| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
На землях прадавніх між Доном й горбами Карпатськими,
Що споконвіку називалися землями слов»янськими
Кипить, хизується барвами й звуками
Базар Вавілонський неміряно людний
Торгують з лотків і кіосків, офісів і супермаркетів
Торгують он-лайн, з-під поли і атобагажників
Торгують великі й малі, худі і гладкі, багаті й убогі
Торгують чарівні й гидкі, щасливі й нещасні, рогаті й безрогі
На продаж штани і брюки, туфлі і мешти
Якщо розмір не той – можна інші принести
Турецькі тканини, з Дубаї біжутерія
Підтяжки від Гуччі, від Ланком парфюмерія
Файянс і техніка, музика і порн
Зголоднів? – купи поп-корн
Все продається і все купляється
В кишенях навар непоганий лишається
Товар міняється на товар
Дихає, живе стоголовий Базар
Шоу-бізнес, комерція, ринкові відносини
На екрані – статеві зносини
Кохання, ніжність – все це в минулому
Давно забуте за базарним розгулом
Бульйоном з брехні і сексу годовані наші діти
Живеться їм легше, ніж нам жилося - маєм за них радіти
Відпустки на Багамах, курорти Анталії
Мільйонери, олігархи – нові реалії
За гроші дістанеш все, що хочеш дістати -
Було б лише що чи кого продати
Для жалю й сумнівів немає причини -
Ціна визначає вартість людини
А ось тут, за цим парканом дірявим
Державу розпродують наліво-направо
Людці з очима кротячими
Мільйони рахують руками тремтячими
Наділяють за гроші, оплачують послуги,
За рабський послух і криваві подвиги
Оцей шмат – сусідам, а той – далеко за море
Баксів повна кишеня – немає горя
Жінка літня картоплю збирає натрудженими руками –
Сановник лощений міняє Майбаха на Феррарі
Інвалід у візку енциклопедію пропонує «майже нову» -
Псевдо-професор з трибуни продає мову
Нічого більше продавать сараці:
Буде пручатись – не дістане праці
Все розпродасть – до останнього слова
Кому вона потрібна, ця хохляцька мова
Вирує базар, продається нація
Душу вимінює на асигнації
Серденько щире, славу козацьку
Перетворили на книгу бухгалтерську
На продаж честь і на продаж совість,
Крісло у кабінеті і твій вільний голос
Слово на продаж, і думка, і мрія
За ламаний шеляг продають надію
Якщо ти учитель, електрик чи повар -
Спіши заробити омріяний долар
Якщо ти каліка, жебрак чи студент,
Теж можеш заробити цент
Йди на мітинги, агітуй за партію -
Маєм в гузні Європейську хартію
Права людини – не пріоритет
Замкніть свободу слова в клозет
Гей, Європа, хочеш Україну?
Навчись розбавляти сечею бензину
Не все тепер користується попитом
(Попит завжди визначається побутом)
Слово Франкове і сльози Тарасові –
Непопулярні товари масові
Не в ходу сьогодні й історія
Кращий замінник для неї – ейфорія:
«Веселись народ – завтра будемо жити краще
Забудьте про нинішнє животіння пропаще
Менеджерів команда у нас ефективна -
Позаду політика деструктивна
Затягни, бидло, паски тугіше,
Ми вже навчились рулити вправніше»
..........................................................
Бути заможним – то не погано:
Бог дає тому, хто встає рано,
Гарно пишатися діловим хистом
Лиш не продати б душу Нечистому
Листопад 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2011
Знаєш, я хочу тобі розказати про Осінь -
Господиню природи у шатах краси
Лиш би фарби знайти на барв буйну повінь,
Й прохолоду струмка, і вітрів голоси
Осінь, примхлива погода -
Ти моя остання пригода
В життєвому циклі ти замикаєш круг
Осінь – княгиня в намисті
Із золота палого листя
Осінь – мій щирий і вірний друг
Як я зможу тобі розказати про осінь -
Що скрива горизонт в сірих стрілах дощу
Діамантом зблисне на зорі неба просинь
І сховається знов за густу паранджу
Осінь, з пташиним свистом
Ти ранком незаймано чистим
В душу вливаєш п»янке вино
Осінь, повита туманом
Ти гостем з дитинства нежданним
Прийдеш – і постукаєш у вікно
Осінь дає, а не просить
Як мати – не бере, а приносить
Злічити не вдасться, скільки у неї див
Настіж двері відкрий – і побачиш,
І ти, напевно, пробачиш
Цей осінній мотив
Грудень 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2011
Я, обдертий від шкіри і в сором закутаний,
Йду холодного міста асфальтовим мороком
В лабіринті століть безнадійно заплутаний
Сивий простір історії міряю кроками
Дивлюсь в очі дзеркал – і тінь гоя босого
Виринає з туману блискучих вітрин
...Чом в краю Ярослава, Франка і Амосова
Я крадуся, як злодія й покритки син?
Чом ховаю лице під накинутим клобуком?
Чом і тіло, і душу рве на шмаття від ран...
Чом народ мій - як звір, у неволі народжений,
Досі в клітці живе, і зве благодаттю обман?
Де Христові сліди, що Ісус залишив
Щоб заблудлим вказати їх шлях до спасіння?
Древні пращури мої, хто з вас так нагрішив,
Що спокутувать гріх ваш маєм в сотім коліні?
З диких скіфських степів, із Карпатських узгір»їв
З тихих плавнів Десни і поліських боліт
Тіні предків ідуть - згідно з давнім повір»ям,
Йдуть на Господа суд - як на віче, на тризну, чи в бій
Йдуть мовчазні колони – третя, четверта, і п»ята,
Прапори майорять ніби правди святий оберіг...
Хтось в сорочці ховає сокиру на брата
Хтось для срібників торбу давно приберіг
Йдуть Іудині учні – майстри і підмайстри -
Той хто голови ріже, і той хто гострить ножа
"Визволитель" і кат, жертва і підлий зрадник
Всюди кров на руках – не відрізниш - своя чи чужа
Святополк – братовбивця, чванливий Єремія...
Бачу Ігоря-князя, Полуботка, чумацьку мажу
Бачу ненависть люту і поклик героя я
Бачу в лицях підступність і віру, правду і лжу,
І Полтави ганьбу, і повстанську нескорену пісню,
Поле Крут, закатовані в небо кричать...
Доки ненависть буде аргументом у пошуках істини...
Доки Каїна й Авеля буде на нас печать...
Доки зрада нам буде криваву писати історію?
Доки в чварах усобних нам зайди вершитимуть суд?
Щоби жити у згоді, не мусим чекати Месію ми
Бог – Любов, в ній учення і правда, і суть
Я кричу до тіней, що ідуть, не колихнувши віття,
Жили здулись від крику як в повінь ріка:
Що ви робите, люди, отямтесь – на дворі 21 століття!
Зупиніться, огляньтесь – ваша доля у ваших руках!
Підніміться з колін, адже годі вам жити рабами
Чи ж не досить вже було у світі біди?
Скиньте заздрості, злоби і помсти кайдани
Влийте в душі прощення живої води...
Йдуть примари, нічим не виказують подиву
(Кров з обдертого тіла стікає на сірий асфальт)
...Хто почує в пустелі волання юродивого?
Всі спішать, всі у справах, ніхто не погляне назад...
Лютий 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255390
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2011
Старенький священик мені розповів,
Як розстріляли його синів
На його очах
Старенький священик мені розповів,
Як трупи за ноги стягали з возів,
І заривали в ярах...
Як мати голодна варила в котлі дитя,
Осліплена божевіллям,
Як поле родюче із краю в край
Поросло отруйним зіллям...
Україно, хто з тебе память вибив,
Хто з тебе крівцю випив,
Що ріками лилась колись?
Україно, була ти тоді незламна,
Пишалась своїми синами,
Годі вже спати, проснись!
Чи моя то справа знати,
хто носив по лісах автомати –
Герої, чи вороги?
Чи моя то доля стати
стіною на супостата –
не було б мені біди...
Та чи можу я вірить Слову,
Промовленому з алькову
між віскі і конькяком?
І чому я не чуюся вільним
в моїй коханій Вкраїні,
А чуюся батраком?
Україно, хто з тебе память вибив,
Хто з тебе крівцю випив,
Що ріками лилась колись?
Україно, була ти тоді незламна,
Дзвеніла гучними піснями,
Годі вже спати, проснись!
Хто знає всю правду з нас?
Хто хоче дізнатись ще?
Невжеж-бо запах ковбас
Сильніший за біль, що пече?
Напевно, новий Мерседес
Дорожчий, ніж сльози батьків...
Хоч треба лизати, як пес
Руки нових хазяїв...
Україно, хто з тебе память вибив,
Хто з тебе крівцю випив,
Що ріками лилась колись?
Україно, була ти тоді незламна,
Пишалась своїми синами,
Годі вже спати, проснись!
Опубліковано в Українській Літературній Газеті, 25 липня 2010
http://www.litgazeta.com.ua/node/775
Пісню у виконанні автора можна слухати тут:
http://www.youtube.com/watch?v=7wH-ipMW93o
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254537
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2011
Ти чув? Воскресний дзвін гряде!
Він переливами своїми будить душі,
Приносить радість і сльозу осушить,
Недолю, горе й смуток відведе
Він кличе нас забути давній спір
Й образливе слівце, що червом точить,
Умитись покаянням в Велик-день урочий
Й омиту душу піднести до зір
Це добрий час усім згадати тих,
Хто не дзвонив давно і не заходив,
Хто не вітав тебе на день народин –
Прости його й любов»ю осіни
До хмар молитва піснею злітає,
Хліб на столі – й життя здається раєм
І сходить благодать з небес
Христос воскрес!
Христос воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011
Жовтий лист летить
Як життя моє
Куди залетить –
Невідомо
Лиш у Бога прошу:
Там, де він упаде,
Нехай квіти цвітуть
А не сиплять
Прокльони
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2011
Я грішний, Господи
Звичайно, грішний я -
Як кожен, хто народжений від жінки -
І стежку власну з болем торував,
Перегортаючи тонкі життя сторінки
Спіткався, падав, піднімався і вставав
На рівні ноги, потім падав знову
І хоч ніколи долю не картав,
Так і не зміг тяжкі зірвать окови
Перед Тобою, Боже, б»ю чолом
Що брів, як раб, на аркані ілюзій,
Батьків не шанував, і забував про друзів
В погоні за Жар-птиці злим пером
Для Тебе навіть часу не ставало,
Багато мріяв – а зробив так мало...
Пробач мені за всіх,
Кому я завинив
Пробач,
Що плакав я не від чужого горя
Й людських страждань,
А від своїх нікчемних і пустих невдач
Й поразок немічних...
Я грішний, бо мовчав
Як з горла виривався крик безсилля,
А рота відкривав для марнослів»я,
І похвальби, і фарсу, і повчань...
Я винуватий, Боже, бо возвів
Самотність власну в ідола святого,
Замість шукати сенс буття у Того,
Хто сотворив цей світ
І як усі,
Любив жінок, і міряв оковиту -
Тобі лиш знати, скільки серць розбитих
Котилось з дзвоном на моїм шляху
А може, й жодного?..
Ті спогади гіркі
Про страх, і зради, підлості, й облуди
Без суду людського самі жорстоко судять,
Чекають мовчки на років і днів кінець
Як з ханського шатра флакон отрути -
Щоночі не дає мені заснути
Ганьби колишньої підступний посланець
Благаю, Господи, і уповаю знов
На милість Твою і благословення
Чим заслужив Твою любов?
Як заслужу Твоє прощення?
Чи долетить до Тебе голос мій,
Слабкий мов писк комахи на світанні,
Що потонув у мегатонному воланні
Мільйонів душ, загублених в юрбі?
Не прошу я ні слави, ні багатства
Ані розкошу безтурботного юнацтва
Лиш дай душі злетіть – хоч раз,
Хоч перед смертю раз-
Над слабістю, й гріхом, і долею сліпою,
Й збагнути серцем, розумом, і всім єством своїм,
Що я – Людина!-
Створена
Тобою
За Суттю,
Словом
й Образом
Твоїм!
Серпень 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252799
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2011
За оцінками істориків,
епідемія чуми 1345-1400 рр у Європі
забрала життя 25-50 мільйонів людей.
За даними Держкомстату,
населення України за роки незалежності
зменшилося на 5,8 млн:
з 51,5 млн у 1990р до 45,7 млн у 2010.
Чума ходила по садах, колись веселих
Чума бродила по полях, містах і селах
На кожну вулицю зайшла, у кожну хату
Поживи вдосталь там знайшла, добра багато
Був час збирати урожай у чорну хусту
Отой, що хтось роки назад засіяв густо
Засіяв заздрості й пихи, й брехні насіння
І зерна зради і ганьби, і збайдужіння
Жінки, і гроші, і вино рікою ллється
І беззаконня, без ваги й меча, сміється
Безумні пили той дурман, і грали в карти,
І розливався дерибан під сальні жарти
Безпам»ятні, що святотатство – не в рай дорога,
Молилися бику багатства, забувши Бога
І гнали уперед сліпі примару слави,
Не бачили лишень на ній вельон кривавий
І будували на піску під хмари замки,
Хоч вже кістлявої костур торкався клямки
Вампірів зграя править бал в крові народу -
На те холопи їм дали мовчазну згоду
Лунали вигуки:»Хвала», і «Воля», й «Слава»
Хоч йшла Титаніком до дна моя держава
Усі, хто вправний був в бою із звіром лютим,
Лягли під тягарем гріху, і без спокути
Вони й подумать не могли, що смерть так близько –
Чума косила їх ряди, як в бойовиську
А ті, що кликані були на барикади
Лишились на поталу крукам на палях зради
Уже не сотні полягли – мільйони
Й ніхто примірять не спішить
Вінок терновий...
Мій син якось мене пита: "Скажи-но, батьку,
Чому в країні нашій нема порядку?
Чому клянетеся в любові до України,
А залишаєте нащадкам одні руїни?"
"Не знаю, хлопче, я не провидець, й не вождь великий -
Напевно правда, що від чуми в нас немає ліків"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252797
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2011
Мы наш, мы новый мир построим
Кто был ничем – тот станет всем
(Інтернаціонал)
Встали гнані й голодні -
І розверзлись безодні
Інфернального зла:
Зомбійовані парії
Та вожді-пролетарії,
Голод, кров і Гулаг
Будували недарма -
Змурували казарму
В десять цегол стіна
Замість хліба – опилки
За роботу – бутилку
Мислити – кримінал
Не земельку селянам,
А на ноги кайдани –
Щоб далеко не втік
Батракам ж замість влади -
Музику канонади
Й п»ятирічку за рік...
Пів-століття душили,
Витягали всі жили
Випікали тавром
...І збайстрючилась нація -
Молода генерація
Гордо зветься «хахлом»
20 років минає
Як комуни немає
Але пам»ять жива...
Рудименти імперії -
Страху й злоби бактерії -
Знову зло засіва
Що ж тепер? Революція?
Ворогів екзекуція
І новий Карабах?
Краще серце в кулак стисни
Кров брудну з нього витисни
Вичав з себе раба
Здійми голос свій:
Я – Людина!
І не стану я більш на коліна
Ні за гріш, ні за страх
І цвістиме моя Україна
І цвістиме моя Україна
І цвістиме моя Україна
В віках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252625
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2011
Українські жінки - найЧАРІВНІШІ на світі!
Ти - моя лагідна відьма
Ти - моя лагідна відьма
Зеленоока чаклунка
не сип свої чари мені
Я в твоїх ніжних чарунках
блукаю ніби зомбі всі дні
Як тільки в очі загляну
Глибоко в очі загляну
Мов крихта льоду розтану,
не треба кидати у піч
Та не введи у оману –
віддай мені її, твою ніч
А коли випадуть роси
Вечірні випадуть роси
Я розплету твої коси,
мітла у кутку вже стоїть...
Понад лани і покоси
разом нам так гарно летіть
Оригінальне виконання слухати тут:
http://www.youtube.com/watch?v=eaKnRUfh_5I
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252414
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 08.04.2011
Запотілі сльозливі вікна
Мов невиспані очі плачуть
І зрадливо розповідають
Лиш тебе у дворі побачать:
З сонця зіткана,
З вітром в парі
Шовк волосся танцює танго...
Все це сталося так нежданно
Знаю – назавжди...
Ти не йди –
Я благаю долю
Не кради мрій нічних тепло
Знаєш ти –
Я живу тобою
Це мій скарб: все, що колись було...
Десять тисяч безликих днів,
Десять тисяч ночей самотніх
Зігрівав мене погляд твій,
Рятував від відчаю безодні
Ти ідеш – і померли звуки
Ти ідеш – почорніло небо...
Нам щоб жити – так щастя треба,
Як траві води
Ти не йди –
Я кричу у прірву ночі,
Та глухий
Мабуть Той, вгорі
Ти скажи,
Хто злу долю напророчив...
Боже мій, ти прости мій гріх
...Я все до дрібниць пам»ятаю...
Ти всміхнулась – був усміх сумний
-Ти знаєш? Я від»їжджаю...
Ти радий за мене? Прощай...
Прощай і прости...
Завтра вранці проснуться діти,
Знову будуть спішити в школу
І коханим приносять квіти,
І вирує життя навколо
Я не знаю, як жити буду,
Чи для мене цей день настане
Боже милий, яви своє чудо –
Часу плин спини
Ти ідеш -
Вже не буде дива
Стук дверей,
І «здрастуй» всім вітрам
Ти ідеш...
Тільки будь щаслива
Бачить Бог,
Я все за це віддам
Червень-липень 2010
Пісню в оригінальному виконанні можна послухати тут:
http://www.youtube.com/watch?v=GLvi3evF0Fs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011
Вийшло вранці сонечко на луги,
Розлило промінчики навкруги...
Так яскраво, сонечко, не світи,
Донечку, донечку,
Донечку малесеньку не буди
Дощик з хмарки білої зіскочив,
Діткам ніжки босії намочив...
По калюжах, дощику, не стрибай,
Донечку, донечку,
Донечку малесеньку не лякай
Грається волоссячком вітерець,
В поросі купається горобець...
Не співай так голосно пісеньки –
Сонні вже, сонні вже
Сонні оченята вже в донечки
...спи, маленька...
http://www.youtube.com/watch?v=woceP0KrtqA&feature=related
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011
Третій день сіє дощ, як із сита мука
І вода, й не вода - сірий плащ ностальгії
Сіре небо висить, в сірих брижах ріка
В сіре сарі сховала сині очі надія
Тихо в безвість летять міріади краплин
В кожній – чиєсь прощання і чиясь розлука...
Болю скритого щем, ноша давніх провин
На непрошену зустріч входять в двері без стуку
Вітер хмари жене, їм нема вороття
Як собака бездомний, бродить сум по калюжах
Третій день сіє дощ – сну і смутку дитя,
І Шопена ноктюрном озивається в душах
Листопад 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011
Хтось згрібає пале листя
Хтось вигулює собаку
Ветерани розгортають
Фланги військ на шахівниці
Дошкільнята насипають
Із горнят пісок на лавку
Тихий, мов хода котяча
Вітерець гуляє в парку
Сонячне проміння ніжне,
Ніби пальчики дитячі
В серці – мир,
На думці вічне,
Десь пропали біль і гнів...
Бачу – Бог сховавсь за хмарку,
І всміхається з-під брів
Липень 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
В двері юності зазирнув тихесенько –
І завмер
Раптом стало все так близесенько,
Як тепер
Все що прожито – ось, на відстані
Руки
Чи зробив би знову ті ж
Помилки?
Чи б зумів розпізнати нагих
Королів?
Чи б навчився прощати тих,
Що любив?
Так все близько здається отут,
За склом
Хоч насправді травами вже
Поросло
Лиш зрадливе марево це, лиш
Міраж
Серця зболеного, з давніх спогадів
Коллаж
Двері в темний закуток
Зачини
Сірі тіні минулого
Прожени
Тих, що любиш – пригорни,
Поцілуй
Вище голову! Усміхнись.
Не горюй.
Грудень 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011