Юрій Гладун

Сторінки (1/15):  « 1»

Базарний реп (не зовсім Великоднє)

На  землях  прадавніх  між  Доном  й  горбами  Карпатськими,
Що  споконвіку  називалися  землями  слов»янськими
Кипить,  хизується  барвами  й  звуками
Базар  Вавілонський  неміряно  людний
Торгують  з  лотків  і  кіосків,  офісів  і  супермаркетів
Торгують  он-лайн,  з-під  поли  і  атобагажників
Торгують  великі  й  малі,  худі  і  гладкі,  багаті  й  убогі
Торгують  чарівні  й  гидкі,  щасливі  й  нещасні,  рогаті  й  безрогі

На  продаж  штани  і  брюки,  туфлі  і  мешти
Якщо  розмір  не  той  –  можна  інші  принести
Турецькі  тканини,  з  Дубаї  біжутерія
Підтяжки  від  Гуччі,  від  Ланком  парфюмерія
Файянс  і  техніка,  музика  і  порн
Зголоднів?  –  купи  поп-корн
Все  продається  і  все  купляється
В  кишенях  навар  непоганий  лишається
Товар  міняється  на  товар
Дихає,  живе  стоголовий  Базар

Шоу-бізнес,  комерція,  ринкові  відносини
На  екрані  –  статеві  зносини  
Кохання,  ніжність  –  все  це  в  минулому
Давно  забуте  за  базарним  розгулом
Бульйоном  з  брехні  і  сексу  годовані  наші  діти
Живеться  їм  легше,  ніж  нам  жилося    -  маєм  за  них  радіти
Відпустки  на  Багамах,  курорти  Анталії
Мільйонери,  олігархи  –  нові  реалії
За  гроші  дістанеш  все,  що  хочеш  дістати  -
Було  б  лише  що  чи  кого  продати
Для  жалю  й  сумнівів  немає  причини  -
Ціна  визначає  вартість  людини

А  ось  тут,  за  цим  парканом  дірявим
Державу  розпродують  наліво-направо
Людці  з  очима  кротячими
Мільйони  рахують  руками  тремтячими
Наділяють  за  гроші,  оплачують  послуги,
За  рабський  послух  і  криваві  подвиги
Оцей  шмат  –  сусідам,  а  той  –  далеко  за  море
Баксів  повна  кишеня  –  немає  горя

Жінка  літня  картоплю  збирає  натрудженими  руками  –  
Сановник  лощений  міняє  Майбаха  на  Феррарі
Інвалід  у  візку  енциклопедію  пропонує  «майже  нову»  -
Псевдо-професор  з  трибуни  продає  мову
Нічого  більше  продавать  сараці:
Буде  пручатись  –  не  дістане  праці
Все  розпродасть  –  до  останнього  слова
Кому  вона  потрібна,  ця  хохляцька  мова

Вирує  базар,  продається  нація
Душу  вимінює  на  асигнації
Серденько  щире,  славу  козацьку
Перетворили  на  книгу  бухгалтерську
На  продаж  честь  і  на  продаж  совість,
Крісло  у  кабінеті  і  твій  вільний  голос
Слово  на  продаж,  і  думка,  і  мрія
За  ламаний  шеляг  продають  надію

Якщо  ти  учитель,  електрик  чи  повар  -
Спіши  заробити  омріяний  долар
Якщо  ти  каліка,  жебрак  чи  студент,
Теж  можеш  заробити  цент
Йди  на  мітинги,  агітуй  за  партію  -
Маєм  в  гузні  Європейську  хартію
Права  людини  –  не  пріоритет
Замкніть  свободу  слова  в  клозет
Гей,  Європа,  хочеш  Україну?
Навчись  розбавляти  сечею  бензину

Не  все  тепер  користується  попитом  
(Попит  завжди  визначається  побутом)
Слово  Франкове  і  сльози  Тарасові  –  
Непопулярні  товари  масові
Не  в  ходу  сьогодні  й  історія
Кращий  замінник  для  неї  –  ейфорія:
«Веселись  народ  –  завтра  будемо  жити  краще
Забудьте  про  нинішнє  животіння  пропаще
Менеджерів  команда  у  нас  ефективна  -
Позаду  політика  деструктивна
Затягни,  бидло,  паски  тугіше,  
Ми  вже  навчились  рулити  вправніше»
..........................................................
Бути  заможним  –  то  не  погано:
Бог  дає  тому,  хто  встає  рано,
Гарно  пишатися  діловим  хистом
Лиш  не  продати  б  душу  Нечистому

                                                             Листопад  2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2011


Осінь 4

Знаєш,  я  хочу  тобі  розказати  про  Осінь  -
Господиню  природи  у  шатах  краси
Лиш  би  фарби  знайти  на  барв  буйну  повінь,
Й  прохолоду  струмка,  і  вітрів  голоси

Осінь,  примхлива  погода  -
Ти  моя  остання  пригода  
В  життєвому  циклі  ти  замикаєш  круг
Осінь  –  княгиня  в  намисті
Із  золота  палого  листя
Осінь  –  мій  щирий  і  вірний  друг

Як  я  зможу  тобі  розказати  про  осінь  -
Що  скрива  горизонт  в  сірих  стрілах  дощу
Діамантом  зблисне  на  зорі  неба  просинь
І  сховається  знов  за  густу  паранджу

Осінь,  з  пташиним  свистом
Ти  ранком  незаймано  чистим
В  душу  вливаєш  п»янке  вино
Осінь,  повита  туманом
Ти  гостем  з  дитинства  нежданним
Прийдеш  –  і  постукаєш  у  вікно

Осінь  дає,  а  не  просить  
Як  мати  –  не  бере,  а  приносить
Злічити  не  вдасться,  скільки  у  неї  див
Настіж  двері  відкрий  –  і  побачиш,
І  ти,  напевно,  пробачиш
Цей  осінній  мотив


                                                                               Грудень  2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2011


Місто привидів

Я,  обдертий  від  шкіри  і  в  сором  закутаний,
Йду  холодного  міста  асфальтовим  мороком
В  лабіринті  століть  безнадійно  заплутаний
Сивий  простір  історії  міряю  кроками
       Дивлюсь  в  очі  дзеркал  –  і  тінь  гоя  босого
       Виринає  з  туману  блискучих  вітрин
       ...Чом  в  краю  Ярослава,  Франка  і  Амосова
       Я  крадуся,  як  злодія  й  покритки  син?

Чом  ховаю  лице  під  накинутим  клобуком?
Чом  і  тіло,  і  душу  рве  на  шмаття  від  ран...  
Чом  народ  мій  -  як  звір,  у  неволі  народжений,
Досі  в  клітці  живе,  і  зве  благодаттю  обман?  
       Де  Христові  сліди,  що  Ісус  залишив
       Щоб  заблудлим  вказати  їх  шлях  до  спасіння?
       Древні  пращури  мої,  хто  з  вас  так  нагрішив,
       Що  спокутувать  гріх  ваш  маєм  в  сотім  коліні?

З  диких  скіфських  степів,  із  Карпатських  узгір»їв  
З  тихих  плавнів  Десни  і  поліських  боліт
Тіні  предків  ідуть  -  згідно  з  давнім  повір»ям,
Йдуть  на  Господа  суд  -  як  на  віче,  на  тризну,  чи  в  бій
       Йдуть  мовчазні  колони  –  третя,  четверта,  і  п»ята,
       Прапори  майорять  ніби  правди  святий  оберіг...
       Хтось  в  сорочці  ховає  сокиру  на  брата
       Хтось  для  срібників  торбу  давно  приберіг

Йдуть  Іудині  учні  –  майстри  і  підмайстри  -
Той  хто  голови  ріже,  і  той  хто  гострить  ножа
"Визволитель"  і  кат,  жертва  і  підлий  зрадник  
Всюди  кров  на  руках  –  не  відрізниш  -  своя  чи  чужа
       Святополк  –  братовбивця,  чванливий  Єремія...
       Бачу  Ігоря-князя,  Полуботка,  чумацьку  мажу
       Бачу  ненависть  люту  і  поклик  героя  я  
       Бачу  в  лицях  підступність  і  віру,  правду  і  лжу,

І  Полтави  ганьбу,  і  повстанську  нескорену  пісню,  
Поле  Крут,  закатовані  в  небо  кричать...
Доки  ненависть  буде  аргументом  у  пошуках  істини...
Доки  Каїна  й  Авеля  буде  на  нас  печать...
       Доки  зрада  нам  буде  криваву  писати  історію?
       Доки  в  чварах  усобних  нам  зайди  вершитимуть  суд?
       Щоби  жити  у  згоді,  не  мусим  чекати  Месію  ми
       Бог  –  Любов,  в  ній  учення  і  правда,  і  суть

Я  кричу  до  тіней,  що  ідуть,  не  колихнувши  віття,
Жили  здулись  від  крику  як  в  повінь  ріка:
Що  ви  робите,  люди,  отямтесь  –  на  дворі  21  століття!
Зупиніться,  огляньтесь  –  ваша  доля  у  ваших  руках!
       Підніміться  з  колін,  адже  годі  вам  жити  рабами
       Чи  ж  не  досить  вже  було  у  світі  біди?
       Скиньте  заздрості,  злоби  і  помсти  кайдани
       Влийте  в  душі  прощення  живої  води...

Йдуть  примари,  нічим  не  виказують  подиву  
(Кров  з  обдертого  тіла  стікає  на  сірий  асфальт)  
...Хто  почує  в  пустелі  волання  юродивого?
Всі  спішать,  всі  у  справах,  ніхто  не  погляне  назад...

                                                                                                                               Лютий  2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255390
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2011


Україно проснись! (Реквієм по народній памяті)

Старенький  священик  мені  розповів,
Як  розстріляли  його  синів  
На  його  очах
Старенький  священик  мені  розповів,
Як  трупи  за  ноги  стягали  з  возів,
І  заривали  в  ярах...
Як  мати  голодна  варила  в  котлі  дитя,
Осліплена  божевіллям,
Як  поле  родюче  із  краю  в  край
Поросло  отруйним  зіллям...
                   Україно,  хто  з  тебе  память  вибив,
                   Хто  з  тебе  крівцю  випив,
                   Що  ріками  лилась  колись?
                   Україно,  була  ти  тоді  незламна,
                   Пишалась  своїми  синами,
                   Годі  вже  спати,  проснись!
Чи  моя  то  справа  знати,  
хто  носив  по  лісах  автомати  –  
Герої,  чи  вороги?
Чи  моя  то  доля  стати  
стіною  на  супостата  –
не  було  б  мені  біди...
Та  чи  можу  я  вірить  Слову,
Промовленому  з  алькову
 між  віскі  і  конькяком?
І  чому  я  не  чуюся  вільним  
в  моїй  коханій  Вкраїні,
А  чуюся  батраком?
                   Україно,  хто  з  тебе  память  вибив,
                   Хто  з  тебе  крівцю  випив,
                   Що  ріками  лилась  колись?
                   Україно,  була  ти  тоді  незламна,
                   Дзвеніла  гучними  піснями,
                   Годі  вже  спати,  проснись!
Хто  знає  всю  правду  з  нас?
Хто  хоче  дізнатись  ще?
Невжеж-бо  запах  ковбас
Сильніший  за  біль,  що  пече?
Напевно,  новий  Мерседес
Дорожчий,  ніж  сльози  батьків...
Хоч  треба  лизати,  як  пес
Руки  нових  хазяїв...
                   Україно,  хто  з  тебе  память  вибив,
                   Хто  з  тебе  крівцю  випив,
                   Що  ріками  лилась  колись?
                   Україно,  була  ти  тоді  незламна,
                   Пишалась  своїми  синами,
                   Годі  вже  спати,  проснись!
                                                                                                                                                                 
Опубліковано  в  Українській  Літературній  Газеті,  25  липня  2010
http://www.litgazeta.com.ua/node/775

Пісню  у  виконанні  автора  можна  слухати  тут:  
http://www.youtube.com/watch?v=7wH-ipMW93o

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254537
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2011


Вітаю всіх членів Клубу поезії з приходом Великодня. Щастя Вам і наснаги!

Ти  чув?  Воскресний  дзвін  гряде!
Він  переливами  своїми  будить  душі,
Приносить  радість  і  сльозу  осушить,
Недолю,  горе  й  смуток  відведе

Він  кличе  нас  забути  давній  спір
Й  образливе  слівце,  що  червом  точить,
Умитись  покаянням  в  Велик-день  урочий
Й  омиту  душу  піднести  до  зір

Це  добрий  час  усім  згадати  тих,  
Хто  не  дзвонив  давно  і  не  заходив,
Хто  не  вітав  тебе  на  день  народин  –  
Прости  його  й  любов»ю  осіни

До  хмар  молитва  піснею  злітає,
Хліб  на  столі  –  й  життя  здається  раєм
І  сходить  благодать  з  небес
Христос  воскрес!
Христос  воскрес!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011


Осінь 1

Жовтий  лист  летить
                                 Як  життя  моє
Куди  залетить  –  
                                 Невідомо
Лиш  у  Бога  прошу:
Там,  де  він  упаде,
Нехай  квіти  цвітуть
А  не  сиплять  
                                   Прокльони

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2011


Молитва

Я  грішний,  Господи
Звичайно,  грішний  я  -
Як  кожен,  хто  народжений  від  жінки  -
І  стежку  власну  з  болем  торував,
Перегортаючи  тонкі  життя  сторінки
     Спіткався,  падав,  піднімався  і  вставав
     На  рівні  ноги,  потім  падав  знову
     І  хоч  ніколи  долю  не  картав,
     Так  і  не  зміг  тяжкі  зірвать  окови

Перед  Тобою,  Боже,  б»ю  чолом
Що  брів,  як  раб,  на  аркані  ілюзій,
Батьків  не  шанував,  і  забував  про  друзів
В  погоні  за  Жар-птиці  злим  пером
     Для  Тебе  навіть  часу  не  ставало,
     Багато  мріяв  –  а  зробив  так  мало...
     Пробач  мені  за  всіх,  
     Кому  я  завинив

                                                     Пробач,
Що  плакав  я  не  від  чужого  горя
Й  людських  страждань,
А  від  своїх  нікчемних  і  пустих  невдач
Й  поразок  немічних...
     Я  грішний,  бо  мовчав
     Як  з  горла  виривався  крик  безсилля,
     А  рота  відкривав  для  марнослів»я,
     І  похвальби,  і  фарсу,  і  повчань...

Я  винуватий,  Боже,  бо  возвів
Самотність  власну  в  ідола  святого,
Замість  шукати  сенс  буття  у  Того,
Хто  сотворив  цей  світ
                                                         І  як  усі,
     Любив  жінок,  і  міряв  оковиту  -
     Тобі  лиш  знати,  скільки  серць  розбитих
     Котилось  з  дзвоном  на  моїм  шляху
     А  може,  й  жодного?..

                                                         Ті  спогади  гіркі
Про  страх,  і  зради,  підлості,  й  облуди
Без  суду  людського  самі  жорстоко  судять,
Чекають  мовчки  на  років  і  днів  кінець
     Як  з  ханського  шатра  флакон  отрути  -
     Щоночі  не  дає  мені  заснути
     Ганьби  колишньої  підступний  посланець


Благаю,  Господи,  і  уповаю  знов
На  милість  Твою  і  благословення  
Чим  заслужив  Твою  любов?
Як  заслужу  Твоє  прощення?
     Чи  долетить  до  Тебе  голос  мій,
     Слабкий  мов  писк  комахи  на  світанні,
     Що  потонув  у  мегатонному  воланні  
     Мільйонів  душ,  загублених  в  юрбі?

Не  прошу  я  ні  слави,  ні  багатства  
Ані  розкошу  безтурботного  юнацтва
Лиш  дай  душі  злетіть  –  хоч  раз,
Хоч  перед  смертю  раз-
Над  слабістю,  й  гріхом,  і  долею  сліпою,
Й  збагнути  серцем,  розумом,  і  всім  єством  своїм,
Що  я  –  Людина!-  
     Створена
                           Тобою
За  Суттю,  
                             Словом  
                                                   й  Образом  
Твоїм!  



Серпень  2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252799
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2011


Чума

За  оцінками  істориків,
   епідемія  чуми  1345-1400  рр  у  Європі  
   забрала  життя  25-50  мільйонів  людей.
За  даними  Держкомстату,
   населення  України  за  роки  незалежності  
   зменшилося  на  5,8  млн:
   з  51,5  млн  у  1990р  до  45,7  млн  у  2010.  


Чума  ходила  по  садах,  колись  веселих
Чума  бродила  по  полях,  містах  і  селах
   На  кожну  вулицю  зайшла,  у  кожну  хату
   Поживи  вдосталь  там  знайшла,  добра  багато
Був  час  збирати  урожай  у  чорну  хусту
Отой,  що  хтось  роки  назад  засіяв  густо
   Засіяв  заздрості  й  пихи,  й  брехні  насіння
   І  зерна  зради  і  ганьби,  і  збайдужіння
Жінки,  і  гроші,  і  вино  рікою  ллється
І  беззаконня,  без  ваги  й  меча,  сміється
   Безумні  пили  той  дурман,  і  грали  в  карти,
   І  розливався  дерибан  під  сальні  жарти  
Безпам»ятні,  що  святотатство  –  не  в  рай  дорога,
Молилися  бику  багатства,  забувши  Бога
І  гнали  уперед    сліпі  примару  слави,
Не  бачили  лишень  на  ній  вельон  кривавий
   І  будували  на  піску  під  хмари  замки,
   Хоч  вже  кістлявої  костур  торкався  клямки
Вампірів  зграя  править  бал  в  крові  народу  -
На  те  холопи    їм  дали  мовчазну  згоду
   Лунали  вигуки:»Хвала»,  і  «Воля»,  й  «Слава»
   Хоч  йшла  Титаніком  до  дна  моя  держава
Усі,  хто  вправний  був  в  бою  із  звіром  лютим,
Лягли  під  тягарем  гріху,  і  без  спокути
   Вони  й  подумать  не  могли,  що  смерть  так  близько  –
   Чума  косила  їх  ряди,  як  в  бойовиську
А  ті,  що  кликані  були  на  барикади
Лишились  на  поталу  крукам  на  палях  зради
   Уже  не  сотні  полягли  –  мільйони
   Й  ніхто  примірять  не  спішить  
   Вінок    терновий...


Мій  син  якось  мене  пита:  "Скажи-но,  батьку,
Чому  в  країні  нашій  нема  порядку?
   Чому  клянетеся  в  любові  до  України,
   А  залишаєте  нащадкам  одні  руїни?"
"Не  знаю,  хлопче,  я  не  провидець,  й  не  вождь  великий  -
Напевно  правда,  що  від  чуми  в  нас  немає  ліків"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252797
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2011


Революційний марш

Мы  наш,  мы  новый  мир  построим
Кто  был  ничем  –  тот  станет  всем
(Інтернаціонал)


Встали  гнані  й  голодні  -
І  розверзлись  безодні
Інфернального  зла:
Зомбійовані  парії
Та  вожді-пролетарії,
Голод,  кров  і  Гулаг

Будували  недарма  -
Змурували  казарму  
В  десять  цегол  стіна
Замість  хліба  –  опилки
За  роботу  –  бутилку
Мислити  –  кримінал

Не  земельку  селянам,
А  на  ноги  кайдани  –  
Щоб  далеко  не  втік
Батракам  ж  замість  влади  -
Музику  канонади
Й  п»ятирічку  за  рік...

Пів-століття  душили,
Витягали  всі  жили
Випікали  тавром
...І  збайстрючилась  нація  -
Молода  генерація
Гордо  зветься  «хахлом»

20  років  минає
Як  комуни  немає
Але  пам»ять  жива...
Рудименти  імперії  -
Страху  й  злоби  бактерії  -
Знову  зло  засіва

Що  ж  тепер?  Революція?
Ворогів  екзекуція
І  новий  Карабах?
Краще  серце  в  кулак  стисни
Кров  брудну  з  нього  витисни
Вичав  з  себе  раба

Здійми  голос  свій:  
Я  –  Людина!
І  не  стану  я  більш  на  коліна
Ні  за  гріш,  ні  за  страх
І  цвістиме  моя  Україна
І  цвістиме  моя  Україна
І  цвістиме  моя  Україна
В  віках!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252625
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2011


Моя чаклунка (В ритмах Карлоса Сантани)

Українські  жінки  -  найЧАРІВНІШІ  на  світі!


Ти  -  моя  лагідна  відьма
Ти  -  моя  лагідна  відьма
Зеленоока  чаклунка  
           не  сип  свої  чари  мені
Я  в  твоїх  ніжних  чарунках
           блукаю  ніби  зомбі  всі  дні

Як  тільки  в  очі  загляну
Глибоко  в  очі  загляну
Мов  крихта  льоду  розтану,
           не  треба  кидати  у  піч
Та  не  введи  у  оману  –  
           віддай  мені  її,  твою  ніч

А  коли  випадуть  роси
Вечірні  випадуть  роси
Я  розплету  твої  коси,
         мітла  у  кутку  вже  стоїть...
Понад  лани  і  покоси  
         разом  нам  так  гарно  летіть

Оригінальне  виконання  слухати  тут:
http://www.youtube.com/watch?v=eaKnRUfh_5I

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252414
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 08.04.2011


Сповідь (Слухаючи Челентано)

Запотілі  сльозливі  вікна
Мов  невиспані  очі  плачуть
І  зрадливо  розповідають
Лиш  тебе  у  дворі  побачать:
З  сонця  зіткана,  
З  вітром  в  парі  
Шовк  волосся  танцює  танго...
Все  це  сталося  так  нежданно
Знаю  –  назавжди...

Ти  не  йди  –  
Я  благаю  долю
Не  кради  мрій  нічних  тепло
Знаєш  ти  –  
Я  живу  тобою
Це  мій  скарб:  все,  що  колись  було...

Десять  тисяч  безликих  днів,
Десять  тисяч  ночей  самотніх
Зігрівав  мене  погляд  твій,
Рятував  від  відчаю  безодні
Ти  ідеш  –  і  померли  звуки
Ти  ідеш  –  почорніло  небо...
Нам  щоб  жити  –  так  щастя  треба,
Як  траві  води

Ти  не  йди  –  
Я  кричу  у  прірву  ночі,
Та  глухий
Мабуть  Той,  вгорі
Ти  скажи,
Хто  злу  долю  напророчив...
Боже  мій,  ти  прости  мій  гріх

...Я  все  до  дрібниць  пам»ятаю...
Ти  всміхнулась  –  був  усміх  сумний
-Ти  знаєш?  Я  від»їжджаю...
Ти  радий  за  мене?  Прощай...
Прощай  і  прости...

Завтра  вранці  проснуться  діти,
Знову  будуть  спішити  в  школу
І  коханим  приносять  квіти,
І  вирує  життя  навколо
Я  не  знаю,  як  жити  буду,
Чи  для  мене  цей  день  настане
Боже  милий,  яви  своє  чудо  –  
Часу  плин  спини

Ти  ідеш  -
Вже  не  буде  дива
Стук  дверей,  
І  «здрастуй»  всім  вітрам
Ти  ідеш...
Тільки  будь  щаслива
Бачить  Бог,
Я  все  за  це  віддам

Червень-липень  2010

Пісню  в  оригінальному  виконанні  можна  послухати  тут:
http://www.youtube.com/watch?v=GLvi3evF0Fs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011


Колискова

Вийшло  вранці  сонечко  на  луги,
Розлило  промінчики  навкруги...
Так  яскраво,  сонечко,  не  світи,
Донечку,  донечку,  
Донечку  малесеньку  не  буди

Дощик  з  хмарки  білої  зіскочив,
Діткам  ніжки  босії  намочив...
По  калюжах,  дощику,  не  стрибай,
Донечку,  донечку,  
Донечку  малесеньку  не  лякай

Грається  волоссячком  вітерець,
В  поросі  купається  горобець...
Не  співай  так  голосно  пісеньки  –  
Сонні  вже,  сонні  вже  
Сонні  оченята  вже  в  донечки

...спи,  маленька...

http://www.youtube.com/watch?v=woceP0KrtqA&feature=related

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011


Осінь 3

Третій  день  сіє  дощ,  як  із  сита  мука
І  вода,  й  не  вода  -  сірий  плащ  ностальгії
Сіре  небо  висить,  в  сірих  брижах  ріка
В  сіре  сарі  сховала  сині  очі  надія

Тихо  в  безвість  летять  міріади  краплин
В  кожній  –  чиєсь  прощання  і  чиясь  розлука...
Болю  скритого  щем,  ноша  давніх  провин
На  непрошену  зустріч  входять  в  двері  без  стуку  

Вітер  хмари  жене,  їм  нема  вороття
Як  собака  бездомний,  бродить  сум  по  калюжах
Третій  день  сіє  дощ  –  сну  і  смутку  дитя,
І  Шопена  ноктюрном  озивається  в  душах


Листопад  2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011


Осінь 2

Хтось  згрібає  пале  листя
Хтось  вигулює  собаку
Ветерани  розгортають
               Фланги  військ  на  шахівниці
Дошкільнята  насипають
Із  горнят  пісок  на  лавку
Тихий,  мов  хода  котяча
Вітерець  гуляє  в  парку
Сонячне  проміння  ніжне,  
               Ніби  пальчики  дитячі
В  серці  –  мир,
На  думці  вічне,
Десь  пропали  біль  і  гнів...
Бачу  –  Бог  сховавсь  за  хмарку,
І  всміхається  з-під  брів

Липень  2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011


Буратіно біля чарівних дверей

В  двері  юності  зазирнув  тихесенько  –  
І  завмер
Раптом  стало  все  так  близесенько,
Як  тепер
Все  що  прожито  –  ось,  на  відстані
Руки
Чи  зробив  би  знову  ті  ж
Помилки?
Чи  б  зумів  розпізнати  нагих
Королів?
Чи  б  навчився  прощати  тих,  
Що  любив?
Так  все  близько  здається  отут,
За  склом
Хоч  насправді  травами  вже
Поросло
Лиш  зрадливе  марево  це,  лиш
Міраж
Серця  зболеного,  з  давніх  спогадів
Коллаж
Двері  в  темний  закуток
Зачини
Сірі  тіні  минулого
Прожени
Тих,  що  любиш  –  пригорни,  
Поцілуй
Вище  голову!    Усміхнись.
Не  горюй.

Грудень  2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011