| Сторінки (3/215): | « | 1 2 3 | » |
Горіть в пеклі орки, москалі прокляті!
І жиди, що хитро землю продають!
Ти прости нас ницих, наш убитий брате!
Тих, що патріотів з себе видають!
Тих, що в вишиванках б’ють себе у груди!
Тих, що фестивалять в сукнях дорогих…
Де ж взялося стільки у серцях облуди?
Сліпоти-пилюки у очах людських?
Ти залишив сцену, славу та Європу,
Ти співав душею-піснею для нас!
Ти змінив добробут на брудні окопи…
Плаче в храмі Божім весь іконостас…
Загорнулось сонце у хустину чорну…
Львів, Париж і Київ - в траурі мовчать…
Чути знову пісню твою неповторну,
Сльози України на устах гірчать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
У киценьки Ренати
Маленькі кошенята.
Біленьке наче іній-
А оченята сині!
Ось сіре та кудлате-
На радощі малятам…
А ось руде, вродливе,
Та трохи норовливе!
Як сонечко гарненькі,
Посапують смішненько!
Останнє кошенятко-
Засмучене малятко.
Бо вдалося чорненьке-
Не плач , моє маленьке!
Нікого ти не слухай!
Не насторожуй вуха!
Ти ніжне та пухнасте!
І ти приносиш щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016
Ото моя ЗЕМЛЯ! Дотепер пам'ятаю кожний клаптик і кожну частинку тої ЗЕМЛІ. Дотепер пам'ятаю її запах...Дотепер пам'ятаю усі сонячні ранки, весняні трави і оту вільну-превільну літню спеку. Бо чомусь , коли була ота нестерпна спека, така, що аж порошилось на полях, то я почувала себе дуже вільною. Певно вигоряло у мене всередині усе те, що робило життя клопітким...А, може, й не було тоді того клопоту. Бо який клопіт у тебе, коли тобі вісімнадцять? А ще мене зразу тягнуло до річки Вигор. Особливо, коли це була свята неділенька...Зранку-до церкви, а пополудні на річку...І їхали повз нашу хату авто, мотоцикли, фіри і ровери, а ще матусі пхали коляски з розпашілими карапузами...І всі на річку!!!Всі на річку!!!Цілий день ото купання, плавання, і всякі забави на воді з м'ячем...Знайомства...Фліртування...
І як же то було тоді добре жити на тому світі. Увечері на десяту годину до Цикова зі Львова приїжджав автобус. То навіть автобус їхав на ту ріку...Але то вже був вечір, холодок...Баби вже подоїли корови та сиділи на лавках і дивились, хто іде від автобуса. Діти бігли назустріч батькам і заглядали у сумки... Вечір тихо лягав на нашу ЗЕМЛЮ. Приходив у село і баюкав його так тихо, так поволі...І люди потроху ішли спатоньки...Не спала тільки молодь, бо збиралась до циківського клубу...А там починались уже свої нічні гуляння та веселі забави...Але то вже інша історія...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672934
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2016
Дві сестрички полунички
Одягли нові спіднички,
Взули модні черевички,
Заплелися у косички!
Перша ягідка –Настуся,
Друга ягідка –Маруся!
Постривайте, зачекайте!
Ось до вас я доберуся!
Танцювали і співали,
У садочку забавлялись!
А як вийшла я на грядку-
Вмить від мене заховались!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2016
Нестерпна спека. Сонце у зеніті.
Корови йдуть…Колишеться село.
Забавами захоплені й зігріті
Побігли пити свіже молоко
Веселі діти і коти руденькі,
У буді спочива кудлатий пес…
Ось каченята сонячно-жовтенькі,
І шелестить в ставочку очерет.
Трава лоскоче босі мої ноги.
І дише літо ласкою услід.
Шепоче та голубить до знемоги…
На лавці у брилі сидить сусід.
Під вербами гойдаюсь як дитина.
Мені так добре й легко на душі…
У холодочку мов в раю спочину.
Та як вернути роки золоті?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2016
Як у дитинстві хочеться спинитись,
Лягти у трави і шубовснути в ріку.
Мов у перину в хмарку обгорнутись,
Пливти на ній, співати пісеньку дзвінку!
Як у дитинстві хочеться у поле…
Забігти в жито, у колосся золоте
Вдихати запах радісної волі…
Дивитися у даль…Як мак цвіте…
Купати в небі очі і молитись…
До Бога, і до сонця, до краси!
Як гарно на тім білім світі жити!
Як мило чути птахів голоси!
Мені нестерпно хочеться піднятись
На гору ту, що небосхил трима,
Спішу до неї так... як у дитинстві...
Біжу...біжу...а НЕБА все нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016
Гроза травнева...В небі громовиця...
Юрко-мольфар зганя отару хмар.
Ця блискавка весняна мов жар-птиця
На гори пролива собі нектар.
Палагна все ворожить на дитятко...
Чомусь їй Бог дітей не посила.
У Йванка на руках тремтить ягнятко...
Трембіта голосно оплакує життя...
Між горами вирує бистра річка.
Земля гуцульська шати надяга...
Чи будем в парі ми? - запитує Марічка.
І з неба руки сумно простяга.
Чи будем в парі ми?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2016
Біля церкви на горбочку
Танцювали писаночки,
У весняних сорочках,
У червоних чобітках!
Вийшла пасочка рум’яна,
Така свіжа та духмяна!
Вся в цукатах та родзинках,
Мов весняна пелюстинка!
Закрутилася ковбаска,
Ось красунечка-любаска!
Пахне шиночка й сальце!
Кругле пресмачне яйце!
Масла грудка, сир біленький!
Гордовитий хрін гостренький!
Всі гаївочки співають!
І Великдень прославляють!
Мир Вам, людоньки, з небес!
Тіштеся. Христос воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2016
Я з вовками по- вовчому вити не вмію…
Ані слуху, ні голосу в мене нема.
Краще я серед них усіх онімію…
І залишусь назавжди у світі одна….
І з воронами теж не закрячу ніколи...
Хижий крякіт птахів-на біду...на біду...
Не цвістимуть уже тоді матіоли...
І замруть всі дерева в моєму саду...
Між німими рабами рабою не буду...
Не опущу додолу я зрячих очей!
Люди добрі! Свобода - людська амплітуда,
Знову сходить з гори із вогнем Прометей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
Квітує заквітчаний квітень
Квітками в квітучім саду,
Квіткові розкинулись віти,
Зустрівши весну молоду.
Квіткарка в квітчастій хустині
Заквітчаним Львовом пливе,
Квітучі дівчата й дружини.
Розквітло довкола усе!
Цвіт ніжно-рожевий у небі…
Квітнева прекрасна пора –
Ось хмарка біленька як лебідь…
Взяла і собі розцвіла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
Обійми мене…Бо позимніло за вікном.
Дощ квітневий на буйне цвітіння сакури.
Ось у човен сідає весна із веслом…
І одвічне питання – а нам куди?
Чи у травень, де трави ростуть до небес?
Чи в останній зажурено-втомлений лютий?
Не буває в любові людської колес,
На яких би її у квітневу блакить повернути...
Знов весна у рожево-мрійливім вбранні
Над рікою життя свою пісню пташину співає…
Як прекрасно сьогодні в моєму вікні…
Жаль, що в душах людських
Та весна так нечасто буває…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016
Мені запахло веснами і полем,
Ріллею свіжою, веселкою з небес.
Селом веселим, милим , ясночолим,
Де дзвони б’ють і де Христос воскрес!
Лелеку захотілось привітати,
Який здолав мільйон важких доріг…
Не вміє він Вкраїни покидати-
Вертається на батьківський поріг…
Не може жити він життям чужинським…
Хто ж принесе маленьких немовлят?
Яка ж то радість –дяка материнська
За щастя , за любов, за янголят!
Ще трішечки! О як втомились крила!
Найкраща мить - ця мить серцебиття!
О Україно сонячна і мила!
Моя колиско і моє життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016
Болить в мені, пече у серці,
У скронях, в горлі,в голові...
Нашвидко склеєні конверти,
Недбало писані листи,
Та що тобі? Миттєво й просто-
Пробач, ніколи не кохав,
Тепер мій світ - безлюдний острів,
Тепер мій друг - пустий причал,
Омили сірі океани
Важкі самотні береги,
Ось вогник там-чи сили стане
Мені до нього допливти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
Модифікована весна...
Уже й не знаю, чи радіти?
Не капле з стріх дзвінка вода,
Корабликів не роблять діти.
І не дзюркочуть потічки,
Не шлють привітиків до сонця...
І не стрибають горобці,
Не веселять моє віконце...
Чекаю радісну весну
Блукаю по снігах очима
Чи я колись тебе діждусь
Із пролісками за плечима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2016
З весною вас, дорогі мої друзі! Ще хотіла написати першого березня, але першого березня всі вітали один одного з Днем котів. Тілько ті бідолахи не знали, що то їх день і сиділи тихо, як миші...Надворі ще зимно і коти зовсім забули, що мають марцюватись... Сьогодні всі всіх вітають з Днем письменника...Повна назва Всесвітній День миру для письменника. А за кілька днів знову будемо святкувати Міжнародний день жінок 8 березня. Прочитала сьогодні класний анекдот. "Чому Клара Цеткін і Роза Люксембург започаткували це жіноче свято? Напевно, вони торгували на квітковому ринку!" Певно, так і було. Чого тільки не придумають люди? То ж ще раз з весною вас! Усіх! Тих, що торгують на квіткових ринках, пишуть та читають поезію, придумують свята і святкують їх, а головне підносять настрій усім довкола!!! Будьте весняними, коханими та усмхненими завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2016
Я розкажу тобі , як я живу,
Які у мене плани та тривоги,
Як я чекаю все себе нову,
Як переплутались усі мої дороги...
І як прощаю кожен день людей,
І як мені гріхи прощають люди…
Ось знову кволий кашель із грудей,
І знову ті самі думки-приблуди…
А за вікном розпатлана весна,
То плаче, то сміється , то голосить,
То випива мене усю до дна,
То мовчки чеше свої русі коси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Зустріла я тебе у день привітний.
То був ласкавий ніжний листопад,
Тоді здавався місяць сонцеквітнем -
Я щось тобі сказала невпопад…
Пройшла, пробігла і не озирнулась,
Заскочила швиденько у трамвай,
Та в цю хвилину в весну огорнулась,
Як ти промовив «Дівчино,стривай…»
Втопилася в озерах бурштинових,
Піднялася у хмарах до небес…
Заніжилась у травах полинових -
Тепер не вірю, що нема чудес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2016
Хочу жити у білій хатині під стріхою,
Щоби сонце над нею було мені втіхою,
Щоби мати із поля верталась до хати…
А ми діти малі її бігли стрічати…
Щоб на плоті лінивий висів собі глечик,
А у баби - повнісінька плахта на плечах,
Щоби мальви цвіли і розкішні жоржини,
Кудкудакали кури у тітки Марини…
І корови ступали поважно додому,
Щоби ноги під вечір гули від утоми…
Щоби тьохнув в садочку собі соловейко,
А у грудях від щастя забилось серденько…
У повітрі запахло бузком та калиною,
Все сумую за давньою миттю-хвилиною…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2016
Синє небо, синє море,
А навколо сині гори,
Сині хвилі, синій катер,
Синіх рибок пребагато,
Синій острів, сині квіти,
В синіх шапках милі діти.
Хто цей славний малювець?
Синій-синій олівець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016
Жовте сонячне курчатко
Збудувало жовту хатку.
Жовті стіни, жовті двері,
Жовті вікна та шпалери!
Жовті квіти, жовті штори,
На картинах жовті гори.
Жовте ліжко та подушка ,
Жовта шапочка на вушках!
Жовті братики й сестрички.
В жовтих кухликах водичка.
І прекрасне жовте сонце
Заглядає у віконце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642013
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.02.2016
Біла зимонька весела
Білим снігом вкрила села.
Біле поле, білі шати,
Білий пес сидить кудлатий.
Білі гори та дороги,
Білі сходи та пороги.
Білі шапки, білі шуби,
Білий котик біля груби,
Білі ріки та озера,
Біла птаха срібнопера,
Білі в інею ялинки,
Білі пурхають сніжинки.
Білі в мене чоботята!
Сніг рипить! Іду гуляти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641046
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.02.2016
А у нашому дворі
Красні пташки - снігурі!
Ось погляньте- мама й тато!
І маленькі снігурята!
Повсідались на калині-
Мир та злагода в родині.
Повдягалися багато
У рожеві кожушата!
Ось під снігом ягідки…
Смачно снідають пташки.
Кожен, мимо хто проходить-
Оченят з пташок не зводить!
Славні, милі, гонорові!
Ви-красунчики зимові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640427
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.02.2016
У мене за вікном
Їдальня-годівничка,
До неї прилітає
Малесенька синичка…
І весело щебече до мене:
«Добрий ранок!»
"Смачного, люба пташко!
Для тебе цей сніданок!
Для тебе свіже сало
І сонячне насіння!
Горішків тут чимало-
Даруночків осінніх!"
Стрибає люба пташка
Зове своїх сестричок.
Дивись-на годівничці
Багато вже синичок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Не натішилась я ще зимою…
Все виловлюю в далечі тінь,
Щоб покрилась земля білиною,
Щоб сніжила небес голубінь…
Хай танцюють сніжиночки танго,
Польку, вальс – та мені все одно…
Щоб спустився замріяний Янгол
І до мене заглянув в вікно…
Хай мороз заморожує скельця
Візерунками квітів і трав…
Щоб блакитні дрібненькі стебельця
Він усе малював й малював…
Намилуюся, зимонько мила,
І розчешу твою сивину…
Ну а потім, моя легкокрила,
Клич у гості розкішну весну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2016
О як тебе люблю, Різдвяний ранку!
Коли ти входиш тихо до оселі,
Коли ти заглядаєш крізь фіранку!
Сідаєш на білесенькій постелі!
Ти пахнеш святом,хвоєю та дивом,
Солодкими смачними пампушками,
Узваром з яблучно-сливовим переливом,
Кутею, що єднає з прабатьками…
Гаптована морозом шибка срібна,
Зима казковим снігом засіває…
Церковні дзвони дзвонять так велично!
І коляда по всій Землі лунає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2016
Я хочу цукерку! Я хочу печенько!
А ще мандаринку гарненьку в кишеньку!
Пухнастого снігу! Сріблястих санчат!
Щоб в них Миколай завітав до всіх нас!
Ангеликів світлих, веселого дива!
Щоб вся дітвора була просто щаслива!
Щоб в кожного були і мама, і тато!
І в кожному домі ялинка багата!
Щоб в кожного була щаслива родина!
І мати раділа за дочку і сина!
Щоб щастя у хаті, і спокій в роботі!
Щоб геть відійшли негаразди й турботи!
Прийди в мою хату, Святий Миколаю!
Сьогодні на тебе я дуже чекаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2015
Ось груша люляє маленьких немовлят,
Купає в зелені, у чебрецю та м’яті
Примружившись, вдивляється у сад,
Щось тихо й лагідно мугикає малятам…
Від втоми похилилася на пліт,
Шепоче ніжну казку старовинну,
Казки читав під грушею ще дід…
Як час летить по полю швидкоплинно...
І баба борщ варила на плиті...
А ми малі з мисками вже чекали...
Чарівні дні, веселі, гомінкі...
Усе минуло...Тільки ми зостались...
Усе минуло... тільки ми та й ми,
Немає більше груші, ані баби...
Чекаємо то весен, то зими...
Шукаємо то щастя, то розради...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015
З першим днем зими! Грудень з дитинства для нас усіх є передчуттям свята! Ще з дитинства, коли в школі починали оту казково-магічну підготовку до Нового року, витинали сніжинки і ліпили на вікна, робили кольорові гірлянди, вчили віршиків про білесенькі сніжиноньки і пісні про морозець, якого просили не щипати щічки, запевнюючи про теплі валянки та теплі рукавички...З дитинства той грудень живе у нас таким затишним теплим клубочком...А ще починаються свята. І перших ми вітаємо Романів! А далі Катерин та Андріїв, для яких коноплі сієм...
І найсолодше свято усієї дітвори - Свято Миколая. В ту подарункову ніч ще звечора усі дітлахи виглядають у вікна і чекають появу срібних саночків з чудовими ангелочками і Святим Миколаєм. Ох...І великий міх у нього! А у дні перед Новим роком завжди найбільше роботи. Хочеться усе встигнути, віддати всі борги, завершити усе розпочате.І найчастіше в той Новий рік ми вбігаємо замученими, засапаними, відчуваємо, що ми не завершили ще багато справ...Грудень - найпродуктивніший місяць, бо завершує рік...і підбиває підсумки! В кожного вони свої. Хтось встиг зробити багато, хтось менше, більшість вважає, що нічого не встигли...І найчастіше люди бідкаються про гроші, кар'єру, успіх у житті...Але встигнути-не встигнути, багато-небагато. успіх-неуспіх, то такі відносні поняття...Головне встигнути бути людьми! За вікном вітер, негода, грудень ще не лапатить снігом, а січе тільки дрібним дощем...Він тільки за кілька днів відчує себе справжнім господарем...І глибокими вечорами буде начитувати свої грудневі казки дорослим та малим...Гарного вам усім грудня!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625480
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2015
Сто літ назад,
Сто місяців,
Сто днів,
Додай усе
Давно усе минуло…
Тоді ще падолист трусив дощем,
І осінь втомлено в рукав собі зітхнула…
Збирав букети листя вітруган,
Ганяв по парку кольорову гаму…
І що було до того всього нам?
Ми відчиняли свого щастя браму…
Нам пахла осінь медом і вином,
Горіхами, корицею і димом,
І марив вечір найсолодшим сном,
І ми складали недолугі рими…
Потоптаною стежкою ішли,
Вона у світ цікаво повертала…
Для нас тоді найкращі дні були!
Під зиму нам тоді весна настала!
Сто літ назад,
Сто місяців,
Сто днів…
Додай усе…
Давно усе минуло…
Все як тоді – багряний світлий Львів
І осінь втомлено в рукав собі зітхнула…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015
Навіщо мені сьогодні
Ту драму переживати?
Не бачити зовсім світла,
А тільки номер палати?
В палаті пахне ліками
Терпкими, гіркими , нудкими…
Я хочу гарячого чаю,
І квітів на теплім килимі…
І рук найніжнішої мами,
Вона мене обнімає…
А за вікном ще темно…
Дзеленькають перші трамваї…
Ти – збудник моєї хвороби,
Ти – номер моєї палати…
Для чого мені ці мікроби?
І як її лікувати?
Як знову побачити сонце?
І світлооке небо?
З життям як мені помиритись?
Коли нічого не треба?
Чи є потреба у чомусь?
Здається, душа помирає?
А за вікном ще темно –
Та йдуть вже перші трамваї…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2015
Задощило…
По древньому Львову
Вже курсують
Маршрутки-гондоли.
Виглядаю у вікна.
Де це я?
Це не Львів -
Це справжня Венеція!
Я пливу собі у гондолі!
Краєвиди які чудові!
Як дощити не перестане-
Побуваю й на ОКЕАНІ!
А з бігбордів майбутні мери…
Мери-майже місіонери…
Для людей ми усе , для народу!
Й відпочинок, й зарплату, й погоду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2015
Чепурилась нічка з вечора до ранку,
Запліталась ніжно в коси золоті,
Готувала каву в диво-філіжанці
Місяцю, що мешкав на отій горі!
Гаптувала сукню зорями ясними,
Рюшками вбирала довгі рукави,
Ще не знала точно, що було між ними,
Але снились нічці дивовижні сни…
Місяць-красень з нею над блакитним лісом,
Килимовим морем стежкою пливе,
То цілує ніжно, то гуляє містом,
Рідною своєю ніченьку зове…
І співала нічка співанки чудові,
Соловейком ніжним тьохкала в саду...
Відкривала серце щиро юнакові:
"Місяцю мій любий, я до тебе йду!"
В маревах серпневих нічка потонула,
І не чула зовсім, що гуторять всі,
Тільки ранком світлим ніченька здригнулась –
Місяць одружився на ясній зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2015
Ти зовсім мене не чуєш,
Дитинко моя кохана,
У тебе подерті джинси
І вічний стан твій – нірвана!
В руках у тебе постійно
П’ятий чи шостий айфон…
Отак ти завзято долаєш
Юнацький свій марафон…
Обплетена павутиною
Стрімких соціальних мереж,
Ти думаєш від життя
Найкраще усе візьмеш…
Твої смішні аватарки
Про надвеселе життя,
Така вона свіжа ремарка:
Вона була не вона…
Вона була надсобою…
Це також негармонійно
В очах забагато спокою,
Тривожно і ненадійно…
Учитись вона хотіла
Не тут, а лише закордоном…
Бо що тут? Нема що робити?
В кімнаті пахло лимоном…
В нас знову погана влада…
Війна, і нещасна країна…
І молодь туди виїжджає
Без жалю: «Прощай , Україно!
Рятуй себе, мила, як можеш,
Ми зможем-то щось поможем…
Дамо кілька єврів і лозунг,
Як любимо тебе дуже…
А поки нам треба жити,
Прощайте, батьки і друзі!»
В кімнаті ще пахне лимоном,
Медовою ніжною липою…
Збираєш свої валізи…
Бо поїзд, час уже їхати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2015
Не треба куль!
Дивіться , люди, сонце!
Запалюється світлом кожен день!
Церковний дзвін,
І куполи золотоверхі!
Життя дарує тисячі натхнень.
Не треба смерті!
Хочеться так жити!
І молодому хлопцю, і бабусі,
Поетам і художникам творити,
А діткам тішитись на радість
Всім матусям!
Війни не треба!
Люди, схаменіться!
Чи жити мирно то для кожного – не щастя?
Добром один до одного зверніться,
Життя приймайте чашею причастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2015
Конвалії ніжні коханій матусі
Маленька Софійка несе,
У ручках бузковий букет у Марусі
Для мамочки рідної все!
Маленький Остапчик картинку малює!
Всміхається сонце весні!
Хай небо ласкаве про свято почує,
Хай пташки щебечуть лісні!
Хай радістю травень матусь привітає!
І ласки Господні зійдуть!
Хай матір Христова добром обнімає!
А діти щасливі ростуть!
Найкращим дарунком для кожної мами
Є очі дитини і сміх,
І люблять матусі нас всіх до нестями...
О диво! Дорослих й малих!
Як добре, що Господь дарує нам маму!
Ангелика з серцем весни!
Моя ти любове, моя найтепліша!
До себе мене пригорни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015
Притих садочок, ані шелесне…
Колише його вечір тихо в люльці,
Ще трішечки і солодко засне
В своїй нічній м'якесенькій кошульці…
Кидає місяць срібні промінці,
Підморгує медовими очима,
Милується собою у ріці,
Шаріється мов молодий хлопчина.
Щебече дзвінко перший соловей,
Узявши надвисоку чисту ноту.
І ллється пісня-радість із грудей,
Зачарувавши втомлену дрімоту.
Дупляста грушка прядиво пряде...
Солодиться цілунок у цілунку...
Яке ж то щастя барвами гряде!
Яка ж весела ця весна-віщунка!
Бузковий травню! Музико Землі!
Ти пелюстково-запашна любове!
Заграли віртуози-скрипалі!
То все лиш мить! Але яка чудова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015
ЯК хочеться вже весни...
Хоча до неї далеко…
Далеко наші сини…
Далеко наші лелеки…
До березня ніби крок,
Та ноги в снігах замерзають.
Води хоч один ковток
Обвітрені губи шукають…
Десь тіло, окремо душа…
І плачуть голодні діти…
І йде по степах війна…
Вже й сонцю не можуть радіти…
Зі стріхи не капле вода,
Бо ще не весна…А чи буде?
І кров'ю плаче земля…
Згорьовані плачуть люди…
Чи буде ще один день?
Чи буде весняний ранок?
Чи буде пташиний спів?
І мирний тихий світанок?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015
Старенький Львів прощається з тобою,
В тузі колєга голову схилив,
Покрилось місто зимною журбою…
Стежки останні тихий сніг встелив…
І плаче Площа ринок, оніміла,
Личаків і Пекарська сльози ллють,
Усе навколо з горя геть змарніло…
Чому так є? Чому остання путь?
Не віриться, що того вже не буде,
Веселих жартів, сміху і пісень…
І вже не скажеш: «Львів –то супер,люди!»
Не віриться, що буде світлий день…
Осиротіла рідна Україна
На тисячі життів і ти пішов…
Чому завжди найкращі люди гинуть?
В серцях яких і правда, і любов?
Чому ? Чому руїна-Україна?
Не треба нам проклятої війни!
Мовчать затято чорні домовини…
А в них найкращі дочки і сини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015
Уже Святвечір, сину, дочекалась…
Кутя в макітрі, в мисці - пампушки.
Такі рум’яні, круглі...я старалась.
Ваніллю пахнуть так, як любиш ти.
З маленьких літ Різдво – найкраще свято!
Ялинка, і вертеп, й колядники!
Гостей завжди у хаті пребагато!
Синочку рідний, двері відчини…
Ось ти маленький хлопчик- колядуєш,
Ось у вертепі милий пастушок,
А як завзято й весело віншуєш.
Який у тебе гарний кожушок!
Сьогодні ані вісточки, ні слова
Мовчить вороже злісний телефон.
За тебе синку я на все готова,
Та лиш звертаю очі до ікон.
І падаю навколішки, й голошу.
Ісусе, сина з пекла поверни,
Сідаю до вечері й щиро прошу,
Щоб дочекали мирної весни!
Стоять хати, де вічний сум вселився,
У тугу огорнулися батьки,
І до вдови синочок притулився,
І плачуть наречені-пелюстки.
Різдвяна зірко, де ти? Засвітися!
Хай День Різдвяний настає новий!
Дзвінок. Тремчу! Мій любий, озовися!
«Христос рождається,матусю!Я живий!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Вифлеємська світла зірка
Принесла новину:
«Народила Матір Божа
Небесного сина»
І радіють ангелята,
Пастушки співають.
Три царі ідуть зі Сходу,
Ісуса вітають!
І зникають на Землі
Горе і негода.
Світло сяє у імлі,
У всіх сім’ях згода!
Боже милий, поможи
Дітям-українцям!
Мир на Землю ниспошли!
Розуму чужинцям
Дай хоч трішки,
Щоб з війною
До нас не ходили,
Щоби в мирі геть пішли
І по правді жили!
Щоб раділи матері,
Сестри і дружини.
Щоб вернулись вояки
Додому живими!
Щоб розквітла Україна
Й тебе прославляла!
Щоби в кожній людській хаті
Нова радість стала!
Подивіться, любі мої!
Вже зірочка сяє!
І по славній Україні
Коляда лунає!
В кожнім домі,
в кожнім серці
Христос ся рождає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Дорогий мій Миколаю ! Вже наближається той час, коли ти на срібних санях спустишся до нас із Неба на Землю…Ти знаєш, як усі дітки чекають на тебе. Адже це найрадісніший час для нас! Час, коли у повітрі пахне мандаринами та хвоєю, за вікном виблискують кришталеві усміхнені сніжинки, за вітринами величезних магазинів горять яскраві вогні, а ще продають різноманітні передноворічні цяцьки…І пахне…так гарно пахне шоколадними цукерками, які приваблюють своїми кольоровими шубками- обгортками…І книжечки продають такі чудово-різдвяні…
Як я любив той час…Коли тато нас з меншою сестричкою возив на санчатах, розказував про тебе, а потім нас наздоганяла весела матуся. І вони вдвох в один голос говорили нам : «А зараз, діточки, ми підемо писати лист Святому Миколаю» .
О! То була найкраща пора…Найчастіше відбувалось це вечорами…За вікном падав лапатий сніг, а у хаті було тепло і затишно…Ми з сестричкою брали аркуші паперу і починали писати тобі листи…Листи виходили довгими, бо бажань у нас було багато…Ми ж цілий рік були чемними…Батьків слухали, вчились добре, а ще ходили з батьками до церкви. І навіть ділились смачнющими цукерками з сусідськими Юрком та Галинкою. Потім ми радісно сміялись, закривали конвертики і віддавали їх батькам. А батьки вже передавали ці листи тобі.
Сьогодні у нас вдома тиша…Бо тата забрали на війну. Він пішов боронити нашу Україну. Мама наша плаче. Сестричка теж невесела. Сидить, щось малює собі. А я пишу до тебе листа…Милий мій Миколаю, допоможи нам! Прошу тебе, щоб не було війни! Щоб повернувся мій тато живим! Щоб в Україні був МИР! Щоб татусі усіх діточок вернулись живими! І щоб усі діточки разом з мамами і татами писали листи СВЯТОМУ МИКОЛАЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544218
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Ти сказав мені,
Що сонце сходить навіть на заході,
І ворони летять у вирій,
І що біла смуга завжди змінює чорну,
А на зміну осені приходить літо,
І Новий рік приносить нові дива.
Я розчісую своє яскраво-руде волосся,
Що сягає уже до п’ят , підфарбовую вії,
Вдягаю яскраво-зелене пальто,
І намагаюсь зустріти то сонце,
Помахати воронам услід,
Зафарбувати білим кольором чорні смуги,
І у платтячку в яскравий горошок
Влетіти у теплезне літо…
Розчарована…
Осінь лиє важкими дощами,
Змиває мої білі смуги
І переходить у сніжну зиму…
Ворони каркають
Над геть зчорнілим деревом.
І не збираються нікуди летіти…
Новий рік стандартний як завжди.
І сонце сьогодні чомусь так довго не сходить…
Ти мені збрехав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Ти живеш тим осіннім тангом
Між деревами бурштиновими,
А вони розпустили шати,
Вихваляються диво-обновами…
Виноградником скачуть мізинчики
Сонця трохи уже приблідлого…
І важіють велично китиці
Винограду медово-стиглого.
І ванільна духмяна грушка
Пахне спогадом на підвіконні…
Все згадалось - твоя подружка
І дитинства маленькі долоні.
Все згадалось - рідна бабуся,
У подолку її - горіхи!
Скільки було тоді надсонця!
Скільки було тоді надвтіхи!
І волосся твоє,що пропахло
Листям лагідним сонцебагряним
Щастя бути у світі щасливим!
Щастя бути у світі коханим!
Знову ця ж мелодія танго
Між деревами бурштиновими.
Як колись на них пишні шати ,
Вихваляються знову обновами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2014
Небо осінню дихає,
Тихо так, ніжно так…
В унісон із тремтінням
Кленового жовтого листя…
І спокійні байки приколихують
Тепло так, сонно так…
Покриває вуаль все довкола
Осіння імлиста…
Пахне мріями тими,
Які у дитинстві наснилися…
Панна осінь прийшла,
А вони дотепер не здійснилися…
І тікає стежина блакитна ,
Застелена золотом...
Загортаюсь у плед,
Бо повіяло з поля вже холодом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014
Ти дрімав у мене на руках…Я голубила тебе і не хотіла відпускати до неї. Мої руки були теплими. Твої блакитні очі, ті очі, що зводили мене з розуму, прикриті легкими повіками, бачили у снах вже не мене…Її, золотокосу красуню, яка любила вештатися десь далеко за горизонтом, цілувати ранішнє сонце, збирати у кошик маленькі промінчики, а потім сипати їх з високої гори. Тої далекої гори, що височіла наді мною і поселяла у душу тривогу… Тривога тремтіла…Я відчувала її пахощі уже на тобі… І розуміла - ти підеш…
Я так люблю тебе. Ти спокійний, приємний, такий солодкий…Я справді люблю тебе за той безмежний спокій і за твої медові вуста…Вони пахнуть літами, усіма, які були і будуть ще у моєму житті, які були у житті моїх батьків і батьків моїх батьків. Твої уста пахнуть переспілими яблуками, що лежать у траві коло сусідського тину, який перехилився на наш бік. Збираю їх у подолок і несу геть щаслива до хати. Мої ноги плутаються у розкішних травах. Вдихаю твоє останнє тепло…Тепло, що голубить не тільки руки, шию і груди. Тепло, що проникає у моє єство. Я стаю безсилою…перед тобою. Я стаю безсилою перед тими садами, полями, що колосяться золотими житами, перед останнім літнім щастям. Червонобокі яблука котяться на стіл. Вони такі соковиті і пахучі. Дух яблук наповнює всю кімнату, що дихає таємничою давниною, що причаїлась нишком у кутках.
Ти розплющуєш очі…Вони солодкі та ліниві. Розкуйовджую твоє пшеничне волосся… Ти гарний! Ти такий гарний! Мої вуста просяться до тебе! І я тягнусь до тебе… Вдихаю тебе, ще сонного і такого затишного, такого рідного! Не хочу прощатись…З кожним прощанням все більше смутку вселяється в серце людини. І під кінець життя той смуток переповнює усеньке серце. Він блокує серцебиття і людина помирає…Помирає, певно, не від старості, а від усіх болів, пережиттів, прощань, гризот, які були у її житті…Вмирає від того, що їй несила більше жити…
Побудь ще трохи, не йди…я хочу ще твого тепла, ще трохи сонця і тих затишних ранків з тобою. Ти вмієш прощатись…І робити людину в той час безмірно щасливою і спокійною…Я на диво спокійна…Я легка…Я в ту хвилину майже свята...Тільки бринчання над сонячним підвіконням, засипаного ванільними грушами, ненаситних ос приводить мене до тями.
Серпню, не йди… до осені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515863
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.08.2014
Сонце свіжою хлібинкою
Покотилось над хатинкою,
Над містами і над селами,
І над дітками веселими.
Забавлялось, усміхалося,
До діточок пригорталося.
Потім трішечки втомилося,
У ставку собі умилося!
Придрімало під ліщиною,
Тихо вкрилося периною…
І заснуло собі солодко…
Вийди, сонце, наше золотко!!!
Ми без тебе так сумуємо,
Не сміємось, не жартуємо.
І сумує наше літечко,
І сумують в полі квіточки.
Не муркоче сіра киценька,
Похилилася травиченька.
Небо вкрилося хмаринками,
Вітерисько над будинками.
І почуло наше сонечко!
Заглядає у віконечко!
Покотилося хлібинкою
Над садами, над хатинками!
І радіють милі діточки,
Що нарешті тепле літечко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
О ніжносте!
Чи можна описати тебе рядками?
Вбравшись у весну,
Ти стелишся рожевими садами...
Муркочеш сонечком...
І заціловуєш квітками!
А ще куєш зозулькою ку-ку!
О радосте!
Чи можна розказати про тебе світу?
В сонці у полях
Хвилюєшся розкішними житами,
Цвітеш волошками
І пахнеш полинами,
І б’єшся щастям в молодих серцях!
Моя Любове!
Чи дозволиш шепотіти Твоє ім’я?
І розчинитися в тобі!
А ще з тобою жити і творити!
І Богу дякувать,
І сонячно радіти,
Що ти живеш на тій святій Землі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2014
Осіннє літо п’ятою порою…
Таке байдуже, зовсім непривітне,
Шукає вітер між дерев спокою
І сонце не золотиться, а блідне…
Сумує червень місяцем нелітнім,
Сьогодні днем останнім догоряє.
І небо неспокійне і самітнє
З-за хмар лякливо нишком заглядає…
Земля моя, а чоботи чужинські…
Земля моя, а вкрилась полинами…
Тужливе літо…Сльози материнські…
І плаче Україна за синами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014
Я сьогодні бачила справді величну картину. Мені хотілось змалювати те, що я побачила, сфотографувати, переповісти. Ця картина досі у мене перед очима…Тому й пишу.
Львів. Центр міста. Березнева погода. Накрапав дрібний весняний дощик перемішаний із зимовим снігом, що падав клаптиками. Все ще падав клаптиками.
Під цим дощем сиділа жебрачка…Вкрита дощовиком, ноги завернуті якимсь лахміттям. Видно, що людина важко хвора з дитинства.
А перед нею навпочіпки - юнак. Ця картина вразила мене. Він такий красивий, молодий, стильний…Вислуховував уважно жінку, кивав головою, з розуміння дивився своїми блакитними очима в її очі…Я остовпіла з подиву…
У ту мить я подумала про те, скільки разів ми проходимо повз жебраків , кидаємо гривню-дві і переходимо далі, зайняті вічно собою і своїми завжди невирішеними проблемами. Чомусь вважаємо, що наші проблеми є найглобальнішими проблемами людства, а ми - центром Всесвіту…Ну, а ця жебрачка…Гривнею відкупляємось, думаємо, що десь на Небі це буде записано нам і йдемо далі…А чи щиро ми це робимо?
Я вловила фразу: «Отак і сталось у моєму житті, що…» Юнак щось перепитував, у жінки світились очі…Вже давно вони не були у неї такими щасливими. Щасливими від того, що хтось заговорив з нею…
РЕВОЛЮЦІЯ все-таки змінила нас! До неї ми жили у пітьмі. Із захопленням дивились на володарів світу цього, тих, які ходили з товстими барсетками та їздили на дорожезних іномарках, будували шикарні маєтки, відпочивали у найдорожчих куточках світу. Януковщина та пшонщина... Чомусь вважали, що ці люди дійсно є успішними у житті. А ще розумними, бо тільки розумні можуть так багато та прекрасно жити. А ми прості люди - одним словом нікчеми. До речі ці пузаті багатії нас у цьому часто переконували. І ми мимоволі вірили у те, що мало працюємо, тому так бідно живемо. Хоча і працювали! Дійсно працювали, але на них…
Дівчата мріяли усі вийти заміж за олігархів, жити у казкових особняках, і бажано за кордоном… Прості жіночки із заздрістю дивились на подружок, жінок та коханок олігархів, які ходили в дорогих шубах, на пальчиках яких красувались чудові вироби з діамантами.
Революція все-таки змінила нас! Тепер дівчата хочуть заміж за героїв!!! І не хочуть носити на собі дорогі шуби, куплені за нечесно зароблені-тобто вкрадені гроші! Гроші вкрадені у бідних пенсіонерів, які вигортають останню копійчину, щоб купити в аптеці ліки, гроші вкрадені у дітей з дитбудинків, які так давно не їли соковитої мандаринки та солодкої цукерки, гроші вкрадені у вчителів, які все-таки намагаються навчити чогось доброго своїх учнів, гроші вкрадені у всіх нас! Чесних, роботящих, справедливих людей!
Тішусь, що, можливо, не буду вже дивитись передачу Каті Осадчої, в якій показували найбагатших людей, їх "золотих" дітей і їх дорогі мешти, сумочки та годинники! Замість того хай розкажуть про справді хороших та розумних людей.
Наше хворе суспільство проопероване РЕВОЛЮЦІЄЮ справді слабке, як і кожна хвора людина після операції. Воно ще не звикло до чесного життя…Багато хто собі не уявляє , як це на роботі не взяти хабара. І як можна жити без нього? Але ми повинні жити ЧЕСНО!!! Бо чесні люди померли за нас! Вони – герої!
РЕВОЛЮЦІЯ перевернула наше життя! Перемогла пітьму! У простих людей минула депресія, бо вони зрозуміли, що вони – не нікчеми, у чому їх старались переконати ті, на яких треба було працювати. ВОНИ – НАРОД! ЧЕСНИЙ, ЗАВЗЯТИЙ, УКРАЇНСЬКИЙ! А, ОТЖЕ – ВЕЛИКИЙ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486323
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2014
(продовження вірша " А КОРОЛЬ ЖЕ ГОЛИЙ")
І час прийшов!!! Настав таки кінець!
Терпінню з грою вигаданих ролей!
Студенство крикнуло: "Та хай же йому грець!
Дивіться ,люди, а король наш голий!"
І тут король покликав беркутню:
"Побийте тих зухвалих на Майдані,
Покажем ми їм всім Євросоюз!
Зализувати підуть свої рани!"
Крик! Гвалт! Кийками б'ють народ!
Невинна кров пролилася рікою!
"Вони ще хочуть волі та свобод?
Зламайте їх -залізною рукою!"
І задзвонили в дзвони всі церкви!
Піднялися на захист батько й мати!
Ми йдемо на Майдан тепер усі!
Дітей від влади наших рятувати!
Ми за свободу! Ми за гідність! Честь!
Проти злодійства, хамства та свавілля!
Проти таких страшних для нас нашесть!
Не хочем жити у країні божевілля!!!
Ми переможемо! За нами правда йде!
Де правда, то там завжди перемога!!!
В нас українців гасло є святе!
І віра справжня у святого Бога!!!
Це гасло вітер крізь віки несе
Від діда-прадіда!Чи, враже, зрозумієш?
Бо "Україна в нас понад усе!"
І з тим нічого і ніколи вже не вдієш!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Я мілію…
З мене вже не можна
напитись зимної води і сказати
Справжня!
Дно моєї душі висохло на пекучому сонці і…
мовчить нерухомо…
Чому я говорю «так», коли все моє єство кричить «ні»?
І заперечую «ні», коли потрібно сказати «так»?
Побоялась, що правдою
Далеко не зайду…
І пастиму задніх ціле життя…
…А я не хочу займати знову ці останні ряди!!!
бо з них не видно нічого цікавого…
Життя проходить повз…
і занадто довго плетусь я там…
Скривити душею! Аби мати
Кращі позиції в суспільстві…
СКРИВИЛА…
…А тепер цілу ніч розмова із совістю…
З совістю – наодинці…
Без вина, без горілки, навіть без сигарети…
Дайте хоча б склянку води!
«Ти знову побоялась мильної бульбашки,
Яка швидко лусне?
Серед води людського життя тих
Мильних бульбашок купу!
І всі вони швидко…
Зі страхом можна жити все життя...
Тільки ПЕРЕМОГТИ його – значить ЖИТИ !» і
ЗНОВУ ПЕРЕМОГТИ !!!
Перемогти себе! Суспільство! Загальнокопідумку!
Сотні тисяч копій думок,
Що не мають жодної цінності!
Бо яку ж цінність має копія?
А де ж оригінал?
Оригінал де???!!!
Чи не увесь зміст життя – шукати оригінал???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013
Ре-во-лю-ці-я ! Ре-во-лю-ці-я! Крокувала Україною своєю впевненою ходою, у стоптаних черевиках, але гордо із піднятою головою! У неї було обличчя, втомлене та зболене, зі зморшками та шрамами, але очі - вони сяяли таким переможним блиском, таким молодечим запалом, що від її очей вирувало усе тіло, серце билось так сильно і так завзято та закликало усіх на боротьбу!
Ре-во-лю-ці-я! Ре-во-лю-ці-я! Розкішна молодість у вигляді студентства, рушійної сили суспільства кидалась стрімголов у боротьбу! І…перемагала! Перемагала усе! Перемагала зраду, брехню, ницість, знущання, образи, приниження, байдужість, хамство, жорстокість, бруд, зухвалість, підлість! Кров запікалась на обвітрених устах, які промовляли « Воля і гідність понад усе!» Перемагала задля того, щоб жити! І жила задля того, щоб перемагати!
Зрілість виходила захищати своїх побитих дітей, для яких хотіла кращого життя, бо яка ж мати чи батько не прагне для дитини щасливого майбутнього?
Ре-во-лю-ці-я! Ре-во-лю-ці-я! Найфлегматичніший місяць листопад уже другий раз скликав цілі майдани обездолених! І тут вони ставали щасливими! Сотні, тисячі, мільйони виходили сюди для того, щоб бути щасливими!!! І ця мить ставала великим превільним щастям! Ці мільйони не боялись уже нічого:ані лютих морозів, ані сильних снігопадів, ні кийків, ні кнутів, ні міцних ворожих кулаків! Ці мільйони дивились на захмарене небо, виглядали сонце, усміхались йому щирою усмішкою, махали рукою, вітали його усім серцем! І вірили! Вірили у перемогу! Вірили у майбутнє! Вірили у себе!
ВІРИМО!АДЖЕ ПЕРЕМОГА ЗА НАМИ!!!БО ДЛЯ НАС "УКРАЇНА-ПОНАД УСЕ!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465738
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.12.2013
Погожий день. Яка чудова осінь!
Яка розкішна золота пора!
В очах її легенька мила просинь.
Вона мені подруга і сестра…
Складає тихо листяні узори
На тепле ще від літа полотно,
Десь вдалині жовтіють мужні гори
Мов у старому давньому кіно…
Загралось сонце листячком кленовим,
Шепоче казку теплий вітерець.
Красується намистом бурштиновим
Посланець сонця – ніжний промінець…
Сади... Вони ще пахнуть трохи медом,
Горіхом, що згубився у траві…
Земля вкриває плечі теплим пледом
І гріє руки в теплім рукаві…
Захоплююсь! Яка прекрасна осінь!
Синь з золотом – ліси і небеса…
Магічний спокій – шелест в безголоссі…
Предивовижна є твоя краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013
Сидимо з осінню на веранді…П’ємо вино і куримо кальян…Яблучно- виноградно - горіховий аромат, змішаний з легким подихом запашного диму п’янить так ніжно, і так стає по-осінньому меланхолійно…Хочеться нічого…не робити…не думати…не говорити, не… А просто спостерігати за нею, за її тонкими пальчиками, які тримають легко склянку отого червоного вина. Її рухи легкі, манери панські… І вся вона така вишукана , золотаве волосся локонами розсипається по її спині…
Захоплена тою жіночністю і чарівністю, зачудована вбранням, створеним найкращими дизайнерами осіннього сезону, та найкоштовнішим бурштиновим намистом, що виблискує усіма відтінками осіннього сонця на її тонкій шиї, пригублюю трішечки терпкого вина. Усміхаюсь сонячною усмішкою, трохи лінивою, та щирою. І вже тепер розчиняюсь повністю у ній… В осені…Стаємо подругами. Вона пише мені рецепти щастя на кленових листках. І дарує цілий букет того осіннього дива. О! ті рецепти доволі прості! Я швидко вивчаю їх...Підкидаю вгору цілі оберемки дарованого золота, тішуся як дитина...пробую ловити щастя на ходу. Мені стає так тепло, радісно і затишно! Так по-осінньому добре!
ЕХ!!!Вона таки неперевершена - ця розкішна львівська ОСІНЬ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453619
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.10.2013
Зустрічаю тебе завжди сонячним настроєм, хоч і з переповненою головою, яка при зустрічі з тобою звільняється від усіх турбот, які обсіли її останнім часом. Стає пустісінькою!!! Вдивляюсь в далекий горизонт, відшукуючи безмежний спокій…Твої ніжні руки починають погладжувати мої…ноги. Холодно!!! Відчуваю м’ятну прохолоду у кінчиках пальців. Небо розгортається безмежною блакиттю. Вдивляється у мене крізь маленькі пухнасті хмаринки…
Стара каменюка вигріває, мов пічка, моє тіло… Пригортаюсь до неї! О! Відчуваю себе справжньою змією! Такою старою і мудрою! Мружусь хитро на сонце!!! Нарешті! Можна поніжитись…
Та ти тепер вже маниш до себе своїм тихим нашіптуванням на вушко про різні історії у твоєму житті, яких було багато-багато, різних-прерізних, цікавих-прецікавих. І я слухаю їх уважно, прислухаюсь до кожного твого слова, вловлюю кожен звук… Звуки твої наповнюють ціле моє тіло. Мої легені дихають в унісон з твоїми. Ти чуєш? Ти відчуваєш це? Я так…Я тепер вся в тобі, цілую тебе у солоні губи, обвітрені вітрами, що зустрічаються там – на отій далекій високій зеленій горі!
Запах! У ньому змішано все: ранкове сонце, піщаний берег, клубочки хмаринок, легкий вітерець, який несе прянощі заморських земель!
Ти! Знову погладжуєш не тільки мої ноги, а вже тепер руки, плечі, волосся! Тремтиш у мені...Цілуєш все моє тіло! І я занурююсь тепер у тебе з головою!
Пірнаю! І ще раз…пірнаю у твої сині хвилі, що котяться до мене розкішними килимами! Випливаю і махаю до сонця рукою!
О! Ця зустріч з тобою є справжнім щастям! Щастям, яке називають МОРЕМ!!!Як я сумую за тобою, МОЄ КРИМСЬКЕ МОРЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441164
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.08.2013
Збирає червень в миску полуниці,
Нагріте сонцем втер собі чоло,
Блакитні очі – радістю зіниці
Все мружаться на небо...на село...
Садок стоїть- не ворухне, не дише,
Убрав собі намисто з черешень,
Матуся дитинча мале колише,
Наспівує колисанок-пісень...
Малятко усміхається до неба,
І ручки до хмаринок простяга,
Ну що для щастя людству всьому треба?
Щоб було сонце, мати та дитя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013
Найгірше чути не те,
Що ти – не ти чи…
Ти в житті робила все не так.
Не заперечення ,
Не виклик, не образу,
Не вибух слів і крику,
Не гніву, не обрубки
Геть безглуздих фраз,
Емоцій дивних…
Не критику, не лайку,
Не вирок в вигляді
законного наказу…
Найгірше бачити не те,
Що зрадили тебе…
І Гетсиманський сад тремтить
І завмирає…
Людина, мабуть, все переживе…
Не пережити щось?
Такого не буває…
Найгірше навіть і не смерть…
Бо кажуть, смерть, -
то зустріч з Богом
Найгірше втратити серед людей себе…
Найгірше… втратити людей у собі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013
Ти для мене - загадка, кросворд,
Лабіринт у житті найкрутіший.
Ти для мене – останній акорд,
Найболючіший і найніжніший…
Заблукала в блакиті очей,
Похитнулась у натовпі щастя,
Доторкнулась до рідних плечей,
Пригубила кохання причастя…
Заціловую радісний сміх
І русяве твоє волосся…
Заховала любов від усіх
В горах синіх, в пахучім колоссі,
Під водою озер та морів,
Між тонесеньким сонця промінням,
В кучугурах торішніх снігів,
Між мовчазним сірим камінням.
Про кохання твоє і моє
Лиш призналась зірковій ночі.
Здогадався ранок про все –
Бо побачив закохані очі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
Весна задумала побавитись у сніжки!
Мала ще дуже - зовсім дитинча!
Узула в валянки свої маленькі ніжки!
Вдягнула шубку–і по вулицях гуля!
Снігами замела дороги Львова
Мала пустунка – тішиться дитя!
Лежить вінок у скрині волошковий,
Вона ж зимову шапку надягла!
У кучугурах немічні автівки…
Як вибратись? додому доповзти?
Ото сьогодні вдалася мандрівка!
Не рушиш з місця – як тут не крути!
Хто пішки йде, змагаючись із вітром,
Автобус пхає гурт чоловіків,
Здіймається пороша вгору вихром!
Здається, що кінець усіх світів!
Ну годі, весно мила, жартувати!
Знімай зимову шубку й чобітки!
Жінки вже хочуть гардероб свій поміняти,
Зміни його нарешті вже і ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013
Наближався День усіх закоханих. Деякі закохані ще два тижні тому почали придивлятись до різних сувенірчиків, розцяцькованих маленькими червоними сердечками, рожевих ведмедиків та інших дрібничок. Інші не дуже заморочували собі голову - консерватори найкращим подарунком вважали букет троянд для коханої дівчини. Сентиментальні і завжди в когось закохані дівчата викладали серця з рожевих пелюсток, робили манікюр в стилі Валентинового дня і романтично думали про своїх коханих…
Кохані та некохані, закохані та не дуже святкували по-різному. Одні блукали в той день засніженим містом, відвідували дискотеки та інші масові заходи, присвячені цьому Дню, дарували подарунки та поцілунки. Інші, кохання яких було швидше за все невзаємним, цинічно поглядали на усе то дійство, цинічно жартували та пили шампанське. Є привід добре провести час–хоч і в компанії тільки друзів, а все ж приємно!
Деякі в статусах писали про те, що у Німеччині святкують день душевнохворих, а в Україні те саме, що і в Німеччині. Коментатори знаходили багато спільного між двома святами в різних країнах. Симптоми хвороби – подібні…
Амур нагострював стріли. Невідомо чому, але в серця одних він влучав навіть кілька разів на рік чи на день, інших чомусь обминав. Можливо, стріли швидко затуплювались чи серця з кожним роком ставали непробивними…А ,можливо, Амур випивав забагато шампанського або напою набагато міцнішого. І…переплутував людей, роки, відстані, час…і багато всього іншого.
Щасливі саме в цю хвилину вважали, що створені одне для одного. Нещасні хотіли виправити помилки минулого і сподівались на краще майбутнє.
Вічні мрійники – люди- не переставали мріяти…І про що ви думаєте? Про кохання!!!
З ДНЕМ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА! КОХАЙТЕ І БУДЬТЕ КОХАНИМИ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400834
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Насупив ранок брови-позіхає…
Сніжинка на вікні замерзлім спить,
Мороз старечі кості розминає –
То кашляне, то ущипне, то заскрипить…
У білі шубки вбралися хатини
І курять люльки! Диво-благодать!
Парчею білосніжної перини
Покрились гори – зачаровані стоять…
Там за лісами снігова князівна
Красується собою в дзеркалах,
Холодна, горда, звабливо-чарівна,
В очах печаль – ні крихітки тепла…
Вогонь в печі тріщить та торжествує,
Зима морозна – це його пора,
Над пиріжками радісно чаклує,
Бо вже на них чекає дітвора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2013
Дрімає ліс – його зима колише,
Начитує старі-старі казки…
Яка краса! Її величність тиша
Все огорнула в ніжні пелюшки.
Шепочуть сосни - лісові знахарки,
До неба зводять очі голубі,
Забутих предків згадують мольфарки,
Що випливають у людській судьбі…
Насупились важкі сніги довкола…
Служителі країв тепер – вони.
І килимами стелять до престолу
Чарівної володарки – зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
На верхівку моєї ялинки
Сіло вранці мале Янголятко.
На крильцятах блакитні перлинки,
Усміхається мило малятко…
Прилетіло на Землю з Неба
На хмаринці м’якій та пухнастій,
Бо найбільша у нього потреба –
Дарувати людині щастя.
Посилати спокій у душі
І вселяти Різдвяну казку.
Оздоровлювати недужих,
Тих, що прагнуть здоров’я та ласки.
Сповіщати людям новину,
Що відійде пітьма та тривога…
Що народиться Божа дитина,
І добра над злом перемога!
На верхівці моєї ялинки
Так! насправді сидить янголятко…
У долонях голубить сніжинки
І наспівує ніжно колядки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
Коли ми зустрічаємось з тобою,
Весь світ стає наповнений красою!
Мовчиш так ніжно – і говорять очі…
Мовчи…Мовчи…Я зараз слів не хочу…
Я серцем зрозуміть тебе зумію,
Сміюся, плачу, то сумую, то радію!
Чекаю зустрічі...О лиш би не остання!
Яке тривожне...Все ж прекрасне це кохання!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Зима хустину білу довго ткала,
А потім розстелила по землі,
Сніжинок різних ніжних повплітала!
Білесенькі, великі і малі!
А сніговій за вікнами голосить,
Хустину розпускає на вітрах,
Пустіть мене до хати–щиро просить,
Та все з нудьги гуляє по полях!
І морози-художники Рембрандти,
На вікнах вимальовують зірки,
Сріблясті трави і блакитні банти,
Їм , певно, сняться весни молоді!
Ще кілька днів – і Новий рік примчиться
Ялинка закрасується в вікні ,
Різдвяна зірка в небі загориться,
Святковий час – колядки та пісні!!!
Усім –усім натхнення та здоров’я!
Щасливих днів та радісних років !
Щоб жили всі у мирі та любові!
А у душі був затишок та спів!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2012
На Андрія в хаті білій
За вікном горить свіча…
В ній тихенько ворожило
На коханого дівча!
Очі радісно горіли,
Геть розплелася коса…
Щічки мило червоніли,
Україночка-краса!!!
«Суджений, прийди, коханий,
Усміхнися в дзеркалах…»
Хтось хихикнув так неждано,
Напустив на Галю страх!
«Хто там під вікном тупцює?
Хто сміється? Чортівня!
Відгукнися, я не чую!
Ах! Насправді маячня!»
Під вікном Андрій зітхає,
Вийшла Галя - обніма…
«Я тебе одну кохаю,
В світі кращої нема!!!»
Галя мило посміялась
Із своїх дівочих мрій:
«Вітра в полі я шукала,
А мій суджений – Андрій!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
Ну де ж ти був, коли цвіли ще весни?
І сонце щедро сіяло добро?
Коли птахи співали в піднебессі?
Коли в руках ще мрія та тепло…
Усе неперехресними стежками
Життя водило нас урізнобіч…
Чому не стала зірка поміж нами
В якусь одну травневу світлу ніч?
Чому тепер? У замкнутому колі?
Де стіни аж до неба заввишки?
Чому всі кажуть не втечеш від долі?
А я б втекла від неї залюбки!
З тобою! В осінь! В небо! В сонце!
З тобою! Де кружляє листопад!
В хатинку, де малесеньке віконце,
Щасливо виглядає в тихий сад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Тихе осіннє листя шепотіло під ногами про те, що уже пізня осінь, а ми – люди – ще й досі насолоджуємося літнім теплом. І за таку райську насолоду повинні дякувати Богу.
Давненько такого не було, щоб пізній листопад узявся за переписку з мрійливою весною. І ця, відповідаючи на листи старого ловеласа, разом з ними присилала йому пригорщі тепла та сонця. А цей щедро роздавав їх людям.
Парк. Люблю його за свою юність. Біля однієї з лавочок товпився гурт студентів. На іншій – обнімалася молода пара. Вони милувалися одне одним, грайливо усміхались і думали про те, що таких днів у їх житті ще сила силенна, що все у них попереду, і нема чого турбуватись, і спішити теж нема куди.
Трохи далі сиділо три молоді матусі з дитячими колясками, в яких тихенько сопіли маленькі карапузи. Щасливі! Вони уві сні усміхались своїм матусям, осінньому сонечку і разом з тим цілому світу.
На гойдалках – дві дівчинки-красунечки сперечались про те, в кого кращі черевички. Дві студентки читали конспекти з якогось зовсім нецікавого предмету, намагаючись швидше засвоїти матеріал. Напевно, готувались до модуля. До них підійшли два юнаки. Вони, звичайно, були цікавішими за ці конспекти. Життя! Знайомство!
І тільки старенькі бабусі та дідусі принишкли на лавочках і кожен з них думав… про своє життя, про минулі літа, про далеку молодість і невеселу старість. А дехто з них думав про те, що, можливо, ця прекрасна осінь вже остання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376969
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.11.2012
В очах твоїх осіння ностальгія,
Опале листя, вітер та печаль…
Спинити свого серця вже не вмію,
Не пробую, не хочу – тільки жаль…
Жаль тої осені, що золотом розквітла,
Не місто Львів – справжнісінький Едем!
О, море ніжності довкола, стільки світла!
Та ми з тобою в парі не підем…
Кохання грішного осіння насолода,
Ловлю твій погляд пальчиками мрій…
Все як колись...Мені лиш трохи шкода
На півдорозі втрачених надій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012
Всього один погляд…і я цілую небо! Так, так. Я обличчям так близько, що депресивні осінні хмари раптом самі по собі стають антидепресантами . Ніжать мої губи…і починають лити осіннім дощем. Спрага…Спрага до Життя! Тільки тепер я відчуваю цю спрагу. Дощове небо стає раєм. Піднімаю очі до нього і дякую жовтню за те, що він є…Жовтень усміхається мені дивакуватою усмішкою. Певно, здивований, з того, як я з любов’ю збираю осіннє листя і тулю його до серця. У відповідь посміхаюсь йому якось по-дівчачому зухвало. І він махає на мене рукою. Від цього стає смішно, грішно, дивно – солодко!
Я нічого про тебе не знаю. Зовсім нічого. Та й не хочу знати. Знаю лише одне – ти пробудив у мені Любов…Найважливішу Любов у світі!Це – Любов до Життя.
Ми не зустрінемось з тобою. Та й навіщо нам зустрічатись? Чи у цьому все щастя? Зустрічаються тижнями, місяцями, роками...І в одну мить стають одне для одного ніким. Один жовтень поєднує – інший розлучає.Одна осінь робить рідними – інша чужими. Ми не стали за день ані рідними, ані чужими. Та за цей день я вдячна жовтню...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370041
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.10.2012
А світ такий широкий, такий чистий, такий величний! О, Боже! В дитинстві здавалось - нема йому кінця-краю!!! Як тішилося серце, коли зранку ще на постелі , коли спиться солодко-солодко, сонце гладило тебе своїми ніжними руцями, цілувало сонячними губцями і шепотіло про те, що треба прокидатись, бо проспиш всю красу! Красу і велич літнього ранку, який чекає тебе на веранді і манить червонобокими полуницями, зібраними мамою на зеленій грядці! І мама усміхалась тобі сонячними очима, ніжними, лагідними, материнськими! Очима, які ніколи не зрадять! І так спокійно було на душі!
З самого ранку видзеленькували коси! А тепер пахне сіном! Свіжоскошеним! І сонце в обідню пору пригріває так немилосердно…
Хочеться пірнути рибкою у воду…Подружка – сусідка кличе на річку! То вже нас цілий табун туди зібрався! Дітвора щебече, тішиться, радіє!!! Річка Вигор розкинулася срібними блискітками між двох берегів, тече до сусідньої Польщі…Скільки чули ми про ту сусідню державу ще від своїх бабусь та дідусів, та там не бували! Ось виростемо-обов’язково побуваємо!
Так хочеться стати дорослими!!! Ну просто не терпиться! Гайда купатись, пірнати, веселитись!!! Перед нами ціле життя, цілий світ!!! Такий широкий, чистий, величний!
У дорослих все щось воно не так! Усе бідкаються на життя! А ми виростемо-буде в нас по-іншому! Станемо великими людьми! Швидше б…
Виросли…Все як колись, тільки світ став якимсь маленьким та тісним…Життя проходить непомітно…Крила обрубують на льоту… Не зуміли жити краще, як батьки… Кожен в своїх клопотах та турботах…Збираю валізи у відрядження в Польщу і все пригадую нашу річку…Ось попливти б за течією у ту прекрасну пору, коли все здавалось таким легким та простим!
На порозі мама махає мені рукою. А очі у неї сонячні, ніжні, лагідні! Такі очі ніколи не зрадять! Озираюсь ще раз! Знаю точно – все буде добре!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364310
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.09.2012
Вдихаю вересень! Його яблучно-айстровий запах лоскоче солодко ніздрі! Сонячні пальчики лагідно торкаються обличчя. Ще трохи залишаюсь десь там у літі, трохи сумую. Сумую за радісними сонячними ранками, морем, сміхом, безтурботністю, відпусткою.
Тепер кожен ранок прокидаюсь разом з вереснем і купаюсь в тих молочних туманах, що падають тихо на землю! Яке приємне це купання! Молочне море безкрає та глибоке, розкішне, тихе, свіже! Райське!
У ті дні згадую шкільні роки і своїх однокласників. Минуло з того часу багато туманних ранків. Плодоносили сади, цвіли айстри, і кожен вересень збирав все нові покоління, що юрбились біля школи та йшли у широке життя!
І вже ідуть до школи наші діти, онуки, усміхається вересень, а бантики в дівчат у косах айстрами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360671
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.08.2012
Не божевільна! То розхристана весна
Цвіте в мені уже від голови до п’ят!
Сьогодні вільна! Дайте доброго вина!
Я вип’ю з волею таки на брудершафт!
В кутку лежить розірвана навпіл
Огидна маска, щире каяття…
Мільйони масок-маскарад довкіл!
Випрошую Любові до Життя!
Щоб через безліч років та віків
Хтось із нащадків гордо пригадав,
Як світ її старанно не ловив,
Та так цю волелюбку не впіймав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012
Маленькі композитори весни
Писали ноти та ключі скрипічні.
Торкався ніжний подих тишини,
Коли лунали звуки ці магічні.
До-ДО нас прийшла заквітчана весна!
РЕ-РЕгоче голосно замріяна земля!
МІ - МІста і села тішаться весні!
ФА - ФАта із зелені, весняночки-пісні!
СОЛЬ – СОЛЬодкі мармеладки роздає!
ЛЯ – ЛЯмур-кохання юне, молоде!
СІ – СІдай і слухай: музика луна!
ДО-ДО нас прийшла заквітчана весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2012
Скорбить мій сад, занедбаний стоїть…
Все тулиться до білої хатини.
Чоло напружив - щось його болить,
Уже нема великої родини…
І плаче сад, пригадуючи дні,
Коли ним милувались на світанку,
Рожевим цвітом яблуні цвіли,
Господарі гуторили на ганку.
І як в подяку плодоносив він,
Від дарів віття гнулося додолу,
Фруктовий аромат - з усіх сторін,
Медовим щастям пахло все довкола.
Не бігають по ньому дітлахи,
Червонобоких яблук не зривають,
Лише сумні, задумані птахи
Над садом одиноко пролітають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2012
Яке то незміряне щастя,
Коли ти мандруєш світами,
Вертатись до рідної хати,
Де ждуть тебе тато і мама!
І борщик в тарілці парує,
Картопля свіженька в сметанці,
І мама мене нагодує,
Коли я із поїзда – вранці…
О батьківський милий пороже,
Ну хто за тобою не тужить?
Я дякую, Господи Боже,-
До мене цей світ не байдужий!
Мене заціловує сонце,
І небо вітає зірками,
Життя усміхається дітям,
Коли усе добре з батьками!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012
А я не хочу нічого:
Ні крісел м’яких, ні чину!
Ні в руки майна чужого!
Ні посмішок позаспинних!
Я хочу жити спокійно:
Молитись Богу у церкві,
У серці щоб гармонійно!
Промінчики не померкли!
Я хочу любити батьків!
Ростити дочку і сина!
Залишити гарні сліди,
Бо я – на Землі Людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
Весняний вітер вербу покохав,
Її зелені коси розплітав.
Сміялась дзвінко молода верба.
Забула в щасті, що таке журба.
Та вітер вже берізку обнімав,
Ії біленьке личко цілував,
Берізка відігнала всі жалі:
Бува ж кохання щире на Землі!
А у саду цвіла прекрасна рожа!
І вітер шепотів : « Яка хороша!
Які у тебе ніжні пелюстки!
Родзинка в тобі- гострі колючки!»
Не знали того ні берізка, ні верба,
Ані та рожа пречудова запашна,
Що в полі вітер все гуляв та хихотів:
« Ну де ж ви бачили кохання у вітрів?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Серед трав гуляє буйний травень!
Глянь довкола–справжня пастораль!
Юності прийшла пора забави -
Мелодійно виграє скрипаль!
Соловейко сипле в ніч піснями,
А на небі зіроньки ясні!
Ні зими, ні осені між нами –
Наша доля в молодій весні!
Вже й сади зібралися до шлюбу,
Біла сукня - радісна душа,
Під вербою так з тобою любо!
Там зустріла Мавка Лукаша!
Чуєш? Людським голосом сопілка
Так співає - серце завмира!
«Щоб там не було в житті, лиш тільки
Майте в серці те, що не вмира! »
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2012
Коли приходить літо,
То пахне мені морем!
То хочеться на крилах
Летіти в сині гори!
То хочеться пірнути
У золоте колосся!
Вінок із диво-квітів
Вплітати у волосся!
То хочеться збирати
По пригорщі суниці!
І їсти соковиті
Червоні полуниці!
І цілувати сонце!
І обнімати небо!
Така у мене літня
Малесенька потреба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2012
Розбуди мене на світанку, коли перша пташка заспіває, зустрічаючи новий день! І я вдихну у себе травень! Вдихну кожною частинкою усього мого розніженого тіла, ще сонними повіками і вловлю його запах! Той свіжий аромат, яким можна насолодитись тільки тоді, коли прокидається перша пташка і вітає весь світ!
Її голос підхоплять сотні пташиних голосів. І весну прославлятиме вже цілий хор! А я буду слухати божественний спів і на мить уявлю, що потрапила у рай. Хіба може бути щось прекрасніше за шелест зелених трав та спів птахів у квітучих садах? Коли там ледь чутно дихає вітерець і обережно торкається віток, які погойдуються, погоджуючись із ним, з кожним його рухом та тихим нашіптуванням лагідних слів про весну, про любов, про спокій.
У цьому вранішньому спокої народиться сонце. Тільки воно вміє народжуватись тихо і спокійно. При цьому, кидаючи виклик небу та землі, запаливши небосхил сотнями червоних вогнів.
Розбуди мене на світанку… Хай ці недоспані хвилини стануть для мене найбільшою і найсолодшою радістю, бо тільки пробуджуючись разом із землею, стаю легкою та сповненою життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330838
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.04.2012
Ти знаєш? Мені у житті
Не так і багато треба…
Хоч мрії занадто чудні
І крильми сягають неба…
Та зараз прохання просте,
Послухай мене хвилину...
Якщо кохаєш як жінку-
Люби мене як людину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012
Ще у неділю так торжественно: «Осанна!»–
Юрба співала, стелячи до ніг
Одежу та зелене листя пальми,
Сьогодні ж біситься:
«Розпни його! Розпни!»
Кричить, лютує так без жалю, заповзято,
Жадає страти Сина Божого–Христа.
Лунає вирок смерті з уст Пилата,
Голосить у душевних муках Мати
Та все до Сина руки простяга.
Тортури, муки, нелюди бичують.
«Прости їм, Отче, несвідомі ж бо вони…
Хай буде воля твоя, Батьку, чуєш?
Бо знаю – маю вмерти на хресті.»
«Радій! Радій, о Царю Іудейський!»
Вінок терновий на кровавому чолі,
Хрест на плечах, дорога на Голгофу…
А ти в молитві просиш: «Відпусти…»
Страшенні муки… На хресті розп’ятий…
Марія –Магдалина під хрестом,
Іван-апостол і нещасна Мати,
Опору–Сина втратила свого…
А з двох боків розбійники розп’яті,
Один кричить: «Ти ж Бог, врятуй себе!
Зійди з хреста, нехай народ побачить,
Що то не твої вигадки усе!»
І тільки другий, що висів праворуч,
З останніх сил у Господа просив:
«Прости мене! І будь зі мною поруч!
Не відав я, що все життя грішив!»
Ісус до нього тихо відізвався:
«Зі мною будеш ще сьогодні у раю!»
І тільки потім до Отця промовив:
«Дух свій у твої руки віддаю!»
Христос помер... Здійнялась сильна буря,
Лили дощі і розколовся храм!
Завіса в храмі розірвалася надвоє...
І Бог відкрився відтепер всім нам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2012
Молода весна, ніжна та прекрасна,
Плаче на рушник стоптаних доріг.
Де ж набрала ти, лялечко чудова,
У якій криниці повні відра сліз?
Витри свої очі, ось тобі хустинка,
І поклич у небо сонце золоте!
Хай воно сорочку, зіткану із парчі,
На весняні свята радісно вбере!
Хай весняні квіточки сонцю усміхаються,
Пташечки-лелеченьки носять немовлят,
Вилупляться з писанок, кольорово-райдужних,
Тисячі жовтесеньких і м’яких курчат!
Кожній господині хай вдається паска!
На родину кожну зійде Божа ласка!
Великодній кошик хай буде багатим!
Зустрічаймо в мирі Великодні свята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Зажди, заради Бога, зачекай!
Ти ж найсвіжіший подих у повітрі,
З тобою, правда, разом справжній рай!
Я ж так просила долі у молитві…
Ти ж сонце носиш в посмішці своїй,
Голубиш моря хвилі у долонях,
Ти йдеш і забираєш безліч мрій,
А залишаєш серця стукіт в скронях.
Ти ж квітами весну усю вбирав,
На небі малював квітчасті зорі,
Я так любила тихий шепіт трав,
А що тепер? Лиш вітру стогін хворий.
Зажди, заради Бога, зачекай!
Куди ідеш? І навіть не сумуєш?
Душа охриплим голосом кричить,
Та все дарма, бо ти її не чуєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012
Хотіла бути коханою,
Найкращою, дорогою!
У серці моїм закоханім
Не було і миті спокою.
Хотіла стати жаданою,
Щасливою мудрою жінкою!
В твоєму житті відкриватися
Щоденно новою сторінкою…
І бути тобі найближчою,
Ділити і радість, і горе.
Я небо могла б прихилити!
Зібрати для тебе зорі!
Хотіла тобі я стати
Хоча би уже і сестрою.
Напевно, багато хотіла,
А стала лише чужою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2012
Берізко, рідненька!
Я хочу ще літа!
Та десь воно стрімко летить!
Затримай, тоненька красуне, на хвильку,
Затримай його хоч на мить!
Берізка лиш сумно і ніжно всміхнулась
І мовила тихо вона:
Дивись,моя люба ,
В волоссі у мене
Уже золота сивина...
І я її з жалем в сльозах обійняла.
Дивилась на коси її,
Берізко-сестрице! Ми схожі з тобою,
Усі ми ідем до зими!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012
Вона була прекрасною. Її чудове плаття пишними зеленими хвилями з дівочого стану спадало до самого долу. Дивні очі дивились з-під ніжних вій, на які зимою осідав барвистий іній. І такі ті вії були загадкові і милі, що кожен міг зачаровано дивитись і милуватись ними цілу вічність. Юрби щебетушок-пташечок сідали на її підняті високо вгору руки, які ніби запрошували до себе, і голосно ніжним цвіріньканням співали їй хвалу…
А літом сонце, виходячи з-за обрію, мов закоханий енергійний парубок, поспішало теж до неї, щоб своїми пальчиками-промінчиками поніжити струнку лісову красуню і тихенько прошепотіти їй на вушко: «Ти-найкраща!!!»
Подружки заздрили їй, скоса поглядаючи на її вбрання, на неземну красу, на струнку поставу: «Треба ж такою народитись?! Оце так доля! Щастить же деяким! » А вона любила їх усіх, вважала найкращими друзями і тішилась кожним світлим днем.
На Землю майже ступав Новий рік. Для когось він готував успіх, для когось приємні несподіванки, для когось–хороший заробіток, а для когось–не дуже щедрі презенти від долі. Та як завжди, весь люд намагався зустріти його якнайкраще, бо усім відомо: «Як зустрінеш Новий рік–так його і проведеш!»
Ялинка теж зустрічала кожен Новий рік на рідній галявині. Але та зустріч була тихою, спокійною, ніжно-зимово-радісною. На своє зелене платтячко вона вдягала снігову шубку, і тоді ставала справжньою лісовою сніжною королевою!!!
Цього року щось на її серці було тривожно, не так як завжди… Чому? Чула колись від своїх родичів-лісовиків, буває так, що перед зимовими святами приходять до лісу люди і забирають лісових красунь до своїх осель…Боялась того найдужче…Вона так звикла до лісу, звірят, пташенят…Звикла кожен день вітати радісне сонце!!! Забрати у неї все це –означало позбавити її життя!
Одного ранку за нею все-таки прийшли…
Тепер її везли до великого міста…Зв’язані руки терпли, боліли…У неї було одне-єдине бажання – хоч на мить звільнити їх і привітати сонце…
А вже на ялинковому ринку за неї правили ціну. Люди підходили, розглядали красуню захопленими очима. Дехто кривився, почувши про ціну, дехто довго не міг відійти від неї…Врешті її купили...
І вже цього вечора вона стояла у великій світлій оселі. Оселя була багатою та затишною. Діти кинулись до ялинки, втішились, заплескали у долоні. Передноворічна радість запанувала у кожному куточку хати!
Такого чудового вбрання у неї не було ще ніколи! Її плаття сяяло сотнями вогнів, було прибране різноманітними квітками та зірками, на ній сиділи кольорові птахи. І всі чекали на Новий рік та Різдво!
Зимові свята господарі зустрічали в колі своїх друзів! І всі вихваляли ялинку! Від неї просто неможливо було відвести очей!
Та свята минули…Ялинка засумувала…Вже тепер не дуже захоплювались нею. Кожен пильнував свої власні інтереси. Господар свій бізнес, діти пішли до школи, а господиня мала багато хатньої роботи.
Ялинка згадувала свою галявину, сонце…І все сохла, сохла…Від її колишньої краси не залишилось майже сліду. Зелені вії опадали на підлогу, і вона тихенько плакала…
Одного дня з неї зняли чудову сукню, і ялинку без жалю викинули на смітник.
Було тяжко дивитись, як лежала вона біля смітника, і тільки вітер перевертав її з боку на бік або просто легенько ворушив, ніби хотів полегшити її муки…
Чи була це розплата за красу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321930
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.03.2012
Троянди, подаровані тобою,
В моїх садах давно вже відцвіли,
Та колючки все не дають спокою,
І жаль, і смуток в серце уп'яли.
Безмежнісь геть заплутаних відносин,
Ні ліку їм, ні спокою нема,
Десь за вікном блукає тиха осінь,
Ще кілька днів…і прийде вже зима.
Зима весь світ одягне в свої шати.
Їй байдуже "Кохаю" чи "Прости"
Все сипле сніг...А, може , то початок?
Забудь, не озирайся, тихо йди…
Забудеться. Не буде більше квітів,
Ні суму, ані радості в очах.
Та буде мовчки потайки жаліти
За ніжними трояндами мій сад...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Усе життя живемо на пероні
В очікуванні поїзда свого,
Роки летять – вже посивіли скроні,
А ми все виглядаємо його…
Повз нас проходять тисячі вагонів,
Мільйони доль в щасливому купе,
Повторюємо втомлені й нервові:
«Ще трішечки-і поїзд мій прийде…»
Квиток в руках, уже й не розгледіти:
Потертий номер, станція, маршрут…
І що тепер? І де себе подіти?
Вертатись чи залишитися тут?
Дивакуваті та нещасні люди -
Вагони ЛЮКС примарилися знов...
То ж потяга прогавили, приблуди-
І він собі тихесенько пішов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
В зіркову ніч, хто міг, хапали зорі,
Штовхались, небо рвали на шматки,
Без зір залишились лиш совісні та хворі,
А ті плели вже зоряні вінки!
Сплели і носять гордо та пихато.
Мішають з брудом щирість, розум, честь,
Живуть розпусно, грішно та багато,
А тиху правду все ховають десь.
Златим пером шкребуть брудні закони,
Все б’ють печатки владним кулаком,
Народу лиш диктують заборони
Та все застрашують якимсь новим ярмом.
Показують на чорне- кажуть: «Біле!»
На біле –«Чорне! », – голосно кричать,
А без’язикий люд чуби додолу хилить
Моргає боязко:"Тут краще помовчать..."
Покірно схвалює усе, що тільки може,
Не сміє заперечити, мовчить,
Дивитись смішно , хто тут допоможе,
Якщо з дитинства гордості не вчить?
Народе мій, коли ж прийде кінець
Терпінню з грою вигаданих ролей?
Коли ж ти крикнеш: «Хай же йому грець!
Дивіться, люди,а король наш голий!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2012
Я звикла до зими,
Вона вже як сестра,
І стали ми чомусь на диво схожі...
Загляну в дзеркала-
Така ж печаль в очах
І заметілі-перешкоди на дорозі…
Сніги, сніги засипали поля,
Запорошили стоптану стежину,
І щулиться від холоду земля,
І вітер в серці віє беззупинно…
Чому ж так довго не іде весна?
Навколо мене – льодянисте коло…
Так хочеться , щоб перша пташка весняна
Високо в небі заспівала соло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2012
Зима своїми старечими кістлявими руками щосили трималась і не хотіла ніяк вступатись з похмурого простудженого міста. Люди хворіли у ньому і виглядали весну. А та все не приходила, бо зима в останні свої лічені дні вирішила показати, на що вона здатна. Вона проявляла свою надмірну працьовитість та професіоналізм, подібно до того, як показують свою працездатність люди, яким уже давним-давно час на заслужений відпочинок. Їй важко було прощатись з улюбленими місцями, до яких вона так звикла за своє життя… І старенька кожну ніч випускала зі своїх комодів щупальці-морози. Ті раді старатись, виповзали на вулиці, пощипуючи перехожих, які зіщулившись, влізали у теплі коміри, кутались у довгі вовняні шарфи, тупотіли ногами. А зима зловтішаючись, єхидно потирала зморщені руки і тихенько хихикала собі під ніс.
Та ось у повітрі запахло талим снігом! Знаєте, коли пахне талим снігом? Коли ти виходиш з хати, замучений хатніми турботами, осілими на голову тяжкими думками, і думаєш про те, як ти втомився від усіляких клопотів і неприємностей. І тут твій ніс вловлює у повітрі якийсь новий свіжий аромат, який перевертає усе у твоїй голові і навіть у серці. Це і є запах талого снігу, запах весни! Цю першу нотку найсвіжіших легких парфумів весни підхоплює молодий вітер і стрімголов летить у різні сторони світу, розносячи радісну новину: «Весна прийшла!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316486
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.02.2012
Я боюся тебе не зустріти,
Переплутати, обминути,
Десь у натовпі не розгледіти,
В твої очі не зазирнути.
Я боюся тобі не пробачити,
Не простити, не усміхнутись.
Все життя викладати невдачами,
А прекрасне усе забути...
Я боюся життя прожити,
Мов у транспорті чи на ринку.
Все питати: «А скільки коштує?"
Чи "яка наступна зупинка?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
Сонце покинуло мене…
Здається, й небо всі зв’язки
Зі мною розірвало…
Скривилося немов мале дитя.
Сльозами й смутком
Геть по-людськи заридало.
Який був жалісний отой небесний плач!
Пробач, о небо, я молю, пробач!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Чудовий рай на нашій Україні,
Де верби чешуть коси до землі,
Де всі річки й ставки небесно-сині–
Вербовий рай у нашому селі!
Тут пахне літо сонцем і травою,
І квітами, що в житі розцвіли,
Душисті маки, і ромашки, і волошки–
Квітковий рай у нашому селі!
І вечори тут затишно-казкові
По небу розсипають зірочки,
Між ними проплива магічний місяць–
Зірковий рай у нашому селі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2012
Так люблю старенькі фотографії,
Бо на них прості душевні люди.
Ані фотошопів, ані пафосу,
Що тепер присутній майже всюди.
Цю стару пожовклу фотографію
Я беру тремтячими руками.
«Хто на ній?»–з цікавістю запитую,
Зрозуміло, у своєї мами.
Мама сумно дивиться на знимку цю,
На прості довірливі обличчя.
Сльози навертаються на очі нам–
Майже всі вже відійшли у вічність.
Згадую свої дитячі роки я,
Земляків простих, привітних, щирих,
Як цвіли сади в селі, пахли поля.
І такі були усі щасливі.
День липневий і гаряча жнив пора,
Хлюпається сонце у відерці.
Циків мій– це найпрекрасніша Земля,
Найрідніша – у моєму серці!
На цій фотографії моя рідна людина, якої вже нема-моя бабуся Стефа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2012
Намагаюсь підняти очі до неба,
Не можу…
Приземлені…
До друга довго не телефонуєш –
Боїшся почути голос,
Не знаєш, про що говорити.
А ще більше боїшся не почути його зовсім…
Боже, в суєті забула про тебе...
Зателефонуй,будь ласка, до мене,
Бо не наважуюсь...
У мене той самий номер…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2012
Коли в хаті пахне ялинкою,
На душі так різдвяно-святково,
Прилети до мене сніжинкою,
Посміхнися ще раз загадково…
Балерина - біла хурделиця
Закрутилась у дивному танці.
Сріблом-снігом дорога стелиться
Розбуди поцілунком уранці…
Щедре свято…Лунають колядки…
Мерехтять кольорові вогні.
І гуляє мороз навприсядки
У казковій зимі-білині...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2012
Дивні створіння ми - люди,
Бо так звикли до жорстокості,
Що навіть маленький промінчик
Видається нам цілим сонцем.
Не витримуємо,
Алергія на велике сонце…
В натовпі злісних гримас
Побачивши усмішку,
Не перестаємо дивуватись…
Той маленький промінчик сонця
Негайно намагаємось погасити,
А одиноку усмішку перетворити у злісну гримасу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2012