| Сторінки (3/237): | « | 1 2 3 | » |
Яким він буде?
Ранок мій без тебе,
Коли спакуєш речі і підеш?
Бо я це ти.
З твоїх узята ребер
До іншого не приживусь ніде.
Твій корінь, що проріс крізь мене сином.
Твоя рука, яка тримає світ,
Влилися в кров розбурханим бензином,
В моє життя ввірвались, мов болід.
Чи зможу я тоді варити каву,
Стелити постіль (с)ніжну, мов зима?
Коли весь світ твердитиме лукаво:
Тебе нема, нема, нема, нема…
Чи буде сонце, чи прийдеться свічку
Палити, щоб розвіяти пітьму?
О Боже мій, яка погана звичка
Образитись, не знаючи, чому.
Чи ж стану хоч на крихту щасливіша,
Із-за дрібниць спаливши всі мости?!!
… До біса гордість: пригорнусь міцніше,
Допоки ти щасливий поруч спиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
До кордону ідем. Мов на цвинтарі тихо.
Мовчимо.
Аж до сліз.
Кожен сам про своє.
Когось горе штовха,
когось прикростей вихор…
Сонце жде журавлів у небеснім фойє.
Ой летіли веселики й стали кричати:
Ми ж весну вам несем.
Ви куди, земляки?
І писались сльозами хештеги у чаті:
#Минамісяць…
#Надва…
Ну а ми — #нароки.
Не судіть нас журавки, самі не безгрішні:
Кожну осінь у путь,
від незгод на крило.
Залишаєте гнізда в розкішній горішні,
Бо ведуть вас інстинкти туди, де тепло.
І стромляли журавлики
ніж попід серце:
А чи є у вас діти, чи сиві батьки?!!
Ми лишаємо тільки холодне кубельце:
Ну а ви свою кров.
На роки.
На віки…
До кордону ідем. Мов на цвинтарі тихо.
Мовчимо. Аж до сліз.
Кожен сам про своє…
© Олена Іськова-Миклащук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780676
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2018
Для когось сніг нагадує дитинство,
Для когось біле плаття і фату.
А їм – Майдан, калинове намисто,
Розсипане по снігу, мов тату.
Приспів:
Небесні діти.
Небесні діти.
Життя без батька —
Гіркий полин.
Хто зможе серце
Їм обігріти?
Рідненький тато
Лише один.
Дитяча мрія — це розмова з татом.
Тепер у них є ангел зв’язковим.
Якби ж іще разочок обійняти,
Лише разок за стільки днів і зим.
Приспів (той же)
За Незалежність найдорожчу плату
Взяла з дітей, не радячись, зима.
Вони ростуть і просять не багато:
Щоб жертва ця далася не дарма.
Приспів (той же)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778812
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.02.2018
У моєї мами під вікном
Розплескались хвилями волошки.
Пнуться мальви райдужним чолом
В синяву засіяну горошком.
Призьба обгорнулася плющем.
Пахнуть літом трави у покосах.
Нахиляють мамі на плече
Соняхи голівки жовтокосі.
В мами досі дерев’яний пліт —
«Що із того діти, що убого?
Бачив хто, щоб я на схилі літ
Заховалась від людей і Бога?»
У моєї матінки життя
Висікло гравюри на долонях…
Час летить, але для мами я
Все така ж маленька, мила доня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2017
Я сон прожену: дрімота не сумісна з весною,
По місячній стежці блаженство шукати піду.
Сполохаю тишу, напнувши серденько струною,
Коли із верхівок торкатиму зорі в саду.
Коли на колінах збиратиму роси вустами,
/Що визріли в променях ніжно-солодких заграв/
Я буду кричати, як світ цей люблю до безтями
І піснею стихну
під ранок
між зоряних трав…
Картина "Весна не спит". Виктор Циганов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2017
Твої береги-обереги — допоки я тиха,
Допоки весна до землі не торкнулась крилом.
Ти образ мій ніс: молився і майже не дихав —
Боявся здмухнути осіннього серця тепло.
Та я лиш заснула. Сніги, що давили на груди,
Розтали умить і розмили свідомості мул.
В цю ніч присягну я востаннє
цілунком Іуди.
І зникну в серпанку.
Лишивши одвічне
«Чому?»
Я повінь.
Цунамі.
Вулкан, що прокинувся вповню.
Сп’янілій від сонця — по… пояс твої береги…
А хочеш
Удвох, доки місяць стоїть на припоні,
Натрусимо з неба на щастя в поділ кураги.
І будемо з хмар заглядати промінням у вікна.
Розбудимо пристрастю лоно стобарвне землі.
Не стримуй мене, бо я просто стаю божевільна,
Відчувши тепло, що у серці несуть журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2017
Збирали вантаж для Авдіївки діти.
Хтось банку варення, хтось сала приніс.
Дитяча душа ще не має лімітів:
Улюблену ляльку давала без сліз
Дівчатко-кульбабка:
«Це все, що я маю.
Ця лялька-красуня мені, мов сестра.
Із нею щоночі я вмить засинаю,
Як поруч вона, забуваю про страх.
Та я підросла.
Не боюся нічого.
І спати у ліжечку можу сама.
А діткам там
страшно,
бо з неба нічного
Розпечені зорі жбурляє зима
Крізь стіни і вікна у кожну хатину…
Там світла і сонця,
Дитинства нема.
Та ви передайте, що кожна дитина
Благає Ісуса, щоб зникла війна».
Збирали вантаж…
Що було у коморі
Приносили
з різних куточків села.
Ділилися щиро, щоб тим, в кого горе,
Привезти надію і трішки тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718516
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2017
Зупинився в порозі:
Чекала? чи … ні?
Так ввійти?
А чи, може, зі стуком?
Ти такого побачив на клятій війні,
Що, мабуть, не розкажеш і внукам.
Як вночі твій народ тобі в спину стріляв,
А удень цілував твої ноги.
Коли кров’ю братів упивалась рілля,
Ти з безсилля кричав, і стріляв до знемоги.
Як вбивали брат брата, а неньку — сини…
Як «зривались» — кого не чекали…
Там статистика цифр стала суттю війни:
Наших — двоє, чотири — «шакали».
Ти носив про запас у кишені патрон:
Бо живими такі не здаються.
Та коли у цивільному сів у вагон —
Зрозумів, що довкола прибульці
Із тієї планети, де спокій і мир,
Гей-паради, салюти, концерти…
На екранах б’ють в груди:
Країна — це ми!
Та кричати не значить: померти.
Зупинився в порозі:
Чекала чи… ні?
Так ввійти? А чи може зі стуком?
У віконце заглянув:
Господь на стіні
Плакав з нею від болю
розлуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2017
Я готую кутю для святої вечері.
Ти гранати й патрони, щоб встояти ніч.
Вношу дідух в ціловані інеєм двері.
Ти шукаєш мішені у сніжній стіні.
На столі, як годиться, всміхаються страви.
А у тебе цигарка із братом на двох.
Я молюся до Бога, щоб зникнув лукавий.
Випускаєш ти твердо з підствольника ВОГ.
Я чекаю на світло, що дасть нам надію.
Ти — що землю окропить не кров, а вода.
… Догорають свічки.
За вікном вже сіріє.
Бій утих.
Це в окопи прийшла Коляда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711195
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2017
Згубився в холодних снігах золотий листопад,
Неждано сховався в цукрово-мохеровій піні.
Просіялась ніч крізь мереживо світлом лампад,
Відбивши на склі вітражів інкрустацію ліній.
…В заметах по пояс від щастя дзвенить дітвора:
Смішний сніговик перехожим махає рукою.
Гігант-перемет для малечі – Говерла-гора,
Яку стрімголов підкорили гучною юрбою.
…А в місті аварії, злість і суцільний колапс,
В безмежних заторах прибічники літньої гуми.
Нема допомоги у вигляді торб із села…
Подейкують: сніг цей — злий задум Росії й комуни.
…На хуторі тихо. Дрімають збіднілі сади,
Хатини-примари завіяло снігом по очі.
В одній лиш оселі без світла й краплини води
Бабуся Марія невтомно молитву шепоче.
І просить у Бога не хліба і жменьку тепла.
Терпляче чекає, що сонце розтопить дороги.
(бабуся благала про Мир і шкарпетки плела,
Щоб там на війні наші хлопці не мерзли у ноги).
…В засипані снігом окопи, в розбитий бліндаж
Витрушує іскри зі свити обпечене небо.
Болюча краса!
Лиш псують плями крові пейзаж:
Скріпив чотирьох міномет із землею, мов степлер.
Сьогодні «накрили» позицію, завтра — дитсад.
Хтось сніг із подвір’я, а хтось вимітає осколки.
Теплом ще порадує дивний оцей листопад:
Розтане сніг з кров’ю.
Не тануть
одні
похоронки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2016
Під ногами палає бруківка —
Пропікає підошви до шкіри.
Боже, як несказанно тут гірко,
Де життя віддавали за віру.
У цих каменях прожилки крові.
В ці дерева повростали кулі.
Мироточать портрети…
Терново
Будять тих, що блукають поснулі.
Для яких і АТО лиш паради
З феєрверками в сутінках ночі.
Хіба знають, як ангел крізь «Гради»:
«Хочеш жити?!»
І впевнене: «Хочу!»
Не проснуться. Байдужі в них очі:
Їм цей біль — 5 хвилин у новинах.
Тільки
досі
Майдан
кровоточить:
Із війни
Йдуть сини
В домовинах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696021
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2016
[url=""]https://youtu.be/7z9fB7hFHHk[/url]
Застелю я вкотре постіль самотою,
Та в їдке безсоння вкутаюсь, як в шаль.
Побратими кажуть:
— Ти не вийшов з бою.
Мильні офіцери:
— Зник кудись.
На жаль…
І
ловайський серпень капав з неба воском,
Фарбував колосся кров’яним дощем.
Хтось — медаль отримав.
Хтось — чотири дошки.
Я ж святу надію: що вернешся ще.
Не вдова…
Не жінка…
Не коханка…
Відьма!
Загнана вовчиця, вхрипла від виття.
На зап’ястках — шрами.
Дні, немов у фільмах, —
Я все жду, а поруч…
Поруч йде
Життя.
Син вже не питає.
Син уже не плаче.
Він уже дорослий.
Завтра першачок.
Тільки погляд в нього став прогіклий, наче
Біль ввігнав у нього сотні голочок.
…Знову серпень сипле яблука й снаряди.
Із собою поруч знов кладу я біль.
Що нам тії смерчі,урагани, гради? —
Я чекаю!
Чуєш?!!!
Ти ж…
прийдеш відтіль?!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686877
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.08.2016
Люди з очима, що бачили вічність впритул,
В мирному небі шукають між зір безпілотник:
Важко вертатися їм у людську суєту,
Ледь не попавши до енно-Небесної сотні.
Люди, що свисту бояться, і тиші, мов грім,
Спати не можуть, бо поруч нема автомата.
Може загоїться все це із часом, окрім
Дір у душі без Василька, Романа і Гната.
Людям, в яких тече кров замість звичних нам сліз,
Пам'ятний біль: Іловайськ, Красногорівка, Щастя….
Сколює душу байдужість на рідній землі
Людям, що спили до краплі вогненне причастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680508
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.07.2016
Ти пішов.
І натхнення посипалось з неба
Зорепадом бурштиново-сонячних мрій.
Пов’язались в снопи моїх слів стиглі стебла
В лоні сонного міста.
Смішні ліхтарі
Заглядали у вікна, привставши навшпиньки,
Вітер в кружево вальсу мінори вплітав....
Ти ж повернешся?
Правда?
Бо в серце перлинку
Мов у мушлю поклали
Твої мармеладні уста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016
Бійці не плачуть:
якби не боліло —
Стискають зуби,
аж тріщить емаль.
Бо все, що напекло і перетліло,
Характер загартовує, мов сталь.
Бійці не плачуть
гірко
над тілами
А проводжають
пострілами в ніч,
Шлють в небеса
осколки-телеграми,
Виттям зривають
місяць уповні.
Бійці не плачуть
в спеку і в морози.
Як смерть по них
приходить навіть в сни.
Чому ж їх душать
так підступно сльози
Коли вони вертаються з війни?
Бійці ж не плачуть?!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676849
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2016
Будить матуся щоранку розніжене сонце
Дзвоном в дійницю дзвінких промінців молока.
Піниться небо, та ненька стоїть Охоронцем:
Світ цей тримає Господь і матусі рука.
Цідить матуся світанок у Всесвіту банку
Через цідилочок складених втроє хмарин.
Ангели крила купають в густому серпанку.
Струшує в ніч небо попіл останніх жарин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2016
Коли у душу просяться слова,
Стає усе на світі дріб’язкове :
Є тільки я, папір і Боже слово,
Яке на клапті серце розрива.
Шукаю рими у сузір’ї снів,
Зриваю зорі в шалу ейфорії.
І скапує натхнення через вії
Пекучими перлинами вогнів.
О, як тоді нуртує в жилах кров!
Як вибиває серденько чечітку!
Трясуться руки, та виводжу чітко
Слова, просіяні через Любов.
Чуття напнуться, ніби тятива.
А потім пустка, тиша і утома…
Спочину мить й молитимусь потому,
Щоб не стихали у душі Слова. .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2016
Так хочеться світла на дні бліндажа,
Тепла твоїх рук і розмови з тобою.
Тут в вічність давно вже розмита межа
Життями отих, хто не вийшов із бою.
Палю цигарки. Безперервно. Пробач.
Хоч вогник в ночі — це для снайпера щастя.
Розплавлена «градом» четверта доба
Очистила душу вогненним причастям.
Ще так не молився. Ще так не хотів
Я жити. До тебе. А інше все тлінне.
Бо очі у смерті холодно-пусті.
Я бачив їх, рідна, проходячи мінне…
Я бачив тебе. Не у сні — наяву.
Ти ангельським сяйвом світила дорогу,
Щоб я не упав в спопелілу траву —
Ти йшла і молилася пристрасно Богу.
Без тебе не жив би на вістрі ножа —
Вогнем мінометів скосило б додолу...
Виблискує світлом на дні бліндажа
Надія живим
повернутись додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651255
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2016
Не відболить війна для тих,
кого нема,
Котрі сидять по ліву руку Бога,
І просять в нього, щоб прийшла весна
І проросла священна перемога
Із крові їх.
Війна не одпече:
Осколки міцно врізались у тіло.
І побратим ,
підставивши плече,
Не витягнув…
А поле болем біле…
Не відростуть обрубки рук і ніг,
Їх не замінять дорогі протези —
Хто пів життя
згубив на цій війні,
Не слухає новин брехливі тези…
І не замінять матері синів
Меморіали, тесані з каміння.
Вони холодні,
як прожиті дні
В самотності.
Обрубане коріння
Малих дітей.
За що держатись їм?
За Батьківщину?
А вона їх знає?
Байдужість влади згірше всіх боїв,
Та це до часу — все в житті минає.
Лише війна для нас не відболить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647176
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2016
[youtube]https://youtu.be/nrndTy6Gm3A[/youtube]
Слова Олена Іськова
Музика Іван Пустовий
Співає Олена Мишляковська
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Не осуди, що серце шаленіє
Від думки, що на світі десь є ти.
І що душа від доторку весніє…
Хоч сонечком надії освіти!
Хоч сонечком надії освіти!
Хоч сонечком надії освіти!
Не осуди ці почуття гарячі,
Вразливі, мов у березні сади.
Твою байдужість я тобі пробачу.
Лиш за любов мене не осуди…
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Тамуючи у грудях зливу слів.
Тамуючи у грудях зливу слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644780
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.02.2016
[i]
"Так часто стала звучать фраза "Люди устали от войны"... Дорогие люди, отдохните. Мы не устали и защитим ваш отдых. Мы не умеем уставать. И не нужно париться о пацанах, которые здесь! Вы ведь не просили Вас защищать. Вы вообще не понимаете, за кого мы здесь воюем. Но это не важно. Вы ведь устали. Отдыхайте"
02.12.2015 Олексій Болдарєв («Малюк»)[/i]
[b]Ви кажете, що стомлені війною.
А де вона?
Ви бачили її?!!!
Які у неї очі після бою?
Афектно-ейфорійні
Чи сумні?
Вам важко в білосніжних покривалах
Дивитись в телевізорі про смерть.
А ви колись своїх братів ховали?
Щодня.
Навік.
Летіли шкереберть
Від хвиль ударних?
Била кров джерельцем?
Чи відчували, люди, ви хоч раз
Як небо сипле не дощем, а перцем —
А ти стоїш, бо в тебе є наказ.
Було вам важко відкупити сина?
Проте тепер спокійний у вас сон.
А в мене рік ні мама, ні дружина
На крок не відступають від ікон.
Ви — потомились…
Що ж, ховайтесь в тіні.
Бо хоч війна, то чилі, то полин—
Стерплю усе, щоб в мирній Україні
Зростав ще ненароджений мій син.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639956
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2016
Давайтесь сьогодні зупинимо всі
Свій біг віковічно-буденний по колу.
Різдвяна зоря починає засів:
Скликає до отчого столу.
Так затишно в хаті, солодка кутя,
Дванадцять смаколиків, щира молитва.
А десь у окопі
ледь тліє життя.
І нерви,
не вперше,
мов бритва.
Лампадка чадить у диму сигарет,
Хліб-чай.
Мокрі ноги.
Холодна буржуйка.
Вітали б сім'ю –
телефон не бере.
Бліндаж —
то могила, то
люлька.
А може цьогоріч достатньо й куті,
А щедрі столи для отих, хто в окопі…
Хто мріє про каву і чисту пості́ль,
Хто смерті щомить чинить опір.
Або хоч молитву
єдину
за Мир
І тих, хто під «Градом» стоїть на сторожі.
Давайте сьогодні зупинимось ми.
І хай нам Господь допоможе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633877
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2016
А небо теж ховається в окопи,
Тремтить від страху загнаним зайчам:
Коли на нього бризкають окропом—
Цілує небо руки копачам.
І наливає їм по кварті чаю,
Байдуже, що без цукру ,
мов полин:
Коктель із віри з присмаком одчаю,
Коли під Градом тиснеш Ф-1…
А за спиною посивіле небо
Лежить в болоті
мокре
долілиць.
Йому би сонця пригорщу хто-небуть
Приніс тихцем…
Та перебір дзвіниць
Його покличе знову на роботу:
Приймати нових ангелів увись.
Завиєш вовком.
Біль здереш із плоттю.
Поплеще небо по плечу :
«Держись!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630985
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.12.2015
Вітер густою щетиною
Сколює шкіру дерев.
В Бога сховавшись за спиною
Хмари за кінці дере.
І розсипає правицею
Пух на поснуле село.
Квітами, лісом, травицею
Знов заросло моє скло.
Дах, посірілий від холоду,
Ґуґлю напне мимовіль.
Тільки димар поміж бороду
Пхикає люльку в метіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628340
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.12.2015
Небо розбилося вщерть, ніби склянка.
Сипались друзки кривавим дощем.
Хтось просив Бога дожити до ранку,
Хтось в ейфорії вигукував «Ще!»
…Зранку сміялись самі над собою,
Як антрацит розгрібали, мов пух.
Тільки Василь не вернувся із бою.
«Кузя» —без ніг, а Вітаха—оглух.
Плакали.
Вили.
Скрипіли зубами.
Коля відбіг, залишивши чеку…
Не вберегли.
Подзвонити б до мами…
Слався окопами запах бузку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2015
Торочить осінь сонце крадькома,
В клубок мотає кашемір проміння.
Медових динь поблискує хурма
В тугих дощевеселкових сплетіннях.
Імбирне «Кру» лоскоче небеса,
Пірнає у бізе білкових марев.
Поблискує сапфірова роса,
Напоєна чар-зіллями мольфарів.
Шафранний килим треться котеням
Об босі ноги саду у піжамі.
Бо ангели, пустуючи, щодня
Зривають листя у осіннім храмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623448
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.11.2015
Хіба не байдуже: чия?
Я стала іншою без тебе.
Чия ж я, справді?!
І
чи
Я?
Де те, що рвалося з-за гребель
За обрій вітром в небеса.
Де те, що роздирало груди?
Мій біль, мов Фенікс, воскресав
Від уст твоїх. Бо так Іуда
Напевно цілував Христа…
І відрікавсь до третіх півнів.
Я—нічия, та вже не та.
Лиш почуття такі ж наївні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015
Ви знаєте, яка на смак війна?—
Вона гірка, немов дитячі сльози.
Коли дзвінка чекаєш допізна
І засинаєщ з донею в знемозі.
Війна—гірка!
Вона солодка: Боже, подзвонив!
О п’ятій ранку на одну хвилину!
Немов знайшла у попелі війни
Життя ванільно-приторну зернину.
Війна—солодка!
Вона пекуча. То ужалить «Град»,
То вибух обпече червоним перцем.
Тут кожен день гірчичний зорепад
Все спалює в імбирнім ритмі скерцо.
Війна—пекуча!
Вона солона. Від смертей і ран.
До діатезу, до каміння в серці.
Коли ідуть—кому ще не пора…
Так солоно!
Пекучо так!
…Хто б стер це!
Війна—солона!
Ви знаєте, яка на смак війна?!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591850
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2015
На лінії фронту
також посміхаються діти,
Ганяють м’яча,
хоч не всі добіжать до мети.
І їхнє дитинство,
осколками мін обігріте,
Пір’їнкою ангела
в сонячну вічність летить.
На лінії фронту
скалічені бродять собаки.
Потомлені вити—
знеможено в ніч скавучать.
Тут сіють не жито:
пекучо-карміннії маки!
В них душі шукають
до спокою неба ключа.
На лінії фронту
ще вірять у диво і Бога.
Тут ангели й смерть
розігрались з людьми у квача.
Дитинство сміється.
Собаки кричать до знемоги.
Що буде за мить—
це лиш Богу відомо в цей час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591218
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.07.2015
Було спочатку Слово і Майдан,
А потім сльози й повні ріки крові.
Шукали ми хоч крихітку любові.
Ішли на смерть, щоб жити без кайдан.
Сльозились біллю перли пурпурові
З роз’ятрених Вкраїни-неньки ран.
Вмивалось небо краплями роси,
Ми їх збирали, бо хотіли пити.
Стелилися під ноги оксамити
Свинцевих куль і чулись голоси
Ангеликів… А ми хотіли ЖИТИ!!!
Мій генерале, знов нас продаси?
Розкрають «Гради» на шматочки ніч,
Заквилять в рідній стороні трембіти….
Спинися, Доле! В нас же дома діти!
НЕ залишай їх, Боже, край узбіч.
Ох, скільки ще лишилось протиріч…
Іде війна…
Холодна смерть….
Граніти….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589678
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2015
Нам би воскреснути з мертвих:
Наскрізь прострелені груди
Хоч би сльозою розтерти—
Може… боліти не буде.
Взяли б до рук автомати,
Кулі із серця дістали.
(Досі чекає нас мати,
Гублячи сльози-кристали.)
Стали б у бій воєдино.
Знаєте: смерть—це не страшно.
Може у добру годину
Всі піднялися б відважно.
Ми—попереду, за нами—
Тисячі… Ні, міліони!
Чули ви, як за синами,
Плачуть розпечені дзвони?
Як відлітаючи в небо
Душі прощаються щемно?
Нам вже багато не треба:
Знати, що все не даремно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
[i]Гаптує місяць росами стежину,
З подолу трусить на траву бурштин,
Карміном підфарбовують жоржини
П’янкі уста, спираючись на тин.
І мліють мальви в сутінках цнотливо
Від доторку гульвіси-споришу.
В долонях липи зорі мерехтливо
Вистрибують із крапельок дощу.
Навпочіпки присівши біля хати,
Барвінок пне листочки в небеса.
І лиш будяк самотньо-волохатий
Свої голки у сутінках чесав.[/i]
[color="#1d2bc2"][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580470
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2015
Тебе чекати, то не ноша− честь.
І день і ніч молитися за тебе.
У судний день підставити плече,
Щоб ти не впав у мороці Ереба.
Я буду сонцем у морозну лють,
В спекотний день ковтком води відпою,
Лиш пам’ятай: тебе удома ждуть,
І я довіку житиму тобою.
Ти завжди поруч: в серці і думках,
Твоя любов тепер у наших дітях.
Ти лиш живи! А сльози на щоках−
Це вже візитка нашого століття.
…Мій Ангеле, лети туди, де Він!
Лиши мене, Його рятуй від смерті.
Хай забере з собою привид війн
Червоно-чорні фарби у мольберті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561734
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.02.2015
Коли я сяду з смертю пити чай
І подивлюся в очі їй безстрашно.
Ти все одно, прошу, мене чекай,
І не втрачай надії легковажно.
Коли пташина вдарить у вікно,
«Не до добра», − старі підкажуть люди.
Та ти чекай на мене все одно,
Я виживу від підлих зрад Іуди.
Коли земля тікатиме з-під ніг,
І скапає свинцем додолу небо.
Твоя молитва, мила, оберіг−
Молись щодня. І я вернусь до тебе.
Кінець побачиш, то очам не вір,
То тільки сон, ілюзія, омана.
Я відмолю життя своє у зір
І повернусь назад, моя кохана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561733
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.02.2015
[i]
Слова Олени Іськової
Музика Миколи Ведмедері[/i]
Казала бабуся, як падає зірка,
Загадуй бажання—все збудеться вмить.
Торкалась подушки маленька голівка
І снилось як зірка із неба летить.
Прокинуся рано: є мама і тато.
Як добре коли вони поруч з дітьми.
Та стукнуло лихо війною у хату
І тато пішов воювати за мир.
[i] Приспів:
Я не ляжу спати допізна—
Буду в небо зоряне вдивлятись.
Хочу, щоб закінчилась війна
І вернулись до діток солдати.[/i]
Мій тато цінує і небо, і сонце,
І землю батьківську, і спів солов’я.
Я Богу молюсь та вдивляюсь в віконце
Хай зірка впаде й буде ра́зом сім’я.
[i] Приспів:
Я не ляжу спати допізна—
Буду в небо зоряне вдивлятись.
Хочу, щоб закінчилась війна
І вернулись до діток солдати.[/i]
На вулиці сонце, та як тут радіти:
Мій татко до мене приходить лиш в сни.
Спиніться дорослі! - благають вас діти,
Хай більше не буде на світі війни.
[i]Приспів:
Я не ляжу спати допізна—
Буду в небо зоряне вдивлятись.
Хочу, щоб закінчилась війна
І вернулись до діток солдати.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559038
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 11.02.2015
[i]Розбуди мене подихом вітру,
Поцілунком весняного сонця.
Почуттів веселкову палітру
Поклади замість цукру на донце.
Принеси мені пригорщу світла,
Білим пухом розсип по кімнаті.
Хай стривожать весною повітря
Із верби котенята пухнаті.
Шепочи «Прокидайся…» на вушко,
І цілуй мої заспані очі.
Я сьогодні твоя попелюшка,
Що не зникла в туман серед ночі.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2015
Залазить тривога в шпаринки вітрами,
Під вікнами виє марою зима.
Прокинусь… Так страшно.
Горнуся до мами,
Бо тата давно уже з нами нема.
Говорить матуся, що він у відпустці,
Та очі при цьому ховає сумні.
Без нього в хатині, неначе у пустці…
Мій тато герой! Тато мій на війні.
За нашу Вкраїну воює на Сході,
Щоб спали спокійно в теплі я і ти,
І ті, що сховались в подо́лі, в горо́ді,
Відсидітись нишком, в АТО не іти.
Мій тато не знає, що вмію писати,
Що вивчила букви, читаю «Буквар» −
Вже зовсім доросла… Та так хочу тата!
І дуже боюся собак і примар.
Я вірю: вже завтра постукає в двері,
Від щастя заплачу «Мій таточко, ой!»
Підемо сім’єю гуляти у сквері:
Дивіться і заздріть−мій тато ГЕРОЙ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556181
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2015
Подаруй мені сонце, напоєне сяйвом любові,
Розпашілі вітри загнуздай і у дім приведи.
Дай пірнути на дно в диво-очі твої волошкові,
І джерельної спити із уст найрідніших води.
Запали в мені поглядом пристрасть:
я—криця, ти—кремінь,
І розплавиться ніч лиш від доторку спрагнених рук.
Мандариновий місяць гаптує серпанками темінь,
Освітити дорогу для наших з тобою розлук.
Залишу́сь, щоб будив поцілунком і чашкою кави,
І за руку у сад мене вів по росі босоні́ж.
Ми, як діти малі, упадемо в нефритові трави.
Тільки ти подолай в мою душу досвітній рубіж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2015
Спинися, осене, коло воріт!
Не треба йти в святе подвір’я мами.
Життя її, як липа у дворі,
Хоч пахло медом—спечене громами.
Не заплітай їй в косу сивину,
І не вибілюй очі волошкові.
Не раз лишали ми її одну,
Вона ж взамін нічого, крім любові.
Присядь на лавку, трохи відпочинь.
Всміхнися сонцем—хай побуде літо.
Допоки в мами сяє щастям синь,
Ми, хоч в душі, такі ж наївні діти.
Стряхни додолу золото із віт
І вдаль іди розкішною ходою.
Лиш не заходь до маминих воріт,
Дозволь їй ще побути молодою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
[i]Скільки треба тепла щоби серце твоє завесніло?
Щоби пам'ять змогла відпустити минуле навік?
Хочеш стану навшпиньки і в сон прокрадуся несміло
Чи грайливим промінням зігрію тебе звіддалік?
Полуничні вуста поцілую нестримно-бурхливо
І зага́дкою зникну в серпанку шафранових зір.
Ти мене не шукай. Хіба мрію зловити можливо?
Я піду, лиш наповню осяйним коханням ефір.
А коли ти відчуєш як в тебе звільняються груди,
Стане дихати легко, всміхнеться веселкою світ—
Я сама повернусь крізь замети й людські пересуди,
Щоб торкнувшись долонь, прошептати, мов вперше, «Привіт»…
Скільки треба тепла?
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2015
[i]Замело наші ночі образами,
Почуття притрусило сніжком.
Тільки спогади зблискують стразами,
І, як діти, все ходять слідком
День і ніч. Ну ніяк не відчепляться.
Грають серцем, неначе м’ячем.
Може й в тебе надії ще тепляться…
То давай ми удвоє втечем
В снігопади розбурхані мріями.
І в потоку людських веремій
Зблисне щастя сльозою під віями:
Ти—Єдиний. Коханий. Ти—мій!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2015
Господи, вірую в МИР
Олександр Букатюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548790
Господи, вірую в Мир!
В силу Твою і народу,
В Єдність країни й Свободу.
В Світло Твоє, що в негоду,
Темінь розсіює вшир.
Господи, вірую в Мир!
Хай буде воля Твоя.
Грішним не можна судити,
Тільки просити й простити.
Боже, так хочеться ЖИТИ!
Споєна кров’ю земля…
Та на все воля Твоя.
Боже, помилуй й спаси.
Молимось всі воєдино:
Війни спини в цю годину,
І благодатну зернину
Миру у душі неси.
Боже, помилуй й спаси!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Вони не відводили очі,
Як йшли у останній свій бій.
Лиш сльози невтішно-пророчі
Зрадливо текли з-попід вій.
Бо вдома лишилися діти,
Дрібненькі, немов би горох.
Йдуть в бій, та у них є ліміти:
Ріжечок патронів на трьох.
Тож виживе лиш кожен третій,
А скажуть: «Загинуло три…»
Та правду розкажуть планеті
Напоєні кров’ю вітри.
А люди поплачуть й забудуть,
Бо коле їм світло в пітьмі.
Лиш в сиріт розкраються груди:
Вони тепер в світі самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
Я говорила з тишею і Богом
На грані, де кінчається свідомість.
Змивали гіркі сльози на підлогу
Усі гріхи, що лиш мені відомі.
І суєта лишалась за порогом,
Подарувавши в душу невагомість.
Спинився час у мареві безсоння.
Відплакали і мовчки згасли свічі.
І, падаючи в мороку бездоння,
Молитви з уст зривалися одвічні.
Сів ангел промінцем на підвіконня,
Новий світанок заглядав у вічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543672
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.12.2014
Через Голгофу шлях проліг до волі.
Страшна за це заплачена ціна.
Та досі ми голодні, босі й голі,
І Вітчизняна тихо йде війна.
Щоб не збудити тих, що не проснулись,
Хто сміло заховався у кущах.
Лиш тільки би ми всі не потонули,
В сльозах вдовиних, в кров’яних дощах.
Не раз вже чула: «Наша хата скраю.
Прийдуть сюди—візьму я автомат…»
А ТАМ за мир летить до небокраю
Чийсь батько, син, чийсь чоловік—солдат.
А знаєте, вдивляючись у небо,
Де ангели виходять на плато,
На нього теж чекають із Ереба,
З нового пекла з назвою АТО.
А нам то що? На пуза—вишиванки,
З патріотизмом прапор на даху.
Прокиньтесь, люди! Бо затопчуть танки
Промінчик волі на своїм шляху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542404
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2014
Ти ростеш не по днях, моя доню,
І все рідше питаєш про тата.
Тільки плачеш, буває, спросоння,
І вслухаєшся: хто йде до хати?
І малюєш для нього малюнки,
І диктуєш «Вертайся. Чекаю…»
Не несе нам зима подарунки,
Тільки сльози до чорного чаю.
…Завтра рано портфелик на плечі
І до школи гайда з дітворою.
Як же добре, що ти страшні речі
Ще сприймаєш дитячою грою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
В твоїх словах шукаю я спасіння,
Бо так болюче ранить самота.
А ти ж мій біль, мелодія осіння,
В безсонну ніч із відчаю сльота.
І гасне день, коли ти так далеко,
Що і думки не долетять туди.
Хоч подзвони: ти знаєш, як нелегко.
Не прожену. Ти головне: прийди.
І буде ніч, закутана у ніжність,
А рано тихо попрошу «Зажди…»
В вікно поглянеш: «Як іти у сніжність?
Тож я лишусь у тебе… назавжди!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2014
Ця осінь не вдягала позолоту,
Лиш тільки хустку чорну, як смола.
Води просила, кулі та оплоту.
Зникали ріки, кров лише текла.
І рвалось небо, накривало «Градом»…
Вона ж чекала пригорщу дощу.
Пливли «двохсоті» в рідний край каскадом,
Кричала в ніч матуся: «Не прощу!!!»
…А хтось на душах будував кар’єру,
У золото вдягнувся на смертях.
Зима чекає вперто на прем’єру,
Та осінь ця залишиться в серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014
Давно відкульбабилось літо,
Вплело чорнобривці в вінок.
Любов’ю та сонцем зігріта
Я знову іду на урок.
Зоріють малі оченята,
Довіра в них щиро тремтить.
Назустріч летять янголята—
Спинися омріяна мить!
Та час посміхнеться глумливо:
«Дивись, вже зимова пора.
Ще мить і в дорослість сміливо
Полине твоя дітвора.
Та ти не журись, нові діти
Прийдуть на свій перший дзвінок…»
Любов’ю і сонцем зігріта
Іду я на кожен урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2014
Утерло сонце сонні оченята,
Зітхнуло й покотилося за став.
Дай розчешу я доню косенята,
Що на ніч тато вміло заплітав.
І брав на руки, мов малу дитину,
Та колихав у себе на руках…
Наш таточко боронить Україну,
Та з нами він лишається в думках,
І в сни приходить… так тоді спокійно.
А прийде день, мов на вістрі ножа:
На Сході краю обстріли постійно—
В крові зникає по Дніпру межа…
А ти все плачеш і чекаєш тата.
Тихесенько, дитиночко, не плач.
Вернуться неушкоджені солдати,
Бо діточкам так треба їх тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526309
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2014
Стукає осінь у шибку тривогою й болем,
Стелить під ноги з парчі дорогі рушники.
Йдуть засівати знаннями неоране поле,
Щирі й наївні, немов ангеля, першачки.
Боже, пошли для нас грішних щасливую долю,
Благословення з твоєї святої руки.
Що буде завтра?— дивимось в небо тривожно.
Скільки ще крові може прийняти земля?
Вся Україна схилилась в молитві побожно:
Хай Батьківщину прикриє крильми янголя,
Хай повернуться додому сини переможно,
Хай лине спів, а не ранений крик журавля.
Йдуть наші діти й всміхаються сонцю щасливо,
Кличе до школи їх пісня весела дзвінка.
Сповнить подвір’я життям дітвора гамірлива.
Міцно за руку тримає їх тата рука.
Тільки лиш доня опустить очата журливо:
Мамо, де тато?— і сліз розіллється ріка.
Доню, не треба. Вже завтра розвіються хмари.
Тато вернеться, ти тільки, дитиночко, вір.
Бозя пошле нашим кривдникам тяжкої кари,
В безвісті зникне війни закривавлений звір.
Тільки ще довго цих днів будуть снитись кошмари,
Й душі безвинні летітимуть прямо до зір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014
[b]В такого кохання немає майбутнього й долі,
Тож душі даремно, мов нитки в узорі, сплелись.
А може полишимо землю й полинемо ввись?
Там зникнуть нарешті умовності, сльози та болі.
І лиш почуття від байдужості зір не схололі,
З’єднають наві́ки. Сьогодні чи, може, колись…
А поки самотність приходить до мене щоночі,
Залазить у ліжко, шепоче невтішні думки.
Торкнися сьогодні, хоча б випадково, руки,
І хоч на секунду дозволь подивитися в очі.
…Пробач мені, Боже, та я до безпам’ятства хочу
Щокою безгрішно його доторкнутись щоки.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2014
[i]За вікном вже потроху світлішає,
Та ще спить біля дому трава.
Боже мій, Ви ще досі у іншої,
Призабувши, що я ще жива…
Олена Іськова[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512871
Цілий день Ви мрійливо-грайливі,
Мов нічого в ночі не було.
Трусить осінь цукати зі сливи,
Сонце в небо веселку вплело,
Стиглість яблук наповнило соком,
Тай пряде із травинок парчу.
Доторкнетесь, немов ненароком…
Я — не плачу. Я, просто, мовчу.
І байдуже чи ранок чи вечір,
Чи вже осінь змінила зима.
Може встати—зібрати Вам речі?
Тільки сил уже зовсім нема.
От би сльози омили від бруду—
Я б у вирій безкрилим пташам!
Може там помолюся й забуду,
Як за ніч цю зотліла душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2014
Пахнуть уста полуницею,
Стиглістю вишень з кислинкою.
Хочеш: сьогодні тигрицею,
Ляжу грайливо на спинку я?
Кігті під шкіру до стогону,
Знаю: ти любиш екзотику.
Одяг і сумніви в сторону—
Вени зриває від доторку.
Вибухне пристрасть фонтанами,
Ніжність метровими хвилями…
Шкода, що ніч не за планами
Сутінки в досвіток вилила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514969
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.08.2014
Ви сьогодні підете до іншої
Дарувати нестримне тепло.
Я ж кричати у ніч буду віршами,
І вглядатись у темінь за склом.
В кожен шурхіт вслухатимусь зболено:
Може, раптом, повернетесь Ви.
Молитва́ми на душу оголену
Стеблові накладатиму шви.
За вікном вже потроху світлішає,
Та ще спить біля дому трава.
Боже мій, Ви ще досі у іншої,
Призабувши, що я ще жива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2014
Скапує ніч краплинами,
В пам'ять ножем врізається,
Чуєш, у нас за спинами
В маслі брехня купається.
Люди погрузли в мотлоху,
Хочуть гріхів екзотику.
Нам би іще пів-подиху,
Нам би іще пів-дотику.
Нам би ще раз до сонечка
В душу збирати промені,
В спальні ридає донечка…
Ми від підозр потомлені.
Нищать людці по-різному.
Жаль, не завжди сокирою,
Вени для нас порізали
Сповіддю душ нещирою.
Скапує ніч краплинами,
В пам'ять ножем врізається,
В серці пече вуглинами:
З нами любов прощається…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
З кожним пострілом на скронях сивина.
І щодня летить душа чиясь до зір.
Вдома ти залишилась одна.
Я вернусь, кохана, просто вір.
[i]Приспів
Пригорнусь до тебе хоч у снах,
Незабудки заплету тобі в косу.
Буде в нас іще омріяна весна.
Лиш Вітчизні мир я принесу.[/i]
Знову бій і знову хтось летить увись.
Не буває на війні, на жаль, без втрат.
Тільки ти, моя любов, молись.
Я вернусь. Ну все, у бій пора.
[i]Приспів[/i]
Принесе нам мир голубка на крилі
І страшній війні прийде нарешті край.
Линуть в вирій душі-журавлі.
Я ж вернусь. Лиш ти мене чекай.
[i]Приспів[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511491
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.07.2014
Кіптява рвалася в небо,
Душі летіли у вись.
—Сину, лишися. Не треба…
—Мамо, рідненька, молись.
Діти хапали за ноги:
—Тату, скажіть, ви куди?
—Йду з України дороги
Стерти чужинців сліди.
—Ти не журися, кохана,
Я повернуся, а ні—
Вигоїть час твої рани,
Знайдеш відраду в синів.
Знов зацвіте Україна,
Волі омріяний птах
Витиме гнізда нетлінні
На українських житах.
Зникне безслідно омана,
Війн закривавлений звір.
Я повернуся, кохана.
Я повернуся. Лиш вір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511416
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2014
Для Вас любов захоплююча гра,
Де кожен бій приносить новий титул.
А я у світ пускаю з-під пера
Не стогони-ридання, а молитву,
Щоб Ви хоч раз торкнулися небес,
Пізнали почуттів безмежний простір…
Зі мною? Так. Та краще буде без…
Поранив ніжні крила зради постріл.
І я з-за хмар, мов камінь, до землі.
Зламала душу, кровоточать крила.
Я ж образ ваш, загублена в імлі,
Ні, не любила! Я… боготворила…
Ну все… Летіть… Я Вас благословлю,
Сягніть чолом і серцем небокраю.
Я ж лишусь тут, подібна журавлю,
На жаль, без крил ці птахи не літають..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2014
[i]«Мирный план. Общее количество случаев нарушения режима неприменения силы - 108, потери Вооруженных сил Украины – 27 погибли, ранены – 69», - сообщил украинский МИД на своей страничке в Twitter.
"Президент України провів нараду з силовиками і на підставі рішення РНБО №548/2014 продовжив режим незастосування сили до 22:00 понеділка 30 червня", - повідомила прес-служба Президента.[/i]
Коли хвилина—це чиєсь життя,
Тоді й секунди, мабуть, забагато.
Погляньте, он стають без вороття
У вічний стрій беззахисні солдати.
Чому ж нема на лінії вогню
Синів чинуш найвищого ґатунку?..
Нам замість чаю подають брехню,
А люди просять просто ПОРЯТУНКУ,
Бо змила кров надуману межу,
І Захід й Схід з’єднало чорне горе.
І, навіть, час завмер на рубежу,
Та віра смерть, повірте, ще поборе.
Фото: podrobnosti.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508510
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.07.2014
Рветься душа моя в небо,
Пнеться навшпиньки до сонця.
Знаєш, а це вже потреба
Вилити душу до донця
Повінню слів на папері,
Бачити в людях софіти,
Крила в неоновій сфері
Бризками сонця зігріти.
Це, ніби дихати, треба
Хоч би у снах поза хмари.
Рветься душа моя в небо
Спити поезії чари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014
Як потоне село в білосніжнім вбрані,
Мов до шлюбу одягнутих вишень.
Принесу у долонях небесні вогні
І піду, не сполохавши тиші.
Виграє у волоссі, лоскоче уста
Промінцем місяченько уповні.
Ти прокинешся раптом—кімната пуста,
Тільки зорі в небесній жаровні.
Зазирне у відкриту кватирку вітрець
І потягне за руку до саду.
Серед трав роздухмянився трунко чебрець,
Виглядає шпориш з-за фасаду.
І озветься мінорно завмерла струна,
Сльози щастя сполохають сушу—
Це крадеться навшпиньки красуня-весна
У твою переболену душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Свою любов кладу тобі до ніг
І не питаю, що чекає завтра.
Ти весь тремтиш, так мною занеміг,
А я за ніч згораю, ніби ватра.
Спини мене, а хочеш… прожени,
Не дай впиватись тілом до знемоги.
І я піду, та повернуся в сни,
Шукаючи з безвиході дороги.
Уста в уста, а крила в небеса…
Бурлила кров і дико рвала вени.
Ти мною помирав і воскресав
У місяць травень пристрасно-шалений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499808
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.05.2014
[i]Я хочу, щоб ви однозначно мене розуміли: якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян, і нехай спробує хтось із військовослужбовців стріляти у своїх людей, яких, за якими ми будемо стояти позаду, не спереду, а позаду. Нехай вони спробують стріляти в жінок і дітей. Я подивлюся на тих, хто віддасть такий наказ на Україні
В.Путін
Сепаратисти в Андріївці намагалися витіснити сили АТЦ з блокпосту, прикриваючись дітьми та людьми похилого віку… У ході перестрілки загинули два військовослужбовці і 12 осіб поранено
Урядовий портал[/i]
Не ведіть мене, мамо, під кулі,
Тут так страшно… Не так як в кіно…
Тут жахіття війни, ледь поснулі,
Заглядають в приціл, не в вікно.
Не тримайте так тісно за руку,
Я додому під… ліжко втечу.
Гляньте, мамо, злітаються круки:
В кого сила, тим все по плечу.
Он в солдата кровавиться кітель…
Подивився на мене й упав…
Мамо! Мамо! Скоріш заберіте!
Мамо, куля ,повірте, сліпа!
…Відіб’ється у шибці пів кулі
І у сни мої знов прийде смерть…
Не ведіть мене, мамо, під кулі—
Там дитинство руйнується вщерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498664
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2014
Вимивають дощі закіптявлені рани Майдану,
Але їм не відмити просякнутий кров’ю асфальт.
Хто життям заплатив, щоб отримати волю жадану,
Залишився у серці, та зник із запроданих шпальт.
Наша воля ще марить, не може піднятися з ліжка,
Їй далася взнаки з водометів полита зима.
Кажуть в пекло йде шлях, а до раю вузенька доріжка,
Тож найкращих до бою покликала знову сурма.
Ну а решта мовчить, бо не знають, що треба казати
( із верхів не дали однозначний для цього указ).
Кого славити? Волю? А раптом прийдуть федерати,
То за довгий язик розплатитись прийдеться не раз.
Та й зручніше просидіти нишком у теплій квартирі
(Сотні років покори наклали кайдани раба.)
З України летіли лелеки спокійно у вирій,
Повертатися стали— кричить двоголовий з герба.
І злетіли за хмари питати поради у Бога,
Чи летіти назад, чи мостити для діток гніздо?
І Господь відповів «В Україну прийде перемога,
Коли змиють дощі із асфальту кроваве бордо,
Коли стануть народом, не будуть покірно мовчати,
Коли рабські кайдани нарешті впадуть із душі.
Стане мирно на вік. Тільки пісня небесна качати*
Буде докором тим, хто продав рідний край за гроші.»
[i]Небесна пісня качати--«Гей, плине кача по Тисині…» — лемківська тужлива народна пісня. Саме ця пісня стала неофіційним гімном "Небесної сотні".[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487765
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2014
Не питай про загублену мрію,
Про прожиті в розлуці літа.
Хоч тобою ще досі я снію,
Та душа, немов мушля, пуста…
Не вглядайся пильнісінько в очі,
Не шукай, що минуло давно.
Нехай кров собі в венах клекоче…
Нам не скласти старе доміно
Почуттів полинялих з роками.
Не цілуй прохололі вуста.
Так багато лишилось між нами,
Та душа, немов мушля, пуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2014
[i]«Нас зрадили…»
Валентин Бут. Крим [/i]
Нас зрадили. Лишивши наодинці
Із демоном. У кігтях сатани.
І люто топчуть чоботом чужинці
Мій рідний край, чекаючи війни.
Щоб показати верховенство «брата»,
Щоб волю розтоптати до кінця.
Вп’ялася в горло лапа волохата,
А зрадникам не шкода й гаманця.
Нас зрадили оті, що в теплих кріслах,
Позують, посміхаються в екран.
А нас чекає, мабуть, друга «Вісла»*,
Бо не пробачать Гоблін і тиран
Святу любов до неньки-України
І нашу віру в гідність і Майдан.
Тече по Криму зради яд зміїний,
Шукає нові душі для кайдан.
Нас зрадили! Лишили на поталу!
Із острахом вдивлятися у ніч:
Чи не прийдуть по душеньку повсталу,
Щоб стерти навіть згадку протиріч.
Та де ж ви ті, що разом в дні криваві
Пили зі мною на Майдані чай?
Дорвалися до влади і у славі
Навік втонули… Боже, пробачай!
Нас зрадили…
*Операція «Вісла» — етнічна чистка, здійснена у 1947
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486659
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2014
Із 30 листопада 2013 року до 11 березня
2014 року загинуло 102 учасники масових акцій
МЗС
Небесна Сотня… Повняться ряди,
У вічний стрій стають бійці щоднини…
Це плачуть кров’ю кетяги калини
Від рук безжальних власної орди.
Ідуть найкращі… Сміло, без вагань…
Під вигуки: «ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!»
Так падають зірки із небокраю:
Безцінна плата нових починань.
Ідуть на небо. Їх уже сто два.
А скільки ще лишилося позаду
Невпізнаних?! Та за велику зраду,
Ще жодна не злетіла голова.
Лиш помінялись кріслами і все,
Куди не глянь —лише «старі» обличчя…
Он старший брат в палкі обійми кличе,
І Крим, мов свій, в агонії трясе.
Та ми змінились. Вже не страшно нам,
Бо ще не всі з душі дістали кулі.
Бо досі плачуть кров’ю дні минулі.
Ще Сотня пише нові імена…
[i]Фото. Ма́зур Арте́м Анатолійович, активіст Євромайдану. Смертельно поранений 18 лютого 2014 року під час сутичок у Маріїнському парку. Помер 3 березня. За суспільним визнанням належить до «Небесної Сотні».
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486518
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2014
Повертайтесь журавлята поки є куди,
Поки ворон не накаркав більшої біди,
Поки кігті не роздерли матінку навпіл,
Поки карлик не посів ще в Києві престіл.
Повертайтесь і на крилах принесіть весну,
Хай прокинеться Вкраїна зі страшного сну.
Хай впізнає та признає брата рідний брат.
Нам вже вистачить довіку горя, болі, втрат.
Покружляйте над Майданом, пригадайте всіх,
Хто поліг, не взявши в душу зради тяжкий гріх.
Об’єднайте воєдино захід, південь, схід,
Хай лютує в себе вдома "добрий" наш сусід.
…Повертайтесь журавлята поки є куди,
Поки ворон не накаркав більшої біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486066
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2014
Досить з нас горя і крові,
Болем просякнутих сліз.
Ангел на крилах любові
З неба весну вже приніс.
Сонце єдине всім сяє,
Щастя несуть журавлі.
Браття, спинімось над краєм,
Не потонімо в імлі.
Рухне навіки між нами
Нерозуміння стіна.
Станьмо нарешті синами:
В нас Україна одна.
Не роздирайте! Благаю!
Досить! Спиніться на мить!
В нашім калиновім раю
Небо від гніву тремтить:
Крові! Вкраїнської крові
Прагне безжальний упир.
Скажемо «Ні!» і в любові
Руки з’єднаєм за мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485957
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2014
Отак з життя зникають рідні люди,
Холодне его нищить почуття.
І все, що не сказали до пуття,
Ножем довік колотиме у груди.
...Стурбовано нахмурить брови небо
І спогадів запалені зірки
Помалу зникнуть… З легкої руки
Мій біль у віршах вирветься з-за гребель
І все… Чужі…
Загубляться світанки
Відвертих слів у круговерті днів…
І тільки ехо веселкових снів
У венах пульсуватиме до ранку
Із ночі в ніч…
А зарево заграє…
Тоді як бути?!!! Як повз Вас пройти?
Відвести погляд?
Перейти на ти,
Назвавши біль свою блакитним раєм?
Чи вдати вигляд, ніби незнайомі?
Переписати наново життя?
Тай там, що не сказали до пуття,
Заллє чорнилом спогади в альбомі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2014
Єдиний і Всесильний Боже
Прости нам всі земні гріхи.
Хай сила правди переможе
Прийдешньої війни жахи!
Дай мудрості і сил народу,
Від злих сусідів захисти.
Щоб в нас, як плата за свободу,
Не виростали скрізь хрести.
Щоб не пізнали наші діти
Гіркої долі сироти!
Ми хочем мирно жити в світі.
Невже це гріх? Тоді прости…
Очисти, Отче, наші душі
Від лицемірства і брехні.
Хай ідол ницого чинуші
Згорить в священному вогні.
Пошли нам єдність, дай терпіння,
Вкраїни храм благослови.
Хай мороку страшні видіння
Розвіють дзвонами церкви.
Не дай втонути нам в лихварстві.
Любов’ю освяти наш край.
Ну а тоді в своєму царстві
Небесну сотню пригадай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2014
Золотом червленим вкрився лазурит,
Розпустив додолу дорогу парчу.
Ластівок грайливих метеорит,
Запалив крайнеба вічності свічу,
Зарум’янив хмари і черкнув крилом
Хвилями покриту ніжну дивосинь.
Потічки до річки бігли напролом,
Первоцвіт діставши із підземних скринь.
Промінився ранок дорогим вином,
Кришталевий келих вигравав сповна.
Прикрашала землю вміло бурштином
З каруселі сонця чарівна весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482892
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2014
Памяті загиблих
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати.
Погляньте, в небі сонечко зійшло,
До праці стало наше все село,
А ви спите, одягнуті у шати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Трембітами заплакали Карпати,
Стікають воском зоряно свічки.
Навколішки припала до руки,
За ніч збіліла, мов голубка, мати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Людей багато йде до нас до хати,
Співають гімн, вмиваючись слізьми.
І вас несуть… А як же, тату, ми?
Як нам без вас у світі виживати?
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати!
Прошу спиніться, покладіть лопати!
Дозвольте подивитись ще хоч раз!..
…Сльозами й кров’ю скріплено наказ
В живу мішень безжалісно стріляти.
Вставайте, люди, годі вам вже спати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481085
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014
«Казала мама: буде вже війна…»,—
Промовило дівчатко на уроці.
Що відказати, якщо смерть в півкроці?
Коли аж стогне рідна сторона?!..
Казала мама: буде вже війна…
Стоїть дитя, очата волошкові,
А в них питання зболено тремтить,
Хустинкою втираючи блакить:
«Мій тато там, де сльози пурпурові…»
Казала мама: буде вже війна…
Я тут для нього вчора малювала:
Ось річка, поле, мама, тато, я,
Ось побратими татові стоять.
Їх Божа мати вкрила покривалом...
Казала мама: буде вже війна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480877
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2014
Полиново…
В душі полиново…
Мій народ, мої рідні і…
Смерть.
Що надбали—
Руйнується вщерть.
А із зброї
одне тільки слово.
Калиново…
Навкруг калиново…
Тільки крик…
Тільки кров і вогонь.
Із пробитих
Вітчизни долонь
В небеса полетіли раптово
Чисті душі…
Пречиста Покрово,
Затули,
Заступити цих людей…
Бо дзюрчить
із пробитих грудей
Тихим докором
кров пурпурова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480757
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2014
[i]Всім загиблим...[/i]
Пробачте, мамо, що не зміг мовчати,
Коли на гідність стали чобітьми.
Оця війна не мною розпочата,
Та я Вкраїну затулив грудьми.
Пробачте, мамо. Не чекайте в гості.
Мов маки на асфальті моя кров.
Тепер мені підвладний час і простір...
Так любо тут на куполах церков,
Така красива наша Україна,
За неї і життя, повір, не жаль…
Щоб тільки знов не стала на коліна!
Щоб тільки волі сонячна кришталь
Не впала й не розбилася на друзки!
Тоді оце все буде не дарма…
На прапорах чорніють болю смужки:
Я не один. Вже багатьох нема.
Пробачте, мамо. Не кленіть же долю.
Це вибір мій: стояти до кінця…
А, може, я гріхи отут відмолю
Свого народу в віщого Отця?
…Розсіє сонце димові тумани—
Народ мій ангел обійме крильми.
І я вернуся пам’яті вітрами,
Бо Україну затулив грудьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480550
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2014
Знов інеєм кошлатиться зима,
Бурульки-брови супить, мов їжак.
Скидає ліс додолу крадькома,
Накинутий морозами піджак.
Хурделиця закохано гуде,
Ховаючись і путаючи слід.
З її морозно-сніговий грудей
Стікає кров’ю біле серце-лід.
Кружляє пух з підбитих подушок.
На озері будується мороз.
Усівшись на самісінький вершок,
На скрипці грає вітер-віртуоз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480132
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.02.2014
Укотре перечитую «Кобзар»,
Порад шукаю. Батьку, як нам бути?
В душі народу спалахнув пожар,
Але ж були вже в Україні Крути!
Усе було, як ти заповідав:
І лилась кров, і рвалися кайдани!..
А вчора знов… юнак навіки впав,
Який читав твої вірші з Майдану…
Аж закипів обуренням Дніпро!
Аж застогнала рідна Україна!
Поглянь же, Батьку, двісті літ спливло,
Вона ж , сердешна, досі на колінах.
Скажи: чому? Із неба роздивись,
Що нам робити. Розпитай у Бога,
Ще скільки треба душ невинних ввись,
Щоб освітилась у пітьмі дорога?
А, може, досить?! Сонечком з-за хмар
Осяй нам шлях до Віри і Любові.
І я візьму до рук старий «Кобзар»
Шукати сили й мудрості у слові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476987
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2014
Мамо, я—екстреміст!
Наталія Крісман
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475063
Рвала волосся від горя,
В душу— розпечений віск.
Син подзвонив тільки вчора:
Матінко, я—екстреміст!
Вила вовчицею в полі,
Щиро молила Хреста:
Дай Україні вже долі,
Час віри й правди настав…
Знову в годину набігу,
З прапором став в повен зріст.
Сіялись маки по снігу:
Матінко, я—екстреміст!
Стукнула ластівка в шибку,
Вісник біду в дім приніс.
Ехом доносилось хрипко:
Матінко, я—екстреміст!
Несли в руках домовину,
Матінка билась крильми:
«Сину, рідненький мій сину,
Світло у царстві пітьми! »
Завтра в ідеях Майдану
Буде оновлено зміст:
За побратимів! За рани!
Мам, я тепер—екстреміст…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476050
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2014
Для щастя тут так мало треба:
Гарячий чай і бутерброд.
Щоб сонце правди гріло з неба
Мою Вкраїну, мій народ.
Щоб ще хоч раз хиткий світанок
Живим зустріти на землі,
Щоб шин обвуглених серпанок,
Не ліг брехнею на чолі.
Ви не хвилюйтесь, що морози—
Нас гріє віра і любов.
Ми тут, щоб не котились сльози!
Щоб не лилася більше кров
Братів безвинно!… Щоб Феміда,
Не в гроші вірила—в закон!
Щоб не ходили до сусіда
За копійками «на поклон»!
І щоби покручі в пагонах
Не ґвалтували більш жінок!
Щоб ті, що ніжаться в салонах
Зробили до людей хоч крок!..
Нехай поглянуть: ми— не бидло!
Ми—українці! Ми—народ!
Ми хочем миру, та обридло
Збирати крихти їх щедрот!
…Хіба ми просимо багато?
Хіба ті жертви, то—дарма???
Раз почали в народ стріляти—
Шляху назад уже нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475668
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2014
Немає винних, є лише убиті,
Герої в тюрмах, тішаться кати.
Безжальні руки кров’ю вже обмиті,
Та хрестять лоба :»Господи, прости!»
А потім знов кидають брат на брата.
Наказ один «Впокорити народ».
А дома жде вмить посивіла мати,
Зчорніла від тривоги і скорбот,
Вглядається в екран немов в ікону,
І з острахом очікує новин...
Он б’ють когось «володарі закону»…
—Ой, Боженько, рятуйте, це ж мій син!!!
Удар… Удар… несила зупинити…
Мов цвяхи в руки—гумові кийки.
—Мій син ішов, щоб честь оборонити,
А ви б’єте його за копійки.
Навколішки упала і зомліла,
Аж затрусивсь старесенький екран.
Зима від крові тихо червоніла.
Але стоїть нескорено Майдан…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475250
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2014
Я просто жінка… Грішна і земна.
Не ангел я, не перший витвір Бога.
Так легко мною впитись без вина,
Я ж на устах залишу тільки здогад.
Я просто жінка… Суміш сміху й сліз,
Фонтан емоцій, джерело любові.
Я загадка, незвіданість, ескіз,
Рожеві сни і мрії кольорові.
Я просто жінка… Та в усі віки
В моє ім’я творили і вмирали,
З небес зривали в пристрасті зірки,
Співали солов’ї нічні хорали.
Я просто жінка… Різна для усіх:
Для когось подруга, ну а комусь єдина.
В міцну я дружбу вірю, мов горіх,
А як любов, то тільки лебедина.
Я просто жінка… Та лише мені
Одній дано святе наймення Мати.
Я послана на землю, щоб в вогні
Своїх діток від бід охороняти.
Я просто жінка… Ніжна і слабка.
І в слабкості моя таємна сила.
Жіноча доля, кажуть, не легка,
Та іншої я в Бога не просила.
Я просто жінка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2013
Я вашими молитвами росту,
Лечу у небо, розправляю крила…
Скажіть мені, хіба б я так творила,
Хіба б пізнала зорів висоту,
Якби не ВИ…
У темряві душі
Моєї Ви знайшли промінчик сонця.
Ви—ангел, що постукав у віконце.
Ви—той, хто не здається за гроші:
Гукнув Майдан—і там Ви до кінця
За волю, за дітей, за Україну.
Дай Бог Вам літ, щоб пісню солов’їну
Несли у світ і гріли нам серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467628
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2013
Я так шукала слів, перебирала фрази,
Нанизувала літери в рядки.
У сяєві свічі просолені алмази
Втирала рукавами зі щоки.
Усе не те. Не так лягають на папері
До відчаю загострені слова,
Щоб показати Вам із гордістю на двері,
Коли душа бринить, як тятива.
Бо кожен крок до Вас ступаю як по лезу.
Бо скальпелем врізаються дзвінки.
Бо Ви мою любов, як по зимі березу,
Байдужістю рубали на тріски
І кидали в вогонь… Мабуть перегоріла.
Лишилася лиш спогадів зола.
Та все ж коли до Вас зима нагряне біла,
Я принесу Вам пригорщу тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2013
Піднялася з колін і розправила крила Вкраїна,
Рідний стяг майорить, немов в косах барвисті стрічки.
І горять по церквах за спасіння Вітчизни свічки.
На Майдані стоять брат за брата і батько за сина.
Молодечий запал і рішучості сповнені очі,
Вільний дух козаків, немов Фенікс, із праху воскрес.
І спускаються ангели вниз із відритих небес
Затуляти надію крильми від шуліки щоночі.
Україна одна: від Донбасу до Львова та Криму,
У єдинім пориві вистукують в грудях серця:
«За майбутнє дітей, вороги, ми підем до кінця.
І збудуємо разом державу нову, нескориму».
Вам не вистачить тюрем, щоб всіх ув’язнити навіки.
Ви закриєте ЗМІ, але будуть лунати пісні,
Нас назавжди змінив листопадний Майдан у вогні,
Кров невинних дітей та криваві розправи шуліки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465838
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2013
Шукай мене в сузір’ї віщих снів,
В легкім промінні місяця у повню.
Я барвами життя твоє наповню
Оголено-нестримних почуттів.
Хіба ти не цього завжди хотів?
Я поведу тебе поміж зірок,
Де сонечко схилилось на перила.
Не обпали лишень, благаю, крила
І душу до колапсових дірок.
Чи доки ще не пізно стишим крок?
Шукай. Знайди. Торкнися до чола.
Хай по плечах розсиплеться волосся,
І наших душ весняне суголосся
Від заздрості прикриє ніжна мла.
Бо в нас на двох є тільки два крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2013
Антрацитова ніч—по дресс-коду вбрання і прикраси:
Чорне плаття до п’ят і намисто сапфірових зір.
Мов червона доріжка з багряного листя паласи
Простелились до ніг. Променивсь веселково ефір.
Слався шлейфом туман у бірмітно-велюрових травах,
Перламутрові роси злітали іскристо униз…
Посміхнулась і зникла, а вслід розгорялась заграва.
Аромат її тіла розвіював вранішній бриз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461952
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.11.2013
Усілася опеньком на осонні,
Старечі вигріваючи кістки.
І горобці лякливо-невгамовні
Збирали крихти з щедрої руки.
Вглядались очі стомлено бездонні
У лазурит небес, мов у віки.
Пішла б за обрій—не тримають ноги,
Злетіла б в небо— крил іще нема.
Ведуть додому, кажуть, всі дороги,
Діток багато, а вона сама.
І виглядає мати до знемоги,
Втирає гірко сльози крадькома.
Милує око осені бароко.
Зажура доторкнулася села.
І телефон озветься ненароком
«Ми не приїдем знов. Усе. Діла…»
Вона без допомоги вже ні кроку,
Але для них би й душу віддала.
Без докору всміхнулась сумовито.
Впустила крихти з кволої руки.
Пішла за обрій, сонечком залитий,
Мов крила тріпотіли рушники.
На покуті ридало стигле жито.
Голубками злітались діточки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461169
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.11.2013
Постаріла хатина. Змарніла.
Вже й шибки поглядають у небо…
Дітвори нерозбірливий щебет
Вже давно віддзвенів. Осеніло…
Постаріла хатина. Зіперлась
На старезну потрощену грушу,
На вершечку повісивши душу,
Одягала калинові перла.
Постаріла хатина. Чекає,
Що приїдуть невдячні онуки,
Цілуватимуть пам’яті руки...
Жаль в чеканні так рано смеркає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2013
Останній лист до Вас, мов сповідь Богу,
Коли до Вічності лишається лиш крок,
Це біль в постскриптумі до епілогу,
Банальність фраз, затерта до дірок.
Вогонь із слів так обпікає пальці,
Їх погашу слізьми. Перепишу рядок.
Душа моя натягнута на п’яльці,
І кожне слово б’є у груди, мов гвіздок.
А я пишу. Так треба все сказати!
Не упустити б цей єдиний шанс!
Та і в цей раз лише вогонь освятить
Останній лист. Останній лист до Вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2013
Яка краса: осінній сонцепад!
Проміниться земля опалим листям
І виграє на сонці променисто
Із перестиглих яблучок намисто,
Мов зорі у вечірній променад.
І тихий сум в журавок на крилі
Просіється дощами через сито
На диво-трави золотом покриті...
І відіб’ється сонце соковито,
З-за хмар кармінним зайчиком на склі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459726
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2013
На кінчику багряного листка
Від холоду тремтіла мокра осінь.
В калюжах лопотіли ноги босі
Дощів мінорних… Ох, яка жорстка
Долоня вітру, що куйовдить лист,
Викручує до сліз свинцеві хмари,
Не зможе погасити лиш стожари,
Розпечених калинових намист.
І кущ рожевощоких хризантем
Негоді посміхнеться сонцебризно,
Наповниться теплом осіння тризна...
Впаде додолу листя золоте…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459119
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.11.2013
Коли по осені розкрилиться душа
І журавлиний ключ відчинить небо,
Сльозою допишу останнього вірша
Про Україну, Маму і про Тебе.
Лиш тільки ти мене не залишай…
Візьму з собою ніжних спогадів разки,
Прожитих днів строкаті намистинки.
Торкне журливо сум долонею щоки,
Та не погасить в серці мерехтинки.
А ти й на мить не відпускай руки…
Вдихну, змахну крилом і в сонячні світи,
Де павутинки бабиного літа.
Як легко дарувати світло з висоти,
Коли душа любов’ю обігріта.
Лиш не зникай з моєї долі Ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
А син підріс і більше вже не жде
Своїх батьків із вирію-дороги.
Згубив у снах, ніяк не віднайде
Дитячі мрії, болі і тривоги.
Він впевнений: його батьків любов
У кольорі—зелена до оскоми…
Озветься ще на голос мами кров.
Та важко-важко, ніби від утоми.
І понесеться спогадів ріка
У роздумах, немов між берегами:
Чи сніг іде, чи сонце припіка,
А він, малий, щодня чекає мами.
Благенька куртка. Повні очі сліз.
Безрідне цуценятко на пероні.
Та знову марно—поїзд не привіз…
Чужі обличчя в кожному вагоні.
Із плином літ байдужості броня
Змінила почуттів добротний одяг.
Та тільки коле серденько стерня
Щораз, коли проїде поруч потяг.
Це продовження моєї заробітчанської теми. Кому цікаво
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342176
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341770
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310532
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310533
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342286
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013
Торкніться хоч подихом … тіла
У сяйві липневої ночі.
Я б зіркою в небо злетіла,
Де місяць промінням хлюпоче.
Дозвольте на кінчиках пальців
Відчути тепло ваших весен.
Хай душі кружляють у танці,
Хвилюючи місячне плесо.
Хай ніч нам накине на плечі
Гаптовану сріблом кирею.
Ваш подих—це тільки предтеча.
Цілуйте—я стану зорею…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440589
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.07.2013
Хто відповість за душі мертвих сіл,
Яких вже в Україні—кладовища???
Вже й сліз нема. З очей один розсіл
І сонце заступили хмаровища.
Давно вже здичавіла собачня…
Чортополох забрався вище хати…
І це не сон, не дика маячня,
Та «реформаторам» на це… начхати.
Для них лиш інновації давай,
Експерименти над своїм народом.
Якщо не згоден—сліпи заливай,
Захмелений забудеш звідки родом…
Тож тягнуть села до святих небес
Приречено кістляві віти-руки.
Доки у влади «шкурний» інтерес,
Усі вони приречені на муки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440311
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2013
Крізь людську байдужість проростали квіти,
Пнулися до сонця ніжні пелюстки.
Від розпуки небо почало сивіти,
Розірвавши душу громом на шматки.
І молились люди: «Та за що нам кара?
Ми ж для тебе, Боже, зводимо церкви,
А над нами досі полину примара,
І дірки в озоні – спробуй проживи.
Що тепер робити?! Та у нас же діти…
І яка їх доля на Землі чека?!...»
Як спасіння наше проростають квіти,
Та і їх безжально рве людська рука.
Фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439595
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2013
Ніжний місяць втомився світити,
Соловейко притих у гаю.
Прошептав ти « Без тебе не жити.
Більше сонця і неба люблю»
Очі в очі. І пристрасть гаряча
Скип’ятила у серденьку кров.
(Чи ж багато умовності значать,
Коли в серці нуртує любов???)
Поєднали ми руки в пориві…
І зливалися душі й тіла…
В світанково-безхмарному диві
Я тебе до краплини спила.
Ми купалися в зоряних росах,
Краплі ніжності тілом текли.
Пахло літечком сіно в покосах,
Ткав світанок фату із імли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436119
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.07.2013
«Привіт, юначе. Досі віриш в диво?
Шукаєш ти тут папороті цвіт?»
І Мавка посміхнулася звабливо,
Аж захитався юнакові світ.
«Іди сюди. Поближче… Ну, не бійся.
Я лиш самотня дівчина-краса.
Невже тремтиш? То пригорни –зігрійся,
Хай висохне на одязі роса…»
Пішла назустріч, узяла за руку—
Затріпотіло серденько, мов птах.
«Та я дарую радість, а не муку…
Ну пригорни: замерзла на вітрах»
Із неба зірка впала прямо в серце:
Беззахисна… Прекрасна… І сама…
Не очі, а бездоннії озерця….
(Така краса бува життя лама.)
«Ні, це не сон! Повір нарешті в щастя
І стану я твоя на цілий вік…
Прийми із уст моїх святе причастя…
Тепер ти мій законний чоловік…
Нас не розлучать люди та стихії—
Такий союз дається раз в житті.
Хоч… люди не дадуть: вони лихії,
Тож спокій віднайдеш лиш в забутті.
Тебе тримати силоміць не буду.
Захочеш—йди, живи пісним життям…
Забудеш ти, то й я тебе забуду…
Є сумніви? Довірся почуттям…»
Торкнувся уст і небо зазоріло,
І папороть довкола зацвіла…
Щасливий! Тільки серце відгоріло
І ліс накрила вічная імла…
Фото Кладык Петр http://kladyk.com/portfolio-view/mavka/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2013