| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Среди ночи в тишине
Снова явишься ты мне.
Твой приход я не услышу,
Твою тень я не увижу,
Но твой сладкий аромат
Душу травит, словно яд.
Твой прекрасный, дивный лик
Покорил меня в тот миг,
Я тону в твоих глазах,
Меня душит дикий страх.
Ты влечешь меня с собой.
Но куда? У мир иной?
В ад или в страну чудес?
Кто ты - ангел или бес?!
Я иду вслед за тобой.
Что же сделал ты со мной?
Вдруг я слышу перезвон...
Блин, будильник, иди вон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541258
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.12.2014
Чи вірите ви в те, що не можна пояснити з логічної точки зору? Чи вірите ви в переселення душ? Чи є життя після смерті? Хотілося б вірити…
Те, що я зараз вам розкажу, ніколи не відбувалося зі мною, чи з кимось із моїх знайомих, це не переказ фільму чи прочитаної десь в інтернеті історії, це просто сон, після якого я ще довго не могла спати ночами.
Починалося все дуже банально і райдужно: двоє молодих людей, студентів престижного ВУЗу, покохали одне одного. Ще не зіпсовані реаліями життя, вони кохали щиро й по-справжньому, без лицемірства і егоїзму, раділи кожній миті, проведеній разом. Прекрасне почуття, ну знаєте, як це буває в юності, коли душа наповнюється таким щастям і силою, що ви, здавалося б, не те що гори мажете зрушити, ви готові піти супроти всього світу, тільки б весь цей час йти за руку з коханою людиною.
Минали дні, та для закоханих і щасливих час завжди йде не так, як для інших. Студентські роки промайнули, швидше миті, навчання змінилося роботою, змінювались знайомі, місця проживання, інтереси та погляди на світ, але кохання залишилося не змінним.
Він зробив їй пропозицію. Ні, не так, як це показують у фільмах – з квітами, промовистими словами і красивими клятвами, хоча й все це також було. Знервований, як ніколи, він втратив весь свій природний шарм і красномовність, тремтячими руками, діставши каблучку, заїкаючись він зробив пропозицію і вперше за вечір поглянув їй в очі, очікуючи на вердикт. В ту, неймовірно довгу, мить, він не просто не міг дихати, говорити чи думати, його серце завмерло, а в світі не існувало нічого, крім неї. Вона погодилась. Важко підібрати слова, щоб описати ту нескінченну радість, але тоді слова й не були потрібні. Простіше кажучи, їм пощастило вдихнути того, що зветься справжнє людське щастя.
Сімейне життя. Я б скривила душею, якби сказала, що жили вони душа в душу і ніколи не сварились. Ідеальних відносин немає. І навіть не тому, що немає ідеальних людей, а тому, що людина не повинна бути ідеальною. Прагнути до цього треба, але не слід забувати, що сама людська сутність полягає у наших недоліках і сама суть кохання в тому, що ти приймаєш людину з цими недоліками.
Та життя не зупинялося. Він став досить успішним юристом, а вона почала викладати в університеті. От уже вони купили власний дім в передмісті з гаражем на дві машини і завели рудого кота, якому щодня наперебій говорили який він жирний і лінивий, але все одно продовжували панькати.
Вона завагітніла. І тепер вони сперечалися більше, ніж завжди: він хотів дівчинку, схожу на неї «з такими ж великими очима і запальними бісиками в них», а вона хлопчика, схожого на нього «з білосніжною посмішкою, яка не залишить байдужим ні одне дівоче серце».
Він як завжди виграв, але вона не відчувала себе в програші. Марія. Маленьке чудо. Плід їхнього кохання і безспірний доказ того, що людина здатна створити щось прекрасне. Якщо раніше їх життя було схоже на палкий літній день, то їхня донька стала прохолодним вітерцем, таким очікуваним і бажаним, який не дав їм згоріти в пориві пристрасті, зробивши їх життя ще прекраснішим.
***
То був особливий вечір – десята річниця їх весілля. Вона пів дня не виходила з кухні, готуючи особливу вечерю, а вправившись з усіма справами, задоволена вона побігла переодягтися в очікуванні приїзду своїх найрідніших.
Відпросившись раніше з роботи, він заїхав в дитсадок, забрати свою радість; і під веселе щебетання малої «чомучки» вже повертався додому.
Водій вантажівки, не п’яниця, не злочинець, працював у дві зміни, щоб прогодувати трьох дітей, задрімав за кермом і ненароком виїхав на зустрічну смугу. Все відбулось дуже швидко,- удар прийшовся збоку водія, машини щепило і понесло в кювет.
Він отямився першим. Не зважаючи на жахливий біль в усьому тілі, і намагаючись не дивитись на свою праву руку, з якої стирчали роздроблені кості, він спромігся вибратися і дістати з перекинутої машини залите кров’ю тільце доньки. Втрачаючи свідомість, він викликав швидку. Допомога прибула через 17 хвилин, досить швидко, як для нашої швидкої, але дівчинка її вже не дочекалась.
Казковий сон в одну мить перетворився в найгірший із кошмарів. Біль фізичний не йшов ні в яке порівняння з болем душевним. Найгірше, що може спіткати матір – це поховати свою дитину. Горе нахлинуло величезною хвилею і не почало топити в своїй безодні, не відпускаючи ні на мить. Похорони. Вже не було істерик, голосіння, навіть сліз, нічого, так наче в тій аварії загинули відразу всі троє. Все проходило як в тумані, приходили люди, співчували, щось говорили, намагалися якось їх втішити. Та які слова могли заповнити пустоту втрати?..
Перший тиждень вони не виходили з дому, майже не їли й не спали, не говорили. Страшно було дивитися як смерть забрала ще живих людей.
Він ніколи нічого в неї не випрошував, так як тоді. Говорив, що міг би і сам з’їздити, якби не його зламані ребра і рука. Пересиливши себе, вона таки вийшла в магазин. Повертаючись з пакунками, вона побачила аркуш, залишений в щілині дверей.
[i]«Я розумію, що багато від тебе хочу, але молю – пробач мені, пробач за все. Я не шкодую ні про одну мить, проведену поряд з тобою, адже ти і Марія – найкраще, що було у моєму житті. Та нести цей тягар я більше не можу. Кохана, це я в усьому винен, я не зміг її врятувати, вона загинула через мене. Я знаю, ти простиш мені, та я собі пробачити не зможу.
Це й егоїстично з мого боку, але виконай моє останнє бажання – живи! Ти ще молода, в тебе ще все попереду. Я вірю, ти сильна, набагато сильніша за мене, ти зможеш.
Хоч ти й не віриш в усе це, але я вірю. Наше існування не закінчується після смерті. Тож не турбуйся за мене, я пригляну за нашою маленькою, там, у кращому світі. А поки – прости й прощай.
Навіки твій…»[/i]
В неї перед очима все попливло, а потім і потемніло, і останнє що вона відчула – це холод підлоги на своїй щоці.
Рудий кіт дивився, як вітер підхопив записку і поніс в далину, а від його жовтих очей по лахматому писку доріжками стікали сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538881
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.11.2014
Хотіла б я взяти диво-ганчірку
І стерти усе, через що мені гірко.
Стерти навік, щоб не пам́ятати,
Щоб не ридати і не страждати.
Душу і серце промить до чиста
І жити почати з нового листа.
Я знаю, так роблять лише слабкодухі,
Та душа вже не може так жити - в розрухі.
Я довго чекала, та час не лікує,
Я ліки шукала, та їх не існує.
Так може тоді вже краще не жити,
Чим жити і тільки вмерти хотіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2014
Я хочу прожити життя, що лишилось,
Яскраво і світло, щоб більш не хотілось.
Захват і заздрість у всіх викликати,
Я хочу горіти, а не стлівати.
Вдихнути життя на повнії груди,
Робити що хочу, й хай буде, що буде.
За це мене точно хто-небуть осудить,
Та знать я не хочу, що думають люди.
Нікому не винна, я їм не звітую,
А свою совість я якось вгамую.
І на смертному ложі як буду лежати,
Мені вже не буде про що шкодувати.
Й бажання ці дивні, в рядочки скріпивши,
Пишу я їх так, як ніхто не напише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
Щасливі люди не брешуть у очі,
На плачуть в подушку посеред ночі,
Не крадуть, не заздрять, не нарікають,
На яву чи у сні людей не вбивають,
Не люблять блукати десь наодинці,
Утіхи й спасіння не шукають в бутилці.
Не ходять похмурі з задуманим видом,
Не хочуть скінчити життя суїцидом.
Щасливі люди себе не жаліють,
А інших утішить завжди зуміють.
Смислу життя вони не шукають,
А просто живуть, а не виживають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2014
Ти не плач, маленька,
Не лий сліз, дурненька,
Заспокойсь, душа моя,
В тебе завжди буду Я.
Я єдиний тебе любить,
Зрозуміє й приголубить,
Я завжди тебе розрадить,
Я дурного не порадить,
І у випадку біди -
Перш за все до Я іди.
Ти не бійся, Я не зрадить
І у тебе не нагадить,
Тільки ти запам'ятай:
Себе Я лиш відкривай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2014
Ти знову приходиш ночами,
Якщо не в думках, так у сні,
Хоча і не гори між нами -
Далеко до тебе мені.
І знову пів ночі в безсонні,
Зітхання тяжкі в тишині,
І твої очі холодні
Як завжди насняться мені.
Я ж просто хотіла заснути,
Без сумних думок, без ниття,
Ні, я б хотіла забути
До тебе усі почуття!
Більше не хочу, не буду,
До тебе хоч щось відчувать,
Якби знала, що це все забуду,
Могла б і душу віддать.
...Та я не позбудусь від тебе
І в тому підступність життя,
Що ти не підпустиш до себе,
Не розділиш мої почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2014
Забути, я хочу забути
Усі фіаско життя,
Та прощення мені не здобути
І марні мої каяття.
А серце згорає від болі
І зло закіпає в мені
Я хочу кричати й не можу,
Наче в кошмарному сні.
Та я не виню в цьому долю,
Я винна в усьому сама,
Сама завадою собі болю,
І злюся на себе сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2014
Вузькими стежками незнаних доріг
Душі своєї я минула поріг
І в лячному холоді, в проклятій мглі,
Я довго блукала по змоклій землі.
І серед марень туманних своїх,
Я бачила їх – старих і малих,
Обдертих, худющих, в якомусь лахмітті,
Забуті всіма у цьому жахітті,
Бігли до мене і падали в ноги,
Чи то в знак смирення, чи то від знемоги.
Я знаю, що пізно й прошу в них прощення,
Та видно не бачити всім їм спасення.
Я знаю, хто це гниє в безнадії –
Мої це забуті ідеї і мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2014
Ще один ранок похмурий,
Такого ж убогого дня,
І знову слід день цей прожити,
Який живу я щодня.
І небо дощем заридає
На вічно проклятій землі,
А вода собі тихо стікає
Сльозами на темному склі.
І сонце знову не світить
У цій безпросвітній пітьмі
Надіюсь хто-небудь помітить –
Ми винні в усьому самі!
Самі не збудуться мрії,
Не тримаємо слів ми своїх,
Самі подаємо надії,
А потім руйнуємо їх.
Можливо усе б я змінила,
Якби ви знайшли їх мені –
Ті білі ангельські крила,
Що бачу щоночі ві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013
В моїй душі одна лиш тьма
І вітер, що по пустищі гуляє.
Та може в мене і душі нема,
А вітер лише попіл розвіває?
Не попіл – прах
Забутих мрій й покинутих надій,
І прах душі, якої вже немає.
Ти думаєш мені слід співчувати?
Не треба, я щаслива,
Якщо це щастям називати.
Хоча мені на все начхати,
Я ж бо не вмію й відчувати…
Я так схотіла, так обрала,
І вибравши тінь пустоти,
Я лиш від болю утікала.
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385724
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2012
Маленькой девочке из сказочной страны
Очень часто снились кошмарные сны.
Ночью просыпаясь, и жутко крича:
“Не руби, не надо, голову с плеча!”
Снова погружалась в миры ночных грёз,
Полные несчастья, ужасов и слёз.
Наутро проснувшись, твердила одно,
Что умрёт во сне – ей так суждено.
Мама, улыбаясь, давала ответ:
“Успокойся, дочка, сны твои лишь бред.”
Утром как-то мама дочь пришла будить,
Видит – она мирно на постельке спит.
С губ мамы сорвался вой, а не слова,
Вся так побледнела, словно бы мертва,
Поверила дочке, но поздно, увы,
Навеки уснула – спит без головы…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385646
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 17.12.2012
Правит городом ночь и кругом тишина,
Всё застыло во мраке и не спит лишь Она.
У дали от дороги сидела одна,
Никого не ждала, не скрывалась,
Там была лишь Она и одна тишина
Этим Она наслаждалась.
Ей не нужен никто? Или в ком-то нуждалась?
Но сюда приходя, Она улыбалась.
Убежав от толпы, серости дней, всех ненастий,
Злой насмешкой судьбы, здесь нашла Она счастье...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373845
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.10.2012
Я кохала тебе, ще нікого в житті
Я раніше ось так не кохала,
І немов на своєму життєвім путі,
Я одного тебе і чекала.
Кожен день й кожну ніч, неначе у сні,
Твій образ літав наді мною:
Не могла я забути ті очі ясні,
Що світились до мене любов'ю.
Як же міг тоді ти, ось так просто піти,
Розтерзать моє серце на шмаття?!
Кинуть все і, спаливши за собою мости,
Дарувати їй моє щастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Тихо шепчуть вітри, як стомились вони
І земля озивається тяжко,
Все кругом вже не спить, все вже хоче весни,
Та з зимою прощатися важко.
А в німому риданні гірко плачуть сніги,
Прощатись з життям не бажають,
Їхні сльози умили простір весь навкруги,
Але в небі пташки вже співають.
І летять ті пісні через ріки ясні,
Через гори ліси і долини.
І говорять пісні Чарівниці-весні:
Прилітай вже скоріш до Вкраїни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012
Я не вмію сміятись...це ж треба...
Та повір, так було не завжди.
Я сміялась до сонця, до вітру й до неба,
Я сміялась, як всі, я сміялась, як ти...
Я не вмію ридати...й не треба!
Правда, все ж якось дивно без сліз.
Та повторюю твердо для себе:
Я відмовлюсь від сліз навідріз!
Як же сталося так? І чія в тім вина,
Що забувши про щастя, кожен день я сумна,
Що провожу я ночі в задумі без сна,
Що лишилась в мені пустота лиш одна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2012
- Я дзвонила...
- Я бачив.
- Чом не відповів?
- Не чув.
- Ти обіцяв - подзвониш...
- Я забув.
- В тебе є інша.
- ... Немає...
- Ти брешиш.
- Ти не знаєш!
- Мене ти не кохаєш.
- Кохаю!
- Ні. Я знаю.
- Звідки ти знаєш?!!
- В очах брехні ти не сховаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011
І десь згубилось перо,
Вже й посохли чорнила,
А натхнення не прийшло
І кожна мить не мила.
Тускніше сонце сяє,
Здається зоря сльозою
І хмара застилає
Небо над головою.
Думки усе сіріші
І радості нема,
Хоч дні усе жаркіші,
В душі моїй зима.
Лишилась тільки мрія,
Що щастя все ж буває
Й я вірю, що надія
Останньою вмирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2011
Пролітав журавлик
Через поле й гай,
І дививсь журавлик
На свій рідний край
Ось широке поле,
А на нім росте
Запашне й налите,
Колосся золоте.
Ось лісок зелений
Тихенько шепоче,
Ніби щось секретне
Сказати всім хоче.
Ось і кущ калини
У гаю шумить
Й пісня солов`їна
Від нього летить.
Ось чудові луки,
Квіти там цвітуть.
Бджілки-трудівниці
Над ними гудуть.
А ось біжить і річка.
Куди спішить вона?
Пісню співа водичка,
Аж стелиться луна.
Біля річки вмившись,
Усе облітавши,
Кругом роздивившись,
Вирішив журавлик:
Хоч щороку тяжко
Сюди прилітати,
Та не можна землю
Рідну забувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2011
Коли життя не так ведеться
І жоден задум не вдається,
Коли що б людина не робила -
Не виходить з того діла
Коли невдача за невдачею рушає,
Тоді на серці тоскно так буває,
Тоді важко щось рбити,
Важко живучи життю радіти.
Не можна ридать чи здаватись
І крізь сльози треба всміхатись.
Треба радіти там, де важко,
Всміхатись завжди, коли тяжко.
А коли все те минеться,
То ще краще заживеться,
Бо лиш тоді сонце сяє,
Коли ніченька минає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264302
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2011
Страшний цей світ...
Страшні у ньому войни,
Бійці лишають оцей світ,
І рани незагойні.
Ті рани у серцях,
Рідних їм людей,
Умитих у сльозах,
Матерів, дружин, дітей.
Страшний цей світ...
Страшнй у ньому голод,
Страшно, коли геноцид
Краде останній колос.
Страшний цей світ,
Бо, мов примара,
Вкриває мороком весь світ
Ненависті злостива хмара.
Страшний цей світ,
Страшна у ньому заздрість,
Яка плодить страшний свій цвіт -
Злобу, брехню, ненависть.
Страшний цей світ.
І зрада страшна в ньому.
Серце у зрадника, мов лід,
Він зраджує усіх й у всьому.
Як страшно жити в світі,
Бо на кожнім кроці - жах,
І так тяжко прожити,
Коли панує страх.
Ось рішення до наших бід,
Усі вони відкриті -
Страшний не світ,
А ми страшні у світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264104
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2011
Я уже не дитина,
Та ще й не дороосла людина,
Я не знаю всієї складності життя,
І не знаю всі справжні людські почуття,
Але я закохана...
Закохана в сонце, що сіда за горою;
Закохана в хвилю, що хлюпоче водою;
Закохана в зірку, що на небі сія;
Закохана в квітку, що в садочку буя;
Закохана в вітер, що літа над степами;
Закохана в річку, що біжить між лугами;
Закохана в хмарку, що літає над нами;
Закохана в стежку, що біжить пд ногами;
Закохана в небо, блакитне, високе;
Закохана в поле, хліборобське, широке;
Закохана в пташку, що говорить піснями;
Закохана в бджілку, що трудиться днями;
Закохана в соловейка, що співає в гаю;
Закохана в пісню, що лине у ріднім краю;
Закохана в маму і єдину у світі родину;
Закохана в нашу неньку-Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2011
Пролетіли вітри,
Лиш змахнули прозорими крилами,
Пролетіли кудись,
Гонимі незнаними силами.
Полетіли в блакить
Й десь розвіються в чистому полі,
Їх не бачив ніхто,
Лиш зажурені тихі тополі.
Вже не спинеться час,
Він розтанув у тьмі, щез навіки,
Ми не стрінем його,
Як з вітрами не стрінуться ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2011