| Сторінки (4/351): | « | 1 2 3 4 | » |
Щоб всім була багата хата,
Дід посадив ще ясенята.
Хтось говорив давно в селі,
Що п'ють вологу із землі.
То ж, поряд хати ясен-сад
Співав пісні для всіх малят.
І був на щастя й користь всім:
Фіалко-ясеновий дім.
Широке листя, цвіт зелений,
Крислате гілля рвалось в небо.
А стовбори, немов овали
Всіх перехожих дивували.
Ген за паркан і до дороги
Квіток, неначе синє море.
Вечірня сходила зОрина,
Духмяно пахло з ясенини.
Росли і діти, - шість всього,
Всім було затишно й тепло.
Трійко хлоп'ят, як соколят,
Троє голубочок дівчат.
Яка ж була щаслива хата
Добром і радістю багата.
А на берізоньці щодня
Зозуля лІчила літа.
Давно було. Ох, як давно,
Вже стільки весен відцвіло.
З літами ясени змужніли,
Діти по світу розлетілись.
І став такий тужливий дім,
Дід із роками посивів.
А потім птахою душа
Здійнялась в вись, - у небеса.
Не довгий вік лишився й їй, -
Голубці-бабці дорогій.
В очах купалось небо синє,
Був смуток трепетно-осінній.
А серце в неї добре й чисте,
Хоча життя було тернисте...
Осиротіли ясенята,
Самотня стала біла хата.
Хтось із чужих людей сказав:
Чи то на жарт, чи то збрехав,
Що винен всьому ясен-сад,
Тому й розбіглись по світах.
Заплакав ясеновий дім,
Що та причина була в нім.
Довго із вітром гомонів.
Та оправдатись... не зумів
переконать, що доброта
Жила в зелених ясенах.
Тому, згодились на дрова,
Щоб зігрівать людські серця.
* * *
Мій батько згадував обістя.
Кусочок раю того місця.
На добру згадку де він жив,
Три ясенята посадив.
Фіалки в рідному саду
І ще, малини напрочуд.
Пахла смородина густа, -
Яка блаженна смакота!
Давно було. Мала була.
В мить дощ пішов, гула гроза.
Та буря ясена зломила,
Мабуть прийшла злощасна днина.
Хтось батькові тоді сказав, -
Щоб він ті ясени зрубав.
І посадив для всіх грушки,
Черешні, яблука, сливки...
То ж, серце стукало у грудях,
Немов з жалю, немов з осуди.
Бо, як насправді їх забути?
Вони для нього - живі люди!
Вбачав у них своє дитинство.
Як босоніж ганяв по листу.
Згадалась в купі вся сім'я
І біла хата, мов весна.
Він ще задумався на мить.
Душа тривожиться, щемить...
Проте, там тінь, плодів нема,
- Я посаджу, щось до пуття.
І посадив. Прегарний сад
Шумить на зустрічних вітрах.
Ростуть дерева і кущі,
Втішають птахи і джемі.
Не стало ясенів... Та я
Все згадую, - яка краса!
Чи винне дерево оте,
Яке для всіх було святе?!
Закучерявлені листочки,
Немов небесні ангелочки.
На ясенових верховіттях
Ранкове ясне сонце світить.
Я так, ті деревця любила.
Що біль стискав, - душа тужила.
Та й вітер сумно завивав:
Хто ж це про них таке сказав?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322010
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.03.2012
Байдужий погляд давньої довіри,
Оцінення душі, мов шквал вітрів.
Гірких образ стелилося безміри
І оправдання в павутинні слів.
Непевний час теребить кожне слово,
Прожитий день - просіяне зерно.
У музиці лунало в ритмі соло
І висихало від спекот русло.
Вже сум'яття пристало в долі клином
І на піску розвіяні сліди...
У нашій дружбі хтось насправді винен,
А винні у реальності обоє ми.
Час рани лічить, це прекрасно знаєм,
Днем завтрашнім лише живу.
Останньою надія помирає
І витираю в усмішці сльозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
Останню надію складаю,
Ще пломеніє багаття.
Думками себе обпікаю
і вірю наївно у щастя.
Сльози, мов дощ солений,
Я з Богом одна у стінах.
Весь день проминув терплений,
Я сподіваюсь пізно.
Хтось нам розсипав горе
Чи можна його зібрати
Та кинути в Чорне море,
Забути й нічого не знати.
А все ж, користала третя,
Знала ж у шахи грати.
У цім гамірному шумі
Не було чого сказати.
Слова, вже не мають змісту,
І погляд між нас - останній.
Мені залишилося, просто
забути гірке кохання.
Спечалена, я змирилась.
По-іншому жити не знаю,
Вгамовую біль і співаю
І просто без слів німію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2012
Підсніжники приніс мені в дарунок,
Пучечок квітів весняних.
Немов гарячий поцілунок
В моїх губах заснув, затих.
А я, раділа квітам білим
Здавалось, вчора я зустріла -
Тебе. Такого, як колись,
Де всі думки наші сплелись.
Весь світ під музику співав,
До рук, ти небо нахиляв...
Була щаслива.
Удосвіта пробачення просив,
З кишені квіти витрусив.
За ніч вони були зів'ялі,
Тендітні квіти сумували.
А я, всміхалась квітам білим
Здавалося, життя не сірим.
Сім'ї портрет в яркім овалі
Закривши очі, - уявляла.
Немов, дитинство моє снилось
І, без причини веселилось
Мале дитя.
Хотілось пташкою злетіти,
Які ж наївні в мріях діти?
Завжди в душі цвіте весна
Я усміхнусь, я не слабка!
А час біжить і все міняє,
Думки солодкі залишає.
В ту мить, хвалився ти найвище...
Так сміло, гордо... В попелище
Ти підпалив святі думки.
Прекрасно знала хто ти є,
Та уявляла...
Де святість, - там нема вершин
- Чому ж сніги? І ти один...
Мені ж так хочеться тепла
Та чую знов: слова, слова, слова...
Перед очима квіти білі,
А за плечима - божевілля.
Коханим квіти всі несуть,
Але ж хіба у цьому суть?
Душа - іскринка, без промов
Це називається - ЛЮБОВ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315913
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2012
Пахне весною звабно, тихо злітає час,
Свіжий лютневий вечір, зорево в небесах.
В місті змовкає гомін, голуб під стріхою спить,
Сниться йому напевно, синього неба блакить.
Стукаю каблучками, манить дорога вдаль,
Скоро цей час зимовий, змінить п’янкий розмай.
Сонце зігріє спрагло, знову воскресне земля,
Зміниться все на світі, збудять мої почуття.
Прокинеться природа, відчую в серці щем,
Небо окропить землю дрібнесеньким дощем.
І залоскоче душу гостинністю весна
В райдужному суцвітті – любові і добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012
Капають сльози зими
З даху мого будинку.
В танцю холодні вітри,
Ще не зробили зупинку.
Хто тут сильніший від вас:
Вітер, зима чи сонце?
Лине Вівальді вальс
Там, за моїм віконцем?
Вітер наспівує джаз,
Сонце освітлює залу,
Лютий рахує час,
Тішить картину вдалу.
Погляд не відведу,
Іній покрив габою –
Срібну осель пелену
І молоду тополю.
Рветься натужений спів,
Завтра весна настане.
Вдаль між глибоких снігів
Лютиться день останній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2012
В рік Дракончика
Я бажаю всім добра!
УКРАЇНІ – єдність, волю
Та міцну щасливу долю.
Миру, радості, кохання
В Новім Році процвітання!
Ще любові всім бажаю
У калиновому краю.
Неба синього в блакиті,
Ще волошок в зелен-житі...
Хай квітує УКРАЇНА,
Хай багатшає родина.
Веселяться в ній народи
Йдуть до єдності і згоди.
Ворогам – росу на сонці,
Жити нам в своїй сторонці.
Хай облише чорна заздрість,
Сонце спалить всю заклятість.
Бо єдина в нас родина,
В кожнім серці – УКРАЇНА!
Дай всім, БОЖЕ, нам любові
В думах, помислах і слові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012
***
Біла холодна сніжинка мені на долоню лягла,
Від подиху срібна пушинка стопилася від тепла.
Прагнула другу спіймати, кружляє легкий хоровод,
Здається, малі янголятка серед казкових пригод
З хмарок витрушують пір‘я і світ огорнули крильми
Чарує казковим видом, пройнялась красою зими.
В хустку закуталась з пуху, хай гріє її теплота,
А сніг голу землю вкриває, студить обличчя, уста.
Стукає серце гаряче, у пальці крадеться мороз,
Вабить пейзаж світанковий, вражає січневий прогноз.
Усі замело стежини, потрапила в чари снігів,
Січневого ранку хурделить, не видно ніде слідів.
Крізь хмарку ясне проміння пробилося на краєвид,
Стало кругом урочисто, іскриться святковий овид.
Рівненькі в заметах доли, а небо, як льон у полях,
Ген-ген на біленькім звої заснуло мале янголя.
Сниться йому біла хата, Дідух і Вечеря свята,
А поки що Йосип в дорозі й Мати Ісуса Христа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2012
Довший час не був він в Україні,
Та приїхав, тут живе рідня.
Все довкола в білій одежині
І припало радості сповна.
Сніг хрустить у легкому рипінні,
Залишає слід кожна ходá.
Бачив рідний Край у сновидінні:
Коломию, погляд Кобзаря,
«Писанку» і ратушу й алейки...
Споглядав сніжинки навздогін
І співав тихенько коломийки,
Ще колядку під церковний дзвін.
Раптом вгледів постарілу жінку,
Продавала яблука з відра;
Дмухала на руки… й на хвилинку…
Пригадалась мама молода.
Перехожих було небагато,
Двадцять п'ять морозу по шкалі.
Йде Різдво – для всіх родинне свято,
Ждуть його дорослі та малі.
Нагадав дитинство, рідну хату,
Заметілі зоряних ночей,
Як усмішка важила багато
У Святвечір з маминих очей.
Він помітив дві сльозини-болю
На старечій зморщеній щоці.
Стало гірко за жіночу долю,
Аж стиснув мобільний у руці.
Підійшов, хотів сказати «нене»,
В горлі сохне, знемагає спазм.
В силі я, а боляче для мене:
Що зробить, аби зігріти вас?
Україну я люблю безмежно,
Та поїхав вдалеч за кордон.
Обгорнула враз печаль бентежно
За людей самотніх і закон.
- Тітко, ваші яблуні вродили?
- Так, синочку, - осінь принесла.
Всі знайомі вже порозходились,
Лиш зостались яблука й... журба.
Я куплю червоних і біленьких,
За усі оплачую ціну.
Ось, візьміть, і простягнув старенькій,
Вийнявши купюру й не одну.
В теплій хаті – біла скатертина,
Яблуками пахне на столі.
І заплакав, як мала дитина,
Пригадав старечі мозолі.
Україно, скільки ти терпіла?!
Вже невдовзі зацвіте весна.
Якби всіх отак душа боліла,
То і ти б не мерзла, а цвіла!
В білім цвіті, рясті та барвінку,
Співом-переспівом пшениців.
Хай у тебе, ненько-Україно,
Будуть люди всі щасливі на землі!
Хай лунає спів дитячий в хаті,
Вкупочці батьки з дітьми живуть.
Вдовам і сиротам – благодаті,
Боже, дай на їхньому віку!
Навесні хай гніздяться лелеки
І крилаті мрії оживуть.
Цвітом весняним у круговерті
З дощиком до серця припадуть.
Вороженькам – згинути! Й доволі!
Хай лукаве слово пропаде.
Боже, дай нам єдності в народі
І любові, хто в краю́ живе!
Хай не плаче осінню калина,
Засміється небо голубе.
Хай матуся пригощає сина
Пирогами з яблук, що спече.
Рідна наша мати-Україно,
Зацвіте невдовзі вже весна...
Якби всіх отак душа боліла,
То і ти не мерзла б, а цвіла!
[i]«Пи́санка»* — музей писанки в місті Коломиї, в колекції музею понад
6000 писанок з різних регіонів України та країн світу.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2012
Снігом вкрило землю, білим візерунком,
Кришталевим бісером одягнулось все.
Парубок красивий перед Новим Роком
З наміром... зрубати до ялинки йде.
Не рубай ялину, бо ялина плаче
І у лісі хвоя запах віддає!
Ти рубаєш долю і любов, юначе,
Не тривож красуню, хай вона росте!
Зрубаний пеньочок від краси лишився,
Вітер невблаганно замітав сліди.
Де тебе понесли?, - ліс її спитався,
Зашуміли болем затяжні сніги.
...У кімнаті чисто, дорогі обої,
Стукає годинник, час бере своє.
Подарунок з лісу у передпокоях
Одягнули в розкіш, в плаття золоте.
Заблищали сяйвом гілочки ялини
В розмаїтті кульок й дорогих прикрас.
Музика лунала, Новий Рік гостинно
Поглядав у шибку, коли вибив час.
Хвилею шампанське бризнуло високо,
Стукнулись фужери в урочистий дзвін.
Я вітаю щиро всіх із Новим Роком!
Свідком є красуня, що приніс у дім.
Всі раділи долі, тільки не ялина,
Сохла у куточку в зелені сльоза.
Завтра в Новім році перша її днина,
А на другий просто викинуть в сміття.
Не рубай ялинку, бо ялинка плаче,
І у лісі хвоя запах віддає!
Не рубай ялинку, не рубай, юначе,
Хай вона веснує, хай вона росте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301321
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.12.2011
Дороги, дороги, далекі дороги,
Початку немає й немає кінця.
Чого ж біжите ви у край невідомий,
Назавжди лишивши минуле життя?
Чому так далеко понесли від дому
Це зранене серце, роз'ятрений біль?
Приховані сльози, невичерпну втому?
Висушує вітер в очах моїх сіль.
І пахне дорога дощами скупими,
І дихають груди повітрям сухим,
І дивляться зорі очима живими,
Немов з лабіринтів далеких вершин.
Дороги минулі, дороги майбутні…
В них смуток і радість, святість і гріх.
А істина в тому, що ти в них присутній –
Шляхи повертають на отчий поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298145
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2011
Маю в серці скриню напрочуд багату:
Лілії, ромашки, маківку гарячу.
Соняха веселість і троянду пізню,
І широке поле й журавлину пісню.
Як розсипле небо вечорові зорі,
Згадую приємний запах матіолів.
Прагну розповісти кожної щомиті
Про розлогі верби думами сповиті.
Про що шепче осінь у Карпатах зранку,
Й молодих смерічок в золотім серпанку.
Як дзюркоче хвиля, б'ється між каміння
Як встеляє землю листячко осіннє.
Де глибокі трави туман огортає,
Червону калину сонечко стрічає.
Як щебече птаха співом в краю лине,
Де купають роси гілочки ліщини.
Про червону руту, про чар-зілля в полі,
Про любисток й м'яту в маминім городі.
Про п'янку лаванду і струнку ялину,
Про дівча Марічку і про яворину.
Як гуцул гуцулку любо пригортає,
І про файні люди в коломийськім краї..
Наймилішу в світі рідну Батьківщину,
Там де батько й мати, про свою родину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2011
Ранок затуманився в сповитку,
Небо мандрувало по землі.
Білі хмари у ранковій тиші
Розповзались змійками в траві.
Ліхтарі - коралове намисто,
Забарився день на колисках.
На вершечках гір зима повисла
І пливе в туманових човнах.
За вікном далекий край у мріях,
Стримувать бажання нема сил.
Ех, якби поринуть в заметілі,
Що танцюють з вітром крижаним.
Де мороз полотна тче ночами,
Розмальовує на шибках чудеса.
Скрипотить, шурхоче під ногами
Срібна делікатна білизна.
В кетягах калини сяють зорі,
Ліс одівся в лебединий пух.
Там пісні співають колискові,
Від котрих ніяк я не засну.
Це ж чому, тумани впали в душу
Й розтривожилися мрії золоті?
Рідний край ніколи не забути,
Де б прожить не випало мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2011
В гамі квітів різнобарвних ти стояв передімною.
Я не вірила, насправді - день сьогодні став весною.
Мов, зібрав на небі зорі, чарівним в очах здавався,
Поміж квітів кольорових дивувато усміхався.
Нагадав: "Життя прекрасне!". Усміхнулась, серце скаче...
То ж нехай цей день зимовий, світить вогником на вдачу.
І нехай вітри грудневі порошать біленьким снігом,
Два серця́ вином червоним, розтопити лід зумієм.
Вже й мороз на шибці, квапно, квіти пензликом фарбує,
Чай з ромашок у горнятках свіжим запахом парує.
Як на мить закрила очі, розцвіла сама з квітками
Не зима це, і не осінь, ходить літо поміж нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Останню надію складаю,
Як не згоріле багаття.
Думками себе обпікаю,
В світі існує прокляття.
Сльози, мов дощ солений,
З Богом одна у стінах,
День проминув терплений,
Я сподіваюсь пізно.
Хтось нам розсипав горе,
Як би його зібрати?
Кинути в Чорне море,
Забути... нічого не знати?
А користала третя:
Вміла у шахи грати.
У гомірному шумі,
Не було чого сказати.
Так сумно, але змирилась,
Що важко, не дала виду.
Тільки лиш сердце билось
І усміхалося щиро.
Останню надію складаю,
Незнаю, чи ти зрозумієш?
Вгамовую біль і співаю
І просто
без слів німію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2011
Ти такий близький й далекий,-
Хочу сказати й не можу.
У вирій летіли лелеки,
Порозсипали тривогу.
Я позбираю, що зможу,
Перебудую дорогу.
Ще й засміюсь на прощання,
В далеч махну рукою.
Я в твоїм серці - нота,
Може, таки й остання.
Туди закриті ворота,
Навіщо сліз, благання?
Я й ненаважусь сказати,
Як мені добре з тобою.
Краще без слів, мовчати
Всі почуття - загою.
На піску мої бажання,
Наші дві різні долі.
В ілюзії кохання
Знаємо ми обоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2011
Зима туманом зустрічала
Ранковий час, як біла ніч.
В ті дні я ясності бажала
І запалити сотню свіч.
Дні, наче молоко розлите
Скрізь не розвіяний туман.
В думках схотілося спочити,
Та ти знаходив мене й там.
Упав туман на землю низько,
Заплутані дороги в склі.
Ти нахиливсь до мене близько
І запевняв, - прекрасні дні!
А я хотіла, щось сказати,
Шукати в чім твоя вина.
Хотілось просто не мовчати,
Та не знаходила слова.
Мовчав і ранок дивуватий,
Чи насміхавсь, чи досипав?
А так схотілося спитатись:
Чи справді ти мене кохав?
Хоча словами серце грієш,
Любов гаряча топить лід.
Як безліч зір горить вогнями
Не зігрівають цілий світ.
Упав туман на землю низько,
Дві різні долі, тиша, сум
Затих і слухає вітрисько
Мелодію зимових струн.
У нас з тобою різні долі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2011
Я би для тебе, доле, тесала дубовії двері,
Я би різьбила квіти у ніжний узор весни.
А за дверима – щастя плекала б у райскому сквері,
Тільки би птахи співали і були щасливі ми.
Я би для тебе, доле, стежку шовкову стелила,
Тільки би не спіткнутись, тільки б не впасти грудьми.
І рушничок на колінах з радістю голкою шила,
Моє бажання велике – тільки б щасливі були.
Я би для тебе, доле, співала устами пісню,
Щоб у житті погане сказати вони не могли.
Лиш би серденьку не було боляче так і млісно,
Я би сушила сльози – тільки б щасливі були.
Я би для тебе, доле, багато беріз насадила,
Було б так сонячно й світло, не було би там темноти.
Я би дітей-крихіток по-материнськи пестила,
Тільки, коханий, з тобою були б щасливі ми.
Я би для тебе, доле, сонцю відкрила вікна
У розмаїтті літа був би зі мною ти.
І не пустила б горе, доле моя тендітна,
Пухом би я стелилась, тільки б щасливі були.
Я би з тобою, доле, все пережила в світі
І витирала б нишком в щасті свою сльозу.
Тільки би Ангел Божий міг би ті двері відкрити
І запросити в гості долю мою сумну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011
Я хотіла тебе зустріти.
Марила зустріччю.
І твій погляд зустрівся з моїм.
Я дивилась спокійно і ніжно.
Ти мовчав і дивився.
Ми з тобою далекі світи: я і ти.
Це між нами, минулі роки.
Хоч кричи, їх назад не повернеш.
А в роках не доспівана пісня.
Скільки збігло до моря води...
Я хотіла тобі щось сказати.
Приховала тривогу в душі.
Так багато тобі розказати.
Та ти й так розумів в німоті.
Чи так довго було, чи то снилось?
Я кидалась у марево це.
Там кохання моє загубилось.
Загубилось, злетіло, пройшло...
Полетіла я пташкою в далеч.
Пригорнись, притулись, заспівай.
В літню ніч у якій не доспіли
з медом яблука й полі врожай.
Там, де друг соловейко співає
і де пахнуть квітками сади,
Де пшеничні поля у волошках,
і де небо у зорях горить.
Я втомилась, мовчу і благаю:
не тікай, не мовчи, не біжи...
А кохання твоє - ніжний сон.
Наче спрага, що в серпні напитись
хоче кожна у світі душа.
Легкий сон, що немає ні краю й кінця.
Там любив ти мене!
Там по іншому світять зорі,
і де місяць ліхтариком світить,
і де світлі думки і прозорі.
Дивний сон... Там любив ти мене!
А життя бумерангом взяло у полон.
Хоч прощаєш, та мабуть вже пізно.
Пелюстки розцвіли, вітер здув.
Не карай, що так пізно кохаю.
Вірю я, ти мене не забув!
Я хотіла до тебе схилитись, притулитись...
Розділити весь біль у душі.
Як маленьке дитятко заплакати.
Твої очі я бачу сумні.
Розумію: нам разом не бути,
не стулити дороги в одну.
Я коханим тебе називаю.
Називаю в душі і мовчу.
У любові вже осінь... й на слові.
Вже у вирію журавлі.
Розкололись стежини на двоє:
як два острова, як дві землі.
Ти далеко живеш у достатку.
Я в достатку... без тебе живу.
Вітер пестив волосся, торкавсь...
А згадала, як твої долоні...
Теплий подихом линув,злітав,
як метелик малий й безборонний.
У тій зустрічі час проминув,
найдорожчі хвилини сховались.
Я побачила дим з-під коліс,
білу хмарку, що далеч зникала.
Серце, наче у птаха забилось.
Постояла, пішла, зупинилась...
Боже мій: "Як на жаль - це наснилось".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290995
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.11.2011
Вітер сльози присушив,
Біль на серці пригасив.
Хто не бачив, той не скаже,
Час лиш смуток мій розв'яже.
Все стараюся забути
У нове життя сягнути.
Забуваю все на світі,
Тішать серце мрії світлі.
Шлях біжить, летять колеса
У думках, немов воскресла.
Без надії сподіваюсь,
І чогось, ще добиваюсь.
Я сама, а ти, - там вдома,
А між нами - непогода.
А між нами - свище вітер,
Знов любові й не зустріти.
Ллється дощ, хмарини в грудку,
Дай мені назустріч руку.
Як наївна, сподіваюсь
А потому вдосталь каюсь.
Ти таким хотів і бути,
Крутий шлях не повернути.
В цій дорозі - ти і я
І дорога ця - життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2011
Мені до тебе - то світ далекий,
Ніяк слова не відшукати.
Лежать пописані конверти,
Тобі б рукою мені подати?
Мені до тебе - широке море,
Таке безкранє, без берегів.
Тобі до мене не через гори,
За руку взяти і без слів.
Мені до тебе - то даль безмежна,
Зболіла рана на душі.
Тепер тобі мене не треба,
Де ходиш ти - стежки чужі.
Мені до тебе - роки далекі,
Прощання, сльози, небокрай.
Твої слова, сумні й відверті:
- Роби, як хочеш... і прощай!
Мені до тебе - надії нитка,
Вчепитись би... та - марнота.
А доля в спогадах сповита -
Де я - там ти, а ти - там я.
Нам не судилось разом бути,
З роками спомин догорає...
Та крає серце повернутись,
В той край, де ти мене кохаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2011
Розквітли яблуні в саду
Блідо-рожевим цвітом.
Дзвінка, весела дітвора
Вже дочекалась літа.
Ген, на околиці села,
Біля джерельної криниці,
В хатині мешкала сім'я,
А них - дівчатко білолице.
Гарненька дівчинка була:
Така собі, - нівроку:
Чорненькі брови до лиця,
Як маків цвіт на вроду.
В сусідки хлопець був малий,
Через дорогу другий.
Зростали хлопці, як брати,
Були великі друзі.
У трьох компанія міцна,
Дитячих літ забава.
Та й не одна красна-весна
Їх цвітом зустрічала.
***
Летять роки у дАлену,
В прекрасний світ юнацтва.
Лишивши вчора юнь шкільну
І гомірного братства.
В селі сьогодні танці в нас,
Там молоді юрбою.
Лунав із клубу білий вальс
І кликав за собою.
Прийшли два хлопці і дівча,
Обом вона до серця.
Волошок синь в її очах,
Богиня, як сміється.
Наповнив залу білий вальс
- Так хто, запросить перший?
Трикутник в дружбі, як злий час
Ділив усе, як завше.
Земна гармонія сердець
Для двох - щаслива днина.
Другому плакав світ увесь,
Мов пісня журавлина.
Запахла хлібом у полях
Достиглим житом нива.
О, як би було все у нас,
Та друга, ти любила...
***
Весела музика в селі:
Весілля, люди, радість.
Приніс я квіти молодій
І був щасливий навіть.
Сьогодні вип'ємо до дна
За молодят в майбутнє!
Шампанське лилося сповна
Любові й щастя друзям!
І я радів в душі, хоч чуть
Серденько ритмувало.
Шкільних років нам не вернуть
Мов білий сон, пропало.
Я бачив радість у очах,
Чого ж і ще бажати?
Тепер я вільний в небі птах,
Дівчат, он глянь, багато.
Минуло тиждень не сповна,
Осінні мерзли квіти.
Я не бажав нікому зла,
Та був один на світі.
Листопад землю накривав,
Осіннім падолистом.
А я, взамін весни бажав
Кохання стріти чисте.
***
Та ось прийшла в село біда,
Я плакав на могилі.
В квітках уквітчана труна,
Прощався з другом нині.
Дорога, скрегіт, біль душі,
Обірване бажання...
Лежав з усмішкою в лиці,
Не чув людей благання.
Раптова блискавка немов,
Забрала юне серце.
Господь з собою забирав,
Його тепер не звести.
О, друже мій, тебе любив,
Як матір й батька свого!
О, скільки б небо не благав
Шукать, якого слова?
- Чому ж дружину залишив?
Лебідочка без пари.
- Хіба ж її ти, не любив?
У вдвох ви так кохались.
Змарніла постать. Сум, жура...
Не виплакати в долі.
Щасливих днів пройшла пора,
Що їй робить, де ж сила волі?
Вже відблик ясної зорі
Погас, як гасне свічка.
Тепер читаєм на хресті:
Він відійшов на вічно.
Для кого жити? А життя
Давало знову сили.
Змирилась з долею вона,
Але його любила.
В смутних очах вогонь погас,
Як догорає ватра.
О, як би було все у нас:
Тепер, сьогодні, завтра...
***
Курличуть в небі журавлі,
Піднявся ключ пташиний.
Серпневі ранки по Іллі,
Туман стелився сивий.
У сад дитинства я побрів,
У мріях видумане щастя.
Сьогодні я її зустрів,
А була, як в сімнадцять.
Повільно, мовчки, повз очей
Ішла, дивилась прямо.
Упав тягар, немов з плечей,
Порив сердець незнаний.
Схилилось небо нам обом,
Достиглих яблунь віти.
Як я любив тебе давно,
Як були ми, ще діти.
Не плач, кохана, ще весна
Прийде до нас з тобою.
Я цілував її уста
І був самим собою.
Ласкаво в очі заглядав,
Такою й була досі.
Насправді з нас ніхто не знав,
Що принесе нам осінь.
***
Щебечуть в небі ластівки,
Гніздечка звили в стрісі.
Малят дитячі голоси
На нашому обісті.
Розквітли яблуні в саду
Біло-рожевим цвітом.
Дзвінка, весела дітвора
Вже дочекалась літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290064
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.11.2011
В минулому, нема чого шукати,
В майбутньому, не бачу майбуття.
Та всім моїм думкам незрячим,
Як сталь, не зламана мета.
Дерева гіллям в небо рвуться,
Птахи летять у висоту.
З трави весняні квіти пнуться,
Мої думки не в пустоту.
В житті багато я не хочу,
Лишень Всевишній всім суддя.
В молитві вдосвіта попрошу:
Порозуміння і добра.
2002 р.
***
В минулому нема чого шукати,
В майбутньому – я бачу майбуття.
Живе в моїх думкам крилатих,
Нове омріяне життя.
Завжди дерева пнуться в синє небо,
Птахи летять у синю висоту.
З трави весняні квіти любо
Дають планеті красоту.
Я від життя багато так не хочу,
Лише з любові виплекати світ.
Іду життям, сама собі пророчу –
Щодень складаю Богу звіт.
2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2011
Як полин моє життя,
А дорога битий шлях.
Дві руки дощ простягав
У недобрий час.
Де, солодкий взяти мед?
Як знайти цей лік?
Щоб віршований куплет
Був, як з медом хліб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289624
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2011
Мамо, матусенько, – зима
Впала у коси, та дарма.
В пам'яті тільки ти така,
Як і колись, як і колись.
Мамо, матусенько, – весна,
Тулиться цвіт аж до вікна.
І на хвилинку – я дитя,
Як і колись, як і колись.
Мамо, матусенько, – люблю
І сто доріг веде в одну –
Літом і в осінь золоту...
Як і колись, як і колись.
Мамо, матусенько, несу –
Квіти в хатину занесу.
Ти найдорожча, – я скажу,
Як і колись, як і колись.
Мамо, матусенько, присядь
Словом та мудрістю порадь.
І як малу, мене погладь
Як і колись, як і колись.
Мамо, матусенько, пробач!
Нечасто зустрічі у нас.
Ти в моїм серці кожен раз!
Як і колись, як і колись.
Мама, матусенька моя –
Ніжність, любов і доброта.
Осене, моя золота,
Мамо, матусенько моя!..
Мамо, матусенько моя!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288080
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.10.2011
У твоєї усмішки сонячні промінчики,
З нею я побачила тебе зовсім іншим.
Пелюстками жовтими лепотіла осінь,
Почуттям схвильованим радісно здалося.
Чи могла б збагнути, що так далі буде?
Очі твої соняхами зацвіли у грудях.
Серденько тріпоче, огортає душу,
Знаю, що кохаю, - та забути мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287937
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.10.2011
Ген навпроти - роздоріжжя
Дві дороги вдаль біжать.
До якої звикла більше,
З часом треба забувать.
А так хочеться утіхи
І хоч трішечки тепла.
Як насправді хтось потрібен,
Але в дійсності - сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2011
Сподівалася: до мрії недалеко,
Як захочу, то туди прийду.
Малювала рай та раптом спека
Обпалила стежку, на біду.
Осипалося пелюстя й сподівання...
Ще й сльоза, мов крапелька дощу.
Не прошу вже вірного кохання,
Просто, я тобою не живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2011
Спи, мій синочку, злипаються вії,
Подушечка тепла, голівоньку став.
Спи, мій синочку, твої дивні мрії
Сон біля тебе в торбину складав.
Завтра на ранок тебе, янгелятко,
Сонечко збудить промінням ясним.
Спи, мій синочку, любиме дитятко,
Нехай присниться цей світ золотим.
Складені в кутику іграшки милі,
Різні машини та книги твої.
Може, колись ми обоє повинні
Долю твою підкорити в житті.
Скоро, ти першу писатимеш букву,
Вчися, дитинко науки й добра.
Ніжно тримаєш матусю за руку,
Я біля тебе, надіє моя.
Спи, мій синочку, злипаються вії,
Подушечка тепла, голівоньку став.
Спи, мій синочку, твої дивні мрії
Сон біля тебе в торбину складав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286688
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.10.2011
(ОСІНЬ – ДІВЧИНА КРАСА)
-1-
Осене, осене!
Не з ногами босими,
А у срібних чобітках
Йде із квіткою в руках
Панна – дівчина краса.
Тонкий стан, туга коса.
А в коралях із калини,
Очі, наче дві ожини!
Де ж ви, хлопці, забарились,
Не усі ще поженились?
Блузку шовком гаптувала,
На Івана я чекала.
В нього очі сині-сині –
Чисті озерця в долині.
А волосся – шовковиця,
Часто він дівчатам сниться.
Якщо стріну десь Данила –
Я дівчина тиха й мила.
Усміхаюсь з багрянцем,
Заплітаюсь з промінцем.
Коси звабно розпустила,
Хто попався – полонила!
Пахну літом я, любистком
І жовтневим падолистом.
А парфуми з чебрецем
Викликають стук і щем.
Підкорила всіх довкола
Осінь – дівчина казкова.
Панна – маківка – краса:
Пишний цвіт, легка хода.
Ніжний стан, весела вдача,
Без пояснень і означень.
Господиня – жвавий дух,
Будить в хлопців «каламбур».
Хліба вдосталь напечу,
Ще й малечу пригощу.
Пахне хата короваєм,
І наливкою, і чаєм.
Хай багата осінь буде
Для усіх вас, добрі люди.
Де ж ви, хлопці, забарились,
Не усі ще поженились?
Де Микола, де Тарас,
Де Василь, Петрусь, Юрась?
Де ж Іван, що має чуба
Його пісня мені люба.
Козаки, гей не журіться –
На вкраїночках женіться!
(УКРАЇНСЬКІ КРАСУНІ)
-2-
Калинову мають вроду
Всі красунечки зі сходу.
Гарні, пишні, яснолиці –
Це дівчата із столиці.
А веселі і жвавеньки,
З щирим серцем і добренькі –
Це гуцулочки завзяті,
Ще й гостинцями багаті.
Ледь серйозні... статна мова... –
Це паняночки зі Львова.
Хто роботи не боїться?
Злотодіви із Полісся.
Ось такі у нас дівчата,
Всі, як Осінь пребагата.
Зачарують, спалахнуть,
У танок з вогнем підуть.
Так як листячко із клена,
Вітер кличе не втерплено:
Де ж ви, хлопці, забарились,
Не усі вже поженились?
Де Михайло – стан високий,
Де Роман той ясноокий?
Рух поважний є в Олега,
У Володі, якщо треба,
Є розсудливість, а значить –
В козака є мудра вдача!
Про Андріїв я мовчу,
Серце сохне, їх люблю!
Що й кому не говори,
В нас дівчата... хоч куди!
В цілім світі не знайдеш,
Чи проїдеш, чи пройдеш.
Україночки – найкращі,
Найвродливіші й багатші.
Як полюблять... назавжди,
То ж кохай їх і люби!
Козаченьки, хлопці браві,
Де ж ви ділись, величаві?
Українські запорожці,
Де ж блукаєте ви, хлопці?
І ви – Довбуша брати,
Загубилися, де ж ви?!
Не бануйте, не журіться,
На вкраїночках женіться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2011
В цьому травневому вальсі
Бачу у квітах весну,
Запах п'янких акацій,
Замріяну матір мою.
Сад у смарагдовім листі,
І ти, мов, грайлива яса.
Моя порадниця близька,
Рідненька матусю моя.
Зав'язана в білу хустину,
Сорочка з узором лягла.
До тебе у двері гостинно
У теплу хатину прийшла.
І любо на серці стало,
Привітно від сказаних слів.
Мов сонце у шибку сміялось,
Чи ангел з небес прилетів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286326
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.10.2011
А у полі, а у полі
сильний вітер гне тополю,
Стан додолу нахиляє,
У траву роса спадає.
Він не хоче зупинитись,
до тополі прихилитись.
А вона струнка, висока,
Серед поля одинока.
Пр-в:
А кохання, а кохання,
В нім - зітхання й розтавання.
Краще б їй не було знати,
В полі вітра не спіймати.
Він на волі пісню грає,
Тополині душу крає.
Він чіпає струни серця,
Із корінням душа рветься.
Загубилося кохання
Між вітрами до світання.
Заіскрилися сльозини,
Вкрились росами долини.
Листя з гілля обриває
Стан високий обіймає.
Навіває тугу-втому,
невідомий біль нікому.
А далеко, а далече,
відлітає ключ лелечий,
В верховітті тополинім
Вечоріє небо синє.
А та пісня журавлина
понад краєм рідним лине.
Запечалилась весною,
А курли-курли - луною.
Пр-в:
Тополина закохалась
та нікому не призналась,
Де ж те літо, світлий промінь,
Лист зелений у розмові.
Ходить краєм пізня осінь
у пташинім стоголоссі.
Вітровієм ллється пісня
Ніжний легіт, тремтить листя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2011
Осіннє свято - Свята Покрова,
Земля встелила синій цвіт.
Церковний дзвін луна довкола
І в глибину душі проліг.
Спішили люди, діти гомоніли,
Двері відчинені у Храм.
На цвинтарі квітки розцвіли,
Святково скрізь: і тут і там.
Кружляє лист в прощальнім танці,
Ще вітер дмухає теплом.
Квітки неначе в вишиванці,
Гаптує осінь за вікном.
Цнотлива хмарка, ледь периста
Обняла верші купола.
Цей Всесвіт Божий і Пречистий
Безмежний Божого добра.
Захисти Край від зла, руїни...
Ось ця молитва є Тобі.
Може в промінчику осіннім,
Чи може в блиску з хоругвів
Прилинеш пташкою із неба,
Як то грайливе ластів'я?
І тихо-тихо поцілуєш
Мене, як матір і дитя.
Немає в світі більше щастя,
Як жити з волею в Краю,
Осіння сповідь і причастя
Тобі сьогодні я несу.
За Україну, за Свободу,
За рідний Край, за вояків!
Я українка із народу
Та, що не зламана з віків.
І, якщо я впаду зненацька,
Чи ворог прийде поглумитись,
Покрий Святим нас Омофором
Щоб Україні вічно жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011
Чи розцвітають квіти восени,
Ніби в віддяку яблуням і грушам?
Пливуть по небу хмари, мов човни,
Вже третій день холодна поспіль стужа.
Плодів достиглих – золоті дари,
Глядиш... осінньої пори зеніти!
Вітрами заколисані гілки,
Вальсує листя ферію* в повітрі.
Здається, усі квіти відцвіли,
Так безрозсудно листя обнімати.
В сумній зажурі хнюпляться сади
І листопадом пахне біля хати.
Поглянь, хуткіш на білі пелюстки,
Вони – величні й водночас тендітні.
Провісники прийдешньої зими,
В саду розквітли хризантеми сніжні!
[i]Ферія* - незвичайне, фантастичне видовище[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011
Тополь веселий дивограй,
Лоскоче вітер листям.
До болю згадує свій край,
І зорі над обістям.
І мати сиву, мов зима...
Вже рік чекання зміряв.
Мені наснилася вона,
А вітер сон розвіяв.
Скоріше б ніченька прийшла,
Зійшла би зоряниця.
Журлива пісня на устах,
А в снах хай дім присниться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2011
У жінки мрія, як у птаха,
Думки - бистрі коні.
Між хмар її очі,
Життя на земнім вітрогоні.
Пломеніє червлене небо,
Сонця захі́д.
У полум'ї день догорає,
Летять думки услід.
Де сходиться небо з землею, -
У дивокрай.
Шалені вітри затихають,
Відгонять печаль.
Там затишно, любо, спокійно,
Легко, тепло́.
Як хочеться того спокою,
Життя, мов гірське джерело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282938
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.09.2011
Що не хвилина – у роздумах,
Що не година – у відчаю.
Смуток – в своїх орнаментах
Жалібно ллється піснею.
Твої слова – то вогнище,
Мої сліди – на краєчку.
Всіх обіцянок – поплище
Між не надійну кладочку.
Два береги вже порізно,
Хвиля вирує з хвилею.
Тріпоче серце болісно,
Як у пташинім вирію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
Вечірні сутінки зникають поміж хмарами,
Лахматі чорні хвилі в небеса зайшли.
Сон завітав до нас з своїми дивочарами,
В минулому сховався день за ворітьми.
Колише вітерець, нема ніяк спокою.
Роздрібнює у світ вимріяні думки.
В солодкім сні бажання хлюпає журбою,
У вухо Ангел шепче: "Ти, засни, засни"...
Високі зорі пломеніють сяйвом малахітів,
Залоскотіло серце, мов хмільне вино.
Розтанули у небі сльози і повіки
Накрили очі, мов м'яке-м'яке хутро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282743
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2011
[youtube]https://youtu.be/HNAYx_wQaHs[/youtube]
Я так бажала бути поруч,
Жадала блакитних очей.
Ти сказав: «Он сонце за обрій
Сховалось мені з-за плечей».
Я хотіла тобі приснитись...
Жаль, у тебе думки не ті.
Що із того, що я криниця.
Я ж не буду в твоєму житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2011
Осінній перший ранок по Іллі
Далекозорості туманна даль.
В минулому лишились теплі дні,
Розлукою і болем краяв жаль.
В дощах вечірніх подих мокроти,
Уже немає жвавості у днях.
Хліба покошені і складені в скирти
І журавлині думи у піснях.
Так, благоденствує осені мотив,
Вишкрябує на склі сльозу...
І насміхається із долі, що є сил
Приховане бажання у труну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2011
Мить, - і ти торкнувсь так лагідно і ніжно,
Рухи рук, мов листя з очерету.
У відчутті тривожилась несміло,
Дивний час навіював легенду.
Дві берізки вкупі. В м'яких пряних травах
Білі квіти сонячно всміхались.
Поцілунок, подарований недавно,
Був п'янким, немов вино з отрави.
Розтопилась, мов весною талі води,
Серед лісу - музика Орфея.
Теплоту землі відчули босі ноги,
Світ був чистим, мов з квіток ліле́їв.
Всі вагання мимохідь в душі стираю,
Ясний світ обожнювався з неба.
Відчувала, що його кохаю,
І нічого вже тепер мені не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2011
Листопад вже давно згубив листки,
Чекає холоду трава прив'яла.
Осіння ніч розсипала зірки
Одна із них, невтрималась, упала.
А ніч безсонна, сповнена краси,
Та ця краса надумано-шалена.
Хоч в мріях мене в танець запроси,
Як вітер кличе листячко із клена.
В глибокій осені - холодний шлях,
Туман жорстокий, візерунок в градку.
Я навіть в сні спиняю дивний час
І зустрічі нечувану загадку.
Які ж ці мрії теплі і м'які,
Не можу тільки одного збагнути:
Ти поруч спиш, а снишся не таким,
Не хочеш навіть сонно посміхнутись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2011
Я шукала білих квітів
І знайшла ромашки в житі.
Серед трав пахучо-спілих,
Назбирала сніжно-білих
Літа теплого квіток.
Задивлялась в синє небо,
Спів пташиний був про тебе.
А душа горить коханням
Чистим звечора і зрання.
Так життя з’єднало нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2011
За селом, де любий став,
Місяць в хмарі потопав.
Заіскрились срібні роси,
Трави гнулись у покоси.
В хвилях небо лепетіло,
Хлюпнувсь спершу гусак сірий,
А за ним, дві гуски білі
Розпустили ніжне пір'я.
Пестив вітер очерет,
Гравсь на плесі промінець.
Листя трепетно хилив,
В дрібну ряску намочив.
Соловейко не стихав,
День досвітній звеселяв.
Схід палав червоним колом
У тополях край дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
Як мені тут?..
Не знаю, що вам сказати.
Наче у казці живу,
Тільки не поруч я хати.
Як мені тут?..
Не знаю, як написати.
Магнолій жива краса...
Мені б ромашок нарвати.
Як мені тут?
Дасть Бог різницю пізнати.
Чи зрозуміють люди?
Там – рідна, а тут – чужа ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281756
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.09.2011
Візьми,
моє усе переживання,
Весь біль і смуток,
віддаю тобі.
З молитвою у сутінках світання
Я відкидаю всі свої жалі
Тобі,
минула ніч тривожна
Я дякую, що ти не зберегла
Але,
забрала все, що можна
І дарувала дні добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281561
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2011
Чому смієшся, соняху городній?
Либонь радієш, весело тобі?
Красуєшся, немов посох Господній,
Що кожен зиркне поглядом тобі.
Милуються твоїми пелюстками,
Дивуються, як сонячній красі.
А ти міцнієш, дні летять за днями,
Вже в крону звивши стебла молоді.
Як рушничок, зернята у суцвіттях,
Нектар збирає клопітка бджола.
Тобі б бажати вроди й довголіття,
Та все минуче... і на жаль краса.
Збігають дні, осінь дощі приносить,
Зів'яли квіти, порудів і ти.
Твій стан ствердів, став сильний досить
Та, як себе, ще трохи зберегти?
Та знаю... Хто тебе питати буде?
Прийдуть зненацька з серпом у руці,
Бо, посадили соняшники люди,
Лишень забули дякувать... женці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281560
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2011
Минає день у пелюстках ромашки,
Вже в небі світлий промінець зачах.
Лиш чути спів зажуреної пташки,
Між зорями проліг чумацький шлях.
Не чути голосу дітей у передзвінок,
Все замовкає, лиш цвіркун не спить.
Схилився в лузі голубий барвінок,
Поміж глибоких трав і небом снить.
А завтра співом півня день почнеться,
З росою сяйво зоряне впаде.
Досвітнє сонце поміж гір всміхнеться,
Минула ніч весь смуток забере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011
Шелестять сумні дощі, падають у трави,
Гармонійно вітер музику веде.
Низько хилять листя у кленів кучерявих,
Білим птахом-лебедем серденько моє.
Липа розтривожена, бо гніздо покинуте,
Вже не чути клекоту милих журавлят.
Ластівки на південь полетіли, - сироти,
Може у дорозі їх крилоньки болять?..
Пахне в лузі нашому чорними ожинами,
Під листком сховалася зрошена оса,
А під тополиною два кущі калинові
Гронами провислими стягує вага.
Там, де граб похилений, біля пня широкого,
Виросли опеньки, оком не злічить.
Радісно скрекоче у горі сорока,
Тишу наполохує у ранкову мить.
Літній сад посипаний листяною ковдрою,
Мелодійно стукають крапельки дощу.
Чути шепіт осені з стомленою мовою
Я її, мелодію віршем запишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2011
Ще хвилька маленька, пекуча, мов сіль
Стукає серце, мережаться мрії.
Тріпоче у грудях нестриманий біль,
На пил розсипає в безвість надії.
Приховані сльози, придуманий сміх,
В холодних долонях шукаю тепла.
Вже стеляться смужками безліч доріг,
І кличе до себе країна чужа.
Секунда – мить віку, мов дрі́бен* пісок
Колеса мене понесуть в далечінь.
Прощай, Українонько, рідні, синок,
Духмянії весни й палкі солов'ї.
[i]Дрі́бен* прил. = дрібний[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2011
Я не покинула тебе,
Моя Вкраїнонько-калино.
У світі іншої нема,
Ти рідна, мила і єдина.
Я не покинула тебе,
Моя чарівна Коломиє.
Вечірню пісню солов'я,
Дзвінкого Прута бистрі хвилі.
Я не покинула тебе,
Моя рідненька, мила мати.
Щоразу в дивних ніжних снах
Біжу дитиною до хати.
Я не покинула всіх вас,
Свою поєзію дарую.
Бентежить душу лиш одне:
Чи хтось мене та й не осудить?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281097
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2011