| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Львів це рідне моє місто
Якби я міг я б написав про нього пісню
Я тут живу і маю добру вдачу
Бо Львів у серці так багато значить
Лишився спогад із дитячих мрій як я маленьким
Як я маленьким ще по центрі біг
І загадки його розгадував невпинно
Тому все далі й далі линув
Занурився в історію споруд
які оточують мене і там і тут
І кожна з них щось має в собі
Чи то життя чи крапельки любові
Львів переповнює бажанням
шукати відповідь на будь які питання
А інколи нагадує про мрію
Або ж моє життя чи визначну подію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
Тривимірне життя
Багато сліз, розчарування
Усе це я, або й не я
Лишуся з поміж всіх останнім
Коли і як змінити можна
Можливо все, можливо мить
Щоб все, що станеться сьогодні
Жило, живе й іскрить
Тривимірне життя
Це біль, біль від поразок
Таке воно і він й вона
Прошу у вас поради
Коли і як змінити можна
Щось не суттєве чи дороге
І зрозуміли б всі і кожний
Як жити в вимирі 3д...́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2012
Погодьтеся я так партачу
Тому що я такий вот не терплячий
Мені жити стало так лячно
Кожен день епіцентр гарячий
І я в ньому рвуся до правди
Навздогін за мною дикі собаки
Готові на своєму шляху кожного порвати
Зло та брехня, які бігтимуть не впавши
Я думав надія,віра і любов
Спасуть, впав з ними в оков
Та ті собаки вже і тут
Як вибратися з терну пут
Я мов звір загнаний у кут
Тихо промовля - я тут,я тут ось тут
Візьмуть ось так і розірвуть
Затуляючи рота скажуть
Що це совість моя і суть
Які звільнити прибігли мою душу ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
Життя кошмаром стало
Все огорнуло пожаром
Вогню того так мало
Воно випече жаром
І хай водою обіляти
Не стихне ні на мить
Горітиме всякий
Хто просто не встиг
А я мовчатиму тихо
Терплячи муки дикі
На останньому вдиху
Посміхнуся тому лиху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
Я хтів би написати пісню
Щоб у серцях усіх лунала
Хай це лиш на словах і усно
Потрапити до гір Непала
Побачити цей світ із літака
Стрибнути з нього у потік
Пожати руку солісту АК
Заграти на сцені з гуртом тік
Почути шепіт водоспаду Ніагара
Поплисти в джунглях течіями
А хочу ще пройти Сахару
Побачити в очі кратерні ями
Пірнути в Амазонку хоть би раз
Здійснити мрію не свою, чиїсь
Почути командира приказ
Та осмисливши це, боюсь
Я хочу жити,робити,творити
Допомогти чим зможу, сам
Піднятись з бруду омитись
Словами озброїтися а не спам
Дивувати людей своїм талантом
Зацікавити жити красиво когось
Прикрасити подарок великим бантом
Відчути радість від життя так ось
Початок щоб завжди мав кінець
Та щоб їх було багато в світі
Щоб узявши альбом і стілець
Розказати поколінню, як у боліті
Їм показати що добився щастя
Що я живу цим днем а не доживаю
Що я сміюсь і плачу а піки масті
Час іде по краплинці спливає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012
Ну як так жити,мовчки
Як думати,не знавши
Як судити,не розумівши
Як встати,впавши
Питання це чи відповідь
Життя одне чи сотнями
Дрімучий ліс із соснами
Встоїть воля й ми
Казковий світ цей морок
У ньому весело від суму
Тут нема нікого, я сам
Нема тепер й цього шуму
Дива тут не бувають
Тут темрява повсюди
Я тут один, такий веселий
Тут сам творю свої етюди
Нависла біла хмара
Сліпила чим дужч мене
Я вибрався,а світ довкола
І біля ніг яблуко ренет
Я змалював такий собі портрет
Цікаво може дійсно я поет
Чи це у собі, чи тет-а-тет
Та в голові один лише секрет
Він не поганий й не хороший
У ньому цінності й нема
Та й зовсім він нікому не потрібен
Потрібне слово і чорнило для пера
Щоб розписати душу свою
Щоб огорнути світ собою
Щоб бачити життя а не журбу з бідою
Я просто навсього готовий вже до бою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Для когось це здасться, пустими словами
Не виню, не кращий, життя моє біжить степами
А може втратилися, мабуть, ці прекрасні дні
І я ходжу по колі сам, немов наляканий пацан в пітьмі
Чомусь серце говорить - старайся, ти усе можеш
Я вже в зневірені хотів, хотів замкнутись в собі
Доки не побачив ту одну красиву казанову
І я гадав що все, це щастя! а хотілось нове
Я ще один із багатьох розчарованих як я
На своє існування, конкретно на життя
Буквально кажучи, такі смішні усі стоять
І подумавши добре, смієшся з того всього
Ну як це так невже ще хтось таким страждає
Я обрав іншу сторону, або інакшу дорогу - хто його знає
Та повертатися назад, я точно не збираюсь
Моє життя без цього всього, спитають:
І чого ж ти добився, як проживаєш!!!
Відповім як є __ я жити стараюсь.
І мені подобається, як є, немов у Раю,
Десь поруч ти ,я не вигадав, я відчуваю
Чи ти не змерзла - для себе дізнаюсь
Ні? Та все одно несу тобі гарячого чаю
Хай усе що було, пройде собі мимо
Не зачепить ні тебе, ані твою маму
Радій життю, як це робили б ті кого нема
Не думай, що перед тобою стіна німа
Повір у себе і в своїх рідних і у близьких
Ти найкраща, а я кочуся по стежках слизьких
Та голосом,дзвінком своїм - подаєш руку
Це немов шепіт струн тендітного звуку
І я пробуджуюсь на світ, на світ смутку
Знервований, здається і серце без стуку
Я не залякую, я забув де сни, а де реальність
Де почуття, де ті кого не вистачає
І хай цим віршем я вогонь хоч іскринку запалю
Та дивитимусь щоб не перекинулась ставлю
Тебе по ближче до себе - і хто кого зігріває
Я не хотів зачепити ані одної сльозинки пролити
Щоб не гасло, а горіло вічно вірш такий стислий
Усього і не розповім я і не стараюсь
Живи, радій,не плач бо з тобою я усміхаюсь
Коли ти засмучена сам собі місця не знайду
Я повертатимуся назад і до одного сайту
Так радіє серце коли пише в он_лайні
Це від щирого серця, рядки життєдайні
Цей вірш скупий на різні і живі слова
На жаль я протирав штани на уроках мови
Мені по душі вчителька з англійської Сова
Це її прізвище таке пробач відійшов знову
Я не вмію триматися теми і пишу про все
Про те, як варто жити цінувати усе це
Вірити що прийдуть хороші сонячні дні
Як на початку але вже упевнені і не сумні
Тримайся я буду поруч стояти немов охоронець
Тебе підбадьорувати звичайна справа моя
Маленьке Сонце у твоїй малій долоньці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2012
Без тебе сумно
Я хтів би поруч бути
Команда вільно чи струнко
Берци хтілось би взути
Ось бажання таке у мене
І там солдатам грать зі сцени.
Не будь дебілом, не ріж вени
Помни ти самородок - ценне.
Тренджу про все підряд
Стою сам на сам то як?
Я щось для тебе значу, блять(((
Ну ясно, Андрійко ж так?
Усе нормально як завжди
Складатиму вірші пусті й сумні
И жизнь повторитса дважди
Ці віршики такі наївні і такі дурні.
Я мав би вже давно спалити
Замкнутись у собі і так собі жити
Та я стаю на рухомі ненадійні плити
Що хочеться під землю рити
Я сам не розумію
І розуміти вже не хочу
Життя було від народження до 14 років
Я б хтів жити небачивши ті очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2012
Ми усі стараємося чогось досягнути у цьому житті!Ми не перестаємо думати про тих,хто завжди був і залишався нам дорогий.Цей невеличкий твір хотів завжди написати та все не було часу.Мені 15 і я зі Львова.Та історія не стосується того,хоч і пов\'язана частково з моїм життям.Ви усі завжди мали і мати будете питання у собі- а чому я живу? Який сенс мого існування? Кому я потрібен(на).Ця розповідь просто може чимось комусь допоможе.У кожного з нас були мрії і вони у декого так ними і залишаються.Людина просто не тримається цієї мрії,міняє свої погляди і смаки, перетворюючи мрію на мильну бульбашку, яку можна торкнутися але лише раз. Насправді не так все складно.
Я не говорив що це легко! А кого життя було легким? Хіба у заможних людей та не про них мова. Просто деколи, хочеться викласти свої думки для когось.
І я це нарешті роблю хоч навіть для себе щоб якось взяти прочитати те яким був у дитинстві у юності - це ж так цікаво!
Хочу всіх просто закликати, прощати всім їхні борги. Колись ці люди у відчуті обов\'язку можуть у майбутньому виручити у непередбачуваних ситуаціях.Це перевірено не раз і діє хоч і не у всіх випадках. А сама думка, що ти комусь вибачив просто бо тобі так захотілося а тій людині вже по фігу що ти там думаєш говориш. Так, по фігу ви так думаєте? Коли людина бачить що ви спілкуєтеся не заради повернення свого, а заради того, що дорога. То це показує наскільки ви є врівноваженими і легкими у спілкуванні. Тоді ви на правильному шляху. Тому що можуть бути далеко не похожими з цим випадком.
Ви будете зустрічати труднощі якщо все так і триматимете у собі, думаючи,що все зможете самі. Довіртеся комусь і робіть це якомога частіше
Життя почне змінюватися не одразу то не заїхати в Авто-мийку і все відчистити і все відполірувати.
Треба пізнати найгірші можливості, які тільки можуть бути у цьому житті просто зробивши висновок для себе що це на справді! Для себе я зробив і він у мене поки що получився не втішний але не замикайтесь бо ось це саме найгірше, коли людина дорогих людей просто має за ніщо через якийсь випадок.Треба мати силу,треба мати просто бажання жити щоб тебе міг хтось пригорнути у будь якій ситуації це ж так приємно.
Тож живемо і радієм життя одне бкзціне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309616
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 28.01.2012
Роздуми: цікавлю я когось чи ні?
Рядки під цю мелодію такі сумні
Легкі немов пір'їнка у донях
Продовження не було була Антанта
Історія, клас,кілька думок анти
Отримуєш заслужену десятку
Головне не накрути петлі і банти
Послухай вчителя він зможе показати
По історії як рукою провести головне її знати
Свого вчителя завжди поважати
Хто як не він побачив в тобі корені знаті
А може йому цікаво не менше за тебе
Чого зможеш ти у своєму житті досягати
Ті роки що розділяють нічого не значать
Взаємоповага між вами, ти це повинен пам'ятати.
Давай побіжимо туди
Де ми себе знайдемо
Де усе нарешті ми з нуля почнемо
Усе що було зачеркнемо
Хай і боляче!
Торкнемося разом неба
Стри це якщо не треба
Хай пропаду хай зникну без тебе
Та змиритись не зможу, моя теза
Десь з глибин душі кричить муза
А ти мов не приступна вежа
І задушити підступного вужа
Втомився піду краще спати
Прошу хоч трохи пам'ятати
Давай давай
Це не кінець
Та давно не початок
На голові її вінець
А я не маю статок
Не дурний у плані навчання
Люблю поговорити
І ставити цікаві питання
Цікавлюсь життям подружки Тані
Бо вона у мене одна в цьому плані
Я в незвичному стані
Живи, а не лежи на дивані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012
Я зволікаю, а життя минає
Дивлюсь у перед її не має
Сиджу на лавці і гадаю
Такі сумніви, мене з'їдають
Окрилений любов'ю
Чекаю на неї бо її кохаю
Дурний,засліплений як з бою
Я біжу чим дужч до неї, знаю
Що вона ще любить може
Та яке тут може сто відсотків кажу
Як на те пішло то і я тоже
Чому я це все терплю о Боже
Я думав що усе вже бачив
Думав й не придумав ще
Він на жаль нічого не значив
Я зрозумів хоч давно і пізно це
Та в серці буря не вщухає
Як була розруха,то її не стане
Хай боїться мого гніву й поважає
І звертатиметься до мене - пане
Я суворий сам з собою
Це розповідь про те, про своє
Як на лавочці мали сидіти двоє
А був один наспівав тихо Цоя
І просто марив хотів туди у хмари
Щоб це усе на щастя пропало
А може це я такий нездалий
Я хотів як всі щоб серце не спало
Воно і так довго вже дрімало
І взявши все у свої руки
Змінив себе закінчились муки
Як і в всіх моя душа запалала
Вийшла з дощів,і скель Непала
Побачила що варто жити
Що ти ніхто але потрібно любити
Живи заради мами вона єдина
Любила від народження свого сина
І в тому яким ти став вже не винна!
Це наш шлях не легкий, що болить спина
Та прийшовши до хати
Впадаєш в обійми заплаканої мати
Вона вірила що ти зумієш стати
Вибачай я привик так розмовляти
Монолог сам до себе через грати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308947
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.01.2012
ак мабутья буду починати
розкажу не буду кричати
почують всі прошу зачекати
я підстрю хвилю і почну читати
я виріс у Львові тут проживаю
Своїх друзів знаю і поважаю
Прикро деякі з них мене не знає
Хай буде але життя покаже своє
Я лиш тримаюся думками
Пам,ятаю їх напевно не забуду
Я краще піду і застужусь
Та з ними у любій ситуацію буду
Ти думай чи реп цей підходить
Я напишу не один поки що виходить
Хай він і не з кращих але я спитаю
Чим краще від цього Потапське
Чумачечо і піду до друзів з Китаю
Я погонив там друзів зовсім не маю
Але це не факт як послухають чи прочитають
Можливо побачуть почують що знаю
Багато в цьому репі похожості у слів
Не хай я складав цей реп не для ослів
Я живу реп перший раз пишу тіки сів
П,ять хвилин по заді і я щераз запитаюсь
Чого ми живемо, хіба так краще в стаї
Биків одних чи до дебілів з пірсами
Не признаю як не прошу щоб мене поважали
Це вам вирішувати, а я рухаюсь далі
Багато слів пустих минуло тиша у залі
Та ця репчина вам щоб просто не питали
Коротше кажучи я виріс ненайкращим
Та висновки роблю а їх ще так багато
Українці люди трудящий ми пашем і пашем
Ніхто не признає цього а я піду дальше
Щоб було між рядками по менше фальші
У цьому вірші на ритмі зібрав душі скибки
Стомився я вже роблю висновки
кожен удар чути а кажуть диско вруби
Хай буде та ще не зараз почав і закінчу малі
Хах обідно? вибачайте щось надоїли моралі
Стомились руки 15 від початку
Не думав що це лише зарядка
Та сили є не пущу їх я ще в порядку
Це все на одному дусі
Заслуга мінусу Класние баси тусять
І ми під них порухаєм руки і ноги
Інакше хтось нечайно роздусить
Цей мовити вже твір мабуть для себе
Бо спокою нема й не було у душі,
Охоплює мене це й у голосі чути
На питання дети? - скажу тута
Хай і не у стилі цього мого репу
Можливо я склав казку нєлєпу
Та це що у серці звиртаюсь просто й відверто
Я не приховую що я невдаха
Хай буде так але не забудьте афтограф взяти
Я простак не подобається моя хата
Ступив на кілька рядочків відпочити посцати
Да це не шидевр та я не просив його прочитати
Виклав хай буде це не важко стирати
Піти з хати щоб попасти на долбане паті
Чи послухатись і зробити все що скаже мати
Як ви помітили я не привітався не сказав як звати
Ніодного не буде в цьому вірші побачите мата
Я чисто розказую і роблю це радо
Пів часа пройшло немов новий фільм знято
А я переміщуть якось не зручно стало
Хех упертість мій каньок і кажу завзято
Так жити важче а чим краще все мати
Тачки дівчата будинок біля моря
А попробуй як ми всі прожити впасти
Подужаєш? чи пусте питання? чи наша доля?
За нас наші діди і прадіди боролися пліч о пліч
То чом же між районами такі сварки за коноплі
Чи за водку що впала де і хто її підібрали
За то що сігарєти не показав якійсь ,,собаці""
Та мав таке життя я в сраці
Не раз вже забивав на нього нерви
Бо я змучився усе це дальше відчувати
Хочу побачити на небі веселки барви
Я не рахую скіки тут рядків мені це не цікаво
Візьму хіба для бодрості ще кави
Один два три як у минулому вірші
Це життя реальне а невидумане як у сні
Лишаються дні стіпуху чекаю
Студент живописець флорист бачите не лаюсь
Я втискаю у це свій незкорений незламний дух
Читаю це вам це все у слух
й не чутиму того що скажуть
Полину своїми стежками - де суть?
А її не має так як не було мене ніхто не знає!
ПозАді майже вже година
Та це не кінець я більше писати повинен
Я як всі тутешня людина
У тому ніхто не буде винен
Що промовчу як стане гамір
Бо люблю взаємність поваги
Я ж не посилаю вас хоч був намір
Та кожен раз бажаю всім наснаги
Якщо вам буде сила рахуйте сАмі
Не так я наголошую слова
Не той в них наголос й вимова
До дідька визнаю що я пишу хреново
І це повторються щоразу знову й знову
Будь хто мені напише що бред натичив
І годину на вітер викинув збичив
Мені так не приєино коли ображають
Я це не мов губка все це збираю
Я веселун і люблю якось посміятись
Та уявлення мої про чисту блакитну вись
Про життя що нас ще чекає лиш
Поступлення благополучне всі у виш
Мої мрії стандартні та це не для себе
Хай буде всім добре - нема чого битись
Ми всі брати і сестри хай ріка п,янка почне литись
Породження ненависті ненависть так і є
Давай усе що було більше між нами не будЕ
Я бачив багатьох хто змінював життя своє
На краще, на сім,ю на тих хто по життю веде
Хто поруч зними мінятиметься і скаже ов є
Мабуть мені ніхто не повірить що за годину 15
Вийшло такий репчик не хілий скласти(написати)
Та я доказувати не стану ще одне рік 2012
Не вірти у той кінець світу і мене чому? не аитайтесь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
Я люблю тебя! я умираю!
Тебя и вовсе не хватает мне.
Кажется влюбился, я не знаю
Но без тебя как будто в темноте.
Я хотел забыть и не вспоминать
Это далекое, вон прошлое
Доверился, забыл, что не игра
И по телеку есть не пошлое
Меняю слова местами знаю
Довольно быстро и всё выходит
Теряю всех и в это вникаю
Что на самом деле происходит
Разбиваю всё вокруг, почему?
Вопрос изнутри раздался будто
Её крапинка счастья есть во мне
В зарубежье скажут - это брутто
Не до конца поняв про что это
Любовь наверно мною шевелит
Кажется к тебе затягивает
А может просто прямо говорит
Скажи ей это - не пожалеешь
Я знаю не легко, ведь ты не трус
Тяжеловато жить вообще то
Ты с рукавов достаешь один туз
В этой партии он всё решает
Ты пан или пропал скажу вот так
Дыши спокойнее заметят все
Тебе надо это? проиграешь
И что всё это означает а?
Спросить уж не кого кого кого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308295
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2012
Я хотел бы бить конечно рядом
Но ты сказала что всё в порядке
Интересное становится ядом
Я иду и не ломаюсь а ты на блядке
И что мне говорить там дальше
Если выбор сделан спокойный
В душе кажется всё фальшью
Бегу с последних сил довольный
На встречу своей любви конечно
Улицы уходят в даль и я её замечу
Любовь магнитом притянет лично
К неё, с ней кажется что раны залечу
Я понимаю все и не хочу расстроить
Ведь всё отдал бы.Всё что маю
Обидеть не хотел, я всё устроил
И мне жаль,мне не попасть до рая
Но точно знаю что люблю, пылаю
А в сердце гвоздь, болит ужасно
Я вырываю корни с головы, стираю
Память не к чему уже, нету ничего
Один два три, мне без тебя уйти ?
Довольно быстро час прощал его
Ну как я привязался меня уж не найти!
Поглотила тьма ведь не такой как все
Кто то живет, а кто то сразу умирает
Я иногда задумываюсь - вот ни хера се
На меня плохо все вокруг влияют
Но только ты, за правилами играешь
Чем дальше от тебя, сердце сжимает
Ты как будто берешь и стреляешь
Нервы есть но эгоистичность сокращает.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307982
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2012
Я мог бы каждый день
Писать тебе,звонить
Но кровь уже пошла из вен
Держусь за последнюю нить
Меня не отпускало чувство
Оно не дало умереть
Звучит конечно єто грустно
Что любовь лиш на одну треть
Мне по фигу на жизнь тогда
Когда я бил совсем не я
Я зная то что говорю о да
Что я живу вновь и єто новый я
И потекли с глаз слёзы
Они блистали в темноте
Застыли сразу на морозе
Потому что вспомнил о тебе
Я вынул с кармана телефон
Но там ничто не изменилось
Последняя смс пошел вон
Но так не долго длилось
На волне вот єтой прозы
Я просто донести хотел
Что ненужно лить напрасно слёзы
А вспомнить прикосновение двух тел
Сейчас Январь,на улице снега
Я дома,пишу,ночь часа два
А за окном там никого и не следа
Устал от дня и мысли прочь суда
Я осужденный сам собою,
За то какой слабак на самом деле
Душа просто болеет тобою
Я записал єту несбывшуюся идею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307981
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2012
На руці маленькі пелюстки
Тонкі,як полум,я червоні
А в іншій не зів,ялі квітки
Такі тендітні у цій долоні
Вони нагадують про те
Що було буде і ще є
Цікаве й до болю святе
Незвичне,незрозуміло чиє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2011
Секунду, зачекайте
Підберу щось прикольне
Як погане, вибачайте,
Але мене не забувайте.
Критикуйте навіть лайте.
Я не зірвусь а зрозумію
ПерепишУ усе що напИшу
Від першої букви, я вмію
Прийдеться заміню усю цю дію
Можливо я глупі слова сію
Ах ща від тупизни зомлію.
Знайте пишу для вас
Це все за той короткий час
Про те що назбиралось
Що рвалось у мені усі ці дні
Кожне щось зжималось
Рвалось в землю втопталось
Від болю, аж звивалось
Спитають: що сталось ?
Не знаю,як воно звалось!
Таке приємне,АЙ обірвалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2011
Невже я закохався,
Невже той час почався,
Стомився вже шукати
Можливо краще прогулятись?.
Я бачу її очі,
Кожного дня і ночі
Вона немов би поруч,
Сидить чомусь одна і сумна.
Чому? Не повертаюсь.
Сказати це стидаюсь!
Сумна? Не запитаюсь.
А хто вона? А Я не знаю!
Чогось мені так тепло
То не Рай і не Пекло
Здається все так добре,
Думки часом, пусті бувають
Як сказати ті слова?
Так тріщить вже голова.
Так далеко ще вони,
Подумай про це і не гони
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2011
Історія проста одне лише кохання
Кохання з відстанню земного повертаня
У серці тих таке повстаня
полум,я горить у роті це гірке ковтання
А що може бути? Лише питтаня.
Тонке безвучне мандрування
Та може часом непомітне сподівання
І трішечки хоча б зітхання
О це так віршик зацінив би Ваня
Та зараз не до нього в серці коливання
Не так! Можливо, зрозумів би зразу Саня.
Цей віршик про сум і дУмки поривання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2011
Секунда мимовільно йде
І час усе пливе й пливе
А сонце впало,десь в ніде
І вечір наступає вже
Хоч місяця немає ще
Сидить дівчИна і сумує,
Їй холодно і вітер дує
Коханого не видно ще...
Надіється тому і жде
Коли ж він таки прийде?
Питання не зачепить і пройде
Але кохання не мине...
Усі й усе полине
У душу неупинно
У неї безневинну
Грішну і щасливу
Почався дощ і перейшов у зливу
Та капля на щоці не з неба зовсім
Ця капелька вже у руці невдовзі
І завмирає вже ця мить
Хоч серце в грудях ще дзвенить
Всьо забий я замахався
Прийшов й сказав такі слова
Та я в натурі заїбався
Її убило це порізало немов на дрова
Минув цей день, а там і другий місяць вже пішов
Так само як і він повз неї десь пройшов
Та труднощі не поламають й вона це знає
Тихо на самоті кричить, себе картає.
Чому це так в людей буває?
Одне за одним питання виникає
Вона себе ще тішить бо спогади ще є
Будують життя як ластівка гніздо це в,є
Такі її думки це все кохання
Настане і відверте повстання
Вона стає з колін та не приниженна
Не зламана і не обестижена
Такий її упертий і не легкий характер
Не поламав цей серв ,,КОХАННЯ,, бо не хакер
Не розумів що сталося і де усе пропало
Вона пішла назавжди.А серце в п,ятки впало
Що п,янка робить із людьми? - себе ж вбивають!
Цього не розумів тоді, як від кохання лиди помирають.і
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2011
Сижу у туалеті
Із ноутбуком і у неті
Сижу царюю п,ять хвилин
І виглядаю як критин
Та я так гоню з себе
Вопше тут не погано в тебе
Реально круто оцінив
Ти що вже й двері замінив
Я так люблю ці всі прикольні паті
Не спати у ночі а інколи і повалятись на канапі
Я так ще не змучився кальян курити
І пиво заливати, лити й лити
Такий вот є і що такого
Пливу зі сторони на сторону пустого
Пустого келиха вина
Стоять переді мною друзі і бліда стіна
Давайте ми нарешті щось почнемо
Ти вибачай якщо ми щось розб,ємо
Такі всі паті без цього не буває, чисто в хаті
Закінчимо усе найкраще ми в кімнаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2011
Подумки з тобою
Замінюю це грою
Я переймаюся чогось
Можливо нема когось
Згадуєш про щось
І виглядаєш мов лось
Таке веселе в нас життя
Йому немає рівних ти і я
У першості з них сім,я
Без неї я сам не я
Роздуми мої без меж
Я біля неприступних веж
Дивися пильно і простеж
Я буду на вершині і ти теж
Ми разом і завжди будемо
Радіємо і живемо й не судимо
Підносимся у небо в хмари
І це без сну тут немає кари
Лювов у нас горить вогнем
Тому разом гори звергнем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2011
На крилах підношишся у небо
В промінні сонця згадую про тебе
А місяць при зорях, як ти серед моря
Блукаєш по блакиті від горя
З хмари на хмару підстрибаєш
Ти постійно бачиш і пробачаєш
́Люблю тебе і ти це точно знаєш
У дощі я бачу,що ти все ж є і дбаєш
Ти розумієш, підтримуєш, що робити
Чи сумувати,чи взяти все полишИти
Варто боротися за життя триматися
Воно варте, щоб чогось добитися
Життя одне воно не зовсім просте
Дуже цікаве,а часом зовсім нудне
Та у душі дитини доросість росте
Багато прикрощей тому й сумне
Хоча захотівши робимо охайно
Виходить добре як то кажуть файно
Короче завжди можна все змінити
Чимось сум цей нестерпний замінити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2011
Серце ось так чорніє
Щось у ньому помилково діє
Та час пройде і то помарніє
І мороком зі сторони повіє
Так ця темрява безмежно сіє
Вона росте і не затихає
Рве усе і всіх нікого не вдивляє
Постійно зло мене ковтає
Мої думки моє добро зтискає
Тримає сильно і не відпускає
Питання хібащо якось виникає
Чому усе так і нічого не минає
Кожного ж нас це життя ламає
Всі пропали, мене тоже немає
Серце свої двері завжди замикає
І ніколи вже не відкриває
Воно любов кохання уявляє
В думках щось мене вмовляє
І поступово світ росте і виростає
Сонце здавалось сильніше сяє
Буря у душі моїй у раз вщухає
Усе, нарешті я вдихаю
Я знаю віршом цим утомляю
дурака ізрідка але валяю
Це харить та я ще рота затуляю
Багато що не вимовляю
На якусь мить я ніби гуляю
І це весело знаєш я ще малюю
Зором своїм на когось полюю
Можливо це ти душу твою́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2011
Ті, хто вже давно живе у Львові
Не уявляють своє життя без нього
І я такий,малий,простенький як і ви
Це прочитають десь, колись, чиїсь сини
Життя не починається ось так як в музиці затакт
Я поміняю правила напишу аби як
Щоб було зрозуміліше напишу вам реальний факт
Я народився в Львові і знаю я його і так і сяк
У центрі я не часто, майже не буваю
Хоч там прикольно завжди і що із того
Я тут на Сихові і міста свого не цураюсь
Мені так весело й не завжди так буває кльово
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2011
Рухаюся я від цього подалі
Мене не втримають прості кандали
Пишу вірші хоча завжди невдалі
Передчасно все це ви поховали
Лишивши рани на останок дали,
Минули звички одначе й погані
Останню мені на згадку віддали
Це куріння зробив своїм корінням
Воно так виглядає безневинно
Думав це зараз бавлюсь я ж дитина
Здалося що це так бути повинно
Де те що було моя це провина
Не втримався йшов по темному залі
Зі заду звучали кроки печалі
Подумав як йти, рухатись надалі
Не втримавшись закурив у вокзалі
По заді те минуле потонуло
Зійшовши подивився прямо далі
І тихо собі дитя те заснуло
Йому прочитавши злі ті моралі
Цікавиться душею ця дитина
А що душа таке? промовляється
Відповідь така: вся твоя родина
Усе що твого серця торкається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2011
Вона чарівна і привітна
Красива й молода
Стоїть тихесенько вона біля вікна
Чогось мені здається:чи то вона сумна?
Їй ще п'ятнадцять цікавить що, ще і не знаю
Напишу вірш і піду я на вулицю
Я про100 пишу сюжет такий малюю
Я зрозумію все і прочитаю по її лише лицю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011
Я хочу лиш момент
Бо це життя немов цемент
Тверде і сіре не цікаве
Агов де те що було кучеряве?
Воно вело мене
Торкалося тебе
І тут лиш загадка вона
А відповідь лиш так і ні - одна!
Та я не знаю чи кохаю
Бо серце своє я давно ламаю
Коли так хтілося минулого
Втекло, лишивши потонулого
Від п,янкої думки,згадки
Мені так нудно, навкруги загадки
Так тяжко стати і сказати
Чого живеш? Невже пора усе порвати
Забути все присісти там
Де буде спокій лиш я сам
І це вдається але драми
Я так не можу не загоїлися старі рани
Дитина, можливо, й ні, це вам судити
Та я пройшов усе, те шо вам не оцінити
Так не було мені погано
Я слухаю щодня Ногано
Я пишу, гортаю сторінки
А в голові без тебе кам,яні сітки
Вони все меншають ковтають
Ковтають в себе й не затихають
Кричать, що голова гуде
Кімната вже не та - буде
Буде - стогнати пора копати
Себе і з бруду потрібно розкопати
Та він великий а я ще постараюсь
Я обіцяю я не впаду і не зламаюсь
Пройду усе шо на шляху, можливо
Усе- не знаю це як буде важливо
Чого пишу таку фігню?- себе питаюсь
Можливо це усе за шо я так тримаюсь
Колись я зрозумію та це колись
Я так зрадію і поскидаю все з полиць
Можливо це з полиць і не найкраще слово
Що я в собі знайшов та вставив я його понтово
Ви сумніваєтесь!- я знаю
Моживо хтось мене спитає чого я лаюсь
А я скажу життя таке противне
Нічого в ньому не знайду і слова- позитивне
Чогось вже не хватає
Хватає але не в моєму в моєму лиш усе минає
Минає мимо і мене не знає
А я стараюсь і воно це знає
Та чомусь так і стоїть саме
Таке воно можливо без лаве
Це ви вже думайте читайте дальше
Я зупенюсь коли піде сплошна вже фальша
А до цієї миті вже не довго
Я тут подумав що мене так тягне в Конго
І Африка мене пойме а може й ні
Чому я так все пишу ховаючись в пітьмі
Я хочу спеки,сонця й небо чисте
Широке як рукава річок іскристе
Це не кінець і не початок
Та я не дочекаюся палаток
Природи,озера і гір скелястих
Таких далеких мов кулястих
Ось так я пишу ось так думки мої пливуть
За мною вони тебе шляхами моїми тягнуть
Чому чому чому я йду і йду!!!
Бо все таки це не кінець бо я ще йду
Іду широкою ходою сам
Такий веселий собі малесенький пацан
А ті рядки зупиняться колись чи ні?
Питання прокручується мов у кіні
Я допишу ще цей останній стовпчик
Та у мені ще стільки строчок
І я ще допишу колись
Коли вже цей кінець та ось він ти не злись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284921
рубрика: Поезія,
дата поступления 07.10.2011
Львів це рідне моє місто
Воно цікаве і привітне і тут зовсім не тісно
Я тут живу і ніколи не плачу
Я виріс у місті Львові і я від щастя аж скачу
Холодні і сумні думки минули
Від цих напевно слів давно усі поснули
А я продовжу далі
На мені такі кумедні і малі сандалі,
Усе по трохи всвіті затихає
А Львів, як ріс,росте і виростає
Ми з міста Лева і нам не буде сумно
Ми всі тут друзі і кудись піти, не хочеться бездумно
Тут стоїть мов скеля наш єдиний дім
Йому немає рівних,найкрасивіший він з усіх
Маленькі вулички у Цетрі манять собою
І їх ніколи не затягне незрозумілою журбою
Я ще малий та Львів я свій кохаю
Тут лиш тільки ті кого я так люблю і поважаю
Це місто Львів людей богатирів
Немає жодного, а він не постарів за віки віків́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284919
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.10.2011