| Сторінки (3/251): | « | 1 2 3 | » |
А я все жду звонка,
Тебя давно простив!
Примчись издалека,
Мой милый позитив!
С тобой пойду вперед, -
Нас ждет в любви успех ,
Мой самый горький мед,
Мой самый сладкий грех!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310929
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.02.2012
У каждого в жизни – свой путь и задача.
Стремитесь достойно дойти до конца!
Запомните: счастье, любовь и удача
Не где-то, а именно – в Ваших сердцах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310922
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.02.2012
Как описать любовный аромат?
Как этот запах выразить словами?
Вы помните, как пахнет листопад,
Благоухая спелыми плодами?
Любовь – как свежий ветер полевой,
Как росы трав в изысканных парфумах .
Как летний день с озоновой грозой,
Как трели соловья в рассветных струнах .
Вы слышали, как пахнет дня закат?
Как дышит поле зрелыми хлебами?
Здесь дух любви, здесь страсти аромат,
Здесь пахнет радуга весенними цветами.
Благоуханье душ волнует кровь.
В нем – запах мяты, цитруса и меда.
О, как чудесно пахнет там любовь,
Где затаит дыхание природа!
В том аромате – солнышка лучи,
Плоды поспевшей ягоды-малины,
И страстный шепот милого в ночи,
И розовый нектар из губ любимой.
Сей аромат осыпан лепестками,-
Душист и терпковатый в одночасье.
Шлейф от него окутан облаками, -
Так жизнь цветет, благоухая счастьем!
С полей и гор повеяло любовью,
Что вдруг мечтой раскинулась, как море.
В ней дух небес, русалка с черной бровью, -
Все запахи в одном большом наборе!
В них – шелест леса, песня ручейка,
Благоуханье роз росистым утром.
Мне слышен этот дух издалека.-
Теперь забыть его мне будет трудно.
Хочу дышать им, вволю наслаждаясь,
Страстям позволив литься через край!
Во все века, весной благоухая,
Нас, аромат любви, не покидай!
Все в жизни будет, главное, - не плакать!
Прольются счастьем звездные дожди.
Ты только помни тот волшебный запах
И с ним – надейся, верь, люби и жди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310701
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2012
Две наши жизни параллельно шли.
Текли как реки, не пересекаясь.
Но, выйдя с берегов, друг друга мы нашли,
Размахом нашего разлива восхищаясь!
Теперь мы вместе, мы почти родня!
Мы помним друг о друге каждый час.
Как, милый мой, Вы жили без меня?
И как все время я жила без Вас?
Вы обожали многих - не меня! –
За гибкость талий, отраженье глаз.
Под блеском ночи и при свете дня –
И я любила многих , а не Вас!
Все прошлое забуду и прощу.
В свой лабиринт любовью заманя,
Вас больше никуда не отпущу.
И Вы, надеюсь, не отпустите меня…
Я – Ваша ласка, Вы – мой нежный свет!
В том, что прошло, никто не виноват!
Нам никогда не встретить уж рассвет!-
Так , может, встретим вместе наш закат?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310253
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2012
Із кожним днем жорстокішає світ,
У людства злом наповнені серця.
Хто цей страшний лишив нам заповіт?
Відкіль бере початок згуба ця?
Із наших душ бере вона початок
І в інші душі сумом осіда.
В суспільстві милосердя недостаток, -
В цім світова проблема та біда.
Той, хто на себе теплу ковдру тягне,
Тому на люд нещасний наплювать,
Свої кармани він набити прагне. –
То звідки ж та любов і благодать?
Допоки егоїст не зрозуміє,
Що хліб – для всіх на спільному столі,
Що сонце однаково всім нам гріє, -
Допоки будуть сльози на землі.
То ж краще жити праведно та чесно,
Всім роздавать душевнеє тепло.
Любов до ближнього – це заповідь небесна. –
Її дотримуймось, бо запанує зло.
Я закликаю:
- Схаменімось, люди,
Розкиньмо скрізь любові полотно
І розсіваймо це добро повсюди,
Поки ще маємо його дрібне зерно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2012
Мандруємо всі по життю навпростець
З вокзалу «Початок» до пункту «Кінець».
Для кожного відстань – своя і єдина, -
Призначеним шляхом крокує людина.
Життєва дорога за обрій веде, -
То з’явиться раптом, то вмить пропаде.
Мов той серпантин, довго-довго кружляє,
Та все ж безконечна, на жаль, не буває.
Для когось – рівненькі барвисті дороги,
Комусь – бедоріжжя крізь біль і тривоги.
Одним – шлях життя не висушує сльози,
На їхніх дорогах – вітри і морози.
На інших – спекотно, там спрага і гріх.
Як важко блукать в лабіринтах доріг!
Лиш вибрані плавають в щасті й любові. -
Настільки життєві шляхи загадкові!
Та кожному треба свій жереб прийняти
І світові власний доробок віддати,
Себе в лабіринтах життя віднайти
І шлях свій достойно і чесно пройти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2012
Твої квітчасті схили, Україно,
Ген простяглись із заходу на схід,
Трембітами лунають полонини,
Веселка над Дніпром лишає слід.
Тут б’ють джерела кришталево-чисті, -
Цілющі води золотих грунтів.
Ліси й поля - в калиновім намисті,
Родючі землі ораних степів.
Тут піснею дзвенять ранкові роси
І так привітно сонечко встає,
Тут вітер вербам розплітає коси
І без кінця зозуленька кує.
Тут працьовиті руки пахнуть хлібом,
Знайомий здавна кожний камінець.
Тут материнські очі ходять слідом.
Тут мій початок і нехай – кінець.
Тут в кожнім серці соловей співає
І ностальгічно плаче водограй…
Хай кожен землю предків величає,
Бо Батьківщина – найрідніший край!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2012
Жорстокий світ. В людських серцях – пітьма.
Злість і байдужість часто в них панують.
Там співчуття і чуйності нема,
І жоден лікар зло це не лікує.
«Пройдисвіти, бандити, хулігани!» -
Обурення звучить то тут, то там.
Та перш ніж їм приписувать догани,
Гуманнішим, добрішим стань ти сам.
Почни із власної особи переміни,
Свій егоїзм і черствість розтопчи,
Зруйнуй байдужості високі, товсті стіни,
До совісті молитву прошепчи.
Нехай вона проснеться в повній мірі
І пустить корінь в чорне зло пітьми.
Розквітнувши в любові та довірі,
Пожне плоди свої поміж людьми.
Будь милосердним до людського болю,
Повз біди й плач байдужо не пройди,
Пориви серця випусти на волю
І руку допомоги простягни.
Творить добро попробуй безкоштовно,
Нічого не чекаючи взамін, -
Моментів щастя в тім відчуєш повно,
Помітиш безліч гарних перемін.
Хай вдячності привітная усмішка
Платнею стане за розкрите зло.
Ти щасливішим зробишся ще трішки
Тому, що з іншим розділив тепло.
Засяє світло доброти яскраве,
Ти зрозумієш – результат настав,
Бо завдяки твоїм гуманним справам
Навколо тебе світ добрішим став!
Цим результатом нехтувать негоже –
Краплина з кожного – позбавлення від мук.
Ніхто чужий нам в цім не допоможе,
Бо світ добра – творіння наших рук!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012
Почему мне достались страданья? –
Ты расторгнуть все узы спешил.
Я ждала от тебя пониманья
И, возможно, частичку души.
Ты не дал ни того, ни другого,
Доверял лишь себе одному.
Прозвучало ранимое слово –
И затмило рассвет. Почему?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309131
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.01.2012
Две судьбы, как норов-кони,
Разбежались, кто – куда –
Охладевшие ладони
Разведенного моста.
Не расходятся согласно,
Не смыкаются, чуть свет.
Хоть стараются – напрасно,
Притяженья больше нет.
Перестали быть созвучны,
Замолчали неспроста.
А ведь были неразлучны –
Части общего моста.
Непростые испытанья
Разделили их судьбой, -
И исчезло пониманье
Под холодною водой.
Да, ослабить очень трудно
Их натянутую нить.
И теперь лишь только утро
Может их сoединить.
Ночь прошла. Обиды – тоже.
Неуютно стало врозь.
Не сомкнуть ли им ладоши,
Уж продрогшие насквозь?
Растревожились желанья,
Как и прежде, по утрам.
Обоюдные признанья
Потянулись к берегам.
Пожелали вдруг спросонья
Начать с чистого листа –
Потеплевшие ладони
Разведенного моста…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308818
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2012
Обрывая лепестки мечты,
Понимаю, что уходишь ты.
Вряд ли я тебя остановлю.
Трепет сердца приутих,
Не рифмуется наш стих, -
Так случилось. Больше не люблю.
Уходи в небытие,
Счастье хрупкое мое.
Я тебя, прости, тогда украла.
Как обманчиво тепло:
Счастье было – да сплыло
И надежд моих не оправдало.
Ветерок смахнул слезу.
Я предчувствую грозу.
Листья желтые кружатся под ногами.
Я забыть тебя спешу,
На прощанье все ж спрошу:
«Разве было что-то между нами?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308755
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2012
Білі пелюсточки,
Жовті сердечка.
Сонячні хусточки,
Щічки-кружечки.
Кошик для бджілки
З нектаром пахучим,
Денце тарілки
З медом жагучим.
Жовтки і білки
В польовій сковорідці.
Смачні пелюстки,
Яєчня у квітці.
Сонце і роси –
В ранковім дуеті.
Промені-коси
В літнім букеті.
Ніжності клумба,
Золото в чашці.
Любить-не любить -
Гадай на ромашці.
Білі пелюстки,
Мережа листочків,
Свіжості блузка,
Щастя сорочка.
Можливо, це в казці
Розбилось яйце? -
То літо в ромашці
Сховало лице!
23.01.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
З нас кожен має, безумовно,
Найбільші цінності в житті:
Один примножує духовне,
А інший – речі золоті.
Якщо ти справді хочеш бути
З людьми і совістю в ладу,
То постарайся не забути
Про співчуття і доброту.
Знайди багатство в них реальне,
З людьми по-справжньому дружи.
Минає все матеріальне...
Духовна ж цінність – назавжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012
Обсіли галявину білі ромашки,
Кружляє метеликів тьма,
Гудуть медоноси, виспівують пташки, -
Тут тиші ніколи нема.
Чарівно всміхається сонце вгорі
І в’ється барвінок по стежці,
Дружно токують в кущах глухарі.
Березова гілка – в сережці…
Цілюще джерельце і плюскіт води
Думки відганяють похмурі.
Ти часто приходиш з натхненням сюди,
Етюди малюєш з натури.
В духмяній траві сиві коники скачуть,
Витьохкують в лад солов’ї.
Гойдаються верби. А іноді плачуть.
Блукають тут думи мої.
Душа тобі оди кохання складає,
Пегас норовливо ірже.
Ревниво копитами хмари ганяє -
Й йому все людське не чуже.
Природа вдяглась в романтичні прикраси.
Для мене — це свято душі.
Кажу я коню: «Заспокойся, Пегасе,
Це ж лише слова у вірші».
І знову душа в різнотрав’ї блукає,
Збираючи творчий нектар.
Твій пензель палітру краси оживляє
В полоні незвіданих чар.
Так добре. Так весело. Так романтично!
Рум’янцем соромиться мак.
Природа впливає напрочуд лірично
На творчо-живописний смак.
І знов, лиш проснувшись, біжу за тобою…
Тебе ж вигляд хмар захопив,
Бо раптом заливсь небокрай бірюзою -
Світанок обійми відкрив.
Сріблясто сіяють краплинки роси.
Так хочеться ранку напитись!
У світі ще дуже багато краси, -
Потрібно лише придивитись!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012
За что меня ласкаешь взглядом,
Цветами устилаешь жизнь?
За что мне даришь серенады,
За что стремишься услужить?
За что счастливую улыбку
Два года не снимаешь с уст?
Не совершил ли ты ошибку,
Не перепутал счастья куст?
Жемчужно-бархатные розы
Лишь для тебя бутоны вьют,
И чувств извилистые лозы
Тебе лишь песнь любви поют.
Уж им противиться нет силы. –
Я сражена твоим лучом.
Ты точно не ошибся, милый?
Не сожалеешь ни о чем?
Я так боюсь, что все исчезнет,
Что чувства смоет майский дождь.
Что я проснусь, полна надежды,
А ты в то утро не придешь.
Пообещай, что не забудешь,
Придешь, как только позову.
Пока меня ты пылко любишь,
Я знаю, друг, зачем живу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308127
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2012
Она в разлуке горечью томилась,
И вот, дождавшись радостного дня,
У друга восхищенного спросила:
- Как жил все это время без меня?
Он мчался к ней сквозь годы, словно ветер,
Он слиток чувств ей в руки положил
И с нежностью задумчиво ответил:
- Я без тебя, любимая, не жил!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308119
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2012
Смарагди падають з очей на підвіконня,
Стискає скроні біль печалі і образ.
Ти знов в моїх думках, в моїм безсонні –
І побуваєш там іще не раз.
В моїх очах колись синів барвінок,
Переливалися веселкою тони,
Що лиш тебе голубили чарівно
І лиш тобі всміхалися вони.
Ти не помітив ніжність барвінкову
Й смарагдів із віконця не зібрав.
Моїх очей зажурену розмову
Не розумів. Не чув. Бо не кохав…
Смарагди падають з очей безперестанку,
Змивають почуття з душевних скал.
Їх очі сипатимуть, мабуть, до світанку,
Невтішний пророкуючи фінал.
…Смарагди сліз в шкатулку позбираю,
Оздоблю ними нові почуття.
Хоч вже нікого так не покохаю,
До тебе не шукаю вороття…
20.01.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2012
Запоздалые маки на лоне пшениц –
Как желтки-огонечки разбитых яиц.
Я горящие угли собираю в кулак, –
И желтки-огоньки потухают в руках.
Нет уж пурпурных бликов в усталых глазах.
Загрустивший рассвет–весь в росинках-слезах.
Лишь поют беззаботно шалуны-соловьи.
Запоздалые маки – словно чувства мои.
На глазах угасают огоньки-лепестки,
Безысходно касаясь легким жаром руки.
Мне так хочется их от унынья спасти.
О, мак страсти моей запоздалой, прости!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307228
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2012
Мої вірші кольору веселки. –
Коли настрій змінює душа,
То вона, як сонячне люстерко,
Світить у мереживі вірша.
Мої вірші кольору туману,
Що з душевних насува глибин.
Там, на дні німого океану –
Лабіринт життєвих павутин.
Мої вірші кольору печалі,
Що часом переростає в біль. –
Звуки серця горнуться в вуалі,
Насуває смутку заметіль.
Мої вірші кольору натхнення,
Ним наскрізь пронизаний рядок.
Це думки – слухняні полонені –
З слів плетуть римований вінок.
Мої вірші – тіні хвилювання,
Почуттів розпеченая нить.
Мої вірші кольору кохання,
Бо воно із серця струменить.
17.01.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2012
Вы быстрые, как молний страстный луч.
Вы тонкие, как нежности струна.
Ваш резонанс размашист и могуч.
Диапазон – душевности волна.
Автор
Ваше рожденье - памяти руины.
Порою – чувствами взращенный изумруд.
Дороги ваши неисповедимы
Загадочными руслами текут.
Вы странные – без формы, оболочки –
Как черви, пузыри или медузы.
Любая мысль, нарисовавшись с точки,
От мозга в жизнь чертит гипотенузы.
Вы так сентиментальны и развратны,
Вы без контроля – как мечты и сны.
Порой постыдны, а порой приятны,
Лукавые, обманчивы, честны…
Вы – то хрупки, то прочны, как граниты.
Смелы, как зоркость горного орла.
В сосуды мыслей разумом залиты
Все варианты — от добра до зла.
Вы устремляетесь в заоблачные выси,
То опускаетесь на дно глубин души,
То достигаете небес, как кипарисы.
Бывают также мысли-малыши…
В одном котле—разнообразность мнений,
Воспоминанья, слитки чувств и слов.
Калейдоскопы логик и сомнений,
Переплетенья таинств и миров.
Кто вас рождает – ум или Всевышний?
И почему вас трудно обуздать?
Напряг рассудка в том вопросе лишний,
Ведь истины нам так и не познать.
Вы часто не созвучны со словами,
Вы в маску иль очки облачены.
Выплескиваясь прозой и стихами,
Быть вечной тайной все ж обречены!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306858
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2012
З тобою в мріях ранки зустрічаю,
В духмяних липах чари літа п’ю.
Я дню прийдешньому вже зовсім не пручаюсь,
Де ти підспівуєш щоранку солов’ю.
Де ти світанок у руках приносиш
З букетом квітів свіжих польових.
Ромашки там вплітаєш в мої коси
І в росах умиваєш запашних.
Де загадкові усмішки даруєш
І щічки поцілунками п’яниш.
Де віршами душевними чаруєш.
Де понад річкою хвилюється комиш…
Де на галявині розкинулися трави,
Гостинний килим розстеливши свій.
Де я пригадую твої п’янкі забави
І шепіт свій збентежений: «Ти мій?..»
Як хороше в солодкому полоні,
Де від краси зів’яв чортополох.
Як хороше на романтичнім лоні,
В тих світанкових мріях, де ми вдвох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2012
Думки мої, мов птахи, розлетілись
І закружляли в вихорі життя.
Іще недавно в голові роїлись,
А вже полинули кудись у майбуття.
Летять, мов журавлі, за небокраї,
То опускаються на землю прабатьків.
Я їх, непослухів, щосили зупиняю,
Та годі втримати мрійливих шкідників.
То у дитинство крадькома заглянуть,
Згадають перші кроки і буквар.
То на могилах квітами прив’януть,
А то спричинять у душі пожар.
То вихоплять із юності картину:
Кохання перше в згадках віднайдуть.
Позаду – шляху більша половина,
Думки по ньому хмарами пливуть.
То тягарем повиснуть на долонях,
То почуттями в серці розцвітуть,
То вирізьбляться інеєм на скронях,
То мудрим змістом вічність осягнуть.
Згадаю перші пристрасні бажання,
Заглиблюсь у кохання кольори,
У перші втрати і розчарування,
У перші романтичні вечори.
То у майбутнє раптом понесуся,
В глибоку старість з посохом в руках.
А вслід думки відлунням озовуться.
Я істину знайду в отих думках.
Вони породжують ідеї, мрії, слово,
Із совісті виносять каяття,
Охоплюють собою все навколо.
В їх лабіринтах – висновки життя.
З думками наодинці небезпечно.
Їх простір всюди. Де його межа?
Від них залежу. Це беззаперечно.
Бо в їх полоні губиться душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2012
Чарівне, красномовне мудре слово,
Переплетіння звуків і фігур.
Мереживо граматики і мови,
Це цвіт алфавіту і розуму ажур.
О, слово, перл, народжений віками,
Плід всіх літературних починань.
Це мова душ, що стелиться рядками,
Основа вчень, рукописів і знань.
В нім різнобарвність звуків і відтінків,
Глибини надр і невагомість хмар,
Сонм варіантів, значень і відмінків…
О, слово, в тобі холод і пожар!
Мудрість віків і почуттів розмахи,
Голос думок і творчості маневр.
Слова – різноголосі, наче птахи.
І кожне – неповторності шедевр.
У кожного свій тон і зміст, і корінь.
Слова, мов сонце, світять у серця.
Бо кожне слово – спілкування промінь,
Це плід свідомості, це жест руки творця.
Із слів черпаєм змісту глибину,
З них ллється піснею мелодія душі.
В них нотки сліз чи терпкість полину.
Із них формуються і проза, і вірші.
Слова… Слова…Рядки, цитати, фрази,
Характер, настрій, осуд чи хвала, -
Усі емоції в сплетінні слів одразу –
Весь Всесвіт в собі вміщують слова.
О, слово, нерв великої системи
І всіх розмов незмінна складова,
Ти - атом мови, ти - її емблема,
І в спілкуванні - всьому голова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2012
Люблю до нестями засніжені скроні,
Натруджені, часом зашерхлі долоні,
Життєві сліди, що відбились в очах,
Думки, що блукають в безсонних ночах.
Пробачте, матусю, образи й непослух,
Пробачте малих нас, пробачте дорослих.
Прийміть щиру вдячність від кожного знов
За самопожертву, турботу й любов.
Завжди Ви у праці, завжди у тривозі,
Наш Ангел-хранитель в життєвій дорозі.
За кожного з нас у Вас серце болить —
Воліли б Ви небо до нас прихилить!
Стрічайте ще довго Ви нас біля брами,
В родинних обіймах тримайте нас, Мамо,
Допоки Вас маєм, всі біди – малі.
Хай Бог береже Вас! Уклін до землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2012
Все для тебя – капризы и тревоги,
Рассветный луч сегодняшнего дня,
Нектар цветов, тропинки и дороги,
И искорки сердечного огня.
Все для тебя – волшебный миг заката,
И звон дождя, и радуга, и свет.
И первый стих, написанный когда-то,
И ком обид, которых больше нет.
Все для тебя – малиновые губы,
И гладь озер, и птичье молоко,
Седые ивы, блики изумрудов,
Источники из райских уголков.
Все для тебя – и сказочные замки,
И прошлого немое письмецо.
И чувства, что порой не входят в рамки,
И майских снов ревнивое лицо.
Мечты, стихи, моря и водопады,
Росистый луг и утренний туман,
Любовь, что нынче сердцу — как награда,
И мой, никем не признанный, талант…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306312
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.01.2012
Розкрило небо очі волошкові
І сльози радості полилися на світ.
Зігнули брови дуги веселкові
І блискавично скинули привіт.
Враз засріблилось марево безкрайнє,
Щоку троянді вимила сльоза.
Яке ж це явище цілющо-життєдайне –
З небесних надр весняная гроза!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
Люблю тебе, квітуча Україно!
В тобі – мій дім і корені мої,
І вишиванки, й кетяги калини,
Ліси й поля, і ріки, і гаї.
Тарас. Дніпро. Веселки світанкові.
Рушник із хлібом-сіллю на столі.
І коси верб розплетені шовкові,
І люди, найщиріші на Землі!
Пшеничний лан з важкими колосками
І соловей у вранішнім садку,
Дитинство із привітними батьками,
І мова у калиновім вінку.
Пісні твої вражають глибиною, -
В них неба синь, що топиться в очах,
Дівчата з непідробною красою,
І юнаки, кремезні у плечах.
Фольклор твій борознить душевні рани.
В нім - мудрість пращурів, історія твоя.
В нім – біль життя, кохання і кайдани,
І велич праці, й пісня солов’я.
Народ твій легендарний, працьовитий.
За його долю Господа молю.
Тебе, барвінком-м’ятою сповиту,
Як матір ніжну, віддано люблю!
Твоє минуле - з відблиском тривоги.
В нім п’ятна крові, присмак гіркоти.
Тернисті тобі випали дороги,
Але ти йшла, хоч важко було йти.
Не піддалась, не впала на коліна,
Сльозинку гордо втерла зі щоки.
Моя геройська, славна Україно,
Ти удостоєна безсмертя на віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
Рум’яне золото на землю опадає,
Хмаринки плачуть сріблом-кришталем.
Природа очі вітром обтирає,
Прощаючись з останнім журавлем.
Холодний щем несуть владарки-ночі,
Мереживом квітчаючи траву.
Фарбує осінь контур вуст дівочих,
Підводить чорним борозну-брову.
Багряний день в осінньому полоні.
Відверто розкошує листопад.
Розкрила ніч в простягнутій долоні
Зіркових візерунків циферблат.
Ліси й сади вже стали менш тінисті.
Повітря чисте, пряне і в’язке.
Калина уквітчалася намистом.
Проміння дня – холодно-боязке.
Розщедрившись, художник-листопад
Додав краси кленовій голові.
Сріблиться рос кристальний виноград, -
То сльози осені застигли на траві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2012
Бібліотека – королівство тиші.
Тут особливий клімат і життя.
Тут спокій не бентежать навіть миші.
Тут слід історії і крок у майбуття.
Переступіть поріг бібліотеки -
Зустрінуть вас господарі полиць,
Поважні стелажі і картотеки.
А в кожній книзі – безліч таємниць.
Мовчазність тут присутністю лікує,
Тут аромат романтики стоїть.
Тут атмосфера спокою царює,
Життя епох і розуми століть.
Тут проза і поезія говорить
Класичним поєднанням поколінь.
В читацьких душах настрій часу творить,
Де кожний твір лишає власну тінь.
Тут тиша гучним подихом вражає
І затишок панує, ніби в сні.
Вам кожна книга душу відкриває
І зорепади знань несе рясні.
Тут світ дитинства виринає з друку
Пригодами з героями казок.
Тут таємничість простягає руку,
І детективи ваблять з сторінок.
Тут кожен співрозмовника знаходить
На власний смак. Серед спільноти книг
Чарівний світ науки верховодить,
І мудрість випромінюється з них.
Захоплює глибока чиста мова,
Що змістом слів збагачує знання.
Бібліотека – це скарбниця слова,
Невичерпна криниця пізнання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2012
Зима на вулиці. Зима в моїй душі.
Холодні, крижані пишу вірші,
Його слова є винуватцями цих змін.
І взагалі, всьому причина - він.
Його відсутність зранила без меж.
Хоча, поява була стресом теж,
Бо розбудила в почуттях весну.
Та ненадовго. В розпачі засну...
Вві сні б мені забутись хоч на мить,
Бо серце мліє і душа болить.
Його на горизонті вже нема.
А в серці крижанім - зима, зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2012
Зря звонками беспокоишь,
Зря приносишь мне цветы.
Для меня ты много стоишь,
Но влечешь меня не ты.
Зря ты греешь мне ладоши,
Шепчешь о любви в бреду.
Ты, быть может, и хороший,
Но не тот, кого я жду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305562
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.01.2012
Минула радість і печаль,
Були і «мінуси» й «плюсИ».
Що ж, як зустрілися, на жаль,
Одноіменні полюси?..
Автор
Я повертаюся до вас
Із заспокоєним сумлінням.
А віртуальний ловелас
За мною вже не ходить тінню.
Належу знов сама собі
І почуттями знов керую.
В торішній гамірній юрбі
Його вже голосу не чую.
Легенька згадка про оте,
Скоріш абсурднеє, кохання
Іще у снах моїх цвіте,
Як квітка осені остання.
Я пам’ятатиму той злет,
Але вже з мудрим розумінням.
Я спепелила наш дует,
Нетлінне враз зробивши тлінним.
Це злочин, мабуть, для життя,
Але отак для мене краще.
Були б взаємні почуття, -
Не вдіяла б цього нізащо.
Прийде спокуса ще не раз. –
На це я щиро сподіваюсь...
Я повертаюся до вас
І знов вам душу відкриваю.
09.01.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2012
Я зустріла його на сайті,
Зрозуміла – це саме він!
І в сердечному бухенвальді
Пролунав почуттєвий дзвін.
І з тих пір я згубила спокій
(Так незвично мені самій).
Вже щоденно, на кожнім кроці
Переслідує погляд твій.
Очі дивляться прямо в душу,
Ваблять соком п’янким вуста.
З цим захопленням жити мушу, -
Така грішна і ледь свята.
Я шепчу йому: «Віртуале,
Загаси в мені той вогонь.
Одягни почуття в вуалі,
Чи торкнися моїх долонь.
Відбери в мене жар сердечний,
Чи своє подаруй тепло.
Образ твій чарівний, статечний
Так тривожно хвилює кров.
З твоїх слів – занімілих звуків –
Почуття пророста дивне.
Я – в реальнім полоні муки…
Віртуале, почуй мене!»
01.01.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2012
Хай рясніють розмаїттям теми,
Хай натхненням рядки сповняються.
Хай ідуть в небуття проблеми,
А захоплення залишаються!
То ж, крокуючи в Новий рік,
Візьміть з Старого все найкраще.
Ще один перейдіть поріг,
Щоб зробити ковточок щастя!
31.12.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2012
О, если б только я имела
Воспоминание одно
О прикасанье тела к телу!
Но видно мне не суждено
Испить тех поцелуев хмеля,
Изведать ласку твоих рук.
Ведь не испытаны доселе –
Ни радость встреч, ни боль разлук,
Ни нежность атласного ложе,
Ни жар внутри горящих тел…
Блаженства миг. О, да! О, Боже!
Я так хочу. И ты хотел.
Моменты сладостной истомы
Так часто снятся нам двоим.
О, загляни в мои хоромы,
Мой неизведанный интим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303520
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.01.2012
Вельмишановні читачі,
Ви наші побратими. –
Для вас ми пишемо вірші,
Для вас складаєм рими.
Ми намагаємось вгадать,
Що читача хвилює,
Про що доречніше писать?
Що ранить?.. Що лікує?
Читацькі відгуки для нас –
Бальзам душі, чи терен.
Від них залежить, що Пегас
Зримує на папері.
Кожна емоція – це вже
Читацька небайдужість.
Пегас сумує чи ірже, -
А все ж, вражає душі…
Хай настрій створених рядків
Хвилює до нестями,
Щоб душі наших читачів
Сповнялись почуттями!
Вони – наш стимул, наш взірець,
Наш компас і наш гід.
Це наш порадник, накінець . –
Тож, прислухатись слід.
Душевним сяйвом і вогнем
Байдужість спалим вщент.
Нехай зростає з кожним днем
Читацький контингент!
Для вас колоссями віршів
Хай родить творча нива!
Якби не було читачів,
Кому б душа творила?..
31.12.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2011
Ти палка зоря в обіймах ночі,
Пісня серця, потічок стрімкий.
Ти мій Ангел, чистий і пророчий,
Ти мій світ – далекий і близький.
Ти моє натхнення і підтримка,
Снігопад, гроза і буревій.
Ти моя веселка і хмаринка,
Берег сподівань щасливий мій.
Ти моя мрійливість і безсоння,
Сьогодення й світле майбуття.
Я в твоєму ніжному полоні
На душі карбую почуття.
31.12.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2011
Приносить літо в золотавих жменях
Десерти: сік, компоти і варення.
Від смакоти примружуються очі.
Вуста вже ситі, та спочить не хочуть.
Автор
Додолу падають багряні абрикоси,
В духмяних щічках – веселкові роси.
В цнотливих тріщинках від надлишку медку –
Рожеві сонечка під деревом в садку.
Розсипалась у травах літня врода.
П’янка достиглість зичить насолоду.
Наповнені вже й кошик, і долоні.
Куди ж вмістить ці вогники червоні?
Гаряче сонце лихоманить щічки,
Здається, що в саду палає нічка.
Милуюсь ніжним відблиском здаля, -
Зірковим килимом покрилася земля.
Це щось подібне на багряний град, —
Обожнюю фруктовий зорепад!
Несу зірки до маминого столу.
Вони ж все падають і падають додолу…
10.07.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2011
Рассвет с лунной ночью простился,
А ивы не спрятали слез…
Как будто наш май заблудился
В кудрях белокурых берез.
Я брожу по осеннему парку
И сама удивляюсь себе:
Отчего по-весеннему жарко?
Почему цветет сад в сентябре?
Вновь каштаны зашторили тенью
Ту аллею, где шли мы с тобой.
В нашем парке запахло сиренью
И жасмином, и мхом, и мечтой…
Сквозь сугробы с багряной листвою
Пробивается нежно трава.
В нашей осени пахнет весною
И кружится от чар голова.
Помню я милых глаз глубину.
Поцелуями нежно пьяня,
Ты меня увлекал у весну,
Отыскал в майских звездах меня.
Ты меня к этой жизни вернул
И со мной радость встречи познал.
Ты меня в море грез окунул,
В океане любви искупал!
Я поведаю всем, кто не спросит:
- Не спешите прощаться с мечтой! -
Для влюбленных сердец даже осень
Будет вечно цветущей весной!
2011г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303194
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.12.2011
Тривожать душу чисті почуття,
До тебе тягнуться розгорнуті долоні.
Кохання, як довірливе дитя,
Наївно нас тримає у полоні.
Ще не навчилась я не червоніть.
І ти боїшся зайве щось сказати.
Зате вуста цілують кожну мить -
Водночас і солодкі й терпкуваті.
Від посмішок розвиднюється ніч,
Мигдаль очей п'янить чарівним блиском.
Два серця розмовляють віч-на-віч,
Цвітуть слова під почуттєвим тиском.
Тіла горять від трепетних бажань -
І нам так мало зоряної ночі.
Ніяковію від палких зізнань,
А ти все їх шепочеш і шепочеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2011
Я погрузилась во мрак, где нету больше Вас.
Где был зловещий знак, где жар любви погас.
Где не звучит романс, где наслажденья нет,
Где мир–сплошной туман, где не цветет рассвет.
Где нет уж томных глаз, где нету нежных рук,
Где нет уж милых фраз, где друг уже не друг.
Так непривычно мне во тьме страданий жить.
Забыть веселый смех, в безмолвии тужить.
Теперь в кромешной мгле пишу свои стихи.
Пришла расплата мне за прошлые грехи.
Зачем познала Вас, чтобы теперь страдать,
Чтоб плакать каждый час, чтоб по ночам рыдать?
Погашена свеча таких прекрасных чувств
Обида сгоряча слилась с любимых уст
И горькой пеленой закрыла путь к звезде,
Которая с тех пор не светится нигде.
Угасла вместе с ней надежда на возврат.
Печаль последних дней сулит лишь чувств закат.
Казалось, я нашла причал своей любви.
Иллюзия ушла, уж сколько не зови…
Оплошность жизни всей нам вряд ли Бог простит.
Как жаль, что мир ничей. Как жаль, что свет убит.
Как жаль, что души врозь и нет чутья в сердцах,
Прозябших уж насквозь в предчувствии конца.
***
Мир для меня постыл. Печаль полынью стелится .
Ваш след давно простыл. А мне, увы, не верится.
Да, Вы ушли, родной. И в этом вся беда,
Что не на час-другой. Ушли Вы навсегда…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302984
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.12.2011
Кохання – це горілка з перцем,
Коли від нього плаче серце.
Кохання – це солодкий мед,
Коли не випуска з тенет.
Кохання – біль і насолода,
Це – стан душі, її погода.
Кохання – блеф, кохання – ласка,
Ілюзія, реальність, казка.
Кохання – розмах почуттів,
Момент, що в вічність відлетів,
Вписавшись в літопис навік,
Де в ролях – жінка й чоловік.
Тривоги, пристрасті, бажання –
Це теж – любов, це теж – кохання.
В нім відчуттів переполох,
Де спільне все – одне на двох.
Кохання – зірка, що летить,
Кохання – море, що штормить.
Кохання – світло, ніч і день,
Рядки віршів, розлив пісень,
Безмовні погляди очей,
П’янка заласканість ночей,
Сюрпризи рідкісних дарунків,
Гарячі дотики цілунків,
Те, що збагачують роками,
Те, що не втримати руками,
Те, що шукаєш навмання.
Це те, що хочеться щодня.
***
Хто це усе не відчував?
Мабуть, лиш той, хто не кохав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011
Це хто такий чарівний, ніжний, близький
Весною й щастям світиться здаля? –
То жінка, що стоїть біля колиски.
То мати, що плекає немовля.
Це хто так підбадьорливо шепоче
І заспокоює вмить острах оченят? –
То жінка-мати з посмішкою сонця
Веде до школи любих пташенят.
Що то за постать? Як її на ймення?
В очах – любов, і ніжність, і тривога.
То жінка-мати, що з благословенням
Дітей тужливо виряджа в дорогу.
По світі розлетілись журавлі.
Тепер їх важко до гнізда зібрати.
Їй все одно – дорослі чи малі, -
У вічному чеканні жінка-мати.
Упало сиве пір’ячко до ніг.
Та годі вже рукам його піднять…
То жінка-мати вийшла на поріг
Дітей, внучат і правнуків стрічать.
Любов її – як сплав душі і сталі.
Ні з чим цю жертву серця не зрівняти!
В усі віки стоїть на п’єдесталі
Благословенна небом жінка-мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011
Я не дозволила тобі себе любить.
Я не хотіла марити тобою.
В ту доленосну світанкову мить
Тебе не ощасливила жагою.
"Іще не час, - подумала, - ще рано!"
Із пристрасних обіймів утекла.
І навіть в грі інтимного дурману
Цю грань переступити не змогла.
Образила? Можливо. Розумію.
Передчуваю: більше не прийдеш.
Та зраджувати принципам не вмію.
Тоді себе зненавиджу. Еге ж.
Так, самолюбство в мені торжествує. -
Твоє ж, принижене, руйнує почуття.
Шепчу до серця. Та воно не чує.
В моєму ж - біль, печаль і каяття.
Вдягнулось в хмари небо голубе.
Даремно я прояснення чекаю.
Як важко було не пізнать тебе!
Ще важче - зрозуміти, що втрачаю...
14.12.11р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2011
Даже тогда, когда скажу: «Не надо!»
Даже тогда, когда скажу: «Не смей!»
Не верь мне. Я придумала преграды, -
Преодолеть любовью их сумей!
Л ю б и м е н я…
Найди в себе потенциал терпенья,
Капризы научись прощать мои,
Сумей моим остаться вдохновеньем
И песни продолжай дарить свои!
Л ю б и м е н я…
Даже тогда, когда скажу: «Не знаю»,
Даже тогда, когда в ответ смолчу, -
Ты помни: я любви всегда желаю
И нежностей твоих всегда хочу.
Л ю б и м е н я…
Даже, когда ждешь помощи с небес
И лопает совсем терпенья нить,
Даже тогда, когда все надоест.-
Не прекращай, прошу, меня любить!
Л ю б и м е н я…
Ты сможешь. Я уверенна. Я знаю.
И стойкость твоих чувств давно ценю.
Как терпишь ты меня, не понимаю.
За преданность – и я не изменю!
Л ю б и м е н я…
Твоя любовь пережила закалку,
Надежней стала, тверже, чем гранит.
И в благодарность за твою смекалку
Она все выдержит, окрепнет, победит!
Л ю б и м е н я…
Ты научись терпеть мои капризы,
Напрасно ничего не обещай.
И даже неприятные сюрпризы
Всегда великодушно мне прощай!
Л ю б и м е н я…
Даже тогда, когда не отвечаю,
И не звоню, и обижаюсь вновь,
Ты знай: тогда я в мыслях повторяю:
«Спасибо, мой хороший, за любовь!»
Л ю б и м е н я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302637
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.12.2011
Мамині очі – поля волошкові,
Сповнені ніжності, ласки, любові.
Мамині очі – глибини блакиті,
Ніжним ранковим серпанком сповиті.
Мамині очі, як зорі, сіяють,
Очі, що спокою й втоми не знають.
Опікують пильно вони з пелюшок,
Ведуть крутизною життєвих стежок.
Дитинство голублять, мов сонце у казці,
Леліють, купають в любові та ласці.
Навчають малечу робить перший крок,
До школи приводять на перший дзвінок.
Вони біля ліжечок кожну хвилину
В глибокому смутку за хвору дитину.
Всі болі спішать пригорнуть до грудей,
Відгонять тривоги від любих дітей.
З дітьми все гаразд – то радіють, сміються,
Спіткає біда – то слізьми обіллються
Й засмучений погляд звертають до Бога.
В молитві очей – і надія, й тривога.
Невдачі дітей – материнські невдачі.
Їх мамині очі в серцях наших бачать,
Журбу переймають від діток до себе,
В хресті співтерпінь відчувають потребу.
Мамині очі розгонять печалі,
Привітно стрічають з далекої далі.
А потім в сльозах до воріт проводжають
Своїх пташенят, що з гнізда відлітають.
І знову невтомно стоять на порозі,
Чекаючи нових візитів в тривозі.
Мамині очі від щастя радіють
І разом зі скронями з горя сивіють.
Тихі, заплакані, майже прозорі,
Згаслі, принишклі, як стомлені зорі.
Скільки ж ці очі ночей не доспали,
Скільки провин своїм дітям прощали!
Вони всюдисущі – ці мамині очі,
Навіть у снах нас голублять щоночі.
Навіть тоді, як не стане вже мами,
Очі ці з неба слідкують за нами.
Разом із сонцем тепло своє ллють,
Святу благодать на дітей своїх шлють…
Через віки, як видіння пророчі,
Ведуть по життю ніжні мамині очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011
Благословення з батьківської хати –
Найбільшая земная благодать.
Символ добра – старенькі батько й мати,
І це добро потрібно цінувать.
В батьківську смертоносную годину
Багато хто згорьовано казав:
«Якби ж вернуть їх знову у родину, -
Я б їх сліди довіку цілував!»
Печаль наляже хмарою, коли
Їх сивий дим сховає за горою.
«Ми ж мали бути поруч! Ми ж могли!» -
Та білий світ уже покривсь журбою…
Ні, не чекаймо того дня страшного,
Щоб зрозуміти втрати величінь!
Батьків у вічність поведе дорога,
Для нас – розкаяння нависне чорна тінь.
Усуньмо з шляху світові принади
У лабіринтах швидкоплинних літ.
Не ігноруймо батькові поради,
Цінуймо материнський заповіт.
Тримаймо їх в постійнім полі зору,
І одиноку старість, і думки.
Їх сива мудрість – рада і опора,
Це наш дороговказ на всі віки!
Про борг наш вічний завжди пам’ятаймо.
І щоб не було в серці каяття, -
Навідуймо, любім, допомагаймо,
Шануймо батька й матір за життя!
2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011
Болезненно мы так воспринимаем,
Когда мужья все в гречку норовят.
Мы огорчаемся, ревнуем и страдаем,
Они ж – на двух фронтах любви хотят!
Но, посмотрев на жизнь глазами правды,
В вопросе том окажется ничья –
Мы, женщины, приветствуем те факты,
Когда чужие любят нас мужья!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302221
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.12.2011
Ти втопився в моїх очах. –
Рятувати тебе не хочу.
Серед натовпу зір-дівчат
Лиш мені про любов шепочеш.
Поцілунком торкнувшись вій,
Розтривожив душевні струни.
Я – твоя і ти – тільки мій. -
Це найбільший в житті дарунок.
Ти смарагди моїх очей
Розчинив у своїх озерах.
Вийшов колір п’янких ночей
В світанкових цілунках неба.
Я - під враженням почуттів,
В лабіринтах п’янкого щастя.
Ти мене зчарувать хотів? –
Мабуть, скоро тобі це вдасться.
Через погляд отой магічний
Нишком серце моє вкради.
В твої очі б дивилась вічно.
Й ти свій погляд не відведи!..
22.12.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011
Останні подихи замріяного літа…
Повітря стомлено під хмарами висить.
Гойдає вітер пурпурові віти. –
Така солодка й неповторна мить.
Серпневі дні достиглістю чарують,
Світанки з верб гарячі роси п’ють,
Медовим щастям почуття годують,
Рясним промінням радість віддають.
Бджола із жалем топче медоноси,
Останні крапельки нектару добува.
Сумують вже підстрижені покоси,
Про щось віщує мудрая сова.
Сховався день під тінню пишних яблунь,
Милується рум’яним холодком.
Готуючи важкі медові краплі,
Зібрався рій хмаринок за ставком.
Сплелись вінки барвистим перевеслом,
Краса полів вже зібрана в букет.
Гаряче марево сьогодні ще воскресло, -
Чи ж завтра зможе вибратись з тенет?
Коротші дні і холодніші ранки,
Хоч полудень ще досить запальний.
Хмеліють ще мережані серпанки,
Та подих осені вже чується стальний.
Вкриває ніч свою засмаглу ногу.
Останній помах літнього весла…
Готуючись в непрохану дорогу,
Відходить літо з кошиком тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2011
Я люблю запах м’яти духмяний,
Аромат чарівних матіол.
Я люблю, коли поряд коханий,
Його вуст і очей ореол.
Я люблю, коли поряд натхнення,
А в душі – почуття і весна.
В снах – казкового диво-оленя,
В щасті – дотик до самого дна.
Я люблю з прохолодою руки
І гарячі звабливі вуста.
Я люблю літні макові луки
Й коли осінь цвіте золота.
Коли в травах метеликів сила,
Коли бджілка шепоче джмелю:
«Я з тобою безмежно щаслива,
Я люблю, жу-жу-жу, я люблю…»
Я люблю, коли рими чарують
І торкається віршів папір.
Я люблю, коли голос мій чують,
Коли щастя засліплює зір.
Коли я просто вільна й щаслива,
Коли мир і здорова сім’я,
Коли поряд душа незрадлива
Відчуває те ж саме, що й я.
Я люблю найзвабливіші ласки,
Я люблю поцілунків розмай.
Я люблю, коли душі без маски
І коли почуття – через край.
Я люблю шовковисті долоні,
Коли стан - в твоїх дужих руках.
Коли серце в щасливім полоні,
Коли присмак жаги у думках.
Я люблю, коли мрії досяжні,
Поважаю змістовні вірші,
Почуття щоб – взаємні і справжні –
Розцвітали на клумбах душі.
Я люблю афоризми повчальні
І дотепнії жарти люблю.
Я люблю напівтемряву спальні,
Благородство і щирість хвалю.
Я люблю, щоб жевріли надії,
Я люблю романтичні пісні.
Я люблю, щоб збувалися мрії
І з’являлося бажане в сні.
Я люблю відчуття насолоди,
Часто в згадках гортаю ті дні,
Коли пестило лоно природи,
Коли ти був найближчим мені.
Я приємні люблю хвилювання
І все те, що Господь нам послав.
Я люблю поетичне кохання,
Імена з славним коренем «слав»…
Я люблю подарунки робити,
Я люблю гармонійне злиття.
Я щаслива, що вмію любити!
Я люблю це мінливе життя.
24.12.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2011