| Сторінки (2/117): | « | 1 2 | » |
Змокрілі вулиці села,
Гудуть стовпи від вітру...
Зігнувшись з холоду, несла
Кудись у світ півлітру.
Їй не цікаве немовля,
Пахуча трава-рута.
Зеленим змієм намовля,
Пече в руках отрута.
Давно вже стерлась в блуді грань,
Усе людське пропите.
Хтось тихо вимовить: “Не жаль !”
Кого ж тоді жаліти?
Можливо, згине десь в імлі,
Сім’я її забуде.
Таких багато на Землі,
Допоможіть їм, ЛЮДИ!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2011
Знайшов у лісі тиху глухомань:
Дрімав світанок в нетрях павутини.
Йому природа віддавала дань,
Плекала ніжно, як малу дитину.
А поряд липа в небо зацвіла,
Бджолино пахла медом і зірками.
Вона роями навіть не гула,
Красуня, не цілована вітрами.
У ситець вбравши вроду молоду,
В росі берізка сонною купалась.
Ще не пізнавши на віку біду,
Лісна кокетка сонцю посміхалась.
На жаль останній, мабуть, великан,
За рангом першим сонечко вітає.
Прабатько лісу, велетень, Титан*
Парфуми квітів, як нектар вдихає.
Мені здалося, що сама Земля
В промінні сонця, в золоті купає
Мене самого. А моя зоря,
Немов хмаринка, в небі пролітає.
* Титани – у давньогрецькій міфології – божества, велетні,
діти Урана і Геї, що вступили в боротьбу з богами Олімпу.
16.06.08 р.
БЕЗРІДНА ХАТИ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2011
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Когда за деньги друга продают,
Дарят любовь, храня на сердце льдину,
И на отставшего плюют.
Душой я с тем, кто не покинет друга,
Не убежит безмолвно прочь,
Поможет выбраться из замкнутого круга
И разогнать сгустившуюся ночь.
Мне больно видеть, как сгибают спины,
Целуют руки, ползают в дерьме.
Я рад быть с теми, кто идет на мины
Ради любви и жизни на Земле.
Я не прощаю тех, кто умываает руки,
Чуть-чуть споткнувшись где-то на пути.
Такие Сына отдали на муки,
Чтобы бесславно в небытье уйти.
Я не терплю, кто опускает руки,
Лишь только дунет зимний ветерок.
С такими рядом - умереть со скуки,
Но не найти заветный огонек.
Молюся на того, кто в море и на суше
Не потерял достоинство, не продал душу,
Ни перед кем не преклонив колени,
Глаза в глаза сказать мог:
"Честь имею!"
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2011
Ты давно уже спишь и не знаешь,
О чем шепчется ветер с листвой.
Может, что-то во сне вспоминаешь.
Спи спокойно, я рядом с тобой.
Глажу в мыслях кудрявые волосы,
С тихой грустью храню твой покой.
Лишь не слышу я нежного голоса:
- Будь же рядом всегда, мой родной!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
Наливається золотом ліс,
Дозрівають кетяги калини,
Плаче дощ, мов краплинами сліз,
Лине з неба «курли» журавлине.
Це вже осінь приходить до нас,
І птахи відлітають у вирій.
Роблять коло над плесом ще раз,
Батьківщині вклоняються милій.
Крізь імлу й дощові перетини,
Наче смуток осіннього дня,
Розтривоженим плачем дитини
Рветься вслід їм журба журавля.
Між осінніх холодних пустель
Кличе зграю, мов матінку діти,
З перебитим крилом журавель,
Бо не може у небо злетіти.
Розгубилася зграя на мить,
Вчувши пісню душевного болю.
Зрозумівши, що він не злетить,
Залишила загублену долю.
Відлетіли у вир журавлі,
На чужині їм світить вже ранок.
А на рідній холодній землі
Зустрічатиме зиму «підранок».
Осінь снігом та холодом віє,
Все живе поглинула пітьма.
Чи на рідній землі хто зігріє
З перебитим крилом журавля?
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
Яке це щастя – мати сина,
Та з ним душа була б єдина!
Бо від колиски до солдата
Навчав його в життя злітати.
Навчав і мріяти, й кохати,
Немов би скарб, знання шукати,
Любити добре, а не зле,
Долати труднощі. Але...
Неначе грім, чи лютий Вій,
Прийшов у дім “зелений змій”.
Крутив він сина, гнув, ламав,
Позбавив гідності і прав:
Бездумний погляд без надії,
В очах – ні радості, ні мрії,
Немов відірваний листочок.
Куди летить? Чого він хоче?
Як тяжко бачити, що гине.
О Боже, Боже! Чим я винен?
Дай силу парубку здолати,
Цю хибну звичку геть прогнати!
Чи я на світі і не жив,
Чи я добру його не вчив?
Я вірю, синку, не відразу,
Але покинеш цю проказу.
Даремно в нас душа єдина?
Борися, сину, ти ж ЛЮДИНА!
Ти вже пройшов тваринний жах
І вийшов знов на вірний шлях.
А скільки справ тебе чекають!
Великих, добрих. Люди ж знають,
Що ви, сини, нам добра зміна.
На вас чекає Україна!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2011
Зігнувся місяць в срібному каскаді,
Амур* хмаринки в човники зібгав.
Під шатом віт в пташиній серенаді
Своє кохання я в медах купав.
Принишкла тінь від саду мимоволі,
В хоромах ночі ти була, мов птах.
Свята Ісіда**, спарувавши долі,
Фатою вкрила весь Чумацький Шлях.
Тож він горів, як і кохання, вічно.
А на Землі такі стосунки є?
Хвалько ефектно бовкне: “То – колишнє!”
Розумний скаже: “Хай Господь дає!”
У біле вбралась моложава вишня,
Коханням-цвітом зваблює живе.
Від нас залежить – збережем ми вічне,
Доки Аїд*** у царство призове.
Рожевий дощ, впади на первоцвіти,
Про незабудки нагадай у снах.
Щоб не зів’яли їх медові квіти,
Не остудилось золото в очах.
* Амур – у давньогрецькій міфології – бог кохання.
** Ісіда – у давньогрецькій міфології – богиня плодовитості і
материнства,уособлення подружньої вірності.
*** Аїд – у давньогрецькій міфології – бог підземного світу і царства мертвих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2011
Дрижить, як в лихоманці мікрофон,
Хтось затопив когось у пику:
Передостанній марафон
Долають обранці, збивають пиху.
Здорові, не біднесенькі-таки,
Не мозолями ж кошти їм дістались, -
Так стусували свій свого в боки,
Щоб їх - таких - і вороги боялись.
У розпачі кричить панок один:
- Шановні, давайте працювати!
Але бакр"єр до мозкових клітин
Здоровий глузд не може подолати.
Так і роз"їхались, бідненькі, ворогами,
"Піклуються" про нас вже на Канарах.
А ми ж розплатимось чубами,
Коли вони захряснуть в чварах!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011
Вже знов скубуть чуби на брані.
Чи головщину чують по руїні?
Пани шановні і шановні пані!
Коли ж порядок буде в Україні?
Набачились поборників за нас:
До мікрофону лізли, рвали патли.
Але на смітник викинув їх час.
Тепер же інші підняли їх гасла.
Ви вже забули - крім панів,
Є ще й народ знедолений в країні!
Він вам повірив і на трон повів.
Чому ж ви наш наказ забули нині?
Одна команда нас веде кудись...
А чи команда? Лебідь, Рак та Щука!
І знов країна падає униз.
А ви, здається, навіть склали руки.
Ви обіцяли діяти в Законі:
Бандитам - тюрми, презирство від людей.
Хто ж сів за грати чи працює в зоні?
Якась там вчителька, що має трьох дітей?
А де ж тих місць робочих п"ять мільйонів?
Чи, може, за кордоном їх шукати?
Дітей своїх відправим в рабство знову,
Щоб не діждалась їх старенька мати?
Чому стрибаю.ть вгору навіжені ціни?
Купивши м"яса, можеш чуб згубити...
Де наш бензин? А цукор - з Аргентини?
Коли ж ми станем без грабунків жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011
До берізки схилився дубочок,
Щось шепочуть розлогії віти…
Мов закоханий в небо струмочок,
Хоче юну красуню зігріти.
Витанцьовує гордо берізка,
Струнким станом грайливо хитає.
Тихим вітром розпушена кіска
Соромливо дубочка вітає.
Як я хочу до тебе схилитись…
Може, тою берізкою станеш?
Тільки очі хмаринкою вкрились,
Бо, забуту весну ще чекаєш…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011
Зима. Мороз і сніжно,
Немов в пустелі забуття.
А моя мама ніжно
Співає пісню про життя.
Про нещасливі долі
І про щасливі дні.
А вітер гне тополі,
Підспівує він їй.
Горить каганчик мляво,
В печі вогонь шумить…
Співає пісню мама,
Про що душа болить.
Дитяча згасла днина
І мама в небутті.
Лише її краплина
Завжди в моїм житті.
Хотів би повернутись
В дитинство. Хоч на мить!
Але і мій струмочок
До вічності біжить.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011
Ти сидиш, старенька, вечір в вікно плине,
Очі пеленою втома закрива.
А, немов би пташка, думка твоя лине,
Зве синів додому доки ще жива.
Пташкою б злетіла, від пітьми укрила
І своїх синочків серцем зберегла.
Але де ж ті сили і орлині крила –
Адже ще в дитинстві нам їх віддала.
Почекай же, мамо, прилетять до тебе,
Ще ж не розпустились до сонця ясени,
Ще орли злітають, підкоряють небо –
Прилетять в гніздечко ріднії сини.
Приспів:
Прости нас, мамо, що ми забуваєм
Про твої турботи і твої тривоги.
Те, що ти не вічна, ми давно вже знаєм,
Тільки не вертай нас, нене, з півдороги.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2011
Миколі Усенку і Костянтину Садку – бойовим офіцерам різних поколінь присвячую:
Захищаючи край від химери,
Вели роти у бій офіцери
На вогонь і бетонні споруди,
Під свинець підставляючи груди.
Ви за спини вояк не ховались.
Скільки ж там обелісків лишалось,
Щоб життя не погасло в імлі?
Знають тільки батьки й матері!
Сходять в небі холоднії зорі,
Офіцери, як завжди, в дозорі.
І вітчизні ви вправі сказати:
- Маю гідність і честь захищати!
Приспів:
Офіцери, офіцери
Пронесли свою гідність крізь бурі,
Неприступні ворожії мури.
І завжди – від віків і до нині
Ви служили на честь Батьківщини.
Офіцери, офіцери,
Ваша відданість, мужність, відвага –
Це канва українського стягу!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2011
Землякові, двічі Герою СРСР Степану Павловичу
Супруну присвячую:
Війною закопчене небо,
Толочинський ліс шумить:
Один червонозоряний сокіл –
Хрестатих потвор аж шість!
Маяче десь Друцкий замок,
Горить білоруська земля.
Чи буде для нього ранок?
Чи, може, остання зоря?
Під ним пролітають ланки,
На базу ідуть без втрат.
Горять на Березині танки,
Переправи фашистські горять.
Мовчать кулемети МІГів,
Пального - до бази б дійти,
Тепер – лиш для месерів цілі.
Їх тільки прикриєш ТИ!
Розкрились небес обійми,
Куль і снарядів – рій.
Щоб тут ми ходили вільно,
Прийняв ВІН нерівний бій.
Схилилось зажурене сонце,
На ліс опустилася мла:
Земля біля старих берізок
Героя навік прийняла.
В війною обпалені Суми,
У дім, що стояв понад Пслом,
Прийшли розтривожені думи
Разом з офіційним листом.
Пробігли воєннії роки,
Пшеницею вкрились поля –
Тоді лиш нам стало відоме,
Хто друзів прикрив тут, ім’я.
Роками нескорений сум,
Сонце і море квітів:
Двічі Герой Супрун
Продовжує жити в граніті.
Шанують сумчани свого земляка –
Погруддя в бронзі, пам’ятник, музеї.
І вдячних жителів рука
Саджає квіти обіч алеї.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2011
Пливуть хмаринки вдалині,
Мов сивина далеких мрій.
Чи, може, дум палких надій,
Які наснилися мені?
В листочки вбралися тополі,
Співає небо журавлями,
А вітер бавиться хмарками,
Бо він – творець життя і долі.
Десь їх за обрієм розвіє,
Туманом кине над полями,
Розсипле на лугах дощами
Чи на чужину в ніч завіє.
На все Господня в нього воля,
Така й в людей примхлива доля:
Дощем січе, зимою виє,
Та раптом сонечком зігріє...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2011
Вони зустрілись випадково
У чистім полі, край села.
Світив їм місяць на дорогу,
Немов би доля їх звела.
Немов би кинула на муки.
Дівоча доленька проста:
Ламають стан нестримні руки,
Жагучі, трепетні вуста…
Грайливо світять в небі зорі,
Чарують перлами росу.
Вона скорилась своїй долі,
Віддавши нелюбу красу.
Шумлять замислені тополі:
«Щасливу мить не повернуть!
Не вір, дівча, зрадливій долі –
Вона веде в тернову путь».
«Повір, повір», - лукавить доля,
Кидає перли у росу.
І кожну мить в життєвім полі
Хтось віддає свою красу.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2011
Заходить сонечко за гору,
Все заколисує імла,
І день сьогоднішній - вже вчора.
Мене там доля не знайшла...
Позаду ген-ген перелази,
Сумні та радісні пісні.
А танець той, щасливий, з джазу,
Не прийде навіть уві сні...
В дорозі десь згубились друзі,
І ти зникаєш в плині мрій.
А пугач тужить, тужить в лузі:
- Кінець стежиночці твоїй...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2011