| Сторінки (4/351): | « | 1 2 3 4 | » |
Розділився світ на дві частини.
На одній – тремтить гірка сльоза.
Тут на першій, мамо, домовину
Обіймає сплакана вдова.
А на другій, мамко, світ гуляє,
Їм до горя – абсолютний нуль.
Їм до біса, що народ вмирає
Від ворожих смертоносних куль.
Чуєш, мамо, ходить-бродить горе
Й відлітають в небо журавлі,
Діточок-сиріт, як Чорне море
А вони, ще крихітки малі.
А на другій, мамо, ніби й люди
Тільки душі мають камʼяні.
Не свої вони — чужі приблуди…
Якби свої, були б на війні.
Кажуть мамо, що війна для бідних,
Вже могил, як в небі зірочок.
Хтось за гріш продав би матір рідну,
Від війни стомився навіть Бог.
Спи, дитино, слово Боже – вище
Понад всі лукавства на землі.
Україна встане з попилища,
Помолімося за рідних на «нулі».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024
В чужому місті… (ніби вже й моє,
Знайоме до самісіньких дрібничок),
Замовлю з візерунками лате
І сяду у віддáлений куточок.
Заплющу очі і забуду все:
Роботу, друзів, цей невпинний гамір.
Затримаю сльозу, що потече,
Зведу усе, як в рівній монограмі.
Загублюся у спогадах німих,
Розчинюся у цій солодкій каві.
Життя, немов розписаний триптих,
Хоч мрії, ген, як зорі величаві.
І десь, зненацька, в небі промайне
Одна із них, як золоте намисто;
Не дорікну, подякую за все
Цій долі, із осіннім падолистом.
Лáте — кавовий напій родом з Італії, що складається з молока і кави еспресо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
Люблю глясé в гарячу літню спеку,
Коли нестерпно в пóлудень пече.
Присісти біля вікон недалеко
І в подумках схилитись на плече.
Дивитися на голубів у парку,
На біле небо, наче в молоці,
І на самотню під сосною лавку,
Яку присіли жваві горобці.
Холодна кава бадьори́ть утому,
Пломбір вершковий – айсберг льодяний.
Мені ще на роботу, не додому,
Хвилинка щастя, час бо дорогий.
Сідаю в транспорт, десь за півгодини,
Якої в світі, наче й не було,
Вдягну робочий одяг і невпинно
Працюю, доки сонце не лягло.
І згáдую людей, птахів і трáви…
Куди ж мене ця доленька несе?..
Солодко-гіркуватий присмак кави
У чорно-білих кольорах глясé.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
🌤🕸🍎🍀
Сонце крізь павутинку. Яблуня у росі.
Тато сидить щасливий на деревʼянім стільці.
Свіжа, легка прохолода. З дуба лягає тінь,
А над селом, за обрій, світиться голубінь.
Мама цибулю ріже, чути все: стук та стук…
Через відчинені вікна пахне щавлевий суп.
Ранок такий святочний. Стежиночка до воріт.
Розщебеталась пташка, розвеселила світ.
Сонце крізь павутинку. Яблука: гуп та й гуп…
Сонячними світанками зазолотився дуб,
Тільки у білій хустині – мама, немов весна,
Де ви роки поділись й пташечка голосна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
Сховай його, Боже, під крону широкого клена,
Під сосни зелені, під гілки розлогих кущів.
Бо ворог не спить, наступає їх сила-силенна,
І небо в «пташках», наче жваві травневі хрущі.
Сховай під крило, відведи у безпечну місцину,
Щоб навіть об камінь його не спіткнулась нога.
Чатують там звірі страшніші від нелюдів… Сину,
Їм ніч, як за день. Ну… а день – до убивства снага.
Врятуй його, Боже, від стріл, наче пташку маленьку,
Поглянь, Охороно, на всі злодіяння чужі!
Хай зло не спіткає, сховай його в пазуху, в жменьку,
І дай захистити синам вогневі рубежі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
Стежечко-павутиночко,
Тільки не обірвись,
Дивиться з неба сонечко,
Горнеться тепла вись.
Липа закучерявилась,
Пахне медовий цвіт,
Гілочка золотавилась,
Наче небесний світ.
Я серед раю красного,
Посеред різнобарв.
Коника голосистого –
Цвіркання поміж трав.
Вишня до мене хилиться,
Сюркають ластівки,
Стежечка вʼється, стелиться
В спогади і казки.
Тане хмаринка у всесвіті,
Не зупинити біг.
Літо моєї юності –
Стежечка від воріт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
Ти до мене прийшов, в мою душу проник,
Як світанок пробуджує землю довкола.
Десь на півночі танув крихкий льодовик
Й розворушила прóвесінь стомлене поле.
Вже весна квітоносна торкнулася віт,
Стрепенулася гілка від сну і воскресла.
А до мене, в той час, Перелесник забіг,
Розкуйовдив волосся світанням небесним.
І помчав вдалину на черемховий цвіт,
Обіймав теплий легіт сади білопінні,
Знов зозуля кувала без відліку літ
Чи мені, чи весні, чи народженій днині?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Брехливі вислови, слова гладесенькі,
Стою і слухаю про «рускій мір».
Хіба ж ви, нелюди, такі ріднесенькі,
Коли ракетами у кожний двір?
Коли спустошили будинки з школами,
Немає діточок, а був тут рай.
Гуляє вітер між вікон колами,
Про мирну дниноньку, хоч не питай.
А в кожну ніченьку, бодай вас, приспано.
Вони ж не відають, що чинять зло.
Якої ж лютости у душах зібрано,
Зʼєднались варвари в одне кубло.
О люба, правдонько, в земному всесвіті,
Тебе відштовхують, на сміх цькують,
Я ще не бачила такої зверхності,
Що сіють не́уки і те пожнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Осіння Жінко, з поглядом медовим,
Так невблаганно час кудись біжить,
На пелюстках тендітної покрови
Чи то роса, а чи сльоза бринить.
А ти ідеш, які ж там перепони,
Хіба ж такій рішучій не пройти?
У мрій твоїх — невтомні перегони
І вже позаду — пройдені мости.
Бо ти — учитель, мати й Берегиня,
В тобі живе і слово, і буття…
Бо ти, я знаю, вдома — господиня
І аура, як в мами вишиття.
Лягають гладдю кольори осінні,
Вже Жовтень вишиває сорочки,
Вдягнулась Жінка в сонячне проміння,
Вже стелить місяць золотом стежки.
А я несу тобі, осіння Жінко,
Із листопада силу вітрову.
Нехай в дорозі голубі вітрила
Дають щоденно віру та снагу.
Зберу вітання у маленький вузлик,
Моїй подрузі, цих буремних літ.
І хай всі весни, що давно минули
Несуть обох у зоряний політ.
Бо я з тобою все життя дружила,
І ти, завжди, підставила плече.
Безмежно вдячна, що мене навчила
Таких простих і істинних речей.
І хай, ще будуть, плани не початі,
Нам ще вершити стільки добрих справ,
Вклоняюся твоїй величній даті
І прошу в Бога, щоби літ додав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Темний не спить ночами,
Темний складає плани,
Темний наносить шрами –
Випити кров із рани.
Темний сміється з горя,
Темний чатує з моря,
Темний гуляє яром,
Темний пашіє жаром.
Темні жартують словом,
Темні не поруч з Богом.
В темних своя освіта,
Темні бояться світла.
Сонце жерцям — не пара,
Небо і біла хмара.
В темних слизька молитва,
Ціль і над світом битва.
Темний боїться списа,
Темних поборе лицар.
Де ж Переможець Юрій –
Змієборéць похмурий
Й білий скакун, що креше,
Щоб жити стало легше?
Темні закрили вікна,
В темних душа осліпла.
Темний свій лик ховає,
Темний із темним знає,
Дужчий лише над бісом —
Воїн-Архангел з списом.
В темного зáдум – куций,
Дрож тобі, чорноусий.
Темного не злякались,
Темному відсіч дали.
Там, де є Правда й Воля
Ходить щаслива доля.
Там, де є вільні люди,
Там Україна буде!
Над теменню – Божий Перст.
Протистояння – хрест!
Світло поборе темінь,
Сонячний стелить промінь.
Світло сильніше ночі,
Світло розплющить очі,
В пóтемки блисне сяйво,
Прóсвіт возвеличаймо!
Стрінеш людину світлу,
Наче в душі розквітло.
В світлих усмішка щира,
З ними – добро і віра.
Світлий вдоволено ходить,
Ближнього не обмовить.
В дружній сім’ї наука –
Від батька, сина й внука,
Щоб росло покоління
Вгору з свого коліна.
В світлих – народи дружні,
Війни їм осоружні.
В тяжку годину прийдуть,
Хліба дадуть, обіймуть.
Словом завжди зігріють
Світлу дадуть надію.
З світлими є майбутнє,
Бо там любов присутня.
А де любов панує,
Там і народ царює!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Війна забирає кращих,
Війна не жаліє нікого.
У цій смертоносній пащі —
Фантазія карлика злого.
А ми стоїмо супроти,
Наш шлях до свободи і волі.
І запевняємо всоте:
Народ не здолати ніколи!
Ми знаєм ціну свободи,
Ми віримо у перемогу!
На рабство не буде згоди,
Ми вибрали іншу дорогу!
Не страшно, бо всі ми – разом,
Пліч-о-пліч за друга і брата.
Агресору ми докажем,
Що буде за смерті розплата.
Гуртуймося сестри, браття!
До волі – одна в нас дорога.
Плекає наш дух – завзяття,
Попереду жде Перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
Як нам хочеться тиші, тиші…
Як бракує всім лагідних днів.
Плачуть янголи в зоряній висі
І приходять до маминих снів.
Над могилами вітер гуляє,
Заколисує спомини й біль.
Ця війна кожен день забирає
Й сповіщає про горе довкіл.
Вже дороги, як Хресні дороги,
Чорна хустка, як долі клеймо.
Чуєш, Боже, цей шлях перемоги
Переплачений кровʼю давно,
Перестелений квітами в вічність,
Переплаканий в темних ночах…
Хай сьогоднішня зболена дійсність
Захлинеться в чужинських очах.
Нам би тиші і мирного неба
На землі – на якій живемо!
Дай нам, Боже, тогó, що нам треба,
Лиш прошу́: не ярмо, не ярмо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Просинаюся з нею, коли за вікном голубіє
Й тихий вечір заходить до нас, коли разом удвох.
Я без неї прожити, насправді, уже не зумію,
Вона манить мене й привертає людей багатьох.
Я до серця її пригортаю й очима читаю.
Вона душу, як крила, до йоти розгорне усю.
Її голос я чую, як шелест в осінньому гаю,
І вбираю науку, мов сонце спиває росу.
В неї сила світанків і плай серпантиновий в далеч,
Вона в себе вмістила усі таємничі світи.
Відкриваю скарбницю – і бачу історії велич
Про епохи, народи… і як не зламатись, а йти.
Одягає вона різні плаття, сьогодні в квітчастім.
Вона пахне поличками, квітами й часом віків,
Я листаю сторінки й приходжу до істини часто
У новелах, романах, в метафорах з витканих слів.
Тож, напевно, для когось цікавою є таємниця,
Усміхнувшись, міркуєте: що ж вона носить в думках?
А сьогодні, скажу́ вам: гостює у рідній світлиці
Надзвичайно цікава – прочитана книжка в руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Знай, ворожа «раша»,
Перемога – наша!
Розцвітуть у полі
Верби і тополі…
На ланах безкрайніх,
Загудуть комбайни,
Залунає пісня
Й музика троїста.
Витре сльози мати,
Біля свої хати.
Будуть гомоніти
На подвір’ї діти –
Рідною, святою,
А не вік — чужою.
Стануть вечеря́ти,
Бога величати.
Вся наша родина —
Славна Україна!
Не зламає ворог,
Буде з нього порох.
Знай, ворожа сила,
Висмикаєм крила.
Поки свист ракети
Й пишуться пікети,
Бʼємось за свободу
Вільного народу.
Кожен робить справу:
Тихо, влучно, жваво…
Буде тобі, враже,
Як «народ завʼяже».
Тримай дулю з маком,
Чмоню-неборако!
Буде тобі мірка –
Від бублика – дірка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023
Вона приймає всіх і всюди
Під купол Божий до небес.
До неї ходять різні люди
І вкотре там Ісус Воскрес.
Скриплять завіси, скрип-за-скрипом,
Поріг протерся від чобіт.
Там свічка плаче тихим схлипом
І очищає ладан світ.
Із стін дубових, ще прадавніх,
У очі дивляться святі,
Візьми, людино, з рук Господніх –
Найважливіший дар в житті.
Приходять діти та дорослі
І ставлять душу на вівтар.
Ясніє синь у високості
Під дзвін церковний поміж хмар.
Без лицемірства і гордині
В куточку молиться вдова.
Церковця всіх приймає нині
І пише Ангел всі слова.
Враз, опустивши погляд, боком
Ідуть до Бога, як на торг, –
Царьки, вельможі… крок за кроком,
Ще й злодій кине гривню в борг.
Заходять в двері різні люди,
Приносять радості й жалі.
Вона лікує всіх і всюди
Поки живем ще на землі.
Світлина з інтернету.
Дзвіниця і церква на акварелі Адама Батицького 1928 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Тримайся, чоловіче, якомога,
Знайди ще силу, в тебе вона є.
Бо друга після бою перемога,
Коли зневіривсь Бог життя дає.
Тримайся, хлопче, все ще попереду:
Твої світанки й тихі вечори.
Але сьогодні, чуєш, конче треба:
Коли так важко, з Богом говори.
Тримайся, жінко, і не падай духом,
Скажи відверто: я переживу!
Хоч доля зараз кулями, не пухом
Нівечить небо й стелить у траву.
Тримайся, панно, ти повинна жити,
У цій війні себе перемогти.
Крізь сльози, ще дитятко народити
І рід славетний нам уберегти.
Нелегкий час у рідній Україні.
Все бачить Бог: і кривду і любов.
Дай ворогам навернення віднині,
Щоб не лилась невинна в світі кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
І світає у мами крізь темінь надія,
Хоч і ніч оповила усе довкруги,
Відверни, вгомони і спини лиходія,
Щоб до сина мого́ не зайшли вороги.
Я молитву на вечір придумаю іншу,
І слова відшукаю, як чистий кришталь.
Над тобою, мій сину, є купол найбільший -
Материнська любов і безмежна печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
Конюшинки, спориші
На стеблинках сяють,
Як же світло на душі
В літньому розмаю.
Впало сонце у траву,
Хмарка у цикорій,
Заіскрились наяву
Крапельки прозорі.
Не ступити, не пройти…
Скинула сандалі,
Як же хочеться зайти
Поміж роси далі.
Щоб на хвильку, на разок,
Мрію осягнути:
У дитинство, між казок,
Хоч на мить гайнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
Цей чорний хрест і темну домовину,
Цей крик душі і невгамовний біль,
Цей розпач, страх і скривджену дитину
Розігрують у шахи звідусіль.
Таємний хід і очі, очі, очі…
Шукаєш в них де правда, де обман.
Кладуть на терези слова пророчі,
Відбілюють на чисто всенький план.
І сіють розбрат поміж люди юди,
І зрада ходить, і сміється кат.
Вночі війною, наче ті приблуди
Приніс нам «миру» криводушний брат.
Уже не знаєш ти, чи буде завтра,
Вціліє дім, чи прийде з фронту син.
Багатий мріє, як здобути надра,
Щось підкупити та привласнить чин.
Прийшла до Бога вільна Україна,
Принесла хліб на білім полотні,
Щоб у достатку жила вся родина
І щоб здобули волю у борні.
Стоїть на перехресті серед кривди:
Незламна, сильна з вірою в душі —
Моя Держава прагне в світі правди
Серед новин, реалій, метушні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Підпалили жито з того краю,
поле, ген, у чорному диму.
Людоньки, та що ж робити маєм —
хтось кричав у розпачі… й кому?
Загорілись перші колосочки,
вже наступне в полум’ї стебло.
Залишає випалену землю
безпощадне звивчасте кубло.
Липень. Спека. Ні краплини з неба.
Посивів від втоми мудрий Бог.
Народився в світі новий Каїн.
Хліб насущний — між реалій двох.
Бізнес, гроші і війна дволика.
Пам‘ять, голод, тридцять третій рік…
Досі в жменьці троє колосочків
серце розшматовують одвік.
Пригадалась мамина розчина:
дро́ва, піч і кухня запашна.
Як окраєць спеченого хліба
цілувала з татусем вона
й я мала повторювала з ними:
Хліб у хаті — завше голова!
Зараз осягнути не зумію,
хто ж накоїв горя у жнива?
Чи ж його малого не навчили?
Як горох, сльозини потекли.
Гріх пекельний нелюди вчинили!
З тих зерняток хліба не спекли.
Вже тремтить колосячко від вітру.
Плаче Україна край села.
Дай, нам Боже, людяність не втратить,
В цій війні ненависті і зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
Як дальше жити?
Життя любити серед руїни,
Бо ми насправді, ще маєм силу,
Бо з України.
А що нам люди?
Чужі розмови, ворожі плани
Бо ми з любові, ми переможем
Господь із нами.
І хай ця пустка
Як ворон чорна, як темна нічка.
Попри невдачі нам треба жити
Горить ще свічка.
І хай палає…
Душа співає, несем в офіру
Від свого серця до всього люду
Любов та віру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
Я їду до тебе, країно, крізь смуток, страждання й роки…
Де були укупці обоє мої найдорожчі батьки,
Де сад розцвітає весною і все зеленіє кругом
Й лелека, як завше, кружляє над рідним батьківським селом.
Там мама, як біла хмарина: старенька, худенька, бліда…
Лечу, наче пташка на крилах в домівку до свого гнізда,
До внуків, до сина, невістки, до всіх незабутніх людей,
Обійму мою Україну й чимдуж пригорну до грудей.
Я їду до тебе, мій Краю, моя пуповино, мій хрест,
Стрічають знайомі дороги, здолати б ще декілька верств.
Везу усім мирного неба в розстріляну другу весну,
Ще трішки, згадаємо з болем оцю смертоносну війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
Ось так без тебе півжиття прожито.
Кому потрібні всі мої жалі?
З тобою тільки й з Богом говорити
Приходилося часто на землі.
Ось так живу, як птах з крилом підбитим.
Така вже воля… З волею живу.
Вже не один раз в полі зріло жито
І ти не раз приходив наяву.
Ось так живу… без тебе і до тебе.
Життя, земля, світання і зоря.
Сьогодні, чуєш, в цей пташиний щебет
Мені згадалась молодість моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Світлий й добрий погляд Бога,
Будь із нами в день тривоги.
Обійми, обійми…
Ти пильнуєш Правди Слово,
Ти — початок і основа
Між людьми, між людьми!
Приспів:
Незалежну Україну
Збережи в лиху годину.
Отче наш, Отче наш!
Хай молитва в небо лине,
Ми благаємо невпинно:
"Порятуй, Боже, нас!"
Хай народи всього світу —
Будуть вірні Заповіту
Я і ти, я і ти!
Дай прощення в кожнім слові
І до ближнього — любові
Віднайти, віднайти!
Пригадай, слова Пророчі,
Подивись Ісусу в очі
Він — любов, Він — любов!
Щоб в село у кожне й місто,
На моє й твоє обійстя
Мир прийшов! Мир прийшов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
Ось такий ваш «руський мір» і таке братерство,
Що від вашого нутра не любов, а вбивство?
Це ж така ваша душа, двоголові птиці,
Певно виховали вас заколотні жриці?
Отака ваша приязнь і масненька мова,
Учиняєте одне, а лукавим словом
Із екранів на весь світ Тамерлана внуки
Прославляють родовід, а кроваві руки!
Сила є, а вам би розум, який цар - таке й блазня,
Важить більше в світі правда, легка тільки є брехня.
Що посієте — пожнете, гнете «Ваньку-дурака»,
Ми давно розгадку знаєм, просим вас до гопака!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023
За літами літá минали
І стирали між нами путь.
Вечори в вікно заглядали
Та шептали: його забудь.
Відстраждала, перетужила.
За туманом - то сніг, то цвіт...
У осінніх вітрах згубила
Безголосий і тихий світ.
А за обрієм, за межею,
Крізь невпіймані тіні снів,
Досі свíчу тобі зорею
З незворотніх забутих днів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2023
Я без тебе, як нитка без голки,
У мережці залáтую шви,
Як в листопаді зранена гілка
І як листя посеред трави.
Як зайча, перед першим морозом,
Щоб зненацька не стріти вовків.
Це життя, — як осінні прогнози,
Де бракує підтримки і слів.
Я без тебе краплинка у сяйві,
І солодка журба до знемог.
Розчиняю свій смуток у каві
І сміюся супроти тривог.
Ну, ось бачиш, слабка і сильна!
Розцвітає світанок крізь млу.
Задивлюся у очі сина
І у ньому — тебе я люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Бракує слів для тебе і для мене.
Мовчи душа, коли сльоза бринить!
Моє кохання — просто безіменне,
Й твоє, такóж колись переболить.
Дивись, як золотіє наша осінь,
Без фальші, без ілюзій листопад.
Хай буде все в німому суголоссі,
Як проти неба перецві́лий сад.
Люби цей світ, такого вже не буде,
Бо завтра, може, снігом замете.
Не розтинай очима мої груди
І в цій любові — почуття святе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Осіннє — по-осінньому з осіннім…
Жовтогарячий листяний покров.
З дерев лягають почорніли тіні,
Та ранок всю печаль переборов!
І небо, хоч затягнуте у хмарах,
Через годину, певно, увіллє,
Цілуються шпаків весела пара,
Збирає з перших крапельок кол’є.
І ранній подих золотого раю,
Й троянду що дарує листопад.
Осіннє по-осінньому вдихаю…
Ще почекай, до грудня, листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Така вже осінь, світку, що завмри,
Стояти і дивитися на неї.
Ось, в позолоті клени й явори…
Вкриває листям клумби та алеї.
І день такий — сумарний і легкий,
Ще й небо доокола — бірюзове,
Немов «Анчан» сапфірово-п’янкий,
А хмари, як морозиво вершкове.
Прийми мене, володарко, у храм,
Дозволь побути в тишині з тобою?
Який сьогодні золотистий крам
Устелений розкішною ґабою.
Довкіл краса спадає до очей,
Що тільки сміє легіт шарудіти.
Багряний лист торкається плечей
І визирає сонце поміж віти.
І я їду, немов царівна снів
Чи то насправді, а чи може сниться?
Куди ж мене, ти вересню привів,
Щоби красою ввік не надивитись?
[i] «Анчан» - екзотичний тайський синій чай[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022
Зачем вы такие жестокие, люди?!
Кто прав, кто не прав, только Богу судить.
В проклятой войне окончание будет,
Прозреете недруги, правду не скрыть.
Вас спросит ребёнок уже повзрослевший,
Зачем вы убили родного отца?
Мой город, как призрак стоит онемевший,
Такого хотели вы видеть ларца?
Здесь каждый проулок в орнаментах раши
И дом мой без окон, одна лишь стена,
Теперь мы узнали — кто враг, а кто «наши»
И уж понимаем, какая война.
Дорога убитых, горящие крыши…
Мне мать повторяла: сынок, не смотри!
А я это видел, а я это слышал
И сердце комком вырывалось внутри!
В глазах моей мамы ищу я улыбку,
Она поседела, а ведь — молода.
Какие мы сделали в жизни ошибки, —
За то, что любили свой город всегда?
За то, что по паспорту я — украинец,
Пришли вы за это меня убивать?
Я мира желаю родной Украине
И только, чтоб видеть счастливою мать.
Зачем вы такие жестокие, люди?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962060
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.10.2022
Людей, як мурáшок у світі; як зéрнят в коробочці маку,
Чекають свого Месію і прагнуть якогось знаку.
Надвечір стихає гомін; до днини в очах світає
І плачуть росисті трави і пташка комусь співає.
На крижмі дитя принесли, святили малі долоні;
Вже мати з літами — біла, а руки від праці — чорні.
Від сина до батька — мудрість віками сім’ю тримала,
Носив він на плечах втому і поле, що хліба дало.
Цей світ не створили люди, ще досі його вивчають,
У кожного своя правда і фініш, який чекає.
Життя не пробігти полем, де небо — землі немає,
Людина з любові взята, а решта — все Бог спитає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Такий цей Всесвіт, Господи, помилуй!
Такі часи, де правду зацькують.
Ось, чорні душі виміряють силу,
А онде — світлі — вірою живуть.
Цей світ земний, поділений надвоє:
На погляди, на вчинки й на мету.
Одні — назавжди в пам’яті Герої;
Хтось мріє про кар’єру й висоту.
Усі заходять у Твою Святиню,
Приймаєш в лоно яструбів і змій.
І плачуть Божі Очі за гординю,
І капають сльозини поміж вій.
«Якщо ти Цар, врятуй Себе Самого!», -
Без страху поглумилися над Ним.
Хіба ж цей вік продовження старого,
Бо вже минуло стільки літ і зим?
І ти, людино, в Таїнстві хрещена,
Тримай щосили Заповідь Святу,
Твори добро і будь благословенна,
Не очорни душевну чистоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Важкий наш хрест і нести вже несила,
Кривавий шлях земних протистоянь.
А Бог дає, вдихає сущу силу
Й велику віру, на поми́лках знань.
Вчимося жити, кожен день наука,
Всі помисли наповнюєм добром.
Зламати нас — то недосяжна штука,
Ми боремося словом і пером
Й тримаєм зброю проти супостата.
Величний дух — за волю і життя.
І буде Київ й корогва хрещата,
Й благословенна прадідів земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
Скрипка плаче, смичок, мов дуга,
Волосинка тримає пісню.
Обіймає все тіло туга
І бракує в легенях кисню.
Губи сохнуть, як в спеку рілля...
Не досказано й не дожито!
Пророкує над світом Ілля
Про жнива в неврожайне літо...
Є в людині частинка свята,
Що із Богом її єднає.
Не усі відреклися Христа!
Хтось осанну Йому співає...
Рве мелодія серце навпіл,
Сила духу гартує душу.
Хліб насущний кладу я на стіл
І ще вірити в Правду мушу;
Ще вершити вовіки Любов
І солені обтерти сльози.
На руках багряницею - кров,
На жертовник збираю рози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
Завжди шукала мудрість у словах…
Від Нього вчилась жити і творити.
Така наука давня й не нова, —
Щоби всім серцем Господа любити.
І я з любові «сотворила світ»,
І, як дитина, довіряю Богу.
Нелегкий шлях усіх прожитих літ,
Та маю тільки з Ним одну дорогу.
Прощала людям, бо чого таїть,
Земну красу несу до цього часу.
В своїй мандрівці кожного любіть,
Щоби з любові випити з ним чашу.
Не вищий досвід — ворогів клясти.
На шлях Господній наверни людину.
Згадай колись Голгофу й три хрести
І що(!) казав Христос в оту годину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
Поламані долі, всі мрії розбиті на друзки,
У погляді віра маленька, але ще жива.
Розкремсаний клен, як людина без рук, без галузки,
Хрести і могили… Розрита у вирвах земля.
А вікна, як чорні тунелі безлюдні, безлюдні…
Ця безвість лякає, що аж червоніє край світ.
На битих дорогах згорілі машини-приблуди,
Від страху трясеться обдертий безхатченко-кіт.
Десь плаче людина. Почувся розпачливий стогін.
А небо, як небо, лишень у тривозі весь день.
«Це вам за Бандеру!»— волають рашисти убогі,
Наводять ракети, націлюють вбивці мішень.
Якої ж ненависті треба зібрати у серце!
І де ж та любов, коли ближньому в груди приціл?!
Росіє, Росіє, ти звалася завжди чужинцем:
На білім папері червоним писала — розстріл.
А скільки замучених було в радянських катівнях.
Свій шлях тарувала, забравши останнє зерно.
Та в нашому погляді було до волі терпіння
І кожен, хто вижив, хотів розірвати ярмо.
Вам душу не вбити, хоч в ранах — жива Україна.
Ми ще відвоюємо землю в запеклих боях.
Не тішся, злий враже, що в матері чорна хустина.
Здолаємо. Віримо. До перемоги наш шлях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
Гігантський лапоть дикої орди
Переступив всі межі і кордони.
В дволикій правді вражої ходи
Свої божки і писані закони.
Куди не ступить – там розруха й смерть,
Куди не гляне – все йому належить.
Земля чорніє випалена вщерть,
Де ставить мітку – триколор на вежі.
Помаже «миром» – кров тече із ран,
Який Пилат – такі слизькі укази.
В століття двадцять друге вже тиран
Розставив пастки, лабіринти й пазли…
Крізь гнів – до волі, визріло – борись!
(В єднанні разом досягнемо цілі).
І мій народ Москві не покоривсь,
Хоч зусебіч у зайди на прицілі.
В моїх людей багато світлих мрій, –
Міцних на гарт, що виплекані духом, –
Благословляє сам Мазепа в бій,
Сірко і Орлик, Гонта з Мономахом.
Нових героїв принесла війна,
Щоб стерти слід рашиської облуди.
І хоч життям оплачена ціна –
«Народ мій є, народ мій завжди буде»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
Матусю, хочу їсти. Спи, дитинко.
Вже сон-дрімота очки затуля,
Співає казку в небі янголя
Про наше місто, потяги й зупинки.
Нема вокзалів, тільки вітер свище,
Риве між рейок, наче дикий звір.
Холодний місяць тьмариться між зір
В малу шпарину в чорнім попелищі.
Засни, кровинко. Скоро Воскресіння,
На блискавицях Бог пече паски,
А я із глини зроблю крашанкú,
Він сцілить рани і подасть спасіння.
А поки ніч, молитись не покину,
Щоб лютий ворог не направив ціль.
Благаю миру і до хліба сіль
І за столом усміхнену родину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Господь могутній скидає зброю!
Всім силам чорним наступить крах.
Молімося, люди, за неньку свою,
Вся сила Божа в його руках.
«Нехай воскресне Бог, і розпорошаться вороги Його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники!
Як дим розвівається, так їх розвій, як топиться віск від огню, отак несправедливі загинуть перед Божим лицем!»
Пс. 67
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
Здурів маленький карлик, схибив мозок,
Яка падлюча морда у царя.
Не хоче миру, куций хоче крові,
І демон подає із алтаря.
І п’є… О Боже, сатанинські очі,
Крива усмішка і Пилат стоїть.
Не знає дурень, що Всевишній бачить,
І пише гріх на декілька століть.
Мовчати — гріх. Народе, що глузуєш,
Хіба ж у вас закам’яніло все?
То — ваш убивця, роздирає груди,
Нас кулями і градами січе —
Моїх синів, дочок, плюндрує землю.
Маленькі діти вірять у любов.
Чи ж ви мовчати будете сьогодні,
Як в Україні ллється наша кров?
Горять свічки. Молитва має силу.
Не плачте, тихо. Слухає Отець.
Де правда ходить, там нема Іуди.
Повірте люди, ворогу — кінець!
Бо всяке зло — загинути повинно,
І кожна кров — не ллється задарма.
Маленький карлик світ лякає всюди,
А сила над нечистими — в Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
Что ж ты, мачеха Россия, золотые купола,
Да кому же ты молилась, коль ко мне с войной пришла?
Ты, когда детей растила, выше ставила любовь,
Чтобы Каина гордыня не вселилась в сердце вновь?!
Слышишь, маленькие плачут и как зверя тихий вой —
Это мать в Днепре рыдает над разбитою судьбой.
В Запорожье хоронили двух красивеньких парней,
Их убили залпом ночью с территории твоей.
Двоедушная Россия, на тельняшке ордена...
Не блестят они на солнце, в них история — темна.
Не Москва, а стольный Киев — он по сущности — велик,
Не берём себе чужого, у тебя ж — двуглавый лик.
А над Волгой бьют куранты, а на чёрном всё блестит.
Не грызёт вас совесть, люди: кто под пулями лежит?!
Не пришли мы к вам ни в Тулу, ни в Самару, ни в Читу…
Что ж вы, злые, бес вселился, что затеяли войну?!
Никакие вы не братья, нам Россия — не сестра!
Этой ночью все не спали, а молились до утра.
Вы — с мечом, а мы — на страже, мы — помилуй, вы — убей!
А мы в небо запускали снежно-белых голубей.
В нашем сердце — мир, свобода, желто-синий стяг родной.
Видишь, недруг, мы — едины, стали грудью, как стеной.
Украина есть и будет! Выше, хлопцы, булаву!
Кто с мечом придет — погибнет у неравному бою.
Что ж ты, мачеха Россия, золотые купола,
Да кому же ты молилась, коль ко мне с войной пришла?
Эх, Россия! Эх, Россия, да — берёзы, да — туман…
Говорят: добрые люди, а душа гласит: обман...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938673
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.01.2022
🎨🎨🎨
Осінь малювала фарбами в саду.
Айстрам та жоржинам — колір до ладу.
Небо заколисував зоряний скрипаль,
У вечірніх сутінках гасла пастораль.
Промінь відтворила між багряних віт,
Стежку застелила до моїх воріт.
Як ішла по вулиці вербам молодим
Фарбувала листячко кольором рудим.
Вгледіла калину, зблизька підійшла,
Щось поміркувала, пензлем повела.
І тепер від осені багряніє сік
З гіркуватим присмаком в ягодах щорік.
Скинув камизельку величавий дуб,
Виграє на сонці золотавий чуб.
Скільки літ — то байдуже… Що йому мороз!
Хоч малюй, художнице, вітер серед гроз.
Кольором брунатним підвела красу,
Яблукам і грушам додала росу.
А коли втомилась, то спочити сіла,
В неї залишилась тільки фарба біла.
Що робити з нею думала-гадала
Та й перед світанком грудневі віддала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
Ця осінь, тату, в нас була остання,
Ронили листя золоті сади.
Пішов від нас раненько на світанні,
Забрало небо тата назавжди.
А над селом небесна синь довкола,
Могила в квітах, яблука в руці.
І тліє свічка, я в скорботі квола,
Течуть рікою сльози по щоці.
Безмежно вдячна за турботу й ласку,
За мудре слово, що вело в житті.
Вигадував не раз щасливу казку,
Тепер читаю ім’я на хресті.
Хай, замість мене, обіймає небо, —
Таке пречисте, світле, голубе…
Моя молитва — то душі потреба
І хай Господь убереже тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
Все минуло між нами, як осінь оця проминає,
Я давно вже забула твій погляд і твій силует.
Нещасливий лиш той, хто кохання ніколи не взнає,
Найбагатший лиш той, хто любові складає сонет.
Хай слова ці, тобі чи комусь, — за однаковим змістом,
Я любила цей світ і всім серцем люблю, що тут є.
А сьогодні вже осінь підкралась, кружляє над містом
Листопадова жінка — з любові, любов віддає.
Є призначення — жити… і хай в гороскопі — мудріші,
Прогнозують про мене… Я знаю, любов — понад все!
Все життя я пройду, залишивши сліди, — мої вíрші,
На золóченім листі, що осінь по світу несе.
Хай слова ці, тобі чи комусь, — за однаковим змістом,
Я любила цей світ і всім серцем люблю, що тут є.
А сьогодні вже осінь підкралась, кружляє над містом
Листопадова жінка — з любові, любов віддає.
[youtube]https://youtu.be/5swPZYLD4CM[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021
Я чекала тебе з дороги,
Заглядала в незвідану даль,
Але ранок стелив під ноги
Із туманів заплетену шаль.
Часто-часто дивилась в місто,
Виглядала край свого вікна,
Тільки час утікав навмисно
І приходила енна весна.
Комусь іншому усміхалась,
Шелестіли дерева взамін.
Якось жила, чи проживала
Від порогу — за безліч країн.
А чи може така покута
Нерозділену нести любов?
Ця солодка печаль — отрута,
Аж до серця зворушує кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021
Я довго прагнула зрозуміти сутність в цьому житті. Не один день, не два, а безліч часу шукала відповіді в самої себе. Ні, я себе розуміла!
Цей світ був для мене нерозгаданий, чужий, не мій. Я блудила поміж розгорнутих мрій і всі вони були далекі, чужі, недосяжні... Чи я мало мріяла, чи забагато хотіла?
Надходив ранок - світало в душі, приходив вечір - загортала багряні промені у теплу ковдру зоряних мрій. І так, з дня до ночі, з ночі до ранку, з року в рік... Заплуталася, як біле павутиння поміж мовчазних дерев. Небо вимивало весь смуток, а осінь золотила стежки.
Я не така, як всі оточуючі і всі - не такі, як я. Я бачила те, чого не бачать інші. Я любила так, як... не можу підібрати слів — по-справжньому! Відкрите серце завжди страждає. Час мене вчив мудрості і терпеливості. Непосильне долалося не силою, а наполегливістю. Нарешті збагнула, де буду щаслива.
Щоразу приходить в гості Талант, з яким розмовляю і який обдаровує - думкою, натхненням і словом. Я живу ним, а він живе в мені. Там, де мав бути хтось Інший, живе тепер Поезія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
Ще мороз ранковий не на жарт лютує,
Холодом у полі студить вітровій.
А у полі квітка серденько чарує
Ніжнобілим цвітом на землі моїй.
Приспів:
Грій, буржуйко, поки дощ і хуга,
Полум’ям гарячим руки зігрівай.
Усміхнусь привітно я до свого друга,
Йде весна у гості, в український край.
Скоро соловейко пісню заспіває,
Вже малі сніжинки — крапельки води.
А тепло буржуйки хлопців зігріває,
Воїнів хоробрих — в сніг і холоди.
Приспів:
Грій, буржуйко, поки дощ і хуга,
Полум’ям гарячим руки зігрівай.
Усміхнусь привітно я до свого друга,
Йде весна у гості, в український край.
Вчора сніговиця замітала стежку,
На сьогодні — чорний териконів пік.
А в думках весняних стелиться мережка,
Щоби з України, ворог худко втік.
Приспів:
Грій, буржуйко, поки дощ і хуга,
Полум’ям гарячим руки зігрівай.
Усміхнусь привітно я до свого друга,
Йде весна у гості, в наш рідненький край.
А у полі квітка...
А тепло буржуйки...
А в думках весняних...
Йде весна у гості в наш рідненький край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
Спасибі, любий капелане, життя мені ви вберегли,
А у важку-тяжку годину, як батько рідний обняли.
Тримали нас в сирій в’язниці, благав я сили і снаги, -
Ви подали бійцям надію, Господнім словом вберегли.
Пр-в:
Україно, батьківщино, наймиліша ти за всіх...
Я цілую святу землю, наче батьківський поріг.
Я шаную мою мову, хай почує вголос кат
Я для тебе, зараз ненько, захисник-солдат.
Зростав маленьким в сиротинці поміж чужих мені людей
Хотів зустріти батька й матір та пригорнути до грудей.
Роки дитячі - сірі будні, родину так і не зустрів,
То ж вибрав серцем Україну, що найдорожча з матерів.
Коли вели нас полонених, камінням кидали у слід,
Почув слова, коли сказали: ви віру в серці не згубіть.
І раптом темрява зайнялась, дорогу Ангел освітив -
Найвище почуття любові я Батьківщині присвятив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Жінко, чого шукаєш того, чого нема?
Світ понад мір широкий; світ, як густа пелена.
Ти, мов легка пір‘їнка, навіть не йдеш, летиш,
Досвід вискубує крила між громовиць і тиш.
Ти не запитуй, жінко, впевнено знай свій шлях,
Відає свою дорогу в небі самотній птах,
Кожна весна і літо й ці голубі небеса,
В полі маленька квітка - в чому її краса.
Те, що земне - не вічне, часу не витрачай,
А віднайди у серці вогник і запалай.
Тільки любов врятує, зробить щасливу путь,
Жінко, світи як сонце, променем людям будь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
Моя любове, перша і остання,
Моя розлуко, грішна і свята.
Яке проймає світле осяяння
І огортає затяжна сльота.
Ні-ні, не плачу, день такий, як перший,
І серце променисте, як весна.
Моя любове, втіхою доверши!
Моя розпуко, тиха й голосна.
Люблю тебе, як золоті світанки.
Горнусь до тебе, мов квітнева ніч.
Впадуть зірки у росяні серпанки
І сон, де ти зі мною пліч-о-пліч.
Моя любове, справжня, не лукава,
На схилі літ стою вже на межі.
Ця спрага ніжності - пекуча лава,
Обірвана у закутку душі.
Моя любове, рідна і далека,
Моя печале, чиста і сумна.
Мені весна проміння сипле з глека,
А я тобі - вірші з мого вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Ви не дивились в мої очі і не торкались моїх рук,
Але думки дзвінкі, пророчі переплелися в перегук.
Чи то весни досвітній промінь, пташок веселий переспів
Збудили приспані надії, зірвали звуком безліч слів.
Ніколи ви мені не снились і в мріях постать не була,
Із стріхи крапелька прозора мого торкнулася чола.
А я на сонце задивилась поміж зіниці світові,
Як пам’ять юності торкнулась гарячим струменем в крові.
Я вас не бачила ніколи і в серці голос не бринів,
Почулось, ви мені сказали, що до весни ще кілька днів.
Від вітру брунька стрепенулась, немов відлига відлягла,
Чи так від подиву здалося, чи то - від сонця і тепла.
Ще лютий з подихом зимовим і десь в дорозі журавлі,
Біленькій пролісок, мов вісник, розцвів з холодної землі.
Чи то замріяній здалося, коли весна несе квітки
В ту мить хотілося відчути торкання вашої руки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Ми давно перестали писати та отримувати листи. Звичайні, прості, вкладені в білий конвертик, з поштовою маркою і почерком адресата. Світ змінився, залишаючи в минулому перо і чорнильницю. Натомість прийшли до нас «кулькові ручки», фломастери, все, що пише, малює і замальовує. Але попри всі ці зручності, пригадую свою юність.
Дівчиною я переписувалася з багатьма друзями. Відтворюю в пам’яті жінку-листоношу, яка приносила додому газети, журнали... Було великим щастям (не тільки для мене) отримувати від поштаря, отого звичайнісінького білого конвертика. В ньому була завернута тепла душа і розпростерті обійми. Я пізнавала людину по почерку.
Індустрія, електроніка, кібернетика замінила перо. Світ став легким і водночас важким, цифровим... Людину, як невидиме павутиння, пов’язали сотові мобільні телефони, смартфони...
На будь-яке свято, незважаючи на величезні відстані, отримуєм безліч картинок, блискучих анімацій, відео. Без потреби і з потребою...
Нервую і заспокоююся. Весь мій вільний час присвячую на відповіді. Людям для цього не потрібно великого знання та складної телефонної інформатики. Це так просто: знайшов картинку, натиснув, відправив... Ось і вся арифметика.
Спокійно і врівноважено відкриваю свій телефонний нотатник, пишу вітання та подяку, копіюю, дописую ім’я і відправляю адресату.
Чи забагато знаю людей, а чи мене... - запитую вже вголос, ніби хтось інший має дати відповідь... Ні, то дуже приємно отримувати вітання, але ж не встигаю всім відповісти.
Світ став модерний, а людина залишилася такою ж, як Бог створив. Як на мене, час - дорогоцінний. Його не повернути і його так бракує на важливі речі в нашому житті.
Розумію, кожен живе у своєму світі і використовує його, як вважає за потрібне. Відчуваю, як глибоко в душі шкребе мою совість дошкульне, невгамовне друге «Я». Волію прочитати книжку, послухати новини чи просто написати вірша. О, я хворію поезією!
Мої роздуми перериває телефонний дзвінок:
- Привіт! З Новим Роком!
- Привіт! Тебе також!
- Я для тебе зробила сюрприз.
- Сюрприз?
- Ага.
- А де він?
- На пошті.
- Живий? - жартую.
- Ні, світлий!
- Світлий? - перепитую.
- Так, як той сніг, що випав в Мадриді.
Усміхаюсь.
- Дякую!!! Що мені робити?
- Забрати.
- Не зручно.
- То від душі.
- Гаразд.
Через снігопади поштове відділення працює не по графіку. За третім разом отримую пакунок. Як кажуть в народі: «Бог любить Святу Трійцю», у цьому вже переконувалась тисячу разів, що «три» - це щасливе число. Навіть третій тост виголошують за любов.
Заходжу в метро. Вранці людно. Стою і дихаю через маску. Дивлюсь, крізь люди і уявляю поле та небо. Вдихаю у масці своє повітря, яке не пахне краєвидом, квітами та пшеницею. Стає гаряче. Моє чоло, як ранкова роса на траві. Через вісім зупинок пасажирів зменшилось. Сідаю. Кладу на коліна жовтий поштовий кульок. Дивлюсь на нього. З цікавістю мацаю і переконуюсь, що м’який.
Так-так, дорослі люди також бувають малими дітьми. Я саме до таких належу. Хто, як не я знаю себе стовідсотково?! Про мене можуть знати більше лише ті, хто носить на язику всі мудрі науки. Поглипую навпроти невинними очима (бо тільки очі і руки відкриті, все решту одяг) на двох людей, а думаю про своє. Що там всередині?
Їхати, ще добру годину. Не втрималась і почала розпаковувати пакет. Міцний, як з клоччя батіг. Щосили встромила один палець, тоді другий... Не піддається. З якого ж целофану виготовляють їх, бо магазинні давно би вже розірвалися...
Добралася, як ворона до горіха.
Дивлюся, а в середині - білий шалик... Притулила його до шиї і закрила очі. Приємний до тіла. Дя-ку-ю!!!
Поруч з ним лежить новорічна листівка, - зелений конвертик і три аркуші, написаного рукою, листа. В клітинку... На таких самих листках мама мені писала. Читаю. Горло стиснув комок. Я ж ніколи не подорослішаю... Маминого листа зберігаю під подушкою. Листа, якого перечитала безліч разів. І тут маєш... читаю, - аж в краплях чоло.
Дякую, світла Людино! Ти мені навіяла такого ясного і доброго позитиву, як батьковий погляд і мамині слова.
«Бувають люди, як пальми на набережній Costa cálida. З нетерпінням чекаю нових віршів і дуже хочу ознайомитись з твоєю прозою” - читаю слова. Витираю сльози... Відчуваю, слова не надумані, а від серця.
Таких друзів мало, але вони є. Щиро дякую долі, що знаю тебе. Листи зберігатиму, бо вони мають якусь магічну і добру силу.
Спасибі, Надіє! Спасибі за дружбу!
Ти для мене - світла, тепла, люба, як море Менор.
Обіймаю. До зустрічі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Тишина. Відчуття, ніби живу в лісі чи селі. Такого вранішнього затишку не пам’ятаю, хіба що опівночі. На підвіконнику намело снігу. Дивлюсь крізь шибку і розширяю очі від подиву зими. Намело, вау!!!
Добротно і щиро накрило все місто. Не шкодує небо сніжинок, бо досі мете і вкриває, вкриває, вкриває... Дороги - біле полотно, дерева в срібних шубах, машини виглядають, як собачі будки, шнурок від білизни в десятеро більший.
П‘ю каву і вилітаю на роботу. Вихідні двері відчиняю силою і вголос кажу:
- Ого-го!!!
- Хі-хі! Хі-хі! - сміється подружка.
Тротуари замело до колін, де-не-де менше. Бреду край будинку, а потім навмання ступаю у замети. Тішуся і навіть трохи підкрався страх. В Мадриді навіть немає техніки для відгортання снігу.
Люди ідуть дорогою, від радості дві собачки біжать куди заманеться, бачу чоловіка на лижах і жодного авто. Здається я проснулася в Ісландії.
- Треба зробити фото, бо такого, певно, більше не буде.
- Маєш рацію! - відповідаю і витягую свій телефон. Повторюю за нею фотографувати вулицю.
Сміємося вдвох. В метро засипало східці. Люди тримаються за перила і по-одному входять у приміщення. По рупору огололошують:
- В зв’язку з снігопадом десята лінія не буде працювати чотири години.
Мені з п’ятої лінії на дев’яту. Тішуся і їду дальше. А дальше, сама не знаю, як буде і що буде.
Виходжу з метро. Досі мете снігом і немає тому кінця.
З Різдвом, мадридці! Нашим українським Різдвом! Христос рождається, Україно!
Здоровенькі будьте і тримайте трохи від мене пухнастого снігу. Набираю його руками, стискаю у велику кульку і щосили кидаю, щоб долетіла до наших Карпат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
❄❄❄
- З Різдвом, матусю! Привітайте й тата!
Напевно вдосталь снігу намело?
- Спасибі, доню. В нас весела хата,
А в січні снігу досі не було.
В нас колядують, смажаться пампушки,
(Шкода, що ти далеко, не прийдеш)
Смачний узвар із яблук, слив та грушки.
Все уявляю, як ти увійдеш.
Все уявляю, доню, уявляю...
За тебе завше мамині думки.
Ми з татом завжди вісточки чекаєм.
Тяжіють дні і нижуться роки.
🌱🌿🌱
- Матусю рідна, вже весна в Карпатах!
Напевно потепління у селі?
- Так, цього тижня бачили із татом
На теплого Олекса журавлів.
Город чекає сапи та картоплі,
Рілля парує, з бруньками верба.
Вже день годину довший, ночі теплі
І хмарка в небі більше голуба.
🌤☀🌈
- Привіт, матусю! Тато хоч виходить?
Під виноградом крісло примостіть.
- Таке в нас літо поміж яблунь бродить,
А на картоплі вже нема суцвіть.
Чи цьогоріч тебе побачу, доню?
Чи прилетиш у серпні до батьків?
Ввели недавно людям заборону
Й нема в країну нашу літаків.
🍁🍂🍁
Яка насправді вдома осінь, мамо?
- Ідуть дощі, дитино, йдуть дощі.
Прив‘яли чорнобривці під туманом,
Дивлюсь в вікно на змочені кущі.
Сумує сад, цвіте лише покрова.
На нині весь обсипався горіх.
А я, повір, із татусем здорова.
Ти не хвилюйся, все в нас, як у всіх.
Збігають дні, як за весною літо,
Проходить час й немає вороття.
Немає більшої печалі в світі -
Коли таке розділене життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021
Мені б ще з літа теплих вечорів
Украй зірок, від видива, силенно...
Співав там коник поміж яворів,
Натхненно.
І ти зі мною. Світку, скільки див!
В крапнистих росах – зоряний серпанок,
Де – ти і я, і місяць заблудив
Наранок.
Прорвався вогник з-поміж сірих хмар,
Як цілував ти губи малинóві.
Чи хміль, любисток нам навіяв чар
В любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020
Перед тобою я, як білий день,
Як та молитва молена до Бога,
Як чиста нота в слові до пісень
І як додому втоптана дорога.
Перед тобою я, як тиха ніч,
Як ніжне слово і палкий цілунок,
Як ліхтарі запалені із свіч,
Коли шукаєш в темінь порятунок.
Для тебе я, тепер, уже – ніхто...
Вгризається у душу: так – найкраще.
А серце, як діряве решето –
Поранене, розбите, не пропаще.
Для тебе я, як другий бік Землі,
Все переплачу у осінній вечір.
Стікає дощ по мокрому чолі
І невгамовний вітер дме у плечі.
Для тебе я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
🍁🍁🍁
Люблю в природі всі строкаті будні,
Коли опале листя шелестить.
Спасибі, осене, тобі - спасибі,
За цю коротку й неповторну мить.
За килим цей, що стелиться під ноги,
За дрібку сонця і за неба світ.
Тобою не натішуся ніколи,
В чергову осінь не рахую літ.
Бо я - осіння, певно, в тому сутність,
Бо я і ти - і радість, і печаль.
Люблю навіяну розмову вітру
І таїни посріблену вуаль.
Та хоч вона мінлива і з дощами,
А листопад, як сірий гобелен.
Мені на щастя, ще зірок із неба
Навіяв з листя пурпуровий клен.
І хоч давно зів’яли в полі квіти,
В землі зерня омріює весну.
Про осінь завжди всі поети пишуть
І я складу їй пісню не одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020
🍂🍂🍂
На поляні карнавал осінній!
Загорівся день, вогнем горить,
А берізка в сонячнім бікіні
Поміж вітру листям дріботить.
Час такий, що втриматися годі!
Дуб брунатну гриву причесав
І букет осінній в хороводі
Горобині з листя вибирав.
А вона - у вишитій сорочці,
У червоних гронах та пташках.
Багряніє стан гнучкий на сонці,
Струменіє соком по гілках.
Он з-під листу гриб наставив шапку.
Глип... довкола - осінь надворі!
Лиш ялиця не втрачає гадку
Зеленіти зранку й до зорі.
Розшарівся клен, розправив плечі,
Лопотить чи польку, чи фокстрот,
А гроза під бубен із далечі
Набирає музику висот.
В піднебессі небо затягнулось.
День навіяв сіруватих хмар.
Поки сухо, від ворони вчулось
У протесті гомінкому «кар!».
День такий барвисто-кольоровий...
Як красиво зараз восени!
А мене до танцю в парк багровий
Запросили клени й ясени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
🍂🍂🍂
Ти мене не тішиш, не зориш...
Ти такий, як ліс осінній - голий.
Ще на сонці полум’ям гориш,
А в холодних приморозках доли.
За тобою - пройдені шляхи,
Сто доріг і сто стежин зім’ятих.
До тепла у вирію птахи,
До зими, як дві долоньки взятих.
Поміж нами загубився слід,
Дні пробігли, час махнув рукою.
Серце, як розпечений болід,
Як в калини грона за рікою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Пісня осені
1.
Коли дрімає сад в похмуру пору,
Спадає до землі пожовклий лист;
Співає дощ мені, співа знадвору,
Струмують ноти перлами намист...
Співає дощ мені, співа знадвору,
Дарує пісню осені флейтист.
2.
Лягла на плечі шерстяна хустина,
По склі стікають краплі дощові...
Мов тиха пристань, в позолоті днина,
Я так люблю мелодії твої!
Моя казкова, Осене чарівна,
Коханням спрагле серце напої.
3.
Відносить вітер вдаль пташину зграю,
Блистить намокле золоте руно.
У падолисті з листям я згораю,
Вже вечір зазирає у вікно.
У падолисті з листям я згораю,
Терпкé смакую осені вино.
4.
Заграй мені веселково, флейтисте,
На щастя - без початку і кінця...
Хай долі небо знову буде чисте,
Бо сонечко їй тáкож до лиця.
Хай сонячне проміння золотисте
І восени нам зігріва серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893893
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Привіт, вечірнє море і голубий залив!
Сріблясте плесо світиться, що промінь запалив.
Білесенький кораблику і чайки голосні,
Я вам змахну рукою у світлій далині.
Привіт, фламінги й рибки і вільний вітерець,
Солоний запах ніжиться крізь море навпростець.
А вечір розманіжений на березі Менор
Співає мені пісню із хвильками в акорд.
Привіт, зелені пальми, Сан Педро Ла Паган,
Болото лікувальне, щоб був відмінний стан.
Візьму з собою спогади, а може на той рік
Приїду сюди знову, щоб тілу дати лік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
[youtube]https://youtu.be/1dxZfs16kV0[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/Dsda7Q2PmK0[/youtube]
https://youtu.be/Dsda7Q2PmK0
[i]Музика та виконання Василь Дунець[/i]
Якось зустрів я вас неждано,
Коли співали солов’ї.
Цвіла акація духмяно
Біленьким цвітом на гіллі.
Мій погляд впав на Ваші плечі,
А потім в очі поринав.
Я пригадав той літній вечір,
Котрий із пам’яті зринав.
Приспів:
Де ви були такі, ще юні,
І я, із ранньої весни.
Цвіла акація в задумі…
Роки спливли, спливли роки...
Лишились в пам’яті зізнання -
Кохання нашого зеніт.
Любові - пелюстки весняні
І щастя неповторних літ...
Ви усміхнулися між цвіту,
Сказали лагідно: «Привіт!»
За мене шепнули лиш віти:
«Я вас не бачив сотню літ».
Пасмо волосся з сивиною
Лягло легенько на чоло.
А ви дивилися з журбою,
Немов би вчора це було.
Приспів:
Де ви були такі, ще юні,
І я, із ранньої весни.
Цвіла акація в задумі…
Роки спливли, спливли роки...
Лишились в пам’яті зізнання -
Кохання нашого зеніт.
Любові - пелюстки весняні
І щастя неповторних літ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887692
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020
🌺💔🌺
Заболіло мене, заболіло...
Тут, із лівого боку, пече.
А на очі сльозинка набігла
І на втомлене впала плече.
Я не знала, що серце раниме.
Я все вірила - сильне, авжеж!
Серед ночі зорею горіла,
А на ранок - світала безмеж.
Ані слів, ні розради - лиш крапля -
Наче опіком зболених днів.
Скільки часу потрібно з роками,
Щоб тебе розлюбити мені?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
🍀🍀🍀
А все не вічне. Час пливе рікою,
Під дзенькіт крапель весни відійшли.
Печаль ночей, що не знайшли спокою
Опали цвітом, тихо одцвіли.
На вістрі днів тремтіло кволе щастя.
Розбите серце, як підбитий птах.
Згоїла рану небом і причастям
І стало легко на семи вітрах.
Так, все не вічне. В скронях вільно стало,
Як самотужки вирвалась з оков.
Вже сон-травою небо сповивало -
Мою пречисту стомлену любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Брунька розправила перші тендітні листочки,
Промінь торкнувся до гілки і ледь задрімав.
Голі дерева вдягнулись в зелені сорочки,
Темні черешки-клубочки нанизили барв.
Горнеться квітка до квітки пречистим пелюстям,
Наче закохані мріють про їхню весну.
Вітер-провісник цілує, голубиться з листом,
Пісню наспівує тиху, а то голосну.
Березіль на полустанку «Розморена днина»
З листу торішнього квітку-лелітку приніс,
Впали окрушини льоду із гілок шипшини,
З сірого пагорба визирнув Лютого ніс.
Рипнула річка, вбираючи силу живущу,
Наче по кризі проїхав розгойданий віз.
День розманіжений дивиться веснами в душу -
Піснею пташки і шелестом ніжних беріз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
[i]Присвячений поету-публіцисту
Василю Петровичу Квасновському[/i]
Не стало людини. Болить!..
Життя обірвалося стиха.
Ні слів, ні розради... Вмить
Навіяло суму та лиха.
Злетіла душа в небеса,
Вже альфа з омегою разом,
Скотилась обличчям сльоза,
Проспівана пісня у фразах.
Не стало поета. Ятрить!..
Як завше, його не зустріну.
Дивлюся у синю блакить
І чую: "Люблю Україну!»
О часе, куди ти летиш?
Де гляну, - шляхи неозорі...
Він вчив, як триматись мети:
Хто друг, а хто справжній ворог.
Спасибі, мій друже, за все -
За добрі поради і слово,
За серце правдиве, ясне,
За душу твою світанкову.
Заснув ти навіки і спиш,
Згадаю минуле, заплачу.
З портрета у цвинтарних тиш
Всміхнешся мені на удачу.
Між квітів - біленька свіча
Від полум'я воском стікає.
Надійного б, друже, плеча...
Хай з Богом душа спочиває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
За тисячу кілометрів, втекла за дев'ять земель,
Досхочý розчиняла усмішку в поглядах інших.
Душа була схожа на вигляд степів і пустель,
А потім потопала на дно ріки – твоїм віршем.
На тисячу замків зачиняла від тебе двері,
По-новому прагнула жити в іншому світі.
Намалювала майбутнє фарбами на папері,
Й не було тебе ні в крапельці, ані в суцвітті.
Витирала із пам'яті радість, біль і розлуку,
Ховалась чимдуж, як безсила лань від погоні.
Яка ж то любов, що приносить і сльози, і муку, -
Як в тихім мовчанні зірки на небесному лоні.
Яка ж то любов, що мене до кісток обпікає
І спрага-живиця така терпентинно-гірка...
Мені б народитися там, де тебе вже немає.
Змагаюся з серцем, а серце - нестримна ріка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Отче, що на небесах, світ огорнув неспокій.
Страшно чути новини, настали дні жорстокі.
Зростає гул сирени, мчать до лікарень авто,
В горлі стискає комок, в присмаку — гіркувато.
Дивиться ранок з вікна. Птахам – усе однако,
В’ють пташенятам гнізда, їм до людей далеко.
Кинула брунька цвітом, хочеться просто жити,
Як цьогорічну весну кожному пережити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2020
О ти мене не бачив, не уздрів...
Дивився все далекими очима,
Неначе поміж нами - сто морів
І океану далечінь незрима.
А поміж нами був єдиний крок,
Я навіть в серці відчувала спалах.
Холодний погляд і гіркий урок.
Багато слів... та жодних не сказала.
То не біда... Пройшов не перший рік.
Любити - це не гріх, любити треба.
Ти все шукав до серця свого лік.
Лікують душу у висотах Неба.
Перед тобою й досі сто річок...
Розбите серце не знайде причалу.
А був колись між нами тільки крок,
Тепер півсвіту й спогади з вокзалу.
11.03.20 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
Прорвався промінь крізь кушлату хмару,
Вдягла берізка сріблену вуаль.
На мить здалося, що вівчар отару,
Ген-ген, погнав за сьоме небо вдаль.
Нічна проливень прошуміла містом,
Земля ожила, ранок захмелів.
Зраділий шпак горланить пісню свистом,
Гудуть між листям бджоли та джмелі.
Клубчасті хмарки, мов цукрова пудра,
Осипали тополю в білий пух.
Питаюсь в неба, чи природа мудра,
Вдягла на літо вовняний кожух?
Кружляє пух. Довкіл сяйні нотатки.
В дрібний горошок зріє вишні плід.
Здійнялись парашутики-кульбабки,
Згубився травня білосніжний слід.
Навкруг природа ніжно лебедіє.
Лелека в дзьобі гілочку несе.
В гнізді з-під крил голівонька біліє,
Немов на крúжмі* лелеча мале!
[i]Крúжмо* - біле простирадло або рушник,
в яке обгортають при хрещені людину.[/i]
25.06.19 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2020
Тихо, людино, завмри...
Поки ще дихають груди,
Поки ще в венах кров
Серце твоє не студить –
Дихай! В холодну блакить
Руки зведи у молитві.
Хай не здолає страх,
Перемагай у битві.
В світі панує чума,
Світ огорнув неспокій.
Отче, що на небесах!
Люди питають – доки?
Тихо, людино, завмри...
Маєш печать від Бога.
Він не допустить згори
Знищити Духа Живого.
Віруй у Бога Отця,
Руки зведи до неба.
Нехай молитва оця
Буде душі потреба.
Світло від світла йде,
Станеться те, що буде.
Не загуби святе!
Решта, хай Бог розсудить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2020
І знову весна без тебе,
і вкотре бринить сльоза.
Голубить брунатне гілля
залюблена в сонце лоза.
Навколо поля зеленіють
і скресла вся крига в ріці.
Сьогодні мені ти наснився,
як проліски ніс у руці.
Змінилося, небо ожило...
Весняних пташок переспів.
Нічого не світі не хочу,
лиш голосу твого і слів.
Нікому про це не розкажу,
як веснами гасну в журбі...
Хіба що - тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2020
Не з потойбічних зáсвітів, не за ярами і дóлами...
Ніч, як насупила брови й лячно не гавкне пес,
Треті замкнули двері, вікна закрили шторами,
Пишуть чорти свій у́мисел, ставлять на Правді хрест.
Роги блистять від хитрощів, зуби в акул загóстрені,
Смішно, що обдурили, не зрозуміє народ.
В радощах і похміллі гамір справляють ю́дені -
Бути чортам масненьким, гоям зламаємо код.
Юний хлопчак в параметрі, смерть вилітає кулею!..
В ціль вишкіря́є зубчики бісовий вражий син.
Множить достаток бари́шник, крутить облудник дулею...
Знову - нова могила, «вибраним» - вілли царин.
Світ, як зелений м’ячик у смужки блакитно-сині.
Бог сотворив людину, а звідки сплилося змій?
Боже, у душах сплаканий, звідтіль, і аж до нині
Груди ссе син народжений, в кожної мами - свій.
Люляй, маленький, люляй... З ясеня гойдай, колисочко,
Мати тобі сорочечку вишиє у гілки -
В ромбику - красне сонечко, чорним - дрібне насіннячко,
На полотні виписує «ключики» та думки.
Земле слов’ян від аріїв, гун, роксолян Дажбогових
Буде з народу «вибраний» - гетьман і поводир!
Вже на початку про́синця шану складаєм Богові́
Віримо в дух незламності, єдність, любов та мир!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
[youtube]https://youtu.be/287GqHmb_F8[/youtube]
Там, за тисячі кілометрів автострад, передмість і доріг,
Є найкраща у світі країна - мого серця святий оберіг.
Десь за Альпами - сині Карпати, у молочних туманах - ліси,
Ген між горами небо кошлате загубило над Прутом сліди.
Приспів:
Із далеких доріг повертаюсь, як у рідне гніздо журавлі.
Я з тобою, моя Україно, - найщасливіша жінка Землі! (2)
І несуть мене крила надії у Замулинці - рідне село,
Де у школу малою ходила і науку вбирало чоло.
Поміж яблунь - біленька хатина, в ній живуть дорогенькі батьки;
Переплетені, мов споришами, незабутні дитинства стежки.
приспів:
Із далеких доріг повертаюсь, як у рідне гніздо журавлі.
Я з тобою, моя Україно, - найщасливіша жінка Землі! (2)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861894
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2020
Була колись малою
У мами на дозорі.
Пошила вона плаття
І стрічечки шовкові.
А тато купив капці
Біленькі, під пасочок.
Була на сьомім небі,
Як з печі колобочок.
Заплéла строга мама
У дві тугі косички
Й на шафі показала
Тоненький бучок з дички.
В думках я була чемна,
Ходила довкруж хати,
Знайшла солодку сливку
І яблуньку крислату.
І так мені схотілось,
Нікому не на зло,
Вчепитися ногами
За гілку, як в сідло.
Висіти, як лінивець,
Гойдатися в повітрі,
Чи, як той горобець,
У сонячній палітрі.
Угледіла порічки -
Наїлась досхочу́.
Зеленим кукурудзам
Сплела руду косу.
Понюхала в городі
Листочки з тютюну.
Навіщо цього зілля
Ніяк я не збагнy?
Розгледіла коноплі,
Як лісові ялиці.
Олією запахло
Із пирогами в мисці.
А понад вечір мама
Стояла на порозі:
Яка в мене сукéнка
І в капцях обі нозі.
Я слухала уважно...
Защо вона набила?
Я индика в Орисі
І бучком не дражнила.
Драбиною не лізла,
До Чуйка не ступала,
Бо він такий гавкатий,
Що мати прив’язала.
За куфер* заховалась
В кутку до павука.
Подумаєш... три плями
Й замурзана рука.
Як виросту велика,
То буду дуже добра:
Привітлива, сердечна
І трішечки хоробра.
Не битиму по дупі, -
Бурчала попід ніс.
Ніколи і нікого
Не доведу до сліз.
Як виросла велика -
Живе в менí дві Галі:
Сукéночка в горошок
І під пасок сандалі.
Як бачите - доросла
І з карими очима.
Життя, як не глянцюй,
Таке, як хуртовина...
Хапнула файний досвід,
Розбіглися роки -
В думках спімнула маму
І з вечора казки.
Науку зрозуміла,
Що мама - золота.
Тереблю кожне слово,
Аж в тілі духота.
Життя, як змій смугасте,
Горбисте, як верблюд,
Тернисте, як шипшина
І як на розі кут.
Квасне, як винне ябко,
Терпке, немов вино,
Як квашена капуста
Чи як дюшес-ситро.
То крутить довго в носі,
То солодко стає.
Життя мені ще досі
Науку додає.
Бо краще бути злою,
Худою, голосною...
Ще хитрою, облесною,
А може і... німою.
Та якби не старалась,
Пручалася, як кінь,
За мною із дитинства
Іде Галинки тінь.
Такою народилась,
Такою і помру.
А завтра у горошок
Сукéнку одягну.
Знайду у шафі капці,
На шпильках каблуки...
Не хочу бути іншою,
ЛЮБІТЬ, ЯКА Я Є!
Життя, як мед, солодке,
Як татів виноград.
Таке, як він приносив
Додому шоколад.
Життя, як цвіт чудове,
Як перші бриндушки*.
Льодяники на палочці:
Кугутики й свистки.
Живе в душі - дві Галі,
Є дві шовкові смужки,
Сукéночка в горошок
І туфлі Попелюшки.
[i]Куфер* - скриня
Бриндушки* - крокус, Шафран Гейфеля.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Я хочу в ліс, туди, де обіймають сосни небо.
Між стовбури дерев лягає сонце боязке
На срібний мох. О, це осіннє і жертовне ґебо* —
Дарує ліс. Мені з дитинства рідне все, близьке,
Де пахнуть дні терпким бальзамом і смолою хвої,
Дубів крислаті крони — злотоверхі куполи.
Де хмари купчасті, з осінньої краси такої,
Понад лісами синім льоном розцвіли.
Люблю ярки, що тихо сплять в густих-густих туманах,
На схилах гір, в палітрі фарб берізок молодих.
Там чуєш, як шепоче ліс — не як в книжках, романах…
Ніде нема таких лісів брунатно-золотих.
Втекти б із міста в ті далекі гори — ген-ген туди...
Щоразу сниться ліс… В лимонно-жовтій повені
Барвистій, поміж легкого падолисту згублю сліди...
В Карпатах рідних, ув обіймах неба й осені.
[i]Ґебо - сьома руна Футарка,
що означає «дар", (жертовність, щедрість...)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2019
Знаєш, я справжня з світом -
Дівчинка з вулиці Щастя.
Я ще блукаю літом
З льону квітчасте плаття.
Ще так далеко в осінь.
Торкнутися можеш плеча.
В мені живе ще досі
З вулиці Щастя дівча.
Знаєш, а ти не справжній!
Ввижалося... хай так буде.
З серцем напівпорожнім
І, як холодний грудень.
Бачиш, усе так просто -
Залистопадило душу.
Думати - і не варто,
Сліду - і не залишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Мамко, нічого не треба, я найбагатша в світі!
Маю здоров’я, роботу, друзів... Чого ж хотіти?
Я вже доросла, мамко! Вірте, хорошим новинам...
Те, що далеко у світі, то не моя провина.
Меду лишень передайте, того, що пахне лісом!
Там, де гуляє вітрисько нашим карпатським літом.
Він нагадає волю, синіх під небом смерічок,
Ще Прута і Черемоша, пісню пташок та річок.
А як нема карпатського, з поля ви передайте,
Того, що пахне житом, в пасічника запитайте.
Із різнотрав’я хочу, там, де в дитинстві ходила
Мамко, пісню жайворонка в серці своїм вмістила.
А як нема такого, може, з акації й липи
Ті, що ростуть біля школи, там, де щасливі діти.
Більше нічого не треба, більш нічого не прошу,
Я найбагатша у світі!.. Засолодити б душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
Я б заварила чаю в тихий осінній ранок,
Того, якого любиш з вибраних забаганок.
Пахло би в хаті літом, яблуками з корицею...
Скільки для щастя треба, щоби горіть жар-птицею.
Я би для тебе... Знаю... Ходимо по паралелі.
Бачимо ті самі зорі, входимо в різні двері.
А поміж нас мовчання, а поміж нас - вже осінь.
Я б заварила чаю. Холодно ж тобі досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Може, для когось - не люба,
Може, для когось - не мила.
Ачей, на взір далека,
Тиха, слабка, безкрила.
Кому́сь у очах - звичайна,
Серед мільйонів - не ваша.
Інколи, вперта жінка,
Іноді, просто птáша.
Знаю, як ділять надвоє:
Яблуко, грушу чи сливу...
Вірю, життя прекрасне
В спеку, холод чи зливу.
Тішилась диво-казкою,
Було щасливе кохання.
Спомин дере до серця,
Аж у очах світання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Звечора йду до тебе, стеляться небом зорі.
Місяць - ріжок тоненький, спить у нічній покорі.
Сяйво моє вечірнє, мій голубиний спомин!
Снишся мені щасливим - долі моєї промінь.
Десь у житах розлогих чи за серпанком в літі,
Як мені відшукати щастя у цьому світі?
Пташко моя журлива, холодно як без тебе,
Снишся і стає тепло, горну усе до себе.
Де ти тепер витаєш?.. Все крізь туман - омана.
Бачу обох до нині, чую слова - кохана...
Вкрадена моя мрія, веснонько-перепілко!
Пісне, що не доспівана...
Недоціловане «гірко»...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2019
🌊⛵🌊
Біля мене тобі затишно, мій кораблику, в тихій гавані.
Біля мене тобі спокійно... Заблудився в далекім плаванні.
І крізь шторми, і крізь тумани у безкрайніх безмеж просторах
Відшукав ти маяк, що світить в полум'яних вогнях-узорах.
А позаду у тебе море і покреслені дні в круговерті.
А попереду в тебе берег, чай гарячий і легкість в серці.
Не спитаю тебе, не раню... притулюся, як сіра кішка,
Біля тебе тепер надійно, є ласкава взамін усмішка.
У мовчанні цілуються думи, у любові душа говорить...
А надворі осінній вечір, заглядають у вікна зорі.
Опадає пожовкле листя і свіча на столі багряніє,
Біля нас поселилося щастя - золоте... І ще кажуть: «Осіннє».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019
У вуйни Анни на городі між гря́док виросли квітки,
А я очей від них не зводжу і заплітаються думки.
Мені б понюхати, скраєчку... Який в них запах, аж кортить.
Втішають пелюстки рожеві... Є білі і як ця блакить.
Росте багацько їх повсюди... Нáвстріч роблю непевний крок.
Рахую пелюстки космеї, мов на яву поміж зірок.
Рожевих — дев’ять, білих також... А фіолетових — надмір!
А онде крокіс бальзамічний, вдихаю літа перебір.
Галинко, де ти? - мамин голос. Я на городі! Вже біжу!
Між наші буряки червоні — головки маку, не зірву.
Якось надсилу дві здолала, в долоньку всипала під верх,
Немов горобчик полохливий... Щаслива й досі дотепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Ти — не мій, а я — не твоя.
І між нами велика прірва,
І між нами — крихка земля,
Ціпко вперлась. Я непокірна.
Я не вмію по нитці йти,
Мені б кладку міцну, надійну.
Не кажу про тверді мости,
Острови б мені й душу вільну.
А між нами — слова, слова.
Заплетуть, не дай Бог, гачками.
В’яжуть люди казки-дива,
Одягають в неправду й плями.
А у мене — усе не так.
У житті є щось більш вагоме.
Я підставлю крило, як птах
Крізь блакиті — за небо сьоме.
Ти — не мій, а я — не твоя.
Дай побути для тебе другом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2019
Літо розніжилось соняхом-квіткою,
Пахне ромашкою в полі розквітлою,
Дикою м’яткою і чебрецями.
Ніжиться літечко теплими снами.
Пахне калиною і легітом-вітром,
Розцвітлим лататтям і чистим повітрям.
Ряскою, вербами і споришами,
У подорожниках поміж стежками.
В небі журавкою і перепілкою,
Медом цілющим і жвавою бджілкою.
Вліті розщедрилась усмішка мами
З кошиком зелені та огірками.
Першою краплею свіжого дощика,
На бузиновім стривоженім кущику.
Мальвами-зорями у розмаїтті
І матіолами в синім суцвітті.
Літо розніжене — горнеться, тулиться...
Влітку і холод комашці забудеться.
З білого шовку в срібній кофтиночці
Літо заснуло на павутиночці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2019
🌤🌤🌤
Ти для мене - ніхто,
Просто люди знайомі...
Я на краю землі,
Ти - на рідному Сході.
В кожну ніч проводжаєш
сонце в край, де я ходжу,
А в світанках завжди -
Я твій образ знаходжу.
Два далеких світи,
Різні мови і люди...
Та чомусь серед них -
Ти в уяві повсюди.
Забуваю, не раз,
Через силу - забути...
Долі схожі у нас,
Та з тобою - не бути.
Наше літо давно
Відцвіло, облетіло...
У ночах і світанках
Вже давно відболіло.
Як побачу схід сонця,
Погляд в небі тамую...
Я тебе в ньому бачу
І безмежно сумую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2019
Бурхливе море. Сріблясті хвилі.
Гойдає вітер пудові милі.
На схилий берег в пісок лискучий
Вдаряє сила, як звір ревучий.
Шумить і плеще. Кружляє шума.
Нема спокою. У моря дума -
Зібрати силу, зганяти гребні...
Нептун співає пісні хвалебні.
Вода тепленька. Солоні бризки.
Так захотілось води-колиски.
Накриє раптом мінлива хвиля,
Колише тіло таємна сила.
Мене щодуху на берег гонить
І глушить голос у перегони.
Душа, мов чайка в політ вирує,
Блискуче сонце тепло дарує.
Засмагле тіло в краплинах-росах.
Вода стікає по мокрих косах.
В піску гарячім з-під парасольки
Зібрала море у дві долоньки.
💦💦💦
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2019
Я без тебе у цьому світі -
Рання зірка перед світанком.
Загубилася між хмарини
За прозорим легким серпанком.
І не сяю, не грію й тішу...
Тут без тебе в душі знемога.
Знаю, ти не прийдеш ніколи,
Бо до неба - одна дорога.
Як закрию від суму очі,
Бачу поруч - тебе і зорі...
Гріють весни і сяє місяць
І світає світ неозорий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019
А сьогодні вже червень сягнув за свою половину.
За вікном прохолодно, війнув свіжий ранок - озон.
Кілька тижнів назад розміняла весна хуртовину,
На вікні - моє сонце!.. Цвіте жовтим цвітом вазон.
Притулилась до шибки... Цей шум, як космічні ракети,
У мільйонному місті доріг, як в хатині - мурах.
Тут, навпроти у парку, не чутно пташині бенкети,
На зеленому кедрі зморився знеможений птах.
Скоро вже вихідні. Я так мрію гайнути на море,
Щоб зануритись в хвилях, відчути солоний прибій.
Якнайшвидше бери, обійми, таємничий просторе,
Щоб аж тіло віддалося лону - воді голубій.
Із піску золотого ввібрати енергію світла
І хай спрагло цілує настирливий вдень промінець.
А як вечір спаде на містечко спекотного літа,
Я люблю закидати у море плоский камінець.
Поки що, я до праці... Розніжилась, як ця природа.
Якнайпéрше - робота, а потім вода й камінці.
Та на думці одне: бризки хвиль, беріжок, прохолода...
І як сонце танцює ламбаду на тому кінці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019
Мого дитинства золотий горіх -
Широкий стовбур в дві розлогих крони,
Вбирав з роками сонце і мій сміх
І знав думки, що каркають ворони.
А скільки літ йому було: хтозна?..
Казали з подивом: «Багато... Ого-го!».
Цвіла на ньому не одна весна...
Такий горіх — один на все село!
Кремезний, моцний* (хоч й похилий вік),
Що не під силу двом навкруг обняти.
На гілці тій, що виросла убік,
Татусь надумав дещо змайструвати.
Мені цікаве все булó тоді,
Ловила кожен рух його і вдачу...
Татусь рідненький спорядив мені
На шну́рках гойдалку! Радію, скачу...
— Сідай, дитинко, і тримайсь міцніш.
І я біжу, біжу на неї сісти,
Сміюся дзвінко і лечу хуткіш,
Не страшно, аж до неба полетіти.
Старенький коц* на скошеній траві,
Була весела ззаду наша хата.
Ми лущили горіхи золоті,
Гойдав горіх також сестру і брата.
Течуть сльозинки... спогади - щемкі...
Закрию очі, хай ніхто не бачить.
Я пів життя живу на чужині
Чи Бог мені за все оце пробачить?
[i]Коц* - ворсовий пристрижений однобічний килим [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2019
Місто - бджолиний вулик, а люди, немов бджолярі.
Поїзд, метро, автóбуси вéртяться аж до зорі.
Поки ще вперті хмари, сонце тримають за чуба,
Встигнути, ще б зібрати меду, хоча би з два пуда.
Труд - в стільникáх медових, з пóту квітóк - по краплині...
Ловлю щасливий погляд, в кожного - ду’мки орлині.
Люди, мов закодовані, мрії по кругу водять,
Вчора була весна, а нині сніги хороводять.
Весь календар зачерканий, тикаю пальцем в дату,
Ранок втікає у вечір - знову ховаюсь в хату.
Наче би і не жúла, щастя з-під ніг утікало?!..
Жінко роками зморена, маєш на себе право.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2019
Тихенько тече Левада, сріблиться надчиста гладь,
Рядко́м очеретів буйних хвильки дрібні біжать.
Пахне квітками, зіллям... аж перехоплює дух.
Сіла в траву з головою. Тихо. Наводжу слух.
Шурхіт осоки вчувся, тож затаїлась вмить,
Світло-зелене листя ледь на вітрí дрижить.
Враз, мов тоненькі стріли, звідкись взялися бáбки*,
Срібні, прозорі крила, як павутинки лапкú.
Може, вони кусають (мені лиш минуло п’ять)?
Мама город наш поле, нíкого запитать…
Маю вербовий прутик, враз – і махну по воді:
Ну ж бо, мерщій втікайте, бáбки ви голубі!
З-поміж зеленої ряски висунувсь павучок,
Йде по воді й не тоне, жвавий який дивачок.
Певно, не їв сьогодні, лéгкий, як в гуски пір’я.
Ближче повзе до мене, страшно, нема довір’я.
Робить водою кола, довруж розставлених ніг,
Мабуть, шукає хатку, де би то він приліг.
Впало у воду небо. Гляну – таке ж наді мною,
Хмáрки – цукрова пудра, хлюпну ледь-ледь рукою.
Кладка – вузенька дошка, півники* манять цвітом,
Йду під вербу розлогу, нюхаю – пахнуть літом.
Світ – на шнурках колиска, поміж гілок звисає,
Сонце – медова миска – поміж хмарин блукає.
Вчулось далеко: «Доню!» Мати додому кличе.
Швидко біжу до хати стежкою ближче й ближче.
В білій хустині рідна жде мене на городі.
Два оберемки квітів нені несу сьогодні.
Кажуть, що рай на небі, рай – то моє дитинство,
Скільки його пам’ятаю, сяє в душі барвисто…
Бабки* (Odonata, рос. Стрекоза) — ряд комах.
Пі́вники *(Iris) — рід рослин з родини півникових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019
Зібрались дрібниці у буднях,
На серці печалі та шрами.
Для тебе я квіткою квітла,
Як білі ромашки садами.
Нічого й сьогодні не сталось.
Ще прийдуть світанки і ночі.
Вже осінь стоїть поміж нами
Й заплакані зморені очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2019
Такої, як я, не буде:
Ні завтра, ні післязавтра...
Дарую вам щире слово,
А в серці палає ватра...
А шлях, не такий простенький
І люди у ньому різні.
Десь плакало моє серце
І ду́мки були нарізно.
І сльози тепер - не сльози.
Із досвідом в серці - криця.
Де була в житті невдача,
Там стала мала дрібниця.
І була у мене радість,
Кохання й маленькі діти.
Я досі щаслива мама
Для того, щоби горіти.
Для того, щоб бути світлом,
Тому називали «Сонцем».
Заходили в хату мрії
І хмари в моє віконце.
А я понад все на світі -
Любила, хто і не любить.
І знала, що Бог - предвічний
Прощає, хто словом студить.
Знаю, такої не буде:
Ні завтра, ні післязавтра...
Бо кожна людина в світі
Є цінність і чогось варта.
Тому не у тіні серце, -
Відкрите, справдешнє... в шрамах.
Живу, бо насправді - сонце,
Із серцем - «гостинна брама».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019
«Не воюють діти царів,
Не вмирають за рідну державу...»
О. Кузів
Як же мені за нього «галочку» на папері?
Скільки питань волає, люди брудних імперій!
«Діти царьків не воюють» за Україну-неню.
Мій син воював на фронті і цілував землю!
«А Іловайськ кровавий. Зраду «своїх» й ворожу,
Той коридор зелений», - пам`ять свою ворушу.
А однокласник сина шрам на обличчі має.
Знак цей Савур-Могила клята війна залишає!
А за Небесну Сотню є покарані люди?!
Навіть дерева спиляли, гублять сліди облуди!
Реквієм. Плине «Кача», аж переймає подих.
Дітям потрібен батько, а не медаль і подвиг.
Плаче вдовиця й мати... Дітки не мають тата.
Розкіш у них цукерки, пусткою стала хата.
Ви же клялись на Біблії і булаву тримали,
А чи синки вельможних в Мар’янці воювали?
Не люстровано владу, вкотре правду розп’яли...
Ми же, панове, вірили і за мужів обирали!
Голос мій ігноровано. Зброя кровава у бізнесі.
Як же мені «галочку», значить і я у підписі?
Як же собі збрехати, Богу дивитись в очі?
Кажуть, що «По» за Вкраїну, твердять, що «Зе» - ворожі!
Кожного ранку в новинах гострим ножем по тілу.
Капала кров із серця... Боже, мене боліло!
Люди хочуть правди! Вибрані правлять землею.
Боже, не дай хитнутись, не возз’єднатись з брехнею!
Тільки митець з народу - в нації справжній воїн.
Вірним лише українець Гетьманом бути достоїн!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019
Доле, моя розписана,
Відати тільки Небу.
Зір мій глядить у вúсочінь
Черпати в нього потребу.
Віронько, незагублена,
Виплекана під сонцем!
Скільки привітних ранків
Благістю в моє віконце.
Доля велить не падати,
Втриматись між вітрами...
Силу подасть по милості -
Той, котрий є понад нами.
ДОЛЕ МОЯ РОЗПИСАНА
Слова Galyna Koryzma, музика Олесі Франко
1
Доле, моя розписана,
Відати лиш Небу.
Зір мій глядить у височінь
Черпати в нього потребу.
Приспів
Віронько, незагублена,
Виплекана під сонцем!
Скільки привітних ранків
Благістю в моє віконце.
2
Доля велить не падати,
Втриматись між вітром...
Силу подасть по милості -
Той, котрий править світом.
Приспів
Віронько, незагублена,
Виплекана під сонцем!
Скільки привітних ранків
Благістю в моє віконце.
30.06.2019 рік
[img]https://a.radikal.ru/a15/1907/61/6d73c3047467.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019
Бачу, ти у душі - соловій.
Не тривож моє серце, не смій!
Будуть марні натомість старання.
Я не знаю таке, що кохання!
Не старайся весь світ пригорнути,
Моє серце снігами закуте.
Принесу тобі тільки страждання,
Я ж кажу, що не знаю кохання!
Ти даруєш мені ночі-бранки
І безхмарні ясні світанки.
Запечалені мої зітхання,
Я не відаю, що є кохання!
В твоїм голосі радість й тривога,
А мені відповісти - незмога.
У поезії узи єднання,
Чи є більше від цього кохання?
Знаю, вибрала долю нелегку,
Творчість має самотню стежку.
Либонь, кожного вечора й зрання -
Поетичне з Пегасом кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2019
[youtube]https://youtu.be/1dxZfs16kV0[/youtube]
Якось зустріла вас неждано,
Коли співали солов’ї.
Цвіла акація духмяно
Біленьким цвітом на гіллі.
Ваш погляд впав мені на плечі,
А потім в очі поринав.
Я пригадала літній вечір,
Котрий із пам’яті зринав.
Ви усміхнулися між цвіту,
Сказали лагідно: «Привіт!»
За мене шепнули лиш віти:
«Я вас не бачила сто літ».
Пасмо волосся з сивиною
Лягло легенько на чоло.
А ви дивилися з журбою,
Немов учора це було.
Де ви були такі, ще юні,
І я, із ранньої весни.
Цвіла акація духмяно
Роки пройшли, пройшли роки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2019
Все, що було - давно минуло...
Не вернути і не дійти...
Відцвітали сади, натомість,
Дозрівали рясні плоди.
Перебігло галопом літо,
В полі стежка, як жовтий вуж,
Вкрила зе́рня черешка листя,
Тільки небо - ось, доокруж
над тобою, як добрий вісник.
Чуєш, пташка несе пісні!
Безкінечне благовістя -
Це подаровані Богом дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2019