| Сторінки (1/77): | « | 1 | » |
Впасти так просто,
Коли нема крила,
Але взлетіла, але горіла.
Боса, недбала з кулями в скроні,
Ноги втирали об коси солоні.
Вірила, спала, мліла, гойдала, пестила фарбой і написала.
Будь і відтане крига на волі, але ж солоні, ноги і доля.
Дівчина йди, нетримай кулемета, краще цвіти наче, а зрештой, жити щасливо вміти ще треба, але горіла, але летіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
І вдихнувши востаннє, помирала любов
Видихла знов яду, помирала і знов
Захлинувшись отравой відпускала любов
Все закінчення, аут, і немає ....
Губи в крові стоптала, проклинала, росла
Розквітала в помадах,
Незабутня, тонка
Прощавала образи, серцю вторила "ні".
Забувалась під назвой
Помирала люов.
Люди в богів загрались
Всемогутні стали,
А нестидо відказу
Віру свято несли.
Загубилась у слові, і у реченнях я
Помирала, а може це життя така гра?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510258
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 09.07.2014
Стиснут кулак и сболью крепко
Ну где ты мылая?
И жизнь по краю со слезами,
А счастье так же было ли едва ли.
Идешь по жизни грозным волком,
Среди ночей по холмах чорных
Ты ищешь след в куда-то,
А я ведь здесь оддато.
И эхо в небо звуком воя
Розрежет облако из гноя
И упадет разбрыжет пламя,
А я сгорю и ты я знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503381
рубрика: Поезія, Стихи о животных
дата поступления 05.06.2014
Грію руки об чашку кави, хоча на вулиці спекота, а в душі цвітуть маї. Я викидаю з вікна спогади і люди відтоптують їх ногами, намотуючи мені в згадку щось. Я не згадую минуле, не тягну його лямкою зажованої ртуті, а лише відштовшую бумерангом. Кажу йому геть з голови. Біжу навпітштовху вітра і гойдаю думки між деревами, а спів лунає з озера. Це напевно русалки звеселяють свій гонор і закликають пірнути у водяні нетрі глибини. А я сиджу на підвіконні згаданого ліку і малюю. Хочу мати друзів, малюю, впевнено наводжу фарбу та відстань настільки розмита, що ковшик з рукою ковзає і вона розтікається, як і вони. Такі ж розмиті, розбавлені друзі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501627
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.05.2014
Приходить вечір знов за обрій
І сонце вже ховається у гай
Колише вітер місяць й зорі
Чекай надіє невтікай.
Тебе шукав багато років
За морем синів в далині
Мені відкрила ти лиш серце
Й тебе одну любив.
Впадуть осіннії листочки
І закружляє за вікном
Зима самотня королева
І вже малює.
Чи то сніжинки, чи то сльози
Розгублені миті весни
Ти незникай у ночі,
А лиш приходь до мене в сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
Вже хміль минув та біль лишилась,
І давлячи мої думки отрута в серці із'явилась
Ну, що ти робиш мертвий сніг?
Я вийду вранці тихо, тихо,
Навшпиньки крикну до весни,
Що ми, як два забутих тіла,
А ти лежи вже краще мертний сніг.
В губах знов стигне сигарета,
І роз' їдає мозок, пальці дим
Й думки кружляють у повітрі мов планети
Душа в душі знову кричить.
Достукатись до твого крила
І впасти разом байдуже куди
Та ти відрізав все і я згоріла,
Бо ти ...
А зрештою іди,
Стирайсь, як фарба з мого тіла,
Бо щиро тебе допустила та вже не можу більш нема куди.
Не грай бо ти не віриш
В те, що сам хотів,
Дійти зі мною до весни...
А дні, два вечори у диві,
Лишу для тебе назавжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498151
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.05.2014
І вдихнувши востаннє, помирала любов
Видихла знов яду, помирала і знов
Захлинувшись отравой відпускала любов
Все закінчення, аут, і немає ....
Губи в крові стоптала, проклинала, росла
Розквітала в помадах,
Незабутня, тонка
Прощавала образи, серцю вторила "ні".
Забувалась під назвой
Помирала люБов.
Люди в богів загрались
Всемогутні стали,
А нести до відказу
Віру свято несли.
Загубилась у слові, і у реченнях я
Помирала, а може це життя така гра?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498150
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.05.2014
Мотив любви, порывы неба
К тебе шла, к тебе летела
Через дороги, горы, ветры
Я пронесла и я сумела.
Я донесла любовь до солнца
До неба, до тебя.
Но лишь одно я не сумела
Вернуть тебя.
Вернуть сначала,
Но птицы счастья вмиг умчали
Своей мечты, своей печали
Я посажу один цветок.
Чтоб никогда не умолкал он,
Чтобы дарил надежду в сердце,
Что я люблю и что не деться
Мне от любви, что есть в сердце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497168
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.05.2014
Как хочу тебя я увидеть
Прикоснуться щекою к губам
Я не знаю может быть это ветер
Рассказал мне тот тайный секрет.
Ну зачем я так сильно любила
Вспомнила всегда
Взгляд твой не забыла.
Я пройду незаметно
Ты не знаешь, как сильно люблю
Возвращаюсь домой каждый вечер.
Нарисую портрет на рассвете
В звездном небе догорает зоря
Тихо ветер шепнул мне на ушко:
«Все пройдет, только жди».
Ночь и тишина
Я вдали вижу тебя
Город, сумерки
Где-то вдали целуются пары.
Только мы с тобой так далеки
Между нами лишь ветер.
Тихим звоном под песню гитары
Нежно шепчу, что хочу.
Вот и рассвет
Снова жизнь проснулась
Начинается роль моя
Говоришь ты с другой
Может взглядом увидишь красоту тех губ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497166
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 06.05.2014
Я злюся на тебе, бот и не зі мною
Я злюся на тебе, бо бачу тебе
Я злюся, бо думкой борюся з тобою.
Я злюся на тебе тому, що люблю.
Тому, що я бачу тебе завжди поруч
Тому, що приходиш до мене у сни
Зігрієш так тепло
Й залиш як сни, усі мої сни.
Я знаю, що знову ти прийдеш, як сонце
Дощем ти заграєш, впадеш у траву.
І вже непотрібною стане та мука.
Ім'ями якої тебе я назву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014
Шагнув с надеждой на победу
По улице своей пройдусь
Моей души осколки лета
И памяти затяжной путь.
Сквозь бурю, ветры и надежды
По кручам слов не обманусь
По острым лезвиям кинжалов
По пустякам красивых душ.
Надежда в сердце возгорала
Огнем пронзила суета
Кто-то сказал, что я забыла
Когда по лезвию я шла.
Когда я крылья подставляла
Летела й затуляла боль
Ты так любил я не страдала
Меня охватывал огонь.
В прекрасном сне мы повстречались
Была туманная весна
Любовь пронзительным кинжалом
Нас покорила навсегда.
Кто скажет, мне скажите люди это судьба или порок
Никто не знает Бог рассудит
И никогда наоборот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496776
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2014
С тех пор когда тебя увидел
Я не смыкаю ночью глаз
Быть может ты и ненавидишь
Меня в раскрасочных тонах.
А я любил тебя так сильно,
Что не осмелился сказать
Но ты так тихо безобидно
Взяла и бросила меня.
А я любил тебя.
Готов пойти на все и ночь не сплю и день не сплю
Сжимает сердце мне от боли
Я приходил к тебе во двор.
Чтоб посмотреть, лишь на тебя,
А ты уходишь и не спросишь
Хочу ли я, чтоб ты ушла.
Ну и ушла, а я люблю.
И это все по настоящему
Спасибо Богу за тот день
Когда встретил я тебя
Пусть будут счастливы и те.
Кто будет рядом близ тебя
Не хочешь быть, со мной скажи
И я уйду с твоей дороги
Пусть будет счастлив тот.
С кем я был счастлив,
А если все же ты вернешься,
То знай, открою в сердце дверь
Ты постучи и я отвечу
Ведь я люблю тебя, поверь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492810
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.04.2014
Як птаха шалена
Ти канеш у морок
Думки залишаєш
Всім людям на спогад.
Про себе забув ти
Давно в цьому світі
Де править жорстокість
І похить блакиті.
Ти душу знов вирвав
Із гратів кайданів
У спокої ночі вони засинали.
Коли знекне слово на битому склі
Тоді я прийду на думку тобі.
Шукатимеш правди серед тисячі снів
Між снами ілюзій загублених днів
І може лиш там заснеш на віки
В безодні ночей, щоб мене віднайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492234
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.04.2014
Її ніхто не помічає
Ніхто не знає хто вона
Та все ж вона іще літає.
Схиливши голову униз
Іде по вулиці порожній
В її очах блакить
Уже давно загасло сонце.
І лиш пітьма і тиша
Були супутником в житті.
Стискаєш пальці у долонях
Вони нагадують печаль
Волієш жити у неволі
Та знов з’їда набутий жаль.
Знов догоріла її свічка
В пустелі спогад знов помер
То, що чека на неї завтра
Можливо теж забутий день.
Її ніхто не помічає
Ніхто не знає хто вона
Та все ж вона іще літає
Моя невидима душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2014
Ночь только сумерком небо покрылось
Дождь плачет тихо в дали.
Боль, то приходит как дым тайный,
То остается в глубине души.
Зачем я любила нечайно. Зачем я просила придти
Каждой ночью глаза твои вижу
Твой взгляд я ловлю в тишине.
Не думала, не ждала полюбила тебя.
Тихо ночь погрузила всех в сон, но не сплю
Где на свете есть сторона
Где любовь, теплота и мечта.
Вот ушла и простила
День прошел, пролетели года
Но тайком в тишине не забыла
Взгляд который хранила в сердцах.
Простила любовь, ушла, умерла
Забыла вдали, где ночь
Сколько жила просила придти
Ночью и днем забывая себя.
Ночь снова холод
И закрывшись ладошкой
Тихо плача струится ручей.
Там где давно было забыто
И слова и душа
Все в мгновенье забыла.
Те слова, обещания, мечты
Там далеко я простилась
С этим светом суеты.
Вот прошла жизнь, ты с другой
Но не в силах забыть
Ту девчонку из школы
Которая так и не сказала люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492039
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 12.04.2014
Ты же знаешь, так просто не плачут
Ты же знаешь, как больно в душе
Тот красивый и ласковый мальчик
Утонул на душе.
И храня эти дикие строчки
Вспоминая в осколках тебя
Забывая, что где-то на свете
Ищет новый парнишка меня.
А ты сильно любил я не спорю
Только имя никак не забудь
Я все та же наивная Катя,
А я тот же влюбчивый путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Легко заснути та важко спати
Можна мовчки собі брехати
Рвати кайдани, зализувать рани
Спати і чхати, літати.
Дати відмеженість часу
Бігти у спеку собакой
Мліти від снігу
І спати під кригой.
Впасти у сіно
Скласти дві ручки
Очі підняти на хмари дрімучі.
Псіхати, злитись і знову почати
Вірити, жити і трішки поспати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490861
рубрика: Поезія,
дата поступления 07.04.2014
Прости одна моя вина
Я слишком много выпила
Одна, одна, одна!
Вина из чаши приданой.
Прости, что жить я не могла
Отравой душу предала
И ледяная брама дна
Меня засыпала.
Лежу в темнице под замком
В твоем плену я пребываю
Я вновь тону
И кажется я таю.
Прости одна моя вина
Я слишком много выпила
Одна, одна
Мне жизнь с тобой написана!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489167
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.03.2014
Ніхто не вірить мені в тебе
Чому душа моя спокута
Чому болить і як пече,
Як та мелодія забута.
Ніхто не бачить, як стражда
У грудях серце вириває
Повз нас проходить знов юрба,
А ми самотні залишаємось.
З простягнутой рукой сиджу
Чи я хотів такої долі
Раніше все було не так,
А опинився я в неволі.
Ніхто не дивиться убік
Повз нас проходять натовпи юрбою
І я один такий сумний
І сльози ллються знов рікою.
І нас багато в світі тих, Які покинули домівку
Тепер наш дім самотній тин
І шпак, що плига по бруківкам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489166
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.03.2014
А в остальное время слезы ллешь
Винишь, что дождь пришел нежданно,
А корда солнце пистолет береш
И метишь всех кому еще так мало.
Берешь от жизни пол цены
Не ищешь краткого мгновенья
И вместо чтобы обойти
Идешь по краю столптворенья.
Ну и конечно нужен тот
Кто даст тебе себя в от дачу
Но не на миг, а на все сто,
Чтобы идти по жизни чуточку иначе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488321
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.03.2014
Шальною птицей шепот счастья
Он так велик, й необъясним
Шагнув в него забыв ненастья
Мы изучаем тот мотив.
Шепнем струна о вечном лете
И о любви и на рассвете
Кончившись облако прольется дождь,
А на губах не тает дрожь.
О, смутный час
Ты видишь время
Оно летит, оно сгорело
Та нить до тла в любви покорно.
Несу свой крест через надежду и судьбу
И верю свято,
Что время лечит, время мчится
И лишь любовь в том сердце длиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2014
Три кроки від болю
Два метри від світу
В рожеве проміння с ьогодні одіта.
Монтую пізнання
Сміюся з кохання
Намотую нитку
Рву голову квітки.
Ступаю у прірву
І щастя небачу
Відчутність себе
Собі ж непробачу.
Ти кажеш мовчання вгамовує спрагу
Наспправді ж безслівно вмираєш під газом.
Утоптана фальшей
Розгнівана люттю
Жадаєш померти
Від слів тих болючих.
Нав'язливо-ніжна
Дурна і прекрасна,
А зрештою грішна
І п'яна відраза.
Мене ти питаєш чому замовчала,
Бо болем у серці струна забринчала
Руйную слова в своїй голові
Тепер ти щасливий у власнім багні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487679
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.03.2014
А ти бачив, як падають зорі? Як розсипається місяць по небу, і кожен бачить його? Ти бачив колись любов в очах у неба, у сонця, вітру та води? Ти чув шепіт серця, яке поруч, дотик рук які пестили обличчя у пітьмі? Ти бачив все, та істини незнайшов, бо шукав її в себе, а вона виявилася довкола. Вона невиміряна рядками слів, звуками, наголосами, тобою і мною, але вона існує у середині кожного, просто не всі можуть її знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486272
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2014
Стрибай у воду! Хто ми тут піщинки, комашки, різні люди. Стрибай в воді немає правди вона омиє твої ноги, а спогади знесе у вирій. Хутчіш стрибай у воду! Можливо ми тут паралелі, кінці обвуленого дроту, а може правда в фальші і слова вбили в нас людоту? Ми звірі стали, бє усе і нищим, погрожуємо смертю сміло, і словом раним і невтішим, матюжим все і всіх на світі. Стрибай чого іще чекати тебе доведено до низу, а філіграмні нерви дано, щоб вірити що є любов на світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486271
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2014
В холодні ігри з тобою грали
Чи, то любили, чи, то знущались
Негріють більше твої долоні
І мозок вже невірить волі.
З тобою були неначе діти
Допоки вміли в любов радіти.
Жорстокі ігри і сірі будні
Нема надії на майбутнє.
Ми досить вміло з тобою грали
І знов любити і так страждали
Холодні ігри скували волю
Живем з тобою чужою долей.
Сталеві грати зробили в тілі
Чого так зовсім нехотіли
Голодні ігри змінили долю
Живем з тобою у неволі.
Все зруйнували, зтерли вміло
Немов ніколи нераділи.
То мабудь варто все забути
Піти навік із серця твого,
Бо вже чека мене майбутнє,
А ти ще грай у сірих буднях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478964
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2014
Ми всі вдягаєм маски
немов чекаєш ласки
Радості і болі
У всіх фальшиві ролі.
Сьогодні буду вдячна
Акторам тим бродячим,
Що посмішку ховають
В брехні всі потопають.
Ми всі втратили віру
І може трішки віру,
Що правда ролі знайде
Й театр стане раєм.
А поки граєм в маски
Комічні дивні таски
Закрий лице брехнею
Комічного лакея.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478963
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 12.02.2014
Ну, вот и все прощальный день
Уходит тень за тенью
И мы прощая в тишине
Закроем окна в двери.
Забудем сон, он был умен
Все прощитал до старта
Но вот закончился дурдом
Расплата сыплет смело.
С пригоршни дна
Намерен он,
То встретится, но вновь расстаться.
Да уж катись скорее вон
Уйди, захлопни двери
Живи, как хочешь милый сон
Но я в тебя не верю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2014
О небо, дай мені терпіння
З бур'яну виростить сльозу
Вросло в безмежність те коріння
і невідоме я несу.
Дай сили витримати утиск
Бажання зтерти в мертвий пил
І погасить жадоби прихоть
Мені сміливості ступить.
І намагання правди чути
Відвертості слова п\'янкі,
Щоб знати можна все забути
й відчути волі пил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476703
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2014
Привіт у далеку країну іншого континенту!
Сьогодні мене обіймає дощ, а ще вчора це були теплі сонячні зайчики. Зараз ти візьмеш стареньке крісло і прочитаєш мій лист кохання. Невпевнена чи вистачить слів розказати про стан душі, який існує тепер.
Тому зручніше сідай і слухай, як вітер заспіває колискову мелодію і вії закутає теплий сон. Там буду я, щоб оберігати нас від тиші; там будеш ти, щоб цілувати уста та витирати дрібний дощ з мого обличчя; там буде щастя розмальоване мережевими нитками павутиння.
Нехай усі говорять, що відстань руйнує почуття. Не вір їм! Бо все, що зараз є - не примара. Ніхто з тих,хто це сказав не ніг чути стукіт серця, яке тьохкає у темряві, ніхто не бачив, як світиться і палає любов, ніхто невідчував болю.
Всі мовитимуть – божевілля на руках моїх снів. Немає нічого неможливого в цьому житті і цій долі!
Сьогодні я вдячна тобі за щирість у словах, речах, діях. Вдячна твоєму серцю, що воно ще спроможне відчувати стукіт і бачити неможливе. Я намалюю тобі стежку додому, принесу кришталь гір та солодкий водоспад, щоб ти знав, що допоки це є я чекатиму тебе. Бо допоки життя є і лунає пісня доти живе людина.
Я КОХАЮ ТЕБЕ і чекаю, як трава дощу, як птаха неба, як квітка сонця. Я бажаю тобі відчути спокій, забути тишу та чути лише сміх і радість мого тепла. ТИ КОХАЄШ І НАЙ ХТО, ЩО ГОВОРИТЬ, ТА МИ БУДЕМО РАЗОМ, ПРОСТО ВІР МЕНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464662
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.12.2013
І вдихнувши востаннє, помирала любов
Видихла знов яду, помирала і знов
Захлинувшись отравой відпускала любов
Все закінчення, аут, і немає ....
Губи в крові стоптала, проклинала, росла
Розквітала в помадах,
Незабутня, тонка
Прощавала образи, серцю вторила "ні".
Забувалась під назвой
Помирала люов.
Люди в богів загрались
Всемогутні стали,
А нести до відказу
Віру свято.
Загубилась у слові, і у реченнях я
Помирала, а може це життя така гра?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464537
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.12.2013
Стіл, комод, стара шухляда, цигарки, папір і вата.
Запалю маленьку свічку, хрен з тобой гори п'яничка!
Доза в крові знов гуляє, голос в просторі блукає,
Тіло в'ямлякло і опало, де ж ти с.. ка нализалось?
А ніде удома в хаті, де лежать пусті патлаті
Павутини твоїх звуків, я закохана по вуха.
Все нас..ти я неплачу, почуття в гі..но стовкмачу,
Водка, двері, табуретка, п'є моя дурна "сосєдка".
Ну, а я із нею разом наповняю хату газом,
Звуки стихли, впала тиша, п'яна мор..да спить під кришой,
Ну, а я пісні співаю, п' ю тебе, а ти це знаєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464229
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 05.12.2013
Вже хміль минув та біль лишилась,
І давлячи мої думки отрута в серці із'явилась
Ну, що ти робиш мертвий сніг?
Я вийду вранці тихо, тихо,
Навшпиньки крикну до весни,
Що ми, як два забутих тіла,
А ти лежи вже краще мертний сніг.
В губах знов стигне сигарета,
І роз' їдає мозок, пальці
Й думки кружляють у повітрі мов планети
Душа в душі знову кричить.
Достукатись до твого крила
І впасти разом байдуже куди
Та ти відрізав все і я згоріла,
Бо ти ...
А зрештою іди,
Стирайсь, як фарба з мого тіла,
Бо щиро тебе допустила та вже неможу більш нема куди.
Не грай бо ти невіриш
В те, що сам хотів,
Дійти зі мною до весни...
А дні, два вечори у диві,
Лишу для тебе назавжди!
(Дякую тобі, що показав мене іншу)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464227
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.12.2013
Стовпом в душі живе печаль
І роз'їдає мої скроні,
То чорна полоса німа
Кудись біжить у бік неволі.
Сльоза біжить знов по щоці
Образа душу розриває
Чому у світі я нічий
Чому ніхто мене незнає?
За, що плачу й про, що мовчу
Нескаже зболене сердечко
За, що кричу я як кричу
Нескаже мова бесконечна.
Як цвях прибита знов сиджу
У світ ілюзій виглядаю
Чомусь сьогодні я мовчу,
Але навіщо я незнаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2013
За віру нашу бито,
Бо ми не такі як інші
Та нас відречено від них,
Якщо ти з Богом завжди будеш іншим
Ти не такий крутий
Ти просто нижчий.
Відречений, побитий, впалий,
Бо шляхом праведним ідеш,
Як кажеш людям ти про Нього
Вони сміються у лице.
Й плюють на все у світі
Стаху Його у них немає
О, схаменіться люди
Час розплати бо близько йде
Скоро Він прийде
І суд страшний прийде.
Й тоді , як сльози литимете грішні,
Що ви не йшли Його шляхом,
А він поділить вас і тих інших
Яким сміялись ви в лице.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456108
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.10.2013
Стрибай у воду! Хто ми тут піщинки, комашки, різні люди. Стрибай в воді немає правди вона омиє твої ноги, а спогади знесе у вирій. Хутчіш стрибай у воду! Можливо ми тут паралелі, кінці обвуленого дроту, а може правда в фальші і слова вбили в нас людоту? Ми звірі стали, бє усе і нищим, погрожуємо смертю сміло, і словом раним і невтішим, матюжим все і всіх на світі. Стрибай чого іще чекати тебе доведено до низу, а філіграмні нерви дано, щоб вірити що є любов на світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429657
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.06.2013
Ми вдягаєм маски
Немов чекаєм ласки
Радості і болі
У всіх фальшиві ролі.
Сьогодні буду вдячна
Акторам тим бродячим,
Що посмішку ховають
В брехні всі потопають.
Ми всі втратили міру
І може трішки міру,
Що правда ролі знайде
Й театр стане раєм.
А поки граєм в маски
Комічні дивні таски
Закрий лице брехнею
Фальшивого лакея.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425999
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 19.05.2013
Сліпа тому, що вкотре не бачить очевидних речей, які затьмарюють її розум, крадуть її сни і свідомість, руйнують її тендітне життя. Чи то можливо вона надто самовпевнена у всьому? Вкотре ступає по тій самій вулиці де вже не ростуть мертві квіти жалю, не плачуть сумніви і не видирає серце пітьма.
Йде по вулиці, а там дідуган-вітрюган женеться неначе скажена собака і б’є у лице своїм холодом, жорстокістю, а потім ще й покриває її маленькі плечі ніби не знаючи, як важко їй іти. Ні вона не зникне, а продовжуватиме йти наперекір усім, закриватиме очі й бачитиме жалю до всього, що залишилося хороше і те, що варто мати воно зникає розтираючись у багнюці під ногами і вона затопче його своїми слідами не давши змогу знову сумніватися думкам.
Її давно покинули друзі, рідні, знайомі і вкотре заплутавшись у власному егоїзмі вона біжить шукаючи порятунку у вулиці, питаючи свого серця правильного вибору і розуміє, що її так ніхто ніколи не збагнув.
ЇЇ називають по-різному, але вона завжди різна, тому приходить сама. Спочатку ти їй сподобаєшся, потім вона напише тобі купу дурниць з яких ти будеш сміятися, а потім ти її відчуєш, вона ввійде до тебе у душу і не відпустить з своїх кордонів. А далі ти вкотре розчаруєшся у ній, бо ти не бачиш, ти не можеш її відчути, ні сприйняти, ти можеш лише знати, що вона існує десь далеко у межах твоїх, тому ти відпускаєш її не давши можливості закріпитися у тілі.
Ти надто спотворив своє життя для того, щоб її відчути, а вона йтиме по тій самій вулиці попросивши в тебе шансу для порятунку уламків свого існування, але на межах твого терену вона не існує.
Сни, сліпі картини, а в них серед них та якій ти подобався. Ти ніколи не побачиш її, бо надто сором’язливий, не зможеш зробити крок, бо вона сліпа у своєму почутті до тебе і залишиться для тебе лише розділовим знаком. Тому, якщо ти читаєш ці рядки думаю зрозумієш про кого вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412429
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Сто кілограмів фальші ляга на твої плечі і ти вже не задумуєшся про те, що комусь потрібні пояснення, бо брехня єдиний вихід, якийти бачиш для себе. Віриш, що можеш щось змінити для себе у світі одурюючи мозок попелом і струшуючи на підлогу зайвий пил.
Тікаєш якнайдалі від правдиі та не прагнеш бути таким який ти є. Ідеалізуєш бачення себе у просторах і знаєш, що прийде кінець і настане розплата за свої вчинки.
Але зараз брехати. Їй, собі, довкола бруд, тонни, тисячі, мільйони обманливих речей в які ти закоханий. Тобі не подобається правда. Так подивись мені в очі в них твоє відображення! Вважаєш себе кращим, зіркою товариства огиднихї хитрих ігуан, які співають з тобою створюючи імідж. Так ти зірка!
Але насправді ти такий, як всі, такий же пустий і черствий, безвідчутний до сміху. Мені тебе шкода, бо ця брехня веде тебе в прірву. Можеш і далі ідеалізувати, але я скажу тобі правду про те, що ми не гірші за інших, ми просто не такі як вони у цьому наша провина. Ми надто м'які, щоб дати відсіч словам. Ось і вся правда, про яку ти вкотре змовчиш. Напийся отрути зміїного яду і куштуй нектар слави та знай правда знайде тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412427
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.03.2013
В повітрі пахне солодким дощем і до дурману хочеться кохання. Пянкого, яскравого, пристрасного і справжнього. А крапельки наспівують мелодію і я як задумана птаха сиджу на віконечку милуюся барвами, які стікають по вітражі і мрію. Я дуже люблю дощ. Так це теж кохання. Хтось любить цукерки, а я дощ. Він тамує в мені гарячковитість і я поринаю у далеку мандрівку сну.
Хочеться кохання такого, яке ніхто не бачив і не відчував; такого від якого виростають крила. Торкатися руки того хто поруч, зазирати в глибину його очей та спробувати цілунок трояндових уст. Мрії, мрії. Хочеться відключити буденність, викреслити всі непотрібні ілюзії та здолати тишу своїми почуттями. Покласти небо до ніг та дістати зірку з нього, взяти собі на згадку ніжні пестощі краплинок дощу. Пройти по кольорам веселки і віднайти барви для себе.
Як я хочу, щоб прийшло кохання, накрило мене хвилею свого божевілля і віднесло далеко з цього підвіконня за яким танцюючи вальс крапає намисто та співає вітер колискову для серця. Хочу знати, що таке тебе кохати і що відчуваєш коли тебе люблять. О, ці божевільні виткані мрії. Боже, як я хочу зустріти його, віддати частинку свого життя, подарувати посмішку устам, збагнути невідоме і тремтіти від щастя, що він є. Бо коли закінчиться дощ я бігатиму по озерцям його крапель, відпущу свій корабель бажань і чекатиму, що ось, ось прийде те почутття, яке важко описати. Як писав Купрін : " І тоді коли заграла мелодія вона зрозуміла, що через все її життя пройшла справжня любов, яка нечекає нагороди і яка повторюється раз на тисячу років".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410482
рубрика: Проза, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2013
Зітри мене із пам'яті
Забудь, що я була там
І поцілунок давній
Ти теж зітри, зітри.
Залиш мене спечалену
І відпусти провину
Й себе дурманом в мені
Зітри, зітри, зітри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405439
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 02.03.2013
Три метри над небом
Два кроки від сонця
Й долоні не гріють власнії скроні,
А спогади плівкой біжать мов коралі
На різних етапах моєї печалі.
Три метри над прірвой
Два кроки від болю
Ми знов нездолали
Одвічні треолі
Спокусливо-ніжні
І жовто-багряні
Ми знов незмогли здобути медалі.
Три метри до відстані
Крок до мовчання
Й біжать ешалоном набуті вуалі
З тобою все грішно і гине безпека
Три кроки-це відстань,
Як море далеке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405438
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2013
Сниму очки из глаз уставших
Пусть отдохнет моя душа
Влачить все дни что нисославши
Ведь буду я.
Но и не плачу, не рыдаю
Я свой багаж с собой несу
Я смело йду и не страдаю
И за тобою не пойду.
А ты незнаю может снова
Когда нибудь придешь ко мне
Но знай любимый я жестока
Теперь к тебе.
Но клясть тебя не станет сердце,
А лишь пошлю тебе любимый
Я радости ранимой
И благо хрупкого хрусталь.
И может растревожишь душу
Чтоб быть как прежде ты любим
Сказать могу я много лишне,
Но не сказать могу : "Любим".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369250
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 07.10.2012
Не люблю предателей й злодеев
Не люблю обманщиков й врагов
И всех тех кто правит колизеем
Заправляя стаи как волов.
О, Юлий Цезарь
Ты правитель
И Рим как славный повелитель
Всегда народами любим.
И ты запомни час настанет
Уже расплата ждет твоя
И крест тебя нести заставят
Как Иисуса Христа.
О, будешь плакать Юлий Цезарь
За свой народ, что ты сгубил
Но ты ведь знал и был всевластен
И вновь ты Рим свой погубил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369248
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 07.10.2012
Маленьке щастя чекає вдома
Смішне, усміхнене, бадьоре
Дарує радість кожен день
Доню люблю понад усе.
Вона дарована Всевишнім
Й народжена з любові
Я не віддам її нікому
Це наше спільне щастя.
Люблю коли всміхається до мене
І рученята тягне для обіймів
І так цілує щиро
Яка це радість мать дитятко.
Вона іще зовсім маленька,
Але для мене вона одна
Рости янголику рідненький
Рости кровиночка моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362671
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.09.2012
Відкрий вікна на волю
Й відпусти своє серце,
Що іще не згоріло
Може завтра померти.
Не кляни свою долю
Все, що маєш довершив
Не дарма свої крила
В небі птаха повернув.
Не кажи про неправду,
А вуста стримуй
І не мсти людям правдой
Її в собі затримай.
Ти морально отруєш
Життя своє даремно
Шляху більше не бачиш
Наче вже ти померший.
Ти живий, насолоджуй
Душу свою речами
Гармонійно відновлюй
Серце в Господі свято.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362544
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 06.09.2012
І не дружина й не кохана,
А дивна птаха я така
Зима лишилась і зостався
Промінь осіннього тепла.
Не зміг ти буть мені опорой
Не зміг і вберегти родину
Тепер самотньо їдь додому. Мене забудь.
Я гордо знов підніму крила
І полечу удаль
Зняла навік печальну маску
І відпустила всю печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362040
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 04.09.2012
Не можу спать, не можу думать
Не можу крапки ставить я
Ну хто паскудство це придумав,
Щоб так страждать.
Не можу вірить у майбутнє
Коли минуле не пускає,
А лиш дурію від зневіри
І п'ю із чашечки брехні.
Не вірю більше чоловіку
Не вірю жінці і сусідам
Тепер самотняя левиця
Шукає правдоньки сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362038
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2012
Навіщо хлопцеві родина,
Щоб вгамувати власний смуток?
Ох незнаю я.
Можливо це є забаганка
Душі його і почуття
Ні, певно є такая рамка
От хочу я, а що мені!
Не є важливо те, що буде
І те, що є уже немає
Усі слова колись забуду
Можливо все, мене немає.
Тепер блукаєш сірим вовком
І виєш тихо уночі
Чому запитуєш укотре
Ой неважливо це мені.
Подушкой сльози обливаєш
Лежиш, мовчиш як та облуда
У серце більш нікого невпускаєш
Закрилась у собі...
Сидиш на припічку паскуда
Чому запитую я всоте
Це кляте хоббі так важливе?
Невже сімя,дитина, згода
Це другий план?
Мабудь тобі це дивно чути.
чи ти уже забув все
Всі смски, перельоти
Зимові сніжні каруселі
Ти все забув.
Казала вкотре мені мать твоя:
\"Неварто вам було женитись
Ще б погуляли трошки,
А вже тоді дітей робити\".
Канюче вічно курва тая
Ой мать твоя,
Що ж поробиш таке життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2012
Я металева кішка
Я зла і небезпечна
Якщо мене спіймаєш,
Із гратів ти сталевих..
Я можу бути ніжна
Сьогодні королева,
А завтра я тварина
Схопи мене із плену.
Якщо зі мною поруч
Ти хочеш просто бути,
Тобі мої кайдані
Не можна не збагнути.
Якщо мене чекаєш,
То йди на запах вітру
Ти все в мені втрачаєш
І знову линеш в прірву.
Мовчи огидна маско
Тебе не хочу чути
Облудна сіра кішко
Хоча ти мав б забути.
Як миша в моїх лапах
Я вміло тобой граю
Ти у моїм полоні
Тебе не відпускаю.
Я металева кішка
Немає в мене серця
Там сірі старі грати.
І кров в них згасає,
Як попіл... вранці на світанку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360939
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 30.08.2012
Одного вечора повернувшись додому я думала. Думки якось самі формулювались у речення і я вирішила написати про почуття незнаю, які саме вам судити.
Я не знаю, як пояснити стан людини коли в її житті з'являється тріщина чи, то сумнівів чи то жалю чи то безвиході. Ти ніби зомбі. Важко коли не можна покластись на друзів яких у тебе просто не існує, бо всі десь повтікали і ти сам на сам зі своєю проблемою. Ти шукаєш відповідь в улюблених піснях на одвічні питання, запитуєш себе вкотре, що таке любов, життя, кохання, чоловік, проблеми, що таке непорозуміння з батьками, вічні борги, стіна без виходу порожня.
Ти блукаєш вулицею міста, бо воно іноді тобі нагадує щасливі дні коли ви були разом там у минулому, а не зараз де він майже, як програма, яка виконує лише функції, де ти не сидиш вдома не латаєш 10 шкарпетку, не готуєш їжу на ранок, бо це зробила мама. Ти вільна, як пташка. Іноді тобі здається, що життя, як вулкан який тебе підкидає і ти летиш високо вгору, простягаєш крила, але всеодно знайдеться ножниця, яка тобі їх відріже, перекриє всі виходи та входи...
Ти закохана в нього чи у тебе сім'я ви щасливі, та період романтики минає настають сірі завуальовані будні, які поглинають тебе, ти розчиняєшся у роботі, чи ще чомусь ти задумана та вічно замучена проблемами і замість того, щоб вільніше дихати звинувачуєш себе чому ти не приготовила йому котлет чи мяса,бо він їх любить, не протоптала шлях до його шлунка, ти вже забула, яка ти гарна, вдягнеш свій сіренький костюм заткнувши мрію про зовнішність собі у кишеню, забудеш все чого ти хочеш для себе, бо вас двоє і ви ділите навпіл життя. Ти затуркана, закручена білка...
Ти рвеш себе на частини, щоб довести я існую я тут та нажаль тебе ніхто не чує і ти вкотре засинаєш у своїй кімнаті з надією, що вихід є. Тобі вже давно звичні образи і докори зі сторони родини про те, що так жити не можна, що треба щось робити, вирішувати, але ти незнаєш як. Ти блукаєш в собі намагаючить виліпити себе, змайструвати піти на компроміс, вибачитись, чи вкотре після гучного кричання ти біжиш у крамничку по відкритку. Ти пишеш, що кохаєш його, пишеш йому, що цінуєш все, що він робить не задумуючись про те, а що він зробив для твого кохання. Можливо він втече вкотре від проблеми на улюблену репетицію чи піде купить пива знаючи, як дорога кожна копійка, а може він зануриться у роботу, аби менше думати про те, що ти йому хочеш сказати чи просто тебе не слухає.
Та одного дня ти не витримуєш тиску і перекреслюєш все, втікаєш від нього далеко ти не хочеш з ним бути, ти незнаєш, як тобі вчинити зараз, ти не хочеш іти ця несправедливість тебе руйнує. Та настає момент коли він говорить, що тебе хтось стримує той кого ти бачиш у сні за ким ти сумуєш. Та , як ти можеш сумувати за неведимкою за тим кого неіснує імені якого ти незнаєш. І ти падаєш у прірву..
Ти плачеш, але сліз твоїх ніхто не бачить, бо це вмирає твоя душа твоя прив'язаність до світу на двоє і тоді ти ділишся на себе і на нього. Ти монета. І вкотре приходиш додому готуєш вечерю, бо зараз прийде він, той хто каже, що без тебе не проживе і ти віриш, закопуєшся по вуха в роботу чи співаєш, пишеш вірш чи твір, який сама ж і читаєш, ти існуєш, то можливо ти тінь просто відображення цього світу. Ні ти хвора тобі потрібні ліки від суму. То може варто полюбити себе, закрити доступ до проблем та зробити їх простіше і хто зна може одного дня він доведе тобі, що гідний бути поруч. І ти не тінь, а особистість, яка теж думає і живе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306420
рубрика: Проза, Портретна поезія
дата поступления 14.01.2012
Чому сліпа, тому, що вкотре не бачить очевидних речей, які затьмарюють її розум, крадуть її сни і свідомість, руйнують її тендітне життя. Чи то можливо вона надто самовпевнена у всьому. Вкотре ступає по тій самій вулиці де вже не ростуть мертві квіти жалю, не плачуть сумніви і не видирає гордість чи пітьма серце. Йде, а там вітрюган-дідуган женеться наче скажена собака і б’є у її ніжне лице своїм холодом, жорстокістю, а потім ще й снігом накриє її маленькі плечі ніби не знаючи як важко їй йти.
Ні вона не зникне, а продовжуватиме йти на перекір усім, закриватиме очі і не бачитиме жалю до всього, до того, що лишилось хороше і те, що варто мати, воно зникає розтираючись у багнюці під ногами і вона його затопче своїми слідами не давши зможу знову сумніватися думкам. ЇЇ давно покинули друзі, рідні, знайомі і вкотре заплутавшись у власному егоїзмі вона біжить шукаючи порятунку у вулиці, питає свого серця правильного вибору і розуміє, що її так ніхто ніколи і не збагнув.
ЇЇ називають по-різному, але вона завжди приходить сама, тому спочатку ти їй сподобаєшся, потім вона напише тобі купу дурниць з яких ти будеш сміятися, а потім ти її відчуєш, вона ввійде до тебе в душу і не відпускатиме ніколи з своїх кордонів. А потім ти вкотре розчаруєшся у ній, бо ти не бачиш, ти не можеш її ні відчути, ти можеш лише знати, що вона існує десь далеко у межах твоїх, тому ти відпускаєш її не давши можливості закріпитись у тілі.
Ти надто спотворив своє життя для того, щоб її відчувати, а вона знову йтиме по тій самій вулиці попросивши в тебе шансу для порятунку уламків свого існування, але на межах твого терену ти її не відчуєш.
Сни, сліпі картини, а серед них та, якій ти подобався. Ти ніколи не відчуєш її, бо надто сором’язливий, не зможеш зробити крок, бо вона сліпа у своєму почутті до тебе, і вона залишиться твоїм розділовим знаком. Тому якщо ти читаєш ці рядки думаю зрозумієш про кого вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303228
рубрика: Проза, Портретна поезія
дата поступления 30.12.2011
Стовпом в душі живе печаль
І роз'їдає мої скроні,
То чорна полоса німа
Кудись біжить у бік неволі.
Сльоза тече знов по щоці
Образа душу роздирає
Чому у світі я нічий?
Чому ніхто мене не знає?
За, що плачу
Й про, що мовчу
Нескаже зболене сердечко
За, що кричу і як кричу
Нескаже мова бесконечна.
Як цвях прибита знов сиджу
У світ ілюзій виглядаю
Чомусь сьогодні я мовчу,
Але навіщо я незнаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Я ишла, по тихой улице. Вслед за мной летела дрожь. Эта улица напоминала что-то, что когда было.
Лето… тихий вечер позажигал, все звезды в небе. По уличной пустой, дорожке ишла, тогда как в первый раз. Веселье, радость, счастье ты приносил, как и сейчас. Ты рядом, Боже ты со мною и я люблю тебя немного, но никогда я не пойму. Уйду из твоей жизни не жалея, й не оглянусь я никогда, мое ты имя не забудешь тогда когда как в первый раз.
Ты знаешь, можешь ненавидеть, можешь любить, но не страдай. Прошу уйди с моей дороги не заграждай другим пути, холодное сердце не растопишь и не согреешь ты в руке. Простишь, забудешь, но вернешься. Зачем стучишься ты снова в двери? Устало сердце молит, просит, не возвращайся, не хочу. Но ты приходишь, все закрыто, не могу. Ушла, а ты не думай я забуду, не буду вспоминать улыбку, глаза и губы алых роз. И снова иду по тихой улице, тогда как в первый раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292879
рубрика: Проза, Посвящение
дата поступления 13.11.2011
Чомусь в житті завжди буває так, що люди які нас люблять покидають нас. Море, юні 15років, які повернулись тільки зараз, я познайомилась з ангелом. У нього були крила, такі як і у всіх та вони відрізнялись лиш одним вони не вміли літати, лице було дивовижним і коли він посміхався на душі ставало тепло, тому я його називала Ангелом Ночі.
Коли ми зустрілись в душі засяяв вогонь, ми гуляли на березі моря, довго блукали і падали у пісок. Одного дня він мене навчив літати, літати у кохання...
Зранку довго думала, сидівши на березі гралася з думками, перебираючи потрібні слова для того, щоб втекти. Ретельно продумавши свій вчинок пішла до нього. Ангел ночі обійняв мене за плечі та пригорнув, та я швидко відштовхнула його і відійшла. Ангел тихо плакав у мене на колінах просивши залишитись з ним. Я вийшла. Він вилетів та піднявшись у небо розкинув свої крила і упавши на пісок зламав їх. Тепер це був ангел з розбитими крилами.
Після цього я його бачила ще раз коли він ішов дорогою, яка вела додому. Лиш тоді крикнула: „Люблю тебе ангеле ночі”, та ці слова були не почуті і тепер я обіймала простір в якому не було його рідного, близького, коханого. Я чекала на нього три роки, а потім дізналась, що він вилікував свої крила і полетів. Знайшовши сили він знову навчився літати та вже не зі мною з іншою, яка називала його Ангелом ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292180
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2011
На старом кладбище у бездны
Похоронили Вы меня
И больше солнце мне не светит
Не дарят радость облака.
Моя душа покинув тело
Летала в небе так несмело
Парила над твоим окном
И вновь стучалася в твой дом.
Цветы принося стаи птицы
И только ворон так крушиться
Что нет тебя со мною рядом
И слезы их нас застилают градом.
Спокойно сплю теперь один
Среди оставленых могил
Похилый крест и надпись там
Ушол из жизни и пропал.
К тебе приду в ночные сны
И буду ждать с тобой весны
Быть может ты приснишся мне
Во мраке ночи в тишине.
На старом кладбище молитвы
Уже давно мною забыты
Спасенье просит вновь душа
На остром лезвии ножа.
Я на краю стою! Ты видишь?
Нет, разве призрак прав?
Придешь ко мне кладешь цветы
На мрамор падают листы
И осыпаются из глаз
Стальные слезы как алмаз.
Не плачь! Ведь ты меня забудешь
Покорно жизнь влачить ты будешь,
А я спокойно отдохну
В сырой могиле на краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290623
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.11.2011
Як мало значили слова,
Які мені колись писала
Я був закоханий юнак
Й любов в мені ця незгасала.
Ми були наче два крила
Летіли поруч із тобою
Та роз'єднала нас ріка
Років і суму за тобою.
Шкода, що час не повернуть
Бо я цього дуже хотів би,
Щоб знову повернути день
Коли тебе в собі зустрів я.
Ти не моя, сумує серце
І спогад лине, як міраж
Самотньо у житті без тебе,
Бо десь в душі шукаю шлях.
Тебе я хочу знов зустріти
І зазирнути в океан
І як колись життю радіти,
Бо поруч ти- моє буття.
Все більше слів малює спогад
Хоча це все мабудь лиш сон
Ти не одна, я не з тобою
Пішла за обрій давняя любов.
Життя тече, не зупинити,
Як мало значать ці слова
Тебе б побачити й радіти
Це справжнє щастя- ти і я.
Тепер уже зустрінусь з другом
Найкращим спутником життя
Ти вір, я не забуду
Тебе ніколи радосте моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2011
Вони ховаються завжди у масках і їхні обличчя часто не можна побачити лише з часом коли вже ти їсиш 10 пуд солі і сльози на твоїх очах не висихають ти впізнаєш їх. Ти живеш все життя з ними і вважаєш себе їхньою частиною та коли стрілка годинника забігає за 24 годину розумієш, що це все вигадка. Ти не їхня і ніколи не була з ними. Вони лише спогади твого життя чи твоєї уяви. Так тебе зрадили, дали вкотре зрозуміти, що тобі можна робити боляче.
Спочатку це були рідні, потім друзі, а потім і твій коханий. І ти впала у глибоку прірву нерозуміння і відчаю. І немає кому тебе підтримати лише Господь з тобою у твоїй журбі. Ти вкотре себе запитуєш ну чому ніхто не запитав про тебе, твій смуток, почуття, ніхто навіть не намагався зрозуміти серця, що обпікає вогнем.
Незнаєш чому тебе зрадили і куди тобі йти, до кого притулитись і чого чекати. Ти сідаєш на маршрутку і тікаєш у парк або церкву, бо більше тобі немає куди й и і кому розповісти свою журбу.
А вони тим часом живуть у спокої, бо їм неважливо, як ти і що ти. Зрадники. Ти кричиш їм у слід та ніхто не чує твого крику, ти лишилась одна зі своєю думкою. То для кого жити? І відповідь одна для своєї дитини, яка теж плаче разом з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290119
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2011
Скільки разів на очах з’являлись рожеві окуляри і уявляла ось ця людина, яка мені потрібна тепер і зараз. А з часом, а зазвичай через місяць вона втікала або просто зникала так, як і з'являлись. Тільки всі ті, які були досі бачили лише об’єкт свого бажання, яка потрапила до них у сітку.
Часто за все вона в 100 раз вдягала свої чарівні окуляри хоча знала, що він зраджує та нещиро ставиться до неї. Але ж вона так кохає та знову себе обманює в цьому. Закриваючи очі вночі вона перетворювалась в звичайну дівчину і мріяла, як можна все змінити. Вона дуже хотіла подарувати частинку свого душевного тепла. А він знаючи її почуття йшов до іншої, яка дарувала не лише душевне, а й фізичне тепло. Йшов час і лялька навчилася дарувати два почуття відразу думаючи, що хоч цим зможе його залишити. А він вгадавши її наївність лише посміявся з цього. І коли бачачи, що він йде вона тримала шматки ниток та спогадів їхнього кохання. Як часто вона обманювала себе. Тоді вона не хотіла вірити, що це була лише дурна гра його бажання і її ілюзія.
З цього дня її життя змінилось з іншим лялькарем бо він був на диво досвідченим мачо та шанувальником статуеток. Він часто пив та ображав, бо вважав це втіхою. Час летів і минав рік вона дізналась, що у нього була не лише єдина і кохана. Принаймні він визнав це і тому не так тяжко було йти та зтирати всі горизонти їхніх побачень. Адже він цілував одну, а був з іншою. Вона це знала, але як завжди кохала так ніби це знову був той, який не цінував її тіло.
Бо знаючи її життя вмів часто грати словами, які боляче ранили душу. Ставши на коліна просив пробачення в ляльки за гру в яку вмів грати. Та вона знайшла собі нового казкаря, якого цінувала, як скарб. Знову думаючи, що він залишиться і покохає її понівечену ляльку змучену грою фальші. Та з часом пішов лишивши після себе пекучі сліди і рани…
Нова історія почалась знову. Вони познайомились на вечірці де проводився конкурс танцю, вони виграли…і почалось. Смішні історії, сумні події, довгі дзвінки в телефон довгоочікувані зустрічі і прощання. Та в нього була людина з якою він зустрічався часто думаючи, що це від суму. Він дуже не хотів бути один і тому для нього вона була подругою–лялькою з якою приємно було провести час.
Ця гра тягнулась довго. Вона і він обманювали один одного в своїх почуттях. Вважаючи, що це кохання лялька не вірила в це тому для забави знайшла собі іншу втіху в іншій людині. Часто ішовши від одного вона поверталась до іншого. Все змінилось дуже спонтанно. Бо інший просто захотів бути з нею, протестувати було пізно. Почуття зламались рівно через тиждень. Вона повернулась до казкаря, він до дівчини...
Лист прийшов несподівано в ньому було написано чітко і ясно почуття і ілюзія, яку вона знала. Читаючи його не вірила тому бо все, що було написано ламало мости минулого. Він пішов…Безкінечні сльози, які капали вже 4 день змусили її змінитись. Прокидаючись вночі часто звала…Він прийшов, ні скоріш повернувся, як бумеранг. І його дуже гнітила думка чому це так. Він не міг зрозуміти чому пішов і вертався, напевне покохав цю дивну ляльку.
А тепер вона йшла бо розуміла, що тримати немає сенсу бо її цінували, як людину. Хоча в його очах лишалась тою лялькою–подругою та надто правдивою була казка. Все знову закрутилось і здавалось, що ніхто й не йшов. Бо її і його тримали почуття ілюзії і невідомого незмінного майбутнього. Тепер її лякає невідома буденність, його що вона все знає.
Та він напевне боїться втратити цю дорогоцінну ляльку, яка дарує йому ніжність, тепло, серце віддаючи все, щоб він лишився. Отак часто лялька себе обманювала…Історія закінчується тим, що лялька стала людиною, а той останній в її історії, якого вона вважала своїм хлопцем залишився з нею назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289366
рубрика: Інше, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2011
Сьогодні чомусь сумно. Я не заплітаю твоє волосся...Сумно. Два тижні розлуки–це неможливо, мене розриває на частини, дні ідуть повільно, вдома ніхто не крутиться під ковдрою.
Вчора лягла спати з твоїм зайцем і так то ніби ти, обняла його, назвала «бурулькою» у відповідь ти б сказав: «не ображай себе» і ми б посміялись з цього. Сумно…
На роботі, якісь всі дивні мабудь просто осінь холодна, то сніг перший заміта, то дощ крапає, то сонце.
Але скоро кінець цього тижня і я зможу побачити тебе. Як ти приїдеш у моїй душі знов засяє весна і будуть співати птахи, а поки там осінь. Сумно…
Повертайся скоріше коханий так хочу тебе обійняти, попестити твоє волосся, хочу скоріше тебе поцілувати у твої очі, носик, щочки. Як я хочу, щоб у нас було маленьке. Я хочу коханий, щоб ми все життя були разом, щоб мали власне житло, бізнес, щоб прожили і ніколи не шкодували про своє життя. Приїзджай швидше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288244
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.10.2011
Якщо ти читаєш цей лист значить будеш знати правду,яку я ніколи не хотіла говорити, бо це надто важко для мене. Прочитавши це може зрозумієш, що я теж людина і хочу кохати.
Ти ж знаєш про мене абсолютно все я нічого і це мені подобається. Вперше в житті я почуваю себе, як за стіною. Я знайшла людину, яка бачить мене як людину, а не як об'єкт бажання. Хоча може я і помиляюсь. Я знову високо злетіла в небо з якого тепер боюся впасти, мені просто варто спуститись на землю.
Я боюсь закохатись і ти знаєш чому, бо мені досить часто робили боляче, мною досить часто гралися як з іграшкою. А потім все пройшло я навчилась жити з цим болем та тою реальністю яка оточує мене. Пам'ятаєш казала, що ти побачиш, що я зроблю і ось воно. Мною грались, а тепер я затіяла гру в яку втягнула тебе.
Я досить часто згадую нашу першу зустріч, поцілунок. Це був кайф як я казала. Це було найбільше бажання моєї безглуздої фантазії. Я знала, що ти ніколи не звернеш увагу на таку дівчину як я і зробила перший крок. Ти казав, що давно не зустрічав таку толкову людину як я.
Знаю, що люблю тебе і від цієї любові втікаю,бо вона мене з'їда. Бо бачила у своєму житті лише розчарування, біль та зраду, лише бажання бути об'єктом кохання. Ти знаєш це, знаєш чого я боюсь, ти не змушуєш. А оцей клин який в'ївся в голову, що мене постійно заставляли щось робити зробив мене хамкою. Думаю, що ти ще не кохаєш тобі просто добре зі мною. Ти казав, що ти щасливий. Пам'ятаєш я казала, що не люблю хатній відпочинок, бо він приводить до ліжка. Це правда. Ми провели чудову ніч без вимог, ми просто відпочивали , а після цього я охолола, бо я не хочу здаватись в твоїх очах легковажною.
Ти часто запитуєш мене за, що тебе можна любити. Хіба ти не знаєш, бо я не раз тобі казала це. А я не вмію любити, я вмію робити боляче так як мені колись. А ще казала, що слово : «я тебе люблю” не для мене, бо ніхто це не казав і не доказував хоча я прагнула до цього. Зараз ще рано говорити про такі слова. Бач я думаю, що вони зобов'язують на щось більше і для тебе їх сказати не реально і важко. Я хочу, щоб ти сам зрозумів значення цих слів, бо на все потрібен час і витримка, а я люблю все і зразу.
А ще я згадую багато чого. Наприклад те, що зустрічатись у групі – це...,а потім виявляється, що це виняток. Чому? Нажаль на це питангня я незнаю відповідь. Хоча можу здогадуватись. Може ти закоханий? Я часто думаю про довіру і про те, як ти писав, що якщо я тобі не довіряю то про які серйозні стосунки може бути мова. Ці слова зачіпають за живе, тоді я думала, що втрачу тебе і в який раз переконалась у тому, що мене покинули. І я знову буду жити з болем. Щоб невтратити тебе я розповіла тобі таємницю. Я знову поспішила відкритись тобі і не дала часу завоювати себе.
Знаєш коли тебе немає я сумую коли ти приїзджаєш я хочу відпустити тебе. Тепер спитаю тебе: ти хочеш бути зі мною? Я знайшла людину, яку надто покохала, яка мене не розуміла і не підтримувала,а лише вдавала з себе закохану. Сьогодні ти прочитаєш правду про мене, а що вирішиш незнаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288243
рубрика: Інше, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2011
Изо льда пустого края
Поднимались корабли
Мачты с моря вырынали
И плыли.
Небо окуталось тайной
И солнце больше не горит
Лишь звезды мне подскажут
таинственный ответ.
Только раз на год он в море
поднимает паруса
и летит он по волнам
Чорной тенью промелькает,
то утонет, то растает
Призрак того корабля.
Рано утром на рассвете
Он растает как мираж
И уйдет в страну далеку
К своим дальним небесам.
Там за гранью жизни вечьной
Он свободен
И мечта горит как прежде,
Чтоб приплыть в родной свой дом.
Изо льда его кораблик
Мачты в инее окуты
И как я он не прикутый
Он плывет вдаль по волнам.
Так столетья проходили
Затопали корабли
Все как в бездну уходили
Потерявшие маршруты.
Но один летит по волнам
Призрак дальних кораблей
Ведь свободен он тобою
Верным сыном тех морей.
И свобода наступила
За рассветами закат
Вновь ты парус свой отроешь
Ты летишь здесь по волнам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285786
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 12.10.2011
Вони живуть поруч моя бабуся і тітка. Бабуся все життя старалась дати своїм дітям найкраще, тому, то шила черговий бантик для елегантної леді, то бігла на роботу аби забезпечити сім'ю. Тому коли їй надали житло у місті без вагань погодилась все ж таки цивілізація. Хоча тітка змиритись з цим не могла вона, як скажена собака бігала до сільського голови і плакала казала, що вона одна і нікому її прихилити, а мати стара стане і перспектива життя у селі її аж ніяк не подобалась. Так після довгих умовлянь їй дали квартиру у сусідньому будинку.
Життя бігло своїм маленьким потягом, підросли діти і відлетіли з домашнього гнізда у різні боки. А тітка та бабуся лишилися удвох та часто приходили одна до одної в гості.
Так минали роки, невпинно малюючи на їхніх скронях сиві павутинки і чим більш вони вимальовувались тим більше тітка ставала неконтрольованою. Їй завжди був пересолений салат чи надто кисла капуста, не так накритий стіл чи не так запрошена вона у гості, її усе дратувало, бо лише вона вміла готувати і всі повинні були, як вівці їй це казати.
Тому не дивно, що вона все життя живе одна із рідних у неї племінник і ми. Хоча все життя її провідувала ще одна моя бабуся, яка виявилась іще більшою нензою ніж тітка та плакалась, що її життя склалось не щасливо. Чоловік та діти художники, сини з невістками живуть у «її квартирі» і заважають дихати повітрям, хоча це при тому, що вона уже майже закінчила будувати свій будинок.
Їй все не влаштовувало у людях, вона наче та п’явка висмоктує інформацію з рідних, а потім біжить до тітки і це розповідає, жаліється, що ми погані і не цінуємо їх. Тому не дивно стало, коли моя матуся запропонувала її глядіти вона сказала, що у неї є доглядальниця. Це інша бабуся ненза номер два.
Отак тітка і переписала свою квартиру бабусі іншій та не моїй, яка її ледве знає. І за все життя, що присвятили мої рідні їй вона відплатила чорною монетою. Тому тепер та інша буде мешкати у її квартирі і продовжувати плакати, що життя несправедливе до них.
Ми вже багато часу не спілкуємося з нею, бо який сенс моїй бабусі в черговий раз запрошувати тітку, яка уже і так скоро буде жити у нас на шиї і розповідати, що борщ не такий і лише вона вміє варити смачно. Тому таких «кліщів» потрібно обходити стороною, щоб потім на старості не було соромно за них. А тітка тепер живе одна у своїй комірці і розказує сусідам, що вже життя налагоджується, бо є сенс і вже ніхто з нас не буде заважати їй спокійно існувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284624
рубрика: Інше, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2011
Цікаво те, що навіть не помічаєш, як це відбувається. Ти ніби і не думаєш про це, але думки чи свідомість повторюють тобі це відчуття –спокуса. Хіба є така людина, яка може сказати–це не для мене. Таких немає і я не виняток. Спокуса прийшла до мене під час знайомства. Я з другом пішла на День Народження до подруги. Вечір обіцяв бути хорошим.
Чомусь прийшовши зразу прикипіла поглядом до хлопця. Весь вечір незнайомець пробув поруч зі мною, а хлопець виявився балакучий. Ми довго розмовляли на коридорі про різні речі. Романтик. Найбільша річ, яка запам'яталась і до сьогодні.
Подумала–перевіримо. Здавалось, що за тиждень можна пізнати людину та де там. Підвела. Бо через деякий час ми з ним почали грати у гру спокуси. Кілька приємних вечорів, поцілунки, обійми. Потім він поїхав додому, я на весілля. Повернувшись була рада зустрічі. У тому, що він романтик було на 50%, бо можливо якби ми зустрічались, то було б все по–іншому.
Настав день Валентина. Вранці, як завжди все почалося зі спору. Тю та я ж не святкую, а знайомий каже, що не закохана. У кого? Якби була закохана, то святкувала б. Була колись закохана і що з цього вийшло, він мене неправильно зрозумів, бо я розплакалась за свою любов до нього. Любила? Ні просто спокуса.
Приємно ж як хтось біля тебе є поруч, ти його обіймаєш, цілуєш, просто звикаєш. Звоню я до свого горе–кохання от ненормальна і хто це має дзвонити я, а не він. А він: „Я так за тобою скучив”. За мною питаю? Можливо якби й за мною, як не за спокусою. Бідний телефон був коли я об нього ляпнула трубкою і подумал: „Все, що не робиться, робиться до кращого”. Побачимо. Чудачка. Недарма ж у мене друге ім'я спокуса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284622
рубрика: Інше, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2011
Такий дивний цей світ танцю. Все частіше я задумуюся чому більшість людей так люблять цей вид спорту. Просто коли ти танцюєш сконцентровуєшся лише на правильності кроків. Бо варто лише ступити у бік і зробити неправильний рух, як опинишся поза грою танцю.
Так і ми з тобою познайомились під час танцю. Танцю під назвою танго. Твоє появлення у нашій компанії викликало захоплення. Чому? Від того, що ти виявився партнером, як кажуть те, що треба. Бородьба за право танцю тривала недовго. Просто навіть не думаючи ти вибрав її, ту дівчину, яка так не подобалась тобі. Я ж навіть і не намагалась завоювати твою прихильність. Просто–це ж танго. Йшов час, а разом з ним в голові все частіше усвідомлювалась необхідність поговорити з тобою.
Ввечері ми зібрались на тренування. Знала, що побачу тебе і від сміливості втрачала контроль. Ти сидів, як звично на своєму місці і поглядом дивився в даль. Я тихенько увійшла до зали і почала танцювати. Ти підхопив мене і ми закружляли у вирії не помічаючи нікого, просто танцювали. Такий приємний вечір, який був для нас останнім.
Вечір проведений з тобою мав назву танго на двох. Так і ми з тобою, як у танго спочатку робили ніби все правильно, а потім був хибний крок. А зараз я сиджу одна і думаю, як ти там без мене, а я так хотіла побачити тебе ще раз...І нове танго ти танцюєш один і ми не разом. Просто танго буває на двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284459
рубрика: Інше, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2011
Спочатку я не шукав тебе вірніш намагався це зробити. Все почалося з обіцянки чи, то скоріш примхи тебе не шукати, бо я чітко знав, що ти сама прийдеш.
Мені подобалась моя одинокість і світ в якому я жив і не пускав туди нікого. Я надто звик до цього, бо завжди ставив за мету своє навчання. Але одного дня мені прийшла ідея все змінити, бо буденність заважала, навчання закінчилось і я не хотів залишитись один.
Так з’явилась вона. Ми зустрілись на вечірці мого друга, тоді вона була його подружкою, але я ж вважав, що вона має бути і моєю, тому відібрав у нього те, що було важливим. Та я ж егоїст і любити її довго не зміг, тому відразу поставив умову дружби. Ми сварились, бо вона хотіла більшого, а я казав : "Ми ж друзі і я тебе не люблю". Вона нагадувала мені наївне дівча і тому я вміло грав її почуттями.
Я довго блукав лабіринтами своїх думок хоча напевне знав, що все одно з нею не буду. Бо для мене було ціллю "як тебе спокусити". Тому одного дня на наше щастя вдома нікого не було. Ми зашли до кімнати, грала повільна музика і я як голодна тварюка закинув її на ліжко. Я з жадністю її цілував, я не міг зупинитись у мене було бажання з’їсти це тіло, я хотів її понад усе. І сталося це…Потім робив вигляд ніби це нічого не значило для неї, бо для мене це було лише бажання відчути жар тіла, ритму, поєднання і безумних поцілунків.
Закінчувалось літо і починалася осінь. І тут наче промінь, наче вихор осіннього вечора з’явилась ти, мій божевільний горизонт. Ми зустрілись на танцях і мене заклинило. В мене грало бажання тобою володіти, тебе закохати, а потім піти.
Та ти довго мовчала, а потім усе понеслось. Я брехав їй і тобі, я був з іншою в той час коли цілував тебе. Мені подобалась ця гра, бо насправді я любив лише себе. Це знову затягнулось на місяці. Підходив Новий рік я залишався з нею і з тобою. Я часто мучив тебе словом : "Мені здається я її не люблю".
Наші стосунки існували не довго. Цього разу я йшов з тобою додому, цілував тебе і знову сталося це…ти нічого не сказала, а просто закрилась в собі. Я не хотів тебе бачити, ні чути і бажав залишитись тим ким був раніше, просто розділовим знаком. Я вважав тебе аферисткою, хоча був кращим актором, я закохав тебе і вмів отримувати з цього зиск.
Для мене не мала значення ти і твоя любов . І ось пройшла неділя, як тебе немає. Я досі згадую тебе і свої слова: "Залишаюсь другом". І я пішов віддавши тобі все, що хотів зробити. Але знов прийшов день і я тобі дзвонив, щось розповідав ти недовго слухала і питала: "Навіщо ти це робиш?".
А я не знав, мене тягнуло магнітом, я надто звик, я любив не тебе, а те, що ти для мене робила. Я хотів, щоб ти закохалась, щоб змінилась, мені важливо було робити боляче. А зараз я один. Та чи надовго? Я забув тебе перш ніж знайшов, я надто довго тебе шукав, щоб одного дня тебе покинути. І повертався, як бумеранг, бо боявся лишитись один, бо хотів з кимсь бути, мати когось. І навіть зараз коли все пройшло я все ж тебе пам’ятаю, хоча і забув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284455
рубрика: Інше, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2011
Я люблю молоду людину. Ти сподобався мені з першого погляду коли ми зустрілись на морі. Але я відчула до тебе ще більшу повагу коли ти в ту ніч не спробував прийти до мене. Я зрозуміла тоді, що для тебе головне не моє тіло, а я, що ти бачиш і цінуєш мене як людину, що для тебе головне не час насолоди, а життя один з одним. Саме за це я люблю тебе. Що здобувається легко–те не цінується.
Я знаю, що Бог створив нас один для одного, я знаю, що вихід є, я знаю, що настане той день коли ми будемо разом. Бо без тебе все стало одноматітним. Але навіть якщо ми не будемо разом я буду чекати тебе і моє серце буде жити надією, що одного дня все зміниться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283764
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2011
Ми зустрілись на Різдво. Ти смішний, веселий, добрий, розумний, ти невизначений мною. Ти наче небо таке ж просторе і чисте, сонце тепле, лагідний подих вітру. Ти–це щось незвичайне і дивовижне.
Я хочу літати. Бо я знаю, що ти мене кохаєш так, як ніхто. Ти знаєш про мене все, ти даєш руку допомоги, ти обіймаєш мене, ти цілуєш коли я йду, ти плачеш коли ми розстаємось, ти пишеш вірші, ти даруєш ніжність. То хіба це не любов?
Я відчуваю і знаю, що ти те, що я довго шукала. Я хочу вірити тобі, любити тебе, бути з тобою завжди, і мені не важливо скільки між нами років 5,7 чи 10, я знаю, що ти будеш кохати мене.
Я стану для тебе всіх, а ти для мене, бо ми–це дві рідні людини, дві душі, нас неможе ніщо роз’єднати. Без тебе немає мене, а мене без тебе. Я люблю тебе моє небо. Твій Янгол.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283762
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2011
Іноді коли стоїш над прірвою, здається наче летиш поруч з думками. Тобі так приємно літати і ти не хочеш повертатись на землю і в який раз падати. Ти ще не вмієш літати. Перед тобою проминають далечіні, широкі гори, просто мрії. Я тінь, яка завжди знаходиться поруч з тобою, живе, просто відображення на землі, маленька цяточка така, як і всі тіні. Скажи може ти вже задихаєшся від того, що я поруч? Можливо просто ти мене не помічаєш?
Хоча я тінь я теж вмію думати і як не дивно любити. Так я люблю тебе, люблю блукати твоїми кроками, люблю відображатись, люблю твої рухи, постать все, що я могла б любити. Я хочу, щоб все було добре, щоб все це не було на один вечір, щоб я відчула знову твої руки, щоб зранку знову бачити тебе. Ти знаєш ми майже однакові. Чому? Я ж тінь. Я все бачу, я повторюю тебе. Ти йдеш я поруч, щоб ти не робив я завжди з тобою. Тобі зі мною добре і ти зовсім не хочеш мене втрачати. Бо якби мені дали крила я б полетіла десь далеко у реальність...
Та я звикла вже майже до всього, хоча б до того, що не довіряю людям я їх боюсь, боюсь своїх думок, боюсь зробити щось неправильно, боюсь втратити крила на яких лечу, боюсь тебе... В тій прірві над якою була вчора я дуже багато зрозуміла, що треба жити реально. Я більше цього не зроблю. Сьогодні ввечері я хочу розставити всі крапки над ”і“ зрозуміти хто ти та зробити висновки. То хто ж я для тебе тінь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283527
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2011
Колись розсипались зорі по небу та дивно вдивлялись у воду, яка відображала їх. Так починались ранки і закінчувались ночі. Зорі опускали свої промені на вже ледь темну воду та засинали до наступного ранку. Потім вставало сонце та зігрівало землю своїм жовтим промінням... Це була осінь.
Листки тихо падали з своїх таких звичайних дивних дерев і на мокрих тротуарах малювали свої візерунки. Вона тоді ще дивна і сумна незнала, що осінь коли перейде у зиму подарує їй його, а поки вона мріяла про засніжені дороги та можливість зігріти душу теплом останнього теплого сонця. Вже й опало листя і на ньому з'являлись перші такі смішні крижинки, земля, дерева все йшло до зими, а вона насолоджувалась дивом цього та знову ішла по пустих вулицях свого міста.
Так одного разу на засніжениій вулиці вона зустріла його. У нього було дивне волосся, яке заплітало у себе кольори веселки, в очах у нього було море, тихе і спокійне, а обличчя його нагадувало Янгола. Її і його засліпила білизна зими, того дня вони блукали засніженими полями, падали у перший припорошений сніг та просто не могли відвернути один від одного погляд. А потім вони з легкістю вдихали аромат весни та першого літнього дощу, земля обертала знову своє звичне коло, то дарувала радість перших квітів, то знову припорошувала снігом, то плакала рясним дощем. А вони закохані у осінь вплели у свої коси її барви, вона одягла біле вбрання зими, розпустивши додолу ніжну фату, чисту, як сніг, а він убрав для себе тепле літо і вони взявшись за руки своїх батьків відлетіли з гніздечка. Щасливі! Бо хіба б могло бути інакше? Та ще досі можна побачити, як летять їхні зорі на безкрайому небі їх першої річниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283526
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2011
Незнаю, як ви, а от я особисто вже вкотре іду шукати подарунок для чоловіка. І це я хочу сказати зробити не легко. Для жінки подарунки різноманітні : шпильки, заколки, помади, бігуді, колготи, але якщо до цього всього ви їй подаруєте квиток до салону ціни вам не буде.
А, що робити коли твій коханий бороди не бриє, заріс густим волоссям та плюс до того рокер. Вихід є. Подаруйте йому косуху й байк, ну ще можете з натяком подарувати йому тример і вночі коли він повернеться до стіни побрити йому все, що вам заважає спати.
Ну, але якщо вам геть немає, що подарувати вихід є. Зробіть собі гарну зачіску (місце не вказую де робити), одягніть свій найкращий костюм (можна і без нього), а далі, що нафантазуєте. Можна ще запалити свічки, вкрити ліжко пелюстками троянд, включити музику та просто лежати (прикинутись шлангом). Якщо і це не допомогло, тоді просто обніміть його, поцілуйте та скажіть, що любите. З усіх перелічених подарунків запам’ятайте найкращий подарунок це ви самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283393
рубрика: Інше, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2011
Нам з тобою рік, а ми наче діти, які вірять у власне щастя і втілення власних мрій. За цей час у нас народилося безліч почуттів, які ділились на смуток і біль, радощі і печаль, сміх і розчарування.
Ми йшли одне від одного і знову вертались. Ти–вода, я–вогонь. Холодні краплі твого дощу тихо падають на мій гарячий горизонт і я розчиняюсь у барвах твоїх обійм.
Ти той, кого я колись хотіла побачити чи просто відчути. Знаю, що твій дощ шалено кохає, тільки надто боїться визнати це. Бо ти обмежений принципами, кордонами, які заважають тобі. Я не хочу бути нав'язливою чи одружити тебе з собою. Хоча частенько малюю в уяві.
Тоді, коли ти покохаєш мене, небо заграє шаленим вогнем, і вперше ми зійдемося : холодна вода та гарячий вогонь. Коли ти відкриєш свій світ для мене, то знайдеш любов. Бо я не кажу, що кохаю. Насправді я палаю...Вогнем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283392
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2011
Пожовкле листя смутку – це дивна згадка вічного і теплого, ніжного і милого, холодного і жорстокого.
Ми з тобою – це дві різні частини чорного та білого кольору, які заповнили простір. Чому в безодні холодних та ясних, теплих та тихих ночей ми розлились, як два діапазони ти десь тут, я далеко? Чорний колір твого білого світу заповнює тишу мого простору. У безлічі райдуг я заблукала у лабіринті пошуку червоної та світлої частини твого життя.
А все почалося з того, що чорне і біле злились у гармонію почуттів. Чорне прагнуло до реалізації світла, а біле до чорного. Світ вигаданий білим кольором прагнув побудувати міцний фундамент, хоч завжди залишав дивні сліпі сліди свого існування. Білий завжди приховував ясність свого світу і замальовував фарбами пустоту, яка утворювалась. А потім була німа розмова сліз у безодню ночі і два кольори розлились по палітрі…
Зараз чи потім хтось з них зрозуміє наскільки важливо було гарно разом, а поки вони одинокі. Хоч чорний колір палає шаленим вогнем та розтопити білу кригу неможливо. Почуття світлого, теплого та дивовижного перетворилось в пил буденності та зачепило струни.
Отак і ми розлились по палітрі. Один хоче бути частиною іншого, а той ховається за маскою мовчання, і почуття світлого і чистого перетворилось в хмари темного й неясного. І колись коли білий зрозуміє наскільки важливо – це буде надто пізно. А лист в нікуди знайде сторінку і переверне аркуш буднів і біле та чорне знову будуть разом у сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283261
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2011
Він сидів на самотньому пероні так, як і багато років тому. Його волосся ледь посрібила павутинка, воно спадало на плечі легенько закручуючись у кільця. Очі його хоч і вкрила легка зморшка та вони ще досі випромінювали своє тепло. Люди, які бігли поруч дивувались чому він уже який рік поспіль чекав шукаючи її серед тисячі обличь перехожих, серед сотень перонів відтоді, коли провів її востаннє.
Минали роки, перон опустів до нього уже не приходили ні потяги, ні люди, а разом з ними і спогади. Та одного осіннього ранку коли дерева були осипані золотом вона прийшла...Сонце спадало за обрій і вони взявшись за руки відлетіли, як два птахи у вирій давніх спогадів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283260
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2011
В твої самотні ночі приходить темний ангел
З тобою він шепоче молитву до світанку
У темній млі світанку прощаєтесь, як завжди
І на устах згасає лиш посмішка смерканку.
Не спиш, його чекаєш
І день біжить повільно
Ти все у нім втрачаєш
І наче божевільна.
Та знову темний морок
Ляга тобі на плечі
Він твій самотній ангел
Той милий і безпечний.
Ти знаєш він не зрадить
Не кине знову в прірву,
А лиш так дивно гляне
Зпід каптуха манірно.
Летиш на його крилах
У спокій поринаєш
У світ німих ілюзій
Ти знову засинаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
Я металева кішка
Я зла і небезпечна
Якщо мене спіймаєш,
Із гратів ти сталевих..
Я можу бути ніжна
Сьогодні королева,
А завтра я тварина
Схопи мене із плену.
Якщо зі мною поруч
Ти хочеш просто бути,
Тобі мої кайдані
Не можна не збагнути.
Якщо мене чекаєш,
То йди на запах вітру
Ти все в мені втрачаєш
І знову линеш в прірву.
Мовчи огидна маско
Тебе не хочу чути
Облудна сіра кішко
Хоча ти мав б забути.
Як миша в моїх лапах
Я вміло тобой граю
Ти у моїм полоні
Тебе не відпускаю.
Я металева кішка
Немає в мене серця
Там сірі старі грати.
І кров в них згасає,
Як попіл... вранці на світанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283003
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 27.09.2011
На краю у бездны жили две надежды
Былы преданы они слугам безмятежным
Сто ночей они клялись,
Что уйдут лишь вместе
На пороге дальних лет
В море, то чудесно.
Но случилася беда
Они умерли нежданно
И ушли за горизонт в предрасудке раннем.
И душа парит орлом
В пламени сгорает
Это значит ты летишь
Призраком и таешь.
Солнце прячешь в небеса
Звезд последнее сиянье
Еще миг и ты растаешь.
Что такое быть в розлуке,
Что такое падать вниз
разбывая океаны сльоз немых.
Маску в полдень надевая королева
Поднимает с дна морского все сокровища морей.
Сколько их на дне морскому
Утонувших, ех скорей
Расказать они моглы бы
Судьбы давних странствий.
В глубине морской пучины
На краю земли иной
Поднимался призрак тлинный
Он ведет войска на бой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282795
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 26.09.2011
Час кровавый вновь настал
Смерть на пятки наступает
За росплатою пришли все.
Ночью томной под луной,
Воют песни волки,
И бегут в лесу пустом
В поисках подкормки.
В них нет чувст,
И нет надежд
Выжывших их стаи.
Кто один остался здесь
Тот умрет нежданно.
Они счастливы лишь в сне
Там они все сыты,
На их лицах нет надежд
Ведь они не живы.
Поднимаються с могыл
Странники ночьные
И плететься с ними дым
Чорною струею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282791
рубрика: Поезія, Стихи о животных
дата поступления 26.09.2011