| Сторінки (2/108): | « | 1 2 | » |
Сліпою стала я немов би тільки зараз,
а скільки вже обіцянок почула я "не тих".
Лиш серце бачить й погляд не обмане,
що понад силу бачити чужим.
А світ втрачатиме свою чудесну силу,
тоді, коли надіями все сповнюються сни,
чому так гірко деколи у слові, -
слова вбивають гірше ніж ножі.
Коли забракне сили знов почати
нове життя на краю, на межі
мене згадай; я пам'ятаю кожну дату,
в душі у мене лиш єдиний Ти.
Я знаю все, немовби сталося це вчора,
твоє сліпе "прощання" в мене досі на щоці,
лише втомилась знову від двобою,
я хочу знову бачити твої яскраві сни.
А правда та, що ти колись навіяв,
а щастя те, що було не простим.
Вони були мов казка, божевілля,
що берегтиму в пам'яті навіки, назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018
В твоєму небі. Пастка чи провина?
В моїх безжальних днях швидка ріка.
Для чого ми спіткнулись об каміння
стіни отої, що давно хитка?
В твоїй пустелі. Мандри чи поразки?
Але вже шлях подоланий ледь-ледь.
Чому нам захотілося так казки
і в порожнечі літ знов відшукати слід.
Я бачу більше, - небо догорає..
І сонце бавиться в зеніті днів сліпих.
А може це в уяві я благаю:
прийти й зостатись, мріями зрости.
Цей світ такий напрочуд дивовижний;
та в ньому загубились дві душі.
Нас з'єднує тоненький вузлик - відстань..
Але вона така нікчемна. Не спіши..
Покинути усе. Пробачать люди,
вони сліпі для правди. Знаю я.
Тебе так вперше так благають губи,
щоб ти зостався в серці для життя.
В моєму небі. Досі безгоміння.
Душа ледь чутно крила відроста.
Ми два єдиних янгола надії,
для нас неправди заздрощів нема.
Та знову важко так піднятись вкотре,
коли болючий дощ розлуку позича.
Тобі хотіла знову я зізнатись,
але ти знаєш, все чого нема.
До тебе я летітиму крізь далі,
крізь неба шлях, чи промені зірок.
У тобі я натхнення позичаю, а ти?..
Давно вже ділиш серденько на двох.
І впевнена: ми бачимо спасіння -
нічого не забудеться крізь час.
Лиш щастя бачитиме посмішки ці дивні, -
триматимеш в руках мене щораз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017
Ці дотики.. мурашки знову всюди
та зовсім не бажаю втечі я.
До почуттів твоїх так звикли губи, -
та байдуже. В нас власна течія.
Ці дотики.. знайомі, теплі, ніжні,
я з ними відлітаю в забуття.
Так склалося, мов колії ми різні,
але назад уже немає вороття.
Ці дотики мене завжди зігріють,
вони собою втілюють красу.
Вони крізь Віру сповнюють ту мрію,
якою я і дихаю й живу.
В цих дотиках є щось таке.. магічне..
Вони чарують раз і навіки.
Якщо і є насправді ще щось вічне,
то воно там - на кінчику руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016
У долю не вірю.., та вірю в магніти.
У ті співпадіння, - шукаючи щастя.
Бо варто когось у цім світі Любити
і знати, що день твій наступний - на краще.
Ще вистачить духу і сили зомліти,
в обіймах Твоїх на хвилинку пропасти.
Втекти недалечко від себе, погрітись,
а далі.. з поверненням, - вже не для фальші.
Прощатись не час, бо ночами так важко.
Збирати себе по краплинках ілюзій.
Не варто спочатку почати відклавши,
усе, що тримала у серці, в напрузі.
Зізнатись не важко, що в спогадах живши.
Забула тепер, - мить на зустріч прекрасну.
Та завжди так було, коли Воскресаєш, -
життя знов дарує можливість не впасти.
У долю не вірю, та вірю в причастя.
Оте, що дається хвилинами змоги.
Бо все, що для сили, - нагадує завше,
що ми лиш краплини, - у вічному Морі.
На ніжність бракує нам часу.. Напевне?
Але цей обман віддаляє від казки.
Бо в кожному є щось Незвичне, Священне,
що всі співпадіння складає у пазли.
Коли відшукаєш своє, - то картина суцільна.
І ти знов літаєш, під хмарами десь-там.
Але все одно: на землі, чи на небі, -
твоє буде завжди з Тобою з натхненням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2016
"До кінцевої на трамваї -
Осінь здатна ховати зливи".
Не піддайся тим сентиментам,
йди життям, все рахуй щасливо.
Бо майбутнього трохи стане,
все дублює у кольорі - спогад.
Вже ясніє за небокраєм,
а ми досі "душевно хворі".
Скільки часу минуло - не знаю,
Холод ночі розбудить інстинкти.
Ми ховаємо білими смутками,
Все латаємо чорними нитками.
Покалічені душі у зграї,
серцем просять зостатся в вирії.
Дрібні краплі складних мозаїк
На вікні все малюють диво.
"До кінцевої на трамваї..",
Пошукаємо винних у зливі?
Геть ілюзії, - прагнуть очі
По-осінньому бути щасливою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2015
Як тумани молочною піною стигнуть,
коли з неба твого пахне дощ восени..
Там на вікнах моїх завмирають хвилини, -
довші дні без вагань, але біллю думки.
Тільки ніч під ногами розгойдує відстань
у якій дві душі загубились давно.
Я кохаю Тебе завмираючим серцем
ти кохаєш Мене відпускаючи зло.
І не треба нічого казати. Лиш дихай.
Хай слова - в поржнечу, мов стигле вино.
Як важливо для мене знайти, зупинитись
й гріти крила на грудях твоїх, лікувати добром.
І вмирати в тобі - щоб прокинутись вічно живою,
і згорати свічею - щоб сонцем зійти.
Відчувати себе наче в пастці, полоні.
Знов віддати всю вічність - щоб мить зберегти.
І ти знаєш? Не хочу ні правил, ні істин,
що втрачають вагу крізь літа догора.
Хочу жити й під куполом сонного міста
відчувати тебе у осінньому вальсі тепла.
Розчиняються в серці миттєвості щастя,
коли струшуєш зорі для мене свої.
Знов погрожує небо дощем розірватись
й залишитись краплинами вірності в нашому дні.
Як гуде, набираючи обертів вітер,
коли вечір у листі горіховім спить..
Що шукаєм ми всі в цім дволикому світі?
Тільки щастя ковток, що дається на мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015
А сонце в її волоссі,
мов туга по осені змита,
розвіється над колоссям,
побавиться з теплим вітром.
А очі її - мигдальні,
і звикли вони сміятись.
Лише надзвичайно, жадано, -
так хоче вона не боятись.
Дощами омиють ці трави
і промені знов заграють.
Тобі вона не кохана, -
коханих не забувають.
А руки її - мов птахи,
щоночі сплітають сіті,
в яких загубитись легко,
потрапиш.. і вже навіки.
Дзвенять на руках браслети,
шукають чи щастя, міри?
Торкатись її не треба,
якщо так бракує віри.
А серце.. болюче, щире.
Таке, що не завше скаже.
Простити, згадати, вміє
лиш важить воно так мало.
Стане все враз нестямно-звичним
й пекучо-шаленим водночас.
Ти не любиш її, але..
мариш сонцем в її волоссі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2015
Задихаюсь. Без крапель дощу.
Без ковтків у нічному повітрі,
Я тобі без вагань не пишу.
Знаєш ти, що таке Божевілля?
Бачу сон. В ньому поруч стоїш.
Все благально мольбою стріляєш.
Не розтанеш у ньому, простиш.
Все що є, - я Тобі позичаю.
Говори. Голос тихше за ніч,
Розтікається так непомітно.
Берегтиму лиш іскри зіниць
У очах, що світанками вмиті.
Говори. Говори, не мовчи,
бо коли ти підеш, - я розтану.
Заберу все, що прагнула..
Ти? Я без тебе життя починаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2015
Чи необхідно часом нам втікати
у далечі розгубленого літа?
Якби ж то знати, спогад проводжати,
аби душею зовсім не зомліти.
Чекати. Коли тишу змінить сонце,
у вранішньому потязі ледь сумно.
В обійми інших - сили не боятись,
аби пейзажі були вже природні.
І думати, що погляд Віру любить, -
не забере в полон болючих згадок.
І помилятися. Бо всі міста вже були,
в уяві снів, що була досконала.
Невже помилка світу - сива Драма.
Безглуздо бігти часом, задихатись..
Дарма, що у надії не помітиш.
Від "я" квитки щасливі. Їх немає..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2015
Пригости мене чаєм з волошок, -
теплий вечір у літньому небі.
Я сьогодні вже інша.. Здалося..
Ніби так.. Заперечень не треба.
В загадкових примарах крізь рими,
у розгойданих вітром деревах.
Я вдивляюсь у глибші глибини,
намагаюсь пробачити, певне.
І без текстів. Без речень. Без слова.
Бо слова всі розчинні. Лиш згадки..
Осідають в горнятку моєму
залишаючи мантру для старту.
Може й завтра та сама безодня.
Та віднині бажання священні.
Все це завтра, а зараз - сьогодні.
Є лиш вечір. Лиш місто. Для Тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2015
Ось знову вечір тихим світлом пише
картину дня, що поринає в час.
У зустрічах, обличчях, протиріччях
вплітає в вісь минулого щораз.
"Що буде далі?" - не підскаже сонце,
що вже сідає десь за небокрай.
Крізь вулиць лабіринти дощ гіпнозом
без настрою малює пензлем нас.
Ми в ньому все, а може, лиш знайоме,
таке земне чи не земне буття.
У посмішці, у доторку, у слові,
ми вже були так близько до життя.
Звучали в серці, не просили більше, -
епіграфом у книзі наших доль.
Були.. Собою.. А між іншим більше.. -
мовчанням воскрешали той вогонь.
Мені не сняться більше перевтоми,
я віднайшла мандрівку без кінця.
В якій страждала, рахувала болем,
лиш правди все просила - ціль моя.
А ти, скажи, хоч іноді згадаєш
в згасанні дня, не на своїй землі.
Усе, що було, чи чого немає.
Чи все це лиш таємні міражі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2015
Ти просто напиши мені листа,
я не отримаю його ти ж добре знаєш.
Десь в серці поселилась пустота..
вагаюсь: ти існуєш чи немає?
Я зб'юся з ніг.. знайти мені не час..
проте шукаю, спрагло і натхненно.
В руках у мене б'ється пульсом шанс,
і те, що ти живеш я знаю певне.
Зустрінь мене.. зігрій мене.. прийми..
Я бігтиму босоніж - стане сили.
Кричу.. Знов падаю.. Ламаю все в друзки,
так хочу вірити у те, що відболіло.
Повір мені.. і я не підведу..
Скажи, що я твоя натхненна муза.
Ти знаєш я ніколи не втечу,
нам рано говорити - ми лиш друзі.
Згадай мене.. торкнись на мить руки..
я не відчую доторку - він в серці.
Благаю знову напиши рядки,
ця драма нехай ехом ще озветься..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015
Я так хочу за край, де гаптовані сонцем стежки.
Вже під вечір зійдуться в одну світлу, сяючу смугу.
Де птахи, обіймаючи небом розбудять,
Щоб повірити в день, що торкається краплями ледь до щоки.
Я писатиму дощ, доки вистачить сили й снаги,
Доки буду горіти відтінками сірих ілюзій,
Малюватиму дощ, доки смуток не втратить ваги,
Все благатиму час, - порятунок десь тут на долоні.
Я скажу смуткам тихо - "Душа - мій невтомний борець".. -
Одкровення прості, та не кожен приймає їх натяк.
А в серденьку ріка з світлих посмішок все ж,
Що міцніші, мов скеля, все змушують вірно приймати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
Дороги, стежки, кілометри, кордони.
Спіткнувшись, вставала, і далі ішла.
Пізнала життя, рятувалась двобоєм.
Та серце лиш вдома щораз ожива.
А доля навмисне позводила брами,
Усе, чим раділа, - тепер міражі.
Безсила у відчаї бігла до мами,
Вона мені з серця виймала ножі.
Не раз уночі обіймала підлогу,
Самотністю рвала у тиші слова.
А вранці вставала - молилася Богу,
Все крила надії в небес позича.
Буває нестерпно до болю в суглобах,
Буває, Земля непривітна й тісна.
Та віра не зрадить, не зрадить ніколи,
Допоки ще дишу - допоки жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Бажала б бути завжди у полоні
розчулених, близьких до крику, рук.
Та сонце сходить, - шлях нової долі.
Тебе нема, - ти вісник ночі був.
Ти розгадав усі прості бажання
всі мрії, що таїлись в глибині.
Пройшов кілометри так легко, без вагання
й торкнувся струн найвищого - душі.
Не сила вже забути всі поразки,
тих ніжностей акорди весняні,
що були нам ключем до Віри й Ласки,
яка тримала міцно на Землі.
Та ти пішов..,
блаженно, тихо, тихо,
щоб не злякати ніч, мене і сон.
Забрав всі згадки, розпачі, розлуки.
У інший світ, де сонце і Любов.
Як там, без мене?
Правда ехом котить,
чи ріже слух гучна та пастораль.
Тобі.. Без мене.. Сумно, знаю, сумно.
Оте Кохання було, мов вуаль.
Вкривало, чи ховало від земного, -
від болю, радості, - то сміху, то сльози.
Ти все сказав, ти промовчав єдиним словом..
"Як жити далі?" - тут, без тебе, підскажи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584838
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.06.2015
"Де солодко було - там буде терпко" -
мінливого життя незмінна суть..
Я більше не пробачу, не поверну, -
минуле вже не має тих висот.
Так вміє тільки доля - необачно
сховати в своїм зорянім саду,
мої сліди, яких ти вже не бачиш,
твої стежки, якими вже не йду.
Так вміє передбачити лиш серце
в тремтінні здогадок бурхливої ріки, -
що світ, мов терези, не похитнеться
і вже не поверне в забуті дні.
Покотить час, мов яблука по сіні
і проковтне колись усі жалі,
я буду неодмінно світлом дивним,
щоб пам'ятав мій світ у час журби.
Але твій погляд, запах твій і голос
забути буде вище моїх сил -
ти будеш зігрівати серце щораз
в розлуці миті сліз пекучу сіль.
А я з тобою дихатиму поряд, -
в найдовших снах, в навіяних думках.
В обіймах ласки, - зболеного слова
торканням найтеплішого рядка..
Десь там паде гроза із небокраю,
зливаючись з земним серцебиттям -
це я тебе крізь вічність обіймаю...
Це ти мене цілуєш крізь життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2015
Для чого ми зустрілися, скажи?
Щоб жити залишаючи надію,
У віражах крутої самоти
Ламати стіни.. доторками, біллю.
У пошуках залюблених себе,
Там, де тривог, напевне, не зосталось.
Кохати впевнено втрачаючи земне, -
Тим повертати серцю сонце раю.
Чи небо подарує цю красу
Відчути подихом розгубленої миті,
Забути сльози, відчай, боротьбу,
Почати знову Жити в крихті Світла.
Для чого день за днем, І знову Ти, -
кордон зворушності, ліміт земної Ласки.
Прийди хоч раз, - я так прошу. Люблю.
Хоча б у сон, в якому все в нас вдасться..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2015
Не треба слів, мій вкрадений дощами,
Забутий в доторках безмежності німої.
Слова - пусті, вони нещадно ранять,
Та залишають холод.. більш нічого.
Які слова? Які тепер розмови?
Ми все простили поглядом скупим,
Ми все пробачили далеко у туманах,
що все стелились птахом мовчазним.
Яка біда? Крізь літ сріблястий іній,
На вицвілім життєвім полотні,
Заплутавшись в словесній павутині,
Ти ніби був, а ніби й зовсім ні.
Яка печаль? Спадає срібним пилом
Щасливих днів розвіяна зола,
Я бачу все, ще більше.. пам'ять милий,
Такою ще ніколи не була.
Та врешті-решт, яка тепер різниця,
Чия я жінка, чий ти чоловік?
З нічних долонь спадають краплі.. сниться,
А може, пам'ять вже моя навік?
І спогади кружляють в вальсі з вітром,
Й думками крутять часу вітряки.
Які слова? Тепер ми з різних вікон
Годуєм птаху відчаю з руки.
Не треба слів, мій промене печальний,
Я все тобі простила, навіть більш..
Але чому, мій вкрадений дощами,
Ти на моїй дорозі все стоїш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2015
Лавандовий попіл на скроні мої
Посипеш. Торкнешся, востаннє, руки,
Розлиється небо краплинами сонця, -
Розіллє останні рядки.
І я в подиху вітру відчую Тебе,
Зізнаюся небу - сумую..
Напівсонні птахи, що живуть між стебел -
Чи забули про нас?
Чи цінують?
Ці картини Далі, що течуть по вікні,
Наче вічність малюють долоні.
Напівсонним відлунням сліпої душі, -
Ти стріляєш мовчанням у скроні.
Невідомо, що "завтра" нам двом принесе,
Невідомо, чи радість чи тугу?
Ти шепочеш: "Кохаю тебе"..
Я малюю: розлуку і другу..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2015
Так голосно, з надривом так мовчати,
Зірвавши голос криками у безвість.
Не думати вже більше, забувати
Оту живу, не випиту чуттєвість.
У кращий час, - для когось. Хтось пробачить
Оту безкрайню, вільну, повноводну
Душевну повінь. Серце це побачить.. -
Отримає мене в винагороду.
А поки-що - чекати у мовчанні.
І хто не розуміє, той осудить,
Та краще хай, байдужі і незвані,
Мене минають некохані люди.
Як покаяння - мовчки все сховати, -
В собі.. Краплини вічності німої.
Невисказане слово - це в'язниця,
Це мертве, і живе, пекуче коло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2015
Порівнюй мене з терпкуватим вином.
І випий до дна, до останньої краплі.
Я буду для Тебе грозою ранковою десь за вікном,
Лише Я.. У земному твоєму спектаклі.
Для інших - байдужих - я зникну навік,
Залишу їм сонце і літні серпанки.
Лиш ти не вагався, у серце проник, -
Й зостався блаженством у вихорі танго.
Я знаю про щастя і про боротьбу,
Та знову мовчиш. Ти боїшся нового.
Збентежений вкрай, вір у зоряну гру.
Та викинь з кишень усі страхи й тривоги.
Ми - вічні, ми діти матусі-землі.
Хоч губимось в світі, але ж не самотні.
Відкрий своє серце, обійми. Люби.
Звільнись від думок про минуле сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015
А можна, я буду Твоїм подарунком Долі?
Твоєю щоденно тепло-ранковою кавою.
Ти просто відкриєш очі, протягнеш долоні,
І я буду поруч, ніжно-вершково-ласкавою.
А можна, я буду Твоїм поцілунком Щастя?
Безмежно легким у весняному сонці розмаю.
Довершено й ніжно, так віддано серцем припасти
До Твого життя, що біжить в унісон із Любов'ю.
Можна, я буду для Тебе Дзеркалом Вічності?
Щоб наші мрії знаходили вірне призначення,
щоб шукали ми правду, поруч ішли,
щоб в дуеті було своє істинне бачення.
Я буду для Тебе призначена Небом і Господом.
Ще до Народження Долею щиро повінчана,
Радість ділити, із відчаєм більш не зустрітися.
Можна, я буду.. Твоїм божевільним Коханням?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2015
Чи ти мене згадаєш навесні,
коли вином з порічок пахне вечір.
Коли у теплі, ледь помітні дні
торкає вітер не засмаглі плечі?
Коли нечутно розквітає день
готовий все прийняти у двобої.
В зіницях слів, вагань і сліз..-
майбутнього сторінка невідома.
А чи тоді, як падає зоря
і гасне в полі, обпаливши скроні,
коли вуста цілунками горять
всю ніч, і затихають на долоні..
Чи ти мене згадаєш навесні
У пік цвітінь кульбабового раю.
Чи знову спалахом мовчання пробіжить,
перегорнувши цю сторінку далі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2015
Она живет судьбою неразгаданной
и на душе всегда покоя нет,
когда на небе ярко зажигается,
зовет и манит тихий звездный свет.
Ее душа стремится к неизвестному,
но плакать и просить никак нельзя,
услышишь ли вновь зов ее чудесный,
что наполняет землю без конца?
Ларец ее желаний будет тайной,
никто уже не сможет разгадать
ее стремлений искренних и главных,
что лишь от них так хочется летать..
И снова сон - терзает бесконечность,
но выбор дорог, путь уже пройден,
так хочется услышать прелесть сердца
и солнечный, но четкий дивный тон.
Пусть жизнь ее освещена лучами,
но все же горечь мучит иногда,
когда всем людям кажется забавой, -
ее мечты все гибнут без конца.
Но все же вера сильна и беспечна,
стремится ввысь к познанию доброты.
И побеждает правда нежным сердцем
мотивом ласки, правды, красоты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561550
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.02.2015
Наперекір вітрам і болю,
словам, що ехом відгули
бажала вирватись на волю, -
до Твого миру, до душі.
Летіла вихором крізь небо,
рвалась, мов птаха до зірниць.
Щоб знов відчути одкровення,
щоб впасти смутком на щоці.
Перетворилась я на роси
і залишилась на землі.
Мені здавалось, наче сльози
лились з очей твоїх рясні.
Мені здавалося, ти скажеш:
"Минуле вже не важить".. та
ти все мовчиш, ховаєш правду
у закутках живого дня.
Наперекір туманам хмурим, -
картинам схожим та чужим.
Бажання все ж сильніш за будні..
а їм - не вистачає крил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2015
Буває мить.. забудеш про жалі,
душа горить хвилинами скорботи.
Біжить життя, - скрізь ритми потайні,
лиш серце краде Віру крізь цейнтноти.
Звичайний день, задуманий і сірий
та раптом.. враз, - в минуле понесе,
душа забуде втіхи, потрясіння
та знову привид Ласки віднайде.
І крізь віків загублену печать,
де ми не вмієм правду говорити.
Краде безмежність в пам'яті печаль
і знову нас примушує Любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2015
Ти пам'ятаєш, ти прийшов весною згаданий,
цвіли троянди, пахнули сади.
Крізь непроглядну заслінку туманів
всміхалось небо нам обом, тоді.
І досі ще не звикну до покою,
до слів гарячих, - звикнув ти, скажи?
А ще до посмішок, що сумом і Любов'ю
ятрили душу, нащо це тобі?
Знов тихо, тихо повертаюся в ті дні, -
вони, мов сонце сходять у мені.
Там є наш світ і дотик милих рук,
а ще.. душа не відає розлук.
І скільки ще минулого прикмети
щоранку я вивчаю: де ти, де ти?
А грози все шепочуть в надвечір'ї,
що прийде мить ще на Кохання з біллю..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2015
..В весняну ніч в якій вона розтане
сховаєш й ти сльозу свою гірку..
Ніхто і не помітить, обіцяю,
але почує серденьку біду.
Навіщо переконлива ця пам'ять, -
ніхто не сміє зупинить Тебе.
Вона чекає, ще хвилину - марить,
але прошу не відпускай її!
Почуй цей голос ніжний, одинокий,
він зазвучить мелодією сна.
У ньому віднайдеш душевний спокій,
пригорниш тугу мовчки з забуття..
Не смій зробити цю сердечну рану,
не відпускай її - вона навік Твоя..
Для Вас Любов і спокій - вічна кара,
але між Вами небо і земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2015
Не відпускай її у холод ночі
ти ж бачиш як завмерло серце - ні!..
Не відпускай її зажурену, дівочу,
цю постать ніжну в смуток самоти.
Вона благає прощення і сонця
ти ж бачиш сльози й очі дорогі.
Лиш пригорни востаннє хай не плаче,
хай посміхнеться з вірою тобі.
Нехай в її душі гроза стихає
й присниться сон де поруч знову Ви,
де буде щастя і земне начало,
неначе запах теплої Весни..
Гіркі на присмак, кольору Любові, -
давно вже втрачені у буднях самоти..
Не відпускай її, скажи єдине слово
даруй їй небо й посмішку краси.
Тримай її за руку міцно-міцно,
не відпускай її під сивий град.
Розвій печалі, не забудь, що пізно
і те, що більше не верне назад...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2015
Одного дня..
бажала все забути,
отим думкам несила вже плести
тенета мрій, вагань, а ще.. почути б
й побачити глибинну суть мети.
Одного дня..
схотілося на волю,
бо те минуле важило, але..
вважалося нездійсненним й до болю, -
тягнуло вниз до вічної зими.
Втекти від себе - досить нереально.
Можливо вирушити в путь, туди, де сон
та там незручно, сумно і печально, -
я не піду у той непроханий полон.
Навколо серця докори сліпі,
душа давно вже тихо десь жевріє.
Чомусь так тихо сльози "не мої"
показують, що час - не на папері.
Одного дня..
все змінить слів куплет,
а може погляд, кинутий востаннє
та воскресить сліпучий вир планет,
поверне сенс краплинами Кохання..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Наймиліший у світі янгол
десь на іншому боці тиші.
Поміж трав, ластів'ят і світла
відчайдушно шукає миті..
У якій затріпоче серце,
Коли згадую ненароком.
Скільки неба в його зіницях,
скільки правди в його висотах!
Наймиліший у світі янгол
мені сниться і ніби грає..,
почуттями краси і сонця
він щодня мене знов вітає.
Коли хмари перед грозою
приміряють свою одежу.
Він із Раю приносить Щастя
до якого я ще належу.
Не чекає він зайвих пояснень,
як печаль продірявить душу.
Десь кружляє у ритмі вальсу
й обіймає мене, бо мусить.
Наймиліший у світі янгол
все ще сниться і правди просить.
Почуттями краси і сонця
він добро і Любов приносить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Не здамся, не впаду, не поверну,
Не буду я спокутувати совість.
Переступила праведну межу
Не боляче та тихо котять сльози.
Не зникну, не забуду, не продам
Все те, що було - глибоко у серці.
Лише самотності непроханий туман
Все позначає відлік часу й смерті.
Не здамся, не підкорюсь, не впаду
Під ноги меланхолії пустої,
Останній шлях здолаю без плачу
І лиш тоді - повернення додому.
А там у міражах людських вагань,
Чи знайду захисток від злого та святого?..
Не здамся, боротьба - високий дар
Й вона моя, така своя й знайома.
Не поверну в пусті, загублені світи,
Де день у день втрачала там свідомість.
Мовчанням воскрешу свої думки, -
Все ж піднімусь над світом незнайомим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
За те, що світло між дерев вітає
За те, що літо за весною йде
Я дяку Богу за життя складаю
Та знаю: все, що тлінне - відійде.
Життя - багатогранне і мінливе
Стрімке, мов річка в повінь, а проте,
Коли ти народився як людина
Цінуй всю правду й не ганьби людське.
Борись щоденно за красу природню,
За щастя в рідних і близьких очах.
Нехай в душі задумано й тривожно
Та в серденьку не стане біллю страх.
Без ніжності загине все священне,
а без Любові нічка наступа.
Дай Боже всім нам віднайти спасіння
За всі гріхи у не просте буття.
Нехай же сутність людства невід'ємна
І від землі, що пригорнула нас,
Що стала берегти від лиха нерви
Й благословила у тривожний час.
Й від неба, що щоденно будить сонцем
Й вітає пахощами гомінкого дня
Та пам'ятаймо світ весь цей від Бога,
Славімо ж муки Господа-Творця.
Людська натура прагне до нового,
А все, що вже минуло - відійшло.
Тож бережімо душу у покої
Забувши лихо, - віднайдем добро.
Щоб посмішками з вірою й натхненням
Стрічати спокій і красу без меж.
І хай простить нам небо потаємне
І забере печалі з серця теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
В світлі свіч затріпоче ялинка,
немов золотом ваблять вогні.
В ніч Різдвяну чудесну і ніжну
ангел звістку приніс на крилі.
І далеко у небі над світом
зірка радості світло несла
про блискучу красу де в молитві
народився Господь-немовля.
Замітає хурделиця снігом
кожен двір і частинку душі
та звіщають сніжинки зимові
про спасіння людей на землі.
Божа матір сидить над Іісусом
і всміхається з яслів дитя,
щоб забрати гріхи, лиш утіху
поселити у смертні серця.
Десь далеко в пустині самотній,
без домівки, в глухій стороні
народився Спаситель і Бог наш
й радість мирну приніс у Христі.
Благословення, мов зірочка ясна
подарунок принесло святий,
щоб в захопленні світло й прекрасно
Воскресало добро у житті.
На печальну всю тлінність невтомну
зірка щастя своє пролила,
щоб Божественна слава і пісня
привітала навіки Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Тремтить сльоза, сполохана прощанням,
Ідуть дощі змиваючи тепло.
Все те. Що називалося коханням
Минулося. Як казка відійшло..
Я сльози свої в темряві сховаю,
Холодна ніч приглушить крик душі.
Моя Любов, як небо це безкрає,
Що все мовчить в печальному дощі.
Чи викличе ще посмішку - незнаю,
Чи прийде літо серед мерзлоти
Цих двох сердець, що вірно покохали
Та не знайшли красивої мети.
Зворушена надія кличе в гості
Й шепоче повість про життя без меж
Та без тепла і лагідного сонця
Загине почуття, не повернеш.
Кохана постать щезне у туманах,
Слова далеко вітер віднесе.
Про ті хвилини трепетно-жадані
Про муки серця радісно-сумні..
Ти, може, прийдеш, щоб прогнати тугу,
Але один, іще єдиний раз.
Та не зітреш сльозу, не станеш другом
І не почуєш істину про нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2015
Коли холодні заметілі
малюють казку на вікні
ти наодинці душу грієш
вогнем яскравої свічі.
Жалкуєш тихо про минуле,
а може боляче, скажи, -
січневий вечір - тихий спомин
тієї вічної краси.
На невагомих струнах згадки
тремтять, мов молоде вино
у келиху простого щастя,
що вже пройшло давним-давно.
Любов не була птахом білим,
що мир приносить на крилі,
вона десь в серденьку жевріла,
стікала воском по столі..
Духм'яним, свіжим ароматом
весна пробудить дум потік,
оберігатиме лиш згадки
та слід залишить назавжди..
Про те, що доля написала,
але здійснити не змогла, -
був спалах дива та зізнання,
красивих слів швидка ріка..
В саду моїм зустрінуть сонце
й прикрасять землю квіти-дні
лиш плину чсу не зупиниш,
що мов володар нас спасе..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2015
Розлили день і випили очима.
Похмуре небо. Світла коридори.
Моя Любов невтішна, безупинна
Я ще не вмію падати угору.
Ласкаве серце ще зігріте літом
Між синіх трав надію колихає.
Цілує ніжність білі самоцвіти
Твоє ім'я, як сонце, ніч осяє.
І я іду до Тебе, як на сповідь,
з благоговійним трепетом душевним.
Не припиняю я Любити болем,
ще не зомліла мука ця непевна.
Хоч ти далекий, зовсім недосяжний,
Хоч погляд твій пече, неначе рана.
Я все ж молюсь до Тебе, все ж благаю:
"Моя Любов, - така небездоганна!"
А ти.. Складаєш крила за плечима..
Мені назустріч простягаєш руки.
Все маниш в чарівне безлюддя дивом..
І я іду до тебе крізь розлуку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2015
Тебе вітаю я так щиро
стрілою тихих, мирних слів.
Живу законами зітхання
у безнастанності віків.
Прийми мене в простори ранні,
очима ніжно обійми
сьогодні свято днів жаданих
у мелодійності весни.
Дай віру в серце щоб забутись
в стихії сонця і добра,
щоб знов почути ніжні звуки,
які зароджує земля.
Уже ти мій і всі тривоги
не будуть кривдою вночі,
а раю чистого дороги
покажуть сутність на землі.
В пустому храмі де витає
священний воску аромат
ми не зустрінемось у славі,
а чи у траурних вінках.
Ми будем жити у надії
у те, що віра збудить сни
й полетимо туди де мрія
із вітром бавиться, прости..
Прости, що так буває важко
піднятись з буднів цих німих,
тебе підтримати у горі,
щоб ти не був серед пітьми.
Я знаю снігу заметілі
не запорошать правди слід
і наші долі ще зустрінуть
весняний, сонячний привіт.
Несправедливо люди судять
чужі закони і стежки
та ми піднімемось над брудом
на руки ласки на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2014
Обабіч шляху йду я знов до тебе,
а вітер грає пісню в небесах.
Вперед за обрій з вірою й натхненням
від самоти до радості в очах.
У небесах думкам моїм несила,
а на землі втомилась я ходить.
Стихають сльози не мої, а миру
і рветься серце, що болить, болить.
Сховаю мрії і блаженні згадки,
про те, що вся краса - єдина мить
тебе ціную за оці загадки,
що научив боротись і любить.
Я розучилась сонцю посміхатись, -
душа болить від променів ясних.
Чекаю ночі, що прийде романсом,
де стане спокій втіхою на мить.
Спішу.. Лечу.. Кудись у невідоме,
напевне за границю полюсів.
І знову по зустрічній.., знов до дому,
де образ твій єдиний і святий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2014
Прийди, не забарися ти дощем
і сонцем літнім лагідним, доспілим,
що із душі змиває суму щем
із серця забирає холод дивний.
Не забарись признатись у красі
і думи потривожити невтомні,
що лиш для тебе зустрічі стрімкі
і щастя світле й горе невимовне.
Та віхола зими нехай не мчить
і сніг не засипає ці дороги,
якими ніжність і Любов прийде
й надіями розвіє всі тривоги.
У доторку жаданих, милих рук
і в погляді, що сяє одкровенням
я може відшукаю біль розлук,
а може, приховаю це натхнення.
Ось стукіт серця - ритми гомінкі
і благодійна постать, - все бажання,
що я віддам тобі, о що віддам тобі? -
поразки, сум, а чи палке кохання?
Чи неминучу радість у віках,
що міниться на сонці мов веселка,
бо ти врятуєш світ й мене хоч раз,
щоб прозвучала музика далека.
В акордах ласки - грає лиш для нас
ми враз забудемо гіркі поразки
і очі все розкажуть нам про час,
про почуття безмежності і казки..
Може, на поклик мій прийдеш
і гаряче обіймеш, приголубиш,
щоб я відчула ніжність всю без меж
і вгамувала безкінечну тугу..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2014
Прийшла зима, неждана гостя,
прийшла не стукаючи в двері..
А осінь. Осені здалося,
що лист живий, іще зелений.
Що листопад іще для неї,
що листопад не будить зраду.
Осінні змиті акварелі,
нові пейзажі зовсім ранні.
Її відлуння ще в повітрі,
її благання хтось почує.
А листопаду більш не вірте -
прийшла зима. Мороз лютує.
Прийшли холодні срібні ночі,
пастельно-голубі пейзажі
я малюватиму охоче, -
бо кожен місяць повний вражень.
Бо в грудні місто укриває
пухнастий, білий сніг зими
і День Святого Миколая
спішить з дарунками у дім.
А січень візерунки стелить
і з Новим Роком всіх віта,
щоб щастя птицями летіло
у кожну душу і життя.
Та лютий ніби й не жартує:
кує морозом всі стежки
й дороги віхола остудить,
щоб до весни ми не дійшли.
Їх так багато цих казкових
бажань і радостей нових,
пора холодна та жадана
у ритмі танців запальних.
І кожен рік пора ця світла
снігами землю укрива,
щоб світ бажав лиш добрі мрії
й раділа зимонька-зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Пухнаста ялина стоїть під вікном,
що віхола зимня закутала снігом.
Та іній морозний мов білим крилом
лягає на віття під місяцем срібним.
Дорога зимова веде від воріт,
а далі в простори замріяні й білі,
де кожна душа залишає свій слід
і в казці спішить залишитися нині.
Дерева величні мов варта стоять,
лиш крони розгойдують загадки дивні,
щоб завтра з світанком рожева зоря
звістила новину в захопливім вирі.
Хай погляди щастям всміхаються вслід
для кожного серця, бажання і мріїї,
щоб чудо незнане лягло на поріг,
у долях залишило світлу надію.
Дарунком солодким у Році Новім,
кришталем у келихах пісня розбудить,
щоб люди печалі забули гіркі
і радість святкову з небес пригорнули.
У Новому Році добро прилетить
й залишить назавжди свої подарунки,
щоб вірили ми в ніч яскраву в цю мить,
щоб справдилась віра ласкавим цілунком.
Хай буде для всіх лише святість й добро,
незвичні усмішки і милі вітання,
а в колі родинному ласка й тепло
і в долях простих незрадливе Кохання.
З НОВИМ РОКОМ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Не зву тебе в мовчанні чи утомі,
не хочу бачити снігів блаженну синь,
лиш знову повертаюся до дому,
до рідних і легких моїх святинь.
Твоя ж душа далека і холодна
на поклик не озветься, не простить,
лиш світла правда житиме ще довго
та доля все ж не стелиться щомить.
Блаженна загадка, у чому ж вся провина?
За те, що не зігріла рідну суть,
за те, що у розлуці і гордині
не розміняла невідомих мук.
І в цьому ревно каюсь і благаю
ні, не тебе - та й сон завжди правий.
Щоденно я молюсь і проклинаю
нахабний відчай, той забутий гнів.
У ніч тривожну та таку незрячу
залізна міць в якій не винен ти,
незламна ціль несказаних пробачень
звучить крізь тишу музикою снів.
Мета уперто в серце ніжно стука, -
впіймати і затримати Любов,
на мить відчути погляд й любі руки,
той несказанно милий їх вогонь.
Погасне і зітреться з часом пам'ять
і цей мотив загубиться без слів,
але я знову, знову повертаюсь
до світла невідгаданих святинь..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
І знов невиплакані згадки,
оці слова такі гіркі,
пробачення - снують неправду
у павутині грішних днів.
Та мирний спокій не пригорне
цю душу смертну і живу,
бо кожна мить - то дотик сонця,
що болі сіє наяву.
Турботи так нещадно судять,
а вороги так сильно б'ють,
лиш правда піде поміж люди,
але її там засміють..
Лише діла такі несмілі
та погляди завжди німі.
Десь незвичайно долі змінять,
щоб знов відчути радість днів.
Думки лукаві, пересуди
хто ж пожалкує і спасе,
коли прийде блаженна повінь
щасливих сліз, що дасть усе?
Коли ж озвуться ніжні весни,
в ладу з людьми природа вся
скарби відкриє таємничі
й до зла не буде вороття?
Прийде ще слава не чужинська
та чи будуть йти їй услід
священні діти-українці,
що пережили сотні літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014
Коли-небудь як у глибоку воду
і тебе потягне в вічний путь
та прошу здійсни мою тривогу, -
дім, мене, мої вірші забудь.
Знай одне: що завтра прийде старість,
тож спіши за мріями в блакить.
Знай одне: ніхто тобі не пара
та навчайся щиро справді жить.
Золотом горять міські бульвари,
розумієш щастя лише раз.
Ах, як грають сонячні литаври,
я про них писала без образ!
Знай одне: цей погляд геніальний
напророчить легкий, світлий путь.
Знай одне: що пісня вирішальна
закликом підніме, - та забудь.
Ти забудь лихі, німі прощання,
цю дорогу, що пробачила тобі
і квітневу мрію загадкову,
що теплом зігріла на зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2014
Так хочеться простої доброти,
під час польоту думи у напрузі.
Так хочеться сказати: "Підожди!",
постій зі мною хоч на цій дорозі.
У далеч кличуть крила-літаки,
вони завжди рятують від утоми.
Та ти це не бери в знаки,
а завжди повертай до дому.
Тобі у пам'ять зазирнути так не просто
і гордості не вистачить зусиль.
Та щастя замаячить зовсім близько,
за горизонтом в далі голубій.
Я тут з тобою і на літній смузі,
де мрії завмирають на зорі.
Ми радісно стрічаємо у лузі
птахів чудесних співи неземні.
А серце затріпоче у покорі,
коли з тобою милий ми разом
тож буду я молитися на долю,
на ангелів небесних унісон.
Короткий шлях Любові у житті, -
можливо ніч не поспішить з прощанням
і знову все спочатку повторить,
щоб світло було в радіснім признанні.
Самотній вітер хижої спокуси,
нехай розвіє болі і страхи
у попіл перетвориться жагучий,
яким писала ніжнії листи.
Залишиться між нами лиш ріка,
тоненька ниточка зворушного вітання
і жалкувати більше - то дарма,
за помилки у істині мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Дев'ятнадцяте. Ніч. Понеділок.
Місто світиться в темній пітьмі
і складають смфонію ніжну,
незвичайну історію дні.
Від самотності так вирішально,
вогник віри у любих очах
спалахне і погасне прощально,
промайне як холодна печаль.
Невидюща душа стрепенеться,
що дрімала століттями в сні
так закладено в думах і в серці,
щоб чекати Любові в житті.
Але іншим відкриється радість,
таємниця нездійсненних мрій
і торкнеться мов сонячним сяйвом
тиха ніжність і погляд німий.
Почуттями відкритої ласки,
незбагненної віри й краси
я зустрілась сьогодні із щастям
і з тих пір стали миті не ті.
Це немов благодатна усмішка,
чи гірка сумовита сльоза
розпізнає весь світ цю молитву,
що шепоче весняна пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2014
Іду сама, одна, самотня.
Бувало й гірше, а хоча..
В очах моїх німа безодня
й на серці стомлена печаль.
Згадаю кривди неприємні,
та всі банальності прощу.
У мріях світ лікує нерви
й той страх невтішного плачу.
Ось знову ранок, кава, спокій.
Таке затишшя на душі.
Лиш за вікном крокує осінь,
мов незнайомець у плащі.
Пройде й вона так непомітно
немов щоразу в звичних днях,
залишить спомин у надіях:
красивий смуток на життя.
Чи побороти ще зумію
гординю, мов каміння те,
візьму лиш віру у святиню
і не забуду про земне.
Тривожні думи хай не будять:
образи гіркі і чужі,
бо зло ніяке не здолає
глибоку силу у мені.
"Хоча".. Це ствердно, чи лякливо, -
луна відгомоном летить
та все ж є світло й добра мрія,
що назавжди благословить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
У кожного своя дорога вдалеч
та все ж не вистачає нам тепла.
Життя саме собою повість надзвичайна,
красива суміш дива і добра.
Але щоб було щастя і кохання,
щоб ціль єдину бачити в житі
ми інколи у грі за совість й правду
втрачаємо мелодії душі.
Все мріємо про таємничі струни,
які без віри тихо не дзвенять
вбачаючи у сонці свою юність,
не забуваймо радістю вітать.
Дари природи, сонця скарб священний,
пахучі трави в росяних лугах,
краплинку неба синю і блаженну
в долонях літа, - кожному приймать.
Лише здолає жалі всі непевні
усмішка щира ангела життя,
лише Творець відчинить свої двері
до миру у безмежжя каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Зимовий вечір дихає в плече,
на склі мені лишає візерунки.
Я кутаюсь від холоду плащем
й до кави зігріваю зимні руки.
Всміхаюсь до золочених листків,
що памороззю вибиті на вікнах;
не осінь вже, лише зима - напів
вторгнулася в природу непомітно.
А хтось вчорашню проповідь забув,
притишеного вітром падолисту
й мені його розпуку і журбу
морозом фарбував над раннім містом.
І враз згадала той осінній сон
в якому була осені порада,
там шепотіла мряка за вікном
і світ тримала ця зимова зрада..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Коли слова по-зрадницьки мовчать,
мов духу знов забракло говорити, -
схилюсь тобі до сильного плеча,
яке мені замінює півсвіту.
Коли емоцій зважених нема,
а ті, що є - вороже непомітні.
Торкнуся скронь руками обома
і поглядом уп'юся ненаситним.
Не втримати з розпуки силоміць,
бо ця Любов перестуком двобою
отруйними словами повз зіниць
звела і розвела мене з Тобою.
Піти - прийти, яка невинна гра!,
І чорний жереб знову зрушить з місця.
Завмре слідами білого пера
і вичахне, як жовте пізнє листя.
А чи роз'яснить той минулий час
в якому ми шукали зустріч тиху,
але не ту, в якій вже слів нема
а ту, що радість ділить непомітно.
Прохає говорити і плести
у сітці дня події безупинно.
Залишити дві правди і мети,
що в часі вічному - звучання пустотливе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2014
Солодкий жар розбурханих думок
бентежить ритмом сонячного лету.
Кінець розмови, серце на замок -
та в пам'яті мелодії куплети.
В твоїх зіницях правди чистий світ,
в твоїх руках моя жадана воля,
прохаю знов облиш оцей місток,
що зводить і розводить наші долі.
Відкрий усе, що було до тепер,
та не забудь опісля в снах зізнатись,
оця шалена мрія творить день
в якому радість, щастя і.. розплата.
І весь цей світ - яскраві кольори,
їх глибина чарує надзвичайно.
Між нами знов дороги і мости,
банальності, розлуки і.. Кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2014
Шалені серця барви, колорити,
зів'яла осінь на столі віршем,
як далі у розлуках вічних жити,
ще трохи.. й піду.. зболена плачем.
Як наскрізно зневірами розп'ята,
як спрагло Вірою прикута до людей,
я все чекаю, лиш в душі кантата,
вирує швидко й спокій все краде.
Не встигну далі, бо життя шалене
біжить у митях вічності гірких,
невже оте розбурхане натхнення
не прийде більше, рай не принесе?
Щодня хворіти, сонцю посміхатись
і жити "як всі люди", а проте..
чи зможе хтось у душу заховатись,
підняти стомлену надію над дощем?
Та щось болить у грудях, не стихає..
напевне серце, що живе, живе,
я Вірю, Мрію, тихо Посміхаюсь,
чи все це знов не те, не те, не те?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Відведи мене в рай, я забула до раю дорогу.
Хоч вона через серце коротким рядком пролягла..
Хоч вона невагомо-легка наче слово, - відома
та для мене навіки закрита вона.
Не поруш чистоти, що сіяє в очах тих грайливо,
бо не прагнуть вони всіх життєвих красот,
лиш душа, що втомилася вірить у диво, -
все чекає безмовно жагучих щедрот.
Мабуть в світі образ і наруги
загубилась на щастя правдива струна,
але ж істина вічна, мов віра у Бога
не погасне, не зникне у вирі вона.
Забагато журби у відкритих долонях,
у загублених дивом розп'ятих стежках.
Та облиш всі печалі, розбий своє горе,
бо лиш Віра ніколи не втратить буття.
Відведи мене в рай, я не можу його відшукати
та дорога якась невимовно сліпа.
Хоч далеко до істин, я буду чекати,
бо надіями сповнена Сутність Моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014
Все як в кіно - німе і чорно-біле:
биття душі, безладні змахи боротьби.
Хоча кричу, кричу, кричу щосили!!!
А все беззвучно - крик, слова мольби.
І я, немов у повнім кінозалі,
втиснулась в крісло й плачу за німих
акторів чорно-білої печалі,
за їх такий гіркий, солоний сміх..
За жар очей і відгуки сердечні,
бо тихо грати - справа не проста
й щодня звертати очі у молитві
і щемно дякувати долі за життя.
Розправте крила, - ви ж бо лише люди,
погляньте в Всесвіт стомлених ідей,
бажання всіх не осуд і не бруд, - а так,
спокійний ритм життєвих тем.
І втішно думати, що все так буде й далі, -
банальні пози, рухи і слова.
Я плачу ціну зовсім не печаллю,
а згадками минулого буття.
За те, що було все і відболіло
пекло, раділо, падало і знов, -
вертало іскорки безжальної надії
і дарувало спалахам Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
А листя, як слова, на землю впало,
на зелен-трави, на мої сліди.
З тобою ми ще стільки не сказали, -
іди сюди, поглянь, поглянь сюди.
Тут зорі золоті й немовби вбрані
в ошатні плаття
жаль, ми не для них..
З тобою ми ще стільки не сказали,
лише у серці той пекучий біль.
Чому забракло сили говорити,
я знов мовчу, а Всесвіт знай, спішить, -
нестримно тягне час в свою орбіту
й тебе від мене забира в цю мить.
З Тобою ми ще стільки не пізнали, -
у дощ шалений і такий німий
лише мовчали, тихо так кричали
устами нездійсненних сущих мрій.
Ні, не кажи, що все занадто пізно,
бо знову коло - й листя і трава
одягнуться у Сонячне намисто
та в нас з тобою пам'ять молода.
Вона поверне в витоки природи
туди, кому не кожному дано
відкрити душу і повірить знову
в сліди оті, мов доля на снігу..
З Тобою ми ще стільки не сказали,
Слова не Варті, - ти мовчи, мовчи,
в очах довірливості знову прочитаю,
що десь у серці згублені ключі.
У погляді осіннього зітхання
у спалаху забутого вогню
десь в глибині сердечного признання
ти бережеш Мене, лише Одну.
Ні, не кажи, що все занадто пізно,
бо знову літо, осінь і весна, -
Життя Одне - мов виткане у пісні,
де ми забули всі свої слова..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Недозволена розкіш, - у скутому межами світі
Павутиння щоденності зняти з своєї душі,
І сміятись, сміятись захоплено й щиро радіти
І збирати безжурно в долоні холодні дощі.
Недозволена розкіш, - будити в собі несвідомо
Те, що мрією навіть іще не назвеш:
Все бентежне і світле, нове і таке невідоме..
Не здивує нехай, а розквітне свободою, тихо без меж!
Хай розправить, як крила, душа свої стомлені руки
І до неба полине шукаючи захистку там, -
Недозволена розкіш, - побачити світло у буднях
І зостатись назавжди у митях прийдешнього дня.
Та чомусь невагомо складаються миті в дорогу
Ту, що просто назвали - відкривши всі вісі: "життям".
Часом хочеться розкоші в кожному слові,
В кожнім погляді сонця, що радість дарує всім нам.
Недозволена розкіш, - ніхто не поверне в минуле
І майбутнє у двері не стукає все ж.
Хай же кожному небо дарунок дарує, -
Це життя - тут, тепер - тиху повість красиву й без меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014
Перебираю роки, як намисто
На вісь буття нанизувались дні,
Коли ще сонце сяяло так чисто,
Коли все було цілісне в мені.
Я - цілий світ, а світ - моя частина
Барвистий, радісний, розкішно-молодий.
Яка щаслива я була дитиною!
Чому тепер той світ такий малий?
Чому щораз як очі закриваю
Здається все нездійсненне в мені
Ось-ось прокинеться, засяє і я знаю,
Що знов забуде горе і жалі..
Дитинства роки справді не забути,
Вони тим ніжним батьківським крилом
Вкривають.. й забуваєш весь свій спокій
Летиш у подумках під ріднеє вікно.
Перебираю роки, - знову втеча
Від себе, від реальності біжу
Так хочу знову бути, мов малеча,
Щаслива хочу бути, - світ прошу.
Нехай порадує у днях яскраво-синіх
В яких знаходжу я відраду всю
І подарує миті легкокрилі
Для здійснення усього наяву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Я виплакала всю Любов у слово
Згубила крихти правди десь у зраді.
Основа днів - минулого утома,
Тепер не знаю як же жити далі.
Я виплакала всю Любов у пісню,
Де в кожнім звуці невагоме щастя.
Чи зрозумієш ці благання вищі,
Чи заблукає сонце в літнім вальсі?
Я виплакала всю Любов у муку,
Пекла душа нестерпним болем.
Самотня й одинока на розпутті,
"Чому це я?" - запитувала в долі.
Я виплакала всю Любов в спокуту,
Шукала у помилках свою кару.
Не знала, що не буде вже розлуки,
Бо зустрічам зосталося так мало..
Я виплакала всю Любов у сповідь,
Якою була гіркою омана.
Ішли години за спиною болем,
Любов була - вона не озивалась.
Я виплакала всю себе.. та досить,
Любов моя немов примара ница.
Я плакала хвилинами Любові,
Але вона зосталася - бо вічна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2014
А за вікном весна стрічає світлом
і ллється сонцем прямо із небес,
бажання у природи завше чисте
кохати щастям, вірити в святе.
Весняна врода, - ніжності примхливість
у щирості всміхається до нас,
лікує часом змінена мінливість
спішить творити, дихає ледь в такт.
Пробуджується віра для планети
приносячи птахами на крилі
все те, що було зимою забуте
стає звучнішим і милішим над усе.
У насолоді ледь п'янкого лету,
що нотками торкаються душі,
пора весняна обійма сердечно
й надіями дарує миті ці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Розлили день і випили очима.
Похмуре небо. Світла коридори.
Моя Любов невтішна, безупинна
я ще не вмію падати угору.
Ласкаве серце ще зігріте літом
між синіх трав надію колихає.
Цілує ніжність білі самоцвіти
твоє ім'я, як сонце, ніч осяє.
І я іду до Тебе, як на сповідь,
з благоговійним трепетом душевним.
Не припиняю я Любити болем,
ще не зомліла мука ця непевна.
Хоч ти далекий, зовсім недосяжний,
хоч погляд твій пече, неначе рана.
Я все ж молюсь до Тебе, все ж благаю:
"Моя Любов, - така небездоганна!"
А ти.. Складаєш крила за плечима..
Мені назустріч простягаєш руки.
Все маниш в чарівне безлюддя дивом..
І я іду до тебе крізь розлуку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Чекаю, забуваючи про все,
у згоді одиноко посміхаюсь.
Спокійний світ для мене, а проте -
я грішна і у цьому сущо каюсь..
Мов стежка серед тіні і незгод,
моя душа наповнена Любов'ю.
По ній біжить життя - мій світ щедрот
до світла, миру і незвіданого болю.
В передранковій тиші уві сні
земля вітається обіймами твоїми
і промінь сонця на віконному чолі
цілує квіти: ніжні, золотії.
Живу у згоді правил і бажань
тебе ледь чутно лагідно торкаюсь.
Біжу від зла далеко крізь обман
и Тебе з собою тихо забираю.
У тій красі, що полонила нас
під зорями, що нас благословили.
Чекаю... Забуваючи про час, -
я посміхаюсь радостям всім нині.
Колись можливо я знайду Добро
і в світі стану вітром легкокрилим:
Тебе позву, до Тебе прилечу -
щоб стати назавжди єдиним цілим.
Благаю слізно: "Зупинись на мить!",
збагни, як хороше, що зустріч не остання.
Пройде печаль, зів'яне часу лет,
а Ти залишишся для мене у бажанні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2013
Отак живу без права на надію
Серед людей, але чомусь сама,
Та хто ж поверне нездійсненні мрії,
Коли в невтомнім серденьку пітьма?
Дивлюсь у рідні очі з недовір\'ям,
Гірку образу в них я пізнаю
Простити всіх - не стати птахом вільним,
Але тебе я все-таки прощу.
У час такий невтомний, загадковий,
Коли здається все таким простим
Я не спішу зізнатися в Любові,
Але ти ж знаєш, що не вічний мир.
Голубить вітер листя на тополі,
Веселка мила з річки воду п\'є, -
Ідку край поля і неначе вчора
Я зустрічала з вірою тебе.
Та сутінки підкравшись непомітно
Розвіють сподівання і жалі.
Я посміхнусь щасливо, так привітно,
Щоб ти у сни святі забрав мене.
Благально попрошу відкрити серце
І це в листі тобі я напишу
Та ранок знов прийде ласкавим сонцем
І з ним я грішні думи розірву.
Побачимось ще може не в останнє, -
Знов обіймеш, але без почуття..
Та я скажу лиш тихо й вирішально,
Що ти для мене був цінніш життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013
...Мне Тебя на Земле не хватает.
Эту осень встречаю одна.
А на небе все ангелы знают,
что не выпил ты чашу до дна...
Мое сердце с петель оборвалось,
И лечить невозможно его.
Ну и что мне сегодня осталось?
Ведь внутри пустота... ни-че-го...
Так, хотя бы, мне в душу не рвались
Ветер памяти, дождь, листопад.
Ведь в той жизни за дверью остались,
боль и радость, - восход и закат.
Нужен Мастер любой Маргарите,
тот, кто в стужу разбавит весь яд.
Тот, кто сердце все держит в зените,
не отводит печальный свой взгляд.
Но те двери гвоздями забиты.
Нам давала судьба один шанс.
Ведь у каждой земной Маргариты
Мастер в жизни бывает лишь раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457704
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.10.2013
А небо знову біле у туманах,
земля як ласка тихо обняла
під повним місяцем блискучим, полум'яним
задума серпня ніжно повела.
Жіночий голос ніжний, сумовитий
співає мукою про літо це,
чи може про життя давно прожите, -
його ніхто вже більш не поверне.
Всі душі світлі у далеких далях
як добре, що вже нікого втрачать
я все ж поплачу, з відчаєм нежданим,
мене ніхто не прийде утішать.
Вздовж берега задумана береза
на води віття-руки простягла
з минулого, що стало вже зорею
до мене тінь підкралася твоя.
Для чого зустрічі, щоб знову розлучатись
не скаже серпень він - мій добрий гість,
запам'ятаю день лиш той прощальний,
що у житті моїм - лавина гірких сліз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2013
..І не дано - ні сповіді, ні слова.
І не збагну, чому швидкий цей біг,
чому шляхи ведуть крізь небеса медові
у вересень розлук крізь серця спів.
Гіркі світанки, кава до сніданку
і поглядів колючі реп'яхи,
таке життя - розбурхане, розп'яте,
бо в кожного із нас свої гріхи.
Бо кожен день і кожна мить збігає,
немов крізь пальці сиплеться пісок
і той лише життя розпочинає
кому відомо свій останній срок.
Неправда, скажете, бо кожен все ж існує..
Існує так, - але не живе ніяк, -
бо повз красу усе ж не бачить чуда
й ховає душу без вагань однак.
І не дано - ні ласки, ні пробачень.
І не збагнути як прийняти слід.
Лише життя без жартів, звинувачень -
проходить тут, у цю нестримну мить..
Здається ти ловити час умієш,
підкорювати волю і світи,
але це сниться лише сном мінливим
це все неправда, - не спіши втекти..
І не дано - ні сповіді, ні слова.
І не збагну, чому швидкий цей біг,
чому так гірко, гірко й невідомо
все те, що доля творить у житті..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013
Вона любила зустрічі і втечі,
птахів небесних співи неземні,
крадучись тінню падала на плечі
й губилась у далекій далині.
І цінувала в людях однозначність,
картину літа, - стомлений сонет,
лиш не любила фальші і невдячність
стирала з пам'яті немов гіркий куплет.
Вона любила звуки старих вальсів
і зір нічних мережива круті,
лише терпіти немогла нахабства,
холодних пальців, мертвої душі.
Вона сміялась зовсім не доречно,
любила сонця струни на щоках.
Лише боялась втратити безпечність
і впасти у їдкий і дикий страх.
Вона світанки брала у долоні, -
спостерігала дивні кольори.
Лише боялась загубити Долю
і Вірила у сльози росяні.
Вона пізнала щастя просто жити
і не спішила перейти "на ти".
Забракло сили впасти і зізнатись,
що все минуле зникло у пітьмі.
Вона шукала загадки і рими
незнаючи куди і як іти.
І лише думка в серці гомоніла:
"Я неодмінно буду!" -
вела її по стежці у житті.
Серед людей, яких не купиш дивом
і тих, кого прощати не спішиш.
Серед турбот і нескінченних "було",
вона чекала правду звідусіль.
Щоб не згубитись в зайвім, ницім світі,
не злитись з натовпом тих нездійсненних мрій...
Вона шукала Щастя лиш Любити
і бути все ж не зайвою, повір..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2013
Магічні образи крильми
ідуть із глибини сердечно.
Лиш голос десь "не мій" кричить,
що це все зовсім не доречно.
І кроки ці, що в тишині
вистукують лякливе престо
біжать, біжать немов не ті,
зникають десь в нічнім експресі.
А може, - це бузковий сон,
що ліг на плечі, тихо мовив,
що все минає.. за вікном
зоря вітає вже красиво.
Це все Любов, без неї хто? -
лякливі тіні, крихкі стіни,
вона пробуджує тепло
і ритмом танцю ділить рими.
Навіщо ж дзвін розбудить знов,
навіщо душу рве безжально,
прийди, прошу, моя Любов
без тебе в світі так печально.
Почни прекрасний відлік дням,
що мчать своїм калейдоскопом
зостанься тут, - вдихни, розтань
і на щоці залиш свій спокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2013
Чарівна квітка сонячних світанків
забутих істин, праведних доріг,
минає все, лише кохання
тихенько стелить повість біля ніг.
З останніми дощами весняними,
з краплинами цілющої грози,
стирає пам'ять все навіки суще,
але судить її ти не спіши..
Як замовкають голоси вітрів,
переродившись в громові октави,
усе минуле тане без зусиль
й нема йому вже виправдання нами.
Зростає щастя стеблами лиш раз
і проситься душею до блаженства,
лиш над життям панує снами час
й бере від цього своє верховенство.
І важко повернути його біг,
де сміх чи жаль застигли в німій позі.
Чарівна квітка!
Вмерти не спіши..,
бо у печалі згубиш свою прозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2013
Оспівую самотність і людей,
близьку жаринку щастя, подих вітру,
краплину сонця згублену у день
й тебе, - мій ангел долі непомітний.
У полі забіліє сон-трава,
я серед нього знайду ту стежину,
яка мене до серця приведе,
до щему, до життя і до спочину.
У літа час, що золотом пряде
свої ажурні ниті днів шалених,
крізь павутинку легкокрилих снів,
забуду все, що ставить паралелі.
Оспівую самотність і тебе,
а щастя, знай, все ходить непомітно.
Пророцтва хай збуваються легкі,
а ми для світу будем лише дітьми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2013
Вона була мов ранок світла, світла
і сонце грало в ніжних пелюстках.
Була як щастя зоряне привітна
троянда біла й чиста наче птах.
Незнала кривди, бо жила у мирі
допоки час призначив виклик їй -
це строга доля обітнула крила
й зів'яли мрії праведні її.
Вона уміла світу посміхатись,
несла лиш радість в росяних руках.
Ніхто не вірить як могло так статись,
що зло лишило слід свій на вустах.
Жила, цвіла і не відчувши лиха
із садом розпрощалась назавжди
троянда ніжна, легка і тендітна,
мов барви літа, - в тебе на столі.
Ніхто не чує - її серце плаче,
болить ця рана, що лиха мов звір,
але так треба, світ їй не пробачить
лиш стануть судом докори німі.
Чому так важко жити у полоні
очей чужих і незнайомих рук.
Незнала квітка - сонце на долонях,
вона вмирала тихо і без мук..
Її спасти було уже несила,
вона боролась за своє буття.
Бажання було сильне, як надія,
зостатись квіткою та тільки не в руках..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013
Це диво суще - просто жити..
Молитись істині, не фальші,
бо зло даремне, меркне в світлі,
в Любові пригоршнях назавше.
Яке це диво - просто бути,
і день у день молитись Богу
за тих, хто гине в ницім світі,
за тих, хто проклада дорогу.
Ну що здавалося нам треба?
Шматочок неба, сонця промінь,
Ласкаве щастя - всі надії
і очі близьких, - це до болю..
Яке це диво.. Ми не ціним..
Стираєм радість, біль кохання.
Не помічаємо спасіння,
що близько з нами, мов востаннє.
Єдина суть і вся потреба,
нам треба вміти світ тримати.
Душею з'єднуватись з небом,
прощати Зло, Любов прощати..
Краса людська не терпить зради,
не треба їй святкові шати,
вона готова вмерти словом,
готова в слові суть пізнати.
Яке це диво - просто жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
Любов, мов музика, що лине в вишні далі.
Немов з святої іскорки вогонь.
Того, хто чує - серцем відчуває,
бере в незвіданий, могучий - у полон.
Любов, мов чудо сонячного лету,
немов казкова повість днів, ночей.
Хто вірить у священне дійство з нею
будує майбуття щасливий сон.
Хотіли ми, та так і не змогли
Нести вогонь, не обпікати руки.
Бог дарував нам музику її,
лиш ми створили музику розлуки..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2013
Забудеш? Значить ти не той,
не та сторінка світлих буднів.
Життя приходить без основ,
чи значить лиш - ми різні люди?
Чи те, що серце вже німе:
не озирнеться, не почує.
І спомин той не оживе,
його ніхто на жаль не чує.
Я - воля, ти - природний дар,
сплело кохання міцні сіті.
Ми в них потрапили тепер,
чи зможем знову відпустити?
Душа залізна - все простить
усі помилки, сподівання.
Але чи прийде ще та мить
без сліз, без каяття й прощання?
Сльоза не змиє біль розлук,
тепло очей - на мить зігріє.
Лиш мука та - найкращий друг,
злякать її ми не посмієм.
Не відгадати слів гірких
і доля грає з нами грізно.
Лиш ти чекаєш перший сніг,
а я чекаю літню пісню.
Негода та, що значить все, -
шукач пригод і прикрість люду.
Та не забуду мить оту,
повік ніколи не забуду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394855
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.01.2013
Поразка долі, чи щасливий виграш?
Приємна зустріч, чи німа стіна?
Забута тінь сковзне крізь натовп людний, -
на мить згадаєш ти мої слова.
Ти пам'ятаєш десь там ненароком,
була для тебе я немов ріка,
плила собі між берегів високих
й хотіла бути мов на двох одна.
Моє бажання вишукане, сміле -
красивий витвір, ти - на жаль сліпий,
ти не помітив істину спасіння,
що я, мов янгол, - зовсім не святий.
І далі граєш, серця не ховаєш,
але у ньому не живе Добро
й Любов у ньому не воскресне, знаю,
але твоєю хочу бути знов і знов.
Немов прокляття, мука і кохання,
сплелись в клубок ці загадки, мої..
На жаль ти не відчуєш їх я знаю,
але до Тебе лиш молюсь у сні.
Немов принада гірка і жагуча
ці почуття не зникнуть, не підуть,
крізь роки ця ріка не стане глибша,
але й дві долі разом щастя не знайдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2013
Я рук твоїх уже забула доторк,
лише відгомін голосу, пробач..,
а ангел мені шепче десь поблизу:
"ти витри сльози, не сумуй, не плач.."
Чекаю, вірю, жити намагаюсь
і кожна мить надіями жива,
в твоїй душі, я знаю, оселилась
завмерла тихо все ж моя душа.
І кожен день Він насторожі слова
і совість знає, що єднає час.
Лиш погляд той.. загублений, покірний,
але в моїх очах зринає повсякчас.
І знову ніч вкриває простинями,
спішить шаленим маревом своїм
забути, стерти, що було між нами
та знаю - непідвладний цей мотив.
Усе, що було - у минулім часі,
усі слова, і жести, і шляхи..
Туманом ранок серед всіх пробачень..
і руки ангела ледь чутно на плечі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2013
Я душу Вашу небом зігрівала, -
для мене щастя більшого нема.
Себе питала, мріями страждала
й хотіла правди крихітну межу.
Я ваші очі грозами вмивала, -
і все шукала зоряних доріг.
Та доля щемно снами згордувала
і не зоставила для нас коханий сміх.
І не кажіть, що в серці раптом пусто,
що осінь залишає тінь журби.
Бо хто ж відчує неба сірі згустки?
На Долю схожий "хтось"?..
Але чомусь не Ви..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2013
Коли серце болить від несказаних слів,
від моментів холодних душа завмирає
десь поблизу іде Ангел-Мрій,
він щасливу мелодію тихо співає.
І сліди, мов розлука, на мокрім піску,
дві краплини надій, безкінечності миті
й Ангел-Щастя ступає услід,
він добро роздає в сонця світлі.
А іще є чуттєвості ніжна струна:
Ангел-Казка, Любов і Зізнання.
І коли без надії здавалось - стіна,
хтось підтримає просто мовчанням..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
Не скажу де ти, а де я,
ті ж співи і звичні турботи.
Одвічних розлук берега,
безпечних птахів перельоти.
І так нам просторо удвох:
бездомним, безсонним та смілим..
Дві правди, що прагнуть краси,
два спалахи зір в небосхилі.
Мандруєм з тобою по дням
таємним і завше умілим,
шукаємо долю в віках -
убогих обіцянок силу.
У чистому погляді снів,
що мрії, мов згадки розбудять
не згубиться вічний мотив -
гармонії сонячні струни.
Лиш погляд задумливий твій,
що лихо відводить невчасне
пророчить безмежний політ
відкритої ніжності й ласки.
Надіями вічно жива
поділюсь душею надвоє:
шляхами нелегких доріг,
але лиш для тебе цей спомин.
Звичайно він знову прийде
і серце від слів затріпоче,
мов птиця і вільна й легка,
що в небо піднятися хоче.
Та їх нерозвідану суть
збагнути не кожен зуміє,
бо це лиш для двох той акорд
звучить як незвідане диво.
Єднає Любов у житті й стає
найціннішим здобутком
і мудрість веде у похід,
в полон до життєвого смутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2012
Погасло сонце надвечірнє,
лиш галас міста ще не згас,
воно живе в своїх законах
і не спішить пізнати час.
У кам'яних дорогах буднів
це місто славиться й живе,
складає повісті дорогу,
що в майбуття веде нове.
Назустріч славному визнанню
у вир незвіданих чудес
душа летить і ніби знає,
що збудить мрії місто це.
Вогні казковим різнобарв'ям,
що прикрашають вулиці
розсиплять маячки-смарагди,
щоби раділи святу всі.
На лавах, в парках, чи на площі,
де під будинками віків
це місто рідне так охоче
прийме ще юних, все ж митців.
Защемить так у серці слізно
і стане тісно цим думкам
я вийду знов в обійми міста,
щоб памя'ть сильна ожила.
Повсюду рідні, мелодійні,
жагучі запахи краси
я зупинюсь і ніби дивом
підхопить шум і понесе.
Зіллюсь з мотивами гучними,
а потім знову приземлюсь.
Я намалюю все, що снилось,
а може й місту я приснюсь?
В акордах милих серцю весен
і у мелодії добра,
я буду знати, що не згасне
це місто, де щаслива я.
Музеї, виставки, картини
і монументи дорогі
собор, що сяє куполами
і Буг, що води вдаль несе.
Це все, та навіть трохи більше, -
бо тут домівка і рідня
і пам'ятати і любити
я буду щиро до кінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Ніч. Тиша. Віє прохолодою,
дощу краплини висохли давно.
Органний спів лиш нескінченною мелодією
лунає крізь відчинене вікно.
Душа тривожиться, а серце крається -
давно б забути і не думати про це,
та спогади невпинно повертаються
в той час, де все було не те.
Там було затишно і якось по-дитячому
я співчувала забуваючи про все
і не чекала тих гірких пробачень,
а лиш бажала бачити тебе..
Та часу плин, що так біжить нескорено,
змінивши ритм прийдешніх поколінь
шепоче ніжно і так здорово:
"Люби, не забувай про це!"
Лише любов нам дарує спасіння
й тривоги всі відразу відійдуть,
коли побачиш усмішку чарівну
Весни, якої так давно всі ждуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2012
У вальсі листя, в золоті бульварів
зустрілась мрія з ласкою легка
і шлях солодкий тихо розпочала,
прогнавши холод вічний, мов життя.
Світило сонце ясне, мов зірниця
очей бездонних й посмішок сумних,
та тільки доля - їй так не сидиться
взяла за руку ласку на зорі.
Вона всміхнулась і птахами з неба
прилинула чудесная пора,
в якій мелодія - осіння злива
добром вкривала ласку як могла.
І снів шалених в круговерті ночі
тривожне не торкалося крило,
лиш мрія ласку обійняти хоче,
щоби на світі кривди не було.
Щоби дорога повісті земної
вела лиш тільки в щасті дорогім
і перешкода віражів шалених
не була ціллю в безнадії злій.
І ласка - віра для сердець самотніх,
а мрія - звучних радостей струна
та не згубити сильну і пророчу
їх міць, - для кожного у світ прийшла.
Цей символ вірний, оберіг священний,
що проганяє морок і туман,
для кожного нехай сіяє з неба
цей щедрий, бездоганний талісман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2012
Немиле місто, що було ріднею
не рада сонцю, відчуваю біль..
Чекаю лист від щастя чи від тебе,
а може слів звичайну заметіль?
Зійду з вагона, потяг вдаль помчиться
перон залитий світлом, мовчазний.
Не хочу бачити манірні лиця
та починаю повість самоти.
І тільки совість з кожним днем страшніша
забрати хоче спокій мій німий,
та не покажу слабкість лиш закінчу
писати лист, що вітром понесе.
А воля стане мов сестриця рідна
і легкість подарує на крилі, -
високо в небо полетіть зуміє, -
лиш незбагненні помисли мої.
Пройшла давно тривога, як злодійка,
не виснаживши серденько моє.
На вежі часу старовинна стрілка
покаже мить та вічність не зітре.
Минуле влади зовсім не втрачає
та правда близько - все розсудить знов.
Лише листи, що будуть поміж нами -
гірка довіра і забутий сон..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2012
Ласкаві зорі падають у трави
серед німої тиші на землі,
немає в них ані гучної слави,
не боряться за правду в вишині.
Лише природа їхня сокровенна
у невблаганності життєвого шляху
світити в небі й радувать натхненням,
ховати сльози крізь печаль лиху.
Вони холодні і такі далекі
мовчать, лиш ніжним світлом мерехтять,
напевне хочуть приховати кривди,
що в світі злому все чомусь кричать.
Прекрасна мить довірливого щастя,
але оця дорога непроста
веде не у любові добру казку,
а в підступи обману, в холод зла.
Знов світ вдягає свою вічну маску
в якому ревно й зовсім неспроста
все змінюють неправедні бажання
й гріхами повниться ця чаша до кінця.
Та люди не жалкують сил на кривди
і сховують всю мудрість до пори
в якому будуть зовсім непотрібні
яскравої веселки кольори.
Лиш зорі тихо світяться на небі
й тисячоліттями ще будуть так сіять,
приховують печалі та напевне
іще не довго їм отак мовчать.
Рукою віри й ласкою святою
Господь розсудить кожного із нас,
щоб не забули ми про світлу повість,
яку складають зорі повсякчас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2012
Не можу повірити - правда твоя,
пишу знов листа не відчувши печалі
крізь час, що іде повз вагання до нас,
почувши слова, які досі мовчали.
Душа заблукала в обіцянках тих,
бо загубила почуття провини
не розуміла світу чи себе,
плела із снів тоненьку павутину..
Безсило падала в дрібницях каяття
не бачила нічого - лиш минуле.
Шукала світла у зіницях дня
і вічно плакала за істину "на людях".
Достоту вірила надіями жива, -
цей шлях такий тернистий і непевний.
Все ж віднайшла цю правду для життя,
цю міру світлу і таку шалену.
Офіра є і лист в руках тремтить,
ще зачекає чи полине в небо?
Ту силу я не можу повторить
той потяг ніжний, у очах натхнення.
Веду цю гру, що йде давно між нас,
границя слів, реальності і слави
та хто ж зупинить цей природній вальс,
що знов кружляє й без надії тане.
Рука тремтить - листи летять від нас
і знов вертають у свої покої ,
я забуваю, що не вічний час,
що так не буде і не буде болю..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2012
Погода знов образилася - осінь,
в дощу краплинах сонце, - небо плаче.
Обличчя вітру листями шурхоче,
природа все ж мінлива й передбачна.
Ще трішки залишилось до морозів
і стане все мов ангел сніжно-білим.
Земля укриє пухом срібні ночі
й світ осені обійме саван синій.
Та поки дощ все стукає, шумить
змиває із бруківки літа час.
Зима десь за спиною, підожди!,
хай осінь все довершить без прикрас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375899
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2012
Мені снилось, що ти повернувся.
Мені снилось, що ти в мене є.
Посміхнувся, рукою торкнувся
І сказав, що для Тебе я Все.
Пригадалася зустріч, мов вперше,
Загадкова зоря за садком.
Ти вмовляв бути казкою серця
І теплом зігрівав сум долонь.
То не сон був замріяний й тихий,
То було наяву неспроста.
Але швидко змінилась одвертість
І замовкла небесна краса.
Самота обпекла своїм жаром,
Розвела нас мов два береги,
Огорнула туманом нежданим,
Ми з тобою вже зовсім не ті..
Знову сон повертається й марить,
Знов не хочу від тебе іти.
Залишилась лиш згадка на пам'ять,
Ти пішов у далекі світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2012
Розлука осені шепоче зовсім близько,
багряне листя сумом шурхотить
про те, що щастя відійшло колишнє
й розмило мрії всі легкі.
Самотність вулиць й золото бульварів
нагадує про зустрічі красу,
у літніх фарбах двоє як кохали
і бачили єдину лиш мету.
Нестерпна біль у серденьку з'явилась,
коли прийшов цей невагомий час.
Цей день настав і ти пішов у зливу,
а літо не поверне більш до нас..
Різниця в тім, що згадками живемо
і поринаємо так часто в свої сни,
не помічаємо все ж доброти і сили,
що нам сіяють світлом у житті..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2012
Знов у скронях - хвилини, хвилини
б'ють іще мало зоряних літ.
Ти так просто узяв і покинув
безпорадно мій внутрішній світ.
Ти награвсь почуттями, як кішка
і залишив мені лише біль.
Він зостався мов друг той невтішний
і покликав у душу метіль.
Та усмішка, що сяяла сонцем
увійшла мені в пам'ять навік.
Почуття були цвітом в долонці, -
й враз зів'яли. Бо вийшов їх вік..
Серце билось до болі печально
об граніти камінних розлук,
наче птаха без пісні, без волі
у судомах закоханих мук.
Враз завмерла і впала безсило.
Лиш мов імпульси йшов тілом щем.
Бо того, кого вірно любила
загубила під синім дощем..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374530
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.10.2012
Не тримай мене у серці, не тримай,
клітка птахові домівкою не стане.
Я втечу від осені за край,
кажуть, там загоюються рани.
Не біжи, за мною не біжи,
світ давно надіям не підвладний,
знов розлука, знов до нас спішить, -
білим сумом оживляє рани.
Я, мабуть, не оглянусь назад
кажуть, що робити це фатально.
Ми з тобою вільні від порад,
ми з тобою досить вже банальні.
Не тримай мене у серці, відпусти,
не любов - це лише звична втома.
Не дарма нам Бог послав хрести,
не знайдем себе ми вже ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2012
Зосталася одна, єдина ніч
і що вона розкаже, чим розрадить.
Хвилини у гірляндах ясних свіч
й твоє: "Люблю" - немов уже востаннє.
Твоїх очей нестримний біль і знов
залишить ранок нам знущання й спомин,
чи ще прийде до нас непрохана Любов,
чи прилетить до нас на лагідну розмову?
Лише одна-єдина ніч для нас й вона
"звільнить" кайданами розлуки.
Здається в пошуках Тебе здолала час,
але в кохання мрії - суща мука.
Ще підкрадається вона - єдина ніч
і я в дощу краплинах розчиняюсь,
а десь лунає світанковий грім,
я грішна - та у цьому я не каюсь..
Уже пройшла ота єдина ніч
і ми забули, що було Кохання.
Ти відлетів від серця, мов той лист
й мені зоставив біль свого прощання..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2012
Природи велич і така гармонія
сьогодні в лісі я стрічаю новий день,
моя душа незламна і нескорена
в цю мить співає радісних пісень.
Он стежечка біжить ледве помітная,
серед кущів галявина бреде,
а сосен віття як свічок тремтіння
мене аж до дороги вдаль веде.
Повітря свіже, пахне ще й так солодко
аж хочеться прогнати тугу й щем
щоб ліс оцей підтримав здорово
й надії дарував на цілий день.
Приємна втома, - іскорка терпіння
лиш небо голубе у вишині.
А під ногами квітів мерехтіння,
що радують буянням навесні.
Зберу чудесний цей букет цвітіння
і серцем завмираючи всміхнусь,
пробачу усе зло і в невагомості
я серед трав високих опинюсь.
Приємно так і надзвичайно хороше
я мрії десь тихенько розгублю,
знову озвусь на поклик серця лагідний
у музиці весняного дощу.
Наповнить він життям, мов сонцем щедрим
рослинку кожну і живе єство,
щоби зв'язок з природою був світлим:
не втратив сенсу й не згубив добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328397
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.04.2012
Всі помисли залишились у сні -
у грудні, де сніги й холодні ночі,
бо в нім відкрили істину землі
в якій ніхто зізнатися не схоче.
Місток, що душі з'єднував тремтів,
ще мить - зламався й полетів в безодню,
лиш січень дув вітрами звідусіль
і малював на склі блаженну пору.
Залишився від нового лиш дим;
останки щастя не розвіяв смуток
ми жили в нім й здавався увесь світ
одним суцільним, не легким маршрутом.
Ці почуття.. Лиш пам'яті куплет,
про все, що у душі живе й тріпоче
та ця природа не міняє тем
така ж чудесна серед дня і ночі.
Знов місто сніжне в місячній красі
сіяє і виблискує мов в казці.
Здається тут самотність не мовчить -
все літо ясне хоче розпочати.
Але сніги й морози не дають
знов розтопити кригу цю прощальну,
душа жива й думки у ній снують,
ці помисли розлуки мов востаннє..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012
Казалось счастье вот оно - повсюду,
лишь успевай ловить его следы.
Но видит Бог мы ждем все больше чуда,
таим надежды и храним мечты.
А жизнь несет свои законы чинно,
бежит быстрее ветра за окном.
Но почему все чаще так пустынно
и на душе какой-то серый ком.
Мы с каждым днем все больше привыкаем
к рутине дел и бесконечных слов,
не успеваем насладится раем,
что окружает нас со всех сторон.
Ведь те глаза, что близят час рассвета
бездонны неба бирюзы края,
порой молчат, но с каждым мигом света
они о жизни и Любви гласят.
Они стремятся показать как сладок
воды глоток, как в жаркий, знойный день
он дарит нам прекрасную прохладу
и опьяняет нас глотком идей.
И хлеб, который колосится в поле
так пахнет звуками дождей весны,
он наполняет радостью земною
и словно солнце согревает сны.
И каждый раз когда на сердце грустно,
а слезы катятся с усталых глаз
должны мы помнить, что шестое чувство
всегда цветет и окружает нас.
Оно в природе и улыбке лета,
в глазах ребенка чистых и святых,
в любовных ласках и красивых песнях, -
звучат в сердцах мелодии свои.
Пускай же это будет нам отрадой
и не должны мы забывать, что здесь
мы в этом мире всего гости сами, -
пускай сияет счастье нам с небес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318416
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.03.2012
Крізь час ніколи не зупиниш
бажання величі й краси,
а день такий, що і не снилось
прийшов розважити мене.
Зустріла посмішкою літо
і сонцю дяку принесла,
так хочу серце я відкрити
для всіх на світі, - ну й дива!
На мить забувши про незгоди
згадаю пам'ятні слова,
що стали вісником чудовим
і світлом ясним для життя.
У них відкрила скарб Любові
і незліченну радість мрій,
вони здійснились безтурботно, -
я знала те, що будеш мій.
Знов загадкова гармонійність
подарувала майбуття,
у ній скупалась непомітно
і стала щастям на віка.
Чарівний погляд незабутній,
мов подарунок неземний
я знов відчую шепіт моря,
тебе і сонячний мотив.
Природа ласкою зігріта,
країна сповнена добра
все те, що було недосяжним
я пронесу через життя.
З відкритим доторком надії
щасливі миті справдять сни.
Ти будеш там, де небо й мрія,
де сльози радості мої.
Давно чекали ми на зустріч
не сподівались, що знайдем
та безкінечність все ж минула
тепер ти мій, як ніч і день.
Це так нелегко бути справжнім
подорожуючи в думках
та тихо, мило, посміхатись
і стати вільним, наче птах.
А цінність дружби невід'ємна,
її не купиш за гроші, ́́́
вона нам послана із неба
і буде завжди для душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2012
Гамуючи тривоги і невдачі
Серед несмілих зустрічей й бажань
Повір, ніколи більше не заплачу
Лише зітхну і подивлюся вдаль.
А там в просторах вічних і зелених
У мелодійних звуках чарівних,
Птахами щастя полетіли в небо
Усі мої незвідані думки.
Вони ділили горе і натхнення,
В минуле повертали неземне
Та хочу їх забути, бо до тебе
Ота дорога правди поведе.
Та блискавкою-поглядом несмілим
В симфонії осіннього тепла
Я повернусь у згадки і в надії, -
Чекатиму на звісточку добра.
З відкритим серцем незахищеним від злості,
Від обіцянок марних і страждань
Я посміхнусь, бо щастя було сонцем
Для нас з тобою в літечка причал.
Бажання завмирало і раділо
І нас несміло у полон взяло,
Підняло вітром легким мов на крилах, -
Розтануло в блакитному вінку.
Пекучий біль з’явився так неждано,
Коли прийшла годинонька лиха,
Коли такою впевненою пані
Розлука привіталася здаля..
Порожня стала мрія незбагненна
І попелом розвіялась гірким,
Пожухли квіти на полях і в небі
Пісень не чути гомінких птахів.
Це ласка, а чи може крик прощання,
Чи сум рукою тихо обійняв, -
Це почуття загинуло для тебе,
Але для мене – згадка на життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2012
Зима задумана і синя,
де вечорами срібна даль.
І на березі легкий іній
прозоро-сивий мов вуаль.
Іще вітри, морози сніжні
і все казкове в світлі зір.
Зима пригадує колишнє
й шепоче тихо уві сні.
Про біле щастя мов у птиці
і все чим серденько живе.
Про вкрай загублені тривоги
десь там в далекому краю, -
немає в ньому сліз і горя
лиш візерунки на снігу.
Із неба падають пухнасті
в сніжинках мрії і думки,
ми ловим їх в холоднім танці
та все ж чекаємо весни.
Адже зимою дарять пісню
про почуття вітри землі
і погляд світла ніжний-ніжний
лишає в серденьку світи..
У них дзеркальна добра казка
в палаці з криги й кришталя,
де так прекрасно лиш зимою
співають ангели здаля.
Вони звіщатимуть повсюди
про ту Любов, що світить нам
і зігріває землю в пору
снігів і зоряних прикрас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314463
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2012
Потонули в снігу дерева.
Безгоміння. М'яка пітьма.
Як замріяна королева
В білих шатах пливе зима.
Зупинюсь, не ступну, не рушу.
Що це: казка чи, може, сон?
А зима зігріває душу
І поволі бере в полон.
Лише тиха природа краю
Заспокійливо манить вдаль
До небес, де в акордах раю
Безгранично прекрасна рань.
Десь дрімають ставки й діброви
Під м'якою периною сна.
Сніг іскриться сріблястим словом
Й починає свій спів земля.
Лиш замети, як нові друзі -
Кожен раз зустрічає душа,
Але серце прийме їх сповідь,
Щоб усмішка повік цвіла.
Бо чекати на диво ніжне
Звикли кожен, хто в мріях йде.
Ті вершини сліпучо-сніжні
В білих снах віднайдуть мене..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Добріше ласки і світліше днів,
де ми вчимося в правди вже не буде,
як хороше повірити у спів
той, що акордом світла душі будить.
Зневірившись в печалі мовчазній
де ми - як птиці, день розпочинаєм.
Знесилено піднявшись до вершин
ми крила-руки в тузі опускаєм.
І погляд свій проникливий, німий
до неба молитовно повертаєм,
щоб сонця вічного й блаженних голубів
нам вистачило у земному шалі.
В ув'язненні затемнених кімнат,
де доля бавиться у піжмурки німії,
ми часто забуваємо про світ
і про простори й зустрічі земнії.
В склепінні невідомих досі мук
людина хоче щастя відшукать
та падає розпачливості зойк,
коли не справдиться омріяна мета.
Безодня удостоєних прикрас,
що нагородами колись прикрасить груди
не змінить й не замінить правди в нас,
коли ми для Любові щастя будим.
Кілометри незчисленних доріг
де ми прості, в задумі перехожі.
Як хочеться знайти маршрут отой,
де зупинитися для вічності ми зможем.
Додому повернутися щораз,
щоб усмішки вітали дорогії.
Ми в невідомих думах напоказ
не виставимо мрії золотії.
А часом у гріховності, в ганьбі
ми забуваємо про сонячні тенета,
що світло нам дарують у пітьмі
й лікують щиро запалом одвертим.
Непевно і зневірившись в душі
ховаємо всі думи світанкові
та рве сторінки-струни календар
і час біжить низинами угору.
А вітер, мов володар-небокрил
хапає все грабунками багатий
він вірить, що у кожного в житті
прийде коштовна чи гірка розплата.
Упевнено, довірливо, в красі
ми прокладати стежку до покою
повинні..
з вірою прийдешності зусиль,
щоб мати в майбутті незламну волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313384
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2012
Добра бажання, сильних почуттів
і простору тихенького мовчання
для того, щоб побачив, щоб зумів
ти долю розпізнати на світанні.
А час - володар, не шуткує він
все змінює у круговерті буднів,
летить стрілою несказанних слів,
пощад не просить і не просить суддів.
Баритися не можна ні на мить,
уміти серцем і любити і прощати.
Плекати думи сильні й осяйні
та щиру усмішку всім людям дарувати.
Немає труднощів на злагоду в ті дні,
коли неправди й зла вже забагато.
Прийдешнього не просимо у сні,
само приходить, а яка розплата?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012