Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Біда прийшла на Україну,
Покрила темним полотном,
Комком у горлі кожну днину,
Сльозами, болем – не добром…
У мирний час підступна куля
Людей косила і валила з ніг,
ЛЮДЕЙ, які Країну-неньку боронили,
ЛЮДЕЙ, які заради нас усіх на передову пішли.
Біда прийшла на Україну…
Прийшла і мороком своїм,
Матусі голову покрила,
Біда!!! – Ой чорним полотном!!!
ГЕРОЇ славні Україну боронили,
Свідомо й віддано, не шкодували сил.
У холоді, у болі і тривозі,
Але з гарячим СЕРЦЕМ і з ДОБРОМ!!!
І полетіли АНГЕЛИ у небо,
Забрали СОТНЮ мужню під крило,
І понесли у Піднебесся вгору,
В Господню путь, вже не земну…
Рідненькі наші, світла ВАМ дорога,
Рідненькі, світла пам’ять ВАМ.
Молімося за наших славних тих, хто на Майдані,
Віддали найдорожче в світі – то ЖИТТЯ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507888
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2014
Трава зів’яла у долонях,
Чомусь і в грудях запекло.
І біль відчула я у скронях,
Здавалося, що все втекло.
Втекли і радість, і тривога,
Розвіялись думки сумні.
Для мене – це велика перемога,
Приймати подвиги малі.
Ті подвиги для мене є життєві,
Важливі, необхідні як вода.
Хоча вони бувають і миттєві,
Проте від серця йдуть і чисті як сльоза.
Ті почуття, що в серці є у нас,
Які плекаються ще із дитинства.
Потрібно повертати і не раз,
Чесноти щирі, настанови материнства.
Світ вже давно став сірий і сумний.
Тривожний і жорстокий.
І доброти відсоток вже малий,
Натомість жорстокості є показник високий.
Нам варто схаменутись, зупинитись,
І зрозуміти, що важливим є у даний час.
І тільки у хороших справах не втомитись,
Творити, мислити заради нас.
Трава зів’яла у долонях,
Та в грудях не пече зола.
Бо є надія, що усвідомлений той біль у скронях,
Обрушиться і зникне як скала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507849
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.06.2014
Минає час, летить невпинно,
Душа і вітер – безупинно.
Ніхто не в силі зупинити час,
Він часто так бентежить нас.
Дитинство швидко пролітає.
Тоді душа весело грає.
У радощах, емоціях, як у польоті,
Ми ніби відриваємось від плоті.
Тим часом юність поспішає,
Дитинство безтурботно десь минає.
В житті період цей яскравий,
І ніжно-бездоганний, а для любові вдалий.
Та час за нами поспішає,
І за етапом знов етап минає.
Період зрілості прийшов,
І якось непомітно нас знайшов.
Дивлюсь у дзеркало, вже скроні сиві,
Думки про безтурбоття вже не милі.
Любов так ніжно огортає сина,
А у душі чомусь пропали крила.
Ось так із року в рік усе мина,
З’являється у глибині свідомості вина.
Не встигла, не зробила. – І чи буде час?
Він так важливий кожному із нас.
Час мудрості настав. – Невже стара?
А ще недавно я була мала.
До мами з татом пригорталась,
На гойдалці усміхнена гойдалась.
Та сум із серця викидаю,
Не все ще встигла, точно знаю!
Тому спішу я жити і творити,
На благо рідних, адже заради них так варто жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507845
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.06.2014
Я бачила сьогодні тінь.
Вона неслась як заметіль.
Кружляла, падала і підіймалась,
То вгору, вниз – вона металась.
Я вже хотіла тінь ту наздогнати,
Спіймати, пожаліти, запитати:
- Чому ти хутко так біжиш?
- Чому ти стрімголов летиш?
Та тільки я до тіні наближалась,
За руку все схопити намагалась,
Вона ураз щезала й пропадала,
Та тільки пилу гору залишала.
Мені так шкода тіні стало.
Щось усередині дихнути не давало.
Хотілось вслід їй прокричати:
- Одній тобі нічого не здолати!
Що ж за турбота та печаль,
Ту тінь направила у даль?
Чому вона сердешна, одинока,
Блукає світом як морока?
Мабуть, побита горем і печалем,
Вона зі смутком й жалем.
По світу ходить і блукає,
Все спокою й добра шукає.
Враз тінь неподалік з’явилась
Поволі підійшла і зупинилась,
Я простягла на зустріч руку
Натомість, в серці я відчула муку.
Не знала я, що тінь – то я,
Не знала я, що й біль моя,
Ось тільки зрозуміла я пізніше,
Що трапилось зі мною щось раніше.
Не просто тінь мені з’явилась,
Вона як ранок сивий причаїлась.
І в слушну мить зійшла як сонце,
Постукала в душі моє віконце.
- Спасибі, - тіні я тихесенько сказала.
Вона всміхнулась й враз … пропала.
Лише повітря подих я відчула,
І ніжно прохолода промайнула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302694
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2011
Кохана, світла, добра і прекрасна.
До глибини душі мила й ясна.
Неперевершена і щира, віддана у всьому.
Рідненька мама, низький уклін перед тобою.
Ще з літ малих у пам’яті заклалось,
Те почуття, що у свідомості сховалось,
Яке із материнським молоком всмокталось,
Із покоління в покоління передалось.
Його словами не сказати, не описати,
Його душевно можна тільки відчувати.
Воно ще більше за любов і вірність,
Воно беззаперечним є, як наша дійсність.
Це почуття, яке матуся-ненька прищепила,
Своїм терпінням і добром вкрапила.
Як по зернинці, з дня у день вкладала,
У серденько дитяче закладала.
Матуся, нене … сказати дякую – це буде мало,
Вклонитись і припасти до колін, поцілувати руки … мало.
Сердечна, ти є всесвіт і небесна,
Ти є життя, любов, і голос піднебесся.
Рідненька, нехай Господь тебе охороняє,
І силою, наснагою та довголіттям наділяє.
А доля щоб прихильною була для тебе,
Бо ти є найдорожчий дар для мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302419
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.12.2011
Проходять дні, минають роки,
Життя дає свої уроки.
Ми їх сприймаємо у каятті,
Щоб не оступитись знову у бутті.
І з дня у день, і з року в рік,
Невпинно пролітає вік.
І як ріка гірська, усе змиває,
Та тільки пам’ять не забуває.
Ми носії життя і долі,
Ми є народжені для волі.
Вона ж для нас як сонце і повітря,
Та інколи як гостре вістря.
Ось так щомиті і щодня,
Заради кращого життя,
Багато справ хороших і поганих
Ми робимо для себе славних.
Для кожного із нас своя дорога,
І в кожного своя пересторога.
Хтось прагне слави, перемоги,
Комусь достатньо тільки змоги.
І так заведено у світі,
Що в кожного є різні миті:
Благополуччя, радості, любові,
Туги, недолі і душевної неволі.
Одразу все й в усьому добре не буває,
Мабуть, історія і прикладів таких не знає.
У тому й сенс, щоб з-поміж слави,
Ми один про одного не забували.
Живи, твори і відкривай нове,
Люби, цінуй і віддавай своє.
Умій ділитись найдорожчим в світі –
Любов’ю серця… навчись… щомиті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302230
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2011