| Сторінки (2/162): | « | 1 2 | » |
Мечі зблиснули у горі,
В руках затиснуті до болі
І за гріхи мабуть старі,
Два друга стрілись у двобої.
Така вже випала їм доля,
Така богів сувора воля,
Що в купу їх звела обох,
Ділить життя одне на двох.
Разом з дитинства підростали,
Одного дня рабами стали
І в гладіатори їх взяли
В один проклятий день.
Одним богам вони молились,
І сни однакові їм снились.
Таке їм випало життя,
Піти з арени в небуття.
Недоля змусила до бою,
Та серце крається від болю.
Убити друга-земляка,
Не підіймається рука.
Немає вибору,о доле!
Хтось мусить згинути отут.
Трибуни вимагають крові,
Не розрубати рабства пут.
І знов зійшлись,дзвенять мечі.
В очах пітьма,як у ночі.
Не друзі вже,чужі немов
І полилась червона кров.
Впав на коліна друг,схиливсь,
На небо жалібно дививсь.
Скривився від пекельних мук.
Всміхнувсь,меч випустив із рук.
І друг ногою став на друга.
В очах його смертельна туга.
Він присуду трибун чекав
І певно ще надію мав.
Підняв угору меч кривавий,
Життя для друга друг благав,
Та марно.Римлянин лукавий
У землю пальцем показав.
Пробач мій друже-друг сказав.
У очі друга подивився.
Вклякнув,до нього притулився,
Та враз,на меч грудьми упав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314074
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.02.2012
Скажи орел,скажи могутній
Чому ти крила опустив.
Чому зориш ти оком мутним,
Де побратимів розгубив?
Чому сидиш ти на могилі,
Чи в бій піти не маєш сил,
Чи у життя свого на схилі,
Піднятись ввись шкодуєш крил?
Тут у низу тобі не місце.
Слабкого птаха це уділ,
Не зможеш бачити ти звідси
Тобою зроблених вже діл.
Лети орел,лети у небо,
Бо лише там у вишині,
Є у житті орла потреба,
Там служить він своїй меті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313716
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2012
В тихім гаю тонка Черешня
Під старим Дубом проросла.
Тяглась до сонечка,сердешна,
Та дотягнутись не могла
Все вигиналася,тендітна,
Та гілля вгору все тягла.
На долю скаржилася бідна,
На землю мало не лягла.
А старий Дуб на то байдуже
Дививсь з своєї висоти.
Не переймався з того дуже
І не сказав:-Прости,прости..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
На галявинці,під дубом,
На плаский старий пеньок,
У чоботях,в теплій шубі,
Сів спочити сірий Вовк.
Заморився бідолаха,
Ледве лапи вже волік.
Від собак тікав,невдаха,
Пам`ятатиме по вік.
Тож присів спочити трохи,
Обтрусив із шуби сніг.
Якби менш кусали бпохи,
То мабуть би і приліг.
Зажурився сіромаха,
Мабуть долю розгнівив:
-Чом це я така невдаха?
Щастя зовсім загубив.
Мало псам не вскочив в пащу,
Ніби зовсім втратив нюх,
Що й пастух-оте ледащо,
Замахнувсь на мій кожух.
До хребта прилип живіт,
Навіть вже і не буркоче.
Зі страху холодний піт,
По спині мене лоскоче.
Ні,не хочу я так жити,
Раз усього я боюсь.
Щоб не датись псам вловитись,
Краще піду утоплюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313414
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 12.02.2012
Тьохнув раптом соловейко,
Тьохнув раз імов затявся.
Мабуть,сам себе злякався.
Та збудив усеж він Стаха:
-Що ти зробиш,клята птаха,
Ще ж і півень не співав,
Як ти,дурню,загорлав.
Повернувся Стах на бік,
Та веретою накрився.
Знов у сон,мов провалився,
Із життя неначе втік.
-Ку-ка-рі-ку, ку-ка-рі-ку,
Раптом півень закричав.
Стах зіскочив на долівку,
Ледве очі розіп`яв.
Ухопив він макогона,
Та загилив в крикуна:
-Згинь ти клятая ворона,
Хай тя схопить сатана.
Сон уже кудись подівся,
Та й вставати вже пора.
Одягнувся Стах,умився,
Піч палила вже стара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313411
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.02.2012
Тобі несу червоні маки,
Як і колись,у перший раз.
Навкруг буяють квіти всякі,
Та маки наші,лиш для нас.
Пелюстки прохолодний дотик
І запах терпкий нас п`янить.
Природи,всім законам проти,
У юність милу час летить.
На береги спокійної Лугані,
Під верби мрійного Дінця,
В степи у ковилу убрані
І знову жар палить серця.
І твої очі,сірі очі,
Вологу теплу струменять,
І ніжні обриси дівочі
Мене спокусою манят.
Гарячих уст солодкий трунок
Знов на устах моїх горить-
Ми,нишком,вкрали поцілунок,
І час спинивсь.О дивна мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2012
Стоять в дикім полі
Високі тополі.
Під спекотним сонцем
І вітром стоять.
Махають гілками,
Немов би руками.
Сказати щось хочуть,
А може не хочуть.
Стоять та мовчать.
Скажіть нам тополі
Про дикеє поле.
Про хмари і зорі,
А може про нас.
Про нашу недолю,
Про волюную волю,
Про щемну до болю,
Сказати вже час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312902
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2012
Волошки сині - очі,очі,
Мені наснилися у сні,
Неначе,небо по весні,
Чарівні,звабливі,дівочі.
Немов дві зірки мерехтіли,
Блакить лили,то враз синіли
І наче хвилею морською,
Лукаво бавились зі мною.
Тепло весняне дарували,
То серце холодом скували,
І все ж,здавалося мені,
До себе кличуть,чарівні.
Та,мабуть,марилось мені,
Бо стали враз вони сумні.
Погасли раптом серед ночі.
Мабуть,всміхались не мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2012
На щоглах хлопають вітрила,
В човнах варяги,чи купці?
Летять по морю,мов на крилах
В козацьких чайках молодці.
Їм би в ставку мутити воду,
Так ні,на море подались.
Якого пня вони,якого роду,
Чому за шаблі узялись?
Чому не орють землю плугом,
Чому вхопились за весло,
Чому домівку кличуть Лугом,
Яке посіли ремесло?
Гадай,гадай не відгадаєш.
Тепер усі вони пішці,
Та по рукам усе ж пізнаєш,
Що ковалі вони йшевці.
І хлібороби й гончарі.
Вони взяли у руки зброю,
Ще молоді і вже старі,
Тепер жадають тільки бою.
ТО чи ж боятися їм моря,
Коли війна їх ремесло?
Комусь усе ж ,всміхнеться доля,
А може й всім,й таке було.
У долю вірять відчайдухи,
Чого ж журитися тоді?
Не спинять їх фальшиві слухи,
Що тоне,бач,козак в воді.
Не може бути,їй же Богу,
Щоб взяв козак,тай потонув,
Лиш наказний в таку дорогу
Хіба б післав і не моргнув.
А без наказу не посмій,
Бо бити будуть як у торбу.
Скуштуєш брате харч пісний
І втратиш геть ти славу добру.
А це страшніше і за смерть.
То ж уперед,вже видно кручі.
Нам все ж зручніша земна твердь,
Ніж ночви ці в воді пливучі.
Вперед на кручі!Слава!Слава!
Гримить в руках важка піщаль.
Війна,козаче,не забава,
Упав в бою-кажи прощай.
Кидай пищаль.В шаблі! В шаблі!
Чи моряки,а чи піхота.
Міцніш тримайтеся землі
О!Це козацька вже робота.
Тут ,брате мій ми на коні,
Хоч без коня,ми ж не кіннота.
Пора злякатись й сатані-
У бій пішов козак-піхота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312565
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.02.2012
З Богом синку,уперед,
Рубай наліво і направо.
Татари,брат,не очерет,
То ж не дрімай,крутися жваво.
Тримайся далі від начальства,
Сідай скоріш до казана.
До кошового візьмуть братства-
Страшний не буде й сатана.
Прикрий товариша й себе
Не забувай у цій халепі.
Вклонися шаблі при потребі,
Не вкоротила щоб тебе.
Люби коня, сильніше жінки,
Бо без коня ти не козак.
Не спи ніколи біля стінки,
Бо впхнуть у бік тобі тесак.
Не слухай,синку,свисту куль,
Вони відлиті не для тебе.
Не лізь на списа без потреби,
Тримайсь сідла,як трона круль.
Поважно стався до гармати,
Бо вцілить де,не знає й кат.
Навчись на кобзі добре грати,
Тоді і кухар тобі брат.
Якщо тікає твоя сотня,
Біжи козаче,скорше всіх.
В твоїх ногах рука Господня,
І не зважай на дружній сміх.
Та не втікай від молодиці,
Вона поганого не втне.
Вона не ворог,хоч в спідниці
Іприласкає,й пригорне.
А головне ,тримайся купи,
Не пхайся синку уперед.
Не вскочить щоб татарам в руки,
Сховайся синку в очерет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312347
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.02.2012
Є ім`я,наче пісня,наче символ землі,
Наче квітка весняна духм`яна.
Україну завжди нагадає мені
І ім`я це чарівне-Оксана.
І завжди в чужині,
Коли сумно мені,
Лиш почую я рідне Оксана,
Пригадаю пісні,
Що співала мені,
Про Вкраїну співала Оксана.
Пригадається дім і рушник на столі,
Біля хвіртки задумана мама,
А у хату тихенько влітаютьпісні-
На подвір`ї співає Оксана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
-Скажи дідуню,в давнину,
Коли ти був ще молоденький,
Ходив ти,мабуть,на війну
І боронив Вкраїну-неньку?
Життя цікаве ти прожив,
Не те,що зараз біля печі.
Мабуть в походи ти ходив
І в них твої зігнуло плечі.
-Так, всяке було в старину,
Не те що зараз,мій онуче.
На ляхів йшли ми на війну,
І біль від ран ,ще й досі мучить.
Та що ті рани,то пусте.
Життям платили ми за волю.
Робили діло ми святе,
Та хто ж то знає свою долю.
Дав Бог гетьманів нам,дитя,
Військову вдачу і наснагу,
Та друга вірного,життя
Не дало нам,лише зневагу.
Татарів взяли ми в союз,
Бійців хороших,що й казати,
І хан їх був не боягуз-
Вродила їх зрадлива мати.
Бо зговорились чужаки
І поступ наш спинила зрада-
Відвів Герей свої полки,
Бідою кінчилась осада.
І бупа січа там страшна,
І сотні наших там упали-
Кістьми за волю полягали,
Та була жертва ця марна.
Знов лях нам волю диктував,
Й спинити це не було сили.
Знов пан за чуба хлопа брав,
І бідні вдови голосили.
Богдан подавсь до москалів,
Тепер у них шукав рятунку.
Нас у таке ярмо завів,
Що краще б він напився трунку.
І тут,онуче,знову зрада
Поклала волі нашій край.
Гнітила нас московська влада
І гнітить досі,пам`ятай.
Вкраїну нашу Малороссю
Тепер москалики зовуть.
Паплюжать мову,волю дусять,
Та дасть Господь,все ж пропадуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312086
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.02.2012
Зоряна ніч знов дарує надію.
Я гукаю у всесвіт,я благаю:
- Прийди.
Я шукаю тебе,чарівна Аеліто,
Я чекаю тебе,як дарунок судьби.
Аеліта,Аеліта,
Усміхнися з краю світу,
Відродися з моїх марень,
Оплотись з моїх думок.
Аеліта,Аеліта,
Озовися з краю світа,
Подивися з тої далі
В мій галактики куток.
Ти приходиш у сни ,чарівна Аеліто.
Я пізнаю тебе з-поміж тисяч жінок.
Ти зродила в душі зачароване літо,
Тож на зустріч зроби хоч один лише
Крок.
Я до тебе злечу,полечу на край світу,
Ти мене лиш поклич ,хоч з далеких
Зірок.
Я кохаю тебе ,чарівна Аеліто -
Моє ніжне творіння мрійливих думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2012
Понад річку між полями,
Не близький з чужини путь,
Із гарматами й возами
Козаки з походу йдуть.
Пішки йдуть,на конях їдуть,
По траві і по шляху.
Та широкими штанами
Піднімають пилюгу.
Йдуть неквапом,потихеньку
Щоб не вибитись із сил.
Жінку згадують і неньку,
Хто з дівчат з далеких сіл.
Всяк своє на думці має.
Йдуть,мовчать,привала ждуть.
Квола лайка з уст злітає,
спраглі коні зрідка ржуть.
Лізе курява у ніздрі,
Та й в потилицю пече.
Обладунки тягнуть різні,
Та піщаль плече товче.
Сотня йде,за нею друга,
Куня сотник у сідлі.
Комусь серце крає туга,
Плює в очі,хтось,біді.
В когось сиві оселедці
Поза вухами висять.
Ну а хтось не був і в гречці-
Щоки полум`ям горять.
Розмаїття тут у всьому,
А одежа,Боже мій!,
Хтось у новому усьому,
Хтось убрався наче Вій.
Та проте у всіх при боці
Шабля добрая висить.
Скромна в кого,в когось очі
Сріблом й золотом разить.
На обличчяхсвіжі шрами,-
Не в гостях були у мами.
Турка клятого змагали,
Самі трохи теж дістали.
Тож нелегка перемога
Їм дісталася від Бога.
І багато в чужині
Закінчили свої дні.
Сумно з того,що ж робити?
Комусь ворога тре бити.
Тож на долю не гнівились,
Тільки трохи притомились.
Ось і сонце вже сідає,
Тож спочити вже пора.
Та й в котлах вже закипає
Всім набридла вже тюря.
Скупо Богу помолились,
Швидко так усе хрестились-
Час біжить,отож біда,
Може вистигнуть їда.
Посідали у кружочок,
Уполон казан взяли.
Хліба випав лиш шматочок,
В миски юшку налили.
Обпікались,дули в ложки,
Міцно брались до їди.
Відганяли всякі мошки.
З`їли.Випили води.
Потім люльки закурили,
Всеє небо зачадили.
Повтікали й комарі,
Живіт дувся від тюрі.
Жваво враз загомоніли,
Про похід усе судили.
Кляли турка й свого брата,
Всім кляли,чим річ багата.
Та потроху затихали,
Хто на чому полягали.
Ген прим`яв природи лон,
Всіх зморив солодкий сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311323
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2012
Синіють у хмарах високі Карпати.
По скелям смереки летять до вершин.
Шумлять у проваллях стрімкі водоспади,
Сніги лиш недавно зійшли з полонин.
Не рідко і зливи,в пору цю чудесну,
Умиютб дерева й траву освіжать,
А потім так щедро заквітчають весну
Й утішені цим у долини збіжать.
Заграє трембіта стрічаючи сонце -
Привітом далеким звучить з полонин,
І радісним сплеском зайдеться враз серце,
Від щастя п`янкого - Карпатам я син.
Згадаються ночі під зоряним небом,
Розмови дідів біля димних багатть,
Про те,як узимку ходили з вертепом,
Як на вовків довелось полювать.
Про те,що гуцули - завжди відчайдухи,
Та люблять найбільше веселих пісень
І сняться їм часто заквітчані луки,
Коли усе снігом навкруг занесе.
І де ще знайдеш ти у цілому світі
Такі полонини в перлинах роси,
Нескорених газд,молодичок у цвіті,
І ніжних дівчат,аж такої краси?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311066
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.02.2012
Ох щось не весело мені
І свято виборів не свято.
Здавалось,шлях відкрив собі,
А вийшло яничарам клятим.
Та цур їм,хай би вже були,
Так ні,їм мало знову.
Мов оси злії загули
І хочуть відібрати мову.
А ми ж без мови тоді хто?
Ми мов би ,як москаль без мата-
Ні се,ні те,да і нє то.
Немов без вікон хата.
Так ніж не дочекають,
Траплялись нам щей не такі.
Нехай Валуєвих спитають,
Як були ми завждмми стійкі.
А нашу мову солов`їну
Хай не торка брудна рука.
Вона одна у нас, єдина,
Співуча й лагідна,така.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311056
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2012
Світить сонце променисте,
Хоч зима надворі.
Заіскрились,мов намисто,
Бурульки прозорі.
Тануть,стиха,на причілку,
Скапують сльозами.
Зовні схожі на сопілку,
Схожі й голосами.
Як подує свіжий вітер,
Тоненько заграють,
А як дуне ще сильніше-
Голосно співають.
Та помалу опадають,
Кришталево дзвонять-
То в останнє вже співають,
В кучугурі тонуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310151
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.01.2012
Вже пада жовтий лист,
А в небі синь глибока.
Курличуть журавлі
Й летять в безмежну даль.
Є в цьому певний зміст,
Й мета в житті висока,
І всеж,в душі моїй
Зродилася печаль.
Над хатами кружать
Стривожені лелеки,
Дітей своїх вони
Підняли на крило.
В чужі краї летять
Незвідані ,далекі,
Несуть з собою сни
І батьківське тепло.
Вертайтеся назад,
Вертайтесь в Україну.
Несіть весну й тепло
До нас з чужих країв.
Нехай і дощ і град
Минуть вас в цю годину.
В своє летіть село,
В країну солов`їв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.01.2012
У твоїх очах вогні
Мерехтять,неначе зорі.
Ти всміхаєшся мені,
Кличеш в далі неозорі.
Зачекай,не ховай
Цю усмішку синьооку.
У душі моїй розмай
Зачепив струну високу.
Зачекай,зачекай,
Не гаси вогні ці сині,
Хай тепло дарують нині.
Закохайся,покохай.
Наче пуп`янки уста,
Щось лопочуть незбагненне,
Отже справа не проста
Приховати сокровенне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2012
Ой,ти вітре перемін,
Ой мужі ,до крісл охочі,
Зачекалися ми змін,
Ще чекати нема мочі.
Обіцяли ж ви давно
Збагатіти разом з нами,
То ж чому на кляте дно
Летимо ми знову з вами?
Стільки років летимо,
Кричимо й б`ємося в груди.
Може борг ми платимо
За гріхи,що будуть?
Може яма та брудна
Для сміття лише пригожа?
Може в ній немає дна?
Схорони нас сила Божа!
Скільки ж то брехню красиву,
Наче мед,будемо пить?
Тратимо ми марно силу.
Шкода й час,що так летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309776
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2012
Кружляє листя й пада,пада.
Ти наяву,не у ві сні.
Прийшла ти знову з листопада,
Як в це повірити мені?
Знову по мокрому асвальті,
Я чую стукіт каблучків,
Мов ніжну музику Вівальді,
Про що вжей й мріяти не смів.
Твоя рука в моїй руці,
Твоя,без сумніву,усмішка
Тепер належить лиш мені.
Чарівна,зваблива і ніжна.
Стук каблучків і шурхіт листя,
Серця,що б`ються в унісон.
Як же повірити ущастя,
Невже це знову тільки сон?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2012
Вишиває багрянцем зоря
Білі хмари і заспане небо.
На озера,ліса іполя
Накидає мереживну шаль.
Вбрала сукню рожеву земля
І кольорів їй інших не треба.
День новий вже крокує здаля,
І сховалася ночі печаль.
Срібну хвилю в високій траві,
Гонить вітер у чистому полі.
У росі,мов у крапельках крові,
Заіскрилася нова зоря.
Заспівали в кущах солов`ї,
Стислось серце з солодкої болі.
Як знайти мені слово у мові,
Щоб сказати про клич журавля?
Пахне сіном і свіжим вапном,
Пахне листям зіпрілим з загати,
Пахне теплим парним молоком,
Що у хату понесла вже мати.
Над бомбетлем за довгим столом
Нахилилась стіна з образами,
Пов`язали їх рученьки мами
Вишиваним лляним рушником.
Заклопотана мила рідня,
А над хатою чується клекіт.
Тягнуть дзьоби до сонця лелеки,
Та над комином куриться дим.
Батьківщино маленька моя,
Ти усерці породжуєш трепет
І здолавши дороги далекі,
Я не можу натішитись цим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309534
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2012
Воїнам УПА
Маруся бігла швидше й швидше.
Рвалося серденько з грудей.
До лісу було щораз блище,
Та враз побачила людей.
А чи свої,а може німці?
Помилуй Боже - москалі.
Зламались ноги у колінцях,
Грудьми припала до землі.
Хапала сніг гарячими устами.
Не чула холоду,лиш жар в лиці.
Гранату,списану дрібними рівчаками,
Затисла у малесенькій руці.
В думках життя швиденько бігло.
Ось школа,друзі і батьки,
І хлопець,що кохала ніжно,
І рідного села садки.
Оце й усе.Багато це,чи мало?
Та й скільки ж то того життя?
Згадала враз,як милого кохала.
Невже це все й немає майбуття?
Життя важке,та все ж життя
І так приємно дихати й любити.
Вкрадалось в душу каяття,
Хотілося ще жити,жити,жити.
Батьків як шкода,і сльоза
Змарнілим личком швидко збігла.
Не обійшла і їх біда,
На старості усеж настигла.
І руку батька теплу і тверду,
Що так високо підкидала
Й науку батьківську життеву не просту,
Із щемом в серці теж згадала.
Все більше чути кроки по снігу,
Все голосніша чужа мова
Маруся втислася в траву,
Лиш на життя,до смерті не готова.
Ні не обійдуть.Що ж пора.
Сірпнула за кільце замерзлими пальцями,
І знов в обіймах рідного двора,
Й згадалося,як пахнуть руки мами.
P.S.
У небо сіре снігове
Дивилися погаслі очі
І різнотрав`я лугове
Стискали пальчики дівочі.
Хохлушка,глянь,совсєм дітя!
Ушла із жизні бєзоглядно.
Троіх парнєй угрохала зазря.
Повєсіть би чтоб нє било повадно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309347
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2012
Звенит сигнал
И подана клеть.
Строг подъема режим
И тянеш ты,
На полную грудь,
Окурка сладкый дым.
Спеша и толкаясь
Заходим внутрь,
Клянем сквозняк имороз.
Плотней прижимаясь,
Спускается в шахту
Бригада РОЗ.
А вот и стоп.
Закончен спуск.
Огнями горит квершлаг.
Идем гуськом,
Вперед и в штрек
Скорее шаг!
Залезли в лаву.
Пошол комбайн
И заскрипели скребки.
Грохот и пыль.
Кричит бригадир:-
А навались сынки.
Глаза сверкают,
Да зубы блестят,
А в остальном ты черн.
Под стойку обапол,
Кувалдою машеш
И крутишся как черт.
Присуху сбивает
Твой друг и напарник.
Глаза заливает пот.
И молот отбойный
В руках его скачет
Как пулемет.
Здесь трусов нет
И быть не должно,
А не то пропадеш.
И если ругает тебя
Бригадир,стерпи,
Потом поймеш.
Он хмур и строг
И скуп на слова,
Но если случится вдруг
Тебе поскользнуться,
Плечо он подставит
Как старый друг.
Но слышен гул
Икрепь трещит.
Поберегись,но не трусь.
Лава тебе хочет сказать:-
Уйди.
Ты повинуйсь.
Комбайн замолк.
Конвеер стал
И слышется сочный мат.
Ну чтож привыкай
Здесь все по мужски
И русский язык богат.
-Мы валим смену ,
Рычит бугор.
Он страшен изол.
Клянет все на свете-
Идеда и душу,
И женский пол.
Но все затихло.
Рванул комбайн
И зубья уголь грызут.
По спинам и лицам
Ручьями пот течет
Как мазут.
Мыча и воя
Ползет комбайн.
Вгрызается в твердый пласт.
И уголь рекой
Конвеер уносит
В бункера черную пасть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309022
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2012
Палає степ у сонячнім промінні.
Горить,мов золото стерня,
Між бур`янами дибиться каміння,
Від спраги тріскає земля.
На обрії високі терикони
Пливуть у мареві,неначе кораблі.
І залізниці довгі перегони
Летять,ледь-ледь торкаючись землі.
Полин гіркий лоскоче ніздрі,
То тягне з териконів чад.
І степу запахи терпкі і рідні,
І яблуками пахне сад.
Луганка,стиха,щось лопоче,
Кудись,між вербами,біжить,
То качка дзьобом ряст толоче,
То вітер осокою зашумить.
А за Луганкою яри,
Здалека,крейдою біпіють,
Тополі,зрідка,зеленіють,
Й дорога лізе догори.
Ген-ген,аж на Бахмутський шлях,
Що йде по гребню між полями.
Пропах увесь він кавунами
І виноградом,й динями пропах.
Спека і спокій.Знов Донбас
Мене теплом своїм вітає.
Сюди я їду кожен раз
І радість серце обіймає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309005
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.01.2012
Останні промені зоря
За обрій стиха заховала.
На мить дзвінкою тиша стала -
Ніч опустилась на поля.
Струнких тополь пропала тінь.
Ось перша зірка спалахнула,
Та враз в безмежну височінь
Ніч зорями сипнула.
І забриніли у траві
Дзвінкі мелодії цикади,
Замерехтіло угорі
Сузір`я мрійної Плеяди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308779
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.01.2012
Ти з осені прийшла,
Чарівна й недосяжна.
З`явилася на мить -
І в осінь відійшла.
Була,чи не була?
Всміхнулася чи ні?
А може ти у сні
Приснилася мені?
Прийди ще раз,прийди
Чи літом,чи в зимі,
А ні то хоч у сні
Всміхнись мені.
З усмішкою пішла
У сонячне проміння,
І згасло чар - видіння
І стукіт каблучків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2012
Подивися - но Ілько,
Що там роблять кляті баби -
Ллють у річку молоко.
Подуріли вони мабуть!
Та ж потруять карася,
Що на ринок понесемо?
Не лежи мов порося,
Йдем бабів тих проженемо.
- Чо кричиш? Злякаєш рибу.
Не подохне твій карась.
Він давно би вже загинув -
Мотрі спас його гараж.
Там,кажу,водичку з річки,
Розливають у пляшки.
Додають в них газу трішки,
Та й складають в ящики.
На базарі потім Мотря
Їх швиденько продає.
За годину піде сотня,
Та води не достає.
Був би вже гаплик тій річці,
Та розбавлять молоком.
Воно,бач,дешевше вдвічі
Ніж водичка із газком.
Тож кажу карась останній
Звик вже жити без води.
То давай за вітром встанем
І добавимо і ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308560
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.01.2012
Покружляло біле пір`я,
Та й впало у лузі.
Відлітали в надвечір`я
Білі,білі гуси.
Довго колами літали,
Голосно кричали.
Щойно були в синім небі,
Були,та й пропали.
Тихо стало над подвір`ям.
Тужно стало в серці,
Залишилось тільки пір`я
У дитячій жменці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308553
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.01.2012
Де луки зелені,край темних дібров,
Де черемош гра на дзвінких перекатах,
Де ген,аж з - під хмар із камінних оков,
Спадають у прірви стрімкі водоспади,
Де вранці тумани полонять долини,
Русалки виходять з розбурханих вод
У вітах дерев там погожої днини
Побачити можна чарівних істот.
На березі мавки,зібравшись у кола,
Виводять танок й заплітають вінки
І линуть пісні там веселі навколо,
І сміхом там діляться всі залюбки.
І тільки одна юна мавка в задумі
Не сходить на берег з положистих віт.
Краси чарівної та личко у сумі
І еіби не милий їй сонячний світ.
Змарніла на личку,самі лише очі
Глибокі,глибокі,мов чаші озер.
Все плачуть,та плачуть і кожної ночі
Питають зірок,як їм жити тепер.
А було все просто і горя не знала,
Та якось між хвиль,на швидкому плоту,
Побачила хлопця і враз покохала.
Збагнула тепер,лиш,свою самоту.
І він усміїнувся їй ніжно,щасливо,
Та швидко у хвилях бурхливих пропав.
Тоніс Черемош його плотик щосили,
А він лиш рукою їй довго махав.
Надію все ж мала,що він покохає,
Обмежити ж як їй до нього любов?
А серце все більше,все більше палає
І може спалити,і тіло,і кров.
Така вже у мавки обкрадена доля -
Танцюй,веселись,та не смій покохать,
Бо підеш з життя незбагненно без болі,
Щоб запахом квітім у світі витать.
- Ну що ж і нехай,може раз ще побачу,
А може коханого уст я торкнусь.
Заплачу від щастя,чи з горя заплачу
І серцем до серця його пригорнусь.
Стріпнула волоссям,закинула руки.
Побігла по гіллях високих дерев.
До милого бігла,не було вже муки
І лиш водоспада лякав її рев.
Чіплялися гілля за довгії коси,
Тримали з ноги кущі,
Та жар гамували холоднії роси
І гріла надія в душі.
Побачила милого,серце зайшлося
- Так ось воно щастя!Ще б хвильку прожить.
Упала в обійми,чарівне волосся
Мов сонце зелене,почало світить.
І запах троянди об`яв полонину.
В повітрі,мов трунок,застиг,
А той,хто чекав цю жадану хвилину,
Обняти кохану не встиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2012
Усе минає!
Поступово,неохоче осідає
Копитами піднята пилюга.
Минула ніч,і ніби вже світає
І вже не топче землю ворога нога.
Стихає лайка.
Чужа говірка затихає,
Відпочиває поле бойовищ,
Та у повітрі ще літає
Чад,трупний,кладовищ.
Збулося вже!
Упало знамено вороже,
Своє підняти каже час,
Та раптом бачим,що не може
Зробити це ніхто із нас.
Такі ми є!
Ми маємо ще час,
Все робимо спроквола,
Та й інтерес вже згас
І ворогів не видно з заборола.
Ліниві ми?
А може мало крові
Той зайда випив з наших жил?
І ніж його напоготові,
Ще раз підрізати нам крил.
Ми кажемо:
- Ослаб наш дух.Воно й не дивно,
Впродовж кількох сторічч
Трясли нас беззупинно,
Та,мабуть,і не в тому річ.
Напружмо мозок
Раз на дусі ми слабкі.
Він не потерпить протиріч,
На волю маємо ми комплекси стійкі,
А запорукою нам Запорізька Січ.
Менталітет наш
Чорт його бери,
Він небезпечна річ,
Нам треба встати й лізти догори,
Для нас гора ця - тепла ніч.
Ми кричимо:
- Ганьба! Ганьба!
Воно,звичайно так,
Ганьба нам і з собою боротьба,
І волю всю стиснімо у кулак.
Згадаймо все ж,
Що ми колись звалися Руссю,
І сильні духом ми були,
І клич наш був у тому ж дусі -
Іду на Ви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308102
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2012
Уже предвісниця зоря,
Що милувалася в загравах,
Згубила промені у травах
Зродив прихід нового дня.
А небо льлє таку блакить,
Що степ зчудовано синіє
І навіть сонце не посміє
Його палити у цю мить.
Витає легка гіркота-
Привіт полині степової,
Такої рідної , п`янкої
І степом ковила хита.
І мерехтять на сонці роси,
І всерці тиха благодать,
І хочеться чомусь співать,
І ллються щастя скупі сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307833
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2012
У шинку,що біля ставу,
Де струмок мілкий біжить,
Влаштували там забаву
Козаченьки й старий жид.
П`ють ,танцюють гопака
Третый день уже й три ночы.
Сплять та грають в дупака,
Що й вилазять очі.
-Пиймо брате,пиймо тут,
Поки маєм гроші.
На тім світі не дадуть
Дру мій хороший.
З ранку лізуть за столи,
Ввечері під лави.
Хтось продав уже йштани
Для тої забави.
Та в сусіда гаманець
Грішми ще калата,
Почастує на кінець
Козарлюгу-брата.
Вже й останні мідяки
Проциндрили браття.
В хід пішли вже й шлапаки,
Та останнє шмаття.
Нічим вкрити й наготу
Друзям по пиячці.
Заховаєм срамоту
У останній пляшці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307831
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2012
Коли у задусі хлібів
Ти у полудне очманієш,
Тоді можливо зрозумієш
Далеких пращурів-дідів.
Збагнеш тоді їх щастя щемне,
Що їм дарує тихий лан
І горе їх в часи буремні
Збагнеш можливо,тоді сам.
І пошкодуєш вже напевно,
Що щастя цього не зазнав,
І хоч наслідував їх кревно,
Та хліборобом все ж не став.
Ти ,мов відірваний писток,
Кудись за вітром закурився.
Тоненький роду колосок
Між бурьянами загубився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307678
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2012
Десь високо з-під хмар
Курличуть журавлі.
Летять у синю даль.
Летять в чужі краї.
Скажіть нам журавлі
Привіт якій землі
Несети ви від нас
В осінній час?
Чому в душі печаль
І чути лиш прощай?
Скажіть,скажіть
Нам журавлі.
Летять,усе летять
І чути крилець свист.
Несуть тепло від нас
І пада жовтий лист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307673
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.01.2012
Ой Нене-Україно мила
Все навмання тебе ведуть.
Усе гвалтують,та крадуть
Й спинити їх тобі несила.
Не зайди вже-твої сини
По всіх світах тепер волають,
Як палко лиш тебе кохають,
Щоб поніміли вже вони.
Ти пригортала їх й ласкала.
На них одних надію мала,
Та позабули враз вони
Яких батьків,чиї сини.
Ти їм життя і розум дала,
Та совість жадоба здолала.
Не чують плачу сироти
Й немає сили іх змогти.
Та підростають вже онуки
І може іхні чисті руки,
Тебе підіймуть із нужди.
Нап`єшся свіжої води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307403
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.01.2012
Я чув колись легенду гарну,
Легенду про кохання лебедів
І про людську жорстокість марну,
Повірив я,та й хто б повірить не хотів.
Зачарувала мене казка,
Та в серці все ж зародила сум.
Чому любов - від Бога ласка
Так часто терпить людський глум?
Чому красиве почуття
Для інших сонцем не сіяє,
Чому не родить співчуття,
Чому стороннього чіпає?
Чом забувають,що колись
Бог дарував їм теє чудо.
Кохання мрії вже збулись,
А не збулись,то може будуть.
Любов десь поряд з нами ходить
І скаже хтось: - Вона глупа.
Вона,мов хміль,у серці бродить
І кружить голову,сліпа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2012
Мчить життя у морі часу,
В морі втрачених надій.
Раптом сповнить душу нашу,
Хвиль непевних,піна мрій.
То несе на дикі скелі
Наш благенький корабель,
То,чомусь,в чужій пустелі,
Ми шукаєм паралель.
Ми не ліземо на небо,
Та життєва карусель,
Нам підставить,де не треба,
Кимось зломаний щабель.
Нам життя все ставить роги
І ми ліземо на них.
Чи ми збочили з дороги,
Чи ведуть нас мов сліпих?
Мабуть,нас не люблять боги,
Чи навис над нами рок?
Б`ємо ми намарно ноги,
Бо непевний кожен крок.
Лізе і душу клятий відчай.
Щось ми робимо не так.
Манівцями йти не звичай,-
Дурість це.Це знає всяк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306955
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2012
Ніч леред боєм,зоряна і тиха.
Над річкою котивсь туман.
Світивсь вогнями римлян стан.
Ніщо не віщувало лиха.
У стані русичів не спали,
До бою зброю готували.
Аттіла радився з князями.
Ще танці рили і возами
Обставили навколо гору.
Виходили у ніч дозори
І вивідці,в цю пізню пору,
Зникали тінями в просторі.
Старшини молодь підганяли,
Ще щось робити заставляли,
А ветерани вже куняли.
Спочити треба,добре знали.
Але коротка літня ніч,
Вже будять сотники дружину,
А чи звитяжну нині днину
Боги пошлють? У цьому річ.
Тож,нишком,всім богам молились,
Творили їм малую требу.
І на святую цю потребу
Останнім куснем поділились.
З коліс знімали ланцюги,
Прохід зробили між возами.
Пішці нерівними рядами
Всі вийшли з стану до ноги.
В долині стали під горою.
Готові вже,чекали бою.
Кіннота скупчилась позаду,
Сховались сотні у засаду.
І тільки сонця перший промінь
На вістрях сулиць заблищав.
За річкою почувся гомін,
То Ецій з військом вже чекав.
Рядами рівними кагорти
Відважних римлян купно стали.
Прикрили фланги візіготи,
А прозеліти центр тримали.
В очах у русичів рябіло,
Орли на сонці мерехтіли.
Латинців були грізні сили.
Таких змогти - не легке діло.
Не мало виставили й гуни
Навколо,оком де не кинь,
Біліли вивернуті гуні
І гарцював гарячий кінь.
На поле виїхав Аттіла.
Конюший сулицю подав.
В бік латинян вона злетіла.
- Вже князь почав!
Потягнім дружно по князі!
Та й залунало: - Слава! Слава!
І в незабутні хвилі ці,
До бою сурма засурмила.
Враз розступилися пішці,
Вперед кіннота полетіла.
Плечем тісніше до плеча,
Пішли у бій Аттіли можі.
І тріснули списи ворожі
На лезі руського меча.
Гатила гупали в щити,
Дзвеніла сталь,кістки хрустіли.
І зупиняли наглі стріли
Крок до завітньої мети.
Незламно римляни стояли,
До купи зсунули щити.
Не дали й крок вперед пройти
І сотні вже списом поклали.
Тіснили пішців і кінноту,
Рядами йшли,мов на плацу.
Неквапно воїнів роботу
Робили мовчки,не просту.
Лунали лайка й смертний стогін
На всіх Європи язиках.
Кров цибеніла по тілах
І грав на лезах сонця промінь.
Валились в купу ранені і трупи
Скажених коней копита і крупи
Нещадно чавили тіла.
Земля гарячу кров пила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306739
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.01.2012
Я бачив степ у соняхів цвітінні
І у цвітінні ковили,
В липневу спеку і у дні осінні,
Я полюбив його,ми друзями були.
До нього ніс я радощі й печалі,
П`янів від пахощів його.
Його любив я неозорі далі,
Та не цінив тоді того.
Тепер,коли ми у розлуці,
Коли вже юність відцвіла
І гасне день у сірій скуці,
Бува присниться ковила.
І степ широкий,степ безкрайній
І терпкий запах чебрецю
На мить у гості завітає,
Та як вдержати хвильку цю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306409
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.01.2012
Пада,пада сніг лапатий,
Тихо кружить кола,
Та подує вітер лютий -
Загудить віхола.
Буде гіллями махати,
Бити в мерзлі шиби.
Буде стріху злісно рвати
З бідної садиби.
Порахує і дахівку
На багатій дачі,
Намете гору з причілку
Й на будки собачі.
Буде вити й скавуліти
В димарях холодних
І лякатимуться діти,
Мов вовків голодних.
Та потроху і затихне.
Десь вітри загубить.
Стиха чайкою заквиле,
Сонце приголубить.
Знову буде сніг лапатий
Падать на подвір`я.
Знову вкриє мерзлі хати
Мов гусяче пір`я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306404
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.01.2012
Галині Глек
Життя не можна зупинити,
Не з волі нашої тече.
І хоч,колись,від нас втіче,
Чого ж журитись,треба жити.
Тож відамо йому належне,
Якщо воно не обікрало нас -
За перший поцілунок обережний
І першого кохання час -
Коли усе навкруг співає
І серце полум'ям горить,
Душа над хмарами витає
І просиш ти: - Спинися мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2012
Вітрила білі в синім морі,
Кудись над хвилями,летять.
Які краї,які - то долі
У далечінь їх так манять.
Що там за обрієм чекає -
Шалений злет,а може глум?
Чи щастя в гості завітає,
Чи тільки хвиль постійний шум?
Чи може все на відкуп долі
Життям самим вже віддано,
Чи може,все ж,залізній волі
Буде підкорено воно?
Ні,не спинити швидкий лет,
Усе вперед на пошук долі.
Хапають вітра свіжий злет
Пружкі вітрила в синім морі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306182
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.01.2012
Терпкий запах мене розтривожив,
Гіркий присмак трави - полину.
Галичанин я родом,мій Боже!
Хочу в степ,хоч на хвильку одну.
Хочу вітру п`янкого вдихнути,
Щоб аж боляче стало в грудях,
І за обрій хисткий заглянути,
Хоч би раз,і до сліз у очах.
Хочу бачить як вітер шалений,
Рве і котить курай по степу,
І упасти у щось незбагненне,
В чисте срібло - траву - ковилу.
Моє серце за степом так тужить,
Що летить із грудей на курган.
Тож нехай мені голову кружить
Полину гірко - сизий дурман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306037
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2012
У сльозах чарівні очі.
В серці ніжному печаль.
Знов Ассоль,ще з - поза ночі,
Заглядає в моря даль.
Лине десь на хвилях бистрих
У безмежну далечінь,
Те лише хмарок барвистих
Бачить знов,рожеву тінь.
- Знову тінь.О Боже,Боже!
- Знов нема його вітрил.
Чому ж море ти вороже
До її тендітних сил?
Чом не бачиш скільки горя
Їй несе твоя пустинь?
Чом не чуєш синє море
Ти Ассолі голосінь?
День новий.Ассоль на кручі.
Котить хвилі море в даль.
Піну лиш,несуть летючі,
А у серденьку печаль.
До коханого б летіла,
Та не дав Господь їй крил.
Квилить жмурно чайка біла,
Тягне руки до вітрил.
Знов благає Бога й море
Їй коханого вернуть,
Щоб минуло його горе,
Щоб легкою була путь.
Раптом: - Що це? Боже милий?!
- Ти почув мої слова!
Вдалині немов вітрила
Море хвилями хова.
- Тільки ж чорні.Боже мій!
З кручі крок Ассоль зробила,
Зникла в хвилі голубій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2012
Чарівна ніч
Блакитні тіні.
Де ця краса,
Спробуй вгадай.
Таке побачиш
На Вкраїні
І більш нігде,
Запам`ятай!
Послухай лиш -
Шепочуть зорі,
А місяць робить
З ночі день.
Пливе по небу,
Наче в морі,
На крилах
Зоряних пісень.
Почуєш,наче,
Тихий шелест,
Влови цю мить -
Це - зорепад.
І пташки заспаної
Щебет.
І нескінченну
Музику цикад.
А перед ранком,
Слухай,тиша,
Аж небо зоряне
Дзвенить.
І раптом Схід,
Все ширше й ширше,
Зоря червона
Запалить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305839
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2012
Стеляться тумани під старі кургани.
Стеляться далеко,ген у славний Луг.
Тут колись гетьмани,козацькі гетьмани
У шаблі підняли український дух.
Тут в стнпах широких,на звитяжнім полі
Голівоньки клали славні козаки.
Наперекір долі,тут шукали волі,
Щастя Україні козацькі полки.
Ви нам нагадали старенькі кургани
Про звитяжну славу у високу ціль,
За яку упали кращі отамани,
Що й до нині серце крає гостра біль.
Тут біля курганів,знищена держава
Раз-по-раз вставала упродовж століть,
Бо нас надихала козацькая слава
У боях жорстоких нових лихоліть.
Стеляться тумани під старі кургани,
Та вже засвітило сонечко для нас.
Підіймайте шпблі лицарі - гетьмани,
Бо вже до звитяги час вставати,час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305838
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.01.2012
Життя - це лиш свободи мить,
Без неї - це лише напруга.
Чому ж тоді смертельна туга?
Чому душа мене болить?
Колись були ми й стали знов.
Що ж мені треба,милий Боже?
Чому так дивлюся вороже
У день,що ще і не прийшов?
А той,що є,хіба це день?
Хіба чорніший бути може?
Чому лунає:"Бог поможе",
Хіба уперлися ми в пень?
Чому в очах жінок печаль?
Чоловіки чому ховають очі?
Якої ми доперли ночі?
В яку це ми махнули даль?
Майбутнє,що воно мене несе?
Ніхто сказати нам не зможе.
Ніхто нам і не допоможе,
Самі зробити маєм все!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305576
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2012
У тихий вечір над рікою,
У час зорі
Заквилить чайка і журбою
Торкне землі.
Коса заплаче у покосі,
Зіб`є росу.
Трави,заквітчане волосся,
Сплете в косу.
Туман,що плив між берегами,
Впаде,мов пух.
Виходить з нього вечорами
Річковий Дух.
Готує скрипку до концерту
В траві цвіркун.
Торочать жаби щось уперто
Все кум,та кум.
Потрохи тане тихий вечір.
Надходить ніч.
Господарем,сосні на плечі,
Вмостився сич.
Останній промінець рожевий
Раптово зник.
Лише у хмарах день серпневий
Лишив язик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305571
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.01.2012
В лузі понад річкою,
Зранку на зорі
На косі мантачкою
Грають косарі.
А зоря калиною
Пломенить в росі,
Ранньою годиною
Плачеться косі.
Стеляться покосами
Трави свіжоскошені,
І умиті росами
Квіти лугові.
Сонцем приголублені,
Кимось недолюблені
В`януть квіти згублені.
Шкода їх мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305350
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.01.2012
Стиха,вранішня зоря
Запалила небо скраю.
На дрімотні ще поля,
Соловейко тьохнув з гаю.
Враз ожило все навкруг,
Вітерець пробіг легенький.
Розірвав туману пух.
Бризнув дощик рос дрібненький.
Ліс дихнув на повні груди,
Скинув з пліч останній сон.
Чарівний смарагд усюди
Дорував природи лон.
В кожній крихітній билинці
Відродилося життя.
Засвітилось у росинці
Дня нового прибуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305349
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.01.2012
Цвіте черемха
І світанки солов`їні.
Прийшла весна -
Квітує рідний край.
Я тут живу,
Я народився в Україні.
Болить мене її печаль.
Ми у сім`ї одній
Уся твоя родина,
Та бачу знов
Тебе сумну.
Чому сумуєш Україно
У цю чаруючу весну?
Журба твоя
За доньку й сина,
Що десь блукають
По світах.
Не можу бачити,
Вкраїно,тебе
З сльозами на очах.
У цю сумну,
Непевну цю годину,
Тебе не лишу
Я саму.
Тебе кохаю Україно.
Тебе одну,
Тебе одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304733
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2012
Та пізно нам вже нарікати,
Усюди мусить його пхати,
І там,де Бог казав мовчати,
І не боїться,бач,гріха.
Та Бог казав мені зраненька,
Що кожна жінка,хоч й гарненька,
Що не прикусить язика,
Ота,що чоловіка гнобить,
Що дурня з нього,значся,робить,
Та у сім`ї все ворохобить
І пне із себе гусака,
Потрапить,значся,просто в пекло.
У той котел,що зі смолою
У чорт над нею з кочергою...
Прости Господь.Злетіло з язика.
Максим кажу із кочергою,
Що дав Господь йому з зброю,
Палитиме отой вогонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304394
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.01.2012
А на вечірній,із амвона,
Отець Петро казав: - Ворона,
Я вам скажу,то не орел.
Вона хоч каркає багато,
Та хисту має малувато,
Тому і покидьки жує?
Орлу ж Господь післав уміння
І силу дав,й благословіння,
Тому й барана він уб`є.
Так,пак,щось то не те.
Одначе що ж...сказати треба,
Що десь Господь узяв ті ребра...
А потім що?Ага!
Зробив орла,зробив ворону,
А під кінець зробив Матрону.
У тому ж суть!
Адам зостався безреберний,
А може навіть безхребетний -
Упав у гріх.
Не сам упав,а спокусила
Ота ворона чорнобрива.
Матрона мать,а мо і Єва?
Ач,як послухалася Бога,
Була ж від нього засторога,
Щоб шанувала мужа свого.
Щоб слухала його й корилась,
Не дерла рота,не сварилась,
Щоб убоялася його.
Зліпив Господь її із глини,
І бути мала би м`яка,
А вийшло,бач,немов з тернини,
Мов тая квітка з будяка.
Свавільна вдалася,ревнива,
Сварлива,вперта і спесива, -
Казав Господь,що вріже язика.
Та десь,мабуть,він забарився,
А може ангел заступився,
А може ножик загубився.
Ох ти ж годинонько лиха!
Роботи ж було то й нічого,
Не знав би світ отого злого,
Матрони,значся,язика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304389
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.01.2012
Отець Петро,покірний долі,
Сидів,та нудився в притворі.
Весілля згадував,боліла голова.
Аж тут Максим. - Слава Ісу!
Прийшов до сповіді,пан Отче,
А щоб сказати Вам коротше,
Біду свою до Вас несу.
- Та ти зажди-но,рабе божий.
У церкві квапитись не гоже.
Ти спершу лоб перехрести,
А потім вже кажи - прости.
Максим швиденько захрестився,
Та на коліна опустився,
А потім враз зашепотів:
- Візьміть під захист,пане Отче.
Від жінки вже нема життя.
Зі мною робить все що хоче,
Яке тут в дідька каяття.
- Не богохульствуй,рабе божий.
Подумай лиш,що ти несеш.
Про дідька що ти тут верзеш?
У храм господній він не вхожий.
Опам`ятався все ж Максим:
- От клята баба,задурила,
Неначе обухом побила,
А вигляда,мов хирувим.
Простіть ня Отче,більш не буду.
То жінка все нагнала блуду,
Язик ся бачте запліта.
До Вас несу свою жалобу,
Бо маю я одну хворобу -
Не можу не ярмаркувати,
Не хоче жінка ня пускати.
А треба щось із дому взяти,
Щось продавати,купувати,
У тому все моє життя.
Мо натиснули б Ви на неї,
А щоб не було дурно теє,
Я Вам даруночок приніс.
Поліз Максим собі під паху
І вийняв величеньку флягу,
А в ній майнула сивина.
Пахнуло,враз,веселим духом.
Отець почухався за вухом,
Та руки в рясу заховав.
- Грішиш усе.Іди із Богом.
Постав плящину за порогом,
Та жінці,все ж,перекажи,
Хай на вечірню прибіжить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304136
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 04.01.2012
Згадав Максим про ярмарок -
Зчинився в хаті шарварок,
А був же ніби лад.
Матрона розгнівилася,
У боки ухопилася,
Кричить,немов сказилася.
Не втрима язика:
- Не дам нічого з хати,
Іди під три чорти!
Умієш тільки брати,
Нема щоб принести.
Забув хіба голубчику
Добра моєго згубнику,
Як продав порося?
Чого ховаєш очі?
Ні дня тобі,ні ночі!
Не пущу,відчепись.
До церкви,бач,негіднику,
Не заженеш тебе і віником,
А тре було б піти.
Мо розуму набрався,
Й на ярмарок не пхався.
Мабуть ти й сповідався
Ще в молоді роки.
Отець Петро на казані
Якось вже переказував,
Казав пора прийти.
Максима аж підкинуло:
- Моя ж ти господинонько,
Казав,то треба йти.
Одяг Максим кожуха
І шапку аж на вуха,
А в кобиці сивуха,
Та ніяк потягти.
Укинув туди валянок,
Шука по всіх кутках.
- Ох шкода часу гаяти.
Та ось він у руках.
Намацав і плящину,
Упхнув під кожушину
Затиснув під паху.
- Піду посповідаюся
Раз кажеш треба йти.
Я довго не загаюся,
Та й ти мене прости.
- Та йди вже,йди,
Хай Бог простить.
Максима здуло в одну мить,
Подалі від біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304134
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 04.01.2012
Ми все пхаємось кудись,
То в Європу,то в Росію.
Цю збагнути чудасію
Ти,мій друже,не борись.
Де не влізеш,всюди гулю
Ми на тім`ячку наб`єм,
А сусід нам каже:-"Дулю,
Ми без вас не пропадем"
Ми жповірить в то не можем
Як Європа то без нас?
Та ж у світі знає кожен,
Що пробив Вкраїни час.
Так пробив,що загуділо,
Пара вся втікла в гудок.
Нам робити б треба діло-
Воду лили ми в пісок.
Сидимо у пливуні,в трясовинні
чи в г...?
Пахнем фі,й не розумієм,
Що не пустять нас в Росію,
Ні в Європу.
Навіть в Африку-ні-ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2011
Степи,степи безкраї і розлогі.
Біжать по ним курні дороги.
У далечінь,у майбуття.
Нуртує поколінь життя,
Невпинно йде,долаючи пороги.
Вперед усе.Не можна зупинитись,
За маревом щоб скорше опинитись.
Що там чекає нас усіх?
Звитяга,чи сусіда сміх?
А треба ж у минуле подивитись.
У ньому все-поразки й перемоги,
Усе,що нам післали боги.
Куда князі й гетьмани нас вели,
Куди самі ми забрели?
Які здолали,ми,дороги?
Яких вершин,ми,досягли,
Чи вірно йшли ми,чи брели
В пітьмі віків,чи навмання
У сутінках шукали дня?
Чи твердість духу обрели?
Ні,не ізгої,ми,судьби.
У битвах кожної доби
Свободу кров"ю здобували.
Життя,за неї,рясно клали,
Несмів ніхто назвати нас-раби.
Та все втрачали,ми нераз.
Не вчив нічому,нас,минулий час.
Не вміли взяти ми уроку
І в яму падали глибоку.
Тим й дивувався світ із нас.
Та й і самі,ми,дивувались
Як швидко у кайдани вбрались.
І знову кров неначе воду,
Лили за жадану свободу
І знов з біди ,ми,виривались.
Ну що ж,пора нам оглянутись,
Задуматись,та й схаменутись.
І не втрачати марно час,
Бо проклянуть нащадки нас.
То ж час до купи нам горнутись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2011
Вкраїни степ-ні краю.ні кінця,
Лиш ковили шовкова хвиля.
Далеких пращурів земля.
Крокує ген,за милю,миля.
Рясніють квіти у траві,
Все більше сині і червоні.
Летять у простір дикі коні,
Б"ють копитами по землі.
Кургани мріють в далині-
Кургани слави,чи могили?
Чи монументи це нескореній землі,
Чи скіфи голови зложили?
Схилились баби кам"яні.
Яких віків? Чиї посланці?
Мов павутиння свіжі шанці
Війни останньої,сумні.
Трава дзвенить,а чи мечі?
То вітра свист,а чи аркана?
Кольчуга тисне у плечі.
Все наяву це,чи омана?
Ні,не омана це,ні не омана-
Відгомін битв до нас летить.
Віків минулих стара рана
У серці нашому болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2011
Хто ми і звідки узялись ?
Чому в віках не загубились ?
Як називались ми колись ?
В народах інших чом не розчинились ?
Минуле наше-все питання
І важко відповідь знайти.
Де роду нашого світання
І звідки ми почали йти ?
Так,сидюхами ми не були,
Хоча й трималися землі.
Тисячоліття промайнули,
Слід загубився в їх пітьмі.
Кажуть що арьї ми,так мабуть арьї,
Що ми із півночі прийшли,
Колись іще в часи примарні.
А може з неба ми зійшли ?
Кажуть слов"яни ми-слов"яни.
Родів слов"янських ми сини.
І галичани ми й поляни
І всі Велесові сини.
І горді русичі-це ми.
Тепер же українцями зовемся.
Колись ми вийшли із пітьми
Над плином часу ми сміємся.
Були ми,є і будемо завжди,
Бо так накреслено нам Богом.
Дає нам сили вирватись з біди,
І сили йти по крученим дорогам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2011
Мчить на хвилях,без керма,
Корабель життєвий.
Мчить вперед,а там лиш тьма,
Та кінець миттєвий.
Нема спину в диких хвилях.
Скелі лиш,та глибочінь.
Все поміряно у милях,
А життя,то лише тінь.
І немає вороття
В хвилях,цих,бурхливих.
Не поможе каяття
Ні нещасних,ні щасливих.
Так,мабуть,й повинно бути,
в світі іншого нема.
Має все колись минути,
Навіть хвиля та сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011
Колись у юності моїй,
В степу, вночі, я заблудився.
Блукав, мов берега пустився,
Та й долі звірився своїй.
Не було страху, вдалині,
Світились вікнами оселі.
І їхні вогники веселі,
додали певності мені.
Горіла світлом ковила
В проміннях місяця примарних,
Додому путь мене вела.
Від справ студентських незугарних.
Рікою білою кудись,
Плив у безмежність Шлях Чумацький.
І зоряний ведмідь дививсь
На пагорби могил козацьких.
І незбагненний часу плин
То зупинявсь,то плив відверто.
Дурманив голову полин,
У ніздрі ліз, гіркий, уперто.
І не торкалася печаль,
Лиш щастя голову кружило.
Ніхто ще не сказав: - Прощай,
І все навкруг майбутнім жило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011