| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Подаруй
мені
мапу
своїх кроків
на кожен день,
щоб я
був там де
ти зараз,
поруч з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2012
Ти мабуть як та вишня:
гарна на око
та смачна на смак.
Я б не сказав, що ми спілкуємось
часто,
але ти що ти мені пишеш
вже добрий знак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2012
Якщо коли-небудь захворіти на амнезію,
То єдиним плюсом люба
Буде те, шо кожного разу буду
Дивитися на тебе, так, як вперше,
Ніби знову пізнавати
Твою любу посмішку.
Твої милі та яскраві очі.
Сяйво твого волосся.
Вслуховуватися у твій
Лагідний голос.По новій дивуватися
Твоїй відвертості
Та щирості.
Кожного разу
Немов вперше
Відчувати тепло від дотику
Твоїх рук та твоїх розмов.
Кожного разу
По новій і назавжди.
І знаєш, це буде єдиним плюсом від амнезії люба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2012
Вдень місто буде наповнено життям
людей, з їх монотоними буднями
з їх суперечками, та розмовами про те,
що вже скоро зима, грудень.
Вдень місто не помічає зовсім нікого,
як і його ніхто. Адже досить давно
приїлись один до одного архітектура
та люди.
Та сприймають в порядку речей
ці старовинні будинки, затори та шуми.
але не бачать зовсім іншого:
посмішку дівчинки, яка тобі посміхнулась,
чи птахів, які кружляють днями повсюди.
Люди звикли кудись поспішати кожного дня
своїм звичним маршрутом. Звикли бачити
знайомі обличчя на все той же зупинці,
та дихати звичним урбаністичним повітрям.
Але то вдень.
Ввечері тиша та спокій вкриває міста.
самотня інфраструктура, де вдень
бились наче мотори серця, та чути було голоса
мовчить зараз на околиці міста одна.
Самотні кур'єри спокою поспішають на зустріч своїм снам.
немов бояться запізнитися, та пропустити казку
про яскравіше своє життя.
зупинки засинають в обіймях променів ліхтаря.
Місто спить, наче якесь немовля.
і тільки прожектори великих цехів
прострілують своїм сяйвом це яскраве зоряне небо,
немов вирізаючи там свою світлу диру, яка потім зника.
.........................................................................
Місто спить та дякує за цю нічну легкість та тишу.
люди сплять та дякують за цю нічну легкість та тишу.
адже кожен знає, що скоро зійде сонце та настане день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348741
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.07.2012
Поки ти сидиш вдома,
Та думаєш о пацифістських памфлетах,
За тебе вже все вирішили інші.
Нав'язали увесь хлам в яскравих пакетах.
Вони дивляться за тобою з високої вежі.
Телебачення та реклама,
Газети, журнали.
Ти купуєш те, що вони рекламують.
Спиш та вдягаєшся по фен шую.
Звичайний потрібник їхньої провакації.
Із яких іноді виростають цілі нації!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344541
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2012
Поки наші душі плутаються
На електричних дротах,
Ми з тобою радіємо наче в останнє.
Птахи на дахах дивуються з нас.
Ми женемось за коханням.
Воно воде в оману.
Безліч між нами туманів, кілометри обманів.
Ти загубилась і я заблукав.
Давай захворіємо разом,
Я буду робити тобі каву, а ти мені чай.
Поки є час.
Ми хворі і нам бракує літа.
Солодкої отрути літа.
Зустрінемо останнє сяйво,
Лікуватись нема сенсу мила..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2012
На моей улице гаснут фонари
И опадают листья
Все одевают шарфы,
Осень уходит незаметно и быстро.
Осталось записать видео
О том как жилось этот период бессмысленно.
На моей улице помехи на облаках.
Они что-то хотят, да не получается.
Шумы всяческих мыслей
Заглушат твое "не отчаивайся".
На моей улице птицы улетят зимовать.
И не кого будет подкармливать.
Деревья опадут и станут белыми.
Люди проживут очередную зиму сначала.
А у тебя все в глазах картинки серые.
С самого утра ты в каком-то периметре
Города заводов и выхлопов.
Тебе б уехать в другое место,
Где новые лица и имена разные.
Все надоело до безобразия.
Опять напьешься, что бы заснуть поскорей.
На утро и не вспомнишь где заснул и с кем.
Ты почти высох,
А ведь прошла только осень
И ты ведь не птица, что бы свободно летать.
Крылья давно обрезаны.
А так хочется ей все-таки стать..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332077
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.04.2012
Они плыли по реке жизни
Да не ведали куда плывут.
Из книг вспоминали "Биг Сюр"
И не знали сколько им отведено минут.
Как впрочем и всем остальным.
Будь ты встречаешь закат на берегу
Или рассвет в городе Сеул.
И не имеет значения сколько пуль,
Трещин или даже пробоин твоя лодка жизни
Получила, и еще получит.
Важно как ты преодолеваешь этот маршрут
На пути к своему благополучию!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332076
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.04.2012
У приміських потягах та на перонах
У місцях з дешевим пивом та алкоголем
Він все думав що лишила вона йому по собі.
А лишила вона не так і багато:
Старий номер, де тільки відповідав оператор.
Якісь свої маршрути на мапах
Та незрозумілі намальовані на листку координати.
Залишила на згадку декілька фотокарток їхньої поїздки.
Зробила вони це чи то навмисне, щоб згадував
Що він втратив.
Чи то з жалю, адже все ж таки вони були разом.
Лишила рахунки з банку, які він сплатив відразу.
А натомість забрала набаго більше.
Їхні вечірні розмови та прогулянки містом.
Свою посмішку, що торкалося його обличчя.
Сварки та биття посуду, після яких
Їхнє кохання ставало міцнішим.
Фактично залишивши його один на один
З цим життям, яке кожного разу вигадує щось нове,
Аби перевірити тебе на міцність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324905
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2012
Ростислав Поляков
Она ведь блестит
От света яркого солнца.
И никогда не блекнет.
Она это самая милая
И яркая бабочка,
Парящая в небе.
Лучи стреляя
В лица людей,
Никогда не забывали о ней
И грели ее,как могли грели.
Ведь не зря.
Она напоминала цветок:
То ли это тюльпан, то ли орхидея.
На заре она просыпалась.
И начинался для нее новый
Особенный день.
Ведь у нее каждый день был особенным.
То есть не было безразличия,
Как у многих людей.
Возможно это было ее величие.
Она не говорила об этом вслух.
Считая что есть темы куда поважней.
Казалось что ветер, пришедший
С берегов Филадельфии здесь лишь затем,
Что бы прикоснуться к ней.
К ее добрым глазам и яркой улыбки.
К ее теплым рукам и взгляду милому.
А она в ответ на все это говорила
Цитатами Кафки и Шиллера.
О том что ангелы не летают.
И что она сама не ангел.
Но ведь она помогала.
С помощью нее мир
Виделся в красочных гаммах.
И это было самое главное!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318732
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.03.2012
Перерезаны вены автострад
Проезжающими вдаль машинами.
Как перерезаны города на части
Тусклыми фонарями,на свет манящие.
И все время хочется как-то по-новому.
А на самом деле по-старому:
Ветки метро гудят мало по малу.
На улицах все те же драмы.
Да и я мечтая о плацкарте
На Варшаву,
Оказываюсь все в том же баре.
Весну встретить хочу с тобой в Неаполе,
Да и даже не в Неаполе,
А вместе с тобой, это главное.
А пока все по-старому.
И все так же день за днем
Режут на части города да автострады
Мечты мои вдаль убегающие.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318731
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 03.03.2012
Ми побачимось у твоїх намальованих снах.
Ти будеш писати мені любовні записки
Та посилатимеш свої думки милі
Через радіо-вежі,байдуже де це:
У Франкфурті чи Парижі!
Головне що вони будуть
Проходити крізь кілометри тижневої тиші!
Обгоняти літаки,вітер та інших.
Доходити до мене,передаючи
Усе що ти написала!
А внизу підпис у вигляді смайла!
Будеш посилати свої сигнали
У вигляді роздумів та оповідання,
Які майже нікому і не читала!
І головне що вони не будуть про секс,
Каву та інші середньостатичні бажання!
Вони про щире взаємне кохання,
Яке по статистиці дуже поступається.
Хтось скаже що це банально,це його право.
Але найголовніше,що твої речення
Будуть мене зігрівати,
Коли я знову буду блукати по магістралі
Якою за ліком? Не знаю.
Вже збився рахуючи дорожні вогні.
Які так і манять кудись вдалечинь!
Можливо вони виводять прямо до тебе
Адже між нами терабайти твоїх сновидінь.
А я хочу щоб ти впустила мене
У свій найголовніший сон,
У своє найголовніше оповідання,
Де тільки ми,двоє,
Та
Щире
Кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2012
І в цьому просторі грає музика,
Та посміхаються тобі переходи,
Які заливає променями сонце.
Ти прокинешся, та побачиш
Розмальоване зимою віконце.
І навіщо тобі нудьгувати?
Озернись довкола.
На вулицях та в кімнатах
Є щось, що може настрій підняти.
Будь-то посмішка незнайомих людей
Чи дзвінок друга, з яким довго не спілкувався.
І не має значення де ти зараз:
У Дніпрі, Харкові чи у Львові.
Просто не забувай радіти посмішкам долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317932
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.02.2012
Наші душі плутаються
Нічними коридорами
Країни, яка застрягла
У своїх лабіринтах
На мапі у центрі Європи.
І вже років 20 вилазить з "руїни".
Мені не потрібні її декламації
Про нац.свідомість та свободу.
Та про те що її серце
Не розділено на дві частки свідомо.
Та й коктелі відчаю робити
Тут ні до чого.
Поки небо виблускує світло
Через сонце та зорі.
Наші голоси та кроки
Наврядчи почують
На телебаченні
Та в кабінетах широких.
Тому давай й надалі
Блукати містами довгими
У пошуках один одного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317648
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2012
Ці хмари неслись
Немов потяги
По залізничним коліям.
Похмурі та яскраві
Як соняшники, які
Блищать своїм кольором.
Неслись на швидкості,
Немов це остання їх подоріж.
Наче мчались до Бога.
Але дивувались скільки різних імен
Йому дали люди:
Іісус Христос, Алах, Буда та інші.
А ще більше дивувались коли
Бачили усіляки війні через релігію.
Коли помирало безліч невинних людей
Тільки тому що вони
Скажімо шиїти, а не суніти.
І їм було сумно це усвідомлювати.
В ті дні йшло багато дождів.
І хтось неодмінно прокидався вночі
Через стукіт капель по підвіконню..
І мабуть прокидається так само і зараз,
Коли йде дощ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317647
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2012