| Сторінки (3/251): | « | 1 2 3 | » |
Безмятежный туман прячет в травах свой шлейф.
Уж зарниц караван ночь запрятала в сейф.
Выступает вдали контур мраморный туч,
Лишь коснется земли первый солнечный луч.
С каждым мигом рассвет добавляет огня.
Ярким будет сюжет колоритного дня!
Умолкают громы, слыша песню ручья.
В играх света и тьмы в этом месте – ничья.
Блестит жемчугом тень белокурых берез.
Здесь рождается день в сонных зарослях роз.
Голубой мотылек изучает цветы.
И ему невдомек, что здесь пик красоты.
Соловьиная трель манит звуками в сад,
Шепчет ветер-поэт травам стих наугад.
Нежно треплется лист на росистом ветру.
Счастье в души летит мотыльком поутру…
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11209066406
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362427
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.09.2012
Своїм сухим, вже в котрий раз, бездушним жестом
Ти все, що було поміж нас, вмить перекреслив.
В душі тривожне почуття цілком завмерло.
Назад немає вороття. Сльозинку втерла.
Погасло полум’я сердець. Зів’яли квіти.
Не вірила в такий кінець. Мене зустріти
Вже не захочеш в почутті, мабуть, нізащо.
Та все, що робиться в житті, завжди на краще.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11209049309
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2012
*****
Не ищите счастье -
Оно у меня!
Я, Вас обретя, потеряла покой.
С тех пор полна неги и страсти.
Единственный, нежный, любимый, родной,
Вы есть настоящее счастье!
«Его не ищите!» - твержу, доводя
Я к сведенью всех милых дам. –
Счастье – богатство. ОНО - У МЕНЯ!
Его никому не отдам!
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11209010949
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2012
Я полюбила те роздолля,
Яке не бачила ніколи
І ті смереки за селом,
Що теж тремтіли перед злом.
Як повноводная ріка,
Що вниз з Карпатських гір стіка, -
Так спогади бабусі линуть
В дитинства світ, в свою хатину,
Де різнотрав'я оксамит,
Пісень, традицій колорит.
Де спів, забави, вишиванки,
Садки в рожевому серпанку
І щедрі на гриби ліси,
Поля безмежної краси.
Давно люблю той спогад світлий,
Де люд гостинний і привітний.
А в нього – руки працьовиті,
Що славою віків сповиті.
Та раптом в’яне рож вінок. –
Крізь сон я чую плач жінок.
І навіть діток оченята
Тривогу вміли відчувати.
Лишили спогад за горою,
А біль забрали із собою,
Щоб вічно з ним у серці жить.-
Хоч плине час – душа болить.
Бабуся спокою не знає,
Бо ностальгія не минає. –
Звучить, як сповідь ця відверта
Жива бабусина легенда…
Я чую плюскіт джерельця –
Його відлуння йде в серця.
Я бачу в снах ту чисту воду,
Що живить гілки родоводу.
Дарма, що б’є на чужині, -
Воно таке близьке мені.
З розмов про все це дізнаюсь. –
За долю кращу помолюсь.
Щоб більш ніколи у людини
Не відбирали Батьківщину!
Я про бабусин спогад мрію.
Тепер я серцем розумію,
Чому так часто, рідний краю,
З її думок ти виринаєш…
Той подих лісу навесні
Так само близький і мені.
Там навіть рідним є каміння. –
Земля, в якій моє коріння!..
2011р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208284971
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012
(до 60-річчя переселення укр.народу з території,
що в 1951р. відійшла до Польщі. Операція "Вісла")
Десятиліття смуток огортає,
Вертає до тривожної доби.
А в спогадах – трембіти й водограї,
В щасливих снах – смереки і дуби.
Ліси, поля, розкішні полонини,
Домівки рідні, батьківські сади,
Гриби, порічки, ягоди калини,
Дзвінкі, грайливі потічки води.
Повітря чисте, небо бірюзове,
Любов батьків, молитва у душі,
І найтепліші зорі вечорові,
І найгнучкіші верби й комиші.
Пісень і вишиванок розмаїття,
Традиції і мова прабатьків,
Народні звичаї в барвистому суцвітті…
І хтось все це понівечить посмів!
Жаль, вороття в минуле вже немає,
Бо сивину покрив густий туман,
Та ностальгія й досі не вщухає
Й немає ліків від сердечних ран.
Розбиті долі відчаєм вражають,
В молитві поклоняються хрестам.
Душевний біль до коренів вертає
І до могил, що залишились там.
Минали дні. Гортали рік за роком,
Складали пам'ять в легендарний ряд.
Неслась журба вслід невеселим кроком.
Вже смутку цьому – нині шістдесят.
Тривожні спогади ще линуть у дитинство, -
Його ножем розрізали «верхи».
О, Господи, прости їм всі безчинства
І тої влади нелюдські гріхи!
2011р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208275845
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2012
Не ревнуй мене до слів пісенних,
Не ревнуй до поетичних слів.
Ти в мої мелодії щоденні
Диким хмелем пристрасть свою вплів.
У твоїх долонях поетичних
Тепло-любо серденьку й душі.
В зорепаді пестощів ліричних -
Почуттів солодкі міражі.
Розумію, що політ високий,
І здається, не досягну веж.
Та часом до тебе лиш два кроки,
І один – до спалаху пожеж.
Не ревнуй мене. Ти значно ближче,
Ніж герой окрилених рядків.
Голос твій в обійми чарів кличе
Вихором душевних вітряків.
Не ревнуй. Прошу тебе, не сердься.
Навкруги – лише твої сліди.
Поряд з моїм серцем – твоє серце.
І душа шепоче: «Тільки ти...»
23.08.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208238608
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2012
Волшебный миг янтарного заката. –
Твоя ко мне протянута рука.
И блеск очей, как в юности когда-то
Мне озаряет путь издалека.
Лечу навстречу трепетною ланью,
В объятьях утопаю с головой.
Пугают чувства пресыщенной гранью,
Но мне не страшно ничего с тобой.
Струится вечер страстью бирюзовой,
Хмелеет баклажанный горизонт.
Твой поцелуй неистово-лиловый
Впиваясь, манит под вечерний зонт.
Ты, кажется, забыл, что мы созрели
И так же страстен, как и год назад.
И пусть уж на виски легли метели,
Влечешь меня, как прежде, в майский сад.
Спасибо, милый, за волшебный вечер,
За музыку сердец и песню душ.
Я верю, что любви не гаснут свечи
И счастье – в янтаре вечерних луж,
В прикосновеньях ласковой ладошки,
В огне взаимно-восхищенных глаз,
В изящности березовой сережки,,
В звезде Любви, что зажжена для нас.
Я нежность этих встреч благословляю,
Храню в душе счастливую зарю.
Три года образ твой обожествляю.
За чувства стойкие, родной, благодарю!
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208220392
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359056
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.08.2012
Хто сплів мережу всіх людських стосунків?
Великий Розум Всесвіт спланував!
Кохання й дружби теплі візерунки
Почати в точці щастя спонукав.
Дві половинки віднайшлись в Вселенній.
Дві долі перетнулись в почуттях.
Магічні сили діяли, напевне,
Серця приготувавши до злиття.
Обидва палко-ніжно покохали,
Не в силах опиратись почуттям.
Вони так довго серед зір блукали,
Припорошивши спокоєм життя.
Контакт же їх примусив спалахнути,
Відкинувши байдужість назавжди.
Сплелись бажання душ в інтимних путах,
Спокусливо смакуючи плоди.
Навіки разом. Більш нікого в світі,
Крім них одних, закоханих без меж.
То ж як кохання вибір зрозуміти?
І в чому таємниця цих мереж?
Хода науки в далечінь ступила.
Все ж на відносинах лежить таємна тінь.
Людська свідомість ще, на жаль, безсила
В осягненні секретів цих сплетінь.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208166202
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Воно в мені вже не горить,
А лише ледь помітно тліє.
Не лихоманить, не болить,
Вертає радість і надію.
Його вже час перемолов.
Душа в вогні перестраждала.
Сердечний камінь охолов
І зірка у провалля впала.
Його імення – Почуття –
Неждане, справжнє і тендітне.
Торкнулось серця мов реп’ях,
І причепилось, і розквітло…
Було ж воно лише моє,
Хоча й буяло, шаленіло.
А час летів, робив своє, -
Тому так швидко перемліло.
Палило сонце, йшли дощі…
Реп’ях втрачав залізну хватку,
І залишив в моїй душі
Маленьку рану, добру згадку…
14.08.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208146996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012
Так волнующе-мило-приятно
Тебя в осени вновь повстречать.
Спешит осень в узорах печатных
Наш роман с продолженьем писать.
Золотится багряная россыпь,
Кроя чувства в сердечках листвы.
Ты в ладонях мне счастье приносишь.
Вокруг – осень лишь, солнце и ты…
В такт мелодий осеннего сада
Напеваешь свой дивный романс.
Я купаюсь в огнях листопада.
Осень – наш удивительный шанс.
Тонко чувствуя нити волнений,
Она красок плеснула в сюжет.
Полон жгучих минут-восхищений
Наш оранжевой страсти дуэт.
Не беда, что шлем реже приветы,
Что порой наседает туман.
Белым инеем поздних рассветов
Пишет осень наш вечный роман.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208117088
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356698
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.08.2012
Не хочете більше торкатись мене?
Не хочете душу об голки колоти?
А й правда… Навіщо Вам лихо сумне,
Коли навкруги чудеса позолоти?
Що душу оздоблюють дивним вогнем,
Уквітчують серце красою і словом.
А я віддаляюсь від Вас день за днем,
Журбою оточена і смутку покровом.
Між нами нічого не було й нема.
Вже очі згубили останнії роси.
В страхУ я своїм залишилась сама,
Бо Ви вже, маестро, «занадто дорослий».
В ілюзіях долі я – птах без крила,
Який без підтримки не може літати.
Чекала від Вас лиш краплину тепла, -
Як бачите, любий, не так вже й багато.
Холодною кригою була рука
Байдужіло серце від лишку уваги.
Поезія Ваша життєво-палка
Давно вгамувала бажання і спрагу.
Згоріла остання надія дотла.
Мрійливі думки заліпились снігами.
«Не маю для тебе ні краплі тепла» -
Душа шепотіла п’янкими вустами…
Біда повернулась до мене лицем.
Бреду по стерні одиноко і босо…
Як вигідно бути реалом-творцем
Й прикинутись часом «занадто дорослим».
29.07.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207297551
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012
Без тебе в домі – сіра пустота.
Без тебе в серці – чорна павутина.
В душі без тебе – вічна мерзлота,
Що здатен розтопить лиш ти єдиний.
Без тебе влітку сонце не сія.
Печальні зорі сльози сіють з неба.
Я нещаслива. Де моя сім’я?
Нема… Як і життя мого без тебе.
25.07.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207278888
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012
*****
Ціную творчості безсмертя,
І почуття, і думки злет.
Дивлюсь на світ очима серця,
Бо я художник і поет.
Автор
Все, що було гарячим,
Все, що було дивним,
Я зустрів і побачив,
Коли був молодим.
Я умів дивуватись
І красу помічать.
Сік нектару збирати,
Божество величать.
Працював без упину,
Ні на що не зважав,
Все життєві картини
Малював, малював…
Доленоснії зорі
Рясно падали вниз.
Збирав душі прозорі
На життєвий карниз.
Стільки було захоплень,
Скільки зір угорі, -
Чарівних уособлень
Ідеалок моїх.
Та ось раптом зустрів я
В твоїм погляді жар.
Почуття не вберіг я
Від спокусливих чар.
Ти мене спепелила
І поставила в кут.
Одягла мені крила.
Запустила салют.
Загадковим видінням
Ти з’являлась вві сні,
Крізь тривожне сумління
Йшла назустріч мені.
Став тебе малювати,
Щоб зробити офорт.
Все ж не зміг розгадати
Твого серця кросворд.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207238018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012
Довіряю Вам думи таємні,
Ніби знаю вже Вас пів життя.
Відганяю бажання шалені,
Закриваю роти почуттям.
Ваш талант все частіше хвилює,
Обіймає співучим крилом,
Словом пестить і душу лікує,
Розмітаючи сум помелом.
З Вами в дружбі – як в казці химерній.
А в розмові думок віч-на-віч,
Я – між Ваших шедеврів, в майстерні.
Та і Ви в моїх снах кожну ніч.
Навкруг Вас мої музи витають,
Почуттів ще не зібраний куш.
Мене тішить і щиро вражає
Незбагненне поєднання душ!
Таке близьке мені і жадане
Дружніх помислів творче злиття.
То це правда, шанований Пане,
Що я знаю вже Вас пів життя?..
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207220162
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Ти зайшов в її сад випадково,
Тебе вітер сюди заманив.
Розгорнулось вітрилами слово. –
Його шарм ніжні струни збудив.
І вона крок зробила назустріч,
Несучи сум життя на вустах.
Хоч була то удавана зустріч,
Стрепенулась душа, наче птах.
Ти її спонукав до польоту,
Ніжне серце зумів полонить,
Розтривожив збентежену цноту
І зцілив усе те, що болить.
Так багато знайшлося живого:
Схожих дум і вогню у словах.
Ти для неї – дарунок від Бога,
Як оазис в пустельних пісках.
Привітай цю щасливу подію,
Розбуди зорепад почуття.
Подаруй їй крилату надію,
Поверни їй жагу до життя!
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207198392
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012
Твої долоні на моїх плечах –
Як два крила одвічного кохання.
Від затишку чарується душа,
Від дотику бажається єднання.
Я в погляді твоїм шукаю дно,
Та він такий невимовно глибокий,
Що дна я не дістанусь все одно,
Хоч втрачені і рівновага, й спокій.
Я не належу вже сама собі,
Бо почуттями розум оповитий.
А ті озера ніжно-голубі
Спроможні в безрозсудності втопити.
Блукають руки в пошуках вогню.
Твій торс – моя улюблена подушка.
Тіла сплітаються у вишуканім «ню»,
А ти шепочеш щось мені на вушко.
Виконуєш вже будь-яких каприз.
Свідомість відмовляється коритись.
Твій шепіт від грудей сповзає вниз…
І ми уже не в змозі зупинитись.
15.07.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207169680
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
Затихла пісня ніченьки-циганки,
Сховався місяць в золотій імлі.
Проміння роси випило з світанку
Й вдоволено побігло по селі.
Торкнулося замріяних шовковиць,
Миттєво зарум'янивши плоди.
Проникло крізь квадратики віконниць,
В ранкових снах залишило сліди.
Подріботіло полем у пшеницю,
Посипалась натхненням у рядки.
Поцілувало в щічку полуницю,
В квача пограло з вітром залюбки.
Гойдалось в польовому оксамиті,
Мережило різьбою світлячків.
І в ці яскраво-мерехтливі миті
Весь світ в теплі божественному млів.
Розсипалися бісером волошки,
В коханні зашарівся красень-мак.
Цвіли ромашки-польові ворожки.
А сонце не вгавало, ну ніяк!
РозворушИло лежебоків-трутнів,
Рум'янці всім чіпляло наугад.
А щоб спочити трішки ополудні,
Замаскувалось в золоті кульбаб...
10.06.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207119386
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2012
Ви читали вірші, чарували душу.
В шквалі емоційнім Вам признатись мушу.
Чарів оцих творчих ще не раз забагну. –
Ваш душевний всесвіт глибше знати прагну.
Хочу знов купатись в зорепадах мови,
Як і Ви, квітчати почуттями слово.
Хочу знов почути мелодійний голос,
Щоб зростить у серці поетичний колос.
Перли Ваших віршів як ранкові роси –
Заблищали сріблом, засліпили розум.
Полонила пристрасть збуджену уяву,
Промайнуло в думці відчуття яскраве.
Барвами любові Ви сюжет творили.
Романтичні нотки в нім заговорили.
Це відлуння щастя, що торкалось долі,
Зацвіло у віршах як волошки в полі.
Візерунки слова тут орнамент ткали,
Ніжністю і змістом рими гаптували.
Переповнив трепет, майже до нестями,
Поетичне гроно цими почуттями.
Вас тримала муза на крилі любові,
Коли Ви творили ці рядки чудові.
Отже, лиш кохання серце надихало…
Заздрю тим красуням, яких Ви кохали!
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207099184
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2012
****
Бажання розмальовують уяву.
В безмежності краси – лиш я і ти.
Ми поки що з тобою маєм право
Лиш в мріях досягнути висоти.
Автор.
Природа… Свіжість… Тільки ти і я.
Бажаннями повінчані долоні.
І погляд ніжністю взаємною сія,
Й два сЕрця – в романтичному полоні.
Поезія єднає і п’янить.
Душа щемить від надлишку емоцій.
Твій голос переливами дзвенить. –
І я тону в тім чарівнім потоці.
Мені читаєш лірику свою. –
Від почуттів і Образів вмліваю.
Знов вабиш душу пристрасну мою
До свого віршосплЕтеного раю.
Втрачає цноту лазурова ніч
Зірковістю ідилію вкриває. –
І ми в її тенетах віч-на-віч
Плоди натхнення в пестощах збираєм.
Ти розсіваєш творчості росу
І дУші закликаєш до єднання.
Разом ми сотворяємо красу
З миттєвостей грайливого бажання.
06.07.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207070712
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2012
(Вельми шанованій мною читацькій аудиторії)
В моїх словах немає дивовижі,
Та ви чомусь знаходите її.
Невміло ще стаю на творчі лижі,
Й вершини не підкорені мої.
Слова мигтять в калейдоскопі мозку,
Кульгає непідкований Пегас.
Зібрати пазли-рими ой, непросто, -
Малюнок в думці губиться щораз.
Знаходжу й знов захоплено малюю,
Полову вирізняючи в зерні.
На дивовижні образи полюю,
Хоч рідко це трапляється мені.
Так і пишу. Поєдную строкато
В сплетінні хаотичному слова.
Та я й томУ, скажу відверто, рада. –
Від дум відпочиває голова.
Щодня римую праведне і грішне,
ЧасОм Пегас приходить і вночі…
За сприйняття і відгуки розкішні
Я вдячна вам, шановні читачі!
03.07.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207041072
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2012
Заколисані зорі дрімають.
Подих ночі – мрійливо-п’янкий.
Ти мене під вербою чекаєш -
Нетерплячий, звабливий такий.
Я не вийду. Не хочу. Не можна.
Телефон без угаву дзвенить.
Той дзвінок дратівливо-тривожний
Крає серце жіноче щомить.
Почуттями схвильована жінка –
Як багаття квітучих жоржин.
Та у скронях калатає дзвінко:
Він не твій. Він чужий. Він чужий…
Пухкі сутінки сльози маскують,
Вітерець пестить груди і стан.
Під вербою кохання чатує
І вечірніх спокус океан.
Вже несила боротись з думками.
Понеслися бажання навстріч.
Вийшла… Губи зустрілись з губами.
І зімліла закохана ніч…
26.06.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11206266374
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2012
Вплітаю думки в чарівну вишиванку,
Кохання багрянцем вшиваю в канву.
Блакитною смужкою – ніжність світанку,
Зеленим мереживом – лист і траву.
Червоні дощі – то калина у лузі,
Смарагдова синь – то п’янкий виноград.
Орнаменти дня – в оксамитовій смузі,
В оранжевій – нічки рясний зорепад.
Ось лілії цвіт. – То матусин цілунок,
Три хрестики – благословення її.
Чорні нитки – то печалі отрунок, -
В них хвилювання і сльози мої.
Підсніжник вгорі – то найперше кохання,
Троянди – то друге і третє, мабуть.
А ось і тернИк – символ розчарування…
Й знов лебеді щастя на крилах несуть.
Відбилось життя в вишиванці смугасто:
Палало, цвіло романтичним вогнем,
А часом змарнілим, засмучено-згаслим
Пораненим падало вниз журавлем.
Вшиває думки нитка долі чуттєва,
На грунті канви проростає зерно.
Мелодія серця, як книга життєва,
Лягла візерунками на полотно.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11206241305
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2012
Читаю зміни настрою
З римованих джерел.
Думки мої, як ластівки,
Кружляють. Ви ж - Орел.
Польоту недосяжного
Звабливий гордий птах.
Тож Ви на моїх ластівок
Навіюєте страх.
Не сміють жовторотики
Літати повз Орла.
Все ж мріють ніжним дотиком
Торкнутися крила...
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11206185681
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012
Моя душа часом літає в Лубни,
Щоб там торкнутись іншої душі.
Спокусливі, м’які, чуттєві губи
З’являються в солодкім міражі...
Мене так в Лубни вабить вечорами,
Коли самотньо тулиться душа
До ніжності, написаної Вами,
До кожної клітиночки вірша.
Мене так гріє мелодійна мова,
Що в землю рідну коренем вросла.
Вражає вишиванка веселкова
І косогір відкритого чола.
Чуттєвих вуст вражаючі піони
Медовим соком ваблять читачів.
Це в Лубнах зріють поетичні грони, -
Тут гавань мрій для творчих кораблів.
Знов потопаю в поетичнім морі,
Знов ніжний щем мереживо плете.
Я серцем – в Лубнах. Я душею – поряд.
І творчість «валентинками» цвіте.
Там, в Лубнах, джерело мого натхнення,
Там іскри майже справжніх почуттів.
О Лубни, вам моє благословення
І дяка за романтику в житті!
16.06.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Покопавшись в судьбе,
Брошу жребий тебе
И звезду подарю на удачу.
Ты получишь меня
В лучах майского дня
И любовь, и капризы в придачу.
Ласкам волю дадим,
Вместе мы победим
Мою сдержанность, стыд и строптивость.
Сможешь ты применить,
Чтоб меня укротить
Своих пальцев и губ шаловливость.
Сильно я смущена,
Но желаньем полна. –
Как сладка в твоих ласках неволя!
Я сближенья боюсь,
Но пред лаской сдаюсь, -
Я пред нею совсем без контроля.
Ты сумел отыскать
Точки все, заласкать.
Поцелуем искрится плечо.
Я шепчу: «Прекрати!
Сил уж нет, отпусти!» -
Ты ласкаешь еще и еще…
Унесу тебя в сон,
Где сольюсь в унисон
С твоим телом, твоею душою.
Нежность ласк я приму,
Нетерпенье пойму.
Я хочу насладиться тобою!
Обезумею я,
Когда стану твоя,
Испытав наслажденья вершину.
Счастлив ты или нет? –
Мне неведом ответ. –
Мне ж другого не надо мужчины!
Утром рядом проснись,
Нежно шеи коснись,
Поднеси свежесть рос к изголовью…
То не близость-экстрим,
То не секс, не интим, -
Я зову это просто Любовью!
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11206140696
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343829
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2012
Поезію можна кохати?
(Ні-ні, не свою, а чужу)
Душевні бальзами черпати,
Долаючи творчу межу?
Здається, мені це вдалося. -
Люблю Ваші вірші без меж.
Купаюся в творчім колоссі,
В вогні поетичних пожеж.
Затримую погляд глибокий
На ніжно-палких почуттях,
Беру життєдайні уроки
Для свого поето-життя.
В захопленні серце співає,
Наносить візити Пегас.
Ні, заздрощів в мені немає, -
Я щиро радію за Вас!
Так образно і величаво
Епітети творять рядки.
Полониться творча уява,
Ворушаться грішні думки.
Чи можна в слова закохатись?..
Мабуть. Бо я вже це роблю.
Наважуся ще раз зізнатись:
Люблю Ваші вірші! Люблю...
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11206125444
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2012
Розкішна осінь радістю сіяє, -
Здається, закохалася всерйоз.
Мереживом світанки вишиває. -
Зібралась осінь заміж за мороз.
Готує в днях багряно-барвінкових
Приданого розкішний колорит,
Тче на калюжах в зорях світанкових
Льодяників химерний оксамит.
Вже келихи наповнені вінчальні.
(Яких там вин лиш тільки не було!)
Розкішний стіл. Це ж пізнєє кохання
Так доленосно в душу забрело.
Звабливі форми пестяться дощами,
Кружляє листя дивний серпантин.
Плете вінок в жовтогарячій гамі
Осінній день над вогнищем жоржин.
Весільна сукня золотом іскриться,
Спечений з зір святковий коровай.
Фата ажурним інеєм сріблиться,
Безжурна юність шепче: «Прощавай…»
Збирає осінь самоцвіти-роси,
Гаптуючи весільні килими.
Вплітаючи мороз в вербові коси,
Прямує в білих шатах до зими.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11206040941
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2012
З повагою і безмежною вдячністю – Савенку В. Б.
Хвилини справжнім щастям були, дійсно,
Коли окрилена талантами душа
Співала так вражаюче, мов пісню,
Рядки при маму із мого вірша.
Слова звучали ніжністю і сумом,,
Дитинством осідали на плечах.
Хоч в кожнім з нас свої роїлись думи,
Єднали душі сльози на очах.
Мої слова співає Геніальність! –
Про це я навіть мріять не могла.
Щасливий сон чи все-таки реальність? –
Сміливість мрій вершини досягла.
Знов кадри зустрічі у пам’яті гортаю:
Чудесний голос, аркуші в руці…
Ще й досі з ніжним сумом відчуваю
Божественний цілунок на щоці.
Душевність щедрі сипала салюти,
Вражав відносин промінь чистоти.
Хіба таке можливо вже забути? –
Торкнулась Геніальність простоти!
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112052310186
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012
Як важко писати вірші,
Коли вони геть непотрібні
Отій гордовитій душі,
Для тебе по-справжньому рідній.
Для тебе вона - райський сад,
В який зачинилася брама.
Лиш чується спів серенад
Під ангельські звуки органа.
Шлю з серця чуттєвий сигнал
Близькій і далекій зірниці.
Над серцем Амур-віртуал
Кружляє у вигляді птиці.
Чарівних спокус водограй
Дзвенить в романтичній блакиті.
Хотіла б попасти в твій рай,
Та брама надійно закрита.
Страждаю в полоні бажань...
Стук серця пробуджує тишу.
Свідомість кричить: "Перестань!"
Як важко писати... Все ж, пИшу...
20.03.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11205239911
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012
«Тоді вип’ю я весь океан,
Дам життя новим дням, новим силам…»
«Розтривожиш душевний туман,
Розгойдаєш чуттєві вітрила.
Подаруєш мені блиск очей,
Зорепади шаленого щастя.
В розмаїтті буденних речей
Нам знайти неповторності вдасться.
Мені вперше на душу лягло
Твоїх слів поетичне суцвіття. -
Розлилось океаном тепло,
Серце серцю всміхнулось привітно.
Нас з’єднало коріння і біль,
Схвилювали однакові речі,
І нестримних бажань заметіль
Колись мрією ляже на плечі.
Ангел Божий торкнеться душі –
І посипляться іскри натхнення.
Дві поезії, досі чужі,
Порідняться в світах паралельних…»
19.03.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11205119093
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2012
Шановний поетичний Оптимісте!
Хай стануть скарбом прОжиті роки,
Словесний хліб з довершеного тіста
Продовжує духмянити рядки!
Ваш творчий дух - оптимістично-вільний,
Душа горить негаснучим вогнем.
Хай муза з словом буде нероздільна.
Вітаю щиро з цим квітневим днем!
Бажаю піднебесної любові!
Хай Вам в долоні падають зірки!
Творіть, карбуйте на душі і в слові
Кохання й долі вічні сторінки!!!
26.04.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012
«Мабуть, так і залишуся на узбіччі
твоєї творчості…»
МПВ
Марно стукать в броньоване серце
(Все одно не відчує мій біль),
Дарувать поетичні конверти
Й безрозсудства чекати звідтіль.
Буду здалеку в очі дивитись,
Сподіваючись ще на дива.
З ніжних рук хочу щастя напитись
Й заперечити Ваші слова.
Не сховала я Вас за куліси, -
Ви – герой в мелодрамі «Любов».
На узбіччі Вам, друже, не місце,
Бо натхненням хвилюєте кров.
На узбіччі Вам бути не можна.
Ви й поезія – дивний союз!
Ви в моїм епіцентрі тривожнім –
В поетичнім вулкані спокус!
18.03.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
Пробачте за симпатії коріння,
За факелу сердечного горіння,
За трепетне захоплення вустами –
Розкішними тюльпанопелюстками.
Пробачте за підсилення уваги,
За безсоромну втрату рівноваги,
На Вашу особистість «посягання»
І за миттєві спалахи кохання.
Вела себе, мабуть, занадто дивно -
Поезію творила примітивну.
Вам дарувала вірші і довіру, -
Та цього в Вас і так уже без міри!
Я вибачаюсь за чуттєву спрагу,
Проте, не вибачаюсь за повагу. -
Її відчула з самого початку,
Коли Амур націлився в «десятку».
Тепер щодня буду гасить багаття,
Зривати з серця білий цвіт латаття.
Перетворю на попіл сподівання,
Замкну у серці залишки кохання…
17.03.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012
Як легко вбиваєте словом
І топчете душу пером.
Мене переповнює сором,
Сумління влучає в зеро.
Негідна… Розпусна… Порочна…
Де цноти і скромності шлейф? –
Ну звісно, я не ангелочок,
Хоч знаю, що добре, що зле.
Жіночих сердець Казаново
(Ви їх вже звели не одне),
Коли Ви сказали те слово,
Ще просто не знали мене.
Я геть не така, як Вам здАлось, -
Я скромна, проста, боязка.
От лиш на біду закохалась
В міраж. Пломеніє щока…
Хіба Вам мене зрозуміти –
Осліплену дивним вогнем?
Від нього мені не горіти,
Бо Ви не торкались мене.
Опущені крила холонуть,
Сумують думки у вірші.
Як легко вбиваєте словом
Надію в жіночій душі.
Кохання. Воно ж безрозсудно,
Жартуючи, ціль вибира.
Нестримне, примарно-облудне
На кінчику мого пера…
15.03.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Многосерийный сон. Какое чудо!
Ты жаждал продолжения вчера.
Твой силуэт мне грезился повсюду.
Столь романтичны были вечера…
Ты был далек, почти недосягаем,
И все искал рассвета в этом сне.
И не шалил – я это точно знаю,
Лишь руку дружески протягивал ты мне.
В густом тумане (это помню точно)
Исчезли наши прежние мечты.
Желанья стали вовсе непорочны
И души – целомудренно-чисты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328577
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2012
Сколько раз твои нежные руки
Мне ласкали все тело во сне,
Обрекая на сладкие муки
И сжигая на страстном огне.
Сколько раз твои губы касались
Моих глаз, и волос, и груди.
Брать свое никогда не стеснялись…
Сладкий сон! Но рассвет впереди.
Ласки стали все тише и тише,
Лишь истома – лениво-сладка.
Сизый голубь воркует на крыше…
Исчезает и сон, и рука…
Лучи солнца уж плечи ласкают,
Сердце ноет, щемит пустотой.
Я тот сон много раз вспоминаю.
Жаль, что будет он вечной мечтой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326963
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2012
Немов цнотлива юна дівчина,
Стоїть, мереживом заквітчана. –
Весільна сукня золочена.
Кружляє в вальсі наречена
Із вітром в парі. Ніби в казці,
Кохається в весняній ласці.
Він стан тендітний обнімає
І ніжно віттям коливає,
Навколо голубом воркує,
Кожну пелюсточку цілує,
Тоненькі гілочки голубить.
Вона щаслива: «Любить, любить!..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012
Цвела атмосфера концертного зала,
Торжественно нежность на струнах играла.
Души две ловили восторг на лету,
Встречая любовь и теряя мечту.
Вокруг нежных чувств белый лебедь парил,
В пятнадцатый ряд он мечту уронил.
А сам на шестнадцатый тихо спустился,
Под тенью мечты он тайком приютился.
А рядом с мечтой была лишь пустота.
В напрасной надежде грустила мечта:
Ей чувство романтики в спину дышало,
Она ж ему РЯДЫШКОМ место держала!
2011г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326235
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2012
Знов твій образ малює уява,
Почуття пломеніють словами,
І бажань веселкова заграва
Майорить усіма кольорами.
Де знайти від спокус порятунок?
Як відвести свій погляд від тебе?
Шлю очима душевний цілунок,
Творить серце вірші… А чи треба?
На слова ти мої не зважаєш,
Геніальний натхненнику-друже,
З хмар на землю мене опускаєш –
Врівноважений, мудрий, байдужий.
В твою душу лірично-звабливу
Линуть вірші на крилах любові.
Вже тобі альманах присвятила,
А від тебе, від тебе – ні слова…
10.03.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
*****
Дорогой силуэт все мерцает вдали...
Сердце громко стучит: "Натали,Натали!.."
Автор
Как же стали солидны все мальчики,
Разбросав за спиною года!
В кольцах все безымянные пальчики, -
Уж не деться от них никуда.
Ушло счастье в открытые двери,
Зачеркнув строчки прожитых лет.
Он не раз пожалел о потере,
Ведь подобной тебе больше нет.
Снова ты как волшебная птица
Пред глазами взмахнула крылом.
Снова будешь теперь ему сниться,
Нервы больно сжимая узлом,
Обрекая на вечные муки,
Заставляя грызть локти его,
Вспоминать твои нежные руки,
Что ласкают, увы, не его.
Он жалеет, безумно жалеет,
Что сосуд отношений разбит.
В тайной вере надежду лелеет:
"Натали его слабость простит!"
И любовь не пройдет без оглядки, -
Вновь сердца застучат в унисон.
И твой образ рисуя украдкой,
он влечет тебя в сказочный сон,
Где когда-то счастливыми были,
Где сынишку растили, любя...
Почему же то время забыли,
Разорвали на части себя?!
В двух сердцах неспокойно, тревожно.
И все то, что сложилось сейчас,
Для обоих менять слишком поздно. -
Развалился надежды каркас.
А вы обе свои половинки
Прикрепили к подобным другим.
И любовь, утирая слезинки,
Превратилась в банальный интим.
С болью смотришь - шикарная пара!
Жаль, что гордость ее развела.
Плачет тихо, страдая, гитара
И мечта, что нежданно ушла.
Дверь любви облепили снежинки.
Бездорожье к волшебной мечте.
У вас есть на сей день половинки,
Но не те половинки, не те!..
Его сердце разбито на части.
(Ты ведь слышишь пронзительный крик?)
Изменить все в ТВОЕЙ только власти.
Выход есть. То еще не тупик!
Вы сейчас далеки друг от друга,
Не волнуется в прожилках кровь.
Ты души его все же подруга.
Вновь слезинки роняет любовь...
Стой же, стой, Натали, оглянись же!
Его сердцем к себе позови,
Лицом к счастью на миг повернись же,
Осуши все слезинки любви!
Пусть она вам двоим улыбнется,
Нежных чувств разразится гроза,
Вновь мечта в мир страстей окунется,
И надежда откроет глаза,
Чтобы прежние страсти бурлили,
Души пели волшебные песни.
Я хочу, чтоб вы счастливы были!
Я хочу, чтоб вы вновь были вместе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324692
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.03.2012
Заколисуєш ніжно свідомість,
Знов натхненням в думки проникаєш.
Почуття свого трішки соромлюсь. –
Так, здається, тебе вже кохаю.
Оксамит твоїх вуст таємничий
В колориті бажань – лише мрія,
Хоч до болю знайоме обличчя
Вже давно ніжним трепетом грію.
В снах торкаюсь тебе своїм тілом
І голублю в уяві щоденно,
В почуттєвих емоціях млію,
Та бажання хвилюю даремно.
До цих слів, знаю, будеш байдужим
(Їх читатимеш, беззаперечно!),
Та вони не п’янитимуть душу,
Почуттями не сповнять сердечко.
Дивне щастя не стане взаємним, -
Це захоплення лише моїм є.
Його вкрию туманом таємним,
Хоча серце відкритись воліє.
Мої мрії щораз сміливіші,
Розгалужені слів мережЕю.
Тож, дозволь мені хоч через вірші
Доторкатись до тебе душею…
03.03.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
Ваш образ кожну мить малюється в уяві.
Як блиск очей п’янить! Ці іскорки лукаві…
Хвилюються думки, не слухаються рими,
Забула б залюбки ці спалахи екстриму.
Та, мабуть, пізно вже, бо скуштувала їх.
Вони пливуть віршем серед бажань моїх.
Ви опустили мій політ думок в реальність,
Тепер в полоні мрій – лиш Ваша геніальність.
З надією я сплю. І з нею прокидаюсь.
В фантазіях топлюсь. Відчути сподіваюсь.
Бо перли Ваших фраз в душі сіяють сріблом.
Я думаю про Вас частіше, ніж потрібно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
«Забери мене в свій вірш…»
КІМ
Звичайний вірш. Палкі слова.
Плоди уяви й почуттів.
А ти до нього (О дива!)
Чомусь потрапить захотів.
Я обніму тебе крилом
І приголублю, мов дитя.
Торкнусь романтики пером,
Розколихаю почуття…
В твоїх бездоннях утоплюсь,
До серця стежку протопчу,
В рожевих мріях загублюсь,
«Мій чарівнИй…» - прошепочу.
Подякую за ніжний жест,
За божевілля дивних слів.
Все ж, вибач за м’який протест,
Що в моїм серці зажеврів.
Крокую твором босоніж…
Тобі він мрією наснивсь.
Я заберу тебе в свій вірш, -
Лише в реальність не просись…
25.02.12р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
З тобою хочеться зануритись у казку
І задихнутись від палких зізнань,
Відчути дотик ніжності і ласки,
Насолодитись келихом бажань…
Я розумію, що цього не буде:
Це лиш уява – і твоя, й моя. –
Від поцілунків не зімліють груди,
Від щастя погляд душ не засія.
З тобою ми – дві долі поетичні,
Два серця по обидва береги.
Між нами передзвони романтичні,
В реальності ж – замети і сніги.
Нам не судилось ніжність рук відчути.
Дорогам нашим не зійтись в одну.
Та, все ж, мені не вдасться вже забути
Оту мрійливу трепетну весну,
Що якось душі словом поєднала,
Барвінком насолоди обплела. –
Від слів звабливих крига розставала,
В бажаннях тріпотіли два крила.
…Не варто ж руйнувать цнотливі грати,
Хоч гра спокус – захоплююча гра.
Дозволь тобі тепло подарувати,
Торкнувшись серця дотиком пера.
23.02.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
*****
Наш ангел заблудился в небесах,
А ты его разыскивал повсюду.
И тучка рядом вся была в слезах,
А ветер ей навеивал простуду.
Ты ангела в созвездии нашел –
И он взлетел к тебе, расправив крылья.
Ты вместе с ним на землю снизошел,
Мечту свою внезапно сделав былью.
Звучала песня ангельським сияньем,
Питая душу нежным волшебством.
И хоть меж нами снова расстоянье,
Твоим томлюсь доселе колдовством...
*****
Теперь опасаюсь чего-то безумно желать.
(При вспышке желаний костры нежных чувств загораются).
Теперь понимаю, что надо бояться мечтать,
Поскольку мечты иногда при желаньи сбываются.
*****
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323325
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.03.2012
Неужели с тех пор 25
Миновало уж прожитых лет?!
А я девочка с вами опять!
А мне больше 16-ти нет!
Я по-прежнему с вами юна,
О любви неземной говорю.
В серце – трепет и та же весна…
Ну а в зеркало я не смотрю!
А ведь главное, сколько вот здесь! (в душе)
Ну а паспорт я спрячу от глаз.
Ерунда, что морщиночки есть.
Я спешу в наш приветливый класс.
Вновь за парту тихонько сажусь,
Опускаю неловко глаза. –
Я мальчишек немного стыжусь.
Ностальгией стекает слеза…
Неужели не будет уроков?
Над задачкой не надо корпеть?
Возвращаясь вновь к школьным истокам,
Не хочу, не хочу я стареть!
Хочу вновь стать скромней и изящней,
В суматохе шпаргалку искать.
С его взглядом встречаться почаще
И в тех черных глазах утопать,
Что смущали безумно и страстно,
Отвечать мне мешая урок.
Длись, мгновенье то, вечно. Как классно!
Но опять все испортил звонок…
А мне хочется снова туда –
В безвозвратно утерянный путь.
С школой нас разделили года.
Помогите мне юность вернуть!
Не могло пролететь 25 –
Четверть века – как сказочный миг.
Не устану я юность искать
И вести наш учебный дневник.
Выпускные прошли вечера…
Все хорошими стали людьми.
Пусть мы взрослыми были вчера,
А сегодня мы будем детьми.
Безрассудно начнем хохотать.
Беззаботно шалить, угощаться,
О влюбленных мальчишках мечтать.
С их глазами, как прежде, встречаться.
Я приветствую всех, кто приехал.
Кто не смог – шлю сердечный привет!
Приношу скорбь души человека
Вечной памяти тех, кого нет.
То не проседь блестит на висках, -
Это пух тополей или мел.
Наша жизнь – в календарных листках,
Посребрить ее иней сумел.
Пусть нам каждому светит звезда,
Только дайте желанный ответ:
- Мы ведь юными будем всегда?
Не состаримся? Правда же, нет?!
Пускай чаще звучит у порога
Наших встреч созидающий звон.
Одноклассникам – счастья от Бога!
Педагогам всем – низкий поклон!
2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323315
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.03.2012
Думки в тенетах пам’яті блукають,
Із спогадів дитинство вирина.
І знов в душі метелики літають,
У казку лине мрія чарівна.
Та зміст життя вже в дітях та онуках,
Навколо них тривоги кожну мить.
Хай щастя їм навстріч простягне руки,
Дитячим сміхом всесвіт гомонить!
Хай радісно ясніють оченята,
Вуста з любов’ю поцілунки шлють.
В щасливім колі: діти, батько й мати,
А за вікном зозуленьки кують…
Забудеш часом про вагомість років,
Милуючись, як зміна підроста.
Нас знову повертає до витоків
Душа дитяча чиста, золота.
Й ми інколи дітьми стаємо трішки,
Бо поряд янголи всміхаються малі.
Заради щирої дитячої усмішки
Нам, люди, варто жити на землі!
Країно, захисти дитячі мрії,
Допоможи їм втілитись в життя!
Плекай в маленьких усмішках надії
І забезпеч щасливе майбуття!
2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Это тайны открытая дверца,
Это истины луч среди лжи.
Это шепот влюбленного сердца,
Это крик благодарной души.
Автор
Моя душа касается твоей
Так трепетно, так чувственно и робко.
И средь иных особенных друзей
Ты окольцован радужною скобкой.
Как велико услады притяженье!
Как непослушна разуму душа!
Ты мой живой источник вдохновенья,
Что струйкой в душу льется, не спеша.
Ты мой фонтан – изысканный и страстный,
Ты мой каприз – наивный и шальной.
Ты мой подарок – ценный и прекрасный,
Ты мой романтик, искуситель мой!
Моя душа любуется твоею
И пьет нектар рассвета каждый день.
Я восхищаюсь, я благоговею,
Когда в соблазнах вижу твою тень.
Не исчезай, прошу тебя, виденье! –
Я так хочу тебя остановить.
Моя душа так жаждет насыщенья –
И ты ее способен насытить.
18.02.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323068
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.03.2012
Дурманить свіжістю розстелена білизна.
Твій подих пестить вії і чоло.
В обіймах ночі я палка й капризна.
Тіла бажають, щоб усе було…
Слова шепочуться в п’янкому божевіллі,
Торка цілунків дивний серпантин.
В твоїх руках я вільна і невільна.
Ти – мій володар. Тільки ти один…
Тремчу. В тенета пестощів пірнаю,
То враз звільняюсь від звабливих пут.
На хвилях ніжності вітрильник нас гойдає. –
Такий солодкий почуттєвий блуд!
Звабливі ігри збуджують бажання,
Серця горять полУм’яним вогнем.
Уява обезмежує кохання –
Твій дотик розлива по тілі щем…
Хвилини ніжності – розкуті і звабливі.
Тут щастя храм чуттєвості звело.
Інтим очей, сердець… І я щаслива
Від думки, що зі мною це було.
18.02.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Волосся шовковисте, мов вітрила,
А очі, мов смарагди в тінях вій.
Обличчя ніжне, виразне та миле, -
Усе під стать русалці лісовій.
У тобі юність квітне пелюстками,
В тобі – бутон кохання і весни.
Ти – мов берізка з ніжними руками
І станом горделивої сосни.
Прекрасна шия ніжної лебідки,
Легенький смуток в глибині очей.
Чарівний погляд вранішньої квітки,
А в ньому – мудрість зоряних ночей.
Малинові вуста в рожевім блиску
Духмяним медом ваблять юнаків.
Бажаючих чимало в цьому списку,
Що прагнуть доторкнутись пелюстків.
Ти – берег мрій і ніжності світанок,
Ти – світло дня і колір доброти.
Веселка снів з чарівністю смуглянок,
Ти – світлий Янгол сонця й чистоти.
Теплом сія твоя усмішка кожна.
Ти прикрашаєш щастям кожну мить.
Тебе, таку, забути вже не можна
І неможливо вже не полюбить!
2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Тендітний голос. Нотки чарівні
Голублять душу музикою слова.
В них срібні дзвоники ввижаються мені.
Їх слухати щоденно я готова.
Ти – миле, ніжне, лагідне дитя.
Тепер таких вже майже не буває.
Ти скуштувала гіркоту життя.
За що такий удар тобі, не знаю.
Росла, як квітка, з іншими дітьми
Під каруселлю неба голубою. –
З’явилась чорна хмара із пітьми
І заслонила сонце над тобою.
Нічим цієї втрати не покрити,
Ніяке слово не вгамує біль.
Та все ж твоє серденько вчиться жити
Із тим, що є. Хоч не солодка сіль!
Ти не одна, повір. З тобою друзі.
Я теж до серця хочу пригорнути.
З любов’ю й вірою в єдиному союзі
Від тебе всі нещастя відвернути.
Я перейнялася мечем твоєї долі,
Відчула щирість і тепло душі.
Я зменшу глибину твоєї болі.
І це не просто вислови в вірші.
Я хочу зараз вже оце сказати:
Моя сім’я – це вже твоя сім’я.
Бажаю цвіт душі тобі віддати,
Ще незнайома донечко моя!
2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Благодарю за красочность свиданий,
За щедрую горсть счастья по утрам.
Благодарю за радугу посланий
И нежный вздох души по вечерам.
Благодарю за яркие моменты,
За музыку стиха, алмазы слов,
За чувств и снов ярчайшие фрагменты
И за мечту с названием «Любовь».
Благодарю за нежность и заботу,
За трепета целебный аромат,
За отношений летную погоду
И за эмоций пестрый маскарад.
И пусть судьба мне снова предлагает
Из множества романов стеллажи,
Я в жизни ни на что не променяю
Поющий водопад твоей души!
14.02.2012г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322228
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.03.2012
Сказав мені якось Мудрець таке слово
(Він теж вмів Пегаса сідлать):
– Ти творча людина, тож можеш дозволить
Собі - і творить й «витворять».
Я так і роблю. А тому й вибачаюсь
За витівки серця й пера.
Одним – не керую. А те – не спиняю.
Тож хай бешкетують… Ура!
12.02.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Я в задумчивой неге по аллеям бреду.
Наступило затишье даже в майском саду.
Белых яблонь наряды вдруг окутал туман.
В этом парке когда-то начался наш роман.
Здесь рождались надежды и сердца трепетали,
Сочинялись стихи и романсы звучали.
Ты в ладонях принес мне любовь и мечты.
Вокруг был только май.
В нем – лишь я и лишь ты.
Но внезапно умолк нежный шепот берез.
И мечты и слова южный ветер унес.
Фейерверк наших чувств оказался в плену.
В майском парке зима вдруг сменила весну.
Нам не дали любить, нам не дали мечтать,
Запретили сердцам нежный свет излучать.
В окруженье тюрьмы нам не светит покой.
Мы про это, мой друг, забывали с тобой.
Трепетали и рвались знойным ветром листы,
Белым снегом кружились нежных яблонь цветы.
Все пространство окутал горьковатый дурман.
Майский вечер сегодня дочитал наш роман…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
А тишина все тягостней и громче,
И часто сердце от тоски болит,
И стены между нами стали толще,
И ослабел романтики магнит.
Тебя жандарм супружества неволит, -
Ты под арест домашний заключен.
Со мной тебе никто быть не позволит. –
И наш союз на муки обречен.
Меж нами сонм невысказанных слов,
Неспетых песен строчки со стихами,
И кадры не приснившихся нам снов,
Мечтания с желанными грехами.
Не думать о тебе вовсю стараюсь
И сдерживаюсь, чтоб не позвонить.
От этой тишины весьма страдаю. –
Мне хочется давно волчицей выть.
Живу последней искоркой надежды,
Осознаю пред чувствами вину.
Явись ко мне апрельским днем, как прежде,
Развей любовью эту тишину.
Спаси отравленную душу от тревоги,
Коснись дыханьем трепетной руки.
Я брошу перлы чувств тебе под ноги. –
И ты поймешь, насколько мы близки.
2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321195
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.03.2012
Вже в почуттях нема штормів.
Душевний штиль розправив крила.
Не чути пристрасних громів. –
Вже відстраждала, відлюбила…
Спокійний сон без сподівань
В обіймах затишних Морфея.
Між днями стерлась всяка грань.
Душа черства, мов Галатея.
Те – відійшло, те – не прийшло.
А те, на жаль, не почалося…
Життя вже ледь сріблить чоло,
Роки – дозрілий сніп колосся.
Зника цікавість до віршів.,
Апатія розклала сіті.
Байдужість в стомленій душі
Сягає смутків верховіття.
Вже не торкає, не болить.
обрАзи не шкребуть мов миші.
Душа спинилась відпочить…
Читаю: станція «Затишшя»...
09.02.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Для тебе особливою не стала,
Хоча, чомусь хотілося, повір.
Та наша зірка у провалля впала
І більше вже не світить серед зір.
Через цей факт я сліз не буду лити
Й трагедій з цього також не зроблю,
Бо ти не встиг ще серце полонити
Й не прозвучало трепетне «люблю».
Звичайний жест… Зустрілись. Подружились.
Знайшли щось спільне в вихорі життя.
Але настільки в ньому закрутились,
Що не розклали сіті почуттям.
Я, все ж, чекала на чуттєвий спалах.
Та він, на жаль, в тобі не спалахнув.
Я кожне слово в пам’яті гортала…
Пустельним міражем твій образ був.
Міраж чи мрія… А яка різниця?..
Натхнення злет. Захоплення. Рядки.
Все ж, дякую тобі за ту криницю,
Що напувала трепетом думки.
… Не занесла тебе я в список чорний.
На стежках мрій не виросла трава.
Світ - чарівнИй. Ти в ньому – неповторний.
Й життя прекрасне! – це твої слова…
07. 02. 2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
Навіщо ступати туди,
Де тебе не чека розуміння?
Де час замітає сліди -
Чистішає дух і сумління.
Навіщо торкатись душі,
Для якої твій дотик – відраза?
Не варто долать рубежі,
Бажаючи всього і зразу.
Навіщо палати вогнем,
Коли те багаття не гріє,
І жити одним лише днем,
В якому жевріла надія?..
Згортаю в кулак почуття,
Цілую їх ніжно крізь сльози
І вкидую нишком в сміття…
Лягають на душу морози.
… Багаття залила вода.
Сльозинки створили калюжу.
На вогник далекий подамсь –
Зігріти від холоду душу.
07.02. 2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
*****
Ошибка. Слово. Яд обид в душе
В немом пространстве быстро растворился.
Пик счастья, ставший призраком уже,
Осколками к подножию скатился.
*****
Одну ми з Вами творимо стихію,
Одне натхнення ділим пополам.
Ви летите назустріч сонцю й мріям,
А я вві сні лечу назустріч Вам...
*****
Я лишь ветка мечты из вечернего сада.
Ты все взвесь, успокойся, остынь.
Мой таинственный друг, я тебе не услада! –
Разве может быть сладкой полынь?..
*****
Такой дождливый погрустневший вечер,
И от тебя по-прежнему ни звука.
Я еще раз шагну тебе навстречу,
Я еще раз протяну тебе руку…
*****
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320640
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.03.2012
Земля відкрила радісні обійми.
Так спраглі губи прагнули води!
Ловили кожну краплю чудодійну
Поля і гори, луки і сади.
Він йшов спочатку дуже обережно,
А потім сміливіше дріботів -
То в правий бік, то знову в протилежний.
Так, ніби Всесвіт вимити хотів.
Він шаленів, додолу опустившись,
Біг підтюпцем, торкаючись ріллі.
А вдосталь блиском трав насолодившись,
Веселкою всміхнувся до землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
*****
Куди зникають почуття? –
Їх ревнощі в вогонь вкидають.
І ніжні спалахи життя
В ревнивих вогнищах згасають.
Трикутник – вічний талісман
Сердець розбитих і надії.
Все димовий покрив туман:
Вірші і сни, бажання й мрії.
Обвила ревнощів медуза
Свідомість і здоровий глузд.
Зітліла в попелищі муза.
Не розквіта вже ранок муз.
З пітьми черпатимеш натхнення...
Затих нічних русалок спів,
Бо від вогню моє імення
Ти врятувати не зумів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2012
За ту, которая поэтами воспета,
За ту, что есть любви живой родник,
В которой тень извечного секрета,
В которой счастья – вечность или миг.
За ту, что мир меняет, как погода,
За ту, в которой чувства - как вулкан,
За ту, которую почти не старят годы,
За ту, в которой страсти океан!
За ту, что всех нужней на белом свете,
На трех китах держащую свой быт.
За ту, которая всегда за все в ответе, -
Волшебник, врач, шпион и следопыт…
За ту, которой кланяются в ноги,
Которой ярче нет среди цветов.
За ту, к которой сходятся дороги, -
За Женщину, за Нежность, за Любовь!
07.03.2012г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320176
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.03.2012
Позволь тебя любить
В мечтах и наяву.
Связующую нить
Вовек не разорву.
Я в жертву приношу
Семью, досуг и сон.
Тобою дорожу,
С тобою в унисон
Я сердцем запою.
У озера любви
На берегу стою.
Зови меня, зови…
Уводишь в глубину,-
Ее слегка боюсь.
- Давай, я обниму,
Развею страх и грусть.
Так мило ты зовешь,
Что я не устою.
Шагну – и ты поймешь
Загадочность мою.
Ты мигом ощутишь
И преданность, и свет.
Улыбкой озаришь.
И о любви куплет
Восторженно споешь.
Замру в твоих руках, -
Ты чувства окунешь
В душевных облаках,
И явишься во сне
Архангелом любви.
И вновь подаришь мне
Волнение крови.
Тот миг остановлю
На жизненных часах.
Везде тебя люблю –
В воде, на небесах.
С тобой мечтаю плыть
Чрез жизни синеву.
Позволь тебя любить
Во сне и наяву…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Пусть никогда не будет в сердце зыбко, -
Костры в душе обязаны пылать!
Я просто та, которая с улыбкой
Тебе стремится счастья пожелать!
Я, милый, та, которая украдкой
Прижаться хочет к пламенной щеке,
И бархат сердца ощущая гладкий,
Согреть свою ладонь в твоей руке!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
(экспромт)
Ты подарил мне райский сад.
Сегодня в нем весь день гуляю.
Твоя душа – бесценный клад. –
Я в ее чарах утопаю.
Ты даришь солнце и цветы,
Из нежных лепестков сердечка.
С утра блаженство – это ты!
Ты – искра, лучик, пламя, свечка…
Согрета я твоим огнем.
Благодарю за полдень счастья!
Я мышкой щелкаю по нем –
И расцветают клумбы страсти.
Рассвет не дарят просто так!
Великодушна воля Неба!
Теперь мой день – в твоих руках, -
Мне столь счастливый выпал жребий.
01.02.2012г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319042
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.03.2012
Освячена землею й небесами,
З родинним хлібом-сіллю на столі,
Окрилена палкими почуттями,
Крокує жінка по святій землі.
В ній колискова раннього дитинства,
В ній свіжість ранку, пісня солов’я,
В ній запорука щастя й материнства,
На ній тримається і праця, і сім’я.
Незамінима в будь-якій оселі,
Сімейний затишок у сяйві буднів тче.
Жінки озеленяють душ пустелі
Любов’ю, що джерелами тече.
Чарівність, ніжність, ласка і турбота –
Це риси, притаманні всім жінкам.
Дає їх безкорислива робота
Вагомий зміст життєвим сторінкам.
В домашнім колі жінка – господиня,
Успішна бізнес-леді – поза ним.
Її душа – оазис і святиня
Із ореолом честі діловим.
Чоловіки, вклоніться половині,
Цілуючи сріблинки на чолі, -
Дружині, матері, і жінці, і людині –
Найблагороднішій істоті на землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
Вже осінь підкралась до мого порогу,
Пожовклим барвінком прослала дорогу.
Роки, як те листя, спадають додолу,
Пройшовши нелегку життєвую школу.
Вітри їх шмагали і сонце спікало,
Їх лихо не раз у дорозі спіткало.
A час все летів, як світанок по житі,
Блукали літа по життєвій блакиті.
Та сутінки осінь до серця приносить,
Золотить і сріблить і скроні, і коси.
Хоч бабиним літом мене ще втішає,
Та радість від цього так швидко минає.
Осінні роки, як і дні, все коротші.
А були ж такі нескінченні – молодші.
Повільно плелись - як росла, дозрівала.
І вмить полетіли - як зрілою стала.
Лиш думи про весну розбурхують мрії
Та інколи будять заснулу надію.
У юність далеку я лину думками,
Душа ж не бажає йти в ногу з роками.
Їй не заважає тих літ череда,
Вона, як у 20 – живка й молода.
Наповнена жартами і почуттями,
Не хоче від них повертатись до тями.
Та осінь і в душу ввійти норовить,
Засипати сумом, дощами полить.
Щоб згадка про юність пішла назавжди.
Для цього й приходить, підступна, сюди.
Крокує зі зрілістю дружно у ногу,
Чекає настирливо біля порогу. –
Кремезна, дозріла, статечна така.
А за горизонтом десь старість чека…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2012
Я думки свої повчаю.
Це наука темна.
Їх приборкати стараюсь,
Але все даремно.
Не справляюсь я з думками,
Не керую ними.
Геть вони не за руками.
І яка причина?
Загубились в житніх хвилях,
Линучи степами.
Думи мої сизокрилі,
Що чинити з вами?
Не знайду на вас управи,
Не зберу докупи.
Ви ще й досі десь у травах,
Відстали від групи.
Я вас хочу загнуздати,
Та ніяк не можу.
Геть відбилися від хати,
Й через огорожу
Понеслися ген далеко,
До самого неба.
Підхопили їх лелеки,
Віднесли до тебе.
Ти єдиний їх тримаєш
В невидимих путах,
В їхні келихи вливаєш
Кохання отруту.
Бунт уміло приручаєш
В норовливих конях.
Ти думки мої тримаєш
Ніжно у долонях.
Їм з тобою любо-мило,
Затишно в полоні.
Віддай думам моїм крила,
Розгорни долоні.
Відпусти їх на свободу.
Буду їх збирати,
Обійду вогонь і воду,
Покличу до хати.
Ніч повіки опускає.
Очі, повні суму…
Серце спокою шукає.
Думи мої, думи…
Рознесло вас, полонених,
Як вітром солому.
Ой, думки мої шалені,
Вертайте додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2012
Мої вірші кольору веселки. –
Коли настрій змінює душа,
То вона, як сонячне люстерко,
Відбивається в мереживі вірша.
Мої вірші кольору туману,
Що з душевних насува глибин.
Там, на дні німого океану –
Лабіринт життєвих павутин.
Мої вірші кольору печалі,
Що часом переростає в біль. –
Звуки серця горнуться в вуалі,
Насуває смутку заметіль.
Мої вірші кольору натхнення,
Ним наскрізь пронизаний рядок.
Це думки – слухняні полонені –
З слів плетуть римований вінок.
Мої вірші – тіні хвилювання,
Почуттів розпеченая нить.
Мої вірші кольору кохання,
Бо воно із серця струменить.
17.01.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012
Серая скука. Белая грусть.
Мрачный итог. Ну и что?
Ну и пусть!
Сердце сжималось от болей-тревог.
Любовь удалялась.
А ты ей помог.
Своим недоверьем нить чувств разорвал
И, хлопнувши дверью, мечту испугал.
Горькие речи выплеснул мне.
Заплакали свечи воском в огне.
Я тоже не ангел. Я знаю. Прости.
От точки «Разлука» нам порознь идти.
Ты – влево, я – вправо
Идем наугад.
И нет уже общей
Дороги назад.
Не стану, не жди, о любви умолять.
Придется ее без тебя утолять.
Все в прошлом, родной.
Я прошу, не грусти!
Значит, нам было
Не по пути…
2011г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317098
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.02.2012
На могилах стрільців спить у росах трава.
Тут зозуля з тих пір не кувала.
Лиш порушує їх відпочинок сова –
Та, що їм тоді смерть віщувала..
…На кровавій землі рясно маки цвіли.
Обірвалось життя передчасно.
Серед маків тіла ковилою лягли. –
Тут у розквіті молодість згасла.
На могилах стрільців не звучать молитви.
Лиш свічки їм запалюють зорі.
Ми живемо, кохаєм, старієм… А ви? –
Якір слави в життєвому морі...
Теж кохали дівчат. Хтось, можливо, ще й ні.
Він, на жаль, вже той жар не відчує.
Смерть догнала й спалила життя у вогні.
Зупинилось кохання від кулі…
Батько вже не поплеще по дужім плечі,
Вже не вишиє мати сорочку.
Вже не буде зізнань і обіймів вночі,
Поцілунків в вишневім садочку.
Не відчує чоло дотик ніжних долонь. –
Вас голублять гірські ручаї.
Не сріблитиме іній мудрим попелом скронь…
Україно, це сльози твої!
15.01.12р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
Яке ж ти тривожне, кохання!
Зітхання, сміливі зізнання,
Розбитих сердець каяття,
Смак пристрасті, чари життя…
Кохання вбиває, кохання рятує,
Кордонів не знає, протестів не чує.
Буває міцне, як граніт чи як сталь,
Близьке, як близнюк, недосяжне, як даль.
Тендітне й слабке, як сліпе кошеня,
Що в темряві ласку шука навмання.
Кохання складне, незнайоме і рідне,
Та всім нам чомусь таке необхідне...
2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
Ты любишь мужчину, но подчас бывает –
Он чем-то тебя иногда раздражает:
То слишком футболом своим увлечен,
То слишком пассивен, судьбой удручен.
То ходит небритым и часто зевает,
Окурки свои, где попало, бросает;
В машину влюблен, привередлив к тебе –
Все ищет родимые пятна в судьбе.
Бывает угрюмый, бывает болтлив,
То слишком расчетлив, то слишком ленив.
Но это, друзья, небольшая беда. –
Надежду не стоит терять никогда.
И руки не стоит свои опускать,
А лишний раз ими его поласкать.
Ведь нежный ручей камни точит в горах.
Задайсь его целью на первых порах!
Запасы терпенья свои откупорь
И будь с ним помягче, не злись и не спорь,
Ведь ласка, терпенье, настойчивость, труд
Способны творить из камней изумруд.
Любой скверный нрав воспитанью дается –
Огранке любовью все-все поддается!
И вот результат вопиющий, контрольный:
Не веришь глазам: ты итогом довольна!
Мужчина готов: и влюблен, и любим,
Такой, как нам надо, такой, как хотим!
Открою секрет: ты, стараясь, любя,
Меняя его, изменила себя!
2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316355
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2012
Я не люблю, коли мене розбудять
І на руках засохлої землі.
Я не люблю, коли невинних судять,
Коли світанок схований в імлі.
Я не люблю ігнорування друзів,
Той вид байдужості, що дехто напуска.
Я не люблю, як бризкають калюжі.
Я не люблю, коли тремтить рука.
Коли мені говорять: «Та не варто!
Пиши лише для вічності вірші!»
Для вічності – нема в мене азарту,
Бажається писати для душі.
Для тої світлої, єдиної, святої,
Найчутливішої серед найтонших душ.
(Але, на жаль, з моєю простотою
Мені не світить той щасливий куш...)
Я не люблю, коли мене соромлять,
Не терплю зла і нецензурних слів.
Я не люблю, як на гарячім ловлять,
Страху не люблю від тривожних снів.
Коли слабкіших ображають дужі,
Коли на душу смуток насіда.
Коли до моїх почуттів байдужі
І коли щастя змінює біда.
Я не люблю безмежної розлуки,
Я ліки і хвороби не люблю.
Я не люблю гарячі грубі руки
І неприємний запах не терплю.
Я не люблю таких, що хулять Бога,
Виснажливого довгого чекання.
Я не люблю залежних від спиртного.
Люблю лише сп’янілих від кохання.
27.12.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Я люблю запах м’яти духмяний,
Аромат чарівних матіол.
Я люблю, коли поряд коханий,
Його вуст і очей ореол.
Я люблю, коли поряд натхнення,
А в душі – почуття і весна.
В снах – казкового диво-оленя,
В щасті – дотик до самого дна.
Я люблю з прохолодою руки
І гарячі звабливі вуста.
Я люблю літні макові луки
Й коли осінь цвіте золота.
Коли в травах метеликів сила,
Коли бджілка шепоче джмелю:
«Я з тобою безмежно щаслива,
Я люблю, жу-жу-жу, я люблю…»
Я люблю, коли рими чарують
І торкається віршів папір.
Я люблю, коли голос мій чують,
Коли щастя засліплює зір.
Коли я просто вільна й щаслива,
Коли мир і здорова сім’я,
Коли поряд душа незрадлива
Відчуває те ж саме, що й я.
Я люблю найзвабливіші ласки,
Я люблю поцілунків розмай.
Я люблю, коли душі без маски
І коли почуття – через край.
Я люблю шовковисті долоні,
Коли стан - в твоїх дужих руках.
Коли серце в щасливім полоні,
Коли присмак жаги у думках.
Я люблю, коли мрії досяжні,
Поважаю змістовні вірші.
Почуття щоб – взаємні і справжні –
Розцвітали на клумбах душі.
Я люблю афоризми повчальні
І дотепнії жарти люблю.
Я люблю напівтемряву спальні,
Благородство і щирість хвалю.
Я люблю, щоб жевріли надії,
Я люблю романтичні пісні.
Я люблю, щоб збувалися мрії
І з’являлося бажане в сні.
Я люблю відчуття насолоди.
Часто в згадках гортаю ті дні,
Коли пестило лоно природи,
Коли ти був найближчим мені.
Я приємні люблю хвилювання
І все те, що Господь нам послав.
Я люблю поетичне кохання,
Імена з славним коренем «слав»…
Я люблю подарунки робити,
Я люблю гармонійне злиття.
Я щаслива, що вмію любити!
Я люблю це мінливе життя.
24.12.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Я не люблю, когда не держат слова,
Когда расплату взятками берут,
Когда работа к сроку не готова,
Когда лентяи с неба манны ждут,
Когда обиды чувствами стирают,
Когда долги в свой срок не отдают,
Когда из неба звезды обещают,
На деле ж – вам в глаза наглейше врут!
Я не люблю стремленья лицемерить
И выбор между пряником-кнутом,
Когда надеждами пытаются заверить:
Попозже сделаю, иль завтра, иль потом…
Когда меня глазами - словно жгут.
Я улизнуть от взглядов норовлю.
Я не люблю, когда меня все ждут,
Когда не ждут – я тоже не люблю.
Я не люблю по вечерам ложиться
И просыпаться утречком, чуть свет.
Я не люблю, когда скрывают лица
И ищут в хвастовстве приоритет.
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Я не люблю, когда хохочут вслед,
Я не люблю интрижек паутину,
Доносчиков и ябед – тоже нет.
Мне плохо, когда плачут и грустят,
Я не люблю широких амплитуд.
Когда слинять с работы норовят
И когда дети без родителей растут.
Я не люблю, когда любить мешают,
Когда завидуют, ревнуют, предают,
Когда в колеса палки подставляют,
Когда приходят те, кого не ждут.
Я не люблю, когда страдают чувства,
Когда коса на камень попадает,
Когда из-за тебя кому-то грустно,
Когда секреты по секрету разглашают.
Я не люблю бандитов, террористов,
Маньяков, камикадзе, подлецов,
И бюрократов, и контрабандистов,
А также – подхалимов и лжецов!
Я не люблю бессовестных и черствых ,
И алкоголиков, и прочих всех невежд,
И наркоманов равнодушно-мертвых.
Я не люблю обманутых надежд.
Я не люблю, когда с калек смеются
И издеваются бесчувственно с больных ,
Я не люблю, когда в лицо плюются,
Когда людей лишают благ земных.
Я не люблю предательство, измену,
И выскочек, кричащих впереди,
Когда в любви находят мне замену,
Чем вырывают сердце из груди.
Я не люблю, когда о злом мечтают
И косо смотрят с неприязнью вслед,
Когда родителей своих не уважают
И вместо «да» вдруг произносят «нет».
И то я не люблю, и это - тоже.
На этой мысли я себя ловлю.
Ну почему (прости меня!), о Боже,
Я так уж много в этой жизни не люблю?..
2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315810
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.02.2012
Я люблю, когда гладят ладошку,
Я люблю изучающий взгляд.
Я люблю полукавить немножко,
Я люблю малышей и котят.
Я люблю, когда чувства пылают,
Нежный бархат чувствительных губ.
Я люблю, когда дети играют,
Я люблю, когда птицы поют.
Я люблю, когда спелые фрукты,
Серенады любимых люблю.
И когда дешевеют продукты,
Когда нежные взгляды ловлю.
Я люблю засидеться за книжкой,
Хотя утром будильник просплю.
Я люблю быть твоею Иришкой
И услышать на ушко: «Люблю…»
Я люблю чем помягче – подушку,
Чем потверже, сочней – огурец.
Я люблю все цветы и игрушки,
И прозрачен чтоб был холодец.
Я люблю, когда белят бордюры,
Обожаю все то, что блестит.
Я люблю, чтоб шуршали купюры,
Я люблю, чтоб любовь – как гранит.
Я казаться люблю необычной.
Я люблю, когда ценят друзья.
В обстановке люблю жить привычной,
Говорить приставалам: «Нельзя!»
Я люблю притворяться простушкой,
Чтоб потом удивить глубиной.
Я люблю подчас быть хохотушкой
В кругу тех, кто хохочет со мной.
Ох, как много всего, что люблю я. –
Я себе этим жизнь отравлю.
Но все больше любить норовлю я.
Я люблю… Я люблю… Я люблю…
2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315808
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.02.2012
Я вирусом чувств от тебя заразилась,
Когда в нашем мае нежданно влюбилась.
В эпидемию страсти случайно попала, -
Увлеклась, загорелась, короче, - пропала!
Изнываю от боли сердечной теперь.
Я болею тобой, мой желанный, поверь!
Я в жару беспощадном тобою горю
И в любовном бреду о любви говорю.
Я путаю мысли, признанья, слова
И кружится от бурных чувств голова.
Понесла на анализ сердечную кровь. –
Диагноз суров: в сложной форме – любовь!
Подскажите, какую принять мне наливку,
И где от любви можно сделать прививку?
Это точно само по себе не пройдет. –
Придется искать от тебя антидот.
На сердце щемит мой любимый мозоль.
Но странно – какая приятная боль!
Не дай Бог кому-то вот так заразиться!
Хотя… Я совсем не желаю лечиться!
2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315611
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.02.2012
Обидно до слез, если с вами бессовестно вдруг
Поступит надежный, единственный верный друг.
Романтика, что казалась вам вечной такой,
Покроется мхом, поседеет ковылью-травой.
От дружбы былой – ни тени, ни слов, ни следа.
Излишки доверия – наша сплошная беда.
А хочется верить в порядочность честных людей,
Избрав среди них любимых, коллег и друзей.
Но вдруг обжигаемся, горько зажмурив глаза,
Лечим долго ожог и подчас сверкает слеза.
С потерей доверья однажды к тебе одному,
Я больше не верю, увы, никому-никому…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315604
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.02.2012
Улыбнись – и проснется заря,
Улыбнись – заискрится рассвет.
Улыбнись всему миру, любя.
Собери все улыбки в ответ.
Они станут бальзамом для душ
И надолго подарят тепло,
Озарят полумрак зимних стуж.
Пусть в сердцах будет только светло.
И глаза лучезарные пусть,
Веселясь, залукавят слегка.
От улыбки развеется грусть,
За туманом исчезнет тоска.
Переливами радуг твой смех,
Как глазурью, покроет мечту.
Я ее угадаю средь всех,
Я ее средь желаний прочту…
От улыбок прелестных твоих
Расцветут полевые цветы.
В них мечты и любовь на двоих,
В лепесточках – улыбка и ты.
Я сложу все улыбки в букет,
Со смешинок росу соберу,
Я смеющийся встречу рассвет,
От обилия смеха умру.
Но твоя, с поцелуем, улыбка
Оживит мою душу собой.
Без улыбок мне грустно и зыбко.
Улыбайся, улыбчивый мой!
2011г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315268
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.02.2012
Я решила под большим зонтом
От всех мирских сует и зол укрыться,
От всех стихий и черных языков
Здесь спрятавшись, в спокойствии забыться.
Идиллия, затишье под зонтом:
Ни вьюг, ни града, ни ветров, ни гроз,
Царят уют, блаженство. Но при том
Из-под зонта текут потоки слез.
Здесь с одиночеством под куполом вдвоем
Осознаю я вдруг и понимаю,
Что вместе с ливнем, Солнышко мое,
Твои лучи сюда не проникают!..
2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315248
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.02.2012
Ты – мое дыхание,
Тихое забвение.
Ты – мое признание,
Весен вдохновение.
Без тебя страдаю
В тишине ночи.
Вздох мой замирает
В огоньке свечи.
Горькая слезинка
Хрусталем течет.
Посчитай грустинки –
Чет или нечет?
Раздели со мною
Звезд далеких грусть.
Назови родною.
Поздно? Ну и пусть!
Ты ко мне известием
По небу плыви.
Жду тебя в созвездии
Под крылом любви!
2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315034
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2012
Своими сладкими речами
Ты разбудил во мне любовь. –
Зажглась энергия свечами,
Разбушевалась в жилах кровь.
Зима, бесчувственна доселе,
Запела трелями весны
И спрятала свои метели
Под синим заревом луны.
Ты снова прежний – словно в мае,
Я – прежним трепетом полна.
Лечу к тебе и забываю,
Что между нами лет волна.
Мечты и мысли не свободны -
Все вертятся вокруг тебя.
Мне снятся сны весьма природны,
Где засыпаю я, любя.
С таким же чувством просыпаюсь,
С ним существую и живу.
Страдая с ним, увы, не каюсь. –
Люблю во сне и наяву.
И воля будь на то Господня,
Чтоб каждый день и каждый час
Ты был прелестным, как сегодня,
Родным и близким, как сейчас.
2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315033
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2012
Мужчины, как без женщин вы бы жили?
Без мужа - женщина же справится сама.
Хоть с одного замеса нас слепили,
Но разные в нас залежи ума.
Вам невдомек, мужчинам, ну никак –
И направление и линия мышлений.
Считает каждый, хоть летит впросак,
Что в женской психологии он – гений.
Мужскому прагматизму не постичь
Той несуразности, абсурда женских планов.
Напрасны все попытки изучить,
Ход мыслей уловить в цепи романов.
И сколько не меняйте ширину,
Диапазон и спектр своих догадок,
До дна вам не измерить глубину
Разнообразия секретов и загадок!
А женщины загадками стремятся
Простому романтичности придать.
Так лучше ж этой тайной наслаждаться,
Чем зря ее пытаться разгадать!
2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012
Твои лучи мне нежно гладят тело,
В душе пылает чувственный пожар.
Твой свет блеснул – я тотчас обомлела -
Со мной случился солнечный удар.
Ты ангел солнца, гений средь талантов
И лучезарной страсти человек.
Ищу залог и тысячу гарантов,
Чтоб факел твой пылал в душе вовек!
Ты нежностью взрастил мои желанья,
Чем вызвал в сердце трепет, страсть и зной.
Даря талант свой, шарм и обаянье,
Ты часть души мне подарил, родной!
2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314701
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.02.2012
Кудись тікає мрія в далечінь.
Твої сліди розчинені в образах.
Від почуттєвих злетів - лише тінь,
Що щезне, не оглянувшись ні разу.
Несе слова нестримна течія,
Сліди від мрій змиваються водою.
Хтось винен з нас: чи ти, чи, може, я
В тім, що до мрій вже не подать рукою.
Чому все так закінчилось раптово?
Чому слова зависли у пітьмі?
Здавалось, легко знайдем спільну мову.
(Принаймні, так здавалося мені).
Але не вийшло. Знов коса на камінь
Натрапила зі скреготом в душі.
В байджужості всезгублюючій гамі
Втопилось все: і мрії, і вірші.
Я піддалась тій течії бурхливій,
Яка мене від тебе понесла.
В моїй душі, ранимій і чутливій,
Була печаль. Але не було зла.
Ми віддалялись в помислах все далі,
Гойдало нас на хвилях забуття.
Згасав вулкан образи і печалі,
Та невблаганна була течія...
*****
Ти течію приборкати зумів
І я гребла назустріч, що є сили.
Та мало було мрій моїх і слів.
Твій пліт був поряд. Та не зачепило...
13.12.11р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012
Головне, вчасно хід зупинити,
Не крутити бажань циферблат.
Головне, почуття не відкрити,
Відіславши в конверті назад.
Недостойний нехай не глузує,
Не торкає вразливості нить. -
Й він колись щось подібне відчує,
Бо закон бумерангу не спить.
Він існує. Вражає собою.
То ж, якщо ти створив інцидент,
Відгукнеться хвилинами болю
В твоїм серці колишній момент.
Те ж відчуєш, що я відчувала,
Ті ж слова карбуватимуть зір.
Що ж було б, якби, все ж, покохала? -
Та не встигла. Як добре, повір!
Ще спокуси прийдуть вечорові,
Знову в сад прилетять солов'ї.
Хай думки мої ляжуть любов'ю
В душу того, хто хоче її...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
Такого Вас придумала собі -
Романтика з розкішними губами.
Тепер тримаю душу у журбі,
Схвильовану чуттєвими думками.
Гортаю кадри Вашого життя,
Порівнюю з своїми сторінками.
Відмінності дивують відчуття.
Від спільного - радію до нестями.
Вплелись дві стрічки в творчості вінок.
Дві паралелі. Дві життєві долі.
Мені не грати в Вашому кіно, -
Для мене Ви не написали ролі.
Захоплення минає вже зеніт,
В багаття дров ніхто не підкидає.
Я, мов зоря на небосхилі літ,
Що, втративши привабливість, згасає...
Мої надії - іскорки миттєві -
Щезають в неозорій пустоті.
Дві паралелі - лінії чуттєві -
На жаль, не перетнуться у житті...
11.12.11р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
Колись в мені і жінка, й поетеса
Були чужі і незалежно-вільні.
Та внаслідок душевного прогресу
Ці два поняття стали нероздільні.
У творчому житті я – лиш початок,
Невпевнений у силах дилетант.
Жіночий стаж – вже не один десяток,
Тож в цьому - відшліфований талант.
Ти зрозуміти дав мені сьогодні,
Що поетесу в мені полюбив.
Шляхи до творчості воістину Господні. –
Ти їх для свого бачення відкрив.
Коли тебе душею відчуваю
І серце б’ється надзвичайно дзвінко,
Про те, що поетеса – забуваю.
Лиш пам’ятаю, що я просто жінка.
Раніш захопленням своїм ти хизувався,
Хвалив, спокушував, дурманив жартома.
Аж поки ситуацій не злякався,
Які навмисне я ускладнила сама.
Мене твоє зізнання ображає,
Хоч поетичний злет і оцінив.
Та жінка все ж в мені переважає,
Яку ти так в мені й не полюбив.
Тому й не довіряю твому гласу. –
Поезію не кличуть до вінця.
Бо поетичність – це питання часу,
А жінкою я буду до кінця.
Напрошується висновком у душу
Кохання поетичного пролог:
Що ти, мій дивний романтичний друже,
Ніколи не кохатимеш обох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012
Бездонне творче джерело
Мене натхненням напуває.
А почуття, що розцвіло
В бурхливі пристрасті штовхає.
Шалений вир. Глибокий зміст
І натиск ніжних почуттів.
Господь проклав між нами міст,
Найромантичніший в житті.
Іти по ньому чи вернутись? –
Питання це стоїть ребром.
Чи не прийдеться вниз стрибнути?
Чи все обернеться добром?
Вагаюсь. Йду і зупиняюсь.
Наздоганяєш мене ти.
Зустріч сердець я віддаляю. –
Боюсь тієї висоти!
2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012
Как жестока судьба, как запутаны кармы людские.
И влюбляются те, что навек суждены уж другим. –
Верховодит любовь, побеждая законы мирские,
Обижая и тех , кого мы обижать не хотим.
Годы стерли любовь, что когда-то слыла необычной
И семейная жизнь превратилась в рутину проблем.
Все шедевры-стихи стали прозою жизни привычной,
Стало мало одной, - захотелось уж целый гарем.
Но однажды в толпе ты встречаешь вершину мечтаний
И влюбляешься по уши, словно мальчишка-юнец.
Ты нашел идеал, в одночасье – причину страданий,
Потому что мечта тоже носит семейный венец.
Она встретилась сердцем с твоим проницательным взглядом, -
Не сумела душа под напором страстей устоять.
Эту встречу считала своею счастливой наградой. –
Только с ним удалось так сверхтрепетно дух приподнять!
Обрела в нем судьбу в виде нежного верного друга
И второе дыханье в открытых сердцах затаив,
Она стала ему той заветной мечтой и подругой,
Его нежные чувства в объятьях души приютив.
Понимаем, что больше вот так не должно продолжаться.
Мы не вправе любить, даже если сердца тяготят.
Грех нектаром чужим с тайный сот, как своим, наслаждаться. –
Это жены-мужья никогда не поймут, не простят.
Мы, любя, увлеклись. О супружеском долге забыли.
Нам расстаться пришлось, потому что иначе нельзя.
До сих пор друг для друга мы пылко любимыми были
И чужие – сейчас, в лучшем случае – просто друзья.
Беспокойные дни и бессонные долгие ночи
Стали страстью сердец. Пусть нас Бог милостиво простит.
Почему же у нас прежней болью душа кровоточит?
Почему до сих пор незажившая рана болит?..
2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313093
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2012
Мені не треба Вашого кохання,
Бо все одно його я не візьму.
Це поетичне лише листування,
В якому світло вразило пітьму.
Від світла Вашого зажмурю карі очі, -
І зникне темрява в розвалинах душі.
Готова слухати щоденно і щоночі
Солодкі залицяння і вірші.
Їх серце вже так глибоко сприймає
І так тривожно його трепет б’є.
Душа обійми щирі розкриває,
Не розуміючи, що світло не моє.
Хоч я зігрілась вже в його промінні
І повертатись шкода у пітьму, -
Iз серцем не знаходжу розуміння,
Та все ж не підкоряюся йому.
Я мала з темрявою досі спільну мову,
Жила цнотливо, мудро, без вагання.
З Вами чудово. Та повторю знову:
- Мені не треба Вашого кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2012
Без тебя сегодня солнце не взошло, -
И душа моя горюет в пустоте.
Не подаришь больше ей тепло,
И любовь ослепла в темноте.
Мне отказаться трудно от мечты,
Но в жизни есть серьезные преграды.
Мы были одним целым – я и ты.
Но расстаемся. Видимо, так надо.
Ты помни, что любовь во мне живет,
Она созвучна твоей нежной песне.
Лишь горькая печаль ее гнетет, -
Ведь мы не можем быть с тобою вместе.
Не смоют грусть осенние дожди.
Тебя в мечту я больше не маню.
Я не вернусь. Прошу тебя. Не жди.
Я лишь любовь навеки сохраню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312918
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.02.2012
Цивілізації не витримати тиску –
Надмір нітратів в овочах-плодах,
Людське здоров’я у постійнім риску,
А флора з фауною – у гірких сльозах.
Прогрес в науці, техніці – це добре.
Якби ж він втілювався з розумом туди!
Ним капітал хтось збільшує хоробро,
А людство збільшує потенціал біди.
Лиш прагнуть збагатитися магнати,
Втрачають совість, людяність і страх.
І їм на те начхати й наплювати,
Що спустошили Землю в пух і прах.
Гібриди і мутанти вже навколо,
Хвороб росте страшний асортимент.
Наскільки ж це бездушно й помилково –
Проводить на життях експеримент!
Планету нищать фабрики, заводи,
Що викидами сонце обнесли.
Бруднять водойми чорні стічні води,
А луки смітниками обросли.
Прогрес без розуму – це величезна шкода:
Брудне повітря, води і поля.
Від радіації зіщулилась природа,
Від диму стогне небо і земля.
Вже хімікатами заповнені всі пори,
Грунти отрутою насичені ущерть.
Якби ж природі й людям це на користь,
А не на біль, хвороби і на смерть!
Поодмирають залишки природи,
Бо чорний дим в легенях осіда.
Природа з людством не знаходять згоди, -
І в цьому їх одна на двох біда.
Таке ніде не чувано у світі,
Щоб дітям світло сонця заслонить,
Щоб знищить цвіт небес, дерев і квітів,
Щоб лихо з розуму онукам залишить!
Ми відмираємо духовно і тілесно,
Бо власному здоров’ю шкідники.
Ми всі природолюбці - лиш словесно,
На ділі ж – благ земних нищівники.
Нам не залишиться нічого більш робити,
Як лікті гризти серед куп гнилля,
В солодких згадках міражі ловити
В пустелі з дивним іменем – Земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012
Благословення з батьківської хати –
Найбільшая земная благодать.
Символ добра – старенькі батько й мати,
І це добро потрібно цінувать.
В батьківську смертоносную годину
Багато хто згорьовано казав:
«Якби ж вернуть їх знову у родину, -
Я б їх сліди довіку цілував!»
Печаль наляже хмарою, коли
Їх сивий дим сховає за горою.
«Ми ж мали бути поруч! Ми ж могли!» -
Та білий світ уже покривсь журбою…
Ні, не чекаймо того дня страшного,
Щоб зрозуміти втрати величінь!
Батьків у вічність поведе дорога,
Для нас – розкаяння нависне чорна тінь.
Усуньмо з шляху світові принади
У лабіринтах швидкоплинних літ.
Не ігноруймо батькові поради,
Цінуймо материнський заповіт.
Тримаймо їх в постійнім полі зору,
І одиноку старість, і думки.
Їх сива мудрість – рада і опора,
Це наш дороговказ на всі віки!
Про борг наш вічний завжди пам’ятаймо.
І щоб не було в серці каяття, -
Навідуймо, любім, допомагаймо,
Шануймо батька й матір за життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Учителю, як сонце ти ранкове,
Проміння мудрості нам сипав залюбки,
В країну знань привів нас загадкову.
Ми в ній зросли – дівчатка й хлопчаки.
Відкрив ти нам широку стежку знань –
Дорогу в славне світле майбуття.
Ти – наш колодязь тестів і питань,
А школа кожному – путівка у життя.
З тобою, наш наставнику і друже,
Ми стільки прикладів життєвих розв’язали,
Ти був привітним, терпеливим дуже.
А скільки ж прикрощів тобі ми завдавали!
Про тебе, вчителю, у нас рясні думки.
Ти не змінивсь, а нас вже не впізнать.
З твоєї надто легкої руки
Ми йшли життєві рубежі долать.
В думках назад прокручується плівка.
Ти нас навчав, частково – навпаки.
Був клас шкільний – як рідная домівка,
Учителі – як ще одні батьки.
Миттєвим кадром юність промайнула.
В безжурні дні у снах лиш робим крок.
Якби ж в дитинство стежка повернула
І завела до тебе на урок!
Щоб знов почути рідний тихий голос,
Дістать шпаргалку з потайних кишень,
Зірвать освіти вже дозрілий колос,
В дитинстві залишитись хоч на день.
На мить перерва літ наc роз’єднала,
Та розцвіли нові, пізніші квіти. –
Недавно, школо, нас ти зустрічала, -
Тепер до тебе ходять наші діти.
Хоч по життю розсипалися долі,
Шкільний дзвінок лунає навздогін.
Й ми знову там – за партою, у школі…
Учителю, низький тобі уклін!
2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012
Любовь все сферы жизни охватила,
Науки все окутала, любя.
И в геометрии так четко проявила
В любовном треугольнике себя.
Три сердца одной линией сомкнула,
Слезами и страданьями чертя,
Любовной формулой святое отпугнула,
Геометрическою драмою сочтя.
Деталям угодить всем не смогла.
Отсюда аксиома несомненна:
Когда искрятся счастьем два угла, -
Страдает третий угол непременно!
Бермудского похлеще этот будет –
Причуды линий в мрачном витраже.
В нем – крики душ и переплеты судеб,-
Все в треугольном этом мираже!
В трагических скандалах и печалях
Сюжет страстей на кончике иглы. –
Не зря ж фигуру эту составляют
Реально только острые углы!
Где хорошо двоим, там третий лишний, -
Ему волна страданий суждена.
И пусть рассудит всех Господь Всевышний
И та душа, что болями полна...
2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
Возвращаюсь к тебе золотым листопадом,
И хрустальным дождем, и ночным звездопадом.
Шепчу имя твое в бессловесной глуши,
Слышу голос любви я в бессонной тиши.
Ты прости за ту боль, что тебе принесла,
За обиду, за то, что понять не смогла,
Что открыла секрет, больно ранив сердца,
Что доверилась сказке, не имевшей конца.
Я вернусь поутру серебристой росой,
Яркой радугой – светлой ее полосой,
Нежным ветром, стихом одного соловья.
И ты сразу поймешь – это именно я!
Ты в улыбке луны вмиг узнаешь меня,
В аромате цветов, в полыханьи огня.
Я сквозь майские ночи тебе улыбнусь,
На зов твой манящий из сказки примчусь.
Родниковой водой в майском сне зажурчу
И на ушко букет нежных слов прошепчу.
Ты меня угадаешь в рассветных лучах ,
По невидимой шали на женских плечах…
Не смогу я забыть тот волшебный закат,
Где ты был не со мной. В этом кто виноват?
Я в мелодию счастья вновь душой окунусь, -
И тогда я к тебе майской музой вернусь,
Переливами рек, перезвонами трав,
Тихим шелестом листьев весенних дубрав,
Белобрысой ромашкой с одним лепестком,
Стаей радужных дум в синеве облаков.
Я вернусь каждый раз, когда ты позовешь,
Дорогой и любимой когда назовешь…
Разве думала, что в лабиринтах мечты
Я встречу однажды такого, как ты?
Отведу пусть при встрече с тобою глаза,
И под тенью ресниц засверкает слеза. –
Онемеем от счастья в такие минутки.
А вокруг бирюзой зацветут незабудки…
Возвращаюсь, чтоб снова взлетать в поднебесье,
Уповаться душевным теплом твоих песен.
Возвращаюсь, чтоб встретить мечту на пути
И чтоб снова когда-то на время уйти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311367
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.02.2012
Я – пішохід. Життя – тернистий шлях.
Як складно терном тим не поколотись!
Я по життєвих горах і полях
Спішу з велінням доленьки боротись.
Життя під ноги розкидає терен,
Зусилля всі не коштують гроша.
Такий мій шлях жорстокий і непевен,
Що плаче серце і стражда душа.
Життя з тривог плете круті дороги.
Попереду – вузькі гнучкі мости.
Вже мліють руки, терпнуть босі ноги,
А до кінця мені ще йти і йти…
Блакитним цвітом роки поросли,
Букет життя незібраний донині.
І як же ніг не зранити, коли
Барвінок з терном – на одній стежині?
По бездоріжжю стежка літ проляже.
В суцвітті мук – омріяні світи.
Тож недарма народна мудрість каже:
«Життя прожить – не поле перейти!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2012
Плачет осень моими слезами,
Сожалея за прежним теплом.
Лик любви затяну облаками
И прикрою осенним крылом.
Я чего-то хочу и не знаю,
Почему льются грустью дожди.
Сжалось сердце, тоскуя по маю. –
Слезы осени – слезы мои!
Осень в каждой душе поселилась.
Слышен стон опустевшей земли.
Вместе с чувством, с которым простилась,
Улетают на юг журавли.
Одиночество горькою сетью
Мне тревожно на плечи легло,
Стегануло тоской словно плетью,
А утешить ничем не смогло.
Жаль, не вышло. Иль я не хотела
Стать надеждой единой твоей…
Наша поздняя страсть улетела
С запоздалым ключом журавлей.
Осень, осень! Задумчиво-нежно
Ты в романтику нашу вошла,
Стала нашей печалью безбрежной,
Из сердец двух покой унесла.
Я стою и чрезмерно страдаю
На коленях у края земли.
А ту боль, что тоской улетает,
Могут только понять журавли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311088
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.02.2012