| Сторінки (18/1787): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Яка душа у Небо відлетіла...
Дочасно відлетіла, не як слід...
Тут на землі залишила лиш тіло
І ще яскравий поетичний слід.
Красуня-жінка, щира українка,
Котру у тім'я Бог поцілував,
У вічність впала, мов з крила пір'їнка,
Хоч стільки ще було у планах справ...
Пішла за межу талановита поетка
Вікторія Бірюкова...
R.I.P.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину,
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.
Милувала недремно
Й так годила дбайливо,
Що ні мрій потаємних,
Ні захоплень бурхливих.
Вже, крім тебе, не чую
Та не бачу нікого,
Бо взаємно люблю я
І не знаю знемоги...
Віктор Кучерук
Як змогла ти, нівроку,
Так мене покохати,
Що "наліво" ні кроку
Не зроблю тепер з хати?..
Причандали забуті
Та чужі перелази,
Всі коханки у скруті,
Усі семеро зразу...
Так мене захотіла,
Що себе не впізна́ю —
Розчиняюся в тілі,
Кожен раз, як у раю.
Так дбайливо годити
Вміють лиш в Амстердамі,
Хоч по горло вже "ситий",
Та... люблю до нестями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Під цим сузір'ям затишно мені,
Пірнають зорі в яблук аромати,
Й мою не оминають друзі хату
В благословенні вересневі дні.
Осіннє сонце вже не припіка,
Тепло своє дозує, наче ліки.
Народжують туман ще теплі ріки...
Мені неспішність до душі така.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
У когось — захід, а у когось — схід...
Життя іде, нема йому зупину.
Хтось -до іде, а хтось іде вже... -від,
До того -від зали́шилась хвилина.
Сторінку за сторінкою "читач"
Життя чуже без дозволу гортає.
Йому "цікаві" сміх чужий і плач,
Бо власного свого, на жаль, немає.
А хтось живе на лезі почуттів,
Кохає до безтями, рве стосунки...
На суд людський мільярди йдуть життів,
Від того суду в них нема рятунку...
А судді хто?.. Такі ж , як і усі —
Поранені, та теж не раз судимі...
Життя (в усій потворності й красі),
В буденній прозі й урочистій римі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
Що тобі подарувати крім молитви, ма?
Там у Небі Нова пошта ще не у ходу.
Десять років (навіть страшно) вже тебе... нема,
Ти лише від нас уміла відвести біду.
Досі згадую поради мудрі всі твої,
Намагаюся так жити як навчала ти.
В Україні десять років, мамо, йдуть бої,
І ніхто-ніхто не знає скільки їм іти.
Молюся за вас із татком, плачу крадькома,
Сподіваюся, що там вас більше не болить...
Зовсім скоро снігом вкриє все навкруг зима,
Згадую з теплом я часто кожну спільну мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
Болотяні мами, чи мами з боліт...
Не знаю як самок тих нам називати.
Таких як вони ще не бачив наш світ —
Синів за бабло посилають... вбивати.
У нас теж посмертно дають ордени
Солдатам полеглим в бою й офіцерам,
І мати, дружина, — біліші стіни,
Слізьми урочисту "псують" атмосферу...
А нині я бачила самок в кремлі,
Вони від "недопалка" брали медалі.
Жалю там і сліз не було... взагалі,
Всміхалися "мами" в кремлівській тій залі.
Хтось досі шукає щось спільне у нас,
Мовляв, ми із ними "пачті што" родина...
"Відкрилися очі" в буремний цей час —
Серед московитів не зна́йдеш людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
Душа вмивається сльозами
(Хоч день святковий надворіʹ),
За багатьма, що вже не з нами,
Бо "прописалися" вгорі.
Вручають нагороду мамі,
Дружині, батькові, сестрі...
За тих, кого не буде з нами,
Пішли за небокрай котрі.
Вдивляєшся у ті світлини,
Де сміх в очах навік завмер,
І розумієш: без людини
Цієї жити нам тепер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
Той F-16 — асорті з заліза,
Хай, навіть, надзвичайно він крутий,
Та без пілота — це проста валіза,
Яка не полетить, хоч в бубен бий.
Літак цей удостоєний був честі —
Його штурвалом профі керував,
І ворогів "чесав він проти шерсті",
Щоб ті тут не літали, Боже збав.
Літак на мить згубився із уваги,
Бо Провидіння щось відволікло.
В бік смерті Доля нахилила ваги...
Пілоту тридцять літ лише було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Не пропонуйте їй ціпок —
Це не про неї.
Вона торує кожен крок,
Іде мов фея.
Впізнаєте ви звіддаля
Струнку поставу.
Дивується ході земля...
У неї — справи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
В домівці залишив дружину й сина,
Безпафосно, буденно він пішов,
Бо розуміє ЩО таке любов
Порядна, щира, любляча людина.
Любов до рідних, друзів і країни,
Бажання зберегти, а не втекти,
З самою Смертю бути там "на ти",
Де не рятують ні броня, ні стіни.
Міг жити довго-довго і щасливо,
Байдужість увімкнути до всього́,
Так — наче не стосується його,
Що в Україні йде смертельна злива...
Та він не зміг, бо підростає син,
Якому батьків приклад — не останнє.
Ступив без страху він у те світання,
Де вічність зупиняє часу плин...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024
У їхню пам'ять плакати не треба,
Вони вартують гордості, не сліз.
Зарано їх собі забрало Небо,
Надавши їм небесний свій безвіз...
Захисникам усі ми з вами винні,
Бо живемо, завдячуючи їм.
Тож янголів ми поминаєм нині,
Які нам зберегли життя і дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024
У них — "сатана", а у нас — "ПАЛЯНИЦЯ"...
Хто вартий чого, те у нього і є!
"недопалок" в них — у кремлі "важна птиця",
Болото — дім їхній... Усьому — своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
Ти відправляєш в Україну смерть...
Не "міль кремлівська", ти послав ракету
Тут горя вже насіялося вщерть,
Тож кара в курсі вже — хто ти і де ти.
Невідворотне покарання жде
Тебе й рідню до сьомого коліна,
Від нього не сховаєшся ніде,
Які б навколо ти не зводив стіни.
Колись життя Господь подарував,
Батьки, напевно, в ніжності ростили...
А виросло таке — що, Боже, збав!
Вселенське зло тобі "вчепило" крила.
Ти б міг ракету скинути на ліс,
Чи десь в степу безлюдному "згубити",
Та смерть, укотре, нам сюди приніс...
З гріхом цим, орку, будеш далі жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
У День Незалежності України,
ще одному бійцю з Тернопільщини
присвоєно звання Героя України. На жаль, посмертно...
Указом президента це Звання
з удостоєнням ордена “Золота Зірка”
присвоєно Сергію Коновалу
за особисту мужність і героїзм,
виявлені у захисті державного суверенітету
та територіальної цілісності України,
самовіддане служіння українському народові.
Загинув 6 квітня 2024 року
поблизу міста Часів Яр
Бахмутського району Донецької області.
Герой... посмертно... Сліз не вистача...
Ще скільки їх таких піде у вічність?..
Його не стало на Землі, хоча...
Такі, як він, вияснюють трагічне.
Такі, як він, тримають небеса,
Своє життя віддаючи за спокій,
Щоб не зникала на Землі краса,
Тут людство жити буде ще, допоки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Тисячі прихильників московського патріархату
йдуть колоною до Почаєва
Йде на Почаїв купа диверсантів
З хоругвами й хрестами у руках,
В них бороди — позаздрив, певно б, Санта,
Ненависть люта зібрана в очах...
Плювати їм на ТЦК й закони,
Не зіпсують сюжет для орт.
Ходу не зустрічають перепони,
Тож впевненість в безкарності росте.
З Почаєва ця нечисть повиносить
Усе, що досі там іще було...
То може вже миритися з цим досить,
Толерувати це вселенське зло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
Дай, Боже, дожити, не всі доживуть...
Бо ворог у нас — Юда й Каїн в одному.
Діждуть Перемоги й не варті, мабуть,
Ті, що із Монако повернуть додому.
Найкращі із нас — вже давно полягли,
За рештою кращих Смерть ходить щоднини...
Хтозна хто загине ще, де і коли?
Війна не шкодує ні пса, ні людини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
Він задоволений собою,
З ним сперечатися вам — зась.
Як заперечиш ти герою,
Котрий урок любому дасть?..
Людей судити — як два пальці...
Все по полицях розкладе...
А так, чужі щоб взути капці, —
Це він ніколи і ніде!
Він бачить чорне, або біле,
Відтінків у житті нема...
Аби лиш, після, не боліло,
Коли дійде, що все — дарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Шановано навчились... хоронити...
От цінувати за життя — ще ні.
Бо ті неординарні — незручні,
Народжені бо гідно в світі жити.
Скажіть тепер над гробом:"Дуже жаль...",
Промовте:"Вас довіку не забудем!"
Що з тих промов уже померлим людям?..
Лиш родичам примножите печаль...
Похоронили, розійшлися геть,
І знову заживете так, як звикли...
Неординарні кидали вам виклик,
Та прийняла його, на жаль, лиш... Смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
Вона промовляла... болем,
Аж надто її боліло.
Будила народ поснулий,
Щоб шори, нарешті, зняв.
Не скаже тепер ніколи,
Бо в землю зариють тіло.
До Суду страшного стулить
Смерть губи від "божезбав"...
І спатимуть ті спокійно,
Хто здавна привласнив владу,
Хто щиро бажав їй смерті,
Ненавидів, зневажав...
Забудуть вони снодійне,
Воно їм тепер "нє нада".
Не довго живуть уперті
Там, де люд не має прав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Завтра її похоронять,
Виголосять промови,
І... розійдуться друзі,
Близькі її, рідня.
Віри не ймитиме доня,
Номер набере знову,
І у безмежній тузі
Буде вона щодня...
Стануть тупішими болі,
Дні побіжать за днями,
Будуть нові проблеми,
Будуть нові жалі...
Тільки не буде вже в доні
Більше ніколи мами,
Поки вони окремо —
В Небі та на Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Цю смерть нам забалакати не можна,
Ні загорнути в пафосні слова...
Хай осягне утрату кожен й кожна,
Бо буде в однодумцях лиш жива.
І не впаде вона від кулі в скроню
(Хоча плекали мрії вороги),
Допоки зло ще дихає у схроні,
Допоки не сконає "до ноги".
Десь зачаївся той лихий убивця,
Та він — не мозок, а лише рука...
Вона пішла, щоб мій народ збудився,
Й болотного щоб знищив "пацюка".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
Руйнують друкарні, та палять книжки,
Кілок із осики для них — наша мова.
Країни історію нищать віки...
Сьогодні у жінку стріляли у Львові.
Вона викривала гнилу їхню суть,
Тому нам про неї плели небилиці,
І дехто повірив у брехні, мабуть,
Бо брешуть як дихають нелюди ниці.
Пора розрізняти своє і чуже,
Щоб нас манівцями більш зло не водило.
Дають "майстер-клас" десять років уже,
Тож глузд нам у поміч і армії сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
"Допоможіть знайти"... Цей зойк німий
Надію перетворює на попіл...
Не знати де він... Мертвий чи живий,
Чи десь лежить поранений в окопі...
Ще вчора телефонував тобі,
А нині... номер не відповідає.
Плекаєш віру в краще, далебі,
Та ради на страшні думки немає...
І раптом:"Мамо, у шпиталю я...
В сорочці, кажуть, ти мене вродила.
Не плач, рідненька горличко моя..."
Слова ці повертають мамі крила...
Подібних хай побільшає дзвінків,
Знаходяться хай всі, кого шукають...
У розпачі бракує сліз і слів,
Іде страшна війна у нашім Краї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
В нім панували, зазвичай, птахи,
Там "нарізали" крилами повітря,
Змагалися з дощами, снігом, вітром,
Дивились "зверхньо" на людські дахи.
Це небо Богом творене для них,
Не для ракет, не для смертельних дронів...
Та нелюду "не писані закони",
Тож й небом доправляє людям лих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Дитяча лікарня в мерзоти — за ціль,
Можливо, дивується хтось ще у світі?..
Зростають для воєн у нелюдів діти,
Бо там на болотах — лиш сморід і цвіль.
кремлівський "недопалок" марить про те,
Що він в нашій хаті господарем буде,
Та в нас ним гидують давно уже люди,
І зміна така ж у народу росте.
Від радості в них перехоплює дух,
Вони по лікарні поцілили нині.
Там днем із вогнем не знайдете людини,
Лиш смерть звикла "сіяти" нечисть навкруг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
"Коля-катлєта" розбив телефон —
Дуже цікаво чому і для чого?..
Мабуть, порушив микола Закон,
Або вказав окупантам дорогу?..
Варто заглянути ЩО там було,
ЩО "оболонскій" ховає від люду...
В Раді засіло це внутрішнє зло,
Там не єдиний, на жаль, є іуда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Він полетів... Згубився в небі слід…
Нам залишив про себе світлу пам'ять.
Крильми він затуляв народ від бід,
Від тих, що від злоби́ себе не тямлять.
Сонм Янголів поповнився, і він
На янгольські змінив залізні крила.
Ніхто йому таких не зичив змін,
Для нього Доля небеса відкрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Хтось гадає — склад шукали зброї.
Як на мене, мали на меті
Саме це, бо наша книга — воїн,
Що стоїть завжди в них на путі.
Для людей і мурів є ракети —
Проти книги зброї в них нема.
Тут пророком визнали поета —
московит попер сюди дарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Чи бачать Небеса котів?..
Чи місце є для них у Раю?..
Не знаю, що би хто хотів,
Та з ними Рай я обираю.
Війна нікого не щадить —
Страждають люди і тварини.
Дім затишний зникає вмить —
Жах для кота це й для людини.
Хіба різниться біль в очах
Людських, котячих чи собачих?
У них — війна, безвихідь, страх...
"За що?!" — запитують ті наче.
Чи бачать Небеса котів?..
Своє, напевно, є в них Небо.
Не знаю, що би хто хотів,
Мені якраз туди і треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024
Це чужоземне злюче слово — хейт*,
Яке ввійшло у повсякденну мову,
Котре завдасть вам болю від людей,
Яким, що буде після, однаково.
Поранять, і забудуть через мить,
У них вже інший є об'єкт для хейту.
Здається їх ніколи не болить...
Змінитись може все після апдейту**.
* Хейт — практикування агресивних висловлювань,
які принижують чи дискредитують людину
**апдейт — оновлення
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
Давно в котлі кипить смола,
кобздон замучився чекати,
А у валоді ще діла,
В азарт ввійшов він — убивати.
Пора вже "сєгануть в акно",
Або в петлю в кремлівській залі...
Нам в принципі — усе одно,
Та лиш скоріш би — в ідеалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Таки не зникла у людей емпатія,
Бо я вже ледь не втратила надію.
Колиска світової демократії
Ще співчувати, слава Богу, вміє.
Ми б ще сто років не просили зброї,
Бо в мирі звикли жити з давніх пір.
Та гинуть у бою зі злом герої,
І душі їхні йдуть щодня до зір.
Тож вдячні ми за дружню допомогу,
Без неї скрутно нам би довелось.
Ми не одні в цім світі, слава Богу,
Хоч мало не зневірилась якось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Коли ставали разом на рушник,
І ними милувалася родина,
Бажав їм кожен, що бажати звик —
Усе, що дуже вартісне людині.
Без сумніву, багато спільних літ
Їм побажав хтось щиро на весіллі...
Без нього їй став чорним білий світ,
І плачуть очі не слізьми, а сіллю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Було їх двоє, відтепер один...
Вогнем біль випікає серце брата.
З екрану він всміхнеться та світлин,
Та усміх не загасить болю втрати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Це не Урал — це українські сльози,
Яких уже пролилося без меж.
Відчули ви лише маленьку дозу,
Бо стриманість у генах є в нас теж.
Ми тратити не звикли все відразу,
У нас ще безмір люті є для вас.
Щоб "лікувати" ворога від сказу,
Знайдемо ми і засоби, і час.
Вас зараз топить на очах у світу,
А влітку підготуйтесь до пожеж.
"Підсвітимо" вогнями ваше літо,
Щоб ті дійшли аж до кремлівських веж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Їх топить карма у брудній воді,
Вони не заслуговують на чисту,
Бо нашій дружно тішились біді.
Природнього в них не відняти хисту.
Ще вчора верещали:"Бєй хахлов!",
Бандерівці їм в Орську заважали...
І лине над водою "вєчний зов"
Туди, де їх "в гробу давно відалі".
Голосять мокрі:"путін, памагі!",
А "лідєр" після виборів в релаксі.
Вода навколо і "вакруг врагі",
"Бояришнік" — як відповідь "Метаксі"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
9 квітня у pідний Теpнопіль “Нa щиті”
повеpнулися двоє молодих військових –
31-pічний Сеpгій Коновaл
тa його кум 35-pічний Тapaс Петpишин.
Зупинися на мить — поспіх тут ні до чого.
Їде містом кортеж, напис там: "На щиті".
Їде ним захисник твій в останню дорогу,
Хоч вернутись живим мав сюди на меті.
Зупинися з поваги і шани за подвиг,
На коліно схилися з подяки за те,
Що загинув герой за роки твої довгі,
І у нього донька сиротою зросте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Безсоромно оголена
Задоволено спиш, -
Пружні стегна розколені,
Мов благають: Облиш...
Адже лагідним дотиком
Полюбляю здавен
І торкнутись животика,
І сягнути рамен.
Я вустами сполохати
Не боюся твій сон,
Бо ти, знаю, напохваті
І думки - в унісон...
Віктор Кучерук
"Безсоромно оголена
Задоволено спиш, -
Пружні стегна розколені,
Мов благають: Облиш..."
Все що хочете, любії,
Лиш цього не просіть.
Сли́на зрошує губи, і
Підіймається хіть.
Тож торкаюсь животика,
Звабних перс і рамен...
Ця ранкова еротика
Знана людством здавен.
Пружні стегна задіяні,
Стогін вирвався з уст...
Унісонимо діями,
Аж з суглобів йде хруст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Чи довго буде так її боліти?..
Можливо з часом цей затерпне біль...
Батьків повинні хоронити діти,
Та прагне крові ще кремлівська "міль".
Ніяк не втихомирить "спрагу" нелюд,
"Своїх" й чужих дітей йому не жаль.
Млини війни на порох долі мелять,
Примножуючи горе і печаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
Я не вмію носити біле -
я до білого надто гостра!
В мене надто гаряче тіло,
хоч палає і надто просто.
Леся Геник
"Я не вмію носити" чорне —
Надто чорного в нас багато.
Бо, здається, біда загорне
У те чорне в нас кожну хату.
Плодить вдів у моєму Краї
Ця війна, на котру не ждали.
Горе в темне людей вбирає,
В нас його вже, на жаль, — чимало.
"Я не вмію носити" чорне,
І носити його не хочу.
Хай чорнітиме зло потворне,
Щоб чорнішим було від ночі.
Щоб його впізнавали зразу,
Розуміли з ким мають справу.
Зло для чорного — власна база...
Ну а я одягну яскраве!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Мені сказала нині сильна жінка:
"Не плач за тим, гордитися чим варто..."
І новий день розпочала́ сторінка,
Де перше квітня, та немає жартів.
Де знову повідомили про втрати,
Котрі ніхто у світі не замінить.
Де гордість нам належиться вмикати,
Та "криком тут кричать" вже навіть стіни...
Перемежовані сльозами досі
Всі наші дні і ночі у тривозі.
Колись переросла у лютий осінь,
А він у ве́сну перейти не в змозі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2024
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Сусідка в гарнім негліже
Завмерла на подвір’ї.
Бентежна й ніжна, як весна
Ця молода і рання, –
Теплом втішається вона
Й своїм прозорим вбранням.
Я відвести не можу віч,
Поводячись несміло, –
Від рук, оголених до пліч,
І від колінок білих.
Не обертом йде голова
І не осліп я також, –
Дарує березень дива
Та годить усіляко...
Віктор Кучерук
Весна... Бурлять не тільки соки
У розімлівших вже беріз.
Спокійно жив собі я, поки
Мій погляд за паркан не "вліз".
А там... (у піт кидає досі) —
"Сусідка в гарнім негліже"...
Таки, була б це пізня осінь,
А то — це майже квітень вже.
От як весну цю пережити,
А після літо ще жарке?..
На голі плечі хоч би свиту,
Але ці свити — то таке.
Кому те негліже носити
Як не красунечкам таким?
І спогляданням вовки "ситі",
Й овечки цілі поміж тим.
Тримаюсь поки героїчно —
"Не обертом йде голова".
І, чисте славлячи та вічне,
В рядки шикуються слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
У нього мирний позивний — "Паштет",
І фах — із кулінарним спрямуванням.
Зі злом він став безстрашно тет-а-тет,
Бо він із тих, що молоді та ранні.
Сприймати важко розумом все це...
І цей кульбіт — із кухаря — в героя
Щось невловимо-мужнє у лице
Враз додає до вродженого крою.
"Паштет"... Так наче тут війни нема,
Хоч їжа ця — не зайва у окопі.
З такими кулінарами дарма
Плекати мрію — знищити "укропів"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
Повні урни бюлетнів брехливих
Розв'язали кадебісту руки,
Тож очікуй, люд, терактів зливу
Від отих, заходить хто без стуку...
Ночі відтепер вас ждуть безсонні,
Бо будинки можуть підірвати.
"батько нації", котрий — "в законі",
Вас пошле, "помститися", в солдати.
Все за методичкою, знайомо,
Не вмикає там ніхто уяву.
На повторі — кожна крапка й кома.
фсб-шна орківська забава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
Давно вона веде мене за руку,
Напевно, щось угледіла в мені...
Тож знаю я з тих пір про "творчі муки",
І про загули Музи день при дні.
Та вдячна їй за творчий цей неспокій,
За те, що у душі моїй бринить.
Вже стільки на планеті нашій років
Вік лаконічно концентрую в мить.
Не відпускає хай руки моєї,
Щоб я не загубилася в імлі,
Щоб крок за кроком йти вперед за нею
По рідній, вільній, щедрій цій землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Без пафосу, без зайвих пишних фраз,
Вона свої думки римує завше.
Чи в мирні дні, чи в цей пекельний час
В її рядках не знайдеш слова фальші.
Тому, можливо, український люд
Її обрав для себе за мірило,
Душею лине він з усіх усюд
До Ліниного слова — місця сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Закохаю тебе повільно,
Вже немає куди поспішати.
Як птахам, нам у мріях вільно,
Вітер волі порушив ґрати…
Закохаю, неначе Мавка,
Напою ворожбитським настоєм.
У коханні висока ставка,
Воно іноді поряд з розбоєм…
Надія Семена, поезія «Закохаю»
"Закохаю тебе повільно",
Бо для чого людей смішити?
Хрестик тільки зніму натільний,
(Щоб не дали в чоло копитом).
Я піду до ворожки в гості,
Приворотний настій попрошу.
Звечоріє лиш, десь о шостій
Понесу відьмі грубі гроші.
Дуже шкода що я — не Мавка,
Обійшлася б сама легенько.
"У коханні висока ставка" —
Непокірне твоє серденько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Жив був прораб-спеціаліст,
У галузі — найперший.
Побудував він "кілька міст",
Шлях трудовий завершив.
На пенсію йому іти
Прийшла пора нарешті,
Поїде глянути світи
В нових фірмових мештах...
Та шеф, востаннє, попросив
Його про допомогу,
Мовляв:" Якщо є доста сил,
Ще раз, заради Бога".
Розпочали будову враз.
(Мав особняк то бути).
Прораб наш не впадав в екстаз —
Аби якось добути.
Там — "не помітив", тут — "забув",
А те... — якось та буде.
Замаскував дошками зсув,
Не вгледіли щоб люди...
Закінчили нарешті дім,
Прийшов прораб до шефа.
До нього шеф сказав:"Ходім,
Бери дружину Стефу,
Бо особняк, що будував,
Тобі я подарую"...
Про хід подальших в домі справ
Розповідати всує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Кричать: "адєсса — русскій горад!"
Аби заціпило вже їх!
Їм все "аукнєтся" і скоро,
Сльозами гасять в місті сміх.
кремлівська міль кінець свій чує,
Тож пнеться гримнути дверми.
Мерця живого мрії — всує,
На перешкоді стали ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
Впало яблуко спіле,
Закотилось в траву.
Але впало невміло, –
Та й розбило брову.
І на кров його світлу
Назліталось комах...
Закрадається в літо
Яблунева чума!
Перетрусить ненатло
Все гілляччя біда, –
Буде вітер стогнати
В опустілих садах.
...А те яблучко бідне
Помира в бур’яні,
І знекровлені бліднуть
Червонявці ланіт.
Олег Завадський Яблунева чума
Впало яблуко спіле,
У високу траву,
Голова потерпіла,
Бо розбило брову…
І тепер я до ФАПу
Закривавлений йду.
Ото бідний утрапив
У зненацьку біду!
Таку саму пригоду
Мав англієць Ньютон,
Але ним для народу
Був відкритий закон.
І, якби я не втратив
Анемічну ту кров,
Про закони трактати
Написалися б знов...
А опісля у світі
Ми жили б, як тузи!
Щастя — у верховітті
Не висять гарбузи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Як легко судити когось, не себе...
Нам збоку усе зрозумілим здається,
Наскрізь чужу душу ми бачимо й серце,
Похвалимо сильне, уб'ємо слабе.
Якщо навіть нас не попросять про це,
"Тверезу оцінку" дамо без проблеми.
Коли на повістці — чужі для нас теми,
Сльоза співчуття нам не зросить лице.
І, наче граминочки ти не збрехав,
Були в тебе наміри — дружні відверто...
Комусь, після "суду", хотілося б вмерти...
Аби я судила когось — Боже, збав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
І щось мене ранком у лісі травневім водило,
І щось мене звало, і знову мене щось вело
До цього затишшя, до цього магніту-кадила,
Що щедрим пришестям пречисто, пребіло цвіло...
В'ячеслав Романовський І ЩОСЬ МЕНЕ РАНКОМ У ЛІСІ ТРАВНЕВІМ ВОДИЛО
"І щось мене ранком у лісі травневім водило",
Не страшно, якби... це не був уже ранок дев'ятий...
Зринає у пам'яті, як ми мангал запалили,
А потім... ПРОВАЛ... Сам у лісі, не втраплю до хати...
Шашлик запивали ми чим я згадати не можу,
У роті — посуха, неначе міцне пив два тижні...
"До цього затишшя" забрів як не знаю, мій Боже,
Ледь-ледь вже тримають кінцівки мене мої нижні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Чого ти побиваєшся, Марійко,
Хто дівчину образити посмів?!
Ти не дитя, що плаче через двійку,
Ну ж бо, промов крізь сльози кілька слів.
- Ходили вчора ми до ресторану,
(Донині б’є мене нервовий тік…)
Моїм Ян скористався п'яним станом!..
- Що згвалтував?!
- Та ні, падлюка... ВТІК!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Підняти радиш білі прапори,
Десь сидячи у мирнім Ватикані,
Там не паде зненацька смерть згори,
І там не лізуть "гості" в дім незвані.
За мир у світі зранку помоливсь,
Спокійно каву п'єш під образами...
А хтось забув як каву пив колись
Смачну, яку йому варила... мама.
Тепер вже дому з кухнею нема,
Де каву пив з красивого горнятка.
Серед руїн панує тиш німа,
Немає мами, десь воює татко...
Так легко білий прапор підійнять,
І весь народ віддати на заклання,
Та нам ще рани пращурів болять,
Які за наше полягли світання.
Тож радити ти нам не поспішай,
Молися далі, в цім якраз ти — профі.
На носі зарубає ворог хай,
Що нас дарма шукати на Голгофі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
Зачепив нехотячи у дверях крамниці
Натренований юнак гламурну дівицю.
Та скривилася, немов цитрину вкусила,
І хустинкою плече утерла гидливо.
Хусточку демонстративно кинула до урни…
Реакція парубоча була трохи "бурна"...
Научали його змалку не терпіти кпини,
І на них відповідати як справжні мужчини.
Їй ногою дав під зад, (пані стало дурно).
Потім зняв кросовок і...
КИНУВ ЙОГО В УРНУ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Я змалку не любила королів,
Ні, не казкових – справжніх, із натури…
Лілія Ніколаєнко Я змалку не любила королів!
Хотіла за монарха заміж змалку,
Або за принца, на лихий кінець.
І, щоб меча мав збоку, а не палку,
І щоб на вроду був він красаве́ць!
Не склалася, на жаль, моя так доля,
Не взяв мене ні принц і не бастард.
Я вчителюю у середній школі,
Коли є час, кладу пасьянс із карт.
На принца вже давно нема надії,
Бо проти нього мій поважний вік.
Коронувати я й сама зумію,
Аби попався в руки... чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Співав цвіркун в буянні трав на всі регістри,
Коли раптово ти сказав: «Немає іскри…»
Палало світло від заграв на небосхилі…
Навіщо в мене ти украв хвилини милі?..
Ірина Лівобережна "Немає іскри"
Спів цвіркуна в буянні трав розбавив вечір,
Хоч був ти поряд, планував підступну втечу.
"Немає іскри",— ти сказав байдужим тоном,—
"любити я не обіцяв тебе до скону..."
Співав цвіркун, той спів ятрив жіночу душу,
Одна додому нині я вертати мушу.
Тож... завтра зранку в спа-салон іду з кумою,
Можливо знову “заіскрить” комусь зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Ах, ці ніжки жіночі в капронах!..
Це – Амура смертельні патрони,
І зухвало розхитують трони
Ці кохання солодкі колони.
Ярослав Чорногуз Ода ніжкам у капронах
Я славлю пару волохатих ніг,
Які всю зиму сховані в кальсонах.
Носило їх по шахтах і по… зонах...
Країни гордість — їх спортивний біг.
Від аліментів дременули так,
(Бо бігали не тільки за медалі,
Тікали від домівки якнайдалі) —
Наче спустили разом всіх собак,
І з шафи, і з-під ліжка, і з вікон…
Від рогоносців бігали ці ноги,
Збивали голі п'яти до дороги...
Не раз бувало — потерпав газон...
Зарплату всю несуть у рідний дім,
І премію, (хоч рідше все і рідше).
Без них не обійшовся б навіть Ніцше,
Тож є за що подякувати їм.
Хоч кремом їх мастили не завжди,
І хоч вони не знали епіляцій,
Своїх гучних віршованих овацій
Їм додаю до мила і води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Незаміжня, незаможна –
Їй поспівчувати можна.
Їй самотність б’є на нерви,
Їй не вистачає сперми…
Лариса Омельченко “Діва”
Незаміжня, незаможна,
Розірвати здатна кожну,
Що заміжня і заможна,
Та, на жаль, вона... — побожна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
День спекотний, шлях у нас далекий...
Залягли ми в затінку смерек...
Легко заховатися від спеки,
Та куди подітись від лелек?..
Микола Дудар ***
Ми лягли з тобою під смереку,
Вкотре там ховалися від спеки.
Шкода, не згадали про лелеку,
Та... "не заглядали" так далеко.
Дев'ять місяців — немов година,
Не чекали долі подарунку...
Клунок нам приволокла пташина,
(Підсмеречні гикнулись цілунки...)
Тож тепер смереки обминаю,
Не була б яка надворі спека.
Насадив хтось тих смерек у Краю,
А вони — реальна небезпека!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Проводжаючи в дорогу,
На хвилину пригорнись, –
І цілуй іще живого,
А не мертвого, колись...
Віктор Кучерук.
Пригорнися на хвилину
Чи на декілька хвилин,
Час біжить, нема зупину,
Тільки поряд... — вже один.
Жив, кохав і... враз — небіжчик
У труні, холодний весь...
І уже твій новий ліфчик
Й те що в ньому — мені десь.
А бувало: проводжала,
І тулилась до грудей,
І було тоді немало
До "подальшого" ідей...
Неохоче цілувала —
То сторонні, брак часу...
Обцілованого мало,
На той світ себе несу...
Поки не дійшло до того,
Щоб прогнози ці збулись,
Ти цілуй мене живого,
А не мертвого колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Безупинне хвилювання
Відпочити не дає, –
Обпікає жар кохання
Серце радісне моє.
То воно стукоче дзвінко,
То не чується ніяк, –
Закохався в юну жінку
Дід зненацька, мов юнак.
Став голитися щоденно
І ходити без ціпка, –
Невтомленний та натхненний
Ситим і натощака…
…В сні короткому, як радість,
І солодкому, мов мед,
Вже до любощів не ладен
Перевтомлений поет.
Довго зводячись на ноги,
Під людську сміховину, –
Я кусав уста вологі
І радів ще довго сну.
Віктор Кучерук
Безупинне хвилювання
для здоров'я — не бальзам,
А якщо воно ще зрання,
коли ще не ковть, не гам.
Розумію чолов'ягу,
(пристрасть не зважа на вік).
Ліки, снам на противагу,
знає кожен чоловік:
Хтось дрова рубає часто,
хтось калатає у дзвін...
Має хтось талант, на щастя —
вірші класні пише він...
Та противитись природі —
це остання з усіх справ.
Тож уста кусати ГОДІ,
коли серце хтось украв!
Рвемо квіти на городі,
бритва в поміч і парфум...
Спроба, кажуть у народі,
звільнить вас від зайвих дум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Кохаймось, бо ми того варті!
У ліжку, в сараї, на парті,
У будці Шарка і в коморі,
Вночі, як коти на заборі...
І вранці, допоки сплять діти,
В обід, коли сонечко світить!
Кохаймось до сьомого поту!
І ну її к бісу - роботу!
Gosha “Кохаймось до сьомого поту”
Робота — не вовк, всі це знають,
То ж палко щоденно "кохають"
Де хіть їх раптово застане —
У парку, в "Сільпо", в ресторані,
В салоні автівки крутої,
На складі військової зброї,
В садку і в колгоспній коморі,
В басейні, в ріці і у морі,
В сільраді на новім дивані
І ще на сусідськім паркані,
В обідню перерву, на зборах,
У церкві московській на хорах
На День ПДВ у фонтані,
Під душем публічної бані...
Є місць креативних багато,
Аби лиш партнершу впіймати.
Кохатись до сьомого поту —
Це теж кропітлива робота.
От ще б за процес цей платили,
Кохалися б і через силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
“Ти, може, створена з ребра,
але які були то ребра!
Ти до каструль і до пера,
в город, політику, як треба...”
Софія Кримовська “З ребра”
Ночами я не можу спати,
Бо жаль мені чоловіків.
Яку це мужність треба мати,
Щоб без ребра впродовж віків!
Їм ми завдячуємо з вами
І Бога будемо молить,
Щоб не ятрилися ті шрами,
І хай їх рана не болить.
Ребро не кануло у Лету —
Це краще, що могло з ним буть!
Для "нього" пишуться сонети
І квіти на Землі цвітуть...
Краса і грація на диво —
Ребра відібраного суть.
Чоловікам... футбол і пиво,
Як компенсація, мабуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Коли ми улягаємось удвох,
Дрімоту роздираючи на клаптики, –
Всміхаючись, цигарку гасить Бог
І кидає бичок на дно галактики.
Ми дихаємо з нею в унісон,
Та тхне мій подих тютюном і брагою:
Тому вона вовтузиться і сон
На себе, наче ковдру, перетягує…
Роман Скиба “Та, що поруч”
Коли я улягаюся один
(Бо вже її дістав мій бражний подих),
Ще з пів години йде із ніздрів дим…
У неї ж домагань інтимних — жодних!
Я б так подихав з нею в унісон,
Та кликати в подружню постіль — всує.
Мене в полон бере нервовий сон…
Ох, як жіночих ласк мені бракує!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Я часто згадую, що я тебе забув,
Що я тебе давно не пам"ятаю,
Що не бува повернення до раю -
На спогади накладено табу.
Я часто згадую, що я тебе забув...
Анатолій Черняхівський
Початок був — жорстокий і відвертий:
Упав у кому дон Луїс Альберто.
За комою — проклята амнезія,
І на минулу пам'ять — без надії...
А, згодом, у кожнісінькому фільмі —
Ці штампи із сюжетом нероздільні.
І зараз я подібне щось читаю
Що він згадав, а... згадки, враз, немає.
Замок висить уже на райській брамі...
Немає краю амнезійній драмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Уже не тільки губи терпнуть –
Язик геть зовсім занімів,
Адже поміг я трохи серпню
Звільнити сад наш від плодів.
Посмакував дарів од пуза
І обважнів вмить, як на гріх,
Бо оминає ситих муза
Та не летить Пегас до них...
Віктор Кучерук
Пегас — ще та, скажу, скотина,
(Хоч крила підіймуть й слона),
Добре наїджену людину
Не підвезе — болить спина.
І не бере він до уваги,
Що чолов'яга сад звільнив...
Пегас засмучує і ваги
В гарячу пору літніх жнив.
Тож до жаданого Парнасу
Поета жде тернистий шлях,
(Ще й мешти тиснуть — нема спасу,
Всі пальці ніг у мозолях!).
І Муза любить дистрофічних,
Вже не приходить третій день...
Він написав би добре, вічне,
Та від натхнення — ні телень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Боїшся десять років, вільний світе,
Безстидної і наглої русні,
Їй "очі коле" тут — буяння цвіту,
Бо їм простори їхні — затісні.
Пожежу зупинити маєш змогу,
Допоки сам ти, світе, не гориш.
Ми правди й волі вибрали дорогу,
Обабіч неї... — сотні кладовищ.
Не бійся бити нечисть, вільний світе,
В костели, кірхи ходиш і церкви...
Тож мали б рани наші вас боліти.
Чи в Господа не віруєте ви?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Два роки нині з цілих десяти
Війна зі злом вирує в нашім Краї.
Коли вона завершиться, не знаю,
Бо "досі" фюрер не досяг мети.
Деменція — рукою дотягтись,
Воно ж не втихомириться, на диво.
В Геленджеку жило б собі щасливо,
І здохло б в ліжку теплому колись.
Та звикло за чверть віку до війни,
Бо стільки років вже "колотить світом".
В нас лютий — восени, весною, літом —
Заполонив думки людські і сни.
Два роки нині. Скільки буде їх —
Жахливих днів, і місяців, і років?
Існує запоребря дике поки,
У світі в дефіциті буде сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
Не знають, Господи, що творять,
Хоча... ця фраза не про них.
Вони намножили вже горя,
Від жаху б, мабуть, вітер стих,
У морі б зупинились хвилі,
В пустелі б почорнів пісок...
Збагнути це немає сили,
Кладе здоровий мозок блок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Напівживі вертають із полону.
Що там було не варто їх питати.
Запам'ятають моsкалям до скону
Те, як себе в чужій "поводять" хаті.
Поранених розстрілюють ці звірі,
(Хоч у тварин я вибачення прошу).
Ці сутності не знають в люті міри,
В них ціль тут — убивати нас за гроші.
Їм треба погасити іпотеку,
Мереживні труси для жінки вкрасти...
Гадають смерть від них ще так далеко,
Та в Україні — це не з їхнім щастям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Ми — не зайди, не дикі приблуди,
Ми корінням вросли у цю землю.
Український народ — мужні люди,
Вкотре час випадає нам темний.
Зло вселенське копичило сили,
Щоб наш Край обернути на пустку.
Воно праведний дух розбудило,
Зріє відсіч в смертельному згустку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Не сотвори собі кумира,
Розчарування може вбити.
Ми — наче ті мішені в тирі
Для пострілів життєвих митей.
Вбиває віра нас у диво,
Котре ми вигадали просто.
А після... йде все косо-криво
З кінцем сумним — "опів на шосту".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Захищаючи Україну, загинув 31-річний актор
Рівненського обласного музично-драматичного
театру Володимир Федінчук.
Він був не створений для воєн,
У нього суто мирний фах.
Та час такий, що — кожен воїн,
Найбільший навіть із невдах.
І він пішов, узявши зброю,
Туди, де чига люта смерть,
Щоб захистити нас з тобою
Від тих, хто випив крові вщерть.
Від тих, вбиває хто й гвалтує,
І бреше так, що жах бере.
Жалю від них чекати — всує...
Життя вмістилося в... тире.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Як вірити цим нелюдам, коли
Ті підривали житлові будинки?
Там їхні люди "русскіє" жили,
Та що їм до "маленької людинки".
Своїх пілотів запросто зіб'ють
"Підставити" щоб вкотре Україну.
У них така методика, мабуть, —
Своє й чуже громити до руїни.
Весь світ чекає "доказів" від тих,
Кого зовуть "майстрами" провокацій.
Весь світовий політикум затих,
Бо вбивці тисне руку "лідер" націй...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Ми — не найкращий на Землі народ.
Чи є, не знаю, десь народ найкращий?
Є купа зрадників у нас, заброд,
Хоч... про таке розповідати нащо.;-))))
Та в нас є те, чим гордимося ми —
У генах волелюбність й непокора.
Хай ми не кращі між всіма людьми,
Та мій народ вселенське зло поборе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Не залишив ні діток, ні дружини,
Не матимуть онуків вже батьки.
Єдиного війна забрала сина —
Владарка "загребущої руки"...
Когось в дитинстві десь не долюбили,
І він тепер ненавидить весь світ.
Йому до рук страшна попала сила,
Яку тримає міцно купу літ.
Поважний вік, підтоптане здоров'я,
Але амбіцій вистачить на трьох,
Тож через них залив пів світу кров'ю,
Для нього влада — цар його і бог.
Він не одних батьків позбавив сина,
Щоби кермо притримати в руках...
Єдиний син у пам'яті й світлинах,
А ще приходить до батьків у снах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
Ллє сльози Україна, осиротіли вірші,
Укоротив поету суцільний морок вік.
Від нині не напише вже і рядочка більше
Цей, зітканий зі світла, вродливий чоловік.
Десь там у потойбіччі він з котиком руденьким
Гуляє райським садом, де вибухів не чуть.
Та "вимкнулося" світло в очах у батька й неньки,
Довіку не засяє уже воно, мабуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Пліч-о-пліч Святий Миколай відтепер
І наші круті ЗСУ!
Давно вже не радий моzкаль, що припер
У нашу правічну красу.
У морі на нашому боці — шторми,
На суші — уся звірина.
Не кликали в гості тих нелюдів ми,
Тож, як корабель, підуть на-.
Хто гадить в церквах, гатить в них із гармат,
Не має підтримки Небес.
Двохсотим повернеться "рускій салдат",
Хоч мав тут "другой інтєрєс".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
Календарна зима розпочалася снігом —
Це незвичним давненько вже стало для нас.
Грудень запланував увійти в вищу лігу,
Тож із "снігом трусіння" показує клас.
Вітер влігся в намет свіжовпалого снігу,
Хто йому ще постелить перину таку?
У далекій Лапландії марять бліцкрігом,
Щоб сніжинки кружляли всю зиму в танку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
Іще один усміх розтанув у небі,
Родина у розпачі, друзі, знайомі...
Була в них на зустріч нагальна потреба,
Чекали хлопчину у рідному домі.
В жахливому сні не приснилось нікому,
Що з ним того разу стрічались востаннє...
Не буде вже в нього вселенської втоми,
Не буде до гуркоту бою звикання.
Полинула в небо за рідних тривога,
На відстані завжди думки нехороші...
Він з тих, що для нас там "кують" перемогу,
Тримаючи небо, як звичну вже ношу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Серце тішить відрада щодень,
Хоч байдуже проходиш ти мимо, –
Я навчивсь набиратись натхнень,
Упиваючись в тебе очима.
Хоч надія на близькість жива
І на вчинок підбурює й кличе, –
Не наважусь сказати слова,
Що в глибинах душі втаємничив.
Сам не знаю соромлюсь чому
Зупинити тебе і сказати,
Що не знаєш ти мову німу,
Адже знаків відправив багато.
Ось і зараз всміхнувся тобі
Я не ради якоїсь розваги,
Але очі твої голубі
Залишили це все без уваги.
Хоч боюся тебе, як вогню,
Я й надалі зітхаю мрійливо
І тобою одною лиш сню,
Сподіваючись щиро на диво.
Віктор Кучерук Німою мовою
Ну куди ті поділись часи,
Про котрі у книжках я читала?
Не вмлівали у них від краси,
А вбиралися в лати й забрало.
Не було на зітхання часу́
І на мову німу ту тим паче,
Зупинитись могло завчасу
Від меча, раптом, серце юначе.
Тож було все з коханням хутчіш,
На коліна упав перед нею,
На долоні каблучка і... вірш.
Як Вам, пане, ця давня ідея?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Захризантемило у світі,
Барвистість осені вража.
Банує хтось, мабуть, за літом,
А от для мене ця межа,
Що пролягла по міжсезонню —
Найкраща від усіх пора.
Я, щодо неї, — не стороння,
Рядочок з-під її пера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
Що ти зробив, недопалку, з людьми,
Котрі тобі бажають щиро смерті?
Хоч і, посеред жаху круговерті,
Давно, здається, скам'яніли ми.
Не вартий наших, виродку, проклять,
Бо ниций ти у ступені найвищім,
Бо стільки люду на Землі понищив.
Убивця ти і ненаситний тать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Нескінченні життєві дороги
Переплутались, переплелись...
Звідусіль нас ведуть до порогу,
Де чекали батьки ще колись.
Не чекають уже, проминули
Ті часи безтурботні, мов сон.
Пам'ять лиш поведе у минуле
З теплим світлом вечірніх вікон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Він витрачає на ракети кошти,
Яких не вистачає для дітей...
Ударив нині нас по "Новій пошті"
Цей втілювач нелюдяних ідей.
Для нього сльози й біль чужий — за щастя,
Вживає їх як стокерський вампір.
Огида — нам почути їхнє "здрастє".
Для всіх огидний — їхній "русскій мір".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
У кожного свій погляд на життя,
Чий правильніший — здогадатись важко.
Хтось істину на дні шукає пляшки,
А інший — тупо п'є до забуття.
Усі ми різні в чомусь, в чомусь — ні,
Хто розумніший, кращий — не важливо.
У кожного своя життєва нива,
Що родить і людині, і… свині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Коли тобі написано на Долі,
Померти саме у той день і час,
Чи з’їсти з кимось пуд гіркої солі,
Чи в гол перетворити дружній пас...
Опинишся в той час, у тому місці,
Запізнишся на потяг чи літак...
А після, в Чейза чи в Агати Крісті,
Дочитуємо Долі післясмак...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Усмішка ця вияснювала світ.
На жаль, її не буде більше поряд.
Комусь замало, раптом, стало горя,
До смерті бо самому — кілька літ.
Від провидіння в нелюда є влада,
На диво, помиляється й воно.
Тож тягне недоцар усіх на дно,
Перетворивши свій народ на стадо.
Таких усмішок винищено тьму,
Як жити далі тут без них, не знаю.
Сум доти пануватиме у Краї,
Допоки зло не кане у пітьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
“Кохати можна одночасно
Одну і двох, і трьох жінок, –
Одна сіяє, інша гасне,
А третя - блимає у строк.
Кохати треба обережно,
Якщо ти любиш не одну,
Бо можеш поглядом бентежним
Рідні відкрити таїну.
Кохати маєш неодмінно,
Допоки в тебе стане сил,
Бо кожна жінка – дар безцінний,
Єднання зваби і краси.
Люби піддатливих і гордих,
Кохай веселих і сумних,
Аби яскравості акорди
В житті буденнім не спинить.”
Віктор Кучерук
поезія " Кохати можна одночасно…"
Ще, слава Богу, є мужчини,
Котрі кохають не одну.
Тестостерон — це лиш причина
Активного нічного сну.
Статистика сумні прогнози
Нам на майбутнє надає:
Друкують камасутри пози,
Практикувати з ким — не є...
Живуть собі сумні, веселі,
Піддатливі і горді теж,
В охайно прибраній оселі,
Жінки з самотністю без меж...
Тож, слава Богу, рятувати
Не лиш одну від забуття
Він буде в хаті й попри хату,
Щоб не зійшло на пси ЖИТТЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2023
Тут є життя, завдячуючи вам.
Там стоїте — де інші вже б упали,
Хоч лізе голодранська та навала,
Щоб нагребти в торби вкраїнський крам.
Вам завдяки, не їдуть "на сибір"
Вагони українцями набиті,
І "вівці — цілі", а "вовки" — не "ситі",
кремлівським планам тим наперекір.
Ми вдячні вам за силу надлюську,
За надлюські терпіння і відвагу...
На ПРАВДИ бік схиляєте ви ваги,
Під дих даєте підлому "совку".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Уже не тільки губи терпнуть –
Язик геть зовсім занімів,
Адже поміг я трохи серпню
Звільнити сад наш від плодів.
Посмакував дарів од пуза
І обважнів вмить, як на гріх,
Бо оминає ситих муза
Та не летить Пегас до них...
Віктор Кучерук
Пегас — ще та, скажу, скотина,
(Хоч крила підіймуть й слона),
Добре наїджену людину
Не підвезе — болить спина.
І не бере він до уваги,
Що чолов'яга сад звільнив...
Пегас засмучує і ваги
В гарячу пору літніх жнив.
Тож до жаданого Парнасу
Поета жде тернистий шлях,
(Ще й мешти тиснуть — нема спасу,
Всі пальці ніг у мозолях!).
І Муза любить дистрофічних,
Вже не приходить третій день...
Він написав би добре, вічне,
Та від натхнення — ні телень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023
Ця сльоза у кутику ока...
Хоч би вижив він, хоч би жив...
Не зупинить хай Доля років,
І додасться у світі див.
Він за нас там стояв із вами,
Відпочинку не мав і сну.
В рідній хаті чекає мама,
Там двадцяту стрічав весну.
Не обірветься в мойри нитка,
Бо він суджений вже комусь,
Тож за обрій йому зашвидко...
Ждуть звання— чоловік й дідусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
У гідності — дасть фору мушкетерам,
У фехтуванні, впевнена я, — теж!
Ганьба чинуш від спорту — у етері,
І цій ганьбі нема, на разі, меж!
Для них рука убивці — це кінцівка,
Потиснути яку — нема проблем...
Любителям ху@лової готівки
Ла@но смакує, як суничний джем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
Вірша про тебе сьогодні не буде,
Тихо скажу собі: "Нині не треба..."
Думаю, просто втомилися люди
Денно і нічно читати про тебе...
Вікторія Бірюкова
Вірш про кохання не викличе втому,
Бо почуття це не шкодить нікому.
Інколи шкалить від пристрасті, звісно,
Та з нею теж у цім світі не тісно.
Бог є любов, тут ніхто не перечить,
Добре, коли поряд є дужі плечі,
Добре, коли, як молитва до Бога,
Пишуться вірші хороші про... нього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
Ти — квітуча черлена ружа,
Твої очі — небесно-сині.
Я люблю тебе дуже-дуже!
Я люблю тебе сильно-сильно!
Володимир Присяжнюк
Підвезло — ти на маму схожа,
Як "квітуча черлена ружа",
Очі — сині, обличчя — гоже...
Тож "люблю тебе дуже-дуже"!
Не дай Боже, пішла б у тата,
(Бельмондо був від нього кращий),
Для стосунків — раптова втрата,
Бо страшна така мені нащо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
Коли помирають поети
Не від старості, не від втоми,
А від кулі чи від ракети,
В ріднім домі чи поза домом...
Як усе це, скажіть, сприймати,
Коли душу землі на клапті,
Коли ницість брудна за ката
У смердючих імперських лаптях
Прагне голос убити й думку,
Онімів щоб народ у Краї?..
В когось досі — нема стосунку,
Хату скраю хтось обирає...
ПОТІМ будуть читати вірші,
Лицемірну сльозу "пускати"... —
Це за кулю й ракету гірше
московитського того ката.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
Привела дощ за руку ніч,
(Грім і блискавка їм у поміч).
Прохолодніше стало в домі,
Наче вимкнули врешті піч.
Підвіконня — за інструмент,
Краплі стукають суголосно,
Вітер в парку гойдає сосни... —
Невеличкий нічний фрагмент.
Пройде ніч ця хай без тривог,
Хай земля відпочине й люди.
Хай живими всі нині будуть,
Й голосінь не почує Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023
Допоки, українці, живемо́
В країні, подарованій нам Богом,
Ніхто нам шию не вбере в ярмо,
Рабом не зробить тут ніхто нікого.
Серед безмежжя в світі ворогів
Наш ворог — без душі і без моралі.
Він знищити "до нігтя" нас хотів,
Щоб зло творити на планеті далі.
Вбивав, знущався, ґвалтував, палив...
А зараз взявся вільний люд топити,
Щоб "остудити" від ракетних злив.
Хоч розуміє — скоро буде битий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Це... тіло вчора ще було людиною,
А нині понесла його вода.
Він батьком був доньці своїй і синові,
Не знати де вони тепер, шкода.
Їх теж водою змило вчора з даху,
На поміч татко кинувся услід...
На жаль, погано плавав цей невдаха,
Додала повінь знов країні бід.
Цю повінь спричинила не природа,
А орки з московитських тих боліт.
У них на вбивства й ґвалтування мода,
Від неї потерпає увесь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023