Ілона Ракоці

Фантазія

Панчоха  ночі  зодягнула,
Кладовищ  обриси  мертві,
Чому  ж  верба  німа  дмухнула,
Там  де  не  йдуть  тепер  живі?
Моргав  очима  хрест  каплиці,
І  плакав  він,  де  ніч  гула,
Розкрив  багровії  зіниці,
З  могили  свічка  вирина.
Єдиний  шлейф  розкинув  крила,
Мій  ангел  смерті  в  небесах.
Розрізав  шкіру  тепла  жила,
Мов  у  багровім  морі  птах.
І  сльози  часу  наді  мною,
Летіли  в  вир,  в  уявний  світ,
Пірнувши  в  хмари,  я  рукою,
Зав’яв  троянд  червоний  цвіт.
Не  знавши  жити  чи  вмирати,
Летіти  в  світ  в  уявну  тьму,
Чи  знову  марно  щось  бажати,
Чи  віддатись  навіки  сну.
Загадка  смерті  ще  тривожить,
Застигле  серце  кам’яне,
А  карта  зла  усе  ворожить,
Життя  у  муках  пропаде.
Душевне  пекло  відкривала,
Благаю  світло  про  життя,
Рукою  сонце  закривала,
Знов  чорний  ворон…каяття.
Перо  його  поранив  душу,
Яка  завмерла  наче  лід,
Пітьму  його  плекати  мушу,
Збирати  свій  пекельний  плід.
Це  мої  сльози,  сльози  мертві,
Які  зв’язали  мою  суть,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306679
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2012

МАДАМ

Вы  смотрите  на  мир  с  высот  своих,
Превозносясь  над  лицами  других,
Вам  Бог  дарил  лица  красоту,
Ваш  взор  стремится  в  высоту.
Средь  благовоний  и  шелков,
Вы  выбираете  рабов.
Вы  идол…для  массы  овец,
Но  как  всему  придет  конец,
Так  Ваше  тело  тоже  бренно,
Как  все  живое  оно  тленно,
Так  что  прекрасная  мадам,
Сгнить  во  гробу  придется  Вам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306364
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.01.2012

ЧЕРВОНІ ТРОЯНДИ

Червоні  троянди  злітали  з  під  хмари,
Торкаючись  чуйно  холодної  брами,
Вовки  проспівали  сонату  виття,
Червоні  троянди  -  надія  життя.

Багровим  крилом  запалало  кохання,
І  квіти  здійнялись  солодким  жаданням,
І  сонце  світило  прекрасним  промінням,
Червоні  троянди  -  це  щастя  цвітіння.

Холодна  пітьма  і  прощання  навіки,
Десь  закривають  зтяжілі  повіки,
Де  плач  і  прощання  здіймає  грозу,
Червоні  троянди…плекають  сльозу.

Похмурі  пейзажі  у  мороці  ночі,
Навіки  закриті  заплакані  очі,
І  там  тлінна  плоть  на  лоні  краси,
Червоні  троянди  в  голові  проросли.

Вони  від  початку  й  до  самого  кінця,
Несуть  свою  суть  у  вічність  кільця,
Вони  виражають  бажання  буття,
Червоні  троянди  –  це  смерть  і  життя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2012