| Сторінки (17/1622): | « | 11 12 13 14 15 16 17 | » |
Легенький сніг накрив дахи й дерева,
І змовкла пісня в тихих берегах.
Летять сніжинки мов казкове диво,
На небі зорі засвітили шлях.
Завіє снігом ліс і все навколо,
В полон візьме з тобою. Та дарма...
І буде пропікати серце холод,
Своїм блискучим одягом зима.
Її ми не злякаємось з тобою
І серце не замерзне від зими.
Бо дихає воно теплом й любовю
І цим теплом зігріємося ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2011
Ти не кажи... Помовч... Не треба...
Багато слів... А в них брехні...
Було відвертим лише небо
І зорі, що всміхалися мені.
Не грайся більше почуттями,
Не рань словами мого серця.
Співає хай воно піснями,
І в унісон зі щастям б'ється.
Ти не кажи... Помовч... Не треба...
Візьми прислухайся до тиші.
Вона для тебе і для мене,
Давно симфонію вже пише...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2011
Ми зустрілись якось випадково,
Погляд твій до себе привернув.
Ти дивилась в очі загадково,
Я тогО ще й досі не забув.
Приспів:
Випадково, випвдково,
Незабув я ще й досі ті дні.
Загадково, загадково,
Загадково зустрілась мені.
Випадково, випадково,
Випадково зустрілась мені.
Загадково, загадково,
Очі світились твої.
Час летів і дні швидко минали,
БУло літо тепер вже зима.
Випадковість назад нас вертала,
Я шукав тебе, та все дарма.
Приспів:
Де блукає любов моя й щастя,
В яку пору мені їх зустріти.
Чи зустрітись насправді ще вдасться,
Щоби серце тобі зміг відкрити.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296711
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.11.2011
Вернути б знову час назад
І поміняти б долю.
Щоб серце квітло наче сад
І не було в нім болю.
Вернути б знову час назад
І молодість квітучу.
Її цінив би у стократ
І не кидав би в кручу.
Вернути б знову час назад,
Тебе вернуть любове.
Вплітався б в долю виноград,
Й пускав рісточки нові.
Вернути б знову - не вернеш,
Бо час назад не верне.
Те що посіяв, те й пожнеш,
Збиреш своє ти зЕрно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011
Коли ти є, тоді і в темінь - сонячно,
Нема тебе - чорніє білий світ.
І на душі моїй стає так розпачно,
Не обменути нам неспокій літ.
Чому даєш ти впевненість і силу
І віру, що із серця не зника.
Любове я знайшла тебе насилу,
Затримала мене твоя рука.
Повірила тобі й твоєму слову
І впевнена була в тобі одній.
Ти обманула знов мене любове,
Чому наслала дні мені сумні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2011
Я шукала у травах кохання
І збирала у кошик роси.
Йшла у берег з самого рання,
Заплітала ромашки в коси.
Я шукала кохання у квітах,
Там де трудяться медоноси.
Щебетали десь птахи на вітах,
Поливав дощик ноги босі.
Я шукала кохання у серці,
А воно так тихо мовчало.
Бо давно вже було у клітці,
Від самотності сумувало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2011
Тулюся сама до себе,
До думок якими живу,
До простору ясного неба,
До цвіту калини в саду.
Тулюсь до теплого слова,
До вірних і добрих людей,
До тебе моя любове,
До теплих і ніжних очей.
Тулюсь до квітів у полі,
До хвиль, що на воді,
До чарівної тополі,
До зір, що світять мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2011
Із життя пішов ти зовсім рано,
На небі нова зірка засвітила.
У смутку залишив свою кохану,
Вона тебе так віддано любила.
Завмерли враз усі твої бажання,
Лишивсь назавжди спокій у душі.
Та не померло все ж оте кохання,
Що народилося в тобі й мені.
Твоє сердечко трепетно так билось,
Як ми хворіли, ти переживав.
Та в мить воно у грудях зупинилось,
Ти нас покинув, хоч цього не знав.
Дивлюсь зі смутком я у темне небо,
До мене зіронька сумна морга.
Вона передає привіт від тебе,
А по щоці тече гірка сльоза...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296137
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.11.2011
Я щаслива, підростають діти,
Я живу на прекрасній Землі.
Рясно в лузі біліють вже квіти,
Шлють привіт пелюстками мені.
Я щаслива, хоч болю зазнала,
Так боролась за власне життя.
Кілька раз у житті помирала -
Віра в Бога мене вберегла.
І Господь заступився за мене,
Дарував мені друге життя.
Враз з'явилося знову натхнення
І для віршів з'явились слова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011
Ти запитав...
А я не мала слів.
Мене обняв...
Мій голос затремтів.
В вікно постукав...
Звідти тишина.
Слова сказав...
А відповідь німа.
Твоя рука холодною була
Для мене більш не знайдеш ти тепла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011
Поглянь у небо, там парад зірок,
Смарагдами виблискує і грає.
На землю сріблом падає сніжок,
Дерева білим інеєм вкриває.
Зима, зима, прекрасна й чарівна,
Візьми мене з собою в свої сани.
І повези, де смутку більш нема,
Де будем ми лише удвох з коханим.
Казковий сніг на руки упаде,
Торкнеться ніжним дотиком й розтане.
Зимова ніч у казку приведе,
Гарячим серце від кохання стане.
Кохання в твоїм серці запалю,
ЩобИ світилось кришталевим сяйвом.
Прошепочу тихенько, що люблю,
Моє зізнання хай не буде зайвим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2011
Я знову збиратиму роси в долоні,
В обіймах такого безмежного неба.
Назавжди лишуся в твоєму полоні,
Тим першим чарівним коханням для тебе.
Сон теплим цілунком світанок розвіє,
Немов діаманти світитимуть очі.
Зрадіють вони, бо на небі зоріє,
Далека зоря, що лишилася з ночі.
Це диво,це казка, у ній лиш буває,
Що зірка на небі світанок зустріла.
Та мабуть й вона когось міцно кохає,
Тому зірка спати іти не хотіла.
Тебе я чекатиму також, як зірка,
І буду дивитись далеко у небо.
У брід перейду де є річечка мілка,
Щоб зразу попасти в обійми до тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2011
Вітер прилетів до мене з казки,
Підхопив на крила і поніс.
Дарував кохання мені й ласки
І гойдав на вітах своїх ліс.
Він позабирав усі печалі
І мене забрав у свій полон.
Так далеко в невідомі далі,
А коли проснулась, це був сон.
Сон всього лиш снився і не більше,
Ти не зник, ти є в моїй душі.
І кохання нас обох колише,
Я для тебе знов пишу вірші.
Як же я радію, що з тобою,
Однією долею живем.
Терпимо, страждаємо до болю,
Та до цілі все ж таки дійдем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2011
Моя ти славна ненько Україно!
Що прокладала свій нелегкий шлях.
Я хочу щоб була ти, мов перлина
І не згасала іскорка в очах.
Тим шляхом йшла так довго, ти до волі,
Терпіла страшний голод й муки ти.
Боролись у нерівному двобої,
За тебе твої дочки і сини.
Не впала перед Ханом на коліна,
А правдою боролась за життя.
Моя єдина ненька - Україна,
З надією дивилась в майбуття.
Нехай загоїть час пекельні рани,
Щоб процвітала цвітом і жила.
Щоб тихим був у берегах світанок,
Немеркнучою сила щоб була.
Нехай ніколи не померкне слава
Й звитяга Берестецьких козаків.
Хай буде завжди вільною Держава,
Для твоїх внуків, правнуків, синів.
Хай розвівається твій стяг у небі
І колосяться ниви на полях.
Хай сонце усміхається до тебе,
Встеляючи тобі в майбутнє шлях.
У Бога попрошу тобі здоров'я,
Щоб жив народ спокійно без війни.
Зростало покоління щоб в любові
І щоб була ти вільною завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294644
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.11.2011
Розбуди мене тихою ніжністю,
Що потоками ллється з душі.,
Щоб кохання лишилося вічністю,
І писались про нього вірші.
Розбуди мене лагідним дотиком,
Ясним місяцем зірної ночі.
Я назву тебе милим котиком,
Що на вушко мені так муркоче.
Розбуди мене тихою хвилею,
Пригортаючи ніжно до себе.
Хочу бути з тобою щасливою
І на крилах летіти до тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2011
Я кохала тебе дуже довго,
Та була коло тебе так мало.
Нам стелилось кохання зі шовку,
Серце билось й піснями співало.
Я до хмар піднімалась від щастя,
Ніби птаха летіла на крилах.
Не хотіла зустрітись з нещастям,
Бо я серцем жила і любила.
Зустрічали ми ранки весняні,
До нас день усміхався щасливо.
А під вікнами квіти духмяні,
Несли радість у серце і диво.
Коли очі засяють коханням,
А на небі засвітяться зорі.
Буде серце знов битись чеканням,
Заколише його тихе море...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2011
Стукає осінь у моє вікно
І жовтий падолист кружляє в танці.
О Боже! Як же це було давно,
Нічний перон і та знайома станція.
Старієм друже, щоб ти не казав,
Та в пам'яті нічого не забулось.
Своє дитинство знову ти згадав,
Так хочеться, щоб знов усе вернулось.
Та все життя минає в суєті,
І діти наші швидко підростають.
Дивлюсь і згадую роки ще ті,
Думки до них назад мене вертають.
Знов за вікнами злітає листопад,
Та цьому вже немає значення.
Ніколи моя юність неверне назад,
Хоч їй призначую побачення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
Люблю - сказати просто, та замало,
Любов - пронести треба крізь життя.
Щоб через роки, серденько сказало,
Міцні у нас з тобою почуття.
Тепер кохання, то є наші діти,
У нас така щаслива є сім'я.
Ти, як колись, даруєш мені квіти,
Від цього так радію в серці я.
І що скажи нам більшого ще треба,
Здоров'я й спокою нашій душі.
Щоб угорі було блакитне небо,
Моя сім'я, і списані вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
Зорею упаду тобі на плечі,
Коли до неба очі піднесеш.
Нас буде зігрівати тихий вечір
Ти у руках кохання збережеш.
Нам грають струни музику щасливу,
А серце б'ється переливом в такт.
Радієм ми з тобою цьому диву,
Його тепло зворушує нас так.
І буде пломеніти твоє серце,
Від тих п'янких і ніжних почуттів.
Ти мов у сні, але не сон усе це,
Палке кохання, так як ти хотів.
Зіллються у коханні два потоки
І понесуть на райські острови.
Хоч сплинуть не одні прожиті роки,
Вони в думках коханням ожили.
Зорею упаду тобі на плечі
І в серці залишуся назавжди.
Зігріє нас теплом щасливий вечір,
Кохання буде казкою завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2011
Спинився час в єдиному зітханні,
Думки як хмари душу облягли.
Були у двох щасливі ми в коханні
І як могли те щастя берегли.
Ми берегли ту нашу першу осінь
І наші перші ніжні почуття.
У небі відбивалось стоголоссям,
Курликання журливого ключа.
Зривала осінь й кидала листочки,
Встеляла ними наш життєвий шлях.
І гаптувала золотом сорочку,
Із радістю і смутком у очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2011
За вікном уже вщухла злива,
Що співала гучні пісні.
Я сьогодні така щаслива,
Ти в коханні признавсь мені.
Тепер серце пісні співає,
Розтинаючи небосхил.
А веселка барвами грає,
Додає мені нових сил.
Буде литись щастя рікою,
Ним умию личко своє.
І до зір полечу з тобою,
Я щаслива. Ти в мене є...
Не страшнІ нам з тобою грози,
Ні вітри, ні ряснІ дощі.
Як в очах моїх зблиснуть сльози,
Значить щастя живе в душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2011
Упаду я в травицю шовкову
І згадаю дитинство своє.
Як матуся співа колискову
І зозуля усе ще кує.
Там хатинка старенька бабусі
І криниця в жасмині стоїть.
В теплий край відлітають вже гуси,
Гелготання у небі звучить.
Нас стежина веде у дитинство,
До далеких нездійснених мрій.
Де на небі лишилось намисто,
І багато дитячих надій.
Ще насниться нераз колискова
І матусині ніжні слова.
Мої друзі і рідная мова,
Що у серці моїм ожива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2011
Він приходив до неї у снах,
Вона з юності марила ним.
Не давав підійти ближче страх,
Та минуло багато вже зим.
Опадає з дерев листопад -
А вона не забула його.
Не повернеться юність назад,
Ту любов зігріває тепло.
І при зустрічі серце тремтить,
Виривається просто з грудей.
А душа ще коханням горить,
Не звертає на погляд людей.
В серці житиме вічно любов,
Бо вона не вмирає ніколи.
І при зустрічі бажаній знов,
Так заниє і в серці заколе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2011
Ми з тобою так близько були,
Ми щасливі були із тобою.
Вдарив грім, розколов береги,
Поділивши любов з журбою.
Сум у серце прийшов назавжди,
Окропивши гірко сльозою.
Я промовить хотіла: " ЗАЖДИ",
Та лишились слова німотою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2011
Сплету з кохання я вінок,
Вплету туди духм'яні трави.
І понесе мене струмок,
Де вдвох із милим ми бували.
А так закохані були,
Нам дня і ночі бУло мало.
Коханням нашим ми жили,
Про це лише світанки знали.
Стежина нас вела в життя,
Він брав в долоні мої руки.
Раділа я до забуття,
А в двері стукала розлука.
Все потемніло навкруги
І серце стиснулось від болю.
Були так близько береги -
Тепер далекі ми з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2011
Причаїлася осінь тихенько,
Заховалась в багряному листі.
Гладить коси їй вітер легенько,
А калина квітчає намистом.
Прикрашає і втІшує осінь,
Не сумуй, буде бабине літо,
Павутинням мережена просинь,
Будеш ти ще теплом тим зігріта.
Ні, не буду, торкає за плечі
Вже зима, моя старша сестриця.
І морозний за вікнами вечір,
Прилетіла у гості синиця.
А мені, мабуть, час вже збиратись
У далеку, нелегку дорогу.
То ж з тобою ми будем прощатись
Коло твого сумного порогу.
Зустрічай мене іншого разу,
Знов тобі принесу я гостинці.
Ну а зараз не маю більш часу,
Ти привіт передай мій ялинці.
Прощавай, не сумуй. І не треба
Сумувати за мною щоразу.
Сніговою хмариною небо
Буде сипати сніг без відказу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292093
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2011
Сади квітують чарівні,
Веселка грає в небі.
Весна співає нам пісні,
А я спішу до тебе.
Приспів:
Ти один, я одна,
Все про нас знає тиша.
Ти один, я одна,
Нам весна оду пише.
Пригорнеш ніжно ти мене,
Залишуся з тобою.
Озвуться наші почуття
І полетять луною.
Приспів;
І заквітує яблунь цвіт,
У нас перед очима.
І буде кольоровий світ,
У тебе за плечима.
Приспів;
Ти один, я одна,
Все про нас знає тиша.
Ти один, я одна,
Нас кохання не залишить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290554
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 03.11.2011
Пекучий біль і гіркі сльози,
Більш не зігріє те тепло,
Що гріло в лютії морози
Обом так затишно було.
Ти дарував для мене щастя,
Всю ніжність наших почуттів.
Зустрітись більше нам не вдасться,
Залишиться лиш шум вітрів.
І понесуть розлуку хмари,
Далеко вгору до небес.
І будуть плакати стожари,
Не подарують більш чудес.
Так буде сумно в тихий вечір,
Заплаче місяць і сльозу,
Струшу з обличчя, щоб за плечі,
Я не догнала знов грозу.
Твоє тепло враз розчинилось,
Десь загубилось в берегах.
А може просто перегрілось
І потерпіло власний крах.
Ну що ж, бажаю ще зігрітись,
Хоч не своїм, чужим теплом.
І в світі цьому не губитись,
Залишитись у нім добром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2011
Шумів, як вітер, нарікав на долю,
Кидав слова образливі мені.
А я летіла птахою на волю,
Очима бачила, давно чужі.
Переживала, мучилась, страждала,
Вмовляла серце, ще повір хоч раз.
Мабуть тому, що в глибині кохала
І вірила кохання спасе нас.
Та все дарма, летіли дні за днями
І віддалялись наші береги.
Кохання більше не співало з нами,
Холодним вітрем став для мене ти.
Втомилася, немає в мене сили
І суперечок більш не хочу я.
Перетворились почуття в вітрила,
Понесли небеса твоє ім'я.
Умиюся не слізьми, а росою,
Радіти буду, на землі живу.
Милуюся чарівною красою,
Впаду від щастя в шовкову траву.
А серце, серце знову заспіває,
Мелодія полине від душі.
І на обличчі усмішка засяє,
Від радості писатиму вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2011
Вони йшли поруч в осінь чарівну,
За руки один - одного тримали.
На двох любов ділили лиш одну
І зорі ясні, поглядом знімали.
Вони йшли поруч, а в думках життя,
Яке долали всупереч ці двоє.
Було у грудях в них на двох биття,
Вони були щасливими обоє.
Кидає жовте листя листопад,
Летить воно і падає під ноги.
Не повернеться більш життя назад,
Воно лишило в серці лиш тривоги.
Вони йшли поруч в осінь золоту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2011
За вікнами політують сніжинки,
Свою перину трусить заметіль.
Вкриває землю й чарівні ялинки
І сипле білим сріблом звідусіль.
Принишкли хмари, мов копиці сіна,
Над сизим смутком ранньої зими.
Вона насипе снігу по коліна
І будуть снитись заметілі сни.
На холоді в самотності калина,
Сумує, що лишилася одна.
Червоні ягоди, немов перлини,
Скуштує їх, ще зимонька - зима.
Дахи сріблястим снігом припорошить,
Позаганяє звірів у норкИ.
А вранці іній, заметіль попросить,
Щоб та, розповіла свої казки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290129
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.11.2011
Розлетілось намисто по полю,
Не знайти. А чи треба шукати...
І не має сильнішого болю,
Невідомість у мріях чекати.
Давно зболені мрії і очі,
Моя стежка далека до тебе.
У вікні лиш холоднії ночі
І зажурено дивиться небо.
Лине пісня сумна,не весела,
Що зворушує серце і душу.
Я була у коханні щаслива,
А тепер все забути це мушу.
Розлетілось намисто у полі,
Його інший хтось буде збирати.
А мені знов нашіптує доля,
Що не прийде... Не звик повертати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2011
Годинник на стіні висить,
Нагадує прожиті роки.
Він так тихенько стукотить,
Немов на зустріч робить кроки.
Нам розповість він ще нераз,
Як хліба не було у хаті.
І довго так тягнувся час,
Бо були бідні і багаті.
Накрили сутінки село
І вечір завітав до хати.
Годинник стукає в вікно,
Нагадує, що треба спати.
Гроза насунула здаля
І почорніли в небі хмари.
Стогнала матінка - земля,
Фашисти злі її топтали.
На фронт пішли її сини,
Без них засумувала хата.
Лишивсь годинник на стіні,
Години грізні рахувати.
Він свідком був, як в темну ніч,
Заголосила в хаті мати.
Як гучномовець подав клич,
Й строчили гучно автомати.
В сумні й страшні, тривожні дні,
Від холоду промерзла хата.
Лише годинник на стіні,
Той біль спроможе відчувати.
Нераз горітиме село,
Доводилось усім тікати.
Дідусь з стіни знімав його,
Щоб в лісі темному сховати.
Дідусь його таки зберіг
І дочекався дня яснОго.
І скільки б не топтав доріг,
Зустрів годинник Перемогу.
І дім новий він збудував,
Щоб щастя панувало в ньому.
На стіл годинник він поклав,
Бо все життя було у ньому.
Забив гвіздочок у стіні
І витер піт з свого обличчя.
Годинник повернувсь з війни,
До мирного життя він кличе.
Засвітить сонечко в вікно
І день новий в житті настане.
Годинник, що висить давно,
У серці битиме коханим.
Нехай ніколи не згасає
І пам'ять в серці хай живе.
Світанки мирні зустрічає
І пізнає з життя нове.
Пройдуть роки, минуть сторіччя,
Війну покажуть лиш в кіно.
Нас знов у подорож покличе,
Годинник, що висить давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2011
Подаруй мені день золотавий,
Щоб веселкою грав у житті.
Понеси понад лісом, над ставом,
Щоб щасливі були в почутті.
Подаруй мені зорі яскраві,
І свій погляд яснИй, наче день,
Щоб були ми щасливі в коханні,
Наспіває хай вітер пісень.
Подаруй мені гори і доли,
Поле, квітів букет запашний.
Хай за нас не хвилюється море,
Бо керманич - коханий мій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
Сумрачным утром, в тёплой постели,
Холодно стало в сердце метели.
Я согревалась твоим милый взглядом,
Тепло было мне, когда ты был рядом.
Любить тебя - это так не просто,
Любовь моя - это маленький остров.
Любовь твоя - это муки, страдание,
Сердечная боль, разочарование.
За окнами осень тучи сгущает,
Сердце так просит, сердце не знает.
Метёт листопадом в окна и двери,
Тебя больше нету, я в это не верю.
Любить тебя - это так не просто,
Любовь моя - это маленький остров.
Любовь твоя - это муки, страдание,
Сердечная боль, разочарование.
Где вновь мне найти, твой взгляд и улыбку,
Чтоб наша любовь, сыграла на скрипке.
Пойми дорогой, я очень скучаю,
Тебя отпустив, я мечту обнимаю...
Любить тебя - это так не просто,
Любовь моя - это маленький остров.
Любовь твоя - это муки, страдание,
Сердечная боль, разочарование.
Слова и музыка MTRSEDES///
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288990
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 27.10.2011
У білих хмарах голубого неба,
Я бачу образ схожий так на тебе.
До нього простягаю свої руки,
Та ти далеко, поруч лиш розлука.
Я з нею мерзну, навіть замерзаю,
Тепла від тебе й ніжності чекаю.
Вже осінь - чарівниця на порозі,
А ми ніяк зустрітися невзмозі.
Листи тобі я знов пишу в розлуку,
Тебе чекати, то для мене мука.
Та вірю я, що буду ще щаслива,
Хоч осінь інколи буває і примхлива.
ЇЇ попрошу, будь до мене добра,
Не лий дощем, щоб не була я хвора.
Осип дарами бабиного літа,
Й твоїм теплом, щоб я була зігріта.
Я так закохана в цю пору року,
Хоч завдає, вона нам і мороки.
Без неї жити, зовсім не цікаво,
Тому зустрівшись, вигукну їй... Браво!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2011
Серце моє плаче, як лелека,
Плаче покидає рідний край.
А любов, вона така далека,
Хоч була колись ненече рай.
Я сумую і зі мною небо,
Дивиться зажурено згори.
Пада дощ, а я прошу не треба,
Ти зігрій й до себе пригорни.
Огорни мене теплом й любов'ю,
Щастя дай і дай свого тепла.
Щоб розлука не забрала знову,
Ту любов, що навесні була.
Буду берегти її для тебе,
Зігріватиму її в мороз.
І дивитимусь в блакитне небо,
Бо у мене ти є, а не хтось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2011
Хлібом й сілью нас село стрічає
І квітують маки у житах.
Я горжусь й пишаюсь рідним краєм,
Б'ють підкови коні в берегах.
Приспів:
Ой село, моє село рідна хата,
В'ється стежка в споришах.
На любов моє село багате,
У життя моє широкий шлях.
Ой село, моє село рідна хата,
В'ється стежка в споришах.
Тут квітує рута й м'ята,
Соловей щебече у лісах.
Ми блукали літніми ночами,
Нам півні співали на зорі.
Ти село нас рідне зустрічало
І лились чаруючі пісні.
Приспів:
Я у краї цьому народилась,
І у краї цьому я живу.
Я любити в краї цім навчилась
І про нього пам'ять збережу.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2011
Між квітучим перевеслом у садах,
Зустрічала свою весну, наче птах.
Прилетіла, відлетіла у світи,
Залишила сум у серці, як і ти.
Сумувала і мовчала стільки літ,
Та весною, знов розквітнув білий цвіт.
І була я вся в коханні, і цвіту,
І хапала цвіт кохання на льоту.
Розвивав нам вітер коси, капав дощ,
Не збирала сльози в краплі,ну і що ж.
Сонце ніжило й світило від душі,
Дарувала я кохання і вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2011
Дивлюсь крізь біль свій наболілий,
Всю радість вітри рознесли.
Думок торкаюсь так не сміло,
Пісням дарую голоси.
І лине музика чарівна,
У кожне серце, кожен дім.
У ньому Муза, як царівна,
Розносить посмішки усім.
Нехай летять, нехай співають,
З небес спускаються до нас.
У серце радість нам вливають,
Дарують блиск своїх прикрас.
Візьму я ті прикраси в руки
І подарую їх пісням.
Не допущу до них розлуки,
Щоб весело було і вам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2011
Осінь - царівна, ніжить серпанком,
Оксамитне листя стелить до ніг.
Шле прохолоду тихому ранку,
Тишу цю дивну для нас він зберіг.
Глянеш у небо, жодної хмари,
Думка за думкою лине у вись.
Осінь - чаклунка шле свої чари,
Падає, падає... Знов падолист...
З ним закружляю в танці я знову,
Ніби у вальсі, як бУло колись.
Де ти кохання, де ти любове,
Пісню почуй і до мене вернись.
Знов на долоні падає листя,
Вітер підхопить його й понесе.
У береги і ліси барвисті,
У падолисті кружлятиме все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2011
Згадай, згадай кохання береги
І захід сонця й тихії світанки.
З тобою ми закохані були,
Росу збирали з прохолодних ранків.
Приспів:
Ти пам'ятаєш, як лишив одну,
Хоча минуло вже багато літ.
В самотності встрічала я весну,
А ти шукав ще папороті цвіт.
Тепер усе в минулому живе,
Та серце й досі все це пам'ятає.
І може я зустріну ще тебе,
Бо пам'ять до тих днів мене вертає.
Приспів:
Ти пам'ятаєш, як лишив одну,
Хоча минуло вже багато літ.
В самотності встрічала я весну,
А ти шукав ще папороті цвіт.
Згадай, згадай якими ми були
І дивні сни, що снилися без тебе.
Хтось роз'єднав кохання береги,
Засумувало у зажурі небо.
Приспів:
Ти пам'ятаєш, як лишив одну,
Хоча минуло вже багато літ.
В самотності встрічала я весну,
А ти шукав ще папороті цвіт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288132
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 23.10.2011
Десь самотність ходить за плечима,
Я її гоню від себе геть.
І шукаю в натовпі очима,
Погляд твій жеврівший ледь, ледь, ледь.
Де знайти твої коханні очі,
Як зігрітись ще твоїм теплом.
Щоб в палкім кохані бУли ночі,
Щоб було нам гАряче обом.
Ти не чуєш, мабуть десь далеко,
А самотність тут, біля воріт.
Хай летить у небо як лелека,
Бо не легкий цей великий світ.
Може самота і за плечима,
Та її у серце не впущу.
Ще шукатиму тебе очима,
Як прийдеш - усе тобі прощу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2011
Вони зустрілись зовсім випадково, на тролейбусній зупинці. Аня поверталась з роботи додому і зайшла в магазин, щоб купити продукти. Вийшовши з магазину,зрозуміла,що цей пакет в якому знаходяться продукти - довго не витримає такого навантаження.
Та тішила думка, що все ж їй пощастить і додому вона повернеться без пригод. Поспішала до тролейбусної зупинки. На зупинці вже було чимале скупчення людей. Ось і тролейбус. При штовханині хтось зачепив різко пакет і він розірвався. На асфальт посипались яблука, а за ними і все інше, що там знаходилось. Аня з сумом в очах почала збирати свої покупки. Ніхто з оточуючих не допоміг. Хотілось плакати тому, що не було в чому нести того, що зібрала і нового пакету теж не було...
- Ось, візміть будь - ласка і не сумуйте.
Вона підняла очі і побачила усміхнене обличчя хлопця, який простягував їй свого пакета.
- Давайте я вам допоможу.
- Будь - ласка.
- Мене звати Андрій.
- А мене Аня. Дуже приємно.
В тролейбусі вони їхали вдвох. Зав'язалась дружня розмова. Коли тролейбус під'їжджав до зупинки, Андрій запропонував донести цю важку ношу додому і заодно провести Аню.
- Дякую вам Андрію. Щоб я робила якби не ви.
- Та нема за що. Як би не цей випадок, ми б з вами не зустрілись.
З його слів Аня дізналась, що Андрій навчається у вузі на останньому курсі. І як не дивно, живе зовсім недалеко від неї, в сусідньому будинку. Довів
ши Аню до під'їзду Андрій віддав їй важку ношу. Побажав доброї ночі і вже хотів йти. Та якась невідома сила не відпускала його. Ця дівчина зразу ж йому сподобалась.
- Аню, дозвольте вас запросити на прогулянку катером по Дніпру. Вона трохи задумалась, хвилинку помовчала, а тоді погодтлась.
- Тоді я чекатиму вас завтра у сквері, що навпроти о 16 00 год. До зустрічі.
Аня піднімалась східцями на третій поверх з думкою: "Дивне знайомство і
невже це відбувається зі мною".
Квартира зустріла самотністю. Зразу навіяла в серце сум і спогади. Колись тут за великим столом збиралась велика дружня сім'я. Тато, мама, бабуся і брати близнюки. В домі ставало зразу гамірно і весело.
Той ранок вона запам'ятала як ніколи. Він ніби то нічого страшного не віщував. Батьки збирались їхати на дачу, з ними їхала бабуся і близнюки.
Повернутись мали на слідуючий день. Аня навчалась в медичному інституті і поспішала на заняття.
До дому повернулась обідньої пори. Обідати не хотілось. Взяла до рук книгу і незчулась як задрімала. Снився якийсь незрозумілий, страшний сон. Люди, машини, плач... Аню розбудив дзвінок у двері. На порозі стояли якісь незнайомі люди.
- Це квартира Власенків?
- Так.
- Дозвольте зайти до квартири. Не бійтеся, ми з міліції.
- А що трапилось?
- Сьогодні в напрямку с. Соснове трапилась дорожня пригода.
- Що з ними? Скажіть, що з ними. Вони живі? - закричала Аня.
У відповідь німа тиша...
Ви заспокойтесь. Нам дуже важко розмовляти зараз з вами, ми розуміємо в якому ви стані, але ми повинні вам сказати . На жаль, ваші рідні,що знаходились в автомобілі загинули. П'яний водій грузовика не справився з кермом і на великій швидкості врізався в жигулі. Водій і всі пасажири загинули.
В очах потемніло, сили покинули її, голова запаморочилась і Аня втратила свідомість. Коли відкрила очі, побачила людей у білих халатах..Дуже боліла голова. Вона ще немогла усвідомити, що сталось. Та коли до кімнати зайшла заплакана сусідка тітка Паша в чорній хустині, все пригадалось - це не сон, це насправді. Її найдорожчі люди, її люба сім'я,їх більше нема і ніколи не буде. І все через якусь чужу людину, яка п'яною сіла за кермо і забрала життя дорогих їй людей. Так боляче на душі, коли Аня повертається до тих страшних днів. Та нічого не вдієш і ніщо не зміниш.
Так розпорядилась доля. Треба жити...
І вона жила. Потрохи душевні рани стали загоюватися. Аня знала, що її сім'я завжди поруч з нею в її серці. Кожного вечора вона молилась і розповідала, як пройшов сьогоднішній день, просила Господа щоб передав все батькам. Часом лягаючи в ліжко вона довго плакала, так і засинала.
Ранок зустрічав своєю прохолодою і лагідними промінчиками сонця, що ніжили її молоде обличчя. Вона відкрила очі, по кімнаті стрибали сонячні зайчики. Серце радісно билось. Сьогодні вона вперше іде на побачення з Андрієм. Яким воно буде, думаю, що все пройде добре. Андрій здається непоганий хлопець. Приємний співрозмовник і уважний, таких як він зараз дуже мало. Та до 16 00 години було ще стільки часу...
- Ну що ж Ганнусю підіймайся. Треба ще провідати могилки рідних. Завітати до сусідки тітки Паші, щось давно її не бачила, може захворіла. А там і час сплине.
Вона не йшла, а летіла неначе лебідка і білосніжій легенькій сукні, а очі світились від радості. Ось і він. Андрій чекав її з великим букетом червоних троянд.
Як він дізнався, що це її улюблені квіти.
- Привіт, це тобі.
- Дякую,- вдихнула ніжний аромат квітів.
- Ну, що ж, пішли, катер чекає.
- Прогулянка буде дуже цікавою. Теплий вітерець куйовдив її волосся, Андрій вдивлявся в її добрі очі і ніяк не міг надивитись на неї.
Андрій був із заможньої сім'ї. Його батьки, часто по роботі, виїжджали за кордон. Дома їх не було по півроку. І Андрій дуже рано привчився до самостійності. Правда, він був під наглядом бабусі, але бабуся часто хворіла і йому, як єдиному здоровому чоловіку, доводилось її доглядати. В сім'ї завжди панувала повага і доброта. Бувало й так, що доводилось викликати до бабусі швидку допомогу. Бабуся гордилась своїм онуком і коли дивилась йому у вічі часто промовляла: " Андрійку, дай тобі, Боже, хорошу дружину, таку, як ти сам." Андрій тільки відмахувався рукою і з усмішкою відповідав:
- Ще не час.
А загалом, він почувався щасливим, що у нього такі хороші батьки і така родина.
Час швидко сплинув і на землю спустились сутінки. Сонце пішло на захід і від Дніпра, потягнуло прохолодою.
- Ну як тобі, Ганнусю?
- Дуже добре, я щаслива і задоволена.
Вони йшли алеєю, він все пригортав до грудей її руки. І так тепло було на душі. Мабуть, це справжнє кохання, і серце про це теж каже. Потягнулись пекрасні дні, кожен не схожий один на одного. Зустрічі, освідчення в коханні, недоспані ночі. І багато щастя.
Задзвенів телефон, коли Аня підняла слухавку, на другому кінці весело гомонів голос Андрія.
- Ганнусю, люба, приїхали батьки. Вони хочуть з тобою познайомитись.
Стало лячно. Думка зразу пронизала голову. Що скажуть, як віднесуться? Чи буде люб'язна зустріч? Серце тривожилось...
- Добрий день, заходьте, будь - ласка. В коридорі зустріла симпатична енергійна жінка.
- Знайомся, це моя мама, Маргарита Станіславівна.
- Дуже приємно. Аня.
На гамір у коридорі, вийшов з книгою в руках охайний чоловік.
- А це мій батько, Микола Олексійович.
Аня з Андрієм пройшли до великої кімнати. Вона все ніяковіла і опускала додолу очі. За розмовою не зогляділись, як минув час. За вікнами стало темно. І Аня подякувавши господарям, стала збиратись додому.
- Я тебе проведу,- промовив Андрій.
Ніч була теплою, в повітрі пахло матіолою, в небі світились зорі, а місяць освітлював дорогу.
- Андрію, мені дуже приємно було в оточенні твоєї родини, але здається, я не зовсім сподобалась твоїм батькам.
- Чому ти так думаєш?
- Я відчуваю.
- Ганнусю, люба, ти даремно хвилюєшся. Усе буде добре. Ось побачиш.
Уже в кімнаті Аня роздумувала над знайомством з батьками. Чомусь різні думки лізли в голову, а її серце підказувало, що не все так буде, як хочеться.
Повернувшись додому, Андрій застав батьків у вітальні. Вони сиділи і чекали свого сина.
- Чому ви не спите?
- Ми чекали на тебе, щоб зразу, не затягуючи часу, порозмовляти з тобою.
Розумієш Андрію, - розпочала мама,
- нам дуже приємно було познайомитись з цією дівчиною...
- У неї є ім'я.
- Так- так, Анею, але ми з батьком думаємо, що це не найкращий твій вибір. Розумієш...
- А я думав, що Аня вам сподобалась, і що ви схвалите мій вибір. Тепер я зрозумів, що крім сволго серця, я ні з ким радитись не буду. Ми будемо щасливі і обов'язково будемо разом. Ніяка сила не роз'єднає нас.
- Ми твої батьки.
- Так, ви мої батьки, але я кохаю її, і одружусь на ній.
Весілля було невеличке, декілька подруг зі сторони нареченої, медпрацівники з її роботи. Ані дуже хотілось, щоб за святковим столом була її родина, тато, мама, бабуся та брати. На очі навернулись сльози. А ще прийшли привітати Андрієві друзі. Чоловік двадцять назбирається. Та головних, почесних гостей за столом, Андрієвих батьків, не було. Він все чекав, що ось відкриються двері і з'являться дорогі люди, вони привітають і зрозуміють, що Аня це і є щастя їхнього Андрія. За думками Андрій і незчувся, як хтось торкнувся його плеча і промовив: " Вітаю, дорогі мої онуки. Вибачте, трохи припізнилась, бо роки вже не ті, та й здоров'я у вашої бабусяі вже не таке як у молоді роки".
- Бабусю, дорога, ти прийшла. Очі бігали по залу і когось шукали.
- А тато, мама?
Бабуся опустила очі.
- Ти вибач їх, онучку, я думаю, що з часом вони все зрозуміють і все буде добре.
Молоді стали жити в Аниній квартирі. Андрій закінчив навчання і знайшов роботу за професією. Став працювати на заводі деревопереробки інженером. Кожного дня після роботи він поспішав додому, де його чекала люба і дорога дружина Ганнуся.
Молодята ладили між собою дуже добре. Завжди все вирішували разом, в домі було затишно та охайно.
- Андрійку, скоро нас буде троє.
- Це правда? Кохана моя, як же я вас обох люблю.
Радості не було меж. Він обхопив свою Ганнусю руками і покрутив навколо себе, як малу дитину.
- Ой, Андрію, голова закрутилась.
- Добре, добре, вибач, моя рідна, це я від радості. Я такий щасливий, що ви у менеє. Тепер тобі більше потрібно відпочивати, набиратись сил. Кожного вечора прогулянки на свіжому повітрі. Нашому малюкові потрібен кисень...
З дерев злетів останній пожовклий листок. Дні стали короткими, похмурими і сірими. Небо вкрилось сніговими хмарами, а в повітрі відчулись заморозки. Скоро на землю завітає зима, прилетять білі мухи. Птахи вже давно відлетіли в теплі краї. Аня сиділа в кімнаті перед вікном і уважно вдивлялась в перехожих, що поспішали хтозна - куди. Кожен зі своїми турботами і справами. В живіт щось штовхнуло.
- Привіт, радосте моя, мама тут коло тебе. Нахилившись до живота Аня ніжно розмовляла зі своїм малюком.
- Хочеш я прочитаю тобі казку і ти заспокоїшся. Вона взяла книгу з казками, вмостилась на канапі і почала читати. Малюк притих.
- Подобається, моє сонце, слухай і засинай, набирайся сил, бо ми з татком так чекаємо на тебе.
Андрій щось запізнювався. Аня позирала на годинник і гонила недобрі думки.
Задзвонив телефон і Аня поспішила до слухавки.
- Слухаю вас.
- Ганнусю, люба, я трішки запізнюсь тут на роботі. Прийду пізно, тому лягай відпочивати без мене.
- Добре, коханий.
Аня прокинулась від різкого болю. Болів живіт.
- О Господи!
Андрія в спальні не було. Вона поспішила на кухню. Годинник показував п'яту ранку.
- Андрію!
Кругом тиша.
- Де ж ти. Боже, що ж мені робити. Де ти Андрію? Дитина, пологи! - майнуло в її голові.
Тремтячими руками вона набрала номер швидкої.
В пологовий будинок її привезли одну. Думка про Андрія не давали їй спокою. Як же вона буде народжувати без нього?
- Тужтеся, дорогенька. Дитина проситься назовні. Допоможіть їй.
- Не можу. Немає сил.
- Зберіть усі сили і допоможіть своєму малюкові, - просив і вмовляв Петро Федорович, лікар - гінеколог.
- Давайте, рідненька, ви можете.
Сили покидали її, та вона зібрала усе, що було, і почула різкий голосний крик дитини.
- Вітаємо, у вас народився син. Гарненький і здоровенький.
- Дякую. Син... А де ж Андрійко, що з ним?
Серце щось відчувало.
Минула ще одна ніч. Настав ранок. Андрій не з'явився. Щось трапилось. Вона поспішила до сина. Маленький згорточок тихенько спав собі, посопуючи кирпатеньким носиком, як у тата. В цей час йому снились, мабуть, хороші сни, бо на обличчі з'явилась усмішка. В палату зайшла медична сестра.
- Аню, підійдіть до лікаря в ординаторську, він вас чекає.
Коли вона увійшла у кабінет, то побачила сивочолого чоловіка, що сидів за столом над купою документів. Побачивши її, він відложив свої справи в бік.
- Добрий день, сідайте. Я запросив вас сюди... Ви тільки не хвилюйтеся. Справа в тому, що ваш чоловік повертався пізно додому і потрапив під колеса автомобіля. Як? Чому? Обставини з'ясовуються. Він живий і знаходиться в нашій лікарні в травматологічному відділені. Згодом ви зможете його побачити.
Коли вона зайшла до палати, то побачила зовсім не свого Андрія. На ліжку лежала людина вся в бинтах, очі заплющені. Тіло ніби зовсім бездиханне. Вона нахилилась до нього і ніжно прошепотіла.
- Андрійку, любий, це я твоя Ганнуся. У нас народився син і ти вже тато.
У відповідь було мовчання і майже ніяких ознак життя...
До неї підійшлі медсестра.
- Він знаходиться другий день у комі і вас не чує. Але ви порозмовляйте з ним, може станеться диво...
Тремтячими руками Аня набирала номер телефону до Андрієвих батьків. Слухавку підняла Маргарита Станіславівна.
- Слухаю вас.
Аня хвилинку помовчала, а тоді тремтячим голосом промовила.
- Доброго дня, це Аня. Андрій потрапив у біду. Зараз знаходиться у лікарні. Його збив автомобіль.
На другому кінці слухавки почулись схлипування...
- І ще, Маргарито Станіславівно, ви стали бабусею, у нас з Андрієм народився син.
Маргарита Станіславівна присіла на диван і гірко заплакала.
- Синочку, вибач. Живи, чуєш , живи!
Вона підняла слухавку і зателефонувала чоловіку на роботу.
- Рито, я зараз буду.
Похмурі стіни лікарні зустріли їх з насторогою. Ось його палата.
- Андрієчку, синку.
Син лежав нерухомо із заплющеними очима. Він уже третю добу не реагував ні на що і ні на кого.
- Що з ним?
- Черепно - мозкова травма, численні переломи. Та найтяжче те, що у нього перелом хрепта. І якщо він вийде з цього стану, з коми, а ми надіємось, що так і буде, ходити він уже не зможе.
Це прзвучало з уст лікаря, як вирок.
- Маргарито Станіславівно, - вона повернулась і побачила свою невістку, - ось знайомтесь з онуком, це малий Андрійко.
Серце матері стиснулось від болю, і вона лиш тепер зрозуміла, як несправедливо тоді повелась. І скільки душевного болю завдала синові. І ось, що вона бачить тепер, її єдиний син лежить тепер перед нею нерухомий. А малий Андрійко прийшов познайомитись з бабусею,яка так недобре повелася з його батьками.
- Вибач, Аню, - в голосі відчувалось тремтіння, - вибач, донечко, і ти мій любий онучку. Вибачте діти, що не була поруч з вами, не підтримувала весь цей час.
- Ну, що ви, мамо, ми вже давно вам вибачили. Головне, що ви з нами і зрозуміли, що я і ваш син нероздільні, ми кохаємо один одного. Малому Андрійкові потрібні і мама, і тато. Він повинен мати бабусю і дідусЯ.
Сльози лилися з очей. Дві жінки, дві любові стояли в обіймах, пригортаючи маленький згорточок в одіяльці. На них дивились чисті оченята, що ще нічого не розуміли.
- Мамо! - пролунав голос.
Вони обоє різко повернулись і побачили, що Андрій опритомнів. З очей текла сльозинка радості.
- У нас все буде добре, любов допоможе жити... Ми будемо щасливі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287831
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.10.2011
Моє серце тепла твого просить
І шепоче до тебе - зігрій.
Знов кружляє за вікнами осінь,
Жовтим листячком наших надій.
В небі чути, десь, крик журавлиний,
Так тужливо стає на душі.
Пригадаю - той погляд єдиний,
Що навіки мені залишив.
Сині очі так ніжно дивились,
У ранкову і тиху блакить.
Шепотіли уста - розлучились,
Залишилася в серці лиш мить.
Будуть ранки, ще довго боліти
І зупиниться ніби той час.
Почуття будуть в серденьку тліти,
Сама доля вирішить за нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2011
Була у неї мрія, ще з дитинства,
Пройтись росою босими ногами.
Як закривала очі, сон цей снився,
Що йде за руки взявшись разом з нами.
Щодня пекучий біль тривожив душу,
Вона складала руки і молилась.
О Господи, спаси! Піднятись мушу,
Зроби щоб у ногах взялася сила.
Дивились очі, теж сумні з ікони,
Вселяли в дівчину її надію.
Коли у церкві задзвонили дзвони,
Збулася та, важким чеканням, мрія...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2011
В серце полились твої зізнання,
Чарівним солодким нектарем.
Розгорілося п'янке кохання
І на землю пролилось дощем.
Переповнило доверху душу,
Збудоражило у жилах кров.
Почуттями я його зворушу
І впаду в твої обійми знов.
Не розлучить нас ні дощ, ні холод,
Ні зима, що стукає в вікно.
Ні туман, що на землі, як морок,
Берегами ходить вже давно.
Вірність в серці, як вогонь палає,
Линуть в небо чарівні пісні.
Його погляд наскрізь пропікає
І тече - мов струмок навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2011
Тужливо прокричали журавлі,
І клаптями туман до ніг лягає.
Забувши болі і гіркі жалі,
Шепоче серце, що тебе кохає.
Осінній падолист, як карусель,
Кружляє у повітрі жовтим листом.
Звучить десь музика, що грає Лель,
Для Мавки біля озера за містом.
Не захолонули ще почуття,
Вони немов веселки переливи.
Нас кличуть за собою в майбуття,
Коханням в серце линуть рясні зливи.
Слова злітають ніби птахи ввись,
Лягають в душу пелюстками квітів.
У небі журавлі летять, дивись...
І знов з дерев зриває листя вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2011
Подаруй мені знову той день,
Бо була я у ньому щаслива.
Де співали птахи нам пісень,
Й поцілунки лились ніби злива.
Подаруй мені цвіт восени,
Що весною з дерев осипає.
І прийди мій коханий у сни,
Хай у серці вогонь запалає.
Подаруй мені ніжну любов,
Щоб вона зігрівала й п'янила.
І на вушко шепни мені знов,
Щоб від слів я у небо злетіла...
Подаруй мені зірку ясну,
Щоб світила мені і світила...
А коли я проснуся від сну,
Зрозумію - любов, то є сила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2011
Скільки б у світі не стоптали ми доріг,
Завжди прийдем на батьківський поріг.
Для нас смачна вечеря буде на столі
І мама з татом завжди молоді...
Мамо - кохана, ніжна, люба, дорога,
Мамо в твоєму серці знайдем ми тепла,
Мамо - усмішку подаруєш нам свою,
Мамо - тебе на світі більше всіх люблю.
У нелегке дитинство заглянем своє,
Ми там маленькі й мама з нами є.
І майорить нам кущ калини під вікном,
Та сплинуло життя неначе сон.
Мамо - кохана, ніжна, люба, дорога,
Мамо в твоєму серці знайдем ми тепла.
Мамо - усмішку подаруєш нам свою,
Мамо - тебе на світі більше всіх люблю.
Зайшло за обрій, ясне сонечко давно
І сутінки покрили вже село.
В хатині вогник у вікні моїм горить
І лиш моя матусенька не спить.
Мамо - кохана, ніжна, люба, дорога,
Мамо в твоєму серці знайдем ми тепла.
Мамо - усмішку подаруєш нам свою,
Мамо - тебе на світі більше всіх люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286616
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 16.10.2011
Десь там у серці, ніжно грає скрипка,
Виводить ноти бережно смичок.
Мелодія - це мов кохання квітка,
Розпалить душу, а тоді мовчок.
Чекаєш знову музику кохання
І віриш, що заграє ще вона.
Полинуть до душі твої зізнання
І знову заквітує в ній весна ...
Твоя любов - мене зігріє літом,
Розпалить у душі моїй вогонь.
І буду я тобою знов зігріта,
Твоїм гарячим дотиком долонь.
Від щастя полечу в блакитне небо,
З тобою разом, до далеких зір.
І більш не відпущу тебе від себе,
Ми стали одним цілим - ти повір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2011
Я пам'ятаю нашу мить, останню,
Дощу краплини падали додолу.
Ховав твій погляд в небі таємницю,
Нам про розлуку шепотіли зорі.
Слова, що гріли так - вже охололи,
Мої надії - відлетіли з вітром.
Немає в них більш вільного простору,
Лишилась я твоїм далеким світом.
Я пам'ятаю нашу мить, останню,
Її не буде, мАбуть, вже ніколи.
Розбилось серце бо було з кришталю,
Воно мовчтить і більш в душі не коле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2011
Вплітає в коси позолоту осінь
І сріблом відбивається в душі.
У небі на прощання стоголоссям,
Ще прокричать востаннє журавлі.
Летять вони зажурливо далеко,
Складний долають, небезпечий путь.
Із сумом вслід подивляться смереки,
До них їм вітами не досягнуть.
Пожовкли в лузі і дрімають трави,
Поспіть, мої кохані, до весни.
Шепоче осінь, зиму, щоб чекали,
Вона приходить вже до нас у сни.
За вікнами вітри зимУ віщують,
До себе кличуть злую заметіль.
Вони востаннє в димарі ночують,
Щоб з снігу вистелить зимІ постіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286080
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2011
Посміхнись, коли зорі так плачуть,
Посміхнись, хоча небо в тумані.
Посміхнись, бо усмішка щось значить
І слова ці твої не останні...
Посмінись, бо так тепло від цього,
Посміхнись, ти у серці єдиний.
Посміхнись, хай не буде дорога,
Видаватись плачем журавлиним.
Посміхнись, забери мою тугу,
Посміхнись, я прохаю так слізно.
Посміхнись, я звертаюсь до друга,
Щоб вже завтра - не бУло нам пізно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2011
Співають Карпати і лине та пісня,
Далеко у небо, луною до зір.
Це наш соловейко, щебече так слізно,
Син свого народу - України син...
Про рідні Карпати, долини і гори,
Про річку Черемош, що з шумом журчить.
Як пісня полине, то в серці заколе
І голос, для нас його вічно звучить...
Назар не помер - і пісні не вмирають,
Вони серед нас і у душах живуть.
Зі сцени у селах й містах їх співають
І пам'ять про нього вони бережуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285394
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.10.2011
Падає на землю жовтий лист,
Холодно... Стою в німім мовчанні.
Згадую, як дарував колись,
Гілочку калини на прощання.
Падали краплини згори - вниз,
Омивали слізно мою душу.
Осінь дарувала свій каприз,
Почуття я нею знов зворушу.
Ти в душі назавжди залишивсь,
А у вазі, вже суха калина.
Голосистий звук летить у вись,
Та у серці - туга журавлина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2011
З тобою на засніженім пероні...
Розлучить знову швидкий поїзд нас.
Ти зігріваєш диханням долоні,
Не зупинити нам прощання час.
Вдивляюсь ніжно я в твоє обличчя
І котяться сльозинки по щоках.
Гудок прощатись нас з тобою кличе,
Я бачу відчай у твоїх очах.
Ти пригорнув мене до себе ніжно
І міцно в губи так поцілував.
Здіймалася хурделиця вже сніжно,
У темінь ночі відійшов вокзал.
Рахують відстань в моїм серці шпали,
Лишилося кохання в далині.
Тобі одному, зорі лиш моргали
А місяць посміхавсь - одній мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2011
Мамині очі - все розуміють,
Мамині очі ласкають і гріють,
Мамині очі не досипають,
Мамині очі сумують й страждають.
Мамине серце - добре й привітне,
Мамине серце любов'ю квітне.
Мамині руки - втоми не знають,
Голос матусеньки ніжно співає.
Вона пожаліє та приголубить,
Навіть за витівки - мама нас любить.
Завжди чекає в гості додому,
Як усміхнеться, знімається втома.
Ми тебе любим, наша ти рідна,
Нехай, для тебе весна розквітне.
Нехай, співають птахи й щебечуть,
Нехай, тепло принесе тихий вечір...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2011
Останній листочок зробив свій політ,
Омився росою, від холоду зблід.
Обвітрився вітром, на землю упав,
У травах затишних тепла він шукав.
А осінь - красуня листочок знайшла,
Взяла і в гербарій його віднесла.
Кленовий, дубовий, березовий лист,
На білій сторінці собі уляглись.
На вулиці холод і вітер шумить,
Листочок в гербарії тихо лежить.
Тут тепло і затишно, й добра рука,
Листочок легенько і ніжно торка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284701
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.10.2011
Грає музика тихої ночі,
Линуть в серце - кохання слова.
Ноти вправно цвіркун, десь, цвіркоче,
Ця картина у снах ожива.
Шелестить ніби грає на скрипці,
Сумну музику сам очерет.
Відбиваються зорі у річці,
Для симфонії гарний сюжет.
Повіває легенько і ніжно,
Пісню ночі несе вітерець.
Що душа омивається слізно,
Щем кохання летить до сердець.
Ще й дзвенить той мотив переливом,
Заворожує співом своїм.
Ніби перша симфонії злива,
Донесе до сердець перший грім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2011
Пам'ятаєш, як зустрілись вперше,
Серце виривалося з грудей.
А на землю опускався вечір,
Дивували погляди людей.
Все чекала вірного кохання,
Ніжних слів, гарячих почуттів.
Щоб було у нас одне єднання,
Щоб обману не було в житті.
Не росились очі щоб сльозою,
Правда щирою в тобі була.
Бо кохана з русою косою,
Виглядає на краю села.
Тай життя одне лише буває
І цінити треба нам його.
Той, хто вірно у житті кохає,
Іншому не шле у серце зло.
Ось і я все мріяла роками
І бажала мрію ту здійснить.
Та лежить на серці в тебе камінь,
А в моєму серці лиш болить.
Хто кохає вірно, з добротою,
Той не зрадить в найдорожчу мить.
Сплине час - не будеш молодою,
Ось тому і в грудях стукотить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2011
Засвітили оксамитом зорі,
Місяць з сумом дивиться на нас.
Навіть хвилі біль відчули в морі,
Слів нема... Нам розпрощатись час...
Зачекай... Прошепотіли губи...
І з очей скотилася сльоза.
Ти пішов, промовивши крізь зуби,
Слів нема... Й мені уже пора.
Не журись. Відчула голос хвилі,
Не велика втрата... Не біда...
Може боляче й немає сили,
Бо душа твоя ще молода.
Хай іде... Хоч може тобі й гірко,
Хай іде до іншої собі...
В його серці утворилась дірка,
Не сумуй й вертати не спіши...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2011
Лишився лише на портреті,
Твій силует і образ твій.
Й листи написані в конверті
І погляд серцю дорогий.
Тебе нема і більш не буде,
Ти Господу пішов служить.
Та пам'ять, берегтимуть люди,
У серці дощик мережить.
По склі роса тече, стікає,
Летить під ноги листя нам.
Ти був... Ти жив... Тепер немає...
Лишився відданим думкам...́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284182
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.10.2011
Палає осінь, фарби кольорові,
Несе коханим щастя і любов.
Мені присняться очі загадкові
І дощ обличчя поцілує знов.
На крилах осінь понесе з собою,
Огорне листям знизу догори.
Омиє прохолодною росою,
Накидає у кошики гриби.
Ми ніжно будем осені радіти,
Калини смак відчуємо терпкий.
Нехай радіють разом з нами квіти,
Хай буде погляд осені не злий.
Багрова осінь - щастя нагадає
І бабиного літа нам пошле.
Бо не сумує той, хто не кохає,
Радіє той, хто осінь береже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284174
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.10.2011
Ти просто є, а більшого й нетреба,
В вікно дивлюсь і думці цій радію.
А вітер стрімко піднімає в небо,
Доносить сонцю ту завітну мрію.
Ти просто є... Холодними ночами,
Зима крадеться, проганяє осінь.
Твоє тепло я чую за плечима,
Ти є... Ти є... Душа моя голосить.
Ти мій... Ти мій... Думками розумію
І чую шепіт твій із листопаду.
Лише тобі, дарую свою мрію,
Тебе осиплю сріблом зорепаду.
Ти є... Ти є... І я це точно знаю,
Бо я живу тобою в своїх мріях.
З тобою в піднебесся я літаю,
Ти є... Ти є... Живеш в моїх надіях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2011
У полі де волошки й маки в житі,
Де вітер теплий струшує росу.
Слова лунали ніжні і відкриті,
Несли кохання в серце - як весну.
І линули вони високо в небо,
Туди де зорі сріблом мерехтять.
А я звертала погляд свій на тебе,
І так тебе хотілося обнять.
Моя душа тепло до тебе кличе,
Зігрій і серце літом розпали,
Нехай вона любов ту возвеличе,
Не відштовхай, до себе пригорни.
Щоб не було розлуки поміж нами,
Тобі я дарувала маків цвіт.
Хай серце наповняється піснями,
Нехай свята любов - продовжить рід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2011
З'явився ти на білий світ,
Ще кволий і маленький.
Як той весняний первоцвіт -
Відмовилася ненька...
Мале безпомічне дитя,
Яке тепла чекало.
Тебе молило про життя,
Так плакало й благало...
Не покидай мене, я твій,
Мені ти так потрібна.
І ніжний голос дорогий,
Співати буде плідно.
Не покидай мене, я твій,
Візьми мене на руки.
Не відмовляйсь прошу, не смій,
Не хочу я розлуки...
Матусю, люба, дорога,
В сирітський дім не хочу.
Не викидай мене з життя,
Так мило просять очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2011
Я так кохаю зболений цей світ,
Стражденний, змучений та серцю милий.
Пишу вірші свої багато літ,
Й радію поетичній, світлій ниві.
Вкладаю душу в ці рядки свою
І хочу в світі цьому довго жити.
Де Батьквіщина рідна - як в раю,
З цим світлим словом хочеться творити.
Донести слово мудре до людей,
У їхнє серце, щОби зрозуміли.
Душа покличе до своїх ідей
І стрімко в небо піднімуться крила...
Я так кохаю зболений цей світ,
До нього ніжно в муках пригортаюсь.
Зробивши перший свій стрімкий політ,
Змужнію і до нього привітаюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2011
Рукою списані твої листи,
Коли читала їх, тремтіли губи.
Лягали ніжно так слова твої,
У них ти пригортав мене й голубив.
І серце, моє, билось кожен раз,
Як з хвилюванням відчиняла скриньку.
Світились очі й не було образ,
Коли розповідав ти про любов велику.
Читала їх і з ними я жила,
Минали дні і ночі у чеканні.
Тобі коханий вірність берегла,
В твоїх листах купалась у коханні.
Мої листи летіли за кордон,
Де йшли бої, де молодість вбивали.
А у душі неспокій й снився сон,
Що ти поранений - тебе спасали...
Я прокидалася від того сну,
Навколішки ставала перед Богом.
Прошу тебе нам подаруй весну,
Щоб ми зустрілись знов біля порогу.
Читаю знову зболений твій лист,
В сльозах цілую кожну твою букву.
Живий, радію... Осінь... Падолист...
Зима... Весна зігріє ту розлуку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2011
Минуть так швидко прожиті роки
І станемо дорослі ми з тобою.
Мені на зустріч будеш з сином йти,
А я - за руки взявшись із дочкою.
Твій погляд я відчую на собі -
І підніму на тебе свої очі:
В них те кохання, що не зберегли,
Я в це ніяк повірити не хочу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2011
Чимало ми пройшли крутих доріг,
Милуючись квітучими полями.
Вертав додому батьківський поріг
І ніжне слово дорогої мами.
Черпали ми з джерел свої знання,
Перед очима бачили світлицю.
Та нас чекала матінка земля
І вітер грався колосом пшениці.
Світили ясно зорі уночі,
Зі швидкістю у озеро пірнали.
Кричали в лісі голосно сичі,
За вікнами сумні музики грали.
А з серця мого смуток все не йшов
І душу теплі спогади терзали.
Мене твій погляд швидко віднайшов,
З тобою ми кохання малювали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2011
Не підганяй кохання, зупинись,
Відчуй, як ніжно пахнуть в полі квіти.
І як шепоче казку дивний ліс
Дощу краплини падають на віти...
Не підганяй кохання, зупинись,
Послухай, що вітри тобі шепочуть
До трав духм'яних ніжно пригорнись -
Вони тепла і ніжності так хочуть.
Не підганяй кохання, зупинись,
Запам'ятай цю мить таку чудову.
П'янким туманом в полі простелись,
Відчуєш мову щиру і казкову.
Не підганяй кохання, зупинись,
Не все в житті до тебе швидко плине.
І ті слова, що говорив колись,
Співають в серці співом солов'їним.
Не підганяй кохання, зупинись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2011
Чорнобиль - страшне слово,
Чорнобиль - біль і горе.
Покинуті хатини
І сльози у дитини.
Чорнобиль - дріт колючий,
Чорнобиль - душу мучить.
Закинуті криниці,
З них не поп'єш водиці.
Самотньо яблуко висить,
З сумом фірточка рипить.
Ніхто не зірве вишню,
Вона тут ніби лишня.
З сумом вулиці й двори,
Навіть в небі журавлі.
Чорнобильську минають зону,
Бо так бракує їм озону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283031
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.09.2011
Нахилила яблуня віти до землі,
Запахами осені повняться вони.
І радіє осені яблунька весь день,
Їй вона наспівує чарівних пісень.
Падають і падають плоди запашні,
Підійди, візьми до рук й подаруй мені.
З твоїх рук я яблучко радісно вкушу,
Собі смаком й солодом душу зворушу.
І зрадіє яблунька, що в саду її,
Ще лунає музика й пісня солов'їв.
Почуттями повняться і летять слова,
Медом наливаються солодкі уста.
Ще спішать закохані, стежкою у сад,
Їм під ноги стелиться м'ягко листопад.
І летять слова п'янкі з саду до зірок,
Ти йдеш на побачення, чує сад твій крок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
Я тебе придумала сама,
Ти мені всміхаєшся у сні.
За порогом стукає зима,
Й на долоні сипле білий сніг.
Холодно... Та ти у мене є,
Зігріваєш в снах своїм теплом.
Не замерзне серденько моє,
Відізветься у душі добром.
Я тебе придумала. Ти мій,
Більш тебе нікому не віддам.
І мені не бути більш одній,
Про кохання розповім світам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2011
Вість, що до діда Степана приїхав онук з далекого Сибіру, швидко облетіла все
село. Кожній сільській дівчині кортіло подивитися на цього хлопця...
Олексій приїхав на батьківщину своєї мами, щоб зустріти хорошу дівчину та одружитися на ній. Ще з дитинства мама розповідала про красу рідного краю, а
коли Олексій виріс, то йому так закортіло побачити на власні очі цей край, що він заробив грошей і поїхав у далеку подорож.
В сільскій місцевості було тихіше і спокійніше ніж в місті. Вранці хлопця будили голосні півні, а вечорами лаяли собаки. Не чулося гуркотіння автомобілів і гамір пішоходів. Вранці співали птахи, а теплий вітерець піднімав на вікні фіранки. Пахло травами і теплим пареним молоком.
Олексій познайомився з сусідським хлопцем Василем. Хлопці швидко знайшли спільну мову і подружилися. Олексій розповів товаришеві, що хоче тут знайти красиву дівчину і одружитися на ній. Та поки що жодної не зустрів.
В суботу хлопці зібралися на вечорниці до сільського клубу, саме там збираєть
ся молодь. Коли прийшли, танці були в розпалі. Дівчата зразу ж запримітили чужого хлопця і почали задивлятися на нього. Олексій запрошував до танцю то одну, то другу дівчину. Та тієї, щоб запала в серце і зворушила душу серед
них не було.
- Ну що. Як справи? - запитав Василь.
- Та так собі. Знаєш, хочу зустріти дівчину спокійної вдачі.
- Є така, можу познайомити. Спокійна, привітна і щира, з добрим серцем. Та вона з бідної сім'ї.
- Аби серцю люба.
Наступного дня Василь зайшов до Олексія і повів його до Марійки Коваленкової. Ще з двору Олексій запримітив бідність. Хата стояла, як сирота
у полі, паркан похилився. Було видно, що тут давно не порядкувала рука господаря. Коли зайшли до хати, стара господиня радо запросила до столу.
- Сідайте, добрі хлопці, відвечеряйте, чим Бог послав.
- Дякуємо, тітко Христино.
- Марійко, донечко, дивись які гості до нас завітали.
З іншої кімнати вийшла сором'язлива дівчина з довгою чорнявою косою і блакитними очима, в них стрибали сонячні зайчики, а уста усміхалися привітною усмішкою.
- Здрастуйте.
- І вам, дай Боже.
- Ось зайшли на вогник, хочемо вас запросити до клубу.
Марійка знітилась, їй зразу прийшовся до душі цей незнайомий хлопець.
- Знайомтесь, це Олексій приїхав аж з Сибіру погостювати до діда.
- Дуже приємно.
- Ну то що, підеш до клубу?
- Піду, лише зачекайте.
Хлопці вийшли на вулицю. Ніч стояла зоряна, місяць освітлював бідове подвір'я. За деякий час вийшла Марійка. Бідненька одежа відразу ж кинулась в очі, та Олексій не звертав уваги, дуже вже гарною була дівчина. Біля клубу юрбились хлопці і дівчата, долинав веселий сміх і жарти. Цілий вечір
Олексій не відходив від дівчини, запрошував до кожного танцю. Дівчата ско-
са поглядали на парочку. Дехто свої думки висловлював вголос.
- Бач як ,така біднячка , а такого хлопця підчепила?
Марійка не звертала ні на кого уваги... Олексій вперше проводив дівчину до її оселі. Дорогою більше мовчали, ніж говорили. Вже біля паркану Марійка підняла свої голубі очі і промовила:
- Ну ось, ми і прийшли.
Вже хотіла йти до хати, як Олексій міцно обійняв і поцілував її. Вона не пру
чалася, а тоді вискочилаз його рук і мерщій побігла в хату.
Олексій зустрівся з Василем і розповів йому, що сподобав ту дівчину і хотів би одружитися з нею.
- Ти що, з глузду з'їхав? Ти її ще добре не знаєш, походи, придивись. І в кінці - кінців, що скаже вона.
Олексій не став довго чекати, при першій же нагоді запропунував дівчині:
- Вийдеш за мене заміж? Заберу тебе з собою.
Марійка помовчала, а тоді кивнула головою.
- Так.
Олексій не тямив що робить від радості.
Не роздумуючи, вінзразу ж пішов на пошту і відправив телеграму батькам. У ній він просив вислати гроші на весілля.
Незабаром Олексій вже отримав переказ з грошима. Марійка ніколи не бачила стільки грошей. А Олексій ухопивши дівчину за руку, потяг до крамниці.
- Вибирай, що хочеш. Приберу тебе, як королеву.
Марійка стояла, як вкопана, а продавець вже пропунував їй різний крам.
Чого тільки не зробиш заради кохання...
Селом під руку йшла молода пара. Ніхто не зміг пізнати дівчину в дорогому вбранні.
- Марійко, це ти?
- Так, я. - відповіла дівчина.
У вухах виблискували золоті сережки, на шиї ланцюжок, на руці перстень...
Олексій і справді зробив з нареченої королеву. Вона ж пишалась цим і задирала носа. Стали готуватись до весілля.
Наскликали гостей цілий двір, запросили музики. Марійка в красивому платті пишалася собою. Коли вінчалися в церкві, то кожен біг подивитися на наречену. Та серед гурту людей, вона запримітила злістний погляд Петра.
Після вінчання гості і знайомі підходили вітати молодих. Підійшов до них і Петро. Привітав, а тоді нахилився до нареченої і прсичав на вухо.
- Марійко, а як же я? Продалась.
Вона опустила очі в мовчанні. Цілий вечір Марійка сиділа серед гостей сумною. Навіть голосне " Гірко" не розрадило дівчину. Олексій помітив це і запитав дружину:
- Що з тобою, люба?
Та Марійка мовчала...
Сумною вона лишилася і після весілля. Через деякий час почали збиратися в далеку дорогу, а Марійці все з голови не йшов Петро.
- Як же ж бути? - Невже вона так швидко зрадила його.
- Але ж я Олексія кохаю, - думала Марійка.
Якийсь важкий тягар давив її груди. Та вона вже дружина Олексія і думати про Петра немає права. Одна думка змінювала іншу. Вже були зібрані речі, стояли валізи, посуд в ящиках дарований на весілля і квитки на руках.
- Завтра від'їжджаємо,- промовив Олексій.
- А сьогодні треба зробити гостину для друзів, сусідів, родичів.
Марійка мовчки накривала на стіл, коло печі поралась мати з тіткою Євдошкою. Олексій пішов запросити і товариша Василя.
- Мамо, малувато горілки на столі, треба перейтись до крамниці.
- Добре, доню, сходи.
Вона швиденько накинула на себе плащ, зав'язала хустину і, навіть не озирнувшись, вийшла на вулицю.
У воротях зустрілася з Олексієм.
- Марічко, ти куди?
- Я швидко.- Це все, що вона відповіла йому.
- Гляди ж, не барися. - Промовив услід Олексій.
Почали збиратися гості, а Марійка все не поверталася. Олексій почав хвилюватися.
- Де ж вона? Що могло трапитись.- Не давали спокою думки...
До оселі зайшла Ніна і пошепки покликала Марійчину матір.
- Чого тобі? -запитала Христя.
- Ви знаєте де ваша Марійка?
- Та вже давно має прийти, чогось запізнюється.
- Та не прийде вона, тітко Христе.
- Чому?
- У Петра вона, на хуторі.
- Боже, плеснула в долоні Христя.
- Що трапилося? -запитав Олексій.
Він бачив як зблідла матір, вона не могла промовити ні слова, а очі забрині
ли слізьми.
- Біда Олексієчку.
- Яка біда, що з Марією?
- Ти побудь тут з гостями, а я зараз її приведу.
- Звідки ви її маєте привести?
І тоді Ніна розповіла, що зустріла Марію, а та їй розповіла, що втекла від
чоловіка і йде до Петра.
Петро жив на хуторі, неподалік від села. Ще з дитинства, вони обоє товаришували, пасли череду корів. Але щоб про кохання і мови не було. Та
після отих слів, що почула Марія в церкві, немала у серці спокою...
Мати взяла ціпка і швидко, напнувшись хустиною, подалась на хутір. Вже
біля хати вона почула сміх своєї доньки. Заглянула у вікно і побачила свою Марійку, що сиділа на руках у Петра і голосно сміялась.
Христя загримала по вікнах. На поріг вийшов старий Свирид.
- Чого тобі, Христе?
- Викличте мені Марійку.
- Немає її в нас.
Та стара Христя відштовхнула Свирида і пройшла до кімнати.
- Марійко, швидко збирайся і йди до чоловіка. Не ганьби мене.
- Йдіть геть мамо, я нікуди не піду. -почулось у відпвідь.
Як не прсила Христя свою доньку, та ніяк нереагувала на неї.
- Марійко, зніми всі прикраси, які тобі дарував Олексій. Ти їх неварта.
Донька довго не думала, познімала все і ткнула матері в руки.
- Йдіть, мамо, я не повернуся додому.
Мати зі схиленої головою і затиснутими прикрасами в кулаці вийшла з хати.
Холодний вітер дихнув в обличчя, а вона задихалася від схлипування. Гарячі солонісльози стікали по щоках.
Другого дня Олексій забрав усі валізи, що збирали з дружиною, і виїхав із села. Більше його тут ніхто не бачив.
Марія ж вийшла заміж за Петра і до матері більше не повернулась. Так і померла стара Христя в злиднях.
Та і Марії не солодко жилось. Народила вона трійко дітей, а долі їм не подарувала. Старший син народився глухонімим. Куди не їздила з ним Марія, та марно, хлопчик лишився інвалідом. Другою народилася донька Софійка, а за нею меншенька - Надійка. Росли дівчатка на радість батькам. Та коли Надійка закінчила десять клас, сталась страшна трагедія...
В один з днів, дітей на човні перевозили на інший бік річки. Щоб мати середню освіту, в школу ходили в інше село. На той час погодні умови були несприятливі: сильний вітер, дощ, На воді булв велика хвиля. Мама однієї з дівчат заперечила щодо школи. Та дівчата і слухати не хотіли, на носі були
екзамени, і школа була понад усе. Лише човен виплив на середину річки, як хвиля накрила його і перевернула. Всі опинились у річці, доки вибирались, не помітили, що Надійка зникла в темних хвилях води. Знайшли її, лише через тиждень, водолази. Горе і сльози заполонили оселю. Побивалася Марійка за дочкою, посивіла з чоловіком за одну ніч.
Вся надія, тепер, була на Софійку навчалась вона добре, закінчила школу і подалась до міста. Вивчилась, влаштувалась на роботу. Зустріла хлопця і вийшла заміж. Побудували з чоловіком свій дім, народила четверо дітей. Життя налагоджувалось, а Марія раділа, що у доньки все добре, та недовгою була радість. Помер чоловік Петро, а за ним нестало і сина, залишилась вона одна в хаті. Інколи приїздили провідувати внуки.
А ще найгірше, що дізналась Марія, так це те, що донька почала заглядати у чарку. Лікували її, та марно, приїде і знову за своє. Діти недоглянуті, в хаті безлад, їсти не зварено. А коли стала тікати з дому і не приходити зовсім, забила тривогу. Проснуться діти, а мами немає. Біжить батько, шукає пополях, знайде, приведе додому і чатує, щоб знову не вікла. Одного разу не вгледіли, зникла Софія назавжди, так і не знайшли, скільки не шукали...
В теплому ліжку лежала змарніла жінка, чи то на долю нарікала, чи сама на себе. Коли заплющувала очі, то бачила свого Олексія, засмученого, згорьованого. І серце так здавлювало від того, що так несправедливо вчинила з ним в молоді роки. Мабуть, зла доля покарала її за це і відібрала найголовніше, як вона відібрала найцінніше в Олексія...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282864
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.09.2011
Звучання рідного голосу,
Від суму гіркого спасе.
Стежина згорьовану й босу,
До тебе мене приведе.
З тобою зустрінемось в полі,
В обійми впаду я твої.
Ми нашій радітемо долі,
В серцях зазвучать солов'ї.
Від щастя такого розквітну,
Як цвіт у вишневім саду.
Я сльози від радості витру,
Тобі про любов розкажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2011
Я шукаю тебе по самотньому полю,
У садах, що дарують нам рясно плоди.
Я шукаю тебе, свою радісну долю,
Гляну в небо, у зорях ввижаєшся ти.
Я шукаю у річці твоє відзеркалля,
І у променях сонця, що гріє мене.
Де ти доле моя і в якому ти краю,
Може з хмарами вітер тебе прижене,
Може дощиком рясним впадеш ти на руки,
Може в запахах квітів знайду я тебе.
Як зустрінусь з тобою, не буде розлуки,
Я чекаю, щоб ніжно зігрів ти мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2011
Я шепочу природі таємницю,
То про кохання яке мочить дощ.
А то, як з неба падають зірниці,
А то, як паростки сплітає хвощ.
Зустріну осінь я рудоволосу,
І з нею поспілкуюся собі.
Прийду на зустріч в зиму стоголоссям,
Заколядую під вікном тобі.
Тоді піду шукати весну - красну,
З блакитним небом й сонцем у горі.
Знайду ту зірку, що моргає ясно,
І ще єдиний шанс той дам тобі.
А потім, помандрую разом з літом,
Туди, де море й сонце золоте.
І радість з сміхом подарую світу,
Вінок з кохання літо хай сплете.
Набігавшись і трохи відпочивши,
До золотої осені прийду.
В минулому турботи всі лишивши,
Природі таємниць нашепочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282486
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.09.2011
Мій охоронець... Ангеле прекрасний,
Оберігай мій спокій і життя.
Радію, коли бачу сонце ясне,
І з вдячністю Тобі радію я.
Ти мій єдиний і завжди зі мною,
Оберігаєш, коли міцно сплю.
Моя душа в якій нема спокою...
Мій Ангел збережи її молю...
Тебе я прОшу не лише за себе,
Нехай спокійним буде білий світ.
І щоб літали голуб'ята в небі,
Несли у серце радісний привіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2011
Пусть за окном метель и вьюга,
И стужа к нам крадётся в дом.
Мой идеал - моя подруга,
Мы с ней в кругу друзей вдвоём.
И если в жизни вдруг случится,
Что помощь ей нужна моя.
Я полечу к подруге птицей,
Поддержку ей свою даря.
Пусть добрым словом, нежным взглядом,
Согрею сердце ей теплом.
Когда с подругой вместе, рядом,
Мы эту боль переживём.
Моя подруга дорогая,
Ты яркий свет в моём окне.
Как солнце землю согревеает,
Ты согреваешь душу мне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282267
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.09.2011
Пронизує й пече до болю погляд,
Що посилає імпульси сумні.
Його чекала й виглядала довго,
Він заворожив спалахом у сні.
Той сон, немов давно минула казка,
В ній не щасливий а сумний кінець.
І може навіть золотоволоска,
Не подарує голові вінець.
Той сум розвію пахощами поля,
У сні тебе до себе пригорну.
І щоб пророкувала мені доля,
За ради тебе любий, все прийму.
З тобою збережемо трунок пісні,
Я не забуду ніжних твоїх слів.
Й палких цілунків не забуду звісно,
Любила я і ти мене любив.
Вимолюю... Прийди сьогодні зранку,
Розмову знов з тобою розпочнем.
Моя душа чекає так світанку,
Нехай серця не миються дощем....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2011
Ти називав мене - феєю,
Ніби з казки чарівних снів.
Радів, що була твоєю я,
Ти кохав мене як умів.
Ти називав мене - ніжністю,
Королевою серед снів.
Була для тебе величністю,
Яку ти так палко любив.
А ще називав - веселкою,
Царівною всіх кольорів.
Лишилась в душі легендою,
Яку зберегти незумів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2011
Смарагдами засвітять зорі в небі,
Я їх діждуся, щоб розповісти.
Як донестями закохалась в тебе,
Та почуттів не можу донести.
Щоб не замерзли я попрошу вітру,
Хай не остудить він душі тепло.
Як буде боляче, я сльози витру,
Голубки сизокрилої крилом.
Вона тобі у серце навуркоче,
Мої слова кохання - чарівні.
І може у житті ще напророче,
Ті почуття незвідані мені.
І стане диво, серце зрозуміє,
Що зовсім поруч, бачиш ти її.
Як глянеш, то вона ніяковіє,
Додолу очі опуска свої.
Бери за руку, непускай від себе,
До серця свого ніжно пригорни.
І буде щастя, а чого ще треба,
Її кохай і вірно бережи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2011
Ти сьогодні знов мене покликав,
Я почула твій голос із тиші.
Пригадалась любов та велика,
Про яку, лише в книгах нам пишуть.
Ми читаєм про неї романи,
Та не завжди в житті так буває.
Сонце зійде і ранок настане,
Минуть муки, а серце чекає.
Може лишилась в ньому іскринка,
Щоб вогонь розпалити великий.
І відчує твоя половинка,
У душі і у серці знов крики...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2011
Торкнутись рукою до неба,
Сягнути далеких зірок.
І бути коханням для тебе,
Назустріч зробити свій крок.
Я сум свій розвію у полі,
До квітів душу пригорну.
І може з тобою поволі,
Кохання забуте знайду.
Від щастя горітимуть очі,
Як зустрічається погляд.
Забудем з тобою невдачі,
Нехай усміхнеться доля.
Ми вклонимось вдячно для неї,
До серця пригорним світи.
Коханою стану твоєю,
Коханням моїм будеш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2011
Подарував осінній ранок смуток,
Туманом сивим застелився у душі,
Як діамант, як золото здобуте,
Дві вічні долі, пишуть осені вірші.
У ті вірші вкладають свій здобуток,
Який століттями збирали у думках.
Він в пам'яті ніколи не забутий,
Хоча долає, знову, цей не легкий шлях.
Рятує Муза,- бо вона лиш знає,
Як важко правдою на світі жити.
Вона так ніжно з нами розмовляє,
Що хочеться писати і творити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011
Багато було слів,
Та мало правди в них.
Казав мені любив,
А вийшло навпаки.
Ти вірність обіцяв
І теплі почуття.
Без дозволу забрав,
У мене все життя.
Не знаєш любий ти,
Від цього як болить.
Не знаєш як мені,
У грудях стукотить.
Не вмів ти зберегти,
Палку свою любов.
Та знаю я, що ти,
Не правду скажеш знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011
Квітами милується в небі ясне сонечко,
А в ночі розкаже казку сонце - птах.
Спи моя дитинонько, моя люба донечко,
Буде берегти від зла, тебе сон - трава.
Спи моя коханая, сон в вікно постукає,
Погойдає човником у блакитній млі.
І жар - птиця лагідно, тебе, залюлюкає,
Заспіває зіронька пісеньку тобі.
Місяць з неба спуститься, заграє на скрипочці,
А пухка хмаринонька в мандри поведе.
По квітковім березі, по грайливій річечці,
Там де сон чекатиме з радістю тебе.
Вранці у віконечко, знов, загляне сонечко,
Промінчиком теплим торкнеться чола.
Просинайсь дитинонько, моя люба донечко,
День ясний чекає, ти просинайсь - пора...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011
Не пробачить скрипка зради, що покинув,
Не зігріє серце й душу, що болить.
Ти люби мій друже її як Вкраїну,
Бережи для неї цю прекрасну мить.
В далечінь манили волошкові очі
І зірки, що з неба там до ніг летять.
Пропадав без скрипки з ними усі ночі,
Ніжно не хотів ти її знов обнять.
Та одного разу, заболіло серце
І у ньому знову поселився сум.
Ти прокинувсь вранці і згадав усе те,
Що лишив кохання мелодійних струн.
Зрадила кохана, ти лишивсь самотній
І у сні зрадівши скрипку ти обняв.
А уранці вставши вибачивсь сьогодні,
Мелодійно й ніжно ти на ній заграв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011
Она росла в простой хибаре,
Ходила с детства сиротой.
Ей волны сердце согревали,
А звали девочку Ассоль.
Волшебник сказку рассказал ей,
О сказочных и дивных чудесах.
Полюбит принц тебя и счастье,
Явится на Алых парусах.
С тех пор Ассоль жила мечтою,
И верила наступит день.
Что позовёт принц за собою,
А имья будит его Грей...
В деревне над Ассоль смеялись,
И поддевали каждый раз.
Как только с ней в лицо встречались,
Был бунт и ненависть в тот час.
Стройна, умна и очень мила,
В глазах сияла доброта.
Судьба ей счастье подарила,
И были счастливы глаза.
Увидили вдали на горизонте,
Корабль дивной красоты.
Мечта сбылась её сегодня,
Мечтой заветной - Грей, был ты.
Чтоб посмотреть на это диво,
Сбежался весь чесной народ.
Играло море так игриво,
И плыл корабль среди вод.
Так ярко солнышко ей светит,
От блеска режутся глаза.
И подгоняет тёплый ветер,
Корабль в Алых парусах...
Ассоль... Любовь моя, ну где ты,
Приплыл сегодня за тобой.
Искал давно тебя по свету,
Сбылася сказка, бывшая - мечтой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281281
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.09.2011
Ты ворвалась сказкою, сердце мне разбила,
Любовался лебедем на чистом пруду.
Тихою походкою подошла и скрылась,
Появилась в сердце на мою беду.
Лебеди, лебеди, лебеди, золотые крылья,
Лебеди, лебеди, лебеди, озеро любви.
Вы верните лебеди всё что с нами было,
Не забыл, люблю ещё я глаза твои...
И теперь страдаю тихими ночами,
Сон свой потерял я и почти не сплю.
Где найти тебя мне с карими глазами,
Не подскажут лебеди, даже на пруду.
Лебеди, лебеди, лебеди в чём же ваша сила,
Вы напойте лебеди - я вам подпою.
Мне твоя походка, каждой ночью снилась,
Чтоб тебя найти мне, я на пруд хожу.
В неземном полёте чувствую прохладу,
И тебя не вижу даже с высоты.
Вновь хочу услышать, как подходишь сзади
Нету краше в мире той моей мечты...
Лебеди,лебеди, лебеди, золотые крылья,
Лебеди, лебеди, лебеди,озеро любви.
Вы верните лебеди всё что с нами было,
Не забыл люблю ещё я глаза твои...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281253
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 18.09.2011
Чи винна, що у тебе закохалась
І мріяла про тебе кожен день.
А серце билось й на кусочки рвалось,
Коли я слухала твоїх пісень.
Спішила кожен раз в велику залу,
Де линула мелодія дзвінка.
Дивились твої очі і мовчали
І била барабанний ритм рука.
Я слухала, стояла і мовчала,
Як звуки музики лились із сцени.
І усмішки твоєї так чекала,
А ти уваги не звертав на мене.
Чи винна, що у тебе закохалась
І мріяла про тебе кожен день.
Та мрія моя, мрією зосталась
І серце не співало більш пісень.
І знов мелодія веде до залу,
Так сумно, що тебе у ній нема.
На сцені знову музика лунала,
А за вікном вже сипала зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2011
Мені часто снилось й видавалось,
Що прощаємося назавжди.
Небо на дрібні частинки рвалось,
Наближались холоди зими.
Почуття скує вона морозом,
Пристрасть нашу, перетворить в лід.
Ми з тобою більш не будем разом,
На снігу лиш лишиться твій слід.
Не зігріє більш твоя усмішка
І тепла в душі твоїй нема.
Я в житті твоєму стала лишня,
В серце знов твоє прийшла зима.
Під вікно навіє кучугури,
Може й стане холодно мені.
Повертатись мабуть не розумно,
Краще зустрічатися у сні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2011
Не шукай в моїх очах синє озерце,
Бо як знайдеш, то заниє твоє серце.
Не шукай поля, в очах тих волошкові,
Бо як знайдеш, то потонеш у любові.
Не дивись на місяць і на ясні зорі,
Бо вони - це лиш краплина в Чорнім морі.
Не дивися на веселку в синім небі,
Краще ніжно пригорни мене до себе.
Від обіймів закружляє вся планета,
Почуття летіти будуть як комета.
І від них з тобою будимо щасливі,
Немов в казці червонітимуть вітрила.
Перед світом поклянешся на світанні
І уста твої промовлять про кохання,
Будуть свідком нашим, річка й навіть поле
І співати будуть пісню наші гори.
Не шукай в моїх очах синє озерце,
Ти послухай, ти послухай б'ється серце.
Ти послухай його любий, що говорить,
Воно любить тебе, дуже, й тому колить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2011
Не шукай в очах моїх озерце,
Не шукай поля в них волошкові...
Коли знайдеш, то заниє серце,
А заглянеш - потонеш в любові...
Не дивись на місяць і на зорі,
Не дивуйсь веселці в синім небі.
Погляд - це лише краплина в морі,
Краще пригорни мене до себе...
Як пригорниш, зрадіє планета
І від цього ми будем щасливі.
Зустріч буде з тобою відверта,
Понесуть нас далеко вітрила...
Не шукай в моїх очах озерце,
Бо воно перетворилось в море.
Ти послухай краще моє серце,
Ти послухай, що воно говоре...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2011
Я не забуду твої очі,
Бо в них є затишок й тепло.
Хоч що хай доля напророче,
В тобі я бачу лиш добро...
Я не забуду твого сміху,
Бо він дзвенить немов кришталь.
З тобою відчуваю втіху,
Для мене ти є Божий дар.
Твоїх обіймів не забуду,
Бо і від них щаслива я.
Тебе завжди чекати буду,
І в серці житиме ім'я.
Твоїх цілунків не забуду,
Від них так тепло на душі.
І може заздритимуть люди,
Та ти їх слухать не спіши.
Ти знай, що я тебе кохаю,
І ти для мене цілий світ.
Життя летить - тебе чекаю,
Хоч ще пройде багато літ.
З тобою бути завжди хочу
І чути хочу голос твій.
Недоспані хай будуть ночі,
В душі моїй багато мрій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2011
Учора, я не спала цілу ніч
І не могла ніяк закрить повіки.
На серці туга, та не в тому річ,
Мене у темряву - твій голос кликав...
Я йшла у ніч за голосом твоїм,
Терпіла біль душевну і сердечну.
Твій голос, як весняний передзвін,
Співав мелодію мені ліричну...
Я слухала мелодію твою,
Вона була то ніжна, то сердита.
Її візьму для себе збережу,
Не буде в ній зими, а буде літо...
Зігріє серце ніжна доброта,
Заб'ється воно з силою новою.
Хоч крик душі відчує самота,
Я буду в ніч щасливою тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2011
Пошлю до тебе швидкоплинний вітер,
Нехай з обличчя гіркі сльози витре.
Щоб не тремтіли зболені уста
І не торкалась серця самота.
У тиху ніч щасливої хвилини,
Не будуть очі схожі на крижини.
Підхопить щастя швидка течія,
Ти будеш мій, а я буду твоя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2011
Злива слів, що посипались градом,
Били твердо у груди ножем.
Ти виношував довго свій задум,
Щоб пролити холодним дощем.
Озирнулась, а там лише вітер,
Дме в обличчя й холодні слова.
Він давно мої сльози вже витер
І у цьому, вже впевнена я.
Не дозволю тобі руйнувати,
Моє тихе й спокійне життя.
Хочу просто про тебе забути,
У минуле нема вороття...
Хай минуле лишиться далеко,
Я закрию його на замки.
Прокурличуть прощальне лелеки
І самотнім вже лишишся ти.
Жовтим листям у вікна б'є осінь
І розлука в бездонних очах.
Серце більше моє не голосить,
Лиш лелеки летять в небесах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2011