| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Коли світ , що навиворіт, стихне.
І залишиться лиш один дотик,
Я напевно ніколи не звикну,
Щоб не тво́ї очі навпроти.
І коли все не так як треба,
А на стінах не люди,а тіні.
Я сховаю частинку неба,
В найріднішій у світі людині.❤
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Минув вже третій тиждень з останньої зустрічі ,
Лишилось ще два чи три до нової .
Години, хвилини, немов, влаштували пустощі,
Вони, мов, в таємній змові з зимою.
Здається, минула вже ціла вічність,
Хоча, якщо чесно й для неї це якось занадто.
У недо ритмі і недо циклічності,
Мені тебе, якось так, малувато.
У буднях цих, що тебе закручують,
В розмовах приречених швидко тривати...
Я, якщо чесно, так за тобою скучила,
Що жодним чином не можу цього назвати.
Так довго і холодно.
Навіть у теплому домі.
У недо і пере ...
Години - такі приреченні.
Я скучила, так,
Що серце в тужливій комі
Рахує секунди, хвилини - такі безкінечні.
І хоче в обійми такі знайомі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Людина в своїй маревній межі,
Закручує себе та ставить рамки:
"Чи до тієї дотягнутись планки?
Чи віднестися до якоїсь ланки?
Писати прозу,прозу чи вірші?"
Все намагається скрутитися в калачик,
Хоча сама не коло й не квадрат...
Все крутиться серед витрат,
І намагається десь заховати пальчик,
В надії, що позбудеться від вад.
Та якби ми себе не заганяли
У коло,прямокутник чи квадрат,
Завжди замало місця й забагато втрат,
Яких собі якось не планували,
Коли за чимось гнались невпопад.
І якби не згиналася людина
В ілюзіях своїх залізних грат,
Нога,рука завжди у чомусь винна,
Рука, нога, язик чи голова.
Стоп.
Майже все.
Все майже вийшло.
Але не так,не так.
Пішло не в лад.
Хоча причина набагато глибша...
Причина - це не вгаданий квадрат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782092
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2018
Засоромлені правдою, наче якимось злочином.
І весь світ затуманений недо людьми, істотами.
Ми не хочемо чути, і бачити ми не хочемо,
Ми глухі і сліпі тисячами, мільйонами, сотнями.
У ілюзіях псевдо і недо чесності,
І думки,що затьмарили пере вигадки.
Ми втонули у тій глибині мізерності,
Що отримали вже безліміт огиди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782091
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2018
Подаруйте мені емоцію,
Хоч маленьку таку, ледь помітну.
Я так хочу натхнення порцію
Задля творчості, відповідно.
Зупинитися.
Усвідомити.
Закричати.
А може змовчати?
Десь у просторі, невагомості,
Загубились важливі стовбчики...
І слова гуляють в галактиці,
Тільки б не розгубили літери.
На якійсь там космічній станції,
Де вже зникнули всі епітети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2018
Настала ніч, горять яскраві зорі,
Ліхтарик-місяць десь собі пішов.
Тебе шукала на лініях долі,
Не знала, лиш,чи ти мене знайшов.
У темряві, зникали усі мрії,
Кораблик щастя тихо відпливав.
Затихло все, та сяяли надії,
Чекала...
Тільки б ти про це згадав.
Ця ніч подібна мареву,
видінню,
Час тихо ллється і все поспіша.
А вогник, так, горить собі не тлінно,
В душі горить.
А що таке душа?
Вже й наче ранок,
Сонце ще в колисці.
В ніжній долоні лінія була..
Лінія долі, на якій вже пише,
що ти є там, що я тебе знайшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2018
Я захлинулася буденністю сповна,
У темряві шукаючи сигнал.
Проте який,таки ніхто не знав,
По-правді, теж... Не знала й я сама.
У сутінках де видно силует,
Проте не знати чий він і коли...
А може це фантазії були.
Складаючись в чіткий автопортрет.
Складний потік таких безглуздих фраз,
Емоції,що вдавлюють папір.
Забувши, навіть, про чіткий відбір.
Будую чийсь такий хиткий анфас.
А потім враз,
Сто фраз,
Образ,
І джаз...
Що тихо лине в місті,що заснуло.
Що ледь в собі сповна не затиснуло,
Чиюсь свідомість ,як людину час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2018
Мов не писала більше року.
Так не можливо цільно жити.
А ще позаду купа кроків,
Які так важко зрозуміти.
Мовчання тихе і без краю,
А холод гострий та тривалий.
Я, ніби, завжди засинаю
В якомусь дивному провалі.
Малесенька така дрібниця,
Яка складає цілі сотні.
Чого або кого різниця,
Яка так близько до безодні.
Різниця слів.
Різниця вчинків.
Різниця поглядів,
думок.
Мене не ціле - половинка...
Я недописаний рядок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2018
Я згадую вчорашній дивний сон,
Який свідомість закрутив, мов, в барабані.
Який прийшов немов якийсь мусон,
Що геть тікає з півдня океанів.
Я згадую вчорашній білий сніг,
Той білосніжний, мов, чистий листочок.
Життя спочатку й сніжний оберіг,
Нове життя, чого від нього хочу?
Я згадую невпинно швидкі дні,
У круговерті їх якась дрібниця.
І не розкажуть навіть усі ЗМІ,
Яка в душі присутня таємниця.
Я бачу всі ці істини прості,
Які здаються творами уяви.
Та всетаки в реальному житті,
Важливо, щоб чим дужче обіймали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2016
Немає сенсу скаржитись на світ,
Мабуть, почати треба дійсно з себе.
Це як в дерев нема зелених віт,
Якщо коріння згниле та завмерле.
Мабуть,все глибше ніж у голові,
Всі хочуть,щоб змінилось все навколо.
Але навіщо ці зміни землі,
Якщо все людство в лицемірстві потонуло.
Не розумію, як так можна жити,
У ницості і, вибачте, лайні.
І кажуть всі; "Ми хочем щось змінити",
Але нізащо не мінятися самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2016
Людей потрібно чути, а не слухати,
І розуміти,а не співчувати.
Хоч трішечки серденьком своїм рухати,
А не байдужістю, яка вміє вбивати.
Позакладало всіх, сліпі неначе,
Хоч повністю без вад,але глухі.
Коли заклало серце - воно плаче,
А душі йдуть самотні і крихкі.
Можна не чути,хоч і довго слухати,
Не бачити, хоч сто годин дивитись.
Бо ж не можливо своїм тілом рухати,
Усе життя й ніразу не спинитись.
Не помічаємо ми часом головного,
У поспіху втрачаємо важливе.
Вловити треба все,хоча б для того,
Щоб не було у душах наших зливи.
Потрібно розуміти всі слова,
Чути мовчання, шепіт і думки.
Очі розкажуть більше ніж вуста,
Лише почуйте! А не навпаки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646655
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2016
У морі багато риб,
На небі багато зірок.
Я чую гучний крик
І бачу повільний крок.
За обрієм впала зоря,
Хвилини ідуть - тік - так.
Якщо поруч є сім'я,
То це вже хороший знак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2016
Вже двадцять по-десятій, чути кроки,
Втікає ранок десь у світ ілюзій.
Лишає після себе ніжний дотик,
Ти, ніби, на життєвій злітній смузі.
Я чую тебе десь за сто кварталів
І вловлюю мені знайомий запах,
Ми, ніби, дві якісь інакші сталі,
Які в одне злились на всіх етапах.
За злетом злет, падіння за падінням,
А часом в перемішку і навхрест.
Для мене ти немов земне тяжіння,
Без тебе весь мій світ йде на протест.
Я поринаю десь в танець думок
І бачу весь цей всесвіт в тих очах.
Якийсь такий легкий і вільний крок,
І щирий усміх на твоїх губах.
Багато є у світі порівнянь,
Тонких метафор серед купи слів.
Та коли любиш,то нема вагань,
Хай навіть у душі мільйон дощів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2016
Бабусю,знаєте, у вас пахне дитинством.
У рідній серцю хаті край доріг.
Я пам'ятаю тебе щиру у хустинці,
Твої слова і твій смачнющий хліб.
Бабусю, знаєш, у тебе живе щастя,
І як колись біжу я босоніж.
До діда,що розказує нам казку,
До тебе як гукаєш пити сік.
А пам'ятаєш як плела косички,
І лагідно всміхалася мені.
А як у лісі їли ми сунички,
А як я бурмотала щось вісні.
Бабусю, знаєш, а ти зовсім не змінилась,
Лиш погляд твій
рідніший значно став.
Ти йшла зімною і ніразу не спинилась,
Ніхто тебе у мене не забрав.
А пам'ятаєш колоски й волошки,
А мальви,що під хатою цвіли.
А пам'ятаєш мої перші кроки,
І як для тебе ми усі росли.
Бабусю,знаю,я вже не дитина,
Вже не біжу як то колись буває,
Але, бабусю,ти є та людина,
Яка мене в дитинство повертає.
Бабусю,знаєте, у вас пахне дитинством,
Казками,щастям,радістю,добром.
Бабусю,як я хочу хоч на хвильку,
Малечею побути знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2016
Ми погибали, а весь світ мовчав,
А як мені хотілося кричати..
У сотнях душ,вогонь вже догорав,
Хоч їм було так рано ще вмирати.
А світ мовчав...
Ніхто не говорив
І не кричав, ні слова не промовив.
А наш народ лише про мир молив,
Та більш ніхто не вимовив ні слова.
Той чорний дим підносився до неба,
І сотні душ за хмари відійшли.
А всі мовчать...звичайно ж, слів не треба,
Хоч ріки крові в землю пролили.
Спокон віків нам духу не зламати,
І Україна для нас найкращий скарб.
Наш край не буде так як ви мовчати,
Та й наш народ ніколи не мовчав!
Ми погибали, а ви всі мовчали,
Нам було боляче...і навіть не від куль.
Вогонь горів,серця наші палали..
Та де ж бо кожен з вас всіх,де він був?
А ми страждали,час усе спливав,
І як про це можливо не кричати?!
У вбивчий день, який зараз настав,
Весь світ усе ж продовжував мовчати...
Написаний в період,коли на майдані розстрілювали людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643514
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.02.2016
Вкрили сірі хмарки небосхил блідо-бронзовий,
І яскраві зірки чули радість у голосі.
Той весь день чомусь став ночі на поступки,
Та були ми у неї дивними гостями.
Вкрив все місто туман, сірий-сірий, аж грозовий,
І той місяць німий трепет душ бачив повністю.
А трава трішки-трішки вкривалася росами,
На краю тих хвилин ми здавались дорослими.
І опівночі мить в голові закарбовую,
Заховалась блакить під зірковою ковдрою.
Я так хочу сказати й віршами,й прозою.
Ти торкався руки,
А я торкалася розумом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016
Не шукай - воно саме прийде,
Щастя - річ, таки ж бо, самостійна.
Помалесеньку собі бреде,
І прийде! Лиш не будуйте стіни.
Все життя, немов, аеродром,
Хтось летить, а хтось вертає з рейсу.
Може бути безліч препон,
Та без них таки не буде сенсу.
Як прийшло, тримай!Щосили лиш,
Бережно і ніжно, це потреба.
Якщо моляться за тебе коли спиш,
Що іще в житті для щастя треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016
Немає сонця і мене немає,
За обрій день кудись пішов давно.
Чого чекаю , вже ніхто незнає,
Чому злітаю й стрімко йду на дно...
Немає неба і немає світла,
Зникає день, втрачає цінність час.
На перший погляд зовсім непомітна,
Але присутня фальш людських гримас.
Зникає все і я за горизонтом,
І для душі так мало одного.
Знов холод,дощ,нас двоє - я і зонтик,
Потрібен друг,а ще смачне вино.
Зникаю.
Йду.
Минає день і вічність.
Минає щастя і минає дощ.
Минає все, так стрімко й непомітно
Мину і я,аби згадав хоч хтось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2016
Між іншим, є велика незвичайність,,
Писати долю без чорновиків.
Мабуть, у цьому є якась негайність,
А може лише дефіцит листків.
Між іншим, це століття технологій,
Машин без серця і без почуттів.
Мабуть,не треба всіх цих аналогій,
А краще людські душі без дощів.
Між іншим, все досягло епогею,
Позакладало всіх - біди не чують.
Не треба віддаватися душею,
Бо люди зараз цього не цінують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642895
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2016
Вокзал.
Перон.
А ось мій потяг.
Все як завжди.
Дорога,час.
Я відчуваю дивний протяг,
Усе так само серед вас.
Перон і тиша.
Хоч і шумно.
Ще один крок і все.
Пора.
І на душі безмежно сумно,
Надія є - вона жива.
Вокзал.
Перон.
Ривок.
Позаду.
Минуло все...
Не встиг ти.
Стоп.
Я не спинюсь, не вийду з ладу.
Я чую не сміливий крок.
Перон.
Вагон.
І потяг швидко...
Минув крізь відстань,
Затремтів.
Дивлюсь у даль, вона розмита.
І не лишилось відчуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642766
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2016
Ніхто не помітить тони болю на серці,
Ніхто не врятує вже душу мою.
За тебе була я ладна померти,
Або краще жити і знати - люблю.
Ніхто не захоче мене зрозуміти,
Словами холодними вбита я вщент.
Я, мабуть, вже просто не вмію любити,
Я, мабуть, вже змита останім дощем.
Ніхто не почує і не зрозуміє,
Як зраджене серце нестерпно болить.
Я вже не горю,а просто, лиш, тлію,
Я просто страждаю й втрачаю всю плоть.
Я просто не хочу, чи хочу забути,
Я просто не можу...
Почати з нуля.
І скільки вже можна тонути й тонути,
І не пам'ятати,чи я,чи не я.
Я просто зникаю, чи зникла назавжди,
Я не розумію,болить - не болить.
Скажіть мені трішки,хоч трішечки правди,
Кохання до смерті порвалося в мить.
Скажіть мені.
ПрошУ.
Не можу терпіти.
І як не стараюсь нема вороття.
Скажіть мені,люди, як можна любити?
Щоб потім страждати на ціле життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
А ти поет, в тобі живе художник,
Чи то у кожному художнику - поет.
І як багато в світі різних й схожих,
Та в цих речах знаходжу я себе.
Якось так навпіл, але так вже вийшло,
Таке близьке, а ви далеко десь.
Мені потрібно все ось це й не більше,
Для мене це як всесвіт,що не щез.
Я бачу все по-своєму,інакше,
Я відчуваю все,кожен нюанс.
Мені плювати,що вже модно й краще,
Мене вбиває сірість серед вас.
Я відчуваю, я пишу - двозначно.
Художник пише, пише і поет.
Мені у цьому світі значно краще.
Де є людина, а не силует...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642429
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2016
Я не тямлю вже нічого,
З вуст лунають дивні вірші.
За обрієм сонце знову.
За обрієм.
Не в душі.
Захлинаюсь буденним гартом,
З горизонту впала земля.
Згадувати не варто.
Де я.
Вітер віє, та не покине,
На долонях якась річ.
Ти найкраща в світі людина.
Як ніч.
Вже не тямлю, неначе сонна,
Я не бачу твоїх вій.
Ти, ніби, казкова персона.
Із мрій.
Дотик ніжний торкає душу,
Я скидаю волосся з пліч.
Пам'ятати лиш попрошу.
Я не річ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2016
Все навпаки,піднято вверх ногами,
Усе не так,давно усі не ті.
Вже зникли лицарі та їх прекрасні дами,
І не дивуйтесь,так буває у житті.
Нове століття, правила,стандарти,
Жіночних хлопців та мужніх дівчат.
Хоч як на мене - підліткові жарти,
Дрібні "понти" дорослих дитинчат.
Всі бачать лиш себе й нікого більше,
Чекають вчинків, серенад, віршів.
Хоча самі не здатні навіть трішки,
Любити щиро,як з найкращих снів.
І десь узявся дурнуватий принцип,
Всі плачуться,що світ вже без чудес.
Ви скажете:" Немає більше принців",
Хоча самим далеко до принцес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642267
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2016
Для нас ти будеш вічно молода,
Ти наша юність, молодість, дитинство.
І хай яка спіткає нас біда,
Твоя молитва, найсильніша й чиста.
І хай які невдачі стережуть,
Є поруч та,яка завжди врятує.
Є та,що вкаже найсвітлішу путь,
Що вбереже, коли весь світ не чує.
Ти сяєш сильно,аж зникла пітьма,
Велике серце так палко палає.
Добрішої ніж ти,ніде нема,
Хто як не ти,безмежно нас кохає.
Промінчик світла, радості, добра,
Чекаєш нас, все дивишся в віконечко.
Для тебе ми назавжди дітвора,
Наша бабуся, наше ясне сонечко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2016
Так часто люди люблять помилятись,
Ганяючись за чимось непотрібним.
Заради грошей й навіть не вагатись,
Так легко відмовляються він рідних.
Усі сліпі, не бачать головного,
А потім кажуть: "щось усе не те".
А знаєте,усе не те від того,
Що надто ви цінуєте пусте.
Для щастя треба мати значно більше,
Ніж статки із грошей та діамантів.
Сімейний затишок, вечеря,навіть кішку,
І щоб до школи заплітати комусь бантик.
Щоб линув сміх,та й часом щирі сльози,
Щоб разом і на море, і - у сніжки.
І навіть в найстрашніші в світі грози,
У затишку заснути всім на ліжку.
Щоб хтось чекав з роботи маму й тата,
А хтось спішив до школи,в дитсадочок,
Для щастя треба зовсім небагато,
Своя сім'я,і донечка, й синочок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641977
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.02.2016
Десь пливуть хмарки,сяють зорі,заснув весь світ,
Блідолиций ліхтар із небес плаче, не спить.
На долонях земля, на землі кривавий слід,
Він не дише, непорушний, німий, лежить.
Він такий не один,
Сотні їх, тисячі, мільйон,
Він не дише.
Сльоза по щоці... мовчить.
Бачить вперше той страшний,вічний сон,
Навіки заснув, а душа його кричить.
25,27,19 - хто з них який,
Молоді, щирі, добрі і запальні.
За країну, за мир і за світ новИй,
За сім'ю - вкоротили дні.
А ті хмари пливуть,
Світ не чує лиха, біди,
Тільки хтось, ледве чутно ридає, порушує тишу.
Серце мами болить,
Та не може допомогти,
Не врятує - хто для неї життя залишив.
Закричить... і знов тиша,
Неначе й нема,
Ні емоцій, ні сліз, ні болі.
Та насправді зламало й немов би німа,
Скільки треба ще вбивчої волі?!
Він такий не один,
Сотні їх, тисячі, мільйон,
Він такий не один,
Чиє тіло наче руїни.
Це ж бо все найстрашніший, реальний сон,
Як вмирали найкращі сини України.
Так, назавжди вони - герої, кохані, сини.
Назавжди.
Посмертно.
І тихо,тихо... :
"Нащо гроші?
Ти рідну кровинку верни...
Бо ж ті гроші і так наробили лиха."
А світ спить...
В кожній хаті горить свіча,
Хтось не чує, мовчить, хтось плаче.
Недалеко рікою кров...
Печаль:
"І я більше тебе, рідний, не побачу."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641975
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.02.2016
Подаруй їй букет хризантем,
чи фіалок,або білих лілій.
Заховай їх за сильним плечем,
Влови погляд щасливий й не смілий.
Подаруй їй частинку добра,
Щирий сміх і емоцій за край.
Не потрібна для щастя пора,
Закохайся і лиш відчувай.
Подаруй один день,але щирий,
Подаруй їй свій спокій і тишу.
Як дозволиш,щоб душу відкрила,
То побачиш її зовсім іншу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2016
Невідомо коли і звідки,
Крізь роки, години чи дні.
Я, здається, зустріла щастя,
Та не знала, моє чи ні.
Ти не марево і не спогад,
Бачу усмішку десь в далині.
Я ловила твій ніжний погляд,
Та не знала чи це мені.
Так хотілось чим дужче бігти,
Як течуть струмки навесні.
Цілувати твої повіки,
І не бачити очі сумні.
Бачу стан знайомий й усе це,
Чути кроки рідні й чудні.
Я торкнулася твого серця,
Ти залишив його мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2016