| Сторінки (4/378): | « | 1 2 3 4 | » |
Осінь. Підсумки і починання.
Нове щось нове і щось звичне.
Пориви, прориви, вагання.
Фрагментично, усе фрагментично.
Осінь... знаєш, вкрай самотньо.
Ні, не тунель без світла, – чорна смуга.
Немає початку, немає зупинки...
З весни ще... з весни і у осінь недуга 08.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2017
Так буває – боляче без логіки –
Просто у людини є душа...
Їй болять недійсні щастям спогади,
Їй болять несказані слова.
І не треба таврувати здогадом,
Якщо вже у погляд не зійтись.
Біль буває не лише усвідомленням.
Боляче не від того, що не як колись...
Боляче, бо вже немає зачіпок
Й спогади убиті крапками над «і».
Розуміння хвилею проламує
Відчуття безпорадності: «чужі-чужі».
Біль такий стрічається усмішкою,
Хоч від неї розірветься криком ніч...
Так буває – боляче без логіки:
Я прийду... та ти мене не клич. 03.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755415
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.10.2017
Я померала вчора з безпорадності...
Хоч через неї не живу давно.
Я померала з холоду й брутальності...
Хотіла я розтанути... Мов й не було.
Та... Видно не на часі. Смерть спізнилася...
чи з жалощів заплакавши пішла,
бо допомога мені вкотре забарилася...
Підняти руку на самотню - сили не знайшла.
Та ми із нею очима все ж зустрілися,
вона забрала мрії і казки,
і чуда ледь на денці залишилося...
Тобі не треба хвилюватися... Прости.
Бо я насмілилася чекати нездійсненого.
Мов ти прийшовши розженеш біду.
Я почувалася надто самовпевнено.
Тепер дорогою тією не піду.
Я померала вчора з безпорадності...
Але, для чогось ще, залишив Господь.
Мені б на денці, трішечки відважності.
І ти знічев'я казку не приводь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2017
для Аси...
Засада. Досада.
Куда не кинь - всюду клин.
Ничего никому не надо,
а в душу - осенний дым.
Но все же иду на свет,
хоть свет от боли не мил...
Радует твой задорный рыжий
цвет,
цвет волос - в тон души перил.
Ты - одна из опор, соткана из лучей дня.
Ты из тех, кто радует взор...
Но...такая одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750352
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 12.09.2017
Мушлі - привіти. Море, чекай... мене.
Як неможливе усе промине -
зустрінемось. Ти віриш? Віриш – я знаю.
А поки... Привіти, наче пазли, розкладаю...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZRScZIq8waA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2017
На серці дощ... і чистота озону,
І погляд сонця усмішку розбудить,
А радість, все босоніж, по газону
Крадеться під дощем, мрію голубить.
Затишно тут: гармонія й натхнення
працюють для душі, самотність чай заварить...
Бо може щастя ще зайде благословенно...
На серці дощ... а надворі – ще літо... шкварить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2017
Попри всю замкнутість, (доля, чи моя сміливість), Бог - скоріше всього, даровано було мені знати дивовижних Людей.
Так буває. Життя дарує зустрічі, знайомства... коли ти знаходиш людину і думаєш: невже такі є тут – на планеті Земля? В цьому світі? Нє, ви серйозно?! А з іншого боку – а чому і ні, адже його створив Бог... ти ж віриш в це.
І тобі стає радісно лише від розуміння того, що це все насправді. Що ця людина реальна – живе, і пише твори, якими ти захоплюєшся, бо можна писати як душа бажає, а не за певними правилами, розмірами і т.д. і т.п.
А тоді та людина у відповідь на купу коментарів пише тобі лист. Легкий і приємний. І ти поволі, обережно, щоб не поранитись, починаєш впускати її в своє життя. І настає момент, коли без щоденного обміну повідомленнями, ви не уявляєте свого життя.
Бо це щастя – бути комусь потрібним і потребувати когось. Я не про любов пишу, точніше про любов, але ту, яку називають дружбою. Кажуть, не буває жіночої дружби. Може. Зате буває дружба між феями і принцесами.))
Я почувалась сьогодні, як на Новий рік в дитинстві!
У мене сьогодні, як ото буває в американців, Boxing Day.
Моя фея прислала мені коробку подарунків! Якби мене не підганяли, я б відкривала її півдня шелепаючи обгортками, повільно розв’язуючи стрічечки, розтягуючи задоволення, скрикуючи від сюрпризів... хвилинами все розглядаючи... ААААА! Слів бракує, коли душу переповнюють такі світлі емоції, коли віртуальне проявляється в реальному, твоєму такому тихому, маленькому житті... і дарує салют відчуттів... і ти така дівчинка-дівчинка сидиш і либишся весь день, бо все якось казково, нереально і по-дитячому............. І замість того щоб обійняти тебе, я обіймаю твого ведмедя) та ти відчуєш!), ну, тепер то мій Відун Ведмедун)). Можливо, це ненормально почуватися на 10 років, коли тобі ............. набагаааааааааато більше, але деколи й так треба вміти;)
Я люблю тебе, феє!
Я дякую за багато інших дарунків до цього дня і за сьогоднішній.
За те, що вчила мене неточним наукам які, знаєш лиш ти)).
За те, що сприймаєш мене такою як я є, і, що я знаю тебе такою ж.
За пару маленьких крилець фєї, і янголів на ніч. За слова і питання, які ніхто крім тебе мені не казав. За твою віру в мене!
Щастя тобі! Хай Бог й надалі чує наші молитви! Вірю тобі, так і знай, і ніколи не сумнівайся, малюнька))!
Чекай від мене отвєточку, вона буде.... тільки не скоро... бо ти ж любиш усе гарне..... а мені на це треба купу часу. Бо я ж не фея – лише вчусь)))
До зустрічі! А вона обов’язково буде ;) Цьом!
Пишу тобі відкритим листом лише для того, щоб закликати людей робити приємні, милі дурощі. Будьте постачальниками радощів для тих, кого любите!
А ще... щиро дякую поетесі @NN@ - з легкої руки її твору – присвяти для тебе, я познайомилась з твоєю творчістю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745563
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.08.2017
Душа, загорнута в туман,
Розум у хмари сповиває,
Ус́мі́шка воскресає з ран
У невагомість поринаю.
Із серця до очей мандрує щем,
Впаде чоло на руки в благодаті,
І сльози, нетривким дощем,
Твої долоні будуть цілувати.
Що відболіло – з пліч лавиною зійде,
Що незабулось – лише добром згадаю...
І... не сміливо... погляд догори впаде...
у твої очі...
вперше...
в отой - край без краю!
Кружляючи дзвеніти буде сміх,
(Мине сум'яття за тривку хвилину,)
І наче, чемпіон, що чемпіона переміг,
В обійми, обіймаючи теплом, полину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745439
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2017
Коктейльний обрій заходосонячний
Туман над берегом закрався в ліс...
Пейзаж у всій красі, мені безпомічній,
Що ти розкажеш вітром, що приніс?
Чи виглядала ти, заграво сонячна,
Як я тебе, в обрамі шибки склопакетної?
Як я молилася на тебе ідолопоклонячно!
Немов сам Бог там вимагав відвертої
молитви... подумки, з душі... про заповітнійше.
Ця веселкова барва горизонту -
мов колір ока Божого, що найпильніше
вдивляється в добра і зла пунктирну фронту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745023
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2017
ніч,
як спасіння від спеки,
Ніч,
в ній своя небезпека
Ніч,
затихають всі звуки...
Лише відчай цвіркунами розлуки,
Добирається до розуму фактами,
Й не завжди відженеш його матами.
Ніч –
місячно-зоряна лагідна фея,
Ніч –
шатро таємниць над землею.
Ніч...
цвіркуни! - до вух лоскоту – не вгамуються...
У вікно яблуневі віти-вітання почуються,
Кину «привіт» - ночі, яблуні, невідомому...
Відчай відступить... спати піде... цур йому!
Дописано 04.08. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744660
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2017
Приспи мене сьогодні, лихо,
Лиш очі витри перед тим,
Бо ж плачеш й плачеш тихо-тихо,
Я задихаюсь – сльози твої – дим.
Приспи мене. Тепленько вкривши,
Веселу казку розкажи:
як можна помирати не поживши,
І не зійшовши зацвісти.
Приспи мене сьогодні, здайся
моїм намученим очам,
Для когось в них тримала щастя,
Та вже не треба... тобі віддам.
Бери собі, сховай гарненько,
Хоча навряд чи украдуть,
Таке в краплиночці маленьке,
Там, лишенько, велика суть!
Лиш не кривися що солоне,
То сльози щастя, не дим-вода...
Нехай приспить твоя долоня,
Моє ти лихо – не чужа біда... 27.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2017
п о д р у з і
#зачаркоючаю
Знаєш, мила, ніжна, він таки найкращий,
Бо його колись любила ти.
Весну дарувала, пам’ятаєш,
Він тоді хмелів лише з весни.
Знаєш, чиста, світла, не втримала,
Птаха з чорними крильми розлук,
Відпускала, волю дарувала –
Після цього вже не п’ють із рук.
І хоч він найкращий, дивовижна,
Не шукатиме, бо в серці вже не ти...
Залишилась радість білосніжна,
І цей опік в серці ти забудь, прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
"себі любимій"))
Марні надії – життя чекає дії!
Рушай вперед, трощи зону комфорту.
Ніхто не втілить за тебе твої мрії!
Своїм життям лиш ти заграєш форте! 26.05.2017
фото моє, зроблено при трощенні зони комфорту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743232
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.07.2017
Краплинка на лИсті дійшла до межі,
відбилася в світі, а світ - він у ній
нуртує, виблискує наче вона –
перлина морська, не вода дощова.
Краплинка з листочка на землю впаде,
просочиться в ґрунт і в мить пропаде...
Та з променем сонця зійде в небеса,
Вона не перлинка... у хмарах... вода дощова.
Мов перлами, з неба град упаде,
Розтане несправжнє, навік пропаде.
Краплинка сльози дійшла до межі
відбулася світі, а світ - він у ній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742886
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.07.2017
Асийке с любовью
В тот чудный, не по-весеннему, жаркий апрельский день, когда птички пели звонче обычного, а природа распускалась всеми оттенками зеленого, она предчувствовала что-то чудесное. Колокольчик она увидела не сразу. Соседка зашла во двор, что-то спросить, и в процессе разговора девушка заметила на земле возле клумбы небольшой металлический колокольчик. Достать самой его было невозможно. Люди с инвалидностью редко могут, при малейшим желании, встать с инвакресла и спуститься по ступенькам крыльца. Она попросила соседку подать ей с земли колокольчик, и когда та выполнив просьбу ушла по своим делам, она все еще любовалась таким знакомым почти родным предметом.
Это был колокольчик с дверей в ванную комнату. Она улыбнулась, вспомнив историю колокольчика – у того была совсем не сказочная бытовая судьба звонка.
Мама постоянно забывала выключать свет в ванной, отца это доставало, и однажды он решил сделать жене своего рода напоминание. Нашел в своих вещах этот металлический маленький колокол, тот даже без язычка был, вместо него папа прикрепил гайку на медной проволоке. Взял гвоздь сотку нанизал на него ушко колокола и конец гвоздя прибил к левому верхнему углу дверей. При открытии-закрытии двери – колокольчик звенел. По идее тот звон должен был напоминать маме выключить свет, но, если честно, мама почти не обращала внимания на тот звоночек.
За то ее всегда веселила и идея отца и трель звонка. И всегда было слышно как кто-то заходит или выходит из ванной. Или папа бормочет маме «Ты не исправима! Зачем я звонок вешал? Опят свет горит!»
«Это ж сколько ты пролежал на клумбе?» – вертев колокольчик в руках, спросила она мысленно скорее у себя чем у дорогой памяти вещицы.
Прошлым летом затеяли ремонт в ванной, тогда брат снял с петель дверь и вынес из дома сначала во двор, а потом в сарай. Колокольчик, скорее всего, он снял и отдал играться детям, а мальчишки назвонившись вдоволь просто выбросили ведь им он не был так дорог как ей. Его приделал к двери не их папа. Ее отца уже нет в живых 8 лет, а колокольчик будил столько воспоминаний. Мелочных, но приятных.
Было ясно, что колокольчик точно пролежал всю осень и зиму брошенным, а может тот тут еще с прошлого лета. Кто знает? Она сама даже не думала о нем, когда дверь внесли в дом обратно, после ремонта, тогда все радовались как красиво и тепло теперь в ванной комнате, и плесени нет. А ведь она тогда подумала мимолетно, что и колокольчика не слышно, но где он даже не поинтересовалась.
Она рассматривала колокольчик. Он даже не поржавел. Вовнутрь попало немного земли, поржавела немного гайка. Больше всего ее злила, местами отвалившаяся, белая краска на внешней стороне колокольчике, это было так некстати на бронзовом металле, да он потемнел, но если его отчистить то будет даже блестеть.
Именно это не давало ей позвонить в колокольчик. Еще увидев его на грунте, девушка решила почистить колокольчик от краски и только тогда зазвенеть. «Во весь двор! Или, по крайней мере, во всю террасу. Его покрасили, скорее всего перед свадьбой брата, когда красили все двери и окна в доме. Шутя, окрасили небрежно и колокол.
«Но такие вещи красить нельзя…и не красиво…» Почему она так думала и откуда все это знала? Было не понятно. «Хорошо, что хоть внутри не измазали».
Надо было чистить находку и все. Ведь так хотелось поскорей зазвонить в него любовно держа пальчиками за ушко наверху. Но под руками не было ни щетки, ни наждачной бумаги. И она начала скоблить ногтями, это было не сложно, краска легко отставала особенно в гладких местах. Но на колокольчике было много царапин, ямок и даже выщерблина на краю «юбки». Она вспомнила, что ее волосы собраны под пластиковым зажимом, а тот материал покрепче ее маникюра («или того что от него осталось»).
Сняв с головы приколку, она принялась скоблить дальше. Краска легко слазила и с металла, и также терял свой верхний налёт зажим для волос, но девушку это совсем не беспокоило. «Зажимов похожих миллион в продаже, а вот такой колокольчик один единственный в своем роде.» Ей стало жарко, ведь на улице было + 20 или даже больше, к тому же она усердно работала на солнце, (до тени на террасе еще час надо было ждать), но девушка улыбалась, понимая, как нелепо сейчас выглядит. Если б кто-то увидел что и чем она делает, диагноза «с ума сошла!» не избежать.
Краска падала мелкими крошками на плитку террасы, немало частичек попало и на штаны и на обувь девушки, и даже на сидение коляски. «Все же мне придется встать с коляски чтоб не вести мусор в дом.» начали уже приходить в голову мысли каким образом она проделает.
За пару минут колокольчик был чист от краски сверху. Надо было очистить од земли внутри, тут ей пригодился ободок с головы, он был на много тоньше зажима. Несколько нехитрых движений, финальное отстукивание грязи и девушка облегчено вздохнула – можно было звонить – свои обязательства перед колокольчиком она выполнила. Жаль, конечно, что у нее не было пасты Гойя – можно было натереть потемневший металл до блеска, но это как-нибудь потом.
Но ее остановили крошки на одежде и на сидении коляски. Звонить сидя в мусоре – малое удовольствие. Нужно теперь себя очистить. Она улыбнулась. «Вот у меня сегодня приключение, хорошо еще, что я знаю, что сейчас никто не придет, не остановит все эти странные идеи, не спросит, что я тут делаю.
Надо было встать и вытрусить крошки. На террасе стояла узкая скамейка, девушка попробовала пересесть туда одним рывком – не получилось, ведь она не привыкла делать такие движения. Решено было стать на плитку, на колени, опираясь на перила террасы. Это было сложно, но удалось. Девушка правой рукой держалась за брусок перила, а левой смахнула ссор с сидения, но встать и сесть на кресло у высокого перила не получилось – было возможность травмировать спину, ей нужна была третья точка опоры. Она подползла к скамейки и привлекла за собою коляску. И так опираясь руками на лавочку и на часть перила, а ногами на плитку пола – девушка благополучно села в кресло. Все это она проделала быстрее чем было надо, опасаясь: "а вдруг мои с работы вернуться пораньше". Эти движения тоже были не из привычных – так и здесь она еще не вставала. И это утомило ее больше чистки металла. Но это была приятная усталость.
Немного отдышавшись она взяла пальцами колокольчик. «А ну-ка, послушаем, как ты запоешь без двери!» и, улыбаясь, встряхнула колокольчик. Он запел как пел много раз вися на двери, но там его мелодия было рванной, короткой. А теперь девушка звонила ним пока не заболела рука и не начали неметь пальцы не очень то удобно державшие ушко колокольчика.
Она наслаждалась одиночеством и трелью. Зажим и ободок снова украшали волосы, кресло и одежда были чисты от краски также, как и колокольчик. На улице стояла весна, в самом очаровательном смысле слова. Девушке было даже немного жарко. Но на душе стало легко и ясно…
Через пару минут она вернется в дом, возьмет пилочку для ногтей, и чисто интуитивно, проведет по темному металлу колокольчика, и увидит, что метал не простой, (как она и думала,) ярко-желтый, блестящий. Пилочка чистила не так аккуратно как хотелось, но и это превзошло все ожидания от колокольчика.
Это будет позже. А сейчас колокольчик звенел и она смеялась. Ведь все это как-то так не похоже на ее обычный день. Гайка стучала по металлу сильнее чем надо было и этим самым стуком искажала немного сам звон колокола, но это простительно. Когда гайка переставала касаться металла звон стихал постепенно и очень мелодично.
«Все же колокольчик не украшение и не предмет быта, а музыкальный инструмент… который умеет отогреть душу. А если с ним связано, так много приятных воспоминаний о родных людях!»
Девушка расслабилась – чувство блаженной радости заполнило душу. Впервые за много-много дней она была счастлива абсолютно и беспричинно.
*****
Глядя на девушку, смеющуюся в юбку колокольчика, сойка подумала, что люди очень похожи на птиц, только их крыльев не видно никому. Их крылья в душе. И не все люди обретают свои крылья. Хотя судьба и другие люди ломают им крылья веры и духа, людям доступна не одна пара крыльев. Главное отыскать и принять. Эта, незнакомая сойке, девушка, сегодня нашла свои крылья под старой краской колокольчика. И приняла их, со всем сумасбродством исполнив обещание простому металлическому предмету, но такому сакральному, как сама жизнь. 2016
Дякую кожному хто прочитає мій експерементальний твір, і вибачаюся за помилки:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742719
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 19.07.2017
Їй сказали: Його нема,
Плід уяви, казали, гра
Мозку й хворої душі,
Й не було, говорили. Души! –
всі пориви до нього вбивай,
Бо насправді його нема.
В жовтий дім відвезли її,
У кімнату, де стіни м'які,
У сорочку, де рукава вузлом,
І вбивали світ душі злом.
Так затишно, безстрашно жила
В м'яких стінах відвертого зла,
І кивнула: Його не було,
тільки марилось, світом пливло
щастям, небом, дивочовном.
Усе вигадка хворим сном.
Розривали стіни м'які,
Розпороли свідомість такі,
Що не вірили у добро,
в світ. де справді щастя жило
не за гроші, гордість і хіть,
Там немає рамок століть,
Й стін немає, драбина одна -
Веде в небо ще за життя
Там немає логіки слів,
скільки б фактів хто не приплів.
Там емоції, там відчуття,
І сміється радість без зла.
«Не під силу ті хвилі злу, -
в що я вірю, за що пропаду...
Був він поруч, рукава розпустив...»
Не помітно – хто допустив?!
Просочилися стіни м'які
І солоні стали такі –
Кровотоком прозоро душа
Написала по стелі вірша,
все пастеллю, в колір добру,
Роз’їдало любов’ю броню...
...Тихо пазли складались в одне –
Він не вигадка, Він справді є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742502
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.07.2017
Ні слова, чуєш?! Ні звуку!
Нехай відтане душа...
Солодку ту біль, ту муку
Я обирала сама.
Рішуче йшла в невідоме
Із зваженим «пропаду».
Я рятувалась від втоми
Не розпізнавши біду.
Тому – мовчи. Бо не плаче –
Вже серце солі немає...
Забулись сном всі невдачі,
Про добре пам'ять зринає. 28.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742493
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2017
п о д р у з і
Весна минає, травень відшумить...
Ти любиш літо? Згадуєш про осінь?
В душі панує радість? Щастя – то лиш мить,
А радість – завжди юна ніжна гостя.
Весна минає... грози ще прийдуть,
І спека обпече, і дощ загоїть спрагу.
Хай твої очі рідний погляд віднайдуть...
Не стримуй радість, мудрість і відвагу! 30.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742201
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2017
Боже милий, помилуй, зглянься...
Безнадійність сягнула хмар.
Люди ходять – шукають щастя,
А моє ж то – з родини примар.
Боже милий, даруй мені радість:
Лист, емоцію, жмуток трави...
Не лякає самотня старість,
Лиш байдужості не допусти.
Боже милий, візьми в долоні
Душу, виплакатись серед хмар,
Стануть сльози дощем солоним,
Геть позбувшись ілюзій й примар.
Дякую, @NN@, за мудру поміч))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741886
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2017
Ти не йди, ще побудь, якісь миті
(Посиди, помовчи,) полікують...
Відпустили ночі слізьми вмиті,
А оці, тривожні, досі турбують.
Ти не йди... ще побудь, пали поруч,
пускай дим й погляди суворі,
затишніше отак вдвох праворуч
у вікно не помічати як падають зорі.
Ти не йди. Вдай, що немає в тебе
Ні нагальної справи, ні дому.
Посиди, помовчи... дуже треба,
Я твоїм вуглекислим лікую втому...
Ти не йди, ще побудь поруч мене
Ні коханим, ні другом... рідним будь,
Віє спокоєм і теплом солодким від тебе...
Лиш мовчи... ще не йди... хай роки минуть... 27.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
###
За що мені ув'язнення, скажи?
Що зрозуміти серед стін належить?
Від друзів залишаються сліди
з печаткою "твоє життя нас не бентежить".
І діла, насправді, нікому нема
Які у мені хвилі плещуться...
А як умру - заплаче юрба:
"Відмучилася", - перехрестяться.
"А я не мучилась, я жила
настільки помогли-дозволили.
Та радості було - без краю і дна!
Не знали мене, а тим словом обмовили."
- літатиме серед глухої юрби...
Лиш одиниці сміючись згадають.
За що це ув'язнення, поясни?
Не вірю в амністію та... чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741818
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.07.2017
За ніч до літа,
за крок до мрії
душа воскресла
плека надію
теплом небесним
з їх чистотою,
зірниць вінчанням,
річок водою...
Хрестились трави
у перевесло,
зеленим барвом
Землю піднесло,
І ніг не чувши,
втекла надія...
за ніч до літа,
за крок до мрії. 30.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2017
Добре сіялось, та не сходило –
Знай глушилося полином...
Мудре вічно дрібним виходило,
Вічним бути йому не дано.
Щось зламалося на генетичному,
Чи насіялося з полину?
Пробиває напруга статична –
Я не мудра, не добра... тону!
Топлюсь, вічним, бо, захлинаюся,
Не врятують – нема плоду... сама
зруйнувала рамки й обмеження!
...застереження не пройшла....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2017
Люба мамо, свято на порозі –
60 – вплетуться у літа.
Серця, що за нас завжди у тривозі,
Хай торкнеться радість золота.
Хай частіше посміхаютьсь очі,
Щастячко торкається душі,
Спокійнішими хай будуть ночі,
І, не перевтомленими турботами, дні.
Вибачте, як чимось завинили –
Десь Вас зрозуміти не могли,
Десь не дослухались, часом злили,
Та ми любимо, й любили, Вас завжди.
Привітають Вас сьогодні діти
І онуки зранку прибіжать –
Вам бажаєм з ними молодіти!
Хай роки так швидко не летять!
Світлих років щоб було немало!
Не тримали ні печаль, ані журба,
Щоб надалі в доброму здоров’ї
Наша мама, й для себе, з наснагою жила!
Зичим щоб збувались плани й мрії,
Щоб Господь благословляв Ваш день
Жити радістю в любові, вірі і надії,
Заспівати внукам ще шлюбних пісень!
Люба мамо, свято на порозі –
З днем народження – вітаєм щиро Вас!
Ні спинити, ані повернути час не в змозі,
Та душа хай має власний, не підвладний рокам, час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741051
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.07.2017
Сьомий місяць, сьомий день –
Свято в кращої із фей!
Таку милу, чарівну малу,
Що зичить янголів до сну,
Обійму і привітаю!
Дива Віді набажаю!
Напиши казок багато,
Щоб читали їх завзято
Віру в добре не втрачали,
Час дарма не витрачали.
А Тобі зичу – кохання!
І здоров’я в побажання,
Щоби радість не минала
І серденько напувала,
Хай чалапне щастя в хату,
І тя буде обіймати
Замість мене, поцілує,
Тобі дива начаклує!
Щоб злетілись янголята,
Сім їх, якщо хочеш знати)))
Поки спиш вони трудились –
Дощик Віді попросили
В сьомий місяць, в сьомий день
Свято в кращої із фей!
***************************
Будь і надалі собою!
Ніколи себе не втрачай!
Хай янголята кружляють над тобою
коли ти спиш і коли робиш чай!
Здоров'я щоб з роками як вино:
міцніло у тобі, силу дало!
Щоб Бог тебе любив й надалі,
чув молитви, давав "медалі":
Щоби благословив коханням,
щастям і радістю, як дощик зрання!
Щоби ніколи не хворіла,
ясніла зором, молоділа
Твоя душа велика дитини малої,
і щоб в гармонії й спокої
ти прожила до ста і більше!
Щоби синочок щастям вишив
у твої долі свою любов!
Тебе вітаю! Вбнімаю знов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741043
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.07.2017
В.В.
Спи... вже нічка - треба спати.
Янголята колисати
будуть, наче немовля.
Спи, хороша, - заспівають.
Ковдрочкою вже вкривають,
А та ковдра із тепла.
Спи. Здоров"я - сон дарує.
Серце лиха хай не чує,
душа чвар в собі не має...
Поруч щастя задрімає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653204
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.03.2016
[i]Веселый стих
в углу притих…
И хоть зову –
он не гу-гу.
Навеселе
не вредно мне,
побыть часок,
словить стишок.
Конверт сложу,
Стишок вложу…
Привет дружок!
Ну как стишок?
Не улыбнул?
Ногою пнул?!
А-а-а? – он играл :)
время украл?
Защекотал!
Куда попал?!
Опять в углу?
И ни гу-гу…
Веселый стих,
Смешок затих…
Но грусть ушла!
Так – всё не зря! [/i]30. 09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653197
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 21.03.2016
Надихнули на публікацію http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647322
Хапайте мене! і на плаху...
Давайте... чи киньте в вогонь!
По-вашому – я десь дала маху,
І гнів добирається скронь...
Хапайте, катуйте зневагою,
Бо жаль – не для ваших сердець...
Бо ж кожен, хто вам підтакує,
У ваших очах молодець.
А я... я завжди ледь причесана,
Із власним розумом і міркуванням...
Зухвала, з дахом трохи знесеним...
Тікайте обабіч із своїм вихованням. 02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648510
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 02.03.2016
Годі, чуєш, все загоїлось.
Відпустилось все, все, все...
Дике серце не вспокоїлось.
Щось дурне його шкребе.
Відболіло ж... відсміялося,
збайдужіло до виття,
і ночами сигаретами
викидалося в сміття.
І простилось, і прощалося...
Та не каялось ніяк –
Щось уперто залишалося
Несказаним надурняк...
Годі, чуєш, все загоїлось.
Відпусти жалі, душа.
Інше серце заспокоїлось...
Цьому ж спокою нема.
P.S. я не палю... наразі))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2016
Не плюйте в душу, дулі не сучіть,
І на святині гнів не піднімайте...
Не сійте зла, пиху свою провчіть –
Храм Духу й совісті у душах відкривайте.
Доводите лиш правду? Істину забувши,
Для себе ворога серед своїх шукаєте...
«Бог є любов» – оце серцем збагнувши
І ворога благословитемете, як спікаєте.
Не плюйте в душу... правди власної не вчіть.
Знамена мудрості у храмах піднімаймо...
Бог довго терпить, та... з любові – нас провчить...
Не сіймо ж зла... і за душею камінь не тримаймо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642100
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2016
І тому світ завжди
благословляє
І сонце, що встає, і серце, що
кохає. В.Симоненко. Любов.
Сонце зимове недовго
день зігріває теплом...
.................................
Ввечері тепло сьогодні –
сонце нарешті між двох.
Стрілись... і очі у очі...
і за вікном – не зима...
Світ подобрішав... та схоже –
світу сьогодні нема.
Стрілись. Мовчали... мовчали...
дихали небом одним...
Тугу в очах виїдали
теплістю в душах ясних.
Душі вогнем не горіли,
сонце – воно ж не з вогню.
Бути щасливими вміли
кожну хвилину свою.
В світанок вернулося сонце –
все ж існував грішний світ.
Двом цим розбігтися треба...
мусять збрехати: так слід.
Хтось їх збагне, хтось осудить,
Поглядом в даль проведе:
одними живуть, інших люблять...
Щастя ховають своє...
Щастя їм важко дається –
Сонце вертається в світ.
.................................
Кохання ж – воно не здається,
Його світу судити не слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016
Велике щастя зустрічати новий день...
Ти сам собі країна. (Кузьма Скрябін)
... слизька дорога... необережності...
Рік самотності до безмежності...
Рік самотності і рік каяття -
не чули раніш його до пуття...
молимось за світлу душу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640659
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.02.2016
Нічичирк. На душі сонячно,
І ні вітру, ні втоми, ні сліз...
Лячно трохи, трохи безпомічно,
І свіжесенький трепет в душу вліз.
Хтось забутий, а хтось, щойно згаданий, -
Спогадом світлим в очах просіяв.
Не самотність, то час тихий, бажаний –
Із душею своєю побуть сам на сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639983
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2016
[b]білим спискам, друзям і усім моїм читачам;)[/b]
Оновилися числа – не спить літочислення –
Не для нього шампанське, феєрверки, вітання...
Новий рік – то завжди якось трошки немислимо:
Півсекунди – мовчанка... святкування – ж до рання.
Всі, красиві і влучні, слова розгубилися...
І замість олів’є – вінегрет-побажання:
Ви сьогодні тверезі? Чи вже похмелилися?
Тільки щастям?! Тільки щастя й кохання!
У здоров’ї щоб були! – воно ж ГОЛОВНЕ!
З ним ще ж вам треба до віку прожити...
Не забудьте про друзів, хоч де вони є,
Вмійте щедро і щиро друЖИТИ!
І достатку вам, люди, достатку усім! –
Лише прошу майте совість і міру...
Подарунків, сніжинок, і янголів сім!
Не втрачайте, будь ласка, надю, любу і віру! 03.01.2016 0:32:58
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633092
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.01.2016
У тебе там сніжно?
Скажи мені чесно,
Чекає дарунків?
І віриш?! Чудесно!
Я теж подарую
Дрібничку в долоньці...
Хай згинуть печалі,
Як роси на сонці.
Шлю віршем нехитрим,
ще жменьку усмішок,
і словом привітним –
Надіюсь – потішу.
Я так хочу снігу,
А в нас – буйний вітер,
Можливо так треба,
Він он й сльози витер...
Немов завірюха –
Гуде, не вщухає,
Йому одиноко –
Бо ж снігу немає!
У тебе там сніжно –
Близенько Карпати...
Нехай завжди "сонце"
Чекає у хаті,
Нехай завжди будуть
твої рідні – здорові!
Я зичу нам миру....
І сни кольорові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631446
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2015
Добігає, відлітає запаморочливий рік.
Новини не тішать, хоч смішать щодня...
Ніби окремі люди мають не короткий вік,
А тисячоліття чи безсмертне життя.
Ну коли ви вже накрадетесь в долі?
І коли чужої крові нап’єтесь?
І чи ви набрешетесь доволі
Щоб зникнути з екранів й жити тихо десь?!
Ну хай вас навіть зловлять і посадять,
Хай засудить гаазький трибунал...
(Ну усе можливо – якщо не завадять),
Тільки в світі мало для вас кар.
От тому й не боїтесь нічого
Крутії, злодюги, вбивці і тирани,
Ви не вірите у справедливість, тож нема Святого
Духа в ваших прикімнатних храмах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631001
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.12.2015
Ти, будь ласка, тепліше вдягайся,
За вікном - за два кроки зима...
Гаси світло в кімнатах і не вагайся,
В тих ваганнях для мене – тьма надій... люта тьма.
Тож, будь ласка, давай - обережніше
В щирих поглядах, вчинках, словах..
До життя стався зосередженіше,
Особливо в закутках по вечорах.
І, будь ласка, шарф накинь, (от ніби забувся
Що сплела тобі його – я, для цієї пори...)
І скоріше іти... двері відкрий, не турбуйся...
Хтось чекає на тебе з іншої сторони.
Не забудь холод там....з іншої сторони. 25.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
шефу)))
Я не забуду твій дзвінок...
Хай ти мене забудеш завтра,
хай навіть подруга, чи друг,
мені кричатимуть, що все не правда.
Ти. в мене. був. 8 хвилин.
голосом, який попросив чекати.
Хай в цьому світі не один,
Хай я не вибіжу тебе стрічати...
та... розгубилася - ожила.
Давно так не хотілось жити!
І запитання "чому потрібна я?"
ще довго буде ворожити,
І буде вогником тепла,
мені крізь ніч іти на нього...
Дарма, що відповіді нема...
я й не питалась. Ради Бога...
лиш повернись. Комусь всміхнись.
до мене ж - смайлом в еСеМеСці.
Я буду жити, як колись...
Не ти - дзвінок в моєму серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628016
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.12.2015
Одна...
вона.
– Вина!
«До дна...
А ти..
А ти?
Лети!
Як вітер за вікном.
Ставай вчорашнім... сном.
Не спомин, не журба...
Фантомний біль – нема тебе... нема.
Як скалка у душі – омани міражі.»
Залпом вино геть до дна.
«Спати! Без мрій...» одна вона... Одна!
До ранку мучить фантом –
Та ти і був лиш... сном.
Облом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624197
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.11.2015
Вітер нині лютував:
листя з дуба рвав, метав, –
Для зими стелив дороги,
Щоб вона не змерзла в ноги,
А зими не видно і сніжок не йде,
Як її докликатись, де це вона, де?
Де ж ти, зимонько, забарилася?
Чи на вересень задивилася?
Де ж ти, зимонько? Де сніжиночки?!
Принеси їх нам до ялиночки!
Я сьогодні на базарі
чобіток купив дві пари
щоб рипіти по сніжку,
Й зранку вийшов в кожушку...
А зими не видно і сніжок не йде,
Як її докликатись, де це вона, де?
Де ж ти зимонько, де гарнесенька?
Одягай вже шубку білесеньку!
Де ж ти, зимонько? Де сніжиночки?!
Принеси їх нам до ялиночки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621882
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.11.2015
[b]А ви так вмієте: плакати і сміятися,
Ненавидіти і любити водночас;
Бути в полоні і не здаватися,
Жити на гальмах витискаючи газ. [/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621403
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2015
Боюсь писати. Всі слова чужі,
І ручка рук не слухається зовсім...
А на душі? - лишилось щось чи ні?
Я відшукаю й виберусь на осінь.
У осінь не виходила... вдома жила,
Та все ж в мій дім занесло лист кленовий:
Сухий і жовтий – інших вже й нема...
Та це улюблений букет листопадовий!
Боюсь писати, зрадити боюсь
Усі свої в «закриту душу» обіцянки...
Я вірю щиро у безсмертя душ.
Лише б свою заправити у рамки:
Щоб чула голос розуму дзвінкий,
Щоб бачила чіткі границі тіла...
Боюсь писати... стан неговіркий...
Душа ж кричати вперто захотіла. 11.11.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620528
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2015
другу.
Що для тебе літати скажи:
Мати вітер у серці чи в крилах,
Пити щастя частіше води,
Бачить захват в очах її милих?
Що дає тобі крила скажи:
Сум чи втіха, гордість чи милість,
Відчуття – що не має біди,
Чи коли відновив справедливість?
Що тебе надихає відкрий:
Глибину власних вчинків чи міряв?
Щоб не вибирав, хай світлий порив
у життя втілить всі твої мрії! 09/15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611526
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.10.2015
Ні, я не хочу осінь зустрічати.
і про барвисті схили всоте не пиши...
О, так! - щороку варт її благословляти...
Благословляй, та в мій бік не гріши.
Бо я не хочу осінь зустрічати.
Ти кажеш тепла... а тут в душі мете...
Готуй свої особливо блискучі лати,
лиш не згори від іскор... і не клич мене.
Мені миліша самота, ніж осінь...
Не вийду – за листя серце й так болить...
Мені й у спокої не тісно зовсім,
із вікон краще видно небес блакить.
Ні, не здалась я... я втомилася до краю.
І що мені до тих банальних сліз дощу...
Тут помираю від чуття - важливе щось втрачаю...
Не клич мене... я осінь вже давно в душі ношу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608699
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2015
Вересневий вітре,
шелепучий,
Приженеш нам швидше
дощ пахучий?
Чи ти лиш піщану бурю
сієш?
Слухатись й коритися
не вмієш.
Вереснево... спека... -
аж палає...
На городах мліють
урожаї...
Вітре ніжний,
тепловересневий,
Принеси осінні зливи...
невеселі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603823
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.09.2015
Самотність... туга через край...
Який чудовий вечір!
Ти підійшов, щось запитав...
Кумедно так, до речі.
Питав порад, щось толкував,
Що світ твій лиш для неї,
Що ти її давно чекав,
І що існують феї...
Що ти одружишся, лиш пару років
Потрібно зачекати,
Бо для її величності
Не все стягнув до хати.
Я сперечалась, що чудний!
Що то не так важливо...
Можна й удвох докласти зусиль,
Щоб дім створить на диво.
Що є птахи, котрі разом
собі гніздо будують...
Бо на готове привести –
а вдячність чи відчують.
... Ти вигукнув, що правда моя!
І здався в суперечці,
І так цікаво подививсь...
Немов побачив вперше.
Нащось руки мої зловив...
й не знав куди їх знов подіти...
Ми так сміялись, мабуть,
На нас зглядались й діти.
Чудний, долоні мені стискав
І дякував нестримно,
Мов я знайшла те, що шукав
і віддала гостинно.
Мов заблудився в тупику,
А я відкрила двері...
Ти так на мене тоді дививсь,
Що зникли усі нерви.
А потім й ти кудись пропав...
.........................................
Самотність... класний вечір...
Ти на весілля своє гукав...
кумедно так, до речі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2015
Як пояснити красномовність очей? -
Не перекласти мовою, словом не передати...
Як забрало мені мову в одну із ночей
І нічого до пуття не написати, не розказати...
Тільки в очі... в них і пустка, і світ,
В них промова гаряча від серця...
Та ніхто не почує... так треба, так слід...
«...й так на краще» – розум озветься.
Так, на краще те, що очі німі.
Що думок їх ніхто не читає...
Але ж очі ще й відблиск душі,
Чом її виклик вперто не помічають?
Чом байдужість стала в перших рядах
Затуляючи душі від щастя й від болю?!
Я не можу! Я ж не хочу збайдужіти от так...
Я стомилася буть, до душі тої, глухонімою.
Я б її обійняла, осіяла душевним теплом,
Що в моєму серці замкнене силою...
Та втрачаю я силу... все в очі втекло...
Бо словами не передати тепло те, до милого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2015
Д.В.
І коли тобі буде
геть не
переливки,
Бог пошле тобі ангела
срібного:
чоловіка-чужого, нерідного,
або жінку, навіть не маму,
чи дитину-рум'яне яблучко,
що сміється до тебе, не
знаючи,
що тобі уже геть не
переливки...
Бог пошле тобі ангела!
Знаєш?
Люба Долик
[i]Ви обіймали мені душу обережно,
У неквапні розмові, підбираючи слова...
Не знала, що мною Ви збентежені,
Що хтось помітив – я іще жива.
Ви обіймали словом душу, я ховала очі,
Боялась сліз на, ніби батьківське, «Люблю»...
А Ви сказали: «Щось для тебе зроблю охоче,
Ти знай у тебе є я, лиш поклич – прийду...
Ви обійняли мені душу – що ще треба?..
Ви ж розуміли не покличу... Лиш не забуду я,
як дивлячись на мене, першу любов згадали...
і так і не наважились сказати вголос мамине ім’я :)
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600634
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.08.2015
[color="#0b4d13"]Вірно все, й до осточортіння, акуратно правильно...
Так тримати! І побільше тобі днів й ночей без вад.
І у пекло душу за життя вільно відправивши,
Добивай її любов, безжальний любий гад!
Вірно все... І ти цим вбивством лише допоможеш
витравити сонце з ночі підло, жорстко, без жалю...
І котрогось ранку ця їдка полуда залишить її очі...
а поки... вона, неправильна, засинає з думкою: «Люблю»[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599323
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2015
Привіт!
Сміху тобі, торбу сонячних зайчиків,
Хай підпільно ритуально викликають дощі.
Зичу усмішок щирих, і сім смайло-м’ячиків
Відправляю бешкетно в електроннім листі.
Скоро осінь, звичайно – ти будеш радіти,
Я ж протестно бурчатиму – «сонця нема».
Ми з тобою часом зовсім – як малі діти...
Діставай-но зайчат – вже та спека... спекла!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599320
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.08.2015
Ти вартий того: тих слів, очей, її любові,
Напівукрадених ночей, де вас лиш двоє,
Ти вартий усмішок, віршів, її цілунків,
Від долі надздійснення мрій, її дарунків...
Ти вартий славою пройти випробування,
І сам собі обрати приз, без покарання.
Ти варт свобод без самоти - кому то треба,
Й життя красиве, повне пригод, – вартніше неба...
Ти вартий. А болю й гіркоти вже досить,
Для тебе кари і спокути ніхто не просить...
Усе прощаючи тобі... все ж не забудуть...
Ті, хто пізнали суть твою – любити будуть.
Ти вартий того: чесним будь, живи натхненно...
Ти вартий, щоб мене забуть... благословенно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598701
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.08.2015
Зайшли в її кімнату... їх було рівно сім,
Старались не шуміти – виходило не у всіх –
Порушив хвилю тиші їхній щирий сміх,
Та старший заспокоював уперто їх.
- Тихенько! - мовив янгол янголятам,
- Вона втомилася... тож дайте подрімати!
Й ледь чутно заспівали ніжну колискову
Про те як юний місяць приміряв обнови.
Про кольори дощу, який їй до душі,
Про ті сміливі сльози щастя на її щоці...
І подивившись на світанок у Світланчине вікно,
Промовили всі дружно: - Цілуймо й летимо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2015
Його не було так давно…
і ось, в ударника укравши палички, -
забарабанив дощ в вікно
під дудку зливи, щиро – не для галочки.
І тамувала спрагу стомлена земля,
І ніч літала краплями окрилена...
А дощ ішов і грав по вікнах навмання,
І спека відступала обезсилено.
Його не було так давно…
і ось, в ударника укравши палички,
заграв злодюга дивну музику в вікно,
ароматами осені літо розбавивши... 08.07.2015 (ніч))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592923
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.07.2015
[b]Світлій відунці Джаннет[i][/i][/b]
Із слів яких складу тобі букет вітальний,
Щоб усміхалася й раділа цьому дню?
Хай мавки принесуть тобі віночок славний
Із квіточок святочних й жаринку від вогню.
Не бійся янголята не засудять,
Сміятись будуть із наших легенд...
Хай щось прекрасне із тобою вчудят
Розповідаючи смішний секрет-концерт.
Ти збережи в душі ту славну пору,
Коли й дощі зігріють в добрий час.
Я в котре вдячна Богу за нагоду,
Яка сердечно так здружила нас.
Із слів яких сплести тобі букет вітальний,
Щоб усміхалася й раділа цьому дню?
Хай щастя твоє буде барвисто-унікальним, -
бо ти сама така! І я тебе люблю...
:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592160
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.07.2015
Впав на береги купальський вечір,
Розбрелися пари в пошуках квіток,
Лиш миліше, за ту квітку папороті, речі
Що відбудуться з кохання обидвох...
Ароматна ніч позбавить глузду...
І до ранку двоє, в пошуках гріха,
Зрозуміють, що немає блуду
У тілах і душах, де є любов свята...
Впав на береги купальський вечір
І для трав сплітав із зір віночки...
Навесні народиться світла малеча –
Цих блаженних вечорів сини і дочки:) .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592106
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.07.2015
– Ти мені не віриш...
– Так, тобі не вірю,
Я просив - забути, не пішла.
– Будиш в мені звіра.
– Сам давно звірію,
як ти так, паскуднице, змогла...
– В мене рвана рана...
– Тут вже я не винен –
вибирала зброю ти для нас сама.
– Знаєш, не жалію...
– Що ж я, дивна, вдію –
Ти, на цьому світі, тужиш не одна...
[i]Ти мені не віриш...
Будиш в мені звіра.
В мене рвана рана...
Знай – я не люблю. [/i]
– Ти мені не віриш)?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2015
[quote]– Я помираю… Так … я не хочу йти.
Але Час невблаганний. І він мене
забирає… – прошепотіла Волошка.[/quote]
"Волошкове поле" (Галина Максимів)
То не волошка, то уже гербарій,
Забутий між сторінок книги,
з часом, побілівший цвіт.
Таких не відберуть у топіарій...
Куди ж їх злежаних,
потрапивших під гніт.
Вже не милує око, лиш смуток викликає,
І до душі... чомусь усе ще
запашна, і до душі...
Немов всі таємниці рідного поля знає...
І вірність зберігає небу й
недоказані йому вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2015
[i]Майже жартівлива, майже скоромовка ))[/i]
Так беззахисна, так безгрішна,
Бережи її, кришна-всевишна!
На всі ґудзики відкривалася,
Розважалася... закохалася...
На будь-яке питання-провокацію
Відповість відвертістю-грацією.
Він почваниться нею, пограється,
Розчарується... і покається.
Так беззахисна, тепер побивається.
Та не зрадить себе – жить збирається.
Бережись її, кришна-всевишна –
Як кохає – вже зовсім безкришна. 30.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591368
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.07.2015
Це не правильно, звісно-звісно,
І з великим умом зовсІм не сумісно:
Ціпеніти, не добраючи й двох слів,
Коли одним реченням з розуму звів.
Зрозуміти мене навіть не намагайся,
Не злись, не мстись, і не старайся
викликати в небайдужості крах.
Не допоможе ні крик, ні страх...
Це не правильно, це не чемно,
Та не каюсь... бо все недаремно...
Це для чогось в житті відбулося.
Думала щастя... ні... тільки здалося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590492
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.06.2015
[img]http://byology.ru/wp-content/uploads/2011/03/120350.jpg[/img]
Чого так дивишся в очі, лелеко?
Бач, замість крил у мене біда...
Але тобі до мене все ж далеко...
Лелеко, а в тебе є душа?
Чи знаєш, що таке мріяти, жити,
Летіти без крил у вогонь?
Чи вмієш за коханою тужити,
Чи знаєш, як леліють без долонь? 24.04.2015
P.S. Думаю він знає, просто по очах побачила:) і ще думаю, далеко мені до нього... :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015
Присвячується Лірику, котрий порадив мені писати
російською, з надією почитати його твори.
Боль. я... не стану думать об этом,
Или завтра подумаю, переплачу...
Перепачканное золою, сердце,
Сколько надо слез, чтоб тебе умыть,
Ведь таким не сумеют тебя полюбить.
И зачем в себе столько хранить
И любви, и тепла, жалкой жалости?
От него ничего… лишь желание убить
И улыбку, и радость, и детские шалости…
А ты всё веришь в сны, мечты, и в крайности.
Я просто не стану думать об этом,
И завтра робко амнезией сотру,
я смогу – ведь смогу... не заплачу.
Быть циничным – это искусство:
Сердце чистое – ум горячий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586074
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.06.2015
Ця ненависть твоя така сліпа...
І злість, твоя, не зовсім за адресою.
Та вразила найбільш твоя брехня,
Така смішна, вона рідня із втечею.
Ця ненависть твоя тебе ж зжере -
Випещуєш у серці звіра лютого.
Ти зупинись задумайся про те...
Чи запасися врешті решт протиотрутою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585628
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2015
— Воно варте того, не каєшся?
— Ні, не каюся — відбулось...
— Тобі ж боляче, он, спотикаєшся...
І заплачеш. За-пла-чеш ось-ось.
— Ні, вже, совість, не дочекаєшся.
Знаю добре, на що пішла...
Там ненависть, там все відкрито,
Не шукала знань, та от — знайшла.
І тепер я вже не вагаюся,
І мене не здивує суддя...
Страшна каторга — не мати вибору,
А без вибору й смерть не страшна.
Кличте ката, хай пише висновок,
Розставляючи крапки над «і»...
Заслужила бути пропащою —
Муки вибору мені не страшні.
05.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2015
Душу розтерзати задумали... якби хоч орли,
а ці... (сором змагатися й визнати) – кури,
За те, що незлітні вони, хоч з крильми,
Вона ж, ач, безкрильно ширяла паркуром! 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2015
Нет тебя. Вызов. Занято. Пусто.
Мне смешно. (плюнь на слезы)… Смешно!
Я поверила. Хоть со смелыми и не густо,
Я обрадовалась, что мне повезло…
Мне повезло – я не вру и меня избегают.
Стала изгоем… знакомых редеют ряды.
Мне повезло. Мое сердце уже не растает,
Остались навечно твоих опечаток следы.
Нет меня. Звонок. Трубку вешаю. Слезы –
ерунда… летом часто бывают дожди.
Ты пр(о,и)ехал. В руках держишь небо… и розы,
Те, что совсем не эмблема печали-любви.
[img]http://www.bankoboev.ru/images/Mjc1Mzg3/Bankoboev.Ru_klassnye_sinie_i_golubye_rozy.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585260
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.06.2015
Ах... фотки. Вот уж эти фотки!
Сбылась мечта у идиотки…
Он написал сегодня в 5:
Давай, приеду покатать.
Прошу его – забудь, малыш,
Совсем не та по ком грустишь…
А он сказал, что все фигня –
Он тот по ком грустила я!
И он единственный сказал
Слова, которых никто не ждал…
А если в правду – он приедет?!!!
С ума сойдут мои соседи.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585091
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 03.06.2015
[img]https://cs7050.vk.me/c7001/v7001727/e740/EMsx3pKOh8g.jpg[/img]
Шаленію під твої концерти -
Енергетика пре й по ТБ...
Я боюся від щастя померти...
Я безмежно чую тебе, ОЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585076
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.06.2015
[quote]Все одно я люблю твої очі.
І волосся твоє сумне[/quote] Василь Симоненко
Я обрізала своє схвильоване волосся –
Більш не вплетеш мені похмільних дум...
Наче грім, біль стихає. Все, ну... не збулося...
Зате, кажуть, в мене красивий сум.
Кажуть, маю пронизливо печальні очі,
Словом, красунечка з мене - ще та)))))!
Та я вірю, що якось серед дня чи ночі,
Зацікавить Когось моя світла душа.14.05.2015
[img]https://pp.vk.me/c621628/v621628604/2ad54/r5g492HNtBg.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2015
Улюблений вірш Антоніни Кушнірук ПРОЩАННЯ З ТРАВНЕМ
[quote]
За якісь провини чи гріхи
Його етапують вже завтра...
У травня очі сухі,
А губи палкі, наче ватра.
Скільки прекрасних слів
Вони нашептали яблуням,
Аж поки не спопелів
Їх цвіт, легковажно зраджений.
Як ставала навшпиньки трава,
Аби дотягтися до нього!
А сьогодні – уже нежива,
Уже скошена, впала під ноги.
Але травень не винен, ні –
В нього доля така: любити.
Щохвилини. І день при дні –
Землю, трави, людей і квіти.
Хай собі обсипається цвіт,
Травень в цьому не бачить зради,
Бо уже позирають на світ
Круглі очі прийдешніх яблук.
А крізь пахощі свіжого сіна
(від них обертом голова!)
пробивається ніжна зміна –
молода, як світанок, трава.
Травень завтра ще раз, огляне
Світ наш з посмішкою ясною,
Обцілує його востаннє...
І піде. Під руку з весною.
[/quote]
Гримить і блискає травень,
Чи так літо стрічає,
Чи то він весну відпускає –
Гримить блискавичний травень.
От налякав солов'я –
І пісню не доспівати,
На неї вік потрібно чекати...
з грозою залишилась я. 25.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584623
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 31.05.2015
[img]http://cs622617.vk.me/v622617564/1a634/Ai6M58r5Fc0.jpg[/img]
ВСЯ КРАЇНА ВТРАТИЛА ДРУГА. (запис на стіні групи гурту «Скрябін»)
У мене за скарби: альбом старий, і його книжка,
Затерта, бо прочитана не раз хорошими людьми…
...Із фото, зігріває недосконалий світ усмішка,
І очі, які не згаснуть в серці народу назавжди...
Чому вмирають рано прекрасні ЛЮДИ?
Такі умови поселення обраних в дивосвіти?
Тебе немає тут... тут є твори твої і спогади,
й любов, яку в них заповів шанувальникам ти...
Не відпускає душі біль четвертий місяць...
Та згадуючи тебе сміялась в день, коли загинув ти!
Таке прощання в шоковому стані…
(як то тепер кажуть – заціни)
Я розумію, що мене й не знав... байдуже...
у мене по душі твої сліди...
У мене за скарби: альбом старий, і твоя книжка,
Затерта, бо прочитана не раз мною й іншими людьми…
...Із фото зігріває, ним любимий, світ усмішка,
та важче трохи цьому світу без Кузьми. Травень. 2015
[quote]Західна Україна, заправка, місто Рівне. Херачать шансон по-русски, розумієш. Вони стоять з такими бантами жовто-синіми, що аж ноги заплутуються не можуть ходити, знаєш. Кажу, люди та ви гірші ніж Путін той, чим його пропагандистська машина, тому що ви отут і ось тут ви гниєте зсередини. Так що то є просто відсутність гідності. [/quote] Кузьма Скрябін (з останнього інтерв'ю)
........................................................
Люди, давайте любити своє поки воно живе. Цінуймо справжніх Людей поки вони серед нас, на краще змінюють наш світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584385
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.05.2015
Вишивали хмари на небі мережку
Білим по блакитному, мов місячну стежку.
Котилося сонце, сміялася днина —
Працьовите літо попрало перини,
Стікали росою на шовкові трави —
Комусь щоб смачніше, іншим для забави.
Цілувала руки маленька комашка,
Милували очі волошка й ромашка.
Розчісував вітер хвилясте волосся...
...Нехай заживає все, що не зрослося!
26.05.2015
[img]https://i.pinimg.com/280x280_RS/b9/e2/bc/b9e2bc5783a5e8f5fee2ba02195c65fb.jpg[/img]
[img]http://dlm4.meta.ua/pic/0/28/19/J9wuvRSEgh.jpg?&srd=dlm2.meta.ua[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2015
То не твоя весна. Ти схована від неї,
А ще від тебе заховали всенький світ.
Не варто очі муляти їм – ти в секонхенді,
А всі в дизайнерських речах, тебе їм бачити також не слід.
То не твоя весна. Ти від тепла далека.
Ти змушена гострити холодні колючки.
Ти бачиш, із вікна, лише живіт лелеки,
Ти віриш тим, що носять піджачки.
То не твоя весна і не твоя місцина,
Ти любиш внутрішній свій віртуальний світ.
Закохано страждаєш через чийогось сина,
І молишся в вікно на яблуневий цвіт. ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015
Старший брат повчав меншого,
Із дошкільної групи:
— Я вчусь тепер в класі першому —
Не малюк, не глупий!
І коли ти на перерві
Мене з однокласниками бачиш,
Не гукай більше: «ПРИВІТ!!!»
Бо сміються з того наші.
Менший брівки звів в задумі,
Мовив осторожно:
— Добре... «привіт» не скажу...
А «hello» хоч можна?
30.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2015
Сліз не виплакати, слів не викричати
у неволі.
Десь спіткнулась, на горі схибнулась
Твоя доля.
Лиш одна така... інші без гріха? —
кидають каміння.
Та з надією іще вірують
у спасіння.
Йшла тернистими та променистими
Любов шляхами,
Зупинялася, опинялася тоді
між вами.
Усміхалося, сонце гралося
із зорею...
То не вічна мить — серце запалить
Прометею.
Ти вже не титан, а любов-обман
запалає —
все згорить дотла... Ні одна весна
не зціляє...
Мов зурочена, приморочена
спогадом давнім.
І караєшся, й побиваєшся ти
сама в нім.
Сльози пролились, слова кинулись
у провалля.
Час прощатися й рятуватися,
і йти далі...
Хто не знає все — камінь підійме,
й плюне в душу,
та боятися і ховатися з правдою
не будеш.
10.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2015
Весна – і усмішка цвіте...
Хоч слово тепле просте,
Але ж багато значить...
Це слово-мрія, слово-план,
У нім надії океан...
Що буде все на краще!
О, поро року! Не треба твоїх чар,
Брехливих втіх, старих примар...
Я прошу весну без війни...
...сьогодні... завтра... і завжди! 06.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
(Думки, що накипали за рік. Спочатку дуже хотілось достукатись до рідних людей в РФ, але не вдалось...)
Мы не фашисты, патриоты – да,
Болеем чутко за свободу и державу,
Возносим часто Украине славу,
А что? - не даром – славная страна.
Мы не фашисты, знаем ваш язык,
Хоть нашу мову наречьем обзывали
И русский "полюбить" веками заставляли –
Поэтому и двуязычие в стране у нас.
Мы не нацисты! Прежде чем так кричать –
Вы побывайте в Тернополе иль в Львове,
И может сможете вы мой народ понять,
И почему за волю жизнь отдать готовы!
Мы не нацисты, мы – украинский народ,
В семье славянской вам по духу братья,
Не плюйте в душу нам – вот это не пройдет!
Поймите, поддержите – призываю вас я! 26.02.2014
Привіт весна! Пробач - не зустрічала...
У той день коїлось таке лихе...
Весно, - ти квітни так, щоби людина знала -
Що воювати й цвіт зривати - зле.
Весно, крокуй по Україні так яскраво,
Щоб поверталися до рідної землі,
Щоб знали іноземці і сказали:
Весна на Україні, на вбивай її. 04.03.2014
Якщо з Тернопільщини значить – бандера,
Маєш родичів в Росії – москаль...
Скільки можна... Перерва! Перерва!
Зупиніть цей абсурд-карнавал!
Не тривожте, не рвіть людське серце –
Вам врахують байдужість за гріх...
Коли буде хоч одна з тролями битва
Щоб здоровий глузд в ній переміг?
Самостверджуючись в душу плювати –
То не робить вам честі, ні шани.
Над святим не можна жартувати –
Чи не вчили вас тато і мама... (тролям з інтернету) Квітень.2014
Теплий вересень минає...
Що у жовтні нас чекає?
Ми не знаємо, не гадаємо,
Лиш про мир Бога благаємо. 30.09.2014
Печаль по селах і в містах...
Печаль як тло сьогодення.
Війна у нас в новинах й на вустах,
Війна стає не вперше натхненням... 22.11.2014
Біда моїй Україні не висохнуть очі
Її синів розпинають сатані охочі,
Красу Мами в крові топлять, смуток сіють краєм,
А потому своє зло на неї звертають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
[i]
Ті роки, в історії, наче чорна хмара...
При згадці з жахом хрестишся подумки...
Ходили люди, жили мов примари –
На голодну смерть їх прирекли недоумки.
За що, кати, нас знищити хотіли?
Ми ж, ніби, з прадідів були братами...
А чим ті бідолашні діти завинили?..
І вкотре свічка пам’яті бринить сльозами.
Той геноцид вже не забудеться,
Бо народ й історію нашу не стерти.
Відплата Богом-долею присудиться.
Вічна пам'ять жертвам... важко так померти.
***
Ті роки не вдалося приховати,
І будем переказувати з роду в рід,
Про те, чого, не дай Боже пізнати...
І Україну, Боже, бережи від бід...
[/i]
[img]http://osvita.odessa.gov.ua/files/osvita_portal/golodomor_-_2.jpg[/img]
[img]http://gazeta.lviv.ua/sites/default/files/imagecache/thnode/3.gif[/img] [img]http://t-v.te.ua/media/cache/b6/b4/b6b4433598efbbe8b0dd6fb9dc9e9d17.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538834
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2014
Сумую за тобою мовчки...
Усміхаючись, коли бачу здаля силует,
Ти гуляєш алеєю осені,
Палітри кленового листя збираєш в букет.
Робиш вигляд, що мене не знаєш,
Й вдавано не помічаєш, аж сміюся до сліз...
Іноді листям збираним вітаєш,
Підкидаєш – кружляєш, танець той в душу вліз...2014
[quote]«Листя падає, падає, щось мені нагадує,
А я собі пригадую, – тебе...
Листопадами, падає, кружляє листопадами,
і вже давно не пара ми... Ти де?»[/quote] Віктор Бронюк «Ноябрь» :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2014
[b][i]Ну навіщо отак, навіщо –
Без зупинки мовчання на мить?!
Правда вбивча? Так, правда вбивча...
Та й солодка брехня болить.
А мовчання, воно, – щире золото?
Як на мене, то це – кислота:
роз'їдає, що любо-дорого,
Всі емоції спалить дотла.
[/i][/b]
25.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2014
Жовтень сльози збирає мої, трудиться
бурчить: "Ну досить вже, все забудеться...
У мене тут недофарбований листопад,
Припини... Припини, сонечко, свій сльозопад."
І я крізь росу на віях йому посміхаюся,
"Я так безглуздо люблю, так смішно і не каюся...
"То ти від щастя ночами ридаєш мов дитя?"
Ну годі... годі схлипувати, моя золота..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2014
[img]http://i.arts.in.ua/i/11545/f_osnn-bagattya-etyud_gaydar_vtaly_1378654524.jpg[/img]
etyud_gaydar_vitaly
[i]Чашка з чимось теплим, рідним, запашним,
так рятує від самотності в вологу осінь...
Гіркий, із садів, і солодкий, з чашки, дим –
щось між ними спільне є і щось чуже... назовсім... [/i]
[img]http://s51.radikal.ru/i133/1209/56/299748f545e9.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527282
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2014
Босая по ступенькам ада
Ступала смело – так ведь надо.(?)
А страх души сковал все чувства...
Быть равнодушной – вот искусство.
Босая – скользко по пути,
В ад так всегда: туда легко иди,
На свет куда сложнее выбираться.
Она уверена, что сможет там остаться.
[i]Не верю ей, надоедает тьма… Нет, не спеши…
Пусть ночь легка, но солнце – не забудешь!
Однажды выбираться, рваться будешь
На свет, который не померкнет на краю души. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526252
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.09.2014
[u]Три роки в "Клубі Поезії".[/u]
[i]Можна було б написати більше і краще, але частіше я пишу так як відчуваю.
Я прочитала про цей сайт в журналі "Дніпро" за лютий 2009 року, прочитала і забула, бо тоді я ще не знала, що через два роки матиму і комп"ютер і інтернет (хай і не якісний).
Коли складала свої "архіви" знайшла той номер "Дніпра", і, вересневого вечора, боязко зареєструвалась тут три роки тому.
Пам"ятаю, як я раділа і усміхалась (пару днів)), коли мій віршик про осінній ліс прокоментував САМ Євген Юхниця, мені навіть мама не повірила спочатку, а потім порадила дивитись щоб не вкрали моїх віршів:). Але я вже знала, на сайті "Клубу поезії" не крадуть, а пишуть твори і діляться ними залюбки. :)
А ще я тут зустріла друзів, без чиїх листів не уявляю свого життя...
Вже пізно, треба спати, тому коротко кажу:
ДЯКУЮ - авторам з "взаємобілих" списків:), усім хто читав і критикував, лишав після прочитання коментар підтримки.
СПАСИБІ - тим чиї прекрасні твори читала в "Клубі поезії".
Особлива подяка молодим авторам - я щаслива від знання того, що ви такі є в нас, в батьків і в України.
Так, на цьому сайті я не раз "відкривала Америку" для себе... Кожен прочитаний вірш чогось вчив, (навіть найпаскудніший).
Окремо вдячна творцеві сайту за ідею і адмінам за виконання.
Допоки люди пишуть твори і читають - вони не байдужі. Тож всім бажаю натхнення і приємного прочитання творів співклубників.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522911
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.09.2014
Повернуло на осінь, розумієш...
І від того дихати важко,
Що нового уже не посієш,
А теперішнє пожинати тяжко.
Повернуло на осінь літо й літа́,
І життя не так рясно квітує,
Не щороку приходить в душу весна,
І здається, що краще коли ніхто не чує. 25.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2014
********************************
Наш прапор -
В ньому мирного неба блакить безмежна,
В ньому стигле колосся, що пахне хлібами!
В ньому честь, могутність вільної держави,
І символ перемоги України над ворогами!
********************************
До дня "народження" України...
Найкраща - тому, що - рідна!
Єдина - бо в нас одна!
Своя земля - Україна -
Любов, воля, слава без дна!
За неї - тому що за себе,
за себе - за честь народу...
Нам іншої, нам більшої не треба!
На боці добра за правду і свободу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519574
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.08.2014
За цю печаль тебе хвалю,
За ці страждання – тобі слава.
За те, що я себе знайду,
І ті скарби, що заховала.
А те, що плачу – не біда,
Сльозами вичищусь від бруду,
ТогО, що не бере вода,
Хоч спокій я тепер забуду.
Та й спокою мені треба,
Прагну горіти, а не тліти.
Тебе мені послало Небо –
Саме тому і варто жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513948
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2014
Не вкладається в голові,
(Чи це тому що не знаю історії...)
Як могло так вкоренитися зло
На сусідній з нами території.
Не прощу злу сліз своїх,
І чужі не зможу простити,
Бо воно не вважало за гріх
Оббрехати нас і убити.
Але ми воскресали не раз,
Наче Фенікса вічного діти.
Головне – щоб свої не зрадили нас,
Головне – зло криваве спинити.
А боїться зло одного – України,
як натхнення для свого народу,
і тому люто сіє рани, руїни,
і вбиває кращих з нашого роду...
Зупиніть своє криваве зло!
Хай це буде вперше в історії –
Прокидайтесь герої й добро,
На сусідній з нами території! 26.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513909
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.07.2014
[i] Так – я невчасно, так недоречно,
Розчарувала не раз – безперечно.
Думай, що хоч, а я буду відверта,
Сама не своя, в чому впевнена – вперта.
Так, не нервуйся, так – все спокійно,
Мораль не читай – я поводжуся гідно.
Так, розумію, що треба змовчати,
Змирися і ти, що не варто повчати... 06.04.2014 [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2014
Я думаю о Вас без слёз…
К чему мои смешные слезы?...
Я думаю о Вас всерьез,
И в этих мыслях мало прозы.
Могла летать, могла парить,
Но всё – держалась я за землю…
Боялась – мне без Вас не жить,
Но всё же жизнь без вас приемлю.
Я думаю о Вас с улыбкой,
Вы – мой герой – не боль, не слабость…
Вы, в этом мире странном, зыбком,
Моя нечаянная радость.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510250
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.07.2014
Солодко пахне липи цвіт,
Сонце проміння шле.
Закохана у Божий світ
Цілуючи квіти пройде.
Нині з вітанням від зірок
Зустріне сімох янголят,
І запитає зробивши крок:
«А вас крильця не болять?:)»
«Ні, не болять, хіба рідко коли...
Та знати повинна сама, -
У тебе такі ж крила в душі,
Хоча за спиною нема))»
Від янголят з небес дарунки прийме
у тиху Купальську ніч.
Подякує, всміхнеться, обійме...
А вранці крильми намалює вірш.
Солодко пахне липи цвіт,
Сонце проміння шле.
Закохана у Божий світ
Цілуючи квіти пройде.
І янгол, усміхаючись в слід,
Прошепоче: «Вічне дитя!
Пройшла через вогонь і лід,
Та все ж благословляє життя»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509726
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2014
Так прикро, так шкода, так жаль...
Летить над Україною печаль.
І серце болить від брехні,
як кажуть, що своїх тут вбивають свої..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505577
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.06.2014
Гроза весняна, гроза нічна,
Спалахи світла в розріз вікна,
спалахи боязні в безсонні тривог...
В дитинстві лякали – так сварить Бог. 16.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2014
Нічка місяць колисала
на хмаринці,
Колискову заспівала
Кожній зірці.
«Спи мій місяцю, холодний, яскравий.
Вітер хмари розжене кучеряві,
Лиш залишить тобі одну на перину...
Колихатиму тебе мов дитину.
Кожна зірочка важлива у небі,
А впаде – бажання здійснить при потребі:
Як бажання дуже добре і світле,
Як бажання одне – заповітне,
То його почує німе вічне Небо –
Полетить зірочка вниз, бо то треба.
Спіть зірочки, не бійтесь заснути,
Те що має статись – того не минути.
Ви й ві сні сяєте мерехтливо,
Ваше сяйво так для мене важливо.»
Спав і місяць, як маля, і всі зорі...
Нічка з вітром танцювала на морі...
Сонно падали зорі –
здійсняли бажання –
Хтось з людей загадав
Світле сподівання... 23.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2014
Розфарбовує весна
торішні жовті трави,
проростають в них
свіжо-зелені барви,
Пахне зранку, зорана
рілля, хлібами,
сік березовий -
помандрував хатами. 05.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2014
Останні краплі розчарування
Вмиють вранці лице,
Уже немає здивування,
Та досі в серці пече.
«За що, чому» – запитання –
Як ніколи – німі...
Зраджують чаяння і чекання,
Так жорстоко, лиш злі.
Злість можливо добром пробачити,
А презирство і ницість – без змоги...
Побажаю прозріти – істину бачити,
І в моє забуття – щасливої дороги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2014
***
Ось і весна…
ось і омріяне тепло,
І нічні метелики,
стуком крилець у вікно,
Відривають мене
від реальності…
А романтиками бувають
і в старості? 31.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2014
Як же ми всі чекаємо спокою,
Щоб вранці не спішити до новин...
І бути в майбутті держави впевненим,
А не з світовою проблемою один на один.
Щоби з вірою у врожай - садити-сіяти,
Звільняючи з лексикону слово "війна"!
Щоб знати що порадити, і надіятись -
Все лихе переможе любов і весна...
24.03.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2014
... і як та не здригнулася рука, душа…
Не зупинилось преспокійне серце –
пишучи наказ щоб «зачистить» - стерти
Майдан, в якому України майбуття...
Секунда на підпис...
...і сотні даровані Богом життів - убиті,
то ціна нашої свободи,
...і світ змінився для самих катів,
О, скільки ж було їх, безсердечних,
в нашого народу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2014
Серце, куди ти рвешся? В бій?!
Куди мені – такій смішній...
Серце засни, досить – не плач...
Ми будемо за мир... завжди... пробач.
Та в серці тепер нема спокою...
йде боротьба, і вже трохи не тою
Душа проснулась в стані бою. 04.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2014
[i]Ніщо так швидко не старіє,
Як рік Новий...
Та він дарує все ж надію
в сніговій...
Так тепло й радісно на серці
хоч сама,
Я щемно вірю що минеться
болотяна зима.
Прогноз для мене - дуже втішний
гороскоп,
Кажуть цей рік успішний
й для незгод,
А я не незгодна знов втрачати
свої шляхи...
І буду сили витрачати -
до мети!
Я намалюю собі мрію
золоту,
Я постараюся набрати
висоту...
Найважче втриматись в польоті,
і не впасти!
Найважче втомленій пташині
крил не скласти...
Ніщо так сил не вимагає,
як біда...
Я знову Господа благаю -
допомагай...
Я щиро прагну відірватись
від тривог...
І хочу для держави - щастя...
З нами Бог![/i] 02.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2014