| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
А мама ведь учила нас не обманывать... Не обманывать близких нам людей. Не обманывать людей, которых впервые видим. Не обманывать самих себя. Почем же вокруг "одна показуха и липа"? Мама ведь учила не обманывать.
Я верю вашему негодованию сейчас - мол, а как же ты сама? "Все мы люди- все мы грешны" - но за мой обман не гореть мне в Аду. Разве это смертельный обман, когда тебе звонят родители и спрашивают, иди ты поела, а ты говоришь что да, и, поговорив, отключаешь, и в спешке бежишь кушать? Разве это смертельный обман, когда друзья тебя ждут, звонят или ты доезжаешь, а ты в это время только из дома выходишь, заверяя их, что уже на подходе. Разве это смертельный обман, когда ты уверяешь себя по ночам, что ты все сделала правильно.
Мама учила нас не обманывать, а Верить. Не обманывать, а Любить. Не обманывать, а Надеяться. К чему тогда вся эта "липа"? Ведь мама учила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268663
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 05.07.2011
І якщо ковбой має йти - він іде.
Допоки револьвер в руках несе...
А далі вже як карта ляже.
Жара розплавляє мізки, в очах сльозиться, а долоні пітніють від думки про подальший шлях. Надія лиш на те, що за ніч ковбой дійде до стоянки Кривого Джо. А там він пропустить рюмашку - дві, і його коняка знов поплететься по розпеченим піскам безлюдної пустелі. Від думки про вищевказаний інвентарний посуд і його вміст у ковбоя з'являється нездоровий блиск в очах і він пришпорює клячу. Слинки вже течуть...
Течуть в точності так як у того койота, що перерізав йому шлях. Клоки шерсті стирчать в різні боки, хвіст понурений, але погляд - погляд пекельним сонцем не уб'єш. Цей перець ще довго стоятиме на своїх чотирьох.
Ковбой тягнеться до своїх револьверів.
- Краще б ти це не робив. - спокійно каже койот.
- Чого тобі, пустельний пес? - ситуація ніяк не дивує непримхливого мандрівника.
- Я не пес, дурна людино, я - койот. - останнє слово звучить з особливою гордістю. - Моя територія, я заправляю. Чого хочеш позбутися - своєї клячі чи власної печінки? А може є якась альтернатива?
- Бачу ти ледве ноги, тобто лапи, пересуваєш... Воду будеш? - ковбой дістає останню фляжку з живильною вологою. - Все рівно я йду до Кривого Джо - там мені чогось кращого наллють.
- Валяй, дурна людино.
І койот забирає фляжку. Довго дивиться ковбою в очі і повертає на шлях, звідки прийшла дурна людина. "У дикого койота і дурної людини схожі долі, та різні шляхи" - думає койот. "Невже так сильно голову припекло?!" - думає ковбой, не рухаючись з місця. На всяк випадок озирається назад - та на шляху вже нікого немає. Навіть койота. Зрештою, фляжки теж.
Ковбой рушає. Сонце сідає. Кривий Джо чекає люду, протираючи ганчір'ям кухлі. Койот ховається за каменюкою недалеко від місця рандеву, і похабненько рже з ковбоя. Койот п'є воду і радій такій вдалій роздачі. Все на своїх місцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268662
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.07.2011
Не в этот раз, не в этот век
Нам будут серенады спеты,
И будем мы от счастья слепы...
Не в этот раз, не в этот век!
Не в этот раз, не в этот век
За что-то будем мы сражаться,
Все потеряв, в живых остаться!
Не в этот раз, не в этот век...
Не в этот раз, не в этот век
Предстанет все в кроваво-черном...
И разнесет все чувства штормом...
Не в этот раз, не в этот век...
Не в этот раз, не в этот век
Дадут со Смертью состязаться...
И сразу в Ад! Но не бояться!
Не в этот раз, не в этот век...
Не в этот раз, не в этот век
Заплачу я кроваво-красным,
И все покажется ужасным!
Не в этот раз, не в этот век...
Не в этот раз, не в этот век
Мы выиграем игру в удачу.
Не бойся! Я уже не плачу
Мой добрый, милый ЧЕЛОВЕК!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248200
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.03.2011