,  ніч  в  гаю.
Ти  гадала,  з  милим  будеш  -  як  в  раю.

В'ється  в  танці  буйне  листя  молоде.
Серце  стогне,  бо  він  більше  не  прийде...
                             
Місяць  блиснув  і  сховався  у  пітьму.  
В  голові  бринить  назойливе  “Чому?”

Вітер  виє,  живить  дощ  брудні  струмки.
Почуття  запали  так  глибоко  і  думки!  

Буревій  напившись  лиха,  відшумів.
Не  зберіг  він  дар  кохання.  Не  зумів.

Сірі  хмари  розійшлися,  вітер  згас.
Смуток  житиме  у  серці  довгий  час.

Із-за  хмар  засяє  сонце  золоте.
Квітка  знову  в  ніжнім  серці  розцвіте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2011


Я зустріну тебе

Я  зустріну  тебе  випадково,
В  той  момент,  коли  квола  душа,
Відчайдушно  кричатиме  знову,
Що  самотні  у  Бога  грішать.

Світла  теплий  промінчик  зігріє,
Щирий  сміх,  що  несе  край  журбі,
Ніжність,  ласку  і  втілені  мрії,
Божу  Iскру  знайду  у  тобі!

Нам  дано  бути  разом,  я  знаю!
В  цьому  задум  таємний  Творця.
Без  цвітіння  весни  не  буває,
Без  любові  не  квітнуть  серцям.

Я  шукаю,  біжу,  озираюсь,
Поміж  справ  пам’ятаю  одне:
За  минуле  ні  в  чому  не  каюсь.    
Світла  доле,  поміть  і  мене!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2011