| Сторінки (8/710): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
🥀🌿🥀🌿🥀📜📜📜🥀🌿🥀🌿🥀
Чогось саме нині мене відвідала така проста думка, можливо, навіть питання, яке, в принципі, і раніше часто виникало, але сьогодні, чомусь, захотілося про це написати: чому дуже часто люди бачать те, що хочуть бачити, не дивлячись на те, що є насправді? Не дивлячись на те, про що їм говорять, а, деколи, навіть і кричать в сльозах...
В моїй голові назрів такий собі невеличкий приклад-роздум, така собі словесна імпровізація, так от:
"Якось приходить пес до людини.
Довго шукав, до кого прийти, і от одного разу побачив легесеньке світло у віконечку хатинки. На окрайку села. Погавкав трохи на подвір'ї - і відкрилися двері, на порозі стояла людина. Зраділа, щаслива, бо з'явився хороший пес, буде і хату охороняти, і з дітлахами бавитись... Та й для душі добре. Словом, відчув пес себе потрібним. Теж зрадів, хвостиком махає, гавкає, стрибає від щастя. Після багатьох років мандрівки по світу він нарешті знайшов затишок, тепло. Захотілося стільки хорошого зробити цій людині...
Аж ось, якось ввечорі, коли усі полягали спати, песик присів біля людини та й каже, тихенько так, невпевненно, майже пошепки: "Людино, а ти знаєш, хочу тобі дещо повідати, тільки по секрету, але ти лиш не бий, не гони мене...Добре? Словом, у минулому житті я був пацюком. Так, пацюком. Робив шкоду, грішний був, людям зле робив, майно гриз, пшеницю. Словом, був не такий, як тепер. Але зараз я пес, і більше ніколи не буду тим, ким був колись. Я дуже щасливий, що прийшов до вас, я тут, щоб любити вас, щоб бути вірним другом, у часи важкі - розрадити, у години щастя розділити її з вами, якщо на то ваша воля буде. Багато вогників я бачив у хатках, але чогось на ваш саме прийшов, у душу він мені запав, зігрів трохи після доріг різних..."
Але людина подивилася на нього, та як відстрибне подалі від нього, дивлячись переляканими очима, як закричить: "Пішов геть, пацюк, не хочу тебе більше ні чути, ні бачити!" Одним махом зняв з його волохатої шиї нашийник, пальцем показуючи на двері.
Пес повернувся, схилив голівоньку, пошкандибав до дверей, та й заплакав, так боляче, гірко йому стало. Промовив крізь сльози: "Пробачте мене за те, що я був пацюком, та я вже не пацюк і більше ніколи ним не стану, я пес, я лиш хотів вашої турботи, як хочуть дітки від батьків, у моєму житті не легкі часи, так хочеться просто відчувати ваше добре серце... Будь ласка, не женіть мене, я вірний і у мене ніколи не було брудних, поганих думок, я би ніколи не заподіяв вам шкоди. Просто, лиш хотів бути десь поруч. Як тільки прийшов до вашого порогу, то зразу ж полюбив вас усіх. Мені нічого не було потрібно окрім вашої турботи і тепла..."
Але людина аж тремтіла від страху, в її голові лунало лиш одне: пацюк, пацюк, пацюк...
І як пес не просив, і як він не молив, як не плакав - людина все одно викинула його на вулицю. Подалі від своєї хати. За паркан.
В цю мить йому стало дуже гірко, здавалось, що і зірок вже не стало.
Він пішов, звичайно, як така справа, в глибині душі він знав, що хтось обов'язково впустить його, зігріє, зрозуміє. Що на цій землі ще купа вогників, затишних хатинок, багато добрих людей, яким він буде потрібний таким, яким він є зараз! Які не будуть думати, що якщо він був пацюком, то прийшов у їхню хату, щоб зробити шкоду, зробити зле людям...
І от, нарешті, ось тут я і задумалася: а цікаво, і хто ж з них помилявся? Чи ця людина, яка бачила пацюка лиш тому, що пес про це розказав, тому, що не хотіла чути його слів, чи пес, який в людині побачив щось більше, який довірився на свій ризик, бо хотів лише, щоб про нього дбали, як дбають про близьких людей, і якому нічого не було потрібно, окрім часточки турботи і тепла?..
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980866
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Спинився час у певну мить, завмерли люди,
Завмерли посмішки на лицях, жести рук,
Усе застигло в свіжих фарбах, мов етюди,
Застигли хмари, дужий вітер, "чорний крук"...
На них Вкраїнонька й пахуча рута-м'ята,
Що у гаю душі завмерла, наче птах,
Така Поранена, проте, така Крилата,
В яскравій сукні, з диким болем у очах...
До неї вийшла у садок, взяла за руки,
Сказала пошепки: - "Ти сильна, пам'ятай!
Твій біль скінчиться, і скінчаться ТвОї муки,
І буде знов цвісти Родючий, Милий Край! "
Вдихни повітря, віри свіжої у груди,
І хай згорить в гріхах багаття " чорний крук",
Бо Україна - це Могутні, Сильні Люди!!!
А з ними поруч - допомога Божих рук!!!
***
Foto by Semkiv Natali🌻
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Ти сила душ людських, Вкраїно,
Ти гір міцних, Карпатський край,
Земля чудова, Україно!
Я завжди поруч, Пам'ятай....
Ти зможеш все, я знаю, вірю,
У кожен подих, в кожен крок!
У кожне слово, в кожну дію,
У кожну пісню до зірок!
Ти зможеш все, а як інакше? !
Крізь дике полум'я в містах,
Ти захистиш, безцінне, наше,
Що зветься : мова у серцях!!!
Яка не тільки з вуст лунає,
Яка у душах, долях, снах...
Якій аналогу немає,
У цих земних, крихких світах.
Ти лиш одна у серці Ненька,
Ти лиш один, мій Любий край,
Земля моя, до сліз, Рідненька,
Я завжди поруч, пам'ятай....
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
❤
Уходят облака за склон без спросу,
И вместе с ними солнца яркий свет,
А там плетет судьба из веры косу,
И падает под ноги вишни цвет...
Но где б я не была - я все же рядом,
С Тобою, моя Мамочка, всегда...
Судьба, порой, ударит в душу градом,
Но я с Тобою в мире не одна...
Бывает, жизнь пронизывают бури,
И сыплет с неба дождь, и град, и снег...
Но каждый миг оставленный в лазури -
Наш тихий, верный, отчий оберег.
Тот дом, где Мамы нежное касанье,
Где слов родных несчётные часы,
За душу держат лет воспоминанья,
Тот первый звук мечтающей грозы...
Живи, моя Родная, просто помни,
Что я с Тобою рядом сотни лет,
И даже ночью самой, самой тёмной,
Ты для меня единственный мой Свет... ❤
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940688
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2022
Так хочеться літа, і квітів, і сонця,
Так хочеться віри, тепла, світлих мрій,
Щасливих облич зі старого віконця,
І кави смачної з пахучих надій...
Так хочеться дійсно багато і мало,
Так хочеться тихо і голосно враз,
Щоб сонце сідало, а потім вставало,
Щоб просто повільніше рухався час.
Так хочеться... Хочеться... Хмар поміж просинь,
Обдертих кутками у пам'яті слів,
Душевних вібрато, голублячих осінь,
А потім спадаючих в лоно снігів...
Так хочеться щастя шматочок земного
Зірвати, мов вишню, в квітучім саду,
Позбутись болючого, трішки, сумного,
Відвести назавжди від людства біду.
Чи це в моїх силах - на жаль , я не знаю,
Лишень мого серця тремтить тятива,
Я вас, мої люди, у віру вдягаю,
Хай Небо почує ці тихі слова...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
И в миг один исчезли люди,
И в зале мыслей тишина,
Душа, как будто в изумруде,
Танцует в теле допоздна...
Под ритм судьбы, под джаз проворный,
В сияньи свечек, между дней,
Одев на плечи шарф узорный,
Среди исчезнувших людей.
То больно ей до слёз кричащих,
То сладко-сладко от любви,
То в ранах вся кровоточащих,
Но в сердце с надписью: Живи...
А годы... Годы... Как вагоны,
Летят за окнами в метель,
В следах людских молчат перроны,
Лишь бытия скрипит качель,
Что от любви ветров запела,
Что словно Феникс, ожила,
Душа в нее тихонько села,
И словно роза, зацвела...
И мир растаял в изумруде,
Ведь снова в жизнь пришла весна,
И в миг один исчезли люди,
И в зале мыслей тишина...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936757
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.01.2022
Вы стали тайною моею,
Весенним шёпотом лесов,
Я вас в душевных дюнах грею,
В глубинах чувств, в молчаньи слов.
Вы стали музою без спроса,
Подарком неба и земли,
Вновь эхом древнего вопроса,
Сомненья дразните мои...
То далеко , то рядом снова,
Но к вам так тянется душа,
Она идти сквозь снег готова,
За вами вечно... Не спеша...
И там, в краю весенних трелей,
Сквозь лет прожитых седину,
Где нет судьбинушки метелей -
Я сердцем сердце обниму.
И словно в первый раз сумею
Любить свободно, без оков,
Я вас без пламени согрею,
В глубинах чувств, в молчаньи слов...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933644
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2021
Мені зоря в долоні впала,
Так просто, тихо, без розмов,
Вона й сама, мабуть, не знала,
Що звуть її: Земна Любов...
Крізь призму ночі розглядала
Її всі вигини тонкі,
Вона в руках вогнем палала,
А повз проносились роки...
Такі болючі і щасливі,
Морозні, теплі, дощові,
А ми з зорею, трішки сиві,
Раділи просто, що живі...
Якось у зірочки спитала:
Я, може, теж комусь зоря?
В чиїсь долоні зверху впала,
Де небом є комусь земля...
Та тільки тиша задзвеніла,
Сховавши відповідь у снах,
Де я зорею теж горіла,
В чиїхось лагідних руках...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Придумала любов в чиємусь серці,
Що визріла в кутку, мов колосок,
Щасливою побігла по веселці,
Здавалося, злітаю до зірок...
Фантазії із мріями з'єднались,
Вночі раптово сонечко зійшло,
Метелики навколо поз'являлись,
В душі усе співало і цвіло.
Придумала любов, яку плекала,
Плекала цей порожній колосок,
І цим себе нещадно покарала,
Спустилася на землю з-під зірок.
А може, не спустилася, а впала,
Душа в синцях дивилась в небеса...
І сонечко вночі фантазувала,
В очах сумних замріяна сльоза.
В якій, немов у люстрі пролітали,
Ключем рядки розкаянь і зітхань,
А десь думки фігурки вирізали
З протертих, зовсім марних запитань:
Чи ця любов була в чиємусь серці?
Чи зрів в кутку насправді колосок?
Чи бігла я щалива по веселці?
І чи злітала в мріях до зірок?
Чи так...чи ні...чого тепер гадати,
Життя біжить, летить невпинно час,
І ми не всім свій колос можем дати,
І є ті колоски, що не для нас...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
Я сумую...чи то просто іній слів
З листопадом ліг оголеним на душу,
Тьмяним відблиском ранкових ліхтарів,
Зшив зі смутку білий шалик, наче з плюшу.
Що не гріє, а з роками холодить,
Розвиваючись тонкими почуттями,
Між якими десь любов іще горить,
І злітають в небо іскорки роями...
Їх так хочеться затримати в руках,
Та вони звичайним пальцям непідвладні,
Як і вистиглим сльозинам у очах,
Що розгублені висять і безпорадні,
Поміж давнього, забутого чогось,
Між прожилин балюстради на терасі,
Може трепетно чекають ще когось,
Може просто загубилися у часі...
Де стихають коливання почуттів,
Ці потужні, ще учора, мегагерци...
Я сумую...чи то просто іній слів
З листопадом ліг оголеним на серце...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021
Подарувала жовту осінь мені доля,
Вплела у душу сивий вітер і роки,
А я життям, немов окраєчком від поля,
Іду напитись до таємної ріки...
Іду туди, де так безслідно і цнотливо,
Де стихли раптом всі придумані птахи,
Де світ народжується в зраджене "можливо"
І розплітаються невпевнені шляхи.
А я іду...а ти куди? Невже зі мною?
Тобі так хочеться? Ну що ж, тоді іди...
А там, ти знаєш, там тумани над рікою,
А там написано на камені : куди ?
А там завжди: Чи є ...чи просто не існує...
Там очі дивляться у мрію без надій...
А там на березі безвихідь хтось малює,
Неначе скупчення заплетених стихій.
Тобі так хочеться? То ж спробуй, не вагайся,
Тобі дарую своє зношене взуття,
Лише тепліше, дуже прошу, одягайся,
Бо ти з ілюзій вийдеш прямо у життя!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021
Одна із найпотрібніших професій в цьому світі -
Це вчитель, що веде до знань допитливих дітей,
Крізь двері у душі, які завжди для них відкриті,
Веде життям незвіданим, неначе Прометей.
Для вас карбують гімн щодня віки сивоволосі,
Про вашу самовідданність, турботу, теплоту,
Шепочуть оди вдячності тополі жовтокосі,
За всю невтомну працю, за любов і доброту.
Танцює лист осінній своє соло незабутнє,
Всміхається берізонька прощально журавлям,
Десятки поколінь крокують світом у майбутнє,
Вклоняючись до ніг своїм безцінним вчителям.
Хай вальс лунає вчительский без пауз, без упину,
Вас працею окрилених, веде вперед мета,
Мов квітку садівник ростіть кожнісіньку дитину,
Здоров'я і натхнення вам на многії Літа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021
Повірити у те, чого немає,
Мов з вітру збудувати Тадж-Махал,
Де серце ейфорія поглинає,
І тягне в нереальності портал.
А там, за ним думки із почуттями
Стрибають у анархію стрімку,
Міняючись із досвідом місцями,
Сльозину розтираючи гірку.
Коштують бутафорії ванільні,
Немов розчарувань і не було,
Блукають в сподіваннях, божевільні,
Шукають в щастя двері чи вікно.
Яких у стінах вітру не існує,
Та й стін самих немає в цих краях,
Тут зболена реальність трасформує
Тонкі частинки віри в сірий прах.
Повірити у те, чого немає,
Мов жити у пустелі без води,
Де час по міражах надій стікає,
В барханах долі губляться сліди.
Повірити у те, чого немає,
Мов з вітру збудувати Тадж-Махал,
В якому, наче марення зникає,
Реальності чіткий оригінал...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Не стрималося небо, задощило,
Торкнувся серця осені смичок,
Нагрітий жовтим полум'ям свічок,
Які серпневе сонце залишило...
Яке десь поза хмарами палає,
А тут краплини б'ються у вікно,
У келиху поблискує вино,
Вино, яким життя нас пригощає.
Що зветься просто миттю прохідною,
Такою, часто різною на смак,
Яскравою, неначе в полі мак,
Чи просто сірувато-мовчазною...
Її б колись на біс, нехай з дощами,
Солодку, кислувату чи гірку,
Осінню чи воскресло-весняну,
Зате з жагою випиту вустами...
Її б на брудешафт з осіннім вітром,
І байдуже на протяг і свічки,
Позаду гаснуть мрії і роки,
Які, колись також палали світлом.
Позаду гаснуть ранки ясночолі,
Спадають в небуття, мов доміно,
Тож хай всі миті п'ються мов вино,
Розмірено, смакуючи, поволі...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
Фізаліс помаранчево-багряний,
Мов теплий, шовковистий каганець,
Закоханий у осінь, чи коханий,
Чи просто часу вірний посланець...
Горить на парапеті дум безсонних,
Пастеллю розливаючись в роках,
По смутках і по радощах сезонних,
По списаних чорнилом сторінках.
Торкаючись невимушено ґрунту
Життя стежин заплутано-складних,
Які ведуть із пункту і до пункту,
Ведуть без відпочинку й вихідних...
Де світиться фізаліс на узбіччі,
Мов теплий, шовковистий каганець,
Мов усмішка на осені обличчі,
Чи просто часу вірний посланець...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021
Хай буде ця осінь добром оповита,
Хай щастям і затишком гріє серця,
Що мерзнуть, часом, після теплого літа,
Шукачи в спогадах вільні місця.
Хай душі вдягнуться в яскраві кофтини,
І сонцю всміхнуться крізь сірі хмарки,
Дістануть цукерки солодкі з торбини,
До кави, що варять із часом роки...
Присядуть в гамак, під дубки золотаві,
Вдихаючи радість від цього життя,
І стихнуть тривоги, мов брами іржаві,
Любов запалає в багатті буття.
І хай буде кава вже вкотре допита,
Танцюють дощі на асфальті фокстрот,
Хай тануть у листі сліди цього літа,
Та в осені теж є багато щедрот.
Вона з ностальгій свіжовипраних зшита,
Божественним спокоєм ніжить думки,
Мрійлива красуня, руда Афродита,
Милуються нею із неба зірки...
Хай кожна душа буде з нею відкрита,
Хай усмішка щира не сходить з лиця,
Хай буде ця осінь добром оповита,
Хай щастям і затишком гріє серця.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
По осені розкину ноток трішки,
Часом, задумливих, мрійливих і сумних,
А ще босоніж прогуляюся тут пішки,
Осіннє листя розгрібаючи і сніг...
І крізь зашиті, недосказані вуста
Я ще прийду колись, можливо, у цей світ,
І будуть спати заколисані міста,
І догоратиме в руках зігнутий гніт...
А я прийду, і буду поруч, як і все,
І буду....ні....я стану Янгоголом, мабуть,
Який крильми із прірви вічної спасе,
В той час, як липи швидкочасністю цвітуть....
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021
Для вас несу тепло душі моєї,
Візьміть його і пийте досхочу...
Для вас цвітуть у серці орхідеї,
Комусь віддавши крила - я лечу!
Віддавши теплоту - я народилась,
Я виживу у світі! Вже живу...
Спіткнувшись - я зашпорталась, розкрилась,
Пройшла крізь ліс густий, людей, траву....
Наповніть душу соком, всім, чим можна,
Тим всім, що називається життям,
Хай осінь, хай вона непереможна,
Зате - це ностальгій духовних храм.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
Любов не витягнеш із серця по бажанню,
Любов не втопиш і не спалиш у вогні,
Вона споріднена солодкому стражданню,
У мить вібрацій невзаємних в глибині...
Куди ж діватися тоді? Куди сховатись?
І операцій на любов, на жаль, нема,
Чи вже змиритися і просто дочекатись,
Коли пройде, коли загоїться сама...
Приймати ліки, їсти фрукти, вітаміни,
Що звуться: усмішками друзів і близьких,
Розмалювати у яскравий колір стіни,
Гостей впустити, напекти надій смачних.
Ввімкнути опцію - "минуле приховати",
Запакувати свіжі спогади в архів,
Змінити імідж, жити заново почати,
Себе наповнити цим світом до країв.
Любов не витягнеш із серця по бажанню,
Вона, мов квітка намальована на склі,
І хоч краса її споріднена стражданню -
Вона одна з розкішних квітів на землі!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
Ось і літечко чергове промайнуло,
Пролетіло, мов метелик за вікном,
В небі сонце по осінньому зітхнуло,
Впало променем на серця метроном.
А душа, мов на розпутті зупинилась,
Половина ще у літніх, теплих днях,
Ну а друга - вже на осінь задивилась,
На блакить сетементельну в журавлях...
Щось прожито, щось далеке відболіло,
Ріки щастя досі в пам'яті дзвенять,
Щось лишилося, щось в вирій полетіло,
Чути, крила десь у хмарах шарудять...
Трішки зморшок стало, сивих волосинок,
Більше волі, віри, досвіду та мрій,
В круговерті більше затишних зупинок,
Де написано: Живи! Люби! Радій!
Стало глибшим слів несказаних мовчання,
Стало більше насолоди від дрібниць,
Кожна мить живеться так, немов остання,
Більше кроків, помилок, часом дурниць...
І хай червень майже в осінь перелито,
Хай листок рудий кружляє за вікном,
Буде все, зима, весна і буде літо,
Поки стукає невпинно метроном...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Чомусь так сумно у душі і так безкрило,
Чомусь так тихо, наче в місті без людей,
Чи без людини, що пройшла крізь душу й тіло,
І вийшла в простір із прочинених грудей...
А я туди, немов шалена бігла...бігла...
Туди, де вихід із душі в безмежний світ,
В сльозах спинившись зрозуміла, що не встигла,
В руках лишилися спустошеність і дріт,
Тоненький дротик почуттів, який зникає,
В гірких туманах, в пащі прірви, поміж скель,
Де, мов шуліка, біль окрилений літає,
А сепень пише вже осінню акварель...
Любов'ю серце, мов грозою прогриміло,
І стало тихо, наче в місті без людей,
Чи без людини, що пройшла крізь душу й тіло,
І вийшла в простір із прочинених грудей...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
Я ні за чим в житті своєму не шкодую,
Якби могла - то знов прожила б кожну мить,
Чи то щасливу, чи зневірену, сумную,
Коли душа у тілі втомлено болить....
Я б знов в батьків своїх чудових народилась,
В тій самій хаті би росла, у тім дворі,
В тій самій школі, як колись в дитинстві вчилась,
І набридала б часто з іграми сестрі.
Я б знову шпорталася, падала, вставала,
Ночами плакала, а вдень всміхалась в світ,
Я б знов для когось з неба зорі діставала,
І дарувала свій цнотливий первоцвіт.
Я б знов пройшлася по тих самих тротуарах,
По тих калюжах і притоптаних снігах,
Неначе тінь вночі блукаюча у фарах,
Я б знов шукала свій земний, таємний шлях.
Я б знов і знов любові серце відкривала,
Тим самим людям, тим же зрадам і гріхам,
Я б знов і знов цеглини досвіду збирала,
Щодня возводячи із них для себе храм,
Де б відчувала, що живу, а не існую,
І хай не вічне все, і час кудись летить,
Я ні за чим ні на секунду не шкодую,
Якби могла - то знов прожила б кожну мить...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
Емансипована любов кудись тікає,
Назад прощально споглядаючи весь час,
На дім і гойдалку, яку вітрець гойдає,
На жовте листя, що вкриває тло терас.
Вона, мов гостя, що до хати завітала,
Побула трішки, каву випила й пішла,
Пройшла повз вікна і нічого не сказала,
Лиш тільки поглядом по мріях провела...
Так по-французьки, так раптово, наче злива,
Чи може, просто по-осінньому, під джаз,
Який у серці грає гойдалка скриплива,
Де жовте листя огортає тло терас...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
Тебе чекатиму з великою любов'ю,
Яка у серці дужим полум'ям горить,
Яка змішалася з душею, тілом, кров'ю,
В очах мрійливих сходом сонця майорить.
Тебе чекатиму, як ніч на світлий ранок,
Чекає мовчки на бульварах почуттів,
Між темних вікон, між забутих філіжанок,
В світах мовчання із відвертих, теплих слів.
Тебе чекатиму так сильно, так безмежно,
Так незрадливо, так нестримно, щиро так,
Думками тягнучись крізь простір обережно,
Сліди лишаючи від них, немов літак,
Який заправлений цілунками і щастям,
З душі у душу поміж гріз розлук летить,
Тебе чекатиму з любов'ю, що багаттям,
В моєму серці неприборкано горить.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021
Он зріє, мов солодка паперівка,
Спокуслива, пахуча, наче мед,
Майбутнього незвідана мандрівка,
Піду, мабуть, складати свій намет...
За пазуху сховаю бублик щастя,
Хай лишиться зі мною про запас,
Надіну нитку віри на зап'ястя,
Якої не розв'яже навіть час.
Порву на собі сумнівів кофтину,
І страх у ліс, мов зайця відпущу,
Дістану з шафи білу скатертину,
Добром усіх хто поруч пригощу.
Добром, яке в словах: все буде добре,
Добром, що наче ліки для душі,
Добром, яке безсмертне і хоробре,
І тепле, наче промінь в спориші...
Погляну в далечінь, де обрій квітне,
Назад не обертаючись, піду
Життям, що так всміхається привітно,
В майбутнє, що дозріло у саду...
Дозріло, мов солодка паперівка,
І пахне крізь простори, наче мед,
Бувай мого минулого домівка,
Сьогодні доля кличе йти вперед!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
По кому дзвонять дзвони у церквах?
А може, то лиш відголосок серця,
Що плаче, десь забутий в почуттях,
В куточку, по ту сторону люстерця,
Яке над канделябром золотим,
Висить собі, між душами, на стінці,
Обтерте ніжним спогадом, сумним,
Який лежить під ним, у долі скринці.
І тягнеться тонесенька печаль,
Слідами, що по нині не зійшлися,
А може, ще зійдуться між проваль,
У люстрі, де надії розбрелися
Мурахами по теплих почуттях,
По тихих і прозорих, мов озерця,
Де поруч дзвонять дзвони у церквах,
А може, то лиш відголосок серця...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
Її любов, вона така сентиментальна,
Така самотня, із цигаркою в руці,
Така розгублена, комусь не ідеальна,
З малою родимкою прямо на щоці...
Така невиспана, в махровому халаті,
Сидить із кавою в долонях за столом,
Луна від болю поруч бродить по кімнаті,
Про щось говорить і сміється з комаром.
А він літає і бринить, немов бляшанка,
Такий взаємний, тонкокрилий, в порохах,
Його відштовхує щораз стара фіранка,
З гарячим сонцем у зневірених нитках.
А може порвана фіранка - віртуальна,
І цей комар, і ця цигарка у руці...
Її любов, вона така парадоксальна,
З малою родимкою прямо на щоці...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2021
О, моя мріє, поглянь в мої очі,
Дихай, благаю тебе, не вмирай...
Знаю, що тут, під дощем, серед ночі,
Хочеш сказати мені: прощавай...
Хочеш сказати, та знаю, не скажеш,
Зранена, змерзла - а досі жива,
Крила руками холодними в'яжеш,
Може, злетиш ще, мов біла сова.
Лишишся нею в блакиті безмовній,
Краще вже там, ніж метеликом в снах,
Краще вже там, ніж на лаві жертовній,
З часом, колись, перетворишся в прах.
Просто літай, моя мріє смугаста,
В'язані крильця від сліз не складай,
Хай у снігу буде шубка пухнаста,
Зранена, змерзла, але не вмирай...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021
Комусь лишила на вікні в конверті слово,
Одвічне слово з літер зібране давно,
Чи то навмисне, чи то може, випадково,
Його хтось в душах посадив, немов зерно.
Тепер це слово в світі кожному потрібне,
І в мить, як стогне чорна прірва між людьми -
Воно кружляє, чайці зраненій подібно,
Троюдить душу ледь рухомими крильми.
З яких спадає в лоно часу пір'я болю,
І неспроможності змінити долі крок,
Пір'їний дощ вкриває віри парасолю,
Яка сховала під собою цей рядок...
Яка накрила мій конверт, а в ньому - слово,
Одвічне слово над мовчанням, на краю,
Таке малесеньке, таке не випадкове,
Таке безцінне, з літер зібране - Люблю...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
Моя мила, моя люба Україно,
Ти найкраща із найкращих на землі!
Тут, в Тобі, так сонцеясно, солов'їно,
Вільно, тепло і замріяно мені...
Серце соняхом дозріло і розкрилось
У полях Твоїх безкрайніх, золотих,
У долонях Твоїх лагідних пригрілось,
І тривог душевних вітер раптом стих...
Моя мудра, моя рідна, наче Мати,
Ти в мені - а я в Тобі уже на вік,
Серед ягід калинових й рути-м'яти,
Де втрачається рокам невпинним лік.
Тут, в Тобі, душі зміцнілої коріння,
Що не вирвати, не знищити ніяк,
Це незриме, часом виткане сплетіння,
Над яким шурхоче пам'яті вітряк.
Повз який проходять добрі, щирі люди,
Пролітають, мов лелеки, почуття,
Я вдихаю кожен день на повні груди,
Кожен день в Тобі набутого життя...
Я приляжу на пахуче, свіже сіно,
І повторю тихо з ніжністю Тобі:
Моя мила, моя люба Україно,
Ти найкраща із найкращих на землі...
***
Автор картини - Тарас Сорочак🍀
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
В обличчя, мов у вікна зазирала,
Там душі за фіранками живуть,
За ними лиш одну, близьку шукала,
Її ще часто Музою зовуть...
Мою, таку єдину і знайому,
Забуту, не подібну на цей світ,
Яка, мабуть, пішла із мого дому
В ту мить, як почуття зійшли з орбіт.
В надіях своє серце відчиняла,
- Прийшла! - із криком бігла до дверей,
І риси рідні в усмішках шукала,
Й блакить безмежно-люблячих очей...
Краплиночку якої пам'ять вкрала,
З якою пів планети обійшла,
В обличчя, мов у вікна зазирала,
А в себе подивилась - і знайшла...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021
Зі щемом свої пальці розтискаю,
Долоню з них звільняючи чиюсь,
Яку з добром й любов'ю відпускаю,
Прощально в очі лагідно дивлюсь,
І просто...просто знаю, так буває,
Мабуть, рука не втрималась в руці,
І правих або винних тут немає,
Зв'язок розтав, мов цукор в молоці...
Я просто серцем серце обіймаю,
Натягуючи куртку та взуття,
Від себе я чиєсь життя звільняю,
Пакуючи ще свіжі почуття...
Пакуючи міх щастя у дорогу,
Легкий салат із щирості й тепла,
За руку дружню дякуючи Богу,
Яка зі мною певний час була...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021
А ми зустрілися, коли дощили хмари,
Тонкий смичок ридав у пальцях скрипаля,
Коли блищали, наче глянець, тротуари,
І пахла веснами бузковими земля...
А ми зустрілися крізь відстані простори,
Душа купалася в душі і навпаки,
Забувши вмить про океани і про море,
Нам вистачало почуттів стрімких ріки,
Яка схвильовано текла між стрілок часу,
Де не змовкав одвічний долі камертон,
На тому ж місці ми стрічаємось щоразу,
Як тільки мрії наші б'ються в унісон...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021
Ці кілька слів життя засіяли насінням,
Душа їх вперто, не надіючись, чекала,
Свою спустошенність гілками прикривала,
Журливо дивлячись на вирване коріння
Отих дерев, чи може квітів непророслих,
Що залишились міражами десь у мріях,
Слізьми щасливими заплутавшись у віях,
Поміж розкаянь в серці визрівших, дорослих...
А ці слова...ці кілька слів, мов океани,
Теплом омили майже висохле коріння,
Життя западини засіяли насінням,
І проросли поміж гілок, немов тюльпани...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021
В обійми Стрийські впала вся огорнута пісками
Доріг, що вкрились курявою зболених чекань,
По них брела задумливо, то бігла вже роками,
Уздовж курганів створених із мрій і сподівань...
І Стрий зустрів так трепетно, немов свою дитину,
Мов донечку ріднесеньку з любов'ю обійняв,
Відвів в зігріту щирістю і друзями хатину,
Де чай з добра і радості в горнятку парував...
І тут завжди так затишно, так добре до знемоги,
Своя серед своїх живу в негаснучих серцях,
Тут гріють ноги батьківські, старесенькі пороги,
Що всі в квітучих спогадах, неначе в чебрецях,
Які так пахнуть свіжістю і рідною землею,
З букетом із яких крокую сміло в майбуття,
В обіймах Стрийських, лагідних лишаючись душею,
Бо тільки в цих обіймах буде тепло все життя...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021
Сьогодні ще люблять - а завтра вже ні,
Мабуть, так буває, мабуть, так вже є...
Чомусь, просто сумно від цього мені,
І схлипує серце у грудях моє...
Жаліти не треба в житті ні за чим,
Проте, я шкодую, що сталося так,
Що гасне вогонь і здіймається дим,
Його не роздмухати, певно, ніяк...
І як же прийняти зотлілий цей факт?
Чи вже прийняла й знову далі живу,
Із болем своїм розірвала контракт,
Сходивши із ним на одне рандеву...
На зустріч останню, навпроти вогню,
Там дим ще клубочиться сірим в'юнком,
Там я лиш себе ще і досі виню,
Сльозу розбавляючи темним вином...
А поруч кружляють сніжинки сумні,
І час, наче жуйку, мій спогад жує,
Сьогодні ще люблять - а завтра вже ні,
Мабуть, так буває, мабуть, так вже є...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021
А скоро в двері нам постукає світанок,
І витре темряву, мов порох зі столів,
Всміхнеться зірка крізь віконце наостанок,
І заспокоїть неприборканих джмелів...
І буде тихо...ніч сповзатиме за обрій,
І раптом в озері лілея зацвіте,
У невичерпній, неземній воді, прозорій,
Де все те саме, але трішечки, не те,
Розквітне ружа, чи то пагони барвінку,
Чи може просто розлетиться з вітром сон,
Який залишить розкуйовджену частинку,
Що почуттям земним віддалася в полон...
Які так пахнуть, мов запечений сніданок,
Які звучать оркестром збуджених джмелів,
Що прилетіли прямо в душу на сніданок,
Крильми роздмухуючи порох зі столів.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021
Минуле пішло, лиш годинник стрекоче,
Про щастя чи горе, яких вже нема,
Мабуть, нагадати про сплогади хоче,
Від звуку яких роздається луна....
Що інколи в думи вогнем проникає,
У кожну клітину душевних мембран,
Буває всміхається, часом, страждає,
Від хтивої долі нанесених ран...
І ми...ми вертаємось раптом в минуле,
Читаємо знову пожухлі рядки,
Буваємо там, де пірнали й тонули,
Щодня проживаючи наші роки...
І там, наче вперше, купаємось в морі,
Для когось знімаємо одяг з душі,
Десь там ми рахуємо ввечорі зорі,
І пишем комусь наші перші вірші...
Десь там безтурботність травою лоскоче,
В душі залишається вічна весна...
Минуле пішло, лиш годинник стрекоче,
Про щастя чи горе, яких вже нема...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
А біль, як павук, що висить у куточку
Й полює на душі людські і серця,
Розклав павутину й сопе в холодочку,
Звабливо всміхаючись всім без кінця.
Йому би віддатись, йому би скоритись,
Побути беззбройною в срібних нитках,
Від світу цілого у них загубитись,
Тримаючи віру в безсилих руках...
І просто всім серцем в кутку закричати,
Так само, як раптом кричить немовля,
Якщо цей павук і оглухне - начхати,
Зате не почує тих криків земля...
Йому би віддатись, але, не віддамся,
Йому би скоритись - та й тут слово: ні!
І серцю скажу: не кричи вже, отямся,
Ти сильним і мудрим потрібне мені.
І хай біль висить, мов павук у куточку,
Хай далі полює на душі й серця,
Така вже робота його, в холодочку
Звабливо всміхатися всім без кінця.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Я буду мліти, буду мліти до світання,
В руках твоїх, чи може, в інших, просто так,
А ти моє, ти неприборкане бажання,
Ти просто дивний, нерозкреслений дивак.
Я з цим лишуся, і у небо подивлюся,
І стану вічним, недоторканим крилом,
Я просто світу крізь печалі посміхнуся,
Усіх так просто огортаючи теплом.
Так просто радості налию у карафу,
І вам всім щастя подарую, просто так,
І намалюю на життя нитках жирафу,
І те, як просто проживає день жебрак...
Коли навколо тільки радість і кохання,
Коли на лавці неприборканий дивак,
Я буду мліти, буду мліти до світання,
В руках твоїх, чи може, в інших, просто так...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Докрапує ніч свої залишки в ранок,
Немов недопите, солодке вино,
Що змочує квіти душевних фіранок,
Крізь навстіж відкрите, життєве вікно.
В яке виглядає невиспане серце,
Ковтаючи каву під музику мрій,
Що думи вертає в нагріте кубельце,
В колиску дитинства, під ковдру надій.
Де час черепахою повз пропливає,
Торкаючись панцирем тіла й душі,
І раптом, здається, що мить завмирає,
І раптом, здається, що теплі дощі
Пролились з минулого чаші в цей ранок,
Крізь залишки ночі, крізь темне вино,
Змочили троянди душевних фіранок,
Крізь навстіж відкрите, життєве вікно...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
Матусеньки кохані,
Сьогодні ваше свято,
Ми вас усіх вітаємо від серця і душі,
Хай буде море квітів
І усмішок багато,
Хай буде тільки сонце, хай зникнуть всі дощі.
Ми дякуєм за небо,
Яке синіє зранку,
За квіти кольорові, за трави у полях,
Ми дякуєм, вам любі,
За сонце на світанку,
За встелений барвіночком життєвий, довгий шлях.
Матусеньки найкращі,
Вам Дякуєм рідненькі,
За те, що присипляли нас на втомлених руках,
За ваші колискові,
Турботливі, тихенькі,
За ваше добре серце, і ласку у очах.
Ми дякуєм за мудрість,
За віру і підтримку,
За те, що з нами поруч крокуєте у світ,
За пісню солов'їну,
За дощову краплинку,
За бджілку у кульбабці, і за вишневий цвіт.
Матусеньки кохані,
Сьогодні вам бажаєм,
Щоб щастя розливалося в симфоніях дібров,
Сьогодні вас вітаєм,
І міцно обіймаєм,
Прийміть із рук дитячих ці квіти і любов!
Прийміть від нас матусі
Уклін і поцілунок,
Ми дякуєм за вчора, сьогодні й майбуття,
Ми дякуєм щоднини
Вам всім за подарунок,
Безцінний і прекрасний, під назвою: Життя!
***
Вірш написаний 3 травня 2020 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021
Комусь в житті чужою залишилась,
Мов Сіріус далекий для Землі,
До шибки у задумі притулилась,
Малюючи лице чиєсь на склі...
Сльозою обпікаючою вмилась,
Так холодно, хоч тіло у теплі,
У спогади по сходинках спустилась,
В яких любов парує на столі,
Неначе страва свіжа, ароматна,
Подібна на смачний матусин борщ,
Яким душа пропахла стокімнатна,
За вікнами яких шерхоче дощ...
На склі чиєсь обличчя посміхалось,
Зникала із реальністю межа,
В ту мить, коли по сходах поверталась,
Туди, де я ще була не чужа...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
Мені непотрібно палат золотавих,
Мені непотрібно авто дорогих,
Грошей, цих заплямнених, мнутих, кривавих,
Що завтра вже зникнуть в руках часових...
Мені не потрібен цей "одяг у моді",
Ці нігті в салонах "під статус зіркам",
Мені не потрібні швейцари при вході,
Що завжди повторюють: дякуєм вам.
Мені не потрібні Сейшели, Багами,
Якось проживуть і без мене, як все...
Потрібні обійми коханої мами,
Потрібне усміхнене тата лице...
Потрібні прості, невигадливі речі,
З яких і складаються пазли життя,
Потрібно і сонце, і дощ, і хуртечі,
І страх, і надія, сльоза, почуття...
Потрібно усе, що не можна купити,
Потрібно усе, що живе без грошей,
Це небо, це люди, це сонце, це діти,
Це дане життя, мов небесний трофей.
Це світ, що у тінях тонкої тополі
Просіює променем світло добра,
Це світ, що не може прожити без волі,
Це світ, що не може без крихти тепла.
Не може без слів небайдужих, ласкавих,
Не може без квітів в серцях польових,
Де вже непотрібно палат золотавих,
Де вже непотрібно авто дорогих...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
Чорно-біла сторінка в минуле
Полетіла за вітром стрімким,
Під руками рядком промайнула,
Доторкаючись словом гірким.
Полетіла в глибини криниці,
У якій - ні води, ані дна,
Заховалась в життєві дрібниці,
Трішки радісна, трішки сумна...
Їй там добре, чомусь, відчуваю,
Вкрилась мохом між долі цеглин,
Ну а я просто в неба благаю
Грам дощу з кольорових краплин.
Поцілунок від сонця, благаю,
Для замерзлої в тілі душі,
З чистим аркушем в серці чекаю,
На тепленькі, барвисті дощі.
Щоб у фарбах шляхи потонули,
І розтанув в криниці, мов дим,
Чорно-білий фрагмент, що в минуле
Полетів разом з вітром стрімким...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
Привіт, моя примхлива доле,
Чого ж ти плачеш на плечі?
Навіщо ти крізь щастя поле
Прийшла до мене уночі?
Навіщо ти крізь мрій тканину
Прокралась мишею в мій дім?
Гризеш мені безкрилу спину
І ждеш, що казку розповім...
Тебе прогнати я не в силах,
Сама собі ти режисер,
Та суть не в цьому, а у крилах,
Які твій хвіст, мов гумка, стер...
Тепер сидиш і гірко плачеш,
І казку просиш про любов,
Вже все одно, чи ти пробачиш
Мою відмову нині знов...
Вже все одно, що в мріях дірка,
Що сіль лишилась від сльозин,
Бо на дзиґарику вже стрілка
Торкнулась ранішніх годин...
Душа у світлі стрепенулась:
- Ну що ж, заплакана, бувай!
Мого життя хвостом торкнулась,
Тепер біжить крізь дірку в гай...
Де новий день розправив крила,
Що стерла гумкою вночі
Примхлива доля, що сиділа
Й благала казку на плечі...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
Якось, згубила біля ґанку у тюльпанах,
Безцінний ґудзичок від одягу душі,
Який застряг у часових, густих туманах,
Десь там, над прірвою спинившись, на межі...
А я його...а я його ось тут шукала,
В імлі безмовній, між тюльпанів каяття,
Неначе кріт, руками землю проривала,
А в ній - тунелі, що ведуть у почуття,
В питання свіжі: як могла тебе згубити?
А може, хтось тебе від мене відірвав?
Куди іти? Чи вже не йти...чи що робити?
Якби ж то хтось мені повідав...розказав...
Ніхто не скаже...ні земля, ані тюльпани,
Лиш тільки серце може радити душі...
Воно шепоче: йди в майбутнє крізь тумани,
Бо там твій ґудзик біля прірви, на межі...
І я пішла слідами мрій, надій слідами,
І нині йду поміж тюльпанів каяття...
За ним готова йти годинами, роками,
За ним готова йти усе своє життя...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
Хороші люди - мов джерела,
Мов ріки чистої води,
А біля них ростуть дерева,
Гудуть джмелі, цвітуть сади...
Не треба їх в світах шукати,
Вони самі до вас прийдуть,
Посадять квіти біля хати,
Джмелями в серці загудуть.
Лиш треба хвіртку відчинити,
Коли прийде для цього час,
І хлібом з сіллю пригостити
Людей, що довго йшли до вас.
Хороші люди - це ж як зорі,
Маленькі сонечка в душі,
Купають в променях любові,
Коли в обличчя ллють дощі.
Вони, мов Ангели від Бога,
Що завжди поруч, день і ніч,
Якщо важка була дорога -
Налиють чай, розтоплять піч...
Всі люди, мов мережки зшиті,
Встеляють тло всього буття,
Із кимось зв'язані лиш миті,
Із кимось дні, роки, життя...
І кожен з нас - це щось безцінне,
Ми всі, мов істини старі,
В нас є щось вічне і нетлінне,
Як віри дух в монастирі.
Ми всі в житті комусь джерела,
Маленькі сонечка, зірки,
Комусь джмелі, комусь дерева,
В садах на березі ріки...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
Червоні маки вкрили землю біля хати,
Немов відбитки теплих пальців на вікні,
Які лишила після себе в серці мати,
І зникла в небі у безкрайній далині.
Дорослі діти приїзджають в рідну хату,
До маків лагідних горнуться, мов до рук,
Якими гладила чоло ще вчора мати,
Тепер в душі кружляє біль, неначе крук,
Над вітряками слів неторканих вустами,
Понад обіймами, що тліють у імлі,
Які не встигли доторкнутися до мами,
Тепер торкаються холодної землі.
Де квітнуть маки у сльозах під синім небом,
Неначе рани, що не гоїть навіть час...
У матерях завжди нестерпна є потреба,
Потреба вічна, що живе з дитинства в нас...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021
Усе колись переболить,
Розтане, як туман ранковий,
І прийде день новий, чудовий,
І щастям в дзвони задзвенить...
А нині з болем сам-на-сам,
Хоча кругом снують мільйони,
В душі накреслила кордони,
Віддалась ночі і сльозам...
Але і це колись пройде,
Як дощ чи сніг, чи вітер лютий,
Вуста згадають сміх забутий,
І сонце над життям зійде.
Он час стікає по лозі,
І скоро все...це все минеться,
Любов не зникла з мого серця,
Лише скупалася в сльозі,
Що на щоці, мов лист, тремтить,
Вчепилась сіллю, мов руками,
За мить згубилась під ногами...
Усе колись переболить...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2021
Хтось просто поруч, хтось сприймає нас такими,
Які ми є, з своїми хвилями душі,
На все життя земне з чужих стають близькими...
Знов тавтологія присутня у вірші...
Але повторів у рядках я не боюся,
І хай вони іще побудуть поміж нас,
Можливо, ще...іще не раз до них торкнуся,
Якщо дозволить ці маневри, звісно, час...
Це все для нас, для вдосконалення і зросту,
І не важливо, чи ми грішні - чи святі....
Людина кожна, що приходить - це не просто,
Як кожна мить, чи певні дії у житті...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
Пригріло сонце і конвалія розквітла,
Під парканом, на розі вулиць гомінких,
Немов частиночка душі земної, світла,
Серед травинок запорошених, тонких.
Вона торкалась пелюстками огорожі
Із кожним подихом слабкого вітерця,
Повз неї бігли на роботу перехожі,
Ногами грубими чіпляли без кінця.
І весь той біль в маленькій квіточці ховався,
В її голівках на цнотливому стеблі,
Здавалось, час її життя в ту мить кінчався,
І їй прийдеться тут віддатися землі.
Навіщо в світ вона прийшла, щоб тут померти?
Людській душі так і незримою піти...
Щоб просто хтось її зумів ногами стерти,
Десь там, на розі безнадій і самоти...
Запахла сумно, до паркану притулилась,
Уся в пилюці від авто й людських чобіт,
Аж раптом тінь чиясь над тлом її схилилась:
Все буде добре! Я верну тебе у світ!
Ти хоч в пилюці - чистоти не загубила,
Така ж красива, білосніжна, як була,
Ти так потрібна цьому світу, квітко мила,
Мені потрібна, і не мертва - а жива!
До рук турботливих, брудненька, пригорнулась,
В тенетах затишку поринула у сни,
На місці іншому від вітру стрепенулась,
В чиємусь серці, серед вічної весни.
Маленька часточка великої любові,
Що зацвіла на розі вулиць гомінких,
Можливо в Києві, Дніпрі, чи десь у Львові,
Серед травинок запорошених, тонких...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
Крізь арку споконвічну і незриму,
У рясах свіжо-зітканих спокут,
Душа прийшла до стін Єрусалиму,
Бо знала, покаяння тільки тут...
Щокою притулилась до цеглини,
Нагрітої тривогами за день,
Наділа свій віночок із тернини,
І викинула сумніви з кишень...
Сама собі Пилатом нині стала,
З хрестом своїм поволі вверх пішла,
Торкнулася Голгофи й закричала:
Нарешті я тебе в собі знайшла!
Розіпнута лишилася із Богом,
Під сонцем обпікаючих надій,
Зрадівши, що немає тут нікого -
Краплини сліз попадали із вій...
Проникли сіллю в тло Єрусалиму,
У ряси свіжо-витканих спокут,
Крізь арку споконвічну і незриму,
Яку хтось збудував раніше тут...
Крізь неї, наче мертвою пройшлася,
Вернулася воскреслою у світ,
У муках від Отця не відріклася,
Зробилася міцною, мов граніт.
У кожного свій гріх, свої страждання,
Похід в Єрусалим і результат,
Своя Голгофа, ряси, покаяння,
Хрести свої, розп'яття і Пилат...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021
А я з дощами віч-на-віч у тиші ранку,
Краплини змочують невиспане лице,
Душа зі щастям обіймається на ґанку,
Вся у бруньках, неначе юне деревце...
Десь там зустрілися у мріях біля броду,
Десь у підніжжя новостворених думок,
Про щось говорять, п'ють любові чисту воду,
Танцюють з серцем чудернацький свій танок...
Я чимчикую під дощем стежками парку,
І знов пронизав вітру дужого порив,
Який створив для сонця в хмарах теплу шпарку...
Життя прикрасне, хто б там що не говорив!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021
Людська душа...вона така тендітна,
А скільки є на ній синців та ран,
З яких краплина болю непомітно
Колись впадала в цілий океан...
І скільки б тіло в світ не усміхалось -
Душа в жалю знивала у кутку
Словами на вустах, які мовчали,
Дзвінкіше за гірську стрімку ріку...
У кожного із нас свої печалі,
Чекання, втрати, зустрічі, любов...
По різному всі крутимо педалі,
По різному вирує в тілі кров.
За гордими поставами - хвороби,
А часто, за прикрасами - банкрут,
За рішеннями - сумніви та спроби,
За щастям - шлях розкаянь і спокут...
За кожним "я люблю" - душі тремтіння,
За натовпом - лиш тиша й самота,
За частою незрячістю - прозріння,
За складністю - невинна простота...
За успіхом на знимках - неспроможність,
За крахом - часто успіх, навпаки,
За помстою та заздрістю - побожність,
В солодких деферамбах - хробаки.
За радісним "привіт" - розлучень рани,
А після слів прологу - епілог,
Де поміж них - і джунглі...і бархани...
Де в кожнім " я не витримаю" - Бог.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Нестандартне пошиття тканин духовних,
Не по моді зовсім скроєний фасон,
Легкі сукні древніх жриць, давно безмовних,
До яких колись торкався Ехнатон -
Розвиваються на ній під звуки арфи,
А повз неї дифілюють королі,
Президенти і магнати, слуги, графи,
В часовій, за мить ховаючись, імлі...
Надивившись на костюми ці сучасні,
Заховала у шухляду сукні жриць,
Ці тонкі душі матерії, прекрасні,
З візерунками одвічних таємниць...
Одягнула кардиган, штани, кросівки,
Залишила вдома арфу у кутку,
І побігла по землі під спів платівки,
Зупинившись біля річки на містку...
В світ поглянула, торкнулася зап'ястя,
Де блищали, наче роси на кущі -
Три браслети: з доброти, любові, щастя,
Три браслети, три прикраси для душі...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021
Вечір...вечір...догорає...
Он вже нічка йде до нас...
Хтось знаходить...хтось втрачає...
І біжить повз вікна час....
А так хочеться любити,
І кохати без кінця,
Просто б трішки довше жити,
Як той подих вітерця.
Вечір...вечір...магістралі,
Дивне полум'я в душі...
Ані слів, ані моралі,
Просто тиша і вірші...
Безліч...безліч...снів таємних,
Що зотліли у пітьмі,
З них, таких, таких взаємних
Шле любов привіт мені.
Шовком...шовком...доторкаюсь,
До єдиних почуттів,
Із якими залишаюсь,
Я на паперті життів...
Вірю...вірю...до знемоги
У відверті почуття,
Як у те, що є дороги
В наше світле майбуття....
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2021
Спустився місяць із небес
І ніжно усміхнувся,
А я злякалась, раптом щез,
Чи з ніччю розминувся...
Він без дротів в пітьмі горить,
Одвічності ліхтарик,
Навколо сонечка летить,
З землею, мов комарик.
Мене розраджує вночі,
Коли на серці важко,
Сміється, гладить по плечі,
Безмежності комашка.
Так заспокійливо мовчить,
Цілує світлом душу,
Зірковим яблуком хрумтить,
Задивлений в калюжу.
Де бачить в темряві себе,
І, як завжди, питає:
Чому, як небо голубе -
Мене в воді немає?
А я, всміхаючись собі,
Як все відповідаю:
Ти тут, щоб сяяти в пітьмі,
Вдень - сонечко палає.
Навколо місто в сяйві спить,
З Морфеєм сни малює,
А місяць яблуком хрумтить,
Про щось своє міркує...
А потім рушив до небес,
Прощально посміхнувся,
А я вже думала, він щез,
Чи з ніччю розминувся...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
Весна...весна...пора чуттєвих квітів,
Думок моїх свавільних, вітру мрій,
Що носить їх щодня по цілім світі,
Тунелями стосунків, слів, подій...
Он, сонце розпустило знову коси,
І кучері лягли на плечі днів,
На серці заблищали щастя роси,
Наповнюючи душу до країв...
Хоч ти, весна, в душі моїй навіки -
Колись я відцвіту в твоїх садах,
Пелюсткою впаду у літні ріки,
І в осені лишуся на руках.
А ще...а ще зима...мороз і хуга,
Поріг думок свавільних замете,
Прелюдія - весною, взимку - фуга,
Між ними танго, вальси, фуете...
На кухні вже парує чай із м'яти,
Летять кудись хмарки, а з ними - час,
І хай собі летять, їх не здогнати,
Як їм не повернутись вже до нас.
Проте, весна...весна вирує в світі,
І крутяться, мов дзиґа, почуття,
Весна...весна...пора одвічних квітів,
Нових й старих миттєвостей життя...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
Притомлене сонце за обрій скотилось,
З істотою дивною в тиші лишилась.
Що кволо згорнулась, мов кіт, на колінах,
Сопе, розглядаючи тіні на стінах.
І що ж ти таке? Ох, якби ж то я знала,
Постійно мовчить, скільки б я не питала.
Істото моя, до мурах загадкова,
Брунатна, м'яка, неповторна, казкова.
Частинка душі, мого "я" половина,
То плаче, то тішиться, наче дитина.
Іди, поцілую твій носик мокренький,
Он місяць на небі з'явився жовтенький.
Пора вже лягати нам спати з тобою,
Ходи, я погладжу тебе, заспокою.
Ти дивна, звичайно, якась нестандартна,
Зате загадкова, м'якенька, брунатна...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
Загублена знову лишилась
На березі власного моря,
Прийшла із мрійливого поля,
До рук безнадій притулилась.
Сльоза простирадлом сповзає,
І душу замерзлу лоскоче,
І вітер на вухо шепоче,
Про щось потаємне питає.
Ой, вітре, бурлаче, не треба,
Виймати на берег гербарій,
Для нього вже є осуарій,
Під схилом забутого неба.
Я тут не надовго, мій друже,
Сюди лиш на мить завітала,
Бо трішки душа сумувала,
На берег просилася дуже...
Я тут посиджу на окрайку,
Під небом забутих історій,
У власній краплині, прозорій,
Голублячи поглядом чайку,
А потім в поля повернуся,
Туди, де зелені листочки,
Де мрії будують місточки,
З якими навіки лишуся...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
Ми візаві застигли мовчки на пероні,
Я проводжаючий - ти просто пасажир,
Десь опинились на розлук життя кордоні,
Де сипле дощ, де вічна ніч, кругом пустир...
Ти просто сядеш у вагон, махнеш рукою,
У далечінь свою поїдеш, я - в свою,
Чи ми кохали, чи усе було лиш грою,
В якій зуміли ми зіграти в нічию?
Кросівки зношені, протерся навіть одяг,
Так довго бігали по полю почуттів,
А потім що? А потім ніч, квиток і потяг,
А потім просто візаві без зайвих слів.
Таке життя, з розлук й чекань десь на пероні,
Де стогне рупор, тане в темряві пустир,
Хтось під дощем, а хтось у теплому вагоні,
Хтось проводжаючий, хтось вічний пасажир...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
Чомусь не світять ясні зорі,
Лиш сірі хмари в небесах,
Вітри гуляють десь суворі,
Вкриває ніч життєвий шлях...
Та у душі - тюльпан квітує,
У стінах тіла, між клітин,
Радіє, любить і сумує,
Такий одвічний, лиш один...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
Занадто багато сказала,
Занадто багато, на жаль,
Якби ж наперед я все знала,
Не зняла би з серця вуаль.
Від щастя до болю - хвилини,
Тепер лиш терпіти в кутку
Ці довгі болючі години,
Приймаючи правду гірку.
Мов лампи дві, очі згасають,
Душа вся навиворіт...кров...
Навколо вже грифи літають,
Мабуть, хочуть з'їсти любов.
Нехай всю з'їдять без останку,
Нехай розірвуть на шматки,
Народиться знов на світанку,
І душу вдягне на кістки.
Прострочу на швейній машинці,
Мов чисте, нове полотно,
Залишу рубець на мізинці
На згадку про те, що було.
Тепер я вже буду мовчати
Мовчанням, твердішим за сталь,
Ніколи не буду знімати
Із серця залізну вуаль.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Піду босоніж у кохання
По цих червоних пелюстках,
Піду без страху, без вагання,
По цих неходжених стежках.
Піду туди, де вже світає,
Де зріє колос почуттів,
Де зла, брехні, де сліз немає,
Де водоспади теплих слів.
Піду туди, щоб завжди дбати
Про ніжні квіти у саду,
Щоб їх любити, поливати,
Піду туди...піду...піду...
Туди, де пахнуть дні щасливі,
Куди несе душа дари,
Піду крізь білі заметілі,
Крізь протиріч життя вітри.
Піду туди крізь дощ, негоду,
Піду туди на все життя,
І на порозі, біля входу
Лишу своє старе взуття.
Лишу тривоги, хвилювання,
І з тихим щастям на руках -
Піду босоніж у кохання
По цих червоних пелюстках...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
- Люблю, люблю - мовчали губи кожен ранок,
Її ще сонні і невпевнені вуста,
А він чекав цих слів, готуючи сніданок,
Їй відправляючи чергового листа.
Писав у чаті: лиш скажи - і я приїду,
Але мовчання дерло душу, мов хижак,
Під милим поглядом з картини Артеміди
Виходив з хати, застібаючи піджак.
- Люблю, люблю, - їй так хотілося сказати,
Проте, здавалося, для цього ще не час,
В мовчанні вуст почали дні її минати,
Допоки він не перестав писати враз.
Тоді вона йому "кохаю" написала,
Немов відчула, що настала врешті мить,
А ще: пробач, пробач, що довго так мовчала,
Тебе благаю, лиш озвися, лиш приїдь...
Та їй у відповідь ні звуку, ані слова,
А через день хтось з його чату написав,
Що він загинув у аварії раптово,
Коли її мобільний номер набирав.
Кажіть частіше: я люблю тебе, кохаю,
І не чекайте, доки прийде раптом час,
Кажіть частіше: приїзджай, завжди чекаю,
Допоки хтось не перестав писати враз...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
А за вікном йде третя серія зими,
І на екрані - лютий з хугою бредуть,
Між стін будинків, між замерзлими людьми,
В свою останню цьогорічну білу путь.
А десь, під їхніми ногами, у землі,
Дрімають в сонці миті ранньої весни,
Снують у душу крізь замети теплі дні,
Лоскочуть кронами думки вже ясени.
І пахне травами тонка поверхня мрій,
І вже підсніжник хоче з серця прорости,
Із надр любові, віри, щастя і надій,
Що вкрили квітами майбутнього мости...
В яких джмелі басами радісно гудуть,
Душа також, було, змахнула вже крильми -
Та на екрані лютий з хугою бредуть,
Та за вікном ще третя серія зими...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Розкидані по світу
мої кохані люди,
Розкидані, мов квіти
на рушниках життя,
До вас, мої безцінні,
із серця через груди,
Мов ластівочки рвуться
нестримні почуття.
Вони несуть на крилах
слова з ниток тепленьких,
Сніданки із обіймів,
цілунків і думок,
Ще ковдру із молитви
і мрій моїх м'якеньких,
Що глибші надр планети
та вищі від зірок.
Ще сни, в яких я бачу
прекрасні ваші очі,
І усмішки яскраві,
яких не змінить час,
Я вдячна за ці миті
Творцю, що серед ночі
Дає мені можливіть
побути біля вас.
Якщо вже так судилось -
ну що ж, нехай так буде,
Такі вони, зав'ючені
реалії життя,
В них долею розкидані
мої кохані люди,
Розкидані, мов квіти
на рушниках буття...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
М'ячем відбилося від скла зимове сонце,
І впало променем між вулиць в сірий день,
Що сів, мов голуб сизокрилий на віконце,
Торкнувшись вітром прохолодним до легень.
Замерзле тіло в светр ласки загорнулось,
Душа на плечі з вовни мрію натягла,
Настане час, промовить Небо: все минулось, -
І вмить розкриє сизий голуб два крила.
З вікна злетівши, помандрує світом далі,
Торкнеться вітер до легень душі теплом,
І розіб'є м'ячами сонце всі печалі,
Що заховались за прозорим долі склом.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
В її вікні свіча задумливо мигтіла,
На підвіконні у залюбленій душі,
Вона комусь, комусь єдиному світила,
І світить нині в цьому теплому вірші.
Що вийшов сонцем із-за серця небокраю,
Рядки розсипав, мов проміння з кришталю,
В яких блищить тендітне слово: обіймаю,
А поруч з ним горить у золоті: люблю!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
А там війна, там в небі сонце багряніє,
Там рано світ лишають доньки і сини,
А там земля, покрита попелом, сивіє,
Ховає тих, хто не побачить вже весни.
А там ріка...ріка кривава протікає,
Впадає в пам'ять вічну рідної землі,
У надрах слави імена людські лишає,
Понад якою все кружляють журавлі.
Ох, журавлята, журавлята, душі ранні,
Ох, як багато вас злітає кожен день,
В собі ховають вас сліди буття туманні,
Де чути відголоски ангельских пісень.
А десь там поруч матері в сльозах блукають,
У хмари чорні днями дивляться, сумні,
В них журавлят своїх ріднесеньких шукають,
Що біле пір'ячко лишили у труні...
А там схилилась у молитві Україна,
В снігах палають сотні пам'яті свічок,
Там полягла сьогодні знов чиясь дитина,
І стало більше окривавлених річок.
А там війна, там горя й болю вітер віє,
І ранні зморшки матерям несуть жалі,
А там земля, покрита попелом сивіє,
А там в туманах десь кружляють журавлі...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
Вона по стежці босою думками пробігала,
Сідала у травицю під старесенький паркан,
Маленьких, сонних равликів дбайливо розглядала,
Крізь пройдених років своїх розірваний туман.
І знову у весну свою крізь хугу проникала,
Крізь цвіт вишневий в серденьку, у хату під дощем,
Яка усе тьмянішою із кожнем днем ставала,
Людей близьких ховаючи за часовим плющем.
Повз неї бігли тінями фрагменти вже віджиті,
Хтось здалеку гукав дітей в прочинене вікно...
Застигнувши за хугою у цій далекій миті,
Стоїть у бур'янах тепер покинуте село...
Що в сивих її спогадах весною розквітає,
Де сипле вишня цвіт рясний, де ще стоїть паркан,
Куди в думках маленькою і досі прибігає,
Крізь пройдених років своїх розірваний туман...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Моя ранкова усмішко, я так тебе чекала,
Іди до мене, сонячна, крізь простір сніговий,
Без тебе в ліжку теплому душа моя змерзала,
І день, у хмари кинутий, заплутався, сумний...
Іди до мене, усмішко, іди до мене, мила,
Як завше, тут приляж собі, на сонних ще вустах,
В тобі одній знаходиться моя щоденна сила,
З тобою, вставши з ліжка, я крокую по світах.
Світися сонцем лагідно, до серденька торкнися,
І прорости трояндами з моїх відкритих жмень,
До когось із лиця мого любов'ю посміхнися,
До того, хто мені тебе дарує кожен день...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Лише цілунок залишився на вустах,
Але і той вже вицвітає, мов тканина,
Плісняві цятки поз'явилися в нитках,
Засохла в центрі гладдю вишита малина.
Яка лиш раз вродила ягоди колись,
Які, здавалось, не помруть на перший погляд,
Та шви тонкі на них давно вже розійшлись,
Поміж яких, мов на хресті, розп'ятий спогад.
Лише цілунок залишився на вустах,
Але і той весь розторочений, дірявий,
Який розвіюється часом, наче прах,
Такий солодкий, у минулому яскравий...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Бувають дні ніжніші ніжності земної,
Світліші сонця і чистіші джерела,
Які плетуться в стрічки щирості людської,
Спадають в світ з вінків любові і тепла.
Душа віночки ці щоранку одягає,
Біжить життям, неначе мавка лісова,
Така щаслива, щасливішої немає,
Шумлять за спиною пухнасті два крила.
Присяде в полі, що на доленьку так схоже,
Вінок притисне ніжно-ніжно до грудей,
Промовить пошепки: я вдячна Тобі, Боже,
За тих, хто сплів мені вінок з любові цей...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
На годиннику зима, в сніжинках стрілки,
Срібна крига вкрила світу циферблат,
Пролітають в ковзанах десь понеділки,
Між якими я кочую, мов сармат.
Роздивляючись красу зимових кадрів,
Пригинаючись під стрілками бреду,
Полюбляю цей сезон казкових мандрів,
То у полі сніговому, то в саду.
І хай холод, хуга, що ж, так має бути,
Та зима - це ще період різних див,
Лиш вона дає можливість нам відчути
Неповторність і красу весняних днів.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Дивні чайки здаля прилетіли,
Криком спокій мій знищили вщент,
Опустилися в серце крізь тіло,
Перетнувши клітин континент.
Дивні чайки, що пахнуть морями,
В їхніх крилах ще й досі пісок,
Десь ховалися, гнані вітрами,
То під сонцем, то в світлі зірок.
Щось затихли в мені чайки білі,
Піду, гляну у серце, що там:
Із пташатами бавляться хвилі,
Пахне в просторі новим життям.
Нові дітки з'явились сьогодні,
Віє щастям з душі берегів,
Іх тепер у мені цілі сотні,
Дивних чайок, моїх почуттів...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Іди до мене, смутку мій кудлатий,
Зі мною на підлозі тут лягай,
Зроби мені напій свій гіркуватий,
Полеж зі мною трішечки, давай...
У темряві, між відблисками ночі,
Між спалахів далеких, тьмяних фар,
Хай буде нині гірко, змокнуть очі,
Сьогодні я не воїн, не бунтар...
Сьогодні - я проста піщинка світу,
Занесена вітрами в сизу даль,
Кудись туди, між літер алфавіту,
Де п'ю одна гірку свою печаль.
Не хочу я, мій смутку пелехатий,
Не хочу я вина, чи з медом чай,
Зроби мені напій свій гіркуватий,
Полеж зі мною трішечки, давай...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
А серце летить, мов повітряна куля,
У кошику - мрія і віра з теплом,
Ще радість кує на плечі, мов зозуля,
Лоскочучи душу пухнастим пером.
Все вище летить, до Олімпу самого,
До піку могутніх, стрімких почуттів,
Де мало, так мало лишилось земного,
Де ніжність плететься із лагідних слів.
У хмарах ховається цятка червона,
Напевно, летить в стратосфері душі,
Туди, де любові цвіте анемона,
В сплетіннях галактик, немов в спориші.
Куди не дістати так просто рукою,
Там навіть годинник спиняє ходу,
Там серце щасливе дзвенить висотою,
З яким по землі цій дорогами йду.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Різдвяна ніч колише Україну,
У білий сніг вдягнулася земля,
В Марії на руках свята дитина,
І світить в небі ясному зоря.
У Вифлиємі породила сина,
Ісус Христос дала Йому ім'я,
Зібралась за столом уся родина,
І торжествують небо і земля.
Тихенько встали на коліна люди,
Перед дитятком Господа Отця,
Нехай дзвіночки задзвенять усюди,
Теплом Різдвяним огорнуть серця.
Про зірку в небі сповістив пророк,
Що в душах на Різдво засяє,
Нехай летить колядка до зірок,
І щастя в кожну хату завітає!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
Серед зими хтось тінню виріс на порозі,
Постукав тихо із минулого в мій дім,
А я зіграла роль ведмедика в барлозі,
Що спить згорнувшись у кутку душі своїм.
Сама навшпиньки до віконечка підкралась,
І крізь фіранку я впізнала, хто це був,
Кого забути цілу вічність намагалась,
І я забула, та цей "хтось" ще не забув...
Набрала ванну і вляглась собі байдуже,
Лиш давній спогад, наче свічка, миготів...
Колись і я до тебе стукала, мій друже,
Та ти мене вночі змерзати залишив...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2021
Неси мене ріка у даль туманну,
Немає сил пручатися, вагатись...
Молити течію цю невблаганну
Не бризкати в лице, не хвилюватись.
Не хочу на ногах тут ледь стояти,
Брести супроти хвиль стрімкого часу,
Я хочу на воді твоїй лежати,
Гойдаючись під звуки долі джазу.
Щоб ти мене несла у даль широку,
До тих країв гучного водоспаду,
І хай впаду у прірву ту глибоку,
Попереду - нове, старе - позаду...
Не треба, не шуми, тебе я чую,
Я випливу, я зможу, ти же знаєш,
Чекай, лиш тільки віру зафіксую,
Ну як там, доле, джаз мені вмикаєш?..
Водою вуха вмить позакладало,
В очах глибин фрагменти промайнули,
І так чомусь спокійно, добре стало,
Хоч хвилі до каміння притиснули.
А ось і напис "Віра" вже з'явився,
На крузі рятувальному, земному,
Зі мною до нових країв прибився,
Крізь часу течію, крізь тіла втому.
Джаз стих, співали Ангели осанну,
На крузі в синє небо споглядала,
Я нині попливла у даль туманну,
Я нині їй пручатися не стала...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2021
Важливих речей є багато в житті,
Наприклад, чиєсь розуміння,
Вагомість його у його ж простоті,
З ним поруч - довіра, терпіння.
Звичайні такі собі якості душ,
Насправді, такі всі потрібні,
Що глибші морів і тендітніші руж,
Нам сяють, мов зірочки срібні.
Важливо навчитися вірити знов,
І серце добру відчиняти,
Важливо повз щастя своє не пройти,
Відчути його, обійняти...
Важливим не тільки є всесвіт речей,
Емоцій, характерів, вчинків,
А також важливим є всесвіт людей,
І їхніх душевних будинків.
Важливо крізь біль і сльозу самоти
Зуміти і далі любити,
Важливо не просто людину знайти,
Не втратити треба зуміти.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021
Солодкий тортик і свічок вогонь гарячий,
В кутку ялинка, за вікном - салютів грім,
Десь чимчикує поміж хат вже рік подальший,
Десь там і ми в майбутнє дивимося з ним.
Десь ми прописані в його вже володіннях,
В журналі долі сивим Господа пером,
То під дощем йдемо, то в сонячних проміннях,
Але з любов'ю, щастям, миром і добром!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Шукала на березі снів,
В старих симулякрах, прозорих,
З-під пензля Далі Сальвадора -
Вологі сліди почуттів...
Які розбрелись, мов слони,
З важким обеліском на спинах,
Ногами тонкими по схилах,
Із наших полотен пішли.
А берег від зливи мокрів,
Мов цегла, ставав під ногами,
Покинутий зранку слонами -
Вночі вже в ілюзіях тлів.
Зникав наш ФігЕрас в імлі,
В старих симулякрах, одвічних,
В пісках золотисто-космічних,
Картин Сальвадора Далі...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Неначе сад Едемський, квітне моє серце,
На сонці зріють почуття, мов виноград,
В якому в'є моя душа своє кубельце,
Не обертаючись тепер уже назад.
Де джунглі спогадів розмитих висихають,
Щодня згинаючись під світлом майбуття,
Між ними круки над болотом пролітають,
Ганяє вітер сіль сльози, немов сміття.
Як птах колібрі, звідти швидко полетіла
Моя душа в сади Едемські, в світ новий,
Де фіміамом пахне небо, пахнуть крила,
Де сльози щастя тихо падають із вій.
Де звила з квітів на лозі своє кубельце,
Немов сплела в одне-єдине два світи
Любові ниткою, що в'ється прямо з серця,
Крізь світ морозний, через відстані мости.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020
Любове, та куди ж ти на світанку?
Ще ніч збирає темряви шматки,
Я бачу, одягнула вишиванку,
І взулась у червоні чобітки...
Я навіть ще прокинутись не встигла,
Як ти, моя ранкова, на ногах,
Скажу тобі: куди б ти не побігла -
Нехай легким і світлим буде шлях.
І хвіртку зачинивши, із-за тину,
Подумала, ковтнувши з м'яти чай:
Я знаю, ти біжиш на Україну,
Біжиш, як все, щодня у рідний край.
Вже, певно, до калини пригорнулась,
Вже, певно, у вінку моя любов,
Крізь тебе Батьківщиноньки торкнулась,
Побудь там замість мене нині знов...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
Так, інколи, бракує серцю слів,
Хоч їх довкола сотні, їх мільйони,
Та знов безмежні ріки почуттів
Стікають у стандартні вже шаблони.
Яким би цей потік не був стрімким -
Та хочеться тих слів, яких немає,
Нестворених, несказаних ніким,
Якими небо з сонцем розмовляє.
Якими розмовляють ночі й дні,
Говорять пори року між собою,
Співають в небі Ангели пісні,
І сум і щастя радяться з сльозою.
Так хочеться тих слів, якими час
Втішає сиву землю вже віками,
Таких, які шукають також нас,
Шепочучи, витають між зірками.
Якими ліс десь влітку шелестить,
Які б зуміли знищити шаблони,
Тих слів, яких бракує в певну мить,
Хоч їх довкола сотні...їх мільйони...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
Летять сніжинки за вікном такі пухнасті,
Вночі гачковані хмарками в небесах,
Мовчать дороги, вдома тепло, в серці щастя,
З вершками кава смачно пахне у руках.
Кудись пішли сьогодні зранку всі турботи,
Ключі забрали від дверей моїх тривог,
Любов натхненно на пюпітр ставить ноти,
Нарешті танго ми зіграєм тільки вдвох.
І полетить луна ритмічна вдаль лапату,
Звільнивши серце від будденних, сірих пут,
А як повернуться тривоги в мою хату -
Я їх зберу й кудись сховаю в темний кут.
Щоб більше пальцем не торкнулись мого щастя,
Яке танцює з кимось танго при свічках,
До ніг їм падають сніжиночки пухнасті,
Вночі гачковані хмарками в небесах...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
Бувають почуття, неначе з флису,
На доторк серця затишні, м'які
А деякі - немов із зернят рису,
Маленькі всі, розсипані такі.
Бувають, наче вовна, всі кудлаті,
Бувають, наче діти ще малі,
Сміються щиро, бігають по хаті,
А потім по містах і всій землі.
Бувають почуття вже з сивиною,
Одягнуті в старий, подертий льон,
Бувають ще поранені стрілою,
Бувають, мов швидкий атракціон.
Бувають, мов цукерки у кишенях,
Які в пальто перуться кожен рік,
Бувають, мов повітря у легенях,
Бувають, мов душі безмовний крик.
Бувають, наче голуби у парку,
Лиш тільки підійдеш - а їх нема,
Ховаються сполохані за хмарку,
Можливо, ще повернуться. Хто зна...
Бувають почуття, немов з граніту,
Стоять в душі, неначе монумент,
Бувають, що виходять на орбіту,
І впавши, розбиваються ущент.
Бувають почуття, немов кордони,
За брамами яких гуляє гріх,
Не дивлячись, проте, на заборони,
Звертаємо туди з своїх доріг.
Бувають почуття, немов ведмеді,
Що вічно у барлозі взимку сплять,
Бувають, мов якісь примхливі леді,
Які й самі не знають, що хотять.
Бувають почуття ніжніші квітів,
Тендітніші за весь гірський кришталь,
Одвічні, наче сотні заповітів,
В яких є мудрість, щастя і печаль.
Прекрасні почуття, вони повсюди,
Продовжать в інших жити після нас,
Такі ж самі всі різні, як і люди,
Такі ж самі відносні, як і час.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020
Я в храмі запалю свічу тоненьку,
Душею вище купола злечу,
Вервечку з куртки витягну стареньку,
Схилившись, разом з Богом помовчу.
Я знаю, Він мовчання це почує,
Мовчання із десятків різних слів,
Якими все нутро моє пульсує,
Мов сотнями збентежених вогнів.
Що вийшли з мене світлом в стіни храму,
Молитвами за тих, кого люблю,
Краплинами цілющого бальзаму,
Який на смак, неначе з мигдалю.
Й піднялися до стелі по колонах
Із мармуру, червоних, мов гранат,
Лиш відблиски лишили на іконах,
І свіжий мигдалевий аромат.
В блаженних звуках тиші розчиняюсь,
І плутається сонце в вітражах,
Щаслива в простір купола вдивляюсь,
З вервечкою старенькою в руках.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Ішла життям по снігу крізь споруди,
Здавалося, не зможу...та змогла
Повірити, що вічним сніг не буде,
Хоч змерзлою і босою була.
Здавалося ще крок - і я спинюся,
Впаду живцем в замети і лишусь,
Лишуся, бо померти не боюся,
Здавалося, нічого не боюсь...
І будуть пролітати дні за днями,
Над серцем, що лежить одне в снігах,
Про нього світ забуде із роками,
І з часом розбредеться по стежках.
Але зробила крок, хоч сил не було,
Схопилася за гілку і пішла,
Бо промінь на душі своїй відчула,
І сили у собі самій знайшла.
Хитаючись, у сніг таки не впала,
Розтанув він, так, наче й не було,
Розквітли почуття, весна настала,
І сонце над життям моїм зійшло...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Зненацька скотилось зі столу яєчко,
Розбилось горнятко від тремоло рук,
Втекло молоко і розсипалась гречка,
Заскиглили труби під зерняток звук.
Хвилюється серце і чай вистигає,
І ранок не ранок, і день, наче ніч,
Можливо, даремно, можливо, хто знає,
З тривогою в кухні сиджу віч-на-віч...
І час розтягнувся, мов кіт на бамбетлі,
Година, мов вічності смужка товста,
Що туго проходить у дня цього петлі,
Торкаючись шерсті рудого хвоста.
Хвилюється серце, а, може, не треба,
А, може, нагріти холодний свій чай,
І просто всміхнутись душею до неба,
Сказати тривозі своїй: прощавай...
І просто відчути, що ранок - це ранок,
Забрати надію з розсипаних мук,
Неначе маленький горнятка уламок,
Що раптом розбилось від тремоло рук.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
Пташечко мила, ти звідки взялася?
Осінь кінчається, скоро зима,
Он вже земля в білу шубку вдяглася,
Як ти з весни прилетіти змогла?
Як ти змогла пролетіти крізь грози
З теплого вирію мого життя?
Звідти, де в небі кінчаються сльози,
Й сяють зірками мої почуття...
Бідна, тремтиш, і на крилах ще іній,
Ну ж бо, лети в мою душу, давай!
Десь на межі, в ностальгії осінній,
В привидах крон своє пір'я сховай.
Боже, як добре на серденьку стало,
Добре від співу дзвінкого твого!
Вдячна тобі, що в мій дім завітала,
Пташечко щастя п'янкого мого....
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Віддала айстри в добрі руки,
Де зараз квітнуть і живуть,
Під серця люблячого звуки,
Що їм померти не дадуть.
Комусь їх ніжністю сповитих,
В снігах несла за комірцем,
По зимних душах, необжитих,
Продутих наскрізь вітерцем.
Ми часто всі, як квартиранти,
Дім винаймаємо собі,
В чиїхось душах емігранти,
З букетом квітів на вікні.
А хтось крізь нас букети носить,
Крізь нашу душу в світ біжить,
За те, що взутий перепросить,
Мовляв, на потяг свій спішить.
Для когось ми, мов рідна хата,
Де з вікон - вигляд на любов,
Де грає Місячна Соната,
Для тих, хто в хату цю прийшов.
А є на цій землі квартири,
В яких ми житимем завжди,
Куди ведуть орієнтири,
Від долі ніг густі сліди.
І ми із айстрами снігами
Йдемо туди, де збережуть
Їх, накриваючи руками,
Де їм померти не дадуть...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
Під чорний капелюх ховаю очі,
Часом, такі вологі і сумні,
Під чорний капелюх самої ночі,
Що з осінню гуляє по землі.
У шаль нічну закуталася тілом,
Змочивши свою душу у вині,
Втомилась бути завжди під прицілом
Пліток, одвічних заздрощів, брехні.
Так дико захотілось відпочити,
І в себе зазирнути хоч на мить,
У темряві глибокій посидіти,
Нарешті зрозуміти, де болить.
Що змушує іти життям стрункою,
Натягнутою, сильною щодня,
В руках у долі бути тятивою,
А хочеться, часом, як кошеня,
Згорнутись на руках самої ночі,
Під доторком чиєїсь теплоти,
Стягнути капелюх, відкрити очі,
Звільнившись із капкану самоти.
Під пісню дощову щось муркотіти,
Вдивляючись у світ, немов дитя,
На жаль, усе що можу - це хотіти,
Цей образ тятиви на все життя.
І знов фужер з вином посеред ночі,
Що з осінню гуляє по землі,
Під чорний капелюх ховаю очі,
Часом, такі вологі і сумні.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
Думки, неначе шпильки обліпили
Весь мозок і ще сонний організм,
Металом у волоссі задзвеніли,
Загнавши у якийсь сюрреалізм.
У форму сьогодення прямокутну,
В старе депо давно забутих мрій,
В субстанцію тривоги каламутну,
У чан з крохмалем вистиглих надій.
І так би все нічого, лиш нестримно
Пече, мов перцем душу рідина,
І протяг тут, а тіло мокре...зимно...
Та й тут я знов купаюся одна...
І так би все нічого, можна жити,
Та шпильки ці важкі для голови,
Їх треба якось з мозку обтрусити,
Як роси вітер струшує з трави.
У чані їх змочила, поржавіли,
Мутуючи з металу у сміття,
Прощально у волоссі задзвеніли
Й розсипались на паперті буття.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Любов десь там, де світ кінчається тілесний,
Десь на просторах білих вимірів, тонких,
Де починається окраєць вже небесний,
Серед планет, серед комет, часів стрімких.
Десь там на Марсі, чи Юпітері, чи Сонці,
Бреде долинами життя, серед зірок,
Серед галактик, десь в незвіданій сторонці,
В сузір'ях мрій, натхнень, надій, бажань, думок...
Вона десь там, в тканині атласній, червоній,
В плеядах зір цвіте, мов мак у спориші,
Поміж мелодій ніжних Ангельских симфоній,
Десь там глибоко, в мікрокосмосі душі...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Одну троянду, подаровану тобою,
Одну з мільйонів, що квітують на землі,
Її одну взяла в майбутнє із собою,
Разом з колючками на довгому стеблі.
Що трішки ранять мої руки час від часу,
Та їй не місце серед тліючих руїн,
Руїн минулого, що валяться щоразу,
Як злегка спогадом торкаюся до стін.
Їй там не місце, під холодними снігами,
У чорно-білих, напів мертвих кольорах,
Їй місце тут, в душі садочку, біля брами,
В моїх гарячих, хоч й подряпаних руках...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Під ніжності покровами тонкими,
В мереживі душевного сукна,
Між білими зав'язками, м'якими,
Заплуталося світло із вікна.
Що б'є з чийогось серця добротою,
Просочує волокна сірих днів,
Якоюсь неземною чистотою,
Що росами стікає з рукавів.
Душа, мов немовля, заворушилась,
До світла потягнулася рука,
На світ цей, наче знову народилась,
Обсипалась минулого луска.
Зав'язки стали теплими, слабкими,
В які вплелась майбутнього весна,
Під ніжності покровами тонкими,
В мереживо душевного сукна.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020