| Сторінки (6/513): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Чому у серці Україна?!
Нам Богом обрана країна...
Оті лани і осоко́ри,
Плакучі верби, древні гори,
Лелеки в небі голубому,
Що повертаються додому.
Той жайвір літньої пори,
Що поливає нас згори,
До щему, піснею своєю,
Коли хліба́ до апогею
Доходять й хвиля з вітром йде,
Земля вродила, хліб буде́...
Ті ночі всіяні зірками,
Чумацький шлях вгорі над нами.
Ходили ними чумаки
Прості і мужні, що віки
Возили сіль і сіллю стали
Землі своєї, що плекали.
Тут жили вольні, древні Скіфи
Реальність це, не просто міфи,
Бо у віках лишили слід
Від Пекторалі до робіт
Гончарних, з міді, срібла, злата...
З давніх-давен була багата
НАША земля крамом і людом
Й щоденним мозолем, не чудом,
Землі платили, що кормила
І не особно - в серці жи́ла.
З собою брали у похід,
Як оберіг, в нетеплий світ,
Їх думка гріла і земля
Та, що лічила від нуля
Відміряні їм земні кроки,
Давала ті живильні соки,
Як древу дужому коріння
Із покоління в покоління.
Не вирвати її у тих,
Чиє коріння в землях цих!
Чому у серці Україна?!
Нам Богом обрана країна...
31.03.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Зелене дерево
зимою завмирає,
Додавши стовбуру
річних кілець,
А от людина
зразу кільця має
І неповторність,
що дає Творець.
Там все написано,
та нам не прочитати,
Це лабіринт,
яким ідем життям
І не потрібно
зразу знати
Про те, що на Землі
судилось нам.
В дерев по колу,
ми ж все манівцями,
Шукаєм вихід
в лабіринтах дня,
Не знаючи, це план,
чи збій програми?
Дорога правильна,
чи йде́мо навмання?
А в планах тупики
і повороти,
Прямі і звичний
рух по кругу,
Тестує нас життя,
та всі "пілоти",
Повернуться, в свій час,
на злітну смугу...
Стоять дерева,
нам ж шляхи відкриті,
Від нас також залежить
те куди піде́м,
Будем тинятись,
відчаєм прибиті,
Чи, врешті-решт,
всі на пряму зверне́м.
17.11.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Запитов щось Йван в Петра,
А той каже:
- Мені тра?!
Ще тобов сє переймати,
Нащо мені тото знати.
Але Йван не відстає
Й таки Петра дістає :
- Ти скажи мені єдно,
Як так сталосє воно,
Що нема корів в селі,
Хрєк не рохкає в дворі,
Гусак не ґелґоче..,
Всьо подерли в клочє!
- Ну, а мені того тра?!
Чує Йван знов від Петра.
- Не хочут, тай не тримают,
Тепер люди вже всьо мают,
Замість слухати тебе
Я піду си в АТеБе
Й куплю си, шо хочу
Й тим сє не морочу.
Провда гроші траба мати,
Аби слину не пускати
З наїдків, напитків
Й не зробити збитків.
Ну, примірОм, вот в ПольщИ
Хочеш вий, а хоч кричи,
Не будеш пацє тримати
І запхают тє за ґрати,
Бо просте місце на гній
Потребує певних дій.
Проект й дозвіл має бути
І влада не хоче чути,
Що пацє єдне,
Возьме тай штрафне.
-Не віриш?!
Вот я знов єдного пана
(мов ферму, корови)
Й прийшло му до ґлови
Два пацєтка мати
Би вуджєнков смакувати.
Ну то мусів сє ховати,
Межи бики свині пхати,
Бо якби то взнали
Враз замельдували.
Дозвіл мов на гній корів,
Але не свинєчий,
А, як маєш ще конє,
Май на гній й конєчий!
Порєдки такі в Європі
Й коли йдем туда
Будут й в нас такі цуда́,
Які діют тамка.
Вже ржавіє клямка,
В стайни пусто, тихо..,
Се добре? Чи лихо?
-Ну, а мені того тра?!
До худоби йти пора!
13.11.2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Прикро...
Коли так, за пустяк,
Відкинувши чисту основу,
Зерна не бачити й полову,
Розпорошивши над мукою,
Дрова засипавши золою,
Щоб не горіли, задихались,
Щоб тіні в променях вбачались,
Світло заповнила пітьма
Й прийшла непрохана сума́.
Слова...Слова...Дії... Події...
Адже вже звершились надії,
Чи ж гоже їх переглядати?
До них вже нІ́чого додати.
Надії, мрії... Ось вони,
Тримай. Одержав. Не гони.
А оціни, насолодившись,
Гармонії в душі добившись.
Гармонії душі і тіла,
Що нероздільно одна ціла,
Тих вибраних, що йдуть в роки,
Тримаючись рука руки...
16.10.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
- Чо ти, Йване, сє нервуєш,
Якщо щось не то почуєш?
Чи тє в крижох заболит,
Чи в п'єті десь засвербит.
Тра спокійно то сприймати,
Негатив всьой відкидати,
Як горохом від стіни,
Контитуй сим день при дни.
- Файно кажеш ти, Штефане,
Але чи ти нервів стане
Тото всьо переварити,
Як сє хоче вовком вити?
-Які мудрі не буде́м,
Звідси живі не підем,
З сего світу, Йване,
Коли час настане.
То чого сє нервувати,
Маєш мені що сказати?
А я тобі скажу,
Зараз тє розважу.
Вот приміром (як бим мов)
Мільйон би ти вдарувов.
Взєв бис го, Їване,
Як таке настане?
- Взєв бим, Штефку, чо би нє,
Може б тоди на конє
Подібний не був
І людинов сє відчув.
- Але є єдна умова
(аби злетіла підкова),
Рано жити не буде́ш.
То возьме́ш чи не возьме́ш?
-Чи я вар'ят аби взєти,
Як зовтра не буду жити!
- То твій ранок варт мільйона!!!
Як промінь Сонцє корона
Проб'є темінь ночи
Й твої ясні вочи
Вздрут той ясний день,
Чи ж ти який пень?
Би сє нервувати,
А не цінувати,
Що ти Бог дає,
Се ж життє твоє́!
Не нервуйсє, Йване,
Зовтра ранок стане...
29.09.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
- Будь здоров, сусіде Йване,
Як то бу́де, як то стане?
Час нинька тєжкий, сам знаєш,
Хоч-не-хоч переживаєш,
Думки лізут, ти їх гониш,
Думати ж не заборониш?
- Шо там думати, Штефане,
Якось буде, якось стане,
Та ще так не бу́ло,
Би якось не бу́ло,
А шо має бути,
Думков не збагнути.
Від думок ти трісне динє,
Червоне не стане синє,
Дощ не пІде, коли сухо,
Само не почує вухо
Бо с глухий, як пень,
Й ніч не прийде вдень.
А ти сє нервуєш,
Всьо плани будуєш,
Але ради їм не даш
Хоч си твар об стіл розкваш.
Сам накручуєш себе,
Шлях трафлєє вже тебе
І шо се ти дало,
Вже ти легше стало?
Ще налиґайсє піґулок
Й заберут тє у притулок
Там всі про всьо знают
Й не переживают.
- Але, що буде́?
- Що має бути, то й буде́.
- А, що має бути?
- Що буде, то й має бути.
- Але як?
- Як має бути, так й буде.
На що впливаєш, про то дбай
Й "компутер" свій не забивай,
Бо не перегрузиш,
Як сє так вовтузиш.
26.09.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
(Коломийка)
Мовчіть, люди. Мовчіть, люди.
Мовчіть не сплітайте,
Бо хто мовчить, не говорить
Той розумний, знайте.
Як прийдете межи люди,
Зробіть мудру пику,
Скрутіть тихо си в кишені
Лиш дулю велику.
Бо мовчання (усі знають)
Золото, брильянти
В спілкуванні між людьми
Найкращі вар'янти.
Мовчіть, люди. Мовчіть, люди.
Мовчання то сила,
Мольфарка сего єдна
З Коломиї вчила.
А хто буде приставати
Підбивать в розмову,
Мовчіть, мовчіть, як затєтий,
Не піддайтесь слову.
Бо вилетить, не злапаєш
Накличеш мороки,
Най си краще пащикуют
На вербі сороки.
P.s.
Так нас вчили, так навчили
Так ми грека й граєм,
Бо мовчали й мовчимо,
Тай маєм, що маєм.
14.09.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
- Здоров, Йване, як ся маєш,
Який урожай збираєш,
Коли тако пече й виє,
Землю пражит, рве і риє?
- Я тако, Штефане, скажу,
Най сє дивним не покажу,
Бігме люблю сю роботу
(єнчі ж мают за гризоту)
На городі щось робити
З сапов й рискалем ходити,
Садити і споглєдати,
Як почне "проізростати".
Вот дивисє, як наш люд
Нарікає, та то цуд!
Перед садженнєм - аврал!
Як збираннє - то завал!
Вся родина в нервах, в крику
Бо мают "біду" велику
Позбирати, що зростили,
Що сіяли і садили.
Та чи ж краща є пора
Коли вже йде нагора
Твої праці результат,
Та то є свєто із свят!
Я всьо більше роблю сам
(поки сам си раду дам),
Бо города з десєть сотих
Тут тобі не платєт злотих
Й тих рєдків не кільометри
І тобі не траба перти
Під наглєдом пана.
З вечора до рана
Спиш (як вдастьсє) вдома
Й не бере тє втома.
На городі можеш стати
За воронов заглєдати,
Можеш сісти і клєкнути,
Не наймитом ж в себе бути?!
Аби си тєгнути жили
Й шляхувати, що є сили.
Як тако сє розібрати
І то всьо порахувати -
Пару ж днів роботи!
А не рік гризоти.
Десь за тиждень посадиш,
Сапов зо два тижні б'єш,
Кропиш, тиждень позбирати
Ну й під зиму ще звороти.
Та то більше балачОк
Чим роботи й терплєчок,
То лиш місєць рити,
Не рік цалий нити!
- Так, то так, Їване,
Чи ж здоров'є стане
Всьо самому обробити
І крижі си не зломити?
- Як хтось схоче помочИ,
Не збираєсє втечи,
То сє не пручєю
Разом жну і рию.
Фасулі сє вдали,
Гарбузи, як гори стали,
Бараболі, - таково,
Кукурудза є, - а во!
То чо нарікати?
(в добрий час сказати).
Нє, - з городом тра дружити,
Аби зимов щось спожити,
Бо то своє, свіже
Й в кишени не ріже.
Помідора, вогирок,
Морква, кріп там, кабачок,
Цибулє, кмін, бурєчок..,
Під руков всьо, якийсь крок.
Що си пристараєш,
Тай маєш, що маєш.
Кажу ти, не марікуй
Май город й в дві дєрки дуй.
10.09.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
Завжди була
на мовнім фронті,
Будила українство
в нас,
Згасла зоря
на горизонті...
Нам прокидатися
вже час.
20.07.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024
Як мало потрібно для щастя...
Душевного краплю тепла
І вже не турбує негода,
Й спадає щоденна зола.
З коптіння у праці й турботах,
В проблемах і суєті,
Щоденно-рутинній гризоті
На людях чи десь в самоті.
Не можемо вийти з ґалопу,
На швидкості бачимо даль
Ідемо з Європи в Європу,
А в нас ж є своя Пектораль.
Її треба тільки підняти,
Вона поруч з нами навкруг
У безліч смарагду відтінках,
Які відкриває нам луг,
Дарують ліси і приліски,
Дарує нам наша земля,
Прийміть ті щедроти за даність,
Щоб десь не тужити здаля...
28.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
А важче жити
нам робиться все легше,
Життя частина
йде на помилки́,
Недобрі вчинки,
просто бездіяльність
І розуміння
йде́мо не туди...
02.07.24 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Вот, Їване, ти сє вчив
До школи у ВУЗ ходив,
То скажи мені простому,
Що не знов де класти кому,
Що ти дала та наука?
Яка така вумна штука
Помагає тобі жити
Й ти сє мусів довго вчити?
Вчивсє ти п'єтнадцєть років,
Зробив в школи купу кроків
Чи я щось не розумію,
Нема в голові волію,
Сінус, косінус придовсє?
Ти з котанґенсом здибо́всє?
Що ти вчив п'єтнадцєть літ,
Можеш собі дати звіт?
Я тако ти, Йване, скажу,
Най сє дивним не покажу,
Траба вчити, що сє здасть
Й як прийде яка напа́сть
Ти си сам міг дати раду,
А не ждати на пораду
Би тебе нагодувати,
А би с міг на ноги стати.
Нє, там читанка, рахунки
Всі історії трафунки,
Географію, хтось ноти...
Пару років й до роботи!
Би щось корисне робити
Хто барз вумний, йде сє вчити
В него варит голова,
Знає вумні він слова
З сего бу́де і хліб їсти
Але нащо там всім лізти?!
Вчиш, чого тобі не тра,
Пухне з формул голова,
Не придастьсє то ні ра́зу
Не прийми лиш за образу,
Не тебе лиш, всіх так вчут
Ма́рне не дні, роки́ йдут.
Вивчивсє, а мізер траба,
Як казали дід і баба:
"Траба вміти всьо робити,
Тоди й буде легко жити".
На непо́тріб час вбиваєм,
Що непо́тріб добре знаєм,
Та за течіє́ю,
долею своє́ю
Платимо сповна,
а вона одна...
17.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024
Дві хатини, дві - ЛЮДИНИ!
Дві душі народу,
Черкащина й Буковина
Дали в нагороду
Нам щоб знали чиї діти,
Де наше коріння,
Щоб єднались, щоб братались
Усі покоління.
Кирилівка й Чортория
Прості, тихі села
Їх на шани п'єдестал
В свій час доля звела,
Бо плекали і зростили
Тараса й Івана,
Доля яких білим й чорним
Стіжком й хрестом брана.
У Тараса, при хатині,
Широка долина,
А в Івана пагорб дужий,
Наче полонина.
Села рівні, непримітні
Та при їх оселях
Оази створив Всевишній,
Неначе в пустелях.
Тарас думав хто в долині
Небо підпирає,
Іван, що рідна земля
В височінь здіймає.
Мандрували їхні душі
Горами й степами,
Вбираючи ту красу,
Яку тут віками
Берегли і шанували,
Щоб правнукам дати
І в лихі години
Хто ми й чиї знати.
Було добро в їхніх долях,
Та горя багато
Не давали їм творити
Сатрапи завзято.
Зась писати, малювати,
Україну величати
В віршах і з кіноекрана,
В їхніх душах рана рвана
Пекла й доконала
І обох у сорок сім
В засвіти забрала.
Та залишили нам в спадок
Велич й силу духу,
Подолаєм ( куди ж дітись)
Й чергову розруху.
Відвідуймо місця сили,
З джерел пиймо воду,
Примножуймо Славу
Древнього народу!
16.06.2024 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Весь люд дивно живе,
Чи ж збагне він про те,
Що щось робить не так
Й чи буде тому знак?
Важливіший в нас шлюб -
не кохання,
Як одягнений -
не спілкування,
Навчання́ - не знання,
Біг життям навмання
І багатство, що більш
за потребу...
Ритуал важливіш
за померлих,
А за душу, -
що зовні в нас є,
Упаковка, обгортка,
а хто ж вміст пізнає́?
Вибираєм не тих,
Що приводить до лих
І є наслідком
дій по приколу.
Так, - життя непросте,
Але знаймо про те,
Що ми ще
не закінчили школу ...
04.06.2024 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
[i]50-ть років закінчення школи.
[/i]
"Журавлі" повертають додому,
До старого та свого гнізда
І, як пам'ять, за ними крокує
Літ прожитих півста череда.
В тому домі, що школою зветься,
Де пройшли надщасливі роки,
Як прислухатись, то озоветься
Давній гамір мов потиск руки.
Щось прожито, в душі ж залишилась
Та шкільна, неповторна пора
Сивочолі вернулись додому
Де вже інша живе дітвора.
Однокласники це особлива,
Життям сплетена, дружна сім'я,
А хто радо їх всіх зустрічає?
Їй Улашківська школа ім'я!
Тут теплом ми наповнили душу,
Тут початок дороги в життя,
Ми вернулись, на мить, та вернулись...
Надприємні душі відчуття.
01.06.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Назару Євдокімову
Прийшов воїн в рідну хату
З кривавого бою,
Обняв, що є найрідніше,
Що завжди з собою
Носить в серці у окопі
Під шквальним вогнем,
За що йде на люту смерть
З відкритим лицем.
Тиха ніч лягла на дім
Травень теплом гріє,
Місяць хмарами пливе,
Обрій златом сіє...
Зайшов тихо у кімнату,
Спить дочка й дружина,
Присів й дивиться на них,
Чи ж мирна людина
Збагне, зрозуміє
Ту велич буття?
Що ціннішого немає
За ці два життя,
Які він оберігає
Далеко від дому
І всього на десять днів
Отут скине втому.
Який простий й надвеличний
Час у ці хвилини,
Коли бачить мирний сон
Дружини й дитини.
Залишилось пару днів,
Яка ж їм ціна?
Невже може душа просто
Їх спити до дна?
Ні. Залишить на ковток,
Коли канонада
Буде небо розривати
Із вражого "града".
Вбереже отой ковток
Воїна родині
І таких ще сотні тисяч,
Що служать країні.
Слава Вам Захисники!!!
Вам Героям Слава!!!
Не пройде, коли Ви є,
Кривава заграва.
24.05.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Дмитра Капранова не стало...
Та залишилися слова,
Записані, промовлені й немало
У тих словах історія жива.
Розтерзана історія народу,
Яку Брати збирали по крупині,
Про ту омріяну свободу,
Яка потрібна не рабу - Людині!
Було нелегко, бо те слово правди
Крізь терни пробивалось на загал,
"Допомагали" прорашистські зайди
Укра́їнства блокуючи портал.
Письменник, воїн, патріот,
Еліта справжня України
Єднав роз'єднаний народ,
Братів не стало половини...
Найкращі йдуть, нам залишаючи сліди,
Ні не прості, а шлях широкий,
Творінь його дозріли вже плоди,
Їх жде політ високий.
18.04.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Хочемо чути,
що бажаємо,
Що не бажаємо,
те відкидаємо.
Приємні нам
спокійні речі,
Які не тиснуть
в груди, в плечі,
Які нам мозок
не виносять,
Про них з усіх усюд
голосять.
Отак присплять
лукавим словом,
Елейним посміхом
в вустах:
"Все добре, а буде
ще краще!"
І рвуть нас тихо
по кусках...
Щось не доказують,
жаліють?
Цілеспрямовано так
діють?
Та реагуймо адекватно,
На віру брати не поплатно,
Аналізуймо, співставляймо,
Раціональності зерно шукаймо
Й контур побачимо дороги,
Яка веде до Перемоги.
07.03.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
Не міняється нутро
З роками, панове,
Думаєте, що старе,
То щось безголове?
В чубку одна ностальгія,
Думки про минуле,
Про теперішнє, прекрасне,
Вже думки заснули?
Ні. Просто старіє тіло,
А думка не тліє,
Бачить, чує, відчуває,
Життя дню радіє.
Як десять, п'ятдесят, сорок..,
Просто надцять літ,
Був прекрасним є і буде
Цей наддивний Світ.
Таж весна, що завтра прийде
В барвах смарагдових,
Спів птахів і шум вітрів
В верхах смерекових.
Дзюрчання води в потоці,
Курли журавлине,
Першоцвіту запах,
Шатро тополине...
Не міняється природа,
Поновлює шати,
Собі трошки, трошки нам
Краси вдарувати
Прагне, маючи надію,
На взаємні кроки,
Не рахуючи (для чого?),
Такі дивні ро́ки...
25.02.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Розстріляне відродження.
Пам'яті УКРАЇНЦЯМ.
Людмилі Старицькій-Черняхівській,
Вероніці Черняхівській і Олександу Черняхівському.
Сіль - солей українства
З корінням і гілками,
Ще з малечку, з дитинства
(та все між ворогами).
Було в них вузьке коло,
Та які ж титани!
Кожен виводив соло
І полов бур'Яни.
У змосковщенім народі,
Згоюючи рани,
Щоби у Земній природі
Щезли врешт тирани.
Була співавтором у батька,
Допомагала корифею,
Історію, драматургію..,
Наблизила до апогею.
Косачі, Лисенки, Грушевські..,
Їх коло спілкування,
Дружба із Лесею,
На краще сподівання.
Та "чума" вже розповзалась
Українським полем
І душевним, так тілесним,
Наповнялась болем.
Вероніку, дочку, гілку,
Поетку, надію...
У тортурах, зґвалтовану,
Сховавши подію,
Вже причинну розстріляли,
Сказавши, що в лагерях
І шукала її мати,
Аж до смерті в Сибірах.
Батько вмер з тої розпуки,
Людмилу забрали
І в вагоні, для тварин,
В Казахстан заслали.
Десь "померла" у дорозі,
Під укіс швирнули,
Нема місця, нема знаку,
Нащадки забули...
А забули, бо не знали,
З пам'яті прибрали,
Будівничих України
В нащадків стирали.
А була ж в Центральній Раді
Всі роки буремні,
Творила Універсали,
Ознаки писемні,
Незалежної країни,
Що прагнула - ВОЛІ!
Чи ж думала, що за сто літ
Знов гіркої Долі
Дочекає Україна
Від східного ката,
Й чорним горем обернеться
Вже чергова дата.
А в нас знову в Авдіївці
Чекали на рашу,
Знов паплюжать яничари
Мову й гідність нашу.
Двісті літ нас вчив Шевченко,
Свого не цуратись,
З москалями, людьми злими,
Вовіки не знатись.
Одна сім'я. Скільки ж було
Вирвано і стерто,
А ми знову на граблі
Наступаєм вперто.
На одні й ті ж самі,
Чи це фатум? Рок?
Лиш від нас залежить
Наш поступу крок.
23.02.2024 р.
(світлина - Людмила Старицька-Черняхівська,
дочка Михайла Старицького, внучка Лисенка.
Вероніка Черняхівська (дочка).
Олександр Черняхівський (чоловік). Київ, 1925 рік.).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
"Коней на переправі
не міняють",
Тим більш в негоду
і коли штормить.
Упряж надірвана,
підкови напівстерлись
І "вохналі" нема чим
замінить.
Не видно берега, перекіт
грому, блискавиці.
То дощ, то сніг, то Град
забубонить,
Вривається у плоть
і підрива основи,
Не перший раз...
та нам -
"Своє творить!"
08.02.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
"І мертвим, і живим,
і ненародженим..."
Т.Г.Шевченко
"Коли хтось каже: "Я люблю Бога",
а брата свого нена́видить,- неправду мовить".
Перше послання Іоанна Богослова
(Апокаліпсис) Гл.4. В.20.
Березень не за гора́ми,
Засяють світлиці...
За розумними реча́ми
(що знімуть з полиці),
Ми полинемо думками
На Чернечу го́ру.
Туди, разом з нами,
В цю святкову по́ру
З усіх закордонів
Й всі скитальські ду́ші,
На звук передзвонів
По небу, по суші
На свято з'єднання
Із усім народом,
На День поминання
Велетенським ходом
Прийдуть по науку
(та чи зрозуміють?),
Чи подадуть руку?
Й засіявши ниву,
Розвіють розпуку...
Ду́ші прийдуть козаків,
УПА й сучасних воякі́в.
Колись оспіваних Шевченком,
Ведених Орликом та Дорошенком.
Військо, що "як море червоне,
Перед бунчуками, бувало горить,
А ясновельможний на воронім коні,
Блисне булавою - море закипить".
"Ясновельможнії гетьма́ни.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Укра́йни!"
Чи ж розтопляться і розпливуться
На Чернечій горі "Де лани широкополі...",
Внутрішні кордони,
Що створились нашим
Покаліченим життям
У душах наших?
Чи ж станемо один народ,
Що поклоняється Пророку,
Без тих партійних перешкод
Й збере́мось разом на Толо́ку?
Чи тільки раз в дев'ятий день
Весни, нам єдність засіяє
І не збагнем пророчих вчень,
Що нам Шевченко посилає:
"Обніміте ж, брати мої́,
Найменшого брата -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати,
Благословить дітей свої́х
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!"
05.02.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
"Світло в Її руках"- Іван Марчук.
Смуток в Її думках...
Горе в Її очах...
Кров у Її сльозах...
Чому ж наяву? Не в снах...
Тіло - земля.
Душа - це пісня й мова.
Курли... Над степом журавля,
Народні зви́чаї - основа!
Той стержень, що іде з даве́н,
Той ГЕН, що всіх нас воєдино
Єднає в націю, в народ,
В одну укра́їнську родину.
Продамо землю, віддамо?!
Ще стихне пісня, рідна мова...
Те, що посієм, зберемо́,
Зерно вкрадуть, а нам полова.
Гірка полова, полини́
І знову в наймити до пана?
В полі розтерзані сини...
Теперішнім гетьма́нам шана.
Що з багатющої землі,
При волі, жебраками стали,
Чи наїстеся, врешті-решт,
Чи вже останні дні настали?!
Чиї ви діти? Де ваш рід?
Хіба ж так з Матір'ю годиться?
Чи ви спите? Чи ми спимо?
Той летаргічний сон скінчиться?!
Й прозріємо в диму́ і кро́ві,
В сльозах дитячих... У війні!
У битві між Життям і Смертю,
Там де солдати у броні.
Бронь надміцною має бути
Із сплаву тилу й передка,
Набат однаково всім чути,
Потрібна віра і рука.
Яка дає, допомагає,
Піклується, а не краде!
Це зрада й про́щення немає,
Й на зайд прокляття упаде.
Усіх невинно вбитих жертв
Й солдата без боєприпасу,
Не зачіпайте голий нерв
Й народного терпінь запасу.
Для фронту все!
Для Перемоги!
Від НАС жде
Україна допомоги.
17.01.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Не рахував роки
й не рахуватиму,
Життя терпке
вино ковтатиму
І не вгамую
спраги днями,
Під голубими
небесами.
Секунд, хвилин..,
мов зерен в полі,
Не надивлюсь
на згаслі зорі
Їх вже немає,
світло бачу!
Рідній землі
добром віддячу
За ро́си, ранки,
вечори,
За надпрекрасності
пори,
Які міняються
так зримо
Й не залишають,
невмолимо,
З їм притаманною
красою,
Що обдаровує
собою
Циклічно під
Чумацьким шляхом,
Який крилом,
неначе птахом,
Бере з собою
в чорну даль,
Всесвіту Всесвітів
спіраль.
Не рахував роки
й не рахуватиму...
16.01.2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Зди́балисє два старих
При ставі, не в хаті,
Присіли си в будний день
(їм не тра при святі),
Бо вже мают купу часу,
Обдибали обійсьцє,
Дітиска вже там керуют
Їм зали́шили пацє.
- Ну шо, Міську, як життє,
Як здоров'є в тебе,
Щось давно я тє не видів
Ту при ставі в себе?
Раньше с бігов сю́да-ту́да
Не мож го здогнати,
А теперка тормознув
Й не виходиш з хати?
- Шо, Олексо, ти сказати,
Дриґи вже не ті,
Вже сходилисє шарніри
І сходи круті
Не возьмеш з єдного маху,
А лиш з патичком,
Не дай Боже зашпортовсє,
Вот тоди облом.
Ну, а як там твої зуби,
Ще з єден лишивсє?
- Нє, недавно мідним тазом
Востатний накривсє.
Можу йти вже до зубного
Й не тра сє бояти,
Лишив зуби, най си робит,
А я йду до хати.
Вот скажи мені, Михайле,
Скілько зубів маєм,
Як під Сонцем за роки́
Туво шкандибаєм?
-Шо питаєшсє немудре!
Ясно тридцєть два,
Се то саме, як в нас є
Літо, восінь і зима.
-Е нє, друже, не прави́й ти,
Як порахувати,
То людина, як акула,
Може зубів мати.
На день нинішний, примі́ром,
В мене восемдесєть два!
Ясно не за єден раз,
В три захо́ди, а не два.
Лишим зуби ті й шарніри,
Вот помарікуєм
Й для старих (хоча б в уяві)
Життє побудуєм.
Та єнакше ніж теперка,
Дітьом не до то́го
Бо на голові, повір,
Мают купу сво́го.
- Ну і шо ти придумаєш,
"Дім перестарілих"?
Де ти вже і сам не сам,
А лиш ноль п'ять цілих!
- Ну, по-перше, як назвеш,
Так воно й поїде,
Ти назви ще "Фініш"!
Ну і хто там пі́де?
А назвати "Однодумці"
(є ж про що згадати),
Се щоб не шуков ти
П'ятий вугол хати.
Не жахалисє ми й діти,
А що ж воно бу́де?!
Ніби се не по людски́!
Шо то скажут люди?!
-Теперка по заграницьох
Наймитуют до́чки,
А хто ж їх бідних доглєне,
Коли збіжут ро́чки?..
- Жили б старі (ну хто хоче)
З старими у купі,
Де чистенько, тепло, гоже,
Фрикадельки в зупі...
Чи так тєжко се зробити,
За ті роки праці,
Щоб не лячно у майбутнє
Ступать небораці.
Діти, внуки відвідуют,
Одні другим раді
Й не стоїт суспільна думка
Сему на заваді.
Всьо надійно має бути,
А не абияк,
Старість ка́ждого чекає
Й якість, а не брак,
Має бути в тій оазі
Для всіх, бо ми ж люди!
Щоб на старість не душили
Гіркі сльози груди...
-Файно, Олексо, малюєш,
Та чи стане краски?
Й у таку чорну годину
Всім Божої ласки.
-Ну за нас мова не йде,
Що си збудували,
То нинька, вчора і поза...
"Радо" споживали.
Споживаєм, смакуємо,
Перспектив не чуємо,
Все чогось чекаємо
Тай "маєм, що маємо".
-Добре, друже, йдемо тхаті
Годуєм пацєт,
Би було собі й на фронт,
Нинька не до свєт.
Подумай си, молодь,
Зроби щось для себе.
Повір, тоті "гожі" ро́ки
За горбом вже в тебе.
11.01.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Ти бредеш у вогні
По бурхливому морі
У одвічній борні
Крок в затишші, крок в горі...
Скільки бу́ло Гетьма́нів,
Стільки бу́ло й думо́к,
Вольових отаманів
Й тих, що правили крок
Не туди куди треба,
А в обійми катів
І здіймались до неба
Душі рідних братів.
Розтеклись ріки крові,
Правив бал яничар,
Кляп вкладав рідній мові,
Ми ж дробились від чвар.
Все ж своє пробивалось,
Та коли проросло,
То безжально стиналось,
Щоб бува не зійшло,
На широкому полі
У безкраїх степах
Просте прагнення волі
Без кайдан на руках.
-Не праві попередні!
Все, що бу́ло - в нулі!
Не такі. Посередні,..
І ті ж самі граблі
Вко́тре спини скородять,
І на круг веде блуд,
Сурми, дзвони вже дзвонять
На історії суд.
То чому вчить історія?
Та нічому не вчить,
Знову фантасмогорія,
Стара рана ятрить.
Вко́тре сва́римось, ділимось,
Вчора ж ра́зом були...
Одностайне, ми справимось!
Знати б як? Не коли.
04.01.2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
Ще один рік Війни,
не свята,
Гірка Кутя в нас,
небагата.
Ми боремось,
нелегко це,
Чи призабули
вже про це?
Потрібно діяти,
не спати
І хто чим може,
помагати.
Щоби не стати
знов рабами,
Щоб не кидали
нас у ями,
Живими, мертвими,
в мішках,
Щоб не розвіявся
наш прах
По Сандармохах,
Соловках.
Щоб не клював нам
очі птах
В вщент знищених
містах і селах...
А ми чекаємо тих
свят веселих?
2024 рік. 33-й рік Незалежності.
То що, мають розіпняти,
Як Христа, вже нас?
Щоб очистились, Воскресли!!!
Час, панове, час...
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
31.12.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
(продовження)
-Тату, ще хотів спитати,
Чо ти все тікаєш з хати?
Коли мама з-за границі
Приїжджєє й всі полиці,
Кре́денси і плитки з ґлянцем
Протирає зразу пальцем.
Тебе поглядом шукає,
Ніби щось сказати має.
Дивитьсє в шафу, під лужком.
-Чо сево горнє не з вушком?!
-Чия лижка і мишчина!?
-Й чо тако вбрана дитина!?
-В ідеальній чистоті
Всі мами там ходєт
і такі самі порєдки,
І дома заводєт.
В нас, Васильку, ґосподарка,
Стайнє, город і гіблярка,
Кури, свині і єндики.
В дідорни ведра і цьвєки,
Мішки в дєрках, вохналі...
Так, як звикле, на селі.
Я сто раз зайду́ до хати
Й, що час маю заглєдати?
Що на шафу муха сіла
Тай зробила, що хотіла.
Чисто в хаті, без болота.
Ще мені єдна гризота.
Вот в нас, в креденсі по мисці,
По видельці і по лижці,
Наїмосє, позмиваєм
І ніц більше не чіпаєм,
Бо всьо решта стоїт збоку
Є того "трошка" нівроку.
-Наша мама цалі дні
В прибиранні і пранні.
Вже до хати не зайдеш,
Коли тапки не вбере́ш,
Ще десь коло брами
І ходиш круга́ми.
-Ту не стань! Ну куда преш!
Ще не висхло! Куда йдеш!?
-Так, синочку, вже й не знати,
Як до хати сє дібрати.
Вже на лужку не сідай.
Туво їж. Кришки змітай...
Що поробиш. Чистота!
Нинька на дворі сльота,
Йдем в дідорню щось робити,
Не будем мамі мішєти.
16.12.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
Йде Василько з татом в гори,
Ноги заплітає,
Щось собі там думає
Тай тата питає:
- От я скоро виросту
( а воно так бу́де)
Можу йти тоді де схочу?
Ну практично всюди?
- О ні, сину, то не так,
То лиш твої мрії,
Зараз тобі розіб'ю я
Ті марні надії.
Коли виростеш, то жінка
Скаже куди йти, що робити,
Говорити.., з ким дружбу тобі водити.
Запитає де ти був,
Чому не ті капці взув,
Коли маєш ти прийти
( не до когось там зайти),
Що ти ще зробити маєш,
Чому гривню десь ховаєш,
Копійки не віддаєш.
Ти ще спиш й вже винуватий,
Бо лінивий, не завзятий,
Ти суцільне щось не те
Й хата, стайня - то святе!
Що за цим - то марний вІдок
Я, Васильку, є в сім свідок.
- То що, не треба женитись,
Щоб, як білка, не крутитись?
- Не поможе.
Бо дзвонити мама буде день і ніч.
Не голодний? Тепло вбраний?
Має знати увсебіч.
Скаже, як маєш робити,
З яков дівчинов ходити,
Бо сеся, якась не та,
Має бути, як свята,
Й не тебе слухати, маму,
І тобі лиш дати гаму.
А коли підуть онуки,
То тебе в обидві руки
Візьме теща, мама, жінка,
От тоді твоя печінка
Все відчує й будеш знати
Хто господар твої хати.
А, як вип'єш десь сто грам,
Будеш сам робив си гам.
Так що, сину, приготуйсє,
Поки час є, перевзуйсє,
Тай ходи собі де хоч
І голову не мороч.
14.12.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
ЧарІвна квітка папороті
Ми знаємо, що є.
Вдивляємось, надіємось
Усе життя своє.
В оте "fata morgana",
У надпрекрасну мрію,
Не цього року, другого,..
Все ж справдимо надію?
Невже так може бути,
Чому не талани́ть?
І з року в рік все ваще
Шукати між суцвіть
Надщедрої природи
Омріяну, свою́,
Не у важкодосяжному,
В земному щоб "раю́".
Тихо забрали обере́ги,
Квітучі маки, коноплІ,..
Що нас єднали і тримали
На рідній, не чужій, землі.
Ми з покоління в покоління
Палили Ватри, що ж тепер?
Мішає дим. За цеє кара!
Війт був колись, тепер от мер
І "губернатор" ще неда́вно
В нас правив. А ми де? В тюрмі?
Що не позбудемось усього,
Що нас тримало у ярмі.
Якої ще біди нам треба
Щоб повернутись до свого́?
Почути. Вивчити Шевченка
І зрозуміти врешт його -
"В своїй хаті, своя правда..."
А ми все шукаємо...
І се не так, і те не так,
А, як тоді? Ми знаємо?!
ЧарІвна квітка.
Чи ж знайде́мо?
Чи вічно в пошуку буде́мо...
10.12.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
Заздрість, заздрість...
Біда бу́де!
Коли цим займуться люди,
А надто мужі державні,
Бо внаслідують прадавні
Вождів хиби та гріхи.
Які рід людський косили,
Не знайшовши в собі сили
В час розпуки об'єднатись,
Не за чуби вперто братись,
Не за свої чуби - вражі!
Щоб підкинути їм сажі.
Давно топчуть чорноземи,
Мало нам! То ще проблеми
Собі створимо. Так бу́ло!
Пригадайте.
Не здригнула вашу душу
Предків кара.
Вже сучасні яничари
Творять чергову розруху,
Щоб не вистачило духу
Нечисть голими руками
Зупинити і степами
Гнати аж за Чорне море,
А не жати горе, горе...
Схаменіться! Можновладці!
На одній ми Долі кладці.
Розхитаємо. Впаде́мо.
Об'єднаємось. Буде́мо!
04.12.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023
Вибивали з нас мову століттями,
Виривали, вбивали, топтали,
Щоб забули, не знали, цуралися,
Щоб з убивцями породичалися.
Їх назвали якимись "братами",
Та були нам століття катами
Від Батурина до Сандормоху
Й Ірпіня у новітню епоху.
Виривають нам серце й тепер,
Щоб вернути у есесесер.
В горлі кісткою мова, та зась!
Не одну вже стерпіла напа́сть,
Те, що вічне, не можна здолати,
Її гордий політ перервати,
Серед мов велелюдного Світу
І Шевченка основ Заповіту!
17.11.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
[i]Флору і його побратимам Козакам.[/i]
Начувайтесь, вражі діти,
Козаки ідуть,
З під вод вийшов Луг Великий,
Оголивши лють.
Не дражніте козаків,
Бо то вольні люди,
За що творите й творили
вам відплата буде.
Характерники вони,
З характером люди,
Під водою, над водою
Спокою не буде
вам ординці, бусурмани
Й здожене́ відплата,
За всі сльози матерів,
Кров сестри і брата.
"Реве (не стогне) Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива... "
В руках надійних, віковічних
Шаблі́, канчук і булава!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
13.11.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
Вам віділлються сльози вдів
І зубів скрежіт побратимів,
Від ваших надпродажних слів
І недобра́них Джавелінів.
Загинув воїн ( снайпер вбив),
Та тіло не вдало́сь забрати
І крисі тиловій тепер
Вдова не може доказати,
Навіть за свідченнями тих
Хто там з ним був, в бою останнім,
Що він поклав життя за нас
В бою жорстокім, невблаганнім.
Душить сльоза вдовині груди,
Переповняє горя жбан,
Невже перевелися люди?
І залишивсь бездушний клан,
Який одів катран на очі
Й не бачить дійсність по боках,
Каже, що день посеред ночі,
А завтра у чиЇх руках?
У тих, що думають про себе?
Чи в тих, що захищають нас?
Цей клан обернеться до тебе?
Чи знов змарнуємо свій час.
Як марнували тридцять років.
"Какая разница. Якось..."
"Все для народу. Десять кроків."
Й залитись кров'ю довелось.
Слова ...Слова...
І звук набата.
Плече в плече.
Брата до брата.
06.11.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
Серце матері сяє,
Бо щасливе без меж!
Коли Світу являє
Своє чудо з чудес.
Ще з дитинства омріяне
У тих перших ляльках,
Що вбирала, леліяла...
Потім юною в снах
Часто диво те бачила,
Знала. Бу́де. Прийде.
Доля час вже призначила
Й щастя в душу ввійде.
З першим криком і дотиком
Материнських грудей
Й оберегом від прикростей
Поведе між людей.
Дні і ночі в тривозі,
У вікні, на порозі
Виглядає, чекає,
Жде дзвінків і вісток.
Чи не холодно, голодно,
Чи бур'я́ни прополено?
На життєвих дитини
Кам'янистих стежках.
Серце матері крає,
Гіркне тиха сльоза,
Коли щирість зникає
Й вже дитина не та...
Йдуть якісь звинувачення,
Надірвався зв'язок,
Вже холонуть побачення
І зноба́ від думок.
Ні, вона не осудить
І сльозу́ проковтне,
Почуття не пробудить,
Що було́, не верне́...
Тихо, тихо у домі.
Лиш годинник - Тік...Так...
- Що не так я зробила,
Поступила не так?
І провину шукає
Не в дитині, в собІ,
І в молитві до Бога
Побажає тобі,
Що постійно бажала
(ти ж для неї - усе!)
Ще надію плекає,
Що таки принесе
Доля радісну звістку,
Покладе на плече
І дитина обніме
Й біль гіркий відпече.
Сльози радості при́йдуть
Щирі, теплі, ясні́
І розквітне знов мати,
Як бутон по весні.
Не просте серце матері,
Там джерел глибина.
Обніміть. Зрозумійте.
Як прийде сивина.
17.10.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Маєш хату, хлів, кирницю,
Дріб, дідорню і пивницю,
Аґрус, йошту, пузичкИ
На городі бурєчки,
Кукурудзу, бараболі,
Кабачки, горох, фасолі,
Цибулю, петрушку,
Кріп, яблінку, грушку,
Помідори, вогирки,
Гарбузи і закрутки,
Капусту на крижівки.
Кухню маєш, п'єц, тандир,
Молоко, сметану, сир,
Моркву, сливку, виноград,
Айву, хрін, грєдки і сад..,
І як даш сим скарбам лад,
То будеш мов, що спожити,
Як сніги почнут стелити
Мерзлу землю й твою хату,
Поклади си ще загату
Тай не чекай на зарплату,
На пенсію, дивіденди,
Нащо тобі ті проценти?
Споживай, що пристаров,
Думай трошка головов.
Хтось тобі щось в писок вложи,
Чи ворожка приворожи,
Би всьо було гладко, рівно?
Не сміши мене, Петрівно.
Життє нинька нелегке,
Воно всьо якесь крихке,
Порох тра сухим тримати,
Би з чєсом не ґарувати
Тай продукт не змарнувати.
Щедро вро́дила землицє
Всьо, що траба, як годитьсє,
Воко радує і твар
Подивисє на базар,
Що вартує там товар?
А ти всьо то маєш даром
І смакуєш тим нектаром,
Який нам природа дала,
То ти кажу абис знала:
-Суши, копти, маринуй,
Соли, квась, в'єжи, шинкуй...
В бочки, слоїки, пуделка,
Ринки, хустки, ціціделка...
Бо з чєсом то дасть сє чути,
Знає хтось, що може бути?
"Коли маєш в торбі,
Сідаєш на горбі".
На руках є мозолі,
Буде хліб й сіль на столі.
07.10.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Розумні ми, та числом заднім,
Коли, що було, не верне́ш.
Й у випадку невідворотнім
До крові губи загризеш.
Ми не цінуємо, що маємо.
Безцінного не помічаємо в простому.
Безжально час вбиваємо.
Признаймося собі, бо більш нікому.
Рівні у всіх можливості.
В народів, націй і людей.
Тож вибираймо по важливості
Шлях поміж безлічі ідей.
04.10.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
От, що ви бачите в вікно,
Коли встаєте рано-вранці?
Чим зустрічає вас Земля?
Де кава ще не в філіжанці.
Дикі черешні, сосни, клени,
Туї, ліщина, бузина,
Горіхи, вишні, осокори...
І лісу, лісу дивина.
Замковий ліс у перших звуках
Господарів величних крон,
У златопроменях Світила
Виводить День земний на трон.
Так дивовижно-неповторний,
Неперевершено-яркий,
Зелено-голубий і чистий
Він вже в дорозі, він такий.
Звичайний день в буремнім році
Він кличе поруч шлях пройти,
Крізь незрівнянне розмаїття
Наблизивши всіх до мети.
28.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Ви все б'єте́ся над питанням:
"От за що?"
Та просто так.
Бо вас попро́сту розлюбили
І є цьо́го це дійства знак.
Все стає зрозумілим,
Все на місце стає
Ось чому так дратує
Кожне дійство твоє.
Кожен порух твій хибний
І байду́же який,
Всеодно несуразний
Чи прямий, чи кривий.
Твоє́ слово невірне,
Твої дії не в такт
Тут немає надії
Це вже звершений факт.
Тобі все пригадають,
Твої́ кроки - ніщо,
Ти немаєш здобутків,
До́кір, до́кір і що?
Ти ще маєш надію?
Ти вишукуєш слів?
Якби ж то з того боку
Хтось їх чути хотів.
Слова б'ються об сті́ну,
Вони йдуть в пустоту,
Просто вас розлюбили,
Прийміть даність оту...
12.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023
-Вот ми всі, Їване, знаєм,
Що є тіло і душа,
Але єдно без друго́го
То не варта і гроша.
Чо так ка́жу? Вот дивисє
(а не знаєш, тоди вчисє).
-Так приміром душа тво́я
Хтіла би злетіти,
Але тіло каже: "Тпру-у-у!"
Траба тут сидіти.
Ти не птаха, крил не маєш,
Чо си дурне вибагаєш,
Коли тіло спит, літай
Але назад повертай,
Бо можна навік заснути,
Як назад не повернути.
-А тепер другий трафунок,
Виберем єнчий керунок.
Є таке, що тіло вже
Десь хоче рванути,
Не сидитьсє му на місци
Вже го всюда чути.
Що робит тоди душа
Би єго спинити?
Починає грішне тіло
До землі хилити.
І хоч-не-хоч вложе,
Ніц му не поможе,
Би не було більших збитків,
Не порушити порєдків
Йде перезагрузка,
Навиворіть блюзка.
-Єдно друге контролює
Й по Земли си чимчикує,
Вочи пишут відео
В пам'єть закладают
Й коли тілу траба,
Що тра й витєгают.
По двадцєть п'єть кадрів
Пишут щосекунди
Й залишєют лиш значне
Не берут єру́нди.
Є там звуки, запахи...
Там є навіть смак,
Молитви́, рахунки...
"А" і м'єгкий знак.
-Дивні ми, Йване, створіннє
Й звідки тєгнутьсе коріннє?
Давні, перші, нульові
Не вкладесє в голові.
Хтось то всьо придумов, Йване,
Ми лиш споживаєм
Й дуже мало (лиш що траба)
Ми про себе знаєм.
17.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
Робіть те, що любите,
Любіть те, що робите
І бу́де вам щастя
На рідній землі.
В гармонії бу́дете
З тілом й душею,
Й не бу́де різниці
Ви в місті, селі...
Ви дома у себе,
Не наймит безправний
В щоденному смутку,
В гіркій чужині.
Із снами про рідне
Й дорогу до краю,
Де ви відірвали
Себе від рідні.
Нелегко. Шукайте.
Шукайте й знайде́те,
Ніколи не пізно
Залежить від вас.
Наш час різношерстний,
Воєнний, тривожний
Та дещо під Сонцем
Залежить й від нас.
14.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023
Старий батько не нажив
За життя нічого
І промовив при кінці
Так до сина сво́го:
- Цей годинник золотий,
Родинний - ти знаєш,
Віднесе́ш його в ломбард
І там запитаєш,
Скільки ко́штує і з ним
Назад повертай,
І про ту їхню ціну
Мені дати знай.
Запитав, вернувся й каже:
- В 10 оцінили,
Бо його за всі роки́
Вже досить зносили.
- Тепер йди до ювеліра,
Хай дасть свою цІну.
Пішов син, правда скрививши
При тім трохи міну.
- Оцінив в 150 і був радий взяти.
- А тепер його в музеї
Треба показати.
Рад не рад пішов в музей,
Назад повертає
Фонтан радості з очей,
Ледве промовляє:
- Дають, батьку, 500 тисяч!!!
Кажуть унікальний!!!
- А тепер послухай, сину,
Мій ро́зказ повчальний.
- Не лишайся там ніколи,
Де тебе не цінять.
Витруть ноги, не слухавши,
І за гріш замінять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
(присвячую друзям Ярославу Новицькому
і Володимиру Ольберту)
Ви тримали в обіймах Карпати?
З діамантами всипаним небом.
По росі доводилось ступати?
Прохолоди устеленій скарбом.
Де немає суєт, тільки гори..,
Вічні гори і літній смарагд,
Невимовно-красиві простори,
Непотрібність щоденних вибагд.
Ще помножте це все на здійсненність
Ваших задумів, мрій та бажань
І відчуєте в дружній розмові
Ту життя відшліфовану грань.
Що виблискує чистим, бо справжнім,
Не прикрашеним боком душі,
Тут нема лицемірства, лукавства,
Бал не правлять пусті бариші.
Відкривається суть. От для чого?
Ми торуєм дорогу життя.
Та для того щоб ЖИТИ! Не нити,
Щоб поменше було каяття.
Від неправильно зроблених кроків,
Не просіяних розумом слів,
Від змарнованих, так неповторних,
Надпрекрасних земних наших днів.
28.08.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
"На добраніч".
Іван
Яке приємне й ємке слово -
"На добраніч"!
Коли тобі добра бажають
й ти комусь,
Якщо хтось поруч,
чи далеко,
Ти не мовчиш
і я навзаєм відзовусь.
Це час конкретний,
ось у цю хвилину,
Добра бажання
лине від душі,
Ми досягли тепер
такого чину,
Якого люд не мав
у давнині.
Добро ми просто
можем передати,
Словом, екраном,
дотиком руки.
Правду скажіть,
приємно засинати,
Коли добром
наповнені роки.
ДОБРАНІЧ!!!
19.08.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Є різний страх,
він різного ґатунку,
Та є смертельний,
ще задовго до трафунку.
Сама людина
заганяє себе в кут
Й ніхто, крім неї,
вже не витягне з тих пут.
Самонавіювання,
самомазохізм
Не давнє явище і
не анахронізм.
В світі сучасному
згадаємо "Ковід..."
Й скільки накоїв він
смертельних бід.
Сама себе людина
може лікувати й вбити,
Ми мізер знаємо,
що ми насправді є.
Зумів Всевишній
нас такими сотворити,
Та тайну нам про нас
не віддає.
26.07.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
Не гроші -
воля, здоров'я,
Слово основне.
Слово подяки
Розуміння, співчуття.
Від душі мовлене,
не випадково,
Торкаючи глибинні
почуття.
Які дрімають, до пори,
до часу,
Та уособлюють людське
єство
І, набираючи критичну
масу,
Вертають нас у
status quo.
26.07.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
"Знаєте, що зміниться завтра?
Те, що зміните ви".
Владика Борис Ґудзяк
Були стежки,
якими ми ходили,
Ходили часто,
пару раз на день,
Оті стежки в життя
нас виводи́ли
І вивели, добра
сипнувши в жмень.
Верба плакуча, що схилилась
над Серетом,
П'є чисту воду,
листям шелестить,
Ще не підібрані
слова поетом,
Річка пливе, чому ж
так час біжить?
Змінилися стежки,
змінились люди,
Кругом краса..,
та чорно на душі,
Нестерпний жаль і сум
стискають груди
І гіркоту кидають
спориші.
Все зміниться, все
зміниться на краще,
На землі вольній,
де смарагд в воді.
Не кине Доля нас
напризволяще
І бути ПЕРЕМОЗІ, не біді.
22.07.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023
- Хочеш, Йване ще пожити
Мусиш тверду їжу пити,
Жувати рідке
І се провда, тай таке.
- Шо ти, Штефку, там торочиш!
Мені голову морочиш,
В мозґах тобі сє скрутило,
Щоби ковбасу сє пило?
Їсти молоко, гарбату...
Так фантазію багату
Ти ще змалку мов, я знаю,
Й вІд бахура пам'єтаю..
- Я нічо не фантазую
Й зараз тобі розтолкую,
Що то їсти, що то пити
Нема чо дулі крутити
Ніби я вже звар'ювов
І подавсє головов.
Тверде тра довго жувати
В писку його смакувати,
Би воно аж рідке стало
Не кавалком в живіт впало.
Желудку троха поможеш,
А як зуби є, то зможеш.
І рідке тра смакувати
В ґерґачку не заливати,
А тримати в писку
То й досєгнеш зиску.
Бо відчуєш страви смак,
Слухай мене, роби так.
- Так, ми вічно спішимо
По́хапцем давно їмо,
Кинув, лиґнув, влєв і впало
Нема коли, часу́ мало.
На́ніч сє напреш, як бик,
Каждий вже до сего звик.
- Так і є. Ми вже старі.
Вже давно не бахурі.
Траба зменшити ґалоп,
Бо вже маємо укрльо́п.
Життє смакувати траба
Мо і не задушит жаба.
15.07.2023 р.
"Олекса Терен"
(світлина з всемережжя)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Нас просто всіх загнали в рамки,
Створінь найкращих на Землі,
Задаймо лиш одне питання,
Задаймо просто всі собі.
Ми плоть від плоті,
Рівні з рівних
На цій Землі в суцільній тьмі.
Чому хтось вказувати має,
Як тут поводитись тобі?
Життя коротке, неповторне,
Його не всім Всевишній дав.
А ми чомусь своє віддали,
Позбавивши законних прав.
09.07.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Не малюймо
квадратні хрести,
Адже є в нас
своя вишиванка.
Підійде на шеврон,
на літак
Й на броню
українського танка.
Намалюймо квадрат,
наче Сонце,
Із промінням в всі
сторони Світу,
Бо це наша в Віках
ідентичність
Від Створіння, Потопу
й Завіту.
04.07.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Слова, слова...
Слова без дії.
Пусті слова,
Слова надії.
Озвучені,
Примарні мрії...
Легко берем
Слова навіру.
Довірливі.
Втрачаєм міру.
"Граблями"
Стелимо дорогу,
Відкинувши пересторогу.
Слова просіємо.
Збагнемо.
Куди ведуть.
Куди ідемо.
26.06.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
Була в кожного, в дитинстві
У нас бабка-оберіг,
Що виводила нас в люди,
Взявши руку, й за поріг
З материнської колиски
Перший крок робила...
В нас на вулиці Багрійка,
Бабка да-а-а-вно жи́ла.
Перший спомин не лице,
То спомин події,
Десь у році шістдесятім
Відбулись ті дії.
Пам'ятаю привела
Мене в зал великий,
На стіні портрет висів
Діви світлоликий.
Був "портрет" на всю стіну
В золотім промінні
І маленький "хлопчик" був
У тому видінні.
Намальована була
Всесвятая Мати,
Улашківська Чудотворна
Чи міг я то знати?
Про ті Веди, про Оклад,
Біло-срібні хмари,
Для малого то були
Дивні, справжні чари.
Може бабка про це все
Мені і казала,
Тільки пам'ять один Образ
Той закарбувала...
Маки в бабки на городі,
Коноплі під плотом,
Мур із плитки, із Серету
Ліплений болотом.
І постійно у́смішка
В бабки на лиці
Та гостинці всім від неї
В дитячій руці.
Пруньки-сливки, варениці,
З бляту бараболі,
Гарбата із різнотрав,
Хліб з часником в солі...
В бабки все стояв вишняк
В маленькім віконці,
У графінах, бутилках
Доходив на сонці.
Коли мала "гризь", то пи́ла
Ковток для "сугрєву"
І вже старших нас навчила
Лікарському диву.
На кілограм вишень стиглих
Цукру два стакани,
Пересипати, накрити
Й позаздрять гурмани.
Через місяць, півтора
Достигне лікарство...
Ні, все-таки незабутнім
Є бабчине "царство".
22.06.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Світ не здригнувся ще!!!
Світ спить,
Ще його спокій
не ятрить
Волання матері
з дітьми
В Олешках, в кроці
від пітьми.
Червоний хрест
не почорнів?
Там люди гинуть
без човнів,
Ви ж мокші гроші
даєте́,
Що підірвали ГЕС,
за те?
Що Чорне море
чорним стане?
Великий Луг вдруге
зів'яне...
Нащадки шляхом
предків йдуть,
Нас на заклання
знов ведуть.
Світ не спішить,
чогось чекає,
Горить Укра́їна,
пірнає,
Та Світу ба́йдуже,
дріма,
Коли вже ним
повзе ПІТЬМА...
11.06. 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
Єнчі часи, єнча мода,
Нє, за патлами не шкода,
Відійшов й в півметра кльош,
Цайґ, кремплін і макінтош.
Капелюх, кірза, кальош
Всьо вже накше, хош не хош.
Всім в часи ті сє здавало,
Що акраз найліпше стало,
Що лиш в сім траба ходити,
Лиш такі шєпки носити.
Хоч з андатри, хоч з крілє
(норка лиш на весілє),
Шаль махер чи з кашеміру
І сорочка по ковні́ру
Виложе́на була ззовні
Із єлону чи з бавовні.
Плащ ґумовий, вокуляри
Й на платформі моцні шкари,
Дипломат в руці мов бути
І транзистор би всьо чути.
В дівчєт чоботи-чулок
Й міні майже по пупок,
Джінси внизу́ з копійками
Чи молнія й за ногами
Цокотіло і курило
Хто в дудочці - всіх смішило.
Як се? Во тако ходити?
І навіть си клин не вшити!
Зуби золоті, шеньйон
Ще хімію, як бальо́н,
Тра на голові зробити
Би по моді лиш ходити.
В штруксі, замші і балоні
Плащ в рукави по долоні,
Пижик, нерпа, нутрія...
Вся легка індустрія
На то кантувала
Би людина вбрала,
То, що було в моді
(навіть на городі).
Нинька ніц сє не змінило,
Всьо на лисо сє зголило,
Всі навиворіть сє вбрали
Й в дудочках ходити стали.
Кепка - чим довший дашок
І мобілка, як шнурок,
Без айфона, нє! Ні, ні!
Всюда, навіть до свині.
А мо хто мені позвоне,
Чи SMS забубоне?
А забув чи розрядивсє!!!
Щитай світ вже заваливсє.
Мода... Мода...
Часу шкода,
Аби вгнатисє за нев.
От такі справи́ пся крев.
07.06.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Будеш скромним - затопчуть,
Будеш буйним - знесуть,
Як розумним - прогонять,
Добрим - тоді засміють.
Будеш грішним - осудять,
А квітучим - зімнуть,
Будеш чистим - загадять
Ну а злим - прокленуть,
То ким бути ? Не знаю.
Коли з долею граю
Знову й знову кажу́:
"Буду тільки собою,
І своє́ збережу".
05.06.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Прожийте так,
щоб бу́ло що згадати,
Не тільки біль,
гризоту й суєту,
Прожийте так,
щоб внукам передати
Науку - ЖИТИ
і долати гіркоту.
Буденності, самотності,
розпуки,
Коли здається,
що усе не так,
Не опускати
від безвихідності руки
І справжнього життя
відчути смак.
В його безмежно-розмаїтих
барвах
У безлічі відкритих
нам доріг,
У радісних душі
і тілу справах,
Щоб відшукати
справжній Оберіг.
Який зігріє, захистить
й на ноги
Зведе, коли
уже немає сил,
Розвіє давні,
приспані тривоги
Й дасть віру
не складати крил.
Це може бути,
що завгодно,
Матеріальне
і неося́жне,
Від нього те́пло буде
(це природньо),
Бо хто, що сіє,
те й собі пожне...
Мій Оберіг -
моє село,
Його не покидав
і не покину.
Й куди б мене
життя не завело,
Вертатимусь в
Улашківську долину.
20.05.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
Він йшов з добром
Й усмі́шкою до нас,
Коли ж прийшов країни важкий час,
Хоч мав броню,
Пішов у 20-ть воювати
Для нього Україна - справжня Мати.
Які він пік хліби
Безсонними ночами!
Скільки б створив ще
Вправними руками...
На злеті зупинив політ ординець
Тільки за те, що справжній українець,
Тільки за те, що просто хотів жити
Й сам на своїй землі
Гідне життя творити.
Слова, слова...
Михайла вже немає...
Й біль невимовний
Серце в куски крає,
Що опадає в травні зелен-цвіт
Так і не давши бажаний всім плід...
ГЕРОЮ СЛАВА!!!
10.05.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Шо то ґраса, психа, шубер,
Рондель, стільчик і бамбетель,
Блят, шуфриґель, ціціделко
Книдлі, риґлі і пуделко.
Склеп, мисник, ванькир,
Тирба й "мудрий сир",
Дефіляда, карманадлі
Й каламар на абецадлі...
І ще ружного такого
Ти всьо взнов від діда свого,
Як не в свого, то в сусіда
До полуднє чи з обіда.
Під каштаном в Сендзюка
В нас ловка стояла,
Центром вулиці була
Й кажда цьотка знала,
Що, як нема хлопа в хаті,
То сидит на ловці
І балакає з Омельком,
Чи щось каже Словці.
Дід Багрій "воду" шуков
Нам тамка в колінах.
Як розвішєний тютюн
Пах на стайни стінах!!!
В Скрипнички, Москалички,
Панькевичє, Кишкана...
Хіба була в цалім селі
Гола стіна хоч єдна?
На тій ловці все хтось був,
Все сє тихий говір чув
Про села новини,
Про стан худобини
(пару штук тримали),
А курей, качок, гусей
Вже й не рахували.
Ввечер вийде кавалєрка
Троха тутка посидит,
Тютюну з стіни закурит
І на "Місто" вже спішит,
Бо нинька індійский фільм
І місцє не бу́де,
Як крутєт "Квітка в пилюці"
Зійдутьсє всі люди.
А вже зовтра тоту "Квітку..."
На ловці розкажут
І хто з старих не ходив
На міґах покажут.
Хрущі в травни так гули,
Що зе́млю вкривали,
На тій ловці сє від них
Ледво відбивали.
Тєжко було з неї нас
Загнати додому,
На крик мамів обзиватись
Не хтілось нікому.
Шо шуфляда і брайтрура,
Нащо сусликови шнура,
Де редиска є і япка,
Що спекла Багрійка Бабка,
Скілько нині вже скуповсє?..
День кінчєвсє й починовсє
З тої ловки Сендзюка,
Що була немов ріка,
Яка вивела нас в люди.
ВОНА Є, БУЛА І БУДЕ.
08.05.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
Треба, люди, просто жити,
Що потрібно, те й робити.
Все, що радує тут нас,
Бо спливе, як вода час...
01.05.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Прокиньтесь ранком із птаха́ми
Й дослухайтесь тієї гами
Усеголосся, розмаїття,
Тональностей, звукосуцвіття
Де щиглики і солов'ї
Відточують звуки свої.
Шукаючи у кронах пари
Щоби продовжилися чари
На диво-голубій планеті
Одній живій в Творця букеті
Небесних тіл, що осягаєм,
Братів по розуму шукаєм?
Їх там немає, вони тут
Щебечуть, тьохкають, ведуть
До спілкування, до розмови.
Різні думки в нас, різні мови
Шукаємо порозуміння,
Вчимось в них вірності й терпіння,
Велінням предків йти додому
У рідні гнізда нести втому,
Де вона щезне мов туман,
Добром наповнить душі жбан,
Щлях у майбутнє прокладе
Куди нас Доля й поведе.
Прокиньтесь ранком із птаха́ми...
22.04.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
"Я не композитор, я записувач,
Бо мелодії пишу з небес,
Бог диктує, я просто записую..."
Всім даруючи крихту чудес.
А торкнеться душі, чи залишиться
В потаємнім кутку із теплом,
То виходить, що правильні струни
Доторкнув тим душевним смичком.
Крилом чорним торкнулася доля,
Найдороще забрала з життя,
Ні, нелегко було повернути
Знову нотам глибин відчуття.
"А вже осінь" прийшла в його сад
Та залишиться в пам'яті нам,
Та мелодія послана Богом
Що веде у рапсодії Храм.
"Звучала скрипка" і звучить
Над Прикарпатським зеленкраєм,
Надчистим джерелом дзюрчить
З Долини шириться над плаєм.
Дарує чистоту думкам,
Змиває зашкарублі шлаки,
Дає задуматися нам -
Божественні все ж нотні знаки...
Як добре, що "записувач"
Дає нотам порядок
Й душі своєї крихту
Лишає нам у спадок.
16.04.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
Воюємо вже сотні літ
І воюватимем й надалі
У поколінь, із роду в рід,
Свої тривоги і печалі.
От тільки ворог в нас один,
ЗалИшився (було багато)
Й нечасто випадало нам
Оте просте, те мирне свято...
Їм там на ба́гнах не жилось,
Їх жадність й ненависть душила,
Ота убогая душа
Нам вічно прикрості робила.
Це легко сказано, тепер
Орда вже вко́тре скаженіє
Розруху, смерть і горе, горе...
На нашій вольній землі сіє.
Відкриймо очі, час жахливий,
Ні не панічний та важкий,
Швидкий сценарій не можливий,
Бо лютий ворог непростий.
Він нівечить міста і села,
Краде дітей і сіє зло
Бо все хотів і далі хоче
Щоб нас тут просто не було́...
Ми не сповідуєм "царів",
Ми виберем своїх "Гетьма́нів",
Як вибирали в давнину
І слугами не будуть кланів.
Бо звіт прийматиме - НАРОД!
У тих кого вони обрали,
На Запоріжжі перші ми
Таку традицію прийняли.
Шлях нелегкий, але здолаєм,
Бо вже доказують в бою,
Хто Україну в серці має,
Той не віддасть матір свою.
19.03.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Пам'яті Володимира Сакалюка.
Вже йшла родючість по Укра́їни землі,
Усе дозріло, плід дало, буяло
Але й кропило для майбутньої ріллі,
Кров'ю кропило, шматувало й рвало.
Там під Покровськом "Сокіл" воював
Він захищав Надійку і Інесу,
Він своїм тілом Україну прикривав,
Життя ж немає у неволі сенсу.
Кращі із кращих там стають стіною
І не пускають морок у святе,
Святе для всіх нас слово - УКРАЇНА!
Вічна всім пам'ять, хто поліг за те.
Щоб у дітей були батьки й дитинство
На своїй рідній не чужій землі,
Щасливі очі жінки в материнстві
Й зерно пшениці, а не кров в ріллі.
У вересневий день Земля здригнулась,
Рядовий "Сокіл", ні не впав, злетів
У вічний Честі Пантеон і Слави
Життям і доблестю він це довів.
ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
05.03.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Ті з болота кажуть нам,
Що й вони слов'яни,
Можна просто доказати,
Що вони не з нами.
Не тільки не з нами,
А навіть не збоку,
От подивимось, наприклад,
На місяці року.
У нас Січень - бо січе,
Гейнвар по татарськи,
У нас Лютий - бо лютує,
Фєвраль по мокшанськи,
Березень - бо сік дає,
А що таке март?
Квітень - бо квітує,
А апрєль - це жарт?
Травень - трави розкидає
Ну а май - це що?
Червень - черешні збирає,
А іюнь про що?
Липень - липи цвіт дарує,
А іюль куди?
Орудує серпом Серпень,
Август - теж туди?
Верес з Вереснем прийшов,
А сєнтябрь із чим?
Жовтень - бо жовтіє лист,
В октябрє, що з ним?
В Листопаді - лист паде,
А в ноябрє що?
В Грудні - земля грудкою,
А дєкабрь про що?
Хто слов'яни, де слов'яни?
Ви вже зрозуміли,
Що оті там на болоті,
Зовсім не хотіли
Второпати споконвіку
Просте й очевидне,
Українцям зрозуміле
Бо слов'янське, рідне.
01.03.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Череда випадковостей,
Доленосних секунд,
Ланцюжок послідовностей,
Як фундамента грунт
Для дороги життєвої,
Та куди заведе?
З зміни майже миттєвої,
Чи ж тривала буде?
Та подія, що сталася
У конкретний десь час
Й нова віха почалася
На Землі тут для вас.
Ні зійти, ні звернути
(проложився маршрут)
Й не данО нам збагнути
До свобод чи до пут?
Все відносне під хмарами,
Біле, чорне, пряме...
Дійсно так, чи з примарами,
Нас за душу бере.
До мурашок чуттєве,
Без суєт і страхів,
Щось буденно-життєве
Й в основному без слів...
Перецінюймо цінності,
Перемріюймо мрії.
В твердій вірі й незламності,
Реагуй на події.
21.02.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
Даю поживу я душі і тілу,
Слова римую і печу хліби...
Підтримую ту дивовижну силу,
Яка веде людський рід щодоби
По ще незвіданих шляхах земних,
Що стеляться між невагомим і важким,
У долях зовсім непростих людських,
Скоріше непомітних ніж значних,
Між берегів примарних сподівань,
Мрій, мажень й розмаїття вподобань...
17.02.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
Коли у серці Україна,
Хіба ж там може бути щось?
Крім вірності дочки і сина,
Де з долею клубком сплелось
Коріння прадідів, батьків,
Нам Богом даної землі,
Отих прадавніх, рідних слів
На потом скропленій ріллі.
Вона в нас є, була і бУде,
Та найрідніша нам земля,
Яка в біді нас не забуде,
Пригорне, як своє маля.
Ми виросли, тож захистити
Нам неньку треба і нарІд.
Чи ж можна Матір замінити?
Без неї осягнути Світ.
02.02.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023
О, як нена́видять вони
Горду вкраїнську вроду,
На сивому Дніпрі човни,
Волелюбивість нашого народу.
Справжнє вкраїнське слово,
Політ над плесом журавля,
Хліба́, що морем золотаво
Між хат наповнюють поля.
Ті величаві осокори,
Струнких смерек розмай,
Рідні Карпати гори,
Наш незрівнянний то край...
Чому?
Тому, що ненависть ростили,
Плекали злобу з віку в вік,
Щось вкрали, щось заборонили,
Перекриваючи вкраїнства сік.
Рубаючи під корінь все,
Що було чисте, українське,
Що віків правду нам несе
(не зашлаковане, ординське).
Пора вже скинути ярмо,
Прибрати Авдія конюшні,
Те меншовартості клеймо,
Що недалекі, добродушні...
Ми надважку платим ціну.
Так різну. Та платити всім,
Пройшовши крізь страшну війну,
Щоб повернутися в СВІЙ дім.
29.01.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Вот скажи мені, Їване,
Я туман, чи ми тумани?
Бо тако не сплю чєсом
І в думках повний облом,
Ну дивисє, як то є
Не збагне нутро моє.
Возьмем світло чи там газ,
Що послідні соки з нас
Тєгнут з жилами щорік
І вкорочуют нам вік.
Платимо більше ніж маєм,
В колєйці, в черзі вмліваєм,
Аби справно заплатити,
А нема вже за що жити.
Під землев там газу тьма,
Пробив дєрку й задарма,
За якусь копійку,
Тєгай за ту дійку.
Чи хтось його продукує?
Тилько повітрє надує,
А ти плати, Йване,
Як ти грошей стане.
Возьмем світло. Течут води
І турбіни не заводи
Круглий рік працуют
Й світло продукуют.
Вот хтось пхає тоту воду?
Тєгнут соки із народу
Світло, газ приватні стали
Наше в нас тако забрали,
Чи він той газ вироблєє?
На турбіну воду лєє?
Нє, щось траба заплатити,
Би турбіну помастити,
Би газ пхати по трубі,
Та в них грушки на вербі
Ростут ківі і банани,
А ми платимо, Їване.
Платимо вот скілько скажут
Й собівартість не покажут,
Бо ціна мала до сміху,
Та не нам, а їм на втіху.
Кому? А хтось знає,
Де гривнє сідає?
Краще би я спов
Й нерви не тріпов
Собі й тобі, Йване,
А мо краще стане?
25.01.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
Помолімся кожен вечір
За наших солдат,
Що стоять у чистім полі,
Де звучить набат.
Сумні в нас часи,
Давно невеселі,
І потрібно осягти
У кожній оселі.
Життя йде, та маємо
Про них пам'ятати
І уклінно воїнам
"Отче наш..." сказати.
24.01.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
Є таке місце в глибині
На рифах душ, десь там на дні,
Яке веде тебе по світу
І задає оту орбіту,
Що притаманна лиш тобі
Й треба признатися собі,
Заносить нас на віражах,
Коли кермо не в тих руках,
Бо ми його самі віддали,
А може експопріювали?
Й ти (куди хочеш) вже не йдеш,
Тіло колдобами ведеш
Не по призначеній орбіті.
Світило де? Було в зеніті?
Але й на тих кривих стежках
Є місце де скидаєм втому,
Коли вертаємось додому.
Втома спадає, мов луска,
Коли натруджена рука
Торкнеться мокрого чола
І перепалена зола
ОпАде, весь вогонь віддавши,
Повітрю чистому проклавши
Дорогу у прийдешні дні,
Які судилося, земні...
17.01.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Так закарбовується лють,
Яка нам душу рве і крає,
Вже вкОтре оголяє суть
Ворожу, що і дна немає.
Вони нас нищили віками
Ми про це знали та мовчали
Самі і нашими руками
З нас українство виривали.
Здавалось все, знесли дотла
Тепер й сліду не зостанЕться,
Та якщо є душа в орла,
Зросте і сили набереться.
Зціпивши зуби й кулаки,
Криваві сльози осушивши,
Нестиме Волю крізь роки
Козацьку Славу відродивши.
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
20.01.2023 р.
(світлина з всемережжя. Дніпро.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Що пам'ятається з дитинства,
Оте найперше, там на дні,
Чому і що закарбувалось
В глибинах пам'яті мені?
Як це не дивно, не родина,
А мій близький сусід Василь,
Його вусатий дід на лавці,
На голові з соломи бриль.
Від брами пхаєм триколісний
Маленький ровер раз-по-раз,
А до трусів шлейка пришита
Через плече в обох у нас.
Потім мандруєм в кукурудзі
Такій високій і густій,
Малими разом десь бредЕмо
У світ лиш нам відомий - свій.
Як палками труси з шлейкАми
Запхали в фОсі у багно...
Скажіть, чому все ж залишилось
У пам'яті саме воно?
Оте найперше спілкування
Там на подвір'ї в Василя,
Від тих подій уже роками
І вічністю нас відділя.
Ти залишився молодим,
Ще сорока навіть не бУло,
І дальше я пішов один
Та втрату все нутро відчуло...
Приходжу там, де вічний спОкій,
Дивлюсь у очі кам'яні
І дякую, що хоч недовго,
Та справжнім другом був мені.
08.07.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
"Груз 200". Ви не вникали,
Що за совка отак назвали
Й повторюєм за москалями.
Невже ж не бачимо із вами,
Що це не - ГРУЗ. Вони - ГЕРОЇ!!!
Й не заслужили назви тої.
Це в тих катів може і груз,
Вони ж смертей відкрили шлюз,
Це в них під кодом окупант
Ганьби кінцевий варіант.
ГЕРОЇ - в нас, бо так їх звати
Й не гоже грузом називати...
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
03.12.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Часто з нас роблять баранів,
Хотів ти того, не хотів,
Але отак бредеш в рядах
Хоча і знаєш, що це жах.
Що так воно не має бути,
Стараєшся хоч щось збагнути,
Зерно логічнеє вловити,
А тобі вказують, як жити.
Куди іти, куди не йти
І який хрест тобі нестИ.
Віки, віки... Не тільки нині
Страхи навіюють людині
І не одній, зразу загалу
Й підпорядковують помалу.
Створили СНІД. Як всі боялись!
ВІЛ позитив - з життям прощались.
Жахіття! Гіршого нема.
Прийшов "Ковід...", а ВІЛ - катма.
В ліс не ходити! Дисципліна!
Півправд запущена махіна
І всі покірно - маски, тест...
Не щеплений - майже арешт.
Та помішало страшне горе,
Змила війна сльозами в море
І антисептики й вакцини
Тай відчепились від людини.
Прийшла по справжньому біда
Не пандемією хода,
А тисячами жертв, смертей
Й невигаданий жах оцей.
Він визрів і його прорвало,
Йому все мало, мало й мало...
Не позволяймо, разом з вами,
Нас гнати хибними стежками,
Які собі придумав хтось
Й покірно людство повелось.
25.11.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Якщо світла немає у домі,
То подумати треба про те,
Що немає теж місця і втомі,
Холодильник й котел не гуде.
Посортуйте в думках свої дії,
Ви ревізію вчинкам зробіть,
Ширше двері відкрийте надії
І в житті, що є цінним, збагніть.
Там в окопах теж світла немає,
Там земля від снарядів гуде
І буденністю скука не крає,
Дощ і сніг прямо в очі паде.
Ні, немає там місця комфорту,
Там не тратять свій час на ниття,
Люди там щонайвищого ґарту,
Кожен крок їх по лезу життя.
Якщо світла немаємо з вами
Й нас не тішить оселя теплом,
Перенестися треба думками
Де добро насмерть б'ється із злом.
19.11.2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Кривавий жовтень 22,
Того, що було, вже нема,
Нема чого не помічали,
Що просто собі мали й мали.
Той мирний день у мирний рік,
Без пострілів кінчали вік
Двадцятий у здобутку,
Без руйнувань, сльози і смутку.
Та тільки зло уже не спало
В ніч новорічну трон дістало
І почалО плести тенета,
На старт встановлена ракета.
Мокшу щоденно зомбували,
Розум (чи був?) й той відібрали
І настав час й сказали: "Фас!"
Тай рушила орда на нас.
Причина? Ненависть, абсурд,
Щось повигадував манкурт
Й у тризни почались жнива...
Та піднялАся булава
Волі поборного народу
На віковічний морок з сходу,
Який прорвало наче чир
Вже з лігва вирвався упир
Й не заспокоїться дідок,
Але осиковий кілок
Затесаний, вже взятий в руку
І ми проб'ємо цю тварюку,
Щоб не терзала край віками
Й промовить вольними устами
Мати усміхненій дитині -
ГЕРОЯМ СЛАВА й УКРАЇНІ!!!
31.10.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
Я бачив небо над селом
Й в поклоні доторкнувсь чолом
До пам'яті, що тут шарами
Спресована в віках роками.
Мов книга, що лежить до часу
І набирає щораз масу
З нових подій, людей, пригод
Де поколіннями народ,
Міняючи облич картину,
Що заселяв оту долину,
Вважав домівкою її.
Сліди лишаючи свої
На сторінках книги буття
Бо б'є тут джерелом життя
В відміряний кожному час,
Який єднає усіх нас
Кого Серет обняв півколом
І На Горі й живучих долом.
Немає значення коли,
Але якщо сліди були
Твої залишені отут
Від Оболоні аж по Кут,
Відгомін чутимеш щораз
В думках відмотуючи час...
19.10.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
Слово і ра́нить, і вбиває,
Дає надію й воскрешає...
Рубці наносить незгладимі,
Мов плями на душі родимі,
Таврує чисте існування,
Як свічка гаснуть сподівання
На щось омріяне, жадане,
Леліяне, думками ткане.
У тишині ночей, світанків,
Тих неповторних диво-ранків,
В народженні чогось ново́го,
Щоб приєднатися до тво́го
На цій Землі подій букету
Щораз кида́ючи монету.
Орел чи решка па́де долу
І вирветесь, чи знов по колу
Піде образа, до́кір, крик
(до цього майже кожен звик)
До того слова-леза-голки,
Що розбиває на осколки
Твій жбан так бажаних надій
Й міняє звичний хід подій.
Слово і ра́нить, і вбиває,
Дарує віру й воскрешає...
20.09.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
"ЩО ЗАПИСАНО В КНИГУ ЖИТТЯ"
(по одноіменному оповіданні
М.М.Коцюбинського " Що записано в книгу життя")
І
Злізла баба із печі́
(заслабла онука)
Десь у за́кутку послалась,
Дивна життя штука.
Між дверима й миснико́м
На тонкій ряднині
Товчуться онуки й миші
По ній й картоплині,
Що замерзла, як вона,
Й довгими ноча́ми
Лежить і легенько стогне
Всохлими грудя́ми.
-Ох! Деж ділась моя смерть,
Про бабу забула,
Семеро дітей скосила..,-
Й тут з лавки почула:
-От нема на вас сконання,
Не даєте спати!, -
То невістка почала́
Сердито бурчати:
-Нема!, - каже в тон невістці,
Облизує ясна,
-От кисленького б хлепнути
Й розсолу.., - Нещасна.
От кому вона потрібна?
Життя з'їло сили,
Як лушпиння із картоплі
У куток забили.
Усім баба заважає,
Та з шкури й кісток,
Присохлого живота
Чути голосок:
-Мо-лоч-ка!...
Невістку трясло від сміху
Грудьми, лицем й животом,
Баба у кутку кривилась
Лежачи́ під мисником.
-Ноги приберіть!,- кричала,-
Не дам ради порохам,
Зараз викину вас в сіни
От так разом із сміттям!
Питали малі онуки:
-Бабо! Коли помрете́?,-
На шиї тяга́ли зморшки,
Ще цікавило їх те:
-Чи пташкою душа з вас
Буде вилітати?,-
Й починали кришки з хліба
В очі засипати.
ІІ
Голосно невістка з сином
Про смерть говорили:
-От помре, а чим ховати?,-
Й видатки підбили.
Розвага одна у баби,
Курка зозуляста,
Лиш не зачинили двері,
(вона гостя часта)
Витягне коротку шию
Й на кришки́ чекає,
Баба витягне долоню,
Курку пригощає.
Клянуть курку:
-Щоб ти здохла!
-Краще б мене кляли,
Щоб скоріше з цього світу
Вже мене забрали.
Міркувала щось там баба
Днями і ноча́ми
Нарешті перемоглася:
- Сину! Йди до мами.
Сядь, Потапе, коло мене, -
Він не́хотя звівся,
На лаві під мисником
Проти мами всівся.
З чоботом перед очима
-Пора вже вмирати.
-Знову кликати попа?!
Лиш гроші давати!
-Не треба мені попа,
Бог і так простить,
Ти мені допоможи,
Як смерть не спішить.
Потап підняв брови.
-Що ви там сказали?
-Одвези мене у гай,
Морози вже стали.
Не треба багато бабі,
От раз-два дихнула
Тай швидко заснула.
Не хотів слухать, та слухав
-Гріха́ не буде́...
У гаю́ чисто і біло,
Швидко смерть прийде.
Дерева, як свічі в церкві...
Засну, не осу́джу.
Й Матір Божа не суди
Сина, а нужду...
Все пройшло. Я від життя
Нічо́го не жду.
-Не верзіть казна-чого́,
Дає Бог життя
Прийде час й у вас настане
У небо взяття,-
Гнав від себе думки син,
А вони рої́лись:
-От нащо́ життя старому,
Вже б заспокої́лись.
Старе листя опадає,
Росте молоде,
Так було́, так є, так бу́де
Все вперед іде.
ІІІ
День був тихий і важкий,
І мати мовчала.
-Ну, опам'ятались вже?
-Що кажеш?,- спитала.
-Вже забули ті дурниці?
-Ох... поможи , сину...
-Знов бере́тесь за своє́?!
-Одвези, хай згину.
А тоді присів і каже:
-Самі захотіли?
-Сама.
-Добре поміркуйте!,-
Й всі зашаруділи.
-Треба літепло загріти
(обряджати бабу в смерть)
-Сорочку чисту дістаньте
(не одіти ж бабу в дерть).
Лежала баба на лаві
Суха і маленька,
З хрестиком на грудях,
Як курка сивенька.
-А може б ви теє..,-
Тихо захитала,
Цілували усі бабу
Злегенька крихтала.
Потап послав по верету
-На́що тобі?
-Треба!
-Гляди назад поверни,
Вона ж йде до неба.
Потап взяв маму на руки
І поніс у сани,
На санях було сінце
(трохи м'якше стане).
-Добре, бабо, вам?,-
(не мамо),
Але не поправив,
Коняка рушила задом,
Син ходи прибавив.
ІV
Їхати три верстви бу́ло,
Ніч впала одразу
Мовчали. Що говорити,
Рушити образу?
Між нуждою й живим тілом
Мами в зимних са́нях.
-Чи хочете чогось?
-Га?,-
А думки в терзаннях,
Не помітили коли
Обступив їх гай
-Не змерзли?,- спитав у баби,
-Ні. Хватить, ставай.
Баба хотіла піднятись
-Пождіть ще, полежте,-
Вибрав місце біля дуба,
-Тут добре буде́,
Краще ніж у церкві
(ніхто й не знайде).
Наніс сіна, зробив ложе
Поклав стару навзнаки́,
Накрив ноги веретою,
Та віддала в дві руки.
-Не треба... візьми додому,
В хозяйстві придасться,-
Та роздумав і прикрив
Маму від ненастя.
Руки витягла покірно
Поверху ряднини,
Склав, як у мерця на грудях,
Й свічку від дитини
Прийняла́ між пальці мати.
-Щоб іще зробити?,-
На коліна став у сніг
Господа молити:
-Простіть мене, мамо...
-Нехай Бог прощає
І вдруге, і втретє..,-
Й далі промовляє:
-Не ріжте курки-зозулі,
Бо буде́ нести́ся,-
Й з напівзгаслого у баби ока
Сльози полили́ся.
V
-Тепер все?,- він встав на ноги,
Вклонився й по сні́гу
Побрів швидко до сане́й,
Вдарив, додав бігу,
Озирнувся, свічка рівно
І тихо палала,
Немов зірка з інеєм
В снігу спочивала.
Стало легко.
-А но! Стер-во!.,-
Й хитався, мов п'яний,
Тут прийшов йому на пам'ять
День в дитинство вбраний.
То була проста неділя,
У сонці хатина,
Чиста, біла сорочина
Й з пиріжком дитина...
Гарно, як тато померли,
Багато людей,
Їв капусту, пахло медом...
Наївся в день цей.
По небу пливла хмарина,
Увесь аж здригнувся,
Може мамина душа?
Назад озирнувся.
Думки ринули назад,
Лежить в гаю́ мати,
Як підстрелена пташина,
Й в сльозах замерзати?!!
Тільки свічка плаче з нею,
Капа віск на руки,
Хіба може людське серце,
Знести такі муки?!!
Нараз йому стало душно,
Озирнувсь навколо...
"Одна у нас мати й смерть,
Шануй батька сво́го..."
-Ану! Стер-во!,-
І почав сани розвертати,
Тай понісся у туман,
Серед клаптів снігу,
Бо не владний простий люд
До Божих днів бігу.
08.09.2022 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Старий батько не нажив
За життя нічого
І промовив при кінці
Так до сина сво́го:
"Цей годинник золотий,
Родинний, ти знаєш,
Віднесе́ш його в ломбард
І там запитаєш,
Скільки ко́штує і з ним
Назад повертай,
І про ту їхню ціну
Мені дати знай".
Запитав, вернувся й каже:
"В 10 оцінили,
Бо його за всі роки́
Вже досить зносили".
"Тепер йди до ювеліра,
Хай дасть свою ці́ну".
Пішов син, правда скрививши
При тім трохи міну.
"Оцінив в 150 і був радий взяти".
"А тепер його в музеї
Треба показати".
Рад не рад пішов в музей,
Назад повертає
Фонтан радості з очей,
Ледве промовляє:
"Дають, батьку, 500 тисяч!!!
Кажуть унікальний!!!".
"А тепер послухай, сину,
Мій ро́зказ повчальний.
Не лишайся там ніколи,
Де тебе не цінять.
Витруть ноги, не слухавши,
І за гріш замінять".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Знову йду я, вже в за́лишки літа,
Зачерпну́ти краси, як роси,
І не треба для цього півсвіта,
Вже достатньо, що ти тут єси.
В даний час, просто в даному місці
І достатньо всього лиш двох ніг,
Щоб зайти у поля і приліски,
Назбирати із трав оберіг.
З диких квітів із кольором неба
І вже зібраних щедрих хлібів,
Колір яблук, груш, слив дати треба
І вплести́ птаства різного спів.
Ще вдихнути просохлу отаву,
Дати тілу природнє тепло,
Це ж належить усім нам по праву
Не важливо - це місто, село…
Зайдіть в літо, облиште ті стіни,
Ще зимою набудетесь в них,
Прийдуть інші, та тільки не бу́де
Дивних днів так прекрасних, як цих.
Теплий вітер ще трави колише
В небі Сонце таке золоте,
Ще Творець наші будні нам пише,
Щодень дяку складаймо за те,
Що ще ходимо цим білим світом,
Чуєм, бачимо справжню красу,
Насолоджуйтесь, прошу вас, літом,
А ще свій оберіг принесіть,
Покладіть, у молитві, в покутті
Хай ваш дім і сім'ю береже,
Це ж дарунок від Бога, по суті,
Літо, літо... Ти справді йдеш вже?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Конституція України
«Основний Закон України»
(прийнята на 5-тій Сесії ВР України
28.06.1996 р.)
Стаття 1.
«Україна є суверенна і незалежна,
демократична, соціальна, правова держава».
«Демократія – це влада народу,
створена народом і для народу».
Авраам Лінкольн
16-й президент США
Вот скажи? Хто в кого робит
І хто кому мозґи гробит?
Хто ту має владувати
Й за незроблене питати?
Чи то влада влади?
Створена тов владов,
Для кого? Для влади?
Ну бо чо сє прут в ту владу,
А народ все суне ззаду.
Певно змащено там медом,
Лізут боком і передом,
А ми раз на пару років
У краватці пару кроків
До урни пройдемсє,
Мо не обманемсє?
Сей наобіцєв нам більше,
Ну то й більше бу́де,
Бо він кращим з кращих є
Бивсє в моцні груди.
А сів в крісло. Всьо – робота!
Нащо му тота гризота
Слухати, що вуйко хоче,
Най голову не мороче.
-Бо ту, вуйку, - ВЛАДА!
Й, як не як – ПОСАДА!
Посадили, тра сидіти,
Плани, збори ружні звіти,
Державні секрети…
І чо сє ту прети?
Нема вам роботи?
Йдіт город полоти,
А ми знаєм, шо робити
Й як ваше життє змінити,
Вам не конче знати,
Нам ту керувати.
От такі керівники
І все з нашої руки,
Так про себе дбаєм
Тай маєм, що маєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Тризуб і Синьо-Жовтий стяг
Це НАШЕ й не прийшло з Варяг.
Предками ро́джене й землею
Щоб з ідентичністю своєю
Стояти гордо на планеті,
Націй Землі гіднім букеті.
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
24.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
В Ягільниці при долині
Старий храм стоїть й донині,
Він намолений віками
Перше з дерева руками
Майстри клали цю твердиню,
Щоб приборкати гординю,
Людей привести до Бога
Там де праведна дорога.
Лянцкоронські камінь клали,
Герб величний вмонтували,
Вкарбувалися події
Внебовзяттям Свят. Марії
Нарекли, щоб люди мали
Й Діву Пресвяту благали
Про життя у благодаті
Й ду́шами були багаті
На тій землі, що зродила,
Де мати дитя сповила
На щасливі, світлі днини
Гідні не раба - ЛЮДИНИ!
Загартований вітрами
Але й досі він із нами
Ягільниці Божий Храм,
Що вселяє віру нам
У щось світле і високе,
Джерело душ надглибоке...
20.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
Йой, краю-розмаю
На тя поглядаю,
На те гори й дови,
На гаї й діброви.
На те зелен-трави,
ПотІчки й отави,
Што мі тішат око
І в душу глибоко
Кла́дутся шарами,
Дарунком від мами.
То юж биво давній
На тий земли славній,
Ходиви легіни
В травах по коліни.
Вплітави ті трави
Діво́чки в віночки
На Йвана-Купала
Чути співано́чки.
Тотим щедрим краєм
Ген високим плаєм,
Де "Пшонтки" високи,
Й Камє́нєц широки,
Дуб "Поганин" давни
І Кичери славни...
Лем за небокраєм
Жили ту звичаєм
Замішаньци-Лемки
Межи поляка́ми,
Не ділили землю,
Жили ту віками.
Вкупі празнува́ли
Єдні й другі свята,
Русини й поляки
Йшли, як брат до брата.
Разом ту сме жили,
Єдинов родинов,
З джерел воду пили
Поляк із русином.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Там...
Десь там Кра́сна за гора́ми,
Давно в ній босими ногами
Бігали прадіди й батьки,
Століття йшли, пливли роки,
Бескиди небо підпирали,
ПотІчки Віслок зустрічали,
Співали літом солов'ї,
Щедро давали мед рої...
Прекрасна, КРАСНА тут місцина,
Пагорби, балки - так долина,
Ліси, гаї, тихі поля...
Багата, щедра тут земля.
Морем колишуться жита́,
Над ними жайвір проліта,
Що з голубої висоти
Оспівує земні плоди,
Всевишнім даній благодаті,
Щоб люди тут були багаті
Душею, тілом і думками,
Щоби не старілись роками,
А споживали ті дари,
Які даються всім згори.
Чи зупинився час, чи ні,
Чи може мариться мені?
Та чую їхні голоси
І дзвін розбитої роси,
Коли біжать в росисті ранки
Стрічати Сонце... І світанки
Дарують в променях життя.
Було... Пройшло без вороття...
Та залишилися ті гори,
Милують око всім простори
В кровІ тече цих місць вода,
Росте смерека молода...
02.07.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Шо там, люди, свєткувати?
То тако траба сказати
- Слава Богу, що живий,
Дуй в дві дєрки і не ний.
Коли ти ще тєгнеш ноги
(без чужої допомоги),
Щось там їш (хоч траба ніж),
Би єдзенє перемнєти,
Де зубів в сі роки́ взєти?
Мішу глину, печу хліб,
По подвіру ходит дріб,
Пам'єти ще троха маю,
Щось забуду, то вертаю
На то місце, би згадати
Лазиш так з хати до хати,
Як та пі́тьма (боронь Боже)
То вже ніц не допоможе.
Нема вже тих дриґів, брате,
Ше тако можеш гуляти,
Але вже не підбіжиш
Тилько гру́дєма свистиш,
Як прискоритисє тра,
Вже нема того нутра.
В вочех стов якийсь туман
Ту шось є, чи то обман?
Пришчуришсє, як китаєц,
І дивишсє на вокраєц
Байди хліба. Що там є?
Во таке життє моє́.
Але шкодувати гріх
За плечима цалий міх
Всього то́го, що було́
Кроки перші і село,
Серет, Стінка і Левада,
Хліб з котлєтов, мармуляда,
Школа, войско, інститут..,
Як згадаю, та то цуд!
Що сє хлопом пережи́ло,
Де й куда мене носило.
Як вивчивсє, одруживсє
То стаж трудовий почєвсє,
Відробив його, як траба,
Нє, мене не душит жаба,
Маю то, що заробив
Най би й се яко́сь спожив.
Так шо дєкую вам, люди,
Якось вже воно там буди,
Бо то є просто життє
Й в нім багато терміттє...
15.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Ти думаєш війна десь там?
Бо тобі бомби не мішають снам.
Ти думаєш, що ти в глибокому тилу́?
Бо раш-ракети не звели твій дім в золу.
Ще в кухні в тебе запах кави,
Думки присутні про забави,
Про відпочинок в час - ВІЙНИ?!
Коли на захисті сини
Стоять й вгризаються в граніт,
Щоб не зазнав народ наш бід,
Які терпів, зноси́в віками -
Та, що ж це коїться із нами?
Чи ж може бути мир й війна?
Навпіл поділена вона,
Та чорна дійсність, бо не біла,
Рожеві окуляри вділа
Й обманює сама себе,
Та в першу чергу всеж тебе...
Фронт ніби має кожен свій,
Але для здійснення надій
Усе віддаймо - ПЕРЕМОЗІ!
Вона вже близько, вже в дорозі.
07.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
"Якою мірою міряєте,
такою відміряють і вам".
(Матв. 7:2)
Свобода, гідність і культура
На них базується натура
Той стержень внутрішній ЛЮДИНИ,
Що відрізняє від "тварини"
(бо не сповідує основ)
В якої рабство, ницість, кров
Впресовано в огидні душі,
В повітрі, морі і на суші
Вже розпорошують свій мо́рок,
Джин вийшов, вже відкрився корок.
На тереза́х біле і чорне
Витає горе непоборне,
Душі і тілу вибирати
По яку сторону ставати
СВОБОДИ, ГІДНОСТІ, КУЛЬТУРИ
Чи рабства, ницості й зажури.
07.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
"Так, я буду сміятись,
Серед лиха співати пісні
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!"
Леся Українка
Просто Леся, просто Українка
Тільки доля зовсі́м непроста,
Прославляла Україну жінка
Свої ві́рші вклавши нам в уста.
В нелегкий час, у чужій державі
Проростало слово крізь імлу,
Крізь єхидні посмішки, лукаві
З чистоти змітаючи золу.
Ювілеї - добре, тільки треба
Спадщиною жити повсякчас,
"Мавкою" всміхатися до неба,
Щоб тепло її прийшло до нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
"Одяг монаха
Не робить його
Монахом".
Агата Крісті.
Коли формується характер
В людини у три роки,
То вже тоді й закладені
Її життєві кроки.
Присутні варіації,
Та є чітка основа,
Яка прив'язана вузлом
До сказаного слова,
До вчинку, погляду, до дії
Та й просто до взаємодії.
Людина виросла, змужніла
В що вивчилась, те і оділа,
А мо й не вчилась, та оділи
І творить те, ну що звеліли.
Але ж нутро зовсім не те,
Ким ви особу цю звете́.
Під одягом все ж наге тіло
Й душа, що творить своє́ діло,
Уже закладена давно
Й невже змінилося воно
Оте, що заплелось у гени,
Є ж "... sapiens" й аборигени.
Не судіть по одягу,
Не судіть по рангу,
Бо ніхто не відміняв
Закон бумерангу.
31.07.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
Ми живе́мо від дати до дати,
Спішимо, пра́гнемо всюди встигати,
Всі ми дивимось тупо під ноги
З кола того нема вийти змоги...
Ми фактично живе́мо тим днем
У якому, можливо, буде́м.
Голова вщент забита майбутнім
В сьогоденні чи буду присутнім?
Чи насправді буде завжди так -
В голова́х не порядок - бардак...
А десь Сонце народжує день,
Різне птаство співає пісень
І осанну щоденним дивам,
Які Бог посилає всім нам.
Зупиніться!
Той день і для вас
Посилає безмежжя прикрас,
Хоч частину, та дайте душі,
Бо не варті того бариші.
День зійде і пройде із зорею,
В полудень досягне апогею,
А де ж ми в цьому диві із див?
Комусь ба́йдуже, хтось вже віджив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
Не чув я тут того́ москальства
Ні в школі, ні в селі, ні в місті,
Усе в нас було - УКРАЇНА!
Навіть не сто, процентів двісті.
І в Політехніці у Львові
Усе теж було - УКРАЇНА!
Предмети всі на рідній мові
Й навіть не думала дитина,
Що можна мріяти чи вчитись
Якимсь чужим, нерідним словом,
Чи за своє́ у себе битись
Під неба рідного покровом.
Мова маркує ідентичність,
Мова це нації душа,
Мова, мова її ВЕЛИЧНІСТЬ
Від Запоріжського Коша
Гуртує нас в народ єдиний
Й гартує так вже сотні літ,
Щоб говір той, не наш, москвинський,
Вко́тре не вів до смертних бід.
Схаменіться, яничари!
Не вторіть нікому,
Тілу душу поверніть,
Верніться додому!
20.07.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022
Гірку ціну ми платимо віками,
Все тільки кращим, що зійшло між нами.
Важкі покоси і стерня кривава,
І знову, вко́тре, вогнева заграва...
Народу геноцид, знищення мови,
В чисте зерно домішують полови,
Терпкий наш хліб на зраненій землі
Й пора сказати вже давно собі.
Коли буде́мо, (як ті кращі) - ВСІ!!!
То й буде ворогам під Сонцем, як росі.
28.06.2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022
(до рік 300-т річчя народження)
«Не тіло, а душа
є людиною».
Г.Сковорода
Козака син і козачки,
Син свого народу,
З його серця – Полтавщини
Черпав краю вроду.
Гострий розум, дивний голос,
Світосприйняття,
Перед Богом рівність всіх
І скромне буття.
«Вдячне серце – рай солодкий,
А невдячне – мука…»
Вчитись вдячності за все,
То складна наука
В світі, що складається
З двох простих натур -
«Видиме й невидиме,
(а між цим всім мур),
Внутрішнє і зовнішнє,
Тлінне і одвічне
Де йде тіло за душею»,
Де буття логічне.
Тобто «чиста совість
Й добрі сподівання»
Всім приносить радість
У барвах пізнання
Величі Природи,
Коли ти їй брат
(не варвар, не кат)
«Sapienti sat!».
Чверть століття мандрував
Вчився, вчив і сіяв,
Що нащадки зрозуміють
Все ж думку леліяв.
Повернімось до коріння,
Свого не чужого,
Бо вже терна пожинаєм
Від облуду того.
Без коріння упаде
Й віковічний дуб,
Тяжко лісу проростати
Крізь суцільний зруб.
p.s. Музей мокші розбомбили,
Статуя вціліла
Всюди згарище, руїни
Вона ж біла-біла…
Бо не знищити душі
Нашого народу,
Що цінує, як й він вчив,
Над усе – СВОБОДУ!
*«Sapienti sat!» - Розумному вистачить.
20.06.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
(до Дня батька і медичного працівника)
В основному добрі слова
Ми кажемо мамі
Але й батько на них права
Має такі ж са́мі.
Тому розкажу́ про батька,
«Дохтора» сільського,
Який знав в лице усіх
Старого й малого.
В кожній хаті був нераз
Й йому були раді,
Було місце там добру
І мудрій пораді.
На Поділлі у селі
Зразу по Іва́на
На світ Божий появився,
А земля вже вбрана
У всі відтінки смарагду
Вже й волошки в полі,
Синіючи між жита́ми,
Шлють дитині долі.
Привітної та теплої,
Як в цю літню днину…
Інше прийшло, непривітне,
На тую дитину.
Голодомор в малі ро́ки
(а жорна ж побили),
Та ні разу не сказав він,
Як то пережили.
Страшна війна, окупація,
До Рейху вербовка
На зе́млі чужі, далекі,
Ерзац перековка.
Пару раз тікав, зловили
І в п`ятнадцять ро́ків
Повезли в товарняках
За тисячі кроків.
В землю Саар, під Францію,
На тяжкі роботи
Попросту бути рабом
У тої німо́ти.
Якось вижив, повернувся
Йде в Одесу вчитись,
А тут голод в сорок сьомім
Й треба подивитись
На що схожий був студент
В повоєнні ро́ки
У пошарпанім костюмі…
Але вперто кроки
Він торує в медицині
(сам Філатов вчив),
Що то пережив студент?!
Але закінчи́в.
Направили в Улашківці,
Починав з нуля,
Але все ж за пару років
Лікарня своя́
Вже була на пару сіл
В тім його заслуга
Появилась в земляків
Медична обслуга.
Кожну середу на фірі
Села об`їжджав
Кароль "Карим" і "Гнідим"
Вправно керував.
Як зайде «Дохтор» до хати,
Когось полікує,
То ще часто від людей
Таку річ почує:
«Подивітьсє до ради́йка,
Бо чогось не грає,
Й телевізор шаркотит
І щось там мига́є».
І ремонтував ради́йко
Й лагодив антену,
Вирішував медицини
Й побуту проблему.
Справжнім був, непоказни́м,
Був з усіма рівний
І Гавриловича знав
Весь на́рід довкільний.
Бо ішов допомагати
В ніч, дощ, вітер, сніг
Й не було в окружних селах
Напевно доріг,
Де би «Дохтор» не бував,
Відвертав тривогу,
Коли молитовний чув
Клич про допомогу.
Двадцять років лікував
В пам`яті лишився,
Тільки той храм медицини
Давно розвалився.
Пустка на місці лікарні,
Тільки діти грають
І, що їх діди родились
Напевно не знають,
Саме ось на цьому місці
«Дохтор» всіх приймав
Першим їх на білім світі
Тут на руки брав…
В основному добрі слова
Ми кажемо мамі
Але й батько на них права
Має такі ж са́мі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022
Не бу́де Раю на Землі,
Не бу́де миру й благодення,
Коли блукають упирі
На одній шостій сьогодення.
Бо, де зайдуть, там сіють жах,
А пожинають смерть й руїни,
Вже оскал свій давно звернув
Упир до неньки України.
В очах в них злоба ні за що
На наш народ і не збагнути
Те дике плем'я без душі,
Що крик дітей може не чути.
І материнських море сліз
Не бачити, просто вбивати,
А що створив вільний народ
З землею "Градами" рівняти.
От просто так, щоб не було́,
Щоб не співав нам соловей...
І в цей час жаху із жахів
Їх ще сприймати за людей?
Ні, це не люди, упирі,
Це язви на земній корі
І їх на ній немає бути,
Пора б вже це Землі збагнути.
01.06.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
За все тобі дякуєм, Польщо,
За те, що пустила в свій дім,
За те, що теплом поділилась,
Що приклад явила усім.
Як жити сусіду з сусідом,
Коли у одного біда,
Коли справжнім проявом дружби
Є щирість, хліб, сіль і вода.
Пробач тих, що в домі твоє́му
Не так себе вдячно ведуть,
Бо от за цією піною
Все ж є та надчистая суть,
Стосунків, поваги, подяки
Де дії важли́віше слів,
Уклін доземни́й тобі, Польщо,
З Карпат і Херсонських степів.
Дякуємо, Польщо!!!
17. 05. 2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
Підносять вже голови гниди,
Хоч воші ще лізуть в наш край
Вбивають, руйнують, калічать
Травневий паскудять розмай.
Як бджоли, снують волонтери
Для них допомога - СВЯТЕ!
А гнидам, щоб тільки урвати
Для них же війна са́ме те,
Де можна побільше хапну́ти,
Роздерибанити враз...
Та знайте, не тільки прокляттям,
А й в тризну скарає вас час.
За те, що в дитини забрали
Для неї призначений крам,
За те, що паскудите ницо
Наш чистий, наш людяний ХРАМ!
Засяє нам Сонце Свободи,
А вас всіх з дороги змете
І в вольному, синьому небі
Колосся зійде золоте.
17.05.2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022