| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Як добре відчувати в цю секунду,
Що я навіки буду лиш твоя,
Що кожний день відчую твою руку,
Що нас тепер несе одна ріка.
Як добре вірити, що днями буду чути
«Уже біжу, кохана ти моя»
Щасливих днів не зможу я забути
Тому що в них є ти, а ти – моє життя
Як добре знати, що це все навічно,
Що ти не просто кажеш всі слова,
Що один одного кохати будем міцно
Любов наша завжди буде жива
Ми будемо ділити все на двоє,
А згодом і на троє, чи не так?
Усе моє від нині буде твоє
Без тебе я ж не зможу вже ніяк.
Проходитимуть дні, години й ночі
А я дивитимусь як в перший раз
В такі потрібні й рідні твої очі
Ніхто не зможе розлучити нас
Як добре те, що наші почуття
Не на один день, а на віки,
Що ми щасливо проживем своє життя
Його щасливо проживуть і наші діти
Як добре, що одне на двох життя
Що ти для мене все тепер, повіриш?
Що витягнеш із прірви, забуття
Не обманеш й ніколи не залишиш.
І знаєш - це лише прості слова
Але у них я виливаю душу
І хочеш ти чи ні, та я твоя
Й до смерті бути я з тобою мушу
́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2012
Чому ми знову заблукали у житті?
Чому проснувся цей нестерпний біль?
Ми знову плачемо, ховаючись у сні
Невже програєм ми за щастя бій?
Невже дозволимо ми нас перемогти
Цій недовірі й ревності безглуздій?
Невже не зможемо ми далі йти
Й зупинимось у пустоті цій згубній
Не намагалися ми щастя зберегти
Ми дали волю гніву, все забувши
Не пробували щирість донести
Нічого повністю ще навіть не збагнувши
Не встигнувши піднятись до кінця
Ми знову впали, землю обійнявши
Ще вчора радісна була моя душа
Сьогодні ж, розірвалась, все проклявши
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Від мого попереднього кохання
Залишились лиш шрами на руці
Воно принесло мені лиш страждання
Й відбиток суму в мене на лиці
Якби могла я зараз щось змінити
Ніколи б не пролила свою кров
Але тоді так важко було жити
І відчувати нерозділену любов
Тепер постійно хочеться мовчати
Щоб знову не сказати зайвих слів
Щоби не мучитись і не страждати
Й не повертати тих жахливих відчуттів
І важко так для себе визнавати
Що повернулися старі всі почуття
Що серце знов навчилося кохати
І жити лиш для тебе це життя
Лиш з думкою про тебе засинати
І цілу ніч переглядати милі сни
В яких тебе я можу обійняти
І вірити що біля мене тільки ти
Про тебе думаючи день весь проживати
І сумувати за тобою кожну мить
Хіба можливо знову так кохати?
І помічати що в душі усе тремтить
Напевно треба було написати
Що я без тебе так як ночі без зорі
Та хочу я одне тобі сказати
Ти дорогий для мене у житті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2011
Ми сховані під масками буття
Обманюєм самі себе щомиті
Живемо не своє - чуже життя
Всі наші душі із металу литі
Нам байдуже на всіх, що навкруги
Начхати і на тих, що в нашім серці
Невміємо ми іншим помогти
Живем своє життя неначі мертві
Нам треба проживати кожний день
Так ніби день наступний не прибуде
Ми люди, а не мертвий пень
Якому байдуже на все що є і буде
І кожний з нас цей світ все ж залишає
Але нажаль не кожний в нім живе
І дехто з нас важливого не знає
І все життя по течії пливе
Та я благаю, люди, зупиніться
Не треба плисти по чужій ріці
Це ваша доля, прошу схаменіться
І все тримайте лиш в своїй руці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011
Ми проживаємо у світі
Густої та пустої тьми
У світі, де щасливі миті
Згасають ще маленькими дітьми.
Ми всі повинні тут мовчати
І не пускати в голову думки
Так хочеться в весь голос закричати
Залити своїм криком всі дірки.
Ми можемо кричати в повні груди,
Та голос наш залишиться німим!
І не почують нас "великі" люди,
Що роблять світ холодним і пустим.
Для них важливими є тільки гроші
Їм байдуже, що десь у цій пітьмі
Вмирає в голоді й болючій тиші
Мале дитя, покинуте людьми.
Вони не думають, що хтось ради копалин
Втрачає своє щастя й майбуття.
Та їм потрібні нафта, газ, метали
Їм неважливо хто за них віддасть життя!
Вони будують все нові будинки,
А хтось немає дому для сім`ї!
Вони купують собі власні ринки,
А ми не можемо зігрітися в зимі.
Хтось за останній хліб тримається щосили,
А в них собаки м`ясом лиш живуть!
Комусь не вистачає більше сили,
Зате вони багатими помруть!
Прокиньтесь люди! Закричіть щодуху!
Ми зможемо здолати страх і біль
Ми не раби! Ми створені для руху.
Ми вилікуєм світ від цих падінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287981
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2011
Всім байдуже коли тебе нема.
І взагалі чи ще живеш на світі?
Можливо зараз зовсім ти сама
Й роздумуєш як в небо полетіти.
І болем наповняється душа.
Якщо ти непотрібна нащо жити?
Всім байдуже, що знову ти сама,
Й життя ти хочеш зараз відпустити
Ніхто вже не тримає тут тебе
І серце щиро прагне зупинитись.
Можливо незабаром біль мине
Та ти не схочеш у житті лишитись.
Не зможеш знов дивитися на світ
Пустими й не цікавими очима.
І не побачиш ти страшних тих бід,
Що принесе тобі наступна злива.
Ти будеш вільно в небесах літати
Та всім на тебе знов буде начхати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2011
Потрібно у майбутнє подивитись
Забути всі образи і печаль,
Щоб у цій тьмі навік не залишитись,
Щоб не тримати в своїм серці жаль.
Потрібно свою душу відпустити
Вона не зможе жити в самоті
І просто перестати вже тужити,
"Змирися, ти одна у цім житті!"
Не буде в тебе теплої долоні,
Що завжди праведний покаже шлях
І не помітиш навіть, як поволі
Життя все ж згасне у твоїх очах.
Не буде щастя, радості, любові
Лише сумна й холодна пустота
Не буде посмішок, а дні казкові
Підуть в давно минулі вже літа.
Змирись - це доля визначена Богом
Живи поки життя ти не пройдеш
Адже вже близько - за твоїм порогом
Стоїть похмура смерть, з якою ти й підеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2011
Окремі люди ще вважають,
Що ми окраса до життя,
Що нас пригоди всі минають
І в нас не вірить майбуття.
Вони лиш прагнуть нам сказати,
Що ми літаєм в небесах.
Самі ж не навчені прощати
І замкнуті в своїх очах.
Не вірю я, що ми окраса,
Й не думаю, що ми тупі,
Але ми все ж бездарна маса,
Що вже зневірилась в житті.
Ми втратили свої надії,
Ми загубили сенс життя
І більшість з нас лише жевріє
І догоряє до кінця.
Та ми знайдемо свою мрію
І знов повірим в майбуття,
Та все ж сказати я посмію,
Що вже не вірю в це життя.
Можливо ми лише вистава,
Що вже розіграна давно
Й задумана вона цікаво,
Але зашвидко все пройшло.
Та час не можна зупинити,
Не можна повернутися назад.
Та й не хотілося б прожити
Своє життя в черговий раз.
Ми вже не взмозі щось змінити,
Ми жили так, як мали жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2011
Під нами мертвою стає земля
Замерзле небо падає на спини
Безжальне сонце спалює тіла
Які не знають нащо вони жили
І висихають ще потрібні нам моря
І ми від спраги носимось безсилі
Густою зеленню засіяні поля
Перетворились на поля живої гнилі
І поступово зупиняються серця
Холодна кров вже не зігріє наші жили
Гаряче тіло в кожного мерця
Який тримається життя щосили
Ламають і надалі нас вітри
А дикі принципи з`їдають наші душі
Ніхто не може посмішок нести
Бо лиця наші сковані у ртуті
І роз`їдає болем нас життя
Лавина смерті накриває з головою
Калічить мов соляна кислота
Нектар що створений смертельною водою
Й ніхто не знайде ліків щоб спастись
Вбивали ми самі себе роками
Не можем далі по житті нестись
Ми загорілись надто темними вогнями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282029
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 22.09.2011
Життя - це чітко визначений час,
Який ми зобов’язані прожити.
І час цей створений лише для нас,
Та це не кожний може зрозуміти.
Адже коли пішло щось негаразд
Всі зразу прагнуть вік свій вкоротити.
Та чи задумувався хтось хоча би раз
Як іншим боляче буде це пережити?
Ніхто не думає, що десь саме в цей час
Вмирає немовля, що так хотіло жити,
Його вогонь життя не загорівшися погас
А ти продовжуй знов і знов себе губити!
Невже ти думаєш, що лиш у тебе згас
Промінь надії, що дає наснагу жити?
Невже ти й справді віриш в те, що саме так
Ти зможеш щось в житті цьому змінити?
Потрібно жити дальше й кожний раз
Коли життя наказує тобі тужити,
Й надалі вірити, що все ж настане час,
Коли й тебе будуть сильніш за все любити.
І сміючись крізь сльози пам’ятай,
Що скоро перестанеш ти їх лити,
Що негараздам всім настане край
І будеш знову більш за все хотіти жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011