| Сторінки (6/511): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Любовь стучится в дверь твою глухую.
Её ты не томи и отвари.
Пусть озаряет комнату пустую
горячим Светом пламенной зари.
Бывает так: беда в окно стучится
нежданной птицей горя и разлук.
Но если в нём огонь любви лучится
то он излечит вечный твой недуг.
Любовь - есть жизнь. Она, смотри, повсюду,
кружиться в вихре Истины своей.
В тебя, любовь моя, я верить буду,
среди суетных, серых, скучных дней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297973
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2011
Взывает к жизни дух нетленный,
как Ангел дивной чистоты
и рушит хладный взор надменный,
рассудка алчные черты.
К борьбе Он нас зовёт суровой,
держа в руке копьё судьбы
И жаждет мысли благородной
и требует от нас борьбы.
Предстал пред нами как воитель
и Светлый лик его суров.
Он наш Судья и Утешитель,
и обладатель всех даров.
О дух мой пробудись для жизни!
Взорви немую пустоту.
Могучим словом, светлой мыслью,
яви живую красоту.
Развей рассудочность сомнений,
забав тщеславных миражи.
Пусть твой неутомимый гений
превыше будет лживых мнений.
Черпай премудрости учений
и путь к свободе укажи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297845
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.12.2011
ПОВСТАНЬ НАРОДЕ МІЙ!
Ще не вмерли України
Ні свобода, ні рідна мова.
Ще пам’ятають її сини
Шевченківське слово.
Ще жива у наших душах
Козацька Слава і Воля.
Чому страждати тоді мушу?
Така мабуть доля.
Повстань!
Устань з колін народе мій!
Ні, ще не вмерла ненька Україна.
Не відверне ця влада лиходій,
мене від тебе, - Мати любить сина.
Повстань на боротьбу народе мій!
Не вже ж ви кращій долі не бажали?
Чому живемо досі без надій,
Чому ми люди духом занепали?
Брехні і розбрату скажімо разом ні.
На Схід і Захід покидьки нас ділять.
Одна мета на всіх у ці останні дні
Гуртуймось браття, доки, ще в нас вірять.
Повстань народе сильний, не корись
ні злому, а ні трішечки свободи
прошу тебе, блага, не поступись
і не підписуй з злодієм угоди.
Повстаньте люди, досить з нас рабів!
Чи пращури даремно кров пролляли?
Щоб на своїй землі ти вільно жив, любив,
І щоб тобі за це не докоряли.
Устань з колін, і будь готов до змін!
Чому зневірились, чому засумували.
Хай справедливий заклекоче грім.
Порвіть, нарешті, тяжкі ці кайдани.
Повстаньте люди, села і міста,
І вийдіть страйкувати на майдани!
Розп’яли й зрадили нас, як і тоді Хреста,
Болять і кровоточать наші рани.
Повстань Україна! Хай нам засяє світ.
І ще є час зминіть на краще долю.
Хай зігріває Сонечко наш рід,
Ой будьмо браття, з нами Божа воля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297844
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2011
Не бросайся из крайности в крайность.
Снова истину ищешь в вине.
И не можешь поверить в реальность,
утопая в мирской суете.
Слышишь рокот волны набегающей.
Пролетая над пропастью дней
ты бредешь, словно путник блуждающий
по судьбе то чужой, то своей.
И когда вдруг охватит стихия,
ты владеешь одной лишь мечтой,
что придёт долгожданный Миссия,
и прибудет с тобой и со мной.
Не бросайся из крайности в крайность.
От бессилия шаг до борьбы.
На куски рвёшь утопий фатальность
и живёшь от мольбы до мольбы.
Открывается звёздная бездна
Бесконечных, великих миров.
Ты предчувствуешь, как тебе тесно
в этом мире реалий и снов,
в этом мире запутанных слов,
в этом мире непрочных основ.
Ветра шквал паруса распрямляет.
Рулевой твой укажет путь.
Только Промысел Божий знает,
где на этом пути повернуть,
и подскажет в чём жизни суть.
Не бросайся из крайности в крайность.
Человеку призыв не пустой.
Свято веришь в свою гениальность
и в рулетку играешь с судьбой.
С каждым часом и днём снова в бой
ты вступаешь с самим собой.
Дерзкий, умный человеческий рой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297011
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.11.2011
Используй силу мысли
ты в позитивном смысле.
Не унывай и будь самим собой.
Пройдут твои тревоги,
волненья, а в итоге
ты встретишься лоб в лоб с своей судьбой.
Люби и будь любимым
и оставайся сильным.
Питай надежду, веру и любовь.
Живи себе с уютом,
твори добро кому-то
и повторяй как заклинанье вновь.
Я сильный, полон веры,
смелей возьмусь за дело
и до конца роботу доведу.
Не счесть порой препятствий,
но переполнен страстью
достигнуть цели в этом же году.
Сомненья если точат,
и так везёт не очень,
и думаешь свернуть с пути назад.
Обдумай, чего хочешь,
быть может план не точен.
При ловле блох спешат, так говорят.
Что ж не спеши, обдумай
Какой начальной суммой
Твой план будет реально подкреплен.
Тогда берись за дело
решительно и смело
и заработай первый миллион.
Спокойствие дружище
ты истину отыщешь,
лишь приложи терпение в труде.
И в пониманье чистом
будь чуть авантюристом
и никогда не сгинешь в нищете.
Используй силу мысли
Ты в позитивном смысле.
Не зарывай, а проявляй талант.
Вооружайся знаньем
и укрепляй сознанье,
и без сомненья станешь ты богат.
Запомни одну фразу,
- успех придёт не сразу,
но трудности старайся превозмочь.
Включай воображенье
и до изнеможенья
тверди как заклинанье день и ночь.
Я сильный, полон веры,
смелей возьмусь за дело
и до конца роботу доведу.
Не счесть порой препятствий,
но переполнен страстью
достигнуть цели в этом же году.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296456
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.11.2011
Наглухо закрою дверь в прошлое.
Ветром времени развею сомнения.
Брёл по жизни от простого - к сложному,
Без упрёка и без сожаления.
И, живя, здесь в пространстве времени,
И любя всё на свете живущее,
Жал я часто колючие тернии,
Углубляясь в проблемы сущие.
А, судьба моя с Солнцем разлучница,
Ниспошли мне скорей избавление.
Ты, Любовь моя, - Верная спутница,
Ты мой Свет, и моё Вдохновение.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296309
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.11.2011
***Холодіє серце та стигне мова***
Холодіє серце та стигне мова
і не бачать люди вже світла,
та й не чують живого слова.
Загубилась раптом Віра,
та й Любов мов та голубиця,
живе в клітці цього світу,
та й на волю прагне горлиця.
І холодні душі
ніхто вже не зігріє.
Тільки я лише мушу
нести свій хрест сумління.
Як вмирав й страждав Місія
на хресті від болю,
А чи жива ще в нас надія
на кращу долю.
Простягну я в гору руки,
- Боже мій триликий,
прийняв тяжкі муки
Ти за нас великі.
Час минає швидко,
він мов суд останній,
пам’ятаємо рідко
ми його повчання.
В нас любов не щира
віра фанатична,
бідна та холодна,
як вода кринична.
Жито оксамитне
і небо дай надію,
Нагодуй нас рідне
тим, що Бог посіє.
На Весні в милій Країні
гай зазеленіє,
хай чикають мої рідні,
та й кохана мріє.
Нехай в нас слово Боже оживає,
-“ У любові спасіння ”.
Хай народ мій засіває
землю, лише добрим насінням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296307
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2011
О нет, ты больше не Венец Творенья!
не Ангел с поднебесной высоты.
И не прекрасный образ сновиденья,
ни вдохновенье Вечной красоты.
Твои глаза не излучают жизни
и нету больше в них огня Небес.
Как жаль, что ты не повод ясной мысли,
как страшно, что тобой владеет бес.
Теряешь, будь-то, прежнюю воздушность,
Святая кротость больше не в чести.
Ты указала на свою бездушность,
сей тяжкий крест тебе одной нести.
Земная женщина опомнись, кем ты стала?
Посмешищем на радость дураков.
Быть в рабстве этом диком не устала?
Сними скорее тяжкий груз оков.
О нет, ты больше не Венец Творенья!
О Женственность, – значение твоё
так величаво! Что ж, ты порожденье
Ребра Адама, значит и моё.
Нет, не сравню тебя я с Вдохновеньем,
нет на Земле поистине Богинь.
И от тебя мне больше нет волненья,
лишь сладость грёз и горечи полынь.
Но верю я, что вскоре возродится,
взойдет Звездою Женщина Любви.
И снова Мир наш Светом озариться,
Её Богиней только назови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294599
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.11.2011
**************************
Жила была одна себе конфетка,
среди таких же, как сама конфет.
Самодовольной и капризною кокеткой
её соседи звали много лет.
К лицу ей шла блестящая жилетка,
любила пёстрые одёжки примерять.
По внешности красивой была детка,
а что внутри никто не мог и знать.
Любила говорить она о деле
и о своём невинном нежном теле,
часами слушать лесные слова,
и многие её лизнуть хотели,
но никому себя и не дала.
Глупышкою она была, к тому же
с мужчинами любила флиртовать:
- “Ищу я среди пёстрой свиты мужа,
а им со мною только б переспать.
Какие меркантильные порывы,
ах, где же мой изысканный кумир.
Похоже, что перевелись мужчины
Каким был Пушкин, Байрон и Шекспир.
Да, не найти пожалуй джентльмена,
который бы меня превозносил.
Куда не глянь повсюду лишь измена,
обман и хамство, нету просто сил.
Хоть светской жизни нашей перспективе
всегда отводим основную роль,
мне, как публичной, извините, диве
подобный кризис причиняет боль.
Соперниц даже не беру в сравненье
они мне, мягко скажем, не ровня.
Хочу добавить без преувеличенья,
Им не блистать и не пестрить как я”.
Она среди конфет умом блистала.
С подружками любила поболтать
и жажду монологом утоляла,
бывало даже, не ложилась спать.
- “Мои подружки ну скорей скажите,
роскошный ли на мне одет наряд.
Колечко новое и бусинки смотрите
На солнышке как весело блестят.
И по секрету всем вам на досуге
Весть радостную скромно изложу
Пусть лопнут все завистницы в округе
За принца замуж скоро выхожу.
И хоть годков мне всё ещё немного,
меня учил мой папочка магнат.
Посватать сможет тот, кто мне в итоге
кольцо подарит в двадцать пять карат”.
На крик её собрались все соседки,
Чтоб уделить внимание кокетке.
При виде них она засуетилась,
поправила причёску, распрямилась,
и сверху вниз с укором посмотрев,
свой не таила справедливый гнев.
Песочное печенье вдруг вмешалось:
- “Хоть говорить такое постеснялась.
Сказать тебе хочу на удивленье,
что словоблудью нет у нас прощенья.
Была ты не умна, и не скромна,
но добродетель эту знать должна”.
Конфетка тут же громко зарыдала,
С обидой в голосе произнеся слова:
- “Я образ красоты и идеала,
а ну, скажите, в чём я не права?”
-“ Нет равной мне я слаще и вкуснее”.
Кричала всем та модница опять.
- “собой я не дурна и всех милее.
Как смеете меня критиковать?
Принц Шоколадный точно так подметил:
- “Отдайте должное вы моднице конфете.
Она ведь украшение стола.
Смотрите, как блестят её одёжки,
какая попка, спинка, губки, ножки.
По всем размерам, в общем, хороша,
ведь от любви поёт моя душа.
И от тебя свою любовь не скрою
Прошу тебя ну стань моей женою”.
На стул присела, закурив сигарку,
ему сказала, не смотря в глаза:
- “Ох, как была бы рада я подарку,
ой-ой, простите, брызнула слеза.
Женой твоею стать была бы рада,
но папка мой просил Вам передать,
без диаманта в двадцать пять карата
увы, сказал, к себе не подпускать”.
Тут вышел старый, мудрый Мармелад:
- “Чтоб этот спор у нас пошёл на лад,
такую я вам всем скажу примету,
как не ругали б вы теперь конфету,
но чем пышней на ней одет наряд,
то тем быстрей её, увы, съедят”.
Так и случилось, кто-то мимо шёл,
из всех конфет её одну нашёл.
Безжалостно, легко её раздел,
в рот положил, причмокнув, быстро съел.
Глазурька сладенькая быстро рассосалась,
конфетка тут же горькой показалась.
И выплюнул он горькую конфетку.
Остался только некий привкус едкий.
Всё, что осталось от такой конфетки
действительно не стоит и монетки.
По жизни дать хочу я вам совет
Не пробуйте на вкус таких конфет.
закончен в 18. 11. 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294412
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 19.11.2011
ДІАЛОГ ДВОХ ХРОБАКІВ
Передмова
Якось сидять на купі гною два хробаки, батько та син.
І син питає батька:
- Батьку, а чи добре було б жити в сливках?
- Так, дуже добре, синку.
- Батьку, а чи приємно було б жити у солоденьких яблучках?
- Так, ще краще, синку.
- Батьку, а чи файно було б ,наприклад, жити в ананасах?
- Так, синку, це було б дуже класно.
- Так чому ж ми і досі сидимо на цій купі гною?
- Розумієш, синку, є таке поняття як Батьківщина.
************************************************
Одного дня на дивний й грішний світ,
З великої купи бруду та лайна,
Два хробаки, батько та син,
Насилу видерлись на пліт
( Навіщо виповзли, а хто його там зна ).
Набридло їм, можливо, там сидіти,
В багнюці тій і там повільно пріти.
Повітря свіжого й духмяного ковтнуть
Їм забажалося, і може ,в цьому суть.
Чи закортілось їм засмагнуть всім на диво
Під сонячним промінням. Все можливо.
Коротше кажучи, чи сумно, чи то сміх,
Життєвих тем чіпати теж не гріх.
Один з них, син, спитав:“ Навіщо, тату,
Усе життя сидіти в цім багні?
Дивись, яка у нас мерзотна хата,
Нема такої жодної в селі!”
Та i громада бідна, вся у злиднях,
Хто п’є, хто ледарює, хто краде ”.
Тут батько каже: “ Синку, ми ж їй рідня:
Там сват, тут брат, i кум свій де ні де ”.
Син
Ще на поверхні, може, то й нормально,
Копнути глибше купу цю, то можна i здуріти.
Все буде, обіцяли, ідеально,
I начебто всім стане краще жити!
Не можу більше, тату, я терпіти
I жити серед бруду i брехні,
Коли навколо дивно квітнуть квіти,
В садку пташки, а ми у цім багні.
Батько
Ще не загоїлись з війни колишні рани,
Ще мозолі від тяжких праць сверблять,
Але вже тут як тут політикани,
Залізли нам на шию і сидять.
Політики не звикли до роботи,
Бо їх “ політ ” напевно всім набрид
Навряд чи синку знайдеш у них чесноти
Натомість є завжди готовий звіт.
Син
Та гратися ж в політику - не жарти,
Парламент наш, мов той “ бійцівський ” клуб,
Тасує “ коаліції ”, мов карти,
I змовника шукає тріснуть в зуб.
І знов парламент виявляє щирість,
Всім склавши коаліцію із трьох,
Але в цім батько бачу якусь підлість
І навіть неприхований “ подвох ”.
Батько
Є на Різдво Католицьке прикмета:
Якщо парламент буде засідати,
То ймовірно, за проект “ БЮТжета ”
Завзято будуть ті голосувати.
Кипить, як самовар, Верховна Рада,
Вичавлює щось гидке звідти пара.
Ще хтось помітив: ця верховна зрада
Висить над нами, як нічна примара.
Син
Не дивно, тхне однакого від влади,
Гниє та риба, кажуть, з голови.
Дають обіцянки і як завжди посади,
Дістатись їм кортить до булави.
Годують нас обіцянками марно,
Наїлись так, що лізе з вух “ брехня ”.
З косою жінка, може, дуже гарна
Ну, а по суті все ж вона - змія.
Збагнула леді Юля не відразу,
Що осередок кризи є Кабмін.
- А щодо боргу за спожиті гази?
- хай віддає “ Нацбанк ”, то винен він.
I знов винить у кризі опонентів,
Регіоналам пальчиком грозить:
- “Я всіх відправлю вас до Дісней Лєндів -
Хай Буш вас демократії навчить!"
Батько.
Ії промова завжди така ґречна,
Що навіть чорта вміє ублажать,
Але все ж наша, рідна і сердечна,
Все, що посіяла, те нам прийдеться жать.
Народ в країні вже на межі зриву,
З’їдає гроші клята та інфляція,
Залишились у спадок від “ПРОРИВУ”
Ії коса, намисто, усмішка та грація.
На флоті є така прикмета, синку:
Жіноча стать на судні - до біди.
Жалкують, що в кабмін впустили жінку,
Тепер, як мавпи, чешуть всі зади.
Ось президент працює дуже плідно,
Хоч він руками нічого не крав,
Що до довіри - рейтинг жалюгідний,
Та все ж втручається у стан державних справ.
Який життєвий злет й швидка кар’єра!
Бував банкіром, та у мить прем’єром став.
А все ж, коли була його прем’єра,
На крісло президента зазіхав.
Гарант був Конституції в країні,
Всіх громадян шляхетний захисник,
Тоді для полонених на «Фаїні»,
Той президент - був головний боржник.
Тримав він курс співдружності з Європою,
І цінував такий пріоритет,
А чи кого здивуєш голою попою ?
У них на це міцний імунітет!
А ті, що опозицією звуться,
Кричать що сили, наче грім з гори.
На все, що робить влада вже плюються
I знов кричать: ” Дочасні вибори!”
Поразкам опонентів вони раді,
Але коли відповідальна мить,
Всі як один: ”І ми були при владі,
Тому i за народ душа болить ”.
Та ще у мутній річці половити
Велику рибку банки забажали.
Кому не лінь валютні ті кредити
На право та на ліво роздавали.
Хизуються банкіри рилом ситим,
Останні копійки з кишені рвуть
І душать злісно нас ярмом кредитним,
Лякають, що застави відберуть.
Що коїться на цій святій землі
З усіх кутків у мить повиповзали,
Як аспіди зухвалі лихварі,
У котрих є завжди отруйне жало.
Вдень i в ночі не спить прокуратура,
Відкрили ті тюремне ательє.
Вдягають безкоштовно від “кутюра”,
Такі собі брудненькі справи «шиє».
Ростуть і квітнуть в нас “ Елітоцентри ”,
До "Зваричів" ідуть колядувати.
А "Флетчери" всіх обкрадуть до цента,
А Одиладжи – змій, почав брехати…
А вже ш є важливіші карні справи,
Кого i за що, хтось там отруїв?
Гурман Вітьок був на заморськи страви,
Тоді якогось гада той i з’їв.
Не вірить наш народ у їх казки,
В обіцянки, та справи хлібосольні.
Гризуться всі за владу, «мов вовки»,
А потім кажуть речі сердобольні.
А на Майдані гарно так співали,
Вистава благодійна на весь світ,
Але цим співом вже всіх так дійняли,
Від сліз та сміху вже болить живіт.
Хтось кинув байку дужу: “ Нас багато!
Нас не здолати зовні ворогам !”
Вас i не треба навіть i долати,
Самі не з’їли та й чужим не гам.
Не можна й слова вставити без мата,
Дивуюсь і дивлюся на все це,
Хтось каже, що всі вимремо без НАТО,
А хтось за незалежність УПЦ.
І тут, і там - усюди критиканство,
Безглуздий та надмірний популізм,
Бо все, що робить Уряд, – це шаманство,
А що Парламент - справжній егоїзм.
«Син»
Сусідня купа знову щось хитрує,
Кричать: "На шару газу не дамо!"
«Батько»
Так і не треба, бо вже ж нас врятує
Все те ж лай-но, на йому й сидимо.
Хай шантажують москалі тим газом,
Погрозами нас вже не залякати,
Їх хижий план накрився мідним тазом,
З лай-на ми газ навчимось виробляти.
I знов питає син: “ Було б приємно
Нам жити в яблучках солодких i смачних?”
- Так, синку, так і навіть було б чемно
Пожити трохи в жолудях лісних.
Підійде теж, можливо, й кисла слива,
I грушка дика - те ж спасіння смак,
Але чекати від цієї “купи” дива -
Тоді, напевне, свисне в річці рак.
Від фруктів цих тече по роті слина,
Я б кинув все і втік, де щастя є,
Але співуче слово Батьківщина,
Мені зробить це знову не дає.
І все ж я вірю, що з цієї драми
Ми виповзнем сильніші і гнучкі,
Бо купу цю люблю я до безтями,
На слові цім кінчаю балачки..!
8.02.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293694
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.11.2011
Нет пророка в своём отечестве
Истин древних, библейский слог
Я усвоил ещё в младенчестве
И до сивых волос сберёг.
Нет пророка в своём отечестве
Ты его не ищи, не найдёшь.
В лживый час ты живёшь и в обществе
С теми с кем навсегда пропадёшь.
Нет пророка в твоём отечестве,
Ведь ты жил среди них уже.
Что хорошего найдёшь в человечестве?
Потеряешь с пророком ЛЖЕ.
Нет пророка в моём отечестве?
Я уверен, что все мы их знали.
Утопая в своём невежестве
На кресте роковом их распяли.
Нет пророка в своём отечестве,
Потому что они суть земли.
Растворяясь в чужом человечестве
Они истины нам донесли.
Есть пророки в чужом отечестве.
Истин верных бессмертный слог
Я усвоил ещё в младенчестве
И без них я прожить не смог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293577
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.11.2011