| Сторінки (5/447): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Я свій власний архітектор
Тих днів, що промайнули
І сам собі, життя детектор
Без майбутнього, живу минулим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Буває час, коли життя нестерпне
Коли серце завмирає, чи просто терпне
А я люблю тебе, зелені оченята
І ту музику, що співають ангелята.
Звичайно, я загляну за нічну вуаль
І минулого мені, не стане жаль
Всім відомий трагічний кінець серіалу
В якому вагони, тікають з порожнього вокзалу.
А я згадую наш Ренесанс, твоє обличчя
І ті віки, що вкрадені в Середньовіччя
Ті миті, що народжували нову фундацію
І піднімали із колін, підкорену націю.
Кожен з нас чекає фіналу своєї драми
В якій залишаєм кохання мікрограми
І тільки один процент зі ста закінчується сенсацією
І я ховаю біль, після кожної такої ситуації…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Причаїлось сонце. За хмари заховалось
А люди йшли, собі кудись
Не знаю, що мені здавалось
Але серце, рвалося ввись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Слова переповненні змістом болю
Що розливається ріками проблем
Та варто проявити силу волі
Щоб їх мовчання спалило вогнем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
Підкоритись впливу вічних префектур
Мовчки зносити наслідки тортур
В душі виховувати міцне осердя
Щоб не тривожитись, спересердя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
Коли зазвучить гітари соло
І хор солов’їний пробудить світ
Ти вже прокинешся, й нескоро
Стрепенеться в грудях нерухомий мій граніт…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012
Давай спробуємо змінити реальність…
Я і далі через тебе, плутаю землю з небом…
Якщо я буду дощем, то відкрий вікна і пусти мене…
І сльозами радості проллюся по твоєму обличчю…
Якщо будеш засинати, я буду твоїм покривалом…
Якщо ти будеш усміхатися, то я буду сміхом…
Коли захочеш пити ранкову каву, я прикинуся чашкою…
На прогулянці я буду вітром, який нахабно тебе розціловуватиме…
Коли ж писатимеш листа, адресатом завжди буду я…
На твоєму годиннику, я буду секундною стрілкою…
Коли щось друкуватимеш, я перетворюсь у курсив…
Якщо підеш у аптеку, то я стану знеболюючим і заспокійливим одночасно…
Я стану твоїм сніданком, обідом, вечерею і підвечірком…
Я стану рядками у тій книзі яку ти читаєш…
Я буду музикою, яку чутимеш виключно ти….
Я скажу тобі все, всю правду і буду щасливий…
Я стану початком кінця, і кінцем твого початку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012
А вона і далі сидить і згадує те дике танго на вокзалі
Вона любить починати все з початку, і закінчувати кінцівкою
І натягувати ті штани, що вчора ще сповзали
І миті коли кров стікає невидимою цівкою.
Вона любить бути сильною, після ковтка кривавої мері
Одягати на себе шати, які замасковують сонячні рани
Вона з тих, хто не зачиняє ледь відкриті двері
Втікає від усіх,і вдихає божевілля грами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
А з чим ви йдете по життю? І що носите у серці?
Дивні нікому непотрібні філософські питання, подумаєте ви, але це далеко не так, хоча звісно як для кого. Тут мова йде про ваш власний стан, характер, світогляд, матрицю цінностей, свідомість і мислення. Тобто якою ви є ЛЮДИНОЮ і як себе позиціонуєте в соціумі. Бо є люди які постійно бігають по пустелі, щедро посипаною гравієм розбитих дзеркал, вони постійно в русі, динамічні і змінні, як вітер, як правило вони зупиняються коли виснажаться, або просто надоїсть. Є люди, як осінній дощ, холодні і байдужі, до когось, закриті в собі, інтроверти, які радше є слухачами, ніж співрозмовниками, біля них відчуваєш себе якось хаотично, оскільки ТОЧНО не знаєш, як людина тебе по-справжньому сприймає. Також, є радісні і курйозні люди, їм би тільки поговорити і отримати порцію шаленого сміху, такі люди (екстраверти) відкриті для світу і для людей, вони не роблять комерційної таємниці зі свого життя, з легкістю знаходячи спільні речі з оточуючими, і їх люблять. Є люди, великі мрійники, от придумали в дитинстві якесь чудо,і йдуть до нього все життя, поступово трансформуючи мрію у реальну оболонку, з ними цікаво, адже цікаво дивитись як народжується і збувається дитяча мрія. Звичайно, не забудемо і про тих хто живе життям інших людей, поглинаючи життєві випадки і ситуації, і уявляючи себе в них, це трішки неправильно, оскільки треба творити власний шедевр, хоча не мені судити. Життя також плодить злих, черствих, жадібних і гордих, на моє особисте переконання є поняття гонору і гордості, гонор це коли ти себе любиш і ціниш, а гордість це вже прояв зверхності, яка є абсурдною, ми ЛЮДИ є носіями усього як білого так і чорного, зла і добра, води і вогню, від нас залежить ким нас бути. Звичайно я не описав всіх, але це вкрай складно, просто хочеться донести до вас, що доброта, вихованість, стриманість, розсудливість і смирення, завжди ціниться, і буде постійно в моді, це класичні моральні постулати. Ну і наостанок, якщо ти несеш добро і світло, то значить ти і є такий, якщо темряву і пафосний цинізм, то відповідно навпаки, тому кожному своє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
Прошу позбав мене цих відчуттів
Що лезом болю розривають душу
Коли я посеред зруйнованих світів
Себе палити сонцем мушу.
Прошу, не треба істеричних криків
А просто підійди, і скажи мені це стиха
Я так хочу відчути, дотик твого тіла
А ти лише гарячим попелом зітліла.
Давай без сварок, мирно і спокійно
Жити будем і далі ловити сни казкові
Я тут, і наш фундамент він надійний
Тому, все ок, і далі мрії світанкові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2012
Коли серце починає говорити,
розум замовкає…
Ви подумаєте що за дивна назва почуття невідповідності, це коли між в одному явищі спостерігаються дві тенденції, яка одна одну заперечують, і тому не відповідають дійсності… ця історія про таке почуття, ну і відчуття звісно…і взагалі в житті відбувається все так, як ми цього хочемо… і звідси всі наші розчарування, в основному…
А вона засинала, під дією транквілізаторів, беззахисна, в стані шоку від усього…
Якось у всесвіті зустрілось дві людини він і вона, можливо зустрілися випадково,а можливо і ні, хоча чесно в випадкові речі я не вірю, все не так просто навіть коли вам сонечко світить на дворі в обличчя, це відбувається за допомогою тисяч хіміко – фізичних реакцій…
Я вам розкажу про них… Вона, так вона любила спостерігати за світом, особливо зранку коли він тільки прокидався, пробуджував свій потенціал, починав оживати, наповнювався новими непізнанними речами, яких ще вчора здавалось не було… інколи вона мовчки дивилася на небо і ніби молилася йому, вона любила зелений чай, який вистигати залишала на підвіконні, і тільки спостерігала за парою яка нападала на холодне скло, розмальовуючи хибними, загадковими візерунками…вона це мрійниця, інколи здатна на велику самопожертву, спокійна по своїй натурі, але й дещо норовиста, з чітко усвідомленою позицією власного «Я»… любила подумки вертатися в щасливі спогади минулого, мала карі, як колір достиглого каштану очі, довге, пряме світле волосся, яке приємно розлягалося по ній, дещо неслухняними пасмами…їй вдавалось вчитися, все до чого б вона не торкалася, чим би не цікавилась все їй шло як по маслу, а точніше сказати по відбірному, МЕГАякісному маселку, загалом можна, так сказати вона - контрольований до часу вогонь…
Він фанатик в душі, а зовні неврівноважений псих, експериментатор, фантазер, дослідник, здобувач, пошуковець і ще бог – зна хто… він як був балакучий, так і мовчазний, по – своєму сприймав світ, і розробляв на кожну суспільну норму свою власну, ненавидів коли його обговорювала поза спиною, і коли чув такі речі, то з рішучістю затикав такі джерела інформації, любив дискусії, також Творець і природа не обділила його певними талантами, він співав, малював, захоплювався мистецтвом слова, любив читати, дивитись старі німі фільми, шукати інші контексти, шукати щось своє… Любив придумувати щось хаотичне, те що не вкладається в голову, наприклад коли вона вчилися разом в універі він першокурсник приніс пляшечку хорошого коньяку і вони в буфеті спокійно розпили його запиваючи кавою та зажовуючи шоколадкою, і це в перші дні навчання, а потім та пара проходила для них на «ура», вони старалися сидіти тихо (але то не дуже виходило) і сміялися, тримаючись під партою за руку, на нудних заняттях його таланти цінувалися по – особливому, він малював на сторінках її зошитів дивних гібридів, які скакали з сторінки на сторінку, вимальовуючи химерні шлейфи вражень, а ще бувало він уявляв себе архітектором, тоді виривав з середини зошита подвійний листок і малював район міста, на якому розкидав парки, шикарні споруди, маленькі затишні кав’ярні, шумні магістралі і дороги транспортних сполучень, в його містах не вистачало тільки людей казала вона йому, а він відповідав дурненька для чого нам люди, якщо в нас є ми, тобі невже не достатньо?!, вона казала намалюй мені котика, то він наплодив їй цілу котоферму, де виробляли за 24 години достатню кількість котів, щоб повторити прецедент татаро – монгольської навали в далекому 1241 році…що й казати дивак… (але це я трішки забіг вперед, давайте вернемося до суті)…
Все починалось як у всіх красиво, багато закоханих могло б їм позаздрити від душі, вони разом бігали під дощем, оминали кольорові від веселки калюжі, а інколи навмисне туди наступали, і сміялися, тряслися беззвучно від цього, такий позитив розсмішив би будь – кого… Вона знала його ще зі школи коли хтось банально смикав її за коси, чи крав її речі, то він ставав на її захист, але як тільки вона хотіла подякувати, він тікав, вона не розуміла чому, це лише декодувалося у часі…
А що далі? Запитаєте, а далі є «вічне» зараз як казав Ніцше, зараз світ наповнений барвами, спектром усіх природних акварелей, і вона дихала і жила по – справжньому… Спочатку вони говорили лише поглядами, кормилися німою паузою, яка виникала завжди, коли їх погляди пересікалися… Вона тоді ще не розуміла, що це за почуття, але по дитячому проникалася ними, так наївно… Якось він залишив на її парті малюнок, на якому була зображена її улюблена синьо – зелена качелька,і вона зрозуміла що це натяк на зустріч… Того вечора вона хвилювалася, але все – ж – таки прийшла… Роблячи несміливі кроки по дзеркальному від дощу асфальту, вона побачила його під парасолькою, і засміялася, він здався їй смішним, і він у відповідь також посміхнувся… Тоді, в їх перший раз вони майже не говорили, а довіряли все тиші, ввіряли їй свої мікрограми щастя, такого чистого як повітря після рясної бурі, як артезіанська вода, як озон…
Так вони почали бути разом, проводити час, поспішно їсти морозиво на перервах, спочатку в школі, далі на філфаку місцевого університету, шкільна любов пройшла випробовування часом, характерами, вона зміцнилася, загартувалася… Вони пізнали божевілля спільних ночей, ранкову пристрасть, яка тонізувала їх молоді організми як міцна кава, і наповнювала змістом їхні відносини… Простір наповнювався сантиметрами сентиментів, рожевими почуттями, а інколи напівприємним дотиком реальності.
Якось вона сказала йому: « - Ти мені вдавався неймовірною ілюзією, мрією яка ніколи не збудеться, тому я не вірила в це, однак тепер все змінилось, і я хочу бути поруч з тобою завжди, і бачити твої очі…», на що почула відповідь «- Що справді, хм…, а я тебе просто люблю»
Вони разом вбивали час, потім воскресали і знову знищували, відчували дотики трави на своїх тілах, занурювалися в обійми вечірнього міста, міста що поєднало їх… Навіть літньою зимою, весна здавалася по щирому осінньою, вони блукали по підземних катакомбах, кидалися камінцями з висоти моста, і дивилися як на вода приймає в себе чергову порцію тяжкості, подорожували незнайомими районами, блукали по старих трамвайних коліях, акуратно йдучи по них рівно посередині, плавали у фонтанах, дуріли але головне що разом, рука за руку, душа в душу, ритм сердець в один унісон, два тіла як один спільний базис…
Вони кохались, так наче випадково і в останній раз, повністю віддаючись внутрішнім ритмам, впадали в екстаз, разом ділити приємні хвилі тепла двох тіл, речі зникали самі по собі, тіла переплітались мов нитки між собою, і утворювали єдність, їх цілісне утворення, фундаментом якого була підлога під ліжком, там було все, крики, зітхання, сміх, балачки, звуки повітря яке курйозно виходило з найнесподіваніших місць, він підкорював хвилі її тіла, займався альпінізмом на просторих місцевостях і залазив на всі вершини…
Він досліджував її тіло, як цінний фоліант, перегортав кожну сторінку, вчитувався в кожне слово, намагався вловити суть, пізнавав її лексику і орфографію, він обіймав її зсередини, а потім кидав всю в вогонь дикого бажання і неконтрольованої пристрасті, а потім переходив у повільний, як класична музика ритм… Вона з тремтінням пам’ятає той голодний і хижий погляд двох зелених очей, які здавалося світилися у темряві, і розуміла що вона здобич а не він, він люто шматував її ,розкладав на молекули і атоми, рвав її плоть як вмілий м’ясник, напивався нею і топив її в собі…Вона віддавала йому свою свободу, і він творив все що хотів, влаштовував середньовічні битви на ній, де колонни кінноти йдуть в бій «стінка на стінку», де чути крики баталій і воєнних сурм, і вона відчувала всі ці історичні процеси, вони проносились миттєвою вічністю, і нічого немало значення, вона прагнула як і він близькості, щоб ще раз хоч відчути приємну темряву його спальні, в якій залишилися сліди їхньої боротьби, він все перетворював в науку, інколи приводив все до шаблонів, далі робив чудернацькі речі, які заставляли її кричати, наче під час жорстоких тортур, від цих мук вона руками намацувала покривало і стискала його щосили, оскільки вже не могла терпіти вулканів задоволення які перемішалися з вибухами емоцій, вона не хотіла щоб це закінчувалось, здавалось що все навколо пропадає, світло і звуки гасло, залишаючи їй тільки голу фізіологію,яка концентрована в єдине останнє зусилля, вона починала задихатись , їй відкривались нові картини життя, того що вона не знала, і вона мовчки усміхалася, а в голові тільки одна думка «Продовжуй!», він неначе позбавляв її життя, але в останній момент вертав його із надлишком, і вже від безсилля вона ледве ходила, падаючи йому в обійми…це божевілля відбувалося напрочуд часто, довго, і захоплююче приємно…
На другому курсі вона заговорила про серйозні відносини, плани на життя, шлюб, діти, сім`я, гроші… Він сказав щоб вона не хвилювалась, що все буде гаразд… Далі трапилось горе, померла його мама, і він на пів-року зник з поля зору, телефон не відповідав, усі контакти пропали… І ось одного ранку вона його побачила, кинувши все що було в руках вона з німим питанням в повітрі побігла до нього, а він зустрів її холодним поглядом, наче дивився на пусте місце, вона вимагала пояснень, тоді він запропонував зустрітися після пар, і ось в знайомій до болю кафешці вони зустрілися, він сказав що їздив далеко до родичів, і там шукав спокою, вона мовчки і терпляче слухати, ледве стримувала себе щоб не накинутись на нього з поцілунками, і тут відчула що він вже не той, щось не так, і зрозуміла що так і є… І почула слова, класичну затерту фразу точніше дві: «В мене є інша», «І давай залишимося друзями»… «- Як так?», «Хто?!!!», «Коли», її переповнював гнів, кохання, біль ненависть, відчуття зради все одразу, в ній відкрився епіцентр почуттів, одним словом він тоді дістав не тільки слів, вона вийшла звідти неначе побита собака і ледве пленталась додому, а в голові плуталися думки…
Вона розбиваючи минуле на локації, прагнула знайти першопричину, як це могло статися, лише потім через третіх людей вона дізналася, що він в стані стагнації зустрів якусь дівчину там, і закрутилось все… Її роздирало від ненависті, як він міг перекреслити все що було, і головне що не показувався їй, ховався, обходив десятою дорогою… Тому вона вирішила просто заснути під впливом снодійного і транквілізаторів, вона хотіла перетворити це на сон…Так таке буває, але як є такі чоловіки, та і жінки, і через таких, ми самі стаємо жорсткими і недовірливими, життя і біда вічні вчителі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331407
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.04.2012
Якось побачивши мене, ви запитаєте «А як вона?»
Хм… а як вона?! Вона шаленіє від вина
Слухає музику вкрадених у завтра днів
І п’є вчорашній чай, що давно вже почорнів.
Ділить відстань між вагонами метро
У залі вдягає банальне рожеве кімоно
Займається словесною боротьбою
І мовчи вдихає тишу, тільки тут, зі мною…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2012
Щастя, дивна річ й проста одразу
Вона життя, перетворює відразу
У нeвтаємничений і радісний сонет
В якому, щоразу прокидається Макбет.
Ділити рученята, лиш на двох
Робити крок, коли ти робиш свій
І бачить щирість тільки Бог
Ти моя навіки, а я навіки твій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2012
Коли я жив, була ти поряд, так чуттєво
Перетворювала поглядом життя на казку
І дні годинами минали так миттєво
Що облога двох сердець, йшла у наступ.
Після цього, як змогла таке сказати
Що відчуваєш ти себе чужою?
Я хотів весь світ тобі віддати
Порадувати нас шаленою весною.
Так захворів, мене немає й близько
Вона пройде, це далеко не біда
Прошу не падай, ти так низько
Бо закінчиться кохання, як вода…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012
Я життя це ненавиджу
Це й так усім відомо.
Моє серце - птаха хижа,
А душа співає соло.
Мої дії, як замкнуті процеси,
Повторюються і несуть в собі ніяких змін.
І я далеко не принцеса,
і не хочу, щоб світ лежав біля моїх колін.
А хочу я, щоб він змінився.
Щоб дощ толерантності пролився,
Щоб зникли біди і незгоди,
Щоб зло не робило нам погоди.
Щоб пропали всі ці непотрібні речі,
Щоб життя несло лиш світло, а це доречно.
Але чому не так усе? – чому?
Сказати про це комусь? – Кому?
Всім байдуже, усім уже давно начхати
І всі мрії кинуті за грати
Хто може знати як усе змінити,
Щоб люди могли знову, світ цей полюбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012
Вже досить справ буденних
Слів байдужих і даремних
Пафосу у тих стосунках
Це все брехні є візерунки.
І рушиться, сповзає вниз
Мораль, яка повішана на цей карниз
Ми топимся в темряві утопій
І щиро вірим – що ми Європа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2012
І ось розтанув у роті анальгетик
Пішла пародія на одужання швидке
Я від природи є естетик
Тільки горло все моє липке.
І ось тебе шукаю, в тіні генокопій
Мудруючи вивчаю гемізиготний ген
І в склянки наливаю опій
Шукаючи канали для відкритих вен.
Здоров’я це життя інтерпретований гібрид
В якому немає лік від того раку
І мені процес цей давно уже обрид
І нехай чарівно все іде у сраку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2012
Танцює Львів, вогнями весняних барв
Наспівує мелодію дзвінку та щиру
І я іду і мовчки шаленію, від сонячних заграв
Його вулиці вертають в себе віру…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2012
При кожному ударі серця, твоє тіло рухається, ти повинен це відчувати, зроби вдих і повільно видихни, потрібно щоб вдихи і удари серця були ритмічно однаковими, і тільки в цей момент ти зможеш сконцентруватися на головному, на тому що тобі потрібно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2012
Привіт. Ти чуєш, серця кроки?
Чи просто вітру відголосся?
Скажи від чого ти втрачаєш спокій
Повір, я знову гратимусь з твоїм волоссям.
Побачиш, ми знову будемо тікати
Разом, від весняного дощу
І всі дурниці, поцілунками ламати
І я тебе ніколи вже не відпущу.
Давай руками створимо планету
Перекреслимо тремтіння ночі
Складемо, дивну ми прикмету
Вона, це ймення твоє – жіноче…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012
Твої повіки легенько перекривають мій подих, який спрямований в незбагненність наших днів… Сьогодні все починається із вчора, і під твоїм вікном знову розцвітають хризантеми, так саме ті що ти любиш… Ти любиш вирівнювати нашу тишу, поглядом який заставляє моє серце тікати світ за очі, наша весна почнеться вже післязавтра, ще трішки, почекай… Мій ніжний дотик до твого тіла пробуджує, сни які хитромудро переплітаються з реальністю… Залишаючи запах своїх квітів, ти обернешся до мене, і усміхнешся, і сонце посміхнеться у відповідь тобі… В твоїй кімнаті штори блакитного кольору, і мені інколи здається, що це шматочки хмаринок, які трясуться під дмуханням вітру, який любить пестити своїми долонями, створюючи, такий приємний хаос… Ми не вміємо тонути, оскільки від народження пливли проти течій цього життя, і любили бігати під дощем, і відчувати щось нове у цих краплинах, і у кожній шукали віддзеркалення себе…Одне точно, я вмію, я навчився з тобою, по справжньому дихати, дихати так наче в тебе є запасна пара легень… Спасибі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012
А світ і люди не позбавлені дурниць,
Коли живем одним ми днем
І шукаєм пригоди для своїх сідниць
І самі для себе, джерело проблем.
Коли беремо щастя у кредит
Ховаєм справжнє в закутки чужого серця
І замість шовку одягаєм оксамит
І закриваєм в душу дверці.
Забуваємо про правила й мораль
І гасне барвами байдужий світ
Ми вже такі, а жаль
Втратили Тараса заповіт…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2012
За хвилину до того, як сонце освітить землю,
...ти прокинешся, і зустрінеш новий день,
......посмішкою, яка зруйнує вчорашні катаклізми,
..........і все почнеться знову, на це раз можливо краще…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2012
Вбиваєм вічність, так просто під вікном
Шукаєм вічно юних Дездемон
І вже не виє тихо Агемон
І сумно проїжджає наш вагон.
Він везе фарбовані в зелене вікна
У ті сади що вічно стигнуть
Чекаючи осіннього сонця чи тепла
І перегрівається моя шкала.
Вона вимірює зону тиску
Коли падаєш доволі низько
І бачиш змучені обличчя
І віриш що тебе, я не покличу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Tи маєш властивість починатись з нічого, тобто, якось дивно таке усвідомлювати, однак насправді добре тебе дізнавшись вже нічого не дивує, ні те що ти з долонь годуєш голодний день, який з самого світанку чекав пелюсток твоїх рук, і те що ти ходиш грайливо як кіт на полюванні, і чхати я хотів на всіх хто каже що ми ненормальні, мій світ поєднується з твоїм нанопростором, і вже зі звички я називаю тебе своєю, своєю дівчинкою… ми залишаємо невідомі нам казки і легенди в країні вічних дощів, і просимо Бога реінкарнуватись в минуле божевілля, щоб відчути як наші тіла закутуються у дилеми невирішених проблем, і біла нитка вишиває наш невідомий шлях, на скатертині минулого, і ми починаємо нанизувати на голку блаженні спогади, тих днів, коли забули все, і я знову одягну тебе своїм поглядом, і з криком роздягну , я перестану купувати надії у супермаркеті твоїх ілюзій а краще просто пригорнусь до тебе і пропущу всередину елементарні частоти тепла, простого і світлого як ранкове небо, тільки зауваж НАШЕ небо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Не горе переможеним а щастя
Що більш немає боротьби з ненастям
А завойовник жертви обзирає
І душу злість і жадібність з’їдає.
І сльози з вій падають дощем
І ми знову йдем у бій, іще
Беремо чуже ми у полон
І далі віримо, що це просто сон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2012
Коли ми разом, то топимось у океані наших рук
Коли серця грають один, той самий звук
Коли усмішка натягнута, неначе арбалет
І ми співаєм, останній радісний куплет.
Коли кохаєш, як в останній раз
Коли все просто, й без прикрас
Наливаєш в порожні чашки сон
Й такт сердець вирівнюєш у унісон.
Ти така справжня й неповторна
Ти чарівна мелодія мінорна
Звучиш так легко і тремтливо
Ти втілене в реальність небесне диво…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2012
А ти віриш у мовчання німих моїх симфоній
Чи ці звуки для тебе лиш уламки какофоній
Видихаючи тебе у простір, за вікно
Я запиваю шоколадний біль вином.
І в квартирі запалали порожні стіни
Поле битви перейшло на міни
Коли відійдеш від незвичного смутку
То я тоді подарую сонця незабудку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Пише вітер на сторінках забутих книг
Відголоски пафосних твоїх інтриг
Ти перейшла всі межі, і безнадійно
Топиш серця стук, вдягаючи його в похмілля.
Не хочеш помиритися із світом
Бавишся зимою, і не сумуєш ти за літом
І залишає душу, щастя пісня
І ти кидаєш мене на болю вістря.
Шматочками рвеш почуття і конвульсійно
Шукаєш спокою, там де вічні війни
Пролягає шлях до чужих приречень
Коли читаєш, то ріже вухо слово речень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Розпорошуючи цю жорстоку реальність, я залишаю лише крихітні, такі невловимі градієнти ТЕБЕ… Ти як завжди, поруч, близько і далеко водночас… Ти залишила відпечаток чогось світлого, у саду мого серця, де дерева спілкуються одне з одним ледве торкаючись гілками, так ти залишила свій невидимий автограф…Отак би й взяти і зліпити з тебе воскову фігуру у повний зріст, щоб вона завжди стояла у моїй кімнаті і нагадувала про тебе… Запиваючи кавові сни вином зеленооких очей, я уявляю тебе, твою усмішку, тендітні руки, як ти повністю релаксуючи у просторі йдеш поряд тримаючи мене за руку, і з впевненістю говориш про несерйозні речі, доказуючи мені що ти права, це так кумедно, що мені вже хочеться сміятися лише з самого інтонаційного забарвлення твого голосу, який є комбінацією вчорашньої вкраденої у сонця веселки, та краплин дощу, який хутко тікав від вітру, бо той хотів його загнати у випалену ультрафіолетом пустелю… А давай стрибнемо з багатоповерхівки, взявшись за руки, ми забудем про те що люди не вміють літати, і уявимо що вони в нас є, просто варто сильно повірити… А я так люблю пестити твоє волосся, перебігаючи пальцями по обличчю і відчувати задоволення на тактильному рівні, вдихати аромат твоєї шкіри, і від такого задоволення аж заплющувати очі…Ти народилася для мене, ще до створення всесвіту, і я буду записувати у свій щоденник калейдоскопи приємних вражень, відчуттів і почуттів, усього що пов’язано з тобою, ти залишила у ньому
свій автограф…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
Коли роблю у невідоме крок,
То позбуваюсь хаосу думок,
Ти галактика серед зірок,
Мереживо найкольровіших ниток.
Ми бігаємо по лезу нашого ножа,
Ми заблукали, і забули де межа,
Наша доля вона - ханжа,
А насправді, злий хижак.
І я щодень помираю від краси,
І повертаюсь, щоб здобути сил,
І не допомагає Травісил,
А тільки осередки твоїх крил…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
А в душі згоріла запальничка
Це було серйозне, а тепер дурничка
Життя рахуєш по хвилинам
А тіло і надалі гине.
Ти лиш примха підкорених стихій
Він був своїм, а тепер не твій
Зламався осередок твоєї теплоти
І відчуваєш, що нічого не знайти.
Ти так одна, і до всіх байдужа
Нерозпорошений у просторі ти атом
І вітер пустоти вальс свій кружить
І дитина не назве нікого татом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Приглушена криками затихає сповідь серця
Все лихе, лиш правдою назветься
Коли признаєшся у всьому, та запізно
І вже встромив кілок у груди ти залізний.
Закритий від усього в оберемках темноти
Ти ніколи не шукаєш простоти
Ховаєш сенс забутого під вічними снігами
Доводиш істерику до повної нестями.
Щось старовинне заламіноване у покривало
Тебе життя вже повністю дістало
І вихід є, брехню розвіє буревій
І ти торкнешся чистоти її прекрасних вій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Прости, що не зміг бути твоїм ідеалом
Прости, що не заснем під одним покривалом
Стосунки перейшли у рецесію «game-over»
А все-таки в пам’яті залишиться твій номер…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2012
В кожному домі зникають знайомі обличчя
А я йду містом, і чую мелодію, що мене кличе
Обернусь до вітру, так просто спиною
І знаю, що ти тихенько йдеш далі за мною.
Йде квітень місяць, весна набирає силу
Я забув те, що мене ти просила
А просила, так - разом полетіти увись
А я відповів «Ти повір і міцніш пригорнись».
І небо підкорилось нам, усміхалось щиро
І бачили, як вітер кидає хмарами криво
Відчули те, що радує кожного дня
Те що знову запалює кохання вогня…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2012
Бачити ці пусті білі стіни, яких покинула твоя кольорова присутність… Коли я це розумію, то моєму серцю бракне повітря, і воно задихається, тоді я згадую тебе і все що з тобою пов’язане, і по аортам, венам і капілярам проривається свіжий потік кисню, який заставляє мене жити, так жити з згадкою про тебе… Мене просто вбиває питання для чого створювати щось достойне, якщо ти хочеш це зруйнувати?! В сому сенс? Розшифруй мені мої мотиви… Декодуй мене у своє мислення, зроби мене собою, дай мені розтопитись в тобі, щоб просто зрозуміти хід твоїх думок… Напевне суть, в тому, щоб дізнатися щось цікаве… Я тебе прошу дізнавайся тільки не зі мною… Ти схожа на метелика який живе одним днем, він підлітає до однієї квітки, сідає на неї, а як тільки звечоріє тікає до іншої… Ти змінна як вітер, динамічна як ціна за трійську унцію золота, девіантна як магнітофон який зажовує плівку з нашими треками… Сама не знаєш хто ти… Тобі не місце поруч зі мною, бо я твій абсолютний антипод, і це далеко не правда що протилежності притягуються, в кожного по-різному… Просто прощавай… І не нагадуй про свою присутність…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2012
Остання куля залишає рани
І крапля творить океани
Пусті бокали недопитого вина
І у венах болем розливається вода.
Падати в обійми сонця неземного
Танцювати під мелодії забутого вже джазу
Шукати в просторі чогось нового
І це нове відчувати без залишку і зразу.
Зміцнити теореми натиском фаланг,
Провести війну в один, той самий фланг
Надію воскресити дотиком епох
І пам’ятати віру вертає тільки Бог…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2012
Я не ангел і не демон, просто посередність
Альтернатива істині – відвертість
Музика й вірші - життєва відрада
Знаю, ніч часто пробуджує зраду.
Божевілля ввірвалось у вікна
Мабуть, знайти себе я ще встигну
Під грім блискавок, і вітру крики
Зрозумію - я й надалі дикий.
Ховаючи в оберемки трави і жита
Те що треба просто пережити
Я відкриваю нові вже пройдені рівні
І розумію, що всі ми дивні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2012
Цінуйте об’єктивність, прямолінійність і відвертість серед своїх близьких і друзів. Адже, тільки такі люди зможуть вам сказати правду в вічі, не дивлячись ні на що, це і є критерієм відбору СПРАВЖНІХ друзів, такі люди відрізняються від підлабузників. І ще одне, не ображайтесь на сказане вам, а просто коректуйте власні недоліки і самовдосконалюйтесь, ну звичайно якщо вам це потрібно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2012
Тривожачи темряву звуком німих слів, я губами вимовляю ніжні слова до тебе, а ти обернена обличчям до сутінкового сонця усміхаєшся мені, посмішкою літньої дріади, і вже про нас пишуть легенди, і дощ оминає нас, щоб ми не намокли… ранкова кава бадьорить і наповнює молоде тіло енергією, і в паузі короткої миті ти переоцінюєш свій весняний ранок, і починаєш жити, жити новим днем. Ти втомилася від пустоти твоїх днів, і прагнучи їх наповнити, ти знайшла мене, а може і я тебе, а може просто ми зустрілися, і як в пісні, закружляли у спільних па… Так я в ритмі, в темпі і коловороті почуттів і приємного божевілля, вперше я відкрив для себе істинне значення слова кохання… Ти його прообраз, і все просто казково…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2012
Пророкуючи істини, ті що минають
Думати про тих, які тебе забувають
Ранити лід пекучим вогнем
Іти вночі прикидаючись днем
Втікати за горизонти таємниць
Оберігатися незнаними берегинями
Бути розумним не уникаючи дурниць
Подавати руки під чужі милостині
Бути просто не таким як треба
Руйнувати нав’язані тобі потреби
Виходити за рамки, бігати по полю
Зі сміхом приймати в життя краплини болю
Боротися зі всім що девіантне
Життя воно, як варіантне
Що взяти, вибирати нам
Однак одне точно, тебе нікому не віддам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2012
Виходжу в море прогулятись,
Щоб тебе зустріти й привітатись,
Щоб раптово повірити у наш міраж,
І сміливо взяти його на абордаж.
Попливемо далі на Тортугу,
Шкіпер перетворить бурю в штиль,
Перетнемо ватерліній смугу,
І відчуємо морську цю заметіль.
На кораблі лише ти і я, та горизонти моря,
У цьому океані, втопилось досить горя,
А він ще світить вечорами,
І пливе спокійно поруч з нами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012
Кожен день кажіть собі: "Я здатен(а) на більше"... і побачите, що проблеми вирішуються легше, і ваш життєвий шлях вирівнюється, самопереконаня сильна і необхідна річ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012
Запиваючи кавою свої ванільні сни, я відтворюю тебе в своїй пам’яті. Ти та з вмістом мультивітамінів, з надзвичайно природнім характером, очима кольору невагомих смарагдів з жовтими вкрапленнями посередині, та усмішкою тої весни, яка ще буде. Ти подарувала мені світло, наповнивши діапазон приємними частотами релаксації, і лише чую тебе на хвилях мегагерців. Я занурююся в твоє тіло, як досвідчений дайвер в простір моря, яке він добре знає. З тобою я ніжуся під палючим сонячним промінням десь там далеко за обрієм і чаруючими горизонтами, там де вітер грає тільки звуки кохання і виключно його. З тобою я хочу стати альпіністом, обов’язком якого є підкорити усі твої вершини, пройти степи і рівнини, познайомитись з мешканцями прерій, і влаштувати полювання, а потім тікати від сонця. Змінюючи темп, я займусь з тобою не такою нудною психолінгвістикою, імітуючи різні смішні звуки, і все для того щоб ти просто усміхнулася. Життя перетворю на кіно, де акторами будемо ми, і ми разом будемо його дивитися у пустому темному кінозалі. Я знаю ти віддала мені своє серце і щоб було усе по чесному я віддав тобі своє, як завжди тільки ТИ і Я, і нехай зачекає все і вся…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012
Коли не відчуваєш опори під ногами
І швидко в прірву летить фундамент мрій
Коли не згинаєшся ти під батогами
І віриш у сон, на розвороті її тендітних вій
Демонструючи усім хто прагне знати
Внутрішню стабільність й віру
Ти той хто зламає вічні грати
Незламність риса що немає міру
Твій внутрішній імунітет
Це суверенний суверенітет
Правило як завжди йти вперед незламно
Бо жив ти аж ніяк не марно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012
Запахом твоїх долонь
Прокидається шалений вогонь
Пожежа у місті кривавих дощів
Я зробив все так як хотів
Бачачи бруд, той що на стелях
Занедбані сни згоріли в пустелях
Нерівноцінно спожита маса добра
Кидає людей в безодню зла
Хоча звісно хтось бореться з ним
Тепер війна йде один на один
Той хто пізнав усе до кінця
Перейде до небесних утворень Творця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
Світанок і звук птахів які радіють поверненню весни, що вже повністю вступила в свої права. А я знаю те ще спиш, і в твоїй підсвідомості кружляють дивакуваті створіння, які тебе трішки лякають. Так, я пам’ятаю що ти мені розказувала про свої останні сни, де ти одна загублена у осінньому лісі, шукаєш дорогу до дому, але ліс не відпускає тебе, заростаючи ліанами небо, засипаючи шляхи пожовклим, ще подекуди свіжим листям. І ти одна посеред цього жовтуватого простору, одягнена у червоний плащик, який дико контрастує з цим загадковим місцем. Однак згадай як я тебе заспокоював, навіть у лісі можна визначити свої координати, і розставити свої переживанні у ранжований ряд страху, наприклад виключно з північної сторони стовбура росте мох, а ти живеш на сході, там де земля трішки охолола і розчарувалася від людей. Тому не переживай, ти вийдеш з цієї осінньої пастки. А ти бачила птахів, що високо ширяють у небесах, як думаєш вони вільні? Якщо й так, то лише на лімітований час, ти можливо й сама захочеш політати, але люди не розуміють висоти падіння власних переживань і гіркого болю, тому зовсім, зовсім не вміють літати. Пройде трішки часу і ти розплющиш свої очі, кольору глибокої зеленої морської води, і побачиш як сонячний зайчик скаче по твоїй кімнаті, і ти усміхнешся новому дню своєю зворушливою посмішкою і забудеш свої сни до наступної ночі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
Шлях що ти мені дала в життя,
Музику щастя співала прекрасно,
Запалила любові, осередок вогня,
І слідкувала за полум’ям, щоби не згасло.
Несла мені барви світанку,
Піклувалась і гоїла ранки,
Носила мене на руках,
І радість бриніла в твоїх мам очах.
Збирала ти мене у далеку дорогу,
Благословляла з самого порогу,
Мам твоє тепло в грудях я збережу,
І тобою рідненька, ще й як дорожу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Як і завжди ти починаєшся з тепла, яке миттєво спалює мене в своїх гарячих обіймах. Коли ти говориш і так природньо усміхаєшся, моє серце вилітає з хмарочоса почуттів і падає з 77-мого поверху, і вкриваючи рештками нефарбовану бруківку нашого з тобою невідомого міста. Ми з тобою ділимо простір лише на двох, і ми одне одного шукали. З тобою простіше мовчати, і рахувати миттєвості, віддаватися на поталу часу, а він так непомітно минає з тобою. Мій маленький дотик до кольорової тематики твоїх снів, просто не в силі щось змінити, хіба що лише допомогти дожити до завтрашньої подорожі у сірі будні, де життя просто виливає на нас відро дурниць і взагалі непотрібних (на нашу думку) речей. Прірва наших поцілунків, перекриє всі виходи з нашого міста, аргументуючи це тим, що так і треба. Я роблю вдих тільки тоді, коли ти робиш видих. Навіть якщо тобі складно заснути, і ти не бачиш тих чудернацьких фіолетових створіннячок які будують піраміди з білого паперу, на якому написані мої вірші, то я просто подзвоню тобі і створю колискову, яка приємно гармоніюватиме з твоїм спокійним сонливим диханням, і ти повіриш що твій сон існує, і що головне коли ти завтра прокинешся я буду поруч…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Інколи коли я бачу сум в твоїх очах, я поринаю в легендарні мрії вічності, що минає... Я шукаю веселку на осінньому захмареному небі, стараючись лише для тебе, щоб ти побачивши її усміхнулася... Або під дією природніх несуттєвих транквілізаторів, змушу тебе робити цедру з лимонів, і ти здивуєшся чому, і в твоїх зіницях повисне питання "Для чого?", я відповім тобі це для того щоб зробити еліксир неспокою, невгамовності, справжнього розриву твоєї буденності, до нього додам ще мрію русалок, сльозу небесних сутнінків, позіхання казкової феї, трішки перцю і дві шеренги войовничих дикобразів... Вийди за рамки свого світогляду, життя прекрасне, варто лише це зрозуміти, це ключ до твоєї свободи...Не сиди замкнена за сімома замками, в своїй ілюзорній нераціональній башті, для чого тобі така оказія??? Пам`ятай про правило трьох "Н", Немає Нічого Неможливого, тільки з однієї ситуації немає виходу, бо ми всі смертні, наш час лімітований на цій планеті, а все інше вирішується... А зараз, заплющ очі стань навшпиньки, і відчуй притоки вітру, його мелодію і обійми, це твій вітер, вітер відчайдушних, диких змін...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012
Питання вибору є актуальним завжди. Кожен з нас вибирає свій шлях. Як кажуть в народі «Як постелиш, так і виспишся». Багато, хто в цьому житті насправді позбавлений вибору. Чому? Та тому, що хтось робить його замість вас. І навіть зараз, я вас змушую читати цей твір, забираючи у вас ваше право вибору. Мені інколи здається, що наш соціум це сліпі котенята, які тикаються безпомічно своїми носиками, і чекають коли матір їм допоможе. Звичайно в цьому житті, багато умовностей, багато факторів та людських «але», «для чого», «навіщо» та теде і тепе. Однак мислять всі, незалежно від виховання, освіти, роботи та соціального статусу. Звичайно є корінні моральні цінності, що диктуються вже століттями, і є класичними і незмінними. Як приклад, є прислів’я «Бережи честь змолоду», його сучасна інтерпретація має вигляд «Бережи дупло змолоду». Ми віддаємся назустріч новим змінам, які не завжди є чимось хорошим. Я не буду говорити про політику, стан економіки, чи просто про рівень життя в нашій країни, ми і так знаєм що він не дуже. Постає питання «Чому ми так живем?», десь чув відповідь «Бо немає господаря», але народ забув, що він і є ГОСПОДАР рідної землі. Цитуючи Конституцію, там написано що «Основним джерелом влади - є народ», як на мене чітко, лаконічно і ясно. Проблема в тому, що українці не звикли (тай не скоро звикнуть), брати ініціативу на себе, лише певний прошарок мислить не так, як сіра маса. Варто завжди відстоювати свою позицію. У вас може виникнути думка, чи я її завжди відстоюю, ті люди які мене добре знають вам розкажуть чи це так, однак мова не про мене, а про стан нас з вами. До тих пір коли ми самі не знатимемо чого ми хочемо, і не робитимемо для цього щось, тоді нічого не буде (завуальоване формулювання). Не давайте робити вибір, за вас, будьте самодостатніми, не піддавайтеся на провокації. Це проблема кожного з нас, і нації загалом, тому все залежить як завжди виключно від нас самих…(не забуваємо, що це суб’єктивна думка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012
Лікувати напівпоранене серце, вприсками адреналіну, кожен день піддаватися на провокації, і в той же час мистецьки ухилятися від них. Життя завмерло на восьмій сторінці недочитаного роману, про події які розгорталися у пустелі холоду, у царстві вічної мерзлоти, де на берегах й досі незвіданої повністю Антарктиди, ховалася незаймана суть, суть усього живого. Вона вміло берегла, ввірені їй всесвітом таємниці, і була доступна лише для обраних і достойних, пізнати її. І ось одного ранку, чоловік пройшовши, цілу низку випробувань, проклавши свій власний шлях, який був достатньо тернистим, щоб повністю поранитись об друзки переслідувань, горя та абсолютного зла, він це все витримав, з тяжкістю, але все ж таки витримав. І ось він на порозі печери, які просто вирубана у вічних снігах, це була центральна пам’ятка усього людства, стіни були розписані казковими мозаїками, які несли легенди в своїх описах, на них точилися запеклі бої і річками проливалася кров, на них люди відстоювали своє право на волю і життя… Він пройшов далі, торкаючись холодної підлоги, та залишаючи за собою незримі сліди власної присутності, і побачив книгу, так саме книгу, це найелементарніший носій цінної інформації, але ця книга була вибита всередині печери на кристалах льоду, він побачив там все від зародження життя на цій планеті, розвитку титанічних цивілізацій, секретів алхімії і науки, досягнення людства та його падіння… Пізнавши суть він був прозрів, але ворота печери заростали швидко прозорим і товстим шаром льоду… Він кинувся бува до входу, але не встиг, і залишився там навічно, ось так той хто пізнав одвічні істини, залишається їхнім носієм, але аж ніяк донором, людям не дано знати все… Той, хто знає правду життя, завжди сам, навіть в оточенні людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Наше коло із долоньок і рук, о мамо,
Ділить весь світ на нас. Цього так мало…
Ночами я бачу кольорові сни-веселки,
Мамо, не спиш? Тихо поруч на кріселку
Малюєш мені світанкові мрії - казки,
Що буду добрим, розумним рости.
Під проводом твоїм роблю я перші кроки,
Віддаючи серце й материнський доторк,
Підтримка мами - була зусиллям волі,
Змогла іти наперекір жорстокій долі.
Твою любов у пам’яті несу я крізь життя,
Твої пісні дають наснагу жить мені щодня,
Спасибі, мамо, ти назавжди диво,
У цих рядках несу тобі любові силу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Проходячи крізь легендарні місця, я забуваю шифри і паролі до твого серця,
Я вірю у правду і маю надію, що мені вона щиро всміхнеться,
Я буду чекати осінніх дощів і раптово,
Розкрию підступності й свавілля таємну цю змову.
Я буду жити, йти під дощем, цілий світ даруючи нашим рукам,
Окрилений мрією, я піду по казковим стежкам,
Буду бачити сонце й мільйони галактик небесних,
Оминати моря, йти вверх до зір цих чудесних.
Варто вірити в себе, ламаючи кригу шаблонів,
Йти вперед сміло, не знати кордонів,
Бути чесним з собою й людьми,
І плакати лише щастя слізьми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
Відрікаючись від власної сутності
Прокидаючись у тінях чужої присутності
Лякаючись задзеркалля таємних доріг
Намагаючись стерти історію з пам’яті віх.
Відвертаючись дорогами у майбутнє,
Називаючись те що зараз відсутнє,
Роблячись скатертиною в просторі,
Чуючи крики що лезом є гострими.
Заточуючись об каміння пустелями,
Граючись відвертаємся землями,
Бачачи суть що незмінна буває,
Тихо й шалено вода прибуває
Та що себе називає водами
Тихо тоне у вимірах часу
Має справу з болями тоннами
І прискорює прискорену масу
Забуває як себе звати, невдаха
І ось лягає на голову катова плаха
Як життя перейти залишаючи кроки
І відчути твій паралізований дотик…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
...Наступною підеш не ти
вітер розірве хмари промінням
без імен тих відчайдушних
під віями скотилась чиясь сльоза
орнаментом веселка малює радість
історії життя, лінією кардіограм
крізь вени проливається вино
солодка правда осідає на дні бокалу
на портретах намальовані ми
бережи себе
небесна ти моя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
Зафарбовуючи сутінками твої брови я вхожу в стан епілепсії, і десь затихають кроки божевілля, а я далі продовжую пити свій ледве теплий зелений чай. В цей час, далеко звідси ти пригортаєш до себе свою порожню душу, яка колись була напівпустою. Ти чуєш дивні мелодій, тої флейти на якій ти так і ненавчилась грати, тебе турбують проблеми голодомору, але ти нічого не робиш для їхнього вирішення. Ти граєш в лови з недопалками цигарок, а навіть інколи і у баскетбол, шпурляючи їх у напівпусті смітники. Ти виходиш вечером у місто в пошуках апельсинів, або просто представників роду цитрусових, бо колір твоєї внутрівенної системи кольору шаленої помаранчі, яку зірвали рано-вранці... Ти така, як апельсинка, моя апельсинка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
…Час
Частково
Черпає
Невичерпні хвилі сп’яніння життя
Комусь несе правду а комусь й забуття.
Йдем по стежині, рахуючи зорі,
Доторкаючись до них, вони як прозорі
Намистинки шикуються у войовничі ряди,
А ти залишила для мене сліди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
Безболісно вбивати залишки неймовірних емоцій,
Дивитись і виключати серіали трилогій,
Втрачати свідомість від надмірних пропорцій,
І шукати собі й комусь аналогій.
А ти ще залишила відблиски, вечора того
Де земля продовжує спати,
І я перетворюся в німого,
І буду з тобою дрімати.
Тонути так тихо, легенько,
Одягнутися у одяг благенький,
Я кинусь під потяг кохання,
Я готовий перейти всі ті страждання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
Що потрібно для кохання,
Сили, щоб разом йти через страждання,
Відчувати щось прекрасне й так жагуче,
Віддавати все йому болюче?
Щоб коли темніє, бачити світанок,
Щоб поцілунком вітати спільний ранок,
Йти сміливо разом до мети,
Щоб щось нове в собі знайти.
А насправді все простіше,
І від сльози воно чистіше,
Десь в глибині хлюпотить озерце,
Для кохання, лиш достатньо мати серце…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2012
Захворів я так раптово,
Безнадійно і казково,
Це емоцій сильних постамент,
Хвороби невід’ємний цей фрагмент.
Якщо серце б’ється й далі в грудях,
Якщо весна прийшла у грудні,
Коли сонце світить не так як вчора,
Тоді ти на кохання хвора.
Засліплені біжимо назустріч долі,
Ми полонені і в неволі
Почуттям віддаємся ми на повну,
Ти це половинка, та що кровна….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2012
Ілюзія природньої краси потребує від жінок каторжних зусиль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Якщо закриєш серце вперто,
То я шукатиму доріг, й відверто
Буду відкривати брами і чужі замки,
І з тобою перейду на «ти».
Якщо ховаєш погляд, закриваючи руками,
Все те прекрасне, що було між нами,
Я нагадаю й поясню тобі,
Що ти це антипод моїй журбі.
Не втечеш від мене, ти нікуди,
Бо шукатиму твої я губи,
Поцілунком з’єднаються мости,
А на них лиш Я і ТИ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Мовчання - єдина золота річ, не визнана жінками...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Живем поруч без простої іскри,
Не віримо в бога, краще бути атеїстом,
Кажуть людина як пісня, без слів і мелодій,
І ось останки надій спалює, той крематорій.
Ховаємо себе за дурманом алкоголю,
Стаємо тими хто піддається впливу болю,
Забуваємо про власну гідність, топимось в бокалі,
Шукаємо щастя на порожньому вокзалі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Немає в кишенях знайомих думок,
І нема білета у майбутнє,
До тебе залишився тільки крок,
І ти розвієш мої будні.
В папір ховаю серце,
Так хочеться бути просто,
І кроками тиша, вона озветься,
Криками у вухо, дуже гостро.
Наш літак розбився об вітрила страху,
З висоти я похожий на комаху,
В під’їзді моїх мрій, розбиті скельця,
Ти пішла, а сум вернеться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
А очі залишились, за вікном,
Пам’яті закрито все сукном,
Відчуваємо лиш кров і піт,
Залишаючи зусиль нестримних слід.
Ранок збудить хмарами образ,
Ти усміхнешся, і піде хвиля вищих фаз,
Втікаючи подалі, від несуттєвих тих погроз,
Я попав під твоїх очей гіпноз.
Я забуваю волі солодкий запах,
Трансформуюсь в вовкулаку,
Який хоче тебе і твоєї тіла,
А ти як ангел в небо полетіла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
Взяти ніжно твої долоні,
Далі так легко доторкнутись до скроні,
Подивитьсь в океан зелених очей,
Де гаснуть залишки шалених ночей.
Разом радіти життю, так просто й спонтанно,
Разом бігати під дощем, і приймати сонячну ванну,
Вірити у нас і просторове майбутнє,
Це час, коли життя незабутнє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012
Залиш свій ранок за моїм вікном,
в ньому вже немає потреби,
а я закриваю історії недописаний том,
і відчуваю доторки твого зеленого неба.
Ти як завжди прекрасна й легка,
вбрана у шати весняного жита,
твоя усмішка настільки п`янка,
що повністю й одразу мною спожита.
Твої руки тремтять у моїх руках,
вуста посилають шифрований код,
і серце полетіло як радісний птах,
це кохання нищівний аперкот...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
…Бігти попереду сонця
Закривати хмари руками
Нищити біль перед його появою
Пити воду з першоджерела
Радіти і воскрешати кожен день надію
Промовляти Л Ю Б Л Ю кутиками губ
Вірити в силу правди
Мокнути під весняним дощем
І загортатись в тепло фіалок
Віддаватися поглядам бажаної людини
Усе це зветься просто Ж И Т Т Я М…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Найкращі заслуговують на найкращих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
Пам`яйте найбільше обмеження для вас - це ви самі...І щоб дізнатися що за межами, просто вийдіть за них...В нас закладений стереотипний кластер сформований соціумом, тобто є рамки, або їх видимість...Той хто хоче пізнати більше, завжди буде вважатися білою вороною...Так завжди і було...Людей лякає невідоме, і вони знищують тих, хто привносить щось нове...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
Минулі втрати – жахіття привид,
А в тебе серйозні нервозриви,
І ось практично вже зітліла,
Вогнем горить душа, горить і тіло.
А я у вирі степових тих прерій,
Розвалюю залишки затоптаних імперій,
Містерія чужих й не болісних історій,
Несе нам досвід, й апріорі
Я розумію твій душевний стан поволі,
Де апокаліпсис тихо розгортає крила,
Ти просто нескорима долі,
Ти вже летиш, до свого дива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Це щось більше ніж просто...там кохати, займатись цим процесом... це,щось невловиме, ефемерне... те що в повітрі, це леза страху у відповідності з кинджалом приємності, це те що колошматить всередині, і піднімає в душі цунамі, неопосередкований максимум Тебе в Мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
Помічати очевидне,
вдягати хмари у блакитне,
і тікати від свого неба,
що ж можливо це так й треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
Життя це лінія кардіограми,
коли хірург зажав в руках пінцет,
коли втрачаєш щастя міліграми,
і замість басу вже звучить фальцет.
Все змінює свій власний такт,
ривками серце молиться любовю,
після прелюдії, перерва не анткракт,
і ти вмиваєш душу кров`ю.
Коли забувши все, ти уникаєш
поклику правди, і відтінки болю,
проникають вглиб, ти все ламаєш,
і сам воюєш ти з собою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012
Як звук що топиться у хорі,
Як крапля що губиться у морі,
Так й людина, перетворює себе в плебея,
Це рабства нескорима епопея.
Чому керуємось, ми непотрібним,
Для чого ведем себе як стадо,
Хіба так складно просто бути вірним,
І не ховати серце в закриті склади.
Варто проявляти власну думку, й почуття,
Це свободи непереможне відчуття,
Кожну мить завмиратиме автоматика думок,
Стань собою, і зроби останній крок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Ознакою щирості у почуттях є відповідь на питання "За що ти мене любиш?", "За просто так", без усілякого псування повітря і недоречностей, чи пустої романтичної балаканини, чітко, ясно і лаконічно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
А що мені запам’яталось?
Як ти, чарівно усміхалась,
І тихо гострила ножі,
І ось тепер ми вже чужі.
А я уже лечу Конкордом,
І в серці незавершеним акордом,
Лунає пісня та, з Бродвею,
Це вона звела Мене із Нею.
А тепер усе, між нами темно,
І знову я відкрию свої вени,
Закрию очі, й просто помолюсь,
Тобі я Боже віддаюсь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012
Сутінки породжують примар,
Це таємниць таємний дар,
А насправді нічого не змінилось,
Лише даремно моє серце билось.
Усе незмінне, усе зрадливе,
І розпочалася знову весняна злива,
Одне що лиш залишиться мені,
Це крапля божевілля у нашому вині…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012
Звідки беруться ті рядки й слова,
Чому пишу то лірику чи прозу,
Що знову придумає ця голова,
Сплю я чи просто під гіпнозом.
Пояснення цьому - натхнення,
Елементарних істин одкровення,
І як завжди ручка поволі оживає,
Світ вона мені лиш відкриває…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
Мальва шукала постійно собі пригод, розмальовувала стіни своєї хатинки кольоровими шматочками крейди, зображуючи різних дивних тваринок, то комбінацію вовка з зайцем, або мавпоподібного слона, також вона любила воду, і практично біля неї протікало чисте джерело, яке навіть у дуже спекотне літо було прохолодним, Мальва піднімала своїми маленькими ручками з дна камінці і акуратно складала їх, формуючи гладеньку стінку, і надбудовувала явно химерні барикади. Вона сміливо заходила у воду, оскільки вона була настільки прозора, що сонечко своїм промінням просвітлювало її наскрізь. Вона попросила батька зробити їй «тарзанку», і з веселими криками вона стрибала в воду, і джерело з веселим дзюрчанням весело брало її у свої освіжаючі обійми. Час летів радісно, легко і невблаганно…
Також у її щоденні пригоди входила прогулянки по лісі, вона блукала по ньому, вишукуючи найрізноманітніші рослини, дерева, одного разу їй повезло побачити нору лисиці, вона наблизилась до неї, і почула несміливий писк і побачила червонувато – риже хутро лисенят, вони повилізали до неї, і почали принюхуватись, вона від захвату і здивування втратила усі реакції, і знаєте як це буває в дітей завмерла від такого неочікуваного щастя (суто для неї), і простягнула до них ручки, і відчула як теплі язички торкаються її шкіри, це було приємне, тепле і трішки лоскотне відчуття… Вона вернулася додому, в роздумах, що ще обов’язково навідається туди ж…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
Напиши мені свій перший алфавіт,
Знаками втрачених цивілізацій,
Чи простягни між нами металевий дріт,
І кинь з пів-десятка провокацій.
Чи просто уввійди у несмертельний сон,
І відчуй ритм сердець, їх унісон,
Відійдемо подалі, від широких перспектив,
Знай я ціную лиш твій порив.
А хочеш знов перефарбуємо веселку,
І замість ложки візьмемо виделку,
Перетворим драму ми в комедію,
І підем полювати на ведмедів.
А давай забудем як нас звати,
І сядемо за щось, за грати,
Будем вчитись грати на баяні,
І вечером ми знову будем п’яні.
Пройдем ми шлях, від Альфи до Омеги,
Від сузір’я Лева до планети Веги,
Прокидаючись завжди, я радію що ти тут,
Ти незмінності речей, порцеляновий статут…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2012
До тих пір, поки не закінчиться повітря,
я буду з тобою…
Здавалось б банальним знайти поруч свого дому листа, який адресований тобі, якби не кілька обставин, це був далекий куточок глухого українського села, і дівчинці було лише 7 років, і вона ледве вміла читати…
Пропоную вам переглянути короткий зміст, цього листа…
«Ти скоро станеш дорослою, і на тебе очікує таке життя про яке ти мрієш кожного дня. Звичайно ти не станеш принцесою, чи королевою, але ти будеш щасливою. Зараз в тебе час, час снів і казок, коли звірі вміють говорити, а казкова фея нашіптує тобі лагідну колискову на вушко, ввечері коли ти лягаєш на своє маленьке ліжечко, і накриваєшся покривалом на якому зображені маленькі синьо – фіолетові динозаврики, які намагаються з’їсти одне одного, але ти їх не лякаєшся, а навпаки довіряєш їм, і знаєш що вони тебе захисять, тебе і твої сни. Хоча коли ти станеш дорослою, все переосмислиш…»
Дівчинка, яку звали Блакитна Мальва, і зовсім не через те що вона була так схожа на квітку, а через те, що у неї одне око було виразно блакитним, як хмаринки рано – зранку, а друге темно синім, як води океану, який приховує безліч історій і скарбів…
Вона любила птахів, музику вітру і його обійми, також не дуже вправно виконувала танцювальні па в себе на подвір’ї… Вона жила поруч з великим сосновим лісом, де стежинки були вщерть посипані гілочками і голочками з дерев, і радісно хрумтіли під її маленькими ніжками. Повітря було таке чисте, і насичене приємним запахом, що вона аж підіймалась на пальчики, щоб посильніше вдихнути його, затримати в собі і невідпускати… І їй здавалося, що цей лист пахнув літом, так як не дивно вона відчувала запах свіжоскошеної трави, листя, блиск сонячних зайчиків по воді, приємний шум гілок дерев які опиралися і чинили природній супротив вітру, і це все переповнювало її маленьке серце і душу невимовною радістю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318197
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.03.2012
Ілюзія твоєї присутності, це переадресований виклик у невідомість… Дотиком напівприємної темряви, я пробуджую тебе… Я намагаюсь йти по твоїх слідах, не залишаючи своїх… Мегабайти приємних вражень, грають веселкою міміки на твоєму обличчі…Всесвіт б’ється в такт твоєму серцю, це інстинкт наших почуттів… Кредо залізної леді, не виявляти своїх емоцій, але ти йому зрадила заради мене… Від початку побудови Вавилону до краху Риму, ти не закривала очей, наче боялася відчути радість, надію і болючу втрату… Хтось міряє щастя квадратними метрами, а ти сонячними бульбашками, які привносять радість, у твій незагартований простір… Ти легка, як сніжинка, і так само складаєшся з вітру, конденсату краси і розумного божевілля… Ти це кілометри тепла, тонни відчуттів, та крапельки нестерилізованого кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012
Розподіл існує всюди і завжди, навіть всередині нас, якби
ми це не заперечували…
Це вам ще одна оповідочка від майстра коротких творів…
Від самого початку, були лише ДВОЄ. Це ВІН і його ТІНЬ. Він це прототип чогось світлого, в певному сенсі уособлення добра, а Тінь навпаки дисонанс блюзнірства та нічних сутінків. Він прагнув змінити власне життя, перетворити на стабільну систему, без хаотичних зрушень та утворити щось надійне і прекрасне, але спіткався об супротив його темної сторони. Здається так просто підкорити себе собі самому, захотів сказав щось, не захотів нічого не зробив. І завжди крокуючи весняними вулицями, яки дихають незаплямовано чистим повітрям, він натикався на свою тінь. Це як доказ того що у ньому постійно йде внутрішня боротьба, точаться кровопролитні війни. Це нагадує одну досить відому фразу «У тобі б’ються два вовки. І хто переможе? А той, кого більше накормиш». Так як ти себе будеш вести, як будеш вибудовувати свою лінію поведінки і формувати життєвий шлях, якщо все буде віддавати добрими вчинками і позитивом, значить ти ЛЮДИНА, і відповідно навпаки. Спокійний той, хто знайшов баланс в собі, уклав контракт терміном з власне життя, і вийшов на вертикаль асертивної поведінки. Вибір є в кожного, і лише від нас залежить, ким ми будемо, пам’ятайте в цьому світі немає правильно чи не правильно, є лише наслідки наших слів та дій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012
...затихають кроки за пять хвилин до осені
не чути вже гомінкі фрази картин минулого
вода піднімається вище ватерлінії
і медузи переплатаються узором хризантем
момент парадоксу розшифрується у майбутньому
ти лише йди праворуч біля тепершнього
очі німфи ніжно промайнули під хмарами
і почувся напівмертвий шепіт пророків
тіло не прагне зупинятися ні на мить
роса знову не виблискує зранку
блискавка ледве громом гримить
відшукуючи на позитиві нефарбовані ранки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Твій козир – це ферзь на троні,
І тільки сонце виблискує в короні,
Час ховається у відбитках безодні,
А серце знов працює лиш на водні.
Помилки забуті під наркозом сну,
А ти залиш мені мою весну,
Це те про що писав Горацій,
Це мистецтво таємничих декорацій.
Ти така ж, як і повітря,
Тебе не розсікає лезо вістря,
Ти в обіймах космосу зітліла,
А я так прагну тебе і твого тіла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Душа співає в ритмі сакраменто,
І відкриває забуті, радісні моменти,
Час летить, розбиваючи хмаринки,
А я ховаюся за сонячні сніжинки.
Хоча надворі холодно і так байдуже,
В тиші десь лунають фейерверки,
А я ожив, і знов одужав,
Мій негатив продали клерки.
І знову п`ю свій чай я з медом,
І незламність це наше незабутнє кредо,
Весь розпач забути і закрити двері,
І залишити усмішку, на тоненькому папері…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012
Ти поруч пройдеш, не сказавши і слова,
Ледве кивнеш головою, і я забуваю промову,
Наш час відміряно уламками істеричних подій,
Ти знищила усе потоком послідовних тих дій.
А я хотів, з тобою зустрічати весну,
І бачити шматочки кольорового сну.
В розлуку, я не вірю, невже немає вороття,
Озирнись, невже справді прагнеш такого життя?
Сьогодні, вечором піду я далеко один,
А ти як завжди побіжиш в свій магазин,
Я знаю всі твої слова, і непринципові ті звички,
А ти залишила і кинула все, через пусті ці дурнички.
Пізніше тобі напишу прощального листа,
Це відчуття неначе стрибаєш з моста,
Фундамент несподівано пропадає і поволі,
Позбавляться сенсу прихована доля.
Я намагаюся не думати, але ти в моїх думках
І не покидає серце той крилатий страх,
Я буду мучитися ще сотні довгих років,
А ти не наближаєшся навіть на п'ять кроків.
Ми навіть не друзі, а просто знайомі,
А я пам’ятаю як були на тому підйомі.
Ми цим життям назавжди втрачені,
І ти вже з кимось ходиш на побачення,
Ти давно забула мій номер телефону,
Ти хочеш вернути все назад, неначе по старому.
А раніше як було ми разом дзвонили,
І години цілими впродовж говорили.
Ти в мене вкрала сонце, прошу, повернися!
Моє життя втратило барви, лишень посміхнися.
Твій голос звучить раптово в моїх думках,
Ти вчора ще снилася, а сьогодні в інших руках.
Зламався всередині мій стержень з графіту,
А я так хочу кращих змін для нашого світу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Через розпач, втрати часу неліквідні,
Кохання прокидається лише у квітні,
Зраджуєм самі себе, втрачаючи елементарну віру,
Ти прагни і знайдеш свою довіру…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012
Незнайомці пройшовши, тихо усміхнулись,
Поглядом ніжним і запахом вулиць,
Вітає нас місто, місто іронічних примар,
Воно побудоване на осередку таємних тих хмар…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012
І все завмерло, немає бульше суті,
вокзал пустий, і бульбашки надуті,
розбила все очерком надій нетихих,
подружила ніжне сонце з лихом.
Безбарвність оточує поволі і підступно,
і на цвинтарі просвічують труни, що трикутні,
шлях один до рідної землі, невчасно,
ти погасила те, що ще не згасло.
Чому не розумієш елементу правди,
для чого непотрібні зволікання,
сумну мелодію співають барди,
мелодію безсмертного кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012
Трагедія у комплексній мініатюрі,
Себе я бачу серед численних фурій,
Мистецтво так від страху ухилятись,
А насправді щирості боятись.
Коли почнеш не бачити ти слів,
А зрозумієш силу вчинку,
Повернеш віру, і той вогонь згорів,
Затишшя поміж бурі лишить нам хвилинку.
Емоції не з крихкого там фаянсу,
І не спить наш мертвий сон,
Коли прокинешся зі свого трансу,
Побачиш ритм сердець, що б’ються в унісон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012
Інколи люди настільки прості, що самі не усвідомлюють своїх мотивів. Як листок, який пливе по ріці, ми не знаємо про підводну течію, яка задає курс, ми це той листок, який вважає що сам вирішує свою долю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
В спорті є поняття, що на найскладнішому відрізку дистанції, обовязково відкриється друге дихання... Так і в житті... Буває, що відчай переповнює тебе, і здається виходу немає, і тебе покидають сили і надія, однак ти встаєш і продовжуєш свій рух... В тобі відкривається друге дихання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
Мереживо очей легенько зшито,
Спалах в темряві, і шлях відкрито,
За спиною прорізає хмари обрій,
Він знищує задуми недобрі.
І знову світло, тихо серед нас,
Полум’я сердець, цей вогонь не згас,
Ти віддаєш мені емоцій океан,
А я назустріч лише посріблений туман.
Нерівноцінна втрата, непередбачені події,
А ти лише тихенько закриваєш вії,
Це пародія на згорьованих повій,
Це те що кожен день викликає нас на бій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
Що важливо знати нам про нас,
Що усе не варте і краплини нервів,
Що ТИ завжди і повсякчас,
Бігаєш у просторі – як в тому дербі.
Ховаємо очі у залишку прокляття,
І знову гасим те багаття
Коли ж нарешті ти збагнеш,
Що насправді не існує меж.
Переплюнь пусті слова і обіцянки,
Ти ж не ті пафосні панянки,
Не чекай даремно й вперто,
Подивись твоя мрія, ось - тут простерта…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
Взяла бронзові стилети,
Заточила ніжно всі багнети,
Приготувалась до шаленої атаки,
Не хочеш себе за просто віддавати.
Позиція в душі форт – пост незламний,
Твій стиль боротися – він барикадний,
Звела надійно міцні стіни, і принишкла,
Розставила всі пастки, на мене як на мишку.
Однак знаю я ходи таємні,
Що зруйнують плани всі воєнні,
Хіба почуття це ворожнеча?
Залиш собі свою ти порожнечу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Всього лиш знак, чи просто слово горде,
Зачіпає серця струни і звучить простим акордом,
В чому та таємна і незвична сила,
Що з мовчання золото створила.
Розмова цей процес є механічним,
Гармонія звуків переносить в вічне,
Просто добре слово творить чудасію,
Оживляє омертвілу і занедбану надію.
Елементарно вірити словам, доволі складно,
Без справи, комунікація немає правди сили,
Доводити значення її, потрібно невідкладно,
Буває словечко підрізає й крила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2012