| Сторінки (2/198): | « | 1 2 | » |
Зачарований долею зненацька, чи повірять
Із розуму зведений ненароком, ненавмисно
Коли непричесана підмітала на подвір'ї
Від його погляду із шиї злетіло намисто
Бусинка - бум-бум - упала, закотилася в ямку
А на горлі усе ще пече ницою пристрастю
От би провчити такого, щоб не поїв так п'янко
От би навчити такого, як треба дивитися
А то тільки знає, що до усіх посміхається
Стріляє очима - хіба яке серце звільниться
А сам - ні до кого, живе собі на окраїні
Здається , не красень, і без коня... і блідолиций
А шия пече, наче пекло туди поселилось
І думи рояться, розносяться зустрічним вітром
А хай тобі грець! Ще сира, повністю недостигла
А поцупив - поклади мерщій назад, ненаситний
І бусинки вряд, і, здається, знайшла нову нитку
Нанизала - і вузлик, мов крапка, надійний. Пройшло
Може, ні. Знову, наче нове, на шиї намисто
І заметений двір, і заплетена. Ним у полон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438194
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.07.2013
А ти зможеш... всю вічність отак?
Перехрестями недокресленими?
Там, де має бути м'який знак,
Ти знову ставиш апостроф.
Без вісти
Біжиш, і губишся, і знаходишся
У світлинах незасвітлених,
І у кожному збитому подисі,
І у кожному слові.
Притчами
Вчиш мене як загубитися
По стежках іще незастелених
По хребтах рідних, орбітами...
Жаль, не можу.
Зорями-зернами
Я блукатиму - небо образиться,
І грозою грішно гримітиме.
Ти у вічність підеш -
по галактиці,
Самоцвічено, самоцвітами.
Ну а я? За тобою летітиму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436745
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.07.2013
Сядь мені на шию, витримаю
Чи твоя совість така ж міцна...
Як алмаз іще неподрібнений?
І розбещено, мов несповна
Розуму чи, може, стриманості,
Ти погодишся - сміх та й годі!
І я стану твоєю примою
Для прогулянок... чи рабою...
Ти по ребрам, немов по бруківці,
Крокуватимеш, - от паскуда.
І удари на білому ситці -
Як ганебне тавро на грудях.
Злазь тепер, горб вирівнюватиму,
І на шию більш не запрошу,
Я люблю, коли майже зрівняні,
Я люблю, коли неношені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2013
Ідуть години подихом століть,
І завтра щезне, мов забуте вчора,
А світ стоїть, а світ усе стоїть,
У морі часу нескінченно хворий.
Ідуть роки по скронях і очах,
І дні біжать, налякані безчестям,
І ті, хто дав на вітер сто присяг,
Летять униз і більше не воскреснуть.
Ідуть віки, неначе динаміт,
А світ чомусь не утопився в Леті.
Є, певно, ті, хто жив лише на мить,
І ті, хто за життя ще став безсмертним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2013
Я повторюю твої сліди,
Кожен рух, і жест, і навіть гнів,
У моїх очах – твої льони,
Навіть сон мені ти свій приснив.
Я повторюю твої думки,
Відчуваю мрій твоїх політ,
У моїх дощах – твої громи...
І твоя веселка майорить.
Я повторюю твої вірші,
І , напевно, я уже не я…
У моїй душі - твоя душа.
Лиш для тебе - грішна і свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435179
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.07.2013
Мовчи - мені так сонячно, солодко...
Чи то гірко, чи, може, неправильно.
Правила...і рани різано-колоті,
І мораль - хай їй грець - без покаяння.
Мовчи - мені так звелено, сказано
Знати площу чи глибину невідомого.
Промені... сплетені серцем, дворазові -
Не спопелять, коли не зіпсовані.
Мовчи - мені так приязно, затишно...
Не потрібні слова, за тебе додумаю
Струнами... чорно-білими клавішами
Чи беззвучно - що було. І що збудеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434462
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.06.2013
Я нікому не треба.
Я блукаю самотньо вночі,
Коли небо одне пригорне мене, доброго сина,
Я тоді посміхаюсь, один біля сивого тину,
Доля кинула жереб - не розчулю сльозою душі.
Я самотній у щасті,
Один сперечаюсь із горем,
Мене люблять усі, та ніхто не покличе до себе...
Я читаю стежки, перехрестя, де водяться зебри.
Недоторкана каста. Сірий кіт без рідного дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433791
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2013
Сіра стіна має свої думки,
Сіра стіна має свою палітру,
Сіру стіну сірим ганчір’ям витруть,
Сіру стіну дим обів’є їдкий.
Сіра стіна має свою печаль,
Сіра стіна, може, незовсім сіра,
Тому лише, хто у веселку вірить
Сіра стіна зніме свою вуаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2013
[i]Наше оточення - піраміда. Наше оточення - зикурат. І ми стоїмо на вершині, неначе бог Бел-Мардук, і окидаємо все своїм влодним поглядом. А хто ж там?
На різних поверхах зикурата - рідні. На різних поверхах зикурата - знайомі. На різних поверхах зикурата - друзі. Хтось так далеко внизу, що аж не помічаєш облич їхніх.
А хтось так близько до тебе, що майже дорівнянвся своєю рідністю до власного "я". І здається. небо ніколи не було ще так впритул.
Легко з часом підняти людину по зикуратівській драбині, поставити її біля серця. Але тисяча років - тисяча душевних років - має пройти, щоб відпустити наближених до себе.
Це ж не легко. Місце буде пусте. Закривай знайомими, але вони не мають змоги бути такими вправними зикуратолазами. І тоді частинка тебе летить вниз.
Ти розпадаєшся, коли втрачаєш свій зикурат. Але частинка тебе буде з кожним, хто пішов, з кожним, кого ти відпустив. І станеш, як Вавилонська вежа, - з усіма навічно.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432799
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.06.2013
Я чую стук - це безсоння
Воно йде до мене, я знаю
Безкрає
Зникає
У небі, що сяє тефлоном,
Немов сковорідка.
Так дивно, іще не пробило дванадцять,
Сьогодні ще можна - у Раці
Місячна плитка.
По ній би гуляти,
Та якось не йдуть ані руки, ні ноги,
Я чую безсоння кроки -
Воно наступає на п'яти.
Немов після бані,
Розпаране чашкою кави
Мов лава
Розплавить
Дарма закривати ставні.
Я чую стук - це безсоння
Воно йде по мене, це ясно
Загасає
Нещасне
Ходи, приголублю в долонях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013
Серце билося крокам в такт,
Вилітала душа - по граму.
За спиною - стоїть вермахт,
Під грудьми хтось говорить - мама.
Серце билось - неначе звір,
Наче піймана в клітку птаха.
Перед нею - гнилий пустир,
А під серцем хтось каже - тато.
Серце билося - за обох,
За життя - молоде й квітуче.
У думках - сповідає Бог,
Під грудьми - від Едему ключик.
Серце билося - раптом свист -
І завмерло. Уже не плаче.
За спиною - стоїть фашист,
У руці - вже навік - розп'яття.
Оперізує, мов батіг,
Думка страшна, немов прокляття:
Важко так дарувати світ,
І так легко життя украсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432109
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.06.2013
Я не люблю, я просто ще не вмію,
Чи через вік чи, може, то погода
І я не хвора, я сповна здорова,
А серце не щемить і не жаріє.
Я не люблю, я просто ще не вмію,
Через шторми, а, може, блискавиці,
Але чомусь кохання не іскриться,
Не накривають божевілля хвилі.
Я не люблю, я просто ще не вмію,
Це, певно, дар, позичений богами -
Любити до безумства, до нестями...
Тоді напевно виростають крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013
Вона танцювала танго,
Із пристрастю, у вогні,
Покірна, неначе бранка,
Нескорена, мов пісні.
Горіла – і не згорала,
Пила, мов хмільні меди,
Гарячий латинський спалах-
Єдиний хміль у житті.
Чи то прощалась із танцем,
Чи то вітала паркет,
І уночі, й спозаранку
Горів її силует.
То ніжно, а то сердито
Розправила два крила,
Немов у пустелі квітка –
Танцює танго сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013
Я постою на перроне,
Небо такое серое,
В яблока недоспелые,
В линиях на ладони.
Я постою полчасика,
Солнце такое скромное
Спрятало за колонами
Лик водородного классика.
Я постою одна совсем.
Снег упадет с метелями.
И разукрасит перьями
Мир из перрона и стен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013
Вона не сміється зазвичай,
Вона не зможе заплакати,
У неї – життя, мов притча,
А потрібно – життя, мов п’ятниця.
Вона не сумує ніколи,
Вона не радіє світанкам,
Для когось слово – просторе,
А для неї – фіранка з ґратами.
Вона не поранить у серце,
Вона не піддасться спокусам.
Для неї – замало перцю,
А потрібно - щоб землетрусило.
Вона буде мила, як завжди,
Вона уявлятиме казку,
Для когось - життя - насправді,
А для неї - вистава у масках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013
А ти їм, Боже, все прости!
Вони не знають, що творять.
Є кум, і тесть, і зять, і сват,
Уся держава - всі брати.
І, може, ти їм, Боже, - брат,
Одпустиш кумівські гріхи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428841
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.06.2013
Я повільно рукою зніматиму капелюх,
Крок за кроком ітиму вперед, у такт,
І єдиний вогонь, що горів у твоїх очах,
Потух.
Підійду непомітно, неначе голодний звір,
Подивлюсь і станцюю латинське па,
Обів’ю твою шию руками. За біль –пробач.
Приціл.
Ти спіймаєш мене і поглянеш немовби кат
Посміхнешся, ти виграв жорстку дуель…
Чи повинен отримати свій жаданий трофей?
Навряд.
І ми знову чомусь на різних фронтах – ти і я,
Не на смерть, а на безліч приємних ран.
Наше танго – бій, наше танго - тринадцята грань
Життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428607
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.05.2013
Відкрий вікно - для сонця і для щастя!
Нехай туман іде у небуття,
Коли уранці небо розцвіта,
Лови дурмани запашних акацій.
Відкрий вікно - для радості. Най крила
Тебе несуть високо у політ.
Нехай душа, немов кришталь, дзвенить
І в сурми грають бджоли на калині.
Відкрий вікно - для волі та надії,
І серце най блукає у казках.
Янтар добра неглибоко заляг
На перехрестях мрій твоїх, людино!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428113
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.05.2013
Ти мене запитав, чи я відьма,
Усміхнувшись у відповідь – ні,
Я була би, напевно, всесильна
Та й літала б на дивній мітлі…
Ти нестримно тоді засміявся,
Дивувався своїй простоті,
Яка ж відьма – у вишиванці?
Відьми носять чорні плащі.
Ти мене захопив у обійми
І закрив у минуле шляхи.
Я для тебе ніколи не відьма,
А для всіх – полечу на мітлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425851
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.05.2013
Заплети думки мої у коси,
Заплети в них стрічку кольорову,
Я тоді шукати буду сосни,
Щоб у них блукати за тобою.
Ти мені приснишся, наче справжній,
Із очима тисячі волошок,
І підеш у поле на світанні,
Розстеляти колоскове ложе.
Ну, а я стоятиму ще сонна
У лісах із трьох великих сосен,
І вітри у неба на долонях
Розів'ють розпатлане волосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425106
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2013
Він мені наснився нещодавно,
Він стояв і мріяв про буденність,
Може, десь у затишній кав'ярні,
А можливо - у старій таверні.
Він мені розказував про різні
Візерунки на віконцях пагод
І для мене застарілі схизми
Оживали у новітню правду.
Він мені наспівував мотиви,
Колискові духових оркестрів,
І недавні, ще болючі кривди
Заживали у співочих нетрях
Я можливо просто сходжу з глузду,
А можливо до безтями сонна,
Щиро вірю - повториться чудо,
Знову прийде мій рожевий слоник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422416
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.05.2013
Я через тебе не пишу вірші,
Верни натхнення, риму, музу, віру,
Віддай думки, що, мов спросоння, щирі
Блукають часто в одвірках душі.
Я через тебе проклинаю ніч
І не лечу до зір, закривши очі,
Бо йду до тебе. Мов античний зодчий,
Будую зиккурат з твоїх облич.
Я через тебе - мовби і не я,
Загублена в пустелях одкровення,
Ти мов оаза. Наче навіжена,
Біжу до тебе - джерела життя.
Я через тебе не пишу вірші,
Я через тебе загубила спокій,
Ти - мій один гірко-солодкий докір,
Що п'є і п'є поезію з душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420409
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.04.2013
Напиши мені про життя,
Від руки, якщо можна, будь ласка,
Серед літер чуттєвих і рясних
Оживає величність листа.
Напиши мені про життя,
Про своє, про людське - як захочеш,
Коли видно схвильований почерк,
Усміхаєшся прозі листа.
Напиши мені, напиши!
Все, що в серці кипіло й іскрилось,
Хвилі смутку і радості хвилі -
Розкажи паперовій душі.
Напиши мені, що болить,
І від чого зів\'яла троянда,
Як у вічність мандрують світанки,
Як для тебе спиняється світ.
Напиши мені - просто так
Все життя своє знаками мови,
Буду бігти за драмою слова -
Розіпни білий лист на хрестах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013
Були слова, були знайомі очі,
Було усе, немовби дежавю,
Були світанки і червневі ночі,
Солодкий хміль і відблиски вогню.
Були стежки незвідані на прощу
І перехрестя до причалів сну.
Була печаль по-ніжному дівоча
І радість із гірського кришталю.
Була луна! Ох, як вона лунала!
Тоді ліси розходились по швах,
Тоді річки накидували шалі,
І наші душі – мов на терезах.
Були гуляння, дикі, наче шквали,
Були гаї, сади, була гроза…
Були глибокі урвища, провалля,
І тонка мить – своя і вже чужа.
Переплелось життя і дежавю,
Тепер не знаю – чи живу, чи сплю,
Чи розлюбила, чи іще люблю…
Такого не буває в дежавю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417969
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.04.2013
У вітрі - думи,
У небі - очі,
Все йду відлунням,
Все йду на прощу.
У зорях - віра,
У сонці - щастя,
Все йду, невільна,
Не тої масті.
Уніч - ранкова,
Удень - вечірня,
Цілком нехвора,
Не божевільна.
У серці - певність,
У думці - притча,
Йду недаремно.
Усе - у вічність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2013
I'll sound like a string of the broken guitar
For him
To understand the melody of my soul
For him
To perceive the glittering hope of my eyes
For him
To enjoy my destined fortune.
I'll shine like a meadow on the flowers at 4.34 am
For him
To peruse the serenity of my morning story
For him
To visualize my ephemeral performance
For him
To taste the last drop of sweetness yet to miss the first.
I'll dance like a moon in the still of the night
For him
To be charmed with the shadow of the sun
For him
To memorize the map of the starred sky
For him
To forget me with the dawn of the day.
I'll sound like a string of the broken guitar
To perish in the eternity
For him.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416560
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.04.2013
Антарктида, Сахара та Гобі
Вчать цінити, напевно, життя -
Хай зелений весніє у моді,
А в контейнерах буде сміття.
Хай бездомні собаки та кішки
Віднайдуть собі ґазд і ґаздинь,
Волоцюги отримають ліжка,
Знайдуть сироти ласку родин.
Нехай діти згадають про старість,
Хай планета забуде війну.
Мрії роблять цей світ просто гарним -
Збудьмо мрію, хоча би одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
Наедине играть немного проще,
Один актер, и визажист, и зритель.
Словно Нерон, огнем берешь подмостки.
И сам судья. Аплодисменты стихли.
Наедине... Ты знаешь, что игра,
Но веришь вновь, и сам себя обманом
Уводишь в рай, чтобы опять с утра
Спустится в ад и все начать с начала.
И вновь игра, и снова масок грим,
А ты устал, уже пора антракта.
Но странствуй молча, словно пилигрим,
Нет прав на отдых. Лишь играй и властвуй.
Не снять лицо, но надевать поверх.
И жить себя, но каждый раз другого.
Одно желанье - чтобы свет померк.
Во тьме на сцене ты играешь Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2013
Без ліку. Люди пропливають, змиті, немов піщинки, хвилями часу. І обличчя тонуть в історії. Час – безжалісний: він зменшує особистість, робить із людей людство. І ти – не ти, а частина великого космічного задуму. Тільки подумати! Та хіба нам, простим людям на простій землі, потрібні хитромудрі замисли Всесвіту? Треба тільки щастя, просте, людське, невелике… А заразом, отримавши його, ми біжимо далі, спотикаючись, ранячи душу об гостре каміння великого, самі не помічаючи нашої меншості. Але для себе – такі великі та значущі. Навколо наших проблем обертається Сонце, заради наших мрій створено цей світ, для нас живуть і помирають інші. Мчимо далі, летимо поміж хмарами, ближче до недосяжного… А інколи хочеться зупинитись і відчути себе просто людиною на простій землі. Просто не втрачати людського щастя, душі, обличчя. Та хіба вже можливо зупинити свій омріяний марафон? Отак і живемо: небесним духом і земною плоттю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Не беспокойся, я не потревожу
Твою обитель - разве что во сне
Я против воли вылезу из кожи,
Опровергать остатки теорем.
Я буду долго притворятся милой,
Сметая прочь античные миры,
И выдавать за ложь всё то, что было.
Царапать ночи, разбивая дни.
Я не сорвусь, не стану умолять
И проклинать сердечные болезни.
То, что мертво - увы, но не воскреснет.
То, что живет - не стоит умерщвлять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Ранкове щастя - небо без війни,
І ковдра, що так міцно обіймає,
Ранкове щастя - що попрокидались
Батьки і друзі, дочки і сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Барабанная дробь часов,
Исчезают и боль, и страх,
Без тебя этот мир - не то,
А с тобой этот мир - никак.
Лунный луч веселит окно,
Разбивая все мысли в прах,
Засыпать без тебя - не то,
А с тобой - не уснуть никак.
Как всегда - тысячи ворот,
Как всегда - это все пустяк!
До тебя не дойти - не то,
А тебя позабыть - никак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403911
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2013
Я хочу говорити віч-на-віч
Із тихим ранком, росами умитим,
Із ніччю, що навшпиньки йде по стріхах.
Розмова наша - повна протиріч.
Я не спитаю, де дрімає час,
Освячений пером і бунчуками,
Лише цікаво, де в небесній брамі
Знаходиться до раю перелаз.
Мені розкажуть, що нема воріт,
Що є космічні простори сузір\'їв...
А Райський Птах все розкидає пір\'я -
Десь там є брама у казковий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
Цей світ собі не має рівних,
Тому і рівності нема.
Хтось у багатстві буде бідним,
А багачами - біднота.
Бо, бач, життя - воно прехитре,
Так випікало калачі:
За гроші купиш тільки дірку,
Калач - за висоту душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Во́рони-во́рони,
Ніччю ціловані,
Держать від неба ключі.
Чом же ви, ворони,
Кіннота зоряна,
Щастя собі не взяли.
Зморені хмарами,
Мовби із марева,
Вітер несете в серцях.
Одкрийте чарами
Замки стожареві -
Щастя відчуйте на смак.
Ви тоді крилами,
Вітром замріяним,
Щастя на землю несіть.
Радістю щирою,
Миру сузір'ями
Сипте на люд з верховіть.
Мов над колискою,
Тихі, замислені,
Щастя співайте вночі.
Ворони-ворони,
Птаство нескорене,
Мають від неба ключі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395476
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.01.2013
Одним одна - гартована віками,
Одним одна - цілована в чоло.
Пішла в степи, лоскочучи Дніпро,
В надії на омріяний світанок.
Зарано встала - сонце ще не сходить,
Зарано встала - роси крижані:
Де мали бути поступи весни,
Лежать сніги, мов помилка природи.
А все ж проснулась, вийшла на орбіту:
" Якщо потрібно - сонце розбуджу!"
Зеленими стежками споришу,
Блакитноока, йде у тепле жито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
Земля співає — чом їй не співати,
Коли її цілують небеса!
І янголя, мов режисер кирпатий,
Стає навшпиньки, — ба, яка краса!
Воно, мале, несе мерщій намисто,
І ніжну сукню - мов із кришталю...
Сипне сніжинки - мариво іскристе,
А я піду, за землю помолюсь.
Щоб кожен рік витали янголята,
А небо землю цілувало знов,
Для когось вперше падав сніг лапатий,
А серце в гості прийняло любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
Намалюй мене снами з майбутнього,
Намалюй мене власними мріями.
Серед зір, надвечір'ям посіяних,
Серед неба, блакитно-могутнього.
Намалюй мене так, щоб я бачила,
Щоб ночами зимовими, темними
Я була ще невипитим келихом,
Твоїм віршем, напам'ять незавченим.
Намалюй мене - чорним по білому,
Намалюй мене - ранком у темряві.
Коли світ буде чорною стелею,
Я твій шлях запалю Божим світочем.
Намалюй мене так, ніби втрачено,
Ніби кожна секунда вже програна,
Я покличу тебе світлом зоряним,
Намалюй мене - ще непобачену.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2013
А ти – мов дим,
Ти – гра думок,
А все ж один
Із багатьох.
А ти – мов сон,
Ти – ночі твір,
Та на мільйон
Лиш мій кумир.
А ти – мов сніг,
Ти – лиш на мить,
Але вогонь
Уже горить.
А ти – мов бог,
А маєш гріх,
Один у двох,
Один у всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2013
Я до тебе прийду. По шовковим стежкам споришу,
По скелястому плаю, що зветься так просто – любов.
Я тобі заспіваю, що в серці таїлось давно,
Я навіки весняним відлунням в тобі залишусь.
Я до тебе прийду. По незвіданим стежкам вночі,
По світанкам удень. Тільки ти зачекай лиш на мить
Я для тебе знайду найдорожчий Землі самоцвіт
Щоб у руки твої передати від світу ключі.
Я до тебе прийду. Зачекай - буду вічність іти.
Не спинюся нізащо - не злякають ні біль, ані жар.
Я - твоя, із легенд старовинних Іштар.
Я до тебе прийду, я до тебе не зможу не йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389096
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.01.2013
Сніг сипле в серце різьбленням богів,
По тихим струнам трепетно пройдеться,
І замість льоду - вулички Венецій,
І замість пустки - острови лісів.
Сніг сипле знову - борошно небес
І ліпить щастя крижане на віях,
Одна сніжинка - але має силу
Створити казку - сірості протест.
Сніг сипле настрій - радість і любов,
Рум\'янцем освіжить сумні обличчя.
Напевно, світ узимку завжди зичать,
Щоб сніг все йшов, і йшов, і йшов, і йшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
А ти не спиш. Твої зелені очі
Все виглядають сиву ніч. Пітьма
Накрила місто. Певно, що дарма
Ти лічиш зорі - забуваєш сонце.
А ти не спиш. Засніжений ущент,
У білій льолі, вишитій промінням.
Як добрий дух блукаєш попідтинню,
Лікуєш рани латками пісень.
А ти не спиш. Одвічний чарівник,
Усе шукаєш істину. Зненацька
Згадаєш про іще одне багатство:
Про ніжний солод зімкнутих повік.
А ти не спиш. Віками і навік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Ніч – п’яна на дотик,
Дні – немов гостре лезо,
Знову рамки, і знову межі –
Загублю в дрімоті.
Кожен крок – наосліп,
По гарячим цвяхам – у рай,
Пекло знає одну мораль:
Як вже там – назовсім.
На зорі – щодня
Щастя стукає – дуже тихо:
Яку б доля не видала примху,
Буде легка стерня.
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385721
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2012
А ти кричи, очима голубими,
Промінням щастя в розпачі ночей,
Нехай мовчать у темноті пустель
Ті, хто не бачив роздоріжжя Риму.
Ні пари з вуст! Лиш постріли очей.
За словом погляд істинний не стримуй.
Коли дорога не веде до Риму,
Чи варто йти у лабіринт печер?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380714
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2012
Весна прийшла, весна у землю сіяла надію, щастя, радість і добро,
Цвіло усе, що мало мрію вижити. Біда одна, що жито не цвіло.
І не тому, що вражі коні й вершники топтали колос у часи війни,
Бо чоловік у чоловіка смертного забрав зерно. Залишив бур’яни.
Не сонце пеклом землю переповнило, не заливали грози та дощі –
То чоловік посіяв нині вогнище, щоб завтра попіл смерті загребти.
А йшла весна, раділа і леліяла у небі ласку, щирість і любов,
А на землі – мов душі неприкаяні, ребристі люди. Застигає кров.
І, як отак собі коли подумаєш, гуманності душі наперекір,
Невже правдиво, що під сонцем Божеським людина завжди є людині звір?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378727
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2012
Закрию очі - полечу кудись,
Де жайвір щастя ранками віщує,
Де сад весни цвіте. Зелені туї
Все звуть мене у лазурову вись.
Закрию очі - сонце дожену,
Нехай не квапить день і ніч по колу.
І ледь помітні, незворушні зорі
Я запалю в самотнім царстві сну.
Закрию очі - тільки лиш на мить,
Та ця секунда - мов усе століття.
Коли ти сам - ти можеш говорити
Про те,що мрієш і про що болить.
Закрию очі - все ще бачу світ,
А він красивий, хоч і спить на віях.
У цьому світі виростають крила:
Душа - це птах, що прагне у політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377089
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2012
Я пригощу тебе чаєм гарячим без цукру.
Сядемо зручно, щоб подивитись кіно.
Знову повіримо у золоте руно,
Неначе малеча, триматимемось за руки.
Ти посміхнись очима, бо фільм із сумним кінцем,
А ми - не сумні, нас щастя тихе давно
Взяло на своє, радості повне крило
Літати у снах до ранку, мов журавлі, ключем.
Може, ця мить не повториться більше нізащо, -
Але ти знай: радість завжди надихає.
Жаль, що ця радість для журавля - не в зграї...
Сядемо. Фільм - пречудовий. З тобою - найкращий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2012
А в цьому складному світі, що складений із систем,
Потрібно когось у серці повісти над олтарем.
Потрібно закрити очі, розтанути у пітьмі,
І бачити вічний образ, вже рідний і вже святий.
Нехай заворожать очі космічні вогні зірок,
Але коли хтось треба, нащо сліди епох?
І руки підводиш в небо, а в серці – мрій передзвін.
Потрібно когось любити. Вовіки віків. Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
У моїх снах – нещадні грози, немовби травень
Прийшов у серце й розпочав весну. Вітальня
Вже не така пуста й самотня. Мов востаннє,
Дивлюсь очима в чисте небо, а серцем – в пам’ять.
У моїх снах - холодні зливи морозять плечі,
Немовби восени. Лиш серце чітко б'ється
У такт дощам. Хтось у негоду в двері гречно
Постукав. Та я не відчиняла. Безсердечна!
У моїх снах - жорстокі вітри розвіють коси,
Немов весілля, я - не наречена. Боса,
Стою світанок зустрічати. Ноги в росах.
Холонуть руки. Здається, не зігрілись й досі.
У моїх снах - добро та теплота, і сонця сміх...
Та чи ж то диво? Добро - то звичай, а до лих
Не звикла. Може, божевільна... У снах моїх
живе єдиноріг, любов, тепло і перший сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376034
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.11.2012
А я - не та, котру ти малював,
А я – не та,
любов’ю не налита,
А я не та.
Я шию чорну нитку.
Я рию лабіринти із канав.
І ти – не той, і дотик твоїх вуст
Якийсь чужий.
Бо ти – не мій герой.
А ти не той.
Невірний ввів пароль.
Порвав ланцюг ще не зашитих уз.
І ми не ті, і світ - в палеозой.
І вже до серця
не пасують німби.
І ми – не ми.
Порвались наші линви.
І я не та. І ти – уже не той.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2012
А інколи хочеться, щоб по колу
З орбіт
Весь світ
І знову.
Ввесь світ – з тобою.
І зореліт між ребрами лоскоче
І в серці
Рани
Тануть .
І сяють очі.
І щось літає у думках мов вітер
І грози
Мозок
Зросять.
І знову сито.
І знову в очі падає півсвіту
І знов наосліп. Знаю кілька літер.
І ті – твої. А ти… А ти є вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2012
Долоні до неба, - і сонцю привіт!
Зв'язок між землею і Богом...
Зв'язок між журбою щоденних корид
І сяйвом, велично бузковим.
Долоні до неба, - стеля орбіт
У ніг простелилась священно:
Є істина серця - життєвий нефрит,
Для іншого - жити даремно...
Долоні до неба, - а душу на хрест,
І небо усе в перехрестях...
Хай крає чоло незів'ялий вінець,
Аби не карали безчестям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373161
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2012
Сиділа, перебираючи пальцями струни роси.
І річка мрійливо співала щось голосом зоряним.
Тут, на забутій галявині, друзі зібрались усі –
Темрява, річка та ніч, місячним сяйвом напоєні.
Сміялась, а роси текли по ланітах серпанками,
І зорі відбились у чорних мов попіл очах. Знаю,
Що Фенікс воскресне із попелу разом з веснянками
Але ніяк не в осінніх, напівбожевільних дощах.
Заснула на мить, цілуючи місяць холодним чолом,
І річка казки шепотіла, торкаючись хвилями
Шовкових плечей. І мов іскра з її розкритих долонь
Злетіла у сни - вічним Феніксом з вічними крилами.
́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367565
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.09.2012
Мій равлик повзе попід соняхом, закутий у панцир надій,
Маленький, мов щастя промені, розтанув у сонячнім дні.
А ні, ще висковзує старанно по стеблах життєвих доріг,
Здається, у нього аура – мов білий, нетоптаний сніг.
А що як у равлика серце є ще більше, ніж соняха диск,
А мій равлик такий вже малесенький, менший сердець людських
А що як у равлика сонце своє, велике сонце життя,
А він усе до малих повзе, - і соняхи вже привітав.
А що як мій равлик – не мій уже? Бо в нього є серце й вогонь…
Мій равлик повзе попід хмарами, повзе із моїх долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366221
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2012
Іди сюди, мій любий пілігриме,
Іди мерщій, мій стомлений моряче,
Свою любов на якорі не стримуй...
Де ти іще красу таку побачиш?
Де ще відчуєш пестощі богині?
Такі солодкі, пристрасні, гарячі...
Нехай штормами бавиться вітрильник,
А ти кохай, хмелій у ніч безсонну!
Боїшся? Тобі ж море по коліна!
Шепоче океан щось монотонно,
Десь блимають обачності бакени...
А ти цілуй мої вуста солоні!
Я розповім секрети сокровенні,
Піддам спокусам хитрим і звабливим,
Цілуй вуста своїй морській сирені!
Іди сюди, мій любий пілігриме!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2012
Домовичок - з хитринкою в очах,
Із вусами, які сховали усміх,
У рученятах - хліба ласі кусні,
А на чолі - добробуту свіча...
Домовичок - оселі оберіг
Завжди на чатах затишку і ладу,
Перед дверима по-турецьки сяде, -
І буря вщухне, й вітер наче стих.
Домовичок - священний дух добра,
Але сумні бувають в нього очі, -
Він на горищі інколи бурмоче,
Коли хазяїн дім не догляда.
Домовичок - торкається плеча,
Шепоче людям мудрі постулати, -
Не може він оселю покидати.
Немає дому без домовичка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357417
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.08.2012
Не можна вільним – у кайдани,
Не треба щастя в друзки п’яне,
Не треба горя у Содом…
Не можна дурнів – у жупани,
Царя не треба, ані пана,
А треба правди із добром.
Хоч незалежні двадцять років,
А бережемо ситі боки,
Й з колін піднятись не змогли…
Немає в вотчині пророка,
І повидушують всі соки,
А потім скажуть: ви – хахли,
І малороси, і придурки,
А може, татарва і турки,
Але не люди між людьми.
А все ж, цілуючи підмурки,
Немов недогарки-фігурки,
Несемо світоч поміж тьми,
Бо ми є люди із крильми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353285
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.07.2012
Світ змінюється, змінюються й еталони, що слугували мірками ідеалу. Зараз людство поставило свої планки поведінки й духовності, які не повинні занижуватися чи приносити шкоду суспільству. Переважну частину земного населення становить молодь, яка йде в ногу з космічним часом відкриттів. Тому звернемось саме до неї, до її принципів та законів, щоб зрозуміти довкілля.
У ХХІ столітті молоді люди рідко замислюються над своєю моральністю, над змістом життя, над проблемами стосунків. Звісно, юний вік не дозволяє актуально поглянути на світ, але не можна дивитися крізь темні лінзи сонцезахисних окулярів, що приховують всі недоліки та потреби суспільства.
Кожна людина знаходиться серед істот собі подібних, тому повинна пам'ятати мудрість: "Учини з іншим так, як учинив би із собою". Мало хто закарбував на камені пам'яті це прислів'я. Майже щодня на вулицях підлітки ображають малюків, не поважають людей похилого віку, не зважають на зауваження дорослих. Рідко котрийсь юнак поступиться місцем дівчині чи старенькій бабусі, рідко хто допоможе дідусеві з паличкою понести його сумку...
Також важливою проблемою етичності сучасного юнацтва вважають відсутність милосердя та чуйності. Лишилось небагато людей, які подадуть милостиню бідняку чи каліці, допоможуть сиротам та обездоленим, поспівчувають ближньому. Надворі лише крик, бійки, п'янство та наркотики. А що можна очікувати від людей, котрі ненавидять самі себе, примушують свою душу страждати через тіло? Нічого доброго. А діти беруть приклад з вулиці, з батьків. Виростаючи, вони віддзеркалюють світ, в якому дорослішали. Будучи без добра і без світла, наше майбутнє сприймає грубість, байдужість та насильство як належне. І з такої малечі постають чоловіки й жінки, що не цінують нічого, крім зла. Найкращий взірець для наслідування - юнацтво. Юнь, на жаль, забуває що не одяг, макіяж та зачіска красять людину, а добрі діла. А добра стає все менше...
Але все ж головна проблема молоді - спілкування. Лексичний словник сучасної дівчини чи юнака бідний у порівнянні з попередніми поколіннями. Багато слів витісняються нецензурною лексикою. Жорсткі вирази ріжуть не тільки слух, а й душу. Недарма народ каже: "Від теплого слова і лід розмерзає, а гостре словечко коле сердечко".
Узагальнивши все вище сказане, розуміємо, що без месій добра серед молодих людей наш світ загине. І попри банальність вислову - любов і доброта врятують Землю!
2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351548
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.07.2012
Час посипався, мов пісок
Із долонь,
Взята зброєю мрій-думок
У полон,
Зникнув у небуття замо́к
З сивих скронь,
Зустрічаю життя казок
Із безсонь,
Час біжить, час стоїть
Мов перон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2012
Дівчина сумувала плачучи,
Хотіла хоча б з кимсь поспілкуватись,
Хотіла би зустріти ідучи
Людину, що до неї приласкатись.
Сім'єю степ для неї був завжди,
А батьком небо ясне називала,
Сестрою – річку чистої води,
Але людей, людей не вистачало!
Одного дня гуляла у степу,
Щоб сум та тугу трохи розігнати,
Щоб освіжити душу молоду,
Щоб вітерець легенький наздогнати.
Отак гуляючи собі сама,
Якусь бабусю по дорозі встріла,
Почувши хоч якісь людські слова,
До себе ту бабусю запросила.
Старенька стала, вирішила щось,
Й промовила тихесенько дівчині:
«Скажи, чому так в світі повелось,
Що ти отак в степу жила до нині?
Чому пішла ти у святі поля,
Чому не захотіла світських байок?
Скажи, яке небесне янголя
Тебе принесло зустрічати ранок?»
«Ой, милая бабусю, відповім:
Пішла я в степ, щоб зникнути назавжди,
Із того світу, де шалений ритм
Уб'є зерно пристойності і правди.
Для чого мені слава або честь,
Якщо я маю інші нагороди,
Мені б лиш совісті пронести хрест
Через спокуси різні та незгоди.»
«Ціную, дочко, щирість я твою!
Таких як ти зосталось небагато,
Тобі я руку дружби подаю,
Ходімо, доню, вже скоріш до хати.»
Зраділа дівчина сій новині,
Що ще жива душа із нею буде,
Що в сій пустинній тихій рівнині
Крім неї будуть ще живії люди.
Прийшли в хатину, одпочили ледь
Та й жити почали в ладу та мирі,
Наповнилась оселя сміхом вщерть,
І закрутилось все в життєвім вирі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347976
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 03.07.2012
Пішла у степ, до пишності лугів,
Знайшла там спокій, умиротворіння,
Вивчала квіти запашних полів,
Сушила трави різні та коріння.
Жила отак вже, певно, років два,
У тиші, серед царства сил природи,
Та рік тому враз почались дива,
Що з легкістю могли б з ума позводить.
Коли був теплий дощ, вона йшла в степ,
Кругом все небо темне, а над нею
Немов сплелось гілля небесних верб,
Немов хто з ангелів замазав стелю.
А потім сни пророчі уночі,
Не раз їх з болем бачила Настуся,
Не раз в них чула слово «Поможи!»
І намагалася скоріш проснутись.
Листі ті загадкові на столі,
Які читала і не розуміла,
Ніяк збагнути не могла, коли
І як вони до неї прилетіли.
Та це не все, ще різна дивина
Траплялася у хижі тій старенькій,
Дівчина ж спокійнесенько жила,
Росла, як рута-м'ята зелененька.
Все кращою ставала, розцвіла,
Мов синяя волошка в чистім полі,
Життя своє мов мед-нектар пила,
Бо ще не знала примхи злої долі.
Але краса її щодня цвіла,
Немов небовий ключ у злі морози,
Хоч доля все ж прихильною була,
Та заганяла в серденько занози.
Через оті колючки у душі
Марніти почала щодня дівчина,
Уже сама кричала «Поможіть!»
Була у неї вартісна причина.
Самотність – їй гірке ім'я було,
Бо одиначкою в степу Настуся
Жила й росла, немов оте зело,
Не маючи до кого пригорнуться.
А навкруги – безкрайній сивий лан,
До сіл – ще кілька верстов шкандибати,
Цвіте вгорі бузково неба стан,
Змарнілий обрій вже обвис лапато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347644
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 02.07.2012
Жар-птиця небо синє золотить,
Яга мітлою землю прибирає,
Мов навіжений чорт один кричить,
І вечір тихо берег обгортає.
Тут відьми все купують, продають,
Грядуще скажуть за окрему плату,
І порчу наймогутнішу знімуть,
І хлопців приворожать за манати.
Яскраве сонце обрій розпекло,
Востаннє заблищало промінцями
І спати на хмаринку десь пішло,
Блукаючи небесними шляхами.
Дівчина вже близесенько була,
Ще кілька кроків треба подолати,
Щоб навкруги спільнота вся гула,
Щоб серед відьом добре погуляти.
Прийшла, побачила сей карнавал
І здивувалась – вперше бо бувала
На святі, де кружляв відьомський бал,
Де нечисть різна маскарад справляла.
Пішла гуляти серед чаклунів,
Чаклунок, мавок, чула теревені,
Уздріла тут старих лісовиків,
Одягнених у сорочки зелені.
Та купувала цінний талісман,
Придбала різні дивовижні зілля,
Міняла євшан-зілля на дурман,
Взяла й смачні приправи для застілля.
А поки відьмочка гуляє там,
І поки веселиться на бенкеті,
Настала вже пора дізнатись нам
Її життя, ім'я та всі секрети.
Настусею зовуть дівчину ту,
Росла вона серед лісів Полісся,
І сподобала поля ліпоту,
Любила і під сонечком погріться.
Дитиною гуляла на полях,
Зривала маки, дзвоники, волошки,
Плела віночки гарні на лугах,
До ґедзів прислухалася сторожко.
Та юність все ж у місті провела,
Серед машин, асфальту й серед пилу,
Спочатку розважалася була,
А потім жити в гаморі набридло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347640
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 02.07.2012
Срібляста даль привабливо блищить,
І хмари в небі в'ються хороводом.
Щасливець, хто у цю звабливу мить,
Зумів замилуватись небозводом.
Людина там побачила блакить,
Ясну і чисту, мов небесний вирій,
Побачила, як сонце майорить,
Як тихо котяться безмежні хвилі.
Чаклунка ж вгледіла верховний знак:
Пора скликати шабаш, час приходить!
Рясніє краплями червоний мак,
І денна зірка полудень приводить.
Швиденько проскочивши поміж трав,
Дівчина у стареньку хижу входить,
І взявши все, що треба для забав,
Народну пісню почала виводить.
Мелодія віків сягала хмар,
Хоча у хижі й не було відлуння,
Та голос линув, витканий із чар,
Відгонюючи смак замшілих буднів.
«Та годі співу! Поки ж то дійду!»
Взяла клуночок й тихо вийшла з хати.
У кошик свій поклала блекоту,
Вранішню руту і листочок м'яти,
Чебрець духмяний і дурман п'янкий,
Гіркий полин і польову берізку.
Там примостився вовчик лісовий,
Поклала відьма й лікарську мелісу.
Хутенько бігла по вузьким плаям,
Лиш стрічки майоріли поміж степу,
Уже по тихим синім берегам
Бриніло свято літнього вертепу.
Біжить, біжить світило в небесах
І на вечірню путь уже вертає.
Легкий блискучий жар на берегах
До свята храм відьомський прибирає.
Чаклунка ще далеко звідсіля,
Ще кілька верстов треба подолати,
Ще й заважає висохле гілля,
А хочеться скоріш прийти на свято.
На берегах спокійної ріки
Ти часом мавки поле прикрашають,
Лісовики читають казочки,
Русалки стіл святковий накривають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347559
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 01.07.2012
Духмяно пахли липи надворі,
І квіти полонили ароматом,
Як гарно зараз, вранці на зорі,
Відчути дух язичницького свята.
І тихе плесо синьої ріки
Хлюпоче хвилями від нетерпіння,
Ждучи нічного помаху руки,
З вод виринають дивнії створіння.
Зелений ліс ще дужч позеленів,
І лісовик теж зелені напився,
Він мавок давніми стежками вів
Із глибини дерев аж на узлісся.
Ще промінь сонця землю не зігрів,
А все готується до карнавалу:
Гаптує сорочки з старих мохів,
Мережить барвінкові покривала.
А в небі лише хмар ясна блакить,
І сонечко вгорі яскраве стало,
Принишкло все, природа наче спить,
Чекає на Івана, на Купала.
Вже ранок починає відступать,
Хоч видно ще росу на рясних травах.
Світило в небі хоче припікать,
І видно жар на пелюстках купави.
У місті затишок – суворий пан
Будує обеззвучені колони,
І сонця зайчик, жвавий хуліган
Малює пензлем світлові кордони.
Десь причаїлись музика і шум,
Сховався голос, повтікали звуки
Лиш чутно підсвідомість тихих дум,
І серця чіткі, неспокійні стуки.
За містом тихо, звуку не почуть,
Лиш тінь чарівна тане у серпанку.
Дівчина руса йде у дивну путь –
Збирати чудне зілля аж до ранку.
Цілющі трави з запахом землі,
Прекрасні квіти в кошичок збирає,
І сонця світло в голубій петлі
Із неба синього хутчіш зриває.
Усе, що треба, - корінці і квіт,
Зелене листя в кошик вже поклала,
Там, в луб'янці, увесь цілющий світ,
Уся принадність степового залу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347558
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 01.07.2012
Ледь чутно скрип незмащених коліс,
І зорі впали у п'янкі лимани,
Біжать струмки літневим громом п'яні -
Так завжди є, і так було колись.
Воли і сіль, і шлях в'юнких орбіт,
І чумаки, потомлені стежками,
Душа - юнацька, а чоло - з віками,
А у очах - вселенський зореліт...
Чумацька варта, степу оберіг,
Вона завжди на курганистих чатах,
Невидима, Стожарами крилата,
Переступає вічності поріг.
Нехай течуть синяві небеса,
Дрімає степ, зникає відлік ерам,
Чумацькі тіні не лякає терен,
Їх береже незвідана краса.
І чумаки, загублені в полях,
З любов'ю поглядають на свій шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345485
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.06.2012
А сонце сипле квіти водограєм,
А у повітрі океанський бриз...
Прощай, мій острове, літневий краю,
Зелена латко серед синіх риз.
Ти - із води та лави народився,
У бірюзі веселих трав постав,
Є у тобі примхливий шарм щасливця,
Що ріс з любові почорнілих лав.
Мене зустрів ти пересохлим полем,
Із теплим духом вигорілих вуст.
І пальми розпускали парасолі,
І тихо у кущах ховавсь мангуст.
Ти не теплом вітав мене щоранку,
А холодом роси із сніжних гір,
Я пам'ятаю: кожного світанку
Мауна-Кеа тішила мій зір.
А інколи з вікна автомобіля
Вершечком маячив Хуалулай,
І поспіхом накочувалась хвиля,
Змиваючи пінистий світла плай.
О острове! Во віки не забуду
Твою красу зелено-весняну,
Вулканний пил - оманливу полуду,
І неба синь, і неба сивину.
Там віслюки дороги переходять,
Там диких кіз видніються сліди,
Там все ще Пеле розстилає сходи
І сипле жар в божественні сади.
Гавайський велетню, води окрасо!
Твоє алоха збережу в очах,
Махало за твої дарунки ласі,
Ти - моя мрія у вишневих снах.
І навіть коли крилами прощання
Літак гучний у небо вируша,
У моїм серці всі твої світання...
І у моїй душі твоя душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2012
Маленький янгол приземливсь на плечі,
Небесним пухом лоскотав вуста.
Із ним відкрилась істина свята –
Добро не може бути недоречним.
Серед залізних пустирів спокути,
Серед іуд та каїнів кривих,
Серед догматів знаних та нових
Добро не вдасться хтиво розіпнути.
Душа - одна, а добрих справ - мільйони,
Тихенько ангел шепотів крильми,
Не так важливі буквенні псалми,
Як добра справа - внутрішня ікона.
Маленьке янголя співало пір'ям,
Хоча той шелест чути не було,
Добро взяло нас на своє крило
Летіти по промінистим сузір'ям...
Напевно, то наснилась дивна казка,
І я лежу, відкривши очі ледь...
Передо мною - неба синя твердь,
А там висить перо, добра підказка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338729
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 20.05.2012
А тут так тісно! Тісно! Дайте волю!
Ламаю крила об сталеві прута,
І вже не можу сісти на тополю…
І вже тумани обіймають груди…
Пустіть мерщій! Я не для ґратів пташка!
Я не куплюсь на ваше божевілля,
Нехай хоч як мені буває важко,
Не їстиму я ваше перецвілля.
Хай води будуть найсолодші в світі,
Я ними спрагу ввік не затамую,
Мені вже краще з голоду зотліти,
Я через тіло душу не зруйную!
Та не зотлію! Я залізну клітку
Розіб’ю дзьобом, знищу бунчуками!
Залишу ґратам я ганебну мітку -
Як душі визволяються кістками.
Я жити хочу!!! Клітка – то задуха,
Страшніша пекла та чорніша ночі,
І навіть найміцніша медовуха
Стражденності тюрми не залоскоче.
А моїм крилам треба неба, неба!
І сонця треба, й вітру тротуари…
Хіба можливо скніти тут ганебно,
Коли відчув свободи дикі чари?
І, може, я сплачу за це коштовно,
Життя та пісню покладу під преси,
Я до свободи йду непереборно
З душею пташки, з серцем поетеси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338716
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 20.05.2012
Зірки звели собори між світами,
І тихо залунало в дзвонах небо,
Моєму серцю лиш одного треба –
Добра та щастя для моєї мами.
Вона стоїть у зореві світанку,
Одягнена в рожеві оксамити,
Вона не стомиться цей світ любити,
У ній завжди одлунює співанка.
У її зморшках – Всесвіту намисто,
А у очах – ласкавості озера,
Вона – моя замріяна Венера,
Вона – життя Аврора промениста.
В ній – чистота гірського кришталю,
І я шепочу лиш одне : «Люблю…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338264
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.05.2012
А вам не зрозуміти як душа болить,
коли немає слів,
Коли отам всередині натягнеться
невидима струна -
І гупне вниз із висоти думок десятком
перестиглих слив,
І защемить зав’ялим недоспіваним
перегуком луна.
Закриєш серце, витираєш сльози
рушником сподіванок,
А віск гарячий так і капає на простір
незасохлих ран…
А скільки книг – глибин людських прихованих -
вночі прочитано,
А все рихтуєш свій щасливий, забутий горем
дельтаплан.
І гостро вибивають такт секунди
скороплинного життя –
І з ними знов ковтаєш гіркий біль,
отруту самозабуття.
́
12/25/2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338249
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.05.2012
Стежкою барвистою запетляю в літо,
Жайвором співучим тишу розплету,
Розстелю житнево-хлібні оксамити,
Піснею роздамся у яснім саду.
Вийся, вийся, плаю мій, аж під небеса,
Чи не бачиш, сонечко землю колиса!
Чи не бачиш, літо п'є воду із криниць,
А з-під листя визира жар смачних суниць.
Заспівають бджоли гімни медоносні,
Залоскоче річка передзвоном хвиль,
Здалеку видніють гайстри доленосні,
Й сонечко натягне вечоровий бриль.
Вийся, вийся, плаю мій, аж під небеса,
Чи не бачиш, сонечко землю колиса!
Чи не бачиш, літо п'є воду із криниць,
А з-під листя визира жар смачних суниць.
Заіскриться вечір на пелюстках чічок,
Запалає небо сяйвами зірниць,
Й на обличчях юнок, на полотнах щічок
Жаром червоніє спалах вечорниць.
Вийся, вийся, плаю мій, аж під небеса,
Чи не бачиш, сонечко землю колиса!
Чи не бачиш, літо п'є воду із криниць,
А з-під листя визира жар смачних суниць.
́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334332
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.05.2012
А ти усміхайся частіше, щоб сонце вуста цілувало,
Щоб вітер наніс на обличчя осяйного щастя скрижалі.
А ти усміхайся частіше, скрізь сльози, журбу і печалі,
І небо тобі усміхнеться, розкривши блакитні вуалі.
А ти усміхайся частіше, бо усмішка - зброя нехитра,
Вона угамує незгоди, вона утамовує вітер.
А ти усміхайся частіше, а ти усміхайся частіше,
І може світ стане світлішим, хоча б на людину добрішим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334127
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.04.2012
А Україна все іще жива,
Ще б'ється серце у житневих грудях,
Ще правда зневажає пересуди,
Дощами небо ниви сповива.
А Україна все іще жива,
Трель солов'їна розтривожить душі,
Пісні розбудять спалахи жагучі,
І новий день обійми розкрива.
А Україна все іще жива,
Усміхнені стоять ошатні верби,
Ще не схолонула козацька щерба*,
Калина цвіт білявий розлива.
А Україна все іще жива,
Не вб'ють її лукавії іуди,
Не завоюють присмерки облуди,
Вона ланцюг недолі розрива.
А Україна все іще жива,
Вона жила, живе і буде жити,
Заплетена у щастя ясні квіти,
Гімн злагоди та долі проспіва.
А Україна все-таки жива!!!
*Щерба - Відвар з чого-небудь, рідкий суп.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333071
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2012
Ой, плетися мій віночку, заплітайся в долю,
Нехай квіти - моя радість - зацвітуть зі мною.
Маки пишно заіскряться, мов краса дівоча,
Пелюстками вогняними запалають очі.
І любисточок, чар-зілля, заплету у коло,
Щоби щастя мандрувало у моїх постолах.
Розстелю барвінок синій потічком на скронях,
Щоби доля не блукала по моїх долонях.
Заплету ромашки квіти, ніжні, наче сонце -
Буде доброта вітати у моє віконце.
І волошки, мов кринички, заясніють рясно,
Щоб краса й дівоча врода не втекли завчасно.
Материнка завітає до віночка в гості,
Щоб любов затанцювала в серці на помості.
Колоски та євшан-зілля примощу з краєчку,
Буде сила і здоров'я у моїм гніздечку.
Вийтесь, квіточки, звивайтесь, заплітайте вдачу,
Виганяйте сумне горе і журбу ледачу.
Нехай пісня вільна, щира залунає всюди,
І віночками засяють подобрілі люди.
Ой, віночку, ясен цвіте, заіскрись на долю,
На добро, на радість людям, на щастя і волю!
Ой, плетися мій віночку, заплітайся в долю,
Нехай квіти - моя радість - зацвітуть зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328728
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 08.04.2012
Spring plunged her fingers into
the hair of the Earth.
1947.
Spring scrolled through
the hearts of the people,
Throwing seeds of kindness and grace
as sakura did when she lost her pink tender petals.
Spring of 1947,
I met you with the bowed heart and genuflected dreams.
Sakura bloomed so vigorously, whispering
the spells of life into my ears.
I did not listen to them.
If sakura could explain to me how one with a deaf heart could hear…
Sakura bewitched me with a charming
kimono of spring kisses, inviting me to fondle
innocent florets of resurrection.
I would always remember sakura,
the cherished friend of my youth.
She was only one, a sakura in my yard.
I tried to go to her, kiss her with my fingers,
Devote my cheeks to her flowers. I could not.
One time I stood up and fell.
I stood up and fell.
Fell.
Failed.
I
could
not
make
a step
toward
my
dream.
A strange power parted me from my sakura.
The day became so light and blazing
as thousands of suns targeted the Earth with their arms.
I could not remember how the suns anguished,
but I would never forget the anguish of my sakura.
She stood with playful green leaves,
and then disappeared.
No, she did not disappear. I saw her,
I tried to save my sakura.
My sakura is still there.
Don't you see?
It stands in my yard,
And greets me in the morning when I go
in wheelchair to my beautiful
garden of ash and glory.
I have had rolling legs
since I was 10. And my sakura was
a little girl in a pink dress, smiling to me in the spring,
dancing with me in the summer…
And my sakura stands right there.
I run to her every day to meet
my only family,
my hope,
my life.
I fail.
I stand up.
I fall.
But hope cannot fall,
hope cannot fail to live.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328707
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2012
Сині очі степів, тихе небо лугів.
Волошки.
Річкові пелюстки, лазурові струмки.
Волошки.
Зорі щедрих пшениць, наречені криниць.
Волошки.
Веселкова блакить, що так рясно іскрить.
Волошки.
Вільні діти ланів, берегині вінків.
Волошки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327914
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.04.2012
Сплітаються в тризуб величні зорі,
Безмежними житами вкрився лан.
Чому у нас жита такі просторі,
А простори сердець поїла мла?
У нас є все: земля дощами вмита,
І сонце миру, й пісня солов'я,
У нас є казки, мудрістю налиті,
А мудрості нам так не вистача.
У нас верба є з листям пожовтілим,
Калина є з поламаним гіллям.
У нас є все: і люди збайдужілі,
Й надія є на крилах журавля!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326081
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2012
Сьогодні іду по вулиці – люди немов намальовані:
На вустах в кожного – усмішка, а в очах – сонячні промені.
Небо – блакиттю забарвлене, листя – дощами напоєне,
Все навкруги заворожене, щастям своїм заспокоєне…
А в очах – сонячні промені, а в очах – ранок пробуджений,
І сиджу я ніби здивована, снами тихими закіптюжена.
І немов із іншого виміру виринають добром зачаровані
Тихе небо, зоряна усмішка і дбайливі сонячні промені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317054
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2012
Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і роз΄єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює.
А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим.
Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів΄ялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів΄ялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зів΄ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе.
Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316008
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 22.02.2012
Ми тихо ступали по землі. На небі виблиснула зірочка, а місяць показував свій білий серп. Дув легесенький вітер. Наші силуети чітко виднілись на фоні трав, що вночі, здавалось, рівнялись із землею.
Місяць освічував нам шлях. Ми йшли легко й швидко, немов якась сила піднімала нас в повітря і несла над землею. Я спостерігала за плескотом хвиль синьоокої ріки, берегом якої ми просувались. І…наче іскра промайнула на небі. То був метеорит – «падаюча зірка». Небо освітилось так, немов вийшло денне сонце. І оте наше «нічне сонце» перекреслило темне небо на дві рівні частини. Зорі ж підморгували, виблискували, мерехтіли тисячами сяйв…
В народі кажуть: «Якщо в цей час загадати бажання, воно обов΄язково збудеться.» Я загадала, щоб зірки не гасли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316006
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 22.02.2012
Не треба слів. Не треба. Треба тиші. Вона співа про істину пісні.
Коли верба струмки віттям колише, послухай тиші мелодійні сни.
Забудь про шум. У світі лише тиша. Вона одна казки оповіда.
Коли читаєш хитрі ноти вірша, вона тобі на душу осіда.
Коли заводять зорі хороводи, коли звучать сопрано соловїв,
Послухай тишу: хай її клейноди в тобі заглушать блудний смак дощів.
Коли окутав вечір павутинням твої думки й вже очі сповива,
Послухай тишу – хай її проміння в тобі осушить сірий клапт багна.
Не треба слів, ти тишею напийся. Вона убивця жадісних тривог.
Послухай тишу, в тишу тихо влийся – бо тишею до нас говорить Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310350
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2012
Стули вуста, якщо душа щемить,
І серце крається на тисячі століть.
Не дай ні звуку вирватись з тенет,
Зв'яжи ридання у жорсткий корсет.
І йди вперед,
Постійно йди вперед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308992
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2012
Намистом срібним падали униз
І розбивались об каміння люті,
Ті спогади, провісники спокути,
В душі зривали неспокійний бриз.
Ті спогади... Щасливі і безхмарні,
Роки дитинства відпливли у даль.
Скувавши душу у дамаську сталь,
Лишились пити щастя у кав'ярні.
А очі все проймає пам'ять літ,
Злетівших з гір, немов стрімка лавина.
І знову й знов настане світла днина -
Дитинство повернеться в сивий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308461
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.01.2012
Не дивись на землю так окрилено!
Не для того погляд затаївсь!
Краще скинь тенета небосхилені
І лети, поринь в глибинну вись.
Чи не бачиш - чайки розкуйовджені
Загрібають лазуровий бриз?
А вверху, пташинням розтривожені
Хмари п\'ють туманностей кумис.
Ти не слухай ґрунтово-приземлених,
Ти літай у просторах богів.
Бачиш, небо ангелами встелене,
І Стожар вогняно загорів.
Ти забудь про фурій помаранчевих,
Розтули святий портал душі.
Чуєш, вже натхненням перелащені
Зорі розв\'язали кунтуші.
Ти не спи, не будь червиво зніченим,
Не плазуй, а крила випрямляй!
За тобою - Всесвіт нескалічений,
У тобі - в майбутнє сивий плай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
Прийшов з ясним чолом і добрими очима,
Збудив легенько доторкнувшись до плечей,
Всміхнувсь, проник у серце піснею незримо,
Щасливий ранок ніс надію до людей.
Співав, радів,
Звивався, миготів
І сіяв щастя у ріллю полів.
Плів тенета
Сонячним корсетом
І складав з промінчиків сонети.
Його карали позіханням за світанок.
Нікчемні, бідні жертви потайних ночей!
Утілюючись в душі сірих куртизанок,
Кололи світлий ранок лезами мечей.
Не помічав,
Надихав, реготав
І сіяв усмішки перлинами забав.
Зупинився,
Сонцю уклонився
І навприсядки по обрію пустився.
Галявина раділа, випивши роси,
Стріляли зайчики у душі без дверей.
А добрий ранок все ішов поміж колосся
Щасливий ранок ніс надію до людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2012
Your image has so many words
For your description and depiction,
You are impassioned ardent lord,
Who is like home-felt prescription.
I am delirious of you
And to my mind it`s so clear!
Because that proverb comes true:
"Things unbelievable come real"
The only problem I can find
Is stable infinity of thinking
About you, about heart,
About cool and lovely trinkets.
Your every word, your dear voice
Can make my heart to tremble harder,
I think I've already made choice
And now you are my hearty murder.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305484
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.01.2012
Она сидит и молча смотрит
На небо тихое вдали.
Быть может видит Angel District
А может тучи-корабли
Ведут её в тупик проблемы...
Но ей-то просто все равно!
Зачем все эти теоремы?
Судьба решит - так суждено...
Любовь? Пускай! Её душа
Вновь бьется в тихом упоеньи,
Она всего лишь ищет край,
Где слышно чувств реальных пенье.
Она - актриса от рожденья
И прирожденная жена...
Она без совести зазренья
На эту роль осуждена.
Не видно слез, не видно боли,
Лишь тихий огонек в глазах:
Да не боюсь я этой роли!
Но не хочу её играть!
Но раз уж так, что я должна,
Зачем играть с людьми в антракте?
Ведь жизнь не так уж и сложна,
Сыграть бы с ней в одном театре!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305483
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 10.01.2012
Зустрічаєш дороги вогнями зірок,
Розкриваєш тенета, що стримують сонце.
Ти - людина, що робить незвіданий крок
Бути ближче до серця, що б'ється в долоньці.
Ти - людина з розпатланим серцем навік,
Із рубцями, що кров'ю наповнюють груди,
Але солод добра ще в тобі не поник -
Ти приречений світлом писати етюди.
Ти розп'яв небеса добротою думок,
Підкорив Еверест пересічністю щастя,
Розв'язав язика доброті із казок,
Змалював у душі чорно-білі контрасти.
Розпростерся над полем добротністю хмар,
Переміг вогняні пересуди рептилій,
Ти прийшов із туманності щирих примар,
Розплітаючи гребні злостивих ідилій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301131
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2011
Ти бачив, як на небі сяють зорі?
Чи взрів ти їх сліпучий справжній блиск?
Чи бачив посмішки світил у морі,
Відчув їх неймовірний зверхній тиск?
Вони ж он звідти посміхаються холодно,
Їз чорної западини небес,
З погордою спускають владний погляд,
Лишаючи в повітрі лищ рубець…
Закручуючи сяйво у плеяди,
Із світла тчуть небесні рушники,
Із спалахів будують колонади,
Вони сміються з нас, оті зірки!
Якби ж вони то тільки розказали,
Що на полотнах вишито у них,
Якби ж то тільки долі розпізнали
Загадки спритні й підступи лихі…
Але вони байдужі й не поможуть!
І тільки сяють там у глибині,
За нами зрить небесная сторожа!
І сяє, світить ясно уві сні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294430
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.11.2011
Я ніколи не бачила снігу!
Розкажіть мені - він темно-синій?
Може, сніг наймудріший, як книга?
Може, гострий, як зір соколиний?
Я ніколи не бачила горя,
Тільки чула, що горе - нещасне,
Кажуть, в вільнім безкрайнім просторі
Гірке горе негайно погасне!
Я ніколи не бачила болю,
Чула - присмак у нього солоний.
Страшне щастя йому, страшна воля,
Бо із солі не міцна корона!
.....................................
На Землі я пізнала багато,
Я відчула всю зимність снігів,
Несла горе на плечах лапате,
Випивала увесь біль богів.
Як же хочу, щоб інші не знали,
Що таке отой плач невідомий,
Щоби горе та біль обминали,
І лиш в щасті тонула свідомість.
Ходіть далі від горя туманів,
Захищайтеся ковдрою щастя,
Й за добро - тяжку працю титанів,
Вам сторицею щедро воздасться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2011
Ніжно рукою хилить додолу
Трави весняні вітрець.
Спи, моя ластівко, спи, моя доле,
Матері щастя вінець.
Хай тобі сняться зіроньки яснії,
Сизі тумани небес...
Спи, моє сонечко, серденько краснеє!
Змучений день уже щез.
Хай заколишуть тебе ніжно, лагідно
Янголи білі вночі.
Спи, моя зіронько, вишнево-ягідно,
Щастя сузір'я лічи!
Сяде край ліжечка янгол малесенький,
Буде шептати казки.
Спить уже в небі місяць білесенький,
Спи, моє щастя, і ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294113
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.11.2011
Я королева, що жадає влади,
Я промінь сонця, що летить удаль,
Я ніч, що обгортає колонади,
Я вогнище, яке гартує сталь.
Я дика кішка, не люблю неволі,
Я вітер в лісі, що шука забав,
Я тиха річка, що співає в полі,
Я ніжна квітка у степу між трав.
Я - Клеопатра, значить, я - цариця!
Я - Бастет, Я ненависть і любов.
Мій погляд як блискуча тверда криця,
Яка здіймає і заводить кров...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
Серед ясних озерець синяви,
По стежечкам промінисто-барвистим,
Хтось швидко біг, лишаючи сліди
По чудернацьким острівцям іскристим.
Лишав віконечка для жовтої зорі,
Утихомирив громи й блискавиці,
Жарт ненароком розказав ріці,
І підтягнув до сонця печериці.
Спустившись на травневій колісниці,
Зайшов до лісу - й розпустився цвіт,
Почервоніли ягідки суниці,
Немов даючи сонечку одвіт.
Це літо пустувало на просторах,
На небі, на воді і на землі,
Гуляло по рівнинах і по горах,
Гойдалось на зеленому гіллі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293563
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2011
Невимовно, сонливо, тяжко вона йшла у бій,
Фортеця кривава недолі, дарунок голодних мрій.
Прийшла з молодим, чаклунським щастям в зелених очах,
Та в щастя був переоблік, на депозиті спав страх.
Стрепенулась, злетіла в небо, розбите бляшанками хмар,
Лише на дні виднівся розбуджений світом димар.
Схопилась, постала огнево, затерла всі рани сміхом,
І стала творити диво, знущатись хотіла над лихом.
В агонії істини миті поглянула в дзеркало правди,
Брехливої, мовчазної, байдужої людської вади.
І подихом снігу тривожним створила собі новий світ,
Де вітався із кішками кожний, де збирався щастя кульбіт.
Розмалювала душу фресками янгольских спин,
Поруч роздмухала вітер - годинний повітря плин.
Змила хурделицю страху, танцюючи вільний фокстрот,
Замиготіла свавільно, включивши автопілот.
Тепер уже переможно вона крокувала у світ,
Відбудована, безтривожна, людина нових орбіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293562
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2011
Безмежний український степ хилився під лагідним подихом вітру, шумів літніми травами та повнився співом комашиних менестрелей. У царстві ковили та кілерії все ожило, загомоніло, навіть вітер на хвилю зупинився послухати, що ж шепоче зелений моріжок. А в далині виднівся скіфський курган – німа пам’ятка нашої історії. Звідси він здавався маленькою коричневою пірамідкою, що пливла пл блакитному простору неба. Хтось вийшов із стародавньої могили, певно, вчений якийсь. Багато зараз є археологів, які постійно рискають туди-сюди без діла. І цей, вочевидь, такий. А вітер, цікавий знати, що ж там, полетів по ланах, перекидаючи трави, розсікаючи смарагдові хвилі степу. Нарешті, степовик приземлився біля кургана. А за ним все ще курилась дорога, бігло перекотиполе, не відставаючи ні на секунду. Зефір добряче втомився від своєї подорожі та й зітхнув, сколихнувши спокій давнього поховання. Всередині, в маленькій кімнатці, було темно хоч око виколи. Пройшовши далі, можна було побачити, якими незчисленними багатствами скіфи вшновували покійників. То що ж можна говорити про коштовності живих? Золото сяяяло, осліплювало, манило своїм сонцеликим виглядом. Як не піддатися спокусі?
Підлетівши ближче, вітер роздивлявся майстерність скіфських ювелірів, непомітно здмухуючи пил віків. Щось зашаруділо. Папірус. Якийсь рукопис лежав на глиняній підлозі, не привертаючи до себе уваги. Та й наш зефір не хотів читати, ба й навіть дивитися на ту писанину, і, кваплячись, майнув вглиб споруди. Світло золота осявало все навкруги, тому кілька листочків полину, що слідкували за вітерцем, уважно придивляючись до письма, почали читати :
“ Ще за правління скіфського царя Олхіріса, коли боги піднялись на небо, а світ виліплювався, почали люди наші війною на неврів йти. Чистили зброю, запасали харч, коней кращих вибирали, а з рідними прощалися. Знахарі ж у полі типчак та полин рвали, сушили, зілля готували, воїнам у дорогу давали. Пішло військо Олхіріса на поліську землю, зоставивши самих жінок у таборі. Пішли скіфи в ліси та й не повертаються, вісточок не шлють. Заблукали в лісі воїни та й не знають, як їм звідти вибратись. Вже з’їли все, все випили, а куди йти – не знають. І неврів нема, і шлях загублений. Раптом стрівся їм Мерид – неврський князь, що полюбляв ходити в ліс, збирати цілющі трави, вивчати таїну природи. Побачили його скіфи та й давай просити, щоб вивів їх з сих нетрів густих, вибавив від смерті голодної. Мерид по мові зрозумів, що то за люди, привів до себе додому, пригостив їх, чим міг, та й улаштував їм постіль зручну, м’яку. Полягали Олхірісові воїни спати, а добрі, гостинні неври зійшлись на віче вирішувати, що з чужинцями робити. Пілся довгих суперечок Мерид ухвалив зоставити скіфів тут, на галявині, ніщо їм загрожувати не буде, бо хижих звірів нема, а лісові люди їх н чіпатимуть. Отож пішли неври до столиці своєї, залишивши військо й Олхіріса, поклавши в хатинці їжу та воду. Але два підступних лісовики-неври надумали вбити скіфів, тому й сховалися в гущі дерев, прихопивши гострі кинжали. Інколи щось погане перекреслює все добре. От так і тут, вдалось розбіякам план свій утілити, позаколювали воїнів Олхіріса, а потім швидко своїх наздогнали.
Полетіли білі гуси з далеких країв на степ скіфський, біле пір’я скидаючи на землю, немов сльози по воїнам, спустились тихо на подвір'я жінок їхніх, почали ґелготати-голосити по славному війську. Почули те голосіння скіф’янки, вийшли надвір та й думають-гадають, чому ж то гуси посеред ночі галас учинили. Одна молода смілива дівчина, на ймення Азоніс, промовила:
- Ой, леле, може то наших мужів убито, а гуси по ним плачуть?!
- Не мели дурниць, - відказала якась жінка.
- А це не дурниця, - засвідчила стара знахаркка, яка щойно прокинлась. – Гуси – то символ печальної любові, тому дівчина, вочевидь, правду мовить.
Яке ж горе упало на жінок, яка ж туга заполонила серця їхні! “Та що тужити, мститись треба!” – думала Азоніс, лежачи на постелі. Наступного ж ранку жіноцтво відшукало спосіб покарати вбивць. Знахарка в книзі своїй знайшла заклинання давнє, та зілля потрібне із воронця зварила, випити кожній дівчині й жінці дала, та й промовила:
Хто руки кров’ю забруднив,
Хто військо скіфське тишком вбив,
Перенесеться хай сюди,
Нехай зазнає він біди!
Ледве встигла вимовити ці слова, як схопився буревій, вес потемніло, зорі потускніли, чорні хмари застлали небо що й світу не видно. Пронеслось перекотиполе, запахло полином, а потім раз – і затихло. Зорі заблищали самоцвітами на тлі синяви небес, хмари розійшлись, вщух вітер. Два неври-вбивці лежали перед скіф’янками, боязко розглядаючись по бокам. Та жінки зустріли їх з видимою радістю, завели до хатинки, понаставляли їжі смачної, а в кубки зілля з отруйних листків шавлії поналивали. Після вечері бачать неври – чорні плями по тілу висипають, ноги набухають. Не знають, що робити. Так і вмерли. А молода Азоніс іронічно промовила:
- Хіба ж вам мати не казала, що від незнайомих людей брати нічого не можна?
А що ж далі? Без чоловіків, самі в степу, а вже й сармати близько підібрались. Пішли скіф’фнки на південь, ішли день, йшли ніч, вже на наступний вечір тільки до моря дійшли. Вирішили тут і поселитися. Правителькою обрали Азоніс, а себе назвали “ воїнами Азоніс”, амазонками…”
Полинові листочки уважно дочитали рукопис. Жаль їм стало непохованих воїнів, попросили вони вітра полетіти-пошукати Олхірісового війська, щоб утішити душі вбитих…
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292960
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.11.2011
Через сторінки польових орбіт,
Через сніги скривавлених балад,
Ти вперше почуваєш дивний світ,
Буденний дотик незвичайних свят.
Росинкою життя безсмертних дів,
Ти впав на Землю ангелом весни,
Далеким співом займаних гаїв,
Ти впав сюди народженням краси.
Твій перший доторк вуст розтав, як лід,
І розлетівся поцілунком чар,
Розбив смертельні стріли Артемід,
Засяяв як незнайдений квазар.
Твоя жага очей здіймає кров,
Розбуджує корозії комет,
Знаходить таїну забутих мов
І розриває суму злий стилет.
І перше слово, спущене з душі,
І перше свято першого життя
Тобі співало знахарські вірші
З Едему неземного каяття.
Усе для тебе вирушило в путь,
Тебе чекає вже Чумацький Шлях,
Заради тебе зорі світло п'ють,
Збивають куряву стооких клятв.
Вони тобі дарують сотні літ,
Історії незвіданий сувій,
Сплативши усмішкою тонни мит,
Ти поринаєш у космічний вир.
Лише для тебе сяє Оріон
І ніжно посміхається Земля,
Узявши міцно поміж віки сон,
Усе для тебе спить, мов немовля.
І ти засни хоч на єдину мить,
Полинь в містичний тихий унісон,
Для тебе небо снами майорить
І зве, і зве тебе мерщій в полон!
25/09/2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2011
Зупинилась на хвильку послухати вічність -
Може, пані висока шепне щось мрійливо,
Запила тихим подихом катастрофічність,
Запинаючи мрії комет чарівливо.
Може десь полетіла шукати свідомість,
Мерехтливу,заїжджену сірість феєрій,
Почувати молекули світу вагомість,
Спокушати ангельські душі бактерій.
Пролетіла безоднею людського гріху,
Посміхнулось Сатурну промінням галактик,
Здивувалась щоденності бистрого віку,
Розкривала загадки захованих свастик.
Розпускалась громами над полум'ям снів,
Розпинала зухвалість хрестом Ватикану,
Цілувала космічного пса, щоб не скнів,
Обіймала спокуту вогнями вулкану.
Обережно зійшла на орбіту Землі,
Завагалась плескато небесним корінням,
Розплилась у зірковім арктичнім теплі -
Тиха ніч опустилась під вії Вкраїні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2011
Яка дзвенить мелодія струнка!
Немов би ангелів святих капела
Шалений джаз на небі утина,
Й від музики дрижить зіркова стеля.
А може, то у полі, серед трав,
Гаряче сонце на пелюстках грає.
Немає промінцям других забав –
Лиш з музики вони утіху мають.
Чи то у лісі чутно тяжкий рок:
То дощ мотив собі нафантазує,
І чути лісом його мокрий крок,
Він барабни листяні цілує.
А поруч скрипка вітерця луна,
Смичком повітря він голубить ніжно.
І вмить натягнеться тонка струна –
І листя пари затанцюють грішно.
Усюди : на землі й на небесах,
В повітрі, в полі, у лісах безмежних, -
Лунають звуки музики в устах,
Прогонюючи тишу обережно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2011