| Сторінки (1/36): | « | 1 | » |
Не убивай меня, пожалуйста, словами –
В них правды нет, как в выпитом вине,
Они больнее розг любых вдвойне,
Они пусты, как воздух или грани.
Не говори, молчи, прошу, молчи –
Оставь мне призрак дней недогостивших,
И уходи, печаль мою допивши,
Не надо, нет, меня ты не лечи.
Пусть руки греют теплые перчатки,
Внутри заполнит пустошь тишина –
Поверь, с мечтой своей я не одна,
А ты – очередная опечатка.
Не смейся над слезами – в них лишь боль,
И сила воли предала коварно,
Но я не отдаю себя товарно –
Меняю сердце только на любовь.
Ты уходи – не жди, пока завою,
Круша и стены откликом немым –
Теперь одна, убиты грустью мы.
Я для тебя осталась лишь мечтою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408225
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2013
Я буду веришь, слышишь? Я смогу!
Я буду биться на последнем вздохе,
Все собирать по самой мелкой крохе –
Я не сломаюсь и не убегу!
Я все смогу, смогу, смогу, смогу!
Сотру все ноги до костей в бреду,
Кровавые проглатывая слезы –
И упадут на душу мою росы,
Осушат горе и мою беду.
Пусть это будет лишь в моем бреду!
Я знаю, как искать печать немых,
Ступая по акациям сожженным,
Протягивая руку прокаженным,
Ведя над этой пропастью слепых,
И не прося пощады слов немых.
Я все смогу – лишь дай мне в это верить!
Тепла немного, ласки и любви –
И всё твое, всю душу забери!
Лишь не закрой нечаянно те двери,
Которые давали силы верить….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408224
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2013
Ты не заметишь…. Может, и заметишь,
Но просто молча отвернешься с болью
И тихо скажешь: «Мы же не в ответе,
За тех, кто нашей опьянен любовью»
Исчезнешь тихо, будто бы приснился,
В толпе вчерашней. Серой и безмолвной.
Ты зря тогда, наверное, приснился
И о себе предательски напомнил.
Твои следы дожди сотрут печалью,
Твой силуэт укроет тьма и вьюга.
Но, уходя, скажи мне хоть : «Прощай!
Забудь меня, наивная подруга!»…
Захлопни дверь, как в фильмах о любви,
И не забудь подаренную книгу…
Остынет чай на кухне для двоих…
И я умру… останусь просто мигом….
Но вот когда состариться душа
И седина сверкнет последним снегом,
В пустынном парке твой услышу шаг:
Уже не тот….. Уже с большим «пробегом»…
Ты подойдешь, взглянув в мои глаза,
Слегка склонивши голову с почтеньем.
И я замечу: в уголке слеза….
«Привет. Я рад» прошепчешь ты в смятенье.
« Я так давно тебя везде искал –
И вдруг случайно, в этом зимнем парке,
Твой тихий шаг, твой запах я узнал….»
О Боже мой, пожалуйста, не плакать….
И я отвечу, гордо, не дрожа:
« Я не ждала кого-то здесь увидеть».
Пусть в глубине сожмется так душа,
Но с ней проснется старая обида.
«Да, мне пора. И знаешь, я не та:
И постарела и душой, и телом.
Та жизнь с тобой давно уже пуста.
Тогда любила. Только повзрослела».
Скажу: «Прощай!». Пройду и не взгляну.
А в спину выстрел: «Ты меня прости»….
И ты прости: назад не повернуть,
Когда стоишь уже в конце пути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384237
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2012
В двері стукає гість невідомий.
Відчиняю – лиш темрява ночі.
«Гей, озвіться, благаю, хто вдома!»
Тихий голос свідомість лоскоче.
Та лише порожнеча навколо –
Очі пустку хапають невпинно.
Ці слова не забути ніколи
«Відчиніть, я прошу на колінах!»
Потім крики, благання – і в тиші
Наче громом: «Це ти мене вбила!»
Знову вітер розлючений свище:
«Це лиш я, більш нікого тут, мила»…..
Але знову пульсує у скронях,
Сльози падають з кров’ю на руки.
Все згадала! Пробач мене, доле,
За страждання твої і за муки.
За зачинені двері і вікна,
Що у душу тебе не впускали.
Ти пробач мене, доленько бідна:
Я на тебе уже не чекала….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2012
І розтануть сніги, і заплачуть засніжені душі.
Не зівʹянуть від холоду ніжні кохання слова.
І наповнять кімнату достиглі сонячні груші:
На стіні напишу я червоним, що знову жива.
Будуть падати в ноги серця, що від болю сп’яніли,
Будуть сотнями кулі летіти чужиш сподівань.
Я не буду топтати їх… Тільки б вони розуміли,
Що не можна Любові сказати: «До нього дістань»….
Заплітатиму в коси волосся, в нього – калину.
Хай серця її грон червоніють на білім лиці.
В них розкаяння тим, що кохали зрадливу дівчину,
Що тримала їх душі в маленькій тендітній руці.
І нехай пробачає і щастя мене за обмани,
За нещирі зізнання, за болі і сльози мужів.
Та лиш знає хай серце його, що закуте у рани:
Я кохаю ім’я це і очі, назавжди чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2012
Щастя моє, пробач за біль і тривоги,
За зради, за сльози, за п’яні кошмари ночей.
За те, що ніколи не ляжуть під ноги
Широкі потріпані крила з подертих плечей.
Доле моя, збережи його стомлені очі,
Нехай він забуде ім’я, що колись так кохав.
І знаєш, я інколи сильно всім серцем так хочу,
Щоб навіть при зустрічі сміх мій уже не впізнав.
Сонце моє…. Та уже й не моє, як не гірко…
Зраджений милий з ножем у жаданій спині,
Знаю, що я говорила слова ці тобі надто рідко:
Як же тепер ти потрібен…. Потрібен мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2012
Я прийшла: розплети мені косу,
Цвіт зірви з глибини моїх дум.
У сорочечці вишитій, боса
Я прийшла, щоб підняв ти на глум.
Подивись, які ночі! А зорі!
У очах тануть сльози німі…
Вниз стікають тумани прозорі:
Я прийшла. Ми з тобою самі.
Не подумай, що я трохи п’яна:
Кілька крапель було на вустах.
Розплітай же волосся, коханий.
Я прийшла…. А у серденьку страх.
Що ж ти робиш? Навіщо, навіщо
Відштовхнув ти мене, мов пусту?
Сам сказав, що полюбиш лиш грішну.
Ну а сам закохався в святу….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2012
Злива плаче, вривається в двері,
Гасне свічка німа на столі.
В нашій штучній, задимленій ері
Не літають уже журавлі.
Нам не сяють засліплені зорі,
Світанкова не гріє вуаль.
І крізь шибки з пластмасу прозорі
Не рясніє засніжена даль.
Не клекоче у грудях сопілка,
Не зривається піснею ввись.
Під бетони застромлена гілка
Не розквітне бутоном колись.
Нам закрита дорога у поле,
Де волошки сміються малі.
Нам ніколи, о Боже, ніколи
Не літатимуть журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2012
Я тебе не бачила давно….
Як ти там? Чим дихаєш, живеш?
Чорно-біле зламане кіно,
Мов пустеля стомлена без меж.
Як ти там? Чи бачиш дивні сни?
Чи весна зігріла серце щемом?
Чи розтала болем голосним
У пітьмі, не скореній дилемам?
Як ти там? Чи очі ще ясні?
Чи туман завісив сяйво сміху?
Ти приходь до мене хоч у сні.
Відганяй від серця мого лихо….
Я тебе не бачила давно….
Так і треба, щоби не зламатись.
В голові ти, мов хмільне вино:
Щоб забути, треба закохатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2012
Пірнає перекотиполе
У жовту гладь святих полів.
А в мене сум: уже ніколи
Не чути гомону ланів.
Калину більше не зривати,
Не заспівати коло хати…
Не зупиняти серця щем:
Розтала зболеним дощем.
Інтерпретують інтеграли
В далекім році триста п’ять.
Там шаленіють генерали:
Яку іще країну взять?!
Мені не бачити ці сцени,
Де гнуться вниз високі клени,
Де серед них верба сама:
Мене давно уже нема….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332787
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2012
Ти мене проводжала в дорогу,
У широкі незнані світи
І щоночі молилася Богу,
Щоб змогла вірну стежку знайти.
Не зламала в стерні босі ноги,
Не розбила на клапті душі.
І такі материнські тривоги
Поки, мамо, мені ще чужі.
Ні, тебе зрозуміти я можу,
Але біль твій ще не осягну.
Тільки знай: спокій не потривожу,
Я гріхами тебе не зігну.
Не хвилюйся: я вже не маленька,
Хоч назавжди для тебе донькá.
Я так сильно люблю тебе, ненько,
Мені сміх твій сопілка дзвінка.
Моя мамо, казки ти читала,
Коли хвора не спала вночі….
Ти мене у світи проводжала
І чекала при сяйві свічі….
Я постукаю тихо в віконце:
Мамо, чуєш, додому прийшла,
Бо вели твої очі, мов сонце.
Я по них цю стежину знайшла.
Упаду я без сил тобі в ноги,
Сивим косам твоїм поклонюсь,
І на рідних святині порогах
Я за тебе Йому помолюсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332539
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.04.2012
Сиві скроні, замислені очі,
Філософія світу в думках.
Сльози страху рясніють щоночі,
А на ранок в’язання в руках.
Кіт пухнастий дріма на колінах,
Теплі капці на хворих ногах.
Не рясніє червона калина
На старечих пошерхлих губах.
Валідол: у повітрі лікарня
Замість звичних парфумів вита.
Вся у зморшках, по-своєму гарна
В павутинні прожитих. Свята.
Голос тихий і руки тремтячі
Довго фото гортають старі.
Знову сльози лилися гарячі:
А колись ми були молоді…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332538
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2012
Я не винна і ти теж не винен,
Що зникають щасливі думки.
Мою душу колись споловинив,
Залишились зітхання глухі.
Випив іншу до болю спокуси,
А мені тільки крики лишив.
Я нічого уже не боюся:
Ні світанків, ні стомлених злив.
Чаша повна німих недомовок,
На підлозі розбита душа.
Непрочитана снів передмова
Іншомовна глузлива скрижаль.
Залиши крихту щастя в дорогу,
Хоч краплину. А може нап’юсь….
Сніг кривавий лягає під ноги –
Я до тебе уже не вернусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2012
Ти одна. За вікном силуети.
Сірі будні зникають у сні.
Залишилися жовті портрети,
Де щаслива всміхалась весні.
За вікном сніг дзвенить невблаганно.
Діти грають у парку в квача.
А у тебе незгоєні рани:
Ти одна. Ти уже нічия.
Полетіли малі лелечата –
Мати довго дивилася вслід.
І синівська сорочка клечата
Вже не прийде на неньчин обід.
Залишили сивеньку чекати.
І сумує до болю сама.
Все чекає, коли пташенята
Пригорнуться крилом до чола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331528
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2012
Не сумуй. За вікном сонце сяє.
Щастя поруч, лише озирнись:
Може збоку пустує, блукає….
Ну а ти йому, мила, всміхнись.
Все буває: зникають кохані,
Гине дружба в болоті брехні.
Але поруч є сила із нами.
І я поруч, всміхнися мені.
Я з тобою! Простягнуті руки.
Ти підводься. Вставай же, давай!
Я наллю за нестерпнії муки,
Я прийду серед ночі, ти знай.
Не сумуй, бо така є вже доля:
Ми – дівчата, а отже – святі.
Ми мов квіти весняні у полі.
Ми – дівчата, а отже – круті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331011
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.04.2012
Сплюндровані системою сонети
Світились слабкістю, смиренністю солдата.
Сміливі спалахи сухої сигарети
Самопожертву ставили стогнати.
Стихія снів, скуйовджених стільцями
Сторонні справи стиха страйкувала.
Стрімкі структури, страчені стрільцями
Строката суть сама студіювала.
Самотні сцени…. Судді, схаменіться!
Суспільство стягнене субсидій сурогатом.
Суворі саджанці стурбовано схиліться:
Свідомість стомлена, свідомість сирувата.
Скажені сім'ї свіжих силуетів
Самоокупних стосів самодурів
Сторінку слави ставкових сонетів
Спроквола сипле спазмами Сосюри.
Симпатизує сталінським стандартам,
Свавілля страйків силує сховати.
Сліпій системі серце смакувати,
Серед степів саджати сурогати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331010
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2012
- Мамо, мамо, а що таке віра?
Що є Бог? І чи є взагалі?
- Пам’ятаєш, зимою зігріла
Кошенята змерзлі, малі?
- Пам’ятаю, вони тоді, бідні,
Ледь не вмерли в обіймах зими.
Та до чого, скажи мені, віра?
Не тварини, а люди ж бо ми.
- Пам’ятаєш, колись у віконці
Плигав сонячний зайчик, а ти
Посміхалась гарячому сонцю
І до нього хотіла дійти?
То був Він, моя мила дитино,
Він тебе зігрівав і беріг.
Так для кожної в світі людини
Віддавав усе щастя, що міг.
Він, Творець, зазирає у душу,
Нам дає кожен день, кожну мить.
Достигають у серці, мов груші,
Ці слова: пробачати, любить.
Випробовує щастям і горем,
Та за все нам заплатить сповна.
Лиш чекай – і у пустці недолі
Спалахне Його міць осяйна.
Розумієш, дитино, у світі
Є багато доріг і стежин.
Ми для Нього усі Його діти.
Нас мільярди, а Бог лиш один.
Ну а віра, кохана, у всьому:
У тобі пророста, мов зерно.
Лиш не вір поголосу ти злому –
Не від Нього те зло нам дано.
Пам’ятай, пам’ятай це, дитино.
Не забудь, я молю, не забудь,
Що коли ти впадеш на коліна,
То Його не потрібно клянуть.
Пам’ятай, що у скрутну хвилину
Промінь сонця в твоєму вікні –
То є Бог, моя люба дитино.
Він – це Віра в тобі і в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329516
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2012
Хотіла бути морем темно-синім,
Щоб не знайшов ніколи берегів.
А стала тінню, горем невразливим.
Ти мною жив, але перегорів.
Хотіла бути дзеркалом, де б бачив
Своє кохання, випите до дна.
Вікном лиш стала, шибкою, одначе,
Де бачив ти, як дихає вона.
Хотіла стати ніжністю у жáлі,
Щоб не марніло стомлене чоло.
Але зламали і мене печалі.
Пуста, чужа, без серця. Я – зеро.
Хотіла я для тебе просто бути,
Щоб кожен день від щастя сяяв ти.
Але тобі мене вже не почути –
Мені до тебе більше не дійти….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2012
Не рівняйте мене ви під маси,
Ваші прокляті стереотипи.
Я – не мавпа. Не доля прикраси,
Не потрібні мені прототипи.
Хочеш жити в законі моралі?
Так живи, тільки згодом згадаєш,
Що її, як і правди, немає.
І вбиваєш когось, чи вмираєш.
Залишайте собі свої ролі,
Муляжі і протоптані стéжки.
Навіть горді, незламні герої –
Це лиш грим у обмані безмежнім.
Не чіпайте мої ідеали,
Не шукайте, як рота заткнути.
Стільки років свідомість ламали,
Але вітру верби не зігнути.
Не рівняйте мене ви під маси.
Ваші прокляті стереотипи
Одягніть гордо, наче прикраси.
Не потрібні мені прототипи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329277
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2012
Колисайте мене, тумани,
Щоб душа відпочила у сні,
Від образ і жорстоких обманів.
Не дожити мені до весни.
Приготуйте мені домовину,
Та жива я іще. Не кладіть….
Дай мені лиш пожити хвилину,
Зберегти у очах щастя мить.
Покладіть мені квіти у коси,
Коли крапля життя зникне геть.
Омиватимуть літнії роси,
Замітає зими круговерть.
Коливайте мене, сни останні,
Доки можу побачити вас.
Бо покличуть мене на світанні,
Коли щезне мій зламаний час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Не зазирнути в душу і в думки зрадливі.
Ну дайте в руки козир хоч один.
Ти наче лихо і неначе диво.
Проник до серця, крові, до клітин.
Не вирвать серце, як не намагайся.
Ти – вірус болю. Я уся твоя!
А ти сиди. Сиди і посміхайся.
Мене твій сміх обвив, мов та змія.
Ти – це холодне і отруйне жало,
В моїх думках – і їх уже нема.
Дала до рук заточені кинджали.
Кричала: "Вбий!". Але це все дарма…
За вікна ночі падали, мов п’яні.
Ти поруч спав. Невже це правда все?!
Але нехай. Минуле у тумани
Ріка забутих спогадів несе….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2012
Що ж ти душу мою знов вбиваєш?
Вже забуте усе. Та дарма.
То з’являєшся ти, то зникаєш:
І я є, то мене знов нема.
Божеволію тишу ночами,
Сни лякаючи горем своїм.
Ні кохання, ні дружби між нами,
Так іди. Ти ж бо хочеш її.
Вже не в силах чекати хотіти.
І не вистачить навіть життя,
Щоб за щастя секунду сплатити
Своїм грішним, брудним каяттям.
Зачини за собою всі двері.
Ні, не слухай про що говорю.
Серед стін в дорогім інтер’єрі
Зникне слово останнє: "Люблю...."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2012
Ти пішов. Не грюкав дверима, не влаштовував скандалів, не бив посуд, не підіймав на мене руку, не кидав звинувачень у обличчя…. А просто вийшов і не повернувся…
Я сиділа на холодній підлозі, обійнявши руками коліна і розхитуючись зі сторони в сторону. Каламутячи неясні спогади, важкі обрáзи, гіркі непорозуміння. Ми дуже довго намагалися не розбити цього глека, ледве утримуючи рівновагу терезів, почергово кидаючи на шальки звинувачення і недовіру, перекриваючи це ніжністю і клятвами кохати вічно. Розбили…
Мабуть, це я винна. Хоча і багато було в мені турботи і любові, але ховалися вони за масками байдужості і ревнощів, захлинулися в солоних водоспадах сліз, вмерли за залізними гратами. Боялася бути скривдженою тобою, боялась розчарування і болю. А дарма….
Зірвалась з підлоги, схопивши телефон і куртку, боса вибігла на вулицю. Набрала номер. Затамувала подих. Відповів.
- Так,я слухаю.
- Де ти?
- Зовсім поруч.
- Зачекай.
Мов божевільна летіла до тебе, зупиняюси нестримні сльози, вбиваючи необгрунтовані прокльони і ненависть.
А ось і ти: стоїш, похиливши голову, в руках сигарета. Що сказати? Зупинилась.
- Що ти хотіла? – десь глибоко в очах засяяла надія.
- Я… Ні, нічого. Стане сумно – дзвони.
- Добре, - голос бринів, мов струни скривдженої скрипки в руках невмілого скрипаля.
- Тоді я піду?
Не сказав нічого, лише сумно зітхнув. Я пішла. Йшла у півсні, лякаючи випадкових перехожих божевільним поглядом, сахаючись співчутливих слів. Я знала. Знала, що втратила тебе назавжди….
Але що мені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327360
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.04.2012
Мамо, пробач, мамо, не плач,
Знову п’яна я в капці.
Мамо, пробач, мамо, не плач,
Я в божевільному танці.
Душу в сміття, вбите життя,
Очі його не забула!
Всі почуття, ціле життя –
Все розчинило минуле.
Сльози вода, горе – біда,
Боже, коли це скінчиться?
Я молода, це не біда.
Осінь мені лише сниться.
Де ж ти, скажи, шлях покажи,
Стежку, де щастя чекає.
Ти збережи, лиш не кажи!
Інша тебе вже кохає….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2012
І проходячи повз, не зламаюсь,
Не погляну в зелені ясні.
Ти чекаєш, а я не вертаюсь,
Бо всю витоптав душу мені.
Не віддам за твій голос всі роки,
Ну і що, що я хвора? Нехай!
Ти ловитимеш знічені кроки,
Коли щезну мов проклятий рай.
Напишу сто листів і сховаю
У коробку з-під нових чобіт.
Зупинився. Ти все пам’ятаєш,
Але більше мене не зігріть.
Де ви, зорі, де сонце, де квіти?
Фарби змиті у болі образ….
У нікуди від себе не дітись,
Не сховати розквітлу відразу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2012
Боже, дай мені крила,
Я збожеволіла зовсім.
Ніби когось я любила….
Ніби когось серце просить….
Годі, забути всі вірші,
Голос, он-лайн і контакти…
Далі не буде вже гірше….
Дихаю з розпачем в такт я.
Боже, невже так буває:
Йти, посміхатись, вмирати!
Час все із файлів стирає,
Тільки так довго чекати….
Поруч проходячи, тихо,
Щоби не зміг ти почути:
"Ти - моє щастя і лихо…."
Як же мені далі бути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2012
Сьогодні люди голови схиліть!
Сьогодні небо плач, наче востаннє!
Секунди біг навічно зупиніть,
Не допустіть жорстокого прощання….
Ні, я не хочу бачити цей сон,
Але реальність вдвічі жахливіша.
Упав, розбився щастя мій флакон,
Сьогодні серце стало зовсім іншим.
Я бачила, я чула – і сльоза
Бриніла, вже не в силах зупинитись.
В його очах сіріли небеса,
Щоб в спогадах назавжди залишитись…..
Співає соловейко у гаю,
Легенько сонце промінь опустило
На теплу, щиру посмішку твою
Затерті спогади турботливо зігріло.
Ще зберігає розум дотик рук,
Любов батьків, всю ніжність і тривогу.
Не віщував світанок нам розлук,
Здавалась безкінечною дорога….
Тебе нема…. Не може цього бути!
Це все неправда, вигадка, обман!
Навіщо це сказали мені, люди?!
За ким ридаєш, посивіла мамо?!
Лише поглянь: він поруч, зовсім близько.
Заплющив очі, бо ще міцно спить.
Чом голова так похилилась низько?
Де серця стук? О, ні! Жахлива мить!
Ти все забрала, зовсім не лишилось
У мене сил і світ навколо зник.
Але ж лише учора мені снилось,
Що ми всі разом. Назавжди! Навік!
Ні, не кладіть його у домовину!
Мені повірте: є у нього пульс!
Чому втішаєте? Говорите: «Дитино,
Не край серденько. Твій помер татусь».
А я не вірю, чуєте, не вірю!
Він буде жити, доки я жива!
І завжди будуть квіти на могилі….
Живі й прекрасні. Квіти і трава.
І я тебе ніколи не забуду,
За тебе я щодень, щоніч молюсь.
Я буду сильною і пам’ятати буду
Тебе завжди, рідненький мій татусь….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318423
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.03.2012
Знов сьогодні поїдеш до сонця,
А я в інший кінець, геть від тебе.
Сумно вітер зітхає в віконці,
Тяжко диха засмучене небо.
Я сумую, та знаю і вірю:
Я твоя, Богом послана, доля.
Пролунала десь пісня в ефірі:
Це ж бо наша – і я божеволію.
Ти мій янгол у золота сяйві,
Моє дихання тепле у грудях.
Обійми – і слова стануть зайві.
Поки житиму – милою буду.
Я сьогодні погляну в ті очі,
Закохаюсь в мелодії карі.
Ти ж бо сяйво моє опівночі,
Моє щастя у чорній печалі….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2012
Обережно, прошу, обережно,
Не зламай моїх стомлених крил.
І підкорена, і незалежна.
І проміння, і зоряний пил.
Не вгадати, напевно, ніколи,
Що побачу, а що обмину.
А для тебе душа моя гола,
Хоч твоєї ніяк не збагну.
Що сьогодні чекати, почути.
Горе в радість, і знов навпаки.
Ні, ніколи мені не відчути
Ніжний дотик твоєї руки.
Обережно, прошу, обережно!
Поки шанс є – скоріш зупинись.
Геть іди на простори безмежні
І до мене уже не вернись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2012
Чому стоїть між нами дика тиша?
Ти все мовчиш, а я зникаю сном.
Дорога з скла і знову у нас не вийшло.
Чи зберегти, чи віднайти любов.
Крізь пальці час піском гарячим лине,
На нього сльози крапають дощем.
Я зачекаю, доки крикнеш в спину!
Чи геть піду, кохаючи іще….
Ти знов стоїш: обличчя до обличчя.
У грудях серце злякано кричить.
Ще мить, секунда…. Щастя або відчай.
Але між нами тиша знов мовчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2012
На колінах, знов на колінах
Серед бруду образливих слів.
Знов зі злобою плюнули в спину,
Лупцювали хто як хотів.
Закидали Іуди камінням
За придумані ними ж гріхи.
Не чекала від неба спасіння,
Як топили, тягли до ріки.
Розпинали цвяхами все тіло,
Били терном бліду і німу.
Я терпіла. Мовчала й терпіла.
Та за що? Та за що, не збагну.
Розривали, ганьбили, вбивали,
А я знову вставала й жила.
Плюндрували думки, ґвалтували.
Ну а я пробачати могла.
І коли приставляли до скроні
Пістолети і дула гармат,
Я дивилася знов на долоні
І вмирала, як мужній солдат.
Та не вам мою долю писати.
На коліна кидати не вам.
Я умію усе пробачати.
Не пробачу я тільки обман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317991
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.02.2012
Відпусти, не чекай, що зламаюсь.
Буде боляче. Буде – нехай.
Ти минеш. Я уже посміхаюсь.
Я уже не твоя. Так і знай.
Ти поглянь: дощ минув, сонце сяє.
Грози швидко зникають, мов дим.
Знову літо. Теплом зігріває
Той, хто знав: він не буде один.
Все мине. Ти пройдеш, мов примара.
Непомітний. Я знаю – чужий.
Вже розвіялись пустки і чари.
По собі лиш кошмари лишив.
Відпустив. Спали мідні кайдани.
Відпустив – залишаюся з ним.
Я пішла. Я пішла у тумани.
Ну а ти залишайся один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317990
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.02.2012
Стою на гранях щастя і недолі,
Вдивляюсь в морок, загубивши шлях,
А вже за мною котиться поволі
Червоний віз по трупах, по кістках.
А з нього сиплють вороги і кати,
І хвиля смерті накрива мій край.
Хапайте, хлопці, шаблі і гранати.
Вперед, в ліси. Народ свій захищай.
Та все міцніше стягують червоні
Ланцюг террору на моїх руках -
І сотні зломлених пускають в свої скроні
Важкий свинець. Зневіра, осуд, страх.
Але на прапорі написано багряно,
Що України воля, або смерть.
І пошматовані штиками і вогнями,
Ми знов кидаємось в криваву круговерть.
А Україна, мати незборима,
Кричить від жаху, звірства нелюдей.
А ми зникаємо так тихо і незримо,
Та залишаєм волю для дітей.
Я - Чорний Ворон, птаха і людина.
Я - символ слави, волі, боротьби.
Мене згадають однієї днини
Серед майбутньої сваволі молотьби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316316
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2012
Мамо мила, у грудях безодня,
Очі темрява сумно закрила.
Ти за руки - а руки холодні,
Й за спиною виросли крила.
Я боюсь, порятуй мене, мамо.
Не кидай у жахливу хвилину.
Вже співають дзвіночки у храмі-
Я втечу. Я у небо полину....
Сльози падали, квіти вмиваючи,
На криваві, розідрані рани.
Ледве йшла, собі руки ламаючи,
На вустах: "Чом пішла ти так рано?"
Дім - не дім, світ - не світ, а безодня.
Забивається дихання з болю.
Моя дівчинко, я ж бо сьогодні
Так хотіла в могилу з тобою!
Ти пішла. Ще дівча.... Наречена.
В білій сукні Христові віддана.
Ти пішла. Лише вчора хрещена,
А сьогодні у мене забрана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012
Здається інколи, що виходу нема.
Сніг на вустах і пухнастих віях.
Здається інколи, що ти живеш дарма.
А інколи, що жити ти не вмієш.
Я обираю стежку - знов не та,
Кажу слова - і не влучаю в цілі.
Зруйнована, пригнічена, пуста...
І знову думка: жити я не вмію.
Де мрії тихі, що зігріють час?
Лише безглуздя і слова глузливі.
У серці вогник, що ледь жеврів, згас
І почуття безмовні і лякливі.
Мені б кричати, що тебе люблю!
Але навіщо?... Все-одно не чуєш...
Тебе ненавиджу я і себе молю
Усе забути. Бо життя змарную...
І інколи здається, що дарма
Іду кудись, комусь я посміхаюсь...
А за вікном розлючена зима
Холодним снігом вікна замітає...́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
За вікном, за вікном завірюха,
Вітер стогне, бо щастя не знає.
А у грудях, а в грудях геть глухо:
Не болить, не пече, не страждаю...
Це зима, це зима в цьому винна,
Та не ти, та не я. Ми "пухнасті".
Я маленька, маленька дитина,
Що хотіла великого щастя.
Відпусти, відпусти! Не тримаєш...
І не плачеться навіть із болю.
Я піду, я піду. Не впіймаєш.
Не судилося бути з тобою.
Хай щастить, хай щастить. Розумію:
Не шукав у мені собі друга.
Запитать, запитати не смію,
Чом від долі спіймала наругу.
Буде день, буде день. Буде літо.
Все забудеться, мов би й не знала.
Ми налякані, злякані діти,
Та спасибі за те, що страждала.
За вікном, за вікном моїм осінь.
Я доросла уже і мудріша.
Та до болю, до болю все просить
Моє серце ім"я твоє грішне...
Не згадати, згадати ті очі!
Хай би чорт вас побрав за прозріння.
Але серце, та серце не хоче
Забувати щасливі видіння...́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2012